Ч. 100. Львів, субота дня 3. (16.) мая 1908. Річник XII.
П е р е д п л а т а а» »ГГЄЛАНА< в п х е е а я » -:
в Аветрмі:
т» \<.їай ріь. . М пар,
»> м раку .. .. 10 вар к . ’івер 'ь тмісу о В*р.
а і л а й . . і'-70 пар.
Зц границею:
. ціляв рів . 16 рублів або 36 франків Ш в » > « г у 8 рублів
або 18 франків Е м щ о х ввело по 10 СОТ.
>ВнрМ2г н а «гвс І др ку і»» ввраекі: а я« ниаь.веаі холоста і віро не вовьмеш, бо руев» вгаг ските і віра рус«о.< 8 'Р у е л а ^ о в н х псальмі» М. Шашкевача.
Вяхвдмть у ЛьвввІ що дня крім неділь і рускнх еьвн»
о о ’|, год. понолудяж.
Рвдакцня, адмінїстрацвя і
•кспеднция »Руслаиа« під ч. 1. ял. Двмбравсквгв (Хврук- щиих). Експеджцвя місцева в Аґенцжї Соколовекого в пасажі Гавсмана.
Рукопжси ввертав сяявше вапопередне вастережена.—
Реклямацвї иеопечатажіж вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по цїнї 20 с. від стріч кя, а в «Надісланім» 40 е.
від стрічки. Подяки і при
ватні доиесеня по ЗО сот.
від ствічки.
рід наш в споїм національнім, культур
нім, народогосподарскім розвитку зробив великий поступ. Є се найліпший доказ, що політика розпуки і зневіри не має найменшого оправдана, бо на дотеперіш
нім розвитку нашого народу бачимо, що впі поступає вперед і не щезне, не про
паде.
Алеж з другого боку, коли погляне
мо, як поступили инщі нтроди в тім часі, то впевнимо ся, в наведеній" притчі єсть багато поетичної прикраски, що багато ще у нас недостач, багато занедбана, багато похибок, Все те одначе не повин
но бути приводом до зневіри і розпуки, але як раз понукою до дальш ої ревної і запопадливої праці, до органічної і си
стематичної роботи, щоби і сї недостачі поповнити і пороблені похибки направити і справді дігнати в культурних навзаво- дах наших, сусідів і инші культурні на
роди.---г---
Все те можемо осягнути позитивною реальною роботою після певного, добре обдуманого плину. Нехай в ніякій гро
маді не бракне школи, сего огнища по
чаткової науки і просьвіти, нехай народ
на читальня стане другим таким огни
щем, котре би пособляло школі і даль
ше вело науку, щоби опісля молоде по- колїне не попадало знов у неграмот
ність.
Крамниця, райфайзепка, хлїборобска і молочарска спілка, повинні бути д а л ь шими звенамн сего культурного ланцуха, який повинен би обняти весь наш нарід, щоби єго охоронити .від лихви, обезпе- чити єму в потребі дешевий кредит, дви
гати єго материяльно і економічно, при учувати йго до розумного і корисного господарства.
А при всім тім розбуджуване наци ональної сьвідомости, почутя власного достоїньства народного, без ворогованя і ненависті! повинно бути безнастанною дбалостю передовсім духовеньства, котре безпосередно стикає ся з народом. Нехай він зрозуміє, що не тілько сонця, що у вікні, що на єго селі не кінчить ся Русь, що він повинен дбати і про ширші на
родні потреби, про рускі бурси, що д а
ють приміщене і опіку єго дітям, про рускі школи і товариства, що дають єму науку і просьвіту, нехай хоч дрібною лептою пособляе їх єствованю і розвит
кові!. А вся та робота нехай основує ся на несхитних підвалинах Христової ві
ри, любови і правди, а тоді і в наше віконце засияє сонце справдешньої, пов
ної свободи, сповнять ся слова: правда визволить вас!
ІІІІііцеишіїе даної «вад.
( х ) Сегодня обходить руский нарід торжественно памятні роковини даної ці сарем Фердинандом свободи, роковини знесеня панщини. В кождій рускій гро
маді зазначено сю памятну хвилю взне- сенєм намятника, а сей день обходитб наш нарід не лише церковним богослу- женем, але й сьвяткує яко народне сьвя- то. І зовсім справедливо, бо з того часу - стали наші хлібороби свобідними горожа
нами в державі, зрівнали ся з иншими суспільними верствами. Але се був по
чаток до повної о визволеня, до оснгненя национальної і політичної рівноправности, яку завдячуй наш нарід тенерішному во- лодареви Франц ЇІосифу. Шістьдесятилї- тє даної свободи припадає на ювілейний рік нашого монарха, сходить сн як раз з шістьдесятилїтвм володарства цісаря Франц Йосифа, котрий розширенем кон- ституцийних прав на всіх поннолїтних горожан довершив початого перед шість- десяти роками народного визволеня.
Одначе осягненв повної рівноправно
сті!, национальне, культурне і народого еподарске дриженв нашого народу до рокени инших культурних народів в на
шій державі і в Европі зависиме також від нашої власної участи, наших власних змагань, нашої власної праці. Сьвнткую- чи се сьвято, згадуючи при тім доброт- ливого творця сеї свободи, повинні ми розумно користувати ся сею свободою, сею волею, котра нам дай спромогу в межах законів дбати про наш народний розвиток і поступ. Свобода і воля в за
конних границях веде при ревній праці і щирих змаганях до справдешнього ви
зволеня, до повноправності!, до щастя і гаразду народу, коли тимчасом самоволя веде до розладу, до розстрою, до хвиле вих поривів, котрі відривають сили від орґанїчної і систематичної роботи на
родної, і заподївають їй чимало шкоди.
Ся памятна в розвитку нашого на
роду хвиля, се шістьдесятилїтє, се на
родне сьвято повинно бути хвилею скуп
лена народної мисли, оглядом нашої ро
боти, обчисленєм наших народних сил і обдуманєм та витиченєм дальшої орга
нічної роботи. Всім добре відома прит
ча про Русина, що внравдї пізно всгав, пізно явив ся на ниві всенародного жни
ва, але всіх дігнав у своїх змаганях.
Певно, коли глянемо позад себе, позад тих минулих 60 літ народного житя, то побачимо, що ми далеко поступили в п е
ред, багато зроблено і осягнено, що на
ЙОЕажний їж про єучасиу вию польтко-
II
(Копець).
В дальшій части розвідки звертає ся архіеп. о. Т е о д о р о в и ч до народу, вказуючи на аГітацийні статі розсіяні в ріжних часописах з оправдуванєм злочи
ну і зазначує, що з ненависті! засіяної в серця зюду видобуває ся природна зажи- лість між внутріїпним почуванєм а до
вершеним злочином, а злочин несений филею ненависти через подув устної і писаної аґітациї занодїває страшні спу
стошена по селах і місточках та містах.
Прийде хвиля, що самим провідникам те
перішнього руху в їх власнім інтересі потреба буде успокоєня, але тоді їх роз
бурхані уми не услухають і зметуть.
Виславлюванє злочину не може мати надії навіть на хвилеві користи. Наслї- дникам убитого намісника буде все перед очима стсліті;. мара скривавленої домови
ни і буде на них скорше відражаючо дї- лати, бо ті, з якими він укладав ся, за
німіли перед терором, котрий їх самих передїцитував. Так само польска суспіль
ність може навіть оправдані домаганя рускі вважати жадобою якоїсь темної си
ли, котрої найбільшим аргументом убив
ство.
А так само в опінїї віденьскій вся
кий прояв крайного напряму що раз но
ві приносить політичні шкоди. Навіть дневникарство европейске, що доси при
хильно відносило ся до Русинів, починає вказувати на грозу анархії із Сходу. Осо
бливо тепер не дасть ся затерти се не- користне вражінє, коли Русини мають скріплену трибуну політичних впливів і повині би бодай потребувати сил і полі
тичної н р а ц ї. Нині відчинили ся Руси
нам ворота до поважного кпровадженя своїх справ через політичну репрезента- цию. Ніхто не зрозуміє, щоби в щ ораз ширше відчинюваних воротах можна чим будь оправдати вибиване тайних фірток і мазане їх кровю невинних жертв.
ІІольскій еуспільности наказує суча
сна хвиля поважні обовязки, а передовсім обовязок спокою. Треба вистерігати ся поривів чувства, котрі би переходили в політику, у взаємини обох народностий і помножуналй замішане. Теперішня хвиля вимагає більше, як коли, скупленої і роз
важної мисли, потреба, щоби розум взяв верх над чувством. Виведене з рівноваги є найбільш бажане для радикалізму, що
би міг оправдати свою політику насили і терору, щоби будучи сам ворогом на
родної ідеї рускої, міг одягнути ся в о- дїж народної політики. Длятого автор остерігав перед політикою нервів, бо та узагальнює симптоми тероризму з цілою народностю і з руским народом, бо тоді набиває ся обруч солїдарносги між чин
никами розважними а революцийними.
Автор покликує ся на посланій Є. Е. ми
трополита, в котрім зазначено, що многі, хоч осуджують злочин, не мають відваги
2
сего висловити прилюдно. З тим, каже архіеп. Теодорович, треба числити ся, осьмілити слабих, до них відкликувати ся а они стануть осию кристалічною в рускім народі для сторонництва порядку і ладу. Сего не всніє зробити політика нервів і чувств, на се треба холодного розуму — Ф всгітеп гайопіз, як влучно опредїлив св. Том а з Аквіну, що роз
межує границі, ратує здорові части і в них осаджує огнища відродин.
Я к раз тепер хвиля на те, бо ради
калізм прибрав форми так крайні, що проти него повинно заявити ся кожде сумлінє, як не хоче зірвати з тим всім, що визнавало в християньскім сумлїню і полюбило в здорових ідеалах.
Я к раз сей злочин не позваляє даль ще консервативним руским кругам на ніякі комцроміси, приневолює вийти з полович- ности — або злука із злочином і уто
плене здорових народних засновків у ви рі анархії або відкинене від себе солї- дарности із злим і розділ ясний в при
ватнім і родийнім житю, суспільнім і по
літичнім між інтернациональним радика
лізмом а здоровою любовю вітчини і сво
го народа.
Але крім проґрами треба і акциї, діл, в розумній боротьбі з радикалізмом.
Новий намісник влучно вказав на потре
бу п о л і п ш е н а а д м і н ї с т р а ц и і.
Я каж звязь між радикалізмом і адмінї- страциєю ? Недостачі адмінїстрациї, не
точність єї відчуває нарід яко несправе
дливість, а з підмогою радикальної аґі- тациї переносить на цілу суспільність і витворює ся ненависть одної народности до другої.
В добрій оживленій горожаньским духом і еправедливостю адмінїстрациї, мав би радикалізм сильного противіика.
Осьвідомлюванє иравне, правна порада несена народови в ріжних справах дове
ли би до порозуміня і до протидїлавя р ад и к ал ізм о в і Автор радить проте іти в нарід з любовю, доброю вірою і надією, дбати о єго подввгненє економічне, о справедливість, а не узагальнювати сим птомів радикалізму і відріжняти сі сим
птоми від руского народу, не попадати в розпуку, а закотити руки до праці. Отсї ідеї нехай будуть підставою проґрам.і, нехай самі стають за проґраму.
буде опір угорскою правительства, але також стан здоровля монарха. Бо якне- будь монарх перебув в добрім здоровлю перше ювілейне торжество з'їзду нїмец- ких союзних князів, одначе в тім віці не може наражувати ся на значний ви
силок, якого вимагає також делєґацийна сесия.
Р у с к и й к л ю б полагодив вну
трішні непорозуміня, викликані промовою дра Окуневского на банкеті по похороні дра Герольда і заявою п. Василька в нї- мецких дненниках і поданим також поя- сненєм представникам нїмецких сторон- ниитв. Виданий комунїкат клюбу зазн а
чте, що промова дра Окуневского не м і
стила в собі нічого неприхильного Нім
цям, ані не стає в суиеречности зі сла- вяньскими сторонництвами. Обидві сторо
ни можуть бути вдоволені дипльомати- чною полагодою справи.
В П р а з і відкрито в приякі наслїд- ника престола Ф р а н ц а Ф е р д и н а н - д а ювілейну виставу, при участи най- висших достойників сьвітских і духовних.
Виставку сю устроїла праска торгова палата.
Н о в и н к и
— Календар. В с у б о т у : руско-кат: Тео дозия печер.; римо-кат.: Івана Непомук. — З н е д і л ю : руско-кат.: Пелягії Прп.; римо- кат.: Пасхалія.
— Представлена намісникови. В середу на звичайних послуханих представила ся намі
сникови д рови Бобжиньскому депутация
„Просьвіти", зложена з голови тов-а проф.
Іетра Огоновского, секретаря дра Брика, о.
Лежогубского і дра Озаркевича. П. намісник
— як пише Оа'хеїа І и о и з к а — приняв депу- тацию дуже прихильно і в розмові з відпору- чниками інформував сп подрібно про відно
сини тов-а „Просьвіта" т а в р о єї діяльність.
— Загальні збори тов-а „Дністер" відбули ся вчера в салі, в якій містить ся „Сокіл*'.
Рано були загальні збори тов-а взаімних обез- печень, а по полудни тов-а взаї.много кредиту.
Перед ранїшними зборами відбуло ся в Успень- скій церкві богослужене. Збори створив пре
зидент надзир. Ради, радник двора Григорий Кузьма, зазначуючи в своїй промові правиль
ний розвиток товариства, і представив зібра
ним правительственного комісаря. радника двора Адольфа Гута. При отвореню зборів на президияльнім підвисшеню находили ся дов
кола столів крім згаданих панів, дирекция „Дні
стра" др. Яр. Кулачковский, др. Ст. Федак, др.
Вол. Охримович, проф. Вол. ІІІухевич, та запро
шені на секретарів зборів о. Стефанович і п. К.
Паньковскпй. Салю заповнили битком члени тов-а, переважно селяни, явило ся також много д\'ховеньства і сьвітскої інтелїґенциї. Для бо- гато осіб не стало місця в салі, тому в еїн- ках і під вікнами з подвіря стояло повно на
роду. Сегорічні збори були далеко численнїйші чим в попередник роках, що також сьвідчить про зростаюче осьвідомлене нашого нарбда.
По отвореню зборів, дир. др. Федак відчитав протокіл з останних заг. зборів, який принято одноголосно. Від читаня річного звіту увіль
нено дирекцию з огляду, що кождий з при- сутних дістав друкований звіт.
По звіті ревізийної комісиї збори приня- ли звіт дирекциї до відома і серед оплесків уді
лили дирекциї абсолюторию. Потім з дневної черги приступлено до справи ужитя надвижки з 1907 р. в сумі 302.782 К. На внесене надзи-!
раючої Ради ухвалено призначити: 60.557 К | до фонду резервовогс (§ 9. б. стат.), 215 990 К звернути членам яко 10° 0 премій заплачених за рік 1907 (§ 52. стат.), 2.000 К на публичні д о бродійні цїли до розпорядимости надзир. Ради, 4.235 К приділити до специяльного фонду на звороти членам, а 20.000 К яко ю в і л е й н у ф о н д а ц и ю ім. ц і с а р я Ф р а н ц Н о с и ф а на фонд безпроцентових позичок і за
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
У х в а л е н е н а г л о с т и в н е с е н а ґр. К о л ь о в р а т а і відноси
ни голосів при іменнім голоеованю вия
вили наглядно, на як непевних основах стоїть теперішнє правительство, як неви- роблені є ще взаємини парламентарних сторонництв, як лише случайним впливам і подіям підлягають важні справи держ а
вні. Тимто правительство буде принево
лене подумати про уладженє певних від
носин а сподїває ся се осягнути полаго- дою язикового питаня. Язиковий закон, колиб він навіть був найкрасший, колиб вдоволив Чех в і Німців, зможе усунути доперва нїмецко-ческий спір, а відтак правительство буде ще мати діло з та
кими і подібними відносинами по инших краях. Поки ся справа не буде наконе
чно і справедливо розвязаня, годі буде думати про справдешнє сконсолідоване сил в державній раді до успішної зако- нодатноі роботи.
Отеє й є головною причиною, що правительство і доси не має певности, чи поведе ся п а р л я м е н т а р н е у х в а л е н е б у д ж е т у чи знов не треба буде вдоволяти ся провізориєю.
Т ак само непевна є ще справа
де-
лєґацийної сесиїг а тут не лише рішатипомог на огнетривале покрите для погорівших членів. Сю фундацию ухвалено серед грім
ких оплесків зібраних членів.
Потім приступлено до вибору почетного президента тов-а на 3 роки і одноголосно ви
брано ним знова Ексц. Митроиолита ґр. Ш е- птицкого. На місце уступивших (§ 32. стат.) 6-ох членів надзираючої Ради стали вибрані на 303 голосуючих майже одноголосно: о. др.
ван Гробельский, крилошанин в Станиславові;
ци. Йосиф Гурик, господар в Угринові; Роман Залозецкий, ц. к. професор політехніки у Льво
ві; Григорий Кузьма, ц. к. радник днора у Львові; др. Евген Олесницкий. адвокат в Стрию і др. Стефан Федак, адвокат у Львові. Між членами надз. Ради вибрано перший раз н.
Зомана Залозецкого, професора політехніки і анґлїйского консула.
Мимо сего однодушного виелїду з ви
бої ів членів надзираючої Ради замітне було гри сім виборі досить значне на
пружене між у часниками, бо окрім рускої лї
сти, котра так сьвітло побідила, появили ся на зборах ще три инші лїсти, одна москво- фільска а дві рускі, однак з тих двох лїст дістала ся до виборчої урни лише одна карт
ка, а з москвофільскої лїсти не впала ані од
на картка до виборчої урни. Скрутаторами при сім виборі були пп. радник Петро Лїнинь- ский з Сокаля, о. Остап Качмарский з Слав- ера і господар Михайло Гладїй з Книгинич, а голосованє відбуло ся через поіменне викли
куване голосуючих і віддаване карток.
Заступниками членів надзираючої Ради:
др. Іван Копач, ц. к. професор у Львові; о Теодозий Лежогубский, катехит у Львові; пп.
Петро Огоновский, ц. к. професор у Львові;
Кость Паньковский, директер Кр. Союза кред.
у Львові і др. Кирило Студиньский, ц. к. про
фесор університету у Львові.
Наконець до ревізийної комісиї вибрано одноголосно тих самих членів, а іменно: пп.
надрадника Юлїяна Сїчиньского, ревідента Омеляна Куницкого і асистента Миколу Мель
ника, а яко заступника п. Миколу Заячківско- го, секретаря „Народної Торговлї". У виборах заступників членів надзираючої Ради і реві
зийної комісиї брало участь (з причини обідо»
вої пори) менше число голосуючих. Наступила послїдна точка: інтерпеляциї членів.
Було кілька інтерпеляций внесених зі сторони учасників селян, котрі мали перева
жно характер льокальний або індивідуальний;
з тих інтерперяций звернула більшу увагу жалоба пятьох членів з Лапшина, піднесена против місцевого аґента. Інтерпеляций, котрі мали ширше значіне, було три, іменно п. Пи
лип Вовк з Гаїв домагав ся заведеня фонети
чної правописи в діловодстві товариства, др.
Володимир Данилович домагав ся зміни ста- тута дотично складу загальних зборів в тім напрямі, щоби відпоручників на загальні збо
ри вибирали члени на повітових з'їздах, а п.
Сїкорский і о. Остап Нижанкоский заохочува
ли до закладаня льокальних спілок для обез- печеня від слабости і гибели худоби.
Збори скінчили ся перед 3. год. по по
лудни. Президент п. Гр. Кузьма замикаючи збори подякував присутним за участь в нара
дах і заповів, що о 4. год. будуть в тій самій салі загальні збори тов-а кредитового „Дні
стер
Пополудневим зборам проводив член над
зираючої Ради ради. Рожанковский з Золо
чена. По відчптаню і принятю протокола з по- слїдних заг. зборів увільнено дирекцию від читаня річного звіту і принято звіт до відома а по звіті' контрольної комісиї уділено дирек
циї абсолюторию. З черги дир. др. Федак від
читав звіт Краєвого ревізийного Союза, який перевів в марцю с. р. ревізию рахунків і каси в кредит. „Дністрі" і найшов все в найбіль
шім порядку. З черги на внесене надзир. Ради збори ухвалили призначити з чистого зиску за 1907. р. в квоті 26.88Г83 К 5.000 К до резервового фонду, 11.942’83 корон на диві
денди від членьских уділів, 5.000 корон на до
бродійні цїли до розпорядимости надзир. Ради, а з решти 4.939 К, які мало ся перенести на слідуючий рік, уділити 4.000 К на будову ру-
з скої ссмівариї жіночої Руского Тов-а педаґо-
ґічного яко даток для звеличена ювілею 60-лї- тного володарства цісаря Франц Йосифа. Крім того одноголосно без дискуєш збори ухвалили призначити яко ювілейний даток ще на даль
ші 4 роки по 4.000 К на ту саму ціль, так, аби та квота виносила разом 20.000 К, плат
них в 5 літах по 4.000 К. По кількох запитах при точці інтерпеляций і пояснених дирекциї предсїдатель замкнув збори
Вечером відбуло ся констатуюче засїда- нє надзираючої ради. З причини, що др. Во
лодимир Охримович обнявши уряд заступника технічного директора, зложив мандат до над
зираючої ради перед упливом каденциї, по
кликано на бго місце до надзираючої ради з поміж заступників дра Івана Копача.
Президентом ради вибрано понозно п.
радника дра Григория Кузьму. До дирекциї, яко директора з рамени надзираючої ради вибра
но поновно д р і Стефана Федака, а заступни
ками директорів вибрано радника Тита Рева- ковича і проф. Романа Залозецкого.
— Пан Лев Лопатиньский, б. довголїтний ре
дактор нашої часописи, одержав на львівскім університеті степень доктора прав. ІІромоция відбула ся вчера.
— Нова україн ьска ґа з е та «Рада» доносить що в Камянці ІІодільскому видавець місцевої Газети „Подольская Мьісль" подав подільско- му Губернаторові! заяву, щоб ему дозволено видавати україньску Газету „Промінь" під ре- дакциєю Н. Отрєшка.
— Католицкий університет в А м ериці Аме риканьский кардинал ОіЬЬоп заходить ся враз з иншими американьскимн єпископами коло основаня католицкого університету в Америці.
Доси зложено на сю ціль дорогою складок вже понад два мілїони гіятьсот тисяч корон.
Кардинал сподїєсь, що невдовзі буде міг при
ступити до будови університету.
— Славяньский зізд . З Праги доносять, що в Петербурзі' усунено вже перепони до уря дженя славяньского зїзду в Празі в червцю с. р. Головна конференця в справі того зїзду буде дня 24. с м. в Петербурзі, куди виїде москвич пос. Глєбовіцкий і Крамарж та І’рі- бар. На зїздї будуть водити верх Поляки, Че
хи і Москалі з галицкими москвичами.
— Зош ити з маркам и завело міністерство торговлї головно для вигоди подорожуючої пу- блики. Зошитики такі, містячі в собі три бльочки марок почтових по 5 сот. і один бльочок марок по 10 сот. (кождий бльочок буде містити в собі по 6 марок) будуть ко штувати по 1 К 52 сот, з того 1 К 50 с при
падає на марки, а 2 с на кошти зладженя зошитиків.
— Про катастроф у на с та ц и ї в Р у д ка х до
носять ще: Доходженя виказали, що причиною катастрофи було хибне уставлене зворотницї.
Зворотник Як Добржинецк.ій каже рішучо, що зворотницю добре уставив На кілька хвиль веред приїздом поїзду контролював єго ди- журниіі урядник п Дроздовский і потвердив то в контрольній книжочцї. Колиж той уря
дник звернув увагу Добржинецкого, що сема фор неосьвітлений, побіг той то зробити, а тимчасом над'їхав поїзд. Добржинецкий каже, що в тім часї мусів хтось умисно перестави
ти зворотницю, а кілька осіб мало зізнати, що виділи, як якийсь чоловій біг від зворотницї до сусїдного лїса. В Рудках розповідають со
бі, що то якийсь робітник зробив умисно, що
би в той спосіб усунути Добржинецкого і ді
стати ся на єго місце. Директор п. Рибіцкий засуспендував Добржинецкого на місци.
— Пливучі церкви. Управа астраханьскої е- нархії предложила росийскому синодови до затвердженя проект будови двох пливучих церков, призначених для заспокоєна духових потреб десятків тисяч рибаків, розсіяних в переважній части року по берегах Каспійского моря. Рівночасно пливучі церкви будуть мати1 й місионарске значінє серед тих Кірґізів і Калмуків, що кочують на берегах тогож моря. По проекту, предложенім синодо
ви, одна церква є більша, зелізна, обтягнена насмоленим вітрильним полотном і обіймав 17 квадратових сяжнїв, друга менша, дере-
вляна, буде збудована на вітрильнім корабля або на плоскодонній лодцї і заходитиме в устя рік. Обі церкви дадуть ся розбирати. До пер
соналу на тих кораблях належить лікар і ап- тика для удїлюваня лїкарскої помочи прибе
режному населеню.
— Увязненє адвоката-деФ равданта. В Новім Иорку увязнено онодї дефравданта віденьско- го адвоката дра Кар. Гохлєра. Пошкодований ним кс. Ґнєлїньский поїхав до Америки і від
крив адресу Гохлєра при помочи анонсу в дне- вниках, яким глядав австрийского адвоката до банкового дому. На той анонс зголосив ся як раз Гохлер.
— Голодомор обманець. Голодомор Сакко пописував ся в листопаді ?и. р. в Ельбере- фельдї в тамошнім театрі. Він мав голодувати, нї їсти нї пити 46 днів. По 20 днях проби ко- місия, що мала контролювати Сакка, зложила свої мандати, бо Сакко відживляв ся потайки бонбонами, яких доставляв ему перекуплений сторож. Суд в Ельберсфельдї засудив мантїя- голодомора на 500 марок гривни. Сакко зго
лосив відклик, звиняючись, що мусів їсти бонбони. бо кашляв. Но, і суд увільнив єго від вини і кари. Але чи в инших містах по вірять в непорочну голодівку Сакка — се ве
лике питане.
— Планета Венера в найбільшім сьвітлї. Бу
ло то в Парижи в 1750 р., коли якийсь ро
бітник в бйіий день, майже в само полуднє добачив на небі зьвізду і показав се зявище другим. Зараз зібрала ся довкола него так величезна товпа людий, що аж треба було закликати полїцию, щоби лад зробила. Тепер в місяци маю можна таке саме зявище і у нас видїти. Планета Венера, вечірна зоря (зва
на також ранною зорею, коли сьвітить над раном) стоїть дуже високо на небі і скоро знає ся місце, де за нею пошукати, можна єї на
віть голим оком добачити на небі. Але до то
го треба зовсім ясного дня і чистого синього неба. Єї треба шукати на західнім небі, зачи
наючи від навершка (або зеніту, того місця на небі, що просто над нашою головою), гляда- ючи поволи, щораз більше в долину, доки аж не покаже ся мала блідава точка на небі. Ся точка нагадуюча своїм сьвітлом місяць, який в день видко, то Венера, котра по заході соц- ця сьвітить так ясним сьвітлом. Аж до ЗО мая ясність єї стає щораз більша а від того дня зачинає борзо бліднути
— Спадщ ина ко та. Перед кількома роками помер в місті Вікебар (Пенсільванія) аматор зьвірів,. полишаючи два коти і 40 тисяч фран
ків, з чого, як сказано в завіщаню, процентів мало ся ужити для утримтваня обох зьвірят.
Недавно згинув оден з котів а єго брат став сам ужиткувати проценти. На днях здох і дру
гий кіт і майно припало тій особі, що опіку
вала ся обома котами.
— Кілько заробляють пропінатори ? Люди в Галичині випивають річно всяких палених на- питків за 125 мілїонів корон. Виріб тих всіх нагіитків разом зі всїми оплатами і податками коштує 44 мілїони корон, прочих 81 мілїонів йде д е кишені нропінаторів і їх помічників.
На кождого мешканця Галичини разом з діть
ми припадає 11 і пів корони річно, себто, тілько кождий чоловік річно пропиває. Треба при тім згадати, що на школу платить кож- диії мешканець Галичини 85 сотнків на рік.
— Дрібні вісти. Тїснїйший вибір 16 міских радних Львова на 6 літ і двох на три роки відбуде ся ві второк дня 19. с. м. в 10 салях ратуша. До тїснїйшого вибору не приходить нї оден Русин. Гуска народна орґанїзация у Львові ще не оповістила, яке становище м а
ють заняти рускі виборці. — Доповняючий вибір соймового посла з куриї сїльскої хша нівского повіту на місце бл. п. ґр. Андрея По
точного розписало намісництво на день 21.
липня с. р. — На листу адвокатів вписали ся: др. Мариян Юркевич і др. Соломон Зінґер в Коломиї, др. Соломон Віттлїн у Львові і др.
Зелїґ Патрах в Перемишлянах. Адвокат др.
Ян Бялоґурский переніс ся з Перемишлян до Дубєцка. — Др. Григорий Гарматїй, лікар, по
селив ся в Теребовлї. — Міска рада в Стани-
славові ухвалила старати ся о утворене ла- тиньского єпископства в Станиславові.
О повістки.
— Краєва рада шкільна затвердила Михайла Галущиньского, дійсного учителя ґімназиї в Золочеві і Меч. Скибиньского в Самборі в учи- тельскім званю і надала їм титули професо
рів; іменувала Стефана Малиновского суплен- том в рускій ґімназиї в Перемишлі і пере
несла Роб. Едв. Галькевича, суплєнта Гімн.
Франц Йосифа у Львові, до ґімназиї в Тере
бовлї.
— На Ясну Гору. Подібно як в минувших роках і сего року приготовляє ся богомілє в честь Пресьвятої Богородиці на Ясну Гору до Гошова. Люди так зі Львова, як і з околиці бажаючі взяти участь в сім св. богомілю, зволять зголосити ся до оо. Василиян у Льво
ві ул. Ж овківска ч. 36. Зголошувати ся м о
жна або самим або через своїх Вн. Отців ду
ховних. Ціна їзди там і назад зелізницею (З кляса) виносить: зі Львова 4 К 10 с, з Пу- стомит З К 40 с, зі Щирця З К 20 с, з Ми
колаєва 2 К 70 с. Від'їзд богоміля є назпаче- ний на ЗО. н. ст. мая с. р. рано. Поворот 31.
н. ст. мая вечером. Близші відомости подасть при замовленю білетів монастир. Христос во- скрес! — ОО. В асилияни ул. Ж овківска ч. 36.
Львів, дня 8. мая 1908.
КО С ТЬ К У Р И М О .
Трає чудо-думу старий лїс...
(Присьвячую мойому шуринови В. Меренькови)
Грає чудо-думу старий лїс... грає. Але.
таке дивне гране не зпід людских пальців. Не золотая се лютня грає, не торбан срібно-струн
ний заводить сю пісню віковічним гень лісом.
Грає чудо-думу старий лїс... грає. Ніхто не виспівав іще такої, якої він сам грає без науки, ніхто не найшов іще такого ключа для неї і не вислідив число нотних ліній, щоби мож на них покласти співів дивних, не- чуваних чар.
Грає чудо-думу старий лїс... грає. Коли
шете ся безконечне дерев море, своїми пито
мими тактами, акордами, тонациями, ложить ся у великаньский спів, що лине десь аж по кінці сьв та, де спираєте ся об землю небо
звід.
В такий час спить вітер, як спрацьова
ний мужик, дрімає місяць, мов би кіт ва крі- влї, а ліс старий чудо-думу грає, як закляті тисяч-струнні, величаві гарфи.
Було раз тихо під сам вечір синьо-кри- лий. Вродила ся тоді чудо дума десь у най- таємнїйших ярах, десь на розпадистих верте
пах і розширила ся аж по лісові краї. Розгой
дали ся конари грубі, зашипіло гіля, затріпо
тали листки, як голубята крильцями. Дотор- кнули липи одні других, подали собі звук з небесного камертону та настроїли симфонію ніким іще не співану.
Грає чудо-думу старий лїс... грає. Дуби гудять басом, бучина, як тенор, сосни, гейби на клярнетах. дріжучі берези, як суджені ді
вчата альтами, а лози по краях, як дитячий, сопрановий плач.
Тихо приспівує буйне зїля, та більш іще докладає тих звуків, що їх і на шовку не ви
грати. Лише на хвилину стихати ме часами старий лїс, а тоді десь понад вершки дерев лине невнятне ріап іззіто-зоіо дзвону, що десь там далеко у сьвітї будить людий серед ночи на нещастє.
Грає чудо-думу старий лїс, грає. Грає сам зі себе і для себе, та для того, хто ним во
лодіє. Не знать лише, чи се грає вічна лісу туга, чи ся сила, що він величає. Але се дійсно, що дивують ся тому граню звізди за
слухані над деревами, та великий місяць, що збудивши ся, обходить ліс наоколо, як вартівник.
