• Nie Znaleziono Wyników

Ruslan. R. 11, č. 143 (1907)

N/A
N/A
Protected

Academic year: 2022

Share "Ruslan. R. 11, č. 143 (1907)"

Copied!
4
0
0

Pełen tekst

(1)

Ч. 143. Львів, середа дня 27. червня (10. липня) 1907. Річник Х|.

Передплата

«РУСЛАНА* ві

в Австриї:

па рів.

V. Пі.В року .• . иа чверть пмьсу

лг -АІСЯЬь . . . 10

5 вор . Г70 !««р.

ли границею:

пїажи рік . 16 рублів або 36 франків

■ж вів року . 8 рублів або 18 фражхіж Оооджжоке ввело во 10 сот.

.Нарвеш мж епв і душ у мж вврвеш: а ве вовьмеш мплостя і віри не воаьмеш, бо руеке ми серце і віра руева.* — 3 Р у е л а л о в и х псальмі» М. Шашкевжча.

Вжхждить у Льввві що два крім неділь і руских еьаят О о’із год. пополуднн.

Редакцмл, адмінїстрация і

«кспедяция >Руслана< під ч. 1. пл. Двмбрввсквгв (Хярун- щиии). Експеднция місцева в Аґенпнї Соколовского в пасажі Гавсмаиа.

Рукописи яверта» сяявше вапопередие вистережене.—

Реклямациї неопечатаніж вільні від порта. — Оголо- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в .Надісланім» 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні доиесеня по ЗО «от.

в і д СТРІЧКИ

над наглими ю ш галицких виборів.

що се значить; так ненадійно, що ніхто не в силі рішити ся на якесь діло. Що співають рускі посли? Се национальний имн: »Ще не вмерла Україна*. — Се захоплююча, розбурхуюча нерпа, могуча пісна. Все слухає.

»До котрої би национальности слу­

хач себе й причислив, усякому ясно, що се мусить бути україньска Марселєза.

зо в одушевленю, з набожностю, в ви­

простованій позициї співають рускі по­

сли свою пісню. Посол др. Трильовский, величній муж із ясним заростом, дає такт. Аж тут нагло завважуємо инший ритм. Роздає ся »Не пора*. Твір д-ра вана Франка. Воєва пісня Русинів. Ди­

ка. Воєнний пеан. Тай палата здрігає ся нервовим рухом. Драматичний епізод, спів, дістав політичний характер. Міні­

стри повстають із своїх місць та скорим кроком виходять із салі. В лівому боці палати, там де сидять християньскі со- цияли, тії серед нольских лавок повстає неспокій. Богато біжить до виходу.

А пісня могучо, сильно, повним звуком далі гомонить. — Др. Лю еґер дає знак та посли, з котрих деякі вже пробували перебити пісню окликами, вспокоюють ся. Здержуючи віддих, у напруженю гл я­

дить ґалерин на салю. Все тихо вслухує ся в пісню. Прогомонює останній тон, Русини сідають на свої місця. Президент дзвонить та др. Дулємба кінчить свою промову...

„Що се було? Що значить той рух?

Який є політичний, актуальний текст се- -го хорового співу? Чи той полїтично- парлямеятарно-национальний гимн увійде

в урядовий протокол засїданя ? Не вже треба сим зазначити н о в у ф о р м у о б с т р у к ц и ї ? Мимоходом кажучи, була би она в кождім разі симпатичнїй- ша, ніж концерти з ударами пультів та вправи парламентарній у свистаню й ба- рабаненю лініями, як се колись бувало.

Вчера говорили про відспівану репліку, про протест в акордах, про музикальну демонстрацию? на всякий випадок була се найдивнїйша новість, яку можна собі придумати, видовище, що зістане ся не- забутним усім глядачам і слухачам. Се було наскрізь незвичайне видовище, що безоглядно підпаде під драконьский осуд параграфів реґуляміну, всеж таки, в су­

мі оно було зворушаючим видовищем, таким самим, нк — коли в грецкій дра­

мі або в »Судженій з Мессини* після пристрасних перепалок впадає хор та заповнює простір своєю простою мудрі­

стю приповідок. Тай потім перенесло ся зворушене до кульоарів. Оден із руских

справі

(Конець.)

»Кеиеа \Уіепег Та§Ь1аМ« при^ьвя- чує демонстрацій руских послів вступну статю п. н. »Еіп £Є8ип§епег Р г о іе з іс

»Вчора ми бачили найбільш неспо­

дівану й найбільш незвичайну сцену з усього того, що коли-небудь відограло ся в австрийскім парламенті! Якже до сього прийш ло? .Попробу.імо схопити образ палати в хвилі перед тим, заки прийшов ошоломлюючий зворот: Густо заповнені всі лавки, всі міністри при­

сутні, в ґалєринх повно. Сема година вечером. Президент сам піддав під голо- лосованє наглячі внесена про »вибори в Галичині*. Наглість упадав. Наглість першого внесена та всіх дальших. Усе те доконуе ся розмірно зовсім супокій но, зовсім по реГуляміну. Гляньмо на Групи; бачимо християньских суспільни­

ми, Поляків, Чехів та нїмецко-нацио- нальний союз, як они згідно голосують проти наглости, — значить, не повстали із місць, — бачимо, як за наглоетию підносять ся социяльні демократи, Руси­

ни, ческі радикали, польскі людовці, не- зависимі соціалісти та посли др. Лвхер барон Гок, др. Куранда, др. Офнер і др Редліх. Се кождий бачить, у когож <

наклін і охота снувати політичні думки той над сим задумує ся. Вже Галерні готують сн до виходу, бо наближає ся конець засїданя, отже знані, звичайні формальности, що не будять нічиєї ці кавости, не представляють нічого займа вого. Президент др. Вайскірхнер віддає голос провідникови Поляків, ПОСлОВИ д-рови Дулємбі. Він піднимає ся та про мовляє виразним голосом, що єго зон сім докладно чути, бо палата є вповні спокійна: »Я попросив о слово, щоби поставити запитане до пана президента На останніх засїданях палати відограли ся сцени, які кождого прихильника пар ляментаризму й свободи слова...*

»І тепер коїть ся щось несподіване Щ ось ошоломлююче. Щ ось чудне, як хочете. Мов оден муж повстають рускі посли. П. Василько дає знак і — підни- маєть ся спів... Спершу несьміло. Далі тонів прибуває; м огутнійте гомонять голоси — хорал повними акордами лу­

нав по салі. Широко, могутно. Навіть хто не розуміє ні одного слова з тексту, знає, що се гимн. І палата сидить спо­

кійно й тихо. Се прийшло так нагло,

що в першій хвилі ніхто не стямив ся, послів голосно й енерґічно проголосив

діло своїх товаришів як співаний про­

тест та назвав важким схибленєм тих нїмецких послів, котрі в злуцї з Поля­

ками віддали свої голоси проти наглости внесень у справі галицких виборів; Ру- сини-ж — казав він — є охороною й підпорою Німців на Сході. Се була по­

літична пісня, що її вчера проспівали.

№>ва народна палата є безсумнівно ори­

гінальна, се мусимо сконстатувати, хоча

— як на сю хвилю - - щ е х и б у є д а н и х , а б и о б х о п и т и о к о м у с і п о с л і д о в н о с т і ! в ч е р а ш- н о і п о д і і. Може драматично-музи­

кальний епізод не має взагалі ніяких політичних наслідків. Може се тільки естетична признака того, як богато тем­

пераменту війшло в нову палату; так богато сили нервів і енергії, що полі­

тичні й национальні почуваня хапають ся кождого способу для вияви себе в ділі, та ніякого сьвятого про се не пита­

ють, чи спосіб відповідає реґулямінови, чи ні. Нині має слово тільки літописець, історик обичаїв; і с т о р и к і п о л і ­ т и к щ о й н о п і з н їй ш е с п і з н а є , ч и м у з и к а л ь н и й е и і з о д у ч е - р а и і н ь о г о д н я б у в ч и м о с ь б і л ь ш е н і ж с а м и м т і л ь к и е п і ­ з о д о м * .

Але инакше оцінює сю демонстра- цию орґан міністерства заграничних справ, котрий звичайно читає монарх.

Згадавш и про демонстрацийний вихід мі­

ністрів, пише сей дневник: Позісталі по­

сли звернули ся до Русинів з окликами, котрими їм докоряли невідповідним і по­

важних парляментаристів недостойним пос.тупком. С ю похибку

труднїйше зрозуміти, що

р е ф о р м а х о ч н е з д і й с н и л а в с і х ї х д о м а г а н ь , всеж таки значно скріпила їх ряди і зробила їх поважною Групою, котра може в рамах парламентарного ладу себе виявити. Р у- с и н и з а д а ю т ь н а й т я ж ш и й у д а р с в о ї м н а ц и о н а л ь н и м і н т е р е с а м , н а к о л и п р о в и н га­

ю т ь с я п р о т и в л а с н о ї п о л і ­ т и ч н о ї р е п у т а ц и і і п о в а г и

и о с о л ь с к о і п а л а ти.

Подібно висловлює ся М^іепег А1і£.

2 і§ . близька теперішньому міністерству, і звернувши бачність на відносини на Україні, кінчить свої замітки так: »Ав- стрийскі Русини мають обезпечену на- циональну свободу і нічого не спиняв їх виявляти свою індивідуальність на- циональну — навіть реґулямін палати посольскої, позаяк вчера позволено їм до волі виспівати с я “.

Перед редактором ГгетііепЬІаМ - у Русинів тим в и б о р ч а

(2)

2

Доля наших еміґрантів

на основі відчиту д-ра Л є о п о л ь д а К а р а , виголошеного на заг. зборах ав- стрийских економістів у Відні (15. січня

1907).

Від редакциї.

Доля наших переселенців заслугує на се, щ б и наші народолюбні заняли ся ревно сею справою. Але щоби зрозуміти, як взяти ся до сеї справи, треба також передовсім пізнати всі відносини еміґоа- циї і задля того подаємо головну основу із знаменитого відчиту визначного су спільного письменника д-ра Кара, котрий перед трема роками видав цінні Віиііуа Зроіесгпе (звертаємо на се увагу наших земляків).

жалував ся голова руского клюбу, що Нїмцї так неприхильно приняли їх спів.

»Оден з нїмецких послів, говорив він, сказав мені: ^Біе КиіЬепеп ЬаЬеп Ьеиіе сіаз Тоіепііей аиї іЬге рагІатепіагівсЬе Кериіаііоп §езип£Єіі“, а ми думаємо, що красше буде співати, як кричати, тупати ногами і бити в пульти. Колиж Русинів роздратують Поляки, тоді мимохіть ти­

снуть ся на уста сі слова, котрі містять ся в руских вольнодумних піснях. Сего не заперечать також П оляки, що не дій- шлоб було до сеї демонстрациї, що н ї- х т о б у в б и н е п р о т е с т у в а в п р о т и в и с л ї д у г о л о с о в а н я н а д н а г л о с т ю в н е с е н ь , нако- либ Поляки були не виступили при кін ці із своїм протестом*.

Але не лише півурядові дневники осуджують сю демопстрацию, а також социялїстична АгЬеііег 2і§ ., на котру так радо звичайно покликували ся наші на- ционал-демократи (сим разом не навели єї голосу) відозвала ся ось як про сю подію: »ОЬ Оіезе Б ето п аігаїіо п Ьіег а т Ріаіяе \уаг ипсі о Ь § е г а 4 е <і ї е 8 е А г І сі е г О е т о п к і г а ї і п п § 1 й - с

к

1 і с Ь § е а Ь 1 і ау а г, і 8 І і г е і- І і с і ї т е Ь г а і з 2 \ у е і 1 е 1 Ь а £ і < .

Так само »ХагоЗпі Ьізіу*, з котрих звичайно подавали виїмки наші нацио- нал-демократи (сим разом того також не вчинили), пишуть ось що про сю подію :

»На жаль треба сказати, що не спі­

вано гарно. Голоси не були гарні, а крім того спів був фалшивий. Але та демон- сграция зробила сильне вражінє в палаті.

Було се більше як демонстрация. Був се якийсь рід терору. Було се змаганє, приневолити до мовчанки противника.

З того самого поводу, зза котрого осу­

джуємо виступ Всенїмцїв проти руского сьвященика (Вольф і товариші не хо­

тіли позволити о. Давидякови промовля­

ти по руски — Ред. Русл.), осуджуємо також почин Русинів проти Поляка, хоч маємо горячі симпатиї народні і полі­

тичні для руского народу. Се все одно, чи заглуш ує ся бесідника криком чи співом. Се жалка проява в новій палаті, чи то не допускає ся до слова социял- демократа, чи Русина, чи кого иншого, щоби лише противника свого заглушити.

Се не згідне ані зі свободою слова, ані з парляментаризмом <.

Нам здає ся, що руским послам по­

винно найбільш залежати на тім, щоби державна рада могла правильно функ- ционувати, щоби Русини мали отвертою ту мовницю, з котрої можуть промовля­

ти про свої потреби народні і домаганя і про свої кривди. Коли н. пр. Чехам може навіть залежати на тім, щоби ві- деньский парлямент центральний зроби­

ти неможливим, а все перенести до че- ского сойму, то для Русинів як раз має велику вагу і значінє, удержати діяль­

ність державної ради. Тимто всякі зма- ганя, котрі спиняють яким небудь спо­

собом свободу розправ і діяльність пар- ляменту, вважаємо некорисним і сим ра­

зом годимо ся навіть з поглядом АгЬеі іег 2і£.

рони робітників, на клімат, середники ко- мунїкацийні, а не менше на всі инпіі у- слівя економічного добробиту і нацио- нальної єдности еміґрантів між собою в самім краю, призначенім на еміґрапию, як також на услівя їх економічних і на- циональних відносин до співплеменників в родиннім краю.

Крім сего годить ся ще в краях, в яких проявлявсь значна континентальна і часова еміґрация робітників (Італія, Польща, Галичина) звернути на неї пиль­

ну увагу зі становища інтересів тих емі­

ґрантів з огляду на угоди, які они за- ключають, на особи, які запевняють їх додержанє, як рівнож на діяльність по­

середників, аґентів і публичвих бюр посе­

редництва праці.

Зарівно при заморскій, як і при кон­

тинентальній, то є при кольонїзацийшй і часовій еміґрациї, треба взяти на згляд обсяг дїланя і обовязки конзулятів згл я ­ дом еміґрантів, а також призначене спе- цияльних перевозових і еміґрацийних ко­

місарів зі сторони властий краю родин­

ного, а вкінци задачі народних і правно- охоронних іовариств, які годилоб ся за ­ кладати в краях, куди звернена емі­

ґрация.

Число еміґрантів з Австро-Угорщини до Зєдинених Держав півн. Америки ви­

носило вже в 1903 р. над 200.000 лю ­ дий, а в р. 1905 підскочило вже над 275.000. Число еміґрантів з Росиї (яка, подібно Австриї, не має осібного законо­

давства для еміґрациї) виносило 1905 р.

над 184.000. Коли Німеччина від 1897 р.

має еміґрацийний закон, коли навіть ма­

ленька Швайцарин, Бельгія, а від дов­

шого протягу літ і Франция, мимо мен­

шого числа еміґрантів, Італія, а навіть сама Угорщина в артикулі IV. устави з р. 1903 мають приписи для уреґульованя еміґрацийного питаня, є Австрия і Росия одинокими европейскими державами, які сю Справу занедбують.

Загальне число австрийских еміґран­

тів до Зєдинених Держав в 1905 р. ви­

носило 111,990, з сего 14 473 Р у с и- н і в, 11.757 Чехів, 50.785 Поляків.

Словінців враз з Хорватами (зачислени­

ми до Угрів) еміґрувало 35.104. З У- горщини було 162.703 емігрантів, з сего 52.368 Словаків, 35.104 Хорватів і Сло­

вінців (разом з австрийскими Словінця-, ми), 7.261 Ромунів, 2 579 угорских Сер­

бів. (В статистиці з Угорщини нема Ру­

синів Чи не вчислено їх, як звичайно, до Словаків ? Р е д . Р у с л . ) — Крім сего разом з Австриї і Угорщини вие- міґрувало 17.352 Жидів.

Згадаємо тут про деякі внесеня в тій справі поставлені послами до дер­

жавної ради, а також про правитель - ственні иредлоги. В р. 1897 опублікова­

но 27. січня в »Вістнику законів держ.<

т. зв. »1ех Ріпіпзкі*, звернений кроти вербована еміґрантів брехливими спосо­

бами і взагалі проти неуправнених емі­

ґрацийних аґентів, 14. грудня 1898 ін­

терпелював правительство посол Б а р ­ в і н ь с к и й що до дїяльности ем іґра­

цийних аґентів, >які у східній Галичині ведуть своє ремесло і від трех років а- ґітують за Бразилією, від двох за Ка­

надою*. Престольна бесіда з 1897 і 4.

лютого 1901 р. заповідає проект закона Еміґрация — се у всесьвітній істо­

рія зовсім нова проява, а цїлею єї: V- права нових міліонів гектарів землі, якої доси не ткнула єще людска рука. Але не жадоба золота гонить великі маси славяньских і італїйских робітників за Океан. Виганяє їх там з родинної землі біда і недостаток та бажане лучших жи- тєвих условин. ІЦо раз то менша плодо­

витість европейскої землі, без перестанку управлюваної від соток літ, неможність затруднити цілої армії зарібників домаш- ним промислом, все те приневолює сотки тисячів людий глядіти лучшої долі в за­

морених землях Канади, Аргентини, Б ра­

зилії, Зєдинених Держав північної Аме­

рики і т. д.

Дослідник еміґрациї повинен звер­

нути увагу на три стадні. Наперед пови­

нен заняти ся дослідом причин еміґрациї, а іменно дослідом економічного положе­

на еміґрантів, стану рільництва і проми­

слу, політичних відносин, війскових при­

писів в їх вітчинї, повинен звернути бач­

ність на недовірє, з яким емігранти від­

носять ся до правительственних чинників, на низькі часом політичні міри тих же, на тайпу аґітацию аґентів і підаґентів та заморских правительств, на ті нечувані користи, які они і особи, що стоять з ними в звязи, тягнуть із сеї еміґрациї (нпр. скуповувана і виарендовуваня ґрун ­ тів за безцїн, обманчива виміна гро- ший ітд).

Дальше мусить ся звернути увагу на саму подорож еміґрантів від хвилі зло­

жена завдатку на корабельну карту аж до хвилі причаленя до пристани, на кон­

трольні і збірні стациї на всілякі напря­

ми і товариства морскої плавби, на ціни перевозу, на санїтарно-полїцийну контро­

лю і духовну опіку в пристанях, на час вижиданя (з чиєї вини і на чий кошт) і галі для еміґрантів, на харч і обходже­

не з еміґрангами на корабли, на протяг перевозу, на перевозових комісарів і духовників на корабли.

Дальше повинен звернути увагу на еміґрацийне уставодавство в краях, до яких звернена еміґрация, особливо на услівя допущеня до виходу на беріг, на контролю еміґрантів в заморских краях під зглядом статистичним, санітарно-по- дїцийним і економічним, на можність у- части в тім властий родинного краю емі­

ґрантів, на завязанє бюр посередництва праці і будована домів для еміґрантів, на уставодавство для кольонїзациї і ох о ­

(3)

з еміґрацийного. 24. цьвітня 1901 р. ж а­

лував ся пос. Б а р в і н ь с к и й на

»несумлінну аґітацию еміґрацийних аґен- тів, які в Галичині і на Буковині спо­

нукують продажу ґрунтів за безцїн на­

віть між маючими селянами. 4. червня 1901 р. заявив пос. П і г у л я к, що в наслідок громадноі еміґрациї селян гро­

зить Буковині фінансова катастрофа і домагав ся утворена фонду 2,000.000 К в ціла визволеня селян з рук лихва­

рів і піддержаня задаткових кас систе­

ми Райфайзена, а також для скупованн землі в краю і внутрішної кольонїзациї Пос. Ліхт поставив 18. грудня 1902 р.

спільно з послами Тамбозім, Новаком, ІНілєнім, Стояном, Барвіньским, Шустер шічом і Вуковичом внесене в справі е-

міґрацийного закони, статистики еміґран- тів і т. д. Вкінци пракительство предло- жило довго ожиданий проект закони, я- кий був предметом нарад 2 6 —28. червня 1905 р. на позапарляменгарній анкеті, про що буде мова низіие.

Вже давнішнє ставлено еміґрациї всякі можливі перепони, домагано ся пропусток (иашпорт в), обжаловувано е- міґрантів о дезерцию, а аґентів о недо- зволену аґітацию і потягано до одві- чальност і. В Австриі істнують концесио- новані бюра подорожий і товариство морскої плавба; хто такої конпесиі не мав, а мимо сего займав ся еміґрацшї- ними інтересами, сей переступає не ли­

ше промисловий закон, але також кар­

ний закон і на основі § 1. закони з 21.

січня 1897 р. ч. 27. „Вісника зак. держ .“

підпадав арештови від 8 днів до 6 мі­

сяців. В сей спосіб створено для ща- сливших підприємців простий монополь.

Ся метода остала одначе без результату, бо еміґрация найшла собі инші тайні нелвґальні дороги і ширила ся дальше в цілій повноті.

Просимо відноввтв переплату.

Н о в п її к и

— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Сам- сона; римо кат.: А м алїї.— В ч е т в е р : руско кат : Кира і Ипана безе.; римо-кат.: Пела­

грі муч.

— Напасти „Галичаниіа“. Нема майже ти­

жня, щоби не появила ся в „Галичанин-Ї" я- кась напасть на станаславівского Владику, Преосьв. д-ра Хо.миїпипа В останнім числі (ч. 141) у вступній статні „Ота, црловьі рьіба воняета," негодуе „Галич шина,", що Преосьв.

Владика іюеьмів з ісу „пендузати пароха Ляц кого щляхотского о. Иосифа Кустиновича

„Галичанина, “ подає ось які причини сеї сус­

пензій. До ерекциональної землі належить гарний, добре загосподарований ліс. Плян го­

сподарки затверджений давно властями. Єго придержуєсь о. Кісгіїїіович і зіав н а веде лі­

сне господарство. В р. 1905 про іав о. Кусти- нович одному лісному промисловцеві секциго ерекциональног > лїса, щ о припадала на сей рік до вирубу. Кола промисловець взяв ся до роботи, значна часть мешканців ЛяцкогО

„нредвк.сивіпая науки д ра Трилевского и тов.“. заявила, що се ліс громадский, нрогна ла робітників, що вирубали вже около 80 ду­

бів і забрала з лїса дрова дл і себе. 0. Ку- стинович, „добрьій и прандивьій слуга цер­

кви", місто звернути ся в першім ряді до консисториї по інфоомациї. що має робити, віддач справу судови та сіароству, та новіло мив про все консисторию. Суд взяв о. Кусти­

новича в оборону „и послі долгиха, мучи- тельньїха, процесові напавшій на церковнеє добро роїбойники іюлучили мзду свою: однії пошли ва, тюрьму, другій заплатили грома- дное возмФщеніе убьіткова,; далеко однако не отвФчающее дФйстзительной потерф". Пре­

осьв. Владика вважав після сеї події відпові­

дним засуспендувати аЬ о іііс о о. Кустинози- ча і надати ему на сотрудняка сипі )иге сіі- гесііопіз о. Анточїн Сїрецк аго, ярого україво філа, який „брапита, п ругаета," читальню общества Кічковского і самого пароха, на­

слідуючи одного питомцч львівскої духовної семінариї, який „з піною в устах поучав е- иископа Ортиньскего, що єго першим обовяз ком с „нищити кацапова,’ (се сьвідома лож) а еп. Ортнньскиїї не вважав умісиим поучити молодого апостола „нищеня" про незгідність такої науки з наукою Христа". В виду сего,

пише „Галичанина,", не треба дивоватись, що о. Сїрецкий «имФя уже за собою примФра,

«треха, преосвященних!,» набрала, вгь себе козацкой отваги, пустила, ся на вьшраву «ни щити« кацапа Кустьіновича і пустив в „ка- цапско-иоповскій город... свині. «Добрьпї и правдивий слуга церкви», місто веліти про­

гнати свині, віддав знов справу судови, в на­

слідок чого зїхала судова комісия і т. д. іп сіиісе іпііпііиш . Ми подали найважвїйші ви- їг/ки зі статні «Галичанина» на те, щоби вказати, як «Галичанина,» систематично від цілого ряду літ підриває повагу наших вла­

дик і на спілку з радикалами ширить атеїзм.

Але се не спиняє єго голосити перед сьвітом, що він та єго сторонництво привязане до Церкви. Що «Галичанинови» в наведеній статні не ходить о що иншого, як о оборону

«свого доброго і правдивого слуги Церкви, та о незаслужене споневіране владик, неприна- лежних до москвофільского табору — се до­

казують виїмки статні. — В тім самім числі напав »Галичанина>« на ректорат львівскої духовної семінариї за те, що сей не признав відповідним до сьвяченя одного з укінчених питомцїв, «о котором'ь знает'ь, що она, по- клачяета, ся русско-народной идеф». Хто знає склад ректорату, сей певно не повірить, мов­

би мотив непризнаня кандидата відповідним до сьвяченя був політичного змісту.

— Делутация Русинів у презид. Цюхцїньско- го. У нового президента міста Львова, п. Цюх- цїньского явила ся в останню суботу депута- ция львівских Русинів в справі руских шкіл.

В склад депутациї входили др. Федак, о. Сте- фанович і др. Озаркевич від цілої львівскої рускої громади і о. Лежогубский та п. Стефа- нівский від Русинів городецкого передмістя.

Перші домагали ся наконечного порішеня пети-

! цнї, внесеної ще перед роком до ради міскої в справі розділу мішаної школи ім. Шашке- вича на дві окремі школи, мужеску і жень- ску Заступники городецкого передмістя пре- дложили петичию, підписану 1400 горожанами свого передмістя, і домагались креованя двох руских шкіл, мужескої і женьскої, на Городец- кім, де мешкає найбільше число Русинів, тай виказана найчисленнїйша фреквенция рускої молодїжи в школах. 11. президент признав, що дальше удержуване мішаної школи ім. Шаш- кевича є серед львівских обставин крайно невластиве, та зазначив лиш трудність що до скорого вишукана відповідного уміщеня для

■окремої дівочої школи. ІІетицию городецкого передмістя обіцяв розглянути та передати єї і до реґулямінового трактованя. Деиутация пре- і дложила п. врез. Цюхцїньскому печатаний ви-

Материлі я істориї злосн Газвчаи з Ііупи вш і.

Ч. 41.

Лист Із. Воробкевича до Олекс. Барвінського писаний у страстну суботу 1867.

(Дальше).

Прейшовше В'Ь великодний Понеділок!, за, церкви до дому, якось мені сумно стало на души, бо тута, гей сумно обхожу моі ве- лекодні святки! Веселиш було на силі, (селі) и хата повна гостий и веселість на серці. Ота, у моіма» смутку написавима, тобі сі думки.

Уклонися відь мене твоіма, любима, родичам и

— и братамт,. Скаже Осипу, шо ти (ті) ока- зіональни поевиі, про котрі ніна, мене просив!,, я ему скласти не можу. Я тепер!,, батічку, лиш!, латаю, а ви и ту латку щиро ирійміть.

Шо ся тйчить мого званія, то все добре іде

— лишть я сумний... моі церковні композіциі всіма, до вподоби. Тепера, печатаєся у Відни моя славянска Літургія, надослю тобі, яка, достану одена, ексемиляра,... щоба, и ви зачу­

ли яка, Данило Млака до Господа про Русь молитея. Може у Відни у егзіеп к. к. Ноіка- реііш еізіег В. КапіИіагІіп^ег зроблю моі му­

зикальні испита.

Твій щирий друга, Исидорь.

КапсІЬагІіп^ег композитора, славний гр.

вост. Літургій п гарний гармоника,.

До листу долучені поезиі: 1. Чом ся хи­

лиш, зелененький яворе, в долину, і. Чом смерічко зелененька, нітви так спускаєш. 3.

Знов зачали пташенята лугом щебетати і 4.

Євдоха Чабаниха.

Ч. 42.

Лист Осипа Барвінського до Із. Воробкевича, писаний по Великодня 1867.

Христоса, воскреса,.

Друже мій щирий!

Вже давно дістава, я твій листа, и готова, бува, таки й зараза, відписати, але чекава, я ва мого брата Олексу, поки не верне за, до­

ма, бо я незнаю, щоба, то тобі про драмата, писати. Я о драматі ва, загалі дуже мало знаю, а не то ще про наша, народній дра­

мата,; — божа, то таки поправді сказавши у наса, ще не було генія, котрий би показава, нама,, яка, має наша, народній драмата, вигля­

дати. Правда, писали вже й наші писателі дра­

матичні штуки ота, яка,: Котляревский напи­

сав!, «Наталку Полталку» оперетку ва, 2 ді­

ях!,, «Москаля Чарівника» комедию ва, 1 діі;

Гоголь-батько «Простака» комедию ва. 1 дії;

Кухаренко «Чорноморський Побита,» оперетку

ва, 3 діяха,; Квітка трнґедию вь 5 діяха, «Щи­

ра любова,» — а комедию в З діяха, «Сватане на Гончарізці»; Костомаріва, «Переяславську віча,», траґедию вь 3 сценаха, (або діяха,), драмата, «Сава Чалий» — комедию ва, одній

! діі «Загадка»; Сгепенько «Долю» ва, 5 діяха, драмаїа., Сгороженько «Гаркушу» ва, 3 діяха,;

Цись «Сватане невзначай», «Ятрівку» и Гріха, з а д л я Лиха»; Куліша, и инші. Така, щожа, са> того? чижа, вони народні и то така, наро­

дні. яка, поезиі Шевченкові а повісти Квіт- чині ? Се велике питане, и до сего треба Ге­

нія, щоба, розвязава, се питане. Тому то я незнаю, що Тобі про драматичню штуку пи сати. Однакож коли ти така, велику охоту а й силу ва, собі чувша,, писати драмати, такь я Тобі нічого єншого тута, сказати не можу, хіба щобись ся іиехспірового драмату тримава,.

А щобиса, тую штуку нізнава,, яка вона була ва, своєха, першиха, початкаха,, яка, розвинула ся у стариха, Греківа, и єншиха, народіва, а яка, іі геній — Шехспіра, удосконалив!,, то посилаю Тобі Ш лєгля „Уогіезип^еп йЬег сііе сІгашаІізсЬе Кипві".

(Дальше буде).

Cytaty

Powiązane dokumenty

рють ся не тільки иартиї, але також два народи, що там треба полагодити на- циональие питане, якого наглість не дасть ся усунути ані

Мінїстер-президент не опирає ся тому, щоби вільно було промовляти в палаті ненїмецкою мовою, але щоби бесідник подав відтак переклад нїмец- кий, котрий

Зголошувати сЯ належить зараз, залучаючи деклярацию родичів що до точної оплати на адресу: о. ня з долученєм сьвідоцтва шкільного і деклярацаї належить

зане своєї жінки. По вироку зголосив ся до суду брат засудженого з дивною просьбою. Він просив, щоби єго страчено замість брата, бо для єго

і Праде задля занепаду своїх сторонництв, при виборах тратять властиву основу в міністерстві, намагають ся они довести- до зедипеня всіх нїмецких

ви Наукового Товариства імени Ш евченка у Львові, — головою першого на території ро- сийскої України Наукового Товариства він бачить символ

Вправдї півофіцинльно запевню- ють, що сей вислїд в несподіванкою тілько для широкого загалу, а прави- тельство вже з гори було приготоване і числило

і ті затверджаючі синедриони, до яких, як показує ся, має приступ вузкопартий- на, жагальна* короткозорість; инакше они особистих та фракцийних зглядів