Вербалізація концепту священнослужитель в українських пареміях

Наталія Піддубна

Вербалізація концепту

священнослужитель в

українських пареміях

Studia Ukrainica Posnaniensia 3, 217-224

ISBN 978-83-936654-6-4. ISSN 2300-4754.

ВЕРБАЛ13АЦ1Я КОНЦЕПТУ

СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЬ

В УКРАШСЬКИХ ПАРЕМ1ЯХ

НАТАЛ1Я ПЩДУБНА

Х арк1вський н ац ю н ал ьн и й педагог! чний у ж верситет iMeHi Г. С. С ковороди, Х арю в — УкраУ'на W E R B A L IZ A C JA K O N C E P T U „D U C H O W N Y ” W U K R A IŃ S K IC H PA R E M IA C H N A TA LIA P ID D U B N A

C h ark o w sk i N aro d o w y U n iw ersy tet P ed ag o g iczn y im. H. Skow orody, C h ark ó w — U k rain a

STRESZCZENIE. Artykuł analizuje konkretne werbalizacje konceptu „duchowny”

w ukraińskich paremiach odnotowanych w zbiorach pochodzących z różnych okresów.

Wnioski płynące z powyższej analizy potwierdzają ironiczny obraz kleru różnych wyznań,

a także ogólną tendencję do negatywnych konotacji konceptu „duchowny”.

V E R B A L IZ A T IO N O F C O N C E P T

CLERIC

IN U K R A IN IA N PA R E M IA S N A TA LIA P ID D U B N A

H. S. S kov o ro d a K h ark iv N atio n al P ed ag o g ical U niversity, K h ark iv — U kraine

ABSTRACT. This article analyzes the specific verbalization of the concept CLERIC

in Ukrainian paremias recorded in collections issued at different times. It focuses on the

means of creating the ironic image of priests of different religious affiliations, a general trend

of negative connotations of clergymen.

З

агальн о ви зн ан о , щ о д о ^ д ж е н н я п ар ем ю л о п иного ф он д у кожноУ на.тпУ — це клю ч до декодування багатовпсового д о св щ у народу, його свН осп ри й н ят- тя. М . А леф1ренко сп раведли во зазначае: „В и вчен н я п р и а н в ’У'в i приказок, яю вщ о б р аж аю ть уявл ен н я про CBir у сер ед и ж окремо'У нацю нально-культурноУ традишУ. щ о ф орм уе с в ш ск л ад сл о вн и ка й визначае о со б л и в о cri текстовоУ ор- гангзашУ. д асть зм о гу в и яв и ти специф1ку сп ри й н яття й ш зн ан н я св1ту р1зними народам и, характер вщ о б р аж ен н я й ч лен у ван н я с в п у м овою певн ого етн о су ” 1. П аремй' — це те ун1кальне н ад б ан н я лш гвокультури, щ о вщ б и вае ф актично

Bei

а с п е к т а ж и ттед iял ьн о ст i лю дини. В инятком не е

i

к о н ц еп тосф ера „ Р е л ш я ” , щ о в о с та н ш десятилУття п озн ач ен а п о си л ен н ям у ваги з б о ку науковц1в, зокре- м а niHTBicTiB. Т ак п и тан и ям вщ б и ття p en irifin o ï к ар ти н и CBiiy в украУнсьюй па- ре\п ологй ' присвячен! науков1 р о зв щ к и н и зк и д о сл щ н и ю в , зо к р ем а Л. С авчен ­ ко анал1зуе r i присл1в’я т а ф р азео л о п зм и , походж ення як и х п о в ’язу еться з

об-1

Н . Ф. Алефиренко,

Язык, познание и культура: Когннтнвно-семиологическая синер­

гетика слова,

Волгоград 2006, с. 117.

218

рядам и , традицУями й вУруваннями pi здвяно-новор i иного ц и кл у 2, Т. С вердан до- сл щ ж у е вп л и в християнськоУ м орал i н а св1тогляд укр ан п u в i вербалУзацйо цьо- го вп ли ву в украУнських присл1в’я х (н а матерУалУ, зУ браном у I. Ю гасев и ч ем )3, Н. К овальська характери зуе змУни релУпйного свУтобачення т а Ух ню фУксащю в украУнських паремУях4 5. О д н ак п о п р и наявнУсть таки х розвУдок н а с ьо год ni щ е вУдчуваеться б р ак с п ещ ал ь н и х дослУджень, де б п редм етом аналУзу була кон- цептуал1защ я о к р ем и х ф рагмент! в релУгУйно'У картин и св1ту, зо к р ем а концепту „св ящ ен н о сл у ж и тел ь” , засо б ам и украУнських паремУ й. О тж е, авторка тис У науковоУ студй' м ае н а м е л з ’ясувати особливостУ верба- лУзаш'У м овного образу св ящ ен н о сл у ж и тел я в украУнських паремУях. Н аголоси - мо, щ о ц ей вагом ий ск л ад н и к к о н ц еп то сф ер и „РелУгУя” не був п редм етом спецУальних монографУчних прац ь, дисертацУйних poöiT, за винятком ю лькох, передусУм це п рац я С. БУблоУ'-, в и ко н ан а н а матерУалУ назв ц ерковн и х чинУв i п о ­ сад, де проаналУзовано склад, д ж ер ел а й ш ляхи ф о рм уван н я церковноУ термУно- логУУ, т а ф у н д ам ен тальн а наукова розвУдка А. К овтун6, у якУй здУйснено аналУз модифУкацй' сем ан ти ки н ай м ен у ван н я д уховн и х o ci6 у художнУй прозУ X X ст. ЕЙдомо, щ о в паремУях я к о ди н и ц ях комунУкативного х ар ак тер у не лиш е констатуеться п евн и й стан реч ей ч и лю д ськи х рис, а й д аеться Ум ощ н ка. О тж е, паремУУ мУстять ощ н ку змУсту УнформащУ, в основу чого леж ать емоцУйнУ чинники. ПостатУ свящ еннослуж ителУ в i членУ в Ухшх сУмей, а також ч е н щ в тр ад и щ й н о перебуваю ть у ц ентр! у в а ги парафУян, щ о, безум овно, вУдбито в кУлькостУ й, так б и м овити, якостУ паремУй, у я к и х т а к ч и т а к Удеться п ро релУгУйну особу, напр., у

Гамщъко-русъких народных npunoeiÖKax

I. Ф р ан ка зафУксовано 79 паремУй з л ексем ою

пт,

10 — з л ексем ою

попадя,

6 —

ксьондз,

6 —

владыка

, 2 — з л е к ­ сем ою

кумен,

по 1 парем й’ з л ек си чн и м и к о м п он ен там и

панотець, ереы, ôicKyn.

Я к бачимо, п ер ев аж н а бУлышсть паремУй н а позн ачен н я у загал ьн ен о го свя­ щ ен н о- i ц ер ко вн о слу ж и тел я м1стить лек сем у

nin,

як а е народною негати вн о ко- н отованою н азвою свящ еника, щ о, я к i д еяю i нпп н ай м ен у ван н я (

церква, дячыха,

попык

i под.), ви раж аю ть мУшмальний сту ш н ь християнсько-релУ пйно1 ощ н ки , де „вУдображаеться стан о вл ен и я духовностУ лю дини, п р агн ен н я до удоскона- л ен н я душ i, праведного ж и ття (оцУнка релУпйних, культових споруд, служителУв церкви, предметУв церковн и х обрядУв тощ о)” 7. В и разн о помУтна ця конотацУя в процесУ порУвняння 3i стилУстично н ей тр ал ьн и м и зап о зи ч ен и м и канонУчними термУнами

священык, npeceimep, iepeù

або й н ар о д н и м и п ози ти вн о конотовани- м и

отецъ, панотець, батюшка.

Н. Ш д д у б н а

2 Я.

Савченко,

!нтерпретац

1

я сакральных .ткроконцеттв ргздвяно-новоршного комплек­

су обрядодт i ïx (идобра.ження у фразеологизмах i паремгях,

[в:] „Науковий

b îc h h k

Чершвецького

нацюнального ушверситету iMem Юрк Федьковича”: Слов’янська фшолог1я Чершвщ 2010,

вил. 506-508, с. 130-136.

3 Т. Свердан,

Християнська мораль i народна фиософгя у npuaiie ’ях, si браных 1ваном

Югасевичем,

[в:] “Науковий

b îc h h k

Чершвецького нацюнального ушверситету

ÎM em

Юр1я Федь­

ковича”: Слов’янська фшолопя Чершвщ 2010, вип. 509-511, с. 121-126.

4Н. А. Ковальська,

Змши релггшного евтобачення в укратських парем'ыях (лексема Бог

та ïïсемантичт синотми),

[в:] ../Пнгастичш дослщження”. за ред. Л. А. Лисиченко, Харюв

2007, с. 9-13.

5 С. В. Б i б л а .

Склад, джерела i шляхи формування украшськог церковно! терланологП'

(назви церковних чишв та посад),

Автореф. дис. канд. фшол. наук, Кшв 1997.

6 А. А. Ковтун,

ЫшовацНин процеси вукратсъкт церковно-рел

1

гНшН

1

лексиц! (на мате-

picuii художньог'прозыXXст.),

Дис. канд. фшол. наук, Чершвщ 2006, с. 274.

7 Т. Космеда,

AKcioaoeium аспекты прагмалшгвштикн: формування iрозвиток катего-

рП'офнки,

Льв1в 2000, с. 99.

Таким чином , м ож ем о р о з\п р к о ву вати про те, щ о в у к р аш сь к и х парем1ях о б ­ раз свящ ен и ка о м овлю еться дещ о кри ти чн о, а п ар ем и здебш ы н ого реп р езен ту - ю ть гум ористичну, ipoHi4Hy, а то й сар касти чн у то н альш сть, в гщ о ш д н и й коло­ рит. Т. С вердан i3 цього п р и во д у зауваж уе: „А л е укра'ш щ не були б у кр аш ц ям и , як б и часом не п ож артували н авИ ь н а тем и сакральн ого (в'пм , н а таю тем и ж ар- тую ть i п р ед ставн и ки ш ш и х народ i в, б т ы л е того, деяю д о сл щ н и к и ви окрем - л ю ю ть ж ар ти з „н абож ен ською ” тем атикою я к окр ем и й ви д гн ом ). У цьом у раз i „сп р ац ьо ву е” н ар о д н а фшософ1я зем н ого, п ракти чн ого буття, щ о не завж д и збш аеться з х р и сти я н ськи м и н астан о вам и ж иття духовного, н ебесн ого (до сл о ­ ва, це зовс1м не означае, щ о х р и сти я н ську м о р аль в щ ки н у то )” 8, напр., ipoHi4HO звучать вирази, зафпссоватн I. Ф ранком:

Пт

—

Дух святий при нас!,

де у к л а ­ дам подае т ак и й ком ентар: „говорять з острахом , я к про злого духа, розум1еться ipOHiMHo”9;

Пт не Бог, полщя не eiùm

„Г оворять кепкую чи” (Г РН П , т. 2, с. 723). Т рад и ц ш н о автори п а р е м ш м ен ш е кепкую ть i3 зо вш ш н о сН свящ еника. Так, 3i i дн о з авторською картотекою , в о н а ipo n in iio в щ б и та ли ш е в од ш й п арем и , заф ш со в ан ш I. Ф ранком:

Пт як бобовый снт

— „К еп кую ть з п о п а м алого р о ­ сту” (ГРН П , т. 2, с. 723). Значно ч а с п ш е у ф оку ci у ваги н ародн и х д о теп н и ю в — в н у т р ш ш яко c ri свящ еника, р и си його характеру, п ереваж н о н егати вн т на- сам п ер ед таю , я к ч есто л ю б ство

(Аби лиги два попи на ceimi жило, то ще б Хм

затгсно було

), нещ и рю ть, д во ли ю сть

(Не eip nonoei, як ncoei; Пт з Богом го­

ворить, а на чорта дивиться; Убрався nin у ризу, а чорт в рядно, i говорять

одно

;

Пт грогш збирае, а чорт калитку ише; Сюди хрестом, а туди хвостом

;

Пт каже: „ Слухай моХх айв, а не пильнуй моХх din

Роби тее, що nin каже,

а нероби тее, що ninробитъ; Читае: „Да буде воля Твоя”, а дума: „Якби м оя”

та ш .); ж ад1бш сть

(Не годен попа наситити, як Огрявого Mixa; У попа збачг,

а в кравця ocrnaui не питай; Краще з ведмедем борюкатися, як з попом боргува-

тися; Попу оддай дiжy з micmo.m, то ein mierno вибере i moôi oui видере

т а ш .); сереб р о л ю б ство

(За грогш nin i чорта погилус; Пт Наум naeie бабу на ум: баба

порося продала, а грогш nonoei дала

; У

попа завжди долоня свербитъ; У попа

крам

—

пекло й рай, що хочеги, те й выбирай

т а ш .); черевоугодн и ц тво

(До р о ­

боты поп, а до Хдла хлоп; У попа дна нема; Знехотя nin i порося з ’Хв; Попа од­

ним oöidoM не нагодуеш; Икайте, кури, nin ide!

т а ш .).

Зн ачн а ч асти н а н ав ед ен и х п ар ем ш п озн ач ен а вж и ван и ям лексики, щ о нале- ж и ть до р1зних — часто п р о ти леж н и х — Л С Г

(nin - пес, Бог - чорт, nin - чорт,

nin - ведмлдъ

та ш .), щ о ум ож ли влю е п о си л ен н я експресивностз всього вира- зу. 1з цього п р и во д у В. Ч абаненко зазначае: „П о ед н ан н я в склад1 одного стр у к ­ турного цш ого (речения, слово сп олучен и я) р1зносистем них (р1зностильових) е л е м е и й в i кон трастуван н я ïx створю ю ть експреспо потуж но! си ли й викон ую ть важлив1 етш п ети ч ш ф ункцн. Тому тплком природно, щ о \пжстильов1 зИ кн ен н я найчастзш е п ракти кую ться в ти х м о вн и х р1зновидах (ni деисте мах) i ж ан рах, де п о ш у к експресивностз е дуж е (н тен си вн и м (у х у д ож н ьо-белетри сти чн и х ж а н ­ рах, публi п и сти т та в у сн о м у м овлен ш ). Я к правило, в о н и викори стовую ться для створен н я гу м ори сти чн и х, (р о ш чн и х та ш ш и х е ф е к п в ” 10. 1 1

8Т. Свердан,

зазн. джерело,

с. 123.

9 I. Франко,

Гатщъко-русъкг народы npunoeidmi

, у 3 т., Льв1в2006,т. 2, с. 723 — дал1 по-

клик на це джерело подаемо в круглих дужках у тс кет i статп з використанням скорочення ГРНП,

шеля якого подаемо вказ1вку на том i конкретну стор1нку.

10 В. А. Чабаненко,

Стнистика експресивних sacooie укра1нськ(н моей.

Запор1жжя

2002, с. 16.

220

П ри км етн о, щ о в у к р а ш с ь к и х приел

i в 'я х вщ о б р аж ен е

ipomnHe

ставлен- н я не ли ш е до п р ав о сл авн и х ч и греко-католицьких, а й до ри м о -като ли ц ьки х свящ ен н о служ ите л

iß,

ч ш м о р ал ы н яко c ri теж ш д д аю ться су мн

i

вам:

Bei п от

одним миром мазаш; Один чорт nin, що стрижений, що кудлатий,

—

ус i лю­

би пять брати; Bipu pi3ui, a n o m однаковг; Чи nin, чи ксъондз, чи яка нечиста

сила,

—

та все з хлопа тягне

11 ;

Потвське око, ксъонОзгвсъке горло,

—

що ба-

чило, то б жерло

(У Н П П , с. 23);

Ци nin, ци ксъондз, ци яка така стила мама,

тай все з хлопа тягни

— нарпсання „н а зд и р ства р у ськи х i л ати н ськи х n o n ie. „С ти л а м ам а” — н еч и ста сила” (Г РН П , т. 2, с. 725.) К атолицький свящ еник, я к

i

п р аво сл авн и й , зреш тою , я к

i

кож на

i

нш а зви ч ай н а лю дина, м ож е бути rpiniHHM але, очевидн о, щ о rpixoBHicTb дух 1вника за н арод н и м и у явл ен н ям и щ е б ш ы п помггна, щ о й фпссуе I. Ф ранко, напр.:

Христос тя скаре KpiM свято­

го mima! Мовила баба ксъондзови

— „ у л ати н ськи х ксьондз! в н а ri мега есть м ю це виголене, щ о зветься тонзурою . У погля;п toï ж ш к и , щ о говори ла

ci

слова, у того ксьо н д за все тш о було

rpiume, KpiM

того святого ш и ш а” (Г РН П , т. 3, с. 372). Н ая в ш сть у

Галицъко-русъких народних npunoeidmx

значно!' ч асти н и з н ав ед ен и х п а р е м ш доводить, щ о н егати вн а коноташ я образу свящ ен и ка не е вию почно вигадкою радян сью н атеютично!' п р о п аган д а, а к о р ш и ться в н ар о д ­ н о м у с в Н о с п р и й н я т п з б ш ы п давн ього часу. Н а однаково кр и ти ч н е ставлен н я до свящ енигав н езал еж н о в щ ïxhboï к о н ф есш н о1 п р и н алеж н ост! вказуе й те, щ о в багатьох п ар е\н я х л екси чн е н апов- н ен н я в щ р!зн яеться ли ш е вж иваниям л ек сем и

nin

ч и

ксъондз,

nopißH.:

Ксъондз

два рази казанъи не каже

(Г РН П , т. 2, с. 4 28) —

Пт два рази казаня не каже

(ГРН П , т. 2, с. 722);

Пт з дяком, воба вовчл горла

— „О б а н ен аси тш ” (Г РН П , т. 2, с. 723);

Ксъондз i дяк, воба eoe4i горла

— „од и н i д р у ги й ш к о д а не н аси - ти ться” (ГРН П , т. 2, с. 428). О чеви дн о, в н арод н ом у с п р и й н я т п м оральш яко cri

i

попа,

i

ксьо н д за не багато чи м вщр1зняютъся. п и тан и я ли ш е в частотн о c ii вж и­ вания л ек сем и

nin,

щ о, я к видаеться, в п ар е\п я х виконуе ф у н кщ ю гш е р о ш м а й викори стовуеться н а позн ачен н я

Bcix

церковно служ ите л

iß

н езал еж н о вщ конф есп, том у к о еф п ц ен т у ж и в ан н я uieï н азви е вищ им . Ш д тверд ж ен н ям сказа- ному, я к видаеться, е й те, щ о в багатьох ви п ад ках значения п ар ем п з л ексем ою

ксъондз

тлум ачиться ч ер ез л ек сем у

nin,

напр.:

Вгн буде ксъондзом, як я попа­

дет

— „не буде попом гаколи, бо не хоче вчи ти ся” (Г РН П , т. 3, с. 606);

Ксъондз

а лутй, то едно

— „зп р д н и й погляд народа н а п о ш в” (ГРН П , т. 2, с. 428). О скш ъки, з п д н о з у явл ен н ям и селян, свящ ен и ки м аю ть л егк и й en o eiö добу- вання з а с о б1в для прож иття, i n in , i ксьондз у пар ем i ях ом овлю ю ться я к ледар1 й нероби, напр.:

nonoei tide i печене, i варене, i з живого, i зумерлого

— „х ар ак ­ тер и сти к а п о ш в ськ и х доход! в” (Г РН П , т. 2, с. 724);

Богу слава, a nonoei шмат

сала; Дурневг чудо, a nonoei xnio; Миша в еппжку не загине, a nin на сели, Haeitąo

nonoei гармошка, коли в нъого е кадило', Шхто не знае натуру попову: три сло­

ва скаже, а бере корову, Чудо nonoei, як iw ó ieei крадений ктъ

т а ш .; nopißH.:

Ксъондз каже: подай Господи, що високо, а що низъко, то я си it сам озъму

(ГРН П , т. 2, с. 428). С вящ ен и ки я к п р ед ставн и ки i п р а в о с л а в ’я, й католи ц и зм у оп и н и ли ся в ц ен тр i н аро д н и х прикмет, заф ж со ван и х I. Ф ранком, зн ову ж так и переваж но я к п р о вю н и ки ч о го сь недоброго: згщ н о з н и м и п обачи ти свящ ен и ка BBi era —

11

Украшсью народ/

ii

приел

ie

’я та прикажи,

упоряд. В. Бобкова, Ф. Лавров таш.; вщпов.

ред. М. Т. Рильський, Кшв 1955, с. 21 — дал i поклик на це джерело подаемо в круглых дуж­

ках у текст статп з використанням скорочення УНПП, теля якого подаемо вкалвку на конкрет-

ну сторожу

Н. Ш ддубн а

до ворога:

Пт коли присниться, то значить до ворога

(Г РН П , т. 2, с. 723);

Як

mu ci nin присии, то ворог nid тобов рис

(Г РН П , т. 2, с. 726);

Як ci спит nin, то

6ida

(ГРН П , т. 3, с. 186), а п о б ач и ти свящ еника, я к и й п ереходить дорогу, — до невдачп

Як nin переиде, то буде иещютьи

(Г РН П , т. 2, с. 726). Ц я п р и к м ета х а ­ р ак тер н а я к для украш сько!, т а к i д л я р о с ш с ь ж п л ш гв о сп ш ы ю т и , н а щ о вказуе I. Ф ранко:

Пт злим на nepexid; за ним треба пав юлю соломи кинути

— „народ- не вгрування. B ip a в ш квдливий п ер ех щ п о п а загал ьн о розш и р ен а. П ор. Д ал ь I, 132” (ГРН П , т. 2, с. 726). За н арод н и м и уявл ен н ям и свягценики м ож уть навггь Bimy ваги п о го ­ ду, nopißH. прикм ету:

Коли попи волочатъся, то буде дощ

(Г РН П , т. 2, с. 726). П об ач и ти ßßi cm к сьо н д за т а к сам о п огано, я к i попа, ба навггь бш ы пе, адж е, я к фш суе I. Ф ранко,

Коли снитъ ся ксъондз, то се „ ein ” (чорт)

(Г РН П , т. 3, с. 180). П р и н а п д н о зазначим о, щ о в н ар о д н и х п р и к м е тах не Bei р е л ш й ш кон- ц еп ти негати вн о к о н о т о в а т , зо к р ем а кон ц еп т „Ц ер ква” п озн ач ен и й п о зи ти в ­ ною к о н о та ц к ю , очевидно, тому, щ о украгнщ завж д и чНко р о зм еж овували церкву, щ о е оселею Бога, си м волом н еб а н а зем лц i свящ ен и ю в, щ о не завж д и н ал еж н о поводяться, nopißH.:

Коли снитъ ся церков, надт ся радости

(Г РН П , т. 3, с. 181). С вящ ен и ка кри ти кую ть, я к i будь-яку ш ш у особу. П о сад о в а особа, напр., суд a i , ч и я д1яльш сть т а к сам о в аж ли ва д л я ж и ття селян, але ч асто завдае п р и к р о стей й розчаруван ь, також н егати вн о конотуеться, nopißH.:

Коли снить­

ся суд!я, то жде тебе якасъ кривда, гризота

(ГРН П , т. 3, с. 181). Н егати в ш р и си свягценнослуж ител1в лягли в о сн о ву стш ки х н ар о д н и х пор1внянь, напр.:

Лукавим, як потвсъке око

— „злий, зав и д ю щ и й чоловпс” (Г РН П , т. 2, с. 485). Н а в щ с у т т с т ь , м ’яко каж учи, п к т е т у в с п р и й н я т п дух о вн и х o ciö у к азу е й те, щ о лексем а

панотецъ,

щ о тр ад и щ й н о позначае свящ еника, входить до скла­ д у прокляття, х ай i ж ар п в л и в о го :

Паноче, в i капали би вам очи!

— „ ж а р п в л и в е п р о к л яте” (ГРН П , т. 3, с. 670).

У кр аш щ к ри ти чн о о щ н ю ю ть i д iяльн icть д уховн и х o ciö вищ ого ступ ен я свящ енства, зо кр ем а

владика

— „ а р х к р е й , м и тр о п о л и т” 12 — ом овлю еться я к ж aд iб н и й (

Благослови, владико, дерти з óiduoco лико!

(У Н П П , с. 25), заж ерли - в и й (У

владики брюхо велике

(У Н П П , с. 26), н еро зу м н и й (

Борода велика, а дур-

ний владика

(У Н П П , с. 25)), д в о ли к и й (У

владики два язики: одним бога хва­

лить, а другим людей дурить

(У Н П П , с. 25). О стан н ю п арем по в veine ному B apiam i У

владики два язики

заф ш еував й I. Ф ранко, даю чи ш т аки й ком ен- тар: „знач. i влад и ка м ож е сказати раз так, а р аз сяк, одурити та к р и ви ти ду- ш ею ” (ГРН П , т. 1, с. 345). Н а ш д к у п ш еть влад и к н атякае паре Mi я

Владико, вла­

дико, виситъ над тобов лико

(ГРН П , т. 1, с. 345), точннне, ком ентар до н ет „висм1ваю ть н азву „влад и ка” зам. епископа. О п овщ аю ть, щ о колись був не- п и сьм ен н и й n in , щ о був в и свяч ен и й за грош i, а коли епископ п р ш х ав до нього н а Bi3HTauiio i вел i в й о м у п р ав и ти служ бу божу, n in п о в к и в н ад Kpi слом еп и ­ скопа конпль з со р о ю вц ям и i р озп очав свою в щ п р аву отсим „ з а с т в о м ” : „ В л а­ дико, владико, ви си т н ад тобов лико: п отьи гни i р озвй и ж и , а щ о найдеш , ш ком у не каж и ” . Епископ, бущ м то, зрозум1в дел1катний натяк, узяв rp o n ii i лиш ив п о п а н а п араф п ” (ГРН П , т. 1, с. 345). За таки м пастирем , я к його вербалгзуе: парем1йний ф он д у к р аш ськ о1 м ови, не варто й ж алкувати:

Шкода невелика, що

помер владика

(У Н П П , с. 25). Разом i3 тим, влад и ку розглядаю ть я к певне мгрило чи, так би м овити, „ га ­ р ан т” якосП певно! д и ч и предм ета: /

власшгп не годитъа

— „знач. п р ави л а п р и ­

12

Словникукртнсъко!мови в 11 т.,

ред.: акад. I. К. Бшодщ та ш., Кшв 1978, т. 1, с. 760.

222

л и ч н о сти т а м о р ал ьн о сти в аж ш не ли ш е для про стих лю дий, але й для н ай ви с- ш и х ” (Г РН П , т. 1, с. 345); /

владищ пригойита

— „знач. се т ак а pi4, щ о кож но­ м у стане в при год i, кож ном у т р ал и ться ” (Г РН П , т. 1, с. 345). У паре Mi ях з клю чови м словом н а позн ачен н я ниж чого ступ ен я святен н и - ц тва

дяк

створю еться н егати вн и й образ пом !чника свящ еника, ж а;пбного й н е­ н а с т н о г о :

Пт з дяком, воба воет горла

— „ о б а н ен аси тш ” (Г РН П , т. 2, с. 723);

Ксъондз i дяк, воба eoeui горла

— „О д и н i д р у ги й Hi коли не н аси ти ться” (Г РН П , т. 2, с. 428). О дн ак у с н а н ар о д н а творчю ть вербалгзуе образ здеб1лы пого бвдного, н ай- ниж чого за ступ ен ем церковн ослуж и теля:

Не кожен дячок мае усе поении гор-

щоки ; Пан тддячий любить борщ, гарячий, а як голодный

—

то гсть i холод­

ный

, яком у зал и ш аеться те, ввд чого ввдм овився або ч ого не захоттв n in:

Для

попа ладять, а дяки з "idять

— „м о ва п ро празник, н а я к и й зап р о ш ен о до хати п о п а i дяю в, a n in не п р и й ш о в ” (Г РН П , т. 2, с. 721). Н а ввдм ш у ввд попа, д я к кон ц еш у ал гзу сться я к такий, щ о м ало заробляе, о ск ш ьк и не „д ер е” з лю дей, хоча й сум лш н о викон уе cboï о б о в ’язки:

Пт ттъко писне, а тисне, а дяк реве,

а мало бере

— „в бо го сл у ж ш н ю д я к с т в а е значно бш ы пе, я к свящ еник, а проте свящ ен и к одерж уе далеко бш ы п е доходу, я к д як ” (Г РН П , т. 2, с. 723). О дн ак видно, щ о д як а сп ри й м аю ть я к н ед освящ ен и ка, недочоловпса:

На oesawddi i дяк чоловт

(У П П , с. 356). П р и ц ьо м у п ар ем п засвщ чу ю ть, щ о в1н н ам агаеться вп ли вати н а м ирян, н ап у ч у ю чи ïx, а то й к ри ти кую ч и з а щ ось:

Дяк, що будяк: хоч трошки, та вколе

(У П П , с. 27). Д я к м ож е стан о ви ти для пара(]пян п евн у загр о зу i його тр е б а п обою ватися:

Перо страшне не в гусака, а

еже modi, я к у дяка

(У П П , с. 27). Д ум аем о, щ о це п о в ’язан о з даяльш стю д як а я к сш ьського секретаря, де п о м и лк а в у клад аш п докум ент! в м огла сп ри чи н и ти - ся в п од ал ьш о м у до н еп р и ем н о стей у селянина. Заслуговуе н а у в агу й м о вн и й образ

nonadi,

щ о вербалгзуеться в н и зщ п ар ем ш 3i см и слом „н е с а м о с т ш н а о соби стю ть, ч и й д о б р о б у т щ лком зал еж и ть ввд ж и ття й д1яльностт чоловпса-попа” , напр.:

Доти попадя княгиня, поки nin

не загине

(У П П , с. 27 );

За попом дзвонять, а попадю з села гонять

(Г РН П , т. 2, с. 721);

Поки попа, nomu попадя, як не стане попа, то пропадя

— „су м н а доля попад1 по см ер ти п о п а” (Г РН П , т. 2, с. 724);

Пт умирае, попадя ся вибирае

— „П оп ад я по см ер ти п о п а м у си ть п оки д ати заси д ж ен у до си т еп л у хату” (Г РН П , т. 2, с. 724). А ле, р азо м i3 тим , в о н а м ае н еаб и я к и й вп ли в н а сш ьське ж и т ­ тя, о скш ьки м ож е ком андувати, керувати д ш м и свого чолов1ка й селян:

Коли

б нашш nonadi та попова борода, давно б благочинною була

(У П П , с. 358). У паре Minx ввдображ еш так i р и с и х ар ак тер у попадц я к н естр и м аш сть:

Коли по­

падю сказило, то не поможе й кадило

(У П П , с. 358), ж адабш сть, н ен аси тш сть:

Або я попадя, аби я курку з 'Liai

(Г РН П , т. 2, с. 764). З а н арод н и м у явлен н ям и , п о п ад я зам ож на, за ж и ття ч о л о в ш а вон а не зн ае скрути:

Шду до nonaöi, то при­

несу mo6i й co6i

— „говорить кум а до куми, надпочись, щ о в попад1 добуде чо- го сь такого, ч ого у н и х обох н ем а” (Г РН П , т. 2, с. 764). Н а ipOHinHe сп р и й н яття nonafli в народ i вказуе й те, щ о п ро не! згадую ть у б агатьох п р о к л ьо н ах (

Попадя би тя з ’та

— „к л ен у ть к у р щ ” (ГРН П , т. 2, с. 764), ж а р н в л и в и х п р и к азк ах -д р аж н и л к ах (

Попадя, лопадя горох молоти­

ла, линдик покришила, бураки заредила

— „ж артзвлива п р и к азк а п ро попадю , 13

13

Укрспнсма приаив ’я та прикажи.,

упорядкування С. В. Мишанича та М. М. Пазяка,

Кшв 1984, с. 357— даш поклик на це джерело подаемо в круглих дужках у тексп статп з вико-

ристанням скорочення УПП, шсля якош подаемо вказ1вку на конкретну сторшю,’.

Н. Г П д д у б н а

зн ач ш е н ея сн е” (Г РН П , т. 2, с. 764), ш сен ьк ах (У hüuioï

nonadi три кусати на

задi

— „ ж а р и в л и в и й вислов, а власти во п очаток ш сен ьк и , яко!' дальн и д ва р я д ­ ки звучать так: „Д обре з нею гуляти, е ci за щ о тр и м ати ” (Г РН П , т. 2, с. 764), парод1ях (

BipyK), зарезав nin кобилу cipyio, а попаде варила, тай фостом сьи

удавила

— „н ар о д н а народдя початку м о ли тви ” (Г РН П , т. 3, с. 529). Н е п ро й ш о в повз у в агу сел я н й образ ч ен ц я, щ о т еж вербализуется цш ком критично, о сю л ьк и в парелнях i p o m n H O вказуеться н а м алоосв1чеш сть м онах i в:

Був ту мних, що мае богато книг, а не знав, що в них

— „П р о н егр ам о тн о ­ го чоловпса” (Г РН П , т.2, с. 542), ïx и л е с н у й дух о вн у rp ixoB m cn.:

Чорний кло­

бук святостг не придае; Як pu6i без води, так ченцю без жони; Що козаку ви­

дишься, те монаху сниться

(У П П , с. 359);

Чернецъ святщ розгортае, а на мо-

лодицъ поглядае; Ченщ i бога в монастирях продаютъ; Чернецъка злоба до гро­

ба

(У Н П П , с. 27). О браз ш ум ена теж ом овлю еться ipomnHO з указ1вкою н а те, щ о п о п р и ви- со ки й сан OKpeMi пред ставн и ки монастирсько!' верх1вки не е зразком д отри м ан - ня чеснот, nopiBH.:

Куменов: як izyueuoei, а чеицев'1 засъ

— „и у м е н о в ! вш ьно дещ о таке, н а щ о ч ер н ец ь не м ож е позволити. 1рош зую ть прим , н ад iryMeHOM п ’ян и ц ею або чуж олож ником ” (Г РН П , т. 2, с. 290);

Коли шумен за чарку,

то брапия за кварту

— „д о си ть стар ш о м у дати зл и й п ри клад, то вже його ш д в л ад ш ш д у ть д а л Г (ГРН П , т. 2, с. 290). Д о складу у к р аш сь к и х пар ем i й уходять н азв и ч ен щ в ргзних орден i в, зокре- м а езу н сько го . Taxi ви сл о ви п озн ач еш п о си л ен о ю експреслею, очевидно, тому, щ о в у к р а ш с ь к ш лш гвокультур1 л ек сем а

езут

, oxpiw свого прям ого н о м ш ати вн ого значения „1. Ч л ен католицького черненого о рд ен у „Товариство Icy ca” , щ о е н ай р еак щ й ш ш о ю й н ай во й о вш и п ш о ю оргаш зац1ею католицько! ц ер ви ” , м ае щ е й п ер ен о сн е зн ачен и я з актуал1зованими н егати в н и м и сем ам и „ т д л 1 с т ь ” , „ ш д с т у п т с т ь ” , „д в о л ш б сть” ; „2. П ро ш дступну, ш длу, л и ц е \п р н у лю дину” 14, nopißH.:

Вт Сзутюм тдшитий

— „Х итрий, дво ли ч н и й ч о л о в ш ” (ГРН П , т. 2, с. 124);

О, то хитрий езут

— „О б лесн и й , ш т р и га н т ” (Г РН П , т. 2, с. 124). П о с у п , д р у ги й лекси ко -сем ан ти чн и й B apianr слова

езут

у наведе- н и х п а р е м1ях у ж и ваеться я к експресив, сп ром ож н и й створю вати ек сп р еси вн и й про с и р тексту, xpiM того, в його cклaдi е ем о щ й н о -о щ н н и й 1нгред1ент, щ о р еп резен туе н егати вн у оц1нку. З а гал ьн о в1дом о, щ о б ш ы ш сть cni в в у к р аш - сь к ш MOßi з е м о ui й н о -о ц ш н и м i н грсд1ентом м аю ть н егати вн у семантику. Е к сп р еси вш сть под1бних лексем В. Ч абан ен ко у м оти вован о поясню е тим, щ о „лю ди н а в св о ш а к ш в п i й öopoTböi з yciM п отворним , злим , ворож им , непри- й н ятн и м для ïï ж и ттев и х щеал1в п о с п й н о ш укае все н о в и х i н о в и х засоб1в в1д п о в1дно'| м овленнсво! експ реси , а В1д так п о ст ш н о зб ш ьш уе к ш ы й сть ц их 3aco6iB” 15. П о п р и п ереваж н о н егати вн у о ц ш к у образу свящ ен н о сл у ж и тел я серед у к р а ш с ь к и х п аре Mi й трап ляю ться й ri, щ о в н и х ду х о вш о со б и характери зу- ю ться я к ocBinem , ч е с ш й п о р я д ш люди. Так, зг1дно з паре Mi ею

Бидла служатъ

до т уга i до воза: mu co6i тото бери добре до носа, же мало знати не есть

доста, аще хочет стати чесно до крилоса16,

щ об служ и ти в ц ер к в ^ тобто бути свящ еником , тр еб а до б р е вчитися. О чеви дно, в таком у pa3i вщ буваеться а к т у а л г ш и я сем „осв1чений” , „р о зу м н и й ” . Под1бне п р о стеж у ем о й у п ар ем и

14

Словникукратськог моей ...,

т.

2, с. 497.

15 В. А. Чабаненко,

зазн. джерело,

с. 151.

16 I . Пан ь к е в и ч ,

Збгрка народних твденно-карпатсъких

npunoeidoK

lecma Югасевича з

р. 1809,

[в:] „Науковий збфник Товариства

„Просвта”

в Ужгород!”, Ужгород 1929, т. VI, с. 10.

224

Не каждый, иапося учить, може бути священик, пан або чернецъ, але може

бути чесний чоловт, у церкви добрый твецъ, чтець17.

З а св щ чен н ям I. Ф р ан ­ ка, ви раз

Пт на тото i е, щоб прахтики розповюав

хар актер и зу е свящ ен и ка я к осв!чену р о зу м н у особистю ть, щ о м ож е дати ш ш о м у сл у ш н у пораду:

„BiH

м ае все в и ш у о с в и у й м ож е сказати щ о сь п ро ш и р ш и й свгг” (Г РН П , т. 2, с. 723). А вторсью сп о стер еж ен н я щ одо позитивно!, хоч i не часто!', к он отац п образу св ящ ен н о сл у ж и тел я збш аю тъся з дум кою Т. С вердан, яка, зд ш сн ю ю ч и анал1з п ар ем ш , з1браних1. Ю гасеви чем , зазначае: „Н еси о/и ван ою е в п евн е ш сть у тому, щ о

На корч.ш не глядай попа, але хлопа

— зазви ч ай в у к р а ш с ь к и х присл1в’я х вщ о б р аж еш не зовсзм доброзичлив1 вщ гу к и про n o n ie, зреш тою , й сам е слово

nin

в у к р а ш с ь к ш MOßi набуло зн еваж ли ви х конотагий, н а вщ м1ну ввд п ози ти вн о конотованих cn ie

священик, отець, духгвник

i под.” 18. О тж е, п ар ем ш н и й ф о н д у к р аш ськ о ! м ови, заф ш со ван и й у зб1рках, д ем он - струе тяж ш н я до в ер б ал п ац п негати вн ого о бразу св ящ ен н о сл у ж и тел я н езал еж ­ но в щ його сан у й к о н ф есй ш о ! п р и н ал еж н о стт

BiH

к он ц еп туал

i

зуеться я к ж а;ибний, нещ ирий , ч и сто л ю б и в и й й сереб ролю б и ви й , бай д у ж и й до лю дського горя тощ о. 1рош чна о щ н к а я к приходського свящ ен и ка

i

його д р у ж и н и поп ад

i.

так

i

м онаха, очевидн о, п оясн ю еться тим , щ о в н ар о д н ш свщ ом остз ïx сприйм а- ю ть н асам п ер ед не я к п о сер ед н и ю в ]\пж Богом

i

м и рян ам и , а я к власн е гр ппних лю дей.

У п о д ал ы п и х p o зв iд к ax актуальним буде д o cл iд ж eн н я сп ец и ф ш и в е р б а л г ш ш в у к р а ш с ь к и х

napeMiax

ш ш и х конце m i в, щ о входять до концепто- сф ер и „Релпля” .

Н. Ш д д у б н а

17Там само.