ч
Ч. 130. Львів, пятниця дня і і (2 4 .) червня І904. Річник VIII.
Передплата в* »РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
ВЖ ЦЇЛИИ рік . . 20 кор.
на пів року . . 10 кор’
на чверть року . . 5 кор.
на місяць . . Г70 кор.
За границею
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не возьм еш милостп і віри не воаьмеш , бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Ш аш кевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят о о ’|, год. пополуднії.
Редакции, адмінїстрация і експедицпя «Руслана» під ч. 1.
пл.Домбровского(Хорунщини).Екс- педнціїя місцева в Аґонциї Со- коловского в пасаж і І'авс.мана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застереж ене. — Р екляи аци ї неопечатані вільні від порта. — О голош ена зви чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.
ї п аи
Коментар д-ра Крамаржа про політичне положене.
(X) Перед кількома днями подали ми промову д-ра Крамаржа про політичне по
ложене в Молодій Болеславі. Ся промова відбила ся доволі голосним гомоном в нї- мецкім і в півурядовім дневникарстві, а від- гіовідиіо на сі голоси дневникарства можна уважати нову промову сего молодоческого проводиря на вічу в Т а б о р і.
Др. Крамарж заявляє, що єго попере
дньої промови не треба уважати ані яко пророцтво будуччини, ані яко погрозу, ли
ше яко погляд ческого народу на сучасне політичне положене, як оно уложило ся сугіротив правительства д-ра Кербера і ви- сновані із сего ПОЛІТИЧНІ ПОСЛІДОВНОСТІ!.
Так думають в Ч е х а х навіть н а й к о н - с е р в а т и в н і й ш і ж и в л а і накликують тепер до витривалосте. Бесідник схаракте
ризував відтак почин нїмецкої обструкциї в ческім сонмі, котрої творцем уважає д-ра Кербера і називає єго правительство неща- стєм для держави. Від 17. жовтня 1899 р., коли правительство піддало ся нїмецкій обструкциї, упала конституцийна засада.
Спасти державу може лише н о в е п р а в и- т е л ь с т в о з в іл ь н и м и р у к ам и , непо
рочною минувшиною і доброю волею та рішучостю, щоби змогло розвязати трудне питане. Наколи Чехам поведе ся повалити теперішнє правительство, то се буде добро
дійством для держави, бо кліка непримири
мих Німців довела вже раз державу до фі
нансової, економічної і політичної руїни.
Тоді щезне обструкция і в ческім соймі, бо там нїмецка обструкция не є непобіди- ма, але тепер не була нора починати там завзяту боротьбу з нею. Н їм е ц к а об
с т р у к ц и я в П р а з і не з д е р ж и т ь Ч е
х ів в ід о б с т р у к ц и ї у В ід н і. Хто чи
слить на фінансову нужду Чех, сей ііере- числить ся. Сойм і краєвий виділ буде ли
ше приневолений затягати довги, а кр. ви
діл не зробить більше довгів, як сойм У з д о р о в л е н є к р а є в и х ф ін а н с ів мо
ж е л и ш е у В ід н і по с л ід у вати.
Др. Кербер уживає мало успішного способу: в и ж и д а т и . Для Чехії! се не
відповідне, бо они покажуть, що зуміють довше ждати як правительство або держа ва. Ті, що числять на нервовість Чехів, також перечислять ся. Так само не допу
стять ся Чехи йамоубийства з нетерпели
восте, бо они не мають охоти виступати проти напастей і доносів, як сего сподїва- ють ся Німці і охоронять нарід перед лжепророками, змагаючими до сам о у бий- ч о ї п о л іт и к и . Нехай лише правительство розвяже державну раду, а дістане на се ческу відповідь. С м и р н їй ш и х п о с л ів не д іс т а н е , а н а в іт ь сі, що баж али-б б у ти у с т у п ч и в и м и , не з м о ж у т ь б у- т н т а к и м и, бо дістануть від народу рі
шучий приказ о с т а т и н е п о х и т н и м и і правительство певно заведе ся в своїх рожевих а г р а р н и х м р і я х .
Одиноким способом видобути державу
з тяжкої недуги є уступ діє міністерства д-ра Кербера. Певно, що й тоді через ніч не змінило-б ся зараз політичне положенє, не ирийшло-б до національного мира, але обидва народи були-б щасливі, що могли би жити побіч себе без боротьби безна
станної. Очивидно, наколи народну загорі- лість так далеко посувають, що хотять ви
кидати з кладовищ ческі написи, тоді не можливе спільне гіожитє. Головним услівєм сего є рівноправність, лише правительство свобідне на всі боки може до сего дове
сти і підготовити такий мир. А коли се бу- ло-б неможливо, тоді сама держава мусить собі помогти. Чехи не лякають ся само
владства, бо їх державно правні, культурні і національні домаганя є управнені і нарід вірить в наконечну побіду, хоч моше лише з трудом дійти до неї.
Длятого ческі мужі довіря не можуть нїчогп иншого дораджувати народови, як в и т р е в а т и і н е п о д а в а т и ся!
В справі орґанїзадяї учительства.
(Конець).
Далеко важнїйшою квестиєю, яку предста
влено в згаданій статі, є каса. Хто знає, які відносини панують між учительством, як тяжко неодному з нас живе ся, сей пійме значінє і вагу одпованя каси запомогової. Я приняв ся спімнути о тій справі в «Русланї», бож «Діло*
дуже мале число учителів читає (тай то не в пору, але за який тиждень по виході), очивидно з «десятої руки». Се не сьміх, але дійсний факт, а бути може, що неодип не буде цілком читати о сім, що порушено, а так, згадає ся ту, а мо
же ще й деякі иньші часописи зводять ласкаво посьвятити справі кілька слів, то вона і рознесе ся широко, а на віче, в якого програмі нале
жить конче помістити тую справу, прибуде не- один з товаришів з гадкою або материялом, що допоможуть точнїйше роздивити ся в ситуації'].
Не стану доказувати потреби такої каси, кождий признає, що вона потрібна, а хочу лиш застановитись над сим, чи належало би її полу
пити з нашим Товариством педагогічним, чи поставити окремо? Після мене, се повинна бути інституция самостійна. Чому? Наше Тов-о педа
гогічне взяло на себе тілько гуманних обовяз- ків, що норучувати єму ще і ведене такої ін
ституциї, як каса запомогова, се хиба може вчинити несьвідомий патріотичної праці членів Виділу Тов-а. Є річию звісною, що ведене каси, котра, після надій, повинна би широко розвину
тись, потребує великого вкладу праці, якої Ви
діл Тов-а при нинішнім ході річий, не міг би піднятись. З того єдино огляду я пишусь за заснованєм інституциї окремо від Тов-а — хиба, що змінило би ся відповідно єго статут і пере
вело орґанїзацию — хоча правду сказавши, се не є річию пожаданою відтягати від праці, яку Тов о предприняло і на славу Руси сповнює.
Чи заложенє такої каси самостійно є у нас можливе? Є, і то ще я к ? Приймім, що в єї члени вступило би яких дві тисячки люда з дрібними місячними (річними) вкладками, то можна зложити капітал, який при добрім орудо- ваню може становити достаточннн фонд на вся
кі підмоги. Ходить тілько о се, чи таке поважне
число членів-учителїв могло би зібрати ся ? По
винно. При добрій волї і охоті, а з л у ц і сил могло-б чейже знайти ся з цілого контингенту педагогів і єго прихильників так мінімальне чи
сло охочих.
Хтонебудь міг би закинути, що в насістну- ють инші товариства фінансові, тож не слід роздроблювати сил. То правда, що вони є, одна
че наша інституция мала би цілковито відмінну від тамтих задачу до еповненя, задачу, якої во
ни не мали і не могуть мати.
Установлене бюра безплатної помочи пра- вної (яка, мимоходом сказавши, буде неодному по
трібна), вступленє в зносини з касами хорих, з то
вариствами асекурацийними, виєднюванє всяких пільг, а що найважнїйше згуртоване учительства
— ото задачі, які мала би вона сповнювати.
Комітет вічевий зглядно Товариство педа
гогічне повинно проте: 1) поставити в програмі нарад сю преважну квестию, 2) вистаратись о взірці статута анальоґічних Товариств инших народів, пр. Чехів, 3) зглядно подати вічевикам субстат до нарад, 4) віче повинно вибрати ко- місиго, що розслїдила би річ, оцінила значінє та евентуально поробити кроки в цілії заснована такого Товариства, 5) на покрите коштів засно
вана вічевики і охочі зложили би певну суму гроший зглядно покищо Т-во педагогічне може вложилоби на сю ціль фонд запомоговий учи
телів.
На тім і кінчу в тій надії, що справа не перейде без відгомону у наших патріотів і не- один ще появить ся голос, що виразнїйше та точнїйше розбере річ або подасть -свої гадки, якими зможе користуватись віче.
Впрочім є се річию дуже пожаданою, щоби порушена квестия стала предметом розмов, на
рад кожних товариских сходин навіть двох-трох одиниць, а висліди всього подавати, чи то до головного Виділу Товариства педагогічного, чи до філій — навіть погляди одиниць вельми при
чинять ся до розясненя річи, що може до часу віча уявитись в якійсь конкретній формі.
Тож до діла товариші, не дайте заснїтитись так величезній гадці!...
/
Повиборче поколосє.
БеиІзсЬез УоІкзЬІаІІ з д. 21. с. м. містить під заголовком «всепольскомосквофільска коа- лїция» допись зі Львова, яку наводимо тут в повній основі:
«Галицкі вибори творять зовсім непочесну главу в політичній історій найбільшого коронно
го краю нашої половини держави. Як звісно, переведено дня 14. с. м. доповняючі вибори на місце десятьох руских ПОСЛІВ, ЯКІ МІЖ ИНПІИМ в наслідок відкиненого польскою соймовою біль- шостию внесевя пос. Барвіньского на основане рускої Гімназій', зложили свої мандати. Отже те
пер всеполяки, які мріють про віднову давної польскої републики і тому рішучо виступають против всяких признань для Русинів, заключнли коалїцию з русофілами, які стремлять до злуки з Росиєю та осуджують самостійний розвій ру- ско україньского народа, заключили єї в сій ці
лії, щоби побороти заслуженого коло піднесена руского шкільництва посла Барвіньского,
Від пів року нападала на него і чернила польско шовіністична і москвофільска прасаі
2
розиовсюднювано клеветні відозви між маси на
роди, сумної слави польский центральний комі
тет, брідский, всепольский льокальний комітет, виділ повітовий і москвофільский штаб Гене
ральний зі своїми агентами пустили в рух всі свої сили, всі випробувані в Галичині' виборчі штуки, щоби побороти дотеперішного посла.
Посол Барвіньский, який завсїгдй отверто заступав самостійний, національний і культу- ральний розвій руского народа та став недові
дним всеполякам і москвофілам своїми] періо
дично в галицкім соймі ставленими внесеними на основане руских шкіл, мусїв на висший роз- каз уступити москвофільскому кандидатови, о.
Еффиновичови, політичному зерови, коли прочих девять сецесіовїстів перейшло без трудности.
Тож для теперішнього політичного напрям
ку в Галичині є дуже знаменним, що якраз сей, що завсїгдй з повним уміркованєм виступав так в соймі, як в державній раді', але був звісний, як рішучий противник москвофільскої партиї, мусїв уступити поля москвофільскому кандида
тови, який тілько при помочи найогиднїйших виборчих ошук міг осягнути мандат. Також зн а менним є, що дві противоложні партиї, але обі перті ненавистию против руского парода і єго національного та культурального розвою, — по
дали собі руки, щоби переперти москвофільско- го кандидата. Чи сей політичний напрям, який в вісімдесятих роках XIX столїтя зродив був звісний процес за зраду стану о. Наумовича і радника двору Добряньского, лежить в інтересі Австриї, нехай розважать собі добре міродатні круги».
Япаньско-росийска війна.
Набіг адм. Скридлова.
Як критично треба припимати вісти з по
ля битзи, доказує справа набігу адм. Скридлова.
Нечайно появила ся була вістка про єго появу під Порт-Артуром. Здає ся, що пустили єї самі Росияни уіа Владивосток-Петербург-Льондон, що
би відтак дістала ся через Токіо-Чіфу до адм.
ТоГа і в сей спосіб змилила єго увагу. А тим- часом вибрав ся Скридлов на побережи Япанїї і затопив там аж пять кораблів: три великі транспортові і два менші, а надто ушкодив один кружляк, який хотів боронити потапаючі кораблі.
Тепер жеж наспіла вість з Владивостока, що ескадра вернула там шасливо, а рівночасно з Токіо доносять, що адм. Канімура, не бачивши росийскої фльоти, завернув з безхосенної пого
ни і поплив на своє давне становиско. Але і тим вістям не можна вірити беззглядно, бо росий- ску ескадру бачено відтак вже на півночі! (бути може, що погнала ся за япаньскими рибаками на кити в росийских водах), а і всі донесеня про невдячний поворот Канімури, про обурене,
Др. А н д р ій Чайковський.
Дві стрічі.
(Дальше).
Я нагадав від разу. Качкою звав ся один із моїх шкільних товаришів у ґім н ази ї. Він від мене нераз відписував препарациї, я йому робив шкільні задачі. І варто було йому зробите т о вариську прислугу, що називаєть ся підповіда- нєм, бо добрий був хлопець: знаменитий Гімна
стик і пливак, і мав цілу зиму яблока, які при
носив до школи. Яблока, розумієть ся, походили з чужих садів, до яких він по тодішньому зви
чаю заходив як до своїх, і зносив до себе їх богацтва як борсук.
Тямлю, коли я прийшов раз на його стан- цию, то побачив під постїлю кілька скринок з яблоками. Вони були гарно повибирані і по- укладані в січці, через що міг їх задержати до Великодня. Качка був хлопець сильний і відва
жний. Садівники ховали ся перед ним і показу
вали що сплять, як він показав ся у садї.
Ся Качкова прикмета мені найліпше затя
милась. Сими яблоками він платив шкільним товаришам за відповідана, задачі і препарациї.
Та чи то сей самий Качка, мій товариш ? — по
думав я, і мене взяла охота гіровірити сю річ.
Я вийшов на плятформу стациї. Вже смер
яке панує против него в Япанїї, та про евенту- альність, що сповнить з розпуки гаракірі (роз
поре собі живіт), правдоподібно розширювані тілько на те, щоби улекшити єму засідку на владивостоцку ескадру. На всякий спосіб Япан
цї пересьвідчили ся, що они не є повними па
нами на своїх водах та будуть мусїли на буду
че свої транспорте беречи лучше, а се буде му
чите воєнну фльоту, роздроблювати єї та кошту
вати богато угля і] часу. Се не малий успіх Скридлового маневру, побіч материяльної шкоди, яку наніс Япанцям в людях і материялах.
Нові вісти.
Скридлов доносить до Петербурга: Дня 21.
червня вернула дивізия торпедовцїв під прово
дом капітана Виноградского, яка дня 5. с. м. ви
їхала була на побереже Япанїї. Торпедовцї нри- близили ся були до пристани Єсасалю на острові Гораідо, але не могли з причини мраки в'їхати до пристани. Виправа займила кілька торговель
них суден і транснбртовий корабель. Один з тих кораблів привела до Владивостока. Більшість торговельних кораблів везла рибу і риж до Са- сего і Сімоносеки. — До Берлина доносять з То
кіо, що на затоплених Скридловом транспортів- цях находило ся два мілїони єнів, які Япанцї викинули в море, щоби не попали в руки Ро
сини. Також находив ся на кораблях великий запас материялїв до будови зелїзниць і весь пі
шов на дно моря. Війска згинуло понад 2.000, а як росийскі жерела доносять в формі поголоски, навіть до 5.000. — Винахідчива льондоньска Баііу Маіі доносить, що генерал Куроки заатаку- вав Ляоян від півночи і в битві положив 1200 Росиян, які цофнули ся за укріплені горби. Се донесене є суперечне з урядовими росийскими рапортами, з яких виходить, що на правім крилі Япанцї стягнули свої иозициї, а тимчасом з всею силою напирають на лівім крилі против так не- фортупно відділеного корпуса Ш такельберґа.
Картинка з Манджуриї
Кореспондент «Києвлянина.» н. Дмитрич ось як описує свій приїзд до Манджуриї: Стация Манджурия... Конець великої Росиї, початок Ки
таю. А от і Китайці... жовтоногі, бурошкірі, зі шкірою, лискучої барви невичещеного самоваря, без вусів і без бороди, - они в ріжних позах крутять ся по стациї, наповнюючи воздух сво
їми чудними гортаними звуками. Перве вражінє від них таке саме, як від стада чвороногих, під
нявших ся на задні лаби та парадуючих на людскій сц ен ї.. Правда, се все люди низших китайских верств, бо всі убрані в чорній і синій красці; нема ні одного в жовтій, привільованій красці; але при тім всім, яка сумна мішанина нужди, бруду, убогости, темноти і пюдскої мер- зи... Обірванці в дранках, в росийских ходаках, пиджаках, капелюхах в росийских чоботях — якаж се чудна мішанина китайеко-росийскої бо- кало ся, і Качка саме наглядав зелїзничу служ
бу при засьвічувашо лямп. Я перейшов попри нього і приглянув ся уважно. Справді, він сам.
Обриси лиця ті самі, хиба що з довгими ву
сами.
— Пане портиєр — кажу — купіть мені з ласки вашої розклад їзди: я буду ждати на вас у почекальнї.
Качка взяв від мене двацятьсотиківку, вклонив ся по артикулу бючи рукою «в дах» і пішов. Я пішов до салі і сів на свойому місці.
З а якусь хвилю я почув у сінях мірене, вій
ськове ступанє ніг. Відчинились двері. Війшов Качка, здіймив шапку і пустив ся просто до місця, де я сидів. Я встав і дивив ся йому про
сто в лице. Не було сумніву, що се мій старий товариш.
— Прошу розклад їзди, пане!
— Пане портиєр — ви здаєть ся в С. хо
дили до ґімназиї ?
— До ваших послуг!
— А чи й тепер у вас у запасі яблока в зимі, як колись то -за школярських часів?
— Не розумію вас, пане!
— Ну, яблока можете мати й тепер, але хиба тепер не потрафите зсунути ся коміть го
ловою по линві з поверха!
— Що се значить ся ?
— Се значить ся, що я др. Н. ваш старий
сацкої черни, невиданої навіть Горким. Все те або шварґоче разом в десяток голосів, або тов- пчить ся скоро, або підло, по рабськи усьміхає ся, наслідуючи всі ваші движеня і усьміхи... Пер
ше вражінє, що вся та китайщипа сторонить від нас, ховає ся, розуміє ся, ненавидить нас і поко
ряє ся лиш силї і власти. — Щож, тут вже Ки
тай, питаю сибіряка, торговельника в лавці. — Який Китай, «ваше степенство», таж сама Ро
син... всьо наше... Нехай тілько чого між собою допустять ся, або з нами, сейчас наш капитан і відправить їх до їхнього судї, а сей зараз таки їм: »чик«... і торговельник повів рукою по шиї...
Н о в и н к и .
— Календар. В щ я т н и ц ю : руско-кат. Варто- ломея; рим.-кат. Иоана Хрестителя. — В с у б о т у : руско-кат. Онуфрія Бел. При.; рим.-кат.
Просиера.
— Пожарний Сокіл в Ременові, львівского по- віта засновано на статуті львівского «Сокола».
Статут затвердило вже ц. к. Намісництво.
— Арештована на Україні'. З початком мая за ряджено но містах України головно в Києві чи
сленні ревізиї та, що за тим сейчас слідує, мно- гі увязненя. В самій київскій вязницї запрото
рено з початком мая більш як 200 політичних переступників, між иншими звісних л'ітератів Рибакова і Павловича. В редакциї дневника
«Кіевскіе Отклики», котрих співробітником є Рибаков, переведено ревізию, після чого увязне- но Рибакова на улицп як-раз тоді, коли сей прощав ся з звісним поетом Бердяєвом і Шму- клєром. Вправдї увязнено їх всіх трех нараз, але вечером увільнено Бердяєва і Шмуклєра, Риба- кови задержано в вязницї. Сконфісковано та кож друкарню соціяль.-демократичної партиї, що тревала 5 літ, а коректорів увязнено.
— Сьвято Русинів в Америці'. Сего року мину
ло як-раз 10 літ, коли то маленькі брацтва з Шамокін і Кармель в Америці засновали при помочи щирих патріотів Рускии, народний Союз в Шамокін. З бігом часу зріс сей «Союз» не
звичайно так в члени, як і майно та значінє. а найлучшим доказом сего може бути, торжест- веннйй похід на ювилейній конвенциї »Р. Н.
Союза» в Шамокін, який відбув ся д. 30. мая с. р. Вже о годині 8. рано зібрали ся коло цер
кви всі рускі брацтва, долучили ся в коротцї з америкаиьскими товариствами і утворили вели
чавий похід. Ціле місто Шамокін вилягло на улицї, щоб придивити ся сему походови. На пе
ред!' ішла міска нолїция, а за нею пол'їцня огне
вої сторожі. Відтак слідували ветерани з іспань- скої війни з карабінами на раменах, ведені стар
шиною на кони. Дальше ішло пять відділів огне
вої сторожи в червоних сорочках і з цьвітами в руках. Поміж відділами тягнули конї сикавки, прикрашені також цьвітами. З а ними маиінру- вав відділ редменів, котрі представляли перших мешканців Америки. Кождий з них держав в ру
ці червону парасолю, а проводив ними старши
на па білім кони і цілий в білім одягу та з кри
лами на плечах. Тепер слідували Русини. На пе
ред! їхав оенователь «Союза» п. Талпаш на ко ни. З а ним несли новий прапор «Союза» і два товариш із шкільної лавки, та пригадую вам колишнє... Сервус, старий друзяко!
Качка почервонів увесь. Він ще не вірив тому, що почув, та жахав ся подати мені руку Може ще жаден доктор не подав йому руки. Та я не перестав налягати:
— Ну, старий шибенику, давай ручицю — я дуже тішу ся тою стрічою, та розкажи мені, як се ти сюди заблукав ?
Качка стиснув мені руку. З його очий сьві- тпла ся радість.
— Я не сьмів, пане докторе... я щось вас пізнавав, та далебі, не сьмів! Як би се виглядало, колиб так портиєр атакував інтелігентних паса
жирів...
— Дай собі спокій з паньканєм! Будьмо по давньому, от сідай хвильку! Пане буфетнику, дайте сюди пива!
Качка присів, оглянувши ся перед тим на всі боки.
— і! в третій клясї дістав двійку. Мені*
правду сказати, не хотілось учити ся. Мені по- добав ся мундур: а не маючи щб літного, я пішов до фінансів, звідтам до війська, вислу
жив вірно дванацять літ, а тепер я портнєром.
Стация подла. Не берусь навіть Газет продава
ти, бо мені і за порто не виплатить ся. Гроші за Газети розійдуть ся, а редакциям треба з а платити, бо пожалують ся до дирекциї... А як же вам ?...
