Ч. 160. Львів, Неділя дня 19 (З І) липня 1898 Річник II
Передплата
п >РУСДАНА<
виноси**:
в Австрнї:
ціяии рік . . 12 р. ва.
хгів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 3 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цілкі
рік . ■ 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублівабо 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
• Вирвеш ки очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости 1 віри не нозьмеш,
»о руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х нсальмів М. НІашкевича.
Виходить у Львові щ о дня
крім неділь і руских сьвят З ГОД. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндонского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Рекламації! неонечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
і
„Більша свобода акциї“.
Замкнене ради державної і офіцияльна форма заяви, що правительство сим кро
ком осягнуло більшу свободу дїланя, отво- рнли політичним комбінаціям знова широ
ке поле. Вся австрийска а по части і за- гранична праса ставить собі заєдно питане, що принесе найблизша будучність, однак погляди в тій справі так різнять ся, що дуже тяжко приходить ся вишукати бодай кристалїзацийний засновок акциї прави- тельства.
Над плянами правительства уносить ся ще все непроглядна тьма. Навіть ті че- скі дневники, котрі звичайно мали дуже докладні інформациї і приміром могли вже день перед урядовим проголошенєм опо
вістити замкнене парляменту, не годять ся в своїх поглядах що до намірів ґр. Туна.
Правда Хагодпі Ьійіу підносять заслону, що покриває тайни правительства, наколи вміють сказати, що наступить зміна кон- ституциї. А говорять то так сьміло, що по
чувають ся до обовязку дати правительству пересторогу, яка має бути та зміна. Пра- вйтельство повинно, радять Хагобпі Ьізіу, привернути к р а я м те, що їм належить ся після їх природних і історичних прав.
Новий парламент має витворити природну більшість народів і заноручити єї відповід
ний вплив на с п іл ь н і і н т е р е с и держа
ви. Памятаючи заяву ГгетсІепЬ’аІі-у муси
мо однак сей погляд ХагодпісЬ Біеі-ів ува
жати не наміром акциї правительства, але побожним бажанем ческих політиків.
Віденьский кореспондент »Рг2Є£Іа<Іи«
подає мнимо на основі інформациї рішаю
чих кругів політичних, що ґр. Тун не стра
тив надїї прийти до порозуміня з теперіш-
ним парляментом. Кореспондент сей вірить, що правительство відкличе язикові розно- рядженя і силою §. 14. оголосить язико
вий закон, котрий відтак зараз по склика- ню парляменту нредложить під наради.
Иньші письма доказують, що замкнене иар- ляменту наступило тілько в тій цїли, щоби мож було заключити угорску угоду на під
ставі §. 14. і позискати час для язикового спору, а всі иньші комбінації не знаходять найменьшої підстави.
Щоби зрозуміти бодай точку виходу тої таємничої »більшої свободи акциї нра- вительства«, потреба не тілько глядіти в будучність але й мати перед очами минув- шість. Будучність прецінь завеїгди виро
стає з минувшости. Відповідно тій неоспо- римій правді, удасть ся може нам бодай денещо відслонити.
В мартових заеїданях сегорічного парляменту мало правительство намір нред- ложити парляментови управильненє язико
вого питаня, але хотіло се в сей спосіб зро
бити, щоби начерк язикового закона вийшов з нїдра самого парляменту. Що стало ся, не потреба отім много говорити. Розвела ся без
конечна дебата, котра не довела до ніяких позитивних результатів. Проба ґр. Туна зро
бити парламент спосібним до роботи, не удала ся. Меньпіість супротивила ся і не допустила, щоби парламент кромі язикової дебати відбував ще другі заеїданя, на котрих об
говорювано би важнїйші предложеня. Не нозістало тоді нічого більше, як відрочити парламент.
Друга проба зроблена ґр. Туном, так звані »необовязуючі переговори« над язи
ковим спором в Чехії і на Мораві з за
ступниками опозициї, скінчила ся також неу- дачиго. Правительство пересьвідчило ся, що від парляменту не може ніколи сподївати
ся предложень до полагоджена язикового питана. Правительство зрозуміло, що в язи
ковій справі мусить само взяти інїциятиву.
До сего потреба було передовсім усунена всего баласту, який залягав парламент. А баласт сей був надто великий, хоть би тілько пройшлось нам навести самі язико
ві внесена, наглячі внесена та обжало- ваня міністерства. П о с е р е д такої купи баласту годі правительству було розпо
чинати які порядочні наради. З тої при
чини послїдувало замкненє XIV. сесиї ради державної, через що стіл в пар
ламенті стоїть чистий. Тепер правительство може виступити само з своєю інїциятивою в язиковій справі. Однак попри язикове питане стоять в Австриї ще иньші вельми пекучі справи, котрі дотикають найконеч- нїйших потреб, а котрі мусять бути полаго джені як найскорше без огляду на пар
ламент.
Такими справами є платня урядників і угорска угода. Першу справу полагодить правительство вже в найблизшім часі §. 14., а відтак забере ся до найголовнїйшої ро
боти, се є до переведеня угоди з Угорщи
ною. Від порішена тої квестиї буде зависї- ти дальша внутрішня політика в Австрнї.
Доперва но заключеню угоди чи взглядно угодової провізорні буде можна говорити о тій »більшій свободі акциї правитель- ства«. Найби тілько удало ся правитель
ству заключити дефінітивну угоду з Угор
щиною дорогою позапарляментарною, тоді безперечно нїмецкий опір против язикової квестиї змяк би. Німці видячи трудне по
ложене держави відкидають найщирійші інтенциї правительства, бо думають, що се найлучша пора до визиску.
Трудно однак припустити, щоби Угор
щина згодила ся на дефінітивну угоду без
ІІожежа Роми.
Зі споминів полїцийного урядника — ЙосиФа Ерлєра.
(Конець.)
Счудований позирав я на чоловіка, ко
трого очи неждано зажевріли таємним блеском.
Прошу, не зворушуйтесь і оповідайте мені лиш те, що тичить ся огня, — старав ся я єго успокоїти.
— Се власне належить до діла, як зараз пересьвідчите ся, пане комісаре. Нинішня поже
жа то зворотна точка в моїм житю, така, якою була і смерть Слеші, моєї жінки. Як я тоді з болю не збожеволів, се й до нині для мене за
гадка. Та хоч і не розум, а все-ж я тоді одно таки втратив — мою артистичну творчість.
Кілько разів я брав ся за кисть, то все чув у голові страшну порожню.
Даремно шукав я ідей. Коли думав, що найшов яку, то не міг єї задержати в собі. Те, іцо малював, не мало артистичної вартости.
Моїх образів не куповано, комісиї вистав не приймали їх, а й я сам бачив надто добре, що то не була несправедливість Єлена була моїм ґенїєм, з нею моя штука лягла в гріб. Я сам був би давно радим серцем пішов за нею, як би не стримувала мене журба о тих двоє дріб- нят хробачків, що мені лишила. Я мусів жити, аби заробляти для них насущний хліб. Неодин день ми веї троє й голодували; як бачите було
менї досить тяжко. Іменно в послїднім часі, коли не могло мені пощаститись, аби спродати образ, я вже завидував маляреви комнат єго зарібку. Поборовши сором, я розкрив перед зна
йомим купцем-артистом мій гіркий недостаток.
Чоловік, що на моїх образах заробив колись тисячі, мав, що правда, для мене добрі слова, але не гроші. Ба, як би то в мене була ко
лишня сила творча! він міг би мені нагалити користне замовлене: один від’ємник звертаєть ся до него з питанєм, чи не вмів би поручити єму якого маляря до виготовленя кольосаль- ного круглистого малюнку. Сюжетом єго має бути «пожежа Роми», для артиста предмет не
звичайно вдячний. Кілька літ тому назад він но гаяв ся би, заінтересувати мене тим ділом, але тепер... Мов животворний промінь надії, так повіяла на мене та відомість кугіця-артиста, я заклинав єго, нехай лишить мені на тілько ча
су, аби міг предложити єму ескиз, заки пора
дить до діла кого иньшого. Мої благальні прось
би змягчили єго; дав мені термін днів чотнр- нацять. Що я в найблизших днях терпів, як мордував свою голову, щоб найти ідеї, яких по
требував, — того не годен зобразити. Але да
ремно: образ висів, правда, в далеких зачертах перед очима, та розпливав ся немов у мрацї;
мій оловець не міг схопити і найменьшої по
дробиці. Я був близький розпуки. В нашім ар
тистичнім шинку, де я ще иноді заходив, ра
дили, коли покине мене фантазия, копіювати природу. Реалізм і так опанував модерну штуку.
Та рада не давала мені спочинку, день і ніч я думав над тим, як би то слідувати за нею. Як би то я міг придбати собі реалістичні мотиви до пожежі Роми в моїм без’утїшнім положеню?
Сей проблем, здавало ся, годі виконати. — Вкінци я впав на щасливу думку. Осередною точкою образа мусить бути Нерон на Капітолю, в сьпівацкій тозі, з лїрою в руках, окружений любовницями і царедворцями. Група ся має бути з усіх сторін страшними чоловічими смолоскипами осьвітлена! Нехай лише удасть ся та величава сцена, а успіх цілого твору пев
ний. Було лише ьайтруднїйше найти модель до чоловічих смолоскип, але се я довів до л а
ду. Я обвинув модельову куклу напоєними дег- тем лахманами і запалив сегодня вечером у моїм ателїє.
— Без огляду на небезпечність, викликати ножар в цілій части міста, — не міг я здержа
тись, щоб не завважати з обуренєм.
Маляр здвигнув байдужно плечима.
— Мої гадки звзртались до чого иньшого.
Врешті що я міг проти нещасливого случаю, коли як раз в тій хвили, як смолоскипа най- красше палала, вибігли настрашені блеском огня мої обоє діти з побічної комнати і перевернули горючий модель. Огонь засягав зі страшенною потугою навкруги і мені ледви остало на тілько часу, щоб уратувати їхнє і моє житє.
— І ви все кинули на пропаде, аби вибігти на сторожницю?
Лице маляря засиялб радісно..
2 —
ухвали австрийского парламенту, тим біль
ше що ґр. Тун приобіцяв угорскому пра
вительству, що до вересня ностарає ся о пе
реведене в парламенті угодових предло- жень. Ванфі знова дав приречене, що не увійде в уводові зносини з неконституций- ною Австриєю. Та з сего болота є вихід:
зі’олошенє димісиї. Голосів угорскої праси в справі угоди не мож брати зовсім на се- ріо. Угорщина згодить ся певно сли не на дефінітивну угоду то на нровізорию.
Голоси угорскої праси і постава угорского иравительства стремлять головно до того, щоби використати як найліпше услівя угоди. Най тілько Австрия згодить ся на старий розділ квоти а безперечно Угорщи
на признасть, що § 14. є конституцийний і заключить сли не угоду, то нровізорию і то не на рік, але на неограничений час.
Удасть ся австрийскому правительству заключній бодай угодову нровізорию, тоді буде могло розпочинати заповіджену сво
боду акциї у внутрішних відносинах, тоді розпічнуть ся знова переговори з партиями.
За той час буде міністерство, — як се сьвідчить покликане до Відня Штумера, мужа довіря ґр. Туна і автора начерку основ язикового закона, відкиненого Нім
цями на »необовязуючнх нарадах«, — пра
цювати над виготовленим нових ■» основних начерків« язикового закона. Розуміє ся, що правительство буде нераз порозумівати ся з провідниками партий і питати їх о до- бромнінє, однак їх суд пе здержить прави- тельства від предложеня иарляментови так виробленого проекту до язикового закона.
Відтак скличе правительство парламент, предложить сей начерк і пояснить, що само бере інїциягиву в язиковій справі.
Наколи парламент і сим разом зійде на дорогу обструкція, тоді вже більше не зій
де ся.
Поки се не наступить, не можна ні
чого знати про дальшу свободу акциї ира
вительства.
Лихва і кредит селяньский.
(Реферат д-ра Леоп. Каро на кат. еічи.) (Дальше.)
5. Як в мас судить ся лихва?
Але і в нннїшних обставинах можна би дещо справити на лучше. В нашій Галичині, в тім класичнім краю лихви, де кожде село, кождий присілок є вигідним полем
ДЛЯ ДІЯЛ ЬНОСТІ!
лихварів, припадало в роках 1882—1886 найменьше 12, а найбільше 47 засудів за иере- ступство лихви. Чи в нас так мало лихварів? А при вимірі кари в 72 случаях судні користали з надзвичайного права лагодженя кари, караю
чи арештом низше місяця, а в 20 случаях ко
ристали з права заміни кари арешту на кару грошеву.
Та лагідність судиїв стоїть в звязи з тео- риєю менчетерскої школи, яку они винесли з ла
вок унїверситетских, як і з загальною низькою уровению релігійною нашої суспільности. Хто не розуміє Божих законів, що правлять сьвітом, хто не узнає засади, що годженя в обороті по
винні бути рівновартні (даю се тобі, що ти ме
ні), сей і инакше буде розуміти лихву, як ми.
І годі проте чудовати ся, що сей або другий су
дин, іменно з всхідної Галичини, в своїх спра- возданях каже, що в єго повіті нема лихви. Як би Виділ краєвий або рільнича анкета були по краю розіслали квестіонар, який я (др. Каро) пе
ред роками уложив, тоді і були ми переконали ся, які иадуж итя лихварскі суть в нас на днев- нім порядку.
______________ Д а л ь ш е б у д е .
Чого належить сподївати ся по паломництві в Петербург болгарского князя і румунь-
ского короля.
По видаленні з Болгари! князя Александра Батецберґа вступив на князївский престол в Бол
гари! тепер пануючий кн. Фердинанд Кобурґский, поручник угорских Гонведів. Престол свій в Бол
гарці має завдячити кн. Фердинанд виключно усильним стараням пок. президента міністрів С т а м б у л о в а , єго зелїзній витревалостн і силь
ному бажашо визволити Болгарию з під росий- ских впливів, котрі стреміли до того, щоби зро
бити Болгарию росийскою Губернією. При помо
чи Австрії! удало ся Стамбулови спровадити князя Фердинанда до Болгарці, удержати єго на болгарскім престолі мимо всяких інтриґ Ро- сиї, мимо загальної ворожби, що князь довго не удержить ся в Болгари'!, що їде туди хиба тіль
ко по короткі спомини, сли не по вчасну смерть.
Мимо непризнаня із сторони Росиї, мимо частих заговорів з’умів князь при помочи енер- ґічного і вірного Стамбулова удержатись в Бол
гари'!, а престол єго став на стілько певний, що князь міг важити ся шукати одруженя поміж коронованими родами. І подружив ся справді з родом Бурбонів.
По женитьбі настала зміна політики князя Фердинанда. Дотеперішнє єго положене вида
лось єму вже невигідним; непевність, чи красно
го ранку не утратить престола і рожевих на
дій на будучність, не давали єму супокою, в чім піддержувала князя так єго як і жени родина.
З а їх то мабуть впливами в наді! певної будуч- чини зірвав князь з давним своїм другом Стам- буловом і став шукати доріг, котрими трафив би до ласки білого царя Дорога знайшла ся, а першою є! жертвою було замордоване Стамбулова а відтак син Борис, жертвою котрого купив кн.
Фердинанд перші лучі »всхідної зірниці». З а зміну віри малодітного дитяти, за власне чув- ство релігійне а відтак за народну честь вірних колись свому князеви Болгар, за гіринятє зрадни
ків свого попередника до армії отворились для князя брами росийскої столиці. Князь болгар- ский доказав теперішною своєю політикою, що для кариєри готов
ІІОСЬВЯТИТИвсі сьвятощі.
І посьвятив їх совістно. Та добре, що бодай ста
нув у своїй цїли; поєднав ся цілковито з Ро- сиєю та будь що будь чи не усунув дразливої квестиї болгарскої бодай на якийсь час, чим зробив би по части прислугу і прочій Европі.
Та хоть в ділі князя можна добачити і користну для Европи сторону, то однак се не збільшує моральної вартості! єго старань і поводженя.
Прецінь можна було дійти до того без таких
— Так, пане комісаре, се було одно з най- щасливших натхнень моєго житя! Коли я по
глянув з вежі на море огня — мені' під нога
ми, — я найшов те, чого доси даремно шукав.
Ніби в зачарованім зеркалї я видів перед собою вишмагану огнем столицю сьвіта над Тибром
— пожежу Роми в цілій страшній, величавій красоті, призначену — з'єднати мені безсмертну славу. В ту годину я зрозумів Нерона, що тоді чув ся богом. Хто є паном елементів, той і є паном сьвіта. Запалити сьвіт — се мусить бути для богів роскіш!
Вертер зірвав ся і викидав нослїдні реченя в неприроднім подразненні.
— Яка тут мова може бути о шкоді, за подіяній пожаром? — продовжав тим самим тоном. — Користь, яку придбала штука, є проти того незмірна! Я затримав образ моєї візиї, тут у моїй голові сидить він як відфотоґрафований;
коли поглянете мені бистро крізь чоло, то мо
жете єго видїти, пане комісаре. Але длячого глядите на мене так дивовижно, що стало ся зі мною? Га, мраки, страшні мраки знов оточують мій образ, я сам уже єго більш не бачу --- рятуйте! рятуйте!
Стогнучи упав він в безсилю біля мого стола на землю.
Потрясений тою несподіваною катастро
фою я міцно натис електричний дзвінок, а рів
ночасно окинув зажуреним поглядом двоє дїтий нещасного маляря. Они лежали собі в обіймах спокійно на моїй софі і всьміхали ся крізь сон...
Три дни опісля вмер маляр Вертер в шпи- тали, в нападі шалу. Своїх дїтий не пам ятав,—
уроєний образ з картини «ножежи Роми» опа
новував цілком єго духа аж до послїдного віддиху.
Переклав в. р.
жертв: можна було там зачати, де князь ск ін чив, то значить: постарати ся з гори о росий- ску інвеституру. Випадає вкінци і те додати, що слиби Хіни не відвернули очий Росиї від Балкану, то ледво чи що помогли би були кня
зеви навіть ті жертви.
Згоду Роси! одержав князь в виді ленти ордеру св. Андрея, котру то відзнаку носять тілько члени династії!. Рівнож високого відзна
чена доступила і княгиня одержавши ордер св.
Катарини. Діло погоджена кн. Фердинанда з Росиєю само собою могло би тілько вдово
лити австрийску динльоматию. Через добрі відносини болгарского князя до Росиї перестала би непокоїти Европу болгарска квестия, не було би ніяких причин до заворушень на Балкан'!, а противно причинили би ся до иовздержаня бажань, які проявляють ся в західній части того краю.
Візиту князя Фердинанда в Петербурзі толкує роснйска ираса в дусі мира і самостій
ності! Болгари'!, так як сего власне бажала би Австрия. Болгарска ираса також пише, що князь їздив до Петербурга, щоби цар не перешкаджав єму оголосити независимість Болгари'! і нало
жити на голову королївску корону; для того зрікає ся Македонії і віддає ся на цілу будуч
ність Росиї. Чи о се тілько розходило ся в те
перішній візиті, покаже недалека будучність.
Денещо однак стає вже нині ясним.
Із способу иринятя князя царем як і з непри
родної дороги поворотної князя виходило би, що та візити не може уходити за так мирну, як се старавсь представити росийска ираса. Князь Фердинанд їде через Німеччину, Австрию, Ад- рийске море до Цетинїї', щоби відвідати чорно- горского князя. Дорога то далека і невигідна.
Щоби в тій подорожи не було, ніяких політич
них плянів, годі припустити. Гостина князя Фер
динанда на чорногірскім дворі по звісних аф е
рах Чорногорії з Австриєю, а передовсім по ф а кті, коли то 11. липня син чорногорского князя Мірко принимав і на публичній площи промо
вляв до прибулих того дня до Цетинїї' Боснаків і Герцоґовинцїв, так, мов би родина князя Чор
ногорского була опікункою і ирибіжиіцем для Сер
бів без огляду на те, чиї они є горожани: чи Ав
стриї, чи Сербії, чи Туреччини. А треба додати, що кошти удержаня прибулих до Цетинїї Сер
бів покрила державна каса. В таких обставинах приїзд кн. Фердинанда до Цетинїї може будити справедливе підозрінє, чи не криє ся там яка неприязна робота против Австриї. При тій на
годі не від річи буде згадати, що коли Чорно- гора одержала оводі 30.000 карабінів від Росиї, зроблено сиостереженє, що то узброєнє є приготовленєм до війни. І справді вскорі ча
стина тих карабінів знайшла ся в руках Сербів, сусідуючих з Чорногорою і додала їм охоти до борби з магомеданьскими Арнавтами. Була се іскра, з котрої могла вибухнути війна між хри- стияньскими Сербами а Туреччиною, але що не повело ся перед місяцем, то може стати ся пі- знїйше, особливо, коли настане збратане всіх Сербів, о що головно розходило ся 11.
ЛИПНЯдепутації! Сербів в Цетинїї, під опікою чорно- горскої родини пануючої. До сего діла пожада
ною річию була би прихильність і приязнь Болгари'!. Росия такому уґрупованю на Балкан!
не була би певно противною.
З а болгарским князем поїхав до Петербур
га і румуньский король з своїм президентом мі
ністрів. Ся обставина каже на певно досадува
ти ся, що сі подорожи з міністрами криють по
літичні пляни. Росийскі «Новостн» видять в тих подорожах «дальше поліпшене в балканьскій політиці» і сердечну приязнь між Росиєю, Бол- гариєю і Румунією. Сли зважимо, що Румунія до недавня стояла в дуже близьких і приязних відносинах до тридержавного союза, а тепер знова гіриязнить ся з Росиєю, то ся зміна не могла стати ся для мирних цілий. Попри се надходять вісти з Сербії, що прилучене Сер
бі! до політики Роси! є тілько иитанєм часу.
Наколи стане при Росиї Румунія, Болгарин, Чорногора і Сербія, тоді Австрия буде ізольо
вана з своєю політикою на Балкан'!.
Додаймо до сих подорожнії уоруженє в Бол
гари!, Сербі! і Чорногорі, невдоволенє в Туреч
чині’, котре проявилось недавними подіями в
Альбанії, політичну ненависть і заколот в Сер-
з —
рад рільничих. Член ческого виділу краєвого Шенборн вніс, щоби проекти зміни передати до
тичному департаментові! міністерства рільниц
тва. Мінїстер Каст висказав гадку, що хиби те- перішного статути дадуть ся усунути. Др. Ле
міш зазначив з натиском обставину, що ріль
нича рада е інституциєю безвзглядно неполїтич- ного характеру. Один нїмецкий делєґат з Чехії і жалував ся на мниме упосліджене заступництва нїмецких рільників в раді. Се викликало досад- Берлнньска Рові дуже добре оцінює впут- „У відповідь одного з Чехів. По загальній дис- Осьєїслова: Австрия кусиї приступлено до уконституованя відділів від якогось часу крутить ся в лябіринтї фор-'» субкомітетів. ________
мальностий. Жадане знесеня язикових розпоря
джень із сторони Німців є тілько формально стаю. Німці самі були би в найбільшім клопо
ті, сли би знайшов ся мінїстер, котрий би від
кликав язикові розпорядженя і предложив пар- ляментови язиковий закон, котрий можна би ухвалити звичайною більшостию. Замкнене пар
ламенту значить покінченє дотеперішних пере
говорів, не виключає однак навязаня нових пе
реговорів в відповіднім часі. Сьмішний се здо
гад, що правительство на те замкнуло парла
мент, щоби знести ненарушимість посольску і звернути акцпіо против радикальних послів. Про
тивно правительство хоче, щоби божевільство радикалізму убило ся само і не бажає приспо- рювати нових мучеників. Позаяк парламент те
пер рішучо є иеспосібним до роботи, проте пра
вительство мусить держати ся §. 1*
понехати всякі зміни конституциі. Що
■бії, та закупно оружя Туреччиною, а не оши- бнемо ся, сли скажемо, що стоїмо на пороті важних історичних випадків. Судячи по теиеріш- них рухах на Балканї мабуть наближуєсь час до утвореня лїґи балканьских народів під про
текторатом Росиї. Така подія була би тяжким ударом для австрийскої політики на Балканї.
В ІС Т И ПОЛІТИЧНІ.
злииьска
Ро й ідуже рішну ситуацию в Австриї.
Н О В II Н К II.
— П Ол Барвіньский виїхав нині до Ґаштайну і для поратованя здоровля.
— Товариство Шевченка в Петербурзі. Нове».
Время доносить, що росийске міністерство справ внутрішннх затвердило устав Товариства ім.
Шевченка в Петербурзі. Товариство має на цїли уділяти материяльної помочи слухачам висших заведень наукових, уроджених в полудневих Гу
берніях, і розпочинає свою діяльність в серпню
— Чужі асекурациї в Галичині. Виділ краєвий ухвалив предложити соймови внесене о оподат
коване чужих товариств асекурацийних, котрі мають філії в Галичині. Податок буде ужитий на цїли огневих сторожим, а побиратись буде 2% від премій. З придбаних в той спосіб дохо
дів піде 10°/,, на забезпечене членів огневих сторожим від каліцтва або на запомоги для їх родин на случай смерти, а решту 90% дістануть громади і товариства на цїли охорони від огню.
в осенн сего піхто не приновість. | Окрім того виділ краєвий рішив предложити
■ соймови внесене о утворене посади краєвого ін- УоІквЬІаП впевняє з дуже Добро-,
п г н р и о ї р т о п о ж и.і на разі стане ся
Оеііів'-Ьез
го жерела, що в найблизшім часі прийде до _
реконструкцій кабінету ґр. Тупа. На разі є пев' | ШКіл у Львові, не, що уступить зелїзннчий мінїстер, Вітек, а єго ц. к. міністерства місце займе якась політична личність.
роїзкіе має вже готового наслїдника в особі був
шого міністра Билиньского. Рівночасно уступлять міністри Бернрайтер і Рубер. На тім реконструкция не скінчить ся. Прийдуть ще дальші зміни.
Тілько пише У-ІЬйІаІ», а ми додамо, що усту- обнимашо теки впо- иленє Вітека, котрий при
вів. що можна бути спокійним ціно, доки вій буде міністром,
СЬВІДЧИ Л Окімсь далекосяглім намірі акцці нравительства.
Позавчера відбули ся перші збори аграр
ної секциї державної рільничої ради. Згадана секцин має заступати інтереси рільництва, лі
сництва і гірництва.
Зібраних привитав мінїстер Каст. Між инь- шнм запевнив, що буде старати ся о субвен- ціонованє рільничої лісної господарки, як також продукти' худоби для уможливлена експорту на захід, котрий безосновно і неслушно так утруд
няють. Мінїстер хоче при співучасти рільничої ради розвязати питане піднесеня хов\ х\добп і градової асекурациї, а також як найбільше з у- житкувати природні сили води до промислових цілий через реформу водного законодавства.
Дальше підніс конечність реформ на со- цняльно аграрнім поли, утворене краєвого зако
ни лісного, підпиране рільничих спілок. Конеч
на також річ підперти гірничий промисл, котрий
спектора огневої сторожи
0. Михайло Сьвітенький, катехит народних іменований розпорядженєм к. міністерства війни з дня 26. липня с. р.
війсковим каиеляном II. класи, з призначеним місця служби до Перемишля, почавши від дня 1-го серпня.
— Іменована. Мінїстер нросьвіти іменував проф.
Кароля Равера педагогічним управителем VI ої Гімназиї у Львові. — Юл. Говель іменований за ступником учителя реальної школи в Тернополя а Ів. Филипчук заступником учителя в учитель о конститу- ек*й семинариї в Самборі; учителями в школах
нар. іменовані: Ант. Киц управителем 5-кл. муж.
школи в Добромили, Кир. Елєкторович управи
телем 6-кл. муж. школи в Теребовли, о. Юл.
Дзерович гр. кат. катехитом в 5-кл. женьскій школі видїловій в Бродах, Леопард Лукашевич управителем 6-кляс. муж. школи в Дрогобичи, Андр. Маренина для 1-кл. школи в Наконечнім Кінци аіі Яворів, Ольґу Гукевичівну для 1-кл.
школи в Квашенині, Богумилу Ліґензу для 1-кл.
школи в Вербици, Володям. Гутковского упра
вителем 2-кл. школи в Ляцкім великім, Ванду Гутовску молодшою учителькою 5-кл. мішаної школи в Радехові, Александру Бариньску учи
телькою 5-кл. женьскої школи видїлової в Бро
дах, Людв. Буржиньского старшим учителем 5-кл. школи ім. св. Мартина у Львові.
— Перенесена Заступники учителів шкіл се- редних перенесені: Олександер Крохмалюк з а- кадемічної (рускої) Гімназиї у Львові до поль
скої ґімназиї в Коломиї; Володимир Масляк з Гімн, в Станиславові до І. (польскої) ґімназиї в Перемишли; Володим. Стемпень з Тернополя до V. Гімн, у Львові; Василь Грицевич в Коломиї до Гімн, "в Бучачи; Ярослав Витошиньский з Бу
чача до рускої Гімназиї в Коломиї; Софрон би о я-
боре ся з неприязними відносинами, а також Матвіяс в Коломиї до І. (польскої) ґімназиї в боронити інтереси гірничих робітників. Опісля
заповів законодатне розвязанє питана гірничих шкід і розвій асекурациї гірників. Під розвагу прийде також обнпженє гірникам часу праці, обмежене праці женщин і дїтий. Справа віднов
лена вигасаючпх трактатів торговельних дасть рільничій раді нове поле до праці. В звязи з тою справою стоїть співд’ілапє ради в справі цлових відносин з Угорщиною. Промислова рільнича рада мають причинитись до того.
-би бути приготованими на найгіршу евентуаль ність, хоч є надія, що дасть ся уникнути і різ
ного і критичного звороту в господаревім житю монархії.
Предсїдатель нїмецкоі секциї і член і ІЦО-
кра-
Перемишли
— Допущене женщин до адвокатури було пред
метом народного голосованя 3-го липня с. р. в кантоні цуріхскім. Голосованє випало в користь женщин мимо сильної опозициї. Право викону
вана адвокатури признано женщинам більшостию 21.717 голосів против 20.016. Тяжка борба, але зате побіда приємнїйша.
Хто провокує? Крукепичдх дня 15-го лип
ня ішов латиньский сьвященик пішки з найсв.
Тайнами до хорого. На порозі одного жидівско- го дому стояла жидівка, і коли на вид найсв.
Тайн всі' християни приклонили коліна, жидів
ка підняла в е л и к у г р у д у з е м л ї і к и н у л а з а с ь в я щ е п и к о м ! Коли-б не обставина акту релігійного, християни були-б не подарували то
го вибрику проклятій жидівці.
В Кашицях, повіта ярославекого, купували свої ческої ради рільничої вніс, щоби змінити люди у жида Берка кукурузу. Нараз кілька осіб статут державної ради рільничої і господарскої
першого увзглядненя прав краєвих
занедужало серед обявів отроєня. По близших дослідах стверджено, що жид мішав до кукуру
зи потовчені к і н ь с к і зу б и ! На докори хри
стиян говорив жидиско зухвало: «Ви х а м и і к а м і н ь з г р и з е т е ! Зробило ся збіговиско і люди хотіли на місци укамінувати представи- теля »ізбранного« народу, але завдяки інтервен
ц ії війта скінчило ся на тім, що справу відда
но до суду.
В Перемишли розійшла ся вість, що жиди затроїлн хліб і наслідком сего богато робітни
ків дійсно захорувало, а один мав навіть умерти.
Дня 27-го липня о 7-ій годині рано зарядило староство надзвичайну ревізию пекарень і ко- місия зложеия з лікарів, віцебурмістра, інспек
тора поліції, забрала богато затроєного хліба і булок.
Ось як мстять ся жиди на християнах за розрухи!
— Жидівска социяльна демокрация. Якийсь жи
док др. Кон видав в Німеччині брошуру ю з.
«Перед бурею», в котрій радить всім жидам для забезпеченя своєї будуччини перейти до соци
яльної демокрациї. Для великої маси жидівских гандлярів робітники социяльної демокрациї є най
ліпшим защитником.— Ради ті нас не дивують, бо знаємо і без того, що цілий теперішний со- циялїзм витворили лише жиди. Батьками соци
яльної демокрациї є два жиди: Маркс і Лясаль;
в Німеччині на чолі социяльної демокрациї сто
ять переважно жиди, в Австриї жиди і на Угор
щині Також жиди. Социяльно-демократична пра- са находить ся виключно в жидівских руках.
Межи 80 лїкарами каси хорих у Відни находить ся 72 жидів. — Так само стоїть справа в Фран
ції, Бельгії, Італії і т. д. Словом социяльна де
мокрация то партия раг ехсеїіепсе —- ж и д ів с к а !-
— Турнїй шахістів. З нагоди цїсарского юви- лею відбуває ся у Відни вже від кількох тиж
нів турнїй шахістів, в котрім взяло участь 19 найліпших грачів з цілого сьвіта. Сими днями має рішити ся, чи пальму нершеньства і першу нагороду в квоті 6.000 корон має взяти купець з Ню-Иорку РіІІзЬигу, чи лікар з Норимберґії др. Тарраш, німець. Сба виграли по 28% партий, а позаяк турнїй властиво вже закінчив ся, то між ними обома прийшло до тїснїйшої гри, після ко
трої одному з них припаде друга нагорода в квоті 4.000 корон. Трету нагороду в сумі 2500 ко
рон загорнув росийский жид з Парижа Яновский, четверту 1500 корон бувший до недавна «король шахістів» Штайнїц з Ню-Иорку. ГІрочих 6 наго
род по кількасот корон взяли 2 Москалі (Чіґо- рін і Аляпін), один Віденчук
Англієць (Вигне), один Угор Берлинчик (Л'їпке).
— Кладовищем атлянтийского океану називають моряки остров 8 іЬІе-ІзЬші, біля котрого счинила ся катастрофа з кораблем «Бурґонь». Остров- чик сей, що має ледви 22 анґлїйских миль в обводі, а в найширшім місци милю ширини, має від давен давна дуже лиху репутацию. О- кружений довкола пісковими лавами і підвод
ними скалами, представляє він для плавби ве
лику небезпечність. Після традициї і записок п істориї морекої плавби розбило ся на єго бе
регах від початку сего столїтя около 250 ко
раблів, не числячи дрібних рибацких лодий. Від давна роздумовано над способом, як остеречи пе
ред небезнечносгию кораблі, що зближають ся до сего острова. Збудовано иа нїм мораку лїхтаршо, але помагала она не богато, бо мрака. котра залягає остров дуже часто, не дозваляла моря
кам достеречи оптичних знаків з морекої ліх
тарні. На будучність лишає ся одна лише поті
ха, а іменно, що остров 8а*>1 і-КІаіп! імовірно не задовго ечезне з поверхности моря. Сто літ то
му мав він 40 миль довжини, а звиш 2 шири ни, нині лишила ся вже ледви половина. Решта осунула ся в море.
— Злочин в поїзді'. На зелїзници харківско-ми- колаївекій, межи Полтавою а Божновом, в но- чи 24-го с. м. замордовано зелїзничого гамівни- ка і одного подорожного, що стояв на плат
формі. Тіла обох найдено на насипі. Подорож
ного, гандляря худобою, зрабовано. Секция лї- карска ствердила, що обох наперед замордова
но, а опісля скинено під поїзд. На плятформі находили ся сліди крови і зуби, що належали імовірно до злочинніша, котрий вискочив на платформу в цїли грабежи. Заряджзно енерґіч- не слідство, щоби зловити злочинників, котрих було, як догадують ся, двох,
— Чемність хіньского редактора. Хіньский ре
дактор — то ідеал чемности. У нас рукопись, що не надає ся до друку, іде або до т. зв. коша, або на жадане звертає ся єї авторовії з лако
нічною заміткою «не до друку», що розумівсь му
сить зробити на особі інтересованій не(конче миле вражїнє. В иньший спосіб роблять се хіньскі редактори. Прошу послухати листу, який долу- (Шлєхтер), один (Марочи) і один
Екстракт шпильковий
Теч та розприскувана в комнатї дїлає знаменито на відсьвіженє
воздуха.
Ціна
фляшки40 кр — Розпилам до того ЗО кр.
Г оловний склад в аптицї
16* 178—?
