Сусідів не вибирають

СУСІДІВ НЕ ВИБИРАЮТЬ

Наприкінці квітня у польському місті Любліні пройшов тиждень української культури

Я к р а з перед відрядженням у Польщу я випадково зустрів у місті знайомого, вже старшого чоловіка, який народився на перемишльській землі, а після війни змушений був пересели- тися на Україну. Він дуже зрадів нашій зустрічі, бо ніяк не міг знайти якийсь комерпій- ннй банк, де приймали б гро"- ші «на українську армію», а я. як «чоловік з газети», му- сив бн. на його думку, знати про таку річ.

—1 Маю трохи зайвих гро- шей. - — усміхався мій співбе- сідник. — Скільки там мені, старому, треба? Розумієте, со- віцька імперія, успішно розва- люється, а ми без власної ар- мії. Та у такому хаосі, якшо до чого, дійде, не одному за- кортить розділити Україну, як ланомнй пиріг, «а онремі шма- тки. Щ е невідомо, ян повелися б у критичній ситуації наші СУСІДИ нап Віслою. Вони й те- пер часто-густо — 1 в пресі, I по телебаченню. І в наукових праиях. і в публічних виступах

— називають Галичину Мало- польшею Мілоснікі Львова, су- дячи з їхньої поведінки, сплять 1 бачать його польським містоц.

А..з. Лереицішії з н а с г в ^ л д о ро биться?. ;Не хочуть, віддати уц?

р а ї н ц х ц ї х н ь о ї к а т е д р и , ; ! не ть Ш0 Віддатіїл1-' позичити не, 64 ж а ю т ь - н а в і т ь ця п ' я т ь рокі»

поки ^будується новий храц Знаєте» "я щ е $ сорокових ро- ка^ зрозумів: з. поляка' добр^

го сусіду ніколи не буде. I V пер бачу*, шо не помилився.

Трохи чзбнткй » пантелкну та кнмИ;.^і0КУваннями я намагав- ся ^ « ^ / п е р е к о н а т я Його, що не в а р т о ' у м а е у с е драматнзуаа.

тн І " у щ і л ь н ю в а т и . - що кате-, дгу у П е р е м и т Л Ь з а х о п и л а гру па Фанатнкіа?, юса противиться передачі • катедри греко-католи- кам. не з в а ж а ю ч и на прийняте рішення- керівництва польсько- го духовенства. Адже не шові- ністи визначають сьогоджі по-

літику П о л ь щ і 1 не такі вони вже с т р а ш н і , як їх малюють.

Справді, в минулому було зав- дано ч и м а л о взаємних образ, нещасть 1 болей. А л е як ви- міряти. чия вина більша? Та й чи треба? Чи не настав у ж е найвищий час. щ о б простити все одне о д н о м у ? Б о без вза- ємного вибачення та п р о щ е н - ня н е м о ж л и в о відкрито І ш и р о дивитись вперед, будувати до- бросусідські тривалі відносини.

А вони потрібні для У к р а ї н и на ш л я х у до с п р а в ж н ь о ї неза- лежності не менш П ж націо- нальна а р м і я .

— М о ж е , й так. — к и в н у в головою мій знайомий. — Дай боже, аби я помилився. Ви, молоді, трохи ПО-ІНШОМУ на все це д и в и т е с ь . — Т а к с к а з а в 1 пішов на всякий випадок у За- хідно-Украївський комерційний банк, як я йому наради*, хоч І. не впевнений, чн є там від- повідний рахунок.

Подібну настороженість, не- довіру, я к у с ь упередженість я почув 1 у Польщі, П л ь к н вже а Іншого боку" — від такого собі літнього пана, який добре знає п р о О У Н І У П А та дра- матичні -події на Волині. а л е

«•забув» про А р м і ю Крайову І о п е р а ц і ю ч В І с л а » . П е д у м а л о с ь , важко л ю д я м , о б т я ж е н и м сікн г а д а м * минулого, бути об'єктив*

Ш П Г ' 4 ДОВІРЛИВИМИ;

На ц ь о м у ф о н і ч і т к і ш е окрес- люється р о л ь Т и ж н я україн- ської .культури, організованого, передовсім, людьми молодими

у к р а ї н с ь к и м и і польськими .студентами Люблінського като-

лицького університету. пред- с т а в н и к а м и Спілки У к р а ї н ц і » П о л ь щ і . Ф у н д а ц і ї імені С. Б а - ,тор1Я,~ Своєрідним к а м е р т о н о м

ГОЛО£; якого ніби постійно вву- т а ^ . , Протягом цього Т и ж н я , стала святкова л і т у р г і я , яку в і д с л у ж и » владика іоан Мар- тиняк ( П е р е м и ш л ь ) , та духов- но піднесена мелодія о р к е с т р у

Св. Миколая (Люблін). Н е м а є змоги та. очевидно, й потреби характе риз ува ти усі виголоше- ні тут доповіді. Варто л и ш е назвати о к р е м и х авторів І теми їхніх виступів, шоб відчути ту атмосферу, яка панувала в уні- верситеті цими днями- профе- сор Р і ш а р д ЛVжний ( К р а к і в — Люблін) — « Ю з е ф Лободов- ський — як представник «ук- раїнської школи» в сучасній польській поезії»: Євген Свер- стюк (Київ) — «Про В а с и л я Стуеа»; доктор Василь На за- рук ( В а р ш а в а ) — «Богдал Ан- тонич»; Михайло Селівачов (Київ) — «Сучасне у к р а ї н с ь к е мистецтво»; професор Та деуш Хшаловськтсй (Краків •— Люб- лін) — «Мої зустрічі з Укра- їною»: магістр Ярослав Г е м з а (Ланьцут) — «Сучасне церков- не у к р а ї н с ь к е мистецтво у Пе г є м и ш л ь с ь к і й дієлезії»; доктор Володимир Мокрий (Краків) —

«Мотиви неба в українській літературі»; Микола Р я б ч у к (Київ) — «Сучасна українська л і т е р а т у р а » ; професор Богдан Осадчу^ ( Б е р л і н ) — «Необхід- ність п о л ь с ь к о - української співпраці понад напіонал Ізма- ми» та їй. Х о р о ш е , в р а ж е н н я справив виступ молодої поети- чиєї групи- « Б у - Б а - Б у » (Київ)^

чимало- відвідувачів зібрала ви- ставка творів художників гру- па. « Ш л я х » зі Л ь в о в а . Та -.чи н е ' найбільше вацікавлення ви-, кликала на завершенні Т и ж н я дйсиусК'" яку провадив голов- н і ^ ' редактор двомовного полі?

сьно-У^раїиського ж у р н а л у ..«Зу- стрічі» Мирослав Чех- (Вар- шава). -

Сподіваюсь, що кілька';- ду- мок з цієї дискусії заслугову- ють на увагу • читачі» <МГ».

Зокрема. Богдан Осад;чук за- пропонував як зразок для по- ляків 1 у к р а ї н ц і в модель поль- сько - ф р а н ц у з ь к о г о . - порозу- міння 3 ннм погодився Євген Сверстюк. хоча Існує певна

невідповідність, оскільки Укра- ї н і поки що не є суверенною д е р ж а в о ю . До речі, Є. Сверс- тюк в в а ж а є , шо не варто пе- р е й м а т и с ь а н т и у к р а ї н с ь к и м и с т а т т я м и , які з ' я в л я ю т ь с я у по- льській пресі. Треба дати м о ж л и в і с т ь висловитись УСІМ.

Д о того ж. у поважних польсь- ких виданнях< д р у к у ю т ь с я . в основному, д у ж е доброзичливі щ о д о нас. у к р а ї н ц і в . матеріа- ли Однак, з а у в а ж и в письмен- ник. гріх, коли люди сперечаю- ться на порозі хпаму. У нас багато х р и с т и я н с ь к о ї ф р а з е о - логії 1 мало ХРИСТИЯНСЬКИХ ПО- ЧУТТІВ. Ми н а л е ж и м о до націй, д у ж е обділених Історичною с п р а в е д л и в і с т ю . .1 хто нам до- поможе, як не ми самі7

П р е д с т а в н и к Товариства Лева Ігор Добко а т р а в е д л и в о зау- важив, що для ровнитку поль- сько-уираїнської співпраці тре- ба ш и р ш е о р і є н т у в а т и с я на мо- лодь. яка позбавлена Історичних стереотипів.

Щ о ж, без суниіиу, Тиждень у к р а ї н с ь к о ї к у л ь т у р и , прекрас- но організований студентами, став гарною візитною картон- кою молодої У і ф а ї н н . Чому подібні заходи н*1" п р о в о д и т и б частіше. 1 не тільки у Польщі а й -яа У к р а ї и Ц х * а ж 1 м о . Дні подьсьпо.ї » ) у к р ф ж , е ^ в Т •' «гу-ть1

турп."^.-- цьому .\С допо м о- г т к Ч с т у д е н т а м ' спілки.

І громадські о р ф Й І А П ^ - 1 ор- гіик-'-вЛад^'. -Алт^І^ГГроведеиня

т а к т а / і м п р е з окрім І н т ^ е х т у а д ь к и х ^ і і ^ т р а ^ - 1 пе».

м а т е р і а л ь н а ^ - І Д о -вближен- ня.-'ясмас^ІігтоЛг^'іГпиіахт. **

черс^;Са>^грічі - ^ ^ [ р п о т а а н * * . ГХЯкпіо т-' с к р * С * т к м » ^ ' крига о б р и . ' т * , ' Медовій*;, м і і £ з к а й о - миі;;НС5ДМ1НИО & к а * е : ~ ' Ч В а ж«

аяаГтвл'їН» -той <Іаи*Г м*«

ко«т0'дл>1 поль$*КО*украї|иськвІ слівтпВДТ* С х і л * * * т а м - Ч м е П с т а р ^ м у > т р е « а .

Сттнаи К У Р П І Л Ь .

МоІоска Наїісгупа ІМг 55/1991