Ч. 80, Львів, четвер, дня ЗО. вересня 1915. Рік І
8 а гравняею :
В Німеччині . . 28 мар.
В Амерпцї . . . 8 дол
* якшжх держа». фр
примірника
6 СОТ.
ЕА ПРОБІНИП
8 сот.
В заняткх територіях
4 коп.
о--- □
Умови передплати у Львові:
На рік . . . • 18*~ К.
, півроку • • 9 - •
в чвертьроку 5- - . . місяць . . . Г80 ,
В краю і державі:
На рік • • . ... 24’— К.
. півроку • • і 2’— « , чвертьроку • 6*— . , Нісяѵь . . . 2'40 а
РехдямаШї вільні від п»ч- т о їв ї «плати. Рукописї прий- мавть ся лиш оплачені, а звер
тають ся тіль** «ажиїщі і за
стереж ені.
.Українське Слово" про
дають асї бюА» по цілім драю.
Адреса: Редакції й а д міністрації : Л ь в і в , Руська 3. Експедиції:
Бляхарська 11.
Цїна оголошень»
За оголошення числимо ва одношпальтову стрічку або її місце 20 сот. Надіслане 50 сот.
»а стрічку, » оповістках <0 с., я редакційній части 60 с. По
відомлення про вінчання, зар у чини і т. п. Р50 К. за стрічку, найменше 4 К. Дрібні оголо
шення ва слово 6 сот.,наймен
ше 60 сот. Слова товстим або роастріленжм друком числимо подвійно. Сталі оголошення за окремо» умовою. — За вміну
адреси платить сч 50 сот.
волТтачаа, екѳненічйо-сусйлыа а літератури Газета.
Виходить що-дня рано.
X
І І! ■ V (І НІ!
Львів, ЗО. вересня 1913.
Воєнні бодїї, що зі силою хмарэлэ му перевалились зонад нашу «емлю, ли*
шили иа собою пожарища, цвинтарі і пустку.
Московський наїзз, що сбою важку руку клав перед усім на всьо. що укра
їнське, спричинив — мало сказано — о- слабленне нерву вашого життя в краю, приніс нам в слід за тим зовсім зрозу мілу знеохоту, що до нинішнього дня ва- готить над нами. Наша суспільність осла блена до певної міри, навіть розбита. Вже з вибухом війни одні з конечности, другі без потреби покинули край, .та пішли на більше або менче гіркий хліб еміграції. Ті, що остали, переживали під московським панованнем днї, яких спомин ще нині мо
розить кров. Богато з них пішло на кі
нець „етапним конвоєм" в далеку дорогу над непривітні береги Оба та Єнїсея. Ще інші станули рано в боєві ряди; богато - 8 них полягло головами... і се одинокі,
що с п о в н и л и свій обовязок.
Земля наша сплила кровю, та нині не пора на плач і жаль. Близьке рік ди
вили ся ми, як праця нашого народу, його добро тай добуток наше! куль
тури ставав пустинею Та хоть ще і нині бють під небо кервав* луни огнїв годованих нашими хатами, хоть ще нині по придоріжних ровах розмоклих волин ських шляхів гинуть а голоду і втоми наш: селяне прогнані нагайками з рідньої хати - для нас пора опанувати роапуку і ставати до роботи.
Відбудова нашого життяі Велике сло*
во, що замикає в собі великанський труд, гіґантичну роботу, на виконаннє якої тре
ба богато, богато рук І Чи стане їх у нас?
А робота мусить бути виконана за всяку пїиу. Бо на нашу виаволену з під мос»
ковського ярма землю надсуває друга [ хмара... А ми знеможені, розбиті иез’ор- | ганїзовані. нема в нас кадри, щоби до
повнити ряди.
Основою нашого народу в органі
зація, а основою організації є о д и н и- ц я. Тому нам треба під нинішню хвилю тямити, що у нас кожна одиниця мусить бути здорова, сильна. Тому нам треба тямити, що на кожньому з нас тяжить відвічальність перед будуччиною.
Перед всіма нами стають ті завдан
ня і обовязки, що кличуть сильного, щоби не давав погибата слабшому, що кличуть ситого, щоби поділив ся з убогим, що кличуть енергійного, щоби організував працю в краю, відважного, щоби ширив відвагу, а всіх нас разом взивають до, згоди і від всіх кас жадають великої Лю
бови.
Проминули довгі місяці, що розсно- вували над нами чорні думи, перелетіли дні радости га одушевления — в очі за
зирає тверда дійсність, реальне життє, що хоче вернути на давню природну до
рогу Тому по місяцях смутку ’ жалоби, ас днях весїля і радости/ приходить чер
га на рівновагу і розум.
Не придавила нас брутальна стопа наїздника, не зломила нас благодать та- рельо-подвірних мурів ні тут, ні там; ми лише ослабли, хвилево знемоглись. Але свідомі завдань, яких жде край, нарід, ми мусимо таки завтра досьвіта ставати до роботи — відбудовувати та організувати давне життє, вирівнувати прірви, яку між нашою суспільністю вижолобив 10 мі*
сячний наїзд. — Словом треба * негайно реконструовати давне життє. — В той спосіб відбудованнєм всіх публичних ін
ституцій складаємо перед народами Ев*
ропи іспит 8 нашої зрілости, як народу.
Бо годї нам забувати, що приверненне
порядку у східній Галичпт, Відбудова зни*
їденого краю — то ще не всі завдання, які на нас вкладає війна.
Союзні війська вже нині заняли ча
стину давних українських земель, що сто
яли довгі роки під московським ярмом. — Туди летять нині наші думки — туди прийдеть ся незадовго спрямувати і наші сили і поділити ся не одним з братами, що пережили довгі роки під опікунчими крилами білого царяі
Др. Осип Назарук.
Російський відворот.
М ісце постою І. куріня У. С. С
- В ересень, 1915.
( З м і с т : Як виглядають сліди російсь
ких військ. Згарища та рабунки. Чи є проти них спосіб? Снопи й діти. Радість на руїнах. Чи дзвонять тепер дзвони на^
галицькій Україні? X йугпет ройагбѵѵ....
Одна політична рефлексія па основі без
посередніх вражінь).
Мабуть не богато дивпїйших проти- венств може собі представить уява лю
дини, ніж ті, що лучагь ся з відворотом російських військ.
Руїни, згарища й попелища значать сліди утечі армії царя, що йшла »визво- ляти« галицьку Україну. Тай грунтовно-ж
»визволяла« вона її. Від майна й здоро- вля і житт.я Навіть снопи мужицького збіжа на полях спалені. Понуро вигля
дають ті розмірно невеличкі чорні слїди згарищ на місцях, де стояли копи. Дале
ко понурійше, ніж навіть згарища міст 1
2 >УКРАІНСЬКЕ СЛОВО* з пня ЗО. вересня Ї015. Ч. 80.
сіл. Маетъ ся подібні вражіння, як при огляданню трупів дорослих людей і дї- тей. Оба вражіння жахом проймають душу. Але при огляданню дїточих трупів скльнїйше від жаху звенитъ струна жа
лю, що немов говорить: вони ще не на
жили ся на світї...
Спалені снопи на бідних мужиць
ких нивах, межами покраяних. Понурі свідки дикости царських військ. Від ча
сів жорстокого завойовника Ірляндїї Кромвеля не бачила Европа системати
чного нищення навіть плодів на полях*).
Царські війська зрабували також основу селянського господарства — ху
добу. Без милосердя виганяли все, що знайшли. Заплакані селянки оповідали мені, що й козаки та салдати забирали навіть останню корову споміж дїтей, ко
трі з плачем відпроваджували свої кор- мителькн. Був тільки один спосіб охо
ронити ся перед рахунком: більший ха
б а р . Але й сей спосіб не все був пе*
вний. Бо царське лицарство й гроші брало й худобу забирало.
На полях лежать іще тут і там не- похоронені трупи людей і звірят. А пе
ред нами вють ся під темними, дощем навислими хмарами, ліниво підіймаючи ся вгору, стовпи чорного диму. То росій
ські війська »увільняють« під зиму насе
ление галицької України від усякого за
хисту й можностк прожитку. Просто ва
жко представити собі, що буде з тим населением, як держава скоро не прийде йому з помічю. Воно очевидно вигине в полї та серед руїн і грабованих осель.
А тепер представте собі на тім тлї чорної нужди й необтертих слїз веселі звуки музики й ликуючий народ. І та ве*
селість зовсім не удана. Вона щира, до сліз щира. Радуетъ ся бідний народ, що забрали ся московські »освободителї«
галицької України. Ся радість на згари
щах і руїнах, серед осїнної слоти, під хмарним небом така дизна*дивна. Мабуть небогато дивнїйших подій, можна зустріти в життю.
Московське роззвіріле козацтво за*
тратило вже останки людських почувань.
Воно вбиває на полях навіть ранених са*
нїтгтів. Обуренне на козаків між нашим стрілецтвом величезне.
А що найеильнїйше за московсько
го наїзду зробило вражіннє на наш на
род в увільнених околицях? Розумієть ся, крім його власного зубожіння. Для мене було се зразу несподіванкою. А пре
цінь, як вдумати ся в се питание, відпо
відь не дуже здивує. Бо той гноблений чужою навалою народ мусів мати якийсь збірний вислів свойого жалю, І тому найсильнїйше зробило на нього вражіннє
— забранив дзвонів з його церков. У кождім гелі і міСтечку й місті, яке я пе
реїздив, оаовідалп мені селяне й міщане між першими своїми болями, що »Мо- скаль чаші дзвони*. А вони так І спо’б'аад* ся радісного гомону тих дзво
нів на знак освободження від »освобо- дитедїв*. Я зустрічав ся з формальними легендами, набораї створеними, що мо
вляв тут або там наше військо відобрало від Москалів дзвони сеї або тої церкви й ыде&доцх •> зоставить їх на своїм місці.
Осо4джяс перейняте сею спра
вою. Воио ’ мл;ної Ініціативи 3 докла*
дно ожжеус, яг ЧсскалТ піймали дзвони В да&йапо пгрховвлх веж, я* жавони Валяли чл авмдю і розбивали ся,
£Х часом уддкадш -ід сходе гм перед Мо
скалями ДКХЙ КОВША 8 ДДВОНЖК.
Скдеьѵа-ж тут рЬгоомажТтних релї- ййно-наоіональних яри чин складаєте ся
•) цр«<мяо вражав уваждя- вість стрілі-дів, котрі, як навіть
мусить «£ стратегіям» арвчяж усунуте копі , н і не виїдать Гх, тіаькя переносять зв
^цйШ місця і вы о в укладайте*,
на заінтересованнє населення загальною справою! З тим лучать ся численні ви
падки відмови присяги на вірність росій
ському цареви.
При сій нагоді слід звернути увагу теоретиків т. зв. лівих партій на необро- бленне питання про значіннє церкви в нашім національнім життю. Ся прогалина в нашій політичній теорії становить одну з найбільших недостач її. Застерігаю ся отсим проти підсування мені якихсь тверджень у сій справі, хочу тільки звернути увагу на значіннє сеї справи;
досі національні рухи м а й ж е всі були оперті о свою церкву. Пригадую тут тільки історію відбудови балканських держав, історію боротьби Ірляндїї, Польщі.
Зовсім неприпадкові слова чудового своїм болем польського гимну*:
буїїіемі рохагбхѵ, 7. к и г х е т кг\ѵі [ЬгаІпіе|
По СіеЬіе, Р ап іе, Ьіце іеп £ЇО8«...
В часї великих переворотів ломлять ся ріжні інтереси народнїх мас, остають у своїм тріванню тільки найсильнійші.
До них належать релігійні. Се факти, з якими треба числити ся.
П ів н іїй -ж іМ авистанї.
ч Сучасна війна виявила надвнча&ну вагу і зн ачін н є в іл ь н о ї м о р ськ о ї к о м у н ік ац ії для госп одарської і політи чн ої независимости кож ньої держави.
Володарці океанів АнГлїї вдалось г.
деякій мірі обмежити свобіднпй рух на морях оое}»днїх держав, і се досить дій- маючо відбило ся на господарському ж ит
тю союзних імперій. Та найтяж че від билось ое на, Босії. Найбільша сухопутна імперія світа найш ла ся і з за недостачі незамер зяючої прПстанї у безвихідному положенню, не будучи в с-промозї, як слід спожитку вати своєї надмірної ріль- ної продукції, ані користуватись вповні підмогою своїх союзників на полї вій
ськової справности.
Одинокою, тепер свободною пристаню Цвляєть ся Архангельськ на Білому морі, одначе т а пристань може бути уж ита че
рез 5 —6 місяців в році. Поминаючи не- виносимі кліматичні услойнни, Ар
хангельськ замерзає на повних 5 міся- и#в, а через 2 місяці* пливаючі криги у- неможливляють всяку комунікацію. Крім Гого, та пристань є злученр. з Росією тіль
ки одною одноторовою зедїзницею до Вологди. Розуміють ся, що тою зелїзни- цвю не можна, перевезти й дрібної ча
стини {юсійського збіжа, призи пленного Ця вивіз до АнГлїї і Франції.
Перед війною, .КОЛИ СТОЯЛО ОТВОрОѵМ Балтійське і Чорне Море, мав Архан
гельськ тільки підрядне значиш». Голо
вне його призначенця до того часу бу
ло — бути осередком для цийр-зу дерева 8 ПІВНІЧНОЇ Босії. ПІД ИПЗВДМ зглядой не іЩдержѵжн. Архангельськ порівняння з
їщщими рюсійсьЦЦМм: пристанями ^орного й Касгоіськоію Морщ.
Ндавдїймо водний щ п ьа піднесла ту занедбану присваПь до еиропейсіМхго вна- чхнДОі. По зЩіЛзевлбе ДАфдавель, Архан- х'ед^одес і Влэдидоодсйс сошли одидаікиМв рОС&ЙБ^ЕСГП тфЦстЦНямИ ЩО МЯІЮТЬ ДО
з О й й в й й ї, що нжймешше так дойго. я® довго лѳдеці гори не аяйДОу-
до них вдостуну.
П о л у д а м .черев БдДйрацюеадцц £ЬМ№
1 КНИДОЭД 5ДО- й Зж учеетх ЙВВЖХ 10.000 й іх ь о
* Ж $се» І £ >
еійських промислових осередків? змусило Росію спрямувати довіз на, Архангельськ.
Я к довго море не замерзло, має та при
стань величезну вагу для Росії, Влади
восток набирає значіння доперва зимою.
З початком війни зрозуміли в Ро
сії, як, надзвичайно цінним може стати А рхангельськ і тому по замкненню Дар- данель пороблено старання, щоб ту при
стань і серед зими зробити пригожою до уж итку. Закуплено в Канаді два ве
ликі кораблї, щоби серед ледових обла
стей Білого моря промостити дорогу до пристані. І в самому Архангельську пра
цювали ті ламачі вповнї вдоволяючо, та у вузкому доступі, що лучить Ледово .Море з Білим не могли вони нїщо вді
яти і вже з початком грудня треба, було перервати комунікацію. Воеж 'гаки про
довжено ужиткіованнє пристані о 2 мі
сяці.
З хвилею нового розпочаття кому
нікації з весною доставленими’ із загра
ниц! товарами завалено береги Двини, бо зелїзнкця не могла, їх навіть в більшій части вивезти.
Війна виявила; багато ошибок, росій
ського правительства. Дивно виглядає, що держава., яка при будові зедїзничих ш .іяків найбільш руководилась стратегіч
ними зглядами, не вибудувала що най
менше двоторівки до А рхангельська.
Правда — Росія має ще # инші при
стані над Ледяним морем, на півострові Кола далеко кориснїйліі під кліматичним зглядом від Архангельська. Та до сього часу не зроблено ніяких кроків, щоб їх зужиткувати. Аж підчас війни зрозуміли в Росії далекосягне значіннє тих при
станей, коли ледяні поля замкнули до
мну ло Аогангельська. ЇІпичиною сього було те, що в часі мира Росія мала да
леко догїднїщі і кращ е у ладжені при-,
•'.танї на Ва.дтійсьЦому і Чорному Морі.
Тому й не думало про північні пристані.
Лід економічним зглядом вистарчала для північної Росії рйжсьюв і лїбавсьяа при
стань і тому нікому не приходило на думку подбати про вільні пристані* па мур
манському лооережю.
Пистані Балтійського моря відтято від океану. Дїбава. від 8. мая ср, в силь
них німецьких руках.
І стало ся тац, що зимою до Архан
гельська, замкнена, дорога, а пристані* на мурманському аобережю не мають зелїз- нмчого получения.
Найважнїщою з тих пристаней, є скате римська із сусіднього александрів- СЬІКОГО. Від якогось часу у ладжено там воєнну пристань з цілю служити за; під
ставу російській ф.тьоті* на, випадок, ко- тиб підчас війни Реваль і ДГїбаву відтято від океану. Та поминаючи обставину, ЩО у ладженим тої „воєнної- пристані" по
ступало дуже звільни, до тепер не вибу
довано ще эелТзничоГо получения і тому створення - ще й торговельної пристані в тому місці було би без значіння.
В падолисті минулого року задумано в Босії злучити Ровацімі з «Штеринсь- кою пристанню зелїзничою лінією. Еова- нїмі є найбдизчою зелїзничою стадією
в Фінляндії, віддаленою вад єкатеринсь- Юої прИстаііІ о км. Задумувано збу
дували сю лінію при помочи австрійських і німецьких воєнних бранцїХ одначе по застаною вцяло верх цересиддаення, що щепор ту ДЇ8&Ю я® вдасть ся збудувати.
Бооу>сівсь ся, на будуче дума<є росій
ський уряд іФаИр&вити всі ті ошибки, а поки-що Босія буде в зимі й на далі відтята від своїх союзників.
—ч •
Ч. 80. «УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО» з дня ЗО. вересня 1015.
З
УРЯДОВІ ВОЕНВІЗВІДОІЛЕННЯ.
З ГОЛОВНОЇ АВСТРІЙСЬКОЇ КВАТИРИ з дня 28. вересня 1915.
На російськім ронтї.
Неприятель загроженнй над Стиром австро-угорськими та німецькими вій
ськами окружением, був приневолений нокинути свою офензиву в волинській области кріпостей, що коштувала його тільки жертв.
Російский відворот тревав цілий вчерашній день та допровадив неприя- тельські війська аж за Путулівку. Наші армії були 8а ним в погоні. В борбах з задними сторожами на схід від Луць*
ка наші війська полонили 4 офіцерів, та 600 жовнірів.
Над Іквою та східній Галичині по
ложение не змінене.
На італійськім фронті.
На фронті в Дольсмітах відкинули ми нині рано ручнимц гранатами не*
приятельський атак на Сої сіє і Воіз.
Вчера знова острілювали Італійці шпи
таль Червоного Хреста в Ґориції та ки
нули на него 50 гранатів, дарма, що се заведение хоронене було женевським прапором, — зі згляду на се, що не могло бути ще зовсім опорожнене. В відтинку Добердо наш огонь ударемнив зусилля неприятельс.ького атаку зверненого на
М опіѳ йеі 8ѳі Виві.
На сербськім фронті.
Огонь нашої артілерії перешкодив неприятельським фортифікаційним пра
цям над долїшною Савсю. Кріпосні ар- мати в Бєлгороді кілька разів острілю
вали безуспішно місто Земунь (Землї'н).
Заступник ш ефа Генерального Ш табу цільний маршалок-поручник Ф . ГЕФ ЕР.
г
З ГОЛОВНОЇ НІМЕЦЬКОЇ КВАТИРИ.
з дня 28. вересня 1915.
На східнім фронті.
Вчера на південний захід від Двин- ська відкинені Москалі старали ся задер- жатись на положених в заді станови- сках, та і там ми їх заатакували і від
кинули. На південь від озера Джикала йшли бої кіиницї. Армії генералів Арца та Айхорна по 4 битві від Виль- ном, - — ПІС НЯ ИПТ"!)! ягель з і«
став відкинений поза лйпю Сморгозї - Вишнів, полонили 70 офіцерів, 21.800 жовнірів, .здобули 3 гармати і 72 маши*
позі кріси. Окрім сього взяли ми ве
лику длбичу, котру як паз обчн си д еть ся.
На південь від Сморгонь наш атак поступаючи в півшч]іО2Схлднім_ напрямі від Виш н е в а проломав неприятельські станови ’ і; ми полонили тут 24 °фіце--
рів і 3500 жовнірів та здобули 9 масли
нових крісів.
Мостовий причілок під Баранови
чами після бою дістав ся в наші руки — причім взяли ми 550 Москалів в неволю _____Група військ генерала Лїтцїнгера здобула перехід через С-тир понище Лу
цька. Під тим натиском Москалі на пів- ‘ ніч від Дубна є на цілому фронті в від- ворот і»
На західнім фронті.
Неприятель і вчера стара в ся про*
ломати нашу боєву лінію, — та всі його змагання були безуспішні.
В богатьох місцях поніс він болесні втрати.
Англійці біля Ьоо5 розпочали новий наступ, котрий рівнож остав без успіху.
В наслідок нашого на них атаку виска
ли ми не лиш досить значну область, але полонили також 20 офіцерів та 750 жовнірів.
Число бранців взятих в, тім місцн в неволю зпоелр до 3597 людей; ми зло- були дальших 9 машинових крісів.
Під БоисЬеЗі Ап%ге5, Коїііпсоигі і
на цілому фоонтї и Шамп-інїї аж до підніж а Аргонів француські атаки відки
нені. В околиці Зопаіп неприятель не числячпсь з терєном, вислав у бій кін- ни цю, що /понесла тяжкі втрати, та втї- кла.
В Аргонах, щоб поправити поло
жение виконали ми малий атак під ГіІІс- гпогіе; вислідом сього атаку було пій- маннб 4 офіцерів та 250 жовнірів.
Ми знищили мінами узгірє під С о т - Ьгез та неприятельски; становиска на ш и ро ко му фронті.
НАЧАЛЬНА УПРАВА АРМІЇ.
Грізна постава Болгарії.
Відень, 27. вересня. З Рущуку до
носять: Б о л г а р с ь к е п р а в и т е л ь с т в о о г о л о с и л о в ц іл ій д е р ж а в і с т а н о б л о г и . Ш к о л и з а м к н е н о , т а п о м іщ е н о в ’н и х в і й с ь к о. II а Ш*
п о р т і в н а в и ї з д з а г р а н и цю не в и д а є т ь с я .
Софія, 27. вересня. Зелїзнич,е полу*
чення З Сербією від вчера перерване.
Відень, 27. вересня. Доносять тут з Софії: М о б і л і з а ц і я б о л г а р с ь к о ї а р м і ї в ж е п о к і н ч е н а. В ж е д о к о- н у є т ь ся с т р а т е г і ч н е у с т а в л е н н я п о л к і в ч ин н о і а р м і і; в ч е р а в і д і й*
ш ов з С о ф і ї н а п о л е б и т в и п о л к ім е н и к н. О л е к с а н д р а І., о н а д і й н о п р а щ а н и й н а с е л е н и е м . Ж о в н і р і є п р и о д і т і в ц іл к о м н о в і п о л е в і м у н д у р и та є з н а м е н и т о з а о с м о т р єн і на зи м у ,
Ліон, 27: вересня. »Ье Рго£ге55»
доносить з Парижа: 3 болгарського по»
сольства в Парижі знято вже болга.:*
ський прапор, посол однак ще не виїха в.
Ьукар9шт, 27. вересня. »А ѴгЬ$«1 доносить з Софії: Сербський посол в а я*
вив Радославову, що він эадля недуга і мусить виїхати на відпустку. Радославов приняв сю заяву до відома, та повідомив посла, що болгарське правительство уді
лило своїм заступникам в сербській Ма
кедонії лиш короткої відпустки.
Париж, 27. вересня. »Таймс« доно*
сять з Петербурга : »Славянський Союз*
візвав Сазонова, щоб він важадав від Болгарії, щоб вона сейчас приняла пред*
ложення почвірного порозуміння та ви*
сказалась про свою політику на будуче.
Союз уважав 8а вказане, вели відповідь Болгари’ буде некорисна, щоб Р»сія ви- слала свою чорноморську фльоту на ту
рецько-болгарську границю, та Гі заняла.
Становиско Греції супроти Болгарії.
Кольонія, 21. вереск я. »Ко1пІ5сНо /еі{ип£« доносить, що грецький посол в Римі заявив кореспондентови часописі Италія?, що Греція буде підпомагати Сербію, наколиб болгарські війська всту
пили на македонську територію. Мимо сьої заяви дуже скептично глядять в Ри
мі на грецькі зарядження.
Базілєя, 28. вересня. »Ва5е1ег Ап- 2еІ£ег« доносить з Атен, що Греція по- зістане невтральною, хиба, що буде вла- такована.
Люґано. З Атен доносять: Перего
вори почвірного порозуміння з Грецією не допровадили до жадного вислїду. Пе
реговорами тими кермує англійський по- сол. Він жадає від Греції, щоб вона зая
вила війну Болгарії, як тільки її війська війдуть на сербську область. На се зая
вило грецьке правительство, що Греція виступить проти Болгарії в тім тільки случаю, если вона або безпосередно буде загрожена, або її інтереси будуть нару*
ш ені. Н а з а п и т , чи в разі входу болгар
ських військ в Сербію, буде загрожена Греція, відповів Вінїцельоз виминаюча:
»Се буде залежати в д обставин*.
Становиско Румунії.
Єукарешт, 27. вересня. Дня 24. с. м.
відбула ся тут мінїстеріяльна рада. Зві*
домлення подають, що міністри одно
душно заявили, що супроти мобілізації Греції та Болгарії румунське прав теть- ство не має потреби зараджувати рів
нож і у себе загальної мобілізації,
Болгарсько - румунське порозумінне.
Софія, 27. вересня, Радославов від
був з румунським послом конференцію, котра допровадила до цілковитої згіднЬ- сти поглядів про політичне положение.
Пересилка римунських товарів через болгарську територію і на відворот буде в будучности відбуватись без перешкод.
Б олгарсько - грецькі переговори?
Букарєшт, 21. версия. З Софії до- носять, що між .Болгарією а Грецією ведуть ся переговори що до відступлен- ня певних грецьких областей Болгарії.
В з а м і н у з а с е м а л а б Г р е ц і я о д е р ж а т и ц і л у с е р б с ь к у о б л а с т ь а ж д о а л ь - б а н с ь к о і г р а н и ц ї. Перего
вори добігають вже кінця, та заповіде ють корисний ви слід.
Російська офензнва вж е п о кін чен а!
Воєнній кореспондент Лвнгоф до
носить з головної кватири:
