Ігор Набитович
Архітектонічна та
ідейно-естетична симетрія повісті
Наталени Королевої 1313 та
роману Умберто Еко "Il nome della
rosa"
Lublin Studies in Modern Languages and Literature 32, 87-113
2008
LITERATURE 32, 2008, h t t p://w w w .l s m l l .u m c s .l u b l i n . p l
Ігор Набитович
Maria Curie-Skłodowska University,
Lublin, Poland
Архітектонічна та ідейно-естетична симетрія повісті
Наталени Королевоі 1313 та роману Умберто Еко II
nome della rosa
Між повістю украшськоі' письменниці польсько-еспансько-
литовсько-украшського
походження
Наталени
Королевой
графині Дунін-Борковськоі' (Dunin-Borkowskiej) 1313 (1934) та
романом Умберто Еко II nome della rosa (Ім ’я рози, 1980) існуе
певна симетрія як у історичному періоді, який у них
представлений, так і в архітектоніці кожного з творів, окремих
елементах
ïx
ідейно-естетичного
наповнення,
сюжетних
розв'язках та образній системі (в обидвох творах показано поди
першоï половини XIV віку в середньовічному монастирі, де
відбуваються таемничі поди; в кожному з творів монастир гине
від пожежі). Разом з тим твір Н. Королевоï е модерністичним
проектом (грунтованим на світовідчуванні письменника-homo
religiosus, на консервативних світоглядних позиціях), а роман У.
Еко постмодерністичним (який декларуе кризові явища сучасного
арелігійного світу, гібрис людини арелігійноі.). Одним із головних
виразів, символів асиметри (яка в певних деталях прямуе до
оберненоï
симетри
в
концептуальних
виявах
знакових
моделюючих
систем,
що
представляють
середньовічний
м о н асти р ) у ц и х т в о р а х Н. К оролевоі' т а У . Е к о е к о н ц е п т д и я в о л а т а к о н ц е п т с ер ед н ьо віч н о і' науки . У 1 3 1 3 п р е д с т а в л е н а іс т о р ія в и н а й д е н н я в X IV с т о л іт т і с т р іл ь н о го п о р о х у . Г о л о в н и м ге р о е м т в о р у е с и н б аг а т о г о р и ц а р я К о н с т а н т и н А н к л ітц ен , я к и й п р и с в я ч у е с в о е ж и т т я н ау к о в и м д о с л ід ж е н н я м . З м у ш е н и й в т ік а т и від б ат ь к ів с ь к о г о с в ав іл л я , він з м ін ю е і м ’я (на К о н р а д із К ел ьн а ), с т а е у ч н е м (ф ам улю сом ) а л х е м ік а , а п о тім , у м о н аст и р і, вж е я к Б е р т о л ь д Ш в ар ц , за д о п о м о г о ю ч ен ц я Б е р т р а м а (яки й н а с п р а в д і е д и яво л о м ) в и н а х о д и т ь с т р іл ь н и й п о р о х . Н а т а л е н а К о р о л е в а й д е за с е р е д н ь о в іч н о ю т р а д и ц іею , згід н о з я ко ю , я к п и ш е М а к с и м іл ія н Р у д в ін , “н ім е ц ь к и й ф р а н ц и ск а н е ц ь Б е р т о л ь д Ш в ар ц , щ о ви н а й ш о в га р м а т н и й п о р о х б іл я 1350 р о к у , в в а ж а в с я сл у го ю С а т а н и ”1. В ід б л и ск а в к и , я к а в л у ч а е у п и в н и ц ю , д е зб е р іга е т ь с я с т р іл ь н и й п о р о х , в и б у х а е у в е с ь м о н аст и р . Ін ф е р н а л ь н і м о т и в и е н е в ід ’ем н и м і о д н и м із н а й в а ж л и в іш и х е л е м ен т ів м іт о п о е ти ч н о го м о д е л ю в а н н я х у д о ж н ь о го світу , п р е д с та в л е н о г о в п о в іс т і 1 3 l f . Ц е й м іт о п о е т и ч н и й (або си м в о л іч н и й ) т и п м о д е л ю в а н н я х а р а к т е р и зу е т ь с я т в о р е н н я м о с о б л и в о го м а к р о к о н ц е п т у С е р е д н ь о в іч ч я (яки й м істи ть у с о б і ц іл и й ш е р е г ін ш и х , м е н ш и х м ік р о к о н ц е п тів ), зн а к о в и х о б р азів (чен ців, в ід ьо м , святи х, д и я в о л а ), п р е д с т а в л е н н я м с е р е д н ь о в іч н и х п о гл я д ів н а с в іт і б у ття в н ь о м у л ю д и н и , в и к о р и с т а н н я м зн а к о в и х л е к с е м і л а т и н с ь к и х с е р е д н ь о в іч н и х с и н т а к си ч н и х к о н с тр у к тів . О с о б л и в іс тю х у д о ж н ь о г о с в іт у п о в іст і Н . К оролевоі' е м істи ч н е п р е д с т а в л е н н я
1 Maximilian Rudwin, Diabeł w legendzie i literaturze, Kraków: Znak 1999, s. 277. 2 Детальніше про це: Ігор Набитович, Інфернальне в людській екзистенціі: зустріч людини з дияволом у повісті Наталени Королевой “1313”, (y:) Біблія і культура: Збірник наукових статей Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича / За ред. А. Нямцу, Вип. 7, Чернівці: Рута 2005, с. 318-327.
світовідчування героів цього твору3 (в Умберто Еко світ
Середньовіччя цілком раціоналізований).
Ще коли Константин жив був у батьковому замку, циганка
наворожила йому, що він увійде у спілку з дияволом і стане
винахідником смертоносноі' зброі': “Розіллеш ти море крові, собі й
людям на горе. Смерть-вогонь з пекельного ланцюга ти спустиш.
З самим чортом - тьфу на нього, проклятого, - свою долю
злучиш! І наймення твое люди проклинатимуть на полях
„4
кривавих... .
Мотив укладання договору з дияволом е досить поширеним у
новітній світовій літературі. Безсумнівним е вплив на деякі з цих
сюжетів німецькоі' народноі' книги Історія про доктора Йоганна
Фауста. Можна шукати аналогіі' (а, можливо, й алюзіі) до
побудови Н. Королевою цього наративного конструкту в Історіі
про доктора Фауста. Порівняння Фауста (як винахідника
книгодрукування) і Бертольда Шварца (відкривача стрільного
пороху)
відомі уже з проекту плану російського поета
Александра Пушкіна до Сцен из рыцарских времен (Сцен із
лицарських часів)5. Слід додати, що таке порівняння, яке
грунтуеться на помилковому ототожненні героя німецькоі'
народноі' книги Йоганна Фауста з одним із винахідників
друкарства Йоганна Фуста (чи Фауста) з Майнца, отримало
певний розвиток у майбутній науковій і літературній традицііі.
У пізньому Середньовіччі (тобто в ту історичну епоху, яку
представлено в романі Наталени Королевоі) Сатана дуже часто
з ’являвся в образі ченця, що особливо було характерним для
середньовічноі' Еспаніі. Можливо саме ця традиція стала одним із
поштовхів введення у повість 1313 образу ченця-диявола
Бертрама.
Така традиція
мала
також
закорінення
і
в
3 Див. про це: Ihor Nabytowycz, Mistycyzm w prozie ukraińskiej X X - X X I wieku,
(w:) Wielkie tematy kultury w literaturach słowiańskich, t. 7, cz. 2, Wrocław: Wyd. Uniwersytetu Wrocławskiego, 2007, s. 341-346.
4 Наталена Королева, 1313, (y:) eadem, Предок, Киів: Дніпро 1991, c. 201-202. 5 Владимир Жирмунский, История легенды о Фаусте, (в:) Легенда о докторе Фаусте, Москва: Наука 1978, с. 310.
протестантських настроях у Німеччині
: “Найхарактернішим
представленням Диявола в Еспани е драма El Diablo predicator,
яку приписують Бельмонте з Бермуде
,у якого Люцифер
,змушений стати францисканином
.Представлення Диявола як
ченця у німецьких краях до Реформаци засадничо було
результатом протестантських антиклерикальних настроïв
.Лютер
»6
твердив
,що справжнім одягом сатани е чернеча сутана
.Уже в першій публікаціі' фаустівських німецьких народних
книг
-Історіі' про доктора Йоганна Фауста знаходимо версію
про те
,що Фауст
,підписавши умову з дияволом
,вимагав
,щоб
його прислужник
-дух Мефістофіль
,коли він тільки його
покличе
, “з
’являвся до нього в образі і одязі ченця
-францисканина з дзвіночками
,подаючи попередньо кілька знаків
,щоб за дзвінком він довідувався про його прихід
”7
.Сатана
переодягаеться в чернечий одяг у біблійній драмі The Temptation
o f Jesus
(1 5 3 8 ).У драмі Крістофера Марло The tragical history o f
Doctor Faustus (Трагічна історія доктора Фауста; біля
1589)Мефістофеля теж представлено у вигляді ченця
-францисканця
: З ’явись у личині ченця ти, францисканця. Дияволові личить вид святоші.Диявол
-за середньовічною традиціею
- “прибирав багато
постатей і носив багато костюмів
[...
].Сатана е поліморфною
особою
[...
] ” .Він мае
“здатність просто безконечних варіяцій і
трансмутацій
,яку використовуе на великий клопіт смертних
”8
.Перетворення Люцифера в ченця Бертрама е логічно
вмотивованим для світосприймання людини Середньовіччя
,оскільки диявол
6 Maximilian Rudwin, Diabeł w legendzie i literaturze.., s. 61.
7 Historia o Doktorze Faustusie, Wrocław: Wyd-wo Unjwersytetu Wrocławskiego 2002, s. 120.
хоча в реальности безтілесний, може він своею внутрішньою силою закликати до життя кожен вид тіла, в якому йому сподобаеться замешкати, або який найбільше йому пасувати для здійснення будь-якого зла9, о с к іл ь к и “н ав іт ь у с в я т и х м у р а х к л я ш т о р ів [...] п о б о ж н и м м у ж ам і н е в іс т а м гр о зя ть п а с т к и С а т а н и (2 Т м .: 2, 2 6 )”10. О ск іл ьк и , я к у ж е п ід к р е с л ю в а л о с я , в с е р е д н ь о в іч н ій к у л ь т у р і о б р а з д и я в о л а за й м а в д у ж е п о м іт н е м ісц е, то за х о п л е н н я р о м а н т и к ів С е р е д н ь о в іч ч я м п о т я гн у л о з а с о б о ю й п о стій н е в и к о р и с т а н н я с и м в о л іч н и х с е р е д н ь о в іч н и х атр и б у тів, я к і м аю т ь св о е р ід н е п о в ’я за н н я з д и я в о л ь с ь к и м и си л ам и : в ір у в ч ар ів н и ц т в о і ч ар ів н и к ів , ш аб аш і, а л х ем ію , д о го в ір із д и я в о л о м . У п о в істі 1 3 1 3 т е ж м о ж н а в и д іл и т и зм іс т о в о -о б р а зн і ко н ц еп т и , п о в ’я за н і з ін ф е р н а л ь н и м и м о т и в а м и (о б р аз д и я в о л а, сар н и , со б ак и , за п а х сір к и ). П о р у ч із ц и м у Н а т а л е н и К оролевоі' п р и су тн і й ін ш і ін гр ед іен т и с е р е д н ь о в іч н о го с в іт о в ід ч у в а н н я й св іт о сп р и й м а н н я (м істи ч н і ви д ін н я, р о зм о в а зі см ер тю , х р и с т и я н с ь к а с и м в о л ік а і зн а м е н н я т о щ о ). Ц ік а в у д е т а л ь щ о д о в и к о р и с т а н н я м о т и в ів зу с т р іч і л ю д и н и з ін ф е р н а л ь н и м и си л ам и , я к а с т о су е ть с я зо к р е м а й т в о р ч о с т и Н а т а л е н и К оролевоі', за у в а ж и в М а к с и м іл ія н Р у д в ін : Можна зауважити, що дуже багато з-посеред тих, хто відроджували [образ] Диявола були вигнанцями з рідного краю або вилученими зі спільноти свого класу. Достатньо назвати Данте, Лютера, Мільтона, Гайне, Лермонтова. Цих людей, ув’язнених і викинутих із рідного краю - з огляду на і'х протиставлення тиранській владі, зрозуміло захоплював архангел, вигнаний із неба за противлення тому, хто - послуговуючись словами Сатани Мільтона - «самотній урядуе як тиран у Небі»11. Н а т а л е н у К о р о л ев у , н а п р о т и в а гу ц и м в ід о м и м в и гн ан ц я м , не за х о п л ю е о б р аз Л ю ц и ф ер а. В о н а іде д е щ о в ід м ін н и м в ід н и х ш л я х о м , д е м о н с т р у ю ч и те, д о ч о го п р и зв о д и ть п р и т а м а н н а ц ь о м у о б р а зо в і го р д и н я т а ж а г а сл ави . 9 Ibidem. 10 Ibidem, s. 162.
К о п и то д и я в о л а, я к х у д о ж н я д е т а л ь (разом із м о т и в о м злам аноі' н о ги і ш к у т и л ь га н н я ), д о п о м а г а е п и с ь м ен н и ц і за г о с т р и т и у в а гу н а ц ій д ет а л і й п о ст у п о в о о т о т о ж н и т и ч ен ц я Б е р т р а м а й д и я в о л а. Ц е о т о т о ж н е н н я б у д у е т ь с я у т в о р і н а а н т и ц и п а ц ій н о м у л а н ц ю гу х у д о ж н іх д ет ал ей , я к і в с в о іи ц іл іс н о с т и у т в о р ю ю ть о с о б л и в у о б р азн у си ст ем у , х а р а к т е р н у д л я се р е д н ь о в іч н о го к о н ц е п т у д и я в о л а. З о б р аз о м д и я в о л а у п о в іс ті п о в ’я за н о к іл ь к а х у д о ж н іх д ет ал ей , м о ж н а б с казати , м ік р о к о н ц е п тів , я к і е х а р а к т е р н и м и с т р у к т у р о т в о р ч и м и ел е м е н т а м и ц ьо го о б р азу , в и т в о р е н о г о С ер ед н ьо в іч ч я м , п е р е л я к а н и м в с е п р и с у т н іс т ю в о р о г а р о д у л ю д с ь к о г о в л ю д с ь к ій екзи стен ціі'. Л е й т м о т и в н е п о в т о р е н н я в п ізн а н н я в т іл е н о г о в о б р аз ч е н ц я Б е р т р а м а д и я в о л а к о м п о н у е н а р а т и в н у с т р у к т у р у т в о р у т а к и м ч и н о м , щ о м о т и в ід ен ти ф ік ац іі' д и я в о л а, п ер іо д и ч н о п о в т о р ю ю ч и с ь у ц ій н а р а т и в н ій ст р у к т у р і, ан ти ц и п у е, р о зв и в а ю ч и с ь з а за к о н а м и сю ж етн оі' к л ім ак тер и ч н о і' градаціі' й д о х о д и т ь д о ку л ьм ін ац ій н о і' т о ч к и у с ц е н і с м е р т и ю р о д и в о го А б ел я . О с к іл ь к и А б ел ь е го л о в н и м “ід е н т и ф ік а т о р о м ” д и я в о л а у тв о р і й с в о е р ід н и м я н го л о м -о х о р о н ц е м К о н с т а н т и н а -Б е р то л ь д а , то й о го с м е р ть зн ім а е всі за б о р о л а у ж и тт і г о л о в н о г о ге р о я у с т о с у н к а х із н еч и ст и м . З а т р а д и ц ія м и х а р а к т е р у д ем о н о л о гіч н о г о м и с л е н н я серед н ьовічн оі' л ю д и н и , р е а л ізо в а н и м и в х у д о ж н ій ф о р м і в п о в іст і Н а т а л е н и К оролевоі' й б а з о в а н и м и н а п о ет и ц і ц ьо го св іт о в ід ч у в а н н я , л ю д и н а, я к а с т а л а зн а р я д д я м у р у к а х С атан и , м у си т ь п о м е р т и с т р аш н о ю см ер тю . В л а д ім ір Ж и р м у н с ь к и й н а в о д и т ь ц ік а в у гіп о т е зу с у ч асн и ц і Н а т а л е н и К оролевоі' - ф ран ц узькоі' д о сл ід н и ц і Ж е н е в ’еви Б ’я н к и п р о те, щ о Ф а у с т м іг за ги н у т и п ід ч а с я к о іс ь к а т а с тр о ф и , я к а н а д зв и ч а й н о в р а зи л а с у ч асн и к ів , н а п р и к л а д “ в и б у х у й о го л а б о р ат о р іі'”12. М о ж н а п р и й н я т и я к гіп о т е т и ч н е п р и п у щ ен н я , щ о Н . К о р о л е в а зн а л а п ро ц ю гіп о тезу , о с к іл ь к и в о н а б у л а о п у б л ік о в а н а в 1933 р о ц і й в о н а с в о е р ід н и м ч и н о м б у л а н а к л а д е н а н а іс т о р ію за г и б е л і й Б е р т о л ь д а Ш в ар ц а. 12 Владимир Жирмунский, История легенды о Фаусте..., c. 284.
П о я в а д и я в о л а у м о н а с т и р і в и к л и к а е п ев н і зм ін и у п с и х іч н ій с т р у к т у р і я к са м о го Б ер т о л ь д а, т а к і у зм ін і п а т е р н ів п о в е д ін к и усіеі' усіеі' кл яш торн оі' гр о м ад и . У м о н а с т и р с ь к ій гр о м ад і, о с н о в н и м п р и н ц и п о м іс н у в а н н я якоі' м ал о б б у т и за б езп е ч е н н я р ів н о в а г и в с а к р а л ь н о м у U n iv e rsu m -і, п о ст у п о в о , п ід в п л и в о м д и я в о л а, р о зм и в а е т ь с я ïï п о н а д м и р с ь к е , сп р я м о в а н е у в іч н іс ть б уття, н е в п и н н о т р а н с ф о р м у ю ч и с ь у п р о ф ан н е, п о зб ав л ен е б о ж е с т в е н н о го с т ер ж н я п р и зе м л е н е існ у в ан н я . В с е о х о п н а х у д о ж н я к о н ц е п ц ія п р о н и к н е н н я д и я в о л а в д у ш у К о н с т а н т и н а -К о н р а д а з К е л ь н у - Б е р т о л ь д а Ш в а р ц а т а п е р е т в о р е н н я с а к р а л ь н о го м іс ц я - м о н а с т и р я - н а о с ід о к С атан и , я к и й с т ае м іс ц е м - з а с е р е д н ь о в іч н и м и у я в л е н н я м и - д и я в о л ь с ь к о го в и н ах о д у , п р е д с т а в л е н н я д е ф о р м а ц п т а т р а н с ф о р м а ц п св іт о гл я д у h o m o re lig io su s д а е м о ж л и в іс т ь сф о р м у в а т и й с ф о р м у л ю в а ти о д и н із н а й в а ж л и в іш и х к о н ц еп тів, х а р а к т е р н и х д л я р е л ігій н о го с в іт о сп р и й м а н н я . Ц е - к о н ц е п т зла. Поняття Диявола чи Сатани - підкреслюе Максиміліан Рудвін - практично е рівнозначне з уявою про Зло та продовженням його наслідків, таких як терпіння, убогість, нещастя, заздрість, хіть, злостивість, мстивість і тому подібне. Всюдисуща природа Зла вияснюе присутність слуг Сатани у високих і низьких сферах, у містах і місцях пустельних, коротко кажучи - всюди. Навіть небожителі не можуть запобігти його махінаціям. Земна куля, що служить людині за помешкання, е територіею Сатани - від полюса до полюса. І х о ч а “за г а л о м Д и я в о л в и д а е т ь с я ін т е г р а л ь н и м е л е м ен т о м в у к л а д і ж и т т я н а зем л і, з я к о го - у р а м к а х іс н у ю ч о г о п о р я д к у - й о го л ік в ід а ц ія е н е м о ж л и в а ”13, Н а т а л е н а К о р о л е в а п р е д с т а в л я е у п о в іс т і 13 1 3 у я в л е н н я л ю д и н и р е л іг ій н о ï п ро м о ж л и в іс т ь п о р а зк и зла, т о р ж е с т в о у п р о т и с т а в н ій п ар і к о н ц е п т ів д о б р о / зло, п е р ш о го з д в о х к о м п о н е н тів . П р о ф а н а ц ія с а к р а л ь н о го п р о ст о р у , й о го зн е о с в я ч ен н я п ід в п л и в о м ін ф е р н а л ь н и х си л - п е р е т в о р е н н я м о н а с т и р я н а м ісц е, д е р е а л ь н о в о л о д а р ю е д и я в о л , п р и зв о д и т ь д о й о го зн и щ е н н я . У сц е н і за ги б е л і м о н а с т и р я в и я в л я е ть с я “m iste riu m tre m e n d u m et 13 Maximilian Rudwin, Diabeł w legendzie i literaturze..., s. 78.
fa s c in a s ” - “м іс т е р ія за х о п л е н н я і с т р а х у ” (Р у д о л ьф О тто) п ер е д с а к р а л ь н и м , п е р е д в с е м о гу т н іст ю Бож оі' с и л и й б ож ествен н о і' кар и : “ ...Б а ч и в не о д и н [...] я к а р х а н ге л М и х а й л о з н е б а у ви х о р і в о гн е н н о м у зл етів. І в и гл я д у н ь о го б у в гр ізн и й , а гн ів - ст р аш н и й . М е ч е м с в о ім в ін п о в еж і к л я ш т о р н ій вд ар и в. I в ід т о го у д а р у к л я ш т о р р о з п а в с я ”1 4. Р азо м із т и м се р е д н ь о в іч н і е с х а т о л о г іч н і у я в л е н н я д а в а л и р о зу м ін н я й н а д ію н а те, щ о С т р а ш н и й су д б у в не т іл ь к и ак то м с п р а в е д л и в о с ти , н евід воротн оі' в ід п л а т и з а г р іх и й п р ав ед н і д ія н н я , ал е й а к т о м м и л о с е р д я . З н и щ е н н я м о н а с т и р я м а е п о с т у п о в о п о в е р н у т и це о св я ч е н е м ісц е в с а к р а л ь н и й п р о ст ір , але в ід б у д е т ь с я ц е ч е р е з в ід м о л ю в а н н я гр іх ів й о го м е ш к а н ц ів ч ер е з в іки . М о ж н а т в ер д и т и , щ о у м о т и в і зн и щ е н н я м о н а с т и р я (у я к о м у зн а й ш л о п р и т у л о к м е т а ф ізи ч н е зло) й в ід м о л ю в а н н я гр іх ів ч ен ц ів , я к і ж и л и у н ьо м у , зв у ч и т ь х а р а к т е р н а д л я се р е д н ь о в іч н о го т е о л о г іч н о го м и с л е н н я д и л е м а “м а л о і” т а “в е л и к о і” есх ато л о гіі'1 5: ч и з а своі' г р іх и л ю д и н а в ід п о в ід а е в ід р азу ж - щ е з а ж и т т я й в ід р азу ж п іс л я см ер ти , к о л и с т а е п е р е д л и ц ем Г о сп о д а, ч и ïï д ія н н я б у д у т ь зн о в у п е р е г л я н у т і п іс л я д р у го го п р и ш е с т я Х р и с т а - то д і, к о л и п р и й д е ч а с С т р а ш н о го с у д у й в ід б у д е т ь с я о с т ат о ч н и й суд н ад ж и в и м и й м ер тв и м и . Т о б то , ч и зн и щ е н н я м о н а с т и р я й у р я т у в а н н я л и ш е о д н о го п р а в е д н о г о ч е н ц я е “м а л о ю е с х а т о л о г іе ю ”, а в ід м о л ю в а н н я г р іх ів д а с т ь ï ^ у с ім (у т о м у ч и с л і й Б ер т о л ьд о в і) с п а с ін н я п ід ч ас С т р а ш н о го суду. Н а т а л е н а К о р о л е в а с т в о р и л а у п о в іс т і 1 3 1 3 с в о е р ід н и й х у д о ж н ій п р о с т ір С ер е д н ь о в іч ч я , н а п о в н е н и й п р е д с т а в л е н н я м се р е д н ь о в іч н о ï л ю д и н и р е л ігій н о ï п р о зіт к н ен н я в ж и тт і л ю д и н и с а к р а л ь н о го й п р о ф а н н о го , п р о н и к н е н н я у ïï б у тт я ін ф е р н а л ь н и х 14 Наталена Королева, 1313..., c. 260. 15 Детально ця проблема (на прикладах середньовічних exempla) - розглянута в: Арон Гуревич, “Больш ая ” и “малая ” эсхатология, (в:) idem, Культура и общество средневековой Европы глазами современников, Москва: Искусство 1989, c. 94-110.
си л, я к і е у о с о б л е н н я м зла, г р іх а й н е о б х ід н о с т и й о го сп о к у ти . Н а с т у п н і д о с л ід ж е н н я у ц ь о м у н а п р я м к у м а л и б в и я в и т и п р и н а й м н і к іл ь к а асп ек тів : б іл ь ш гл и б о к і в з а е м о з в ’я з к и о б р азу го л о в н о го ге р о я т в о р у Н . К оролевоі' з о б р аз ам и Ф а у с т а т а М е ф іст о ф е л я , Л ю ц и ф ер а, іх т р а н с к у л ь т у р н и х в и я в ів і т р а н с ф о р м а ц ій , р е а л іза ц іе ю у т в о р і ф іл о с о ф с ь к и х а с п е к т ів б у ття н іц ш еан ськ о і' “ н а д л ю д и н и ”. У 1 3 1 3 зн а х о д и м о в т іл е н н я б а г а т ь о х у я в л е н ь т а с т ер е о т и п ів р із н и х е п о х к о н ц е п т у С ер ед н ь о в іч ч я . Ц е й м а к р о к о н ц е п т б у д у еться, зо к р ем а, з а д о п о м о г о ю д р іб н іш и х к о н ц еп т ів , я к і д аю т ь м о ж л и в іс т ь с т в о р и т и о с о б л и в у м о в н у к а р т и н у с в іт у ц ьо го твору, а т и м с а м и м - с в о е р ід н у х у д о ж н ю р е а л ь н іс т ь тіеі' еп о х и . С еред т а к и х к о н ц еп т ів , я к і ф о р м у ю т ь м а к р о к о н ц е п т С е р е д н ь о в іч ч я у п о в іс т і 1313, м о ж н а в и д іл и т и , зо к р ем а, к о н ц е п т д и я в о л а, к о н ц е п т г р іх а (яки й у св о ю ч е р г у м іс ти ть у со б і і л ю д с ь к у го р д и н ю , н е в ір ’я, зр ад у т а ін ш і с м е р тн і гр іх и ), а р а зо м із т и м т існ о п о в ’я за н и й із н и м и к о н ц е п т н а у к и в С е р е д н ь о в іч ч і. О д н о ч а сн о ж у н ів е р с а л ь н і к о н ц е п т и д о б р а і зл а т е ж с т ан о в л я т ь н е в ід ’ ем н у с к л а д о в у а р х іт е к т о н ік и тво р у . К о н ц е п т серед н ьовічн оі' н а у к и у п о в іст і Н . К оролевоі' 13 1 3 е о д н и м із с т р у к т у р о т в о р ч и х к о н ц е п т ів т в о р у 16. О д н а із х а р а к т е р н и х ід ей , за к л а д е н а щ е в н ім е ц ь к ій н а р о д н ій к н и зі X V I с т о л іт т я Іс т о р ія п р о д о к т о р а Й о г а н н а Ф а уст а - п р о т и р іч ч я м іж р а ц іо н а л ізм о м і х р и с т и я н с ь к о ю вір о ю , к о н ф л ік т м іж ж а г о ю л ю д с ь к о г о п ізн а н н я с в іт у т а н е о б х ід н іс т ю п р и м и р е н н я ц ього з н а н н я із ти м , щ о л ю д и н а е т в о р ін н я Б о ж е й не все м о ж е б у т и п ід в л а д н е л ю д с ь к о м у р о зу м у й р а ц іо н а л іс т и ч н и м у ст р ем л ін н я м , р е а л ізу е т ь с я й у ф о р м у в ан н і к о н ц е п т у н а у к и в п о в іст і 1313. Б е р т о л ь д Ш в а р ц у п о в іст і Н а т а л е н и К оролевоі' й д е ш лях о м , п о д іб н и м д о то го , щ о й о го о б р ав д о к т о р Ф а у с т з Іст о р іі' п р о 16 Детальніше про це: Ігор Набитович, Концепт середньовічноі' науки у повісті Наталени Королевоі “13 1 3 ” (y:) Наукові Записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди: Серія “Літературознавство”, Харків 2005, Випуск 3 (43), Частина 2, c. 154-160.
д о к т о р а Й о га н н а Ф а у с т а : в ін за м іс т ь то го , щ о б в и в ч а ти б о г о с л о в ’я в у н ів е р с и т е т і, “в ід ст у п и в в ід в ід ц ьо го б о го п о х в а л ь н о го н а м ір у й не за с т о су в а в д л я д о б р а с л о в о Б о ж е ”17. К а п е л а н у за м к у б а т ь к а К о н с т а н т и н а - р и ц а р я А н к л іт ц е н а - с п р и й м а е н аук у, н а у к о в и й п о ш у к я к о д н у із сп о к у с д и я в о л а. Н а за у в а ж е н н я К о н с та н т и н а , щ о, “м у д р і о д н о л ітк и , м ен е у н и к а ю т ь [...] б о ж б о я т ь с я м о ïх к н и ж о к , го р н а, р е т о р т ”18, к а п е л а н в ід п о в ід ае: “ [...] Т еп е р т а к і ч аси , щ о [...] п о ч и н а е т ь с я в ч ен и м »19 го р н о м , а к ін ч а е т ь с я ... так, щ о й с м а ж е н и м з а п а х н е ... . У т а к о м у ст а в л е н н і д о н а у к и п р и х о в а н о п о д в ій н и й сен с: в и р аз “с м а ж е н и м за п а х н е ” озн ач ае, щ о за н я т тя н а у к о ю м о ж е п р и в е ст и д о за п р о д у в а н н я д у ш і д и я в о л у й п о т р а п л я н н я д о п е к л а (це - м а й б у т н е К о н с т а н т и н а ), ч и й за г р о зо ю п о т р а п и т и в р у к и ін к в ізи ц п й зго р іт и н а в о гн и щ і (так а д о л я м а л а ч е к а т и н а К о л у м б у , я ка, р а зо м із К о н с т а н т и н о м -К о н р а д о м , б у л а у ч ен и ц е ю в ал х е м ік а , а п о т ім с т а л а ч ер н и ц ею ). Ч е р н е ц ь Б е р тр а м , щ о п р и й ш о в у м о н а с т и р (де п р о в о д и т ь с в ій н а у к о в и й п о ш у к Б е р т о л ь д Ш вар ц ) з Італ и , я к в и д а е ть с я Б е р т о л ь д о в і, е в и д а т н и м у ч ен и м : Бертрамова ерудиція выдавалась Бертольдові безмежною. Він був і алхемік, і філософ, і гуманіст. Знав також і речі світські, лицарські. Що ж до логіки та діалектики, то Бертольд твердо вірив, що другого такого немае в світі. Безперечно, у товаристві такоі' незвичайноі' істоти будуть одкриватися несподівані й осліплюючі обріі'!..20. С л ід н а го л о си т и , щ о т а к и й п о гл я д н а д и я в о л а я к у ч ен о г о й с и м в о л н ау к и , я к х р е с н о го б а т ь к а л ю д с ь к о г о р о зу м у - х а р а к т е р н и й не т іл ь к и д л я С ер ед н ь о в іч ч я , а й д л я х у д о ж н ь о ï л іт е р а т у р и Х ІХ -Х Х сто л іт ь, о с к іл ьк и , я к н а г о л о ш у е М а к с и м іл ія н Р у д він , середньовічна людина вірила, що Диявол мае ключ до усіх знань. Ця віра посідае біблійне усанкціонування, оскільки влада над світом за 17 Historia o Doktorze Faustusie..., s. 113.
18 Наталена Королева, 1313..., c. 138. 19 Ibidem, c. 139.
посередництвом інтелекту була одніею зі спокус, що підсовувалися Христові Спокусником. [...] Церква віддала під зверхництво Диявола філософію, науку та світське навчання загалом. Філософія вважалася Церквою за плід, заборонений людському розуму. [...] З погляду середньовічноі' Церкви саме наукові дослідження були знаменням диявольського зіпсуття. Сатана завжди був символом науки. [...] Кожне наукове відкриття, кожен винахід, що служить людині, був зроблений - як вважалося у Середньовіччі - за допомогою Диявола [ . ]21. Я к н а го л о ш у е В л а д ім ір Ж и р м у н с ь к и й 22, заняття “світськими” науками, заснованими на досвіді, хоч би ще обмеженому і в значній мірі містифікованому, - медициною, алхіміею, астрологіею, знайомство з античною філософіею, перш за все - з Арістотелем, відкритим арабами, й спроби самостійноі' синтези філософськоі' мудрости з богословськими догмами незмінно наштовхувалися на осуд [...], межували з невір’ям і ерессю, а отже 23 пояснювались підступами диявола . С в о е р ід н о ю п а р а л е л л ю д о п о в іст і 1 3 1 3 м о ж е б у т и й н а п ів л е ге н д а р н а іс т о р ія п р о ф е с о р а О ксф о р д а, ф р а н ц и ск а н ц я Р о д ж е р а Б е к о н а (1 2 1 4 -1 2 9 2 ), я к о го ш ан о б л и в о н а зи в а л и “d o cto r m ira b ilis ” (“д и в о в и ж н и й у ч и т е л ь ”). В ін б у в м ате м ат и к о м , о п т и к о м , а с т р о н о м о м , н ав к о л о й о го л аб о р а т о р п х о д и л о ч и м а л о п л іт о к . Б е р т р а н Р а с с е л п ро н ьо го п и ш е, щ о в ін б у в не так філософ у вузькому розумінні цього слова, як людина енциклопедичних знань із любов’ю до математики й науки. Наука в його дні поеднувалася з алхеміею і, як гадали, з чорною магіею; Беконові все життя 24 не давали спокою, підозрюючи його в ересі та маги .
21 Maximilian Rudwin, Diabeł w legendzie i literaturze..., s. 275.
22 Варто зауважити, що цитоване тут детальне й грунтовне дослідження історіі легенди про Фауста В. Жирмунського написане в підсоветський період, несе, на жаль, на собі печать антирелігійноі', антихристиянськоі' спрямованости.
23 Владимир Жирмунский, Ист ория легенды о Фаусте..., c. 266-267. 24 Бертран Рассел, Історія західноі філософіі, Киів: Основи 1995, c. 393.
Б л а зе н ь Л е к е р л е у п о в іс т і 13 1 3 д е к л а р у е х а р а к т е р н е д л я с е р е д н ь о в іч н и х у я в л е н ь ф о р м у л ю в а н н я т и х п р о б л ем , я ки м и , зо к р ем а, ц ік а в и л а с я с е р е д н ь о в іч н а н аук а: ...Нещодавно я читав прецікаву працю одного вченого домініканця, котрий, базуючись на підвалинах теологічних, без яких нема справжньоі' науки, законами природними довів, що налиті кров’ю курячі яйця зовсім не віщують ні кривавих війн, ні певноі' хвороби несучоі' курки. Що така хвороба не псуе самого яйця, а воно не шкодить людям, - це доказав отець домініканець в присутности вчених і духовних осіб, а також і членів святоі' інквізиціі'.25. О тж е, п р е д с та в л я ю ч и в ід к р и т т я ст р іл ь н о г о п о р о х у я к “д и я в о л ь с ь к и й в и н а х ід ” , Н а т а л е н а К о р о л е в а п о в е р т а е ц ь о м у м е т а ф о р и ч н о м у о зн а ч е н н ю п е р в іс н и й с е н с (бо в и н а х ід ц іе ю зброі' за с е р е д н ь о в іч н и м и л е ген д ам и н а с п р а в д і п о в ’я зу ю т ь із н еч и ст и м ). Р а зо м із т и м т а к е о к р е с л е н н я сер ед н ьо віч н о і' науки , м а е п ід с о б о ю п ід гр у н тя т е о л о г іч н и х у я в л е н ь еп о х и С ер ед н ь о в іч ч я , о с к іл ь к и д и я в о л б у в не п р о с т о у о с о б л е н н я м н ау к и , але й згідно з тим, що твердять теологи, - [...] Сатана у всіх віках виступав натхненником філософів і науковців. Кожна людина, яка вирізнялася з- посеред мас своіми знаннями, була підозрювана в підписанні пакту з С атан о ю .26. Й д у ч и з а К а р л о м К а й с е в е т е р о м , В о й ц е х К у н іц ь к и й т в ер д и т ь , щ о ід ея д о го в о р у е д и я в о л о м бере свій початок у юдейській магіі', поширеній у першому столітті до і після народження Христа [...]. Перші відомості щодо пакту з сатаною у християнському світі відносяться до повідомлення св[ятого] Амфілоха про життя св[ятого] Василія з Цезареі' у період панування Юліяна Апостати27. Л е ге н д и п р и п и с у в а л и [заклю ченн я] д о го в о р у з д и я в о л о м б а г а т ь о м с в я ти м і, зо к р ем а, п ап ам : Й о а н н о в і Х ІІІ, С и л ь в е ст р о в і ІІ, Г р и го р іе в і Ѵ ІІ т а ін ш и м . 25 Наталена Королева, 1 3 1 3 ., c. 212.
26 Maximilian Rudwin, Diabeł w legendzie i literaturze..., c. 276.
А н а т о л ій Н я м ц у н аго л о ш у е, щ о у “ л іте р а т у р і Х Х с т о л іт т я з а га л ь н о в ід о м і с т р у к т у р и ч а с т о в ід ігр а ю т ь р о л ь с в о е р ід н и х м о р а л ь н о -п с и х о л о г іч н и х м о д ел ей , я к і м а ю т ь я с к р а в о ви р аж ен і гн о сео л о гіч н у , п р о гн о сти ч н у , п о в е д ін к о в у т а а к с іо л о г іч н у ф у н к ц іі”, а за в д я к и а к т и в н о с т и м іт о л о г іч н и х і л е ген д а р н и х с ю ж е тів “у т в о р і у т в о р ю е т ь с я б ага т о ш а р о в и й ас о ц іа т и в н о - си м в о л іч н и й п ід тек ст, я к и й в с т ан о в л ю е зм іс т о в і з в ’я з к и і п е р е к л и ч к и к о н к р е т н о -іс т о р и ч н о го , н а ц іо н а л ь н о г о з у н ів е р с а л ь н и м , т и м ч а с о в и м ”28. У о б р азі Б е р т о л ь д а Ш в а ц а п р и с у тн і, я к у ж е п ід к р е с л ю в а л о с я , о с н о в н і зм іс т о в і п ар ам ет р и , п р и т а м а н н і й о б р аз у Ф ау ста, п р и ч о м у д о м ін а н т н і х а р а к т е р и с т и к и ц ь о г о л е ген д ар н о го о б р аз у д е м о н с т р у ю т ь у п о в іст і Н а т ал е н и К оролевоі' зд а т н іст ь т р а н с ф о р м у в а т и с я т а м о д и ф ік у в ати ся, за л и ш а ю ч и с ь , од н ак, у м е ж а х п е в н о го ід ей н о -е с т ет и ч н о г о яд р а, щ о за б ез п е ч у е м о ж л и в іс т ь в п ізн а в а н о с т и ф аустівськ оі' л и ч и н и н а о б л и ч ч і ч ен ц я -в ч е н о го К о н с т а н т и н а -К о н р а д а -Б е р т о л ь д а . О с о б л и в іс т ю н о в о у т в о р е н о го Н . К о р о л е в о ю х у д о ж н ь о г о св іт у в 1313, п р ед ставл ен о і' в и д о зм ін и трад и ц ій н оі' легендарноі' с т р у к т у р и е те, щ о з о д н о го б о к у п и с ь м ен н и ц я зб е р іг а е о с о б л и в о с т і у н івер сал ьн о і' п р о б л е м а т и к и ф аустівськ оі' тем и , але, з ін ш о го , р о зш и р ю е й н а п о в н ю е с п е ц и ф іч н и м , н е п о в т о р н и м зм іс т о м п о л е ïï сем ан ти чн оі' стр у к ту р и , зд ій с н ю е д іа х р о н іч н и й р у х не у г о р у п о ч а с о в ій ш к ал і, а в ід су в а е н а д в а ст о л іт т я в м и н у л е (з р е н е с а н с н о г о X V I с т о л іт т я в с е р е д н ь о в іч н е X IV -те) - н а д а ю ч и т а к и м ч и н о м ф а у ст ів с ь к о м у т и п о в і л ю д и н и я с к р а в о в и р а ж ен и х о зн а к а р х е т и п н о с т и . Д іа х р о н іч н и й р у х у г о р у р е а л ізу е т ь с я н а ін ш о м у ід ей н о -е с т ет и ч н о м у р ів н і: ко н ф р о н тац іі' - п р о т и с т а в л ен н і т а к о н т р а с т и в н о м у п о р ів н я н н і ф іл о с о ф с ь к о г о с о ц іал ь н о - ес т е т и ч н о го с в іто гл яд у , а к с іо л о г іч н и х д о м ін а н т серед н ьовічн оі' 28 Анатолий Нямцу, Некоторые аспекты литературной трансформации легендарно-мифологических структур, (у:) Studia Hermeneutica (Герменевтика тексту:між істиною і методом), Acta Philologica: Vol. I, Дрогобич: Коло 2003,
людини та людини епохи позитивізму, епохи А. Шопенгауера та
Ф. Ніцше.
В.
Куніцький наголошуе, що одним із найважливіших
моментів Історіі про доктора Йоганна Фауста е “договір
ученого з дияволом”29. Першоджерелом цього мотиву е легенда
про
св[ятого]
Теофіля,
написана,
можливо,
його учнем
Свтихіаном у VII столітті й перекладена латинською мовою у
VIII столітті Павлом-дияконом30. У Німеччині ця легенда
поширилася завдяки ïï обробці у Х столітті в латинських віршах
черниці Гросвіти з Гандерсгайму. У франузькій літературній
традицп цей мотив теж з ’явився в ХІІ столітті завдяки поемі
Готье де Куенсі і міраклю трувера Рютбефа (ХІІІ ст.)31. Вплив на
розповсюдження цього мотиву мала й Золота легенда Джакопо ді
Вораджіне (Legenda aurea, ХІІІ ст.).
Прикладом продуктивности мотиву договору вченого з
дияволом
е
знаменитий
exemplum
(приклад)
Цезарія
з
Гайстербаха з Dialogus miraculorum (Діалог про чудеса; біля 1220
року). У ньому розповідаеться про молодого студента-клірика з
Парижа, який піддаеться на спокуси диявола й присягае йому.
Завдяки цьому до його рук потрапляе чарівний камінь і тепер він
знае про все на світі32. Тепер цей студент, затиснувши тільки у
руках камінь, вручений дияволовом, міг будь-кого здолати у
наукових дискусіях (Коментуючи цей exemplum, Арон Гуревіч
підкреслюе: “Диявол - великий теолог!”33). Лише захворівши й
висповідавшись, студент - за наказом священика - викинув
камінь і разом із тим відкинув неправдиві знання, нашіптувані
дияволом.
29 Wojciech Kunicki, Wprowadzenie..., s. 30.
30 Владимир Жирмунский, Ист ория легенды о Фаусте..., c. 264. 31 Ibidem.
32 Історія европейськоіментальности, Львів: Літопис 2004, с. 206. 33 Арон Гуревич, Культура и общество средневековой Европы глазами
Мотив договору з дияволом пройшов від часів Середньовіччя
до Ренесансу певну трансформацію. Войцех Куніцький пише, що
“ наскільки у середньовічних переказах головним мотивом було
бажання наживи та гординя, настільки ж у ренесансних візіях
домінуе
елемент
прагнення
знань”34.
Таким
чином
у
фаустівському образі Бертольда Шварца Наталени Королевоі'
представлено концепт ученого, в якому поеднуються й елементи
середньовічного схоласта, алхеміка, й ренесансноі' всесторонньо
розвиненоі' особистости, яка прагне зрозуміти таемниці земного
буття, застосувати набуті знання для підкорення навколишнього
світу й стае - задля здобуття цих знань - знаряддям у руках
диявола.
Структурні та змістові домінанти образів Джона Фауста в The
tragical history o f Doctor Faustus (Трагічній історіі доктора
Фауста, біля 1589) сучасника Вільяма Шекспіра Крістофера
Марло та Бертольда Шварца у повісті 1313 Наталени Королевоі’
дуже подібні логікою іх ідейних, поведінкових та екзистенційних
парадигм. Можна твердити, що за внутрішніми трансформаціями
й змінами морально-етичних, філософських домінант образ
Бертольда Шварца е своерідним двійником із близьким йому за
духом образом Фауста у трагедіі' англійського драматурга. У К.
Марло Фауст продае свою душу дияволові, оскільки хоче здобути
й перевірити “до дна глибини всіх наук”.
Знання для Фауста Крістофера Марло й Бертольда Шварца
Наталени Королевоі' - шлях до багатства й могутности.
Одночасно можна твердити, що образ Бетольда Шварца у
Наталени Королевоі' е й своерідним відгуком ідей Френсиса
Бекона, який у Новому Ортаноні заявляв, що “два людських
прагнення - до Знань і Могутности - співпадають...”.
У творі англійського драматурга
у ході розвитку трагедіі' перед нами проходять три образи Фауста: Фауст, який жадае знань; Фауст, що отримуе ключ до “скарбниць природи” іутверджуе радість земного життя і краси,... і, насамкінець Фауст, який гине 5. О ч ев и д н о , щ о о б р аз го л о в н о го ге р о я істори чн оі' п о в іст і Н а т а л е н и К орол евоі' п р о х о д и т ь т у с а м у ід е й н о -м и с т е ц ь к у т р а н с ф о р м а ц ію . О с о б л и в іс т ю о б р а з у Ф а у с т а в п о е м і Й .-В . Гете е й те (щ о е в ід ст у п о м в ід традиціі', створен оі' у н ім е ц ь к ій к н и зі X V I с т о л ітт я Іс т о р іі п р о д о к т о р а Ф а уст а ) , щ о я к л ю д и н а н о в о ж и т н іх ч асів, в ін “з б е р іга е св о ю гід н іс ть щ о д о в и щ и х с и л ”, с в ід ч е н н я м ч о го е ф акт, щ о Гете в ід м о в и в с я в ід ідеі' д о г о в о р у з д и я в о л о м , в п р о в а д ж у ю ч и н а т о м іс ть м о ти в за к л а д у 36. Г е р о й Н а т а л е н и К орол евоі' т е ж не у к л а д а е д о го в о р у з н еч и ст и м . В за е м и н и ч ен ц я Б е р т о л ь д а й Б е р т р а м а -д и я в о л а - ц е взаем и н и , я к і п е р е р о с т а ю т ь д о у н ів е р с а л ь н о го у за га л ь н е н н я м о ж л и в о с т і д о с т у п у л у к а в о г о д о л ю д ськоі' д у ш і, п р о н и к н е н н я в неі' й п о с т у п о в е за х о п л е н н я й з а п о в н е н н я у с ь о го ϊϊ м е т а ф ізи ч н о го п р о сто р у . У к о н ц е п т у а л ь н и х п ід х о д а х п и с ь м ен н и ц і д о п р е д с т а в л е н н я се р е д н ь о в іч н о ϊ н а у к и м о ж н а ш у к а т и й в ід гу к ів ід е й М а р т и н а Л ю тер а , о с к іл ь к и с ам е й о го п о г л я д и е, я к д е м о н с т р у е Е р іх Ш м ід т , п р е д с та в л я ю т ь “ід ео л о гіч н и й ф о н н а р о д н о ϊ к н и г и ” п ро Й о г а н н а Ф а у с т а 37. Е. Ш м ід т н аго л о ш у е, щ о Лютер у своіх пізніх творах називае розум (“розумна повія - природний розум” (Die kluge Hur, die natürliche Vernunft)), частковому розкріпаченню якого він сам колись допомагав, - “бестіею” (Bestia), “пані розумницею” (Frau Klüglin), “паном розумником” (Meister Klüglin). “Ratio” для нього “наречена диявола”, “прекрасна повія”...38. М . Л ю те р п о с т ій н о р а т у в ав п р о т и с п р о б л ю д с ь к о г о р о зу м у п ізн а т и р е а л ь н и й світ, п р о т и го р д и н і т а с т р ем л ін н я д о п о ч естей . А л е Б е р т о л ь д Ш в а р ц Н а т а л е н и К о р о л ев о й я к і Ф а у ст нім ец ькоі' н а р о д н о ϊ кн и ги , х о ч і “н а д іл е н и й т а к и м и н е г а т и в н и м и 35 М. М орозов, Кристофер М арло, (в:) idem, Избранное, Москва: Искусство 1979, c. 480.
36 Wojciech Kunicki, Wprowadzenie,, s. 59.
37 Владимир Жирмунский, История легенды о Фаусте,, c. 298. 38 Цит. за: Владимир Жирмунский, История легенды о Фаусте,, c. 298.
к о н о та ц ія м и , п о ч н е у п л и н і р е ц е п ц и н а б и р а т и щ о р аз б іл ь ш е т р а гіч н и х р и с, а ц е й т р а гізм в и н и к а т и м е з п р а г н е н н я д о зн ан ь і ц ін и , я к у з а ц е п р а гн е н н я т р е б а з а п л а т и т и ”39. У ж е п ісл я за ги б е л і Б е р т о л ь д а Ш в а р ц а п ід ч а с в и б у х у м о н аст и р я , й о го к о л и ш н ій у ч и т ел ь д а е х а р а к т е р и с т и к у “с п р а в ж н ій ”, н а й о го д у м к у , науц і: Давно вже відвернувся нерозумно Бертольд наш від науки правдиво!'. Від часу ж, як приблудився до кляштора іхнього якийсь, нібито вчений, чернець з Італіі, цілком у забобони химерні занурився... Судячи по тому, чого він Константина навчив, - у правдивій науці не тямив він ні боба! Лише грався він наукою, як дитина граеться люстерком на сонці. І от цього - скажу грубо - жонглера науки Бертольд мені у вічі називав своім вч и телем .40. Н а у к а б ез теологіі.', н а й о го д у м к у , - п р я м и й ш л я х д о д и яв о л а: ... Я все вірив, що він отямиться й правдиву науку зневажати різними химерами перестане. Бо ж повинні люди науку добру не менш шанувати, як і саму теологію. Бо ж наука правдива дае людині радощі великі, нічим не зрівняні. Таж, здаеться мені, що й теологію в останній час наш Бертольд зовсім зан ех ая в.41. М а к с и м іл іа н Р у д в ін н а го л о ш у е, щ о з-посеред усіх наукових спеціальностей особливо хімія вважалася чорною магіею й ототожнювано з алхіміею. Тигель хеміка чи випаровування виростали до розмірів котла алхеміка. Зокрема сірку і фосфор вважали за елементи диявольського спорядження42. Т о м у , н а д у м к у ге р о я п о в іст і 1313, я к и й е о д н и м із с в о е р ід н и х в и р а зн и к ів с е р е д н ь о в іч н и х п о гл я д ів , п е р е с у д ів і с т ер е о т и п ів н а н а у к у т а н а у к о в і д о сл ід ж е н н я , не могло добром скінчитись те, що робилось у Бертольдовій лабораторп... Константин занадто довго прямував до всього невідомого, необгрунтованого. Бавився не тільки наукою, а й ясною логікою та висновками здорового розуму... Своі' здібності, хоч і великі, занадто переоцінював. Але ж гордощі Анклітценові раз у раз засліплювали його й можна сказати, що просто диявольська гординя сиділа в людині цій. А це 39 Wojciech Kunicki, Wprowadzenie..., s. 43.
40 Наталена Королева, 1313... , c. 258. 41 Ibidem.
саме вченому ніколи не бувае на д о б р о . Вся завзята Бертольдова праця останніми часами або не доводила до жодних практичних висновків, або навіть витрачалася на те, щоб псувати вже раніш зроблені здобутки на різних полях його вигадливости. Тобто праця його Богом благословенна не була, а він, бідний, сам того й не помічав43.
