Widok Текстово-образна універсалія як мовноструюпурний засіб імпровізаційного творення українських народиш дум

Текстово-образна універсалія як

мовноструюпурний засіб

імпровізаційного творення українських

народиш дум

ТЕТЯНА П. БЕПЕНКО (Суми) Українські н ародні дум и у час їх активного ж ивого н ародн ого побутування - це не абсолю тн о стабільн і, закостеніл і тексти, які, п о д іб н о д о п існ і, кожного pały, у п роц ес ж ивої ф ольклорної ко іун ікац ії, відтворю валися у сталом у вигляді, в ід п о в ід н о д о п евн ого зразка. Ч и сл ен н і висновки д о сл ід н и к ів героїчного еп о су (В . Ш елест, М . П ідгорбунський, С. Грица, М. Д м итренко, М . С тр атіл ат та ін .) с в ід ч а т ь , щ о д у м и - в ід п о в ід н о д о с п е ц и ф ік и ви н икнення, п обутуван н я та взагалі існ ув ан н я ж а н р у - зар од и л и ся в у сн о м о в н о м у н а р о д н о м у с е р е д о в и щ і (й м о в ір н о , к озац ьк ом у), ц и м ж е шляхом і пош ирю валися. В одн оч ас особли ви м и були сп о со б и зап ам ’ято­ вування текстів означеного ж анру, а відтак - і їхн ього сл ов есн о-обр азн ого відтворення (з урахуванням ум ов ф ольклорної комунікації та учасників ц ієї к о м у н ік а ц ії: к о м у н ік а н т ів - с л іп и х к о б за р ів - в и к о н а в ц ів д у м , щ о пош ирю вали в народі культуру козацької д о б и (адресан тів) та добр овіл ь н и х ситуативних слухачів (представників н ародн их м ас) - адресатів). М ета п роп онован ого д о сл ід ж ен н я полягає у з ’ясуванні м овн ої природи ім провізац ійн ості н ародн и х д у м як їх н ь о ї н ев ід ’єм н о ї тр ади ц ій н ої р и си з п о з и ц ій л ін г в іс т и ч н о г о с т р у к т у р у в а н н я у с н о г о т е к с т у та в и я в л ен н і конструктивних елем ен тів , які забезп еч ую ть їх н є ц ілісне збереж енн я та ім провізаційне відтворення. 221

Д ок л адн е вивчення музикознавчих, ф ольклористичних, літературознав­ чих дж ер ел , особи ст и й д о с в ід р оботи з текстам и ду м дали підстави прийняти й ви зн ати факт, щ о д у м о в и й е п о с п р ак ти ч н о н е п іддав ав ся точном у з а п а м ’я т о в у в а н н ю . В е л и к и й о б с я г т е к с т у д у м , й о г о с к л а д н іс т ь не створю вали м ож ли вості для їх н ь о ї точ н ої ф іксац ії у п ам ’яті виконавців. О дн и м із ф ен ом ен ал ь н и х явищ ду м як творів н ар одн ого мистецтва вваж аю ть і їх ім п р о в іза ц ій н о -в ід т в о р ю в а л ь н и й хар ак тер . Ц ю озн ак у М . Д м и тренк о виділяє з-п о м іж ін ш и х харак терологічн и х рис дум ового е п о с у , п о д а ю ч и д е ф ін іц ію ж а н р у . „ Д у м и в и к о н у ю т ь , як п р а в и л о , ек спресивним ім провізованим у м еж ах тр ади ц ії соло - речитативом [...]’’ (Д м и т р ен к о 2 0 0 8 : 4 4 ). Ім п р о в іза ц ія (лат. н е с п о д ів а н и й ) - „ р ізн о в и д тв ор ч ості, який зд ій сн ю єт ь ся ш видко, б е зп о с е р е д н ь о , б е з п оп ер едн ь ої підготовки ш ляхом ф іксації вільного потоку асоц іац ій ” (Літ ерат урознавча енциклопедія 2007: 4 1 8 ), „характерна специф іка виконання творів усн ої н ародн ої сл о в есн о ст і, які зберігаю ться у п ам ’яті виконавців і кожен раз у п р оц есі відтворення в рамках св о єї тр ади ц ій н ої ж анрової ф орми, залеж но від ін див ідуальн их осо б л и в о стей виконавця, зазнаю ть р ізн ого ступеня зм ін ” ( У країнська ф ольклорист ика 2008: 161). У результаті виникають численн варіанти тексту ф ольклорного твору в п р оц есі усн ого побутування при збереж енні його осн ов н ого змісту. М іж актами виконання фольклорний твір зберігається у п ам ’яті співця; озвучую чись, текст щ оразу н іби народжувався зан ово (ум овно). Імпровізація значною м ір ою характерна для еп ічн и х творів, великих за обсягом : казок, л еген д, переказів, притч, а також дум. П остає запитання: щ о н е о б х ід н о сп івц еві (оп ов ідач у) для того, щ об імпровізувати? Крім знання та дотрим ання специф іки жанру взагалі, законів римування, метрики, образів, м отивів, архітектоніки твору і сп о со б ів їх р еа л іза ц ії, о б о в ’язкове вол одін н я та дотр и м ан н я правил використання м овн ого м атеріалу - зокрем а, „поєднання ф ольклорних сегм ентів тексту” (Л іт ерат урознавча енциклопедія І: 4 1 8 ). Ім провізація передбачає знання п о е т и ч н о ї м ови ф ольк лор у (ж а н р у взагалі, о к р ем и х тек стів зок рем а). Ім провізую чи, виконавець „активізує” в п ам ’яті (тоито відби рає) не окремі слова, а м овні стр ук іур и (конструкції) - формули (п о-ін ш ом у - текстово- обр азн і ун івер сал и ), які є готовим и ф ормами, к ом бін ує їх і створю є ц ілісне висловлю вання. П ор. міркування В . Ж ирм унського про еп іч н ого виконавця: „Співак виконує н е завчений текст, він ім провізує, у крайньом у випадку частково,

Текстово-образна універсалія як мовноструктурнии засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО дотрим ую чись певн ого сценарію , у якому п остій н и м и є, крім п осл ідовн и х еп ізодів і ситуацій, н асам перед традиц ій ні загальні м ісця Звичайно, п одібна ім провізація можлива лиш е у м еж ах п ев н ої, м іц н о сф ор м ован ої традиції - не тільки сю ж етів, мотивів і образів, але й п остій н и х стилістичних ф ор м ул , е п іт е т ів , п ор ів н я н ь , ф р а зе о л о г іч н и х зв о р о т ів і т. ін ., якими п оет ім провізатор користується як свого р о д у м овою . Тільки цим п оєд н ан ­ ням тр адиц ії та ім провізац ії [...] м ож на пояснити враж аю чу п ам ’ять багатьох визначних оповідачів [...]. М овиться не про пасивне запам ’ятовування, а про особл и в у творчу п а м ’ять, яка у п р о ц есі виконання зан ово ві утворює і створю є знайом ий співакові зм іст (сц ен ар ій ) п о ем и ” [Цит за: П утилов 1997: 147]. Звичайно, м іра (ступ ін ь) ім п р ов ізац ії залеж ить від творчого таланту оповідача. В ідзначаю чи, щ о ім провізація є од н ією з характеристичних ознак фольклору, досл ідн и к и вказують на брак р озв ідок у цьом у напрямку: „А ле все ж поки щ о мало уваги приділялося механі: іму ім проьі зацій ної техніки і сп осо б а м її виявлення, враховуючи в заєм одію слова і м узи ки ” (Грица 1990: 228). О іж е, для імпровізування (у розіляданом у випадку - дум ) н еобхідною у м о в о ю б у л о в о л о д ін н я н а б о р о м п е в н и х к о н с т р у к ц ій , зн а н н я я к и х заб езп еч у в а л о вільне в ідтвор ен н я (тв ор ен н я ) тек сту г ер о їч н о г о еп осу. (Недаремно С. Грица пі укреслювала, щ о словесний компонент у виконанні дум важ ливіш ий , ан іж м у зи ч н и й ( 1 9 7 9 )). З ц ь ого п р и в о д у м узи к озн ав ец ь А. Івапнцькии відзначав: „Ім пров ізац ія-суттєва риса дум . Кобзар запам’ятовує не слово в слово, а здебільш ого смислові віхи сюжету, які потім „наживляє” в процесі виконання. Ц е не значить, щ о співак створює текст дум и кожного разу заново: він користується ю товим и фольклорними образами, блоками слів, еп'чною лексикою тощ о, які містяться в його пам ’яті. При цьому його творча свобода залишається досить значною: дума зіколи не повторюється буква іьно” [Іваницький 1990: 137]. Ім п р о в іза ц ія п е р е д б а ч а є в и н и к н ен н я (т в о р е н н я , м о д е л ю в а н н я ) та використання м овн и х „заготов ок ” у ф ол ьк л ор н о-п оети ч н ом у ди ск ур сі. Засвоєння таких „заготовок” зум овлю вало при потребі їх н є автоматичне відтворен ня у п р о ц ес і ф ол ь к л ор н ої к ом ун ік ац ії (виконавець „творив”, ім п р о в ізо в а н о в ід т в о р ю в а в - з д ея к и м и в и д о зм ін а м и коливанням и - фо. іьклорний текст). Імпровізування було м ожливе тому, щ о існували певні правила, худож ні канони побудови (конструювання) фольклорних жанрів. Такими правилами і прийом ами є м овні закони конструювання фольклорного 223

тексту, р еал ізац ія яких оч ев идн а на прикладі існ уван ня повторю ваних різноструктурних мовних, одиниць, щ о в літсратд рознавчих (а почасти і в мовознавчих) фольклористичних працях отримали назву формул. На наш п о г л я д , ц е й т е р м ін д е щ о н е к о н к р е т и з о в а н и й як д л я л ін г в іс т и к и . Якнайточніш е м овн у сп ец и ф ік у (м ехан ізм творення та функціонування) повторю ваних структур, використовуваних для ім п р ов ізац ії д) м (також ін ш их ф ольклорних творів), відображ ає терм ін т екст ово-образна універ- салія (скорочено ГОУ). Терм ін т екст ово-образна універсолія, порівняно з терм іном формула (остан н і кваліфікують по-різн ом у: як структурні частини твору (Г. Мальцев), як загальн і м ісц я - стій к і п овтори к ом п он ен тів сл о в есн о го м атеріалу (оп ор н и х тем , обр азн и х стереотип ів, п остій н и х еп ітетів й інш их тропів [Т. Івахненка]), як груп у слів, щ о регулярно використовується в ти х самих м етри чн и х ум овах для вираж ення встановлен ої суттєвої ід е ї (М . П еррі), як ун іверсальн у властивість п оети ч н ої м ови у с н о ї п о е зії [М . Кумахов та ін.]) - конкретніш ий, точніш ий, остільки містить зм іст „загальна назва стійкого вислову; м одель п обудови , ф рази-кліш е”. В ін о б ’єд н у є різнорівневі стійкі п о в т о р ю в а н і м о в н і о д и н и ц і, в о д н о ч а с п е р е д б а ч а є їх р озт аш ув ан н я , в с т а н о в л е н н я іє р а р х іч н о г о п ід п о р я д к у в а н н я , в и зн а ч ен н я п о б у д о в и , сем антики, п оети ч н и х ф ункцій у текстовом у континуум і. Т е к сг о в о -о б р а зн а у н ів е р с а л ів стан ови ть о б р а зн о -зм іс т о в у єдність, реалізовану в лінійно представлених граматичних структурах - повторюваних мікро- і макроодиницях дум овош тексту. Залежно від текстової функції це поняття співвідноситься не тільки з формулою, а й із символом, концептом, моделлю, текстовою нормою . Так, в за єм о н а к л а д а ю т ь ся п оняття т е к с т о в о -о б р а з н о ї у н ів е р с а л и та формули щ одо атрибутивних тек стов о-оор азн и х ун іверсалій (сира земля, білі р у к и ) , с у б с т а н т и в н и х { б а т ь к о - м а т и , К и л и я г о р о д ) , в е р б а л ь н и х т е к с т о в о -о б р а з н и х у н ів е р с а л ій , зо к р е м а с к л а д н и х ф орм (б ер е -ха п а є , кви їит и-проквилят и) і ск ладени х (ш т ит и, ш ануват и, поваж ат и; шукати т а пит ат и), адвер біал ьн и х {рано-пораненько, т яж ко-важ ко, т яж ко і важ ко). Т акож т е р м ін ф о р м ул а с т о с о в н о д о т е к с т о в о -о б р а з н о ї у н ів ер са л и використовуємо: а) коли м аєм о на увазі м одель її побудови , б ) коли структура (м ік р о о д и н и ц я ) ст а н о в и т ь ст ій к и й с л о в е с н и й к ом п л ек с, « за ст и г л у » , н е з м ін н } ф о р м у в и сл ов л ен н я . О тж е, в т е к с т о в о -о б р а зн ій у н ів ер са л и п о є д н а н о п он я тт я ф о р м у л и і л ін г в іс т и ч н е т л у м а ч ен н я її стр ук тур и .

Текстово-образна універсалія як мовноструктурнии засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО Текстово-образьі ун іверсали засвідчені на рівн і слова, словосп олучен н я, речення й притам анні творам окрем ого жанру. Т е к с т о в о -о б р а з н а у н ів е р с а л ія - ц е м о в н а м о д е л ь , с п ів в ід н е с е н а з в ід п о в ід н и м зн ач ен н ям . Н ап ри клад, м о д ел ь «п р и к м етн и к + ім ен н и к » позначає п редм ет та його ознаку; м одель «ім енн и к у непрям их відм інках + д ієсл ов о» становить назву предм ета, д о якого (н а який) спрям ована дія, і т.ін. З н а ч е н н я т е к с т о в о -о б р а з н о ї у н ів е р с а л и м о т и в о в а н е с е м а н т и к о ю компонентів. В о н о тяж іє д о багатови м ірн ості, п ритам анної їй п отен ц ій н о як оди н и ц і м ови і в одн оч ас о д и н и ц і х у д о ж н ь о г о (ф о л ь к л о р н о г о ) тек ст}, зорієнтованого на образн ість, на п ер еосм и сл ен н я (додаткове прирощ ення см ислів), сим волізацію . У ск ладнен и й р ізн о в и д т е к с т о в о -о б р а зн о ї у н ів е р с а л и ф ор м уєть ся як р о зг о р т а н н я ї ї ін ш и м и е л е м е н т а м и , в з а є м о п о в ’я за н и м и м іж с о б о ю . Н априктад, атрибутивна тек стов о-оор азн а >ні зерсалія розгортається за рахун ок ув ед ен н я озн ач ального к ом понента: р у б а н і р а н и — р у б а н і т а ст р ілян і р а н и , р у б а н і ш и р о к і р а н и ; р а н н і з о р і — р а н н і і вечір н і зорі. А двербіальна гекстово-образна універсалія до от ця, до м а т ер і входить здебільш ого д о вербальної тек стов о-обр азн ої ун ів ер сал и до от цщ до м а т ер і прибуват и; до о т щ , до м а т ер і доїж дж ат и та ін. С ер ед еп ічн и х тек стов о-обр азн и х ун івер сал ій р озр ізн я єм о м ік р остр у­ ктури та макроструктури. М ік р остр ук тур и - м ін ім альн і о д и н и ц і (сп о л у к и ), які н е підлягаю ть п о д а л ь ш о м у ч л е н у в а н н ю ; ц е с л о в о с п о л у ч е н н я , с к л а д н і с л о в а й прийм енниково-іменникові ф орм и та утв орен і на їх н ій осн о в і уск ладнен і варіанти тек стов о-обр азн их ун івер сал ій у м еж ах речення (адвербіальн і, вербальні тек стово-образн і ун іверсали ). М а к р о с т р у к т у р и - т е к с т о в і о д и н и ц і, с п і в в і д н о с н і з р е ч е н н я м (предикатигні т ек стов о-обр азн і у н іь ср са л ії), ф ігури дум к и , сти лісти ч н і ф ігури - звороти і синтаксичні п обудови , які п осилю ю ть естетич ни й вплив м о в и ; ф іг у р и п а р а л е л із м у т а п е р іо д и , с т и л іс т и ч н о - к о м п о з и ц ій н і тек стово-образн і універсали. Текстово-образні ун іверсали сп ів в ід н есен і з поняттям фольклоризмів. У одн и х випадках вони збігаю ться (еп ітетн і структури), в інш их - окремі ф о л ь к л о р и з м и в и к о р и с т о в у ю т ь с я д л я п о б у д о в и т е к с т о в о -о б р а з н и х м ік р о с т р у к т у р ( а д в е р б іа л ь н и х т е к с т о в о - о б р а з н и х у н ів е р с а л ій ) та макроструктур (ф ігур паралелізму, п еріодів тощ о). їх о б ’єдн ую ть такі риси, як стереотипність, канонізованість, повторю ваність та ін. І фольклоризми, і

225

еп іч н і т е к с т о в о -о б р а зн і у н ів ер са л и як ел е м е н т и ф ол ьк л ор н и х текстів становлять ф ольклорну картину світу. В одн ій м ікро- та макроструктурі т е к с т о в о -о б р а зн и х у н ів е р с а л ій м ож уть бу т и о д и н и ц і, с п ів в ід н е с е н і з поняттями м іф ологем и й концепту. З ф ольклоризмами текстово-образн у ун іверсалів) о б ’єдн ую ть такі ознаки, як стереотип н ість, канонізованість. Отж е, ознаки тек стов о-обр азн и х універсалій: - повторю ваність у тексті (текстах); - відтворю ваність у в ід н о сн о сталом у к ом понентном у складі; - сем антична ц ілісність, щ о збл и ж ує їх із ф разеологізованим и одиницями мови. О сн овн і ф ун к и її тек стов о-обр азн и х ун іверсалій - слугувати засобам и п обудови , зап ам ’ятовування та ім провізаційного відтворення епічних творів. В ід п о в ід н і стр у к т у р и є о д и н и ц я м и , за д о п о м о г о ю яких в ідбувається у с н о м о в н е с п іл к у в а н н я ; в о н и в и к о н у ю т ь ф у н к ц ію а к т у а л із а т о р ів сп ец и ф іч н ої ф ольклорної комунікації. Складні слова, сурядн і чи підрядні сп олучен ня слів (Ь ат ько-м ат и, хліб-сіль, дрібний м а к), речення, які беруть участь у текстовій орган ізац ії дум ов ого еп осу, визначають: 1) стильову лінію а н а л і з о в а н и х т в о р і в , 2 ) к о н ц е н т р а ц - ю т е м а т и ч н о - п о д і є в о г о та ем о ц ій н о -о б р а зн о го зм істу, 3) розгортання сю ж ету (вказую ть на «рух» сю ж ету ч ер ез в ідп ов ідн і компоненти). Нами зап роп он овано класиф ікацію тек стов о-обр азн и х ун іверсалій, яка відображ ає різн орівн еву сп ец и ф ік у озн ачен и х структур (Таблиця 1.) Така в загальних ри сах теорія тек стов о-обр азн и х універсалій. О тж е, для ім провізац ійн ого відтворення тексту дум и н ео б х ід н о ю ум ов ою було знання н а б о р у оди н и ц ь, харак терн и х для цього тексту. За такими одиницям и (к онструкц іям и ) здій сн ю валася вп знаваність тексту: пор. дівка-бранка, М аруся, попівна Б огуславка („М аруся Богуславка”), на козакові ш апка-бирка — / Зверху дірка, / Травою пош ит а, / В іт ром підбит а („Козак Голота”), із города із Трапезонт а („С ам ійло Кішка”), О лексій П опович, славний лиц а р і п и са р ; о т ц е в с ь к а -м а т ч и н а м о л и т в а зо д н а м о р я в и н І нас („О л ек сій П о п о в и ч ”), у х р и с т и я н с ь к ії го р о д а п ід в е з іт е ; д о ліс ів , до б а й р а к ів д о їж д ж а т и ; б р а т н а й м е н ш и й , п іш и й - п і х о т и н е ц ь ; б у д е з а н ам и т урецька-бусурм енська велика погоня вст ават и („В теча трьох братів з города А зов а, з турецької неволі '), дуки-еребраники; опанчина рогож пьая, / П оясина х м ельо ва я; („Козак нетяга Ф есько І анж а А н д и б ер ”), К оли т он буде пісок на білом у кам ені зіходж ати, / Синім цвіт ом процвіт ат и, [ ...] / Тоді

атрибутивні _{- ta} o субстативні тзо_о h to o я '2 ►a ? адвербіальні _{■й -} 1 - а H ^ вербальні dЯ ca H _s предикативні макроструктури U l PX епітетні мікроструктури тавтологічні _NJ n H я u перифрастичні g ж ^ о метонімічні о СІ 1 4 o" H s синекдохічні Ul to яP3 евфеміеі ичні _{ON X} Я періоди макроструктури -о 5 ' паралелізми оо з часовою семантикою _- o з просторовою семантикою _to U) g h a “ a ' * fb 2 P антропономени U) Я CU » ' зачини _- 1 t f i l П H я fcl кінцівки _to ■tb 1 § g я o~ H я X я o прості (елементарні) мікроструктури ускладнені макроструктури _to я p іагальнофольклорного походження _- a_o я o власне думового походження _to ON n> я я м однокомпонентні -* двокомпонентні to Łat r я трикомпонентні U) -4 _sя Я< o g чотирикомпонентні багатокомпонентні U l

fi

сест ро, я оуду до т ебе в гост і прибуват и („С есгр а і брат”), ручкам и пучками / А хліб-сіль роздрооляла; бідна вдова і А т еє зачуває, / С ловам и промовляє, / С льозам и проливає („Бідна вдова і три си н и ”), королівські ли ст и прочит ати; за віру хр и ст и янську одност айно ст ат и; королівські лист и до р у к добре о д д а в а в ; в ір у с в о ю х р и с т и я н с ь к у у п о р у г у в іч н і ч а си н е п р о д а т и; („Х м ельницький та Барабані”). Т ек стово-образн а ун іверсалів як конструктивна текстова одиниця, як оперативна одиниця м овн ої п ам ’яті - не закостеніла, н езм інн а структура. Це певний каркас ■ схем а (з урахуванням тем ати ч но-п одієви х, архітектонічних та ін. н ю ан сів), щ о дозв оляє творчо використовувати наявний у мовній св ід о м о ст і матеріал. Існування варіантні ду м у перш у чергу зум овлен о існуванням варіантів слововираж ення. ІІор. варіанти тек стов о-обр азн ої універсали' голову знят и у р ізн и х варіантах дум и (цит. за виданням : У краинские народньїе думьі. - М .: Наука. - 1972. - 5 6 0 с .) „В геча трьох братів з города А зова, з турецької н еволі” : з пліч голову знят и (І варіант), з пліч головку здіймат и (III, IV варіанти), головку, я к галку, з пліч ізнят и (V варіант), з пліч голови знімат и (V I варіант), з пліч головку іздійм ат и (VII варіант), здіин. іти головоньку з пліч (VIII варіант), голову з пліч ізнім ат и (X варіант), голову козацьку м олодецьку з пліч здійм ат и (X варіант), голову здій ч а т и (X II варіант), з пліч голову здійм ат и (XIII варіант), з пліч головку здійм ат и (X IV варіант), з плеч головоньку знят и (XV варіант), головку з плеч зняти', голову т а й од т е ч одрубат и (X V I варіант), з плеч головку ізнят и (X V II варіант), голову з т іч знім ат и (X V III варіант). В и дозм ін и тек стов о-обр азн ої ун іверсали відбуваю ! *-ся на внутріш ньому та зо в н іш н ь о м у рівн ях: на в н у т р іш н ь о м у — за р а х у н о к ф о н ет и ч н и х , словотвірних варіантів слів; на зовніш н ьом у - за рахунок ускладнення т ек ст о в о -о б р а зн о ї ун ів ер сал и інш им и ком п он ентам и , також за рахунок зм ін и порядку їхн ього розташ ування. С хем атично це м ож на зобразити (с. 185). Т а к и м ч и н о м , п е р е к о н у є м о с я , щ о ім п р о в із у в а н н я - с к л а д н и й багатоступінчатий процес, щ о передбачає зап ам ’ятовування, угримання у п ам ’яті і оперування вихідним матеріалом у п р о ц есі й ого творчої реалізації (з в и д о зм ін а м и , варіац іям и т о щ о ) - в ід п о в ід н о д о ум ов ф ольклор ної к ом ун ік ац ії. Ім п р ов ізац ія м ож ли ва т о д і, коли вик онавец ь н асам п ер ед доск он ал о володіє м овним матеріалом.

В ід о м о , щ о х а р а к т е р н о ю с т р у к т у р н о -к о м п о з и ц ій н о ю о с о б л и в іс т ю текстової ор ган ізац ії д у м є п еріоди (уступ и , тиради) - макроструктури, щ о о б ’єдн ую ть кілька рядкІЕ; тиради відзначаю ться тем ати ч но-зм істов ою , с е ­ м а н т и ч н о ю с т р у к т у р о ю - ін т о н а ц ій н о ю та е м о ц ій н о -е к с п р е с и в н о ю цілісністю .

Текстово-образна універсалія як мовноструктурнии засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО голову з пліч знімати голову з пліч ізбіймати головку з плеч зняти головку, як галку, з пліч ізняти головку, як галку, з плеч ізняти головку козацьку молодецьку з пліч здіймати здійняти головоньку з пліч з пліч голови знімати з пліч головку зняти з пліч голову здіймати з пліч головку здіймати з пліч головку іздіймати з плеч головку ізняти з плеч головочку знімати з плеч головоньку зняти Такі міні-текстові фрагменти (блоки) можна звести д о одного семантичного показника, як-от: „біда”: Одно - безвіддя, а друге - безхліб ’я, А т рет є - б ш нии вітер в полі повіває, / Бідного козака з ніг валяє (У Н Д 1972: 164), Одно - безхліб ’я, А друге - безвіддя, / А т рет є - безздоров ’я (У Н Д 1972: 186), „велика відстань”: Вгору високо / в землю - глибоко, / в чуж у сторону. Д о родини - вж е й далеко (У Н Д 1972: 339), вгору - високо, а в землю- глибоко, / із чужої сторони до роду — далеко (У Н Д 1972: 344), „ніколи” : Коли буде ж овтий пісок на білому камені плодити, / О П ет ріріки замерзати, / Об Різдві в лузі калина синім цвітом процвітати, / Х рещ ат им барвінком густ і ряди устилат и, - / То тоді буду я, сестро, у ваш дам гостем прибуват и! (У Н Д 1972: 324). О тж е, зап ам ’ятовування (утрим ання в п ам ’яті) текстового матеріалу, крім того, щ о здій сн ю вал ося з д о п о м о г о ю конструкцій як св оєр ідн и х індикаторів (маркерів) дум ов ого тексту, о б о в ’язково схематизовано проектувалося у св ідом ості мовця на ієр ар хіч н у підпорядкованість (тобто ідентиф ікувалося

229

із в х о д ж ен н я м у ст р у к т у р у біл ьш ск л адн у; при ц ь о м у засв ою в ал ася різн орівн ева специф іка в заєм озал еж н ості та вагм опідпорядкування мовних одиниць у ц іл існ ості). Ф ен ом енальною особл и в істю дум вваж аємо п обудову їхн ь ої текстової канви з м ікроодиниць, щ о є органічним и складниками макроодиниць. У результаті автоматично і плавно виверш ується (ф ор м уєть ся ) естетич но маркована макроструктура: стилістична (п ер іод, паралелізм ) і стилістично - ком позиційна (архітектонічна). П ор., наприклад: білий камінь (агрибутивна ТОУ)

і

на білому камені (адвербіальна ТОУ)

1

посіятг на білому камені (вербальна ТОУ)

І

А візьми, сестро, жовтого піску Та посій на білому камені [...] (предикативна ТОУ)

1

А візьми, сестро, жовтого піску Та посій на білому камені, Та вставай раненько, Та поливай частенько. Ранніми і вечірними зорями Та все своїми дрібними сльозами! То як будуть, сестро, о Петру ріки замерзаги, А об Різдві каїина в лузі білим цвітом процвітати, А об Василію ягоди зрожати, Жовтий пісок на білому камені сходжати Та синім цвітом процвітати, Хрещатим барвінком камінь устилати, - То тоді я буду до вас, сестро, в гості прибувати! (стилістична ТОУ період),

1

стилістично-композиційна (міні-фрагмент тексту) В за є м о зв ’язок (взаєм озалеж ність, взаєм опідпорядкування) атрибутивної тек стов о-обр азн ої ун іверсали м ож на схем атично зобр ази ти так:

Текстово-образна універсалія як мовноструктурнии засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО атрибутивна ТОУ адвербіальна ТОУ І вербальна ТОУ _____________ Ł - ___________ предикативна ТОУ О (— Текстово-образні ун івер сал и виступаю ть ооразн о-зм істов им и сегм ентам и висловлювання: Ой j святую неділеньку рано-пораненьку Не синії тумани уставали, Не буйнії вітри повівали, Не чорнії хмари наступали, Не дрібнії доші накрала їй, Когда три брати із ю рода Азова, З турсцької-бусурменської Великої неволі утікали (НД 1986: 68)

231

М ікроструктури (у свят ую неділеньку, рано-пораненьку, с и н ії тумани, ч о р н ії хмари, д р іб н ії дощі, т ри брати, з города А зова та ін .) - атрибутивні, адвер біал ьн і, вербальні - слугую ть тв ор ен н ю предикативних текстово- обр азн и х ун іверсалій (не б уй н ії віт ри повівали; не ч о р н ії хм ари наступали; не д р іб н ії дощ і накрапали; т ри брат и ут ікали та ін .), щ о в ц іл ом у форм'^ють м акроструктуру - предикативну тек стов о-обр азн у ун іверсалію , яка поєднуг ознаки п ер іоду та паралелізму. Т ек стово-образна універсалія - м ікроодиниця (структура неускладненого т и п у ) також м ож е п ер едбач ати сег м ен т а ц ію у чист ом у полі - у полі; от цевський хліб-сіль - хліб-сіль; у зелен і байраки в ’їж дж ат и - у зелені байраки -4 в ’їж дж ат и і т. ін. Такі властивості тек стов о-обр азн их універсалій цілком зум овлен і властивостям и м овн и х одиниць взагалі - поєднуватися між с о б о ю для п обудови висловлю вання. Д ля того, щ об ім прові іувати, митцеві тр еба було осм исли ти (зрозуміти, пізнати, усв ідом и ти ) граматику ж анру засвоїти дом інан тні у стильовому відн ош ен н і лексико-синтаксичні конструкції, з д о п ом огою яких - сп особом „зч еп л ен н я ”, „л ан ц ю гов ого н ан и зув ан н я” та взаєм оп ідп ор я дк ув ан н я - вдавалося б ім провізовано, п роте у м еж ах жанру, відтворити свій варіант тек сту дум и. М ова (зок рем а граматична си стем а кож ної етн іч н ої м ови) засвідч ує у св оєм у складі наявність базов и х конструкцій (м оделей ), з доп ом огою яких твориться численна кількість п охідн и х. С тосов н о української м ови - це , зокрем а, конструкції - м одел і ти п у пр и к м етн и к + ім ен н и к („означення + означуване” ; п редм ет і його ознака): у дум ах - дрібні сльози, дрібний мак, червоні чобіточки, б іле тіло, біла рука, білі ніж ки, червона китайка, рання зоря, свят а неділя, бідна вдова, бідний козак, т емна ніч, я с н е сонце, чисте поле, зе ле н і байраки, т урецька зем ля; ім ен н и к + ім ен н и к (п редм ет + предмет): у дум ах — р іч к а Самарка, город Козлов, город Азов, Дунай-ріка, А зо в -г о р о д , К е ф а -го р о д , с т р іл к и -я н и ч а р к и , с р іб л о -зо л о т о , х л іб -с іл ь , от ець-м ат и, срібло т а золот о, х л ів т а сіль, от ець т а м ат и; при слівни к + дієсл ов о („ д ії і обставин и , щ о характеризую ть (визначають д ії))” : гірко п л а к а т и , г і р к о п л а к а т и - р и д а т и ; ж а л і б н о к в и л и т и , ж а л і б н о квилит и-проквилят и); дієсл ово + дієсл ово (д ієсл о в о + дієсл о в о -t дієслово): ш т и т и - ш а н у в а т и , д у м а т и - г а д а т и , к л я с т и - п р о к л и н а т и , л а я т и і проклинат и, почит ат и і поваж ат и; ш тит и, ш ануват и і поваж ат и; іменні ч асти н и мови + дієсл ов о („д ії та предм ети, на які (д о яких) спрямовані д ії”): д о го р о д а К о зл о в а п р и б у в а т и ; м о л и т в и с о т в о р я т и ; у о т ц я -м а т е р і

прощ ення брат и; у ст епи в іж дж ат и; до т еренів, до б айраків прибуват и; до города Січі прибуват и; до отця, до м ат ері, до р о д у прибуват и; до О савул-могили п риб уват и; ч и с л ів н и к + ім е н н и к („п редм ети і їх кількості”): три братики, т ри пучки тернини, двоє кайданів, т ри р ази. Ц е - найп ростіш і (базові) м оделі. Н а їх н ій осн ові ф ормую ться уск л адн ен і р ізн ови ди . Н ап ­ риклад: плакати-ридати: гірко плакат и-ридат и - гірко плакат и-ридат и, дрібні сльози проливат и; гірко сльозам и плакат и-ридат и та ін.; хліб-сіль: хліб-сіль у ж и в а т и -х л іб -с іл ь з упокоєм уж иват и - х л іб -с іл ь зупокое м вічний час уж иват и та ін. Унікальна властивість м овн их конструкцій мати ун іверсальн ий характер на всіх рівнях - „прилаштовуватися” - плавно видозм іню вати свої си н ­ таксичні ф ункції у реченні (висловлю ванні) - наприклад, здатність атр­ ибутивної конструкції реалізуватися у ф ункції адв ер б.ал ьн ої з сем антикою місця (у христ иянські городи підвезт и; визволь, Бож е, на я сн і зорі, на т ихі води, у край веселий, у м и р хрещ ен ий), ч асу (ранньою зорею, у свят ую неділеньку, ночної доби), сп о со б у д ії (білим лебедоньком перепливи, ясн и м соколоньком перелети, м алим -невеликим перепелоньком перебіж и) та ін. Запам ’ятовування базов и х ж анрових конструкцій (і їхн ь ого л ек си ч н ою наповнення) створю вало ум ови для оперування ним и у п р о ц есі ім провізації. При цьом у м овні м еханізм и лю дської п си х . :и (м ехан ізм и м овотворення тексту, щ о є ї ї в р о д ж ен и м и з д іб н о с т я м и , в л а ст и в о ст я м и ) д о зв о л я л и виконавцеві варіювати (в .дп ов ідн о д о п отреб р и тм о-м ел одій н ої п обудови висловлювання) ф орм у конструкцій: плакат и-ридат и - плакат и і р и д а т и ; плакат и т а р и д а т и і т. ін.; хліб-сіль - х ліб да сіль, за хліб, за сіль. Кількість м овних (граматичних), м одел ей , які слугую ть о сн о в о ю творення ірам ати чн ої си стем и в цілому, - обм еж ен а. Кількість п охідн и х утворень - н ео б м еж ен а . В рахуван н я л е к с и ч н о ю к ом п он ен т а так и х си н т ак си ч н и х структур дає зм огу ідентифікувати їхн ю ж анрову сп ів в ідн есен іст ь (якщо мовиться про тексти фольклору): пор. м ісц е розгортання д ій і п одій у ліричних піснях (коло м лина, біля криниці, коло порога, на порозі, у хат і, на печі, коло броду), у д у м а х - у городі Козлові, у лу зі у Базавлузі, на славній Україні, у В інниці на границі, у р іч к и С амарки, у криниці Салт анки, у казках (у деякому царстві, у деяком у государст ві; у дрім учом у лісі), у замовляннях (на ост рові-окіяні, у болот а). Уньса іьною властивістю текстово-образних універсалій як мовних структур к валіф ікуєм о їх н ю здат н іст ь в од н оч ас бути грам ати чн ою стр ук т ур ою , т е м а т и ч н о -п о д іє в о ю , с т и л іс т и ч н о -к о м п о з и ц ій н о ю (а р х іт е к т о н іч н о ю ),

Текстово-образна універсалія як мовноструктурний засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО 233

стилістичною (худож ньо-образн ою ), кількісно- ком понентною , жанровою одиницею . Названі показники у конкретному текстовому вияві актуалізуються одночасно, в цілісності. А к ти в н и й п о ш у к в ід п о в ід і н а п итан ня: у ч о м у п ол я гає сп ец и ф ік а ім провізац ійн ого творення (відтворення) текстів н ародн их дум - спричинив усвідом л ен н я того (на осн ов і наукових д о с л ід ів ), щ о осн овн им засобом у ц ь о м у п р о ц е с і ф о л ь к л о р н о ї к о м у н ік а ц ії в и с т у п а є , з в и ч а й н о , м ова. У сном овний характер творення та пош ирення д у м з уч астю кобзарів (сліпих м узик) є переконливим свідченням , щ о сл ов есн и й ком понент - провідний у о р г а н із а ц ії т ек ст о в о ї стр ук т ур и д у м . В ін (с л о в е с н и й к о м п о н ен т ) п р­ оектується на рівень конструкцій з відпові щ и м лексичним наповненням. В ол одін н я такими конструкціями, вміле оперування у п р оц есі фольклорної комунікації -- свідченн я м айстерності (таланту виконавця). Взагалі д у м и - особл и ви й ж анр ф олькдору щ одо ум ов побутування та ібереж ен н я. А л е, тр еба відзначити, щ о ім провізований характер мовної р еп р езен тац ії еп ічн и х текстів був характерний і для творів давніш их - билин, а також ін ш и х р ізн ов и дів еп осу. У в сіх випадках зап ам ’ятовування га відтворен ня тек сту здій сн ю в ал ося з д о п о м о г о ю конструкцій (текстово- обр азн и х ун іверсалій ) (ц е п ідтвердж ую ть численні ю сл ідж ен н я , присвячен. вивченню м ови та стильової м анери виконавців билин). З ’ясування сп ециф іки імпрові іаційного творення / ві (творення епічних ф ольклорни х ж анрів д озв ол я є нам п о -н о в о м у осм и сл и ти сп ец и ф ік у та призначення са м о ї м ови - як ун івер сал ьн ої знакової си стем и , як систем и си стем , щ о засв ідч ує св ою універсальність на різн и х своїх рівнях, у різних ф ункціональних виявах, у р ізн и х ум овах (с п о со б а х , прийом ах) реалізації. М о ж н а в и с л о в и т и с я , щ о м о в а - п о л іу н ів е р с а л ь н а (т а к с а м о , як і поліф ункціональна). П оліуніверсальність м ови (її граматичних одиниць - структур (конструкцій) м оделей ) - факт, щ о свідчить про наявність базового м атеріалу, який складає осн ов у структури м ови, і водночас забезп еч ує конкретну р еал ізац ію (стильову, ж анрову) ц и х структур (тобто вибірковість) - в ід п о в ід н о д о сф ери ф ункціонування. Знання базов ого м овного м атеріалу - синтаксичних структур (граматичного м атеріалу з урах> занням лексичного ком понента) дозволяє м овцеві еф ективно ним оперувати, отж е, засвідчує рівень володіння як м овою взагалі, так і р еп р езен ту є рівень володіння сти л ь о в и м и н ор м ам и (н ап р и к л ад, н ор м ам и о ф іц ій н о -д іл о в о г о сти л ю , наукового; у наш ому випадку - ф ольклорно-ж анровим и нормам и м ови дум ).

Текстово-образна універсалія як мовноструктурнии засіб

ТЕТЯНА П. БЕЦЕНКО М ова - ун іверсальн а знакова система. У ніверсальним и є її п ідсистем и . Універсальність п ідси ст ем виявляється в тому, щ о вони в заєм оп ов ’язані, взаєм озум овлен і і полі функціональні: вичерпна (о б м еж ен а ) кількість знаків і м оделей , засі нцчених у м еж ах м ови як си стем и (і її п ід си ст ем ) п ор одж ує безк ін ечн у м нож и н у конкретних їх реалізацій; крім того, існ у є відбір знаків і їх н іх поєднань у м еж ах п евн ої стильової сф ер и (сти льового сем іо зи су ), у якому ці знаки (в одн оч ас і зн аки-конструкти - м акрознак и ) сл угую ть стильовими маркерами. Ф ен ом ен ф ольклорної ім п р ов ізац ії (н а прикладі м ови д у м ) дозв ол яє пізнати щ е о д н у ф еном енальну р и су м овн ої (м овл ен н євої (лінгвальної) психом ентальної) діяльності лю дини: здатність (властивість) зап ам ’ятову­ вати констрз кції, структури - схем и , м оделі як вихідний (базови й ) матеріал для творення (і відтворення) макроконструкту в ц іл існ ост і, з дотрим анням канону, тр адиц ії тощ о. В загалі ж ім провізація ф ольклорних текстів -- с п о сіб ін д и в ід у а л ь н о ї (в и к о н а в сь к о ї) р е а л із а ц ії т р а д и ц ій н о г о к о л ек т и в н о г о національно-культурно-м овного д о с в ід у з д о п о м о го ю р ізн оасп ек тн и х та різнорівневих сп о со б ів і прийомів. Л іт ер а т у р а Беценко Т., 2008, Мова думового епосу. - Словник епітетів, складних слів, тавтологічних і плеонастичних структур, географічних найменувань і релігійних понять, Суми. Беценко Т., 2008, Мова думового епосу: структура, семантика, функції [монографія], Суми. Грица С. И., 1979, Мелос української народної епіки, Київ. Дмитренко М., 2008, Жанрова специфіка українських народних дум, „Дивослово”, № 9, с. 4 0 -1 4 . Іваницькии А., 1990, Українська народна музична творчість, Київ. Літературознавча енциклопедія, 2007, автор-укладач Ковалів Ю.І., Київ. Іїіді орбунський М., 2003, Кобзарі та бандуристи в Україні, „Київська старовина”, №4, с. 170-175. ІІутилов Б. Н., 1997, Зпическое сказитепьство: Типология и зтническая специфика, Москва. Стратілат А., 2007, Думи в контексті виконавських традицій українського кобзарства, „Пам’ять століть” №6, с. 124—130. Українська фольклористика: словник-довідник, 2008, Тернопіль.

235

Украинские народньіе думьі, 1972, [піде, текстів, вст. ст. Б. П. Кирдана], Москва 1972. [УНД].

Народні думи, 1986, Київ [НД].

Ш елест В., 1993, Думи - козацький епос, „Київська старовина”, №6.

Text-Shaped Universal as a Structural-Language M eans o f the Improvisa-

tional Designing ofTexts on Ukrainian National Thoughts

This article belongs to the area o f linguistic stud> ot folklore. The author considers the naturę o f folklore improvisation as integral linę o f folksong creativity ffom the position of the linguistic structurization o f the orał text. As a result o f the research, a conclusion is drawn on the existence o f constructive elements, which provide complete preservation and an improvisadonal reconstruction o f epic texts, text-shaped universal. Detailed classification of named units, including their exhaustive characteri nic, is also offered.