Словник с. Адальберга як підґрунтя виокремлення галицьких фразеологічних полонізмів (на матеріалі галицько-руських народних приповідок, укладених і. Франком)

Ольга Прасол

Словник с. Адальберга як

підґрунтя виокремлення

галицьких фразеологічних

полонізмів (на матеріалі

галицько-руських народних

приповідок, укладених і. Франком)

Studia Ukrainica Posnaniensia 3, 233-238

ISBN 978-83-936654-6-4. ISSN 2300-4754.

СЛОВНИК С. АДАЛЬБЕРГА

ЯК П1ДГРУНТЯ ВИОКРЕМЛЕННЯ

ГАЛИЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГ1ЧНИХ ПОЛОН13М1В

(НА МАТЕР1АЛ1 ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ НАРОДНИХ

ПРИПОВ1ДОК, УКЛАДЕНИХ I. ФРАНКОМ)

ОЛЬГА ПРАСОЛ

Х ар ю в ськи й н аш о н ал ьн и й п едагоп чний у т в е р с и т е т iM. Г. С. С ковороди, Х ар ю в — У кр аш а S Ł O W N IK S A M U E L A A D A L B E R G A JA K O PO D STA W A D L A W Y R Ó Ż N IE N I A G A L IC Y JS K IC H P O L O N IZ M Ó W F R A Z E O L O G IC Z N Y C H (N A M A T E R IA L E G A L IC Y JS K O -R U S K IC H P R Z Y P O W IE Ś C I L U D O W Y C H IW A N A F R A N K I) O L G A P R A S O Ł

C h ark o w sk i N aro d o w y U n iw ersy tet P ed ag o g iczn y im . H. Skow orody, C h ark ó w — U k rain a

STRESZCZENIE. W artykule rozpatrywany jest wpływ słownika Księga przysłów

przypowieści i wyrażeń przysłowiowych połskich

Ś. Adalberga na kształtowanie się pare-

micznej i frazeologicznej koncepcji I. Franki, obecnej już w procesie układania jego Galicyj-

sko-ruskich przypowieści ludowych.

Stwierdza się, iż na podstawie słownika S. Adalberga

sformował się system frazeologicznych, leksykalnych i leksyko-semantycznych polonizmów

w składzie paremii umieszczonych w Galicyjsko-ruskichprzypowieściach ludowych.

S A M U E L A D A L B E R G ’S D IC T IO N A R Y A S A B A SIS O F S IN G L IN G O U T G A L IC IA N P H R A S E O L O G IC A L P O L O N IS M S

(O N TH E M A TE R IA L OF IVAN F R A N K O ’S G A L I O A N -R U T H E N IA N F O L K P R O V E R B S )

O L G A P R A S O L

H. S. S kov o ro d a K h ark iv N atio n al P ed ag o g ical U niversity, K h ark iv — U kraine

ABSTRACT. The given article explores how the dictionary “Księga przysłów przypo­

wieści i wyrażeń przysłowiowych polskich” by Samuel Adalberg influenced the formation

of Ivan Franko’s paroemial and phraseographic conception that was mostly implemented

in the process of compiling Galician-Ruthenian Folk Proverbs. It emphasizes that Samuel

Adalberg’s dictionary became the starting point for the creation of phraseological polo-

nisms system as well as for lexical and lexical-semantic polonisms as part of paroemial units

reflected in Galician-Ruthenian Folk Proverbs.

1

сто р и ч н а д оля склалася так, щ о гали ц ька i п о л ьська л п и в о культур и сш вю н у- в ал и в pi3HHX сф ер ах н ац ю н альн о! культури, i ц ей ф акт в i дб и вся н а р о зви тк у у кр аш сько ! лггературно! м ови. О д н ак н ем ае тако! сф ер и п о ш и р ен н я м ови, де б гал и ц ьк а м о вн а п р акти ка не зал и ш и л а с в о ю слугу, про щ о перекон ли во п и ­ с ал и н асам п ер ед О. Горбач i Ю . Ш евельов. Н азв ан и й п р о ц ес м о ж н а п р о стеж и

-234

ти й н а п ар ем ш н и х зразках, щ о були зап о зи ч еш ти м ч и ти м ш ляхом з п о л ьсьм н м о ви в укрш нську. С пробуем о реп р езен ту вати ц ю п р о б л ем у н а приклад! а н а л ь зу

Галицъко-русъких народных приповгдок1,

у к л ад ен и х i п отр акто ван и х 1ваном Ф ранком, щ о до цього ч асу не д о сл щ ж у вали ся з огляду н а в и о кр ем л ен н я влас- не полош зм !в. 1деться про зап о зи ч ен н я п ар ем ш тплком ч и в и кори стан н я поло- шзм1в у р еп р езен то ван и х о диницях словника. В ласн е п а р е м ш I. Ф ранко розу- м1в дуж е ш ироко, адж е в його ч аси п ар ем ю л о ги я к науки не ю нувало й не ю ну- вало п р о б л ем и вузького й ш ирокого р о зу м ш н я об сягу ф разеологп. У кр аш ськи й п и сьм ен н и к уш в у п ар ем ш н и й сл о вн и к не лиш е присл1в’я, приказки, ф разеоло- п з м и , скором овки, ш там п и окр ем и х м о вл ен н еви х жанр1в, як-от: в И ал ьш ф ор- мули, ф орм ули сш вчуття, ком плi м еш у, ви сл о вл ен н я ж алю , у щ и п л и в о сН й под., але й деяю п рецеден та! текста, зо кр ем а ю н щ в к и а н е к д о п в , ш сен ь i т. iH. Вщ омо, щ о в пропс с i ш дготовки св о ю словника I. Ф ранко активно викорис- товував словн ик С. А дальберта

Księga przysłów przypowieści i wyrażeń przysłowio­

wych polskich

2 3, але, н асю льки ц ей словн ик вплинув на ф орм ування п ар ем ю л о п ч - hoï й фразеогра(|)1чн о1 концепцн I. Ф ранка, до цього часу до ю нця невщ омо. М ета n ieï науково! р о звщ к и — о п и сати вп ли в п ар ем ю л о п ч н о ! i ф разео- г р а ф г ш о ! к он ц еп ц п С. А д ал ьб ер та н а ф орм уван н я лшгв1 стач н о го св п о гл я - д у I. Ф ранка, роль названого словн и ка для р о зви тк у польсько! й украш сько! п ар ем ю гр аф п , а також з ’ясувати, н асю л ьки сл о вн и к С. А д ал ьб ер га впли нув н а п о п о вн ен н я складу одиниць

Галицъко-русъких народных npunoeidoK,

у к л а д е ­ н и х I. Ф ранком , як и м и сп о со б ам и вщ бувався ц ей п р о ц ес i я к I. Ф ранко ощ н ю - вав сл о вн и к С. А дальберга. П роблем ! ш ш о м о вн и х зап ози ч ен ь i п р о ц есам 1х н ього засвоен н я було при- свячено ч и м ал о наукових р о звщ о к, зо к р ем а й таки х м етр i ß науки, я к I. Б ш о- д1д, I. О п ен к о , О. П отебн я, С. С м ал ь-С то ц ьк и й т а iH. П о л о ш з м и я к я в ш ц е у к р а ш - сько!' м ови й м о вл ен н я акти вн о д о сл !д ж у вал и також таю м о во зн авщ сучасност!, як М. Б еднаж , Д. Будняк, Л. Гонтарук, Й. Д зен дзел!вськи й , М . Д ем ськи й , I. К он о­ ненко, В . n i д д у б н а т а iH. Ф р а зе о л о п ч ш п о л о ш зм и в сучасн! й л! нгвю тиш найб! льш посл!довн о досл1дж ую ть I. К ононенко, А. К равчук, Г. К рай чи н ська, Ю . С агата, Л. Ткач. П ер ш и й в icTopiï украш сько!' й польсько! науки

Укратсъко-полъсъкий

фразеолог/чний словничок

у к л ав колектив к аф ед р и у к р а1н!сти ки П ознанського у ш в ер си те ту iMem А д ам а М !ц кеви ча ш д кер!вництвом проф . Т. К осм еди. Ц ей сл о вн и чо к е додатком до п щ р у ч н и к а

Укратсъка фpaзeoлoгiя для полъсъких сту-

deHmie

3 i м ю ти ть близько 800 одиниць. Й ого найб!льш е д о сто ш ств о полягае в тому, щ о це, власне, п ер ш и й сл о вн и к по ni оного т и п у З ви чай н о, в!н н евел и ­ кий за обсягом, сп р о щ ен и й у сл овн и кови х при м И ках, не вщ тво р ю е в!дпов!дно!' п арам етри зац й . щ о хар актер н о для академ !чних словник!в, але цього не вим а- гае ж ан р навчально! лН ератури. G п о тр еб а його р о зш и р и ти й зокрем а, як вида- еться, вклю чи ти в його ск л ад п ар ем ш ш один и ni. щ о функц1оную ть у

1 алицъко-

русъких народных npunoeidmx,

у к л ад ен и х I. Ф ранком. I. Ф ранко з1брав вел и ч езн и й п р и п о вщ к о ви й матер i ал, зал и су ю чи його „з у с т народу” , зал у чаю ч и pi3Hi друковаш й рукописи! дж ерела. BiH „п оясн и в

1

Галицъко-русъю народы npunoeidmi у 3-х т.,

31брав, упоряд. i пояснив др. 1ван Франко,

2-е вид., JlbBiß 2006, т. 1-3 — даш поклик на це джерело подаемо в круглих дужках у гексп стат-

ii i3 використанням скорочення ГРНП, шсля якош подаемо вказ1вку на том i конкретну CTopiHKy.

2S.Adalberg,

Księga przysłów przypowieści i wyrażeń przysłowiowych,

Warszawa 1889-1894, s. 805.

3

T. Космеда, T. Остова, M. Четирба, Л. Маленький, О. Ерделц

Украыська

фражологля: meopiR, вправи, тести, словник

(для студенпв украшсыан ф1лологй'); за наук. ред.

Т. Космеди, Познань 2011, 204 с.

п ер в и н ш й в то р и н н i значения бильш осч заф ш со ван и х н и м п р ш п п в тв , нави* па- pajiejii з iHniHX с л о в ’ян ськ и х т а р я д у н е с л о в ’я н ськ и х м о в”4.

У npoH cci ство р ен н я

Галицъко-русъких народных npunoeidoK

I. Ф ранко звер- тався до на! и она ль них т а евр о п ей ськ и х здобутю в у га л у н п ар ем ю ло ги , зокре- м а п раць В. В ю ловського, Г. 1лькевича, М . Н ом иса, П. Ч уби нського, М . В аля, К. В ан дера, О. К ольберга, Й. Г аллера, К. К рум бахера, С. Ф ранкена, Г. Ф р1ш бь ра, Л. Ч апш ського, А. Ц ш щ ал е, А. Затурецького, Я . Л ю блш ського, Ф. Ч елаков- ського, В. Д аля, М. Д икарева, П. С и м ош , А. П л ь ф е р д ш га , Е. М уки, I. Н осови - ча, П. С лавейкова. С еред н ай ав то р и тетш ш и х праць, п р о в щ ш u e ï я к и х було п о к л ад ен о в основу зб1рки, я к зауваж увалося,

Księga przysłów przypowieści i wyrażeń przysłowiowych

polskich

С ам у ш а А дальберта. С. А д ал ьб ер т п рац ю вав н ад своею збгркою з 1883 до 1894 року. П о л ьськи й д о сл щ н и к ш д ш ш о в до парем ю логи я к до сам о стш ш и науково! д и сц и п л и н е Я к п и сав н азв ан и й д о сл щ н и к , am польська, am заруб1жна л п е р а г у р а не м али п р ащ , щ о в ßiбрала б y c i книжков1 д ж ер ел а в п ев н у систему. Й ого зб1рка м ю тить близько 5 100 го л о вн и х вираз1в, тобто окр ем и х статей, щ о налнгую ть м айж е 30 000 парем1й, не враховую чи вар1ант1в. У весь матер1ал

Книги

подигястъся н а два в ел ш б розд1ли. П ер ш и й склад аеться з у ж е охопленого друком

Marepiairy (yci

в и д аш до того ч асу сп е щ а л ы н збгрки п ар ем ш , етн огра- ф1чн1 п р ащ , виписки, зр о б л еш з T B o p i ß н а й в и д а т ш и х п и сьм ен н ш ав X V I, X V II, X V III ст.). Д р у ги й роз;йл складаю ть матер1али, щ о щ е не були надрукован]. С. А д ал ьб ер т нам агався у н и к ати пом и лок, я и д о п у ск ал и його п оп ередн и ки , н асам п ер ед у к л ю ч ен н я ч у ж и х npncniB ’ÏB у зб1рки п о л ьськи х присл1вЛ'в, н ам а­ гався зал и ш и ти и л ь к и tî одинищ , щ о м ал и чi ткi о зн ак и napcMi й, хоч це йому, як видаеться, не завж д и вдавалося, о ск ш ьк и не була н ап р ац ьо ван а в iд п o вiд н a тео- p ia щ одо р о зу м1ння паре n i й. В и п и сував ïx i3 д о сту п н и х н а то й час дуж е скром - н и х дж ерел. Згодом С. А д ал ьб ер ту п о щ асти л о п озн ай о м и ти ся з I. Б ерш тей н ом , я к и й на- дав й ом у м ож ли вю ть користування своею при ватн ою oionioTeKoro, щ о Hani ч у­ в ала п о н ад 2 000 екземпляр1в к н и г сам е з парем1ями. С. А д ал ьб ер т оп рац ьовував стародруки , ру ко п и си Я . П ш ибильського, T. Jli-

niHCbKoro

т а

iH.

Н е зал и ш ав п о за увагою й y c i д iaл eк тн i приел

i

в 'я з ргзпих

peri-

о ш в (сш езью , прусь

Ki.

Ma3ypcbKi, каш убсьш тощ о). ГЕд час ф iкcaц iï п а р е м ш i3

pi

m n x друкован их д ж ер ел зазн ачен и й п ар ем ю гр аф керувався о сн о в н и м п р и н ­ ципом — п одавати ïx без ж о д н и х скорочень т а п ереробок, нав1ть зберш аю чи Bei

apxaÏ4Hi MOBHi

ознаки, л и ш е

3i

зм1ною орф ограф й’. B ina кожно!' паремй', ïï

Bapi-

ан та або ц и т а та i3 стар о п о л ьськ и х п и сьм ен н и ш в автор зб1рки подавав у скоро- чегап дж ерела, з як и х ïx було взято.

Закц ен туем о у в агу й н а концепцп

Книги,

м етод n u i ïï укл ад ан н я. Д о м о м ен ­ ту появи u ieï npaui. я к ствердж ував сам автор розглядуван ого дж ерела, н е

ic-

н увало си стем и вп о р яд к у ван н я й у к л ад ан н я п ар ем ш н и х

3ÖipoK:

опис

yeix

кон- ц еп ту ал ьн и х засад цього п р о ц есу зал и ш ався в рукописи Я к п р и к л ад р о зум ш - ня алфав1гного р о з м щ е н н я

napeMiftHoro

матер1алу в сл о вн и ку н аведен о

Mip-

куван н я С. Я ховича. Звичай н о, в найб1лы п их збгрках napeMiń, в и д ан и х до kïh

-

ця X V III ст., зустр!чаеться ви клю чн о а л ф а в ч н и й п о р яд о к у к л ад ан н я за п ерш ою

ni repoio

абетки. О д н ак у ж е н а той час стало зрозум ш и м , щ о так а си стем а була н ай м ен ш зручною д л я викори стання.

4

М. М. Пазяк,

Укратсъю приаив'я та приказки. Проблемы паремгологи та паремюгра-

фй,

Кшв 1964, с. 8.

236

С. А д ал ьб ер г зап роп он ував нову алф авггао -гасл о ву си стем у у к л ад ан н я п а­ рем ш , щ о п о л егш и л а користування цим матер1алом. Завдан н я у к л ад ач а

3oip-

ки п ар ем ш С. А д ал ьб ер г пор1вню вав i3 завд ан н ям б!блю текаря, „щ еал о м якого е р озм п ц ен н я кн и ж о к у т аки й cn o ciö , щ об п ош у ку ван у кн и ж ку вд ало ся вщ н ай - ти якн ай ш ви д ш е, без ж одн и х труднонцв” 5. З ап р о вад ж ен и й у к ш т а „П редм ет- н и й п о каж чи к” , м ю тить близько 40 000 п о си л ан ь

i

дае зм огу легко в щ н ай ти па- рем и , п о в ’я заш з головн и м виразом . У “П ередм овГ ’ до сл о вн и ка зазначаеться, щ о y ci п ри ш и в’я, зо сер ед ж еш п щ п евн и м головн и м виразом , р о зм п ц еш в алф а- BiTHOMy п о р яд к у за п ерш ою буквою кож но! п ар ем п й пронум ерован!. Я к щ о пев- н а парем1я м ал а к т ь к а Bapiam iB, то н ай ст ар ш и й i3 н и х подано н а п очатку в е­ л и ки м друком й п озн ач ен и й циф рою , а за н и м у ж е в х р о н о л о п ч н о м у п оряд ку (м ен ш и м ш риф том ) y c i m in i6. С. А д ал ьб ер г наводить коротю , але в и ч ер п ш п о ­ ясн ен и я щ одо вж и ван и я п арем п ,

ïï

п о яви й

icTopiï,

щ одо арха!зм!в, д1алектизм1в тощ о, ш од! вдаю чись до зю тавлен н я ш ф о р м ац п i3 б ш ы п р а н ш х дж ерел. У

Kurni

м ож н а п р о ст еж и ти icTopipo в и н и к н ен н я та в и кори стан н я п арем ш , отрим ати ш - ф орм ащ ю , в я к и х зб1рках в о н и м ю тяться

i

в я к и х записан! вперш е, як!

Bapianra

мае кож на кон кретн а парем !я, я ю д а в ш автори вж и вал и

ïï

до ч и т е л я охоплен- ня вщ п о вщ н о ! паре ni й но! о ди н и щ дан ою зб!ркою . О тж е,

Книга

С. А д ал ьб ер та е н ео ц ш ен н и м i багатим н ад б ан н ям я к ко н кр ет­ но для с л о в ’янсько!, так i европейсько! п ар ем ю л о гп загалом . Ц ю прац ю б р а­ л и за о сн ову А. Б рю кнер, я к и й 1895 р. в и д ав зб!рку

Przysłowia, kartki z dziejów

literatury i kultury polskiej

, я к продовж ен н я р о б о ти С. А д ал ьб ер та з ’я ви л ася ф ун­ д ам ен тал ьн а п р ац я Ю . К ш и ж ан овського — ч о ти р и то м н а зб!рка

Nowa księga

przysłów i wyrażeń przysłowiowych polskich

(1 9 6 9 -1 9 7 8 ).

I. Ф ранко високо ц!нував п а р е м й ш у зб!рку С. А дальберта, м абуть, то м у в!н так часто звер тався до не!' й викори стовував для у кл ад ан н я

Гапицъко-русъких

народних npunoeidoK,

н аводячи п ольсью п аралелц залучаю чи д ж ер ел ьн у базу цього словн и ка, о сю л ьк и „хот! в показати, яким е вщ ео то к укра'ш ських o p n ri- н ал ьн и х припов1док, а скш ьки взято в!д великорос!в, бш оруш в т а п о л я ю в .. ,” 7. Н аведем о п р и к л ад и к!лькох сл овн и кови х статей, де I. Ф ранко звертаеться до згад ан о ! вищ е зб!рки польського п арем !ограф а. Ц е в ш ро б и в з метою : 1) nopiern n n n i зн ачен и я укрш нсько! п ар ем й з п о л ьськи м екв!валентом , напр.:

Добра баба до и opadu.

Ж ш о ч а р ем о н стр ац и я суп роти чолов1чого: й д и теть, щ о ти м е т п о м о ж е т ! З о в т м !нш е зн ач ш е м ае спор!дн ен а з сею п р и лов!д- ка у П оляк!в (A dalb. B ab a 93):

Poradę do baby, a przez nią do czarta,

себто: x i6 a ч о р т м ож е д а т а rip n iy раду, я к б аб а (ГРН П -т. 1, с. 39);

3 батов би i 6ida ктця не

урвала.

“ Б щ а” в з Hani ню чорта; “ ю н ц я урвати ” — д ш т и до ладу. У П оляю в п р о ­

стиле: Z

babą czart nie poradzi (Adalb. Baba 37)

(ГРН П -т. 1, с. 40);

2) п ош уку сп особ у п оясн ен и я п ар ем ш п р и в и н и к н е н т п ев н и х труднопцв, напр.:

Маеш бабо редути!

Р ед у та — м аскови й баль. О пов!даня, яке дало, оч е­ видно, почи н lift п ри п овщ ш , про нещ асн! при годи б аб и н а м асков!м б ал i, я не чув. П ри п ов!дка перв!сно польська, вж иваеся, коли кому н еспод!вано тр аф и ть- ся якась при крю ть або переш кода. A dalb. B ab a 68:

M asz babo redutę!

— також не п оясн ен о (ГРН П -т. 1, с. 41);

Як 6ida, то до Жида, а як мине 6ida, пай didbKO

бере Жида.

Ж и д у ceni зви чай н о — ш инкарь, у якого лю де зали ваю ть свое горе ropißKOio. Розум!еться, щ о коли м ине п о тр еб а такого хвилевого забутя, зви чай

-5 S. A d а 1 b е rg,

Księga prziPów przypowieści i wyrażeń przysłowiowych.

Warszawa 1889-1894, s. 13.

6 Там само, с. 15.

71

.Я.

Франко,

Лист доМ. П. Драгоманова eid 4 грудня 1883 р.,

[в:] йоге ж,

31брання тво-

piey 50 т..

Кшв 1986, т. 48, с. 383-384.

н и й ч о л о в ж до корш м и не йде тай суп роти Ж и д а не п очуваеся до ш яко'1 вдяч-

ности. Б л и зш а до H a n i o ï п о л ьська припов.

Kiedy bieda, to do Żyda, a p o biedzie

za drzwi Żydzie!

(A dalb. B ied a 57), хоча тут очевидн о хар актер и зу еся полож ено i н а с тр ш польського пана, щ о в б щ п ози ч ае в(д Ж и д а rp o n ii, а п о и м зн о в п о во ­ д и ться з Ж идом я к i3 собакою (ГРН П -т.1, с. 92);

3) п оясн ен и я п арам етр!в у ж и ван н я, п одан н я стш п сти ч н и х п р и м п о к , напр.:

Bida учить хл1ба.

Е л ш ти ч н о зам. добувати xnioa. Троха ш акш е, ж артли во у П о- ляю в:

Nauczy bieda pierogów jeść

(A dalb. B ied a 112) (ГРН П -т.1, c. 77);

4) п оясн ен и я походж ення п о л ьськи х та у к р а ш с ь к и х п р и п о вщ о к, напр.:

На­

учит 6ida попити, коли ся нема чого вхопити.

Н атяк н а б ц щ и й стан д а в ш х по-

П1В, щ о ж и л и з ласки гром ади. Значш е: б i да п рим уш уе чолов1ка пром иш ляти, про себе, давати coöi раду, щ об не т е р н и и голоду. Д о сл о вн о з руського п ерекла- дено у П оляю в:

Nauczy bieda popić, kiedy niema czego chopić (Adalb. Bieda 74).

(ГРН П -т.1, c. 85);

Кожний блазен свогм стройом.

К ож н и й ч о л о в ж м ае в co6i дозу дурноти. В зято з поль. A dalb. B łazen 12 (ГРН П -т.1, с. 102).

О д н ак I. Ф ранко шод1 не п огодж уеться з С. А д альбертом i ш у кае п оясн ен и я о к р ем и х cnie у ш ш и х словн иках, напр.:

Вдячнии як баран.

М абуть iporna; баран ш товхае й того, хто д ае й ом у ïcth

,

пор. польське (з ш ш и м ßi стрем ):

! maty bar ап

często czabana wybodzie

(A dalb. B aran 11). В арто завваж и ти , щ о А д ал ьб ер т по- ясняе: „czab an — gatu n ek w ięk szy ch b aran ó w ” , хоч у сл о вн и ку Л щ д е Mir зн ай ти власти ве пояснене: в ели ки й вш , або п астух-волар (ГРН П -т.1, с. 52).

1нколи I. Ф ранко заперечуе подане С. А д альбертом поясн ен и я, напр.:

А бто?Бто. А чорно? Чорно.

Х а р а к т е р и з у ю т ч о ло в ж а, щ о без власш п дум ки при такуе всьому, щ о чув в щ ш ш их. Те сам е у П о л яю в

(Adalb. Biało 1).

Р ей по- ясн я е (та м абуть не сю приказку, хоч А д ал ьб ер т п р и точуе сю ди його пояснене): С о m a b y ć biało, niech ajże b ęd zie biało; a co m a b y ć b rudno, niechaj b ęd zie brudno, a złego n ig d y nie chw alić, a dobrego nie ganić. C e п о ясн ен е н ал еж и ть рад ш е до д а л ь н ю ю ч. 4 або до якою ь под!био1' п р и п о в щ к и (ГРН П -т.1, с. 97). I. Ф ранко, я к i С. А дальберт, розглядав п ар ем ш н и й склад м ови ш ироко, дещ о ш ирш е, ш ж розум i ють його су ч асш паре м ю логи п р и ш ироком у ni д ход i до 1'хнього трактування. Н а його думку, я к i н а д у м ку С. А дальберта, це „не и л ь к и м о р альш , ф ш о со ф сы б судж ення, життев1 п рави ла, але також neBHi сте- р ео ти п ш о с о б и с п реф лексп , ви сл о ви загал ьн о л ю д ськи х почуван ь, проклят- тя, ж арти, у щ и п л и в о с и , висм п ован н я, пор1в н яння i ф1гуральн! звороти, як i деякз, якщ о м ож н а т а к сказати, вив!трен1 ф орм ули в орож б и — „п р и м о вл ян ь” , < ...> найрiзн ом ан iт Hirni п арод и (м олитов, обряд1в, зак лять i н а в п ъ серй озн и х npucniB ’ÏB) < ...> , деяга „ з а с т а р е л ” загадки, зн ачен и я я к и х стало з часом настш ь- ки п розорим , щ о народ п ер естав у в аж ати ïx загад к ам и i вж ивят я к п р и а и в ’я” 8 . У краш ська м ова, зваж аю ч и н а ïï кон такти з 1н ш им и нац1оналы ш м и м овам и, щ о п о в ’язан о з пол1тичними, культурним и та економ1чними в за ем о зв ’язкам и з в щ п о вщ н и м и народам и, зап о зи ч и л а neBHi м о в т елем енти, щ о були ш noTpiö- ш д ля гарм о ш й н о го розвитку. Д осл!дж ую чи ц ей п р о ц ес, Л. Ткач зо кр ем а наго- лош уе, щ о „п о зи ти вн и й 6iK цього п р о ц есу п олягав не л и ш е в засво ен ш укра- ÏHCbKOK) м овою н о ви х п онять, а й в актив1зацй п о ш у ю в н ай бш ы п в!дпов!дних до си стем и у к р аш ськ о1 м о ви п и том и х 3acooiß ïï вираж ення. В засм о;ия з ч уж и м и м о вам и ство р ю вала вiд п oвiд н e тло, н а яком у було ni тю т е у св щ о м л ен о сам

о-8

3 фольклористичног спадщини Нана Франка.

Недрукована передмова до збцэки присшвчв,

шдготовка до друку. переклад i вступна замггка О. I. Дея, [в:] „Народна творчють та етнограф1я”,

1963, № 2, с. 94.

238

бутш о зн ак и у к р аш ськ о ! м ови, а також п щ тр и м у в ал о Ti м о вш п ар ал ел г в я к и х збереж ен о д авш р и си у кр аш сько ! м ови, в щ тв о р ю в аш м 1сцевим и д1алектами” 9 . М. Д ем ськ и й також схарактери зував п р о ц ес зап о зи ч ен н я в м еж ах не у к р а- ÏHCbKOÏ лП ературно! м ови загалом , а о к рем и х ïï д!алект!в, щ о, зви чай н о, згодом п евн и м ч и н о м вп ли вае й н а р о зви то к у к р аш ськ о ! лП ературно! м ови, о сю л ьки зап о зи ч ен н я п о тр ап л яю ть у л П ер ату р н у м ову й ч ер ез д1алекти, nopißH.: „Д ля ч асти н и б о й ю вськи х ф разем д ер и в ащ й н о ю базою п о сл у ж и л и ш ш о м о в ш ф ра- земи. Т ворения ф р азем и н а 6aai чуж ом овного м атер i ал у в суч асн о м у м овозн ав- CTßi трактуеться я к зап ози чен н я, а сам п р о ц ес п ереходу з одн! е! м о ви в in nry — я к си стем н а тр ан сп о зи щ я. Щ оправда, од ш м о во зн ав щ зап о зи ч ен н ям и вваж а- ю ть лиш е r i ф разем и, щ о п р и ш и л и в м ову ззо в ш i вж и ваю ться в ш й у том у виглядг в яком у в о н и в! дом i ч и були вщ ом ! в м о в ь д ж ер ел ! (скаж ем о вщ разу, щ о такого р о д у зап о зи ч ен ь н а тер и то р н бойш вського ар еал у нем ае), m m i — i ri, щ о зап о зи ч еш без зм ш , i i i, щ о п евн и м ч и н о м адап товаш м овою , я к а занозичуе. С ам п р о ц ес адап тац и , я к й у pasi з лексикою , тр акту еться я к калькування. С е­ р ед ад ап тован и х чуж о м о вн и х ф разем розр1зняю ть тонн i кальки, тобто таю ф р а­ земи, щ о без будь-яких вщ х и л ен ь в щ тво р ю ю ть л екси ко-грам ати чн и й ск л ад чу- ж о! ф разем и, т а неточш , ч и гак i, в я к и х до п у щ ен о п ев ш bi лхи л еп н я в лексико- гр ам ати ч ш й передач! о к рем и х ком понент!в (сам е т ак и х ф р азем -к ал ьо к найб1ль- ш е в б о й ю вськи х гов1рках). 3 ч у ж о м о вн и х ф разем у poni д ер и в ат ri йних баз для б ой ю вськи х ф разем найчаст1ш е ви ступ аю ть п о л ь с ы а ” 10. Високо ощ ню вав процес запозичення, насам п еред з польсько! м ови, й I. Ф ран ­ ко, BceoiHHO ви ко р и ставш и для фтксацп й 1нтерпретацй' подтбних зап о зи ч ен ь i сл о вн и к С. А д ал ьб ер га

Księga przysłów przypowieści i wyrażeń przysłowiowych

polskich,

про щ о й ш л о ся в ц ш науковш студй’. У п роцес! ви ко р и стан н я зазначе- ного словн ика, я к бачим о, I. Ф ранко н асам п ер ед ставив д ва о сн о в н и х завдан- ня — в и яви ти п ольсько-гали ц ьк! в!дпов!дники, щ о ф у н к ц ю н у вали н а Г аличи- ш напр. X IX - н а поч. X X ст., i з ’ясувати загалом специф !ку польського впли ву н а ф орм уван н я гал и ц ько -р у ськи х припов!док, як i I. Ф ранко з!брав. KpiM того, в ш проанал!зував п ар ем ю л о п ч н у концепц!ю С. А дальберга й пе- рейняв найб!льш прийнятне для влас но! концепцй' побудови парем !йного слов­ ника, зокрем а систем атичний розподш п арем1Й за опорним и словам и (опорно- гаслова систем а класифпсацн), розм !щ ення припов!дкових одиниць за алфавггом для зручност! користування матер!алом. Ф. К олесса писав: „З а прикладом Ван- дера та А дальберга дав ! Ф ранко порядкове нум ерування п ри п овщ ок ш д кожною темою , а п ри том у порядкове нум ерування вс!е! колекцп, щ о йде в жив1й пагш а- цй' на Bepci кож но! сторш ки, щ о влекш уе цитування й виш укування noxpiÖHHx п р и к а зо к ... Франк! в зб!рник припов!док у nopinirnnni з штттим и визначаеться ще й тому, щ о BiH прикладав вели ку увагу до географ!чного р о з м щ е н н я ” 11. О тж е, I. Ф ранко збагатив теорпо i п р акти ку у кр аш сько ! парем !ограф й , пе- р ей н яв ш и д о св щ С. А д ал ьб ер га й талан о ви то р о зви н у вш и його ще!', проте ви- о к р ем и вш и й деяю недол!ки, щ о щ лком слуш но з огляду н а п о ст у п о ви й х а р а к ­ тер науки загалом . П ерсп екти ву д о сл щ ж ен н я вбачаем о в необх!дност! повного й п осл щ о вн о го анал!зу словн и ка п ар ем ш , у кл ад ен о го 1ваном Ф ранком , д ля в и о кр ем л ен н я в!д- пов!дн и х ти ш в зап о зи ч ен ь з у р ахуван н ям п рагм ати ки у с тал е н и х вираз!в.

9 Л. О. Ткач,

Укрспнсъка лтературна мова на Буковым в кгнщ XIX- на початку XX ст.

,

ч. 1., Матер1али до словника, Чершвщ 2000, с. 11.

10 М. Т. Демський

,Деривацтна база д1алектног фраземиз богтвсъкого ареалу,

[в:] Укра-

шська д1алектна лексика, за ред. I . Г. Матв1яса, Кшв 1987, с. 58.

11 Ф. Колесса,

1ван Франко,

[в:] “Дзвш”, 2006, ч. 8, с. 93.

О. П расол