ТОРГОВЛЯ ЖЕМЧУГАМИ.
КОМЕДИЯ В IV Д1ЯХ.
Написав
Григории Цеглиньскии.
У ЛЬВОВ!, 1897.
Коштом Редакций „3opi“.
3 друкарн! Наукового Товариства 1мени Шевченка шд зарядом К. Беднарского.
Ą-Ж
OGfl/^/')354
Осип Калитка, панок.
Теодора, его ипнка.
Маргйка ) .. ■■
ОлъГа / 1ХД1ТП'
IX Д1ТИ.
Олена, lx т!'тка, стара панна.
Борис Ыгунець, молодий урядник.
Анттн Точка, вщставний урядник, сусТд Калиток.
Юлгя, его жшка.
Анночка
Леонгд [акадеийк]
Симеон Головка, кандидат адвокатский.
Андрей Бйунецъ ) Борисов!
Катерина, его жгнка J r 1 Галя, слуга у Калиток.
Костя, слуга у БИунщв.
Шсланецъ, служба склепова, возъний.
Д!е ся: Д1'я перша i четверти у Калиток; д!я друга у Тонок; д1я трета у БИунщв. [Mi® дгею другою а третою мпнае мгсяць часу]. — Час: тепер.
Декорация. Съвйплиця у Калиток, з головними дверми входовими, лгвобгчними i праеобечними до побгчних комнат.
Обстанова старосьвгтска г як у зажиточних людий.
Сцена перша.
Калитка. Точка.
Калитка [сидишь на софп i переглядае пилъно часописи, гцо в безладнгй купг лежать перед ним на стол!].
Точка [ходить по съвгтлици]. Нема нтчо?
Калитка [важко]. Нема.
Точка. Глядггь в новинках.
Калитка. Та я там гляджу, нпн! вже по раз третий. Нема н!чо. [Кидае часопись г все важко]. Оттак гляджу вже пятин piK, день за днем, раиок за ранком i год! доче- катись. Недоля тай год!'!
Точка. А ви бували-ж де в Till справ!?
Калитка. Де я не був, де я не благав! Був у самого пре
зидента, секретаря, референта, всТх nocnie наших пере
ходив. Б!да тай год!!
Точка. Хвалити Бога, що хоть чолов!к за свотм не потре- буе ходити. Мы Симеон, — ви-ж знаете, що Симеон Головка заручений з моею Анночкою.
Калитка [живо]. Hi, не знаю; ви мен! шчого не казали.
Точка [важно]. Заручений вже в!д року. Ми сего нткому не казали, тайком Тх заручили, щоб уйти всйяким обмо- вам, коварствам, сплетням, як те звичайно бувае. Отже Min Симеон, — бо так вже на певно можу его назвати, — то единий чолов1к. Скшчив права, поробив хсппта, всту
пив на практику адвокатску; леда день перебуде прак
тику, отворить канцелярию i стане чолов!ком, без шчпйого заходу, просьби, ласки.
Калитка. То але!
Точка. Ваш Борис мабуть пошкодив co6i тим, що гуляка великий.
Калитка. Де там, сус!до I Се найпорядшйший молодець в сьвтп. Як его вс! настоятел! хвалять : i добрий i справ- ний i спойбний...
Точка. А чому-ж его не !менують?
Калитка [опускаючи руки]. Така вже доля наша.
Точка. А в!н вже що у вас взяв?
Калитка [махае рукою].
Точка. Взяв?
Калитка. От радше не питайте.
Точка. Скаж!ть, то i вам на серцю полекшае.
Калитка [з тиха]. Та взяв...
Точка. Богато?
Калитка. До трох тисяч золотих.
Точка. Ilpo6ir, я за т! грош! три доньки вхддав би. А в!н — так нараз взяв?
Калитка. Та де нараз! Помагали на академи!, полагали, як складав кпита, — о, тогд! нас наибыьше коштовало;
ми було налагаем на !спита, а в!н налягае на грош!, кождий !спит треба було заплатили. Пойм помагали ще на практиц!, — i так вложилось до трох тисяч золотих...
Точка [суворо]. О, я би свому i сотика не дав. Маете знати, що як м!й Симеон почав у нас бувати, ми его нав!ть не приймили н!чим. Стара бувало аж ридае: я — н!, тай н!. Доперва як осьв!дчив ся, попросили перший раз на гербату. I тепер нераз оповщае про сво! такси, манатки, потреби, видаткп, — я лиш слухаю, тай в душ!
м!ркую: говори здоровий, я вже знаю, куда ти зм!- ряеш. Але мене не тдыдеш. Маете знати, я свого будучого зятя люблю, як найр!дн!йшу дитину, для него маю все, — але аж на вес!лю. Така моя засада.
Калитка. А як вам перед вес!лем вт!кие?
Точка [живо, переляканий]. Хто вт!кне? Що вт!кне? Ка- ж!ть, ви мабуть щось знаете!
Калитка. Я? Сохрани Господи, я н'Учопсько не знаю, я лиш так coói.
Точка [прийшовши до себе]. Маете знати, що д-р Симеон Головка, Miii будучий зять, то дуже честний чоловУк.
Калитка. Часом i найчестнУйший вт'Укае.
Точка [лихий]. Даруйте, сус'Удо, ви хиба не знаете д-ра Симеона Головку. Але я вам що иншого скажу. Як ви молодца, так як я,, тримаете з далека, нУчим ему не над- скакуете, нУякими забагами, прибагами i завдатками, мо
жете бути певш, що его вяже до вас не материяльний хосен, не сподУвана мамона, але те Удеальне, небесне звено, що називаесь любвою. Противно, як ви коло мо
лодца надскакуете, его золотите, ему платите, ходите, просите, ■— Bin стане здуфалий, вас co6i злегковажить, i такий звичайно при першУй-лУпппй нагод'У втУ’кае.
Калитка [зривавсъ, з осшрахом].Хто вт'Укае? Борис мав би втечи? npoóir, сусУ'до, ви мабуть щось знаете.
Точка. Я н'Учого не знаю. Знаю лиш те, що купований зять н'Учого не варт.
Калитка [вгдотхнувши, своб{дншше]. Але-ж, сусУ’до, помУр- куйте: як не дасте вп, Bin пУде деинде, i або пропаде, або наробить довив, що отеля в двое тУлько заплатите.
А так, давши, ви маете зятя i вУдсотки в кешенп. Га?
Точка [нервово]. А як втече, то взяли вУтри i зятя i капитал.
Сцена друга.
Попереднг. Маргйка, Теодора, Оль/'а [входятъ головными].
Маргйка [вбйае перша]. Татуньцю ! Татуньцю! Чи вп чулп ? Борис Уменований комУсарем.
Калитка [радыно]. Що? Де?
Теодора. В мУстУ вже вс'У знають. Так нас поздоровлялп...
Точка. В часописях нема н’Учо.
ОлъТа. Мае бути в нинУшних теле?рамах.
Точка [до Калитки]. Ану гляд'Уть в телеГрамах.
Калитка [шукаючи в часописи]. Сеть, есть! [Читав].
Борис БУгунець Уменований комУсарем... Слава-ж тобУ, Господи I
Маргйка. Mas телеГрафУчно заУменований. Раз слава!
Точка [на боцг]. Ось богацке щасте! [В голос] В тайм случаю складаю сво! благожеланя, насамперед вам, панна MapifiKO, дай вам, Боже, всьо, як наилучше, а потчм вам, родич!, що д!ждали ся тако! пот!хи в д!тий. А раджу не пиняти i скоро вес!ля справляти, бо чейже тепер н!чо не стане на завад!. [До Ольги] А ви, Ользуню, не жур!ть ся, прийде i на вас черта. Найтяжше, як то кажуть, первый вийти замуж, а друга вже й сама йде.
Олъ/а. Я тим i не журю ся. Маю час.
Точка. Час не час, ви-ж ровесница мое! Анночки, a i e'f години до в!нця почисленЕ
Олъ/а. Я не лакаюсь хоч i сам!й остати. Сьв!т великий.
Живе тЕтько, поживу й я, коби лиш ум!ти жити. [Вгдхо- дитъ на лгво].
Точка. Правда, правда, ви все поступовЕ Але я жаднпц хоч i поступовш панн! не в!рю. Слово говорить ся, а замуж !де ся. Пращайте, сус!доньки, пращайте!
Я cniniy под'Тлитись сею новиною is сво!ми. Пращайте!
[Вгдходитъ в головт].
Сцена трета.
Ио передт. Олена [вибггае з правого боку].
Олена. А бачнте? Не на moim стало? Що вам зашкодило стати в потреб! молодому чолов!кови, тепер маете все:
i зятя i честь i становище. [Сумно] Не так се si мною було. Як би мен! родич!, царство !м небесне, не пожа- лували були юлькасот золотих, я би ниш панею була, господинею...
Маргйка. Чекайте, т'Тточко, чекайте; прийде ще i на вас черга.
Олена [важко]. О, вже! [Надгйно] Але Господь ласкавий!
[Жваво] Тепер же, гайда до вес!ля i хвилиночки не те- ряти.
Теодора. Се правда.
Калитка. Правда, правда; Борис все говорив, що зараз па
!менованю в!дбудесь в!нчане. Проте нема що пиняти.
Мартйка [жваво]. Перше всего виправа. Ход!м зараз до склеив.
Теодора. Я-ж мушу передше о кухни подумати.
МарШка. То я з йткою niay i з Олы“ою.
Олъ/а [з лгвих]. Мене лишйь тенер, бо я мушу наукою занятись.
МарШка [до тгтки]. То ми сам! тдемо.
Теодора. Але i я мушу бути при йм.
Олъ/а [я. в]. Ви шд!ть i замовте: нехай сюда принесуть, пойм вибирати-мемо вс!.
Mapitma. Так добре. Ход!м йточко!
Олена. 1ду, зду, лиш приберусь троха. [Виходитъ в правг двврг, потлм убрана по выходному. виходитъ з Маргй- кою в головн!].
Сцена четверта.
Попереднг.
Калитка. А ми, дружпнонько моя, ось так зробимо: ти зай
мись д!лом в кухни, а я вже напитки беру на свою го
лову: спроваджу вино, спущу в фляшки, замовлю пиво, горьтку i все проче.
Теодора. Я гадаю, що вей'ле треба справити, як наложить, бо ще друга д!вчина е в хай.
Калитка. Розум^еть ся. На сила-ж гостий нам чпслити?
Теодора. Передше мусимо знати, сила гостии запросить тамта сторона.
Калитка. Мусимо ще нин! Бориса запитати.
Теодора. Чому его ще нема?
Калитка. Не дивуй ся сему, дружпнонько моя. Таж вш по 1менованю мае тисячй орудии. Мусить представитись CB01M настоятелям, погхати тут i там, подякувати; се за- няте не аби-яке. Може аж вечером покажесь.
Теодора. На всякий cnoció, нам числити що найменше на сто oció. I у них фамшя численна, i наша велика.
[Ваче пригадавши собг] Господи, мен!-ж би за дробом на село написати, качками, шдиками. [До Ольги] Оль- зю! Ользю! У нас д!ла йлько, що голова сохне, а ти сидиш та лиш пишет.
Олъ^а [виходитъ з лгвих]. Я вам у всяким д!л! поможу, майнко, але через те науки переривати не можу. Ви-ж
знаете, що я сйнчпла учительску практику та хочу до
!спита зголоситись.
Теодора. На що-ж тоб1 всего того?
ОлъТа. На те, щоб не сидгги даром та вижидати, аж хто змилуесь над! мною, але на всякий случай мати свое м!сце в сьвт, в котр!м би i самому прожити можна...
Теодора. Ти сама проживати: така хороша i учена i богата ? ОлъТа. Се д!ла в н!ч!м не змшяе: мушу сидгги i чекати, як кожда инша. А хто заручить, що я дочекаюсь, якого я хочу. Звичайно ймаесь, от що попаде, щоби на леду не остати. Я так не хочу. Micro сидгги та вижидати, я хочу вчитись i вибороти co6i житло, на всяк случай само- стшне, в горожаньскп!, народней служб!. Явить ся такий герой, як я хочу — добре, я кину службу i п!ду за НИМ, — ЯК Ш, жити-му, ЯК КОЖДИЙ Ч0Л01ЯК инший.
Теодора [збираючи раменами]. За мене того не бувало.
Калитка. Я е! розум!ю, дружинонько моя: се пуст! мрп ниншних закрутйголов, десь то я читав за них в Газет!.
Нехай спробуе, побачить, що служба не для дгвчини.
ОлъТа [вихиляючись з лгвих]. А тшько вже служить.
Калитка. Не хочу я бачити то! жшочо! служби. Служба — то лиш для мужчин. [Чути дзвгнок] Але хтось дзвонпть.
Сцена пята.
Попереднг [без Олъти]. Шсланець [з листом].
Шсланець [входить головними]. Пан комгоар Б!гунець кла- няють ся i посилають сей лист. [Biddae лист з пер
етонем в серединг].
Калитка. А то в!д пана ком!саря. Дякую! [Добувае мошо- ночку i дае ему за дорогу]. Кланяй ся пану комгоарови i скажи, що чекаем на него. [Шсланець вгдходить в го- ловнг].
Калитка [втгшно, з листом в руках]. Бачить ся, даруно- чок для наречено!. Помацай, дружинонько, перстенець!
Що за серце у того чоловпеа, яка н!жна увага! Серед тыько занятш в!н памятае на наречену першу. Лиийм се так, аж прийде Марпгка, сама соб! розпечатае.
Теодора. 1Цо то за вт!ха буде!
Сцена шеста.
Попереднг. МарШка, Олена [входятъ головними, за ними юрба лавочног служби з лг'ктевими товарами на плечах.
Вег стають в глубинг оцени рядом коло дверий головних].
МарШка. Вибрала на раз! лиш на сукн!. Вернула скорше, бо зустршула на дороз! Борисового хлопця. Казав, що лист прин!с.
Теодора. I в лист! щось.
Олена. Цевно щось до в!ночка — даруночок. Гей, гей [Важко згтхае].
МарШка [скоро]. Де-ж в!н?
Калитка, Теодора [подаючи разом]. Ось, ось маеш.
МарШка [живо розривае. Вог стаютъ цгкаво навкруг нег; — лавочт купчики стоять в свогм рядг, в далекгм фот.
Читаючи — по хвили]. А! [Кидав лист на землю, сама паде на крыло, заслонюючи лице руками].
Калитка, Теодора, Олена [з переляком]. Що се?
ОлъГа [вибггаючи з лгвих]. Що тут сталось?
Калитка. Щось мабуть в лист! найшла.
ОльГа [пгднимае лист, читав в голос]. Високодостойн! до
броди ! Дрожить рука i тремтить серце, коли пишу отсей лист. Сегодня обявив я родичам свою кршку i непо- хитну волю подружитись з moim найкрасшим i наймилш- шим маревом житя, панною Марыкою. На жаль, зустр!в я з lx сторони такий onip, такий гр!мкий протест, що за- грозили мен! в!дмовою свого благословеня. Родич! суть то! думки, що те подруже не в!дпов!дае мому Tenepini- ному становищу i загородить мен! дорогу до дальшого щастя. Думка, на всякий случай, хибна, однак не помо
гли з мое! сторони в! толки, н! просьби и! мольби, и!
слези н! риданя. Родич! були, одним словом, неумолим!.
Навикшп з малку !ти все за волию родич!в, !х волю шанувати наче волю божу, не можу i не сьм!ю затро- ювати !м л!та старости сво!м опором, тому есьм прине- волений в!дказатись в!д мого найдорожшого бажаня i най- розк!шн!йшо! над!!, — руки панни Мар!йки. 3 то! причини звертаю з важким серцем нещасний символ нашо! в!рно- сти, i остаю до смерти непотшений — Борис.
Калитка, Теодора, О лена [разом]. А! а!
ОлъГа. Ось вам купований зятик!
Маргйка [ледво тднявшисъ, cnocmepiiae лавочку службу].
Ай, в!дправте !х! [Виходитъ на лгво].
Калитка [до служби]. 1д!ть co6i з Богом!
Калитка, Теодора, ОлъГа [пгдводятъ Маргйку до лгвих дверий; потЗм вег окргм Ольги i Маргйки вертаютъ].
Служба: 1-ий, 2-ий, 3-ий. Що ? Не буде вес!ля!
Служба: 4-ий, 5-ий. Яка шкода! [Boi виходятъ].
Сцена сема.
Попереднг.
Олена [важко — до себе]. Ось готова ще одна старою пан
ною зктати.
Теодора [виглядаючи в лгвг]. Що тут тепер робити ? Щоби хоть не розхорувалась!
Калитка [ходячи злющо по сценг]. Я, я убю его!
Теодора. Тако! неслави д!вчин! напод!яти!
Калитка [я. в.]. Щоб я его дктав!
Теодора. Може передше людий порадитись?
Калитка. Добре. [Кличе в правг deepi]. Галю! Галю!
Галя [являем].
Калитка. Попроси з гори пана Точку. Bin саме тепер дома.
Але скоро, скоро!
Галя. Сейчас! [Виходитъ в головт].
Теодора [дивлячисъ в лгвг дверг]. Боюсь, що вона не пере- живе того.
Калитка. А що вона робить?
Теодора. Мл!е-омл!вае. О ! О ! Олена. Мушу i я пгги до не!.
Теодора. Т!тко, ви не виходггь до не!.
Олена. Чому?
Теодора. Ваш образ д!бе ei. [Виходитъ на лгво].
Олена. Ага, тому що я стара панна. Було i з! мною таке.
Якось пережилось.
Сцена осьма.
Попереднг. Точка [вбиае головними].
Точка. Що тут зайшло?
Калитка [подаючи лист]. Читайте, сусТдо ! Олена [згтхае].
Точка [прочитавши]. А що, суй’до, не на moim стало ? Калитка. Про Бога, радьте, що тепер робити?
Точка. Тому я казав, сус!до: все — лиш гроший не давайте.
Калитка. Але радьте, радьте!
Точка. Знаю я !х вс!х, як лихий шелюг. Кождий глядить, щоби що зарвати. Але Точка не такий.
Калитка. Але радьте, суй’до, радьте!
Точка. Ану спитайте мого, чи хоть сотика д!став?
Калитка. То все правда, але що тепер робити?
Точка. Що ту довго радити ? Позивати, тай конець. То за- в!д, обмана, крад!ж — сам! кримшальн! р!чи.
Калитка. То радите позивати?
Точка. I то сейчас. Я би таку нев!ру застромив на самий сшд до кримшалу, та надслухував лишень, чи ще дихае.
Калитка. Але як се зробити?
Точка. Знаете що ? Ан! я, ан! ви на правах не знаемось.
Ич треба в!ддати адвокатови. Як раз приходить мен!
на думку м!й будучий зять, д-р Симеон Головка. Я его вам зараз покличу. Як в!н ему ради не дасть, то хиба нема правди на сьв!т!. Я !ду. [Хоче йти].
Калитна [затримуючи]. Чекайте, сус!до ! Сьвят! слова ваш!, i я на все пристаю. Але може би передше спробувати мирно! дороги ?
Олена [до себе]. I я так думаю.
Калитка [живо]. Хто се сказав: i я так думаю ? Точка. Що, миритись з таким баламутом ?
Калитка [несъмгло]. То есть, не миритись, але так перемо- витись, порозум!тись, може в!н ще верне ?
Точка. Про мене, можете й миритись, если вам на те честь ваша i повага позваляе. Аде кожде помирене мае сво!
усл!вя: а хто !х красше уложить, як не адвокат? Мо
жете ему i се сказали, все пов!рити, що лиш думаете, —
а я за него руну, як за себе самого. Побачите, що то за чолов!к? То не Борис! [Виходитъ в головт].
Сцена девята.
Олена. Калитка. Теодора [стае в лгвих дверях].
Калитка [дрожачи, бгжитпъ на лгво]. Дружинонько моя!
Точка радить позивати. Вже шшов по адвоката.
Теодора. Так скоро, дружинонько моя ? Може було передше з Борисом поговорили?
Олена. I я так думала: шти, спитати, може ему що дати...
Калитка. Тггочко, серденько, як би ви так пшли i з ним розмовились ?
Олена [з негодованем]. Що? Я — до кавал!ра? [Шдходитъ на право].
Сцена десята.
Калитка. Теодора. Точка, за ним Головка [входятъ головними].
Калитка [на гх вид]. Пропало!
Точка. Отсе ми. [Представляючи] Mifi будучий зять, д-р Симеон Головка.
Головка [чоловгк студений. прямий, резонний. До Точки, але в голос]. Даруйте, доброд’Гю! Перший характер тут в! при ч!м. [Кланяючись, до Калиток] Д-р Симеон Го
ловка.
Калитка, Теодора. Та ми знаем! не в!д нин!.
Калитка. Прошу, сТдайте! [Сгдаютъ вег окргм Головки].
Головка [стоячи]. Я тут зав!званий на пораду правну.
Калитка. Так есть.
Головка. В таюм раз! р!ч мусить бути ведена дов!рочно.
Калитка. Се значить...
Головка. В чотири очи.
Точка [сьмгючисъ до Теодори]. 1накше: ми тут непотр!бн! обое.
Калитка. Але-ж прошу, липпть ся! [До Головки] Вони i так знають все.
Головка. Даруйте, правний порадник, то так, як л!кар: му
сить знати вс! слабости. А радше, як сновщник: мусить
знати вс! rpixn. А слабости i rpixn не виявляють ся радо — при сьв!дках.
Точка. Мае рацию.
Калитка. Але я до жадного rpixa ан! слабости не почу- ваюсь.
Головка. То шчо. В д!скреци! сила нашого дов!ря.
Точка. Я !ду. [На бога]. Перший раз зятеви уступаю. [До Калитки] Можете ему si вс!м зв!ритись. Повтаряю, я за него ручу, як за себе. Пращайте! [Шдходитъ в головнг].
Сцена одинацята.
Попереднг.
Калитка [do вгдходячог Теодори]. То хоть ти, дружинонько, лиши ся.
Головка [до Теодори]. Пан! можуть лишити ся. Pin i вас дотикае. А займ, пристушм до р!чи. [Сг'дае].
Калитка. Вп знаете комкаря Бориса Бпунця?
Головка. Поб1жно.
Калитка. Вам в!дом! его в!дносини до мого дому.
Головка. Здебиьша.
Калитка. Мп вже готовились до в!нчаня, бо так було уло
влено, що зараз по его 1менованю в!дбудесь вес!ля.
Головка. Розум1ю.
Калитка. Тимчасом читайте. [Подав лист].
Головка [читав].
Теодора [важко згтхае].
Головка [прочитавгии]. Отже ви хочете розпочати проти него кроки правы?
Калитка [несьмгло]. Та — так.
Теодора. Ми би просили, чи би не можна передше як пого- дитись; може бп Борис вернув, бо то така неслава.
Калитка. Так, так; мп би просили.
Головка. Се заложить в!д обставив, чинниыв обосторонних.
Bin вад давна заручений з панною Маршкою?
Теодора. На р!здво буде пятий pin.
Головка. Чи заручини вадбулись так co6i в круз! родипым, чи були сформуловаы в якхм акт! правым?
Калитка. Се-б то...
Головка. Чи прп Tin акт! були обговорен! i питана маетков!
обох сторш.
Теодора. А на що сего?
Головка. Се мен! треба.
Калитка. Та що-ж та!ти ? Ми обовязались ему помагати, як i иомагали доси, отеля дати в!дпов!дне в!но, дещо на- личних гроший на початку, ну а по напЯй смерти лишити д!тям все, що маем. У нас всего двое д!тий. Кому-ж ли
шим, як не !м?
Головка. Се надто загально. Мушу мати !нформаци! точ- Hifinii. Сила в!н дотепер у вас шдняв?
Калитка. До трох тисяч зр.
Головка. Маете на се докази правш ? Калитка. Кождий сотик зависаний.
Головка. Записки не доказ. Можете на се присягнути?
Калитка. Та як би до того прийшло, — можу.
Головка. Що ви розум!ете шд в!дпов!дним в!ном?
Калитка. Значить в!но таке, щоб в!дпов!дало его становищу, а чести нашого дому.
Головка. Сила ви розумЯли шд наличними гршми, т. е. тими, що навиваете на початок.
Теодора. А то все треба знати?
Головка. Так есть.
Калитка. Так зо два тисяч! зр.
Головка. А вкшци, що розум!ете шд тим екв!валентом, що мав припасти ему по вапЯм найдовпЯм в!ц!?
Калитка. Се, бачите, наша реальшеть, отсей д!м, котрий припаде колись нашим донькам по р!вшй части.
Головка. Варпсть сего дому?
Калитка. Се год! сказали. Я дав за него десять тисяч, але нин! в!н бкльше варта. Реальности тшли в гору.
Головка. Необтяжений?
Калитка. М!й д!м обтяжеаий? Н! сотика на н!м довгу.
Головка. Ви позволите, що для достов!рностп всего я за
гляну до книг табулярних.
Калитка. Прошу, овиЯм.
Головка. Ще одно. Чи Борис знав о тих вс!х материяльних користях, як! ему мали припасти.
Калитка. Чому н!? Пераз об т!м говорилось.
Головка. Позвольте ще одну подробицю: чи таку саму частку мали ви в пропозициУ i для другоУ донькп?
Теодора. РозумУесь.
Калитка. Кривдити не хочем жадно'У.
Теодора. Хотяй Ольз'У i не в го.ювУ се. Вона, щоби лише вчитись.
Калитка. Для науки всего впрУкаесь.
Головка [на боцг]. ЕксцентричнУсть.
Теодора. А на що вам с'У всУ дрУбниц'У потрУбнУ?
Головка. Тепер вам скажу: щоби дУйти i вислУдити УнтенциУ нинУшного злочпну. I з сего, що чув я, а об чУм не маю найменшо'У причини сумн'Уватись, бачу, що УнтенциУ зло- чину не були материяльно'У натури, бо л'УпшоУ партиУ вУн не найде в ц'УлУм мУст’У, а лиш i то виключно лпш — морально!, значить: вУн нУ'коли не любив вашо'У доньки.
Калитка, Теодора. А, а!
Головка. Се виходить льончно з цУ'лого ества д'Ула: як довго потребував материально! пУдпори, трпмав ся вас, — по заУменованю не потребуе шдпори бУлыпе, тому вУдходить.
Отже моральних Унтеяцпй не було нУяких.
Калитка. Так виходить.
Головка. А позаяк кождий чоловУк в его вУц'У моральнУ Ун
тенциУ мати мусить, а Ух тут при паннУ МарУйцУ не було, то мус'Ули бути деинде, значить: вУн любив ся в кУм иншУм.
Калитка, Теодора. А, а!
Головка. I я в дальним 6iry сл'Удства дУиду, в кУм.
Теодора. А то би було ц'Укаве.
Калитка. Тепер шукае певно протекцпУ...
Головка. 3 сего виходить дальше, що мирне полагоджене дУ'ла серед сих обставин неможливе. Се би було [з наго- лосом\ найбУльшпм пониженем вашего досто'Уньства, ва
шего Уменп, а що найважнУйше, — чести панни МарУпки.
Калитка. Правда, правда!
Головка. А я кажу щпро i отверто: що я до такого д’Ула руки не приложив би — н'Уколи. Во прошу вас, добродУУ, злочин сей не лишень дотикае вас, але посередно i нас.
ВУн збезчестив стаи наш i Умя в очах кождо'У честно!' родинп, перед лицем котро'У кождий з нас ходпти-ме вУд тепер з пятном намУреного злочпну на чол'У.
Торговля жемчугами. 2
Калитка. Так есть.
Головка. Мирились з ним, значить — годитись на злочин, значить — оираздувати его штенци!, значить — 1ден- тиф!куватись з ним, значить — сказати: я i ти однакй Калитка. Та так.
Головка. Проте ели паньство схочете, я виступаю проти него з всею ршучостию i з щлим апаратом в руц!, який нам лишень подае процедура карпа. Злочин виявити, доказали, напятнувати, покарати могу, — мирились н!.
На се мен! сов!сть не позваляе. Я скшчив. [Встав].
Калитка. Та добре, добродпо, ви его покараете, але що буде з нашою Маршкою ?
Теодора. Вона не переживе того.
Головка |з вагою]. То квестия пиша.
Калитка. А о не! нам найбмьше ходить.
Головка. Се квестия нова.
Теодора. Вона нин! ледво жива, коли ще н!хто не знае, що-ж доперва, як все стане перед судом?
Головка [ходить по сценг; по хвили]. Позвольте, доброди, що вас запитаю, чп Маршка була дуже за ним?
Калитка. О, дуже, дуже!
Головка. Знаете на пенно?
Теодора. А хто-ж се може знати. Але в!д пяти л!т вже при- впкла, вжилась з тою думкою.
Головка [став, ргшучо]. Hi, н!! Вона не могла такого чо- лов!ка любитп. Сто раз!в н!. Позвольте, доброди, мен!
хвильку з нею поговорили. Над!юсь е! покршити.
Калитка. Ай, доброд!ю наш!
Теодора [в лгвг дверг]. MapiflKO! Мар!йко! Ходи серденько на хвильку до нас!
Сцена дванацята.
Головка. Маршка [входить вельми прибита]. Калитка, Теодора [по хвильцг сег оцени усувають ся на лгво].
Головка [поважно]. Панно Маршко! Прпходжу вам зложити сердечш бажапя до нин!шно! хвил!, бо яко щирий при
ятель вашо! родпни уважаю сю хвплю за найщаслившшу в вапйм житю.
Марийка [плачучи, кидаем на кргсло, закривае лице ру
ками}. Ой, пане!
Головка [по хвили]. Ваш жаль i смуток, панно MapifiKO, доказуе мен!, що я впбрав невластиву дорогу. В тайм раз! приймйь сердечний жаль i сочуте до нпншного нещастя, яке вас постигло, i будьте пересьв!дчей, що симпати! добрих i честних людпй по ваши! сторон!.
Марийка [все плаче].
Головка. Однак, панно Маршко, я прпходжу до вас не д$- шень яко приятель, але i яко адвокат, значить : не 'да- шень si словом, але i д!лом. ''
Марийка [розкривае о«]. Л'.
Головка. Може бути, що я не в сил! так складно йк^зати i слова позолотили, як хло нншпй, за ле я ум!ю дЦати.
Маргйка. Що се значить ?
Головка. Значить, если хочете, щоб pin ставшась"йг^стала назад, союз роз1рванпп навязав ся назад, — я’/ё в сил!
зробити.
Марийка [живо]. Ви се в сил! зробити?
Головка, бели лиш прикажете. Прошу приказатп, "а чолов!к той, що вам перед хвилею завдав найтяжшу обиду а те
пер десь безжурно гуляе в весел!м кружку? -за одну годину буде при вас. .*'•)•
Маргйка [закривае очи]. !
Головка. Прошу лиш приказатп, а чолов!к той, що, — як я нпн! пересьв!дчив ся, — н!коли о вас не думав, що лиш вдер ся в ваше дов!ре, щоб его наче злочинник вико- ристати, а пойм покинута, — за однус.мить буде у ва
ших шг...
Марийка [лргзб плач, нервово]. Н!, я не хочу.
Головка [оживляючим чим раз]. Панно Марйко, прошу розважити, може вам жаль за чоловпеом, що через йлько л!т манив вас фалшом i облудою, для котрого було н!- чпм йябво ваших голубих очип, цьвй вашого лиця, щи- pici'b вашого серия, а лиш вс!м i вс!м — ваш rpini.
Маргйка [живгйше]. Hi, я не хочу. •
Головка [тяжко]. Панно Маршко, прошу розважити, може вам шкода того чоловша, що так. довго лестпв ся коло вас, як довго ему треба було, — а як и!, злет!в до пн- шого раю, до пншого неба.
Маргйка [нервово, mynae ногою]. Hi, я не хочу, я не хочу на очи его.
Головка [спокпЬю]. В таим раз! я добре зачав, що зложив вам бажаня до нин!шно! хвпл!, бо ся хвиля освободила вас в!д найтяжшого ворога, в!д пут, що би були вас скували на в!ки, в!д камшя, що би був вас придавив своею бездушною вагою, в!д морозу, що би був заморо
зив найкраспй цьвгги ваших думок i чувств.
Маргйка. Але що тепер люди на се скажуть?
Головка. Честн! стануть по нанйй сторон!, — а про нечест- нпх нам байдуже.
Маргйка. Але таких б!лыие на сьвт. Як мене возьмуть на язики...
Головка. В так!м раз! на язик знайдемо язик, на слово — слово, на руку — руку, на погляд — погляд. Я би хо- т!в зустршутпсь з кождим...
Маргйка. Все вас не буде коло мене.
Головка [поволгг, сердечно]. Ось i приходим до найважн!й- шо! точки. Панно Маршко, я хот!в би як раз бути все при вас. Я хот!в би уладити co6i жите так, щоб в кож- д!й годин! i кожд!й хвили бути прп вас, стати вам охо- роною, помочию, шдпорою, — а ви мен! осолодою житя.
Маргйка [зривае ся]. Ви ? ви ? Головка [дуже спокгйно]. Так есть.
Маргйка. А що-ж Аиночка на се скаже?
Головка. 3 панною Анночкою не вяже мене окр!м приязни н!чого бьтьше. Прошу само! поспитати.
Мар1йка [збентежена]. Боже Miii!
Головка [приступав до нег]. Панно Маршко, я понимаю ваше положене, тому i не жадаю врдповщи в!д вас. Ни- н!шня хвиля за важка для вас. Я по вцповщь зайду колинебудь. А тепер пращайте i будьте пересьвадчеш, що л!пшого друга не знапдете в!д мене. [Цглуе ег в руку.
На боц/] Тнтабуляция переведена, лпшаесь лпш екста- буляцпя в суйдствк [Пускаесъ в головнг].
Маргйка [вгдводитъ его].
Головка [в дверях]. А я забув попращатись з родичами.
Сцена тринацята.
Попереднг. Калитка, Теодора [являють ся в лгвих дверях, за ними] ОльГи. [В правых стае] Олена.
Головка [живо]. Мое поважане, доброд!ям ! [Кланяе с я i ви- скакуе в головнг].
Маргйка [вертаючи ей) него, плеще радгсно в долонг].
Калитка, Теодора Що вы казав?
МарШка [втггино]. Bin осьвадчив ся мен!.
Теодора [радгсно]. А, а!
Калитка. |до публики]. Отсе адвокат! Не даром Точка его так хвалив.
ОлъГа [з негодованем]. Нечувана комедия!
Олена. Хвалити Бога, уратована душа. Не казала я: наи
лучше все залагодитп мирно ?
Калитка, Теодора, Олена [обгймаючи Маргику i весело гуторячи, вгдводягпь в лгвг].
Заслона паде.
Декорация: Сьвгтлиця у Точок. Обстанова звичайна, але чиста i гарненъка. По середин? входов? deepi головнг, лгво-
руч до бгчног комнати.
Сцена перша.
Юлгя. ^Анночка.
Анночка [нагана, жвава дгвчина]. Казали тало, що М арыка так дуже плаче. Я не знаю, за чин ту так жалувати i побивались?
Юлгя [зачудована]. Як ло? Не жалувати за наречения?
А що-ж д!вчпн! дорожше, як не наречений?
Анночка [вередливо]. Мен! Борис зовсш не подобав ся.
Юлгя. Чому-ж н!? Молодий, пристойнип, уложений, чемний навшь для старших пань; зовсш хороший чоловш.
Анночка. Але сыюхованець такий. Де тчлько явить ся, за
раз шднимаесь рент. 3 усего сыт ся: з себе, других, молодих, старик, з всего, що д!есь в mict!, краю, словом з цГлого сьв!та.
Юлгя. А вжеж i се красно, як кавалГр у Mie так панночки бавити.
Анночка. Се мене наибьльше гшвае. Так, як би з нами вже не можна розумно поговорили о сьвгг! i людях, тшько видумувати жарти, сьм1хи, комеди!, — гратись наче з ляльками.
Юлгя. За лее твы наречений поважней.
Анночка [нагвно]. Правду сказали, i вш мен! не дуже по нутру.
Юл1я [лиха]. Айно, 6ifi ся Бога, що тп говорит? Тамтой тоб! не нодобаесь, бо веселий, — сей знов не по нутру, бо поважний. Вередуй, вередуй, ■— так як Олена осядеш.
Линочка. Та я так не вередую дуже. Але скажггь сам!:
як прийде, об н!ч!м не говорить, т!лько о сво!х д!лах, судах, процесах. Та як вже зачне з татом процеси роз- бирати, — то я лише сиджу та нишком поз!хаю.
Юлгя. Розумнпй чолов!к. Ти того не розум!еш, тому сиди i слухай.
Анночка. Алеж бо се нудно дуже. Я би хотала также об ч!мсь поговоритн.
Юлгя. А об ч!м же будете говорптп ? О там, що вш розу- м1е, — ти не розум!еш; а об там, що би ти розуипла, — вгн знов не буде розумши. бго д!ло инше, а твое инше.
Анночка. Яке-ж з нас буде подруже, як ми так складно не розум!емось?
Юлгя [лгрично]. Або подруже на се, щобп балакати та по- розум!ватись. Дитина ти ще, та не знает житя. I я так колись думала, що як вийду замуж, то поживу, погуляю.
Тпмчасом i не спамяталась, як сталось инакше. Ось яке було мое житя. Рано в ранц! зриваесь чолов!к, поснТдае, тай !де до канцелярп!. Верне з канцеляри! утомлений, пооб!дае ’ тай ляже в!дпочатп. Встане, вине каву, тай знов !де до канцелярий Верне змучений, повечеряе, тай сшшить до л!жка, бо рано треба вставатп. М!ж тим сха- пуеш ся ранком i ти, бо треба снТдане зготовити. Нотам пряч i готов об!д. Вотам пряч i готов каву. Потам пряч i готов вечеру. В межихвилях вхопиш дещо, пошиеш, направит. Так ннов день за днем, хиба в нед!лю колись i сьвята бачилось знаемпх i сьв!т божий. Отсе коротка
!сторпя мого житя i мое! забавп...
Анночка [з жахом]. Страшно нудно.
Юлгя. Що-ж робити ? Така вже доля наша. Хвала Богу i за те.
Анночка. Я би вже вольта бути сама урядником.
Юлгя. А де-ж то можна?
Анночка. Суть вже ж!нки докторами, професорами, адвока
тами, навггь i — послами.
Юлгя. Але не у нас.
Анночка. I у нас вже суть учительками, урядничками на почтах i телеУрафах, дУловодчпцями по промислових i тор- говельних заводах..,.
Юлгя. Пркий сьвУт, як вже того прийде чшатись.
Анночка [весело]. А чого-ж скорше чшатись?
Юлгя. Та вже скорше хозяйства.
Анночка. А як котра не мае хозяйства?
Юлгя. За чоловУком дУстане.
Анночка. А як котра не мае чоловУка?
Юлгя. Най Уде до родили, своякУв.
Аггночка. А як нема своякУв?
Юлгя [нетерпляче]. То най Уде, де хоче. А ти вибпй собг з голови тотУ дурнип,!', та займись сво'Ум д'Улом. От шитя сто'Уть тУлько.
Анночка. Ще пошию.
Юлгя. Леда хвиля прийде Головка, вес’Уля зажадае, бо вУн вже, чую, канцелярию отвпрае. Що тод'У зробиш?
Аггночка. Кину думки, тай зачну шити.
Юлгя. ЗвУдкиля тп о тих професорах та докторках довУ- далась ?
Аггночка. ВУд ОльУп, у не'У так! книжки е.
Юлгя. Ольз'У ще тУ дурнпчки дарую, вона не мае нарече- ного. Але ти маеш нареченого, тому пильнуй, з чого колись жити-меш.
Аггночка [сьмгхом]. А якже нареченого пильнувати?
Юлгя. Я тобУ вже нераз казала; прибрались, причесались, пригладились, бути милою, привУтною. Ти знаеш, у нас маетку нема, все залежить вУд твого розуму.
Анночка [все весело, где до зеркала]. Що-ж робпти? Як пильнувати, то пильнувати. Щоби, не дай Боже, i мент не вт’Ук. [Вгдходитъ на лгво].
Юлгя [велъми перелякана]. Проч би ся казало! Во Умя отца i сина. [Хрестигпь ся]. Коби хоть не вимовила в лиху годину! Господи, як я за не'У бою ся. Коби вже раз те вес'Уля ско'Улось, десять лУ'т проживу довше.
Сцена друга.
Юлгя. Точка, [входить головнггми].
Точка. Ще не вернув Головка?
Юлгя. Нт ще.
Точка. Щось довго у Калиток забарив ся. Наварили-ж coói Калитки квашк Добре im так, нехай би не були зятя купували.
Юлгя. Ей, що би я там чужим лихом журила ся, як 6 свш клошт.
Точка. Який клошт ?
Юлгя. А з пашою Линочкою.
Точка, [певчий себе]. Е, дурниця! Я за свого не бою ся..
Гроший не вздв.
Юлгя. Але я бою ся. Як почула про ту халепу у Калиток, то в мен! аж душа нотахла. Така халепа ripiu ешдеми!..
Точка [успокоюю'шсг]. Дурниця ! Дурниця!
ЮлИя. Ага, дурниця. У Калиток були грош!, та вт!к, а у нас нема Н1'чо: як згадаю, аж мороз ио спин! йде.
Точка [все впевняючггсь]. Дурниця, дурниця. Головка не- Борис. Головка статок. А де статок, там честь, характер., Юлгя. А найнрше, що наша Анночка така непроворна. Зо-
BciM coói того подружя не бере до серия, як треба.
Точка. То зле. Що-ж вола co6i гадаб ? Такого чолов!ка не найде так скоро.
Юлгя. 1 я in то кажу: такого триматись руками i ногами- Точка. Розум1бсь. Мушу i я з нею поговорили. Така пар
тия другий раз не лучить ся.
Юлгя [лячно]. Деж Bin так довго барпть ся? Щоб его слу
чайно Калитки не переходили!
Точка. Не жури ся. Я его там яко зятя представив, щоби случайно для Олыи не перейняли.
Юлгя. Ай, се було розумно.
Точка. Вже я знаю, що роблю.
Юлгя. А ти так его щ'лком певний ? Точка. Як два а два — чотирн.
Юлгя. Я щось не можу впевнитись. Bin тепер канцелярию отвирае, а о весктю не згадуе. Чи TOÓi що згадував?
Точка. Мен! и! -— а вам?
Юлгя. Hi.
Точка. А Анночц!?
Юлгя. Также н!. Яка-ж ту певшсть?
Точка [трохгг збентежений]. Гм, правдопод!бно хоче все- уладили, а пот!м доперва женились.
Ю.ия. Дав би се Bir. Але в!н о coói так мало говорить, наша Линочка така неповоротна, коби хоть вона знала, як д!'ло сто1ть. [Тихше] Ату, щоби був бодай що-трошка взяв в задатку!
Точка [спускаючи з своег певносгпи чим раз. На боц’Т]. 3 того внходить, що даватп — зле, не давати — также зле;
чолов!к не знае, на ч!м стоить. Господь знае, як до тих зят1в прибиратись.
Юлгя. Я би гадала, час такий непевний, може би з Голов
кою поговорити, та д!'ло по божому скшчити. Лекше стане нам обо!м.
Точка. Правду кажеш, любочко. Я сегодня ще з ним пого
ворю. [Хвилъка надуми]. Мушу поговорити. Теиер i я щось дрожу...
Сцена трета.
Попереднг. Головка [входить головними].
Головка. Здоров! були, доброди moi! Точка, Юлгя. Здоров!, здоров!!
Точка. Як же ся скшчила справа Калиток?
Головка. Хорошо.
Юлгя. Погодять ся ?
Головка. Се заложить в!д обставин.
Юлгя. Мен!’ здае ся, що наилучше, як би таки помирили ся.
Зв!дки Борис возьме т!лько гроший в!ддати?
Точка. I я так гадаю.
Головка. О помпреню вже з то! причини не може бути бе- с!ди, що ту заходить всяк! знамена нам!реного злочину.
А злочин не мирить ся, а карае ся.
Юлгя. То нема над!!?
Головка. Наименшо!.
Юлгя [встаючи, тручае Точку з боку].
Точка [вгдкашлюе].
Головка [обзираючисъ]. Панни Анночки нема?
Юлгя. Що плько вийшла. Я ei зараз иокличу.
Головка. Злишно, доброд!йко, бо я в с!й хвили маю д!ло до нашего доброд!я.
Юлгя [на боцг]. Слава-ж тоб!, Господи ! [Виходитъ на лгво].
Сцена четверта.
Точка. Головка.
Головка [серйозно]. Перше всего маю честь подати вам до
ведомости, доброд'Ую, що я постановив вже отворили кан
целярию. Заким однак поступлю на той ризиковнпй шлях самостшного жиля, хот'!в би я покшчити вс! мо! д!ла личнц значить оснувати co6i огнище домове, значить подружитись. Вам звастнц доброд'Ую, мо! намгреня згля- дом панни Анночки.
Точка [дуже радий]. Що талько ми о т!м сам!м говорили з Юл!ею. Видко сам Господь благословить д!ло наше, коли так щасливо складаесь.
Головка. Тим радший я, що з вашо! сторони зиаходжу таку roTOBicTb.
Точка [я. в.]. О ми з щлого серця рад!. Прошу лишень назначили час, коли вам допдно...
Головка [перебиваючи, ' зимно]. Передше однак хотав би я д!знатись близше о усл!вях того подружя.
Точка. Що-ж ми тут маем о якпхсь усл!вях говорити. Ми знаемо вас, а [цглуе его] ви знаете нас, тай дал!й в бо
жий час.
Головка. Ви знаете, добродТю, пословицю латиньску: clara pacta claros faciunt amicos.
Точка. Серед тако! родини як наша, всяк! пакта ршають ся одним словом: що наше, ваше, — що ваше, наше.
Головка. Вже яко правник не ножу бути то! думки, добро- д!ю. Я власне хочу знати точно, що наше, що ваше.
Точка. Ви знаете донечку нашу, Симеоне, — позвольте в!д тепер так себе називати. Вона у нас одна, одинока. 6!
мн ховали як зУничку в оц!. Ми е! виховали, впобразу- вали, як могли найкрасше. Вона скшчила 8-клясову школу, семшарию, здала матуру з в!дзначенем, я вам зараз сьв!доцтва покажу. [Зриваесъ].
Головка [затримуючи]. Здишно, злишно, доброд!ю!
Точка. Я вам таки мушу показали. [Шукае в столику, по
казу е].
Головка [бере съвгдоцтва, i не переглядаючи кладе на столг].
О мора-лыйй сторон! д!ла я зовс!м нересьв!дченпп, мен!
ходить больше о его сторону матерпяльну.
Точка [на боцг згтхае. До Головки]. Не пожалували ми !й дотепер, не пожалуем i на будуче. Вона-ж все наша дитива. Що дало, дано сво!м д!тям, не чужим.
Головка. Яко контрагуючн! сторон! ходить власне о здеф!- тйоване того нездефшйованого: що.
Точка. Дальше дамо !й виправу, яку сама co6i вибере. Або лучше ви co6i всшльно виберете. Бож i вас т!шпти буде, если все в хат! буде теля вашого смаку i вашо! впо- доби. [На лгво. кличучи]. Неправда-ж, Юльцю? [Встав].
Головка [затримуе]. Даруйте, доброд!ю, ми ще не сли
чили. Ви права в подружю акцеденс важний, але для мене обоятнпй. Я хочу знати, якою движимостию або недвижимостпю розпоряджати-ме моя будучи подруга яко своею питоменною i впключною власностию в напйм, с. е. нас oooix господарствк Мушу вам при ciii нагод!
заявити свш погляд на подруже. Я не з тих, доброд!ю, що в женщин! бачать ество нпзше, рабиню шдчинену чолов!ковп морально i материально, — противно, яко чоловш доступу стою за совершенним р!вноуправненем жшок, за !х цыковитою независимостию, проте гляджу, щоб i моя будуча подруга, яко олицетворене тих 1дей, входила до мене — материально щлковито независима.
Точка. KpiM сего дамо на початок все, що буде треба, т. е., що буде можна. Ми не з тих, Симеоне, в!рте нам, що выдавши дитпну з дому, умивають руки, наче задово- леш, що ся позбули. Заступи нас Боже противно, справите нам все найбыьшу приемшеть, як в кождш по
треб!, хоть би найдр!бн!йш!й, прибишете до нас.
Головка [встае]. Просить, доброд!ю: всяка запомога р!ч понижаюча. Я жив без не! дотепер, то i в будучностп не буду оглядатпсь за нею я, а тпм менше моя подруга.
Просить, що серед таких обставив...
Точка [тайно, обтираючи пгт з чола]. В таим раз! мушу вам в!дкритп посл!'дну тайну, що е! доси в сёрцю носив i колись вам неспод!ванку готовив. Я маю — пол!цу асекурацийну...
Головка [дивить ся на годинник]. Вращайте, доброд!ю, i просить, що серед таких обставив уважаю подруже з панною Анною за неможливе. Прошу звиьнити мене в!д слова i поки-що, уважаю всяк! тут навязан! з’обо-
