Journal of Health Sciences. 2013; 3 (9): 489-502
The journal has had 4 points in Ministry of Science and Higher Education of Poland parametric evaluation. Part B item 683.
© TheAuthor (s) 2013;
This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Radom University in Radom, Poland Open Access
This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author(s) and source are credited.
This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non Commercial License (http://creativecommons.org/licenses/by-nc/3.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any
medium, provided the work is properly cited.
Conflict of interest: None declared. Received: 15.06.2013. Revised: 15.10.2013. Accepted: 31.10.2013.
HEALTH CULTURE OF SCHOOLCHILDREN IN THE CONTEXT OF THE MODERN VIEWS OF POLISH
PEDAGOGUES
Tetiana Iermakova
Kharkiv G.S. Skovoroda national pedagogical university
Annotation. The views of the Polish pedagogues are expose in reference to forming a health culture of modern schoolchildren. The basic components of health conceptions are reflect. The positive and negative factors of forming health culture were shown in the context of relation of educational system of Poland and Ukraine.
Perspective directions of reformation of the corresponding educational programs are distinguished. It is marked on the necessity of creation of model of school that answers modern civilization calls and public necessities. Certain efficiency of reformation of educational industry in the context of strengthening of health of school age children through forming knowledge about health culture. Established that experience of propaganda of health education under the aegis of European network of schools promoting health can be widespread in educational-educator space of Ukraine.
Key words: health, Poland, school, children, culture, pedagogue.
КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ У КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ПОГЛЯДІВ ПОЛЬСКИХ ПЕДАГОГІВ
Єрмакова Т.С.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. Розкрито погляди польських педагогів щодо формування культури здоров’я сучасних школярів. Висвітлено основні складові концепцій здоров’я. Показано позитивні і негативні чинники формування культури здоров’я у контексті спорідненості систем освіти Польщі та України. Виділено перспективні напрямки реформування відповідних освітніх програм. Зазначено на необхідності створення моделі школи, що відповідає сучасним цивілізаційним викликам та суспільним потребам.
Визначена ефективність реформування освітньої галузі в контексті зміцнення здоров’я дітей шкільного віку через формування в них знань про культуру здоров’я. Констатується, що досвід пропаганди оздоровчої освіти під егідою Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю може бути поширений і в навчально-виховному просторі України.
Ключові слова: здоров’я, Польща, школа, діти, культура, педагог.
КУЛЬТУРА ЗДОРОВЬЯ ШКОЛЬНИКОВ В КОНТЕКСТЕ СОВРЕМЕННЫХ ВЗГЛЯДОВ ПОЛЬСКИХ ПЕДАГОГОВ
Ермакова Т.С.
Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.
Сковороды
Аннотация. Раскрыты взгляды польских педагогов относительно формирования культуры здоровья современных школьников. Отражены основные составляющие концепций здоровья. Показаны позитивные и негативные факторы формирования культуры здоровья в контексте родства систем образования Польши и Украины. Выделены перспективные
направления реформирования соответствующих образовательных программ.
Отмечено на необходимости создания модели школы, которая отвечает современным цивилизационным вызовам и общественным потребностям.
Определена эффективность реформирования образовательной отрасли в контексте укрепления здоровья детей школьного возраста через формирование у них знаний о культуре здоровья. Констатируется, что опыт пропаганды оздоровительного образования под эгидой Европейской сети школ содействия здоровью может быть распространен и в учебно- воспитательном пространстве Украины.
Ключевые слова: здоровье, Польша, школа, дети, культура, педагог.
Вступ.
Освіта й здоров’я є нерозривно пов’язані, а загальноосвітній заклад залишається основним соціальним інститутом, який надає дітям базову освіту, вирішує завдання розвитку та виховання школярів, піклується про формування та зміцнення здоров’я, формує культуру здоров’я. Разом із тим, у педагогічній науці залишаються недостатньо розробленими проблема культури здоров’я, процес її формування у шкільних умовах. З огляду на це, звернення до досвіду формування культури здоров’я школярів у країнах Європейського Союзу (ЄС), власне Республіки Польща, досвід якої може стати прикладом для країн пострадянського простору й зокрема України, є актуальним на сьогоднішній день. Про це свідчить ряд чинників.
По-перше, споріднена система освіти сформувалася й у сусідніх державах так званого соціалістичного табору, але з деякими істотними відмінностями. До того ж ці держави раніш ніж Україна та більш інтенсивно почали орієнтуватися на західноєвропейський досвід.
По-друге, більшість країн Європейського Союзу мають достовірну національну базу даних стосовно формування культури здоров’я, збереження та зміцнення здоров’я.
По-третє, саме ця держава в останні роки перетворилася в найбільш послідовного прихильника вступу України до Європейського Союзу. Крім того, слід відмітити подібність вихідних умов в Польщі і в Україні для початку суспільно-економічних реформ. Адже, історично так склалося, що менталітет і система цінностей польського народу завжди були досить близькими до відповідних характеристик українців.
Маючи схожий соціально-політичний устрій та відносно однакову систему освіти в Україні та Республіці Польща у другій половині ХХ століття, остання, однією з перших постсоціалістичних держав увійшла в Європейський Союз та докорінно змінила освітню галузь країни:
децентралізувала систему освіти, позбавила її від заідеологізованості, наблизила навчання до європейських освітніх стандартів та потреб ринку праці, скерувала систему освіти на пріоритети особистості.
Досвід трансформацій, здійснених з відповідністю до наявних умов, має для обох країн фундаментальне значення. Політична та економічна системи Польщі суттєво змінилися за останні 18 років, після майже 45 років комуністичного правління. Нові закони, включно з оновленою конституцією (1997 р.), адаптація під нові стратегії та програми, що відповідають Європейським стандартам, були розроблені й впроваджені. Однак, більшість змін відбулося, коли Польща вступила до Європейського Союзу (2004 р.).
Звертаючи увагу на те, що однією з головних стратегій країн ЄС є виховання здорової особистості, державою розроблено програми, стратегії та концепції, що відповідають меті ЄС.
Мета роботи – на основі концепцій здоров’я проаналізувати та розкрити сучасні погляди польських педагогів щодо формування культури здоров’я школярів.
Результати дослідження.
Виходячи із сучасних уявлень про суттєву залежність стану здоров’я, рівня й тривалості життя від способу життя, маючи достовірну базу даних, урядом Республіки Польща було створено освіту в контексті зміцнення
здоров’я дітей шкільного віку через формування в них знань про культуру здоров’я, про що зазначається у правових документах, що виникають з Конституції та Конвенції про права дитини, які підпорядковані та скоординовані з Радою Європейської Комісії та Європарламентом в
«направленні стратегії Європейського Союзу в інтересах прав дитини», відповідають документу Організації Об’єднаних Націй (Narodów Zjednoczonych) щодо «Мети Міленіуму» („Milenijne Cele Rozwoju”) та
«Приязного світу дитини» („Świat przyjazny dziecku”) з травня 2010 року та
«Європейській стратегії в інтересах здоров’я і розвитку дітей і молоді».
На сьогоднішній день польська шкільна освіта заслужено вважається однією з найбільш якісних у Східній Європі. Головним завданням загальноосвітньої школи Республіки Польща стало створення такої моделі школи, яка б відповідала сучасним цивілізаційним викликам та суспільним потребам, а також виховання людини, яка легко використовує сучасні досягнення, розуміє світ та добре орієнтується в життєвих труднощах, сприймає різні точки зору людей.
Важливу діяльність щодо формування культури здоров’я особистості, ведення здорового способу життя, збереження й зміцнення здоров’я через формування знань про культуру здоров’я веде Міністерство науки і вищої школи (Ministerstwo Oświaty i Szkolnictwa Wyźszego). Його робота зосереджена насамперед на підвищенні рівня інформованості дітей і молоді, вихованні мотивації до формування культури здоров’я через розробку, втілення відповідних навчальних програм, розвиток проектів, спрямованих на оздоровчу освіту (фізичну, психічну та соціальну).
Реформування системи освіти у Польщі наприкінці ХХ століття надала школі можливість краще реалізувати свої навчальні та виховні завдання, формувати активну позицію підростаючого покоління у суспільному житті, готувати його до творчої праці у сучасних соціально-економічних умовах розвитку країни. Молода людина, яка живе у світі постійного перегляду життєвих цінностей, динамічного розвитку промисловості, передозування
інформацією та великої екологічної небезпеки, обмеженні фізичної активності, хаосу в системі ідеологічного виховання повинна мати іншу підготовку до свого майбутнього дорослого життя. Вона повинна бути активною, творчою, мати почуття поваги до інших та гуманістичну мотивацію до своїх життєвих планів, бути зорієнтованою на емпатичну поведінку, діалог і порозуміння, бути самостійною і спрямованою на добрі вчинки і протидію злу [1].
Відомий польський педагог К. Денек, підкреслюючи актуальність реформування системи шкільної освіти у зв’язку з сучасними вимогами суспільства зазначає – «… вимоги, які ставить людству ХХІ століття може подолати тільки людина всебічно освічена, здатна до мислення в інноваційних та альтернативних категоріях, енергійна, справна, зорієнтована на загальнолюдські моральні цінності, яка вважає їх програмою свого життя, тобто людина гармонійна» [4].
Певне значення приділяється науковцями (Б. Войнаровська, І. Табак, Й. Мазур [29], А. Маілковська, М. Войнаровська-Солдан [19]) питанням психічного розвитку здоров’я школярів через допомогу учневі правильно надати оцінку власному здоров’ю за такими чинниками як, суб’єктивний (коли учень сам описує стан свого здоров’я), багатоаспектний (з елементами здоров’я фізичного, психічного та суспільного), стосовно однаково негативного та позитивного досвіду. Або через анкетування за шкалою Хьюбнера (Student’s Life Satisfaction Scale), за допомогою якої можна визначити стан якості життя школярів та особливості самооцінки здоров’я [26].
Перше теоретичне трактування культури здоров’я необхідно пов’язувати з опублікованою в 1980 році «Педагогікою здоров’я» Матея Демеля, в якій автор зазначає, що культура здоров’я є «… системою цінностей прив’язаних до фізичного, психічного, об’єктивного, суб’єктивного, одиничного та привселюдного здоров’я. Така культура має прояв у свідомій відповідальності особистості за середу перебування та
спосіб життя, тобто все те, що в епоху Просвітництва називалося «звичаями стосовно здоров’я» [3]. К. Сосновським було вперше введено в польську мову термін «культура здоров’я», вказавши, що різні дисципліни з рухової активності школярів впливають на стан культури здоров’я кожного учня, зокрема під час навчального процесу [23].
Епідеміологи зауважують, що «… в Польщі царює епідемія
«оздоровчої безглуздості». Прикриваючись культурою здоров’я, ми є на останньому місці в Європі серед культури гігієнічної» [25]. На думку Т. Мащтак [17] культура здоров’я суспільства є низькою, яка проявляється в нестачі відповідних профілактичних збережень. Однак, не дивлячись на такі зауваження, проблема формування культури здоров’я є надзвичайно дослідженою науковцями не тільки з точки зору теорії, а й з боку практичного застосування.
Вчені, що вивчають особливості формування культури здоров’я особистості та культуру здоров’я взагалі (А. Гавель [9], І. Гембільчик [10], М. Ковальські [15], А. Краванські [16], Б. Матийяс [18], Є. Роман [21]) визначають її як сукупність людської діяльності, матеріальних та нематеріальних цінностей, визнаних засобів поведінки, що визнаються суспільством та передаються іншим поколінням. А навколишнє середовище, в якому знаходиться людина, представляє собою невід’ємну частину навчання особистості, метою якого є формування піклування про здоров’я через розвиток вміння ідентифікувати власні оздоровчі потреби, робити вибір та приймати рішення в інтересах здоров’я [8].
Заслуговує на увагу холістична модель здоров’я, або, як її ще називають – суспільно-екологічна або біопсихосуспільна (biopsychospołecznym), яка вважається «характерною ознакою сучасного розуміння сутності здоров’я» [2, 22]. Дана модель основується на тому, що кожна людина є сукупністю між суспільством та природою, тобто людина знаходиться в центрі всього, що її оточує. Особливістю моделі є те, що вона
поєднує усі «стани» здоров’я особистості (фізичний, психічний, емоційний, суспільний, духовний, сексуальний, навколишнього середовища).
Велике значення для досліджуваної нами проблеми має розроблена науковцями Б. Войнаровською та К. Степняк концепції школи сприяння здоров’ю, а згодом й еко-холістичної моделі школи сприяння здоров’ю, тобто закладу, в якому взаємопов’язані п’ять ключових елементів «всередині»
школи, а також вплив зовнішніх політичних та ініціативних чинників з точки зору здоров’я та освіти на міжнародних, крайових, регіональних та локальних рівнях [28]. В основу концепції покладені наступні принципи:
концентрація на здоров’ї (не на хворобі) та його зміцненні; вищі цілі (формування стилю життя та фізичного й суспільного середовища для здоров’я); піклування про власне здоров’я та здоров’я оточуючих; політика закладу (школи), обов’язком якого є створення сприятливих для формування здоров’я умов [5].
Певний інтерес для нашого дослідження має концепція «полей здоров’я». Ця концепція виникла тоді, коли стало зрозуміло, що «добрий медичний догляд зовсім не гарантує доброго здоров’я», а науковцями було розпочато пошук позамедичних обумовленостей здоров’я (друга половина ХХ століття). Розробкою концепції займався Лафрамбіоз (Laframbois) ще в 1974 році за дорученням канадського міністра охорони здоров’я Лалонда, а потім й розвинута через самого Лалонда.
Проведений теоретичний аналіз (А. Щепанік, А. Гавель, М. Ковальські, К. Стипулковски, Й. Громадська-Островська, З. Тоєплітз, Д. Влодарек, Р. Фолеєвська, Г. Форміцкі та інші) дозволив дістати висновку про те, що формування культури здоров’я нерозривно пов’язано з такими аспектами, як
«виховання здоров’я» або «навчання здоров’я», «оздоровча освіта»,
«культура школи».
Зокрема, А. Щепанік визначає «виховання здоров’я» або «навчання здоров’я» як процес, який направлено на діяльність до здоров’я, тобто
процес, у якому суб’єкти навчання вчяться піклуватися про власне здоров’я та здоров’я оточуючих.
Отже, у школах під вихованням здоров’я слід розуміти: гігієну школи (локалізація школи, оточення школи, відповідність меблів зросту учнів, боротьба з шумом, дозоване харчування), гігієну дидактичного процесу (проведення лекцій оздоровчого спрямування, проведення рекреаційних вправ), піклування про здоров’я учнів (гігієнічне виховання, гігієна особистості учня та працівників навчального закладу; гігієна оточення;
фізична гігієна; гігієна харчування), виховання здоров’я (реалізація сутності дидактики, що виникає зі шкільної програми, пропагування культури здоров’я) [24].
У наукових джерелах сформовано різні погляди й на такий аспект, як
«оздоровча освіта». Деякі вчені прирівнюють його до освіти здоров’ю (в Україні це «Валеологія»). Власне Й. Громадська-Островська, З. Тоєплітз, Д. Влодарек [11], Й. Ковальська, М. Чеховські [14] під оздоровчою освітою розуміють найвище досягнення суспільства до покращення здоров’я не через медичну діяльність, а через пропаганду оздоровчої профілактики. Вони стверджують, що головною метою оздоровчої освіти є охорона фізичного, психічного та суспільного здоров’я. Активно пропагуючи оздоровчу освіту, автори порушують стереотип, що існуюче певне в загальних чертах переконання, що за розвиток хвороб та поганого самопочуття необхідно звинувачувати гени та долю, а за стан здоров’я повинні відповідати виключно лікарі.
В цілому зміст оздоровчої освіти зосереджений на протидії несприятливим чинникам, які шкодять здоров’ю; формуванні гігієнічних навичок учнів, дотриманні ними відповідних вимог раціонального харчування, необхідності опанування власними емоціями, уміннями організовувати власний відпочинок [12].
Р. Фолеєвська та Г. Форміцкі вважають, що ефективна оздоровча освіта повинна охоплювати різні простори, а саме: створення сприятливих умов для
зміцнення здоров’я, формування відповідної поваги до себе та оточуючих, отримання відповідних знань та навичок, залучення до безпечних та вигідних дій для здоров’я [6, 7].
Не менш важливе значення освіті для здоров’я надають дослідники Е. Жерська, Х. Кололо, Й. Мазур, М. Рокицька-Хебель, Є. Чаронська, розуміючи під цим сукупність певних дій вчителя, що спонукають до прийняття певних дій школярами з метою отримання знань, навичок і вдалого їх застосування в інтересах здоров’я
З. Жуковська під оздоровчою освітою розуміє неперервний, ритмічний та плановий процес освіти, у якому всі учасники навчального процесу вчаться піклуватися про своє здоров’я [30]. Погоджуючись з науковцем, зазначимо, що цей процес краще всього засвоюється в конкретному освітньому кліматі з залученням трьох освітніх суб’єктів (вчителі, школярі, батьки) та паралельною передачею знань та вмінь, які сприяють формуванню позитивного відношення до здоров’я, а також формуванню культури здоров’я.
Яскравим прикладом пропаганди оздоровчої освіти стало відкриття шкіл здоров’я під егідою Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю.
Адже, більше ніж 100 років назад оздоровчий аспект було впроваджено в навчальний план у багатьох країнах світу.
В дослідженнях І. Кавецкі [13], Д. Туохій [27] та К. Полак [20]
зазначено, що головним поштовхом до формування культури особистості є культура школи, адже в школі існує унікальний зв’язок між вчителем, школярем та батьками, відбувається творення цінностей здоров’я через шкільні свята та освітні програми, існує сприятливе психоемоційне середовище. Тобто, це своєрідна популяризація оздоровчого навчання серед школярів і їх батьків.
Висновки. Проведений аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє зробити такі висновки: по-перше, проблема формування культури здоров’я в Польщі є надзвичайно актуальною та досліджується не тільки на
педагогічному рівні, а й на рівні держави; по-друге, вивчення такого досвіду може стати відправною точкою у підвищенні рівня здоров’я українських школярів.
Окрім того, досвід пропаганди оздоровчої освіти під егідою Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю має всі підстави для його поширення і в Україні. Вочевидь, що одним з пріоритетних напрямків реформування освіти є створення моделі школи, яка відповідає сучасним цивілізаційним викликам та суспільним потребам. Така школа сприяє зміцненню здоров’я дітей через формування в них знань про культуру здоров’я.
Література
1. Пасічник В.Р. Вибрані проблеми теорії фізичного виховання в Польщі (ХУІ-ХІХ століття) / В.Р. Пасічник // Теоретично-методичні основи організації фізичного виховання молоді. Матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. – Львів, 2008. – С. 9–14.
2. Bishop G.D. Psychologia zdrowia. – Wrocław, Wydawnictwo Astrum, 2000. – 120 s.
3. Demel M. Pedagogika zdrowia, WSiP, Warszawa, 1980. – 160 s.
4. Denek K. Edukacja nauczycieli dla krajoznawstwa i turystyki oraz wychowania zdrowotnego. „Wychowanie Fizyczne i Zdrowotne”, 2002. – nr. 5. – S. 4–7.
5. Edukacja zdrowotna i promocja zdrowia w szkole / pod redakcją B.
Woynarowska – Warszawa: Centrum Metodyczne Pomocy Psychologiczno- Pedagogicznej, 2006. – 47 s.
6. Folejewska R. Rośnij z DIDASKO. Program wychowania przedszkolego. – Warszawa:Wydawnictwo DIDASKO, 2001. – 164 s.
7. Formicki Grzegorz. Oświata zdrowotna w polskim systemie edukacyjnym //
Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2006. – Вип. 49. – с. 9-12.
8. Gaweł A. Kultura zdrowotna szkoły. Kultura i Edukacja, 2006. – nr.1, s. 63–
73.
9. Gaweł A. Metodologiczne aspekty badań kultury zdrowotnej szkoły.
Zdrowie – Kultura Zdrowotna – Edukacja, 2009. - T. IV. - S. 103–108.
10. Gembalczyk I. Kultura zdrowotna w środowisku lokalnym //Zdrowie – Kultura Zdrowotna – Edukacja, AWFiS w Gdańsku, 2010, T. V. - S. 33-39.
11. Gromadzka-Ostrowska J., Zagadnienia zdrowia publicznego i ochrony środowiska. [w:] Gromadzka-Ostrowska J., Włodarek D., Toeplitz Z., Edukacja prozdrowotna. Warszawa, Wydawnictwo SGGW, 2003. - S. 21–
34.
12. Jaworski Z. Koncepcje krzewienia kultury zdrowotnej w szkole polskiej (1965-2004). Adam Marszałek. Warszawa, 2005. - 167 s.
13. Kawecki I. Wprowadzenie do wiedzy o szkole i nauczaniu, Kraków, Oficyna Wydawnicza „Impuls”, 2003. – 200 s.
14. Kowalska J., Czechowski M. Zdrowie w świadomości uczniów wybranych szkół podstawowych a wykształcenie ich rodziców. W: Kropińska I. red.
Zdrowie człowieka w jego egzystencji. Elbląg: Wydawnictwo Uczelniane Elbląskiej Wyższej Szkoły Humanistycznej; 2000. - S. 389–397.
15. Kowalski M. Zdrowie i kultura zdrowotna – różne perspektywy poznawcze.
[w:] M. Kowalski, A. Gaweł (red.), Zdrowie – wartość – edukacja. Kraków, Oficyna Wydawnicza „Impuls”. 2006. - S. 15–105.
16. Krawański A. Ciało i zdrowie człowieka w nowoczesnym systemie wychowania fizycznego. Poznań, AWF. 2003. – S. 54–70.
17. Maszczak T. Zdrowie jako wartość uniwersalna. „Roczniki Naukowe AWF w Poznaniu” 2005, zeszyt 54. - S. 73–81.
18. Matyjas B. Czas wolny. [w:] T. Pilch (red.), Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku, t. I. Warszawa, Wydawnictwo Akademickie „Żak”. 2003. – 200 s.
19. Mazur J., Maіkowska A., Woynarowska-Soіdan M.: Zwiazki miedzy srodowiskiem psychospoіecznym i przystosowaniem szkolnym a zdrowiem,
zadowoleniem z zycia i zachowaniami zdrowotnymi uczniуw w Polsce.
Wydzial Pedagogiczny Uniwersytet Warszawski, Warszawa. 2003. – S. 109- 131.
20. Polak K., Kultura szkoły. Od relacji społecznych do języka uczniowskiego, Kraków, Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego. 2007. – 124 s.
21. Roman E. Stosunek dzieci i młodzieży szkolnej do wartości zdrowia.
Pedagogika Społeczna, 2005. – nr. 1. - S. 125–134.
22. Simovska V., Jensen B.B., Carlsson M., Albeck Ch. Shape up in Europe.
Towards a healthy and balanced growing up, Barcelona, P.A.U. Publisher, 2006. – S. 10-12.
23. Sosnowski K. Szkola narodowa jako krzewicielka kultury zdrowotnej i enegrgii tworczej. – Krakow, Akademia Handlowa, 1917. – 64 s.
24. Stypulkowski C. Wychowanie pzderowotne w nauczaniu przedmiotowym. – Kraków, 2002. – 240 s.
25. Stypułkowski C., Motywy kultury zdrowotnej w literaturze polskiej.
Kraków, Oficyna Wydawnicza „Impuls”, 2002. – 124 s.
26. Torsheim T., Danielson M.: Health and well-being. [W]: Currie C. i wsp.
(red.) Young people’s health in context. Health Behaviour in School-aged Children (HBSC) study: international report from the 2001/2002 survey.
WHO, Copenhagen. 2004. – 148 p.
27. Tuohy D., Dusza szkoły. O tym, co sprzyja zmianie i rozwojowi, Warszawa, Wyd. Naukowe PWN. 2002. – 144 s.
28. Woynarowska B., Stepniak K. Ewolucja koncepcij I modelu szkoly promojacej zdrowie w Europie //Wychowanie Fizyczne i Zdrowotne, 2002.
– nr. 49 (12). – S. 3-6.
29. Woynarowska B., Tabak I., Mazur J.: Subiektywna ocena zdrowia i zadowolenie z zycia mlodziezy szkolnej w Polsce i innych krajach w 2002 roku. Med Wieku Rozwoj. 2004, nr. 8(3) cz. I. – S. 535-550.
30. Żukowska Z. Wychowanie prozdrowotne młodzieży udaną inwestycją w zdrowe społeczeństwo, „Medycyna Sportowa”. 2000, nr. 108. – S. 34-39.
Авторська довідка:
Єрмакова Тетяна Сергіївна, кандидат педагогічних наук,
докторантка кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи
Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.
Сковороди.
Ермакова Татьяна Сергеевна Кандидат педагогических наук,
Докторантка кафедры общей педагогики и педагогики высшей школы
Харьковского национального педагогического университета имени Г.С.
Сковороды.
Iermakova Tetiana Serhiivna, PhD,
doctoral candidate of general pedagogy and pedagogy of high school of Kharkiv G.S. Skovoroda national pedagogical university.
+38-098-619-67-74
e-mail: tatiana-iermakova@rambler.ru
