1 202. Львів, Четвер дня 10 (22) вересня 1898. Річник II.
Передплата
на >Р У СЛАНА» виносить: | в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав. '
; на пів року . . . н р. ав.
І на чверть року . . З р. ав. ;
• на місяць . . . . 1 р. ав. ; За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 2і франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
* 1
* і
4
«Вирвеш ми очн і душу ми вирвеш: а не возьмеш мнлости і віри не возьмеш.
бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня • крім неділь І руских С ЬВ Я Т І о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о г о — Експедиция ' місцева в Аґенциї Соколовского і в пасажі Гавсмана.
’ Рукописи звертав ся лише і на попереднє застережене. — ’ Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
! 15 кр. від стрічки. ’
і А
Честь народна.
«■Москвофіли годні спинити нашу про- сьвітну і економічну роботу* — сказало на днях «Д4>ло«. Ми додали до сих слів: »они спиняють і нашу національну та політичну роботу*. Чи суть докази н ате? На кождім кроці.
ІІросьвіту спиняють москвофіли, пода
ючи народові! »ііаламарщину«, якої він не в силі зрозуміти. Економічний розвііі наш спиняють москвофіли, агітуючи проти «На
родної Торговлї*, «Дністра* і кас задатко
вих. Національну роботу підривають они, ширючи омосковщенє, перетягаючи моло
дїж в свій табор і не посилаючи дїтий сво
їх до руских шкіл. А вже-ж на поли полі
тичнім виходили і виходять для нас ті гро- мадні шкоди, які взагалі виходять для народів, на котрих тяжить з нам я ір е д е н т и з м у . Ніяке правительство не може дбати про скріплене елементів, ворожих ін
тересам держави, консеквентно, оно не мо
же і піддержувати тих, що з іредентою сконсолїдовали ся. Се ясне як сонце.
Вгадавши коротко про шкоди, які на
носить нам галицкий москвофілїзм, ми звер
немо нині увагу наших читателїв на одну з тих шкід, іменно на в и н а р о д о в л ю п а н е р у с к о ї м о л о д е ж п ч е р е з м о с к в о ф іл ї з м .
Загляньмо до річних егіравоздань ради шкільної краєвої о стані середних шкіл в Галичині. В сих справозданях уміщена та
беля фреквенциї молодежи до ґімназий і реальних шкіл. В 34 інституциях подибує
мо за 1897 р. шкільний 15.242 учеників;
в самих ґімназиях — 13.627. З числа сего припадає на Поляків 9.538, на Р у с и н ів 2.676, на жидів 2.880 учеників. В самих ґімназиях: на Поляків 8.384, на Р у с и н ів 2.561, на жидів 2.569. Так представляє ся нропорция учащої ся в середних шко
лах молодежи.
Вже з того супоставленя виходить, що руска молодїж найнечисленнїйша. Коли процент нольскої молодежи у всіх середних школах виносить 62'58, жидівскої 18 89, то процент рускої доходить лише до 1756; а в самих ґімназиях лише до 18 79 проти 18 85 жидів, а 61 52 Поляків. Рускої мо
лодежи найменьше в середних школах.
Здавало ся би, що руский нарід буде дорожити сим скудним материялом будучої своєї інтелїґенциї, що він подбає, щоби гіо можности нї одна одиниця не затратила ся, не загубилась по дорозі, не пропала для рускої суспільности. Не ті народи можуть сьміло дивитись в свою будучність, що о- пнрають сн на масах, а ті, що опирають ся на інтелїґенциї. Руский нарід дійсно і дорожить своєї молодїжию шкільною. Він дбає яро помножене числа руских середних шкіл, він, закладаючи бурси і витворюючи заномогові товариства, приходить сїй мо
лодежи з материнльною помочию. Він го
дує, плекає, пестить ту молодїж, що колись має станути до дальшої роботи на народній ниві. Так робить і так заходить ся руска патріотична суспільність. А москвофіли?
Система москвофілів зовсім ннакша.
Знаючи, що школа національна, руска мусить виховати і виховує сьвідому своєї народності!, патріотичну молодїж, наші москвофіли подали собі оклик: всюди, а лише не до руских ґімназий посилати своїх дїтий.
Руских ґімназий маємо доси три: у Львові, Ііеремишли і Коломиї. В сих трех місцевостях є і польскі ґімназиї і нїмецка у Львові. Здавалось би, що в тих трех мі
сцевостях в польскій і нїмецкій ґімназиї не подиблемо нї одної рускої дитини. Се наказує здоровий розум педаґоґічний, на
коли вже не руский патріотизм, ч е с т ь і д о с т о їн ь с т в о руского народа. Так нї!
Над сим всім переходить »ряний« москво
філ до дневного порядку і він на злість, на удри рускому народові! а по правилу
своєї ренеґатскої душі посилає дитину свою до всякої иньшої ґімназиї, лише не до рускої. Він заздалегідь виховує ренеґата, боячись, щоб случайно не загиб рід рене
гатів на Руси.
З статистичної табелі фреквенциї рус
кої молодежи до ґімназий виходить, що у Львові в ґімназиях нольских і нїмецкій на
ходило ся в 1896/7 році 235 учеників Ру
синів (в рускій 394), в Перемінили 46 (в рускій 288), в Коломиї 54 (в рускій 170).
Разом проте віддано в сих трех місцево
стях 335 дїтий на те до шкіл нольских і нїмецкої, щоби дитина та перенила ся вся
ким духом, лише — сохранн Боже — не руским, своїм.
Ми не шовіністи. Ми раді би, щоби руска молодїж хоч би і в чужім язиці на
бирала сн всяких відомостий, образунала сн. Ми розуміємо, що любов до свого вщі- пляє в великій мірі вихованє домашнє. Але ми знаємо з тяжкого досьвіду, що не кожда молода душа, плекана чужою рукою, остоїть ся при тій горячій любони до сво
го рідного, якої домагаємо ся відтак від неї. Десятки сих молодих наростків, що виростуть під
ііньшнмнебом, пропадуть марно для руского народу, тим скорше, що тут з розмислом віддає батько свою дитину в чужі руки, щоби она всім стала, лише не добрим Русином.
Т р и с т а т р и ц я т ь п я т ь м о л о д и х д у ш пускає Русь галицка на непевну во
ду, відчужує їх самохіть, з певним, з горн обдуманим плином. А не иньшнх батьків суть ті жертви, а діти — н а ш и х р е н е г а т ів . Деннде напятновано би таких бать
ків клеймою зради на своїм народі. Деннде
— се просто неможливе! Се може водити сн лише в такій суспільності!, де довгі лі
та труджено ся над деморалїзащією бать
ків, поки не вироблено в них чунства не
любові! а навіть погорди для свого.
Колись в турецкій державі забирано силою християньских хлопців до інститу-
22
З а б а т ь к о в у в и н у .
Сьвяточне дідове оповідане.
Написав Олександер Катренко.
(Дальше.)
Великодні Сьвятки того року опізнили ся, навіть теплого Олекси прийшлось на шестій не
ділі посту. Звичайно-ж, як він настане, так у нас на Вкраїні й половідь. Потепліло вже зовсім: не сьогодня-завтра крига рушить. Дїдова-ж дочка не встигла ще й відговіти ся. Покинути-ж те не можна, ніяк не можна. Притьмом треба, бо ходила вона на зносах, то думка така, що Гос
подь його знає, як обійдеть ся, тим більше ще, що перше. Отож як не як, а відговіти ся, що хоч, то хоч мовляв, хоч кров з носа а незгайно треба. І пішла вона причащати ся. Доводило ся-ж переходити річку по кризі. Був і місток, хоч і нерівненький собі, але того часу, як і нав
мисне розібрали його, щоб не знесло. Одні палі стирчать. Тало-ж вже днів з пять добре у день, нічю-ж заморозки придержували. Крига ще до
волі держала ея, хоч де-не-де по річці проте навіть ополонки й поробились. Переходити не
зовсім то було й безнечне. Як же у нас що те
пер що тоді річка так собі, богзна' що, то лю
ди, звичайно кому пильно, з великою обережно- стю все таки квапили ся. Осьмілила ся щасливо.
Осьмілйла ся і вона. До половини добрала ся щасливо. Ще стунінь-два ступнула нічого й на третьому на очах у людий провалила ся, скрик
нула и пішла, загула попід кригою за водою.
Не можна було дати ніякого й ратунку. Хоч не
живу навіть витягти її і того не можна ніяким робом. Не швидко вже, крига зійшла, вода спа
ла й тоді тільки знайшли її верстів за пять, за селом. Млин там був, так за колесо спідничи
ною запінилась й повисла. І цю поховали без панотця, не по людському.
Що-ж тепер з дідом ? Невже й це послїднє передихає, переживе? Треба тільки дивувати ся, як його не скуйовдило вже, не зломило зовсім те третє найважке горе. Твердить своє: — З а б а т ь к о в у вину... й знов більш нічого. Осу- нув ся тільки, постарів ще літ на десять більш і згорбив ся від таких раз-у-раз важких стуса
нів своєї долі, чи пак недолі. Лишив ся сам один, як палець, нікого кревного, рідного, та ще до того таке й на старости літ... Але він який час тільки буцім опустив руки, зовсім же не спантеличив ся.
Мало-мало перегоріло там у нього, пере
жевріло і кинув ся знов він відшукувати і ро
бити собі сїмю. Нема рідних, ані родичів, то хоч з чужих треба заводити. Знайшов десь парочку малюсеньких сиріточок круглих, хлопчика і дів
чинку і взяв їх собі замісць дїтий. Невістка, по- , кійникова сина жінка, що покинула було дідову і хату після смертп чоловіка, тепер повернулась і мусїла стати за матір тим діточкам; піклувати ся про них. Як бачите так-сяк, таку-сяку, а знов збив собі Микола Опанасович сїмю. Знов він не один, не зовсім, сирота сивий з нього.
— Нехай ростуть—було каже—не попустив Господь своїми покоростувати ся, то може спо
добить хоч на чужих порадіти, коли доживу, зрослих їх побачити. Може за рідних стануть.
Умру-ж, то буде кому старі очі стулити. Похо
вають й помянуть може коли небудь.
Еге, он яка була думка у старого! Але ні, й тут не вигоріло. Не те, не таке, як він сам собі, готувалось йому Богом інче. До краю су
дило ся йому випити всю гіркої.
XV.
З самого початку самостійного' житя завів Микола Опанасович собі звичай, несхибний з ро
ку у рік; ніколи він не забував за нього і спра
вляв його урочисто. Через що-ж, про віщо таке, нікому еьвідомо не було. Що року пізньої осени
2 —
ций яничарских, щоби клином з власного
дерева розбивати християньский нень. Не було тяжілих, більше сфанатизованих во
рогів християньских Славян на Балканах від яничарских полків. Там силою брано дїтий, у нас домородні яничари доброохот- но, нарочно, систематично віддають свою кров в чужі інституциї, щоби лекше було відтак защіпити в ній м о с к в о ф і л ь с к е я н и ч а р с т в о на з г у б у в л а с н о і'о н а- р о д а.
А дневники москвофільскі? Они пи
шуть нераз про насильне мадярщенє угор- скої Руси і Словаччини, обурюють ся сим насильством, кленуть шовінізм мадярский.
А дома? Дома сі самі дневники ведуть мерзку пропаганду, щоби всякі »ряні« і
»маститі«
патріоти р у с с к і всюди посилали своїх дїтий на науку і виховане, лише не до руских шкіл. Що більше! Від якогось часу вийшов з табору москвофільского ще і другий оклик: в и х о в у в а т и я н и ч а р к и ! Довідуємось іменно, що дехто з »ряних«
посилає вже своїх дочок до Цєшина і Бі- лоцеркви, до нїмецких закладів, щоби всім була руска дівчина і мати, лише не рускою патріоткою. Система проста. Зроби з влас
ної дитини материял і н д і ф е р е н т н и й, а відтак на тім облозі прийде тобі легко з а щ іп и т и м о с к о в с к у ідею .
А ми? Ми мовчимо! А наколи не мов
чимо, то тихеньким голосом, щоби не про
гнівити яничарів, кажемо:
»Москвофілигодні спинити розвій руского народа«. А в практиці? В практиці
—консолідуємо ся з сими яничарами.
А де народна честь?
Литовский Поляк про галицку нужду.
В петербурскім »Кпуи« помістив п. Йосиф Вузина з Гриняч па Литві статю про відноси
ни між галицким мужиком а двором у всхідній Галичині. Автор навязує безпосередно до виво
дів ґр. Тарновского, які той був замістив в С/.а- 8-ї, і перечить ему, мовби причина злого лежа
ла в агітацій людових сторонництв і моральної нищети галицкої інтелїґенциї. Посередно дає та
кож відправу ґр. Мечиславови Пінїньскому, ко
трий у своїх статях в ваг. МагосЬк-ій доказу
вав, іцо галицкий рільннй робітник ліпше пла
тний, як кождий фабричний, а причину єго лихого положеня треба шукати в нїм самім. 11.
Пузина називає се загальними закидами, які не доведуть до санациї відносин, а радить зверну
ти увагу на відносини між галицким «обшарни- ком« а мужиком, де лежить причина загальної якогось там дня, не знаю вже якого, відпра
вляв він у церкві велику панахиду за двох якихсь покійників і робив бучний, людяний обід- поминки. Було й задля старців, було й задля всіх людий; хіба хто не захоче тільки прийти.
А він було всіх кликав. І не жалкував й хліба й до хліба. Як старці, то ті вже так звикли, що знали той дідів день, як Великдень. Пливом влили вони до нього навіть з далеких околиць:
як на ярмарок, або на храм куди зіходились. Та як же їм було й не теє, коли обід бувало обі
дом, а то ще й обділяв він їх усіх і грішми; те бач само по собі.
Надійшов врешті такий день. Впав він того року у неділю. Лягаючи спати у суботу, Микола Опанасович дає порядок і приказує невісточці й діточкам:
— Завтра, каже, глядіть піднімайте ся міні раненько, та й ідіть до служби до ранньої. Ви
стоїте, помолите ся гарненько, а я тим часом дещо дома попораю ся. Дещо налагоджу і під кінець ще й надійти встигну. Гуртом відслужи
мо панахиду і вкупі повернемось. Еге, ще ось що: треба буде припросити яку молодицю мо
торненьку, а то й дві таких до помочі і зго
туєте обід, бо завтра у мене великий поминаль
ний день.
Приказав і так тому й бути. Так і поклали, так і почали, та не так скінчили, — інак су
дило ся...
Дальше буде.
нужди рільного населеня. Даймо самому авто
ровії говорити:
Літ тому двайцять з причинком ґр. Стан.
Тарновский видрукував в Рг/.еді. роїзкі-м памя- тну статю під загововком: »Порциї«, в котрій цілій великій части шляхотско-рільничої сусніль- ности закидав страшну практику, що за уділе
ну хлопам грошеву ножичку побирали належи- тости в роботизнї з лихварским процентом. Чи поважаний автор думає, що від єго одноразово
го виступленя ся ^асть суспільности відмінила ся до тої степенй, що від основи змінила свій спосіб поступованя в відношеню до сїльского населеня? Трудно відповісти на се потакуючо, а тим труднїйше в виду сьвіжо виданого ав
тором строгого осуду вже про цілу інтелі
гентну галицку суспільність. Коли не лихву, практиковану в такий спосіб, як автор напятну- вав єї в »11орцпях«, то иньшу форму визиску переводять тепер двори; буду старати ся доказа
ти се не загальниками, але строгим рахунком.
В більшій части господарств в Галичині уживають від давна неретельної міри у випаго- родженю двірского робітника, так званого форналя, котрий в заміну дає цілий свій час праці від досьвітку до ночи. Се винагороджене є недостаточне до тої степенй, що форналь не в силі нормально виживити себе з родиною і щоби міг жити, мусить в тім дворі здобувати нелегальним способом недостаючу часть зерна і бараболі, або з’ужити себе иередвчасно і тра
тити одну дитину по другій з рахітісу. Річний) жонатий форналь, особливо у всхідній Галичині, дістає 8—10 корцїв зерна, до того середної до
броти"! тілько само меньше-більше бараболі річна Беру пересічно 9 корцїв як норму. По докладнім обрахунку випадає 220 фунтів зерна з кірця се- редного збіжа; числячи убуток 40% на вазі в наслідок печеня, одержимо 2.744 фунтів хлі
ба. А що для жонатого робітника, котрий має не більше як троє дїтий, потреба денно наймень- ше 2 фунти хліба, особливо при цілковитім не
достатку мяса, т. з. на пятеро душ 3.650 фунтів річно, так єму не достає, як видимо з обчисле- ня. 900 фунтів самого хліба річно. Знов що до визначеної скількостн бараболі коло 10 кірців річно, то ледви вистане єї до горшка з вареною стравою, а не стане вигодувати одної безроги, котра повинна дати достаточну скількісгь соло
нини до згаданої страви, а другої на продаж; се одиноке легальне жерело доходу на покрите не предвиджених видатків, як: слабість, похорон,) шлюб, хрестини... Бо річна платня, котра вино
сить від 15 до 32 зр. відповідно до того, чи форналь дістає молоко іи шііига, або чи вільно єму держати корову, заледви може вистатн при великім напруженю в праци зі сторони жінки на обув і на одіж для пятеро осіб се очевидне і без точнїйшого обчислена.
Такою є міра заслуги робітного люду в Га
личині. Той сам форналь у всіх иньпіих поль- ских краях, не говорячи вже про Литву, де єго без порівнаня щедрійше удержують і оплачують, одержує річно найменьше 12 кірців зерна і 30 кірців бараболі при тій самій меньше-більше пла
ні. При тім мешканя тих недостаточно живле
них людий, особливо по середно заможних дво
рах, суть під взглядом гиґієни далеко гірші, ніж стайні інвентаря. Не потреба вже хиба ви
водити вислїдків про уровень здоровля нового поколїня, викормлюваного в атмосфері тако
го шатра.
ВІСТИ політичні.
Ц іс а р д а в с а н к ц и ю законови про гіід- висшенє і реґуляцию платні урядників і слуг державних. Обовязувати буде сей закон вже від першого жовтня 1898 р. Цїсарска санкция відносить ся до закона, ухваленого радою дер
жавною. Закон сбй регулює платні чинних урядників державних, додатки до платні радни
ків найвисшого трибуналу, платні професорів висших шкіл, платні учителів шкіл середних і учительских семинарий та всего духовеньства, не виключаючи і греко-православного духовень
ства в Дальмациї. Православне духовеньство на Буковині не обняте тим законом, бо оно має свій окремий релігійний фонд. Давно очікуване підвисшенє платні вже отже наступило: заря
джено приготована, щоби вже на слідуючого
першого платня виплачувала ся після нової норми. Після неї буде в кождій ранзі урядни
ків три класи платні, в котрих будуть посувати ся урядники що чотири роки. Платня буде під- висшена в XI. ранзі о 200 зр., в X. о 200 до 300 зр., в IX. о 300 зр., в VIII. о 400 зр., в VII.
о 400 до 600 зр., в VI. о 400 зр., в V. ранзі о 500 зр. Іак звані додатки активальні позі- стануть незмінені для всіх кляс ранґи. Для ду
ховеньства підвисшить сей закон пенсию о 100 зр. для сїльских парохів; по містах буде підвис
шенє зависїти від числа населеня даного міста.
З днем 21. вересня с. р. президент міні
стрів в порозумінні з міністром судівництва за
рядив з н е с е н е б е з п р о в о л о ч и II х с у д ів в політичних повітах Новім Санчи і Лимановій.
П а р л я м е н т а р н е ж и т є починає будити ся. Так правительство як і представителї сто
ронництв в раді державній заходять ся коло підготовлена ситуациї в будучій сесиї. В неділю дня 19. с. м. президент міністрів ґр. Тун запро
сив був предсїдателїв клюбів правиці на наради в міністерстві внутрішних справ. Явили ся всї иредсідателі з виїмкою Діпавлього. Президент міністрів зазначив конечність скорого вибору квотової депутациї і комісиї угодової, щоби приступити ДО нарад над угодою. Про знесене язикових розпоряджень не було бесіди, а З ТОГО видно, що правительство зовсім не думає усту
пити обструкциї і кладе сю справу па другий Іілян. До якихсь реальних внесень не прийшло на тім зібраних 3 руских послів брав в нїм участь и. Барвіньский.
Повний комітет виконуючий правиці скли
каний на середу дня 21. с. м. Коло польске відбуде своє перше засїданє в неділю дня 25 с. м, християньско-социяльне стороні,ицтво збе
ре ся в понеділок дня 26. С. м.; Група Мавтнера (вільний „їмецкий союз) також в понеділок дня 26. с. м. Екзекутивний комітет ческих „ослів до ради державної і до ческого сойму збере ся в Празі в пятницю дня 23. с. м., а в суботу відбуде ся повне засїданє ческих послів На
решті лівиця відбуде засїданє правдоподібно в пятницю дня 23. с. м.
Н о в и н к и
— Загальні збори дяківского товариства ста- ниславшскої єпархії відбудуть ся в четвер не Вознесешго ДНЯ 29-ГО ВЄПЄс н н и Р
„„ о •• вересня в втаниславові, а котрі Виділ товариства так поважних II Т членів як , всіх нечленів иівцїв з цілої єпархії до як наїїчисленнїишої участи запрошує.
V ЛьйпйіТ°іічР^ ТВа ґ,мнастичного »Руский Сокіл<
у Львові. На засіданю комітету основателїв з дня Ю-го вересня с. р. прииято 11 членів. За комі
тет основателїв: Д«смль голова. Ї Х - ргвскии, справник.
— Пос. Заячківский був також у Відни на тор- Х ТГациПшо°РОН,ІІМ Є- 11 ЦїЄаРЄВ0Ї 3
ч1(ї 1 РІЛЬНі,Ч? 'п,’омислова' Під такою фірмою б У їе ° Т СЯ у Львов‘- товаР^тво, котрого цілик на ° ВуВа-ГИ 1 °?Ра зУва™ руску молоді»
на фахових рукодільників і промисловців; б) до- помагати талановитим ученикам і пїміікиким або ччгпп010 Фаховог° образованя в краєвих СЧОВИХаГ;Ра" " ,“ІИХ ВаРСТатах, заведених проми
тому паУкових; в) взагалі впливати на пи
томе двигненє руского ремісничого і „ромисло-
™ *?и„ Т0Г.°„ «їдуть X
тити по 2 зр. р.чно 1 оО кр. вступного. — Ста- П ГТ • оП°Мя"Я Дп Ц' К' наміствицтва підписали
І. 1.. о. Мартин ІІакиж, крилошанин митр, ка
пітули: др. Дамян Савчак, член Виділу краєвого:
Василь Нагірний, голова товариства руских ре
місників >3оря<; др. Ісидор Шараневйч, сенїор Ставропіґіиского інстнтута; др. ІІосиф Дельке- вич, Юлїян Романчук, др. Кость Левицкий, адво
кат, Димитріи Ковальский, кравець, Григорій Баска, шлюсар і Андрій Андрейчин, літограф.
— Вписи на політехніку розпочинають ся 1-го жовтня в канцеляриях деканів і будуть тревати для нових слухачів до 4-го, а для прочих до
8-го жовтня. 1
- 12.000 зр. згубило ся! В касі бюра краєвої продаж, соли при Виділі краєвім панує велика констернация. Згубило ся 12.000 зр.! Справа бу-
г П.ОСЛ1ДНОІ;° четверга касиєр сольного бюра п. Ьуиновскии виняв з ночтової каси о- щадности квоту І50 000 зр. При відбираню гро
ші були почислені. В пятницю бюро сольне ма- I1?/, щщПЛаТИТп В кРаЛвім банку вексель на 144.000 зр. Отже п. Буйновский з одержаних грошин виняв пачку, що мала містити в собі 100 тисяч-ґульденових банкнотів, осібно відчи
слив 44.000 зр. і вручив ті гроші разом урядни-
— з —
глію, Німеччину і другі краї. Найрадше пробу- вають анархісти в кантоні женевскім, де ко
лись кн. Крапоткін їх організував. Колишній шеф парискої полїциї Ґорон начислив в самій Франциї 2.000 анархістів. З тих було Французів 500, чужинців 1.500. На Італїянцїв припадало 45%, на Швайцарів 25%.
— Смерть з неосторожности. В Перемишли в торговли Ганса склоповий хлопець, ідучи до пивниці, запалив з неосторожности баньку з сільною кислотою і в наслідок вибуху погиб.
— Анархізм а Швайцария. Король румуньский, бавлячи після женевского злочину в Раґац, ві- дозвав ся так до одного висшого урядника Швайцариї: «Швайцария буде мусїла конче змінити свої закони, особливо ті, що відносять ся до анархістів. Для нас (монархів) Цюрих і Женева стали ся містами, котрі мусимо, скілько мога, оминати*. Дуже справедлива замітка.
Щваііцария в послїдних літах стала ся не лише ' пристановищем для революцийних елементів ці
лої Европи, але неначе вистою школою анар- | 1 хізму. Там під оком властий і помимо законів і против анархістичної аґітациї, анархісти в білий день згромаджують ся і розправляють о убий- ' ствах. Взглядом цїсаревої Елисавети швайцар- ' скі власті! дали доказ нечуваної легкодушности
! і неоглядности, котрі не дадуть ся ніяк оправ
дати оповіданями про відразу бл. п. цїсаревої і до всякої полїцийної опіки. Іменно против Люк-!
І кенього одержали швайцарскі власти з Італії найповажнїйші остереженя, на підставі котрих належало мати пильний позір над сим оприш
ком. Але не досить тому, теперішнє слідство в Женеві веде ся так, як би тамошним вла
стям залежало па тім, щоби убийникови при
дбати як найбільшої слави, а звісна то річ, що власне шалена жадоба слави є одною з голов
них пружин тих анархістичних убийств. Слідчий судия в Женеві стає ся справдешним листоно- сом і фонографом Люккенього. Не дивота про
те, що той розбишака чим раз більше утвер
джує ся в своїй ман'її великості!. Слідчий судия навіть один лист Люккенього переслав неаполї- таньскому дневникареви Бон Маггіо до надру
кована. Дневник однакож відмовив оголошена, додаючи справедливо, що не треба скріпляти розбійника в єго божевільній амбіциї. Кота заявляє, що було би найліпше судити анархі
стів на гайнім засїданю і не оголошувати справоздань з процесу. Бо з тих сиравоздань, особливо з таких, які подає женевский судия, анархісти черпають лише заохоту до нових за
махів, особливо в Женеві — по знесеню кари смертні
Нещасна пригода австро-угорского консула.
З Оіууепе, в провінцій Індияна північної Амери
ки доносять, що австро-угорский консуле в Чі- каґо, Просковец, їдучи поспішним поїздом з Ню- Иорку, упав з илятформи поїзду, котрий пото- рощив єму обі ноги. Тяжко раненого перевезено до шпиталю, де єму обі ноги відтято. В годину но ампутациї консуле помер.
Славний з процесу ДраЙФуса, Естергази, ко
трий має тепер перебувати в Льондонї, .заявив тамошним дневникарам, що з поміж актів про
цесу Драйфуса, а назбиралось їх около 1060 штук, є около 600 підроблених. Богато фальшо
ване мав доконати сам Естергази на розказ своїх зверхників.
— В поетичний і оригінальний спосіб звіщено з Амстердаму цілій Голяндиї о коронована) мо
лодої королевої. Зі всіх сторін держави знесено переділе до столиці білих голубів. В хвили, ко
ли королева засіла на престолі, на даний знак цілу ту крилату армію, в числі 6000 штук, ви
пущено на волю і на всі сторони рознесено ра
дісну вість.
— Гончий лист розписав краківский суд кар
ний за Генриком Шанковским, літ 69, родом з Конґресівки, котрий яко директор краєвого То
вариства торговельного в Кракові, допустив ся значного спроневіреня і обманьства.
— Подорож понад Альпи підготовляють в Цю
риху капітан Спельтрінї і проф. Гайн. Они заду
мали пуститись в дорогу понад Альпи балко
ном «Вага*. Бальон сей, 18*/8 метра в промірі, обєму 56 метрів, площі 1.065 кв. метрів і змісту 3.268 куб. метрів, видержить тягару 110.000 кі- льоґрамів. Човенце саме важить 76.000 кґр. По
дорож має відбутись межи 22—ЗО вересня. По
жнемо — почуємо.
7 — Нужда Льондону. На 4% мілїона мешканців числить Льондон: волоц і гів 50.000, людий без ніякого занятя 300.000, жиючих з неправильних доходів 25.000, правильно але недостаточно ви
нагороджуваних 400.000, число проституток пе
реходить 300.000, — або в Льондонї мілїон лю
дий жиє в нуждї. Зато посідає Льондон 250 мі- лїонерів, котрих маєток після обчисленя того самого статистика, є так великий, що не можна би єго набути навіть за гроші цілого прочого сьвіта.
— Характері женщини. Два італїйскі учені Льомброзо і Ферреро, представляють характер женщин в страшнім сьвітлї. Женщина є з на
тури жостока і сповняє злочини рідше як му- щина, але зате є далеко більше уперта в злім.
кови п. Зихови, щоби викупив вексель в краєвім банку. Тут однакож касиєр п. Нартовский, чи- слячи, найшов в тій пачці, що мала в собі мі
стити тнсячґульденових банкнотів ЮО, лише 88.
Згубило ся отже 12.000 зр. Сейчас заряджено гляданя і переведено шконтрум сольної каси.
Доси однак не осягкено найменьших познак, так що не можна навіть припускати, де ті 12.000 зр.
поділи ся. Виключена є навіть евентуальність, що ті гроші ще віднайдуть ся. Якогось -кари- достойного вчинку в тій сумній справі ніхто не припускає. Можлива була би крадіж через особи треті, але і се видає ся на разі дуже неімовір
ним. Член краєвого виділу др Савчак веде стро
ге доходженє, а тимчасом аж до цілковитого вияснена справи усунено від урядованя каеиєра Буйновского і офіцпяла Кубалю.
— З слідчої зязницї в Добчицях утік 60-лїт- нпії Тадей Топа, против котрого веде ся слід
ство о злочин убийства.
— Кара на убийника цїсаревої Елисавети. З Ж е
неви доносять, що Люккеньому грозить так зва
на в тамошнім кодексі карнім кара «реклюзиї*.
6 то найострійша кара, яку окрім с.мерти знає право. Засуджений на ту кару злочинник пере
буває в підземній келії, до котрої сьвітло сонця ніколи не доходить. Засуджений не має анї ліж
ка, ані ніякого мешкального знаряду. Мусить спати на холодній, вогкій земли, доки єго з тої страшної дочасної ночи не увільнить смерть.
Раз лише на тиждень випроваджують вязня на годинку на вязничне подвірє. Доси лише одно
го злочинника засуджено на кару реклюзиї.
— Нещастя в родині Габсбурґів. Архикнязь Ру
дольф скінчив своє дочасне житє дня ЗО січня 1889 р. в замку Майєрлїнґ в Авсгриї нижній.
Княгиня Зофія д'А.іянсон, сестра ногибшої цї
саревої, згинула в огни в часі пожару базару добродїйности в Парижи в маю 1897 р. Цісаря Максимілїяна з Мексику, брата цісаря Франца Йосифа, розстріляли повстанці в (^иегеіагн 19 січня 1867 р., а єго жінка Мария Каролина, бель- ґійска княгиня, діткпена від ЗО літ божевіль- ством, перебуває в замку ВінігЬоиіе в Бельгії.
Архикнязь Вільгельм (Франц Кароль) найшов смерть, упавши з коня в літі 1891 р. в Баден під Віднем. Архикнязь Іван тосканьский, котрий зрік ся всяких достоїньств, навіть титулу архи- княжого, під прибраним іменем Івана Орта по
дорожував по океанах і пропав без вісти намо
рю, коло полудневої Америки. Король баварский Людвик II., свояк цїсаревої, утопив ся дня 13.
червня 1886 р. в озері штаремберскім в Бава
рці, діткнений помішанєм ума. Ґраф Людвик Траві, княз.» обох Сицилїй, чоловік сестри цїса- рекоі. Матильди, відобрав собі житє в Цюріху.
Архикнягиня Матильда, донька .архикнязя Аль- брехта, австрийского фельдмаршала, найшла смерть в полумінях; запалила ся на ній одіж від сірника. Архикнязь Володислав. син архикнязя Йосифа, згинув на польованю від власного ору- жн, котре несподівано вистрілило. На остаток цїсарева Елисавета погибла, замордована анар
хістом Люккенїм.
— Знаряд злочину. Оружє, котрим анархіст Люккенї задав цїсаревій Елисаветї смертельний удар, був після одних описів штилєт, після инь- ших виострений пильник. Р. то справді знаряд дуже подібний до пильника, але в дійсності! є то штилєт так зладжений, що задана ним рана сейчас замикає ся і викликує внутрішнє залите кровю. Такого оружя уживали особливо при хильники Маццінї-го. В ліжку Нанолєона III.
найдено свого часу подібний штилєт з написю 8 ш у іє ш-іп і. Такими штилєтами були також узброєні заговірники з окруженя Маццінї-го, ко
трі в 1864 р. мали виконати замах на цісаря Франциї в парискій опері. «Чорний кабінет*
попав на сліди заговори і заговірників зловлено, заким вспіли виконати свій мерзкии намір. Най
дено у них і в готели, де збирали ся, Ш ТИ ЛЄТІІ
незвичайної конструкцій. Тодїшний шеф пол'ї- циї заявив, що рана від такого штилєта зами
кає ся сама, наслідком чого кров в середині заливає організм. Звісно, що така власне була рана задана австрийскій цїсаревій. Люккенї зі- знав, що перед замахом купив штилєт у одного гандляря а вибрав тому єго, бо дїлає науспіш- нїйше.
— Зелїзниця сибірска двигає ся вже межи Томском а Іркутском, отже прорізала вже весь західний Сибір аж до єго престольного міста.
Сподіватись що через рік сполучить ся галузь з шляхом, який будує ся вздовж Амура до Вла
дивостока і з полудневою галузею, що через Мапджурию поведе до Китаю.
— Хто є ворогом анархісте? Після програми, уложеної анархістами на ж е н е в с к і м к о н г р е сі' в 1882 р., ворогом анархістів є всякий, хто має власть або стремить до власті!, отже: біль
ші посїдателї, фабриканти, капіталісти, держави монархічні, олігархічні, демократичні, а навіть робітничі (іп ї'иіиго). А в тих: урядники, офіци- ри, всякий закон і всякий авторитет. Нашою нослїдною метою — сказано в т,й програмі — є: розрушенє всякого законного ладу. Гніздом анархістів є Швайцария і Італія в першім ряді. Відтак приходить черга на Францию, Ан
Норов до неправди є прямо органічною ча- стию єї характеру, так що женщина не може бути ніколи щирою а облуда, хоч несьвідома, лежить в характері кождоі женщини. Брак їй цілковито змислу справедливости; з виїмкою кровавих злочинів, проступки не будять у неї від
рази, а при видаваню засуду кермує ся она в пер
шій лінії діймаю чостию кари або родиною зло
чинника. Знаменує єї дальше брак почутя осо
бистої гідности, гнівливість і скупість, при тім всім пустота і мала інтелїґенция. Ті прикмети велять догадувати ся в женщинї комбінацию характерів дикої дитини і злочинника. — Ми навели тут погляди італїйскої антропольоґі- чної школи, але застерігаємо ся супроти чита- тельок против інсинуациї, мов то ми годимо ся на такий осуд женщини. Думаємо, що наколи женщина посідає більше злих сторін, як мущи- на, то лише завдяки суспільним відносинам, а головно теперішному упослїдженю женщини в житю суспільнім. Особливо супроти браку ін- телїґенциї вказують соціольоґи на се, що умові змаганя женщин доси були держані в бездїль- ности і в заспаню. Обставина власне, що жен
щина мимо вікової неволі умової не ріжнить від мущини значнїйіне, як тепер, є доказом ве
ликої сили єї інтелектуальної здібности. Участь женщин в заводах, іцеЗе нині монополем муїцин, і участь в житю суспільнім, вирівнають до реш
ти ріжницю.
— 3 дирекциї ц. к. зелїзниць державних: Важ
ність знижених о 50% білетів поворотних на прогульки до стаций Дора, Яремче, Минули- чин, Тартарів і Ворохта, продовжає ся до кінця вересня с. р. під тими самими вимінками, які оповіщено вже в маю с. р.
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.
— В Товаристві взаїмних обезпечень «Дністер*
прибуло в місяці! серпни с. р. 10.474 важних по
ліс на 4,745.634 зр. обезпоченої вартости з пре
мією 40.419 зр. 90 кр. Від 1. січня отже до кін
ця серпня с. р. видано 40.578 важних поліс на суму 21,651.960 зр. з премією 184.855 зр. 57 кр Попередного року за той сам час видано 33.374 важних поліс на суму 18,147.064 зр. з премією 153.860 зр. 46 кр. — ІІІкід було в серпни 117 случаїв, а разом від початку року по копець серпня 482 шкід, з котрих 433 виплачено до кінця серпня і 37 в перших днях вебесня, а 12 відшкодовань в сумі загальній 2752 зр. на разі з причин правних вздержано. — Сума всіх тих шкід разом з коштами лїкіидациї виносить Ьгиііо 129.790 зр. 79 кр. з чого відтрутивши часть реасекуровану остає на власний рахунок 72.777 зр. 67 кр. — Фонд резервовий з днем 31 серпня с. р. виносить 88.428 зр. 57 кр.
Т е л е г р а м и .
Відень. 21. вересня. Вчера приняв цісар па авдиєпциї бурмістра Відня др. Люеґера, обох ві- це-бурмістрів і чотирох секретарів. Депутация заявила свій глубокий жаль і співчутє з причи
ни смерти цїсаревої. На промову др. Люеґера відповів цісар дуже сердечними словами, вели- личаючи вірність і любов своїх народів і Ві
денців.
Прага, 20. вересня. Дальші наради прези
дента міністрів ґр. Туна з иредеїдателями клю- бів правиці відбудуть ся правдоподібно в четвер при співучасти також бар. Діпавлього. Вчера і ни
ні президент міністрів зносив ся довірочно з про
відниками правиці.
Інсбрук, 21. вересня. Бане Зіберер, фунда
тор інсбруцкого дому сиріт, жертвував знов 200.000 зр. на розширене того заведеня, під у- слівєм, що фонд сей буде становити окрему
«фундацию імени цїсаревої Елисавети*.
Барцельона, 21. вересня. Арештували тут 10 анархістів під закидом співвини в замаху Люккенього.
Симферополь, 21. вересня. Полудневі похи
лості! кримских гір покриті снігом. Винниці' по
терпіли богато від приморозків.
В І Д О З В А з У Г Н О В А .
Ще і дві неділі не минуло від поперед
ного пожару, а вже загостив до нас вдруге не- прошений, страшний гість, огонь. Сим разом оказав ся він однак значно лютїйшим ворогом людского здобутку та майна. Бо коли попередно лишилось без хліба і соли лиш пятьох господа
рів, то тепер пішло з димом не менше як 32
