Monitor Wołyński = Volin'skij Monitor. Nr 10 (2011)

№ 10 (46) 26.05.2011 Двотижневик

Dwutygodnik

www.monitor-press.com Ціна 1,50 грн

Tutaj wszyscy się rozumieją.

5

str.

8

str.

10

str.

4

str.

3

str.

Тут усі один одного розуміють.

У Луцьку в міжвоєнний пе- ріод була вулиця, названа його іменем.

У Красниставі відбулася зу- стріч директорів 11 шкіл із Рів- ненської області та 11 шкіл із усієї Польщі.

У Новиці – «Innowica»

W Nowicy - Innowica Віртуальна подорож у світ

Генрика Сенкевича Дружба ламає стереотипи

і бар’єри

Wirtualna podróż w świat Henryka Sienkiewicza

Три ковтки Луцька Trzy łyki Łucka Przyjaźń łamie stereotypy

i bariery

W Łucku w okresie międzywo- jennym była ulica nazwana jego imieniem.

Мандруючи Новицею, напрошує- мося порозмовляти із лемківсько- польською сім’єю.

Wędrując po Nowicy wpraszamy się na rozmowę z łemkowsko-polską rodziną.

Нехай у всьому світі війна, тіль- ки б у нашому селі спокійно.

Niech na całym świecie wojna – byle nasza wieś spokojna.

W Krasnymstawie odbyło się spotkanie dyrektorów 11 szkół z obwodu Równe i 11 szkół z całej Polski.

Лемківська земля Ziemia Łemkowska

Głównym celem było przybliżenie mieszkańcom Równego elementów kul- tury sąsiadów – szczególnie czeskiej i polskiej.

Pierwszego dnia, po integracyjnej paradzie w centrum miasta oraz wystę- pach tanecznych zespołów miejscowych i zaproszonych z Polski, odbyło się ot- warte spotkanie z Konsulem General- nym RP w Łucku, Panem Tomaszem Janikiem oraz prezydentem Równego, Panem Wołodymyrem Chomko na te- mat zysków i strat Polski po wstąpieniu do Unii Europejskiej oraz aspiracji i re- alnych możliwości wstąpienia Ukrainy w struktury UE.

Goście z Lublina wystąpili z prezen- tacją przedsięwzięć kulturalnych Lublin – europejska stolica kultury.

Równolegle miało miejsce Forum Wolontariatu z gośćmi z Równego – ze

środowisk biznesowych, artystycznych i kościelnych zainteresowanych rozwojem wolontariatu w Równem. Z Polski przy- jechała grupa wolontariuszy z Centrum Wolontariatu w Lublinie, by podzielić się swoim piętnastoletnim już doświad- czeniem pracy charytatywnej wśród bez- domnych, dzieci z rodzin patologicznych, więźniów i osób przebywających w hospi- cjach i na oddziałach onkologicznych.

Drugiego dnia wieczorem Luczesk Band i gość specjalny z Polski Piotr Ba- ron i Trio uraczyli publiczność dawką jazzu na najwyższym poziomie. Dniom Europy towarzyszył festiwal kulinarny kuchni europejskiej.

Patronat nad Dniami Europy objęli:

Konsulat RP w Łucku, Urząd Miasta Równego oraz rówieńska organizacja charytatywna UNICORDIS.

W

Impreza tego typu odbyła się po raz pierwszy w tym mieście.

Dni Europy w Równem

Дні Європи у Рівному

jj

21

Головною його метою стало наближен- ня мешканцям Рівного елементів сусідньої культури, особливо чеської та польської.

У перший день, після інтеграційного параду в центрі міста та виступів міс- цевих танцювальних колективів та ко- манд, запрошених із Польщі, відбулася відкрита зустріч із Генеральним консу- лом РП у Луцьку Томашом Яніком та мером Рівного Володимиром Хомком.

Обговорювалися проблеми користі та втрат Польщі після вступу у Європей- ський Союз, а також аспірації можли- вого вступу України до структур ЄС.

Гості із Любліна виступили із пре- зентацією культурних заходів «Люблін – європейська столиця культури».

Одночасно відбувся Форум волон- терів із гостями Рівного із бізнесових, мистецьких та релігійних середовищ, зацікавлених розвитком волонтер-

ського руху у місті. Із Польщі при- їхала група волонтерів із Центру во- лонтерів у Любліні, щоб поділитися своїм 15-річним досвідом благодійної роботи серед безпритульних, дітей із неблагополучних сімей, в’язнів та осіб, котрі перебувають у притулках та онкологічних відділеннях.

Увечері наступного дня гурт

«Лучеськ-бенд» та спеціальний гість із Польщі «Пьотр Барон і Тріо» врази- ли громадськість дозою джазу на най- вищому рівні. У рамках Днів Європи також пройшов кулінарний фести- валь європейської кухні.

Дні Європи відбулися під патро- натом Генерального Консульства РП у Луцьку, міської ради Рівного та рівненської благодійної організації

«UNICORDIS».

jj

2 26 травня 2011 Європейський формат

Дні Європи у Луцьку відзначали з молодіжним «Євробаченням»

У Центральному парку культури і відпочинку ім . Ле сі Укра- їнки 21 травня нинішнього року можна було побачити поляків, англійців, німців, турків, австрійців і не тільки.

Талановита учнівська молодь із луцьких шкіл провела пісенно-танцювальний конкурс «Євробачення».

Від самого ранку у парку вже було багато юних школя- рів у національних костюмах різних держав світу. Про- веденню свята сприяла і по- года, адже сонячне проміння виблискувало на вбранні і дарувало присутнім радість і хороший настрій.

Організатори конкурсу

«Євробачення» розповіли, що мета цього дійства – ін- формувати населення про різні країни, що входять до Європейського Союзу, та познайомити лучан з їх- ньою цікавою і самобутньою культурою. Відкривав свято перший заступник Луцького міського голови Святослав Кравчук. Він зазначив, що наше місто теж європейське і усі заслуги та нагороди, які

отримує Луцьк – це справа всіх небайдужих та активних його мешканців.

У пісенно-танцювальному конкурсі взяли участь понад 250 учнів з майже усіх шкіл Луцька. Кожен навчальний заклад готував номер про одну з країн Європейського Союзу. Спочатку діти розпо- відали короткі відомості про державу, а потім виконували пісню чи показували танок, або невеличку виставу. Об- любували юні лучани Велику Британію, адже дуже бага- то номерів були присвячені саме цій країні. Учням та їх- нім творчим керівникам вда- лося різнобічно представити англійців. Присутні могли насолоджуватися середньо- вічними танцями, роковими

та рок-н-рольними компози- ціями.

Глядачів вразила дівчинка, котра співала пісню фран- цузькою мовою. Сусідню Польщу презентували учні школи №12, які наголоси- ли, що наші народи завжди були дружніми, а кордони – відкритими. Діти заспівали кілька пісень, одну з яких –

«Гей, соколи» – польською та українською мовами.

Паралельно з концертом відбувався конкурс малюнку на асфальті. На центральній алеї парку, під відкритим не- бом розташувалася невелика фотовиставка «Луцьк Єв- ропейський», організована фото-кіноклубом «Спалах- АРТ».

Завершилося дійство визначенням переможця

«Європейської олімпіади»

– конкурсу знань про Євро- пу та Європейський Союз.

Захід відбувався зранку у стінах муніципалітету.

Двадцять п’ять школярів відповідали на різні запи- тання, пов’язані з країнами- членами ЄС. Переможцем став учень ЗОШ № 25 Ан- дрій Савчук, котрий вже третій рік поспіль бере участь в олімпіаді. Хлопець розповів, що завдання були нескладними, до того ж ба- гато з них були на логіку.

Грамоти та призи учасни- кам олімпіади вручали се- кретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт та консул Генерального консульства Республіки Польща у Луць- ку Сильвестр Шостак. Вони привітали переможців та зазначили: приємно знати про те, що сучасна молодь цікавиться не лише історі- єю своєї держави, а й інших країн.

Після закриття «Євроба- чення» свято у парку продо- вжилося фестивалем моро- зива, тому більшість молоді лишилось і далі відзначати Дні Європи у Луцьку.

Анна ЄКИМЕНКО

Młodzieżowa Eurowizja na Dni Europy w Łucku

W Centralnym Parku Kultury i Wypoczynku imienia Łesi Ukrainki 21 maja bieżącego roku można było zobaczyć kulturę Polaków, Anglików, Niemców, Turków, Austriaków i nie tylko. Utalentowa- ni uczniowie ze szkół miasta Łucka uczestniczyli w muzyczno- tanecznym konkursie Eurowizja.

Od samego rana w parku zgromadziło się wielu uczniów w strojach narodowych róż- nych krajów świata. Imprezie sprzyjała pogoda, bo słoneczne promyki połyskiwały na stro- jach, przynosząc radość i dobry nastrój.

Organizatorzy konkursu Eurowizja opowiedzieli, że jego celem jest informowanie o różnych krajach członkow- skich Unii Europejskiej i zapo- znawanie mieszkańców Łucka z ich ciekawą i niepowtarzalną kulturą. Uroczystościom prze- wodniczył pierwszy zastępca burmistrza Łucka Swiatosław Krawczuk. Zauważył on, że nasze miasto także jest euro- pejskie a zdobyte przez niego liczne nagrody i odznaczenia są dziełem rąk jego zaangażo- wanych i aktywnych mieszkań- ców.

W konkursie pieśni i tańca wzięło udział ponad 250 ucz- niów z prawie wszystkich szkół miasta Łucka. Każda ze szkół przygotowała występ związany jednym z krajów Unii Europej- skiej. Na początku dzieci poda- wały informacje na temat kraju, po czym śpiewały piosenkę, wykonywały taniec lub odgry- wały krótkie przedstawienie te- atralne. Młodzi mieszkańcy Łu- cka szczególnie polubili Wielką Brytanię, ponieważ dużo wy- stępów dotyczyło właśnie tego kraju. Uczniowie i ich promo- torzy artystyczni zdołali zapre- zentować Anglików z różnych stron. Widzowie podziwiali średniowieczne tańce, kompo- zycje rocka oraz rock and rolla.

Szczególne wrażenie na wi- dzów sprawiła dziewczyna, która wykonywała piosenkę w języku francuskim. Sąsiednią Polskę prezentowali uczniowie szkoły nr 12, którzy podkreśla- li, że nasze narody zawsze się przyjaźniły, a granice były ot- warte. Dzieci zaśpiewały kilka piosenek, między innymi Hej, sokoły po polsku i po ukraiń- sku.

Równolegle z koncertem od- bywał się konkurs rysunków na asfalcie. Na głównej alei parku

pod otwartym niebem została zaprezentowana wystawa foto- grafi czna Łuck Europejski, zor- ganizowana przez klub fotogra- fi i i kina Spałach-ART.

Pod koniec imprezy ogło- szono zwycięzcę Olimpiady Eu- ropejskiej – konkursu wiedzy o Europie i Unii Europejskiej.

Przedsięwzięcie rozpoczęło się z rana w pomieszczeniu zarzą- du miejskiego. Dwudziestu pię- ciu uczniów odpowiadało na różne pytania dotyczące krajów członkowskich UE. Główną nagrodę zdobył uczeń szkoły ogólnokształcącej nr 25 Andrij Sawczuk, który już trzeci raz z rzędu uczestniczy w olimpia- dzie. Chłopiec opowiedział, że zadania nie były trudne, a wielką rolę odegrało myślenie logiczne.

Odznaczenia i prezenty lau- reatom olimpiady wręczyli se- kretarz Łuckiej Rady Miejskiej Hrygorij Pustowit i Konsul Konsulatu Generalnego RP w Łucku Sylwestr Szostak. Złożyli oni zwycięzcom swoje gratula- cje i podkreślili, że przyjemnie jest wiedzieć o tym, że współ- czesna młodzież interesuje się historią nie tylko swojego pań- stwa, ale też innych krajów.

Po zakończeniu Eurowizji uroczystości były kontynuowa- ne w formie Festiwalu Lodów, dlatego większość młodzieży pozostała w parku, aby dalej świętować Dni Europy w Łu- cku.

Anna JEKYMENKO

„Музичні діалоги”

під час Днів Європи

21-22 

Днів Європи, що проводилися в обох містах.

Muzyczne Dialogi podczas Dni Europy W

odbył się w Łucku i Równem międzynarodowy festiwal jazzowy

„Muzyczne Dialogi”. Impreza była częścią obchodów Dni Europy w

obu miastach. str. 3

3

26 травня 2011

Pierwszego dnia w otwar- ciu imprezy organizowanej w murach łuckiego zamku wziął udział Konsul Generalny RP w Łucku Tomasz Janik. Na- stępnie licznie zgromadzonej publiczności zaprezentowały się zespoły „Łuczesk Band” z Łucka, „Sauce Band” z Kijowa,

„Kreatyw” z Mukaczewa oraz

„Muzzart” z Białorusi i polsko -ukraiński projekt pod nazwą

„Piotr Baron Trio”. Ten ostatni zespół w składzie Piotr Baron (PL) – saksofon, Mark Tokar (UA) – kontrabas i Kazimierz Jonkisz (PL) – perkusja zapre- zentował niezwykle wysoki kunszt artystyczny, a występ legendy polskiego jazzu – Ka- zimierza Jonkisza, został przy- jęty wielkim aplauzem publicz- ności. Kończące wieczór jam session zgromadziło na scenie

muzyków ze wszystkich forma- cji i było wzorcowym przykła- dem jazzowej improwizacji w najlepszym wydaniu.

Kolejnego dnia festiwal przeniósł się do stolicy obwodu rówieńskiego. Tam w sali domu kultury „Tekstylnyk” występ jazzowych zespołów dostarczył słuchaczom kolejnych wspa- niałych doznań.

Співпраця

У Красниставі (Люблінське воєводство) відбулася зустріч директорів 11 шкіл із Рівненської області та 11 шкіл із усієї Польщі (Ниса, Пьотркув Трибу- нальський, Опочно, Остроленка, Стараховіце, Конін, Краснистав, Сєнніца Ружана, Красік, Вєлічка) задля підписання договору про культурну співпра- цю, а також про взаємний обмін дітьми та молоддю із Польщі та України.

Дружба ламає стереотипи і бар’єри

Господарем зустрічі був староста Крас- ниставу Януш Шпак, котрий багато років активно підтримує ініціативи контактів із українською стороною. 10 травня 2011 року у своєму виступі під час урочистостей він від- значив особливу роль та значення взаємно розвиваючої дружби дітей та молоді з обох країн: «Дружба, яка може ламати стереотипи і бар’єри між братніми слов’янськими наро- дами із важкою, проте спільною історією». Ці слова підхопив Михайло Нікітюк, котрий ра- зом із Анатолієм Лашевським був організа- тором приїзду української сторони із Рівного у рамках діяльності фонду «Нашим дітям».

Михайло Нікітюк розповів про необхідність проведених ініціатив, спільних зустрічей, а також взаємного знайомства керівництва шкіл, яке було присутнє на зустрічі, а також учнів цих шкіл у майбутньому

Співорганізатором зустрічі та ініціативи була Вища школа освіти здоров’я і суспіль- них наук із Лодзя та Центр промоції і освіти із Пьотркова Трибунальського, які були пре- зентовані Цезарієм Бедкою. Він подякував за присутність усім директорам польських та українських шкіл, а також усім представни- кам Центру, котрі в усій Польщі розвивають ідею польсько-української дружби. На зу- стрічі були присутні 6 працівників та Голо- ва Центру Магдалена Якубчик. Це вони були заанґажовані у пошук представників шкіл із усієї Польщі, з котрими були підписані дого- вори у Красниставі.

Зустріч 10 травня є початком проекту, який має принести результати у 2012 році

приїздом близько 200-250 польських дітей та молоді в Україну, а також 200-250 україн- ських дітей і молоді у Польщу. Першим кро- ком будуть навчальні візити представників польських шкіл та батьківських комітетів в українських школах (липень-серпень), дру- гим етапом стане відповідний приїзд україн- ської сторони у Польщу (вересень). Наступ- ним кроком стануть спільні проекти шкіл, які стосуватимуться обміну учнів, що фінан- суватимуться ззовні у 2012 році. Для пред- ставників шкіл, котрі брали участь у зустрічі, старости Януша Шпака ця діяльність стане початком багаторічної і широкої співпраці навчальних закладів.

Урочистій зустрічі 10 травня передувала менш формальна інтеграційна зустріч 9 трав- ня. Завдяки люб’язності та ангажуванню ди- ректора Центру сільськогосподарської освіти у Сєнніці Ружаній Яцка Ягелло, війта ґміни Сєнніца Ружана Лешека Поскури та директо- ра і власника фірми «Агрогурт» Хенрика Же- бровського вечірня імпреза вдалася на славу.

Яцек Ягелло також бере участь у проекті: від імені своєї школи підписав договір із україн- ською школою. Завдяки тій зустрічі учасники офіційної частини, де відбулося формальне підписання договорів про співпрацю, у пові- товому старостві Краснистава уже були зна- йомими і встигли потоваришувати.

Атмосфера доброти і дружби панувала протягом двох днів спільних переговорів, що провіщає добрі надії на те, що порозуміння буде вдалим і тривалим, а ще – принесе ре- зультати у вигляді спільних ініціатив.

Вища школа освіти здоров’я і суспільних наук із Лодзя (ВШОЗіСН) та Центр промоції і освіти (ЦПО) будуть постійно підтримува- ти, спостерігати і допомагати як польській стороні (через локальну мережу академічних інкубаторів підприємництва), так і україн- ській (через представників в Україні). Укра- їнський фонд «Нашим дітям» буде також брати активну участь в ініціативах, які збли- зять поляків та українців.

Наступна спільна ініціатива – організація подорожі по Польщі для групи із 20 дітей із польських сімей Волинської та Рівненської областей. Спільно із Владиславом Багін- ським та Іриною Андрощук (обоє вже були гостями вищевказаних навчальних установ), під патронатом старости Януша Шпака за- прошуємо у червні 2011 року польських ді- тей у подорож (Краснистав, Лодзь, Ясна Гура, Ниса, Конін, Варшава). Така ініціатива наро- дилася на зустрічі у Лодзі доктора Збігнева Домжали (канцлер ВШОЗіСН) та Владислава Багінського. Нашим читачам розповімо про результати тієї подорожі наприкінці червня.

Przyjaźń łamie stereotypy i bariery

W Krasnymstawie (woj. lubelskie) odbyło się spotkanie dyrektorów 11 szkół z obwodu Równe (Rivne) i 11 szkół z całej Polski (Nysa, Piotrków Tryb., Opoczno, Ostrołęka, Starachowice, Konin, Krasnystaw, Siennica Różana, Krasik, Wieliczka) w celu podpisania porozumień o współpracy kulturalnej i w zakresie wzajem- nej wymiany dzieci i młodzieży z Polski i Ukrainy.

Gospodarzem spotkania był Starosta Kras- negostawu Pan Janusz Szpak, który od wielu lat aktywnie wspiera inicjatywy kontaktów ze stro- ną ukraińską. W swoim wystąpieniu podczas uroczystości w dniu 10 maja 2011 podkreślił szczególną rolę i wagę wzajemnych przyjaźni rozwijanych na poziomie dzieci i młodzieży pol- skiej i ukraińskiej. „Przyjaźni, które mogą łamać stereotypy i bariery pomiędzy bratnimi słowiań- skimi narodami z trudną, ale wspólną historią”

(cyt.). Te słowa podchwycił Pan Michał Nikitiuk, który wraz z Panem Anatolem Laszewskim, był organizatorem przyjazdu strony ukraińskiej w ramach działalności Fundacji „Naszym dzie- ciom” z Równego. Michał Nikitiuk wskazał w przemowie na konieczność oddolnych inicjatyw, wspólnych spotkań oraz wzajemnego poznania zarówno przez władze obecnych na spotkaniu szkół, jak i uczniów tychże szkół w przyszłości.

Współorganizatorem spotkania i inicjaty- wy była Wyższa Szkoła Edukacji Zdrowotnej i Nauk Społecznych z Łodzi i Ośrodek Promocji i Edukacji z Piotrkowa Trybunalskiego (OPE), które były reprezentowane przez Pana Cezarego Bedka. W nawiązaniu do przedmówców, po- dziękował on za przybycie wszystkim dyrekto- rom szkół polskich i ukraińskich oraz wszystkim przedstawicielom Ośrodka, którzy w całej Polsce krzewią ideę poslko-ukraińskiej przyjaźni. Na spotkaniu było obecnych 6 pracowników oraz Prezes Ośrodka, Pani Magdalena Jakubczyk, to oni zaangażowali się w pozyskanie szkół z całej Polski, które podpisywały akty porozumień w Krasnymstawie.

Spotkanie 10 maja jest początkiem projektu, który ma zaowocować w 2012 roku wizytą około 200-250 dzieci i młodzieży polskiej na Ukrainie i wzajemnie, 200-250 dzieci i młodzieży ukraiń- skiej w Polsce. Pierwszym krokiem będą wizy- ty studyjne przedstawicieli szkół polskich i Rad Rodziców w szkołach ukraińskich (lipiec – sier- pień), drugi etap to rewizyty strony ukraińskiej w Polsce (wrzesień). Następnym krokiem będą wspólne projekty szkół dotyczące wymiany ucz- niów fi nansowane z środków zewnętrznych w 2012 roku. Działania te traktowane są jako po- czątek długoletniej i szerokiej współpracy szkół uczestniczących w spotkaniu u Pana Starosty Ja- nusza Szpaka.

Uroczyste spotkanie w dniu 10 maja poprze- dzone było mniej formalnym, integracyjnym spotkaniem na kolacji w dniu 9 maja. Dzięki uprzejmości i zaangażowaniu Pana Jacka Jagieł- ło, dyrektora Centrum kształcenia Rolniczego w Siennicy Różanej, wójta gminy Siennica Różana Pana Leszka Poskury oraz dyrektora i właściciela fi rmy „Agrohurt” Pana Henryka Żebrowskiego, impreza wieczorna udała się znakomicie. Pan Jacek Jagiełło również zawarł w imieniu swo- jej szkoły porozumienie ze stroną ukraińską i uczestniczy w projekcie. Dzięki temu spotkaniu

uczestnicy ofi cjalnego spotkania w Starostwie Powiatowym w Krasnymstawie poznali się i za- przyjaźnili jeszcze przed formalnym zawarciem umów o współpracy.

Atmosfera życzliwości i przyjaźni towarzy- szyła wszystkim przez te dwa dni wspólnych rozmów – rokuje to bardzo dobre nadzieje, że porozumienia będą skuteczne i trwałe i zaowo- cują wieloma wspólnymi inicjatywami.

Wyższa Szkoła Edukacji Zdrowotnej i Nauk Społecznych wraz z Ośrodkiem Promocji i Edu- kacji będzie na bieżąco wspierać, monitorować i pomagać zarówno stronie polskiej (poprzez sieć lokalnych Akademickich Inkubatorów Przedsię- biorczości) jak i Ukraińskiej (poprzez przedsta- wicieli na Ukrainie). Fundacja ukraińska „Na- szym dzieciom” będzie również brać aktywny udział w inicjatywach mających przybliżyć sobie Polaków i Ukraińców.

Następną wspólną inicjatywą naszej uczelni i strony ukraińskiej jest zorganizowanie wycieczki po Polsce dla grupy 20 dzieci z rodzin polskich okręgu Łuck i Równe. Wspólnie z Panem Wła- dysławem Bagińskim oraz Panią Ireną Androsz- czuk (oboje byli już gośćmi WSEZiNS i OPE), pod patronatem Starosty Pana Janusza Szpaka, zapraszamy w czerwcu 2011 dzieci polskie na wycieczkę (Krasnystaw, Łódź, Jasna Góra, Nysa, Konin, Warszawa). Taka inicjatywa zrodziła się na spotkaniu w Łodzi Pana dr Zbigniewa Dom- żała (Kanclerz WSEZiNS) i Pana Władysława Bagińskiego. Naszym czytelnikom zdamy relację z tej wycieczki pod koniec czerwca.

У перший день у відкритті заходу, що відбувався у Луць- кому замку, взяв участь Гене- ральний консул Республіки Польща Томаш Янік. Перед глядачами виступили гур- ти „Лучеськ-бенд” з Луцька,

„Sauce Band” з Києва, „Кре- атив” з Мукачева, „Muzzart”

з Білорусі та польсько- український проект під назвою „Piotr Baron Trio”.

Останній колектив у складі Пьотра Барона (Польща, сак- софон), Марка Токара (Укра- їна, контрабас) та Казімєжа Йонкіша (Польща, перкусії) представив висококласну артистичну майстерність, а виступ легенди польсько- го джазу Казімєжа Йонкіша глядачі зустріли гучними оваціями. Jam session напри- кінці вечора зібрав на сцені

музикантів з усіх формацій і був взірцем найкращої джа- зової імпровізації.

Наступного дня фести- валь було продовжено у Рів- ному. Там, у будинку куль- тури „Текстильник”, виступ джазових колективів подару- вав слухачам ще багато пре- красних моментів.

ta ta

Зустріч директорів на Люблінщині

Cezary BEDKA Цезари БЕДКА

4 26 травня 2011 На часі

«Платіть або забирайтеся!»

Луцькі букіністи можуть зникнути із Театрального майдану

Усі, хто проходить Театральним майданом у центрі Луцька, неодмінно звертають увагу на букіністів, котрі, незважаючи на погодні умови і пору року, щоденно продають найрізнома- нітнішу вживану літературу.

Лише байдужа до книги людина бодай раз не спинила своєї поспішної ходи, щоб по- цікавитися, яким добром тут можна запастися для тамуван- ня власного інформаційно- інтелектуального голоду: від детективу – до філософського трактату. Люди із книжками з Театрального майдану вже давно стали символом на- шого міста, невід’ємною його частиною. Така гармонійна картина – місто і книги – є звичною для усіх великих міст не лише України, а й Польщі, Чехії, Болгарії…

Днями ці люди почали збір підписів від перехожих, щоб захиститися перед міс- цевою владою. Під відкри-

тим листом з охотою і сам підписався, будучи одностайним у підтримці вуличної доступної кни- ги із більше, аніж сотнею лучан і гостей міста (не лише – українців, - авт.).

У зверненні до виконко- му Луцької міської ради, міського голови і його за- ступників йдеться про те, щоб припинити тиск на букіністів і дозволити їм і надалі продовжувати тор- гівлю бувших у викорис- танні книг. Прикрашені книгами старенькі пара- пети навряд чи зіпсують естетику центрального шматка Луцька.

Валерій Бойко, один із продавців букіністичної літератури вкрай розгубле- ний: «Ми вже протягом 15 ро- ків торгуємо тут книгами. Нас не лякає ані палюче сонце, ані люті морози. Поблизу нас гуртуються гості міста і міс- цеві жителі аби порозмовля- ти про найболючіше. Нині ж до нас звернулися від міської ради із вимогою у двотижне- вий термін забратися звідси, або ж починати платити по- датки за використання землі.

Ми не проти платити, коли б мали таку можливість, однак торгівля букіністичними кни- гами не є особливо прибутко- вою справою, щоб сплачувати за це. Буває, що цілими днями стоїмо і не продамо жодного екземпляру літератури. Не-

вже ми заважаємо, а палатка поблизу дитячого майданчи- ка у центрі Луцька, де прода- ють спиртне – не заважає? На Театральному майдані про- водять найрізноманітніші яр- марки, концерти, виставки. І їм дозволено це робити. Чому ж нас звідси проганяють?

Коли ми підемо торгувати своїми книгами до ринку, то чи хто-небудь буде зацікавле- ний купівлею там книжки, а не ковбаси?».

Переживання Валерія Бойка розчулюють. Склада- ється враження, що місце- ва влада хоче наводити лад, однак починає це робити із нападів на найслабших. А може, приваблива земелька стала привабливою для під- приємців, котрі вже й так перевантажили нас своїм яскравим заморським кра- мом на кожному кроці?

Нині букіністична частина Луцька нагадує один із небага- тьох плацдармів невидимого фронту боротьби живої кни- ги із глобальними нападами на нашу свідомість Інтернету та електронних носіїв інфор- мації. Перенісши штучно ву- личну книгу із центру міста, ми загубимо це явище. Чого варте створення літературної кав’ярні на Книжковому паса- жі, що на Лесі Українки? Там навряд чи побачимо літера- турного гурмана. На Театраль- ному майдані – їх чимало.

Віктор ЯРУЧИК

Віртуальна подорож у світ Генрика Сенкевича

У сузір’ї багатого на таланти польського письменства Генрик Сенкевич, безперечно, займає одне з найпочесніших місць, адже ще за життя здобув славу видатного митця, а його творчість отримала світове визнання. Всесвіт- ньовідомими є його історичні романи «Вогнем і мечем», «Хрестоносці», «Quo Vadis» та інші.

Народився Генрик Адам Александер Пиус Сенкевич 5 травня 1846 року у Волі Окшей- ській Радомської губернії, що на Підляшші, у маєтку бабусі.

Існує думка, що коріння роду письменника по батьковій лінії, переплелося з татарським.

Його предки поселилися на території Велико- го князівства Литовського під час правлін- ня Вітовта. У XVIII столітті вони прийняли християнство. Серед членів родини письмен- ника по маминій лінії, що походила з давніх литовських дворян, було багато видатних військових та релігійних діячів. Та Генрик, всупереч традиціям родини, перший з п’яти поколінь став письменником.

Хлопець закінчив гімназію, навчався у Варшавській головній школі (нині – Вар- шавський університет) на медичному та історико-філологічному факультетах. Перші твори письменника у пресі з’явилися ще коли він був студентом, у 1869 році, в тижневику

«Пшегльонд Тигодньови». Його перші літера- турні спроби – статті та фейлетони у газетах та журналах, театральні рецензії, критичні нотатки, історико-літературні нариси.

Письменник багато подорожував. Відвідав США у 1876-79 р.р., певний час жив у Парижі, Венеції, Римі, Єгипті, Австрії, Англії Італії, Румунії, Туреччині, Греції. Був завзятим мис- ливцем – 1891 року відвідав Південну Афри- ку, де взяв участь у сафарі.

У 1905 році за внесок у світову літературу і за роман «Quo Vadis» письменник отримав Нобелівську премію в галузі літератури.

У Луцьку в міжвоєнний період була ву- лиця, названа його іменем (у 1920 році іме- нем Сенкевича було перейменовано вулицю Романівську). Сьогодні – це вулиця Богдана Хмельницького.

У 1924 році луцьким магістратом було профінансовано будівництво залізобетон- ного моста, який назвали іменем короля Казимира Великого, на ньому встановили 4 погруддя: поета Юліуша Словацького, пись- менника і художника Юзефа Крашевського, освітньо-наукового діяча Тадеуша Чацького та нобелівського лауреата Генріха Сенкевича.

Міст простояв до 1960-х років. Під час рекон- струкції доріг був розібраний, а скульптури – зникли. У роки незалежності України части- ну мосту було відновлено. Нині він носить назву Братський міст.

Про ці та інші факти з біографії пись- менника йшлося на літературному вечорі

«Художні світи Генрика Сенкевича», який відбувся 5 травня 2011 року у Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки. Ведучі вечора – Юлія Козак та Катерина Коноплицька – за допомогою ві- деоряду здійснили разом із присутніми вірту- альну подорож у життєвий та творчий шлях письменника. Зацікавила усіх і виставка книг

«Феномен таланту», присвячена письменни- кові. У кінці імпрези усі присутні мали змо- гу переглянути художній фільм «Quo Vadis», знятий польськими кінематографістами.

Ольга КИРИЧЕНКО, завідувач відділу документів іноземними мовами ВДОУНБ ім. Олени Пчілки

Wirtualna podróż w świat Henryka Sienkiewicza

W gwiazdozbiorze bogatego w talenty piś- miennictwa polskiego Henryk Sienkiewicz bez wątpienia zajmuje jedno z najbardziej honoro- wych miejsc. Zasłynął on jako wybitny artysta, a jego dzieła zdobyły uznanie na całym świecie.

Powszechnie są znane jego powieści historyczne

«Ogniem i mieczem», «Krzyżacy», «Quo Vadis»

i inne.

Henryk Adam Aleksander Pius Sienkiewicz urodził się 5 maja 1846 roku w miejscowości Wola Okrzejska, w prowincji radomskiej na Podlasiu, w majątku swojej babci.

Uważa się, że korzenie rodu pisarza od strony ojca wywodzą się z Tatarów. Jego przodkowie za- mieszkali na terenie Wielkiego Księstwa Litew- skiego za rządów Witolda. W XVIII wieku przy- jęli chrześcijaństwo. Wśród członków rodziny pisarza od strony matki, która wywodziła się z dawnej litewskiej szlachty, było wielu wybitnych działaczy wojskowych i religijnych. A Henryk, wbrew tradycjom rodzinnym, jako pierwszy od pięciu pokoleń został pisarzem.

Jako młody chłopiec po ukończeniu gimna- zjum, studiował w Warszawskiej Szkole Głównej (obecnie Uniwersytet Warszawski) na wydzia- łach medycznym i historyczno-fi lologicznym.

Pierwsze utwory pisarza pojawiły się na łamach tygodnika «Przegląd Tygodniowy» w 1869 roku, w czasie gdy był on jeszcze studentem, Jego pierwszymi próbami w literaturze były artykuły i felietony w gazetach i czasopismach, recenzje teatralne, notatki krytyczne oraz eseje historycz- ne i literackie.

Pisarz dużo podróżował. W latach 1876-79 odwiedził Stany Zjednoczone Ameryki, przez pewien czas mieszkał w Paryżu, Egipcie, Austrii, Anglii, we Włoszech, w Rumunii, Turcji i Grecji.

Był zapalonym myśliwym – w 1891 roku odwie-

dził Afrykę Południową, gdzie brał udział w safari.

W 1905 roku za zasługi dla literatury świato- wej oraz powieść «Quo Vadis» pisarz otrzymał Nagrodę Nobla w dziedzinie literatury.

W Łucku w okresie międzywojennym była ulica nazwana jego imieniem (w 1920 roku imieniem Sienkiewicza została nazwana ulica Romanowska). Obecnie jest to ulica Bogdana Chmielnickiego.

W 1924 roku łucki magistrat sfi nansował budowę żelbetowego mostu, który nazwano imieniem króla Kazimierza Wielkiego, na nim zostały zainstalowane 4 popiersia: poety Juliu- sza Słowackiego, pisarza i malarza Józefa Kra- szewskiego, działacza edukacji i nauki Tadeusza Czackiego oraz noblisty Henryka Sienkiewicza.

Most stał do lat sześćdziesiątych ubiegłego wie- ku. W czasie przebudowy drogi został on roze- brany a rzeźby zaginęły. W latach niepodległości Ukrainy część mostu została odnowiona. Obec- nie się on nazywa Mostem Brackim.

Te i inne fakty z życiorysu pisarza zostały za- prezentowane podczas wieczoru literackiego pod nazwą «Henryka Sienkiewicza światy artystycz- ne», który odbył się 5 maja 2011 roku w Wołyń- skiej Obwodowej Uniwersalnej Bibliotece Nauko- wej imienia Ołeny Pciłki. Julia Kozak i Kateryna Konoplicka, które prowadziły wieczór, za pomo- cą środków multimedialnych odbyły wspólnie z obecnymi wirtualną podróż po życiu i twórczości pisarza. Duże zainteresowanie wywołała również wystawa książkowa «Fenomen talentu» dedyko- wana pisarzowi. Na koniec imprezy wszyscy przy- byli mogli obejrzeć fi lm fabularny «Quo Vadis»

zrealizowany przez polskich fi lmowców.

Оlha KYRYCZENKO, kierownik oddziału dokumentów w językach obcych Wołyńskiej Biblioteki Naukowej imienia Ołeny Pciłki

«Płać lub wynoś się!»

Antykwariusze Łucka mogą zniknąć z Placu Teatralnego

Każdy, kto przechodzi przez Plac Teatralny w centrum Łucka, na pewno zwraca uwagę na antykwariuszy, którzy pomimo złej pogody i pory roku codziennie sprzedają różnorodne używane książki.

Tylko człowiek obojętny wo- bec książek nie zatrzyma się i nie sprawdzi, jak dobrze moż- na tu się zaopatrzyć i zaspokoić swój głód informacyjno-inte- lektualny: zarówno w książki detektywistyczne, jak i w trak- tat fi lozofi czny. Antykwariusze z Placu Teatralnego od dawna stali się symbolem naszego miasta, jego nieodłączną częś- cią. Ten harmoniczny obraz – miasto i książki – jest naturalny dla wszystkich dużych miast nie tylko na Ukrainie, lecz rów- nież w Polsce, Czechach, czy Bułgarii.

Ostatnio zaczęto zbierać podpisy od przechodniów w celu przedstawienia ich lokal- nym władzom. Chętnie podpi- sałem się pod odezwą, będąc jednomyślnym z ponad stoma mieszkańcami Łucka i gośćmi miasta (nie tylko Ukraińcami - autor). Odezwa do komitetu wykonawczego Łuckiej Rady Miejskiej, burmistrza i jego za- stępców ma na celu powstrzy- manie wywierania nacisku na antykwariuszy i wywalczenie zezwolenia na sprzedaż używa- nych książek. Ozdobione w po- zycje książkowe stare parapety nie popsują estetyki łuckiego śródmieścia.

Walerij Bojko, jeden ze sprzedawców literatury uży- wanej, jest zrozpaczony: «Już od piętnastu lat sprzedajemy tu książki. Nie boimy się ani palącego słońca, ani ostrych mrozów. Wokół nas zbierają

się goście miasta i lokalni mieszkańcy, aby porozma- wiać o problemach. Jed- nak teraz zwrócili się do nas przedstawiciele władz miasta z prośbą, aby w ciągu dwóch tygodni za- kończyć działalność albo zacząć spłacać podatki od użytkowania gruntów. Nie mamy nic przeciwko po- datkom, gdybyśmy tylko byli wydolnymi fi nansowo, jednak sprzedaż książek używanych nie przynosi takich dochodów, za które moglibyśmy płacić. Czasa- mi stoimy cały dzień i nie możemy sprzedać żadnej książki. Jak my możemy komuś przeszkadzać, jeśli namiot z napojami alkoho- lowymi, postawiony w centrum miasta w pobliżu placu zabaw dla dzieci, nie przeszkadza? Na Placu Teatralnym odbywają się różnego rodzaju imprezy tar- gowe, koncerty, wystawy. I na to się pozwala. Dlaczego więc nam kazano się wynosić? Gdy wyruszymy sprzedawać uży- wane książki na rynek, czy kto- kolwiek będzie tam zaintereso- wany kupnem książki zamiast kiełbasy?».

Zmartwienia Walerija Boj- ka są wzruszające. Wydaje się, że samorząd pragnie wszystko uporządkować, lecz zaczyna to robić od ataku na najsłabszych.

A może o atrakcyjny kawałek ziemi zabiegają przedsiębiorcy, którzy i tak na każdym kroku

zbyt obciążają nas swoimi ko- lorowymi towarami zagranicz- nymi?

Obecnie antykwariuszowa część Łucka zdaje się być jedną z niewielu placówek niewidocznej linii obrony żywej książki prze- ciw globalnym atakom na naszą świadomość sieci Internet i in- nych mediów elektronicznych.

Po wymuszonym przeniesieniu książki z centralnej dzielnicy miasta zatracimy to zjawisko.

Czy zamieni go Kawiarnia Lite- racka założona na Pasażu Książ- kowym przy ulicy Łesi Ukra- inki? Trudno jest tam spotkać hurmana literackiego. A na Pla- cu Teatralnym jest ich sporo.

Wiktor JARUCZYK

Валерій Бойко із книжками