ч. II. Львів, Неділя, дня 14. (2 7 .) січня 1901. Річник V.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:в Австриї:
на цїлии рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор ) на чверть року 2’50 зр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
—
»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.
- ...---... .
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9.
уя. Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише па попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Політичне поло;кенє.
(X) Ще кілька днів ділить нас від від
крити нової ради державної, а положене таке зовсім непевне і неясне, як було й давнїйше. Торжественне відкрите ради дер
жавної п р е с т о л ь н о ю р іч и ю цїсар- ск о ю має відбути ся 4. лютого. Минув- шої суботи і в понеділок займала ся кіль- ка-годинна рада міністрів укладом пре
стольної річи. »Хагос1пі ЬІ8іу« доносили з Відня про розлад в лоні міністерства, який мав повстати наслідком уступу престольної річи про я з и к о в е питане, а »81
о\
уоР
оі-
§кіе« подає, що сей уступ проголошує за
саду, яка признає рівноправність усіх на
родних язиків, але я з и к о ви н ім е я к о му н а д а є о к р е м іш не с т а н о в и щ е . Против сему уступови мав рішучо висту
пити ческий мінїстер др. Резек і загрозив, що подасть ся о відпустку ще перед скли- канєм ради державної, наколи-б сего усту
пу не змінено. Очивидно, що така відпуст
ка викликала би пересиленє кабінетове і зараз на першім засїданю унеможнила би правильне дїланє ради державної. Се ста
новище д-ра Резека спричинило кількора- зові наради т. зв. тїснїйшого комітету і довело до того, що уступ про окремішне становище нїмецкого язика пропущено з престольної річи, а лишила ся лише та ча
стина, яка признає рівноправність всім на
родним язикам. Тим способом на разі за- побіжено кабінетовому гіересиленю і поки
що нема мови про які небудь зміни в мі
ністерстві.
Тимчасом »Могаузка Огіісе» запере
чує всі вісти про незгоди в лонї міністер
ства і запевняє, що становище д-ра Резе
ка зовсім певне і що Корона має до него повне довірє.
Великий клопіт має нравительство і з нрезидентурою гюсольскої палати. Против д-ра Ф у к с а ведуть боротьбу згідно всі орґани лівиці, нїмецких радикалів і соция-
Осип Маковей.
Як а виавав ігату.
(Конець).
Прочитавши те все, я почув до Русинів не
сказаний жаль, котрий разом із страшною ж а
рою зовсім розбив мене. «Боже мій, думаю собі, як тут Русинам догодити? Веї добрі, всї мудрі, а кождий говорить інакше. Мушу я раз їм усїм догодити».
От я усів, написав і того таки дня надру
кував дуже гарну статю під заголовком, узятим із поезий п. Грубопиского:
„Воскресепв Великої ЛІами“.
На дворі страшенна спека. Вакациї. Полі
тичне житє на Руси на хвилину притихло; та
кож має вакациї. Наші дорогі посли спочивають
у
холодочку і набирають сили до дальшої праці в хосен безталанної матери-Руси. Дай їм, Боже, витримати! У таку пору варто роздивити ся по руськім горизонті, чи на нїм не збирають ся деякі хмари, і порадити, що дальше робити.
лїстів, але й вій сам не хоче приняти ви
бору. Переговори з д-ром Катрайном не до
вели також до нічого, а ми вже сказали про него свою думку, та й він сам не має охоти. З лівиці висувають знов кандидату
ру ґр. А т е м с а, стирийского маршалка, але ческі і словіньскі часописи як попереднії ми роками, так і тепер рішучо виступають проти него. Кожда з трех великих партий не хоче приймати президентури і се зов
сім зрозуміло, бо нема більшосте парла
ментарної, на яку президент міг би оперти ся. Длятого звертають тепер бачність на найменше моравске середнє сторонництво (3) і висувають ґр . Ф е т е р а ф о н д е р Л іл і є як кандидата. >Хаго(1пі ЬІ8Іу« знов дораджують вибрати на місяць провізорич- ним президентом д-ра В а й ґ л я, що буде президентом по старшиньстві.
Проявляють ся тепер знов змаганя до р о з ш и р е н а н ї м е ц к о г о з ’є д н а н а (6етеіпЬиг§8СІіаіі), яко найпевнїйшого за
борона Німців в Австриї. Др. Баєрлє в ОзісІ.
Кип<І8СІіаи промавляє за втягненєм також католицко-нїмецкого сторонництва до з’єд
нана, а за сим заявляє ся і др. Скедль, буковиньский Нїг.сць на взір »Кола« поль- ского. Лище сконсолідовані рускі опози- цийники дальше придержують ся своєї ме
тоди остракізму і проскрипциї всіх, що сьміють не признавати їх непохибносте.
Руш справа в урядовім п а в і™ .
(Далі).
Начеркненпй ґр. Ґолуховским план шкіль
ної акциї був добре обдуманий, бо хоч згада
них цілей в даній хвилї не міг від разу осягну
ти, але здобув значні уступки. «Всеж таки моя оборона — пише др. Черкавский в своїм па- мятнику — мимо некорисних условій, не оетала без успіху. Навпаки повело ся значно розшири
ти рамп польского язика як викладового, бо обмежено (в західній Галичині) язик нїмецкий до самої єго науки і до латини в двох найвис- ших класах, як і до науки істориї в шести вис
Призадумавши ся глубоко над нашими від- [ носинами, ми бачимо, що найрозумнїйшою пар- тиєю у нас є радикальна партия; хоч годї запе
речити, що дуже розумні є й опозиціоністи, а вже понад партиго реалістів розумнїйшої нема!
Яка одна, така друга і третя, всї себе посполу доповняють: одні тягнуть, другі пхають, а віз поступу, на котрім сидить Заплакана Мати, все посуває ся статочно наперед.
На церковнім поли ми собі рідні братя, так унїяти як і православні. Одні мають свою єди- носпасительну церкву, другі свою єдиноспаси- тельну церкву, і обі сї церкви повинні себе любити, бо хто як хто, а церкви, що стоять на сторожі любови ближнього, повинні пере
довсім себе посполу любити.
Ціле наше духовенство без виїмки дуже красне і патріотичне. Б ез нього не остав би ся і слід із Русинів на землі. Навіть о. декан Роз- бишацкий се правдивий учитель народу, бо він показує своїми власними поступками, як люди не повинні робити, а ся наглядна метода науки уживана, як звісно, тепер у всіх школах. Так само всі ті чесні і високоповажані сьвященики, [ що за минувший і за сей рік завинили нам
ілих клясах, а то з огляду на обставину, що історичне оповідане найбільше подає ученпкам нагоди до вправи в тім язиці. Що-до спольщеня одної з львівских ґімназий, то сему домагашо не вволено, а полишено в них нїмецкий язик викладовим, а то в акад. ґімназиї тимчасово аж до переміни ееї ґімназиї на руску, а в дру
гій стало і надано їй пятно нїмецкої школи.
Дозволено однак утворити при ній рівнорядні кляси з польским язиком як викладовим, після уладженя приписаного для західних ґімназий, колиб число зголошуючих ся до ґімназий уче- ників вимагало утворена рівнорядних кляс, а було бажанєм родичів, щоби їх діти вчили ся по польски. Введене сеї уступки в житє було против усякого ожиданя получене з трудностя- , ми. Мимо трохи свобідного толкованя, що над • вишка учеників попад приписане число 50 в одній клясї з обидвох ґімназий має бути відо- слана до ново повстаючих при 2-ій ґімназиї рівнорядних кляс, а число зголошуючих ся уче- ' ників було дуже мале з побоюваня, що супроти розвельможеня в школах і в публичнім житю Німеччини, виховане в польскім язиці побиране може стати перепоною в дальшім протягу їх житя. Таке було розумоване родичів, що вагали 'с я під єго впливом віддати діти до польских
’ кляс. Лучало ся навіть, що ще в пізнїйших лї-
|та х істнованя тої інстнтуциї гіольскі педаґоґи, поводовані подібними поглядами, повірених їм
і приватних учеників учили по нїмецки і запису- } вали до нїмецких кляс, а наслідком того сї ученики здавали іспити по нїмецки. Використав зручно сю обставину мінїстерияльний референт о. Григорій Шашкевич, коли вже в слідуючім
! році розхоцило ся о розвязку питаня, чи зга
дані рівнорядні польскі кляси мають бути пе
ремінені на самостійну, хочби лише низшу ґім- 1 назию, представляючи міністрові!, що єствоване сих кляс було не оправдане, позаяк мінїстери
яльний рескрипт позваляючий на ті кляси тол- ковано довільно, а учеників до них відсилано самовільно навіть тоді, коли не було доказу, що пе діє ся з волею родичів і задля нерепов- неня кляс головних 2-ої ґімназиї. Мінїстер пе
реслав вивід о. Ш ашкевича ґр. Ґолуховскому, котрий зараз відповів на се широко, збиваючи звиш 5000 зр. «передплати» — то також патріо_
ти, бо вони з пожертвованєм читають усяку ґазету, хоч за неї не заплатили.
Москвофіли дуже тверді патріоти; нищити їх не годить ся, бо то найдорозша спадщина по наших розумних батьках, дорогоцінний антик, правдивий руський «раритас». Але щоби вони були ще більшими патріотами, як є, то ми ра
димо заплатити їх провідникам більше, нїж їм платять Москалі, а тоді вони позбудуть ся дея
ких своїх хиб, що могли декого з нас разити.
З жидами радимо обходити ся делікатно.
Коли Мошко обідре дурного Івана так зручно, що не може дістати ся до криміналу, то Мошка варто за се поцілувати; такий проворний і зда
тний до ж итя елемент потрібний усюди. А дур
ного Івана випадає також погладити по головці за те, що жив стілько літ і не навчив ся ні
чого; він же наш «меньший брат»...
Руській молодїжи радимо, аби чимскорше давала із себе дерти шкіру, як кору з берези, бо інакше поросте в пірє і буде могла літати.
А вона не сьміє літати, тілько стояти коло своєї Мами після слів віщого поета Грубопиского, ко
трий каже, що як молодці
2
піднесені там закиди, а заразом поручив мені (Черкавскому) поїхати до Відня і уетно пред
ставити стан річи. Здавало ся мені, що я вспів переконати міністра о правильності! поступова- ня краевої власті!. Мимо того самостійна поль- ска ґімназия у Львові війшла в житє аж в р.
1858. і то як низша ґімназия».
(Далі буде).
Зміна престола в Д н іл ії.
Порядок похоронів королевої Вікториї ще не є дефінітивно уложений. До тепер лежить тіло в їдальній сали Осборнского замку, заміне
ній на каплицю, в дубовій домовині, прикритій білим шовком. Після жаданя королевої трумна буде покрита білим шовковим палїюм, на кін
цях якого вишиті королївскі герби. З Осборну до Кову трумну будуть везти на ляфетї, а від
так осібний яхт перевезе єї з Кову до Портму- та. Звідтам специяльний поїзд перевезе мощі до Ліондону, а через місто знов на ляф етї на дво- рець Подінґтон.
Р озказ гіеревезеня мощий через місто ви
дав король Едвард, хотячи в сей спосіб спов
нити бажаня людности, що хотіла би ще раз поглянути і нопращати тлінні останки обо- жаної королевої. Зелїзниця переведе домо
вину до Віндзору, а там епічне она в кап
лиця св. Юрия, де відправить ся велике, поми
нальне богослуженє в присутносте чужих кня
зів і депутаций. Мощі королевої будуть спочива
ти в трех домовинах, в дубовій, оловяній ізн ов дубовій. Мощі не будуть публично виставлені, лише в Осборн допустять до них якесь число визначнїйших осіб.
Безнастанно надходить множество вінців і кондолєнций до стіп катафальку. Провід над великою віисковою нарадою, яка відбуде ся під
час похоронів королевої, обійме льорд Робертс.
Так само і на мори в Спітгед відбуде ся дня 2. лютого велика дефіляда воєнної маринарки, на яку прибуде в наслідок розказу цісаря Віль
гельма кілька нїмецких кораблїв під проводом кн. Генрика пруского і возьме уділ в сій па
раді'.
Межи заявами кондолєнций всіх м іс тік о р - пораций анґлїйских становить виїмку ірляндске місто Дублин. Міска рада ухвалила там залед- ви більшостей) 8 голосів жалобну манїфестацию і то по дуже бурливій дискусиї. Радикальні сто- ронництва Ірландців вправдї передложили вне
сене на заяву признана для нослїдних літ прав- лїня королевої, але з таким додатком: Міска ра
да мусить з огляду на теперішну політичну си- туацию відмовити всякого уділу в яких небудь манїфестациях льояльности для анґлїйского престола. Після довгої дискусиї відкинено сю поправку ЗО голосами против 22.
* * *
Бруксельский »ХХ. Вік» довідує ся від свого льондоньского кореспондента про дові- рочну розмову, яку королева Вікторин на смер-
— стануть поуз себе сьміло, як підіймуть вільні руки, вкінчать сьвяте, велике дїло, утихнуть стопи болю-муки і серед слави тіміяму
воскреснеш нам, Велика Мамо!»
Видрукувавши таку патріотичну статю про Велику Маму у своїй ґазетї, я чекав нетерпели
во на відзиви руських часоиисий і на признаня.
Але тут я гірко розчарував ся і побачив, що всім Русинам ніхто на сьвітї не годен догоди
ти. І не то всім, але навіть десятьом у рівній мірі не догодиш! Даремна праця!
Що но сій статі прийшло ся мені почути, з того можна би зложити цілий словар самих кріпких слів. Усі руські часописи приписали мою статю не мойому доброму серцю, що я всім хотів догодити, лише наслідкам спеки і моєї бездонної глупоти, — так що я аж по тім уеїм прийшов до р о з у м у, і, щоби не затроювати собі дальше житя, рішив ся поїхати далеко, аж за море до Канади. Там заміню перо на плуг і буду орати тамошні стени, а до «старого краю»
верну аж по літах з мілїоном. Тоді я у всіх Ру
синів буду мудрий...
тнім ложи мала з цісарем Вільгельмом. Розмова тревала цілої чверть години, а зміст єї закри
ває глубока тайна. Однак... довідують ся, що цісар Вільгельм мав приречи умираючій короле
вій своєю інтервенциєю причинити ся до покін- чспя африканьскої війни. Про се дїло оповіще
но вже мабуть европейскі двори. Хотяй би ся вістка була правдивою, що умираюча женщина думала ще і говорила про політику, то успіх евентуальних змагань цісаря Вільгельма в сім напрямі зависїв би ще від становиска короля, яке він займе супроти боерскої справи. Король Едвард є знаний зі своїх імпериялїстичних пе
реконань, а коли схоче зробити ужиток з вла- сти, яку анґлїйска конституция признає коронї, то буде мав широке поле для своєї діяльносте і впливу на хід анґлїйскої політики.
Церемонія проклямациї короля ЕдвардаУІІ.
відбула ся вчера о год. 10. перед полуднем Вже о год. 8. рано прибуло війско на площу Ст. Ж ам с і уставило ся в чотирокутник, з роз
виненими прапорами. ГІрилежні улицї і алеї за повнили товпи публики. Всї були в жалобнім строю. О год. 9. явив ся на площі! льорд Ро
бертс на чолі ґенеральпого штабу. Коло 10. год.
появили ся на бальконї палати чотири героль
ди, за ними 8 трубачів, всі в середновічних ко
стюмах, а дальше найвисші двірскі достойники.
На знак, даний князем Норфольком, затрубили фанфару на срібних трубах, а відтак один ге
рольд серед загальної тишини виголосив в ста- роанґлїйскім язиці традицийну проклямацию, оповіщаючу, що найвисший і найдостойнїйший князь Валїї вступає на престол. Після відчита
на проклямациї відсьпівано народний гимн «Сой бате іЬе кіп&« (Боже спаси короля). Відтак ге
рольди з цілою Ідружиною удали ся в королїв- ских новозках, під ескортою кавалєриї до Сіїу, де в присутності! льорда-майора вдруге від
читано проклямацию і відсьпівано народний гимн враз з стотисячною товпою публики. Це
ремонія скінчила ся ентузиястичними окликами в честь короля. Король і князі від’їхали перед полуднем до Осборну. Король не був присутний при проклямациї.
На переломі столїтя.
{Огляд на минулий вік).
(Далї).
А вж еж характерним являєть ся XIX. вік під зглядом науки-поступу. Людский дух умер
лого столїтя — се правдїшний дух-револю- ціонер, що скинувши з себе всякі пута, які вя- зали його більше або менше в минулих віках, зводив завзяті бої так за правду, а ще більше за неправду на всіх полях науки... Дійсно, інте- лїґенция людского ума XIX. ст. доказала чудес, яких не доказало ніяке попереднє столїтє. — Зелїзною еїтню покрила всю землю, пару за прягла на місце коня до льокомоциї і замість рук до праці, нечуваною скоростию перетинала моря та затикала свій королї'вский скиптрна всіх місцях сьвіта, перекопувала гори, попід які пу
скала «зелїзні вужі», лучила ріки з ріками, мо
ря з морями для скорійшого зближеня народів з народами, зі сьмілостию і зухвалостию. Про- міня силу викрала небесам і віддала її на у- слуги людства, і нині летом блискавиці несуть ся мисли і слова від кінчин до кінчин сьвіта;
фізика, ґеольоґія, хемія порозкривали тайники природи, о яких і не снило ся нашим предкам;
досліди історичні, язикові, фільольоґічні поро
зривали ґордийскі узли, над якими ломили собі люди голови довгі віки — одним словом люд- ска інтелїґенция поступила титанічним кроком наперед...
Але при всіх сих, назвемо тут, шляхотних відкритих і винаходах, ідеальних поривах і стре- млїнях людского духа, скілько блуканини по ріжних бездорожах, скілько недорічних систем, скілько утопій, скілько злоби, скілько фальшу...
В XIX. ст. теп д іе зісй — дійсно — йаз \\'а88ег т і ї Ееиег. І що характерне, ся умнелова рево- люция під покришкою ріжних «стремлїнь часу»
лютувала увесь майже минулий вік проти ре
лігії, проти її підставних правд. А й ріжні сї стремлїня часу: фальшивий критицизм, плитний натуралізм, критичний раціоналізм, низький ма- териялїзм, непозитивннй позитивізм, фільософіч-1 ний атеїзм, зьвірячнй дарвінізм, аристократич-І
ний індивідуалізм... і всї ті ізми стоять в борб з Богом під одною рубрикою; гидра має богато голов, а одно туловище і хвіст; богато фальши
вих систем має на цїли — знищити церков.
Так занимав ся умерлий вік богато істо- риєю; но нехтували історики сим, що є елемен
том житя, його альфою і омеґою, а се прав
дою. І що виросло з сего? Одні історики пода
вали замість строго історичних ф актів у влас
ній голові зроджені факти; другі проціджували через сито гіперкритицизму біблійні книги і вже мала стати особа Христа мітом, лєґендою, а Його діяльність видумкою, бо Христос після сих істориків мав бути лише ошуканцем, облуд
ником, що найбільше демаґоґом, яких повно на всіх картках істориї, а ніколи Богом; иньші знова моделювали і накручували історичні прав
ди на своє копито так задля служби якійсь партиї, династиї або національносте і т. и. Ко
ротко в істориї XIX. віку понайбільше фальш заеїдав почесне місце.
(Далї буде).
Перед ш ш и державної рал.
Перше заеїданє палати послів дня 31. с. м.
пічне ся о год. 11. перед полуднем; перше за еїданє палати панів тогож дня о год. 1. попо
луднії. Перше заеїданє державної ради отворить найстарший віком посол др. Вайґель, а як Хаг.
Еівіу доносять, повстав плян, щоби єго вибрати провізоричним президентом палати на перші чотири тижні, а за той час сторонництва зм о
гли би порозумітіі ся що до дефінітивного ви бору президента.
Дневники подають слідуюче зіставлене чи
сельної сили поодиноких сторонницгв в давнїй- шій, а теперішній палаті:
Польске Коло (вчисляючи д-ра Мі-
перше тепер
хейду) . . . .
Польскі опозиціоністи разом з Врай-
55 82
тером . . . . 8 9
Русини (8 з Галичини, 3 з Буковини)
911
Моходочехи . . . . 61 51
Ческі аґраристи . . . . — 6
Ческі робітники . . . .
—4
Ческі католики . . . . 1 2
Ческі консервативні шляхтичі 19 19
Словенці' . . . . . 17 16
Хорвати . . . . . 9 9
Серби . . . . . . 2 2
Румуни . . . . . 5 5
Італійці . . . . .
Нїмецке католпцко-людове сторон-
19 19
ництво . . . . 27 23
Католицкий центр 6 6
Центр великої посілосте (з Моравії) 3 3 Вірноконституцийна велика посілість 28 зо
Антисеміти . . . . 27 21
Вільний нїмецкий союз 9 3
Нїмецкі поступовці 36 35
Нїмецкі людовцї 41 49
Нїмецкі радикали 8 21
Дикі ріжних відтїний . 20 9
Социялїсти . . . . . 15
425 10 425 Після п л е м е н н и х ґ р у п ділять ся члени нової палати ось як: Німців є 199, Славян 192, Італійців 19, Волохів 5, социялїстів 10. Після з а в о д і в на 423 послів (бо по бар. Діпавлїм, який, як звісно, не приняв мандату і Кльофачу, вибранім в двох виборчих округах, відбудуть ся нові вибори, які однак не зроблять жадної зм і
ни в дотеперішнім стані' посіданя дотичних вар
тий) увійшло до нової палати: 157 великих і малих властителів землі (передше 158); 57 адво
катів (нередше також 57); 45 урядників дер
жавних і краєвих та професорів (57); 28 без означеного заводу т. з. приватистів (10); 23 ре
дакторів і лїтератів (25); 23 духовних (27); 19 фабрикантів (22); 17 промисловців, реставрато
рів, торговельників і т. и. (22); 9 інжінєрів, архі- тектів, механіків (7); 5 учителів (2); 4 лікарі (9);
З пенсіоновані офіцири (5); 3 аптикарі (2); 20 приватних урядників, робітників і т. п. (20).
Після праскої Роїііік новий розклад місць в сали нарад посольскої палати, як єго вигото
вила капцелярпя палати, представляє ся так:
Першу ґрупу фотелів по правій стороні ^займе
як давнїйше польске Коло; за ним, в послїдни
з
рядах будуть сидіти польскі опозиціоністи. —
В другій Трупі, де иередше сиділи виключно Молодочехи і консервативна велика посілість ческа, займе тепер місце 6 уміркованих Руси
нів. Безпосередними їх сусідами будуть ческі аґраристи і ческі робітники, які займуть місця зараз зараз за Молодочехами. Часть членів кон
сервативного клюбу ческої, більшої посїлости, задля недостатку місця в другій Трупі, засяде в третій Трупі фотелів. З а ними визначені мі
сця для членів нїмецкого католицко-людового сторонництва і полуднево-славяньского клюбу.
Послїдний ряд лавок в сій Трупі займуть ради
кальні Русини і Волохи. В четвертій Трупі ф о телів займуть місце Шенерериянцї, Італійці, клюб консервативної більшої посїлости а по ча
сти нїмецкі католики людові, для яких не ста
ло місця в попередній Трупі. Останні дві Трупи на екранній лівиці займуть знов антитеміти, со- циялїсти, нїмецкі людовцї і нїмецкі ліберали.
проф. Волод. Ш ухевича, проф. Ілию Кокорудза, о. Алекс. Темнпцкого, Ник. Заячківского, д ра Стан. Днїстряньского, Евг. Мандичевского, Яр.
Вітошиньского, а заступниками видїлових: д-ра Вас. Гукевича, В. Дикого і Ю. Теслю. До кон
трольної комісиї вибрані: Врецьона, Сироічков- ский і Яремкевич.
— Тайні наради ширшого комітету національ
но-демократичної партиї відбули ся вчера в льо- калп товариства .Р уска Бесіда» у Львові.
— Женьский інститут
Руского Товариства пе
дагогічного у Львові (ул. Сави ч. 3) пошукує учительки. Зголошувати ся письменно треба за раз — а найпізнїйше до 2. н. ст. лютого. Кіль
калітня практика учительска була би пожадана.
Інститут дає ціле удержанє і нагороду грошеву після умови.
— ПрОФ. д-ру 0л.
Колессї, з нагоди заіменова- ня єго звичайним професором рускої мови і лі
тератури на львівскім університеті устроїли єго слухачі овацпю, на якій промовляв стут. фільос.
Ів. Брик, а єму у відповідь фроф. др. Колесса.
— З львівского університету Б.
Іван Макух, родом з Дорожова в Галичині, одержав степень доктора прав.
— Тов. > Руска Бесіда» в Бродах
устроює ве-
чер з танцями, в понеділок дня 4. н. е. лютогос. р. в комнатах ВП. нотаря Громницкого. Стрій для дам вечерковий, для панів балевий. Вступ від особи 2 кор. Білет фамілїйннй для 2 осіб З кор., а для більше осіб 4 кр. — Початок о год.
8. вечером.
— Вісти з Угорскої Руси.
Міністерство ріль
ництва завело для Мараморошчан курси домаш- ного промислу: в місяцях груднії і в січнії в Ви- шиві і Домбові, на лютий і марець в Петрові і Довгопола а в цьвітни і маю в Фаркашрейтї і Кевешлїґетї. Те саме міністерство закупило у Францій 600.000 сливових деревець, котрі ро
дять славні сливки, і одна часть тих деревець буде засаджена коло Ужгорода наЮ ю трах зем лі, аби і Русини з того скористали.
Епископ мукачівскин Юрій Фирцак купив від міста Ужгорода (Унґвара) для єпископства мукачівскої єпархії посілість із 106.364 ютрів землі.
Як відомо, під конець 1900. року настав серед руских селян Мараморошчпни рух емі- ґрацийний до Бразилії. Пештеньска «Неділя»
пише, що з одного села виеміґрувало 150 душ.
Дня 25. н. ст. грудня 1900. помер в 81. ро
ці житя о. Александер Павлович, угорско-руский поет, совітник консисториї, декан і парох в Свиднику.
— Аделя Зандрок, визначна драматична актри
са з Відня, приїхала зі своєю трупою до Львова і буде давати представлена в сали при ул. Берн- штайна. Аделя враз зі своєю сестрою їдою бу
ла членами цїсарского театру, але в наслідок авантур і свого горячого темпераменту одержа
ли димісию. В еїн справі обі артистки випро
сили були аж осібну авдиєнцию у цісаря, однак справа не дала полагодити ся і від сего часу Аделя провадить вандрівне житє з пригідно зі
браними трупами.
— Напад на парохію в Крожах на Литві. ІІа- рох Ж рожів, кс. Гудзїньский, зібрав на місцевий костел 12.200 рублів і держав всі гроші сховані в шафці. Вкінци задумав відвезти їх до банку в Вильнї і старав ся у повітового начальника о видачу пашпорту. Начальник відказав, м отиву
ючи свою заборону тим, що кс. Ґудзїньский за часто виїздить з місця приналежності!. Тоді сьвященик звірив ся начальникови, що має у себе більшу квоту, котру мусить відвезти до банку. Начальник обіцяв надумати ся і казав прийти по рішучу відповідь за три дні. Саме тоді приїхав до кс. Ґудзїньского єго приятель, а коли дізнав ся, що у него є тілько гроша, від
'їздячи, лишив єму для безпеченьства свій ре
вольвер. Тої самої ночи межи годиною 12. а 1.
збудив пароха туркіт воза і пуканє до дверий.
Незвісний голос просив о нослїдну прислугу для недужого. Коли лише сьвященик отворпв, шість замаскованих розбишаків кинули єму на шию шнурок і грозьбою приневолили єго видати гро
ші. Парох віддав їм цілу свою готівку, але се не вдоволило розбишаків; вони зажадали гро
шей, зложених на костел. Парох підійшов до шафки і пригадав собі, шо там лежить набитий револьвер. В одній хвпли вхопив єго в руки, о- бернув ся до розбійників і вистрілив двічи. Н а
слідок вистрілів був такий, що один з напасни
ків упав на землю неживий, а другий тяжко ранений. Прочі поутїкали. Коли відслонено м ас
ку з лиця убитого, показало ся, що се був... на
чальник повіту, а другий ранений був один з відчинених єму чиновників. Прочі належали та
кож до персоналу повітових чиновників.
— Конкурс
на посаду секретаря розписує по
вітова рада в Ж идачові. Платня 2600 корон, актив, додаток 400 К річно і 3 пятилїтя по 260 К. Між иньшими вимагає ся 3 іспитів прав
ничих або докторату права. ІІоданя можна вно
сити до дня 28. лютого с. р.
— Без кайданів.
Мінїстер просьвіти в Саксо
нії видав розпорядженє, яким заборопює ся у- ченицям всіх шкіл носити корсети.
Н о в и н к и .
— Календар,
в н е д і л ю : гр.-кат. Отців Синай- ских; рим.-кат. Ґертруди. — В п о н е д і л о к : гр.-кат. Павла і Иоана; рим.-кат. Кароля. — В і в т о р о к : гр.-кат. ІІоклон. ок. Петра; рим.-кат.
Фрапцїшка.
— З Косівского
пишуть нам: Проць Хащук, гуцул з Довгополя бук., унаслїдив по батьковії спорий кусень Трунту в селі і в полонині а при тім і 700 зр. довгу. Як повстають ті довги, то нераз мав я уже нагоду про се писати, та і ту буде доказ на се. — Довги ті спрачував Проць Хащук, як му Бог помагав, і з них лишилось ли
ше 250 зр., а т о : 100зр.у Абрума Тухмана в Дих- тинци, 100 злр. у Шльоми Секлєра, а 50 зр. у Менаше Секлєра, оба в Бутилові. Б ез відома і прозьби гуцула поплатили сини Абрума Тухмана
— Ефроім і Сруль довги у Секлєр-ів, зн. 150 зр.
— і з сего повстав довг Проця Хащука в одній .прихильній» руці на 250 зр. а зглядно на 600 зр., бо жидки вмовили в гуцула, що они попла
тили за него кілько довгів, що »оно уже учи
нило 600 зр.«. Щоби дати »лице тій правді» за
тліли гуцула до нотаря в ІІутилові і списали певно (бо гуцул каже: .м ені жадне письмо ні нотар не подавав ні з суду не вибігало) скрипт довжини, на підставі котрого жиди влізли з тим довгом гуцуловн в табулю, бо .інакш е віженем
тебе з ґрунту».
Щоби того довгу позбутись, винаймив Проць Хащук тим самим жидам 20 фалєч (35 мор.) поля в полонині за 200 зр. на 7 літ, а жиди по
дали в РасЬіУегІта£, що на 8 їт — з тим, що податки і др. драчі буде гуцул за той час пла
тити. В письмі стоїть, що жиди платять гуцуло- ви при письмі 200 зр. на руку, а тимчасом гу
цул не бачив і шелюга, іно на дорозі упхали му жиди 50 зр., а 150 зр. мали відпасти з єго дов
гу в табули — з тих 600 зр., але той довг і д'оси не екетабульованпй. — Реш та довгу (450 зр.) мав гуцул в протягу 7 літ сплатити. Коли гуцул перевідав, що дозг не екстабульований, .анзейґував у паничів* і прийшло до доходже- ня, при котрім жиди стаїлись і кажуть, що тих 150 зр, не мали вибухтуватись, бо ми тобі на столі при письмі виплатили тих 200 зр.» — Прокуратория застановила доходженє на підста
ві доходженя в ц. к. суду пов. в Бутилові з 26/11 900. ч. 285)0011 — під днем 17/12 900. ч .5202/00.
— Гуцул жалуєсь, чому не переслухано писаря, котрий списав РасЬП'егіга§ і мав перед жандар
мом зізнати, .щ о жиди при письмі не давали жадних грошей гуцулови».
— Вечерок руских техніків.
В суботу дня 9.
лютого 1901. в великій сали .Народного Дому*
у Львові, відбудуть си вечерницї з танцями за ходом товариства .Основа* слухачів політехні
ки. Стрій для пань народний або вечерковий, для панів балевий. Б лети по 5 К., фамілїйні (4 особи) 15 корон, лише за запрошенєм можна дістати в .Основі» ул. Льва Сапіги ч. 19. а ве- чером 9. лютого при касі. Початок точно о го
дині 9-тій вечером. Всім звісний є тамтогоріч- пий вечерок руских техніків із за своєї велича
вості!. Длятого хто хоче добре забавити ся сих мясниць, не повинен залишити такої нагоди, тіль
ки прийти на сегорічні вечерницї, а ручимо, що не заведе ся в надії. Комітет докладає невто- мимо всяких старань, аби вечерницї зробили ще гарпїйше вражінє, лишили по собі ще мплїйші спомини і взагалі ще величавійше випали, чим тамтого року. Сотки чудових карнетнків, небу
валої до тепер на львівских вечерках форми, вже на внкінченю. Запрошеня, також ручної ро
боти, вже розіслані. Хто би не з нашої вини ще не дістав, а хотів на наших вечерницях бути, зволить ласкаво звернути ся до комітету вечер- кового — ул. Льва Сапіги ч. 19. — З а Комітет
Роман Дудиньский, Павло Ґлодзїньскиії, Волод.Комариньский.
— З товариства »Руска Бесіда» у Львові.
На онодїшннх зборах вибрано до нового виділу:
— Міри метричні в Росиї.
Справа введена в Ро
сиї мір і ваг метричних яко урядових, вже по
рішена. Тепер ведуть ся в міністерстві скарбу наради, від коли і в який сносіб можна би вве
сти в житє ту реформу.
— Дрібні вісти.
«Товариство краєве для тор- говлї і промислу, спілка зареєстрована з огра- ниченою порукою у Львові» — збанкротувало.
— Король банкирів і банкир королів бар. Віль- гельм Кароль Ротшільд, переживши 73 літ, по
мер вчера у Франкфурті. — Міжнародний кон- ґрес накладчиків відбуде ся в Липску дня 27.
червня с. р. Доселї зголосило ся 600 накладчи
ків з усіх сторін сьвіта, — В Ватиканї сповнено нову крадіж, яка є тим діткливійша, що пропа
ли цінні твори штуки.
— Переписна редакциї. І. П. в Д. Помістимо
все, але раз, що мусимо «переплітати», а по друге, що не завше стає нам місця. — П. К. в Р.
Пригадайте собі, скілько разів Ви вже померли...
в своїх поезиях. Воскреснїт до житя і енергії!
Більше в листі.
— З гумористичного кутика.
Біда з радниками.
— Відколи мій муж став радником, я не можу спати в ночи.
— Чи се з жури, чи з радости ?
— Ні, але він виспить ся на сесиї, а потім дома товче ся цілу ніч.
Чудна користь.
— Я зробив добрий інтерес на дяківскій льотериї.
— Ну, виграв що?
— На десять куплених льосів зробив три виграні: щіточку до зубів, гребінь до волося і щітку до чобіт.
— Се-ж очивидна страта...
— Е, яї, користь лежить в сім, що я раз на завеїгди вилічив ся від льотерийної кортячки.
Несьміливий жених.
О н а : Не знаю, чим я могла би зробити несподіванку своїм родичам — що ви мені ра
дите ?
В ін : Дуже легко. Представте мене своїм нареченим...
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.
Товариство взаїмного кредиту «Дністер»
стова- ришенє зареєстроване з обмежено»з порукою
у Львові.
Рахунок зисків і страт
Зиски за рік 1900.
3 Р. відсотків побраних
Страти 23.256-86 к. за р. 1900.
3 Р. коштів адмінїстрац.
„ „цінних паперів:стра-
15.206-94 к.
та на ріжницї курсу відписано непевну пре-
418— ,, тенсию екзеквовану .
Резерва на оплату по-
249-88 „ датку за р. 1900 . . 600— „ Чистий зиск . . . . 6.782-04 „ 23.256-86 к.
Рахунок Білянсу.
