Марек КВЄК
Національна держава, глобалізація та
Університет як модерний заклад
Роздуми на тему “кризи ідентичности” сучасного У нівер ситету привели мене до загальних питань: чи вим агатим е від пізньої модерности та інформаційної доби цей перехід — змен ш ення ролі національної держ ави та посилення глобалізацій- них процесів — радикально нового формулювання соціяльної м ісії та завдань Університету я к закладу? Чи Університет (північноамериканського чи східноєвропейського зразка) по долає перехідну кризу довіри з боку суспільства, кри зу своїх ф ундаментальних цінностей? Ч и подолає драматичну кри зу власної ідентичности за умов радикальної зміни світового ладу? Чи вистоїть він перед спокусою “корпоратизації” та переходу на радше бізнесові, а не освітні засади ф ункціонування під тиском глобалізації та її соціальних практик? Я к відреаґува- ти на зневіру у ньому громадськости та зменш ення держ авно го фінансування вищої освіти? Новими ідеями (по-новому сфор мулю вавш и фундаментальні філософські засади У ніверсите ту) чи реорганізацією (услід за настійливими рекомендаціями таких супранаціональних організацій, я к ОБСЕ, Світовий банк чи ЮНЕСКО)? Хіба не дивує, що ці питання стали однаково важ ливими як для Північної А мерики, так і для Центрально- Східної Европи, що переживає зараз ґрандіозні соціяльно-еко- номічні зм іни. В обох частинах світу з приводу майбутнього вищої освіти переважно почуєш таке: “назад вороття не буде”. По-перше, з огляду на глобалізацію , по-друге, враховую чи культурний перехід до періоду пізнього модернізму (чи пост модернізму) ослаблення ролі національної держ ави стало те мою ж вавих дискусій соціологів, політологів, філософів, еко номістів, істориків та представників багатьох інш их академ іч них дисциплін. Під питанням опинилася національна держа-I 'іііоМарек КВЄК і ва я к продукт модерного суспільства: відтак н ай акту ал ьн і ш ими парами-протиставленнями стали “між народна інтеґра- ц ія ” чи “національна д езінтеґрація”, “глобалізація” чи “внут ріш ня соціяльна стабільність”, “ринок” чи “суспільство” та “держ ава”, “економіка” чи “політика” та “демократія”, “транс національні ком панії” проти “державного уряду” тощо. П о ставити сьогодні питання про національну державу — озна чає поставити питання про майбутнє капіталізм у, демократії, соціальної держ ави і, зокрема, питання про політичну свобо ду, суверенітет, громадянство, про майбутнє усе ще обов’я з кової соціальної угоди. За нею існував очевидний зв’язок м іж соціальною безпекою, політичною свободою та демократією. П итання про зменш ення ролі національної держ ави, га даю, перегукується з питанням про соціогуманітарні наслідки глобалізації, завершення доби модерну, кінець історії, “смерть ін тел ек у тал а” та зн и кн ен н я такого сучасного закладу, я к У ніверситет. Ц і питання стають оберемком проблем, перед яки м и сучасна думка, здається, розгублено завм ирає. Зумов лені глобалізацією нові культурні, соціяльно-політичні та економічні умови вимагають ніби цілком нової мови. А її нам, без сумніву, якраз бракує. Ми далі застосовуємо старі м ірки та лексику для опису феноменів нового світу (“нового світово го ладу”, чи “нового світового безладу”, я к сперечаються де котрі коментатори). Загалом, усі одностайні у тому, що гло б алізац ія я к набір соціяльно-економічних п ракти к запрова дила у наш світ принципово нову якість: за словами Мартіна Елброу (1996: 1) “суспільну свідомість наш ої епохи пронизує відчуття розриву з м инулим ”. Водночас Ульріх Б ек у праці \УНаІ ів ОІоЬаІіваііоп? (“Щ о таке глобалізація?”), застосовую чи соціологічну термінологію, визначає перехід від “перш ої” (національної) до “другої” (глобальної) модерности я к “ф ун даментальну трансформацію , зм іну парадигми, прибуття у новий світ глобальности” (Веск 2000: 125). Маємо всі підста ви вваж ати , що світ, свідками якого ми стали, є “кінцем знайомого нам світу” (див. ^ а ів г в 1995: 158 та наст.). П итання про сучасну роль національної держ ави у світі та про її майбутнє в умовах глобалізації надзвичайно складне. У цій статті я спробую продемонструвати, наскільки тісио кри за модерного Університету я к закладу пов’язан а із ослаб ленням (чи новим формулюванням) ролі національної держ а ви в добу глобалізації. Адже глобалізація, з одного боку, та заверш ення соціяльно-культурного, політичного проекту мо-97П
І
дерности, з іншого, торкаю ться обох сторін співвіднош ення вл ад а/зн ан н я. Обоє: як знання, вироблені сучасним У нівер ситетом, так і влада сучасної національної держ ави змінюють свою конф ігурацію . У своєму історичному есеї про сучасний Університет Бйорн Вітрок написав, що “університ ет и — не від ’ємна частка процесу, що втілився у промисловому еконо м ічном у ладі та національній держ аві я к найтиповіш ій, го ловній формі політичного устрою” (АУШгоск 1993:305, к ур сив мій). У добу глобалізації Університет зазнає трансф ор м ації. Очевидно, що збагнути вагу цих процесів неможливо поза контекстом сучасної зміни економічного ладу та переро дж ення національної держави.
II
Дозвольте мені розпочати з короткого екскурсу в історію цього закладу. У знайомій для нас формі ідея сучасного У ні верситету виникає на підставі праць німецьких філософів: від Канта та Фіхте до Ш ляєрмахера та Вільгельма фон Гумбольдта (див. К а п і 1970, 1979; 8сЬе11іп£ 1963; Геггу та К епаиі 1979). Я к модерний заклад, Університет порівняно молодий. Його народж ення збігається в часі із пож вавленням національних рухів та зростанням значення національної держ ави. З одно го боку, нім а угода м іж науковцям и та владою принесла їм нечувані можливості, а з інш ого, зобов’яза л а підтримувати національну культуру та сприяти створенню національних суб’єктів: громадян національних держ ав. Н а ґрунті альянсу м іж модерними знанням и та модерною владою було зак л ад е но підвалини Університету, як модерного закладу. Европейські, а з ними й американські університети було або засновано, або ж бодай перебудовано1 на базі проекту, створеного Вільгель- мом фон Гумбольдтом для Берлінського університету (див. Ьисаз 1996; НитЬоІсН; 1979). * ’ Про складні взаємозв’язки між німецькою гумбольдтівською моделлю та її американськими двійниками див. уже класичне видання Ггейегіск КибоІрЬ, ТНе Атпегісап Соїіеуе & Ііпіоегзііу: А Н івіогу, опубліковану 1962 року (нове видання - АіЬепз: Іїпіуегаііу ої Сеог^іа Ргезв, 1991) та останню книжку СЬгівіорЬег Ьисаз, Атпегісап НіцНег Ейисаііоп: А Нівіогу. - Уогк: 81. М агііп’в Ргезз, 1994. Див. також Сагі Еііеііі, Атегісапв апй Оегтап ЗсНоІагвНір 1770-1870. - Ие^ Науеп: Уаіе Ппіуегзііу Ргевв, 1978; або Негшапп КбЬгв, ТНе Сіаввісаі Сегтап Сопсері о/ іНе Vпіиегвііу апсі Іів 1п(1иепсе оп НіуНег Ейисаііоп іп ІНе і/пііесі Зіаіев. — Ргапкїигі аш Мяіп: Реіпг І.пми, 1006. Ідея Університету. АнтологіяБуло чітко визначено соціальну функцію та роль У нівер ситету, я к одного із найвагом іш их закладів модерної доби. Однак зараз у тракті радикальної трансформації проекту мо- дерности (до пізньої модерности, чи навіть пост-модерности)2 * вж е ніхто не може достеменно визначити місце Університету в суспільстві, бо ж саме суспільство зазнало зміни. У своїх роздумах про “постісторичний Університет”, я к і читаєш зата мувавш и подих, покійний Біл Рідінґс зазначає таке: ...про соціяльну роль Університету я к закладу у ш ирш ому контексті відтепер можна лиш е снувати здогади. Адже неясне ані місце Університету в суспільстві, ані достеменна приро да того, що ми називаємо суспільством (Кеас1іп£8 1996: 2).8 Непевність з приводу майбутнього розташ ування У нівер ситету я к закладу у культурному контексті суголосна із струк турними змінами в економіці, культурі, політиці тощо: часто маємо випадки, коли дрібні національні держави вже не спро мож ні виступати адекватними партнерами великого капіталу (див. Н оііоп 1998: 81-107; В а т е ! & Сауапа&Ь 1997; Г гіесітап 1999). Роль національної держ ави я к політичного, культур ного проекту, очевидно, слабне в умовах глобалізації, чого, на ж ал ь, не скаж еш про окремі націоналізми. Процес гло б алізац ії, зокрема, сам є темою п алки х дебатів серед учених- політологів (такі процеси м ож на виразно спостерігати я к у країн ах Еропейського Союзу та Центрально-Східної Европи, так і в кр аїн ах двох ам ериканських континентів).4 Як ви словився нещодавно політекономіст Дені Родрік: нам слід усвідомлювати невідворотність багатьох змін, що відбуваю ться у світовій екон ом іці... Словом, дж ина вж е не заш товхаєш назад у пляш ку, навіть, якщ о дуже закортить. Марек КВЄК 2 Передусім див. останні роботи двох провідних британських соціологів Зиґмунта Бавмана й Ентоні Гідденса. 8 На цей есей декілька років тому мене надихнула саме його чудова кн иж ка. 4Згадані Барнет і Кевенеф стверджують: “... жодна політична ідеологія чи економічна теорія досі не спроможні належно оцінити тектонічний зсув, що відбувся. Сучасна національна держава ... щораз більше схо ж а на заклад минулої епохи” (Вагпеі & Сачапа^іі 1997: 19). Див., зок рема, Сессен (1996), задля ознайомлення із французькою перспективою - Ґієино (1995). Власне Гієнно прямо пов’язує 1989-ий з колапсом на ціональної держави: “1989-ий символізує кінець тривалої історичної епохи, кульмінацією якої була національна держава, що постала з руїн Римської імперії” (1995: хіі). 9 7 9
Ідея Університету. Антологія Н аш а відповідь мусить бути більш творчою, рафінованіш ою (Когігік 1997: 9). Погоджуюся із твердж енням У льріха Б ека, я к и й вваж ає, що константа глобалізації — постійний перегляд головної пе редумови модерности, “уявлення, що ми живемо та діємо у самоізольованому просторі національних держ ав, а відтак і національних спільнот” (Веск 2000: 20). Зараз кап італ, това ри, технології, інформ ація та люди перетинають кордони не баченими досі ш ляхам и: отож глобалізація — це компресія часу/простору” (Бавман), “подолання дистанції” (Бек), “кінець географії” (Поль Вірільйо). Ризикнувш и, мож на стверджувати, що в епоху глобаліза ції національна ідентичність вже не може бути головним цемен тувальним чинником суспільства. Отже, її виробництво, ку л ь тивація та пош ирення — ідеали, що стояли за лаш тункам и проекту модерного Університету, — вже не зможуть бути п рі оритетними завданнями (пригадаймо, що написав сам Гум- больдт про заклад Університету в своїй фундаментальній праці ЦЬег йіе іппеге ипй аиззеге О г§апігаііоп йег НдНегеп юіззеп- зскаїШсНеп А п зіа ііе п іп Вегііп (“Про зовнішню та внутрішню організацію вищ их наукових закладів у Б ерлін і”): адже реор ганізація Університету зачіпала “важливий елемент національ ної освіт и” (Н итЬоШ і 1979: 321; див. ЕісЬагсІзоп 1984).* П ісля двох сторіч панування в царині культури традицій на модерна соціальна м ісія Університету я к інституційного продовження національної держ ави раптом стала предметом дискусії. Зараз Університет — а знали ми його модерним У ні верситетом — перебуває у делікатном у, я к не скрутному ста новищ і: очевидно, великий культурний проект модерности, що у співпраці з такою інституцією я к національна держ ава розташ ував його в самому центрі культури, крок за кроком виж иває себе. П ісля двохсот років — якихось двохсот років! — уже невідомо, на що мала б орієнтуватися велика реґулятор- на ідея Університету, якщ о така взагалі існує, у пош уках свого сучасного гаізоп й ’еіге.5 У модерній колисці, у К антів ському £>ег З іг е іі йег Р акиІШ еп (“К онфлікт ф акультетів”), * Див. також це видання, с. 25-33. - Прим, упоряд. 5 Добірку текстів про Університет як заклад, авторами яких були німецькі філософи початку XIX століття, пропонує ф ранцузьке видання РНіІ080рНІЄ8 сіє ГІІпіиег8ІІі / Е(і. Ьу Ьис Реггу, Аіаіп Кепаиі еі аі. - Рагів: Рауоі, 1979.
згадана реґуляторна ідея була Просвітницьким радіо;6 згодом, у Ш ляєрм ахера та Гумбольдта нею стала культура в активно му сенсі, себто освіт а, що самокультивується в особі суб’єкта національної держави (див. КісЬагсІзоп 1984). Отже, чи муси мо ми, я к висловився Алан Рено, оиЬІіег* * Вегііп (див. К епаиі 1995: 38; АПедге 1993)? Здається, Університет не здатен далі відігравати модерну роль культурного закладу, що міцно закорінений у н аціо нальній державі просвітницького зразка та постпросвітницькіи Европі. Сьогодні у світі неперервної глобалізації посилання на національну культуру я к гаізоп й ’еіге звучать чимраз непе реконливіш е, особливо з огляду на той ф акт, що сама держ а ва, я к а виступала партнером та стороною в цій угоді, сама переходить процес трансформації, відкидаю чи — може, під тиском обставин — власне минуле, себто свої модерні обо в ’язк и супроти Університету. Увесь академічний світ чудово усвідомлює, що до рівня ф інансування університетів (як природничих, так і гуманітар них наук) періоду холодної війни та жорсткої (між)народної конкуренції вороття не буде (див. Ноуеу 1999). Н априклад, об’єднана Европа, очевидно, не має потреби в національних університетах у вузькому значенні слова. Адже метою процесу викладання та наукових досліджень має стати уніфікація, а не ізо ляц ія окремих національних традицій. Посиланням на ра ціональне чи культуру з погляду суспільства бракує перекон- ливости. Ц і ідеї вже не мають такого політичного (та економіч ного) резонансу, адже змінилася політично-економічна конфіґу- рація у цілому світі: в умовах нової глобальної конф іґурації економ іка дедалі незалеж ніш а від політики. Тут варто прига дати тезу, яку запропонував Дені Родрік у праці Н аз СІоЬаІізаііоп Сопе Тоо Раг? (“Ч и не зайш ла глобалізація задалеко?”): найсерйозніше завдання для світової економіки в наступні роки — подбати, щоб глобалізація не йш ла врозріз із внутрішньою соціяльно-політнчною стабільністю країн світу... і пересвідчи тися у тому, що міжнародна економічна інтеграція не має дезінтеґраційного впливу на їхні суспільства (Косігік 1997: 2). Вважають, що державна влада дедалі більше відіграватиме роль адміністратора і щораз менше провідника духовних сил Марек КВЄК 6 Див. чудове англійсько-німецьке видання ТНе Соп/Іісі оі Іке Расиїііез. — Ие\у ¥огк: АЬагів Воокз, 1979. * оиЬІіег (франц.) - забувати, тут: “зректися Берліна”. - Прим, перекл. 274 1
Ідея Університету. Антологія (нації) (див. В а и т а п 1998: 55-76; А ІЬгоуу 1996: 163-183). П осилання на (Гумбольдтову) ідею культури та на (Кантову) ідею раціональности, що виконую ть функцію реґуляторних ідей, на яки х Університет побудовано я к заклад, вже не знахо дять належ ного відгуку серед політиків та суспільства, поза- як в епоху глобалізованого кап італізм у потреба в них, оче видно, відпала: ідея національної культури вж е не може бути стрижнем ф ункціонування сучасної держ ави. Зрештою , дер ж ава сама, себто при потребі (наприклад, зі страху перед еко номічною ізоляцією ) поступово позбувається національних ознак у класичному сенсі. (У книзі Ьо8іп§ Сопігої? Зооегеідпііу іп ап Аде о / СІоЬаІігаііоп, “Втрата контролю? Суверенітет у добу глобалізації”, Саскія Сассен описує теперіш ній, зумовле ний глобалізацією стан речей я к “часткову денаціоналізацію національної території”, а також “частковий перехід окремих компонентів державного суверенітету до інш их інституцій, від супранаціональних формацій до ринку світового к ап італ у ” [Заззеп 1996: хіі]). Отже, гаізоп й ’еіге Університету, що був важливим партне ром національної держ ави, вичерпав себе. У цьому контексті цікаве спостереження сучасного співвіднош ення м іж владою та знанням належ ить Енді Ґрінові: Д ля держ ави існувало безліч способів створити націю грома дян. Вона мобілізовувала їх та привчала до дисципліни в системі національної оборони; держ ава вела облік новонаро дж ених, шлюбів та смертей; відстеж увала, регулю вала пе ретин кордонів та політичну активність громадян; п ри зна чала покарання та ув’язн ю вала... Однак насамперед давала громадянам освіт у (Сгееп 1997: 134, курсив мій). Традиційний Університет перестав виступати партнером національної держави, оскільки це суперечить перспективі гло бального спож ивацтва. Отже, внаслідок відходу модерности, як соціяльно-політичного, культурного проекту в умовах світо вого капіталообігу зменш ується політична та економічна роль держави. Водночас послаблення ролі держави відбувається па ралельно до послаблення ролі її модерної ідеологічної руки — Університету.7 Зм іни в економіці та політиці помітити доволі * І 7Енді Ґрін ставить питання про роль освіти в “постнаціональну добу”, стверджуючи, що згідно з теоріями глобалізації система національної освіти стає "мертвою, анахронічною, недоречною, рантом втрачає свій сенс” (Опит 1907: З і наст.). І 27Гі
Марен КВЄК легко8, важ че розгледіти зміни потойбік співвідношення вла- д а /зн а н н я, себто з перспективи знання. Зм інилася влада та її характер, отже, під тиском обставин змінилося знання та його характер. Історичність цих двох процесів, очевидно, най повніше відображали історично-філософські концепції модер- ности: у сучасній формі науки про суспільство та людину з’яви лися за владною вказівкою : на той час модерні держ ави або вж е народилися, або саме народжувались. Мішель Фуко зосе редився на аналізові модерної кримінології, психології, пси х іа т р ії, м едицини, ідентичности та сексуальности. Однак подібні питання, можливо, доречні і щодо генеалогії У нівер ситету я к закладу (див. Ваіі 1990). Дозвольте мені, радше я к фахівцеві з галузі вищ ої освіти, ніж філософові-культурологові зробити декілька дотичних за уваг. Оцінивши із соціологічної позиції сучасний стан Універ ситету я к закладу вищ ої освіти мож на виснувати: скрутні часи для вищ ої освіти настали у цілому світі. Тому невипад ково, що після закін чен н я холодної війни, краху ком уні стичних реж им ів, розвою вільного ринку та неоліберальних ідей, такий публічний заклад, я к Університет, опинився у центрі загальної уваги. Сучасні проблеми вищої освіти сяга ють набагато глибше, торкаю чись проблем публічного секто ру загалом. У дев’яності роки питання про фінансування та управління вищою освітою відкривали порядок денний у цілому світі. Ц ікаво, що схеми та керунок реформ збігався у країнах з різним політично-економічним устроєм, різними освітніми традиціями, не каж учи вже про різницю у технологічно-цивілі- заційному розвиткові («ІоЬпзіопе 1998: 2). Незалежно від рівня добробуту держ ави — варто лиш е підбити підсумки останніх політичних заяв — для вищ ої освіти надходять скрутні часи * У 8 За словами Дженіса Дадлі: У конфронтації з “реальністю” некерованих міжнародних/глобальних ринкових сил, держава поступово стає зайвою. Опинитись наодинці із глобальними ринковими силами держава, по-суті, відступила. Отож, ера сильної національної держави, очевидно, минула. Національні ва желі управління економікою, національна державна та соціяльна полі тика мають щораз менший вплив. Міжнародні ринки збуту і міжнародні ринки цінних паперів діють поза контролем національних урядів... Функцію держави зведено до ролі “нічного сторожа” класичного лібе ралізму. Отже, тепер вона забезпечує законність і порядок, захищає недоторканість договорів, дбає лише про такий рівень добробуту, що необхідний для захисту власности і належної свободи дій на ринках капіталу (Иєугвоп & Сиггіе 1998: 27). 97 в
(див. Ноуеу 2000; Еіпп 2000). Бю джети й далі скорочувати муть; держ ава надаватиме щ ораз менше підтрим ки, дбаючи про велетенські потреби в інш их д іл ян ках суспільного ж и т тя. Водночас на тлі щораз більшого невдоволення загалу пуб лічною сферою у царині вищ ої освіти посилю ватимуться тен денції до масовости та експансії. Глобалізаі ині процеси та ж орсткі перегони м іж країнам и знову актуалізували питання ролі держ ави у сучасному світі. Ось я к це сформулював Світовий банк у першому абзаці статті “ТЬе Віаіе іп а СЬапдіпд ІУогІсІ” (“Д ерж ава у світі зм ін ”): У цілому світі держ ава опинилася в центрі уваги. Довготри валі наслідки розвитку світової економіки змусили нас пере глянути основні засади урядування: я к у роль відіграватиме уряд, що буде в межах його можливостей, а що ні, я к я к н ай кращ е дати усьому лад (ІУогІсі Вапк 1997:1)? Перегляд засад У ніверситету немислимий без перегляду сучасної держави: по-перше, від початку н ім ецькі філософи поставили Університет на службу національній держ аві, вод ночас Університет традиційно був одним із найбільш их спо ж ивачів податків. Сьогодні перегляд держ ави відбувається у двох площ инах: з погляду сучасної національної держ ави та сучасної соціяльної держави. Обидві ідеї тісно пов’язані з У ні верситетом я к модерним закладом . Кардинально нове ви зн а чення головних засад держ ави, безперечно, вплине і на У ні верситет. Загалом у держ аві дедалі частіш е вбачають радш е “пом ічника”, “реґулю вальника”, “партнера” та “к атал ізато ра”, ніж прямого виробника економічного зростання та нада- вача соціальних послуг. Це означає нове визначення обов’язків держави супроти суспільства та прискіпливий відбір програм, що фінансуватимуться з державного бюджету. Словами з пуб л ік ац ії Світового банку “важ ливо визн ачити, що робити, а що н і” — відтак вищ у освіту цілого світу чекаю ть скрутні часи. У публікації ОБСЕ К ейеїіпіп§ Т егііагу Е йисаііоп (“Н о вий погляд на вищ у освіту”) йдеться про “ф ундаментальні зм іни” та “нову парадигм у” вищ ої освіти для кожного, зокре ма, про “історичний перехід” та “процес культурних зм ін ”. Я повністю погоджуюся із твердж енням цієї статті про те, що “це ера пош уків, гіпотез, а в часи глибокого занепокоєння — численних реформ та есеїв у справі оновлення вищої освіти” (ОЕСБ 1998: 3,37,20,15). Отже, дати відповідь на проблему Університету в ізоляц ії неможливо. Адже вона тісно п ов'язана з питаннями культур-І Ідея Університету. Антологія I < !* ?'»
Марек КВЄК них та цивілізац ій н и х змін, зумовлених появою інтернету та інформаційних технологій, із питаннями глобалізації, соціаль ної та національної держав тощо. Внаслідок трансф ормацій них процесів низку завдань, я к і традиційно відносили до обо в ’язків держ ави, відтепер таким и не вважаю ть. У цьому кон тексті неабияке місце посідає питання про вищу освіту. Симпто матично, що держава готова радше підтримувати споживачів, ніж надавачів послуг, себто радше студентів, н іж заклади вищ ої освіти (мовою ОБСЕ — це “перспектива кл ієн та”). Ок реслилася, зокрема, тенденція не тільки до відходу від держ а ви — із закладів вищої освіти акцент перемістився у н ап рям к у до “спож ивача” («ІоЬпаіопе 1998: 4). Отже, у випадку ви щої освіти м ож на зробити висновок, що загальний напрям реформ, яки й обрали уряди цілого світу за величезної підтрим ки супранаціональних організацій, — це запровадж ення по- ж иттєвої освіти для кожного, якн ай ш и рш и й доступ до знань за помірну плату, інтенсивне навчання у закладах, що ф інан сово незалеж ні та постійно зорієнтовані на ринок. Т ака тен денція розвитку сьогодні очевидна повсюди і відповідає спів відношенню вл ад а/зн ан н я, себто стосункам м іж модерною національною державою та модерним Університетом, що, влас не, і є предметом аналізу цієї статті.
III
Проблема зменшення ролі національної держави має вели чезні соціяльно-гуманітарні, економічно-політичні наслідки. Я погоджуюся з Зиґмунтом Бавманом, яки й вваж ає, що пост- модерністську модель “неможливо вибудувати у реаліях н а ціональної держ ави. Адже уже зараз її м еж і надто вузькі, щоб умістити чин н и ки , виріш альні для організації взаємодії та дин ам іки соціяльного ж и т тя ” (В а и т а п 1992: 65). Однак, що слід розуміти під фразою “зменш ення ролі національної дер ж ави ”? Цей загальний вираз зазнав чимало тлумачень. П ригадаймо лиш е д екілька останніх: наголошуючи у своїй книж ці Тке КеПеаІ о/ іке З іа іе (“Відступ держави”) на “карди нальній зм іні силового балансу м іж владою та ринком ” , С’ю- зен Стрейндж, наприклад, вваж ає, що держ ава зазнає метаморфози внаслідок структурних змін у суспільстві та економіці цілого світу... [вона] вже не може претендувати на окремий статус, я к це було раніш е. Д ерж ава стає ще од ним, я к не раз у минулому, просто ще одним джерелом вла-п г т оІдея Університету. Антологія ди, одним серед багатьох, що володіють обмеженим впли вом та ресурсами (Ві,гап£е 1996: 4, 73). М артін Елбров йде ще далі, стверджую чи, що ф актично національна держ ава перестала бути втіленням прагнень та втратила монополію на увагу з боку м еш канців її території. Сепарація національної держ ави від соціяльних відносин м іж її громадянами аж н іяк не заверш ена, проте вона вж е істотно просунулася вперед. Або ж стисло і ясно: “Суспільство і національна держ ава розлетілися на різні боки” (АІЬголу 1996: 170, 176). Інш ий учений-соціолог, дослідник глобалізацйних процесів Ульріх Б ек, пропонуючи у своїй блискучій праці “Що таке глобаліза ц ія? ” опис “другої модерности”, стверджує, що приш естя глобалізації означає не тільки ерозію обов’язків та інституту держ ави, а й перебудову основних підвалин її існування. П аралельно до сучасної світової спільноти нац іо нальних держ ав друга модерністи витворила потуж ну недер ж авну світову спільноту, що відрізняється від попередніх форм здійснення політичної влади. Її утворюють транснаціо нальні гравці різного калібру (Веск 2000: 103). Щодо самої глобалізації, то вона творить багатовимірне, поліцентричне, умовне суспільство. У ньому співіснуватиме національне та транснаціональне. Однак у глобалізаційній кам панії на карту поставлено не лиш е долю національної д ер ж а ви: йдеться я к про політичну свободу, демократію , так і про саму суть нової політики. Адже якщ о кап італізм перестане існувати, зникнуть стрижневі цінності суспільства праці, “істо рична л ан ка пом іж капіталізм ом , соціальною державою та демократією ” (Веск 2000: 62). Врешті, розмірковуючи про су часну національну держ аву, важ ливо уникати протиставлен ня глобальний/національний. Про це нагадує нам Саскія Сессен у вж е згадуваній вищ е кн и зі “Втрата контролю? Суверенітет у добу глобалізації” та в праці СІоЬаІігаїіоп апй І із О ізсопіепіз (“Глобалізація та розчарування від неї”): річ не просто у тім, що національна держ ава лиш е втрачає вагу, йдеться не про те, що “хтось виграє там, де втратить ін ш и й ”, бо “держ ава сама була головною дійовою особою у впровадж енні глобаль них процесів; через свою причетність держ ава сама зазн ала істотних зм ін ” (8аззеп 1996: 29). До того ж держ ава робить свій внесок у “леґалізац ію ” нових форм економічної діяльнос- ти (Вазвеп 1998: 200). У цьому сенсі проблема альтернативи “держ ави чи р и н ки ” (див. Со1с1ои#Ь & Мапог 1991), мабуть,
Марек КВЄК не стоїть настільки гостро, я к здається на перш ий погляд. М іркування на тему національної держави схиляю ть нас до роздумів про глобалізацію та її природу: йдеться про соціяль- ний процес чи про політичну реторику? (див. Всоїі 1997:1). Чи м ож на її взагалі вваж ати політичним процесом, і якщ о це так, то наскільки вона є проектом політичним, а не економіч ним. Вреш ті-реш т, чи сприймаємо ми досі глобалізацію як “один із вар іян тів” , чи вона уже стала “реальністю ”.9 Н а за питання, чи зникне держава, відповім: держ ава не зникне, однак те, що від неї залиш иться, без сумніву, не буде вже тією державою , я к у ми всі добре знали. Вона вже не надава тиме соціальних послуг і не забезпечуватиме громадського сектору, а виконуватиме, мабуть, радше роль арбітра у про тистоянні передусім економічних сил-конкурентів, ґарантую- чи чесну гру для всіх учасників. Мені дуже імпонує відверта позиція, я к у висловив Томас Фрідмен у своїй останній, кон- троверсійній кн и ж ц і ТНе Ь ехиз апй іНе Оііие Тгее (“Лексус та оливкове дерево”): Не я почав глобалізацію і не в моїх силах її зупинити, не завдавш и розвиткові людства величезної ш коди. Втім, я не збираю ся гаяти час иа такі спроби. Н айбільш е, про що я волію думати, це — я к використати цю систему, я к домог тися хоч якогось захисту для якомога більш ої кількости людей (Г гіей т ап 1999: х у і і і). Застосовуючи повище протиставлення, додам лиш е, що колапс Університету я к модерного закладу вже “реальність”. І наш е завдання — узяти все найкращ е від цієї нової (постмо- дерної, глобалізованої, постнаціональної) академ ії, що наро джується.
IV
Н аск іл ьк и вірогідно те, що гарм онія та плідна рівновага м іж національною державою та Університетом я к м одерни ми інститутам и тривала доти, доки у рівновазі перебували модерні форми влади та знання? Два паралельн і продукти модерности: нац іональна держ ава та модерний У ніверситет донедавна ж и л и у напрочуд тривалому симбіозі. Сьогодні ж , • Див. дискусію поміж Томасом Фрідменом й Іґнасіо Рамоне в часописі Рогеідп Роїісу за осінь 1999 (Гаїї), де вимальовується різниця між фран цузькою та американською перспективою глобалізації. оопя к висловився Роберт Голтои у п раці ОІоЬаІігаііоп апд, Іке М аїіоп-Зіаіе (“Глобалізація та національна держ ава”):“Окремі національні держ ави... мають справу не лиш е з транснаціо нальними економічними силами, а й значною мірою із транс національними реґулятивними організаціями” (Ноііоп 1998: 80-81). Дедалі більше людей усвідомлюють, що такий У ніверси тет, який створили і запропонували світові німецькі мислителі XIX сторіччя, продукт культурно та історично детермінова ний. Водночас його форма, завдання та ф ункції чи, скаж ім о, сподівання і вимоги, я к і щодо нього висуває культура й су спільство, у середовищі я к и х він існує, нічим наперед не ви значені. У своїй сучасній формі Університет — дитя модерну; він старіє разом з ним, щораз чутливіш ий до політично-еко номічних, соціальних трансформацій, я к і, зрештою, будь- який інший (модерний) заклад. Традиція двадцяти п’яти сторіч Платонівської Академії або восьми сторіч Болонського універ ситету, очевидно, не має значення. М ислителі П росвітництва ніколи б не вигадали У ніверси тет, якби вперше в історії європейської думки не довели, що розвиток знання і політичний проґрес йдуть рука в руку. Н а думку А лана Блума, Просвітництво було надзвичайно см іли вою філософською авантурою, бо взяло собі за мету здійснити таку реструктуризацію політичного та інтелектуального ж и т тя, внаслідок яко ї воно перейшло б під тотальний контроль філософії та науки. Отже, вищ а освіта забезпечила основні засади ліберальної демократії, перетворивш ись на резервуар ліберально-демократичних принципів. Однак ми маємо право запитати, що ж відбувається, якщ о під дією процесів глоба лізації повільно, але невпинно змінюється традиційна політич на архітектура? Що відбувається, якщ о губиться зв’язок м іж політичним проґресом та розвитком знань? Щ о ж відбуваєть ся, якщ о знання — в сенсі того знання, що було створено у традиційному У ніверситеті за найкращ им и німецьким и ідеа лами діяди освіти (викладання) і н ауки — не є виріш альним для політики? М ожливо, питання варто сформулювати так: я к и й ал ь тернативний комплекс універсальних леґітимаційних ідей мож на запропонувати Університетові, якщ о основний наратив, у межах якого Університет сприяв утворенню ліберального, по міркованого суб’єкта національної держ ави, ніби виявився зайвим? Чи взагалі можливо у дедалі постмодерніші часи відшу-Ідея Університету. Антологія
Марек КВЄК кати таки й стабільний (та переконливий) базовий наратив? Н ауковець — утім, я к і гуманіст чи філософ — уже давно відмовилися від ролі історичного чи то пак культурного ге роя, яки м він /во н а були в епоху Просвітництва і частково в епоху П озитивізм у.10 11 Очевидно, після того, я к ідея “культури” (а особливо — ідея “національної” культури) втратила будь-який вплив на роботу Університету я к закладу, слід шукати нових ідей. Адже ідею культури я к ідею -реґулятор, на я к ій ґрунтувався п рин цип роботи Університету, виробили філософи, а згодом — прийняв цілий світ. Однак з ’ясувалося, що знайти серед су часних ідей такі ґранд-ідеї, я к і б враховували соціяльний зв’я зок, надзвичайно складно, якщ о взагалі можливо. Натомість — і це головна теза мого есею — немилосердна л огіка спож и вацтва породила ідею, я к у захоплено вітали найкращ і амери кан ські університети. Йдеться про ідею “блискучої освіти”, побудовану на ідеалі найеф ективніш их, ходових знань-бест- селерів, я к і м ож на здобути у найкоротш і строки. Я к пиш уть численні коментатори цього феномену, Університет ось-ось перетвориться на зорієнтовану на спож ивача-клієнта корпо рацію , засновану на засадах бюрократичного п р авл ін н я .11 Зацитую тільки одну рекомендацію: Єдиний крок, я к и й має зробити, очевидно, вищ а освіта, — це продавати свій товар на ринкові так, я к це роблять інш і бранж і (Ьезііе & Ргеііуеіі 1996: 31)... 10 Серед філософів найкраще показав зменшення соціальної ваги цих постатей Річард Рорті. Порів. мій коментар з цього приводу в “АЙег РЬіІозорЬу: ТЬе Мочеіізі; аз СиНигаІ Него о і Мобегпііу?” / / ТНеогіа: А ^ои^па^ о/ Восіаі апй РоШісаІ ТНеогу. - 1998. - N0. 92. 11 По к ій н и й БілРідінґс писав саме про “ЧпІуегзЦу ої Ехсеїепсе”. З пер спективи практики цікавішими є такі дві праці: Бауіб \У. Ьезііе апсі Е. К. <1г. Ггеіугеїі, ТУізе Моиез іп Н агй Тітез: Сгеаііпц апсі М апаціпв Незіїіепі Соїіецез апсі Ііпіиегзіііез. - 8ап Егапсізсо: Ловзеу-Вазз, 1996 і Ееіпиепііпі іНе Vпіиегзііу: Мапауіпу апсі Ріпапсіпі Іпзіііиііопз о/ НіцУіег Ейисаііоп / Еб. Ьу Запбга Ь. боЬпзоп апб 8еап С. КизЬ. - Пеиг Уогк: боЬп ІУіІеу & 8опз, 1995, що розвіяли найменші сумніви щодо загаль ного напряму, в якому Університет рухається як заклад. Його мета - “постачати привабливий продукт за помірковану ціну - забезпечувати суспільство добрим товаром за його гроші” (Ьезііе & Егеіигеїі 1996: 26). Цитуючи інш у книжку: “Вища освіта ніколи не буде тою, що була. Реакцією з боку політичної та корпоративної Америки стала ґрунтов на реструктуризація вищої освіти” (боІШ8оп & КизЬ 1995: 22). Настав час для Університету дати відповідь ... 9Я9 І
Під цим оглядом, головними для характеристики У нівер ситету будуть такі гасла: м енедж ерський, корпоративний, підприєм ницький12, а також корпоратизація, м аркети зац ія та “академічний кап італ ізм ”13 тощо. Отже, національна свідомість вж е не відіграватиме голов ної ролі у соціяльному ж итті сучасних технологічно розвину тих держав, а національна ідентичність вже не буде головним цементувальним чинником для суспільства пізнього модер н у .14 За словами С’юзен Стрейндж: “Сьогодні чимраз сумнів нішою видається здатність держ ави ... претендувати на таку лояльність з боку громадян, я к а б перевищ увала їхню ло яльність щодо сім ’ї, фірми, політичної партії чи навіть іноді щодо місцевої футбольної ком анди” (Зігап^е 1996: 72). Отже, відтепер для функціонування Університету я к закладу замало виконувати лиш е насущне соціяльне завдання, дбаючи про духовне ж иття мешканців раціональної національної держави. Без сумніву, Університет продовжує ж ити і працю вати, проте принцип його роботи кардинально зміню ється: або він к е рується логікою виробництва та спож ивання (знань), себто ліпш е-гірш е продає свій товар, або ж з усіх сил бореться з 12 Варто звернути увагу на дві визначні книж ки, що з ’явились за ос таннє десятиріччя: Лапісе Кетезоп аші Ноілгапі ВисЬЬіпсіег, ТНе V піиегзіїу Меапв Визіпезз: Ііпіиегзіїіез, Согрогаііопз апй АсаЛетпіс У/огк. - Тогопіо: Сагатопсі Ргезз, 1988; Лап Сиггіе апй Лапісе Цєтузоп (ейз), ІІпіиегзШез апй СІоЬаІігаІіоп: Сгііісаі РегзресШез. - Ьопсіоп: 8а£е, 1998. Обидві книги пропонують докладний опис і ретельну інтерпретацію соціологів, політо логів, дослідників цього характерного для англомовних університетів феномену. Ученим вдалося показати, як ідеологія вільного ринку прони кає в Університет у формі практик, навпростець запозичених у корпора тивного світу (топ-менеджмент, ректори в ролі виконавчих директорів, радше призначені, ніж обрані декани, звітність, приватизація, показни ки успішности тощо) 18 “Академічний капіталізм” - термін, який вперше вжили Шейла Слаф- тер і Ларі Леслі. Я цілком погоджуюся з діягнозом, який вони встанов люють: Глобалізація політичної економіки наприкінці XX сторіччя порушила схеми професійного функціонування Університету, напрацьовані за ос танні сто років. Глобалізація створює нові структури, стимули та фор ми винагороди для окремих ділянок академічних досягнень, встанов люючи водночас обмеження і перешкоди для інших” (ВІаивЬіег & Ьезііе 1997:1). 14 Через очевидні історичні причини зазначена еволюційна схема не буде чинною для закладу модерного Університету в Центральній Европі. Однак піп щомиті може опинитися чи вже опинився перед проблемами та ідеологією, що їх принесла глобаліпація. Ідея Університету. Антологія І 'Ю'І
Марек КВЄК державою , що у цілому світі щораз менш охоча фінансувати університет як публічний заклад. Натомість Університет по кл и кається на свої права, здобуті в культурі модерну (див. Ноуеу 1999, Ноуеу 2000, іГоІіпзіопе 1998). (П ричина того, що держ ава радше практично, я к теоретично дедалі менше переймається долею Університету — попри тиск, що його ч и нить глобалізація у сенсі конкурентоспроможности та зм ен ш ення бюджетних витрат — криється у її холодному розра хунку. Н а нього зазвичай рідко впливає усвідомлення к у л ь турних змін, про я к і я пишу. Університет вж е не є партнером держ ави, він радше став прохачем, отже, держ ава і ставиться до нього я к до прохача. Цей ф акт особливо очевидний у к р а ї нах Ц ентральної Европи. Я к сумно зауваж или автори в аж л и вої книги НідНег Е йисаііоп ІІпйег Ріге (“Вища освіта під об стрілом ”), що вийш ла нещодавно в Америці: ми вже не є найвищ им пріоритетом. (ВегиЬе & Кеіаоп 1995: 7 та наст.). Зм іну пріоритетів серед академічних дисциплін найкращ е пе редають слова Слафтера та Леслі з книги Асайет іс Сарііаіівт, “А кадем ічний кап італізм ” (1997: 208): “Центр академ ії пере м істився з осердя, що його творили загальні дисципліни, до підприємницької периферії”. Н айнагальніш е питання можна, мабуть, сформулювати так: яке майбутнє чекає Університет, що позбувся своєї ку л ь турної, держ авницької та національної місії? Чи Університет справді мусить рухатися до моделі щ ораз ефективніш ої ко р порації, такої собі бюрократичної структури, що боротиметь ся за своє місце на ринку з інш ими, подібними, ізольованими бю рократичними системами, ш укаю чи клієнтів для своїх ос вітніх послуг, я к і слід, зрештою, продати (себто перехід від “академ ії-колеґіум у до корпоратизованого підприємства”, я к зм алю вав цей процес Ян Мак Ней)? Чи здобування професій них знань таки не менш важ ливе, н іж соціяльна м ісія, що донедавна відігравала головну роль у творенні національної свідомости? Ч им , у соціяльному сенсі слова, буде (потенцій ний) Університет, утворений спож ивачами?16 “ Передусім порів. дискусію навколо “виїмкового” місця вищої освіти в суспільстві на противагу до “виживацьких” настроїв у Тке Розітойегп ЦпіоегзИу? Сопіезіей Уізіопз о/ Нідкег Ейисаііоп іп Зосіеіу / Ей. Ьу АпіЬопу З т іііі апй Ггапк ІУеЬзіег. - Ьопйоп: Ореп Ппіуегвііу Ргевв, 1997. Єдиний ще можливий варіяит самозахисту для Університету — наголошувати на унікальній природі власне університетського досвіду, хоч цього, правду кажучи, вже замало.