4. 225. Льзів. Четвер дня 8 (20) жовтня 9893. Річний II.
і
і Передплата :
на »РУСЛАНА* виносить:
в Австрії :
І на цілий рік . . . 12 р. ав.
і на пів року . . . 6 р. ав.
І на чверть року . . З р. ав. ,
‘ на місяць . . . . 1 р. ав. • За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. • -.... ..--- .. • . . . . —.
і і
У
• Вирвеш ми очп і душу ми вигнеш: а не возьмеш мнлости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. ІПашкевича.
; Виходить у Львові ІЦО дня •
| крім неділь і рускпх сьвят , о год. 6-ій пополуднії.
Редаиция, адмінїстрация і експедицпя »Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедицпя місцева в Аґенцнї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише ? І на попереднє застережене. — І Реклямациї неопечатані вільні від порта. ■— Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
; 15 кр. від стрічки.
і___ __________________________І
Грека і латина.
Видїл краєвий, як звісно, скликав ан
кету в справі реформи середнпх шкіл.
З тої нагоди занизав ся у Львові комітет, котрий видав петицию і займає ся збира
чем як найбільшого числа підписів у Льво
ві і по других містах Галичини, щоби так підперту петицию передати відтак членам
і
кільної анкети. Отеє зміст сеї петициї':
Вельми Поважані Панове! Вас покли
кав Видїл краєвий до почестного обовязку взяти участь в анкеті' в справі реформи середних шкіл, то-ж маєте Поважані Пано
ве розважити і рішити нечувано важне пи
тане для цілої нашої суспільносте, а імен
но: яка є задача і цїль середної школи.
Хотяй не сумнїваемо ся, що так на підставі своїх теоретичних відомостей, як і довголїтних практичних досьвідів і уваж
ного слїдженн за потребами нашої суспіль
ності!, оціните належно цілу вагу сеї кве- стиї і видасьте ореченє на користь прав
дивого поступу на поли краєвого шкіль
ництва, то однак судимо, що не може Вам бути обонятним погляд горожан, що стоять поза обсягом анкети, а уповажне- них до висказаня свого погляду в тій справі вже хотьби з того огляду, що суть батьками тих, для котрих маєте ІІов. Па
нове видати свою опінїю. І тому маємо на
дію, що наші погляди, які представляємо в отеїм письмі, в обрадах анкети стрітять належне увзглядненє.
Квести^ю, котру — після нашої гадки
— справедливо висувають завеїгди на пер
ший плин, коли тілько заговорить ся о по
требі реформи середних шкіл і якою Пов.
Панове займете ся напевно як найдоклад- нїйше, є справа науки клясичних язиків в ґімназиях. Голоси, що походять не лише зі сфер широкої публики, але часто з чи
2
Н есподіване лихо.
Історичне оповіданнє.
(Дальше.) II.
— Ну, от-тобі, синку! і мій убогий курінь;
промовив Гаврило до свого нового знаємого, вхо
дячи з ним в ту половину школи, де він жив;
сідай, да кажи, як тебе на ймення і на призви- ще і якого ти роду? бач я і досі не спитав у тебе про се.,, сідай же.
— Сади Боже! все добре!... Зовуть мене Лукянаш; батько був Василь; а на призвиїце Нечитайло...
— Як кажеш? перебив його Гаврило; Не
читайло кажеш?
— Еге, Нечитайло... Так иродражннли лю
ди мого батька, ще як він козакував на Січі.
— На Січі? знов перебив дяк! Так твій батько Січовик? живий ще?
— Помер, земля йому пером! От вже три
надцятий рік як помер, з рани і помер... Під Пол
тавою йому московська куля попала під серце...
Небавом і мати померла, а я лишив ся сирото- ю; да от вже десятий рік і плентаюсь по сьві- тах без притулку... А родив ся я у Гадячі... Як
сто фахових, компетентних кругів, домага- ють сн що-раз більше радикальної ре
форми і значного ограниченя науки тих язиків.
Хиба лишним було би, доказувати Вам Пов. Панове, що по більшій части маєте нагоду самі стверджати щоденно в прак
тичнім житю, що нинїшний спосіб науки старинних язиків зовсім не відповідає ра
ціональним вимогам иедаґоґіки, аіь також реальним цілям вихованя нашої молодїжи.
Не подає він можносте пізнати класичну літературу, не иознакомляє належно з ду
хом культури Гелєнів і Римлян, одним сло
вом, в уяві ученика не потрафить відтво
рити класичного сьвіта з єго добрими і злими сторонами.
Окрім сего наука грецкого язика, яка занимає нині побіч латиші перворядне мі
сце в ґімназияльній програмі, не має ціл
ковито жадного значіня для пізнїйшого практичного жита і в жаднім практичнім заводі не дає ся відчувати єго потреба.
За цілковитим усуненєм науки грецко
го язика з числа обовязуючих предметів, заразом за зменьшенєм викладових годин для латиші, промавляє ще і сей факт, який нині признають що-раз загальнїйше, що наша молодїж є рішучо перетяжена наукою, а се відбиває сн сумно на розвою єї фі
зичних і інтелектуальних сил. А з другої сторони мусимо зазначити, що сн реформа вплинула би на відповіднїйше увзглядненє в шкільній програмі иньших предметів, трактованих нині з кривдою, (як рідна істо- рия і література), а також рисунків і мате
матично-природничих наук. Через те про
мостило би ся дорогу до заведеня одно
пільної середної школи.
Наша суспільність відчуває горячо по
требу р форми середних шкіл. Не сумнїва- ємо ся, що Пов. Панове, застановляючись всесторонно над способами єї переведеня, не поминете також і реформи теперішної
померли батьки, пішов в найми до нашого про
топопа; а він, спасибіг йому, навчив мене чита
ти, трохи писати і на службах божих сьпівати...
— Отакого саме, як ти, минї й треба, про
мовив Гаврило: школа у мене велика; без під
моги не можна минї; стар і немощен. Одного підмогача я маю; та, не тобі кажучи, ледачень- кий він і чужого кодла... З Суджн він, кацаие- ня, Грицьком зоветь ся, на призвиїце Мазниця, а пишеть ся Митрофаном... З себе не показний, корявий; ну, а учить дітвору добре; і в церкві не взяв його кат: усе тямить, як слід, тільки сьпівати не вміє; верещить наче цапеня те, як завяж е в дїрцї... голосом Біг не наділив його...
Гунява і вимова у його... Моїй дячисі не подо- баєть ся він... Ну, да се не її, не бабяче діло...
Він у нас у Глухові вже літ пять вештаєть ся;
перебивало ся воно, доки я не взяв до себе в школу, з того, що читало псалтир над помер- шими, да за хліб і пристанище помагало в шко
лах... У мене воно другий рік; нічого собі... Та бач мені одного помагача мало; ще треба кіль
кох... Дак от чи не пристав би ти до мене...
— Чом же нї? я з великою охотою, відпо
вів Нечитайло: менї де жить, то жить! працю
вати я вмію; на лінощі не хорую...
— А на чарку? спитав Гаврило усьміха- ючись...
системи науки клясичних язиків в ґімна
зиях, увзглядняючи при тім майже загаль
не домаганє, щоби зменьшити число викла дових годин, призначених в теперішносте на ті предмети, а грецкий язик щоби пе
рестав бути обовязуючим предметом.
Д о п и с ь.
Рух виборчий в Коломийщинї.
Єще не так то дуже давно цілковита ти- шипа, залягала наші сторони. А хоть поеольскнй мандат до ради державної по зрезиґновашо з по
сольства о. Гробельского стояв опорожнений, могло здаватись, що мало хто інтересує ся над- ходячими, новими виборами.
Доперва, коли на досить короткий час роз
писано новий вибір, збудив ся живий рух ви
борчий, що чим раз більше з дня на день кріп- шає і росте і обнимає всі верстви насиленя.
Численні віча, передвиборчі збори, комітети ви
борчі сьвідчать ясно, що ту ніхто не дармує, а працює для добра загалу в так важній хвили, як вибір посла, репрезентанта в раді державній кількох повітів, десяток тисяч населена.
Та й не дивниця. Селяньство у нас не є так темне, як в иньших сторонах, віддавна вже розбудив сн ту рух ііросьвітниїї між селянь- ством. Бачуть ту селяни свою гірку долю під кождпм взглядом, своє незавидне політичне по
ложене, своє упосліджене на всіх майже полях.
Тож інтересують ся взагалі більше ніж в пив
ших сторонах справами політичними, тож й не можуть занедбати так важної хвилі, як вибір посла. А хоть на віче та передвиборчі збори являю ть не дуже численно, то причиною того пильні осінні роботи в поли та иньші занятя і перепони, а не апатия до політичних справ.
Інтелїґенция також не дармує, не марнує дорого часу в такій хвили, де богато можна зробити, богато помочи загальній справі. Она веде перед цілої виборчої акциї, організує селяньство, та приготовляє до борбп в рішаю
чій хвили.
— Трапить ся — дак не від того... Чарка козаку не вада.
— Так синку! так! се сьвята правда... Ну, а от — до дівчат... як ти? дуже ласий? питав ся Гаврило, хитро дивлячись Лукянові в вічи.
Лукян трошки почервонів і мовив:
— З а ким з люднії сего гріха нема; але пяним мене не бачити мете, а дівчата — вони не шкодити муть минї ретельно справляти своє діло; на все свій час...
— Так, небоже! так... на все свій час; ба
чу, що у тебе голова добра. Ну, дак от ми в мо- горича запємо... Стаєш у мене?
— Стаю, діду!...
— Ну і амінь... Гей! паніматко, дячихо!
гукнув Гаврило через кватирку на задвірок. Де ти? Чому борщу не сиплешь? хиба не упрів ще?...
— Зараз! лягла крихітку спочити; втоми
ла ся, стоячи в церкві, почув ся голос з задвір
ку і небавом війшла дячиха, несучи в руках д е
ревині тарілки і ложки. Вона постановила їх на лаві, змела долонею настільник і стала лаш ту
вати на обід, кинувши поглядом на незнаємого їй паробка.
— Се паробіка захожий, мовив Гаврило, відповідаючи на нитливий погляд дячихи: се Лукян Нечитайло; я отеє поєднав його в школу
2 _
браний виборець зголосив ся до него. Може хоче . собі здобути узурповану коменду й над вибор
цями, щоб їх до- 25. с. м., всіх вимуштрувати, а потім повести: попідписувати карти після вподоби.
Найсумнїйший з цілого передвиборчого ру
ху є сей новий а гіркий овоч консолїдациї'. Чи др. Дорундяк вийде послом, чи, не дай Ноже, ні, а москвофільска кліка зможе ся на силах і зна- чіню, а єї верховодці, що накинули ся на про
відників виборчої акциї, надягнуть на себе ряси ревних тружденників народної справи. Тимчасом ми знаєм, куди зміряють їх заміри, та що они того трохи крику, який тепер роблять підчас виборів, використають опісля для своіх против- народних цілий.
Отеє зачались уже і правибори. Лиш зача лись а вже суть надужитя, вже з’являють о протести, та інтернеляциї в раді державній за
для незаконного їх переводжена. Розвиваються поволи звичайні, галицкі, виборчі практики.
Але сьвідоме себе і своіх повинностий се ляньство не дармує, всіх сил докладає, щоб пе
рехилити чашу нобіди на свою сторону, а інте- лїТенция дає єму добрий провід. І єсли ті маси поспішуть до виборчої’ урни з жалем в серци і з огірченєм задля свого упослідженя
перепон, та неповоджень і змарнілих
надїй, то приступлять там також з одушевленєм та запалом в переконаню, що служать так своїй власній, як і загальній справі народній.
Я не оптиміст, і не через рожеві шкла приглядаю ся політичному овидови, іцобим В ТІМ сьвітлї єго бачив. Коли висше сказано, що се- ляньство рушаєсь, що постоїть за свої політичні права, а інтелїґенция уділить єму доброго про
воду, то лиш розумів я під тим більшим.
Не можна у нас на жаль забути, о сотках ба і більше одиниць, що не дбають о загальну справу, а оглядаїрть ся на власну користь.
Не мож також замовчати, що не обійде ся без таких людии з інтеліґенциі, що своїм З рускої сторони стоїть кандидатура Д-ра
Мпх. Дорундяка, понирана майже всіма рускими иартпями, а навіть русско-кацапскою з ґаспаді- ном Дудикевнчем на чолі. Цікава то у нас на галицкій Руси річ і вельми рідка, що три гіартиї заявило ся за одною кандидатурою, а в додатку й то, що з рускої сторони не виринає більше кандидатур; з того виходить, що хиба всі Ру
сини стоять за Д-ром Дорундяком, або принай- меньше не против него. Отже розіграє ся борба лиш з одним противником кандидатом з поль- скої сторони п. Мойсою.
Др. Дорундяк отже має досить шанс в на
шім окрузі'. Не знати длячого нов. кандидат ті
шить ся так великими симпатиями, чи властиво чому він се завдячує, бо дотепер не нолїтику- вав, а принайменьше не відограв в політиці
визначної ролї. ' __
Знаю лиш, що недавно ще був він завзя
тущим защитником радикальної проґрами, та досить хоробрим воїном під червоним знаменем.
Отжеж цілком не дивує мене, що радикали за
явились за єго кандидатурою, та постановили єго поперати. Але щоб собі придбати таку ла?ку у консолїдациї, то на те треба би окремих за
слуг, а я принаименьше не чував ніколи, щоби Др. Дорундяк належав коли небудь до консолї
дациї, або працював для єї сумної слави. Може бути, що Др. Дорундяк задивив на Д-ра Оку- невского, а можлива й та остаточність, що по- бирав у него лєкциї, як то можна найкрасше ходити поміж дощ, та на трех стільцях сідати.
Все на сьвітї можливе, а єсли моя гіпотеза правдива, то треба признати, що знайшов учи
теля гідного, специялїста в своїм заводі.
Вештають ся около виборів Романчукісти, радикали, отжеж думають собі москвофіли: «Да
вай, пополїтикуємо трохи й ми!» І скочили на
перед, вмішались до виборчої акциї. Хотіли було поставити свою «русекую» кандидатуру Д-ра Дудикевича, а коли сей кандидатури не гіриняв, а предложив навіть своїм одномишленникам можливого свого противника Д-ра Дорундяка, они не входячи в мотиви сего кроку свого ко
менданта, пішли «по єго указу», «Іасиадін» Ду
дикевич кандидатури не ириняв, але зате наки
нув ся нам на виборчого непрошеного диктато
ра і тішить ся тепер своєю узурпованою вла- стию. А справді рядить и. Дудикевич само
владно.
На вічу в Коломиї, що відбулось 5. с. м.
вибрано иредложену через п. Дудикевича пре- зидию, але та була цілком не потрібна, бо на вічу предводив і голосу уділяв п. Дудикевич.
Вічевикам здавалось певно, що все відбуває ся, як належить, коли бачили, що вибрали собі пре-1 зидию рго Іогте.
Тепер знов видав Др. Дудикевич розиоря- дженє, щоби зараз по правиборах кождий ви
вічних
СЬВІТЛИХ
помагачем. Ти панїматочко моя старенька, мо-івала: утреня, служба,три молебні, два акафис і и...
же помітила сегоднї в церкві новий голос? -Хиба не заробив? Нї, жінко! ти мене чаркою и
— Ще й як помітила! так славно брав го
рою... просто любо...
— Ото-ж сьпівав отсей иаробіка, Лукян...
Сьиівака з його важний! ночуєш дак заплачеш.
Ти, Лукяне! повернув ся дяк до Нечитайла і пі
сні вдатен с.ьпівати?
— Чом же нї? аби було кому слухати...
— За слухачами діло не стане: моя пані
матка і серед ночи встане слухати...
— Ти вже наговориш... перебила жінка дяка.
— Хиба не правда... Дак ти, Лукяне! по обіді засьпівай нам. Еге! кажу: засьпівай, а про те й байдуже, що суха ложка рот дере? Пані матко! чи даси чим ложку помочить?
— Борщем... відповіла дячиха.
— Борщем кажеш... яка бо ти сегоднї не догадлива... я про яку ложку, а ти «борщем»...
треба, бабо! перед борщем... отієї, знаєшь?... жи- воткової, знайдеть ся у тебе?...
— По чарці, може й нацїжу...
_ По чарці: Що ти кажеш, жінко! «по чар
ці!» за ради такого дня — та по чарці! що се ти! У нас по одній і не починають! а просто — по чарцї, по парцї; по чотирі — щоб всі були живі, та впять по пять; по всім по сїм... От як!
Та у мене так засохло горло, що й чверткою не розмочиш старої горлянки! Щеб пак не за
сохнуть. Мало то сегоднї моя горлянка працю-
турутеньством, та агіатпєю в політичних справах
свого народу наносять загальній справі великі шкоди.
Але говорено о більшості!, а де більїиість, там можлива побіда. А то більшість з горячим запалом, бо в єї серци зістрілили ся в одно огнище палячі нроміня вікових кривд, неволі, та упослідженя.
І більшість та стоїть за Д-ром Дорундаком і на него в відповідній хвили віддасть свої' голоси.
Чн Др. Дурундяк окаже ся в разі гідним сего довіря, чи сповнить
надії тисячних мас народу, се иньша річ... поки що незнана.
побіди покладані в нім
не дратуй, а постав нам повну оту свою пуза
ту боклагу...
— Коли-ж нема... тільки животкова, тай та на денцї.
— А колганівка?
— Вичастувала всю.
— Отакої!... Нема кажеш... Але треба знай
ти... аби брязкілка, — буде й горілка... Ось на!
сигоднї минї перепало... На!...
Гаврило виняв з кишені жменю дрібних мідних гроший і подаючи їх жінці, мовив.
— Нехай Гайка, теє!... побіжить гладко...
— Де там та Гапка! відповіла дячиха. 1 ап- ка з самого ранку пішла на храм.
— Дак Грицько!
— Грицько ще не сьвіт не зоря подав ся за Есмань...
— Виходить — самому треба бігти... Що-ж я миттю! дай тільки боклагу.
— А може-б, я пішов, щоб ви своіх ста
рих ніг не турбували? озвав ся Нечитайло.
— Нї! тобі не можна, мовив дяк: шинкар тебе не знає і всипле тобі розбавленої’ сивухи, я сам збігаю... я духом...
Дальше буде.
Рада державна.
На вчерашнім заеїданю ради державної предложив мінїстер торговлі проект розширена пристани в Триєстї. Суд домагає ся виданя пп.
Іра і Мітермаєра: Ііос. Лєхер інтерпелює міністра снраведливостн, чи справді застановлено дохо- дженя против австрийскому товариству виробу оружия.
Мінїстер справедливості! Р у б е р відповідає на інтерпеляцій' в справі рескрипту міністерства справедливості! до судових урядників. Бесідник признає, що дійсно видано такий рескрипт, але він не відносить ся до цілого судейского стану, а тілько до тих, що їх заховане поза урядом може зашкодити повазі судейского стану і за- колебати довірє до виміру справедливості!. Даль
ше заперечує мінїстер, мовби се остережене в чім-небудь нарушало уставу і зтїсняло горо- жаньскі права і независимість судиїв. Але инак- ше стоять питаня: Чи політична аґітация судиї і єго уділ в борбах сторонництв годні ослаби
ти довірє населеня до вироків свого судиї і в той спосіб вплинути некористно на поважане для него, чи може нї? Та що має більшу пре- тенсню до охорони і признаня: чи право пасе- леня мати судейский стан з безвиїмковою по
вагою і недвозначною обєктивностию, чи пооди
нокий судия до безвзглядного иеограниченого виконувана своїх політичних поглядів і партий- них стремлїнь?
Коли хто-небудь з судейского стану почув ся діткнений моїм розпорядженєм, то були се тілько ті особи, котрих я хотів діткнути і мав ДО того не лише справедливу підставу, але і о- бовязок. Тож не думаю відкликати того рескип- ту, але противно я рішений всіма средствами, які мені прнслугують в силі мого уряду допо
магати до осягвеня намірів і цїли сего рескрип
ту. (Протести і крики на лївици; оплески на правици).
Тепер наступив, як перша точка дневного порядку вибір члена депутациї квотової на мі
сце Діпавлього, при чім пос. В о л ь ф ' підніс протест против вибору.
Відтак пристунлено до дальшої' розправи над Оуджетовою ировізориєю, а пос. Страньский перший заняв голос.
Теперішня конституция — виводив посол Страньский — є конституциєю для правитель- ства, а не для народів; є се «Міііісііеп іііг АИев», з котрою можна все зробити, що кому захоче ся. Не знаю, як може опозиция придержувати ся сеї конституцій'. Ми бажаємо, щоби §. 14.
зник з законодавства, але з ним щоби зникли також і ті параграфи, що скривляють характер парламенту, що більшість народів не є так ре
презентована, як би повинна бути (оплески на правици). Обструкция сама пзреконала себе і цілий сьвіт о недостатках парламентарного устрою. Однак мимо поіменних голосовань, по- мимо криків, грізьб і чинних зневажень обструк
ция програла иартию і звернула тепер з до
роги. Звалила кабінети Баденього і Ґавча, а тепер сидить перед нею член зненавидженого молодоческого сторонництва і член католицкого народного сторонництва, з котрим також она борола ся на остро.
Ііос. Т ір к : Може ще до того прийде і жид!
Пос. С т р а н ь с к и й : Коли будете так даль
ше поступати, то прийде і жид до кабінету, але не Авспіц, тілько звідси, з правиці, а се буде вам дуже не в смак. Бо ви не можете сотво
рити більшости до позитивної праці, ви могли сотворити тілько >6етеіпІ)йг§8СІіаїІ«, що має одиноку неґативну програму: «Урра на Чехів!»
А ми не репрезентуємо геґемонїї, тілько рівноправність (оплески на правици). Так само як одиниці, хотять бути і народи свобідні, і не служити другим народам за парубків. Коли Німці говорять, що переведене язикових розпо
ряджень є противне інтересови держави, то се тілько фрази, бо поведене лівиці і обструкция против угоди коштують народів мілїони. Сто- ронництво, що так поступає, що звертає ся до заграницї і Німців з заграницї кличе на поміч, таке сторонництво не думає поважно про єдність держави. Ідея державна у лівиці, се геґемонїя одного народу — наша дефінїция тої ідеї поля
гає на добробитї всіх народів Австриї.
Вкінци заявляє бесідник, що єго сторон
ництво не тому підпирає правительство, що
з в нім засідає член того стороннпцтва, але в на
дії, ще се буде правнтельство народної рівно
правності!, а заразом політичного і економіч
ного поступу. Лівиця може поборювати кабі
нети, може звалити і кабінет Туна, але не зва
лить нашого сьвятого права, нашої справедли
вої справи, бо ніколи несправедливість не від
несе тревалої побіди над справедливостию (гучні оплески на правицн, гамір на лївици).
IIос. П ф е р ш е (нїм. поступ.) звертає ся против ііос. Страньского, мов то він виделєґова- ний правицею спровокувати лівицю. Але се не удало ся Тунови, не удасть ся і такому Страйк
овому. Хотяй Німці не мають довіря до того правнтельства, що задержало язикові розпоря->
лженя тп пгтіїяі.- „ - І — Культура ми темнота? В тих днях відбув дженя, то однак змінили свою тактику, щоби; сд в БУава™ї( в місточку Кемптен процес, а зискати часу перед довершенем замаху стану ; 3 Ііего показує ся, що між Німцями, котрі ува- яке намірив президент міністрів. Наше стано-[ жають себе провідниками сьвітової цивілізацій, виско не змінило ся, хотяй знаємо, що за по- і панує декуди більша темнота, як в нашім «Віі- мочию дрібних парламентарних средств не 0- , геніанії-ї*. Перед судом ставали Альойзий і Ро- сягнемо жадного, рішучого вислїду. Але судьба
австриискої держави не рішить ся в тій сали.
Нашою цїлпю є дати пізнати рішаючим все сфе
рам перед скоком в непевну будучність, що те
пер іде рішучо о щось більше, ніж о угоду, що іде тут о чувства і привязанє нїмецкого народа.
(Оплески на лївици).
1 ут перервано розправу. Президент пові
домляє, що на місце Діиавлього президентом квотової денутациї вибраний Катрайн.
Наступають внесеня і інтерпеляциї внключ- слабости. Тодї Зідерівна заявила, що готова но іалицких послів, між иньшими нагле внесене | зложити жертву і просити Матір Божу, щоби
и п П п р п а и л о и ч а , К ’ ™ ■ - - т а ПОЗВОЛИЛИ ІІЄрЄНЄСТИ ДО НЄЇ Х О р о б у Ц ЄЦИЛЇІ. І Родичі Цецилїї зложили в жертву кілька соток1 марок. Від тодї почала ся постійна кореспон- денция Зідерівни з Матерню Божою. З неба прийшла вість, що Кресценция вийшла там за- муж і потребує 1000 марок на віно. Котріші дали ту суму. Пізнїйше прийшла вість, що Кре
сценция занедужала, а Котріші післали знов гроші. Они позичали гроші на високий процент, щоби лише виповнити порученя, надіслані з не
ба до Зідерівни. Одного разу просила Матір ип. Б о г д а н о в и ч а і Б іл ї н ь с к о г о в справі
заради нуждї в селї Пацикові коло Станиславо- ва, внесене н. Шпондера в справі реґуляциї платні' капелянів і и.
II О В I I I I к I I ,
—• Цїсар забавить до ЗО. с. м. в Ґеделє на Угорщині', куди при кінці! місяця прибудуть Най- дост. доньки: княгиня Ґізеля Баварска ’ і Архи-
княгиня Мария Балерин. Дня 30-го жовтня удасть ' Божа листовно о позичку 2.500 марок на добрий
■ся Цїсар на день задушний до Відня, а дня 3-го і процент, а то на прикрасу небесних вівтарів і падолиста поверне назад до Ґеделє, де забавить і иньше. Приходили листи також від Кресценциї, до кінця падолиста. ' а всух разом найдено 52. З неба приходили до
— Цїсарский ювилей- Цїсар постановив щоби > Цецилїї в подарунку: бараболя, клюски з сиром всі намірені торжества двірскі задля 50-лїтного
ювилея наслідком смерти цїсаревої були зане- хані. Тим самим відпадуть всі' офіцияльні тор
жества так у Відни, як і в иньших головних містах коронних країв, а також на провінції!.
.Інше дня 2. грудня с. р. відбудуть ся всюди торжественні богослуженя. Представителї пра- вительственних властий, котрі возьмуть участь в тих богослуженях, мають явитись з жалібни
ми відзнаками. /Каднн.х денутации цїсар прий
мати не буде.
.. Мнимий замах на цісаря. В Будапешті ро
зійшла в неділю по полуднії поголоска о зама
ху на цісаря. Причинню тої'поголоски був та
кий случай: Коли цїсарский повіз їхав містом до Бурґу, якийсь Ні-деФез, затримав на хвилю коні. НедеФез, як стверджено, був вже пять разів в шпитали яко божевільний. Напаст- ника полїция спрятала. В часі мнимого замаху цїсар ані на хвилю не втратив спокою і від’їхав без перешкоди до замку.
— На львівский університет записало ся до дня 12. с. м. а іменно: на виділ теольоґічний 260 слухачів звичайних і ЗІ надзвичайних; на правничий 896 слухачів звичайних і 1 надзви
чайний; на виділ лїкарский 140 слухачів зви
чайних і 2 надзвичайні; на фільософічннй 1о8 слухачів звичайних а 67 надзвичайних. Разом записало ся 140І слухачів звичайних а 104 над
звичайних; отже загальне число одних і других виносить 1508 слухачів. — На І. рік виділу лї- карского записало ся ЗО слухачів, а на фільо- софію 50 слухачів.
— В справі голодових розрухів, які счинили ся в Перемінили на днях 23. і 24. мая, відбула ся в понеділок перед тамошним судом против 15 обжалованих розправа. Товпи безробітного народа в повисших днях нападали на жидів з хлібом і булками і рабували. Коли магістрат жертвував робітникам роботу з винагородою 50 кр. денно, товпи роботи не приняли. Щоби ро
зігнати нарід, що ходив юрбами по жидівских улицях і вибивав шиби, покликано війско, при
чім многих ексцедентів арештовано. По пере
веденні розправи засуджено обжалованих на кару арешту від 2 місяців до 2 днів.
— Сильний вихор, який зірвав ся вчера в по
луднє у Львові, наробив богато шкоди в місті
і став ся причиною двох нещасть. Субєкт в тор- го місця. В тій цїли відииловано фундамент до овли капелюхів М. Мілєра, Болеслав Гікель був: му, підложено рельси, а під рельси валцї при 1 анятий в тім часі при виставовім вікні. Нараз ‘ помочи сиецияльних технічних приладів. Щоби Зихор захопив широку і високу на кілька ме- мури не нукали, на цілий дім наложено великі врів шибу і розбив єї о голову Гікля на дрібні зелїзні рами. Вага дому враз з зелїзною рамою Тусники. Скло вбило ся нещасному в тіло, так виносила около мілїон кільоґрамів. Є се перший к
що аж рятункова стация мусїла ему прийти, в поміч. — Рівночасно завалив вихор при ул. І Дверницкого стіну третого поверха будуючої с я ! каменицї, при чім румовище засипало поспадав
ших мурарів Грабара і Цвиклиньского. Рятунко
ва стация осмотривши страшні рани відставила обох до шпиталю. — Той самий вихор попере
ривав телефонічні дроти на лінії Відень-Львів, наслідком чого телефонічна комунїкация між сими містами на якийсь час устала.
— Жертва розрухів. В тернопільскім шпитали помер онодї робітник родом з під Ряшева, Іван Глива, котрий в часі недавних розрухів т. зв. | барабів при будові зелїзницї під Залїщиками і ставив опір жандармові!, коли той хотів єго а- рештувати. Жандарм ужив оружя і ранив Гля- ву смертельно, наслідком чого сей тепер помер.
зина Вольфарти з Кавфбайрен. Они жили в край ній нуждї з милостині. їх хора незаконна донька Агнїшка Зідер писала безустанно листи о запо
моги. В 1893 р. почала відвідувати Зідерівну одна шкільна товаришка, шіснайцятьлїтна Цецилїя Ко- тріш, котра випрошувала у своїх родичів для Зідерівни щоденний вікт і і до 2"£0 марки тиж
нево па иньші потреби. По якімсь часі оповіла1 Агнїшка Зідер своїй товаришці, що єї часто і являє ся Матір Божа з умерлою сестрою Ко- ] трішівни, Кресценциєю, котра находить ся в чи
стилищі! і веде з нею кореспонденцию. Неза
баром появили ся у Цецилїї особливіш напади Зідерівна заявила,
і др. і потверджена відобрана, гроший з підпи
сом: «в небесній високості! Иосиф і Мария».
В сей спосіб вимантила Зідерівна від Котрішів дуже богато грошин. Вкінци Агнїшка Зідер умерла, а єї обманьства дістали ся перед суд.
Кавфбайренів обжаловано о укриване злодій
ства. Помимо запереченя своєї участи в вині, засуджено Розину Вольфартову на два роки, а єї мужа на два місяці вязницї.
— Смерть з закаженя крови. Укїнчений слу
хач медицини Іван Петрович, син б. міністра скарбу в Сербії, номер онодї в Відни. Молодий студент упав жертвою науки. Місяць тому за
тяв собі палець при секциї трупа в інституті патольоґічнім, почім віддано єго до шпиталю, де серед великих мук номер.
— Анархіст і Фальшівник банкнотів. Онодї аре
штовано в Опаві на Шлеску під закидом фаль
шована анґлїйских банкнотів молодого чолові
ка, що назвав тебе Антоном Манкетте. О єго у- вязнешо повідомлено зараз будапештеньску по
ліцаю, з заміткою, що той Манкетте вислав до Будапешту телеграму під адресою: «Йосі, Буда
пешт. розі і гезіавіе». Будапештеньска полїция вислала аґента на почту і около півночи удало ся прихопити чоловіка, що прийшов по згадану те
леграму. Той чоловік назвав себе насамперед Юлїєм Бартой, відтак сказав, що називає ся Цайхнер, вкінци подав нїби правдиве назвище Леопольд Швальбе і вказав адресу свого мені каня при ул. Апдрашого ч. 124. Полїция пішла до того мешканя і застала там єго любовницю, котра назвала себе Гр. Вестершільд. При ревізиї найдено 20 підроблених анґлїйских банкнотів. — Любовниця Швальбого, зізнала, вкінци, що єї правдиве назвище є Иосифа Подій і що похо
дить із Стириї. Підчас дальшої ревізиї найдено у Швальбого револьвер, а у єго любовницї кор- сиканьский штилєт. Показало ся дальше, що обоє належать до міжнародного союза анархі
стів; найдено також в мешканю Швальбого при
ладжену статю для одної із заграничних часо- писий анархістичних. Строге слідство в тій спра
ві веде ся дальше.
— Перенесене цілого дому. Того літа перене
сено в Москві поверховий дім з одного місця на друге. Дім має 10 сяжнїв довжини і 5,75 ши
роти, а пересунено єго о 24 сяжнїв з первістно-
факт перенесена каменицї в Европі. До сего ча
су переношено доми лише в Америці. Але в А- мерицї переносять дім з місця на місце о много лекше, бо там в цілком иньший спосіб будують доми. Там будують наперед велику клітку з зе- лїзних шин, а відтак порожні місця помежи ши
нами замуровують цеглою. При пересуванні та
кого дому нема бодай обави, що він завалить ся. В деяких европейских столицях пробують також будувати такі доми.
— Нове жерело няфти відкрито в селї Гумняк під Березовом. Найдено там на двірскім обшарі, що належить до пн. Цибульских, обильне жере
ло нафти, котрої продукцию обчисляють денно около 500 сотн. метричних.
— Самоубийства. Перед кількома днями вече- ром найдено в однім склепі при улици Кароля Людвика чоловіка повішеного на футринї. Меш
канці каменицї єго не знають. При слідстві ви
крито, що він називає ся Михайло. Єго знакомі називали єго «поліцай», бо служив свого часу при полїциї. Причиною самоубийства була нужда.
— В \¥іенег ійеизЬасІІ, в шпитали, помер секре
тар міністерства скарбу, Александер Тарновский, котрий перед к'лькома днями в приступі боже- вільства стрілив до себе з револьвера.
— Земля засипала двох робітників у Львові на Цетнарівцї при добуваню каміня. Один з них Теодор Н. згинув на місци, а другому поломила земля ноги.
— Смерть Фальшівника. Старший управитель державної друкарні в Берлині, котрого обжало
вано о крадіж і фальшівництво державних банк
нотів на суму 40О.О00 марок, відобрав собі жи- тє, кинувшись онодї з четвертого поверха вяз
ницї в Моабіт. Убив ся на місци. Розправа, що єї визначено против него, відбуде ся вже лиш против єго любовницї Еллі Ґольц І ЄЇ го
сподині Айхлєрової.
— Дрібні вісти. До академії ветеринарні у Льво
ві записало ся в тім році дванайцятьох слуха
чів, між котрими є вісьмох докторів медицини.
— Нотарияльні кандидати заповідають на день 6. падолиста в Ряшеві з’їзд і спільну конферен- цию для обговореня средств в цїли полїпшеня свого морального і материяльного положеня. — Окружний суд в Станиславові розіслав гончі листи за Гершом Ганом, агентом продажи во
лів з Войнилова, по причині обманьства на 10.422 зр. — Палата нотаріальна у Львові оповіщує, що в Микулинцях має бути установлений субститут нотара і взиває тих, котрі наміряють старати ся о сю посаду, щоби подана внесли просто до палати потарияльної найдальже до дня 20. с. м.
— Універсальною спадкоємницею бл. п. цїсаре
вої Елисавети є — як доносять віденьскі Газе
ти — княгиня Ґізеля баварска.
— Поправка ошибок. У вчерашнім числі «Ру- слана» в новинці п. з. «Галицка молодїж» дру- карский чортик вистроїв кілька фіґлїв, при чім утерпіла ясність і зрозумілість тексту. Длятого в 27-ій стрічці з долу місто «моральне уроєнє молодежи,» — треба читати «моральну уровень молодежи»; в 4-ій стрічці з долу місто «стано- виско материяльне і духово независимі» — «ста- новиска материяльно і духово независимі». Рів- нож має бути «публицист» а не «публициста»
і «оспалого» а не «осианого». Иньші, меньше разячі ошибки поминаємо.
Т е л є ґ р а м и.
Відень, 19. жовтня. Коло польске рішило не згодити ся на нідвисшенє податку ані від пива, ані від горівки.
Відень, 19. жовтня. Ювилейну виставу зам
кнено вчера вечером без всяких специяльннх торжеств. Підношено грімкі оклики на честь ці
саря і вислано телеграму цїсареви до Ґеделє.
Царгород, 19. жовтня. Мінїстер заграничних справ Тевфік-баша повідомив драґоманів чоти- рох держав, що турецке иравительство прини-.
має всі услівя, які подали держави в своїм иі- Ііпіаїиш. Рада міністрів уложить на днях урядо
вий текст відповіли. ,
Царгород,- 19. жовтня. Цїсарска ескадра прибула тут вчера о год. 9. рано. На зустріч ви
плинули представителї тутешної нїмецкої кольо- нїї на трех кораблях. З берегу витано нїмецку, цїсарску пару гарматними сальвами. Також на
роди підносили голосні оклики. Привитанє сул
тана було дуже сердечне. Нїмецка, цїсарска пара забавить тут цілий тиждень.
Париж, 19. жовтня. Вчера розійшла ся по
голоска, що Золя повернув до Парижа. Жінка Золі заперечила тому, утримуючи, що детектив взяв якогось купця за Золю і заявляючи, що перед ревізиєю процесу Драйфуса Золя зовсім не думає вертати до Франциї.
