E T H N O G R A P H I S C H E S A M M L U N G
H E R A U S G E G E B E N V O N D E R E T H N O G R A P H I S C H E N K O M M I S S I O N DER SEV Ö EN K O -G ES EL L SC H A FT D ER W IS S E N S C H A F T E N IN LEM BERG
Bd. XXXIX-XL
VOLKSLIEDER AUS DEM GALIZISCHEN LEMKENGEBIETE
TEXTE UND MELODIEN
AUFGEZEICHNET, GEORDNET UND ERLÄUTERT VON Dr. FHILABBT KOLESSA
ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРН0К
ВИДА8 ЕТНОГРАФІЧНА К0МІСІЯ
НАВК0В0Г0 ТОВАРЙСТВА ІМЕВЙ ШЕВЧЕНЕА
Т. XXXIX— XL
НДР0ДНІ ПІСНІ 3 ГАЛИЦЬКОІ ЛЕМКІВЩИНИ
ТЕКСТИ Й МЕЛОДИ
З І Б Р А В , У ПО Р Я Д К У В AB I П О Я С Н И В
Д Р . Ф И Л А Р Е Т К О Л Е С С А
У АЬВОВІ 1929
3 ДРУКАРШ НАУКОВОГО ТОВАРЙСТВА ІМЕИИ ШЕВЧЕЫКА
E T H N O G R A P H I S C H E S A M M L U N G
HERAÜSGEGEBEN VON DER ETHNOGRAPHISCHEN KOMMISSION OER SEVCENKO-GESELLSCHAFT DER WISSENSCHAFTEN IN LEMBERG
B d . X X X IX X L
VOLKSLIEDER AUS DEM GALIZISCHEN LEMKENGEBIETE
TEXTE UND MELODIEN
AUFGEZEICHNET, GEORDNET UND ERLÄUTERT VON Dr. PHILABET KOLESSA
ЕТНОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК
ВИДАѲ ЕТНОГРАФІЧНА К0М1С1Я
НАНКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНЙ ШЕВЧЕНКА
, Т . X X X I X - X L
НПРОДНІ ПІСНІ 3 г л л и ц ь к о і ЛЕМ КІВЩ И Н И
ТЕКСТИ Й МЕЛОДИ
З І Б Р Л В , У П О Р Я Д К У В А В I П О Я С Н И В
Д Р . Ф И Л А Р Е Т К О Л Е С С А
У ЛЬВОВ! 1929
Ö Д РУ К А РН І ПАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ Е Н Ц ІП Е В Ч ЕН К А
П Р Е С Л А В Н І Й П А М Я Т І
МИКОЛИ ВИТАЛЬОВИЧА ЛИСЕНКА
( 10 III. 1842 - 24. X . 1912)
п р и с в я ч у е
Н А У К О В Е Т О В А Р И С Т В О І М Е Н И Ш Е В Ч Е Н К А
П ередне слово.
Народню поезію й тісно звязану з нею музику характеризуе з одно! сторони консервативность у збсріганні стилевих форм, з дру- гоіж сторони — постійна флуктуація, що е наслідком устно! пе
редач! на протязі довгих віків не піддержуваноі й не провірювано!
письменним закріпленням тексту й мелодіі При пливкому стані устно! традиціі пісенні типи живуть у непереглядній многоті ва- ріянтів і комбінацій, залежно не тільки від локального оформления але й від індивідуальности співця.
Природна річ, що на такому великому просторі, який заселюе украінський нарід, не може бути рівномірно розмііцений ані за- гальний засіб і добір мелодій, ані наверствовання давніших і но- віших формащй та характеристичні признаки пісенного стилю.
Ріжниці йдуть так далеко, що можна говорити про окремі діялекти музичні, які в головному покриваються з діялектами мови1).
На полі украінськоі людовоі музики виступають виразно д в і д і я л е к т и ч н і т р у н и : східия, подніпрянська, багато білыпа і притім здаеться одноцільніша, та західня, менча, але зате білыие здиференціонована2).
Особливо ярко виступадоть тут ріжниці в ділянді людовоі му
зики межи карпатськими гірняками з трьома племінними відмі-
1) Н а Н. К о н гр есі С л о в я п с ь к и х Г ео гр аф ів і Б т н о гр а ф ів 1927. У. П р а ж а к в р е ф ер а т і про с л о в а ц ь к і в и ш и в к и з а в в а ж и в , щ о в Б р а т и с л а в с ь к ій о к р у з і г р а н и ц ! о к р ем и х т и п ів в и ш и в к о в и х точн о п о к р и в а ю т ь с я з г р а н и ц а м и м ісц е в й х говорів.
2) З а х ід н я п о л о са у к р а ін с ь к о і т е р и т о р іі н а с л ід к о м гео гр аф іч н о го поло*
ж е н н я й к о н ф іг у р а ц іі к р а ю т а д у ж е р іж н о р о д н и х в п л и в ів с у с ід н іх с л о в я н - с ь к и х і и е с л о в я н с ь к и х н а р о д ів в и я в л я ѳ п ід етн о гр аф іч Н и м о гляд о м в з а т а л і б агато б іл ь ш у д и ф ер е н ц ія ц ію , щ о п о к а з у е т ь с я не л и ш у р о зд р о б л е н н і д ія л е к т ів м ови й в ід т ін к а х м у з и ч н и х д ія л е к т ів , а л е т а к о ж в о б л асти м а т е р ія л ь н о і к у л ь - т у р и , я к б у д о ва х а ти , к р ій о д е ж і, р о з м іщ е н н я в и ш и в к о в и х і н и с а н к о в и х в зо - р ів і т. і.
нами Гудулів, Бойків і Лемків з одно! стороны, та Волиняками, Подолянами й іншими мешканцями рівнин із друго! сторони. Під тим оглядом к а р н а т е ь к а п о л о с а б е з п о р і в и я н н я б і л ь ш е к о II с с р в а т и в и а в і д д о л і в ; мелодіТ з галиць- кого Поділля наближуються подекуди до подніпрянсьЕих иерева- гою мелічного елементу над речитативним.
Взагаліж у західній труп! вистуиають багато виразніше як у східній отсі а р х а Т ч н і н р и з н а к и м е л о д і й:
1. Стиснена коротка форма строфи; свобода тактового укладу, іцо часто переходить у свобідне rubato й p a rla n d o ; перевага дробленого речитативного ритму, що не багато місця лишае для кантилени.
2. Малий обем скалі, що нереважно обмсжуеться квартою, квінтою, секстою, з приставлениям долішньо! домінанти й уводя- чого тону; останки середньовічніх церковных ладів із неясним по- чуттям тональности.
3. Велике багацтво мелодично! орнаментики й мелізмів. що подекуди затирають ясні контури мелодично! лініі; з тим лучиться виминання наглих скоків білыними інтервалами та залюбовання в секундових ходах.
4. Строге відмежовання dur i m oll, що затираеться щойно в но- вішій верстві мелодій, де стрічаються частіше переходи в riapa- лельну тонацію; дужс ноширене вживания хроматизованих інтер- валів (надмірна секунда й кварта, зменчена кварта) у мольових мелодіях; подекуди поява т. зв. невтральних інтервалів.
Г о л о в н а т с ч і я у к р а і н с ь к о і н а р о д н ь о і м у- з и к и н а П о д н і и р о в ю в и й ш л а в ж с п о з а м е ж і т а к о г о п р и м і т и в і з м у: там переважають мелодіі з широким обе- мом, що не замикаються в кварті й квінті. а часто переходить рамці октави; що не виминають скоків більшими інтервалами, виявляють ясні контури й виразний тактовий уклад, ширшу иеріодизацію.
а притім дають перевагу кантиленовим партіям; частіше подибу- ються переходи з d ur у паралельне m o ll і навідворіт; в пере- важній части мелодій висту пае виразно октавна система й вироб- лене почуття тональности. Усе те вказуе на вищий ступінь роз- витку. що вистуиае особливо в середній і південній нолосі Поднін- ровя. бо на ігівночі в Чернігівщині помічаеться вжс більше згу- щення архаічних признак3).
*) Н а р іж н и ц і м еж и з г а д а н и м и д в о м а д ін л е к т и ч н и м и т р у п ам и , зв е р н у в
Одначе треба зазначити, що в с і у к р а і н с ь к і м у з и ч н і д і я л е к т и з л и в а ю т ь с я в о д и н и і с е н н и й с т и л ь т а в и я в л я ю т ь с п і л ь н і о с н о в и в д а в н і ш и х в о р- с т в а X п і с е н II и X , о с о б л и в о в о б р я д о в и х м с л о- д і я X , а р о з X о д я т ь с я з с о б о ю г о л о в н о в н о в і III и X
в е р с т в а х , у с в о і й н а д б у д о в і , подекуди перекидаючи містки до людовоі музики сусідніх' народів. Се можна сказати особливо про лемківські пісенні мелодііі, що вносить найбілыпе діялектичних окремішностей в украінську людову музику4).
Лемківський музичний діялект точно покриваеться з грани
цами лемківського говору.
Маі-іже увесь зібраний в отсьому томі пісенний матеріял за
писав я в часі трьох иоіздок на Лемківщину: 1911 р. проживаючи в Риманові Сяніцького нов. збирав я пісні в сусідніх селах —■
Д о ш н і й В о л т о ui о в i й ; про величезне багацтво пісень у тих сторонах засвідчуе та обставина, що вибравшися на два дні в гори записав я у Я с л и с ь к і й В о л і н и ж и і й 27 пісень, а в Ш к л я- р а х протягом 5—6 годин (35 пісень. В 1912 р. вибравіии собі осі- док у М а л а с т о в і Горлицького нов. записував я пісні також у сусідніх селах -— Р о и и ц і й П а и т и і ; незвичайна живучість народньоі поезіі виявилася особливо в Пантні, де я зібрав того літа 134 пісні. Моя десятидневна поіздка в гори Горлицького й Гри- бівського пов. принесла.неожидано багате жниво — 269 пісень —
у в а г у в ж е С т. JI ю д к е в п ч в п е р ед м о ві до „ Г а л и ц ь к о -р у с ь к и х н а р о д н іх м е л о д ій “ , (Е т н о гр а ф іч н п й З б ір н и к X X I— XXII, ст. X IV — X V ), до м іж Інш пм
го во р и ть ось щ о :
„ Г а л и ц ы н і і і с н і м аю ть за га л о м у з я в ш и б іл ь ш р е ц и т о в а н у р и т м ік у I за- л е ж н у в ід р е ц и т а ц іі м ел о д и к у (се слово з д а е т ь с я ч е р е з о ш и б к у п р о п у щ ен о Ф. К .), в я к ій м ел ізм а т и р о зв и в а ю т ь с я головно н а к ін ц і п ер іо д ів. П р и тім з б о к у чи сто т о н ал ьн о го г а л и ц ь к і п іс н і в з р ів н а н н ю s у к р а ін с ь к и м и я в л я - ю ться теж м о н о т о н н іш і, о б е р та ю ться в о б м еж ен и х с тр о я х і д е р ж а т ь с я л и ш г о л о в и и X ін т е р в а л ів т а н есм іл о в ід н и х в ід д а л ю ю ть ся , н ем о вб и в у х о б о я л о с я в т р а т и т н іх . Т о м у й п е р іо д и м ел о д ій у к р а ін с ы ш х з д а ю т ь с я і е ф а к - т и ч и о д о в ш і і ш и р ш і , а ц іл а б у д о ва т о н а л ь н о і р и т м і ч н о с м і- л і ш а, X у д о ж н і ш а. По в сь о м у отж е у к р а ін с ь к і п іс н і в и я в л я ю т ь в и щ и й, к у л ь т у р н іш и н с т у п ін ь розвою м у з и к и н а р о д н ь о і, н іж г а л и ц ь к і, а ти м с ам и м ѵ к р а ін с ы ш й п л е м ін и н и елем ен т я в л я е т ь с я м у з и к а л ь н іш и м в ід г а л и ц ь к о го “.
4) Д о к л а д н іш е м о т и в у в а н н я о тси х н а д т о з а г а л ь н и х з а в в а ж е н ь про роз- м іщ е н н я у к р а 'ін с ь к и х м у з и ч н н х д ія л е к т ів , іх х а р а к т е р и с т и к у й о з н а ч е н и я г р а н и ц ь треба в ід л о ж н т н до того ч а с у , к о л и буде д о п о в н ен и й п іс е н н и й м ате- р ія л із м ал о д о с л ід ж е н и х о к о л п ц ь , т а к о л и т и с я ч і з іб р а н и х у ж е м ел о д ій д іж д у т ь с я с п ст е м а т п з а ц п .
найбілыпе з сіл У с т е р у с ь к е , Г а н ч о в а й В и с о в а , що лежать недалеко тепорішньоі чесько-словацькоі границі. Навіть у селах, в яких я лиш коротко задержувався в переізді (К в я- т о н ь , С т а в і ш а , Б р у и а р и в и ж н і), повелось мені запи- сати значне число пісень.
Найменче матеріялу успів я добути в часі третьоі поіздки на Лемківщину 1913 р. в Новосандецькім повіті: в с. А н д р і х в ц і над ГІопрадом коло Жегестова записав я 47 пісень, а в І І о в о р о з - н и к у під Криницею всього 2 пісні.
Мелодіі записував я або зараз на місці. з голосу співця, або схоплював на валики фонографу, та аж пізніше переводив на ноти5).
Співали мені м а й ж е в и к л ю ч н о с е л я н и - х л і б о- р о б и , переважно дівчата и молоді жінки, рідіне старші жінки та виімково мужчини.
Всюди стрічався я у селян з прихильним відношенням до мо- його діла й зрозумінням для моіх слів про велику вартість і красу народньоі пісні.
Нсраз можна було завважити навіть суиерництво межи сиі- вачками, котра білыне й краще заспівае.
Пісень записаних з а і н т е л і г е н т а м и набереться в на- шому збірнику яких сорок і кілька. Тут належать моі давні за
писи, зроблені ще в 1890-тих рр. головно від питомців греко-като- лицькоі духовно! семинаріі у Дьвові, іцо походили з Лемківщини (як н. пр. о. Фаленчак), і декілька пісень, записаних від Модеста Менцінського; усі ті пісні, разом 17, вміщено в иашому збірнику під загальним означениям — з Сяніччини.
В часі світовоі війни 1917 р. пощастило мені заиисати в Відні 23 лемківські мелодіі від управителя народньоі школ и з с. Роз- стайного (недалеко джерел Вислоки) I в а н а Г о м и к а (55 літ), що прекрасно передавав народній спів та відступив мені своі за
писки текстів до просиіваних 23 молодій. між ними кілька дуже цінних баладових пісень.
За інтелігентами записано nie й пісні ч. 191, 400, 409, 621.
Крім того одержав я від учительки Mapi'i Лукашевичівноі 4 пісні (ч. 33, 75; 117, 233), які записала від селян і підложила
5) М елодіі, сгш сан і п р и д о л о м о зі ф о н о гр аф у (р а зо м 186), в ід м іч е н о зіркою п р и п о р я д к о в о м у ч и сл і.
під ноты 1900 р. учителька в Чистогорбі Сянідьеого н о в . Ю л і я
Л а з а р е в и ч .
Оттак склалася наша збірка, що обіймае 820 мелодій (вчисля- ючи й варіянти) із текстами, що часами по два, три й чотири під- ходять під одну мелодію. В'перве виступае тут галицька Лемків- щина із своім величезним багацтвом пісень, хоч ми певні того, що наша збірка обіймае лише частину пісенних засобів із то'і зансд- баноі й відчуженоі закутини украінськоі землі, як не вичерпували Ix також звісні досі збірники текстів Якова Головацького й Івана Верхратського, та груда лемківських мелодій у згаданому збірнику Ст. Людкевича (ч. 1416— 1503).
На сьому місці висловлюю щиру подяку Всечеснішим Свяще- никам оо. Л. Волянському, Гр. Калиновичеві, Ор. Мартиновичеві, Ор. Сандовичеві, Ів. ТатаровІ, що гостили мене в час! згаданих етнографічних екскурсій по Лемківщині та влекшували контакт із селянами; окрема подяка належиться Впов. М. ЛукаіиеВичівніи й I. Гомикові, від яких я одержав дещо з пісенних матеріялів. Дя- кую також Впов. Професорові А. Хибінському за позичення де- яких книжок з бібліотеки Музикологічного Інстйтуту львівського Університету й Клим. Квітці за цінні норади.
Д с я к і н е р і в н о с т и в и р а в о п и с і вийшли наслідком того, що друкування книжки иочалося ще 1927 р. й протягнулося на 2 роки (спинюване спершу технічними труднощами з печатан
иям нот, а потім нещасливим вииадком, який довелось мені пе- режити в 1928 р.), та кінчалося саме в часі, коли в вйдання Паукового Товариства ім. Шевченка уводжено новин нравотшс.
У Львові д. 15. III. 1929.
Филарет Колесса.
П о в і т : С е л о : С к іл ь к іс т ь п і с е н ь :
I. Горлиці 1. Блехнарка 2
(С ер ед н я й п ів д е н н а п о 2. Висова 73
л о са ). 3. Ганчова 89
4 Квятонь 12
5. Маластів 109
6. Лосе 1
7. Пантна 134
8. Ропнця руська 9
9. Усте руське 62
II. Грпбів 10. Брунарн вижні 14
(П ів д е н н а п о л о с а впо- 11. Ставіша 16
д о в ж р іч к и Б іл о і).
III. Ліско 12. Середнѳ велике (Я 1
IV. Новий Сани 13. Андріівка <-'• • 47
(П ів д е н н п й ку т). 14. Поворозник 2
V. Сянік 15. Волтопіова 59
(З а х ід н я п о л о с а в п о д о в ж 16. Дошно 50
г о с т п н ц я Р и м а н ів -Я с л п - 17. Камінка 1
с ь к а ).
18. Ш кляри 65
19. Чистогорб 4
20. Яслиська Воля нпж. 27 21. Ріжні села Сяніччини 17
VI. Ясло 22. Розстайне 23
(П ів д е н н п й ку т). 817
Д о с ь о г о з б ір н п к а в т я г п с н о іце 3 п іс н і з п о г р а н и ч н и х с іл п ів д е н н о г о П ід к а р п а т т я : — з Т в а р о ж ч і - Б а р д іів с ь к о і с к р у г и — 2 п. (ч. 128 а, 425) і з В е л и к о ! Б е р е з н н — 1 п. (ч. 621).
А н д р і 1 в к а — лов. Новий Санч:
1) Воронія, 17-літня дівчина, дочка війта; 2) Головач Марія, 3) Павлова, 4) Русиняк Анна, 5) Семчишин Пазя — переважно молоді дівчата.
Б л е X н а р к а — пов. Горлиц і:
Марія, стара жінка,
Б р у н а р и в и ж н і — пов. Грибів:
1) Войтович Улька, 2) Галькович Агафія, 3) Потоцька.
Ганна — дівчата.
В и с о в а — пов. Горлиці:
]) Варвара, 2) Гойсак Марія, 3) Дрекслер Антоха, 4), 5), С) Дудич Анна, бвдоха, Орина, 7) Клавда, 8) Ференц Марія—дів- чата; 9) Демчко Анна, 10) Дошна, 11) Коблош Анастазія — жінки середніх літ, 12) Зрляк Ыаця, 13) Крестинич Орина — старші жінки.
В о л т о ді о в а — пов. Сянік:
1) Кася Драгуз — 17 літня, незвичайно музикальна и тала- повита дівчина; 2), 3) Юлька й Фенна Драгузи, 4) Максимовичка.
Ганя. Записувано в хаті Драгузів.
Г а н ч о в а — пов. Горлиці:
1), 2) Вандзіляк Марія й Теодора, 3) Меланія, 4), 5) Сокол Марія й Олена — дівчата; 6) Мигаль Анна, війтиха — 40 літня жінка, співала найбілынс; 7) Пирч Марія — старенька жінка 65 літ, співала дрожачим голосом; 8) Вандзіляк Онуфрій -— неза- можний господар середніх літ.
Д о ш н о — пов. Сянік:
Записи пороблено від родини Ваня Коваля, в йогож хаті; спі- вали: Ваиьо, його жінка, дочка й швагер.
К а м і и к а — пов. Сянік:
Співали молодиці.
К в я т о н ь — пов. Горлиці:
1) ГІарагус Параска, 2) Марина — старші жінки.
М а л а с т і в — пов. Горлиці:
1) Баюс Ксеня, 2) Боцян Антоха, 3), 4) Молчанка Теодора, и Юлія, 5) Павлик Настка, 6) Юрчак Марина — молоді жінки й дівчата,
II а н т и а — пов. Горлиц!:
Г) Вольняк Антошка, — 17 літня дуже співолюбива дівчина,.
•співала найбільшс й найкращс; 2) Вольняк Анна, 3 ) Дзибан Ева.
4) Крупа Марина, 5) Лепак Ѳвдоха, 6) Семаніцька Антоха, 7), 8) Тарбай Антоха й Улька — молоденькі дівчата; 9) Баюс Анна — замужня жінка.
П о в о р о з н и к — нов. Новий Санч:
Кулик Теодор — заможний госцодар — 45 літ.
Р о II и ц я р у с ь к а — нов. Горлиці:
Співали жінки.
О т а в і in а — нов. Грибів:
1) Лаврин Роман — господар 35 літ, 2) Лаврин Орина — жінка
■середніх літ, 3) Лаврин Марина — етарша жінка — 55 літ, 4) Ко
вальчук Марина. Записувано в хаті Лавринів.
ELI к л я р и — нов. Сянік:
1), 2) Ваньо Гоцко й його жінка — обое середніх літ, 3) Вадяк Ганця, 4) Землянська Ганця, 5) Ядловська Ганця — дівчата.
У с т е р у с ь к е — нов. Горлиці:
1) Вахновська, 2) Даньковська Меланія, з) Ковальчик Ме- ланія, 4) Осеняк Софія, 5) Станьчак Анна, С) Федоровська
Аніля — молоді жінки й дівчата, 7) господар середніх літ.
Ч и с т о г о р б — нов. Сянік:
Співали селяни.
Я с л и с ь к а В о л я нижня — пов. Сянік:
Записувано в хаті Стефана ІІІубяка; найбілыне пісень проспі- вала Нацка ЕПубяк.
Дорядковання й характеристиЧні признаки дедоківських пісенних медодій.
I.
Одним із найважніпгах завдань музичноі етнографіі. вважа-
•еться збірники як найвіриіше записаних і по обективним при
знакам впорядкованих мелодій традиційноі т. зв. народньоі му- ники, що давалиб певну основу для порівняних дослідів.
Порівняння мусить бутп переведене передовсім в обсяту кож- дого збірника з окрема, щоби знайшлися разом згруловані не лиш варіянти кождоі мелодіі, але й. споріднещ мелодіі. які виявляють
•спільні признаки, та щоби непереглядну на перший погляд ріжно- видність мелодій звести до означеного числа типових форм, серед
яких легко можнаб оріентуватися й означити 'ix ближче чи дальше споріднення.
Отже діль порядковання пісень — се, як справедливо замічае І л ь м а р і К р о н (Krohn) — „научне пізнання кождоі мелодіі з окрема, що маѳ вможливити ясно й докладне означения Гі відно- шення до інших мелодій“8).
Одначе порівнювання мелодій одних з одними та винахо- дження подібностей хочби лиш у рамцях одного збірника з кіль- кома сотками пісень вимагае памятевого опановання цілого мате- ріялу, яке всеж таки не забезпечѵе перед евентуальними похиб- ками й пропусками; а як же Іх встерегтися, коли порівняння схочемо розтягнути на тисячі мелодій із інших збірників? "Оттѵт і являеться конечність — встановити к р и т е р і I, на основі яких можнаб зовсім певно й обективно означувати подібности й ріж- ниці межи мелодіями, можнаб груиувати іх по характеристичним признакам.
Груповання, поділ чи класифікація мелодіп, повинні оиира- тися на зовсім евідентних обективних даних, обмежуючи до най- дальших границь субективне розуміння впорядчика.
Та винайдення таких обективних критеріів споріднення й не- оспорних основ класифікаціі людових мелодій наложить само до трудніших проблем порівняного музикознавства. Се питания видвигнено в „Samnielbände der Internationalen M usikgesellschaft“, де появплася згадана вже цінна стаття I. Крона7).
За основами класифікаці! мелодій шукае Крон в і х с т р у к - т у р і , в к о м и о з и ц д й н і й с х е м і, звертаючи увагу на к а - д е н ц і і м у з и ч н и х ф р а з , що ввіходять у склад дано! мелбдіі.
Довгі літа працював Крон над порядкованням фінських народніх мелодій, що від 1893 р. почали появлятися в монументальному многотомовому виданні Фінського Літературного Товариства
„Suomen Kansan Sävelmiä“ ; а що фінські мелодіі виявляють переважно симетричну будову, зложену з чотирьох частей, тож і за основу ііоділѵ бере Крон ч о т и р и к а д о н ц і I в обсягу мелодично!
строфи і групуе мелоді! відповідно до того, чи й наскільки воин
; »
6) I l m a r i K r o h n : „ W e lc h e is t die b e s te M e th o d e, u m V o lk s- u n d v o lk s- m ä s s ig e M elo d ien n a c h i h r e r m u s ik a lis c h e n (n ic h t te x tlic h e n ) B e s c h a ffe n h e it le x ik a lis c h zu o r d n e n “ . S a m m e lb ä n d e d e r IMG, IV J a h r g . 1902—1903, S. 643.
7) П р а ц я О с в а л ь д а К о л л е р а , п о м ііц ен а в то м у ж то м і „ S a m m e lb ä n d e d e r IMG“ ст. 1 — 16, д л я п о р я д к о в а н н я л ю д о в п х м ед о д іп по п р и зн а н и ю с ам о го а в т о р а н е м а е зн а ч ін н я .
виявляють згідність насамперед в закінченні останньоі фрази.
иотім другоі, иотім першоі, а навпослід третьо!. До означения характеру каденціі не завсіди е міродатний останній тон фрази в буквальному розумінні, але радию останній динамічно визна- чений тон.
Порядковання мелодій по каденціям іх складових частей дійсно зводить разом варіянти й споріднені мелодіі, помагае ви- найти типов! форми та дав дуже добрий перегляд матеріялу.
Одначе в ході роботи над виданням згаданого збірника фінських народніх мелодій Крон переконався, що під його систематику під- ходять добре л и ш е ч о т и р о р я д к о в і м е л о д і і . Коли тра- илялася мелодія зложена з трьох рядків, видавець розширював 'ii репетицівю одно! фрази, зазначуючи скобками розінирення.
При мелодіях, у яких число рядків доходить до 6, видавець уважав поодинокі фрази як розширення, імітаціі, альтераціі ін- ших рядків, щоби лиш основну схему мелодіі звести до чотироряд- ковоі8). Врешті й сам признав се за помилку й зрозумів, що не можнаж трирядкових мелодій (що складаються переважно із 6-ти колін) насильно втолочувати в чотирорядкову схему”).
Та хоч під схему встановлену Кроном не дасться підтягнути вся ріжнородність людових мелодій, то всеж таки треба признати.
що сей дослідник перший вказав дорогу до научно! систематизаціі людових мелодій; бож дійсно в каденціях складових частей ме- лодіі виступають найбілын характеристичні признаки іі кон- етрукціі, а тональний характер каденцій даеться означити на основ! неоспоримих обективних даних, при чім субективному ро- зумінню лишаеться лиш встановити, котрий !з останніх тонів рядка вважати дійсно каденціяльним.
Більші труднощі виринають Із приноровленням систематизаціі Крона до мелодій построених на середньоЕІчніх церковних ладах і взагалі до мелодій, у яких ночуття тональности виступае неясно, так що можнаб сперечатися, котрий саме тон скалі, на якій стш- раеться дана мелодія, приняти за тоніку. При тім треба брати під у вагу велику ріжноманітність у структурі пісенних мелодій, без намагання — зводити ріжнородні форми строфи до чотирорядковоі схеми.
Систему Ільмарі Крона персйняв у цілости звісний угорський
s) „ S u o n ie n k a n ^ a n s ä v e lm iä “ II, 1. с-т. VII.
■>) Ibid. II, 9, GT. V.
компоніст і музиколог Б е л а Б а р т о к , порядкуючи румунські й угорські людові мелрдііі10). В систему Ільм. Крона впроваджуе Барток деякі модифікаціі, а саме: 1) Збирае в окремі тру пи мелодіі дво- три- й чотирорядкові; одначе при мелодіях, що мають більше рядків як чотири, пятий і шестий рядок вважае він уже секвен- ційним повторениям і зачислюе ті .мелодіі також. межи чотиро- рядкові.
2) У межах згаданих труп переводить Барток далыпу класи- фікацію на основі каденцій поодиноких фраз, що входять у склад мелодіі.
3) Для влекшення перегляду й иорівняння нотуе він мелодіі так, щоб наконечішй тон падав на д 1; відтак порядкуе мелодіі відповідно до висоти каденційного тонѵ поодиноких фраз. Одначе механічно зведення закінчення всіх мелодій збірника до одного тону мае й CBO'i невигоди, бо нераз ідентичні мелодіі ріжняться л и т закінченням: в одних піснях воно автентичне, в других плагіяльне, так що коли зведемо Іх закінчення до одного тону, то мелодія з плагіяльним закінченням посунеться о кварту вище. Се замітив і сам впорядчик.
4) ІТоділ на далыпі підвідділи переводить Б. по числу складів у поодиноких рядках, а на останку бере нід ѵвагу обем мелодіі (ambitus).
Значні уліпшення уводить Б. також у самій нотаціх пісень і впровадженню відновідних діякритичних знаків, якими кори- стуемося в нашому збірнику. Оба збірники Бартока впорядковані відповідно до найновіших наукових вимогів, попереджені грунтов- ними студіями й характеристикою зібраного матеріялу, треба вва- жати за взірдеві й тим цінніші, що покищо одинокі в музично- етнографічній літературі.
Украшська музична етнографія в иорівнянні з станом анало- гічних видань в інших краях виказуе досить значні результата, а самс — кілька збірників мелодій, списаних по білыиій части при допомозі фонографу та впорядкованих на основі ритмічшгх схем, що в тексті зазначурться складочисленням і відмічуванням силабічних груп.
І0) B é la B a r t ö k : V o lk sm u sik d e r R u m ä n e n v o n M a ra m u re s . S a m m e lb ä n d e f ü r v e rg le ic h e n d e M u s ik w is s e n s c h a ft h e r a u s g e g e b e n v o n C a rl S tu m p f u n d E. M.
v o n H o rn b o s te l, IV. Bd., D re i M ask e n V e rla g , M ü n c h e n 1923. — „ D a s u n g a r is c h e V o lk slied , V e rs u c h e in e r S y s te m a tis ie r u n g d e r u n g a r is c h e n B a u e r n m e lo d ie n 1'.
Така класифікація пісенних мелодій теоретично обоснована в студіях Петра С о к а л ь с ь к о г о „Русская народная музыка, великорусская и малорусская, въ ея ритмическом и мелодическом етроеніи“ (Харків 1888) і Филарета К о л е с с и „Ритміка укратн- ських народніх пісень“ (Львів 1907). Практично переведено П в отсих збірниках:
1) Д-р Ст. Л ю д к е в и ч : Галицько-руські народи! мелодіі, ч. I і II. (Етнографічний Збірник X X I—XXII. Львів 1906— 1908).
2) Л. П л о с а й к е в и ч - Я. С е н ч и к : „Мелоди украшських народніх пісень з Поділля і Холмщини“, вгюрядкував Ст. Л юд - к с в и ч . (Матеріяли до украінськоі етнологіі XVI, Львів 1916.
Із вступною розвідкою Фил. Колесси).
3) Фил. К о л е с с а: Мелодіі гаівок. (Матеріяли до украінськоі етнол. XII, Львів 1909).
4) Фил. К о л о с с а : „Народиі пісні з Иівденного Підкар- паття“. (Науковий Збірник „Просвіти“ в Ужгороді 1923).
Украінські народні пісні визначуються незвичайним багац- твом ритмічних форм і великою ріжновидністю в будові строфи та іі архітектоніці, т. в. укладі й пропорціях Гі частей. Побіч най- частіше вживаноі строфи, зложеноі з чотирьох частей у формі правильного 8-тактового музичного речения, иодибуемо ріжні мо- дифікаціі такоі чотиродільноі схеми, що повстають через повто- рювання, подвоювання й розщіплювання Гі ноодиноких частей;:
подибуемо й строфу зложену з трьох рівномірних частей і ріжні и відміни — а всюди кидаеться в вічі раз незвичайна симетрія в уклад!, другий раз таке и порушування, що мае якусь особливу принаду, як се нераз иомічаемо також у архітектурі й орнаменті.
Розглядаючи якунебудь пісенну мелодію під оглядом П струк- тури помічаѳмо, що в склад се'і дрібненькоі композиціі входять музичні фрази, визначені вже обрисами мелодіі, а до того ще від- ділені від себе віддихами, м ер тви м інтервалами й павзами. що сходиться з цезурами в тексті. Кожда фраза для себе уявляе мело- дичний і ритмічний мотив, пісенне коліно із сталим числом рит- мічних вартостей, якому відповідае такеж число складів у сила- бічній групі підходячого тексту пісні.
Вслід за тим іде в тексті нравильне складочислення, так що
U n g a r is c h e B ib lio th e k f ü r d a s U n g a r is c h e I n s t i tu t a n d e r U n iv e r s itä t B e rlin , h e r a u s g e g e b e n v o n R o b e rt G rS g g e f. 1925.
текст навіть відірваний від молоди виявляе поділ на силабічні групи й докладио означено число складів у віршах і трупах.
В ф о р м і т а с к л а д о ч и с л е н н ю с л о в е с н о ! с т р о ф и в і д б и в а G т ь с я в з а г а л ь н и х о б р и с а х к о н с т р у к ц і я д о т и ч н о і м е л о д і і, і і п о д і л н а с к л а д о в і ч а с т и бож екладочислова схема се неначе спільний знаменник, до якого вводиться співділання словесного й мелодичного елементу иісні.
Оттим то порядковання пісень по складочисловим схемам, сиираючись на ритмічних признаках спільних мелодіі й текстови пісень, вводить разом не лиш варіянти тексту, ало дуже часто та- кож варіянти мелодіі та показуе нераз, у котрих варіянтах мелодія або текст попсовані11). Трапляеться дуже часто, що тексти ріжних пісень иідходять під варіянти одноіж мелодіі: се доказ, що нераз стара мелодія дае готову форму новим пісням і що формальна сторона тексту остае в повній залсжности від пісенноі мелодіі.
Та на згаданих збірниках украінських , народніх пісень мо- жемо провірити, що часто мелодіі із спільними ритмічнимй схе
мами відбігаютъ від себе в тональній сфері та сильно відріжняються обрисами мелодичних фраз, так що не вважаючи на спільну рит- мічну основу виявляють окремі мелодичні типи.
Отже до порядковання мелодій не вистарчае класифікація оперта виключно на ритмічних признаках. Всеж таки р и т м і ч н а О у д о в а м е л о д і із -с к л а д, и р о п о р ц і г й з і с т а в л е н н я р и т м і ч н и х м о т и в і в м у с я т ь б у т и д л я в п о р я д ч и к а в и х і д н о ю т о н к о ю , даючи найзагальніші рамці Для спеціяль- нішоі класифікаціі, оперто! но системі Ільмарі Крона на тональних відношеннях, що йайсильніше виступають в окшченнях пооди- ноких фраз.
Як ритмічна схема мотиву або музично! фрази, вшювнена мелодіею, замикае в собі зразок музично! думки й одержуѳ свое особливе значіння в строфі, входячи в звязок симетрі! й корес- пондендіі з іншими частиками мелодіі, так також нідходяча трупа силабічна містить у собі якусь синтактично заокрутлену частину словесно! строфи. фака одноцільна фраза мелодіі або мо
Д1) Т а к н. щ ѵ п іс н ю „ О ц р ц р л и к а з а к и з о б о з у “, з в іс н у по в сііі у к р а ін с ь к ій те р и т о р іі ( н а в іт ь н а Л е м к ів щ н н і) у р о зм ір і 4 + с, н а Г у ц у л ь щ и н і п е р ев ед ен о н а к о д о м и й к о в и й р о зм ір 4 + 4 + 6 (Ш у х е в и ч : Г у ц у л ь щ и н а I I I ) : се в к а з у е о ч ев и д н о н а п с о в а н н я д а в н ь о і п іс н і, іцо з а з н а ч и л о с я і в тек ст! гу ц у л ь с ь к о го в а р ія н т у .
тив, сполучениіі сталою ритмічною структурою із силабічною грудою, творить п і с е н н е к о л і н о , я к е б у д е м о в в а ж а т и
• о д и н и ц е ю в а р X Lт е к т о н і ц і и і с е н н о і с т р о ф и.
Найменча силабічна трупа, відповідаюча одноцільній фразі музичній та відмежована в тексті нравильнимй цезурами, скла- даеться з трьох складів, а найбілыиа трупа, не переділена пра
вильною цезурою, вміщае 7 складів; 8-складові одноцільні групп належать до рідких вйімків (ч. 275), так само як і двоскладові групи (ч. 451).
Одній групі силабічній, н. пр. 4-складовій, можѵть відповідатн в мелодіі фрази з ріжнородним ритмічним змістом:
в такті - :
4
в такті - :
4
в такті -
4
в такті - 8 в такті -
8
в такті -
8
Колиж 4-складова трупа відповідае двотактовій фразі, по- двоюеться число можливих комбінацій.
Природна річ, іцо коротшим, три- й чотироскладовим трупам відповідають у мелодіі звичайно коротші, однотактові фрази, а довіиим, пяти- шести- семискладовим трупам довші фрази.
розтягнені на два. а то й три такти, залежно від 'ix вмістимости,
від того, чи вони прості, чи зложені (2/4, чи 4/4, 6/4; 3/8, чи °/8, 9/8 і т. д.).
Пісенні коліна по два, три, чотири лучаться у груди, які на
виваемо р я д к а м и . Рядок, посередне дзвено межи пісенним коліном і строфою, відповідае віршови в текст). Одначе наслідком повторения чи подвоення поодиноких мотивів, а також через до- дання рефренів у деяких мелодіях ритмічні рядки розростаються до пятьох, ба й шістьох колін (н. пр. ч. 355—367). Ф разиугруповані в одному рядкові виявляють приналежність до одно! цілости симетричним укладом та тіснішою сполукою під ритмічним і мело- дичним оглядом; маркантне закінчення останнього коліна, в якому звичайно помічаеться або довша протяжна нота., а бодай сильно визначений иаголос, або характеристична фігурація мелодіі, по якій слідуе віддих чи павза, вказуе виразно на закінчення одно!
групп, одно! симетріі, яка мае противагу в другій паралельній ч а
с т и т строфи.
Згадані маркантні закінчення рядків у мелоді! нритягають до себе сильні наголоси й звукові асонанціі в закінченнях підходячих віршів тексту; ся тенденція до звуковоі однозгідности виявля- еться в украінських народніх піснях новішо! формаціі досить пра- вильним уЖиванням р и м ѵ .
Коли в склад пісенноі строфи входить два, три, чотири рядки, під ритмічним оглядом виявляють вони або зовсім аналогічну будову (ізоритмічні рядки), або ріжнятъся своім складом, ба на- віть числом пісенних колін (гетероритмічні рядки). Так бувае н. пр. У строфах, в яких перший рядок двоколінний, а другий триколінний. Одначе й ті гетероритмічні рядки у своіх закінчен- нях звичайно мають зовсім однакову ритмічну структуру, що ро- бить подібне вражіння однозгідности як рим у віршах. Таким способом зазначуеться кореспонденція сих рядків, іх сполука в еиметрію вищого порядку, в мелодичну строфу.
Крім зложених дво- три- чотироколінних рядків приходить в украінських народніх піснях також одноцільні рядки, що не
в и я в л я ю т ь кристалізаці! ані виразного поділу на части. Головно в старннних весільних та обжин кони х піснях виступатоть довші пісенні коліна, що мають значіння ритмічних рядків; у тексті від- повідають ім одноцільні 7- 8- 9-складові вірші, у яких цезура не мае постійного місця: 4 + 3 і 3 + 4 ; 5 + 3 і 3 + 5 ; 5 + 4 і 4+5 (н. ир.
м. 384 абв, 607). Мелодіі сих іпсень переходить часами в свобідне
