Ч. 191. Львів, субота дня 25. серпні (7. вересня) 1907.
ї х ■ ■ д н . д ^ ц ^ — и— — д
Річник XI
Передплата
ж »РУСЛАНА«
вияоежж:
в Аветрмї:
п тЬжгш рік
. Ж мр.V п«я року . , .. 10 кар мч чверть ’КіІсу .. о кор.
&•. «ПСЯЦІ. . . 1-70 і»»р
Зс. грапі.цею:
цЗлвж рів . 16 рублів або 36 франків ва вів реву 8 рублів
або 18 франків
□ондвноке число по 10 сот.
«Ьарвеш ми ото і душу н і внрлеш: а ие вовьмеш иплости і віри не коаьиеш, бо р у с и ми серце і віра руека.* — 3 Р у е л а я о в п х псальмі» М. ІНашкевнча.
Вихвдить у Льввві що дна крім неділь і рускнх еьннт О б 'ІІ Г°Д- пополудня.
Редлиция, адмінїстрацм і
•кспеднция >Руслана< під ч. 1. ял. Двмбревскегв (Хвруи- іцини). Експеднцня місцева х в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукопнси звертав сялннн яа попереднє застережене.—
Реклимациї неопечатаиіа вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Шія-ром8сш жир.
( х ) Сегорічне лїто має незвичайне значінв в межинародні.'і політиці наслід
ком з'їздів монархів і їх міністрів в Ішлю, на Вільгельмсгеге, на Семерінґу, і поста
нов, яких там довершено Всі ті поста
нови мали метою обезпеченє европейско- го мира. Завершенвм сего великого діла межинародної політики є анґлїйско-ро- сийский договор підписаний 31. серпня с. р. Є се останнє звено у великім лан- цюху дипломатичних актів, довершених сего літа в цілії обезпеченя мира, діло справді цінне і вельми характеристичне в новійшій державній політиці.
Між Анґлїєю а Росиєю була на о- бластях Азиї давна суперечність, котра протягом многих літ доводила до вели
ких клопотів і непевності! політичного положена. Сю суперечність полагоджено тепер параґрафованою умовою і тим способом усунено кість незгоди поміж обидвома великими державами в Азиї.
Анґлїя ішла слід в слід, щоби відмежи- ти области своїх інтересів. Союз з Япан- цями управильнив положене в східній Азиї. Умова з Франциею з 1904 р. усу
нула ріжницї і трудності! в Африці. Пі сля анґлїйско-францускої умови слідува
ла сего року умова між Анґлїею, Ф ран
циею і Іспанією, котрою управильнено
Норманьска доґма.
(Дальше).
Не думаю входити у всі подробиці;
пе буду рівнож слідити, якими способами й викрутами старає ся автор ослабити важність жерельних арґументів. Злочи
нець, пійманий навіть на горячім учинку, найде все викрут, але чиж єго викрути усунуть правду? Тож радо лишаю цілу ту софістику. Дарую авторови всі жере- ла, Лїутпранда і т д., резиґную зовсім з Несторового оповідана. Норманьска доґ- ма може обійти ся без них. Колиб Не- стор про покликане, а радше про підбій Руси, т. є Норманів, навіть пїчо не з г а дав, булаб фільольоґів XIX ст. (очивидно не монгольско-козацка Іловайского і Ко
стомарова, але наукова, европейска, яка н. пр. виказала арийске походженє Ски
тів і Вірменів) на основі самих імен рус- ких князів, на основі імен рускої дружи
ни, записаних в грецких договорах і де- инде, на основі руских назв Дніпрових порогів, записаних у Порфирородного, безсумнівно доказала, що Русь то Н ор
мани, що норманьскі князі і люди за-
інтереси тих держав на Атлянтийскім по-^
морю і на Середземнім мори. Тепер же відписано договор з Росиєю, котрим у- ладжено справи Середної Азиї і обезпе- чено на довгі ліга спокійний і мировий розвиток тих справ в Азиї.
Головні основи сего договору анґлїй- ско-росийского є відомі: Розходить ся о розмеженє областий сили і інтересів в Середній Азиї щоби запобігти безнастан
ним суперечностям Росиї і Анґлїі, які доводили часто до вельми грізного поло- женя. Між обидвома можучими держ ава
ми вела ся боротьба в Середній Азиї, позаяк Росия намагала ся найти дорогу до Індийского океану, зглидно заволоді
ти найбогатшою кольонїєю апґлїйскою Індиєю. Згаданий в горі договор з а кінчив сей розділ історнї і дає повну по
руку для удержаня мира в Азиї на довгі літа.
Окрім того сей догочор подає для Европи вельми милу звістку. Неперечно наслідком сего договору анґлїйско-росий- ского щезне також суперечність між Ан
ґлїєю а Росиєю що до Балканьского пи
тана а бодай знатно ослабить ся. Коли дві могутні держави так зблизили ся між собою, що в. найбільш дразливій справі заключають договор, то не можна припустити, щоби на иншій спірній обла
сти доводили до заостреня.
Анґлїйско-росийский договор виявив гає ложили державу, після них названу рус- кою. Норманьска доґма, оперта на фільо- льоґічній основі, приймає радо инші істо
ричні вказівки і арґументи, одначе не вимагає їх.
Якоїж отже ссфістики уживає наш автор, щоби ослабити вагу тих арґумен
тів, ніким незбитих, тривких. Він радо гірииускає навіть значне число варягів в київскій державі; ті варяги служили в Києві, як дещо пізнїйше, навіть в біль
шім числі, в Царгородї, і що відти по
ходить певна скількість варяжских (нор- маньских) назв в істориї Руси. Позаяк ті варяги служили у руских князів, отже самі звали себе Русию; так їх Греки записували Коли отже Порфирородний норманьскі назви порогів назвав рускими, зробив се за прикладом самих тих Нор
манів, що з огляду на свою руску служ
бу звали себе Русию. Викрут пе злий;
щож з того, коли годі з ним далеко заїхати.
Колиб тільки серед дружини ноявля-.
ли ся шведскі імена, можна би ще з тим викрутом числити ся; але що робити з фактом, що самі князі, від Рурика до
ще політичному сьвітови важну обстави
ну а іменно зазначив, що Росия посеред европейского концерту державного також після манджурскої війни занимає ще дав
не становище великої держави. Анґлїйско- росийский договор має також своє значі- нє для Австриї, позаяк наша монархія радо витає всяку подію, котра доводить до унравильненя европейского і сьвіто- вого мира.
Задачі рускої інтеліїенциї а передовсім духовеньства.
(Дальше).
В попередних числах зазначили ми, що в сьвітї веде ся завзята боротьба між двома могутними силами, христи- яньскою суспільностю і темними силами всесьвітного інтернационалу. Християнь- ска суспільність, котра стоїть ще вірно на основі християньского сьвітогляду і Христової науки, орґанїзує ся на під
ставі христииньско-суспільної проґрами.
Наші национал-демократи і радикали з погордою і наругою висловлюють ся про змаганя хр/.стияньских суепільників, пятнуючи їх консерват .стами і клерика
лами в розумінні найбільшої заскорузло- сти і темноти та ворогованя з усяким поступом і иросьвітою. Отже цікаво бу-
Ігора, всі мають шведскі імена; чи і они були тільки в славяньскій службі. Супро
ти того факту устають очивидно всі ви
крути і Ие остав нїчо иншого, як тільки перечити самому фактови і твердити, що імена пануючих князів не є шведскі. Тут власне мстить ся на авторі се, що він не є фільольоґом От н. пр. шведске імя Ігора (Інґера у Греків) — Інгвара. Щож видумав автор, щоби заперечити єго шведскому походженю ? Перекладаю до- словно (ст. 684): »Та сьому (то є начеб Ігор був шведским Інгваром) противить ся факт, що в XII в. ми бачимо в ди- настиї Ярослава поруч себе імена Ігор і Інгвар; такого дублету ніяк не можна пояснити, прийнявши, що Ігор се руска форма Інгвара; очивидно се осібне імя.
Дійсно, імена від інд стрічають ся у нас, н. пр. Інгул, Інгулець».
Отже подібні дублети є совсїм зви
чайною появою, н. пр. польеке Гегиіа і
ЬегІо, Ьаг\уа і ГагЬа, сігі^к і бапк, ^Уі§-
сіепіеЬ і ХУіпсепГу, є дублетами одного і
того самого слова: Гегиіа, Б’агЬе, Рапк,
Уіпсепііиз, а причиною ріжницї є всілякі
периоди їх принятя; І г о р є продуктом
2
ти до розвитку законодавства для сус
пільної охорони, як се було доси. За
конодавство в справі обезпеки на случай недуги і нещастя повинно бути змінене відповідно зробленому досьвідови прак
тичному і загальним потребам.
Обовязкове обезпеченє на случай старости, вдівства і сирітства повинно передовсім і то невідкладно творити до повнене законодавства про охорону ро бітників.
На; одо - господареві суперечности, які виринають між роботодавцями а рс- ботоємцями, треба справедливим спосо
бом уладити з підмогою державних вла- стий. Тою лише дорогою буде можливо усунути в боротьбі між капіталом а ро
ботою шкідні наслідки для економічно слабших.
Нашим ідеалом є справді с в о б і- д н а , х р и с т и я н ь с к а ш к о л а , в котрій родичі, учителі і катехити згі
дно дїлають. Национальне виховане без надмірного обтяженн молодїжи, основне образовапє в елементарних науках по
біч докладного знаня істориї рідного краю і народу з виключенем всякого не потрібного краму, отеє короткими слова
ми головні засади, ж им и кермуємо ся в розвязцї шкільного питаня.
Домагаємо ся розвитку нашої кон
ституції' в справді вольнодумнім дусі, з усуненєм політичних привілеїв поодино
ких станів, і з сьвідомим цїлч обезпече- нем н а ц и о н а л ь н и х і н т е р е с і в н а ш о г о н а р о д у в А в- с т р и ї.
Важним способом прискорена со- цияльної реформи вважаємо спільне дї- ланє всіх нам близких сторонництв в у- сіх народо-господарских справах.
Одною з найперших задач нового парламенту є наради над предлогами про віднову у г о д и з У г о р щ и н о ю . Розходить ся тут не лише о не
справедливий розклад спільних тягарів, але й о те, чи цілий ряд постанов про цлово-торговий союз має бути удержа- де для нашої суспільності* пізнати сю
дійсну проґраму християньскпх суспіль- ників і в тій цїли подамо головні єї о снови, щоби незапаморочені радикалізмом уми 'могли переконати ся, чи справді ті змаганя християньских суспільними такі осоружні і заскорузлі, навіяні вепри- хильностю до здорової просьвіти і спра
вдешнього поступу, як се звичайно представляють наші радикальні
інацион.
демократичні редактори і політики
Християньско-су спільне сторонпиц- тво, звучить єго програма, домагає ся усунена гнету велико капіталістичної си
стеми господарскої, котрої головним представником є жидікство. (З огляду на теперішний союз з социялїстами і їх то
варишами сионїсгами не можуть наші национал-демокр. редактори виступати супроти жидівского капіталізму, хоч не
давно ще проповідували антисемітизм).
Ся система великокапіталістична гнобить на рівні хлібороба, ремісника, урядника, учителя і робітника. Усунене сеї шкідної системи на всіх полях прилюдного ж и тя є спільним інтересом їх всіх, позаяк лише тим способом можлива є основна реформа нашого народо-господарского житя, щоби можна продуктивним станам обезпечити дохід з їх праці.
Домагаємо ся відповідної цілям ре
форми і доповненя промислового закона і аґрарно-політичного законодавства.
Домаганя п р о м и с л о в о г о с т а н у і х л і б о р о б і в повинні бути конечно узгляднені. Так само треба вдоволити оправданим домаганям державних уря
дників і слуг.
Найважнїйіною задачею держави вважає христ.-суспільне сторонництво пособлюване народо-господарскому і сус
пільному добробитови тих, котрі чи то р у к а м и ч и г о л о в о ю трудять ся.
Треба змагати не лише до здїйсненя домагань що до справедливої плати і права на відповідне людскости єствова- нб і добивати ся сего всіма способами, але треба також скоршою ходою змага-
ний, що незвичайно були некорисні для австрийск'ії продукциї. Наше сгорон- ицгво буде отже при тім виключно руководит• ся інтересами авсгрийских народів і відкине кожду угоду, котра би дотеперішні несправедливості! в народо- господарских відносинах обидвох поло
винь монархії удержувала в цїлости а бодай вчасти. М о г у т н я А в с т р и я є п е р ш и м у с л і в є м д е р ж а в н о г о с т а н о в и щ а м о н а р х і ї , а з того погляду будемо при віднові у- годи також на се ніставати, щоби Ав- стрия осягнула знов сю політичну рі- внорядність в монархії і у взаєминах за границею, якої позбавило її протягом о- станних трийцяти літ недбальство і зра
дливість ліберального сторонництва.
Християньско-су спільне сторонниц
тво не обіцює народови раю на землі.
Наше сторонництво не відсилає суспіль- ности в справі обезпеченя материяльних інтересів до неба, як се торочать наші противники; одначе придержуючи ся вірно науки Христової, бажає практично
го приміненя основ сеї віри в усіх ві
дносинах народо-господарского і товари- ского обороту. Наше сторонництво має се переконане, що єї провідні засади, єго справдешня, неложна любов до на
роду і належне зрозумінє причин нині
шньої суспільної нужди зможуть знеси
лену державу двигнути, усунути зіпсутє а привернути ненризнані або обмежені права поодиноких заводових станів і суспільних верств. Тим способом та
кож занепавше моральне житє двигне ся знов на той ступінь, який обусловлює суспільний і народо-господарский добро- бит народу і привернене христинньскс- национальним духом натхненого житя в Австриї.
(Дальше буде).
Просю ііш пті перепиту.
IX в., І н г в а р XII, таксамо як сігіек походить з XIII а сіапк з XV в.; гіізнїй- ша позичка задержує чужий виговір не- змінений, вчаснїйша пристосувала єго до норми власної мови. Аж сором пригаду
вати сей так простий факт. Піп одначе Інгул і Інгулець, турскі назви степенових рік, можуть мати спільного з Новгоро- дянином (бо Ігор прийшов з півночи до Києва), — сеї загадки ніхто не роз- вяже.
Так само імена О л е г і О л ь г а . Коли автор вірить, що Ярослав чи Сьвя тослав є імена славяньскі, таксамо пови
нен вірити, що Олег і Ольга є сканди навскі; з тою самою рациєю, з якою він перечить скандинавізмови обох тих імен, я міг би заперечувати славяньскости Я- рослава і Сьвятослава — колиб я, так як автор, кидав ся проти очивидноі пра
вди. Але послухаймо арґументу її. Г .:
»Олег і Ольга, сканд, Не1§і і Не1§а, па- ралєля привабна, особливо з огляду на грецке (додаю від себе, що Греки Олега не знають, зате як найлучше Ель- ґу, яка була в Царгородї) — одначе імя звучить і по свійски, а єго широке роз-
повсюдненє пізнїйшими часами, в XII до XIV в., вказувалоб скорше на свійский початок; справедливо вказано було на річку Олег в системі зах Бугу*. Більше блудів як слів. Коли акторови Олег і Ольга звучать по свійскому, то забув, що в X ст. імя звучало Ельґа — чи і Ельґа звучить єму но свійскому, т. є по славяньски? З Г е л ь ґ и в устах народу повстала О л ь г а , як з Г е л є н и О л е - н а, з Е в ф е м і і О ф к а і т. и. Коли в XII ст. уживано імени О л е г , то, скіль
ки собі пригадую, тільки там, де І г о р, т. є в княжій сфері, що любувала ся в дїдичних іменах; не знаю зате людий приватних, які звали би ся Ігорями або Олегами. Чогож би се впрочім доказува
ло ? Чиж длятого, що імя О л е г а ста
ло ся загальним, не може бути сканди- навским ? Від якого часу князі і ріки носять ті самі імена, то нова загадка, але й она Е л ь ґ и не вияснить.
(Дальше буде).
Н о в и н к и
— Календар. В
с у б о т у : руско-кат.: Тита‘
Іартол.; римо-кат.: Геґіни дїви. — В н е д і л ю : руско кат.: Адріяна; римо-кат.: 16 Н.
Зожд. П. Д. — В п о н е д і л о к : руско-кат.:
Сави; римо-кат.: Ґорґонія.
— Процес акад ем иків у Відня.
На початку вчерашної розправи иредеїдатель звернув ся з просьбою до заступників сторін, аби не протя
гали проектованого на нині покінченя дока- зованого иоетупованя. Обор. др. Роде запитує, чи сьвідок ректор Ґризєцкий є вже у Відни, а иредеїдатель відповів, що его ще нема. Із сьвідків переслухано д -р а .Ґ е л ь б е р а , який прийшов був на иромоцию. Він бачив обж.
Дяпку і Рахиньского по арештованю і не знав чи они брали участь в демонстрації. Сьвідок Стан. С т е б н ї ц к и й , слух, ветеринари!', видів на університеті Цяпку з грубим буком, ивших не пізнає. Сьвід. Йос. К о з є р а д з к и й , студ.
прав, вшехполяк, товариш з Гімн. обж. Глад
кого і Дїдуника, бачив їх обох, як тягнули лавки на барикади, а потім видів Крата в то*
зі. Обж. Г л а д к и й
іД ї д у н и к заявляють, що сьвідок був денунциянтом в школі, і на
віть товариші Поляки в VIII клясї не хотіли фотографувати ся разом з ним. Сьвід. проф.
др. Л и с к о в с к и й мав доказати аІіЬі обж.
Гладкого; коли показав ся сьвідок, обж. Глад
кий заявляє, що то не є той пан, про котро
го він думав. Сьвід. Ан. І І й о н т к о в с к и й ,
з академик, бачив Смулку, Гладкого і Левицко
го з палицями, а одного з сокирою, коли схо дилп з І поверха в університеті'. Сьвід. Влад.
Л ї х о ц к и й, студ. фільос., видів перед бучою Коковского, Цїхоцкого і брата обж. Бачинь- ского. Пізнїйше сьвідок утік. Студентки Ірина Ч у б а т і в н а і Ірина О х р и м о в и ч і в н а стрітили ся критичного дня з обж. Коритов- ским на снїданю, але він не згадував нїчо про демонстрацию. П-на Охримовичівна бачила другого дня, як польскі студенти ло- мали крісла в авлї, аби образ зниіценя висту
пав яскравійше. Сьвід. Юлїян К о в а л и к , слуга університету, видів підчас бучі обж.
Рахиньского і Крисоватого з тонірцем. Инших не пізнає. Сьвідок Кальмер I I I р а ф , фризиєр- скій челядник, зізнає, що обж. Левицкий хва
лив ся перед ним вибитбм 40 шиб на універ
ситеті. Обж. Л е в и ц к и й заявляє, що говорив се жартом. Сьвід. Мих. М із л о , слуга унїверс, бачив обж. Рахиньского при будові барикад і як падав на землю др. Віняж, але так наля
кав ся, що не міг рушити ся з місця. Обор др. Р о д е зазначує тут, що акт обжалованя виготовлено на університеті і дано прокурато- риї до поправлена. П р е д с ї д а т е л ь відчитує лист проф. Ґломбіньского в якім він дізнав
шись з ґазет про розправу, просить о покли
кане «го па сьвідка, щоби доказати, що замі- ти обжалованих і оборонців проти професорів університету, немов би они ворогували на руских студентів і називали руску мову хінь-
скою, є неправдиві.
На салі вибухають сьміхом, предсїдатель грозить опорожненєм салі і просить обжало
ваних, аби поводили ся прилично. Сьвідок Ф і ґ о л ь , богослов, ходив по коритарі з обж. Галущиньским, а коли почув крик Віня- жа, побіг в ту сторону і розлучив ся з Галу
щиньским. Сьвід. Влад. І ґ е л ь с к и й , видів Бачипьского на сходах перед університетом, коли надходила полїция. Крата бачив в тозі і біретї. Сьвід. Стан. Т и р о в и ч, студ. філь., бачив Цяпку, Назарука і Галущиньского перед самим їх увязненєм, як вимахували палицями.
Сьвід. Т а у е р , комісар полїциї, розповідає, як на телефонічне донесене прибув з полїци- янтами і обсадив головну браму університету, коли з середини вивалено ) браму і вийшли академики. На передї ішли Крат і Назарук.
Сьвідок відобрав їм лєґітимациї і заявив, що їх арештує. По дорозі обж. Назарук домагав ся веденя їй головними улицями, а що сьві
док не мав відповідного числа нолїциянтів, то мусів вдоволити жаданю арештованих. Обж.
Л е в и ц к и й і Б а б і й звертають ся до сьвід
ка в справі списаного з ними протоколу і на
Иатершї ю історії зносин Гшчав З ІіуііЙШ ІІ,™ .
Ч. 55.
Лист Олекс. Барвінського до Із. Воробкевича,
писаний 21. VII. (3. VIII.) 1867.
(Дальше).
Такт, не одна річч леж итч у наст, и до
жидає кращого часу, колибч іі побачити світу Божого. Такт, и поезиі Ш евченка айв Мап^еі ап Р о т і ще зовсімч. не видані.
Тимч то ми споводовані були, щобч за- ложити литературиий фондч, зч котрогобч можна було книжки друкувати, а навіть ав
торові за добре діло и надгороду дати. Поза вязували ся по гимназияхч и у насч ві Львові и зч щирихч нашихч людий громади, щобч нашу идею ширити и материяльно вспирати.
Кождий членч такоі громади платить наймен
ше 3 р. річно до гром. каси. Зч. тихч громад ськихч гроший одна часть обертала ся на за куплене добрихч книжокч для громадських!, бібліотекч. (отч ті, що Тобі зч. Тернополя по
силали, то изч гром. бібліотеки, — зч. печат
кою „Редакция Правди" зч бібліотеки Львів.
значують, що в них вмовлено, немов би они ставили барикади. Так само обж. Т и х о в- с к и й заявляє, що при слідстві в полїциї не говорив, немовби брав участь в будові бари
кад. П р е д с ї д а т е л ь питає сьвідка, чи ко
трий з комісарів жалував ся, що не розуміє рускої мови. На то заявляє сьвідок: >Нї, впро- чім нема ніякої ріжницї, межи польскою а рускою мовою», що обжаловані приймають з усьмішкою. Потім переслухано ще кількох то
варишів обжалованих. Всі они зізнають, що на зборах 22. січня лише нечисленна жмінка академиків заявила ся за демонстрациєю.
Дальше відчитано кілька протоколів з зізна- нями сьвідків, що обжаловані не брали уча
сти в бучі. Предсїдаталь заявляє, що трибу
нал не допустив проф. Ґломбіньского на сьвід
ка, та що в пятницю відчитає ся акти, що до яких поставлено внесенє, а потім відчитає ся протоколи оглядин знищених саль універси
тету. В пятницю (нині) мають ще переслухати ректора Ґризєцкого, потім наступлять виводи заступників сторін, а в суботу оголосить ся вирок.
— Ц ьвітки з социялїстичної ниви.
Недавний зїзд социялістичний в Ш тутґардї закінчив провідник сщ иялїстів З і н ґ е р промовою, в котрій сказав між иншими такі слова: Борім ся, поки, не знищимо зовсім сучасного горо- жаньского ладу! А на тім самім зїздї фран- цуский социялїст Ф у р н і є сказав: »Чи ми справді маємо організованих робітників ? Ні, лише підцьковувану і фразами запоморочену товпу? На що обманюємо їх? Будьмо вже раз д е м о к р а т а м и , а не д е м а ґ о ґ а м и ?«
— Сеймова комісия виборчої реформи
збере ся з нагоди скликана сойму дня 16. с. м. о 9. год. рано 3 руских послів належать до ко- місиї пос. Олесницкий і Могильницкий, який є одним з двох секретарів комісиї.
— Велика зелїзнича катастро ф а
коло Бука- човець, яка стала ся причиною смерти двох осіб, а многих осіб причиною каліцтва, може пригадає зелїзничим зарядам, що треба ліпше дбати про удержуване шляхів в добрім стані.
Причиною катастрофи мали бути перегнилі поро ги. Однак не виключене, що катастрофу спри
чинила за скора їзда (72 клм. замість припи
саних 65 клм, на годину), або злочинна рука, розпірубовуючи шини. Ведене слідство повин
но висьвітлити ту справу. Поїзд, якого стрітила катастрофа, складав ся з двох машин, воза службового, пакункового і з 10 возів особо
вих. Мало ним їхати околб 500 осіб, а голо
вно III кляса була як звичайно переповнена.
З а Букачівцями в сторону Ходорова подоро
жні почули нараз нотрясеня вагонів і насту
громади). Троха обертало ся на винаємч т а коі станциі, вч. котрій би могла громада схо
дити ся на науку руськоі историі и литерату- ри и на деклямациі. Львівська громада схо
дить ся вч редакциі і дає також ч зч своеі каси на відправу служби за Ш евченка и на друкч такихч
СПОМИНОК!,и нр. Зч. того мо- ж ежч пізнати, якч мало грошей лишає ся на литер. фондч., котрий ми хотіли заложити.
Помимо того до нового року 1867 було у насч.
вже 80 р., за що ми той альманахч видати гадали. Але прийшло до і ого, що поставились- мо »Правду«, — всі гроші пішли на П р а в- д у, бо підмоги ні звідки не маємо, тільки що сами дамо, то й єсть. Редактора, за дурно працює, станцию на редакцию наймає грома
да, и ще треба троха гроший и на друкч. да
ти, бо пренумерантівч нема тільки, щобч. на тихч. самихч Правда утримала ся. — Такий нашч станч материяльний и нашч фондч. ви
глядає кращого часу, котрий, надійсь, вч осе- ни наступить.
Надіємось-ми підмоги зч Украіни мате- рияльноі и духовноі. Ще Рилський, будучи два місяці тому, обіцявч, то Кулішч кілька разч нисавч про те до Партицького. Теперч нри- іхала и пробував у Відні его жінка, звістка гіисателька (зч, Альманаха »Хата«) підч име- нем ь Ганна Барвінокч. Вона там ч бачилась изч, нашими громадянами и запевняла, що іі
ЧОЛОВІК!,
не
ЗМ ІН И В !,ся и змінити ся не мо
же. Вінч теперч колись приіди по ню до Ві
пила катастрофа. Льокомотиви і службові во- були зи не дуже ушкоджені. Льокомотиви оста- ли на шинах, тендер другої льокомотиви і оба вози службові вискочили із шин. Почтовий віз, де були почтові урядники і возьнї зарив ся побіч шин на правій стороні яких 2 м від шин -і перехилив ся на бік. Перші два вози особові зїхали на лівий бік шляху, а другий перевернув ся горі дахом. Третий віз зовсім знищений. Єго колеса разом з помостом л е жать на нравій стороні шляху впоперек, а скриня того воза розбита на прах. В тім возі було найбільше подорожних. Щастєм було, що лише дві особи в пїм згинуло, а се: якийсь ученик ґімназиї незнаного назвиска і торго
вельний аґент Яков Вашіц з Бродів. Тіло хлоп
ця лежало з роздавленою головою під розто- рощеною скринею, а Вашіца викинуло м ер
твого на дах того воза. Дальший віз І і II кляси відкинуло на яких 15 м в бік в баюру.
Колеса єго застрягли в болоті, а скриня сто
яла просто. В середині воза поломали ся две
рі і повикручували ся зелїза. Дальший віз НІ кляси лежить боком на шляху, потім три во зи в зикзаковатій лінії оден спертий боком о другий, а послїдні два вози остали на шинах.
Катастрофа стала ся на насипі, високім 8 м, і була би приняла далеко більші розміри, якби не автоматичні гальми, які здержували роз
гін возів. Розказують, що якби не дві маши
ни, то можна би було ще в пору здержати ноїзд. Машиністи чули на критичнім місци потрясеня льокомотив, але не звертали на то уваги, приписуючи причину нотрясень другій машині. Ваґони виховзлі із шин бігли яких 300 метрів по насипі і в тім часі можна ще було стримати поїзд. Крім двох убитих є о- коло ЮО-осіб ранених, деякі дуже тяжко по
калічили ся. Обслуга поїзду також много по
терпіла. Загалом зголосило ся ранених 102 о- сіб. На місци катастрофи здержано рух поїз
дів. Між Галичем а Ходоровом удержуєсь рух поїздів через Підвисоке, розуміє ся, зі знач
ними спізненями.
— Дрібні вісти.
Під Татрами упав сніг, че
рез що воздух ще більше охолодив ся. — У Відни лютує пошесть віспи. Доси стверджено кількадесять випадків. - Секция тіла помер- шої нагло Кукильскої в старостві в Тернопо- поли виказала, що она померла на паралїж серця наслідком довшої серцевої недуги, а слідство виявило, що в старостві єї ніхто не тручав, ані не викидав за двері.
Оповістки.
— Репертуар руского т е а тр у в Яворові. На
місци рільничо-промислової вистави. Початок дня и привезе манускрипти и гроші для Правди.
Вчера я діставч, листч, зза кордону дуже потішний. Нашч, дорогий зем лякч и поетч., авторі. »моє бажаннє» у Правді*), ти его знаєш ч по имени, випущений зч, тюрми живе ьч> Питербурзі и приіде вч, Вересню (З е р іе т - Ьег) ді Львова. Теперч. инакше наша Правда дихати буде. Вч, тім ч листі діставч я его дум
ку .Искусителямч Ляхамч», призначену для Правди; Тобі іі відписч писилаю. З ч того листу довідую ся також ч, що вч Росиі зло
жили 5.000 руб. на нашч театрч, и що ще більше зложать и що директоромч буде нашч зем лякч Карпепко, добрий артистч и музикч;
акторівч відтамч собі привезе; — вінч при
іде вч Вересню зі Львова, оглянути салю на
шу театральну и іі перестроіти на лад
ьІІе- тербурскоі театр, салі. Приіде вінч зч тимч же авторомч .Бажання» (Сирота вч Правді або Нереходовець).
Так все це віщує намч кращу будущину и долю.
*) Ол. Боннський. — О. М.
(Дальше буде).
4 7*/2 вечером. Білети продає р а н те торговля
п. Куколя і Шенемапа.
В суботу дня 7. вересня «Продана наре
чена» опера в 3 д. Ф. Сметани.
В неділю дня 8. вересня в салі «Сокола»
«Маруся Богуславка» істор. образ зі співами М. Старицкого.
— З львівскої аепархії.
Презенту на парохію Ставчани дістав о. Божейко Іван, парох Ро кітна; сотрудником і катехитом народних шкіл в Ж уравнї зістав о. Потерейко Іван;
заступником катехита при ґімназиї в Бере
жанах іменований о. Юлїян Дзерович, кате- хит видїлової школи в Бродах, а заступни
ком катехита при реальній школі в Тернопо- ли о. Савин Дурбак, І. сотрудник в Терно- поли.
— Іменована І перенесена в судівництві.
Мінїстер еудівництва іменував адюнктами су
дових авскультантів: Ж игм. Костка в Ж абю, Зд. Будзиновского і Кароля Тратінґа, обох при висш. суд крає в., у Львові, Максим. Кри ницкого в Краківци, Йос. Мироновича в Со- лотвинї, Каз. Таєрлього в Войнилові, Евг. Яре
му в Буську, Йос. Цимбрикевича в Бучачу, Диомеда Козоровского в Скалатї, Ом. Вулика в Залізцях, Анд. Косовского в Немирові, Кон.
Лозиньского в Дрогобичи, Гната Хвойка в Підгайцях, Івана Місевича в Коьичинцях, Евг. Огоновского в Обертані, Ж иґм . 1 муров- ского в Снятинї, Ст. Бохенка в Теребовлї, д-ра Мечисл. Ґавенду в Снятинї, Ів. Кове- ницкого в Камінцї, Мих. Присташа в Раві рускій, Ів. Ґризецкого в Бурштині, Ант. Іутлєя в Козові, Евг. Мокрицкого в Балигородї, Гр.
Глїбовицкого в Чорткові, Ст. Клещиньского в Перемишлянах, Ант. Яґодингского в Сока- ли, Дав. Теркля в Радехові, Вол. Перфецкого в Угнові, Ал. Левицкого в Цїшанові, Мар.
Бложецкого в Монастирисках, Мих. Хи- ляка в Лопатинї, Ст. Кокуревича в Мостах великих, Ів. Мецґера в Журавнї, Йос. Гордий- чука і Ів. Журавского в Дрогобичи, Ґвідона Войцїховского і Ст. Лянґого для висшого суду краєвого у Львові, Людв. Розводу, Івана Янковского і Ал. Мартиновича в Дрогобичи, Равла Устияновича в Ж елятинї.
Мінїстер еудівництва переніс судових а- дюнктів: Фр. Кратохвиля з Косова до Суд.
Вишнї, Руд. Ріхтера з Балигорода до Добро- миля, Тад. Дидушиньского з Делятина до Станиславова, Каз. Минулу з Лопатина до Мо
стів вел., Ів. Никиша з Винник до Львова, Юлія Федусевича з Камінки до Станиславова, Ром. Черлюнчакевича з Чорткова до Сянока, Ант. Лопушаньского з Угнова до Косова, Ал.
Ребчиньского з Городка ягай. до Львова. Тад.
Кісїлевского з Мостиск до Підбужа, Тад.
Мунка з Радехова до Добромиля, Каз. Яво- ровского з Дрогобича до Городка ягай., Ад.
Стауфера з Цїшанова до Делятина, 6р. Глинь- ского з Галича до Винник, д ра Ж иґм . Голо- бута з Ж уравна до Камінки, Герм. Местера з Войнилова до Мостиск, Юл. Куровского з Буска до Тлустого, Каз. Анґельского з Гави рускої до Рудок, Ст. Мєнсовича зі Скалата до Чорткова, Едв. Ояка з Копичинець до Деля
тина, Ст. Тьшковского з Тлустого до Бродів, Анат. Лепкого з ^Обертина до Косова, Анд.
Малиновского з Перемишлян до Сколього, Мих. Клїша з Краківця до Дрогобича. — Дальше мінїстер надав посади суд. адюнктам приділеним до округа висш. кр. суду у Льво
ві: др. Альфр. Сандерови в Рогатині, Йос.
Золотенькому в Устриках, Як. Руппови в Га
лини, Ант. Островекому в Делятинї, Йосиф.
Ісакевичови в Чорткові і Вол. Яблоньскому з Мостів вел. в окрузі висшого льв. суду кр а
євого.
Наука, штука, література
— ЙосиФиньска Метрика.
Обговорюючи в ч.
177 «Руслана» з с. р. ХІХ-ий том «Акі-ів
£госІ2к-их«, я згадав, що небавом „одам близші вісти про „ Й о с и ф и н ь с к у м е т р и к у " , яку з цлового уряду спроваджено до краєвого Архіву актів ґродзких і земских у Львові яко депозит (аж до часу основаня осібного „ЗіааїзагсЬІУ-у"). Ся метрика стано
вить катастральні книги, впроваджені цісарем Йосихом II. в Галичині 1787 р. Сї книги з 1787 р (які опісля пару разів континуовано) є вже уміщені в згаданім архіві в кількох ти
сячах фасЦикулів, а що до їх континуаций, то
в тій справі ведуть ся ще переговори дотич-1 ка ч. 5.
но їх спровадженя. Порядкованєм займав ся адюнкт краєвого Архіву і доцент львівского університету, др. Домбковский, в чім помага
ли ему оба аилїканти кр. Архіву. Він зладив до «Йосифиньскої метрики» з 1787 р. доклад
ний інвентар. Нас будуть інтересувати фасци- кули, що відносять ся до східної Галичини.
Інвентар зладжений після обводів; ч. 6 стано
вить інвентар метрики для с т а н и с л а в і в- с к о г о обводу, ч. 9 для б е р е ж а н ь с к о г о , ч. 10 для ч о р т к і в с к о г о , ч. 12 для л ь в і в с к о г о , ч. 13 для п е р е м и с к о г о , ч. 14 для с а м б і р с к о г о , ч 15 для с я н і ц к о г о , ч.
16 для с т р и й с к о г о, ч. 17. для т е р н о п і л ь с к о г о , ч. 18 для з ол о чі в с к о го, ч.
19 для ж о в к і в с к о г о . В інвентари є рубри
ки, в яких вичислені докладно акти, що від- досять ся до поодиноких домінїїв чи громад.
І так в другій рубриці вичислені н а з в и д о м і н ї ї в (в першій є. число порядкове), в тре
тій н а з в и г р о м а д , в дальших рубриках іде спис актів, відносячих ся до них, а іменно:
1) Меігукі Лбгеїіпзкіе (4 рубр.), яких часом брак для деяких домінїїв і громад; 2) Орів
§гапіе н т іп у (рггу т е їг у с е 5 рубр); 3) К зф -
§а зіапи розіасіїойсі у . іпііуиїсіиаіпе агкизге хугах г з и т а г у и з г е т (6 рубр); 4) ХУукаг (Ргаууісіїо) іазуопохуапіа ройуїки г дгипіби-.
(7 рубр.); 5) О^оіпе зи т а гу и згу саіе] ро-
■даіеггсіїпі § т іп у о^біпеі ііойсі ріопби' і рггу- скосіи ріепііДпе^о 2 ^гипібху (8 рубр.); 6) Іп- пе акіа (9 рубр.); 7) О^біпа ііобб згіи к (10 рубр.); 8) Ци-ада (II рубр.).
Отсї замітки про „Йосифиньску метрику"
з 1787 р. подаю до відомості! людий, які зай
мають ся селяньскими відносинами східної Галичини від часів єї ревіндікациї, сподїю- чись, що найдуть там богатий і цікавий м а
терняя до сеї справи.
Др. Богдан Барвгньский.
Телєґрами
з д н я 6. вересня 1907.
Цельовець.
У всіх місцевостях по дорозі до Цельовця населене з одушевленєм витало
„ереїзджаючого на маневри цісаря. В Цельо вци уряджено вчера ілюмінацию міста і по
хід з лампіонами в честь монарха.
Чернівці.
Коло Радовець на Буковині ви
скочив із шин тягаровий поїзд. Машиніст ра
нений, паляч згинув, льокомотина і много во
зів поторощені.
Каса Бланка.
Повертаючий з розвідин о- колицї відділ Французів привитали Іспанці гу
стим огнем, думаючи, що то вороги. Страти великі.
НАРОДНА ГОСТИННИЦЯ
Г о те л ь, р е с т а в р а ц и я і к а в а р н я — р іг ул С и к с ту с к о ї і К о сц ю ш ка у Л ьвові.
Приїхали дня 5. вересня: о. Ів. Саноцкий Мацоїцина, о. Йос. Кравчук з Кутковець, о.
Йос. Долошицкий з Добрусина, о. Юст. Мапа- стирский з Голов, о. Вас. Чайківский з Мит- кова, 11. Головацкий з Єдлич, о. Юл. Борачок з Ілавча, Кар. Гурчаний' з Самбора, о. Ів. До рожиньский з Висоцка, Мет. Сїчиньский з Самбора, о. Ник. Стеткевич з женою з Стін ки, Фр. Кічоровский з Сянока, др. Мир. Кор дуба з Черновець, о. Теоф. ІІрийма з Залано- ва, пос. Остапчук зі Збаража, М. Олексиши- нова з Суховолї.
С о їо ззе и т
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма,
в і д 1. д о 15. в е р е с н я 1 9 0 7.
Щоденно о год. 8. вечер представлене.
В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по- йол. і о 8. год. вечером. Що пятницї
НідЬ Ш епредставлене. Білети вчаснїйше можна набу
ти в конторі Пльоиа при ул. Кароля Людви
Хурацийний і столовий виноград
найкрасшої тл ях о тн о ї якости, щоденно сьвіжий з лози, Ггапсо 1 злр. 75 кр.
Природне вино І з 1902 р. червоне або біле 4 ’/2 літра Ггапсо 2 злр. Гічільний мід ясний як хрусталь 5 клґр. бляшанка З злр. 50 кр.
Ь. А И п еи , У е гз е с г 4, ІІп ^ а г п . ( 4 -Ю )
Іван Олійник
і
Володимир Сабарай
позолотарі
перебувають під сю пору в Дикові старім почта в місци.
Чг Чг Чг ,
Контора виміни
ц. к. упр. гал. акц.
Банку
Гіпотечного
купує і продає Я ;
84
5І» папери цїппі
і МОНЕТИ
н а й д е ні е в ш і м курсі ден
нім не числячи ніякої провізні.
84 84 84 84 84 84 84 84 84
я* &
84
84
V > 84 84
8 4
84 84 84 84
____ | Ю-'ї+З ЇК ІК їй 84
всякі
Розклад зелїзничих поїздів важний від 1. мая 1907.
До Львова
приходять 3
р ан оп ер ед
пол.
пол.ПО веч ер но чиВК р а к о в а 5 5 0 8 55 130 5-25 9-50
К р а к о в а 7 2 5 9 4 5 — 8 40 2 31
Р я ш е в а — — 1-10 — —
П ід во л о чи ск 7.20 12 00 216 5-40 10 30
Ч е р н о в е ц ь 8 05 — 2 2 5 — 9-00
Ч е р н о в е ц ь — — 3 35 — 12 20
С т ан и сл а в о в а 0 * 0 0 — — — —
К о л о м и ї, — 10.05 — — —
С три я 7-29 11-50 3 5 1 — 10 50
П устом ит 7-29 1 1 x 0 3 51 9-4ОН 10 50
С ам б о р а 8 00 ю -з о 1’55 — 9-20
Л ю біня 8 0 0 10 30 1 5 5 9-20 11-50+
Р а в и р у с к о ї 7-Ю 1 2 4 0 4 4 0 — —
Я и ова 8 22 1 15 5 0 0 9-?5 10 10+
Б р у х о в и ч 7 1 0 1 2 4 0 1‘4 1+ 4 5 0 8-20
Б р у х о в п ч 1005+ — 3-25 5-30 9 35Л
З и м н о ї води 5 5 0 7 25 1 10 5 2 5 9-50
Зі Львова
відходять до
р ан оп ер ед пол.
по
полуд веч ер В
ночп
К р а к о в а 3 4 5 8 2 5 2 45 7 05 11.10
К р а к о в а — 8.40 6 1 5 7-20 1 2 4 )
Р я ш е в а — — 4 ’05 — —
П ід в о л о чи ся 6 20 10-45 2 17 7 0 0 11 15
Ч ер н о в ец ь 6 1 0 9 2 0 155 — 10-40
Ч ер н о в е ц ь — — — — 251
С т ан и сл а в о ва — — — 5-50 —
К о л о м и ї — — 2 35 — —
С три я 7-30 — 2 2 3 6 25 11-30
И у сто м и т 7 30 1045Н 1-26 6-25 ю -зо
С ам б о р а Л ю біня
6 00 9 05 4 3 0 — 10 .31
6 03 9 0 5 2 10+ 4 3 0 10 51 Р а в и р у с к о ї 6 12 1 1 0 5 — 7 1 0 1135+
Я н о в а 6 58 9 15 1-35+ 3-35 6 30
Б р у х о в и ч 6.12 11-05 2-28 5 ‘45 8-34Л
Б р у х о в п ч 9 05+ 1241+ 3 4 5 7-Ю 11-35+
З и м н о ї води 3 4 5 8-40 4'05 7 20 п - о о ЗАМІТКА: П оспіш н і п о їзд и п е ч а т а н і товстим" д р у ком . — П о їзд и їд у ч і ли ш е в н сд їл ї і с ь в я т а о зн ач ен і +, — в н ед їл ї і с ь в я т а в ід 26/6 до 15/9 б у к в о ю Н, — в нед їл ї і с ь в я т а в ід 1/6 до 31 8 щ о д е н ь б у к в о ю Л.
Видає і відповідає за редакцию Лев Лопатиньский. З друкарні В. А. ІПийковского.
