• Nie Znaleziono Wyników

Ruslan. R. 5, č. 242 (1901)

N/A
N/A
Protected

Academic year: 2022

Share "Ruslan. R. 5, č. 242 (1901)"

Copied!
4
0
0

Pełen tekst

(1)

Ч. 2 4 2 . Львів, Четвер, дня 25 жовтня (7. падолиста) 1901. Річник V

І Передплата

] па >РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

І па цїлпй рік . 10 зр. (20 кор.)

; на піп року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2 508р. (5 кор.)

• на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.)

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не во8ьмеш милости і віри не В08ЬМЄШ, бо руске ми серце і віра руска» — 3 Р у с л а н о в и х псальмін М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дна і крім неділь і руских сьвят

о год. 6-ій пополудни.

Редакция, адміні'страция і ексаедиция «Руслана» під ч. 1.

лл.Дом6ровского(Хорунщини).Еке- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи ввертає ся лише па попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеяя по 15 кр. від стрічки.

ЯЯВ

Політичне положене.

(X) По кількодневній перерві відбуло ся в понеділок вечірнє засїданє посольскої палати, що протягнуло ся до півночи.

В палаті замітне було нервове роздратова­

не, позаяк перед самим засїданем відбула ся рада міністрів, котра очивидно не зай­

мала ся біжучими справами, лише парла­

ментарним ноложенєм. Відтак відбували ся переговори з молодоческими провідниками (в неділю др. Кербер відбув двогодинну конференцию з міністром д-ром Резеком), що звернули на себе загальну бачність.

Взагалі уважають, що «положене, як ка­

жуть з поважної сторони, поправило ся о один ступінь Цельзиж, а також висловлю­

ють надію, що ся поправа зверне ся і опі­

сля на ліпше, а се має послїдувати протя­

гом кількох днів.

З другого боку запевняють, що вже тепер доведено до такого порозуміня, що обради над буджетом будуть відбувати ся без усяких перепон і що буджет без ве­

ликих трудностий буде ухвалений перед кінцем року.

Рада міністрів в понеділок почала ся о 2-ій пополудни в мінїстерских комнатах парламенту, а в сій раді мали участь всі міністри а також др. Резек. О

‘/і 4 .

пере­

рвано раду і тоді почали ся нересправи з молодоческими провідниками. Опісля від­

бувала ся дальша рада міністрів аж до а по сій раді відбув мінїстер-прези- дент довшу конференцию з д-ром Резеком.

Замітна бесіда д-ра Герольда виголо­

шена на нічнім засїданю в понеділок не

МУЛРТАТУЛЇ.

С О К Р А Т .

Сократ був скінчено безглузний дурак, й Атенцї поступили собі зовсім слушно, що його засудили на смерть. Я уважаю лиш його кару за легку. Умерти! Сему підлягати мусить кож- дий, навіть той, що є безвинний всякого добра!

Я уважаю се дуже марним, щоби тому, хто посьвятив ся для загального добра, щось за ка­

ру призначати, що єї він мусить вкінци уважа­

ти за так малої ваги, яку коли лиш міг який нарід видумати. У тім разі були Атенцї так са­

мо второпні, як й жиди.

Бо Сократ! Гляньте лиш, що про його го­

ворить Плютарх:

«В Атенах був звичай, що обжаловані вис- казували перед судом гарно уложену оборону й силкувались вплинути на ум судців будьто слїзми, будьто горячою мольбою. Сократ відки­

нув се у своїй повазі, послугуватись так негід­

ними средствами...

Я вже й казав вам, що Сократ був дурак.

В своїй простій обороні вказував він на своє жите...

І знова було се цілком но дурному. Той чоловік думав певно, що хтось буде його слу­

хати, що він учинив. Не в тім була річ, о Со- крате. Ти повинен був сказати: я був ліберал...

заострила політичного положеня. Вправдї заповів він найострійший опір правитель- ству, однак з вго промови не випливало, що парляментарній роботі грозить яка не­

безпечність. Можна отже погрози, висло­

влені д-ром Крамаржом, уважати вже усу неними. Ві вторник мав ческий клюб засї дане, щоби ухвалити дальше поступоване, як в палаті, так і в комісиї буджетовій.

З усего видно, що ческий клюб тепер від- рочує головний бій з гіравительством аж до австро-угорскої угоди, як висловив др.

Герольд: «День розправи прийде при ав- стро-угорскій угоді«. Тимчасом може однак багато дечого змінити ся, а Чехи самі узна­

ють, що супроти Угорщини треба буде єдности всіх сторонництв.

Причини такого становища Молодоче- хів пояснив перед кількома днями старо- ческий «НІаз >іаіоі1а<: «Молодочехи роз­

почали знов п о с т у л я т о в у політику і бажають дещо від иравительства в и м у с и ­ ти. Наколи-б др. Кербер показав був су­

проти ческого народу таку прихильність, як супроти Німців, ’одї справа стояла би інакше. Тоді не треба би було прибігати до постулятової політики, бо з вини д-ра Кербера Чехам нї'чо иньшого не остало, як від правительства вимушувати се, чого оно не хоче, а повинно дати добровільно.

Навіть обіцяної ґ а л є р и ї ш тук, котра має бути не ческою а утраквістичною ін- ституциєю і була зановіджена яко цїсар- ский дар, доси правительство не ввело в

ЖИТ6«.

«Хагойпі ЬІ8Іу« нарікають знов, що нїмецких урядників посуває ся на шкоду ческих, що правительство павіть Італїянцям обіцюе університет, а на Моравії не хоче

або консерватист — відповідно до того, який був тоді дух часу.

— Ти повинен був говорити про

СВОЮ В І­

РУ — ТУ прадідівську, або й новітну, як вже там випадало. — Ти повинен був розказувати дещо про принципи та доґми — все взагалі від­

повідно до того, що було на часі — от і в чім, бачиш, був твій блуд! Плютарх мав цілковиту слушність, що назвав твою оборону простою, бо й справді вона була найпростїйша в своїй про­

стоті.

Добре, він вказував на своє житє. Але:

«Така оборона не найшла успіху у його судців, вони й засудили його на смерть...

Чи нич більше над с е ? Яка проклятуща слабосильність у тих Атенцїв, що бачить ся, й понятя не мали про християньскі тортури, у тих страшних поганців, якими саме вони й були!

«Після атеньского звичаю, засуджений му-1 сів сам після своєї гадки присудити для себе кару. Про се рівнож питали Сократа. На се він І сказав, що після його гадки, повинна його дер- і жава, наче якого витязя в олїмпійских ігрищ ах,!

своїм коштом живити».

І чи не мав я слушности, кажучи, що сей Сократ був дурноватий? И тїни християньскої покори. Ну... так й зовсім природно:

«Такою відповідию його судці єще більше огірчились...

Цілком в теє вірю. А впрочім се зовсім не належить до приємности, щоби особа, що еї

оснувати університету для Чехів навіть утраквістичного, побоюючись, що перего­

дом стане він зовсім ческим. Др. Кербер змагає з своєю економічною програмою до того, щоби добробит народів двигати доси, доки они не забудуть своїх націо­

нальних потреб. Однак др. Кербер за мало знає ческий нарід, котрий на такі заходи ніколи не згодить ся.

Той сам дневник звіщає, що вирину­

ла парламентарна предлога, заснувати уні­

верситет на Моравії, але не в Берні, лише в К р о м е р и ж і або в П р о с н и ц я х , однак Чехи рішучо сему опирають ся, бо коли Прага все робить для нїмецкої меншости в Чехії, то Берно може се зробити для ческої більшости в Моравії. Чехи ніколи не домагали ся, щоби кїмецкий універси­

тет переношено з Праги до якого провін- ціонального міста.

Пропамятне письмо

до Єго Ексцеленціїі Пана Міністра Президента Д-ра Кербера, вислане в імени независимих р у­

ских виборців соймового округа виборчого золочів- ского о. Данилом Танячкевичем.

Всі впливові висші ставовиска так в адмі- нїстрациї як і в судах рускої части Галичини, обсаджені Поляками. Осягнене впливового ста­

новища в уряді для самосьвідомого Русина є виключене. Через набуте виїмкове становище галицкої Ради шкільної стояли для польскої си­

стеми двері отвором.

Уоружені цілим таким апаратом, заокупу- вали польскі шляхтичі законодатні тіла. І як перед алїянсом в правительством не було ані вже з гори задумали засудити на смерть, без огляду на єї жите, важились бажати признана й нагороди. Судці зовсім слушно рішились, че­

рез таку відповідь, бути огірченими й:

«Много з тих, що перше були проти кари смерти, тепер згодились на неї. Так і його засу­

дили».

Тільки всього каже Плютарх. Суха житє- пись не дає нам ні одного словечка похвали — як лиш теє огірченє судців. Я думаю, що Плю­

тарх був або ліберал, або консерватисть, або й противно. В Грециї не хвалили ніколи того, хто належав до иньшого сторонництва.

Плято і Терзитей.

Одного разу Плято важко перестудив ся, й від того раз-по-раз закашлював ся. Терзитей покривлявсь йому й питав.

— Чи я не рівня Плятонови ?

І се було би нічого, бо прецї кождому віль­

но питатись.

А що було найгірше, то теє, що тисячі йо­

му відповідали.

— Волос в волос! Най жиє Терзитей, но­

вий фільософ.

І сей чоловік створив школу.

Проте: сауе, сауеіо, сауеіо, сауеіе, сауеіо-

іе, сауепіо.

(2)

2

одного руского повіту виборчого, в котрім би вибрано польского дідича добровільно і з дові­

ри виборців до него, так знова противно по алї- янсї були для них мандати в руских виборчих повітах певні та лишень не свобідні мандати, а видерті насильством.

З а тим нема найменшої дивоти, коли поль- скі шляхтичі в протекціональнім, державою бо­

роненім положеню узнали себе за правдивих потентатів, котрим до здїйсненя егоїстичних планів не можуть стояти жадні перешкоди. Че­

рез що виробило ся таке виїмкове становище?

Що дають они в заміну за те державі? Були се може особливші, нечувані заслуги тої кляси для держави? Ні! Се були лиш поодинокі личности, котрі заслужили ся для держави, для корони.

Чи причинив ся той стан своїми великими та­

ланами, своїм знанем, великою суспільною робо­

тою, спільним пожертвованєм на користь су- спільности? Нї! і тут були се лиш рідкі случаї, гагае ауев. — То становиско виробили вони сво­

їми політичними махінациями, інтриґами, очер- нюванями, киданем підозріня і денунцияциями на руский народ, а предмет до сего брали они чи то з довгої, старої злощасної традициї, чи то видумували єго самостійно в злім намірі, з власної душі самолюбної. Нарід руский гнобле­

но і проскрібовано ніби то на підставі єго пове­

дена, викликаного нещасливою політикою Поля­

ків зглядом Русинів — яко ворожий державі, церкві і суспільности.

Они самі силою вдерли ся і прокламували себе оборонцями держави і авторітету церкви сторожами прав і суспільного порядку. А міро- дайні чинники державні дали на се свою си­

гнатуру.

Се є основи польско-шляхотської гегемони в рускій Галичині.

Стремлїнем теперішним пануючої польско- шляхотскої иартиї є, щоби те своє становиско використати до здїйсненя своїх егоїстичних на­

мірів, а головно до поневолена руского народу і о спільно лиш можливо утвердити те своє становище. Найновійші події вказують, що сей

і н е т з

більшим завзятем і силою власне тепер має бути виконаний, так в економічно-социяль- нім напрямі; закон рентовий — в політичнім напрямі: послїдні вибори до сойму і іменоване маршалком Галичини ґр. Андрія Потоцкого, чо­

ловіка зглядом Русинів ноторцчно ворожого. А яким оружиєм має ся те становиско обезпечу- вати і укріплювати?! Тим самим, яким єго вихи- трено. Нехтованєм свободи, очершованями, ки-

Про стареньку збирачку ріща.

Я сидів з... на лавці перед брамою Гарлє- му. Недалеко від тоГо місця ходила старенька жінка. Вона часто згиналась, підносила щось з землі й ховала у свій мішок. Ах, се були тріски з дерева, що за ними вона шукала...

Що за бідота, подумав я. І я обчислив со­

бі, коли вона прийде близько лавки, що на ній я сидів, й кинув малий гріш на землю, щоби вона собі його підоймила.

Я тішивсь з кождого єї кроку, коли все більше наближалась до подарунку, що ним хо­

тів я єї через припадок обдарувати.

Але збираючі ріще жінки і комети суть -двоякого рода. Тая комета описала зовсім инь­

шу дорогу, як я обчислив й я був в обаві...

, — Жінко!

— Я к?

— Ви збираєте так запопадливо... а мені здаєть ся, що от тутки щось лежить!

Вона не прийшла, а пішла збираючи дальше.

Зовсім справедливо. Вона шукала дерева й трі­

сок між деревами, а то, що я хотів єї показати, лежало на стежці. А на ній не лежало дерево, за котрим вона шукала. Найправдоподібнїйше думала собі вона, що я єї підоймаю на сьміх.

— Справді жінко, повірте... Ходіть лиш сюди. Я в самій річи думаю, що... ось тут ле­

жить щось, мені бачить ся, що гроші...

— Так... коли би се правда була, то ви би певно самі були підняли.

Тоді взяв я сей гріш та приніс єї, й ста­

ло мені прикро, що та старенька жінка стрічала так мало добрих людий у своїм довгім житю.

данєм підозріня і денунцияциями, доптанєм з а ­ конів і прав, погребанєм авторитету релігії і мо- рали. Того оружия уживає ся проти цілого ру­

ского народу, а передовсім зглядом руского ду- ховеньства. Оно то є головною метою їх воро­

жих стріл, а причина сего дуже глибока.

Кождий образований чоловік, що слідить з увагою історичний розвій галицких відносин, знає, що руске духовеньство в сумних часах пониженя, рабства руского народа, в довгій, тяж ­ кій минувшости було одиноким єго провідни­

ком і потїшителем і що лиш се духовеньство і єго родина було огнищем, при котрім збирала ся і відродила ся руска народність, се духо­

веньство видало з лона свого перших будите- лїв, перших поетів, письменників, вчених, пер­

ших заступників і провідників. Оно заложило перші школи — оно зложило перші книжки шкільні. Оно перше виступило за свободу наро­

да, за єго право. І тому свому иісланництву ру­

ске духовеньство остало вірне — оно єго і т е ­ пер виповняє і буде все за Божою помочию єго виповняти, хотяй сї обовчзки що-раз збільша- шають ся. Руске духовеньство увільнило свій нарід від піяньства. Руске духовеньство, як оно з одної сторони силою свого званя з цілим по­

жертвованєм ся підносить релїґійно-моральну осьвіту народа, так з другої сторони служить оно єго сьвітскій осьвітї, пильнує єго дальшого образованя, достарчаючк средств до тогож; ру- скі сьвященики мусять бути раз будителями і ширителями естетичного змислу, то знова без­

платними скарбниками і склепарями в касах народних і крамницях громадских, они суть без­

платними учителями і інструкторами в всяких галузях рільництва, они суть єго безплатними дорадниками в справах нравних. Майже всї ін- ституциї руского народа завдячують рускому духовеньству своє основане і розвій; родини їх дають силу інтелїґенциї. Они суть борцями за єго національні і політичні права, за єго само­

стійний розвій. А все те сповняють они з нри- казу божественного Спасителя Ісуса Христа під лучами Єго вічного евангельского сьвіта. — Се

’ не суть накинені заступника — се суть най-

; правдивішій, найвластипіііші природні єго за­

ступники, злучені з ним звязию крови, злучені з ним цілою душею, найсердечнїйшим серця ударом —- а поважне число між ними є рускі, селяньскі діти. Сю місию заступництва поручив їм Господь Бог і ісгория.

Справді! Руске духовеньство і єго родина суть твердині руского народа. Против тих то звернені найсильнїйші ворожі удари зі сто­

рони наших гегемонів; проти него обдумані най­

більше скомплїковані плани; против него вимі­

щені і далекосяглі стріли їх махіявельскої по­

літики.

Руске духовеньство невпинно денунціова- но в міродайних сферах о приклонніеть до ро- снйскої схізми і се вже служить вчасти до упозорованя потреби зак аданя нових польских релігійних корпораций по руских селах, ба і кре- ованя нових польских епископств. Єсли би се йшло звичайним ходом людским, як би мило­

сердне Боже не було подало свою поміч силу витревалости, то повиннисьмо були ми всі, рускі сьвященики, вже давно через безліч підозрінь, через понижене нашого обряду стати схізматика- ми, подібно, як сї наші сьвященики, що свого часу перейшли до Холму. Але Богу дякувати, сю тяжку пробу вже ми перебули. З а Божим сьві- тлом, за оком духа, глубоко проникаючого сьвіт, що власне творить наш народний характер, з подивом понялисьмо Божим провидїнєм витиче- не всесьвітне призначене католицкої церкви і в ній найшлисьмо приділене наше післанництво.

То післанництво вкорінилось в наші душі, за него готові ми дати житє і ніхто иньший не може єго з таким хісном для католицкої церкви спов­

няти, як ми, ми жонаті, як-раз ми жонаті рускі сьвященики. Вже пора раз се отверто заявити.

(Дальше буде).

іи мала-6 се бути правда?

Під таким заголовком оповіщує американь- ска «Свобода» лист одного Василиянина з Бра­

зилії (датований 22. лютого сего року), який по­

пав случайно редакциї у руки, а звучить ось так:

*У нас було не зле, але тепер попсувало ся так, що вже гірше бути не може. Нас до того степеня переслідують, що наше житє нї хвилі певним не є. А знаєте, хто нас переслі­

дує? Рим, а властиво «Ргора^ашіа іісіеі» чи єї начальник кардинал Ледоховский. Рік тому ви­

дав Ледоховский розпорядженє, щоби в Брази­

лії Русинів всіх полатиньщити. Сьвященикам руским відобрав вдасть вінчати сопружества мі­

шані і наказав перед шлюбом намовляти, щоби сопруги стали латиньского обряда і всї діти їх щоби виховували в лат. обр. Сьвященики лат.

мають всяку вдасть над Русинами, а сьвящ.

рускі над латинниками не можуть важити ся на яку вдасть. Причину подав тую, що в Бразилії має бути пануючий обряд латиньский, длятого Русини можуть і мають ставати латинниками, а єсли би латинник поважив ся стати обряду ру­

ского, то сей перехід взборонений. Вийшло з того таке, що вся вдасть духовна кинула ся з всякою заїлостию перепроваджувати се заря­

джене, а польскі сьвященики то такой без па- мяти. Розпочало ся насильне змушуване Руси­

нів на обряд лат., а нам загрожено кулькою в лоб, єсли поважимо ся відвідувати Русинів по кольонїях і їм пригадувати, що они Русинами.

До діла сего уживають масонів, протестантів, поляків і всяку иньшу погань. Грозьба не була на жарт. На кольонїю Ж ан ґад а приїхав о. Ан­

тонїй Мартинюк до Русинів на місию (бо чей ми місіонарами з дозволу римского). Став ся бунт, що сьвященик руский приїхав і Русини єго приняли. Місия скінчила ся на тім, що в на­

паді на бідних Русинів трех убито, богато пока­

лічених, а о. Антонїй спас ся від смерти тим, що о першій годині утік в ліси Сими 'часами спалили там руску каплицю і оброблене дерево на нову церков, небіщиків не позволяю іь хова­

ти на рускім цминтари і силою змушують, що­

би підписували ся на латипьске і давали по 10 мільрейсів на будову костела, бо там має бути костел і лат. сьвященик і всі мають бути ла­

тинниками.

Сего року, на сам новий рік виїхав о. Ми- хняк на місию на кольонїю руску Антонїо Олїн- то. Перед кольонїєю зробив ся рейвах, що їде сьвященик руский і постановлено єго убити.

Бразилїєць вистрілив два рази з револьвера в о. Михняка. О. Михняк їхав на возі, критім бу- дою і то щастє. Куля передїравнла буду над го­

ловою о. Михняка, а друга полетіла понад бу- дою. О. Михняк від’їхав зараз на кольонїю Лю- цена і чи верне здоров — Бог знає.

Довго було би оповідати о татарскім, ту­

тешнім переслїдуваню. Додам, що раз враз про­

шу, щоби Рим зніс своє розпорядженє і щоби не переслідував бідних Русинів. Дістав я таку відповідь, що пропаґанда рішила, що з сего за- рядженя найменшого винятку не зробить і так мусить бути. Ми хотіли звідси винести ся, та казали сидіти. А що переслідуване взбільшить ся, то певно. Сьвящеників руских допустити не хочуть, хотяй прошу без віддиху і розуміє ся не допустять, бо то иротивило би ся їх цїли.

Нам Басилиянам кажуть сидіти лиш в Пруден- тополїс і другого дому отвирати не можна, здає ся також длятого, щоби не псути їм інте­

ресу. І так 60.000 Русинів гине, проливає кров, стають правдивими мучениками з волі Риму. І дивуйте ся люде, що католики лютять ся на переслідуване Росиі. Ради нема і я забажав свого відкликана до Галичини. Що дальше с та ­

не ся, я не знаю.

Серед сего тяжкого переслїдуваня ми та ­ кой рішили ся розпочати будову мурованої цер­

кви. 30 м. довга, 15 м. широка. Форма така як наша церков в Кристинополи.

15. сїчня с. р. митрополит Ш ептицкий за­

сів у Львові. Епископство станиславівске, здає ся, цілий рік буде без єпископа. Хто буде єпи­

скопом, ще не знати. До тепер головним канди­

датом о. Філяс, але відай етарають ся єго не- допустити і крутять длятого вже цілий рік май­

же, а ще рік будуть крутити.

Над північною Америкою і Канадою має бути руский Протовікарий Апостольский. Чи і то не б л яґа? Я жадав, щоби до него належали Русини бразилїйскі, щоби визволити ся від яр­

ма. На се не хочуть відповісти, відай длятого

(3)

з також, що в Бразилії Русинів не має бути, отже

н е буде кому належати.

Бразилія взагалі то такий дикий край, що годі собі уявити. Наші люди мають себе за ци­

вілізованих і Бразилїянів в порівнаню до себе називають худобою дикою, що о божім сьвітї не знають.

Віри ту нема жадної; масонїзм і проте­

стантизм — то загальна віра. Нема кому сего викорінювати і відай не потреба, бо більше не­

безпеченьство грозить від католиків Русинів і їх насамперед треба знищити. Така відай за­

сада*.

• Наші уваги до сего листу додамо в сліду­

ючім числї, а тимчасом питаємо галицкого ми­

трополита і єпископа та угорских єпископів:

1) Чи правда се, що пропаганда видала таке розпорядженє в Бразилії?

2) Чи поробили ви кроки і які, щоби се розпорядженє сейчас скасовано, та що зробите, єсли єго не скасують ?

3) Чи можете дати поруку, і яку, своїм вірним, що їх права обрядові остануть на бу­

дуче ненарушені ?

Думаємо, що на сї питаня повинні би гре- ко-католицкі єпископи, котрих паства складаєсь з Русинів, дати зб рно сейчас ясні і вдоволячію відповіли, бо сего вимагає ясність нашого цер­

ковного иоложеня і добро церкви, котрої они головами*.

Н О В II II К II.

— Календар. В ч е т в е р : гр.-кат. Маркіяна;

рим.-кат. Енґельберта. — В п я т н и ц ю : гр.-кат.

Димитрия мученика; рим.-кат. Северина.

— При зміні' місяця просимо наших ВП. Перед­

платників вирівняти залеглости і відновити перед­

плату, бо інакше будемо приневолені здержати висилку нашої часописи.

— Похорони покійного Григория Врецьони від­

були ся вчера з приналежною велячавостию.

при участи численного духовеньства львівского і замісцевого, під проводом о. мітрата Туркевн- ча і о. крилошанина Чапельского. Хори семина- ристів, ґімназиястів, «Зорі» і «Бонна», делегати львівских руско-народних товариств і тисячі Ру­

синів місцевих і замісцевих віддали нослїдну прислугу заслужен >му труженникови на народ­

ній ниві. На цминтарі промовляли над домови­

ною о. Рузар, о. Танячкевич і проф. Шухевич, їіращ аю чи покійника на далеку дорогу.

З товариства «Основа» слухачів політехніки у Львові. На звичайних загальних . зборах товари­

ства дня 2. с. м. вибрано: головою т. Франца Тузяка; заступником голови т. Антона Гальку;

писаром т. Осина Гнїцкого; касиєром т. Віктора Лучкова; біблїотекаром т. Осина Таран тюка;

видїловими: т. т. Романа Дудинського, Володи­

мира Лушпинеького, Остапа Савчука і Михайла Кривенюка; заступниками видїлових: т. т. Сте ф ана Посацького і Юлїяна Гірняка. До комісиї контрольної вибрано: т. т. Витовта Манастирско- го, Павла Дурбака і Володимира Ремезу.

— З Коломиї пишуть нам: В пятницю дня 8.

с. м. відбуде ся в сали «Народного Дому» (II.

поверх) продовжене дискусиї над справою е.ман- ципациї жіноцтва викликаної відбувшим ся дня 3. с. м. відчитом В і. д-ра Кобриньского: «Про потребу висілого образованя серед жіноцтва».

Подаючи се до иубличної відомости, просить ся о участь тих, для котрих справа ся інтересна.

Початок о 8. год. вечером. Л. II.

— Виділ «Сїльского Господаря в Олеську про сить нас оголосити гсю відозву: Всі господарі признають, що у нас дотепер обходжено ся з сїножатами по мачошому і їх визискувано в к о ­ ристь рілї. Бо коли хемічні засоби ріл'1' підпома­

гають ся всякими погноями, то з сїножатий все лиш бере ся, а в заміну за се нічого їм не від­

дає ся. Поступові господарі поправляють сїно- ж ати боронованем на тоє, щоби здерти з них мох і до кореня допустити воздух і сьвітло, і додають єще навозів: чито компостів, чито ка їнїту з приміткою бодай четвертої части тома- сини. Так поступаючи, декотрі господарі сего року косили сіно но три рази і узискали не лиш кошти вкладу, але і дуже добре, поживне сіно. Тепер в осени як-раз є час сіяти каїніт і томасину, бо чим дальше під весну, то пожиток 3 тих навозів значно менший, а на весну каїніт є навіть шкідливим.

Товариство «Сїльский Господар в Одеську»

спроваджує для своїх членів тепер оба тоті на- вози; ціна каїніту за 100 кільо но 1 злр. ЗО кр., а то.масини (з 18°/0 квасом фосфоровим) около 4 злр. Проте ГІ. Т. Члени Товариства зводять як найскорше найдальше однак до 20. падоли­

с та с. р. — з своїми замовленими зголосиги ся

до ВПр. о. Ал. Левицкого, пароха в Олеську, над­

силаючи рівночасно — на каїніт цілу готівку, а на томасину бодай половину, яко задаток. Для членів Товариства з повіта брідского, єсли буде відповідне число зголошень, спровадить ся зга­

дані навози або на Бродів або до Заболотець, а для членів близших Одеська до стациї Ожидів.

— Дирекцию „Руского народного театру“ об­

няв н. Рубчак, дотеперішний управитель театру.

Замітимо, що сю вість подали найперше п о л ь ск і часописи.

— Вісти з американьскої Руси. Америк. «Сво­

бода» доносить: 0. Григорий Кульчицкий, руский сьвяіценик з Самбора, приїхав тому два тижні до Спол. Держав. Сейчас заслав він заявлене до духовної ради нашої орґанїзациї «Товариство руских церковних громад в Сполучених Держа­

вах і Канаді», що хоче вступити до згаданого товариства. Понеже о. Григорий Кульчицкий є дійсним сьвящеником, тож обняв заряд парохії в К а т е у , Ра. дня 16. жовтня. Людям представив єго о. Ст. Макар.

— Конфедерати! Львівский магістрат рішив від нового року 1902. поробити зі своїх пахол- ків і посїпаків польских конфедератів. Всі они

— і від трамваю і від піску і від податку і від акцизи і т. д. будуть носити виключно лише конфедератки ріжної краски і форми. Чи се причи­

нить ся до погіулярности та симпатиї сего поль- ского строю - ми сумнїваємо ся.

— Судова розправа проти Йосифа Будкевича, котрий вломав ся до контори Йонаша, відбуде ся дня 29. с. м. перед присяжними судиями.

— Богацка хапчивість. Перед кількома міся­

цями звісний мілїонер Рогатин злакомив ся на кілька шісток, загублених бідним хлопцем на улицї, і за се дістав два дні арешту. Подібний случай збув ся вчера у Львові. Соломон Реллєс (56-лїтний), властитель кількадесятьох тисячів реньских, а при тім «публичний поелугач ч.

16» (!), чоловік жонатий і батько кількох дітей, залицяв ся до якоїсь шинкарки і обіцяв, що з нею оженить ся, а при тих залицянках витя­

гнув єї з кишені калитку з 10 коронами. На крик жидівки прибіг полїциннт і забрав Реллє- са на поліції ю, де найдено при нїм украдену калитку з грішми. Злодія замкнено на разї до арешту.

— Іменаваня і перенесена в станиславівскій дирекциї зелїзниць: Дмитро Лукашевич, аси­

стент в Рогатині, іменований начальником ста­

циї в Коростятинї; Ал. Венцель, асистент в Чорт- кові, начальником в Тисьменицї; Авг. Дворский, ад’юнкт і начальник в Тисьменицї, перенесений до Станиславова; Макс. Геллєр, ад'юнкт і на­

чальник стациї в Кокостятинї, перенесений до Товмача; Макс. Мрозовский, ад’юнкт в Снятинї, перенесений яко фрахтовий касиєр доЧортвова;

ІІоел Ґрінгут, асистент в Чорткові, перенесений яко фрахтовий касиєр до Снятина; Ігнатий Мо- гильницкий, асистент в Голоскові, перенесений до Делятина; Мих. Нич, асистент в Делятинї, перенесений до Рогатина; Берн. Цінпер, аспі рант в Марківцях, перенесений до Голоскова.

— Проч з москальофілами і консолїдациями! В американьскій «Свободі» читаємо: Дня 21. падо листа с. р. уряджує братство св. Арх. Михаїла в Уопкегз, N. У. (в Спол. Державах півн. Амери­

ки) в гали Балента на розі улиць Піуегсіаіе А- уе і ХУавЬігщІоп 81г. велику гостину, на котру має честь отсим просити усіх Русинів і Русин­

ки, к р і м м о с к а л ь о ф і л і в . Тикет 25 цнт. — Комітет братства». — Берім примір з наших братів в Америці, коли самі не можемо єго другим давати.

— Нещасна пригода на зелїзници. З Переми­

шля доносять: В пятницю о год. */28 рано від’ї­

хав з перемискої стациї тягаровии поїзд до Ж у- равицї. На однім з возів, наладованих дошками, сидів на т. зв. бремзї кондуктор. Коли поїзд м и­

нав ул. Мокру, зісунули си нараз дошки з воза і звалили ся на будку та сидячого в ній кон­

дуктора, котрий страшно покалічений упав на шлях. Пригоди тої ніхто не добачив і поїзд поїхав дальше. Аж по довшім часі знайшов безбритом- ного кондуктора на шляху будник зелїзничий.

Ж итю пораненого грозить небезпеченьство.

— Женщини на берлиньскім університеті. На зимовий піврік вписало ся на берлиньскім уні­

верситеті 490 слухачок, а межи ними дві дочки міністрів. Одна з них ґраф янка Посадовска сту- диює фільософію, а друга Мілєрівна церковну історию.

— По американьски. Лікарі, котрих приклика­

но до раненого Мек Кінлїя гіо замаху на него, предложили міністерству внутрішних справ ра­

хунок за першу поміч — в квоті 100.000 дола­

рів (пів мілїона корон). Такий гонорар навіть Американцям ви ає ся високим.

— Незнайомий. В Раковій, повіта самбірского, знайшов дня 29. жовтня досьвіта Онуфрей Шу- вачиньский, незнайомого чоловіка, що лежав під стогом сїна в поли. Запитаний, хто він і звід­

ки, сказав він, що є робітником зі Східницї і звідтам іде до Перемишля; занедужав в дорозі та не може дальше іти і просить, щоби єго фі- рою відставлено до Чишок, де попросить війта, щоби казав відставити єго підводою до Пере­

мишля. Шувачиньский повідомив о тім зараз начальника громади, котрий відставив недужого фірою до Чишок, де знов війт казав недужого покріпити і післав на село по підводу. Заким однакож підвода приїхала, незнайомий помер і тіло відвезено назад до Ракової. Хто то був і як називав ся, не знати, бо він ані не сказав, як називає ся, анї при помершім не знайдено ніяких паперів.

— Вісти з перемискої єпархії. Канонічну ін- ституцию одержали оо.: Вол. Ольховий на Бере­

ги дільні, Вол. Утриско на Сваряву нову, Ант.

Макар на Уйковичі, Петро Перчиньский на Рай- таровичі. — До канон, інституциї візвані оо.;

Юл. Гумецкий (старший) на Вербіж і Емил.

Трешневский на Хоробрів. — Увільнене від кон- курсового іспиту одержав о. Діон. Мохнацкий, парох в Мохначцї нижній. — Завідательства о-

•держали оо.: Григ. Іваницкий в Олешицкій Воли, їіос. Каранович в Теглові, Висарісн Куник Ч. С.

В. В. в Дрогобичи і Онуфр. Бурдяк Ч. С. В. В.

в Ж овкві. — О. Ант. Демчук іменований провіз, катехитом при мужеских школах видїлових в Сокали. — О. Конст. Вандзїляк, духовник семи- нариї духовної, іменований защитником в со- пружескім судї. — Завідательетво в Добрянах одержав о. їв Каміньский.

Посмертна "і оповістка

— 0. Лев Лазуркевич, парох Бенькової Вишні комарняньского деканата, перемискої єпархії, по тяжкій довгій недузї упокоїв ся дня 2. с м. в 58. році ж атя а в 33. сьвященьства. В. є. п.1

Наука, штука, література.

— Молода Україна чч. 8. і 9. за серпень і ве­

ресень 1901. р. (по конфіскатї). Зміст: Евген Ко- севич: Українці на львівскому університеті'. — С.

Людкевич: Основа і значінє сьпівности в пое- виях Т. Ш евченка (Далі), — Теофіль Мслень: Ва­

силь Стефаник. — Наші професори. — Льонгин Дегельський: Ера Бобжиньского. — Леся Україн­

ка: Віче. — Стефан Чарнецькнй: 3 Бескидів. — З нашого житя! — Дрібні вісти. — Бібліографія.

Т е л е ґ р а м и .

Відень, 6. падолиста. На нинішнім засїда- ню буджетової комісиї пос. Барвіньский про­

мовляв за резолюциєю,' якою взиває ся прави- тельство: 1) аби оно в законодатній дорозі зре­

формувало гіоступованє для податкових екзеку- ций, 2) аби увільнено від екзекуциї конечні для дому і для господарства движимости і 3) аби правительство ностарало ся о ліпший екзеку- цийний персонал.

Відень, 6. падолиста. Італїйскі студенти бу­

ли в депутаціїї в парламенті з жалобою з прй- чирн знесеня італїйских викладів на універси­

теті в Інсбруку. Італїйскі посли прирекли інтер- венцию. але бажають зачекати на.вислїд своєї інтерпеляциї, внесеної онодї в сій справі.

Будапешт, 6. падолиста. Відбуло ся тут ка- толицке віче при уділі 14.000 осіб. Віче отворив пос. Зіхи і заявив, що належить зміцнити віру в церкві і школі. Угорщина повинна стати ка­

тоди цко-християньскою державою.

Сорія, 6. падолиста. Американьский кон­

сули Дікінсон, вернув без вислїду з Самокова.

Розказують, що розбишаки обстають при жада- ню окупу за панну Стоне в квоті 25.000 фунтів.

Льондон, 6. падолиста. Урядово доносять, що в Ґлясґові не було вже нових случаїв чуми.

Хорі мають ся ліпше.

Царгород, 6. падолиста. В грецкім шпитали один пекарскии помічник захорував « а чуму.

Париж, 6. падолиста. Правительство одер­

жало телєґраиу, що дивізия Келярдо прибула вчера рано до Мітилєне.

Претория, 6. падолиста. Бури увели з со­

бою дві гармати здобуті від Бенсона.

Льондон, 6. падолиста. Воєнний уряд оголо­

шує, іцо на розказ Филипа Боти розстрілено анґлїйского поручника Байлього, який вже від року був в бурскій неволі. Се має бути відпла­

та за вироки смерти Кітшенера.

Надіслане.

Належить памятати на слова св. Євангелия:

І шед (Юда) удавися.

Мат. зач. 110.

Слова сї цілком вірні і правдиві. Се для тебе.

Cytaty

Powiązane dokumenty

Церков узнала і узакон- нила нодружіе руского духовеньства та нашим сьвітским політичним, польским стратеґікам не розходить ся зовсім 0 те, щоби

Франция що найменше не (X) В нїмецкім, францускім і анґлїй- виступала би проти заходів Італії на Бал- скім дневникарстві виринули нараз вісти, канї.

Так отже Русини І біньскіїй, яко статистик, не опирав ся на не посягають на народний стан поеїданя | якихсь пустих ф разах про &gt;випиранє&lt; або

В польских семинариях веде ся все діловодство в язиці польскім, учать ся всіх предметів в сім язицї хотяй може бути наука рускої мови

Але хто на се міг забути, тому і не слід сего пригадувати, тому ми ограничимо ся лише на сконстатованю, до якої степени може посунути ся

рока літ займають ся сею справою всякі політики державні, але не уміли станути на становищі повної справедливости, сво- бідного розвитку

; шов зі своїм полком на Филипцни. В Йонстовнї в Пенсильвенн шериф мав не мало клопоту з бандою циганів, котра там тепер перебуває. В Марієндорфі

Делєґат Аксман поясняє рух «Ь овуоіі Н о т * стремленєм усуненя ріжниць між Німцями на случай прилучена Австриї до Німеччини та за являє, що