Ч. 142. Львів, второк дня 26. червня (9. липня) 1907. Річник XI.
V
в Аветриї:
рів. . 90 м * . V П*Ч року . - . 10 мр>
чнерть Пмиу .. 5 кор.
цяїсьіа, . . 1 7 0 кір.
Зі: гратцею:
ц і л ії рік . 16 рублів кбо 36 франків
■в вів реку 8 рублів або 18 франків Поодиноке чжсло по 10 с о ї.
Передплата яя *РУСЛАНА< вияоеш*.;
•Нарвеш т «гчв і душу мж вирвеш: а ие воаьмеш малості і віри не воаьмеш, бо русжемн серце і віра. руежа.« — 3 Р у е л а н о в п х псальмі» М. Шашкевжча.
Вмхвдить у Льввві що два крім неділь і русках еьва*
о 5"|а год. пополудня.
Редакція, адміністрація і
«кспедиция »Руслана< під ч. 1. пі. Дямбрвіснегя (Хврун- щмия). Експедицпя місцева в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертаї сялнне на попереднє настережене.—
Реклямациї неопечатанів вільні від порта. — ~Оголо- шейя звичайні приймають ся по цїнї 20 с. від стріч ки, а в •Надісланім» 40 е.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стоічки.
Розправа, вад ванни л и ш и в справі ган и ш віборів.
( у ) Нова посольска палата ке мо
гла доси вийти з розправ над наглими внесеними, котрі нагадують зовсім давну палату. Спершу відбула ся широка вель
ми розправа задля перенесеня трех у- рядників підчас виборчого руху, а від
так два дні розправляла палата над на
глими внесеними в справі виборів в Га
личині. В останних десятилїтях кожда сесия державної ради починала ся на о- снові наглих внесень широкою і горя
чою звичайно розправою про виборчі надужитя в Галичині а справа не зміни
ла ся також із заведенем загального права виборчого. 1 сим разом появили ся наглі внесбня про галицкі вибори, а розправа, котрої хід ми подали, о скіль- ко було можливе у вузких рамах нашої часописи, була сим разом ще горячійша як давнїйше. Наглість сих внесень одна
че, як і внесене на вибір окремої слід
чої комісиї відкинено 249 голосами про ти 138 і справою сею наслідком того буде занимати ся лзґітимацийна комісия.
Мінїстер внутр. справ бар. Бінерт боро
нив становища правнтельства а особливо горячо станув в обороні намісника ґр.
Потоцкого, хоч не в усім признав по
правним поступоване деяких орґанів і властий правительственних підчас ви борів в Галичині. Проти наглости голо
сували християньскі суспільним , нїмеи- кий союз национальний (се т. зв. воль- нодумцї і поступовці німецкі, на котрих звичайно Русини числили!), польске коло, ческий союз, полудневі Славяни, Італїян- цї і Волохи, а за наглостю голосував еоциялїстичний союз, руский клюб, поль- скі людовцї і кількох нїмецких посту
повців.
Після проголошеня вислїду голосо- ваня одержав слово віцепрезес кола др.
Д у л б м б а, щоби іменем свого клюбу запротестувати в промові до президента проти обмежувана свободи слова з боку социялїстичних і руских послів. Ледви промовив др. Дулемба кілька слів, пі
дняли ся з своїх місць рускі посли і в тій хвилі (деякі дневники подають, що на даний знак д-ром Трильовским), роз
дав ся в салі спів »Щ е не вмерла У- країна*, а по відспіваню двох строф, співано першу строфу пісні »Не пора*.
Спершу вся палата прислухувала ся спокійно сій співній демонстрації, але опісля роздали ся оклики протестів з
польских і християньско-социяльних л а вок, одначе рускі Посли докінчили свого співу, котрий тривав около 10 хвиль. В половині сего співу підняв ся м і н ї- с т е р-п р е з и д е н т б а р . Б е к а з а н и м в с і и н ці і м і н і с т р и і в и й ш л и д е м о н с т р а т и в н о з с а- л і. З а ними вийшли і деякі посли, і на лавах християньских суспільників пос.
Прохаска взивав до виходу, але на при- каз д ра Л ю еґера всі остали на своїх місцях.
Про сю демонстрацю розписали ся широко краєві і віденьскі дневники, ж а
дібні всякої сензациї, але до тих описів пододавали і свої замітки про можливе бї значінв і наслідки. Тимто вважавмо нашим обовязком подати сі голоси до відомості! читачів.
N. ґг. Ргеззе, котра задля вибору християньского сусгіільника д-ра В а й с- к і р х н е р а рада всяким подіям, які спиняють правильну роботу парламен
тарну, відносить ся прихильно до сеї демонстрації, хоч зазначує також і на- рушенє реґуляміну та парламентарного порядку і безвиглндність успіху такої демонстрації. Ось що між иншим пише сей дневник в огляді засїданя сего:
»І ті посли, що ніяк не солїдаризу- ють ся з формою демонстрації, не мо
гли не віднест.і сильного вражіня з сеї сцени Співали в австрийскім парламенті вже нераз, останній раз на тім нічнім обструкцийнім засїданю, на якім Чехи устроїли формальний концерт. Але нинї- шний спів Русинів не був способом до якоїсь тактичної цїли. Се був, що пра
вда, непарляментарнкій, але через те не менше успішний і природний вислов важко ображеного национального . почу
ти. Демонстрация, як запевняли рускі посли, не була ані приготована ані аран
жована. Після того, як дгбата про га
лицкі вибори два дні держала уми най
більше інтересованих в роздражненю, наступив самовільний вибух. Задумчива пісня, яку співають в стенах України, не могла, очивидно, мати повного успі
ху в салі засідань віденьского парла
менту. Але все таки настроєве вражінє того співу не могло бути затерте*.
А у вступній статі висловлює ся N. ґг. Рге§8Є ось як про сі події:
»Нинї в парламенті співали. Чи з цілим упляноканєм політичної штуки, чи в найвисшім розбурханю пристрастий, яке тільки може вилити ся піснею, чи "з обчисленим на успіх, чи в наівнім роз
дражненю, сего ие могли би мабуть ска
зати навіть ті, що в с і й н о в і й ф о р м і п е р е с т у п и л и р е ґ у л я м і н .
Рускі посли після відкинена всіх на
глих внесень, які домагали ся специяль- ного доходженя галицких виборчих над- ужить, відспівали два национальні гимни, які з народної душі малюють віру в л і
пшу будучність. Се характеристичне і щось зовсім особливе. П а р л а м е н т а р н и й п о р я д о к в а ж к о н а - р у ш е н о , але притім посли дізнали ся через найбезпосереднїйше вражінє і через найживійше представлене, який настрій серед мілїонів Русинів. Коли лу
нав спів і сильні голоси відбивали ся від скляного склепіня, богагьом майже насильно пригадано, що в Галичині бо
рють ся не тільки иартиї, але також два народи, що там треба полагодити на- циональие питане, якого наглість не дасть ся усунути ані голосованєм мінї- стерияльних партий ані тим менше ша- бльоновими промовами міністра. Тим співом Русини, про яких давнїйші пар- ляменти так мало знали і чули, війшли знов у публичне житє. Загальне право голосованя дало їм також мало, але все таки відважило віко їх домовини і збу
дило їх до політичного воскресеня. Те
пер зголошують ся їх заступники, як видно, горячокровні ентузиясти, і співа
ють, що їх нация і їх вітчина ще не вмерла. Славяньский спів, а одначе бо- гато Славян у палаті наповнив він смерт
ним жахом. Бо був се похоронний спів для славяньскої більшості!, яка ніколи не хотіла нічого знати про тих бідних бра
тів і мілїони славяньскої нациї віддала на поталу божкови амбіциї, еґоїзму та інтриґи*.
(Кпнець буде).
Що жене за море?
(Допись з Довгополя).
В другій половині мая і першій червня с. р. мав я три конечні дороги.
За кождим разом, почавши з Вижницї, мусів я наслухатись бодай на кількох стациях зелїзничих — голосінь, гей по умерлих. Були се голосїня емігрантів і по еміґрантах за море. Ані чудний май, ані гарна зелень не могли вплинути на успокоєнє. Годі було дібрати енерґії (а у мене її під достатком), щоби повздержа- ти сльози.
Нігде правди діти, що відвічна а ще й теперішня опіка над нашим хліборо
бом жене єго за море. Се головна при
чина. Опікуни накладають додатки і 44О°/о, як се мені показував-такий пові
товий опікун. »Ми й таке потрафим*, бу-
2
ла відповідь такого опікуна повітового на мов зчудоване з висоти надмірно ве
ликого буджету в Довгополі*). Опікуни повітові не питають, затверджують буд- жет гром. — і коли аж наробить ся ве
ликого рейваху, а се дуже рідко лучаєсь, обнижають з 191°/0 на 17% , як се мало місце, де писар Оаііетоісг »ввалив* без ухвали ради гром. 191% лише на по
треби шкільні!!
В моїх дописях по часописях, вка
зував я на всякі надужитя, через які мужик убожіє та домагавсь заради. Я ду
же вдячний Єго Ексц. Митрополитови, за піднесене справи жабівскої в соймі а п.
Барвіньскому в парляментї, де свого ча
су особливо в буджетовій КОМІСИЇ при- скіпав ся до був. міністра ЗрепзЬойепа
— так, що той наказав доходженє про кривди гуцульскі. Се схаменуло трохи кривдників на якийсь час. Тим зрушив я гніздо шершенїв, ласих на легку на
живу, і замовк — не зо страху перед ворогами, але не найшовши піддержки там, де я її найпевнїйший повинен був
найти.
Та годі мовчати, треба вказувати на небезпеку, щоби знову, коли мужик з болю йойкає, не крикнули, що гуцули бунтують ся.
Вертаю від хорого та подоганяю гу
цула, котрий ішов в »бутин« — лісову роботу в гори. Звідує гуцул за Трильов- ского, за Войнаровского, чи дужі? а мо
же пішли у дїтьче?- — бо наш піп каже, що п. Войнаровский такий дідько як Три- льовский, — »не хотілисте драби божу дитинку (Дудикевича) вибрати*. Перепо- вівши всякі такі подрібні »наказуваня«
(проповіди) за »божу дитинку*, запаливсь гуцул, очи у него заогнились, сокира в руці до >маху* (значить рубаня), та до мене: >Татку! відай і посли не віробє нам доброго права, не добудесь правди, тре
ба буде нам мужикам самим собі добу
вати, бо всяка ґалиця (нужда) нас при
сіла. Гаруєш ціле житє — і від нікого доброго слова не вчуєш Зайдеш до по
па, псьочить ті, щос на »божу дитинку*
не голосував, — прийдеш до Косова або до Кутів, згунцают на ті (змаршкають), як на котюгу (пса). Маєш си так карати, то ліпше гинути »раз неня родила*, та може нашим дітям буде ліпший пошані
вок. Довго опиравсь гуцул і недавав ся пе
реконати, що се не довело би до цїли — принаймні так скоро.
Ми »роздякувались* (гуцул за щиру науку радо »дєкує«) і ледви я на поріг моєї »резиденциї«, як застаю два >окази«
— »що треба собі самому правду уро бити. Оден гуцул ішов поверх 20 км. до мене, бо ніхто не хотів єму »форлядун- ку« прочитати. >Тодо мене не належить*
— а по дорозі було більше як 10 »ін- телїґенгів*. Гуцул зістав певно наочно засуджений, бо розправа єго була в о- кружнім суді, віддаленім від осідку гу
цула поверх 100 км., того самого дня.
Другий гуцул був знову з далека — з тим, що завтра має подати лихвареви 429 кор. 70 с. Був той гуцул у свого пароха, ішов по при »резиденциї« дру-
*) а чомуж сего не подасть ся до відо
мості! послів або й намісництва чи кр. ви
ділу? — Ред.
гих трех парохів — і ніхто єму не ска
зав: »старай гроші на речинець, бос доб
ровільно в суді погодив ся*.
Які бувають »добровільні« угоди в суді, подам нагий факт. Декретом дїдиз- ми присуджено вдовиці досмертний ужи
ток з 1/7 части ґрунту, а що на тім
■ ґрунті були Довги, так суд зарядив, що
би опікун виарендовував поле на сплату довгів. Поле її досі в арендї, перевідала про се славна пявка гуцульска Шухман.
Намовив гуцулку, щоби єму ниарендува- ла свій пай на 40 літ. Гуцулка спираєсь через довги. »Що тебе має за се голова боліти, не твоя голова се у суді віходи- ти, я там як у своїй хаті. >Ти би й вмер
ла і не дійшла бис свого права*. Гуцул
ка наняла на 40 літ свій досмертний у- житок з 1/7 паю за 208 кор., а треба знати, що гуцулка мала 32 літ а жид по
верх 50 літ! Зробили РасЬіуегіга» у по- таря, Ж ид пересидів кілька місяців, за- скаржив — і стала »добровільна« угода подати Ьіппеп 14 Та§еп 429 К. 20 с .!!
Я к би так з приводу такої »добр.- вільної* угоди не то »пошлюбав«, але лише погрозивсь гуцул жидкови, »8Іомо Роїзкіе* понесло би у сьвіт про Ьипі Ьисиїзкі. »Набожний* учитель, що то за
милює очи станленєм хрестів придорож них, пішов би як в 1904 по жидках, щоби сьвідчили против гуцулів, і були би сьвіжі арештованя. І ми би ждали на інтерпеляцию руско-мало-руских голосів в парляментї »рускі* роки, так як досі ждемо на подібну інтерпеляцию від 1904 р. — про Ьипі Ьиеиізкі!!!
Коли би то так случайно, не дай Боже, сталось, як я ту говорю то мій сопутннк, повисше згаданий гуцул вичи тавши про таке, а гуцули тепер читають пильно, прийшов би до мене, та: »Татку!
будьте вібачні! я таки ліпше казав »раз мати родила**).
Іван ІІопсль, парох Довгопола.
Просій іішвіті іюрсяшу:
Н о в и н к и
— Календар. Ві в т о р о к : руско кат : Да
вида нрен.; римо-кат.: ІІоана дам., Кир. — В с е р е д у : руско-кат.: Самсона; римо-кат.:
А малії.
— ВрученеЕчсц. Митрополитови Гр. Шептицко- му адреси від учасників паломництва до Єруса- лима відбуло ся дня 2. с. м. Депутация, зло
жена з оо. Е. Мизя зі Зборова, 'Г. Войнаров
ского з Балинець, Ф. Решетиловича з Гли-
*) От ся допись насуває нам деякі за
мітки. Перед кількома роками дневники рускі оповістили цілий д о в г и й с п и с р у с к и х а д в о к а т і в і н о т а р і в , котрі готові дава
ти б е з к о р и с н о п р а в п у о б о р о н у в по
дібних справах. Н а р о д н и й К о м і т е т та
кож таке оповіїцує, щоби до него звертати ся в подібних справах о пораду. Чиж се все ли
ше для реклями, бо роботи д і й с н о ї в тім напрямі не бачимо. Єсть і руский клюб і він повинен такими справами заняти ся. Алеж так само розкриває ся тут широке поле дїяль- ности для нашого духовеньства і народного учительства до закладами курсів для негра
мотних і поучуваня та просьвіти темного на
роду. — Ред.
нян, Г. Гнатишака з Криниці, д ра Яшовско- го, д-ра Д Дорожиньского і Л ьві Сембрато- вича зі Львова, явила ся в митрополичій па
латі о 12. год. в полуднє. Іменем депутапиї промовив о. Мпзь, висказуючи подяку Ексц.
Митрополитови від всіх учасників першої збір
ної поїздки Русинів з Галичани до св. Землі.
По тих словах ученик ґімаазиї Ем.Дорожинь- ский вручив Ексц. Митрополитови на спомин тої поїздка адресу з подякою. Адреса скла
дає ся з ьасетки і альбома і зроблена була в Єрусалимі. Касетна, з оливного дерева, має панись: «Руске паломництво до св. Зем лі 1906 р. Єрусалим". Альбом оправлений в скі- ру, окрашений єрусалимским пятираменним хрестом, містить цьвіти із сьвятих місць, а- дресу з подякою на пергамені і 12 більших фотографічних знимок Груп паломництва. По
тім наступають підписи всіх учасників пало
мництва, зібрані підчас їзди кораблем з Яф- фн до Триєсту.
— З Руского Товариства педаґоґічного. З початком року шк. 1907/6 отвйрає Руске Т о вариство педагогічне ж е н ь с к у ш к о л у в п р а в (на разі першу клясу нормальну) при своїй приватній учительскій женьскій семіна
ри!. Ш кола буде поміщена при ул. Длуґоша ч. 17. Вписи відбудуть ся в карцеляриї семі
нари! (ул. Сикстуска ч. 47), а речинець нпи- сів оповістить ся пізнїйше. Замічаємо, що та школа увійде в житє без огляду на число вписаних учениць.
— З парляментерних кругів. Президент мі
ністрів бар. Бек — як доносить КиїЬ. Ког- гезр. — покликав до себе дня 5. с. м. о ’/«
6 год. вечером парламентарну комісию руско
го клюбу, зложену з посл. Романчука, В а
силька, Трильовского і Давидяка, в справі демонстрзциї руских послів в державній раді
Руский клюб вислав до повертаючих хорватских нослів-сецесионїетів привітну т е леграму з заявою симпатиї і з желанями успіхів в борбі о самостійність Хорвациї.
В Черновецкій «Буковині* подає »0зір- ний* (псевд.) деякі замітки що до дїяльнозти руских послів. По звісній демонстрацій проти вибору II віцепрезидентом палати пос. Ста- жиньского — як доносить „Буковина" — президент палати не покликує пос. Стажинь- ского до заступництва. Ти.мчасом ведуть ся переговори між польским колом а україньСким клюбом, аби ту справу якось полагодити. Як та справа закінчить ся, не мож тепер пред- видїти. Що до промови п. Будзиновского за- значує »0зірний«, що она „була богата своїм змістом, як звикло всі праці пос. Будзинов
ского і вона булаб зробила не лиш більше вражі нє в парляментї, але малаб також і да
леко більші наслідки, як би не разила дечиї уха своїм богатством е к р а н н и х в и р а - р ів . Можна було то саме сказати лагіднїй- іпими а тим самим ще вражливійшими словами".
Дебата над буджетовою нровізориєю з а чне ся в палаті зантріїпного вторника. З ра- мени руского клюбу записали ся до голосу пос др. Евген Олесницкой а яко евентуаль
ний другий бесідник пос. др. Евг. Левицкий.
Руский клюб на внесене пос. д-ра Ко- лесси, вислав на адресу київокої «Ради* при
вітне письмо до бувших послів-Українцїв ро- сийскої першої і другої думи, які в основні точки своєї програми поставили автономію України. В тім письмі висловлює руский клюб також жаль, що через розвязанє думи спи
нено осягненє постулату за здобуте горо- жаньскої і народної свободи народів росий- скої держаяи, і висловлює желанє, щоби як найскорше наспів час, коли україяьский на
рід виборе собі належні права.
ГІос. Тим. Старух, як доносить ІіиіЬе- пізсіїе Коггезрошіепг, тяжко занедуж ав на плеврит (КіррепГеІІепІгйпсіип^ —запалене опон ребер).
— Вчерашний сокільский фєстин в Збоїсках
„не дописав" зад ія дощу. Було вправдї і го
стин много, місцевих і зі Львова і буфет не- согірший і музика сокільска і програма вели
ка, але нестало поп ди. Ледви почала ся за-
з
бава в двірскім парку (а не в читальнянім садї), надтягнула чорна хмара і одним кри
лом зачепила о Збоїска. Гості а головно львівскі розбігли ся як курята перед полови- ком і хто, як міг, утікав до дому, одні фіра- ми, а другі пішки, ситі вражінь на цілі ва- кациї,
— Загальні збори членів .Народної Гостин- ницї“ , стоваришеня зареєстрованого з обме
женою порукою у Львові відбудуть ся дня 26. липня 1907 о год. 6 з полудня в власнім домі ул. Костюшки ч. 1. з отсим порядком дневним: 1) Відкрите зборів, 2) звіт дирекциї і предложенє білянсу та рахунку зисків і страт за 1906 р., 3) звіт вомісиї кон
трольної, 4) відчитане звіту Краєвого Союза ревізийного, 5) означене висоти дивіденди від уділів членьских за 1906, 6) доповняючий вибір членів Ради надзираючої, зглядно виаір цілої Ради, 7) внесеня і інтерпеляциї членів.
Тілько ті члени мають голос на сих зборах, котрі уплатили а цїлостп що найменше оден уділ. Лєґітимациею для членів служать їх книжочки улїлові. — У Львові дня 5. липня 1907. Василь Нагірний предсїдатель Ради, Ярослав Ільницкий член Ради.
— З закордорної України. „Рада" доносить, що »союз істинно русских* в Варшаві ухва
лив на своїх останних заг. зборах видавати чим скорше передвиборчу часописе українь- скою мовою для Русинів в Холмщинї. Ґазету будуть роздавати даром руским виборцям люблиньскої і седлецкої Губернії. Крім того
виїдуть в ті сторони аґітатбри.
Полтавека городска управа дала виго
товити два розкішні бюсти україньского пи
сьменника Котляревского, з котрих оден вже поставлено на переднім фасадї школи імени поета, а другий поставлять в будинку Гого
ля (театр).
Пок. Олекса Плющ (Дафненко), про котро
го смерть ми онодї згадали, полишив много рукописів. Був се молодий письменник, 20-лї- тний. Почав трудити ся на нашій літератур-
гін пиві перед 4-ма роками, як був учеником ґімназиї. З єго творів поміщено повісти «Спо
відь» в Літературно - Науковім Вістнику за 1904 р„ IV—V*, »Плач шаленого* в альмана
ху „Перша лаетивка", «Записки недужої лю- днник в альманаху «Багаття*; вірші: „Вро
дини хл.їборобского сина" в «Л.-Н. Вістникук зв 1903 р. і поему Палкий мисленник і учи
тель* в „Л.-Н. В." за 1905 р.
— Амвриканьска комісия еміґрацийна з Ев ропі. З Риму пишуть: Прибула до Італії із Сполучених Держав парламентарна комісия в справі розлїдженя еміґрацийного питаня не
Мяте(іия.іи до історю звоеп Гипав З ІІУКОШШП. V
Ч. 41.
Лист Із. Воробкевича до Олекс. Барвінського.
писаний у страстну суботу 1867.
(Дальше).
Тутч,, тамки недодержавч. я склади, такт, яка» ирозодія вімагає, но не могло оно енакше статися, щоб!. ідею незатерти; ти рідкі мені знайомі блуди можч, чеслити до Іісепііа рое- Ііса. Чи сі гостеночкн твоімч. бажаьємч. від
повіли, ти мені напвшииі'ь; як и про все то, про шо я тебе проси вч,.
Тутч. ще посилаю тебі одну просту галу- ночку, £ачч> таку, яку пре гойданці парубки дівчатам'Ь дають, ні мучена, ні віиисувана, лешч. крашена у корі зч> лесниціи вч. брасілії:
У воротах'ь Катирина чуйко наслухала — і т. д.
Твій любій і гарній братч, Осиїгь по дов
гим!, часу зновч, нагадався на мене п напи
сав!, мені своі загальні уваги падч, моєми по
вістями «Олена* н того бизч, нмья, жалую дуже, що вінч, спеціяльнійши и обшернійши незапускався. Надіюся, що вінч. на листч,, ко
трого ему вразч, зч. твоєм'ь відсилаю, тое зро
би. Дуже високо я єго почитаю. Бог зна, чи
лише в Італії, але й в инших краях, що дають найбільше емігрантів, т. є. в Австриї і Росиї.
Комісия та поділила ся в Неаполі на дві сек- циї; з тих одна з п. Діллїнґом на чолі удала ся до Риму, а друга під проводом новойор- ского посла Беннета оглядає полудневі провін- як Сицилїю, Калябрию, Апулїю, Неаполь, в яких еміґрация є все значна. З Італії комісия поїде до Австриї, отже певне і до Галичини загостить.
— Ювілейні датки на будову великої бурси Руского Товариства педагогічного приймають:
К р а є в и й С о ю з К р е д и т о в и й , Ринок ч.
10, Руске Тов. педагогічне, ул. Сикстуска 47, всі редакциї народних чаеоиисий і всі філії Руского Товариства педагогічного.
- Осінні маневри XI (львівского) корпуса починають ся сего року аж 4. вересня і по
тривають до 18. вересня. Відбуваючі ся те
пер баталїонові вправи скінчать ся 24. с. м., почім до 3. серпня не буде вправ, а 4. сер
пня пічнуть ся в околицях Львова полкові вправи, а закінчать ся дня 3. вересня. В се
реду дня 4. вересня львівска залога війскова вирушить через Милятичі, Суходіл, Бориничі, Ходорів до Журова. На тім цілім просторі будуть відбувати ся через 4 дни вправи в бригадах. Дня 9. вересня пічнуть ся вправи в дивізиях між Журовом, Букачівцями (через Мартинів і Комарів) а Станиславовом. Голо вні вправи в дивізиях розіграють ся в днях 12—17 вересня на просторі Станиславів-Ти- сьмениця-Рошнїв-Ганусівцї. Останні вправи цілого корпуса, дивізий проти дивізий, відбу
дуть ся в днях 17. і 18. вересня, почім вій- ска повернуть зелїзницями до своїх Гарні
зонів.
— Народні пісні в Австриї. Міністер про- сьвіти з нагоди проектованого виданя мону
ментального твору «Народні пісні в Австриї*
зазначив для розгляненя україньскої народної пісні в Австриї слідуючі особи: проф реаль
ної школи у Львові В. Шухевича, проф увів, д-ра Смаль-Стоцкого, гр.-ор. коне. ради. Оле
ксандра Манастирского, зелїзн. комісари Мо деста Левіцкого, всі в Чернівцях, дальше Іва
на Верхрацкого, проф. І. ґімназиї у Львові, д-ра Василя Щурата. проф. Гімн, в Бродах, д-ра Івана Франка у Львові і Петра Матюка,
гр.-кат. пароха в Карові.
— Кацапске протестуюче віче відбуло ся дня 4. с. м. в Ж уравнї. На тім вічу — як доносить „Ґалїчанїн" — явив ся між иншими др. Дудикевич. Із великої маси ухвалених резолюций варта згадати кілька, які ілю
струють задушевні бажаня кацапских запро
данців. І так по рефераті із шкільництва віче
я васч, за короткій чась вч, Львові незобачу, васч, бачити, зч. вами побалакати — то не требабч, мені більшої утіхи и щастья иасимч.
світі. Написав!. вінч. мені и довшу росправу про закони, якихч, оиовідатель й повістописа- тель триматися має, гарно вінч. то написавч.
и мені много прислужився.
Про судьбу моі Ч е р н и ц і радби я зна
ти; якч. ва.мч іі не потрібно,тобч, я той уступч, де Одарка море прокленає, з ч більшимч жи- тєм ч відрисувавбимч — и дещо поправивч її десь до друку передавч, — хочь и зч. моімч коштомч, якби не дуже много віносило бч.
Тішуся, шо моі композіцій подобалися — на поготові мою ще зо тре Тарасові поезій...
Якби мож яким ч способомч. моі О иіпіеіа від Г. Баченского дістати, приконалибистися, моі братья, що и вч. пнетрументалні музиці я незгірши пишу, а тамч. самі наші мелодіі, на
ша гармонія! Незнаю чи моі матеріали щ ко
трих!. ти вже знаєшч) до драмч, чи до опо
відань — повістий приготовляти. Пишітч ме
ні, васч. богато а я оденч. Незабувайте на ме
не. Сповіднеки, робота и. д. перереваютч» мене.
Бувай здоров'ь
Твій щирий братч.
д . лг.
- Р. 8. Діставч, ти мого «Дяка* и другий листч, зі. примітками до него?х
Вч страстну суботу 1867.
ухвалило домагати ся: «открьітія по всЬм большим городам восточой Галичини русских народних школ и реформи всЬх середних школ в народном д у с і; откритіа во Л ьвові русского (не украинского) университета, а по- ка то послідует безотлагательного открмтія на существующеи университеті каеедр рус
ского ази ка, руской словесности, русской исторіи и русского права; пока то послідует реформи державних середних школ в наро
дном д у с і и взн в ает правленіе русско-наро- дной партій откритія уже с началом ближай- шого шк. года частной русской Гямназіи во Л ьвові". По політичнім рефераті д-ра Дуди- кевича ухвалено між иншим отеї резолюциї:
»1) Руссконародное в іч е в Ж у р а в н і, зная и признавая лиш один русскій народ, проте- стует сам им р іш и тел ьн н м образом против кражи у русского народа его отвічного рус
ского имени. 2) Р. нар. в іч е в Ж у р а в н і зна- ет и любит Украйну, яко малую часть без- межной русской земли (кацапска хитрість!) 3) Р. в. в. в Ж . признает послов державной дум и и в с іх других, которни, отказуючись от отвічного исторического русского. имени, хотят его зам істи ти см іш ним названіем
«украиньскій* — народними зл о д іям и и из- м інникам и и взнвает весь русскій народ по- боривати их яко своих врагов; послам-же, називающим себе украинцами, внраж ает своє ріш ительное недовіріе*. — Найблизше віче кацапів в тій самій материї має відбути ся за тиждень в Добрівлянах коло Калуша.
— Краєва рада шкільна іменувала учитель
ками в 2-клясових народних школах: Стеф.
Галькевичівну в Вільшаницї, Анну Ґуляївну в Лядзкім вел., Мат. Керницку в Ромашівцї Вікт. Кукурудзову в Лапшинї, Каз. Лїпчиньску в Вікнї, Кат. Войновску в Тшесньові, Йос. Го- шовску в Шоломиї, Алекс. Йосифовичівну в Бароківцї, Мар. Лянґевичівну в Тираві; — учи
телями і учительками 1-кл. шкіл: Йос. Сми- чиньского в Сидинї, Альб. Клиновску в Хоро- вичах, Ельв.' Скшиванківну, в Позовичах, Вал.
Компердівну в Лїбертові, Петра Ющеця в Че- люсницї, Ів. Третяка в Сьвєрхній, їв. Слима- ковского в Закомарі, Сеф. Ганцльову в Сиґ- нівцї. Ів. Овоца в Ельній, Каз. Садовского в Гронкові, Ольгу Терлецку в Фалини, Олекс.
Когутиньского в Шутроминцях, В. Рудника в Кістрю, Вол. Запш ала в Будах л а н ц , К. Тен- ч^ра в Білянах, Ол. Ґавроньского в Черемхові Ст. Орловску в Демонї, ГЇ. Яримовича в Чер- нелеві рускім, II. Цетнарского в Хваловичах, Ів. Слодвиньского в Татаринові, Бол. Банка в Ґоржацях, П. Росса в Немилові, Юл. Шмі- дівну в Ляшках гор, Петр. Кульчпцку в Мар-
Хто писавч у «Правді* Критику? Гарно написана, нема що казати, липі!, шкода, шо вже у II. чеслі докінчнтея...
Але ж ч утявч, іхч, наче у зеркалі іхч четателям'ь показав!,.
«Правда* гарне письмо, держімся,братья н піднераймось... щоб наша література опручт, пустої полови н здорови зерно світу показала.
У «Нар. Голосі* поема «Шабля* красна, шкода, шо метрумч недодержаний, йдея гар
на и поетч много надійній.
Про метрумч до моіхч драмч, — и про искуство драматечного ппсанія (поезій) напи
ши мені. Діло ПІлеґиля читавч я разч», но головні черти вже забувимч,, тра собі то діло справити — т о оно коштує?
На книжки и то на многі пришлю я вам!, незабаром!, гроші, али вже які, зч Черновец вернуся — бо туде ПО ВЄЛЄЦІДНЄ 34 моєю до
рогою жиною іхати маю... лиш!, Бог зна, шо моє серце тепер!, страдає, пишуче сі сумні рядки — моя дорога жина хора — я зч. нею до операциі туде іхати маю, а якби врачі лі
карі небізувались і і вілічити —- то буду пре- мусеньємч аж ч у Львів!, иоіхати. Боюся іцоб!>
рак!, не був-!,!
(Дальше буде).
