Ч. 79
Є
Львів, пятниця дня 6. (19.) цьвітня 1907. Річник XI
Передплата
■» «РУСЛАМ А< втомі».;
в Аветрмї:
«в чГгли рік
. 9в мр>.
V. пів року .. .. .. 10 тр>
■я чверть рику .. б кор.
л і місяць . . Г70 мор.
За границею:
Ц іл ії рік . 16 рублів
«бо 36 франків
■ж вів року 8 рублів або 18 фрамхів П о о х п о ке число по 10 сот.
вйИ*-- --ч
•Вірвевс ш очя і д у к у мя вмрваїи: а ие вовьмеш милості і віри не воаьмеш, б® руеке « серце і віра руеяа.< — 8 Р у е л ж в о в в х осальмів М. Шашкеввча.
Вмхідить у Льввві ЩО ДІВ крім неділь і русквх еьвят О О’ІІ год. пополудні.
Редакція, адміністрація і
•кспедиция »Руслаиа« під ч. 1. пл.Дімбрввсивгв (Хврун- щіни). Експедиція м ісц еві в Аґеицнї Соколовского ж пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся ліж о
■апопередне застереж ене.—
Рекламації неопечатаїіо вільні від порта. — ^Оголо- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч к і, а в »Надісланім< 40 е.
від стрічки. Подяки і при-, ватні донесевя по ЗО сот.
від стрічки.
Політична досяглість цїсар- ского побуту в Празі.
(+ ) Я к ми вже звіщали, прибув ц і
сар Франц Йосиф в понеділок до Праги і проживає там в стариннім Замку ческих королів на Градчанах, де свого часу ре- зидував цісар і ческий король Рудольф II. З того часу столиця ческих королів стояла незаселена, аж в XIX. ст. посе
лив ся там уступивший з престола цісар Фердинанд Добротливий. Також архі- кннзь, наслїдник престола пок. Рудольф проживав там довший чає, а тепер про
живає архікн. Фердинанд Кароль і син недавно помершого архікн. Оттона — Кароль Франц Йосиф.
Цісар Франц Йосиф проживає тепер з монаршою свитою в королївскій рези
денції' на Градчанах і урядове оповіщене називає се виразно м е ш к а н є м мо
нарха, так що королівский замок ческий набрав тепер значінн резиденциї побіч Відня і Будапешту. Ся подія викликує в ческім народі милі спомини славної бу
вальщини і ожив-і я є єго надіями на крас- шу будучину, після довголїтно'ї боротьби национально-полїтичної, котра не лише знесилює ческе королівство і обидва в нїм поселені висококультурні народи, але також визвала протягле пересиленє в ці
лій державі. Підхожий віком монарх рад би на склонї свого віку довести в своїй державі до уладженя межинародних вза
ємин і до втихомирена спорів, а тим са
мим і до скріплена у внутрі тал й на зверх Габсбурскої монархії.
Нема найменшого сумніву, що дов
ший побут монарха в ческій столиці' чи
мало причинить ся до втихомирена на- ционально-полїтичних пристрастий і що буде начеб оливою на розбурханім хви
лями морю. Єго зіркому оку не уйде ні
яка замітна проява, котрою монарх поко- ристує ся для підготовлена тривкого ми
ра в краю і в державі. З монархом при
були до Праги мі нїстер-президент бар.
Бек, мінїстер нросьвіти др. Мархет, міні стер торговлї др. Форшт, і обидва міні
стри ческий др. Пацак і нїмецкий Праде.
Представники правительства зустрічають ся при сій нагоді з визначними чесними і нїмецкими провідниками, а се подає чимало способів до наближена двох су
противних таборів народних. Деякі днев- ники подали вже навіть вісти про дійсні переговори між правительством а пред ставниками ческого і нїмецкого народу.
Сі вісти очивидно передчасні і сягають
Д о п и с ь.
Зі Старого Самбора.
Славні то були збори в Старім-Сам- борі дня 16. цьвітня. Заповів їх соция- лїст Вітик. Народа зібралось доволі, о- днак д ем аґоґ социялїстів бояв ся розпо
чати збори, бо був та*і присутний о. I- ван Яворский, котрого нарід хоче мати своїм послом. Розпочались збори, а ні
хто не хотів бути предсїдателем. Вкінци згодив ся на предсїдателя п- Сеник, го
сподар зі Стрільбич. П. Вітик розпочав бесіду, та сейчас на початку говорив, що сьвященики нарушають єго особу з проповідниці.
Та на се дістав добру відповідь від селян, що грімко запротестували, що не єму учити сьвящеників, чого они мають научати нарід на проповідях.
З того піднялась буча, предсїдатель роз- вязав збори і нарід, котрий властиво має голос, вийшов, а осталась мала горстка міщан руских і польских, котрі вправдї не мають голосу в сельских о- вругах, однак суть противні социялїсто- ви, та осталось єше кілька жидів і дия- кі найбільше 10-ох селян, що то з цї- кавости слухали, що такого нового ска
же п. Вітик. Вибрано нового предсїдате
ля таки секретаря прибічного п. Вітика.
Замітна річ, що деякі з міщан, відай підкуплені, дуже побивались, щоби віче відбулось. До тої горстки промовив п.
Вітик, та нїчо нового не сказав понад утерті фрази що до біжучих питань.
Прямо сьмішною видавалась чоловікови ся обставина, як то социялїст солодень
ко промовляв, не нарушуючи віри та духовеньства.
Сказав лише, що суть деякі сьвя
щеники, що нарід обдирають, однак гу
сто часто виступав проти чорних духів (розумівсь сьвящеників). що то против єго особи виступають. Хоч твердив
»кандидат«, що він чоловік отвертий, о- поза межі дїйсности, одначе нема сумні
ву, що довший побут монарха і прави
тельства в П разі підготовить підвалини до зближена і можливого помирена оби- двох головних народів в державі, а се довело би до многоважних і далекосяг- лих наслідків і в новій державній раді, і в цілій внутрішній а навіть заграничній політиці. З того огляду теперішній побут монарха в Празі має незвичайне політи
чне значінє.
днак не згадав за се, що социялїсти хо- тять знищити тайну супружества. Гово
рив, що нарід терпить нужду материяль- ну, а не сказав, що социялїзм хоче вне
сти в той нарід ще нужду моральну.
В своїй промові пожалував духовень- ству тої нужденної підвишки. Мабуть не бачив щасливійших та богатших, в роз
кошах розпливаючих ся людий, від сьвя
щеників !
На се шкода відповідати, бо кож- дому відома та нужда, в якій по біль
шій части жиє наше духовеньство. Та мимо сего дає на всі народні цїли.
Цілу промову бесідника переривано влучними запитанями, а вжеж цікава річ була ся, наколи бесідник казав, що єго затвердив хлопский комітет. Тоді о- ден з присутних заінтерпелював бесідни
ка, чому „Народний комітет* єго не за
твердив, а на се дістав від п. Вітика відповідь: „На мене також годить ся
„Народний комітет". — А то знов що нового? Чи Народний комітет робить со
бі що поза кулїсово? та не оголошує сего в часописях до відомости цілого загалу?
Гарна булаб се річ, колиб »На
родний комітет* попирав всяку со- циялїстичну бранжу. Чиж дивуватись, що не всі так радо піддають ся під еґіду >Народного комітету* ? Цілком слушно деякі сьвідомі люди не радо годять ся на всі прикази »Н ародно
го комітету* та шукають инших спо
собів, щоб ратувати Русь від всякої язви социялїстичної та радикальної.
Якже сьм’шною виглядав боязнь та страх »Дїла« »Свободи“, перед кле
рикалами, коли як раз такі ж дерика- ли« дїлають отверто в обороні віри і народа.
Ч ерез так пізнє затверджене канди
датури о. Яворского на округ Турка- Самбіо-Дрогобич і т. д. пошкодив »На
родним комітет* кандидатови дуже бо- гат<>, б > тим скоротив ему час до праці а ґ іг а ц и и н о ї. Подібно як при виборах до сонму не міг »Народний комітет* ріши
тись в затвердженєм кандидатури, бо ходили слухи, що кого иншого мав на думці на кандидата, а не о. Я ворско
го, котрого нарід вибрав, так і тепер так довго не міг полагодити справи про кандидатуру. Ц ікава се річ, що всілякі люди докінчені і ні, акаде- мики, так горячо агітують за п. Ві- тиком. Не знати, чи они вихова
лись на хлібі социялїстів, чи як раз не одну корону дав той погордже-
*
2
ний сьвяіценик на їх потреби. Певно о.
Яворский не має гроша сипати на аґіта- циї, бо хоче вийти послом з волі наро- да, а не за гроші. Однак суть при тім також деякі видатки, та не знати, чи покриває їх »народний фонд* По скін- ченю промов, на поставлене внесене п. Вітиком, кого хочуть мати своїм послом і чи хотять попирати єго кан
дидатуру, піднеслось — кілька рук, бо і так всіх не було богато, та селяни не піднесли рук, крім двох трех єго хвилевих може і підкуплених при
хильників. На внесене одного з прису- тних, хто є за о. Яворским, піднесли селяни руки до гори — а прочі жиди та міщани не піднесли, бо они в сіль- скім окрузі на мають голосу. В загалі віче се під проводом другого предсїда- теля — виглядало на шопку, бо компе
тентних людий там не було, крім горст
ки цікавих, міщан і жидів, кілька селян і бабів.
Та однак ся обставина, що соция- лїст хоче вийти з сїльского округа, та покликуєсь навіть на »Народний комі
тет*, най застановить нашу руску духо
вну і сьвітску християньску інтелїґенцию, до чого то зводить ся наша політика !..
„Кружок хулїґаноФ".
(Статя з кругів молодїжи).
У Львові істнує москвофільске »Об- щество* академічне »Друпь«. Члени того товариства ізза своїх симпатий до росий- скої чорної сотні, завязали свого часу в 1906 р. в нутрі товариства кружок, наз
ваний ними самими >Кружком хулига- нов«, якого програму виповнювали три точки: пити, бити і... третої точки в по
ряднім товаристві не вимовляє ся. Кру
жок розширював свою високо ідейну діяльність. »Безідейний* член москво- фільского табору о. Петро Пилипец, спо
нуканий видно почуванєм любови до са
мого цьвіту цареславного народа, вважав своїм моральним обовязком на сьвяточ- нім комерсї >Друггь ’а« дн. 9. грудня 1906 звернути увагу
їгосподинов'
ьхулигановт,*, що їх робота на рідній почві булаб бо
гато краща, колиб вони замісць »полїти- кувати* в „кружку хулигановь“ спожит кували свою енерґію до праці на орґан'і- зацию твердо-русскої суспільности. І голос його не був гласом на пустини. З усіх закутків салі залунало: „Атєц Ґапон!...
жийот на сінєкурє“ . „Не стоїть ґава- ріть!...“ і т. д.
Найсильнїйший орґан найшов ся ма
буть у канд. адв. госп. Ю. Білинкевича, предсїдателя „кружка хулиганокь**. О.
Петро Пилипец перестав говорити (серед загального признанні ґратуляций »рус-
ских дам*.
В тиждень иізнїйше, дн. 15. грудня 1906 видав о. П. Пилипец друком бро
шуру >,0 молодежьі**, в якій веде циві- лїзаторску роботу асі Гіпет, виказуючи її наглядну потребу супроти поведена і за- нягий „хулїґанів** з „Д руг’а**. Поведене п. Ю. Білинкевича і тов. на комерсї скля- сифікував „уличним**.
Онодї дня 11. цьвітня с. р. відбув ся в тій справі судовий процес. І тут са
ме зачинає ся ряд фактів, які ми, на
шою чергою, клясифікуємо „безличними*4.
Що кацапи перуть свої бруди в сьвя- тия сьвятих галицкої Теміди — се нас нічогісінько не обходить. Щ о „Друг“, се Геп о б іа т тіосіяіейу гвзкіе^, кіогу гу^е мг 2§осІ2Іе т. Р о їа к а т і (арґумент правного заступника обвинителя, який мав впли
нути на вердикт судиїв присяжних) — се також не богато нас інтересує.
Але підшиватись чорній сотні вза
галі, а ,.Д руг’ови“ особливо під прапор україньскої суспільности і україньскої молодїжи не позволимо, а не маючих лиця влїзливцїв бєм в крижі. Україньска су
спільність не має з чорносотенцями на
віть галицкої породи і в ліберальнім кафтанї безпеченьства нічого спільного, а людьми, які не ватували ся жертву
вати своє молоде житє за „бути чи не бути** рідного народа — були не ви панове з „Друга*1.
Ми не називати-мемо вас нині »зра- дниками*, ми не стаємо нині говорити вже навіть о ваших > ідеях та ідеалах*, ні, не дамо ся взяти на ліберальну по
лову! Дарма було би жадати примітивної етики і від кас, г. Петро Пилипец — але се, що ви, Панове не виссали з матірної груди ні дрібки национальної ч<_сти, сумно. А може житє вас відучило сорому?...
Вшехпольскою мотилицею навіяний оборонець обвиненого москофіла точить скажену піну на »гизкіе зроІесгеїізГ^о, кГоге§о сЬиІі^апзка тіо б гіей піезГеГу Гак ріе(1а\упо ЇЄ82С2Є зігоііа а^апГигу, рги- ]ае гекГогзкіе рогігеїу (о ! засго запсіае іт а ^ іп е з!), а сііа кібге^о киїїигу ргасо- туаі тсіазпіе Геп піе сЬи1і§айзкі, аіе гог- т^аіпу раїгуоіа гцзкі (відписав з молит- вословів >Колядки для школярів* і ви
дав »Початки росийского правоиисания*
кз. Ріііріес, сгіотуіек ггабкіез іпГе1і§еп- суі і ггас1кіе£о и пісЬ рокго)и еіусгпе^о*.
Сей вшехполяк в 10-мінутаій мові наро- дови нашому, немов Христови, виданому на поталу, плює шестикратно в лице і викликує: Т а к ! р г г е з т е іп у ТгуЬипаїе,
§с!уЬу \УІесез Ьуіо ІакісЬ іебпозіек зроїее2епзі\¥Іе, Го 1а заш а шїосігіег, іа к а рі§1пи)е кз. Ріііріес
туіпкгушіпотуапе]
Ьгозгигсе »О тіосігіегу* піе туагуїаЬу зіе парабас па павга »А1та Маіег* еіс.
еіс. а »Друг«, присутний на сали в комплєтї, робить бундючну міну (мовляв
— так, се ми там були!), а о Петро Пилипець. —
Вашому оборонцеви, панове мо
сквофіли, вільно заводити скажений, вшехпольский танець Віта, аби виклика
ти суґґестию на ким слідує та в той спосіб виграти справу; Вам, твердорус- ский патріоте, вільно в суді давати польскі ноясненя, бо Ви вже в семіна
ри годувались на Єфіяльта; Вам, панове з „Друга** бундючитись, аби зібрати л а ври незаслужені — але нашим обовяз
ком сконстатувати у Вас сю деморалї- зацию і ґанґрену ваших піґмеєвих єств.
Про нотатку „шмати вшехпольскої**
а ргороз сего процесу п. з. „Кизіиі т іе б г у зоЬ$“ ми говорити не станемо.
Я.
Австро-Угорщина по 1917 роцї.
Дневники розвивають образ, як буде виглядати н аш а, монархія за 10 літ. Не є се утопія в роді опису Белями-а, але дійсність оперта на вислїдї мінїстерских конференций обох половин держави в справі будучини угоди. Хотяй сі пере
говори є ослонені як найтїснїйшою тай
ною, то таки угорский мінїстер торговлї Кошут не устояв ся против налягань своїх політичних приятелів і в клюбі сторонництва независимости сказав одно слово, з якого дасть ся видедуковати вже вся решта. Кошут заявив іменно, що від 1917-го року межи Австрию а Угорщиною нотяне ся дійсну цлову границю!
Цлова границя — се значить, що обі держави будуть від 1917 року вести окремо ціле економічне і фінансове го
сподарство. При накладаню податків і у- становлгованю тариф они перестають огля
дати ся взаїмно на себе. Заграничне цло, яке від 18867 року впливало до спільної каси, а давало річно поверх 200 мілїонів корон, буде в 1917 році розділене так, що кожда держава забе
ре собі спою частину. З сеї позициї зиск прийде для Австриї, а Угорщина страту понесе, бо видимо з докладних обчислень, що поверх 80°/о заграничних товарів спроваджували передлитавскі краї, а тілько 20°/о угорскі краї, коли тимчасом дохід з цлів ішов до рівного поділу. Австрийский зиск, а угорска страта винесе коло 30°/о, або менше більше 60 мілїонів корон. Однак правдо
подібно ся ріжниця зменшить ся з ча
сом, а може навіть вирівнае ея цілком, коли на Угорщині повстане власний про- мисл, який потребує великої маси за граничних сирівців до перероблюванн в фабриках.
Але все таки для Австриї остане той зиск, що ключ квоти, складаної на спільні видатки, треба буде переробити на зовсім иншій підставі. Коли не дасть ся осягнути з Угорщиною поділ но по
ловині, то всеж таки по заведеню цло- вого розмеженя і по розлученю вся
кої господарки кр .вд яч е передлитавскі краї відношене майже 70% участи в спільних видатках супротив угорскої ма
ло що понад ЗО°/о мусить пересунути ся на користь Австриї.
Однак мимо сего аветрийскі про
мислові круги затревожені вельми тою перспективою економічно-торговельного розділу обох половин монархії. Ав
стрийский промисл, — головно ткац- кий буде мусів оживити ся, щоби здо
бути нові ринки задля незменшуваня продукциї. Щ о до Галичини двом еї про- дукциям грозить поважна небезпека. Ав
стрийский спірт утратить свій відбут в Угорщині, яка потребує єго в великих масах до заправлюваня вин; се діткне переважно Галичину і то велику вла
сність. Найти відбут деинде буде досить трудною справою, а вже лекше предста
вляв ся вишукане ринку для нафтяної ропи, яка звільнена від податків, буде могла зовсім успішно вести конкурен-
|цию з кавказкою і ромуньскою.
з —
Отже будуче економічне відношене 0- бох половин монархії до себе зовсім не вийде на шкоду передлитавским краям, а хотяй приспорить коштів на удержанє цлової граниш, то однак через взаїмне
„найбільше упривілеоване“ потрібних собі товарів ся границя не буде означу
вати анї економічного, ані політичного розєднаня. При розумнім поведеню спра
ви рік 1917-ий подасть тілько можність свободи руху і самостійності! на еконо
мічнім поли і справедливійшого розділу спільних видатків.
Н о в и н к и
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат.: Ев- тихія; римо-кат.: Емми вдов. — В с у б о т у : руско-кат.: Георгія; римо-кат.: Агнети.
— П. Миколай Василько ві второк відвідав визначнїйших львівских Русинів, відтак був на обідї у п. Ол. Барвіньского, принимав у себе відворучників академічної молодїжи, а в середу був на цїлогодинній авдиєнциї у п.
намісника. Крім того відбув ще параду з пн.
Роуанчуком, д ром Олесницким і д-ром Ко- стем Левицким, вечером був з н. Барвіньским в театрі і виїхав нічним поїздом до Черно- вець. З а час свого побуту зєднав собі и. Ва
силько загальну любов і високе поважане так усеї академічної молодїжи як і старших Ру
синів питомою ему щиростию і умілостю в полагоджуваню трудних справ.
— Тирольский поет про руских студентів. В часі голодованя нашої молодїжи в львівекій вязницї слідчій подоли ми вірш нїмецкого по
ета надісланий нам з Інсбрука. Отсей сам по
ет пише тепер нам ще додатково ось яку за
мітку в сій справі: *8о1сЬе Егіоі^е, хх/іе біе Іеігіеп сіег КиїЬепеп, кбппеп уегеіГіепб
хуіг-
к е п .
Оаг Ьеі сіег Ли^епсІ. — ОЬпе О е Ь т и І геіік кеіпе Огбззе. — Б аз ЬеЬеп \'ег]ап§1 посЬ тієї £гбззеге Оріег ( о Ь п е Апегкеппип^) аіз Нип^егп. Мб^еп сііе Дип^еп и е із е РйЬгег аиз й е т А кег ЬаЬеп; — йегеп Киїе пісЬі т е Ь г зо ясЬгіІІ 'кіігщеп, аЬег аиз йег Ііеіе егпзісг' ЕгІаЬгип^ к о т т е п « . Такого досьві- дного провідника і щирого приятеля найшла наша молодїж- академічна в особі б. посла Миколи В а с и л ь к а , котрий не щадив нї ча
су, ні трудів, нї заходів всюди, де сего вима
гала потреба, щоби довести справу до щ асли
в і розвязки.
Матерій ю історії м и Гали 87) з Букокіїші.
Рік 1866.
Ч. 13.
Лист Івана Ляторовского до із. Воробкевича, писаний 1866 р.
(Дальше).
Бо всюди, чи то вч, приватнімь чи пу- блпчнім'ь житію ґоснодарувала чужиньщина;
безсонна лишень бідна руська матірч, розмо- влялася темноі ночі зч, своімч,. ще нічо неро- зумію чимь
ДИТЯТКОМ'Ь ..Труднож'ь то, трудно відрятувати квіточ
ку, приглушевну хаб узвм ь!.. Де яка ще від
жив; алежт» яка у неї питома сила.
Отожч, ваші пробудившись зч, духовного сну вже мужами, старцями, оглянулись і зо- бачили рідну ниву запустілу, зарослу трую- чимч, блекотом'ь; поглянули на себе: Передч, ними богацько, дуже, а за собою нічо, хотяй- би і крихіточка, а то і того ні! А сили у нихч, які були ? Такі, якч, у тоі забідованоі квіточ
ки ні то вже ій такт, розкішно зацвисти, ані запахнути! То недивниця. Випала імч, робота, робота такой емпірична. Трудна роботочка та мозольна; а ще трудніща вона для нихч>, бо мусіли но блуднімь лябиринти шукати за за- копанними скарбами нарідними, про которихч,
— Руский язик урядовий завели у себе даль
ше отсї громади: Дибще, Криве, Рай і Шу- мляни (оов. Бережани 29), Молодьків (пов. Бо- городчани 15), Возилів (пов. Бучач 29), Верин (пов. Ж идачів 22), Вороблевичі і Ролів (пов.
Дрогобич 24), Туринка, Замочок і Передримі- хи (иов. Ж овква 13), Красне (пов. Золочів 22), Підліски великі і Селиска (пов. Львів 27), Ба
риш (пов. Перемишль 20), Акрешори, Березів вижний,Ключів малий, Лючки і Текуча (п. ІІече- нїжин 12), Богатківцї,Божиків,Вербів,’,Галич, Ка
мінна гора, Мозелівка, Носів, Сільце, Сокільники, Старе місто, Щепанів і Яблонівка (вов. Під- гайцї 26), Паївка (пов. Скалат 14), Щ авне і Куляїине (пов. Сянок 37), Покропивна (пов.
Тернопіль 47), Ільник і Днїстрик дубовий (пов.
Турка ЗО), Конїїв, Маковиско і Сурохів (пов.
Ярослав 9), Тилява (пов. Коросно 8). Доси зголошено 1211 громад, які завели у себе ру- ске урядоване.
— Судовий процес проти укр. акад ем иків, як звісно, відбуде ся в Відни, але не перед судом присяжних, лише перед звич. вирокуючим три
буналом. Доносить про се N. 1г. Ргеззе і додав, що без сумнївуобжаловане обмежить ся ли
те на 17 академиків. Розправа має відбути ся аж за кілька місяців, бо много часу заб е
ре переклад актів з дотеперішного слідства на нїмецку мову.
— З Порохника. В сїчни с. р. внесли м іщ а
ни Порохника міста і села в ярославскім по віті петицию до краєвої ради шкільної через товариство >Просьвіта< в справі сьвяткованя руских сьвят і научаая рускої мови в 4-кля- совій школі в Порохнику. Петицию підписало понад ЗО горожан, які посилають свої діти до школи. Тепер є в сій школі до 40 руских дї- тий. Сеї справи т. є. признаня належних прав Русинам кр. рада шкільна ще не залагодила і мабуть треба буде іце довго ждати. З д а всь наслідком того поданя окружний інспек
тор п. ПІумский, при візитациї школи в По
рохнику, випитував руских дітий, як они в дома розмовляють та розслїджував, чи то не є робота агітаторів і т. п. Який оборот возьме ся справа, опісля донесу на разі зазначує, що вже хвалив ся п. інспектор, що всі під
писані заплатять кару стемилеву, тому що на поданю е марка стемплева лиш на одну ко
рону. З поведеня окружної ради можна вже тепер вносити про відмовне рішене, а кру- жлае чутка, що в 1-кл. школі в Порохнику селі пік. інспектор поручить занехатп науки рускої мови і сьвяткованя руских сьвят. Спо
діємо ся, що ся чутка лишить ся чуткою, а першу просьбу узгляднить кр. рада шкільна.
— УідіІап8.
тільки звали, гейби ім ь снилося. — Чиста мозола. Отожч, і наскучилось імч, те діло. А душа все преся та вгору, вона неможе нри- вязати ся до ниського... А ту чужина пхає і натру чує все своє добірне все красне. Тимч, вже вона іхч, і нагудувала і отрула. Отожч, завше коло нихч, чухніла. Такч, годі імч, було розкохатись у незнакомій ім ь красоті свого питомого. — Тожч, то і досі маємо недоляш- ків'ь; а ті, котрі були ще черствійші, але си- ломіці ляцькій жертися не могли, попали вч, другу крайність: якч, то повідає ся «Іпсійіі іп З с іїїа т , диі у и к уііаге СЬагіЬсІіпк. Чужому напорови треба було щось противь ставити.
Діло іхч, на емпіричній дорозі дуже пиняво йшло, — животворчої сили небуло: отожч, і пошились в ь москалівч, та вч, німоту. А єнь- чий ще є ляхомч», москалемь і німотою за- різомч, — козмоиолітою. — Нкч, єдні такч, другі мают'ь своі осібні ціли, а третих'ь ніби нічо неодходить, але залежить імч, на своімч,
>Я«. Тожч, то сумно, сумно бідному чоловіко- ви, коли те бачить: якч, наші сили розстріле- ні і духовні, а найбільше материяльні!
Теперч, що до подрібности. Зачинаю. У- всего намч, тра, все потрібне є, но все вч, відповідний спосібч, має ся діяти. Ненагло, але добре роздивившись, обрахувавши все:
Х то? щ о? — якч,? і чимч,?
— д е ?куди? і т. д. Бо безч, того ані руигь! — такч, теперч, видався М е т а якч, той поривч, з ь мотикою на соньце. Питавбимся чи се лехка річч, зч,
— З села. З Яворівщини доносять, що ози
ме збіже під грубими снігами зовсім випріло.
Вся надія хліборобів лежить в ярих засівах, які доси ще не почали ся. Задля недостатку паші худоба незвичайно подешевіла. Селяни в розпуці, тому масами емігрують на зарібки до Прус.
— Добрий гумор не опускає наші політичні часописи, коли київска „Рада" замістила на
„руский прім-априлїс“ цілий ряд „брехеньок", в формі „телеграм", з яких одна і переді- стала ся припадково до наших „телеграм" на превелику радість „Діла". Ну, жарт удав ся, а хоть на наш рахунок, то і нас він убавив, бо „Ьосііе т іЬ і, стаз їіЬі!" а і редакция „Ді
ла" має свої „власні дроти". З дальших по
брехеньок „Ради" на 1. цьвітня наводимо ось єще декілька влучнїйших:
Н и ж е г о р о д с к а та К а з а н ь с к а Губ. Хліба у селян так богато, що вивозять єго звідсіля заграницю.
В я т к а. Політичним засланцям видано всі кормові гроші, що їм належались.
В а р ш а в а . Не було нї одної експропрі- ациї і нї одного політичного убийства. Вій- скові .суди виправдали всіх обвинувачених.
Скалон шпацирує по улицях міста пішки, без охорони.
О д е с а . Ген. Каульбарс звернув ся з ві
дозвою до „союза русскаго народа* не робити ніяких насильств над євреями та інтелїґен- циєю, за се єго увільнено з посади.
К и ї в . Новий (виборний) член держакної ради Піхно закриває „Кіевлянинч,". Є чутка, що він думав в Петербурзі враз із Крушева- ном та Пуришкевичем видавати на єврейскій мові Газету під назвою: „Шлехтер Ґой“.
Професори: Фльориньский, Кулаковский і Буднов подали заяву про потребу заведеня україньскої мови на всіх катедрах київского університету. Рада львівского університету прислала їм своє щире привітане і спочуте.
— Програму ко н ц е р ту львівского »Сокола»
подаємо на 4. стороні нинїшного числа.
Телєґрами
в д н я 18. цьвітня 190'7.
Прага. Вчера по полудни цїсар взяв у- часть в торжестві посьвяченя угольиого ка- міня при будові нового мосту на Молдаві.
Архікн. Франц Фердинанд приїде нині до Праги і побуде до соботи.
Відень. АУіеп. 2
і£. оповіщує санкционо- вану ухвалу галицкого сойму в справі садже- ня і охорони деревець при дорогах.
такимч, діломч, якч, Мета? такч, ні. Знаю, що тяж ке та трудне. Хотячи в ь обороні стати свого права, тра свої сили звести до купи та обчислити противничі, чи чась чи ні зм іря
тись зч, ними... А наші сили народні, то гей ті сприхи у колесі, немаючі обруча розстрі- ленні... Наші люди ріжні, а ще більше ріж- ними стають ся, відч, впливу чужинцївч,. — Отожч, нашимч, людямч, тра щось реального (єстьного) подати. Бо суть люди, що самохіть противлять ся свому; алежч, ще більшеє, ко- торі радібч, а неможутп свого пізнати.
Отожч, ту лежить конечна потреба при
готовлена своіхч, людий, обученя і припрова
джена іхч, до цізнаня свого родимого, і до любови всего свого а потому ажч, до оборони своіх правч,. Політична часописи того не вчи
нить. Отч, Мета невчинила. Н амь тра вч, передч, зберати, піддавати і розясняти мало помалу;
а потому ажч, стати вч, обороні — т. є. пе
рейти до політики але до нарідноі політики, котру самч, нарідч, має.
Мета виступила такч,, мовби вже все те учинилось. Такч, мусіла упасти помимо най- щиршоі волі, і охоти до єї піддержаня. При
чиною було найгіршою того упадку те, же за те діло видаваня взяли ся люди, хоть сьві- жого духа, однаковожч, слабої волі, силч, сла- бихч, до ножертвованя ся тій, святій справі.
(Дальше буде).
4
Т о в а р и с т в о Г і м н а с т и ч н е „ С о к і л "
у Львові, ул. Руска ч. 20.
Недїля, дня 21. цьвітня 1907, год. 6. веч.
П р о г р а м а
К О Н Ц Е Р Т У
п о л у ч е н о г о З
В І Д Ч И Т О М .при співучасті! ВП.: п-ї Ґ. Зарицкої, пя- нїстки, віденьскої консерватористки, від
значеної золотою медалею , п. Р. Зариц- КОГО, флетиста, п. фр. Коковского, п. Л Лопатиньского, тенора, і подвійного муже-
ского квартету.
І. часть:
1.
2.
3.
4.
5.
П р о у к р а ї н ь с к у н о в е л ю — відчит п. Коковского.
М. В е р б и ц к и й : „Гей по горі, по висо
кій" — відспіває подвійний муж. квартет.
Вправи на щеблївцї — виконають молодші ученики „Сокола".
Ф р. Щ о н е в: Роїопаіве §І8-то11 — відо- грае на фортепянї п-ї Зарицка.
а) Д. С ї ч и н ь с к и й: „Із сльоз м оїх";
б) Г. В о л ь ф : „Б ег Оагіпег" і
в) Р. Ш у м а н : „ІсЬ §го11епісЬі"— відспі
ває п. Лопатиньский. (Переклад вико
навця).
II. часть:
6. І. В о р о б к е в и ч: „Сині очи“ — відспіває подвійний муж. квартет.
6. Б. К и л є р : Ь а Саргісіепяе т о гс е а и йе сопсегі — дует на фортепян і флет, відо- грають пп. Зарицкі.
8. Р. В а ґ н е р : Пращанє Льогенґріна — від
співає п. Лопатиньский. (Переклад вико
навця).
9. Вправи на козлі — виконають члени „Со
кола".
Ц і н и м і с ц ь :
Крісло І-рядне 1 К 50 с.
„ ІІ-рядне 1 К.
„ III рядне 70 с.
Вступ на салю ЗО с.
Для членів крісла о 20 с дешевші.
Білети продає „Сокільский Базар", а перед концертом каса.
Сокільска ноша.
Срібні перстенї з гербом можна дістати по Г2О до Г50 К в »Сокільскім Базарі» у Львові.
Соїоззеи • І
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма,
в і д 16. д о ЗО ц ь в і т н я 1 9 0 7.
Щоденно о год. 8. вечер представлене.
В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по- пол. і о 8. год. вечером. Що пятнвцї
НідЬ Щ епредставлене. Білети вчаснїйше можна набу
ти в конторі Пльона при ул. Кароля Людви ка ч. 5.
Рух зелїзничих
ПОЇЗДІВважний від 1. мая 1906 після середно-евро
До Львова на
З Іцкан
„ Кракова
„ Підволочиск п Лавочного
„ Рави рускої
„ Станиславова
„ Самбора
„ Яворова
„ Коломиї
„ Ряш ева
пейского часу.
дворець головний приходять:
12 2 0 * , 6-Ю, Г 4 0
545, 9 05*
2 31*,
550*, 8 45,
ЗО,5 25, 930*
7-20, 11-45,
2 ‘20,5 50, 10 30*
7-29, 11-50, 10-50*
7- 50, 4-50 8 05
8- 15, 1 50, 920*
8 1 8 , 4-37 10 05 10-35
На Підзамче.
Підволочиск 7 05, 1Г30, 208, б'35, 1016
Зі Львова з
До Кракова
„ Іцкан , Підволочиск
„ Яворова
„ Самбора
„ Станиславова
„ Белзця
„ Ряш ева
„ Коломиї
„ Рави рускої
„ Стрия
„ Підволочиск
головного двірця відходять:
1 2 4 5 * Р - * 2-45, 6 3 5 *
1005*
2-
51*, 6 4 5 ,.9 2 0 ,
2 4 0 ,10.40*
6- 20, 10-55, 2 21,
6 15*, 9-50*
6 55, 6’— * 8-
55, 4 1 5 , 10 519- 10*
10 45
4 0 53- 30
7- 25*, 11-35*
11 10*
З Підзамча:
6-32, 11-07, 2-32,
6-27*, 10 02*.
Примітка. Поїзди поспішні друковані і черенками товстими; поїзди нічні є назначен.
зьвіздкою. Пора нічна числить ся від 6. год вечір до 5. год. 59 мінут рано.
Звичайні білети їзди як також білети всякого иншого рода, ілюстровані провідники розклади їзди ітд. можна набувати через цї- цїлий день в міскім бюрі ц. к. державних зе- лїзниць, пасаж Гавмана ч. 9.
„РУСКА ЩАДНИЦЯ11 в Перемишля принимав вкладки щадничі щоденно в годинах урядових і оироцентовує їх на 4°/0 починаючи вже від слідуючого дня но дни зложевя які і процентують ся до послїдного дня перед днем відобраня.
ВКЛАДКИ в „Рускій Щадници“ мо
жна складати особисто в касі товариства, почтовими переказами, листами грош е
вими, чеками почтоної щадницї, котрі Дирекция Щ адницї на жадане безплатно достарчав, в ф іліях банку ачстро-угор- ского на рахунок „Рускої Щадницї11 в товариствах: „Взаїмного кредиту Днї- сгер11 у Львові „Краєвий Союз кредито
вий11 у Львові і „Банк звязковий“ в Ста- ниславові.
„Руска Щадниця“ уділяє позичок:
а) іп отечн и х, піврічними аморти- зацийними ратами платних на 5% на протяг ліг 10—-50 після вибору позичаючого;
б) на льомбард ефектів на о1І2°/п:
в) на есконг векслїв на 6°/0, на векслї переказані за 3— 6 мі
сяців платні.
Справи позичок полагоджуесь мо
жливо скоро.
Всяких інформац й і друків уділяє канцелярия „Рускої Щадницї'1 ул. Ко- сцюшка, Народний Дім І. поверх, що
денно безкорисно в годинах урядових від 9— 1 год. кромі неділі і руских сьвят.
Після § 14. устава „Рускої Щадницї11, через ц. к. міністерство справ внутріш
н іх затвердженого, вкладки в товаристві
„Руска Щадниця11 в Ііеремишли надають ся до «льокациї капіталів пупілярних, фондацийних і т. п., має отже „Руска Щ адниця" обезпеку пупілярну.
Дірекція „РУСКОЇ ЩАДЙИЦІ" в Переишл.
Трета часть Проповідий
на недїлї і сьвята цілого року о. Петра Білинь- ского вже вийшли і можна дістати у- автора в Зарваницї, почта: Вишнївчик, також в книгар
ні Інституте Ставроп. у Львові; в книганнї Тов.
ім. Шевченка у Львові; в книгарні В. Добошинь- ского в Станиславові; в книгарні С. Комонєв- ского (давнійше братів Яблоньских) в Тер
нополю, по ціні' З К за кожду часть.
Наша наукова полеміка.
(Кілька слів правди д-рови Щуратови)
(Дальше).
І на запит, чому ніяка з руских лїтопи- сий не згадала при сю пісню (ст. 40 41), скоро она по думці д ра Щ є рускою піснею, не дає др. Щ. ніякої відновіди. не хоче ужи вати вже навіть своїх „хитрих" аргументів про „еґзотичність і популярність", яким не повірив і др, Копач (Д і л о 1906, ч. 160), жду
чи одначе надурно „на дальші фактичні ви- ясневп у тій справі."
Що до слів д ра Щ.: „А в инших реля- циях про ґрунвальдску битву рівнож чогось яснїйшого і певнїйшого не стрічав ся" ви словив я йогляд (сг. 32), що др. Щ. сих „ин
ших реляций" навіть не переглядав, скоро й Длуґоша не бачив. Щоб моє тверджене не видалось голословним (хоч др. Щ. нї словом не заперечив сего), дам на се наглядний при
клад.
Я згадував в своїй критиці (ст. 15), що Длуґош до свого опису ґрунвальдскої битви користував ся сучасним оповіданєм про неї п. д. „Сгопіса сопііісіиз 'УУІайівІаі ге§із Р о їопіае с и т сгисііепв аппо СЬгізІі 1410". Но
ве видане єго в „М опитепіа Роїопіае Ьізіо
гіса" т.
II. Є се сучясне оповідане, а автором єго був здаєсь якийсь духовний з окруженя Ягайла. Написане оно ще з кінцем 1410 р.
(2еІ88Ьег§: „Вгіеіорівагаїтео роїзкіе" І, ст.
244). Отже тут на ст. 9’Н читаємо (подібно як у Длуґоша), що Ягайло заохотив своє вій- ско бесідою, почім оно почало співати пісню
Видає і відповідає за редакцию
Лев Лопатиньский.• Во^игойгісга" та кинулось до бою: „біаііш дис с и т Пеіи п іт іа д и е сіивіопе І а с г іт а г и т г е х т і 1 і І е 8 в и о в а 11 о д и і е і Ь о г І а г і с е р ії* . Тут подана бесїда короля до свого війска а дальше: „Ні8. с о тр іе іів (то є, коли король закінчив бесіду д<» свога війска), о т п е в и п а п іт іїе г с и т Пеіи Ві ^а гой/усга
сапіаге серегипі еі ай Ь е ііи т ргогеавегипі".
Річ ясна, що мова тут про польске війско Ягайла, до якого він промовляв.
Другу реляцию про се маємо в пропові
дях Н и к о л а я з Б л о н я під Варшавою), який був капеляном позивна кого єпископа Станіслава Цьолка (1428 — 37,. З нагоди про- повіди 15. липня, то є в річницю Ґ, уннальд- скої битви, уважав в іа ,за віднов.дне нірунути до сеї пропьвіди уступ п. з „О пі £па чіга§е аііаз о уууеЦгут руоЬусги" ('£ > і в . - Ь е г ^
І,ст. 243) Видане в „Мопиш. Р<«1. її «п.“ т. IV.
Тут на ст. 47. читаємо: „Сеіегімп р тгев веги п і Р о ї о п і зе
йіуіпєіюаіевіаіі с, инИепІев еі в а п с іи т З іа п із іа и т іпуосапіе*, т і , п т д и е і п с е р е г и п і (1 е V о І е с а п і а . е Ь о у ж г о с 2 у с 2 а".
Сего др. Щурат або діа очи не бачив, або зігнорував сьвідомо, бо ц и к в я н е оно на
віть в N е Ь г і п £ - а: „біийуа І п т ск іе " ст.
9—10, а др. Щ. знав прецінь Нерінґа бо ци
тує єго у себе на ст. 37.
Не можу поминути факту, що для д ра Щ. якби не істнувала в лїтераіурі „Во£ц- гоЙ2ІС2-и“ обширна праця, яку написав не давно знавець середновічних церковних ві
дносин в Польщі о. проф. др. Ф і я л е к в
„ Р а т щ іп ік -у Іііегаск ім “ т. II. ІУОЗ р. ст.
1—27; 163— 191; 353—378 п. з. „Впцигойгіса".
В ній дає о. проф. Фіялек коротку критику теориї Брікнера, появу пісні під Ґрунвальдом 1
називав »окгев йги^і )и£ Ьівіогусгпу», дока
зує, що не в она навіть в битвах піснею во
єнною, а релігійною. Покликуючись на Б р і к н е р а : К агапіа бгейпіоичесгпе II. (в Когрг.
мгуйг. 1і1о1о£. т. XXIV, ст. 365) підносить, що вже проповідник, Ян Сільван, або Єронїм з Праги „чуоиісгаа ок. 14Ю г. КогЬегІапіп роЬ вкі па (1мог2е \УІас1у8Іа\уа Ла^іеМу" в одній зі своїх проповідий так казав: >8і аіідиій у о іи ти з аийіге йе Йі§пі1а1е івііиз йіеі еі йе паїіуііаіе ііііі Оеі, й іс а т и з Ьапс о г а ї і о п е т
йєуоііз
согйіЬиз: Во^агойгісга». ГІокликуєсь на „гЬіогу кагап" 1462 р. (у Б р і к н е р а : ІЛІЄГ. ГЄІІ£Ір УУ Роївсе ЙГЄЙПІ05У. І. 155), де сказано, що сю пісню „йаадпо
оісоууіє йтущсі(
то єєпископи або монахи) и іоіуіі" і доказує, що ся традиция доводить характеру церко
вного пісні. Згадує про антифон бенедиктинь- ского монаха Н о т к е р а (-(• 912), який черпав до него текст і мельодию («шейіа Уііа іп шогіе ви ти з») з грецкого >офіциюм лїтанїй- ного« [„пі йічегваз ргосевзіопеа (іііив) е і УІ-
£ц1іаз вирріісаііопит»] в якім „Ікууі овіа-
ІЄС2ПІЄ СІ10Й
ПІе Ьегройгейпіо Ігейс рІЄГ\У82ЄІ ги-гоікі павгеі Во^агойгісу". Підносить, що до розвідки Полїньского, з якої користає др.
Щ., вкрало ся „Ьигйго
ууієієріеи-у Ьіеіогу- С2по-1і1игфс2пе)“. (Дальше буде).
Поправки ошибок.
