Ч. 210. Львів. Неділя дня 20 вересня (2 жовтня) 1898. Річник II.
І Передплата
на »РУ СЛАНА» виносить:
в Австри
! на цілий рік . . . 12 р. ав.
і на пів року . . . 6 р. ав.
І на чверть року . . З р. ав. (
• на місяць . . . . 1 р. ав. •
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
*
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мнлостп і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня ; ' крім неділь і руских СЬВЯТ і"
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедицня »Руслана« під ч. 5 у я. Л їн д о г о — Експедицня місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана..
Рукописи звертав ся лише і на попереднє застережене. — і Реклямацнї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки. і
! ВІЙШИМИ
і численні збори послів, управи сторонництв І та політичні товариства — з о в с ім о п р а в
д а н е .
»Союз« нересьвідчений’ притім сильно, що парламентарна більшість правиці не в силі о п р а в д а т и згаданих неправиль
но стий.
»Союз« намірив проте з цілою рішу- чостніо, свої відносини до правительства примінити до єго д іл , а не має ніякої підстави змінити своє становище до пра
виці, як довго зможе удержатись в цере- сьвідченю, що правиця остала вірна о с н о вам , висказаним в проекті адреси до трону.
Відповідно до виспіє сказаного ухва
лив »Союз«, предприняти потрібні міри за
для поправи положеня заступлених собою народів«.
Се зміст комунїкату. Крім того ухва
лив »Союз« ще слідуюче:
»В цілії санациї невідрадного иоложе- ня народів » Союзом « заступлених, уповно- мочує »Союз« свою нрезидию. подати опять до відомості! правиці і правитель
ства всі жалоби і баждня народів, » Сою
зом « заступлених, і домагати ся безпрово- лочиого усуненя кривд. Президію здасть відтак »Союзови« справу з успіху сих за
ходів®.
Перекручуючи витяги з нашої відень- скої дописи, »ДТло« старає ся виказати всякі неконсеквенциї і хиби політики рус
ких послів, входячих в склад славяньского христ.-народного Союза і осьмішити цілу єго акцию. »Дї>ло« хоче представити, що се енерґічне упімненє Союза і попереджа
юче єго виступлене руских послів на з'їзді в Станнславові є тілько блахманом. який) хочуть пустити члени Союза своїм вибор-і цям. Союз хотів ніби то »забавити ся« 1
Ухвали „Союза“.
Вчера подали ми між політичними ві
стями зміст ухвали »Союза«. Ся ухвала дала нагоду »ДЬлу« поїздити трохи по
»Русланї« і накинутись на Руский клюб і на »Союз«. Подаємо тут автентичний зміст тої ухвали, нк одержали єї з Відня:
Нині, н четвер, покінчив »Славяньский хрис.т.-народний Союз® свої наради в справі свого становища до правительства і пра
виці. Комунїкат, поданий до прилюдної відомости, гласить дословно:
»На днях від 26. до 29. вересня включно відбувались під проводом черго
вого иредеїдателя, посла Повшого, заеїда- ня »Слав. христ.-народного Союза®.
Передовсім почтено теплим словом па- мять покійної цїсаревої і королевої і сю заяву рішено зложити у стіп Єго Величе- ства цісаря на руки Єго Ексц. президента міністрів, ґр. Туна.
Слідувало всесторонне обговорене по
літичного положеня. Посли всіх в »Союзі«
.^асіуіідешіх ґруя подали до відомости клюбу множество случаїв з всіх країв, з чого виходило дуже ясно, що положене заступлених в »Союзі« народів в послїдних часах не л и ш е не п о л у ч іп а л о , про
т и в н о — в р із н и х н а п р я м а х п о г і р ш и л о ся.
Факт сей тим невідраднїйший, що на
ведені случаї були головно того рода, де або не в и к о н а н о істнуючнх законів і розпоряджень, або просто їх на руш єно, а иравительстно б у л о з а є д н о в м ож по
сти, всі ті неправильнеє™ заздалегідь усунути.
»Союз« провірює проте, що н е в д о в о л е н є виборчих кругів, виявлене найно-
часами в спосіб рішучий через) в опозицию, щоои патию в краю, а в ряди правиці.
зискати для себе сим- опісля вернути смирно Але тут ходило не о симпатині, а о ко
рнети виборців. Ми розуміємо, так як і посли руского клюбу, що положенє рус
кого народу незавидне, що в послїдних часах не видко поправи на лучше; таке саме відношене є і у других народів, ре
презентованих в Союзі. В своїм комунїматї зазначив Союз, що між виборцями проя
вляє ся з тої причини невдоволенє і роз- яренє. Нїчо лекшого не було би для ре
презентантів тих виборців, нк дати унестись загальній струї, промостити собі дорогу до опозициї і в легкий спосіб позискатп снмпатиї знетерпеливяеного загалу. Але чи такий крок приніс, би яку користь »сим
патизуючим виборцям®, чи радше наніс би їм тілько шкоду? Чи фактичне виступлене з правиці в тім тяжкім часі, коли навіть більше умірковані вартні лівиці схаменулп ся і шукають якогось зближеня до неї, щоби державу устеречи ' від необчислених страт і замішань, було би на м істі? Се тілько ослабило би правицю, а сецесіонї- стам вийшло би на лихо. Користн, які своєю теперішною заявою они мають пов
ну надію осягнути, пропали би для них безусловно, коли-б були спалили за собою мости.
Але »ДЬло« не розуміє поважної по
літики: єму ходить о сензацию і число предплатників. ЧАЧе сіег 8сЬеІіп І8і, зо сіепкі ег, оно ьидить в занятім стано- виску Союза тілько хитрий зворот і більше нічого. Тож годі сліпого учити про барви, а орґанови опозицийників пусте говорити про розважну, льояльну і справедливу по
літику.
•і Право вистави застережене.
Д О Б Р А З И Л І Ї !
Драма з галицкого еміґрацийиого руху в 4 актах Льва Лопатиньского.
Акт І.
СЦЕНА IX.
Ті самі, Скубский, Якимчук і Сень.
Скубский (в дверях). Слава Ісусу Христу!
Мужики (кланяють ся мовчки).
Скубский. Як ся маєте, людоньки добрі! Не відповідаєте мені словом божим?
Василь. Та ми би раді, прошу ласкавого пана, але не годить ся в корчмі взивати імена Господнього!
Скубский. Всюди годить ся, бо Бог всюди присутний. Він уносить ся над морем і над зем
лею і на півночи і на полудни і на всходї сон
ця і на заході. До него можете звернути ся, чи у заґонї, як їдете крізь середину гори тунелями по таких мостах, що завішені з одної гори на другу; до него можете звернути ся в корабли, як море зачне пінити ся і клекотіти; до него звертайте ся у новім краю при кождій роботі';
чи будете на своїх ґрунтах орати, чи сіяти, чи схочете глубоко в земли копати золото та срі
бло і дорогі камені, чи залежите собі склеп або сальон, чи що небудь иньше загадаєте — все починайте з Богом. А так само і нашу бе
сіду оттут бо і в корчмі він видить нас і є з нами грішними: Слава Ісусу Христу!
Всі. Слава на віки! (деякі роблять побож
ні міни і складають руки на груди).
Скубский (иньшим тоном). Гора з горою не зійде ся, але чоловік з чоловіком здибає ся. Де ви коли надїяли ся, людонькі добрі, що ми зій
дем ся оттут? Правда?
Всі'. Таки правда, де ми могли надїяти ся...
Скубский. Ви певно і не знали, чи є який Константан Скубский на сьвітї? що?
Всі. Та хто міг знати, як пан назива
ють ся ?
Скубский. Ну, видите, а Господь в ласці своїй таки спровадив нас до купи; то чей і не відмовить нам свого благословеньства на добре діло!
Якимчук. Дай Боже, щоби воно склало ся як найліпше!
Скубский (переходить поміж людий і сідає за стіл під стіною). Кажіть но, ґаздове, дати го- рівки, бо мені щось так пересохло в горлі, що слова не можу промовити до вас (веї дивлять ся по собі, павза). Ну, що-ж, то хиба-ж я не варт келишка горівки за моє добре слово? ге?
Микита. Та хто се каже? Чому не варт!
Кажіть но котрий дати!
Грицько. Я скажу дати вже на тамтім бо
ці в Бразилії, бо тут нема за що!
Скубский (сьміє ся). Ге, ге, ге! Добре ска
зав, то якийсь жвавий чоловік! Та я виджу, до
брі людонькове, що тут в тім біднім краю ви не маєте за що ставити почастунку. То вже я сам скажу дати для нас всіх. Як трохи язик на
мочить ся, то лекше пійде бесіда. Нетг Моєез,
§еЬеи віє ип8 Вготрі', аЬет зіагкеп! Дайте сюди на стіл, веї келишки, які маєте, напємо ся по американьски!
Кількох. По американьс'ки ? а то як?
Скубский. Там хотяй би сто людий зійшло ся в сальонї, то кождий має свій окремий ке
лишок. Не пють так, як у нас з одної чарки, з рук до рук, але кождий має свою окрему і кождий пє зі своєї і веї нараз.
Сень. Ая, ая, у нас так пани шоть по аме
риканьски!
Грицько. Та оно так ліпше, бо можна біль
ше випити (веї сьміють ся).
Гаврило. Ба, так, що правда.
Микита. Що з десятьох то не з одної.
Скубский (підчас того роздає чарки і нали
ває, припрошуючи). Позвольте ласкаво... позволь
те ласкаво... О, там в Америці веї дуже гречні.
•Там нема ні хлопа, ні пана, а самі »Дони«. Дон
— а як ваше чесне імя ? Якимчук. Іван.
Скубский. Дон Жуан... а ваше?
2 —
Рада державна.
Вчерашне засїданє розпочало ся о год. 12‘/4.
Президент оголошує вислїд голосованя з четвер- га.Секретарями вибрані: Будіґ, Дайм, Дулємба, Еренфельс, Горжіца,Мерунович, Паґачник, Стоян, Сілени, Вайскірхнер і Пферше; квесторами: Фе- тер і Вукович.
Правительство зголосило такі предложеня:
проект закона о знесеню додатку до виборчої ординациї до ради державної; проект закона о предложеню на р. 1809 теперішного контин
генту рекрутів.
Повітовий суд в Вадовицях домагає ся ви- даня кс. Стояловского.
П. Шенерер ставить внесене на знесене язикових розпоряджень і признане нїмецкого язика за державний. Відтак питає ся президен
та, чи дійсно виразив ся в той спосіб про лі
вицю, як подають дневники. Президент заявив, що коли говорив що, то як приватний чоловік і не має обовязку здавати з того справи в па
латі. На запитане кс. Стояловского, коли гіре- зидия отримала повідомлене про заведене виїм
кового стану в Галичині', відповів президент, що те стало ся ще 25. с. м.
Опісля приступлено до вибору квотової де
путациї. Шенерериянцї хотять переиерти поі
менне голосованє, а коли оно перепало, підно
сять великий крик.
По доконанім виборі квотової депутациї, забирає голос президент міністрів ґр. Т у я:
Висока Палато! Нехай мені буде вільно по- витати сю палату і висказати надію, що ся се- сия буде сесию праці. Цілий ряд важних справ чекає на полагоджене палати, інтереси найиіир- ших верств населеня домагають ся усердно, щоби підняти иарляментарну діяльність. (Гамір і оклики: знести язикові розпорядженні
Президент др. Ф у кс: Пане Шенерер, ви не маєте голосу! II. Ш е н е р е р : Я знаю о тім;
прецінь оклики вже не входять до протоколу!
Ґр. Т ун дальше: Треба подумати про спіль
ність митового трактату з Угорщиною, треба уникати всего, що роздїлює, а шукати всего, що веде до едности. Тож в єдности сила і но- водженє кождої части, в роз’едненю економічний упадок в обох половинах монархії і велика шко
да для кождої части. Коли-б не повело ся до
вести до єдности, наш иромисл мусів би пере
бути найтяжше пересилене. Тисячі рук остали би без праці, а доведені до нужди, мусїли би шукати зарібку далеко за вітчиною. (Шенере
риянцї перешкаджають криками). Давні торги і давні звязи ріжних преднриємств пішли би в за
трату. З трудом тілько шукала би торговля но
вих ринків збуту. Все те завзиває підняти пар
ламентарну діяльність. Не повинно ходити о те, щоби угоду погребати, (крики з лівиці.) Видимо,
Сень. Сень Тимків.
Скубский. Дон Сімеонїо... а ваше ? Василь. Василь Чорний.
Скубский. Також Дон Базілїо (показує пальцем на кождого; кождий каже своє імя, він перекручує на іспаньске; селяне сьміють ся. Відтак підно
сить чарку, як до тоасту). Дай нам Боже, аби ми за місяць - два пили так американьску віску, замість тої сивухи (торкаєсь, пють). Чи може ви не хочете того?
Якимчук. Та чому? Ми би не від того, тіль
ки се не легка справа.
Скубский. То вже моя річ. Ви коби мали на дорогу до моря. А там дамо вам вже да
ремний переїзд аж до самої Бразилії'.
Сень. А їсти треба взяти зі собою ?
Скубский. На що? Хиба, з перепрошенєм, для американьских поросят, бо там люди не їдять такого чорного хліба. Кождий дістане їсти на корабли за дармо, кілько в него зміститься!
Всі'. А диви! а диви!...
Скубский. Рано кава з білою булкою, на обід росіл, мясо і ще друга страва до сита; під
вечіркувати: каву або гербату, як хто хоче, а на вечеру знов мясо! (мужики дивують ся).
Якимчук. Я чув, що через море треба їхати дві неділі'; та то страх богато коштує виживити тілько народа! Хто-ж то дає на те?
Скубский. Хто дає? — - що ви питаєте! До
сить що дає. Видко, що має, коли дає; вже то не хто будь, а якийсь високий і богатий пан.
і що в тій палаті проявляють ся різні струї, щ о!
І погляди лівиці поділили ся. Більшість палати
| є так само, як перед тим, за парламентарною працею. В рядах меньшости поділили ся на щастє... (Шенерерівцї переривають криком; пре
зидент дзвонить і накликує до спокою).
II. Ш е н е р е р до президента: Ви були чле
ном Абрагамовичової президиї, то повинні бути спокійним. Злочиннику стану, належите до кри
міналу! Кажіть спровадити полїцию.
Президент Ф у к с : Завзиваю вас до по
рядку!
11. Ш е н е р е р : Кажіть прикликати знов полїцию.
Ґр. Т ун говорить дальше: В меньшости проявляє ся на щастє намір приступити до роз
прави над угодою... (знов нескокій)... коли иньша часть меньшости хоче занехати опозицию. За тими, гак важними для монархії завданями, не можемо забувати на те, що маємо сповнити иньші, дуже важні завданя для населеня. (Гамір і крики: Знесене язикових розпоряджень най- важнїйше! Президент дзвонить, п. Ш е н е р е р верещить за полїциєю). Але рада державна окрім справ, має також обовязки, іменно обовязок на
ново підняти працю на всіх полях. (П. Вольф:
Рядіть дальшо чогирнайцятим параграфом). Ра
да державна має сповняти свої обовязки, а се полягає не тілько на тім, щоби підняти працю на однім поли, але треба підняти роботу на всіх полях. (Знов крики і верески). В виду того за
клинаю меньшість як наіїгорячійше, щоби за
становила дотеперішну борбу, що вже так довго спутала наше політичне і иубличне житє, і при
ступила разом з нами до поважної праці. А дійс
но, маємо достатком материялу до праці.
Маємо передовсім окрім угоди державний прелїмінар, котрий містить цілий ряд иозиций, що відповідають найпильнїйшим потребам насе
леня. Маємо закон о реґуляциї платні державної служби, закон, що має створити ліпший бит ці
лій верстві державних функціонарів (голосне потакуваиє); маємо дальше закон о податку від продажи цукру, що мусить ухвалити ся, коли рада державна має постарати ся о покрите фі
нансових видатків, які потрібні для п о к р и т и
підвижки платні урядників і слуг державних.
На ухвалене закона о належитостях від пе
ренесень маєтків при селяньскій власности че
кає вже від давна наш чесний селяньский стан (гучні оплески); закон о льокальних зелїзницях має створити для нас нову сіть зелїзничих по- лучень; торговельний трактат з Японією має віддати прислугу вивозови плодів монархії; маємо предложенє о реґуляциї Дунаю і т. д. Висока палата бачить з тих примірів, до котрих міг би я додати ще цілий ряд иньших, який великий є сей обсяг праці, котрому могла би віддати ся рада державна.
Якимчук. Та ми щось чули про те... між народом іде чутка... от і арендар дещо розпові
дали — але чи то можна дати сему віру ? Скубский. Що ви чули, я не знаю. А те що я знаю, то не всім треба знати! Коли вже бу
демо на корабли, я вам розкажу все. (з пова
гою) А може Він с а м буде, то вам с а м роз
каже! (між селянами порушене; всі зглядають ся по собі значучо і з поважанєм обступають агента).
Якимчук. То Він буде на нас чекав, уже по тім боці моря?
Скубский. Він сам приїде по нас, бо єму замість Русинів прислали там всякого иньшого народу: Мазурів, Талїянцїв, Венґрів, а він любить найбільше наших руских людий, бо они єму найвірнїйші. Так він сказав своїм Генералам: я буду сам їздив по моїх людий і нікого не прий
му на мій корабель, тілько самих Русинів.
Гаврило (на боці до Микити). Куме! хто то такий, той, що нас так дуже любить?
Микита. Агі! хиба ви самі не знаєте? Ото!
Гаврило. Скажіть, то буду знати; хиба я там був, або єго видів ?
Микита. Тай я не був і не видів, але чув!
Гаврило. Та що ви чули?
Микита. Те що люди говорять?
Гаврило. А якже люди говорять?
Микита. Так як знають!
Гаврило. Так не скажете? Агі на вас!
Шкода, що ви мій сусід! Хиба самі не знаєте!
II. В о л ьф : Се все полагодить §. 14!
Ґр. Тун: А доперва підчас позитивної праці палати покаже ся, чи бажане переведеня нарад над угодою дійсно вийшло з наміру спов
няти свою задачу на всіх полях праці, потрібної для держави і населеня. В парляментарнім жи- тю часто може бути усправедливлена остра, найострійша парламентарна борба. Але най- острійша борба не повинна ніколи бути тілько цїлию для себе самої і мусить бути завсїгди тілько виїмкою.
Поводженє і неповодженє держави зави- сить від тої праці. Перешкоджуванє в тій праци стоїть в скрайній противности з тою засадою, яка становить основу всякої нарляментарної ді
яльності!, з засадою більшості!. П р а в и т е л ь с т в о є ц іл к о м з’є д н е н е з б і л ь ш о с т и ю (Гучні оплески на правици. II. В ольф : То ми вже недалеко від полїциї! Шенерер і Іро кри
чать собі; президент дзвонить і просить о спо
кій). Правительство є цілком з’єднене з біль- шостию в стремленю до того, щоби розпочати і перевести поважну працю на всіх полях, а то
му намірови певно кождий патріот може поже- лати як найліпшого поводженя. Нехай мені буде вільно звернути ся тому до високої палати з найгорячійшою просьбою, щоби передовсім приступила до нарад над предложенями угоди, котра становить конечність для держави і для пекучих потреб населеня. (Оплески правиці).
Бесіди президента міністрів слухали всі сторонництва з напруженою увагою. Тілько Шенерериянцї підносили крик і лайку та пере
ривали єї. Тепер же-ж н. Вольф підняв кор- шемну сварку, домагаючись голосу, котрим пре
зидент палаті! наділив п. ИІвеґля.
П. Ш в е ґ е л ь завзиває в імени патріоти
зму і усуненя дальшої перешкоди нарад, щоби ґр. Тун виявив зміст тайної умови з угорским президентом міністрів бар. Банфім.
Президент міністрів Гр. Тун забрав знов слово і дав таку відповідь: Се дійсно не може бути моїм завданєм, щоби я реагував на всі виводи иередбесїдника. Здає ся мені, що було би найліпше, коли-б засади, які виголошено нині, були проголошені вже даннїйіне. (Оплески на правици, заперечена на лївицп).
Цілком слушно вказано на те, що інтері- містичне відношене, яке тепер істнує на під
ставі §. 14, треба було тут зробити односто- ронно. Чому мусїло ся так зробити, над тим не міг я розводити ся при тій нагоді. Є так, бо в минувшім році не ухвалено предложеної буджетової провізорні. Не хочу піддавати того критиці, але констатую лише, що видане такого розиорядженя на підставі §. 14. в минувшім році було конечною консеквенциєю анормальних від
носин в тій палаті.
До правительства звернено ся з домага- Микита. Знаю, але для себе! (відходять сер
дито від него).
Скубский. А чого ви там, панове господарі, так перечите ся ? Скажіть, може ми вам пора
димо ?
Гаврило. Та я питаю, прошу пана, хто се той Він, що нас так дуже любить ?
Скубский. А ви може хочете до него їхати?
Гаврило. Як добрий пан, то поїхав би хоть на край сьвіта!
Скубский. Ну, то я вже сказав: як будемо на корабли, то довідаєте ся (розмавляє тихо а живо з селянами і роздає їм брошурки).
Мошко (відводить на бік Гаврила). Пап не скаже вам того, бо єму не вільно; зараз єго жандарми арештованії би. Але я вам скажу так на ухо, тільки для вас (таємничо). Там буде че
кати на корабли наш цїсаревич.
Гаврило. Га?... Наш цїсаревич?
Мошко. Тихо, не так голосно!
Гаврило (нишком). Та-ж він помер!
Мошко Помер і поїхав до Бразилії закла
дати нове паньство.
Гаврило. Та як то може бути?
Мошко Я знаю, як то може бути? Він ту не вмирав, то я не видів, як се було. А тепер вислав того пана, щоби кликав людий до но
вого паньства.
Дальше буде.
— З — нєм, щоби подало до відомості! палати зміст
умови з угорским правительетвом. Думаю, що моїм обовязком вияснити палаті' становиско правительства в тій квестиі, тим більше, що п.
Ш веґель звернув на се увагу, що сю справу- піднесено в угорскім соймі і не полишено єї без відповіди.
Переговори з угорским правительетвом ста
ли в тім напрямі, щоби передовсім підняти нову пробу переведена парламентарних нарад над угодою, внести перед раду державну угодові иредложеня так, як в минувшім році вносило їх иравительство і як в угорскім соймі они прийшли під наради. Річию палати є взяти угоду під наради. При тій нагоді иравительство буде стояти по стороні тих панів, що схотять довести угоду до здїйсненя. Коли буде добра воля, евентуальність, за якою тут допитують ся, не війде взагалі' цілком в рахунок. Мені' здає ся, що мій товариш Банфі сказав тілько се, що і я можу сказати: Нема таких парламентарних правил, що давали би право до ставлена пи
тань що-до евентуальностий, які могли би пізнїйше наступити, коли палата не спов
нить тих задач, які сповнити має право, . має покликане, а заразом і обовязок (оплески на правици). Я н е в м о ж н о с т и п о д а т и п а л а т і з м і с т у у м о в и , б о у в а ні и х р у к а х л е ж и т ь , ч и с я у м о в а м а є с т а т и ф а к т о м .
У відповідь на бесіду президента міністрів промовляли посли лівиці ГІраде (нїм. нар. стор.) Дашиньский і Ґрос, називаючи єї нарушенєм конституцій' і провокациєю лївицї.
Вкінцн на внесене п. Гогенбурґера присту-
11ЛЄІІО до поіменного голосованя першої части наглого внесеня п. Ш веґля. Голосованє вика
зало 172 голосів за, а 162 против наглості! вне
сеня. Внесене приняте отже більшостию голо
сів, але що до наглости потреба двох третин більшості! голосів, то ся справа буде тракто
вана реґуляміново.
Другу часть того внесеня, на безпрово- лочне ириступленє до нарад над предложенями угоди иринято одноголосно.
На тім иокінчено заеїданє; слідуюче на
значене на понеділок.
н О В II II к II.
— Брехні »Ґалїчанїна*. Від посла Б а р в і н ь с к о г о дістали ми слідуюче письмо з просьбою
о уміщене в нашій часописи:
»В 206 ч. часописи «Галичанина* в передовій статі п. з. «Обч.ясненіе изгь-за рублем« (Голос'ь из'ь провинціи) подано, будьто би я удавав ся неба
вом після т. зв. нової ери до україньского по
міщика Терещенка з просьбою, щоб він жертву
вав мілїон рублів на засноване україньско-руского театру у Львові; дальше, що 'Герещенко зго
джував ся на се з услівєм, щоби хтось з ІІОЛЬ- скої шляхти приняв на себе ролю жертвователя;
що нібито я відтак удавав ся до кн. Адама Са- піпи, щоби сей підняв ся тої ролі, однак він відказав ся і що нібито задля того і задля смерти Терещенка та справа упала. — Супротив сего прошу уклінно Хв. Редакцию подати мою прилюдну заяву, що я поміщика Терещенка анї не знав анї до него н і к о л и не удавав ся в н і
я к и х с п р а в а х , що так само не удавав ся я до кн. Адама Сапіги з предложенєм відограня ролі жертвователя (що тойже, яко живучий, мо
же ще посьвідчити) і що цїли та справа є одною з безчисленних видумок .Галичанина*, які він про мою особу пускає для баламучена приступ
ної для таких сплетень своєї публики. Остаю з поважанєм: Відень, 29. вересня 1898. Олексан
д р Барві ньский*.
_ Директором учительскої семинариї в Ста
ниславові іменований професор учительскої се- мннариї з Кракова Ян Войцєховский.
— Консолїдацийна благодать починає тепер що раз богатше спливати на наших »независимих«, а найновійшим доказом сего є та обставина, що кандидати на посла з У-ої куриї в Коломиї (по др-і 1. Гробельскім) мають зголошувати ся до відомого д р-а Д у д и к е в и ч а. Най жиє консо- лїдация, най жиє «независимість* народовців, що мусять шукати апробати у др-а Дудикевича!!
— Векслеві блянкети польскі і нїмецкі після валюти коропової находять ся вже в обігу. Як звісно, з днем 1. січня слідуючого року входить в житє рахуба на корони. Хто виставляє векслї з речинцем платності! по 1-ім січня, мусить їх писати на блянкетах нового типу.
— Др Стояк і про®. Шухевич про політику по
сла Барвіньского. На похорони Є. Е. кардинала- митрополита прибув між иньшими також мо- равский посол о. Др. Стоян, член .Славяньского Союза* і війшов в тім часі в кружок сьвяще-
нпків, між котрими находив ся також проф. Шу
хевич. Розпочала ея бесіда про політику, бо Ру
сини навіть і при такій сумній нагоді не могли забути про політику, а очивидно і про політику п. Барвіньского. Як нас один сьвідок сеї роз
прави звіщає, проф. Ш ухевич дуже остро став критикувати перед др-ом Стояном політику п.
Барвіньского, др. Стоян знов яко член .С ла
вяньского Союза* запевняв проф. Ш ухевича, що поступованє п. Барвіньского є зовсім чесне і ко
ректне і що він пильно дбає не лише про справи рускі, але й про справи засідаючих в «Славянь- скім союзі Словінців і Хорватів і тішить ся за гальною їх симгіатиєю і довірєм. Мимо того проф. Ш ухевич доказував, що ся політика немає ніякої стійности і підпори серед Русинів, і на доказ сего покликував ся на присутних сій роз
праві. На се замітив др. Стоян: . Я з тими всіма тут розмовляв, а кождий з них що иньшого хоче!* До сего, що подав нам сьвідок сеї роз
мови, подамо ще раду проф. Ш ухевичеви, щоб він перше сам з собою що-до політики вийшов на чисту воду і рішив ся, чи ліпша єго політика пропагована автоґрафованим листом по причині подій в .Рускім Соколі*, чи політика трофеїв і відзнак, добутих з нагоди ческої і львівскої вистави, чи може політика консолїдацийна з на
годи сьвята Ііаляцкого або може ще яка иньша.
— Старославяньска мова церковна. Питане ста- рославяньскої мови церковної в Дальматиї і По
бережні порішено вже остаточно рескриптом обрядової ковґреґациї в Римі. Дня 5-го серпня с. р. видано рескрипт до всіх архієпископів і е- пискогіів церковних провінцин Ґорйциї, Задару і Загребу. Св. престол виключає в тій справі всякий личний привілей для словяньских сьвя- щеників і дає ту концесию виключно церквам, в котрих славяньска служба Божа править ся законно що найменьше і безпереривно від ЗО літ. Від сеї пори забороняє ся строго, під яким- небудь позором, заводити в церквах славяньску мову. В рескрипті особливо досадно зазначує ся то, що під ніяким услівєм не можна ужива
ти в литурґії живучої славяньскої мови.
— Огні. В ночи з д. 9 на 10 с. м. вибух огонь в новім невикінченім будинку громадскім вБ у - дзанові, теребовельского иовіта, і знищив як но
вий, так і старий будинок громадский. Громад- скі акти і касу вирятовано. Обезпечена шкода виносить 3000 зр. Огонь був підложений. — Дня 17-го с. м. вибух огонь в стозі соломи Теклі Забільскої в Збаражи, від чого займила ся хата і пожар знищив три загороди. Огонь імовірно підложили діти, що бавили ся сірниками. З а гальна шкода виносить около 1000 зр. — ВСтри- ївцї, збаражекого новіта, погоріла дня 20-го с. м.
одна загорода. Ш кода 450 зр. не була обезпе
чена. Підозрілий о підпал сусід погорілця Гриць Лисобей. — В Камінцї-Липник, равского повіта, згоріла дня 16-го с. м. коршма. Ш кода 1270 зр.
Причиною пожару була імовірно неосторожність.
— В Турі великій, долиньского повіта, знищив огонь дня 11-го с. м. одну загороду. Ш кода око
ло 1000 зр. була обезпечена на 600 зр. —Філь
варок Іванівка коло Медведовець, в бучацкім повіті, згорів дня 18-го вересня вечером. При
чина пожару неосторожність. Ш кода була обез
печена. — В Новосїлцї, залїщицкого повіта, зни
щив огонь дня 18-го вересня 15 селяньских за город. Необезпечена шкода виносить 5199 зр.
Причина огню мабуть неосторожність. — Дня 19-го вересня вибух огонь в Бокові, підгаєцко- го повіта, і знищив 12 загород. Ш кода виносить около 10.250 зр. З погорілцїв лише двох було обезпечених. Причиною пожару були діти, що бавили ся на подвірю і розложили під хатою огонь. — В Березовици під Тернополем вибух дня 26-го с. м. в ночи грізний пожар, але завд я
ки успішний помочи охотничої сторожи огневої з Тернополя не прибрав ширших розмірів. Зго
ріли лише чотири великі господарства, а село, найбогатше в цілий околици, уратоване. — В Во
ловій під Бібркою згоріли дня 23-го с. м. на фільварку дві стирти соломи і шопа, в котрій було около 40 кіп вівса. Пожар повстав від іс
кри з комина парової молотарнї. Зараз на дру
гий день вибух в тім самім селї огонь в ІПОПІ
Івана Комара і в протягу 40 мінут стануло в по- лумінях 8 господарств. Згоріла одна корова і чо
тири безрогії, котрих з горіючої стайні не мо
жна було вигнати. Огонь підложила якась зло
чинна рука.
— Торговля дівчатами. Ж андармерия в Ста- ниславові арештувала в ночи з середи на чет- твер якогось Иосифа Ельмана, котрий за еги- петским нашпортом бавив в тім місті вже від місяця, в хвили як хотів вивезти до Буенос- Айрес двоє дївчат, Берту Ґаву і Ройзу Розінер.
По арештованю Ельмана ствердили, що він на
зиває ся Йосиф А йзенш тайн ієродом з Станисла- вова, звідки виїхав перед кільканайцяти літа
ми. Найдено при нїм готівку 328 зр. і дорого- цїнности. Рівночасно арештовано єго сина Лео- нольда Айзенштайна, котрий що йно приїхав був з Пешту. Обох відставлено до суду. Оба пташки належали до межинародної шайки тор
говців дївчат.
— Коритовский-Бруницкий-Потоцкий Арештова
ний в Станиславові під закидом злочину обмань-і
ства. Константин Мора Коритовский є 28-лїтним молодцем, сином поважної родини в Познань- щини. В Галичині не посідає дібр — лише якусь каменицю в Будапешті. Прибув до Станиславо- ва в товаристві молодої Угорки, з котрою за
мешкав три комнати в центральнім готели. На
зивано єго в місті Графом, хотяй ним не був.
Припадок хотів, що рівночасно з ним бавив в Станиславові правдивий ґр. Коритовский (м о
лодший) з під Тернополя. Константин Коритов- вский потребував більшої готівки і то спонука
ло єго пустити ся на — ховзкий інтерес купо
вана волів. З початку наміряв з'есконтовати безвартістні векслї п. Розтворовского з Григо- рова коло Букачовець. Пізнїйше купив в Гали
ни воли, за котрі обіцяв вправдї заплатити за раз готівкою 3.000 зр. і дав безвартістні векслї
—але помимо грозьби прокураториєю, не дав нічо
го. Воли повіз до Відня молодий ґр. Едмунд По- тоцкий, котрий посередничив при купнї, побрав відтак у віденьского комісіонера волів задаток в квоті 4800 зр. і з тими грішми десь пропав.
Та послїдна обставина є обтяжаючою справою і наробила богато гамору. Коритовский перед своїм увязненєм телеграфував по барона Йоси- ф а Бруницкого, котрий займає ся єго увільне- нєм. В пятницю увязнено ф актора Л явфера з Бу
качовець, яко підозрілого, що він до спілки з другим фактором Ганом з Войнилова ф альш и
вим представленєм маєткових відносин Кори- товского допомогли до купна волів. — Спра
вджено, що Коритовский, хотячи позискати со
бі в готели де мешкав, і в грошевих кругах о- пінїю заможного чоловіка, надав на станисла- вівскій почті перед кількома днями чотири гро
шеві листи, що ніби містили в собі понад 30.000 зр.
Листи були адресовані до Кракова, а на почту відніс їх властитель готелю. Характеристична є також обставина, що Коритовский не маючи крейцара при души, був у президента станисла- вівского суду п. Дуневича і заявив єму, ще- хо
че купити добра Майдан за 900.000 зр. котрі зложить зараз готівкою. — Коритовский, Бру- ницкий і Потоцкий зачали свої обманьства в Кракові. Іменно в липни с. р. ґр. Розтворовский вніс до станиславівскої прокураториї донесене, що Коритовский і Бруницкий витуманили від не
го підступно иекслї на суму звиш 10.000 зр., а то на покрите довгу, що належав ся ґр. Бруницкому від ґр. Розтворовского. Коритовский з ’обовязав ся однак письменно, іменем Бруницкого, іцо о- бох акцептів не продасть, але буде їх держати яко забезпечене аж до тої хвилі, в котрій ґр.
Розтворовский буде їх міг покрити готівкою.
Помимо того, вже по трех днях векслї заскар- жила якась п. Тшецєска, а ґр. Розтворовский найшов ся в конечности покрити ті векслї. Кра- ківскі власти, догадугочи ся в тій справі обмань
ства, переказали справу прокураториї у Львові.
Тих векслїв ужито на закупно волів. — В чет- твер розпущено вість, іцо арештованого за об- маньство Константина Коритовского, в наслідок інтервенциї висшого суду краєвого у Львові, пу
щено на волю. Однак та поголоска є неправ
дива.
— Сензацийну крадіж з вломанєм сповнено в Берлині онодїшної ночи в номешканю прус- кого міністра справ внутрішних ґр. Айлєнбурґа.
Мінїстер, старший вже чоловік, мав звичай за- синляти вчасно. Онодї ледво положив ся до ліжка, учув якийсь шелест в комнатї, але не звернув на те особливої уваги. Над раном до- перва, пробудивши ся спостеріг, що єго окрадено.
Всі двері і шафи були поотвирані. Злодії за брали 25.000 марок готівкою і всі дорогоцїнно- сти з иомешканя, а були так зухвалі, що пере
бушували навіть нічну шафку, що стояла при ліжку міністра. Злодїїв ще доси не викрито.
— Велике нещастє мало-що не скоїло ся в пят
ницю у Львові на так званій рампі, на улици Ж овківскій, де перетинає ся улиця з зелїзни- чим шляхом. Около 3-ої години по полудни, ко
ли поспішний поїзд находив ся на двірци Під- замче, виїхав з тої стациї в сторону головного двірця робочий поїзд, зложений з кількох ваґо- нів, погіиханих з заду льокомотивою. Поїзд сей виїхав без відомості! начальника стациї, а тим- самим служба при рампі на улици Ж овківскій не одержала знаку, щоби замкнути рампу. В на
слідок сего поїзд в повнім бігу наїхав на улици на віз, що розвозив фльшкове пиво пільзнень- ске і перетяв єго на дві половини, поторощивши кадну часть на дрібні кусники. Щ астє велике, що передня часть возу находилась вже поза шинами, так що візник і аґент фірми поспадали лише на землю і тяж ко потовкли ся. Чудом т а кож уратовав ся віз трамваєвий з многими осо
бами в середині, котрий з цілим розгоном вїхав був також на рампу. Візник вспів ще завчасу здержати коні і виратував себе та кільканай- цять осіб від неминучої смерти. Та пригода бу
де чейже найліпшим доказом, що з тою рам
пою треба вже раз зробити якийсь лад і охо
ронити людий раз на завеїгди від нещастя.
— Злодії в Хінах Нїмецкі корабельники в Кі- яв-чав були недавно сьвідками покараня зло
дія, що чистив кишені хіньскої публики. бго іаведено на публичне місце, ліву руку відтяв
