Річник XI.
ч. 63. Львів, неділя дня 18. (ЗІ.) марця 1907.
Передплата
*РУСЛАНА<
«ияоеи»><
в Аветриї:
'» іїлии рік . 30 мф.
!■ П.ч року , .. .. 10 дер мч чі ерть пику .. о кор.
' . иісь&ь . . 1-70 жер.
За границею:
цілий рік . 16 рублів або 36 франків на оів року . 8 рублів або 18 фраяхіл
Поодиноке число по 10 сот. >Ьлрвеш мн очп і душу мн вирвеш: а не воаьмеш налости і віри не воаьмеш, бо руеке мн серце і віра ругяр.< — 3 Р у с л а н о в в х псальмі в М. ПІашкеиича.
І
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских еьвят о О'І, год. пополудня.
Рвдлкция, адмінїстрация і екснеднция «Руслана» під ч. 1. їм. Домбровсквго (Хорун- іцинм). Експедиції я місцева в Агенциї Соколовского і пасажі Гапсмана.
Рукописи звертає сялиши
«п оп ередн є застережене.—
Рекдямациі' неопечатаніо вільні від иорта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня но 30 сот.
від сттзічки
зиміром в 1661 р в академію з унївер- ситетскими привілеями, як се зробили польскі професори у відозві з 2. марця с. р. Вже в переднім слові до сеї Істо- риї, тодішній ректор, др. Ц ь в і к л і н ь- с к и й, пише, що »монарх (Франц Йоеиф) натхнув львівску Аіша т а іе г но
вим житєм, розбудив в ній нові сили, в п р о в а д ж у ю ч и в р . 1871 к р а є в і я з и к и (польский і руский) я к о в и к л а д ц і * . Відтак зазначує ректор, що бажано в ювілейнім році 1884 видати сю Історию, але з ріжних від універси
тету.. независимнх причин виконане сеї думки не сповнило ся і відложено аж до р. 1894, до відкрито медичного виділу, котрим доповнено університет.
Вже се переднє слово ректора тодїиі нього д-ра Цьйіклїньского стає несхитним доказом, що й пцльскі професори тоді уважали л ь в і в с к и й у н і в е р с и т е т у т р а кй£і с т и ч н и м , коли та
ку велику вагу кладуть на цїсарску по
станову з 1871 р. котрою впроваджено, язики краєві яко викладні і як раз сю відозву уважають такою епохальною та висувають її в Істориї львівского універ
ситету виданій 1894 р. на перший плян, не згадуючи на тім місці зараз і про найв. постанову з 1879 р.
Окрім того сн Істория, написана польскими професорами, стає також пев
ним доказом, що они засновини універ
ситету цісарем Йосифом II. (1784 р.) ува
жають яко почин львівского університету (як ми се в инших статях давнїйше за- значували), а не академію єзуїтску Яна Казиміра, з якою відозва польских про
фесорів з 2. марця с. р. намагає ся звя- зати львівский університет. Щ о таке ста
новище заняте в Істориї проф. Фінкля і Старжиньского відповідав і с т о р и ч н і й п р а в д і , а не становище заняте польскими професорами у відозві з 2.
марця с. р., викажемо в дальших наших замітках на основі сеї Істориї львівского університету.
(Дальше буде).
Ще денні замітки
до унїверситетскої справи!
(X) Унїверситетска справа у Львові не сходить з дневного порядку а навпа
ки не лише дневники не перестають про ню розправляти, (на днях львівский Рг2Є£Іаа присьвятив три вельми обємисті статі сему питаню, о чім ще висловимо свій погляд), але й по вічах руских і польских обговорюють сю справу, так що она стала не лише пекучим питанєм культурним, але й великим питанєм по
літичним. Відозва девятьох руских про
фесорів львівского університету, котру й ми недавно подали, дала особливо все- польскому 81оиг-у привід до нових напа- стий і невірних накручувань. Такі напасти і перекручувана історичної правди, якими особливо послугують ся всепольскі днев
ники, зовсім не можуть причинити ся до предметового рішеня сего трудного вель
ми і важного для обидвох народностий питаня. Треба справу розглянути спокій
но і предметово, а тоді найде ся також відповідний вихід. Розповсюджуване та
ких вістий, як се зробив навіть проф.
Ґломбіньскнй, начеб то Русини намагали ся в і д о б р а т и (видерти) Полякам львівский університет, не причинить ся так само до рішеня сего питаня, як ви
кидане руских студентів всепольскими загорільцнми. Отже треба правду сказати, (і ми вже дещо про се написали в да- внїйших числах Руслана), що й відозва польских професорів не представляв вірно ґенези львівского університету, дещо на
кручує, дещо промовчує, а тим затемнює ся ціла справа.
Тимто бажаємо на основі жерела, якого не відцурають сн і польскі профе
сори, себто на основі І с т о р и ї л ь в і в с к о г о у н і в е р с и т е т у проф. Ф і н- к л я і С т а р ж и н ь с к о г о , виданої в 1894. р. доповнити давнїйпіі наші ви
води і тим прояснити докладнїйше наше становище в сій справі. Ся Істория мала вийти в часі ю в і л е ю с т о л і т н ь о г о « с т в о в а н я л ь в і ь с в о г о у н і в е р с и т е т у , себто 1884, але з причин ріжних опізнило ся єї ви
дане, так що появила ся в десять літ пізнїйше 1894, коли університет допов
нено медичним виділом.
Цікаво отже, що сн І с т о р и я львівского університету, написана проф.
Фінкльом і Старжиньским, не навязує зовсім єствованя сего університету до єзуїтскої колегії, переміненої Яном Ка-
Україньский клюб в думі.
Передвчера відбули ся другі консти- туючі збори україньского парламентар
ного клюбу в росийскій думі. Польскі та росийскі звістки про мале число укра- їньских послів показали ся зовсім не
правдивими, бо зараз на першім засїда- ню появило ся поверх ЗО послів, які по
переведеній дискусиї вибрали »бюро«
себ то комісию для виготовлена декл.я- рациї клюбу, на основі якої малоб на
ступити уконституованє клюбу. В бюро ввійшло сім чоловіка. Н. Ів. Довгополий (Н. Новгород), Нечитайло (Київ), Наум- чак (Под.), Гриневич (Под.), Сайко (Полт.), Рубіс (Черниг.) і Хвіст (Черниг.) Бюро збиралось тричи і виробило деклярацию, котру і доручило Рубісови прочитати на зборах.
Загальну характеристику . Групи у , країньских послів подав петербурский кореспондент »Ради« п. Піснячевский- ось як: „Тепер вже можна напевне ска
зать, що группа україньска в думі буде і далеко міцнїща і більш численна ніж торік. Із ЗО злишком членів думи, що взялись горяче за її орґанїзацию, є тільки один ка-де Рубіс, та й то з ліво
го крила. Бо в коронних, аграрній та робітничій справах він стоїть далеко лї- віще від найлївіщих ка-де. Більшість членів — 9/10 селяне і робітники. По своїм симпатиям вони або трудовники, або ес-ери. З ес-деків власне київских до фракциї не пристав тільки один Кіри- єнко. Всїж инші дуже охочо взяли ся за її орґанїзацию і самі радили товаришам залучить деяких волиняків, що поки що підпирають праву і за одно розбудити с<ідомість і прибрати до рук фракциї всю селяньску дичину з України.
Зміст згаданої деклярациї українь
ского клюбу, відчитаної на других кон- ституючих зборах і принятий однодушно участвуючими послами, є такий:
У країньска фракция не одрізняв своїх інтересів од загальної мети пере
будована Росиї на правову і демокра
тично впорядковану державу. Вона признає, що кожда .людина має право на задовольнена своїх економічних і ду
хових потреб. Домагаючись, щоб кож- дий мав право на краще житя, чи то буде хлібороб, чи ремісник, чи інтелі
гент, що живе з своєї праці, фракция буде бороти ся за те, щоб не було ніяких утисків ні для окремих людей, ні для цілих народів, що живуть в росийскій державі.
Ч ерез се фракция бажає, щоб за нового ладу знищити всі перешкоди, які старий лад понаставляв у житю політи
чному, економічному і культурному.
Одною з найбільших перешкод, що ро
бить богато лиха всюди в державі, ро
сийскій, є централізм, себто кермоване
усією державою з одного центру. В Ро-
сиїж кожда країна має свої потреби і
2
сарабії, таврії, донщини, кубаньщини, во- ронїжчини і г.г. седлєцької, гродненьскої, люблиньскої, міньскої і ставропольскої — де живе до 25 міл. Українців, прожива
ють в незначнім числі ще й инші наро
ди, як от: Поляки, Євреї, Великороси, то що, фракция домагатиметь ся, щоб за всіма тими нациями були признані права, однакові з Українцями, на задо
волене їх культурних та економічних потреб.
„Маючи все на меті і вважаючи на найбільшу корисну роботу Українців в думі і поза думою, присутні депутати орґанїзують окрему фракцию, котра в думі проводити ме такі сучасні зав
дана: .ц . .
1) Скасована на завсїгди смертної кари; 2) скасована усяких виключних законів, судів, становищ, як ось: побіль
шеної надзвичайної охорони і війскового стану. Амнестия за так звані політичні і аґрарні злочиньства; 3) установлена від- вічального перед думою міністерства;
4) забезпечена незайманоети людини і помешканя, а також свобода слова, дру
ку, зборів, спілок і віри; 5) установлена рівноправя як поодиноких людий, так і наций; 6) відвічальність перед судом чиновників урядових так само, як і всіх людий; 7) заведеня вселюдної початкової освіти і националїзация школи. В сере- дних, висілих школах мають бути викла
ди україньскої мови, літератури і істо- риї; 8) реформа земского і городского самоурядованя, в якому брати ме рівну участь уся місцева людність. Земства повинні мати право єднатись між собою в спілки.
Рівноправність україньскої мови в установах громадских і державних на Україні; 9) розвязаня земельної справи на підставі примусового відобраня земель від поодиноких власників в руки трудя
щих ся
Особливі виборчі комітети розвязу- вати муть такі деталі аґрарного питаня на місцях, як от, скільки десятин може зістатись в одних руках і т. и.; забезпе
чена інтересів робітників законодавчим порядком: свобода страйків, робітничих спілок, страховка робочих, обмежена часу праці промислових робітників 8 го
динами, — праці жінок ідїтий (тіп іпю т змагань социялїстячних партий); 11) зни
щена марних державних видатків і пе
ретворена податкової справи; поширена буджетового права думи. Установлена вселюдного, безпосередного, рівного і тайного виборчого права без ріжнииї віри, нациї і полу для виборів послів до державної думи і т. йі;' 12)- при пере
гляді державних законів треба забезпе
чити ними йраво України на автономію;
13) щоб ширити між україньскою лю- днрстию свідомість про працю і змаганя державної думи, міцно звязати з нею народ, ґрупа послів видає часописи для україньских трудових мас; 14) ґрупа бе
ре участь в спілці автономістів.
звичаї. Центральний уряд не зважаючи на се, приневолює коритись усім одним законом.
Далі деклярация розповідає, як мо- сквовскі централїсти на протязі 250 ро
ків знищили вольности україньского лю
ду, позбавили єго виборчих прав в уря
дових інституциях, як роздали вони' зем
лю народню своїм чиновникам і козац- кій старшині, як за допомогою уряду росийского україньске паньство прибрало народ до рук, зробило єго кріпаком, як намагаєть ся росийский уряд обмоскови- ти Україну, забороняючи рідне слово, учене, друковане книжок і навіть свято
го письма україньскою мовою.
Пригнічений народ україньский не зміг боротись з централізмом і втеряв свої права, яких ще й зараз не одміне- но і які мають свою силу і досі (полн.
собр. зак. рос. Имперіи 27 марта 1854 г. ст. 189 и прил. 1, 2 и 3).
Далі в деклярациї говорить ся про економічне визискуване державним уря
дом україньского народу і між иншим про те, що майже що року до 50 прц.
податків, які збирають ся з України, счезають в безодні центрального скарбу.
От через се то і треба, щоб кожен край і народ, що має свої економічні, культурні одміни, свою мову і свої зви
чаї, мав би право видавати для себе за
кони, відповідні до своїх звичаїв. Декля
рация пояснює, що автономія не тільки не руйнує державної єдности кождому народови, кождій країні, а значить і кож- дій людині, автономія змінює державу, бо зєднує людий силою інтересів, а не насильством.
Через те фракция буде домагатить, щоб основними законами державними забезпечено було кождому народови, а разом і нашому україньскому народови, право на автономію.
Для .задоволеня економічних потреб трудових мас на Україні фракция буде невідступно боротись за переход всіх зе
мель на Україні в руки трудящих ся, за те, щоб вони стали власністю усього україньского народу, щоб землею міг користуватись всякий, хто захоче обро
блять її власноручно.
Так само фракция домагатиметь ся, щоб забезпечено права і інтереси ро
бітників промислових, щоб прибуток, який здобутоватиме робітник своєю пра
цею, йшов на користь єму, а не-кому иншому. Запровадити восьмигодинний ро
бочий день та завести в житє всі инші домаганя социялїститної програми в ро
бітничім питаню, фракция вважатиме за один із найперших обовязків.
Взагалі за найкращий, найправ- дивііций ідеал житя фракциї уважав со- циялїстичний ідеал. Але думає, що під
готовить народ до розуміня сего ладу і найскорійше завести єго в житє можна тільки стежкою широких реформ та е- нерґійною аґітациєю, що фракция і ста
вить своєю головною метою.
За такий лад на Україні фракция і буде боротись. Разом з тим, памятаючи, що на великім обширі україньскої тери- ториї — себто г.г. київскої, волиньскої, подільскої, полтавскої, черниговскої, хар- ківскої, херсоньскої, катеринославскої, атакож чималої ч стини курщини, без-
Просто віновіп иерешлату.
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: К и
рила; римо-кат.: Великдень. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Хр. і Дарії; римо-кат.: Вел.
Понеділок. — В і в т о р о к : руско-кат.: Лаза- рева, Йвана; рамо-кат.: Франц. з Пад.
— Реколєкцийні науки в церкві оо. Василиян
у Львові будуть голосити ся на днях від 7 до 13. цьвітня с. р.
В неділю но вечірни 7. цьвітня о 5. год.
наука вступна. В прочі дни с. є в понеділок, второк, середу, четвер, пятницю і суботу на
ука о год. 6. вечер. Сповідь зачне ся в пят
ницю по полудни.
— Бюст Шевченка,
роботи париского різьба- ра Ґодебского, є приватною власноетю ф унда
тора. (котрий не бажає вияви свого імени) і був лише тимчасово приміщений в Рускім Товаристві педагогічнім. Тепер находить ся сей бюст у п. Ол. Барвіньского, на котрого а- дресу велів фундатор сей бюст вислати. Ха
рактеристично для цілої справи крадїжи бю
сту в та обставина, що 8
їо\
уороївкіе знало, що пивниця, в котрій бюст находив ся, є вогка!...
— В спразі крадїжи бюсту Ше і ч и н
шить нам змісти:
Щ окрадіж бюсту Ш ев
ченка мала політичний підклад, се не улягає найменшої квестиї. В подібнім випадку Поля
ки були піднялиб такий крик, що чути би єго було аж поза границі краю. На Русинах не лишили би сухої нитки! Пригадаймо собі тілько, що то писали про «руский вандалізм*
коли на ступенях намятника Міцкевича н ай дено якийсь рис, який, як пізнїйше показало ся, вже істнував відразу, від уставлена. Тоді і бачено вже якісь індивідуа, що крутили ся в ночи коло намятника і набрано певности, що се „гайдамаци“ і плюгавлено безкарно
„руску культуру". Або ті обурюючі тровленя Зіом'-а роїзк-ого з причини підрізана триюм- фальної брами польских „Соколів" в Сколім ? Не вагано ся тоді підсувати навіть убийство чоловіка збиточникам польскої манїфестациї!
А коли де склало ся так (мабуть в Сокали), що хтось вирізав на бичівно міцкевичівский
„домб“, яких десятки позасаджувано по схі- дногалицких місточках, то тоді підносила польска праса таку скажену лайку на весь загал Русинів, кидала на всі сторони стільки інсинаций, підозрінь, клевет, що тепер прямо дувувати ся належить, з яким, сказатиб, ди- пльоматичним спокоєм Русини приняли віст
ку про^безличну. провокуючу крадіж Ш ев- ченкового бюсту з пивниці каменицї педаГо:
ґічного Товариства.
Передовсім мушу зазначити з натиском, що пивниця в давній реальности Мйончинь- ских є се партерова, а не сутеринова, ве
личезна, ясна і суха убікация, уживана давнїй- ше на склад нафти. Перед, сею «пивницею*
находить ся куритар, де стоїть маґель і двері до самої „пивниці11 замкнені на колодку за- єдно, а бюст находив ся окремо в одній із загороджених комірок, замкнений під колод
кою і забитий в паці. Пака зроблена з пів
тора цалевої дошки і в ній приїхав бюст ціл
ком безпечно аж з Парижа. Отже всякі пого
лоски про те, начеб бюст був в невідповіднім чи недостаточнім сховку, є неправдиві.
Обставини сповненої крадїжи є також дуже характеристичні. День перед тим появи- ла ся нотатка в польских дневниках, що в протилежнім будинку музея Бавороских спо
лошено якогось злодія, чи злодіїв, але не а- матора старинних предметів а тілько одїжи білїотекаря. Чи се припадок, що день иеред украденєм бюсту Ш евченка стали ся крутити злодії в найблизшім сусідстві, чи то плянове милене опінїї виконавцями злочину — годі твердити на певно, однак досьвід і льоґіка доказує, що злодії звичайно крадуть в ріжних місцях, а не день по дни в найблизшім су
сідстві.
Трудно також припустити, щоби або по рядно убрані пани, яких стрітив п. Малинов- ский на ставі Собка о 5-тій годині по полу
дня, занесли єго там прямо з місця крадїжи;
з 100 кілевий тяї'ар може навіть дуже сильний
мужчина двигнути тілько з великим висил- ко.м і нести єго кільканайцять кроків, а тим більше, коли предмет є такої ненаручної фор ми, як бюст. Щоби двоє людий занесло єго більше,
я ккільометер дороги і то в ясний день та ще в порядній, невідповідній до такої роботи одежині — се абсолютно ви ключене. Отже з цілою невностию можна припустити, що крадіж була виконана попе редного дня вечером (бо передні двері, які замикають ся на ніч, були ненарушені), по розбитю двох колодок, до нивницї і до ко
мірки. Скрадений предмет переховали зло
чинці в ночи на иншім місци, а доперва на другий день вибрали ся топити єго на став Собка. Полїцийні рапорти не можуть нічого!
змінити в сім моїм иересьвідченю. Зовсім зрозуміло, що з польскої сторони будуть ро бити всякі стараня, щоби неудатний макхіяве- лїзм всенольского шовінізму тепер затушува
ти. І так Б гіецпік роїєкі писав вже наперед, заким єще рускі часописи звістили про факт крадїжи бюсту, ось що: Онодї збув ся випа
док, цікавий (!) зі згляду не так на обстави
ни, які ему товаришили (отже були такі об
ставини!), як на консеквенциї, які прийшло би ся дуже легко низискати знаній зі св ієї тактики (!) рускій прасї. Розходить ся тут вправді о найзвичайнїйшу (!) крадіж. Однак єї сповнене руска праса буде приписувати (на злодїєви шапка горить!) без сумніву „по.іьскій інтризі." За те 81
о\¥
ороївкіе мовчить про сей факт, як підчас відкрита мілїонових мальверзаций в галицкій Щадницї. Для ви
крити сего низького, нечуваного, шовіністич
ного злочину, добре було би, щоби котре з руских заможнійших товариств чи осіб ви
значило більшу нагороду за достарчене даних, які причинили би ся до вишуканя елєґанц- ких міхоношів з над ставу Собка. - Н ик.
— Надане презенти.
Намісництво надало о.
Михайлови Фецици. гр.-кат. парохови в Нови- ци, презенту на оиорожнену гр.-кат. парохію цїсарского наданя н Бани чі.
— Руский урядовий язик
ухвалили завести у себе отсї гдомади: Грушова (пов. Дрогобич), Каспер вцї (пов. Залїщики), Соколівка і Бабин (пов. Косів), Букова і Лютовнця (пов. Самбір), Люблинець новий, Люблинець старий, Ж уків, Дахнів, Гораєць, Нове село (иов. Цїшанів), Ла данцї, Брикуля, Вилків (пов. Перемишляни), Стільєко. Березина, Ілів і Волиця гнїздичівска (нов. Ж идачів), Березів нижнйй (иов. Ііеченї- жин), Любківцї, Орелець, Красноставцї, Заду- брівцї, Підвисока, Стецена і Волчківцї (пов.
Снятин), Воробіївка, Курівцї і Чернелів руский (нов. Тернопіль), Сторожі великі, Дубрівка ру
ска, Тирява сільна, Королик волоокий, Віль- хівцї. Сянічок, Сторожі малі і Терепча (иов.
Сянік), Переволока (пов. Бучач), Кальників, Поточиска (пов. Городенка), Кобиловолоки
також при кінци шк. року перед вакациями так, як се є в середних школах.
— Перенесеня.
Мінїстер судівництва переніс адюнктів судових: Ів. Рибачка з Микулинець до Боринї, Кар. Ковальского з Радимна і д-ра Иос. Зґуральского з Бродів, обох до Львова;
іменував адюнктами авскультантів: Иос. Ба- децкого в Угнові, Ів. Коптюха в Микулинцях, Волод. Павлїго в Бродах, Феликса Руцїньского в Радим ні.
— Убийство провідника „кадетів".
З Москви доносять, що позавчера застрілено там д-ра Йолльоса, провідника сторонництва „кадетів"
в першій думі. Др. Йолльос вже давнїйше діставав, анонімні погрози, що єго чекає смерть.
Онодї, коли вийшов з дому на улицю, приско
чили до него два молодці і в очах публики і полїциянтів застрілили єго. Убийники утїкли,
— З области педаґоґії.
Проф. Рорбах подав у віденьскій часописи Б іе Ееіі статю, в якій розводить ся про охоту учеників до науки.
Між иншим виводить автор ось які висновки.
Ученик взорує ся передовсім на особі самого учителя. Коли лучить він у собі спосібність із замилуванєм научуваня, то нема страху о охоту для науки у дїтий. Охота до научуваня викликує охоту до науки і чим спосібнїйший є в своїм фаху сей, що учить, тим більша буде охота до науки у тих, що вчать ся. Хоче проте учитель мати в своїй клясї до науки школярів, то він самий мусить в своїм фаху бути певний, мусить бути поступовий, а не заскорузлий. ГІостеяенне дальше образованє не є для жадного стану таким важним, як власне для стану учительского, бо як хто пе
рестав сам дальше образуватись, перестав т а кож образувати других. Учитель має дальше служити своїм школярам за примір точности і порядку. В єго особі повинні школярі бачити взорець порядку і точности. Дальше важною річию є, щоби учитель позискав довірє своїх школярів. При всякій консеквенциї і строгости, повинна у всіх средствах учителя пробиватись любов в однаковім степеня до усіх школярів.
Учитель не може бути партийним і не сьміє позбавляти своїх школярів сьвіжого та доброго настрою. Прошу представити собі, — чи м о
жна
уявити собі охоту, до науки в класі, як учитель ходить перед школярами сквашений, як він уважає кождий безкарний вираз моло
дечого ума за злочин, як цілий день не заго
стить до кляси анї один соняшний луч лю
бови? А діти? Таж они є жадні любови!
Прецінь не кождий з них має затишний, при
ємний, родимий куток. Богато з них в своїм домі не чує доброго слова. Богато з них не знає навіть матерної любови. Учитель є часто одинокою людиною, що заховує їх духа від цілковитого завмираня. Такі діти є потім най
більше ирзвязаними і найпильнїйшими шко
лярами і учитель може зазнати не одної великої утіхи. Має розумітись, що учителеви (пов. Теребовля), Блюдники і Бринь (пов. Ста-
ниславів), Гадинківцї (пов. Гусятин), Шульга- нівка і Долина (пов. Чортків), Явір (пов. Тур
ка), Бортники (пов. Бібрка), Глещава (пов. Те
ребовля), Фрага і Підбірє (пов. Рогатин), Лю- бінь великий, Любінь малий, Добростани, Дро- здовичі, Галичанів, Речичани, Косовець, Порі- че любинецке і Каменобрід (пов. Городок), Звевигород (пов. Бібрка). Миколаїв і Загірє (пов. Броди) Устиянова (по. Ліско), Тенетиска (пов. Рава руска), Лучицї, Лещанів, Бобятин, Ж ужель, Цеблів. Вижлів. Себечів, Вербіж і Перемилів (нов. Сокаль). Доси завело руске урядоване 246 громад, між ними найбільше:
в
сокальскім повіті 22, в мостискім 14, в ро- гатиньскім і снятиньскім по 10 громад.
—- 3 Бібрки.
Звич. заг. збори „Повітового товариства кредитового в Бібрцї" відбудуть ся дня і. цьвітяя с. р. (в четвер по лат. Ве- ликодни). На дневшм порядку кромі звіту з дїяльности Товариства буде вибір ради над
зираючої і зміна статута. З огляду на велику вагу сих справ просить Управа Товариства о численну участь.
— Тверезість в пості.
В Чижикові, львів- ского повіту, відчитав о. иарох Пясецкий в еиронуетиу неділю відозву о. Льва Джтлинь- ского в справі повної абстиненциї від алько- голевих напитків в часі великого посту. По
клик зробив на селян велике вражінє так, що майже всі запекли ся пити алькоголї, а на
віть курити тютюн. Побажатиб лише, щоби і инші громади пішли слідом Чижичан.
— Крадіж американьских гроший на почті
В почтовім уряді в Бірках великих коло Тер- поля від довшого часу пропадали гроші над
силані з Америки. Посуджувано о крадіж екс- педиєнтів і почтмайстра, але дійсного злодія тих грошей викрито онодї зов їм припадково.
Почтовий почтилїон 'Гимко Волинець приїхав був з Бірок вел. до Тернополя і міняв доля- ри. Побачив се понітовий фельдфебель Іванів і доніс жандармернї, яка найшла в домі Во
линця 8.000 К готівки. І замість до Америки, кгдч він вибирав ся, поїхав до арешту. Воли
нець допускав ся крадежи в той спосіб, що їдучи ночтою з двірця, ставав коло свого до
му, вносив мішок з пересилками до хати, розтинав бльомбу і вибирав грошеві листи з Америки. ІІот.м готовими пльомбами, які мав у запасі, запечатував мішок. Ніхто не міг на
віть п дозрівати его о крадіж. Волинець мав 28 літ і був жонатий. Єго попередник в ноч тилїоньекій службі також придбав собі був тим чином гроша і утік до Америки
— Вступні Іспити в
учительских семінариях мужеских і жіночих на приготовний рік від бували ся доси лише з початком шкільного року. Міністерство просьвіти видало тепер розпорядок, яким дозволило від найблизшого шкільного року переводити ті вступні іспити
Материн до іио | ііі зноси Г м І5) з Буковинцями.
Ч,- 8.
Лист Д. Танячкевича до Із. Воробкевича,
писаний 1865 р.
(Дальше).
Соколе мій ясний! Твоє поле — Твоя нива — єсть поезія субєктивна, — якч, Ти самч, іі здововий назвав!, — Гуцул-Сиротина, Солові й-чародій, чи смуток і потіха — отч, де заграли Твоі струни душевні, — отгь джерело Твоє питоме, { — тутч, у его червак — звід
сіль розпусти свій голосч, поетичній... Тому то и наиисав я Тобі мій єдиний у моєму пер
шому листі: Ти почавь Наша, дорогий Браті
ку, серце Гуцула малювати, — иди дальше тією дорогою, — це Твій природній шляхч,".
Отце саме и тепер'ь пишу, Соколе мій сизий! — Таки такч,; нашч, Орле надійний:
Твоє діло, одкрити нашій родині Гуцульську тайну истоту!... Нехай Тебе не одводять такі думки, що Гуцули зледащіли — упали, изве-
вому вресігиш-і має и найменша краса наро
див едбитись, найменша струна народна одо- зватись, — щобч, его пісня не була тільки тою млнею-чварою що зникає и сліду не о- ставлнючи... Мовч, електрична искра має во
на, та пісня его тронути не зопсовані души, порвати іхч, у той вищий світ’ь, що очарував!, душу поета, для людий забутий... або почу- жилий!...
И звідки-жч, то беретця у поета той світч, 5го вищий — той идеальний? Не такч, то — що поетч, самч, зявляю чи ся на землі, прино
сить его изч, собою, — або вінч, віддає его такч,, якч, вінч, у его душу зч, окружаючихч, его людей увійіповч, ?... Перші поети не ті строго субєктивні, -
ІХ'Ьпісня не розходитця далеко, вона для іхч, самихч, тільки, може справді зродити наслідниківч, - имитаторівч, велику силу, — та конає вона безч, вели
ких!, наслідків!,... Отч, намч, такий поетч, Бай- ронч,!...
(Дальше буде).
лись!... Ой Братіку єдиний! Гуцули упали, зле-1 дащіли — правда! — але душа Гуцульська не!
спонівірана досі. і
Бо не у всіхч, іхч, гуцульська таємнича ) краса! — На тисячч, душч, може єдна тіл ьки ! єсть душа Гуцула, що не затерлась на ій пи
тома врода! Може, — кажу т- на сотки Гу- цулівч, єдно серце надйблетцн, що дише тимч, таємничим!, духомч, Гуцульским'ь! И оттутч, завдавнє поета, зловит^. придержати у собі, покохатись, полюбитись и зт тою єдною ду
шею, відмалювати і і таку саму, або кращу! — Бо що-жч, єсть поетч, — чимч, его пісня для народу?..
Чи не ті б т то одинокі промення, що зловить іхч, фізикч, у своєму дзеркалі поли- ризаційному и по за імч, нокажутця усілякі чудні фарби-краскн ?
А Господь Богч, не той то ііоетч,, що на маленькімч, зерночку, на комашині великі чу
да своеі премудрости и краси являє ?... О гтякт.
мій Соколе, усякий поетч, повиненч, великі дива робити; та чародійна паличка не повин
на ніколи відч, его оставлятись; бо инакше
вінч, не снівакч, для живихч, людей! Его душа
має усе те почути, що другі люде не зможуть
самі добачити; вч, его душі, м овь у тому ж и
4 мусить дати ся і нагоду, щоби він завсїгди
в лагіднім настрою приходив до кляси, щоби він не забирав ся до прапї з огірченєм. Єго охоти та ревности в зваию не треба пригні
тати. Тому повинен учитель знаходитись в та
кім материяльнім цоложеню, щоби він не по
требував терп;ти нужди і не був наражений на зайві переелїдуваня. Але чи можливе, аби народний учитель при нужденній платні (на
віть по недавнім полїишеню) міг бути все в добрім настрою?
— З зелїзниць
Заряджене оголошенем з дня 6. марця 1907. ч. 19870 скорочене часу віль
ного від оплати складового і підвисшене скла
дового па стациї Перемишль затвердило ц. к.
міністерство зелїзниць рескринтом з дня 12.
марця 1907. ч. 13689/16 а.
— Дрібні вісти. Померший недавно лікар др. Антін Роіцкий, звісний з того, що ему закидувано шантаж через реклямоване своєї листової помочи в полових недугах, полишив 94.128 К спадщини. З того 68 тисяч записав на запомогову фондацию для дівчат без рі- жницї народности. Менші легати поробив по
кійник на добродійні цїли, як прим, для Б ра
та Альберта, добров. пожари, стор., людової кухні ітп.
— Переписні листки
з фотографіями вязне- них академиків, дуже добре виконані, можна набувати в „Сокільскім Базарі" у Львові по 14 сот. за одну або цілу серию з 8 карток за 1*12 К (з почтовою пересилкою 1 К 22 с).
Телєґрами
з дня ЗО. м арця 1907.
Берлин.
Ьок. Апг. доносить з Петербурга, що през. мін. Столипін дістав від революций- ної партиї лист, в якім засуджено его на смерть.
Париж.
Француске війско заняло вчера марокканьску місцевість Уджду,
Букарешт.
Розрухи селян в наддунайских провінциях тривають дальше.
В 46. ротні емерти Т. Шеиею.
(Промова виголошена на вечерницях в честь Шевченка дня 21. м арця 1907 у Львові).
(Конець).
Додаймо до того ще одно: великий по етичний талант т. зн. дар наглядного думаня, дар лученя виображінь у наглядні, гармонійно цільні образи, і відповідно до того незвичай
ну легкість, зручність і влучність гармонійно го вислову в бесіді — і от маємо третий мо
мент, який разом з двома першими дає д у х о в у ф і з і о н о м і ю в е л и к о г о п о е т а . Возьмім першу лї'шпу его поему, от прим.
»Чернця«:
„У Києві на Подолі Було колись і ніколи Не вернеть ся, що діялось.
Не вернеть ся сподіване, Не вернеть ся... А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Серцю жалю завдавати...
У Києві на Подолі Братерськая наша воля, Без холопа і без пана, Сама собі у жупані, Розвернула ся весела, Оксамитом шляхи стеле 1 єдвабом застиляє І нікому не звертає.
У Києві на Подолі Козаки гуляють:
Як ту воду, відром-цебром Вино розливають;
Льохи, шинки з шинкарками З винами, медами
Закупили Запорожці Тай тнуть коряками!
А музика реве, грає, Людей звеселяє;
А із Братства те бурсацтво
Мовчки виглядає:
Нема голій школі волі, А т о б догодила!..."
Ми читаємо поему і тішимо ся нею — хоч, і не будемо очивидно, єї розкішно своє- вільної конценциі в дійснім тгерезім політич
нім житю класти во главу угла нашої суспіль
ної орґанїзациї. Миж розуміємо, що се не остаточний нислїд социольоґічних розважань Ш евченка. Ми чуємо серцем і знаємо, що се лиш виплив безмежної туги поета за свобо
дою яко контраст до невиносимого тягару онтої неволі, яку поет переносив під непри вітним Уралом в салдатских холодних казама- тах. Та як поетичною фікциєю ми нею впи
ваємо ся і ми в кождій хвилі готові нею й хвалити ся — навіть перед найкультурнїйшими чужинцями, Німцями або Французами: Видите, т а к написав н а ш Шевченко!
І в тім слові, а радше чунстві: н а иі — містить ся власне вся вага национальво полі
тичного значіня появи Ш евченка Бо не треба забувати, що те „ н а ні Ш е в ч е. н к о“ гово
рить з гордостю не лише Киянин або Полта
вець, але цілий наш. скільки небудь осьвіче- ний, народ від Карпат по Кавказ,, а навіть і за синим морем в Америці і в Уссурийскім краю над Тихим Океаном на далекій Сибериї те „наш Ш евченко" є с и м в о л о м і к л и
ч е м н а ш о ї н а р о д н о ї є д н о с т и і — с и л и.
Таци.ч був колись Володимир Великий, а згодом Богдан Хмельницсий. По части є вони ними И нині. Та вайб.льш приступним і найбільш звичайним нід полі вини XIX. в.
став Шевченко, мов кристалїзацийне ядро в дотеперішнім нашім национальнім розчині.
Бо Нютона закон загального тяго іїн я видко не лише в руках мертвої природи, але також у сфері прояв духа. І ту, так як у сфері мер
твих мас, слабші частинки скупляють ся около більших і міцнїйших в щораз більші духові системи чи організми. І в нашій руховій си
стемі є тим сонцем Шевченко. Онто Ґете, а то і х Міцкевич, а се наш Шевченко.
Хто так каже, той належить до м и і буде надїяти ся разом з нами й другого — Володимира Великого, як Німці ждали колись свого Фридриха Рудобородого. І прийде час, коли та надія й осушить ся — як не загине серед завистливої малодушности і лінивого убожества.- Бо істо.рия не робить ся сило
міць, лиш сама довершує ся у свій час. >Ми не можемо дозріваня овочів приспішити, під
ставивши під них лямпу; а як будемо за не
дозрілими овочами метати патиками, що лиш нринізнимо їх ріст і попсуємо їх... Миж не можемо прискорити біг часу тим, що накру
тимо наші годинники, наперед."
Так видів річи великий недавний осущи- тель надій нїменкого народу*). Отже і наш овоч, дозрівши певно упаде у свій час, к о б и н а м л и ш н а к о ж д і м п о л и б і л ь ш е — Ш е в ч е н к і в .
*) Бісмарк.
Т р е т а часть Проповідий
на неділі і сьвята цілого року о. Петра Білинь ского вже вийшли і можна дістати у автора в Зарваницї, почта: Вишнївчик, також в книгар
ні Інститута Ставроп. у Львові; в книганнї Тов.
ім. Шевченка у Львові; в книгарні В. Добошинь- ского в Станиславові; в книгарні’ С. Комонев- ского (давнїйше братів Яблоньских) в Тер-
нополи, по ціні З К за кожду часть.
АМЕРИКИ
До КАНАДИ, полуд Америки і Африки лише першорядними почтовими і поспіш
ними пароходами.
СКОРО і дешево
к і н ід в в е и сі
Н а т Ь и г ^ , Р е г с і і п а п с і з і г а з з е 1 5 .
Генеральний експедитор корабельний.
( 8 - 1 0 )
С о їо ззе й т
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма,
в і д 15 д о 1. ц ь в і т н я 1 9 0 7.
Щодепно о год. 8. вечер представлене.
В неділі і сьвята 2 представленя о 4. год. гю- пол. і о 8. год. вбчером. Що пятницї
НідЬ ЬИепредставлене. Білети вчаснїйше можна набу
ти в конторі Пльона при ул. Пароля Людви- ка ч. 5.
Шість І пів мілїонів корсн відшкодована!
Будинки, движимости. чбіже і иншу обезлечає від огневих шкід одиноке руске асекурацийне
товариство
„Д н іс те р ”
Товариство взаїмнчх обезпечень у Львові, оинок ч Ю. II п.
Шкоди оцїнюв „Д ністе р" з місцевими членами і виплачує зараз признані відшкодо навя.
За 3 л іт виплачено 6.474 534 корон від шкодовань.
Обезлеченя приймають аґенциї по всіх .міс
тах ' більших селах: .Дністер* дає агенциї письменним господарям де кіце не роблячі инш і агенти „Д н істр а * Аґенти „Дністра" за робили пр овізні 807.742 корон
„Д н іс те р " уділяв громадам позички і»
4 прц на закупн о сикавок
Поліси „Д ністра" приймають при позичках Банк крачвий у Львові і ь Чернівцях Гали цка Каса ощадності! повітові каси ощадно сти і сиротиньскі каси при судах
Чисті-й зиск річний звертає ся обезпсчеііпм членам, за р. 1903 припадав х о ж д о .у члено
ві! З при премії до звороту.
На житє обезгіечайте ся в К р а ків с кім Товариств, тілько через . Д нїсіер", провізши від та ки х обезпечень дав Дністер" на рускі
чбрсдійні цїли.
Фонди „Д н істр а ' виносять я кінцем р. 190;.
суму 372.538 корон.
Стережіть ся огнюі
Є ЙЙІ ■
“ З Всілякі К У П О Н И
видьосовзні
цінніпапері
виплачує без потрученя провізні або коштів
Контора виміни
ц. к. упр. гал. акц
Б А Н К У
Г і п о т е ч н о г о .
можна набувати в „Со;
кільскім Базарі" у Львові і у всіх торговлях вкраю.
