Тернопіль-2017-2017

(1)

(2)

(3)

(4)

(5)

(6)

Тема 1. Діагностика техніко-економічного стану підприємства 1.1. Поняття «фінансовий аналіз» на підприємстві

Слово «аналіз» утворилося від давньогрецького «analisys». Це метод дослідження, суть якого полягає в мисленому або практичному розчленуванні об’єкта дослідження на складові частини.

Фінансовий аналіз (Financial Аnalysis) з’явився в XIX ст. як комерційна арифметика. Із становленням ринку капіталу в країнах з ринковою економікою, комерційна арифметика трансформувалась у фінансовий менеджмент, складовою якого є фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних фінансової звітності. В умовах ринку фінансовий аналіз спрямований на накопичення, оброблення та використання інформації фінансового характеру та є основою прийняття управлінських рішень на мікрорівні, тобто на рівні суб’єктів господарювання. Власники, кредитори, менеджери підприємства зацікавлені в докладному аналізі фінансових потоків, щоб на основі одержаної інформації прийняти управлінські рішення, які регулюватимуть формування фінансових ресурсів і сприятимуть зростанню капіталу підприємства. Отже, зміст фінансового аналізу визначається його функціями: функцією управління, інформаційною функцією, методологічною функцією. Основними функціями фінансового аналізу виступають: - об’єктивна оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності й діловій активності об’єкта аналізу; - виявлення факторів і причин досягнутого стану й отриманих результатів; - підготовка й обґрунтування прийнятих управлінських рішень в області фінансів; - виявлення й мобілізація резервів поліпшення фінансового стану й фінансових результатів, підвищення ефективності всієї господарської діяльності.

Об’єктом фінансового аналізу (Financial Analysis Object) є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

(7)

(8)

(9)

(10)

(11)

(12)

(13)

(14)

(15)

(16)

(17)

(18)

(19)

(20)

(21)

(22)

(23)

(24)

(25)

(26)

(27)

(28)

(29)

(30)

(31)

(32)

(33)

(34)

(35)

(36)

(37)

(38)

(39)

(40)

(41)

(42)

(43)

(44)

(45)

(46)

(47)

(48)

(49)

(50)

(51)

(52)

(53)

(54)

(55)

(56)

(57)

(58)

(59)

(60)

(61)

(62)

(63)

(64)

(65)

(66)

(67)

(68)

(69)

(70)

(71)

(72)

(73)

(74)

(75)

(76)

(77)

(78)

(79)

(80)

(81)

(82)

(83)

(84)

(85)

(86)

(87)

(88)

(89)

(90)

(91)

(92)

(93)

(94)

(95)

(96)

(97)

(98)

(99)

(100)

(101)

(102)

(103)

(104)

(105)

(106)

(107)

(108)

(109)

(110)

(111)

(112)

(113)

(114)

(115)

(116)

(117)

(118)

(119)

(120)

(121)

(122)

(123)

(124)

(125)

(126)

(127)

(128)

(129)

(130)

(131)

(132)

(133)

(134)

(135)

(136)

(137)

(138)

(139)

(140)

(141)

До першої групи належать методи, які визначають ефективність капіталовкладень з огляду на період окупності інвестицій (Payback Period, РР) та облікову ставку прибутку (Accounting Rate of Return, ARR).

До другої – методи, які базуються на обчисленні чистої приведеної вартості проекту (Net Present Value, NPV), чистої термінальної вартості (Net Terminal Value, NTV), внутрішньої ставки прибутку (Internal Rate of Return, IRR), модифікованої внутрішньої ставки прибутку (Modified Internal Rate of Return, MIRR), дисконтованого періоду окупності інвестицій (Discounted Payback Period, DPP) та індексу рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI).

(142)

(143)

(144)

де ЧГПі – чистий грошовий потік за і-й період; k – ставка дисконтування; І – початкові інвестиції, які визначаються початковим грошовим потоком; р – кількість періодів, що відображає дисконтова ний період окупності проекту. Перевагою показника DPP є те, що він враховує вартість капіталу та характеризує момент, коли відшкодуються не тільки вкладені кошти, а й витрати на їх залучення. Значення показника DPP завжди перевищує значення PP. Проект, прийнятний за критерієм РР, може бути неприйнятним за критерієм DPP. Індекс рентабельності (РІ) характеризує рівень чистих грошових надходжень на одиницю інвестованих у проект коштів і враховує часовий чинник. Чим вищий цей показник, тим вища віддача кожної інвестованої в проект грошової одиниці. Індекс рентабельності визначають діленням приведеної вартості чистих грошових потоків на суму інвестованих у проект коштів (9):        



 n i i і k ЧГП I PI 1 (1 ) 1 . (9) Отже, якщо проект прийнятний за критерієм NPV, очевидно, буде і прийнятним за критерієм РІ. Однак, на відміну від показника NPV, який є абсолютним, РІ - відносний показник, що робить його більш привабливим для оцінки різних за обсягом інвестиційних проектів. При РІ більше 1, проект доцільно реалізовувати, при РІ менше 1 – проект неприйнятний для підприємства, при РІ=1 – проект безприбутковий. Всі розглянуті вище методи, які використовують дисконтування, ґрунтуються на одних і тих самих співвідношеннях і мають спільну основу, однак, одні з них є абсолютними (NPV, NTV), інші – відносними показниками (IRR, MIRR, PI). Абсолютні показники доцільно використовувати при оцінці альтернативних проектів, важко оцінити можливий у результатів реалізації проекту приріст економічного потенціалу підприємства. Для порівняння ефективності різних за обсягом проектів краще використовувати відносні показники - IRR, MIRR та PI.

(145)

(146)

(147)

(148)

(149)

(150)

(151)

(152)

(153)

(154)