Ч. 4. Львів, Второк дня 6 (18) січня 1898. Річник II.
Передплата
■а >РУЄДАНА< т о с т :
в Австриї:
нж цілий рік . . . 12 р. ав.
иж пік року . . . 6 р. ав.
нж чверть року . • 8 р. ав.
нж місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■а цілвй рів . 20 рублів або 40 ф ранків на вів рову . . 10 рублів
або 20 ф ранків Поодиноке чжсло по 8 кр. ав.
і і
«Вирвеш мв очв і душу ми вирвеш: а не возьм .ш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руски.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
І 11 ■ Г
Ввходять у Львові що дня врік неділь і руских сьвят О год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і евспедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева 9 АґевадЬ' Ляпдо^тіімч в пасажі і оо-пгаь»
Рукописи звертл. „н лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по 10 кр. від стрічки, а у -Наді
сланім» 20 кр. відстрічпи. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
--- , 1
Референтом для внесеня пос. Барвінь
ского вибрано ексц. посла Мадейского, бувшого міністра, сего самого мужа, ко
трому і руска праса опозицийна не відка
зала в своїм часі дійсних заслуг коло справи рускої як в Галичині так і на Бу
ковині.
Наколи порівнаємо внесене пос. Бар
віньского з ухвалою шкільної комісиї, вия
вить ся, що різниця вся лежить в тім, що пос. Барвіньский домагав ся заведеня о б о в я з к о в о ї науки руского язика в школах середних Галичини, а комісия ухвалила, що має бути заведена наука руского язика яко предмету в з г л я д н о о б о в я з к о в о г о.
Хто запише ся на сю науку, той мусить і щиро працювати під грозою недоброї ноти.
Причина, для якої не заведено обовязкової науки, лежала головно в ремонстрациї по
слів польских з табору людовцїв,. що су
дили справу з чисто льокального, личного становиска. їх голос, виявлений устами пос.
Крамарчика, рішив справу. Посли-людовцї не знеслись на становиско виспіє. Дивува
ти ся сему годі. Для них наука руского язика обовязкова видавала ся ще якимсь моральним тягарем.
Судячи по голосах, які дали ся чути в шкільній комісиі, можна вносити, що сонм прийме в цїлости предложенє комісиї. 'Гол
куватії широко про хосеннісгь евентуальної позитивної постанови в тім напрямі — злишне діло. Піднесемо хиба те, що в міру, як суспільність польска присвоїть собі зна
не руского язика, щезне і неоправданий антаґонїзм чи неохота урядників до русчи- ни. А вжеж в практичнім житю плоди зна
нії обох краєвих язиків усунуть рішучо жерело негодованя Русинів на те, що вла
сті! краєві, несьвідомі руского язика відно
сились досн до прав руского язика неґа- тивно. Грядущі поколїня, котрим руский язик в цілій своїй красоті не буде вже чу
жим, не будуть мати нї найменьшої причини, відноситись до него неприхильно. Затим му
сить з часом прийти до вирозуміня і тре вал о
Справи укладають ся
— і ідуть на лучиїе. Такий бюлєтин мо
жемо видати в виду розправ, які вели ся в коміснї шкільній в суботу і в неділю над внесенєм пос. Барвіньского, змагаючим до заведеня обовязкової науки руского язика у всіх школах середних цілого краю.
Коли минувшого року над таким са
мим внесенєм сойм ледви застановив ся і вдоволив ся відосланєм єго до ради шкіль
ної краєвої — сего року шкільна комісия стане перед сонмом з позитивним предло- женєм, дотинаючим вже мериторичної сто
рони самого внесеня.
Річ представляє ся так, що в комісиї майже всі члени взяли участь в дискусиї над внесенєм пос. Барвіньского, та що ні один голос не псував гармонії, прихильної внесеню. Щоби не довго розправляти, ска
жемо, що шкільна комісия виступить пе
ред соймом з внесенєм такого змісту:
Сойм краєвий не тілько що узнає по- желаним, щоби ученнки середних шкіл ці
лого краю присвоїли собі точне знане ру
ского язика, але уважає се знане конеч
ним для тих, що в пізнїйшім житю бажа
ють служити краєви яко урядники дер
жавні чи краєві. Сонм приймає з вдово- ленєм
ДО ВІДОМОСТІ!,що вже в біжучім ро
ці краєві пласти шкільні подали молодежи польскій можність, учити ся руского язика яко предмету науки надобовязкової, але узнає потребу, щоби науку руского язика завести яко предмет науки в з г л я д н о о б о в я з к о в о ї в цілім краю в школах середних. Сойм взиває притім правитель- ство, щоби оно безпроволочно подбало о те, щоби на обох університетах і на полї- техницї були засновані практичні курси для охочих до науки руского язика. Сю науку мали би вести окремі лектори рус
кого язика.
Отеє результат ухвал шкільної комісиї!
сонму краєвого.'
го норозуміня, а в еїм лежить залог мира на
ціонального, в краю, (^иі роїеві сареге—саріаі.
Рахунок за рік 1897.
І. В Австро-Угорщині'.
5. жовтня поставив бар. Діпавлї враз з то
варишами внесене на вибір комісиї, що мала би заняти ся виробленем закону на управиль- ненє язикових відносин в Австриї. Закон евен
туальний мав уможливити відкликане чи змо- дифікованє розпоряджень язикових, виданих для Чехії і Моравії. 13. жовтня прийшло в па
латі иосольскій до першого читаня обжаловань міністерства за пригоди в Хебі і розиорядженя язикові. Се заеїдане як і два слідуючі (20. і 21.
жовтня) відбули ся дуже бурливо. 23. жовтня видала більша посілість нїмецка комунїкат, в котрім оголосила невдачу заходів бар. Діпав- лього в цїли помиреня сторониицтв. 26. жовтня зложив др. Катрайн президентуру в палаті ио
сольскій. 26. жовтня ухвалила палата, відбувати вечірні заеїданя для полагоди провізорні угодо- вої з Угорщиною. 28. жовтня держав пос, Ле- хер посеред криків і бурд свою 12 годинну об- струкцнішу річ. Заеїдане се тривало від 12 го
дини 28. жовтня в полуднє до 7 години вече- ром 29. жовтня. 31. жовтня відбулось віче опо
зицій нїмецкої в Боценї.
4. Падолиста переказано провізорию угодо- ву з Угорщиною по 15-годиннім бурливім засї- даню (по першім читаню) комісиї буджетової.
11. падолиста відказав ся др. Ебенгох від до- стоїньства жертвованої ему прєзидентури пала
ти. 12. падолиста відкинула більшість палати 7 голосами обжалованє кабінету за розпорядженя язикові. Ґр. Баденї держав притім свою иослїд- ну річ, в котрій заповів нові мирні переговори межи Чехами а Німцями. При тім замітив, шеф кабінету, що в програмі правительства лежить:
признати всім народам австрийским їх права, не нарушаючи прерогатив народу нїмецкого.
Палата вибрала відтак президентом своїм пос.
Абрагамовича, першим заступником дра Кра- маржа. Друга віцепрезидентура лишилась через
2
Іван Смакушевский.
(Дальше)
І пішов наш Іван домів. Ну нічого. Пі
шов, але понїс з собою і давну свою привичку:
їсти смачно — і поніс з собою проклін старої ґаздині: най би тебе так медвідь поломив, як ти поломив мого найкрасшого когутика.
Іде наш Іван лісом, а все оглядає ся, чи з за кущів не вилетить де медвідь. Стрічає по дорозї людий, та перше єго слово: а чи в ваших сторонах не чути про медведїв?
— У нас -одказують ему— і заяця нема, все вистріляли а про' медведя з лісів, то хиба й в казках розказують.
Успокоїв ся наш Іван — іде собі та ще й посвистує. У йшов вже з ЗО миль. Аж в однім лїсї настигають єго два подорожні.
_ Куди? куди? — розпитались, поздо
ровились, познайомились і Іван Смакушевский дізнав ся, що два єго товариші такіж люде, як і він, то значить: люблять і чуже добро, щоби тілько смачно попоїсти, а як вистарчить, то і попопити.
Побратались они. Звісно: крук крукови о- чий не вийме, а в трох то лучше промишляти, як в двох або в одного.
Ідуть собі наші товариші. Сонце пече, по
томились. Приходять до села. Як називає ся?
- питають.
— Когутипцї! Ну, добре.
Каже з них один: А що братці, як би ми тут переночували?
— Добре — кажуть другі, переночуємо, і так потомились.
Дивлять ся, аж стоіть дім просторий, з долу камінний, з верху деревляний, а сам гос
подар сидить у воріт.
— Наше поважане — кажуть.
— Здорові були.
— А чи не можна би у вас переночувати?
А з відки Бог веде? — питав ґазда.
— Були на заробітках.
— Гість в хату, Бог в хату — каже ґазда.
Вступили в комнату. Наш Іван Смакушев
ский по переду. Зложили торбинки подорожні, посідали, перекусили, а як стало сонце заходи
ти, так один по другим виходили собі на двір, на обійстє, ніби так, щоб ще трохи віддихнути сьвіжим воздухом.
— А ти бачив? — питає один товариш другого.
— Бачив.
— А ви, пане вояк, бачили? — питають Івана Смакушевского.
— Бачив веї семеро.
— То можна би так хоч з одного.
— Можна би.
— Добре!
— Добре!
От так они собі поговорили. Чорт їх там знає, про що? Ніхто не розбере їх мови, а они розібрали, що на долинї, в підмурованім дому, було семеро телят, а телятину любить всякий Смакушевский.
Кладуть ся они спати. А нашому Іванови от-так ніби причулось: А щоби тебе медвідь ломив.
Він аж затряс ся цілим тілом. А товариші питають: У вас, пане вояк,щось на думці?
— Ет — каже Іван — нагадав собі одну лиху пригоду.
— Пусте! — кажуть єму товариші. — Одна лиха пригода нічого не значить против 7 ща
сливих.
Оно ніби і правда, але буває і ипакше.
От нанримір: з’їдж 7 лижок меду, а відтак
2 — якийсь час необсадженою аж до вибору дра
Фукса. 16. падолиста відкрито делеґациї спільні.
20. падолиста оповістили ческі посли новий спо
сіб до рішеня язикового спору. 24. падолиста був дуже критичний. Скандали в палаті дійшли до крайноети. Шенерер напав президента і ви
дер єму дзвінок. Деякі посли счіпились з со
бою. 25. падолиста приняла палата внесене ґр.
Фалькенгайна, котре розширило власть президиї аж до виключуваня послів, нарушивших спокій нарад. 26. падолиста вдерлись социялїсти на президию, почім вступила до парламенту полї- ция і вивела ексцедуючих послів, іменно соци- ялїстів, Вольфа і Шенерера. 28. падолиста при- няв цісар димісию кабінету ґр. Баденього, а зло
жене нового кабінету поручив бар. Ґавчови. У- вязненого Вольфа (27) випущено на волю (28.
падол.). 29. падолиста прийшло до кровавих роз-|
рухів в Празі.
1. грудня оголошено склад нового кабіне
ту. 2. грудня заведено в Празі безнроволочні суди. 16. грудня іменував цісар міністром Гали
чини бар. Лебля. 22. грудня закрито делеґациї.
28. грудня відкрито деякі сойми краєві, між ни
ми галицкий. ЗО. грудня закрито XIII. сесию пар
ламенту австрийского, а симчасом почав свою роботу §. 14. основних державних законів, роз- порядивши провізорию буджетову по конець червня 1898 р., провізорию угодову, побір ре
крута і належитости правні для нової процеду
ри цивільної.
Не дуже лучшим показав ся минувший рік для Угорщини.
На новорічнім принятю иартиї ліберальної в Пештї зазначив бар. Банфі, що заключенє но
вого договору фінансового і митово-торговель- ного з Австриею буде найновійшою задачию сойму угорского. В слід за тим тривали через весь рік переговори між обома гіравительствами і депутациями квотовими. Переговори депута- ций квотових обох парламентів покінчили ся 3.
мая цілковитою невдачею. 7. червня прийшло до кровавих розрухів в Надудварі. В них взяли участь робітники полеві, підущені социялїстами.
За тими розрухами слідували заворушепя в Альпарі, спричинені рівнож социялїстичними де
мократами.
Взагалі рух социялїстичний проявив ся на Угорщині в ширших розмірах, ніж вАвстриї. 29.
червня прийшло до страйку робітників полевих в різних околицях Угорщини. ГІравительство му- сїло всюди ужити збройної сили. 12. липня за
страйкували в Пештї і околици робітники цо- гольняні. Симчасом вела ся в соймі обструкция проти двох параґрафів нового карного кодексу.
23. серпня прийшло до кровавої стрічи межи зелїзничими робітниками а полїциєю. 25. верес- одну ложку догтю і добрий смак пропав як ка
мінь у воді.
Поклались наші спати. А так уговорились:
спати до півнів, а по перших півнях — один товариш хропи, а сам дивись, чи ґазда спить.
Відтак два рази закашляй! Другій товариш бери мішок і спускай ся в долину. А я, каже, Іван Смакушевский, стану, напюсь води, кашельну; як ніхто не ворухне ся, то значить: всі добре сплять. Яж сам зайду в стайню і возьму те
лятко. Я умію брати. Не бере ся з хвоста, а з морди, щоби не заблеяло.
Добре.
Поклались спати. Один біля дверий на лав
ці — хропить в два голоси. Другій на столі.
Іван Смакушевский під столом.
В комнатї тихо. Тілько сап, храп і більш нічого.
Сплять! А от і засьпівав півень. Молодці тихенько вийшли на свій промисл.
— Ну держи ширше мішок! — шепче Іван, а сам краде ся в стайню бочком. Відчинив двері.
Сопуть телята не по телячому, неначе би предчували свою біду. Суне наш Іван в сам куток стайні, щупає рукою по темноті, аж і на- щупав: О щось мохнатого! Здоровенне теля!
Але ледви мав час подумати наш бідний Іван Смакушевский, як тут мохнате теля і об
няло его лапами, та як етане мняти і місити на всі боки!
________ (Д °лї буде.
ня оповістив дневник урядовий цїсарске відруч- не письмо, в котрім цісар постановляє, власни
ми коштами двигнути памятники для числен
них угорских патріотів в Пештї. Письмо се при- нято в Угорщині з великим одушевленєм. ЗО.
вересня знесено в Угорщині малу льотерию. 4.
жовтня ухвалив сойм угорский адресу до трону.
На однім з слідуючих засідань заявив бар. Бан
фі, що Угорщина застерігає собі право, само
стійно управильнити свої відносини до Австриї, наколи там не продовжать в парламентарній до
розі провізорні угодової. 6. грудня почала ся в соймі угорскім обструкция проти иродовженя провізорні угодової з Австриєю. Обструкция ся продовжилась через весь грудень і перейшла на слідуючий рік.
Начерк краєвого закона про обовязкові спілки рільничі.
(Дальше).
§• 4.
За властителів в §. 2. згаданих ґрунтів стоячих під опікуньством або курателею, вико
нують членьскі права і обовязки їх правні за
ступники.
Наколи такі ґрунта находять ся в руках держави, краю, громад, иубличних фондів або иньших осіб юридичних, мусить бути для вико- наня членьских прав і обовязків установлений повномочник тих корпораций.
Наколи недвижимість, котрої власність у- иравнює до членьства спілки, є спільною вла- сностго більше осіб, тоді мають они з посеред себе вибрати одного повномочника до викону- ваня членьских прав і обовязків; наколи не можна-б що до того осягнути порозуміия, тоді виконуване членьских прав і обовязків нрислу- гує властителеви найбільшого уділу; коли-б уді
ли були рівні, рішає жереб. За грошеві вплати на цїли спілок ручать однакож всі солідарно.
Наколи співвластителями є супруги, тоді члень
скі права і обовязки виконує муж.
§. 5.
Повітова спілка може після потреби в по
одиноких громадах свого повіту установити з посеред членів своїх д о в ір н и к ів яко міс
цеві орґани спілки.
Круг дїланя.
§. 6.
Повітові спілки рільничі покликані до нле- каня взаімности поміж рільниками і до иідма- ганя спільних господарских інтересів своїх чле
нів у веденю господарских занятий. А іменно нрислугує спілкам:
1) закладати складові доми спілки, магази
ни, шпихлїрі і т. и. для господарских плодів спілок:
2) займати ся спільною иродажию відстав
лених від спілок в тій цїли до спілки господар
евих плодів а також приймати спільні достави потреб для війска:
3) закуповувати господареві плоди і по
треби (н. пр. рільничі машини для спільного у- житку) для спільників;
4) підносити заводове образованє рільни
ків і рільничих робітників устроюванєм бібліо
тек, підпомаганєм і закладанєм господарских шкіл, спільних лісових і овочевих шкілок;
5) засновувати нові і підпирати або з’єди- няти істнуючі вже позичкові каси, іменнож системи Райфайзена, в цїли улекшеня особисто
го кредиту і кредиту заставного на основі від
ставлених до магазинів і шпихлїрів рільничих плодів;
6) посередничити в довгоречинцевих, рата- ми сплатних іпотечних позичках від краєвих гіпотечних або иньших кредитових інститутів для спільників і взагалі помагати в сплаті і у- управильненю селяньских довгів;
7) дбати про убезпечене на случай недуги, немочи і старости так господарів, як і госно- дарских слуг і робітників:
8) вести викази і посередництво робіт;
9) дбати про контролю наеїня, навозів і т.
и. як і про зносини спільників з досьвідними стациями;
10) дбати і посередничити що до убезпе
чена спільників і від огню, граду, зарази на ху
добу і иньші убезпечена і взагалі виливати на осягненє користних условій в убезпеченю;
11) устроювати розплодові стациї, заснову
вати і підпомагати товариства годівлі худоби;
12) вести статистику спілок;
13) посередничити що до иравної помочи для спільників.
Спілка обовязана давати на домаганє ав
тономічним і державним властям виясненя і о- суди і може в тім взглядї також з власної спо
нуки домагати ся від тих публичних орґанів підмаганя цілий спілки.
§• 7-
Рільничі спілки мають в цїли сповнена своїх господарских задач (§. 6.), о скілько они не могуть бути ними безпосередно переведені, входити в зносини з повітовими касами задат
ковими, сирітскими касами і иньшими госпо- дарскими товариствами і їх підмагати.
§. 8.
В цїли лучшого сповнювана задач можуть спілки також поміж собою творити союзи, а і- менно або тревалі або тимчасові для осягненя певної цїли.
Союз творить ся на основі взаїмної умови, призволеної краєвим союзом спілок.
Лравне становище спілок.
§• 9.
Спілку заступає перед судом і позасудово голова спілки або єго заступник. Однак письма, котрими вкладає ся зобовязаня супроти третих осіб, мусять бути підписані головою, взглядно єго заступником і одним членом виділу спілки.
Наколи письмо дотикає правного акту, до котрого потрібно призволу загальних зборів спілки, мусить се одобренє бути визначене в гшсьмі з підписом двох членів виділу спілки.
За зобовязаня рільничої спілки одвічає ли
ше спілка яко правна особа. Рільничі спілки не підлягають постановам закона з 9 цьвітня 1873 (В. з. д. Ч, 70) про заробкові і економічні то
вариства.
__________ (Далі буде )
В справі руско-народного театру
Відносини театральні руско-народної сцени порушені нами не мали повного осьвітленя, тож коли тепер деякі справи прояснили ся, подаємо їх до иубличної відомості!. Робимо се для того, бо справу руско-народної сцени уважаємо до
сить важкою і обходячою весь руский загал.
А щоби нас хто знова не посудив о злобні на
міри супротив руского театру або єго заряду, то замкнемо ся строго в рамах двох зовсім ві- родостойних справоздань. Оба ті справозданя поміщено в додатку до ч. 291 «Дйла». Одно з них походить від адвоката, дра Чайковского, а друге від голови «Рускої Бесіди». Оба ті справозданя представили нашу сцену і від
носини театральні в так лихім сьвітлї, що
«Руслан», сли-би дійстно мав ті наміри,’ про які несправедливо посуджує єго п. Шухе- вич, не відважив би ся був того написати, що містить ся в тих справозданях. Др. Чайков- скии так представляє наш театр: 1) Один з ди
ректорів видячи, що не дасть ради театрови, зрікає ся директури. 2) Дирекция подає репертуар з нових штук, про котрі ніхто не чував. 3) Ди
рекция інформує хибно «Бесіду» про склад тру
пи, про проби, котрі не відбувають ся. 4) Дирек
ция завинила 1.000 зр. платні театральній дру
жині, а довг за винаєм салі виносить 170 зр.
Невиплачуванє ґажи мало місце ще в Бучачи.
5) Представлене «Ґаспароне* вийшло низше кри
тики, а се діяло ся не перший раз. Дирекция вичеркує цілі сцени і т. и. Артисти грають ін
стинктом, бо не було режишера. 6) Дирекция своїм поведенєм наражала театр на компромі- тацию і д о в е л а до у п ад к у . Бувало й так, що п. директор забравши повірені єго опіці мо
лоді акторки, пересиджував з ними до 12 годи
ни по кофейнях в товаристві иідофіцирів і т. д.
«Прошу мені сказати, чи супротив такого стану діла відважить ся порядна дівчина вступити на народну сцену?» В виду того неладу грозить така евентуальність, що дирекция попаде в кон
курс з веїми наслідками конкурсовими».
Пригляньмо ся тепер словам п. ІПухевича про театр. З реляцин сего п. референта довіду- ємо ся: 1) В давнїйших контрактах иозваляла
«Бесіда* містити оповіщена театральні лиш в
«Д-Ьл-Ь» а пізнїйше тілько в часописи визначе
ній «товариством». Отже з під ринви утїкла
з
Нехай вкінци і се дасть сьвідоцтво прихильно- сти .Руслана* дли рускої сцени. Ні се може бути лиш сьвідоцтвом для п. Шухевича, що не спитавши броду, лізе в воду».
Осуд, хто завинив, може бути лиш один.
І ми супокійно полишаємо єго нашйм читате- лям. А тілько п. референтови скажемо:
Спить спокійно Маркіян.
А Корнило і Стефан !?...
»Бесіда» на дощ. Наслідком такої дипльоматич- ної постанови не було нігде' оповіщень. 2) Ди
рекцій театру навіть видїлови (Бесіди) не да
вала звістки, куди театр переїздить; виділ до- відував сь доперва або з листів о гроші, із за
шкалень, або з часописий (сли хто з приватних осіб змилосердив ся написати). Гарний заряд
> Бесіди!» 3) Навіть о приїзді до Львова довідав ся виділ з розліплених по каменицях плякатів.
Треба знати, що >Бесіда» розвязала контракт з дирекциєю в Бережанах безпосередно перед єго виїздом до Львова і переняла сама управу. В такім стані діла вже дирекция, ані К. ІІідвисоц- кий, на котро всю вину радби звалити п. Шу- хевич, ледво чи винні, а може таки сам рефе
рент, що виділ .Бесіди» шукав свого театру по]
каменицях. 4) 0 грозо! Тай »ДгЬло« не знало і також, бо писало: »Як довідуємо ся з плякатів приїздить театр до Львова і прч.» За ту заміт
ку не робить п. Шухевич закидів > Долови», а скілько криків і злобних інсинуаций за подібну нотатку посипало ся на .Руслана». 5) Виділ не давав ніякої інструкції в справі оповіщень. А кому-ж мав давати, сли тоді дирекції не було, але за те повинен був виділ сам заняти ся о- повістками. Так щож, коли К о с ь т ю ш к о спав спокійно. 6) »Бесїда« не признала тої платні, яку обіцювали директори. Те саме писано в »Русла- ні» а іменно, що знижено платню. 7) У Львові виділ «Бесіди» дійсно на ново анґажував цілу труну, а не тілько подиноких артистів. І як по
казує ся з письма п. Шухевича, таки кількох давних артистів і артисток не увійшло в склад нової трупи. 8) П. Шухевич виразно признає, що наслідком інтриґ і реляций до виділу завели ся сумні події в дружині театральній. 9) II. Шухе
вич годить ся з нами, що часті зміни референ
тів і управителів театру причинювали лиха те- атрови. В двох послїдних точках між поглядом .Руслана» а п. Шухевича є справді ріжниця.
Коли .Руслан» добачував по части хиби в управі .Бесіди» театром, то и. Шухевич видить всю причину зла в арт. Підвисоцкім, в інтри
гах і реляциях до виділу. Ми годимо ся на сей погляд п. Шухевича, але від тепер ще більше обстаємо при нашім суді. Власне на те є театр відданий під дозір і заряд виділу .Бесіди», що
би всяке лихо в заранку гоїти або витяти. Тим- часом сумні події перейшли в хронічну хоробу, а виділ .Бесіди» стояв безрадний, мов иодорож- ний на розкутих і питав тілько себе само
го: Що маю робити!? І та робота довела аж до того стану, який нам зобразив її. др. Іагі- ковский і п. Шухевич. 10) От нодівім ся, що лихі відносини довше тревали.
10) 3 Надвірнії приходить жалоба на ди- рекцию, що не заплатила салі, а з Станисла- вова ціла купа. Про дві згадує п. Шухевич. Ось они: а) Поводженє добре, а мимо того дирекция не виплатила ґажи до 1500 зр., в наслідок чого прийде до ґреміяльної сецесиї, б) Як можуть актори добре грати, коли за цілий місяць не було ні одної проби. 10) В Бучачи дирекция знова не виплачує ґажи, не дбає про виставу штук і т. и. .Зарадьте як найскорше».
Бесіда супротив того стоїть безрадна, ви
плачує ґажу акторам, але полишає дирекцию.
Доперва в Бережанах, коли посипали ся жалоби навіть від польскої публики, коли вже все дій
шло до крайности, а в додатку і один з дирек
торів уступив, розвязує .Бесіда» контракт. Чиж се по мудрому вело ся чекати аж до крайно
сти, аж до комнромітациї, про яку широко роз
повів п. др. Ан. Чайковский. Тепер по прочи- таню письма п. д-ра Андр. Чайсковского і п. В.
Шухевича не можемо не признати, щоби виділ .Бесіди» нічим не провинив ся в своїм заряді руско-народною сценою. 11) П. Шухевич вміняє нам за провину, що в нашій рецензиї було зга
дано, що Підвисоцкий виступав на сцені. Чи за баламутсво на афішах театру відповідає також .Руслан»? А п. Шухевич не розібравши, чия се вина, що хибно подане імя артисти (розуміє ся з причини неладу в заряді театру) витягає най- тяжшу інсинуацию против .Руслана» і кличе:
ВІСТИ політичні.
Питане, чи посли нїмецкі ческого сойму забавлять ся в абстиненцию, зависить від того, що нині, в понеділок скаже намістник ґр. Ку- денгове що до знесеня язикових розпоряджень.
Можна наперед сподіватись, що заява ґр. Ку- денгове не випаде по думці Німців. В слід за тим Німці опустять ческий сойм, але не зде- комнлєтують єго. Результат буде такий, що Чехи самі без Німців стануть лагодити краєві справи. По яких двох тижднях завізве марша- лок соймовий, кн. Льобковіц, нїмецких послів до повороту, а коли сї не являть ся в соймі, проголосить їх мандати за пропавші. Відтак бу
дуть розписані нові вибори. Виборці виберуть знов Вольфів, Ірів і Шікерів. Ті на другій сесиї знова не являть ся в ческім соймі, втратять на ново мандати, будуть знова вибрані і так іпісе іп іпйпііипі, поки одній стороні сей ехойиа не звірить ся. А симчасом Чехи будуть видавати закони краєві і порядкувати внутрішні діла краю без помочи і протестів зі сторони нїмец- кої, на власну користь і після своєї уподоби.
Праса буде кричати, на вічах нїмецких будуть ухвалювати ся всякі резолюциї та і на тім ко- нець^ бо чейже до революцій' в Австриї Німці не доведуть, бо стільки сили їм ніхто не при
дає. Ось резульват обструкциї, яку внесли Нім
ці з ради державної до ческого сойму! Про яке- небудь порозумінє годі говорити. Нїмецкі посли стоять під командою Вольфа і взагалі радика
лів нїмецких і під грозою втрати мандатів му
сять робити те, що їм штаб Шенерера велить.
Німці ческі бавились вже раз в довшу абсти
ненцию і вимусили відтак на ґр. Таффім звісні віденьскі пунктациї. Але в істориї факти не все повтаряють ся. Щож буде? Чи в таких об
ставинах скличе бар. Ґавч раду державну пе
ред 1. мая для ухваленя угоди з Угорщиною?
Годі. А як не буде угоди? Тоді. Австриї гро
зить банкрутство фабричне. А що тоді? Тоді аж змусить голос виборців всяких Німців до отямленя. Галичина яко хліборобний край мо
же і зискати на тім. Она позбуде ся конку
рента на свої сирі плоди, яким конкурентом була і є до нині Угорщина на торговищах ав- стрийских. Ми можемо ждати.
Н о в и н к и .
— Внесеня язикове послів руских. На нинішнім засїданю краєвого сойму вніс пос. Вахнянин і товариші проект язикового закони до управиль- неня язикових відносин в королівстві Галичини і Володимири! враз з Вел. княжеством краків- ским в ц. к. урядах державних. Сойм відбув нині засїданє о 3. годині з полудня. Справозданє з сего засїданя подамо в слідуючім числі.
— «Ґалїчанїн» скрутив носом на вість, що Преосьвящений єпископ Константин засів яко предсїдатель в клюбі руских послів соймових.
Орґан Маркова вміняє в зло віцемаршалкови сойму, що він сполучив ся з . Барвіньским і Вах- нянином. Сего яко єпископ не повинен був зро
бити Преосьвящений Чехович. Нарід — мабуть лише нарід Маркова — буде вже знав, як осу
дити сей крок владики свого і т. д. Тон, в якім Марков списав свій докір Преосьвященому, но- хожий зовсім на той тон Вольфа в »ОзМеиґзсІїе КипйзсЬаи», де видають ся паролі терористичні для нїмецких послів. На щастє однакож всеї га- лицкої Руси голос г. Маркова не лунає дальше, як по бляхарскій улици. Князі церкви рускої стояли давнїйшими часами правильно на чолі політичної акциї галицких Русинів і Русь одо- бряла се їх становище. Преосьвящений Констан
тин пішов лише дорогою традициї.
— Віча рускі, скликувані до Добромиля, Ста
рого міста Самбора і Сянока для ухваленя ре
золюцію в справі розширеня права виборчого
