НАВЧАЛЬНИЙ СЕМІНАР «ЛИСТИ ДО ГЕНЯ». ДОДАТКИ.
Додаток 2.1 – роздрукувати х1 Комплект 1: фото 1-8
Комплект 2: фото 9-16.
1. Кур’єр Любельський. Люблінська щоденна газета.
2. Вулиця Широка
3. Новий єврейський цвинтар.
4. Руїни єврейського кварталу.
5. Урочисте відкриття люблінської Єшиви
6. Замкова площа
7. «Lubliner Tugblat» . Люблінська щоденна газета
8. Вулиця Широка
9. Єврейський буквар.
10. Руїни синагоги Магаршала
11. Польський буквар
12. Вулиця Нова, 23
13. Брама Ґродзька
14. Вид із Замкової гори
15. Парохет
16. Люблінське гетто
Описи фотографій 1-16 Комплект фото 1-8:
1. "Кур'єр Любельський".
Щоденна люблінська газета. "Кур'єр Любельський" був газетою, яка видавалася у 1932 році і виразно продовжувала традиції "Кур'єра" 1906-1913 років. Це було інформаційне видання з літературними вставками. Редакторами "Кур'єра" були, серед інших, Юзеф Чехович і Юзеф Лободовський. Останній номер "Кур'єра Любельського" був випущений 30 листопада 1932 року.
2. Вулиця Широка.
Неіснуюча зараз вулиця Широка називалася також Єврейською. Раніше була головною вулицею єврейського кварталу. Вид будівель з боку вулиці Ковальської, до перехрестя з вулицею Ятечною, яка також не існує. Праворуч видно фасади будинків вулиць Підзамче та Ятечної. Фото Ян Булгак, 1924.
3. Нове єврейське кладовище
Мацеви на Новому єврейському кладовищі в Любліні. У 1829 році через повне використання території існуючого раніше кладовища на вулиці Сінній єврейська громада придбала земельну ділянку на північ від межі міста (сьогодні тут стик вулиць Валечних і Уніатської) під новий цвинтар. Перше поховання тут відбулося в 1830 році. З цього часу єврейське кладовище тут називається Новим єврейським кладовищем. Цвинтар, де було поховано більше 50000 осіб, був повністю зруйнований гітлерівціями в 1942 році. Частина надгробків-мацев була використана для укладання так званої Чорної Дороги в Майданку, інші були знищені.
4. Руїни єврейського кварталу.
Залишки вулиці Широкої після зносу гітлерівцями гетто в Підзамчу.
5. Церемонія відкриття Єшиви Хахмей Люблін
Церемонія відкриття Єшиви Хахмей Люблін; ректори на балконі університету. Церемонія відбулася 24 червня 1930 року. Виступає рабин Ізраїль Фрідман з Чорткова. Фото зроблено зі сторони портику в бік балкону навчального закладу, який знаходиться на вул. Любартовській.
Видно ректорів Єшиви Хахмей Люблін (Вища рабінічно-талмудична школа в Любліні). Рабини тримають чорно-білий штандарт, прапор Школи мудреців Любліна, оздоблений золото-блакитною вишивкою. Також тут можна побачити літери івритом на будівлі університету. П'ятиповерховий будинок з високим цоколем і мансардою отримав вхід, оздоблений портиком з чотирма парами колон. Вище фасад прикрашають пілястри з іонічними капітелями, а на самій горі – ступінчаста надбудова, що закінчується півколом. Проектант споруди – Агенор Смолуховський. Будівля побудована в еклектичному стилі, але містить також ознаки необароко.
6. Замкова площа
Замкова площа в Любліні. Місце, де під час Другої світової війни був єврейський квартал і йшла знаменита вулиця Широка. Теперішня архітектура площі (від 1954) реалізує принципи соціалістичного реалізму.
7. "Lubliner Tugblat". Щоденна газета Любліна.
"Lubliner Tugblat". Газета мовою їдиш. Люблінські євреї мали свої друкарні, книгарні та пресу.
Перша єврейська газета ("Єврейська думка") виходила в Любліні від 1916 року; з 1918 року випускався "Lubliner Tugblat" або "Люблінський Щоденник".
8. Вулиця Широка
Вулиця Широка під час війни. Перехожі носять пов'язки із зіркою Давида, які мають ідентифікувати осіб єврейського походження. Постанова генерал-губернатора Ганса Франка, яка запровадила обов'язок євреям носити розпізнавальний набула чинності 28 листопада 1939 року.
Єврейський квартал на Підзамчу та прилеглих вулицях нацисти перетворили на гетто в 1941 році.
Фото - Макс Кірнбергер, 1940.
Комплект II. Фото 9-16:
9. Буквар на івриті
Буквар-читанка, розроблена на основі шкільної навчальної програми.
Назва: «Sefer Hajeled. Частина I, Alef – Книга дитини. Частина I, Буквар», автори: Ізраель Шаліта, Хая Кушлан, доктор Х. Звейгель. Видано у Варшаві, 1934. Ймовірно, з такої книги Геньо Житомирський вчився читати.
10. Руїни синагоги Магаршала
Залишки синагоги Магаршала, яка стояла на вулиці Ятечній (неподалік вулиці Широкої).
11. Польський буквар
Довоєнний польський буквар польською мовою.
12 Вулиця Нова, 23
Люблін, вулиця Нова, 23 (нині вулиця Любартовська, 25). Вивіска на стіні польською та їдишем.
Фотограф Стефан Кєлшня, 30-ті роки ХХ століття.
13. Брама Ґродзька
Малюнок Олександра Гєримького показує Браму Ґродзьку, підписану як Єврейську браму, в Любліні. Опублікований в "Tygodnik Ilustrowany" № 1/47/1887.
14. Вид із Замкового пагорба
Вид на костел Святого Миколая на пагорбі Чвартек і базар при вулиці Руській з боку замку (з місця, де до Другої світової війни стояла велика синагога Магаршала). Костел, в даний час із ренесансними рисами, кілька разів перебудовувався, і вважається найстарішим християнським храмом Любліна (перша згадка про костел сягає 1429 року). У першій половині сімнадцятого століття був повністю реконструйований в стилі люблінського Відродження. На правій стороні фото видно православну церкву Преображення Господнього. Посередині маневрової площі автовокзалу видно стару криницю, яка стояла раніше на перетині вулиць Широкої і Руської. Фото 2011 року.
15. Парохет
Парохет, або завіса, що приховує в синагозі Арон Га-кодеш – шафу-вівтар, у якій зберігаються сувої Тори. Походить з синагоги Магаршала в Любліні, віднайдений і тепер знаходиться в синагозі міста Бельсько-Бяла. Парохет зроблений у 1926 році і пожертвуваний як подарунок від жінок для синагоги. На тканині - герб Ізраїлю, пов'язаний з іудейською символікою: два леви і корона, а також Тора. Фото – Яцек Прошик, 2008.
16. Люблінське гетто
Фрагмент паркану навколо гетто на вулиці Рибній, 1942 рік. Фото, ймовірно, походить з архівів СС. На фото видно паркан гетто на вулиці Рибній на місці теперішнього провулка Гартвіґів. Вид з боку вулиці Ковальської. У цьому місці проходила межа так званого гетто B.
Додаток 2.2 - Друк х 1.
Юлія Гартвіґ (нар. 1921, Люблін) (1)
До війни мене часто посилали у Старе місто, щоб купити там хліб – він був дуже смачний.
На Швєнтодуській, пам'ятаю, була турецька пекарня і продавалась різна турецька випічка. Там купувалися такі особливі ріжки, такі липкі медові пироги з горіхами, все було дійсно відмінним. У Старому місті знаходились єврейські пекарні, в яких можна було придбати коржі з цибулею, рогалики і дуже хороший хліб.
(...) В Любліні справді відчувалося, що це багатонаціональне місто. Тут можна було зустріти росіян – білогвардійців-емігрантів, українців, білорусів, євреїв; як наслідок – тут були люди різних віросповідань, а також навчальні заклади. Був єврейський університет, був і католицький.
Юлія Гартвіґ (нар. 1921, Люблін) (2)
Зустрічалися євреї в ярмулках і халатах, зустрічалися хлопи в народних убраннях, і це було на вулицях добре помітно. (...) Євреїв можна було впізнати за тим, що вони носили свій власний, чорний одяг, але ви могли почути і людей, які розмовляють українською і білоруською мовами, можливо, не так часто. (...) Оскільки моя мати була православною, іноді я бувала у церкві. Дуже виразно відчула це розмаїття Любліна, що тут є і католицизм, і православ'я, і іудаїзм.
Додаток 2.3 - Друк х 1.
Мечислав Кужонтковскі (нар. 1932, Люблін)
Початок війни знищив той світ, який був до війни. На самому початку окупації німці наказали євреям носити зірку - це було перше офіційно введене правило, що ці люди мають відрізнятись.
І друге, це досить шокуючий момент для дитини - я був тоді школярем. Ішов до школи, а хтось закричав: «Пішли – подивимось на вбитих євреїв». А нижче від муру кладовища був викопаний рів і там лежало двоє євреїв. І саме це було шокуюче, що єврей – це той, хто може бути вбитий просто так! Я взагалі не міг собі уявити, що людину можна вбити на вулиці. Вбивають на війні, вбивають бандити – це було у свідомості дитини, але щоб так вбити людину – єврея?
Ірена Ґеверц-Ґотліб (нар. 1926, Люблін)
У 1941 році, 21 березня, німці оголосили, що в Любліні буде гетто. Нас виселили з дому на Новорибній і ми переїхали до родичів Ґеверців на Цирулічу. [...] В гетто були
злидні, тиф. На Цирулічій люди вмирали від голоду. Були теж дуже багаті люди, і дуже бідні. [...]
В гетто існувала також єврейська школа. Вона функціонувала в нашому будинку на Цирулічій. Вчителював там відомий люблінський учитель, Нахман Корн. Того дня саме були заняття Корна, коли на вулиці Надставній німці почали переслідувати людей. Вже наступного дня грюкали в двері моєї бабусі. Ми втекли в тому, в чому були, на Ґродзьку до родичів Асписів. Ховались там протягом декількох днів. У цей час німці вивозили євреїв Любліна в Белжець. Мій батько працював у німця Креміна.
Він був дуже хорошою людиною. Дуже нам допоміг. Завдяки цій роботі батько мав J- Аусвайс [єврейський документ, що дозволяє залишатися в гетто і тимчасово захищає від депортації – прим. ред.]. Такі ж J-Аусвайси дістав і для нас, і тоді ми змогли вийти зі схованки.
Додаток 3.1 - Друк X 1.
Комплект І: Фотографії 1-6, Комплект II: Фотографії 7-12.
1.
2. Ім’я: Шмуель Житомирський Дата народження: 1900
Місце народження: Варшава, Польща Адреса: Люблін, вулиця Шевська, 3
Дружина: Сара (дівоче прізвище – Оксман) Син: Генрик (народжений у 1933 році)
Дата смерті: 3 листопада 1943
3. Геньо вдома зі своєю подружкою Естер Рехтман
Дівчинка Естер Рехтман, внучка Лаксів і Рехтманів, виїхала з Польщі у 1938 році і зараз мешкає в Ізраїлі. На фото зі святкування третього дня народження Геня вона сидить спереду.
4.
5.
6. Вулиця Шевська.
7.
8. Лист Шмуеля Житомирського (Люблін) до брата Леона (Палестина)
Любий Леоне! Вітання отримав. Дуже зворушений. Батько помер 10 листопада 1941 року. Я з Генюсем разом. Привіт Хані та всій моїй родині.
Самуель.
9. Ім’я: Фроїм Житомирський (син Хаїма) Дата народження: 1880
Місце народження: Меджибіж
Адреса: Люблін, вулиця Любартовська, 22 (у гетто – Ковальська, 11)
Дружина: Хая (дівоче прізвище – Меламед) Діти: Самуель, Соня, Естер, Леон, Рахеля Дата смерті: 10 листопада 1941
10. Вулиця Ковальська, 3
11. Вулиця Краківське передмістя, 64
12.
Додаток 3.2.
Комплект І, фото №: 2, 6, 5, 3, 1, 4.
1. Як звали батьків Геня? Коли народився Геньо Житомирський? (Фото 2)
Мама Сара (дівоче прізвище – Оксман), тато Шмуель (Самуель); Самуель викладав історію та літературу в школах "Тарбут" у Бихаві та Любліні. Сара керувала магазином. Геньо народився 25 березня 1933 р.
2. Де жили Геньо Житомирський і його батьки? (6) Він народився і жив до 1941 року на вулиці Шевській, 3.
3. Хто може тримати Геня на руках? Скільки років може мати Геньо? (5)
Геньо Житомирський з батьком Самуелем. Геньові один рік. Родичі фотографували хлопчика щороку в день народження або за інших обставин.
Дата фото: 1934 рік.
4. Ким є дівчинка, що сидить на стільці з Геньом? Де була зроблена фотографія? (3) 25 березня 1936. Геньо вдома зі своєю подружкою Естер Рехтман, ймовірно, на вулиці Шевській, 3. Геньо тут 3 роки. Естер з родиною виїхала з Любліна в Палестину в 1938 році. Живе в Ізраїлі.
Дата фото: 1936 рік.
5. Куди Леон Житомирський їде з Любліна і чому? (1)
Прощальна фотографія Леона Житомирського, брата Геньового батька, який емігрує до Палестини. Напис на автобусі за спиною в людей: "Люблін - Наленчув - Казімєж".
З кінця дев'ятнадцятого століття і до 40-х років XX ст. в рамках реалізації гасла сіоністів "повернутися на вітчизну батьків" і внаслідок радикалізації антиєврейських настроїв члени сіоністського руху емігрували в Палестину, щоб там закласти фундамент нової єврейської держави.
На знімку 4-річний Геньо, який стоїть перед дідусем, його дядьки й тітки. Відомо, що вся родина хотіла виїхати в Палестину, але інші не встигли зробити цього до війни.
Також під час окупації вони намагались отримати сертифікат, який дозволив би їм виїхати.
Дата фото: 1937 рік.
6. Де зараз в Любліні знаходиться сфотографоване місце? (4)
Фото зроблене на вулиці Краківське передмістя 64. В даний час тут вхід в до банку Pekao, напроти магазинчиків з квітами на Краківському передмісті. Місце, де було зроблене останнє фото Геня.
Комплект II, фото: 9, 12, 7, 11, 10, 8.
7. Як звали діда Геня Житомирського? Які звали інших членів родини? (фото 9) Діда Геня звали Фроїм Житомирський, бабусю Геня – Хая. Вони були батьками Шмуеля (Самуеля) – батька Геня. Бабуся й дідусь жили на вул. Любартовській, 22 (сьогодні Любартовській, 28). Їхні діти: Шмуель (нар. 1900), Соня (нар. 1903), Естер, Леон (нар. 1913)., і Рахеля (нар. 1915). Фроїм Житомирський помер від тифу в гетто на Підзамчу 10 листопада 1941 року.
8. Де на фото Геньо Житомирський? Чому він одягнений королем? Що говорить про єврейське коріння цієї сім'ї? (12)
День народження Геня. Він, одягнений, як король в оточенні сім'ї та друзів, тому що його день народження припадає на єврейське свято Пурім, коли діти традиційно вдягали костюми. З фото видно, що попри те, що Житомирські були асимільованою родиною, вони святкували і підтримували єврейські традиції.
9. Хто гуляє з Геньом? З якої родини Геньо – польської чи єврейської? За чим можна це дізнатись? Чи була це традиційна або асимільована сім'я? (7)
Геньо Житомирський з дідом Фроїмом і молодшим кузином Абрамком Корнбергом на Краківському передмісті. Геньові 5 років.
По фотографії видно, що сім'я Геня була асимільованою родиною польських євреїв. З вересня Геньо ходив до дитсадка "Трахтер", де дітей вчили читати і писати івритом.
Геньо мав продовжити навчання в початковій школі від єврейської організації
"Тарбут", що була пов’язана із сіоністським рухом. У школі викладання велося на івриті, а також поширювалася світська єврейська культура.
Дата фото: 4 червня 1938.
10. Де був зроблений знімок? Скільки років може мати Геньо? (11)
Геньо 6 років. Саме тоді він навчився самостійно їздити на велосипеді. Фотографія зроблена на сходах будинку на Краківському передмісті, 64. У вересні Геньо повинен був піти в перший клас. Це останній знімок, на якому сфотографований Геньо Житомирський.
Дата фото: 5 липня 1939.
11. Яка вулиця показана на малюнку? (10)
На фото – вулиця Ковальська. Кучер має на передпліччі пов’язку, це означає, що фотографію зроблено після розпорядження, аби євреї носили пов'язки.
Люблінське гетто діяло з березня 1941 року до квітня 1942 року, а на вулиці Ковальській був головний в’їзд в гетто. На вулицю Ковальську, 11 була переселена сім'я Житомирських. Шмуель Житомирський отримав роботу в поштовому відділенні в гетто, але не отримував за це зарплату. Поштове відділення було розташоване на вулиці Ковальській, 2.
Дата фото: 1940 рік.
12. Звідки цей лист? Хто його відправник і адресат? Що ми можемо дізнатися з цього листа про Геня? (8)
Це один із листів, відправлених Шмуелем Житомирським (батьком Геня) до його брата, Леона, який переїхав у Палестину. Це останній лист, в якому згаданий Геньо.
Ми дізнаємося з нього, що Геньо живий: "Ми з Генюсем разом". Лист було надіслано влітку 1942 року. Дата, зазначена справа внизу – дата реєстрації листа в офісі Червоного Хреста в Женеві (8 січня 1943).
Після ліквідації гетто на Підзамчу в 1942 році євреїв, які залишились живими, депортували в гетто на Майдані Татарському.
9 листопада 1942 року відбулася остаточна ліквідація гетто на Майдані Татарському.
Близько 3000 осіб було транспортовано в Майданек. Жінок, дітей і старих завели в газову камеру. Так, ймовірно, загинув і Геньо Житомирський.
Шмуель Житомирський, ймовірно, потрапив до окремого табору Майданку, так званого Табору Спортплац, розташованого у Веняві. Єврейські ув'язнені там будували стадіон для СС-івців (сьогодні це стадіон команди «Люблінянка»). Його подальша доля невідома.
Дата листа: 1942 рік.
Додаток 3 – для ведучого.
Історія Геня Житомирського, його родини. Родинне дерево Житомирських https://uk.wikipedia.org/wiki/Геньо_Житомирський
https://www.henio.teatrnn.pl
Додаток 3.4 - Друк х 1.
Спогади Естер Бернхард (уродженої Ретман), нар. 1932.
Ми часто відвідували будинок Геня Житомирського. Його батько вчив мою маму івриту і Біблії.
Члени цієї родини стали нашими друзями. Мої спогади про будинок Геня вже трохи розмиті, але це було місце, де любили дітей. Я пам'ятаю його діда, в якого були люблячі, яскраві очі.
Пам'ятаю будинок з великою кількістю книг, письмовий стіл, а особливо кімнату, повну іграшок, а в ній Геня.
Додаток 3.5 - Друк х 1.
Спогади Юзефи Пацьоркової
На початку 1941 нас переселили на іншу вулицю. Протягом трьох днів ми повинні були залишити попередню квартиру і перебратись до одного з вільних будинків, з яких кілька днів тому забрано євреїв. Це не було для нас катастрофою, але переселення виявилось дуже неприємним. (...) Ми були вражені і приголомшені виглядом колишніх єврейських квартир, до яких нас відправили. Вибір був великий, але дуже неприємний і складний з людської точки зору. При огляді квартир огортав жах. Скрізь свіжі сліди людей, які в якомусь величезному поспіху були змушені покинути свої будинки. Там розпочате приготування скромної вечері, в іншому місці недопита чашка чаю чи незастелене ліжко, неначе хтось просто щойно встав з нього.
(...) Нам було виділено квартиру в будинку № 3 по вулиці Шевській.
Jуzefa Paciorkowa, Mуj dom w czasie okupacji [w:] Bolesław Zimmer, 50 lat Gimnazjum i Liceum imienia Jana Zamoyskiego w Lublinie 1915-1965, Lublin 1967, s. 198.
Додаток 3.6 — Друк х 4
Упорядкування фото Геня
Учасники діляться на 4-5 підгруп (чисельність яких залежить від загальної кількості учасників). Кожна підгрупа отримує комплект із семи фото і семи розрізаних уривків тексту. Завдання – визначити, який текст до якого фото пасує і скласти їх у хронологічному порядку.
Потім учасники зачитують тексти по хронології, а ведучий, за потреби, коригує процес.
Фото 1.
Геньо народився 25 березня року в Любліні. Був першою дитиною Шмуеля і Сари Житомирських, улюбленим онуком дідуся Фроїма.
Гордість родини!
Фото 2
На свій другий День народження Геньо був справжнісіньким королем.
Був жвавий та повний енергії.
Співав, стрибав! Коли приходив у гості до діда і бабці, то іноді після того, як ішов, вони говорили: «О, знову тиша в домі…».
Фото 3.
Родина обожнювала Геня. Гляньте, як його вдягала мама! Мама Геня була напрочуд красивою. У неї були блакитні очі та чорне волосся.
Фото 4.
У вересні 1937 року Геньо почав відвідувати дитсадок. Вчився польських пісеньок, гнав польський гімн. Був дуже розумним, усім цікавився.
Фото 5.
У липні 1938 року Геньо провів літні канікули в селі Руди поблизу Пулав. У вересні продовжив навчання в
дитсадку «Трахтер». Батько Геня хотів, аби син вчив мову іврит, аби згодом виїхати до Палестини.
Фото 6.
5 липня 1939 року Геньо вперше їхав на велосипеді з двома колесами! Це вже велосипед для дорослого хлопця.
Цього дня було зроблено йому це фото. У вересні він мав почати навчання в єврейській школі
«Тарбут». Геньо вже був готовий іти до першого класу.
Фото 7.
Друга світова війна розпочалася, коли Геньові було 6 років. Як Геньові жилось в ті дні? Які жахіття бачили його очі? Що робили діти його віку в гетто? Не знаю.
[Нетта Житомирська-Авідар, 2002]
Додаток 4.1. Друк х 30
прабаба/прадід прабаба/прадід прабаба/прадід прабаба/прадід
……… ……… ……….. ………
баба дід баба дід
……… ……… ……….. ………
тато мама
……… ……….
ти
………
Брати/сестри прадіда й прабаби твоєї мами:
Брати/сестри прадіда й прабаби твого тата:
Брати/сестри діда й баби твоєї мами:
Брати/сестри діда й баби твого тата:
Брати/сестри твоєї мами:
Брати/сестри твого тата:
Твої брати/сестри Діти твоїх братів Діти твоїх сестер
Додаток 5.1. – див. Додаток 3.
Додаток 5.2. Друк х 1
Родина Геня Житомирського
Фото було зроблене у 1936 році після весілля Соні Житомирської у помешканні Фроїма та Хаї Житомирських, Люблін, вулиця Любартовська, 22. На стіні позаду – портрет прабабці Меламед.
1) Дід Фроїм Житомирський 2) Бабця Хая Житомирська
3-4) Леа Лапіцька і Ґолда Айзинберґ – сестри Хаї
5) Іцхак Меламед – брат Хаї 6) Макс Лапіцький – чоловік Леї 7) Йозеф Корнберґ – чоловік Соні 8) Соня Корнберґ – донька Фроїма і Хаї 9) Рахеля Житомирська – донька Фроїма і Хаї
10) Естер Житомирська – донька Фроїма і Хаї
11) Сара Житомирська – дружина Шмуеля Житомирського
12) Шмуель Житомирський – син Фроїма і Хаї 13) Леон (Єгуда) – син Фроїма і Хаї
