Ч. 2 4 2 . Львів, Четвер, дня 25 жовтня (7. падолиста) 1901. Річник V
І Передплата
] па >РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
І па цїлпй рік . 10 зр. (20 кор.)
; на піп року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2 508р. (5 кор.)
• на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не во8ьмеш милости і віри не В08ЬМЄШ, бо руске ми серце і віра руска» — 3 Р у с л а н о в и х псальмін М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дна і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адміні'страция і ексаедиция «Руслана» під ч. 1.
лл.Дом6ровского(Хорунщини).Еке- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертає ся лише па попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеяя по 15 кр. від стрічки.
ЯЯВ
Політичне положене.
(X) По кількодневній перерві відбуло ся в понеділок вечірнє засїданє посольскої палати, що протягнуло ся до півночи.
В палаті замітне було нервове роздратова
не, позаяк перед самим засїданем відбула ся рада міністрів, котра очивидно не зай
мала ся біжучими справами, лише парла
ментарним ноложенєм. Відтак відбували ся переговори з молодоческими провідниками (в неділю др. Кербер відбув двогодинну конференцию з міністром д-ром Резеком), що звернули на себе загальну бачність.
Взагалі уважають, що «положене, як ка
жуть з поважної сторони, поправило ся о один ступінь Цельзиж, а також висловлю
ють надію, що ся поправа зверне ся і опі
сля на ліпше, а се має послїдувати протя
гом кількох днів.
З другого боку запевняють, що вже тепер доведено до такого порозуміня, що обради над буджетом будуть відбувати ся без усяких перепон і що буджет без ве
ликих трудностий буде ухвалений перед кінцем року.
Рада міністрів в понеділок почала ся о 2-ій пополудни в мінїстерских комнатах парламенту, а в сій раді мали участь всі міністри а також др. Резек. О
‘/і 4 .пере
рвано раду і тоді почали ся нересправи з молодоческими провідниками. Опісля від
бувала ся дальша рада міністрів аж до а по сій раді відбув мінїстер-прези- дент довшу конференцию з д-ром Резеком.
Замітна бесіда д-ра Герольда виголо
шена на нічнім засїданю в понеділок не
МУЛРТАТУЛЇ.
С О К Р А Т .
Сократ був скінчено безглузний дурак, й Атенцї поступили собі зовсім слушно, що його засудили на смерть. Я уважаю лиш його кару за легку. Умерти! Сему підлягати мусить кож- дий, навіть той, що є безвинний всякого добра!
Я уважаю се дуже марним, щоби тому, хто посьвятив ся для загального добра, щось за ка
ру призначати, що єї він мусить вкінци уважа
ти за так малої ваги, яку коли лиш міг який нарід видумати. У тім разі були Атенцї так са
мо второпні, як й жиди.
Бо Сократ! Гляньте лиш, що про його го
ворить Плютарх:
«В Атенах був звичай, що обжаловані вис- казували перед судом гарно уложену оборону й силкувались вплинути на ум судців будьто слїзми, будьто горячою мольбою. Сократ відки
нув се у своїй повазі, послугуватись так негід
ними средствами...
Я вже й казав вам, що Сократ був дурак.
В своїй простій обороні вказував він на своє жите...
І знова було се цілком но дурному. Той чоловік думав певно, що хтось буде його слу
хати, що він учинив. Не в тім була річ, о Со- крате. Ти повинен був сказати: я був ліберал...
заострила політичного положеня. Вправдї заповів він найострійший опір правитель- ству, однак з вго промови не випливало, що парляментарній роботі грозить яка не
безпечність. Можна отже погрози, висло
влені д-ром Крамаржом, уважати вже усу неними. Ві вторник мав ческий клюб засї дане, щоби ухвалити дальше поступоване, як в палаті, так і в комісиї буджетовій.
З усего видно, що ческий клюб тепер від- рочує головний бій з гіравительством аж до австро-угорскої угоди, як висловив др.
Герольд: «День розправи прийде при ав- стро-угорскій угоді«. Тимчасом може однак багато дечого змінити ся, а Чехи самі узна
ють, що супроти Угорщини треба буде єдности всіх сторонництв.
Причини такого становища Молодоче- хів пояснив перед кількома днями старо- ческий «НІаз >іаіоі1а<: «Молодочехи роз
почали знов п о с т у л я т о в у політику і бажають дещо від иравительства в и м у с и ти. Наколи-б др. Кербер показав був су
проти ческого народу таку прихильність, як супроти Німців, ’одї справа стояла би інакше. Тоді не треба би було прибігати до постулятової політики, бо з вини д-ра Кербера Чехам нї'чо иньшого не остало, як від правительства вимушувати се, чого оно не хоче, а повинно дати добровільно.
Навіть обіцяної ґ а л є р и ї ш тук, котра має бути не ческою а утраквістичною ін- ституциєю і була зановіджена яко цїсар- ский дар, доси правительство не ввело в
ЖИТ6«.«Хагойпі ЬІ8Іу« нарікають знов, що нїмецких урядників посуває ся на шкоду ческих, що правительство павіть Італїянцям обіцюе університет, а на Моравії не хоче
або консерватист — відповідно до того, який був тоді дух часу.
— Ти повинен був говорити про
СВОЮ В ІРУ — ТУ прадідівську, або й новітну, як вже там випадало. — Ти повинен був розказувати дещо про принципи та доґми — все взагалі від
повідно до того, що було на часі — от і в чім, бачиш, був твій блуд! Плютарх мав цілковиту слушність, що назвав твою оборону простою, бо й справді вона була найпростїйша в своїй про
стоті.
Добре, він вказував на своє житє. Але:
«Така оборона не найшла успіху у його судців, вони й засудили його на смерть...
Чи нич більше над с е ? Яка проклятуща слабосильність у тих Атенцїв, що бачить ся, й понятя не мали про християньскі тортури, у тих страшних поганців, якими саме вони й були!
«Після атеньского звичаю, засуджений му-1 сів сам після своєї гадки присудити для себе кару. Про се рівнож питали Сократа. На се він І сказав, що після його гадки, повинна його дер- і жава, наче якого витязя в олїмпійских ігрищ ах,!
своїм коштом живити».
І чи не мав я слушности, кажучи, що сей Сократ був дурноватий? И тїни християньскої покори. Ну... так й зовсім природно:
«Такою відповідию його судці єще більше огірчились...
Цілком в теє вірю. А впрочім се зовсім не належить до приємности, щоби особа, що еї
оснувати університету для Чехів навіть утраквістичного, побоюючись, що перего
дом стане він зовсім ческим. Др. Кербер змагає з своєю економічною програмою до того, щоби добробит народів двигати доси, доки они не забудуть своїх націо
нальних потреб. Однак др. Кербер за мало знає ческий нарід, котрий на такі заходи ніколи не згодить ся.
Той сам дневник звіщає, що вирину
ла парламентарна предлога, заснувати уні
верситет на Моравії, але не в Берні, лише в К р о м е р и ж і або в П р о с н и ц я х , однак Чехи рішучо сему опирають ся, бо коли Прага все робить для нїмецкої меншости в Чехії, то Берно може се зробити для ческої більшости в Моравії. Чехи ніколи не домагали ся, щоби кїмецкий універси
тет переношено з Праги до якого провін- ціонального міста.
Пропамятне письмо
до Єго Ексцеленціїі Пана Міністра Президента Д-ра Кербера, вислане в імени независимих р у
ских виборців соймового округа виборчого золочів- ского о. Данилом Танячкевичем.
Всі впливові висші ставовиска так в адмі- нїстрациї як і в судах рускої части Галичини, обсаджені Поляками. Осягнене впливового ста
новища в уряді для самосьвідомого Русина є виключене. Через набуте виїмкове становище галицкої Ради шкільної стояли для польскої си
стеми двері отвором.
Уоружені цілим таким апаратом, заокупу- вали польскі шляхтичі законодатні тіла. І як перед алїянсом в правительством не було ані вже з гори задумали засудити на смерть, без огляду на єї жите, важились бажати признана й нагороди. Судці зовсім слушно рішились, че
рез таку відповідь, бути огірченими й:
«Много з тих, що перше були проти кари смерти, тепер згодились на неї. Так і його засу
дили».
Тільки всього каже Плютарх. Суха житє- пись не дає нам ні одного словечка похвали — як лиш теє огірченє судців. Я думаю, що Плю
тарх був або ліберал, або консерватисть, або й противно. В Грециї не хвалили ніколи того, хто належав до иньшого сторонництва.
Плято і Терзитей.
Одного разу Плято важко перестудив ся, й від того раз-по-раз закашлював ся. Терзитей покривлявсь йому й питав.
— Чи я не рівня Плятонови ?
І се було би нічого, бо прецї кождому віль
но питатись.
А що було найгірше, то теє, що тисячі йо
му відповідали.
— Волос в волос! Най жиє Терзитей, но
вий фільософ.
І сей чоловік створив школу.
Проте: сауе, сауеіо, сауеіо, сауеіе, сауеіо-
іе, сауепіо.
2
одного руского повіту виборчого, в котрім би вибрано польского дідича добровільно і з дові
ри виборців до него, так знова противно по алї- янсї були для них мандати в руских виборчих повітах певні та лишень не свобідні мандати, а видерті насильством.
З а тим нема найменшої дивоти, коли поль- скі шляхтичі в протекціональнім, державою бо
роненім положеню узнали себе за правдивих потентатів, котрим до здїйсненя егоїстичних планів не можуть стояти жадні перешкоди. Че
рез що виробило ся таке виїмкове становище?
Що дають они в заміну за те державі? Були се може особливші, нечувані заслуги тої кляси для держави? Ні! Се були лиш поодинокі личности, котрі заслужили ся для держави, для корони.
Чи причинив ся той стан своїми великими та
ланами, своїм знанем, великою суспільною робо
тою, спільним пожертвованєм на користь су- спільности? Нї! і тут були се лиш рідкі случаї, гагае ауев. — То становиско виробили вони сво
їми політичними махінациями, інтриґами, очер- нюванями, киданем підозріня і денунцияциями на руский народ, а предмет до сего брали они чи то з довгої, старої злощасної традициї, чи то видумували єго самостійно в злім намірі, з власної душі самолюбної. Нарід руский гнобле
но і проскрібовано ніби то на підставі єго пове
дена, викликаного нещасливою політикою Поля
ків зглядом Русинів — яко ворожий державі, церкві і суспільности.
Они самі силою вдерли ся і прокламували себе оборонцями держави і авторітету церкви сторожами прав і суспільного порядку. А міро- дайні чинники державні дали на се свою си
гнатуру.
Се є основи польско-шляхотської гегемони в рускій Галичині.
Стремлїнем теперішним пануючої польско- шляхотскої иартиї є, щоби те своє становиско використати до здїйсненя своїх егоїстичних на
мірів, а головно до поневолена руского народу і о спільно лиш можливо утвердити те своє становище. Найновійші події вказують, що сей
і н е т з