Художній текст як ментальне утворення

Валентина Кравченко, Наталя

Зубець

Художній текст як ментальне

утворення

Studia Ukrainica Posnaniensia 3, 145-152 2015

STUDIAUKRAINICA POSNAMENSIA, vol. Ш: 2015, pp. 145-152. ISBN 978-83-936654-6-4. ISSN 2300-4754.

ХУДОЖН1Й ТЕКСТ ЯК МЕНТАЛЬНЕ УТВОРЕННЯ

Запор1зький нацюнальний утверситет, Запоргжжя — Украша TEKST ARTYSTYCZNY JAKO TWÓR MENTALNY

WALENTYNA KRAWCZENKO, NATALA ZUBEĆ Narodowy Uniwersytet Zaporoski, Zaporoże — Ukraina

STRESZCZENIE. Przedmiotem rozważań w niniejszym artykule jest tekst artystyczny w aspekcie kognitywnym jako rezultat procesów mentalnych dotyczących reprezentacji, adaptacji, percepcji oraz utrwalania wiedzy ludzkiej. Powyższe zagadnienie badawcze rozpatrywane jest na konkretnym materiale literackim — twórczości wybitnego ukraińskiego pisarza Romana Fedoriwa.

ARTISTIC TEXT AS MENTAL FORMATION VALENTYNA KRAVCHENKO, NATALYA ZUBETS Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya — Ukraine.

ABSTRACT. The author considers the artistic text in cognitive approach as a result of mental processes which concern representation, adaptation, perception and preservation of human knowledge. The problem is solved with a specific literary material-the oeuvre of a famous Ukrainian writer Roman Fedoriv.

Т

пчнш енциклопедн: „шлюна семютична форма лшгвопсихоментально! д1яль- H o c r i мовця, концептуально та структурно штегрована, що служить прагматич- ним посередником комуткацп й ;палолчно вбудована до семантичного ушвер- суму культури”3. 3-пом1ж багатьох ознак тексту найбшына !хня кшыбсть виявляеться в ху- дожньому його р!зновидн сукупшсть мовних 3aco6i в, естетичний вплив на свь домють i поведшку людини, вняв культури, i нтелектуально! й духовно! д1яль- Hocri людини, 3aci6 мовленнево! д!ялыюст!, результат i cnocio шзнання тощо. Саме цей рпновид тексту й обрано авторкою як актуальний об’ект дошндження, оскшьки в процеш його розгляду важливу роль вщграють ще й екстралшгвю- тичш умови створення та сприймання, адже автор мае певш нашонально зумов- леш щншсш opieHTHpH, яю репрезентують певну ni \ п вокулыуру. У цьому сен- ci вивчення тексту скеровуеться в когштивному напрям i. що виходить за меж i лшгвютики, й текст сприймаеться як промгжний компонент комушкацн. На наше переконання, художшй текст (XT) як специф1чно oprani зова- ний c n o c i6 комушкацн формуе у свщомост! адресата певну ментальну модель, що забезпечуе розумшня його змюту. Ставимо за мету простежити етапи цього втшення, що матер1ал1зуються у творчосН письменниюв, яю е зразковими H oci- ями нашонально! культури, духовность Такою особ ист! стю е украшський письменник, лауреат юлькох лИератур- них прем i й Роман Федор!в (1930-2001). Творчють цього, за словами Я. Гояна, „славного сшвця рщного Прикарпаття, чесного xaiôopooa святого поля украш- сько! Л1гсратури”4 вповн! в!дкрилася читачам лише в умовах незалежно! Укра- ши, хоча ще за радянського часу його романи, зокрема О т чий с в т и л ъ н и к , по­ шли чшьне лпсце в ряду найвищих художн1х досягнень укра!нського юторич- ного роману. ТИтературна панорама видатного проза!ка сучасност! складаеть- ся з есе, оповщань, пов!стей, романib, значна частина яких була недоступна в часи тоталПарно! системи, осюльки вони утверджували H a n ie o x o p o H H i мотиви. До cii тники творчостт Р. Федор i ва (М. 1льницький, В. Качкан, Т. Салига та ш.) вбачають феноменальн!сть твор ibмитця у зм1стов1й i свПогляднш самобутнос- ri автора, а основними дом i н антам и його прози вважають тонке в!дчуття Укра- !ни, украшсько! культури, мало! батьк!вщини, нащональну специф!ку5.1. Фран­ ко стверджував, що нац1ональну самобутн1сть кожно! лПератури творять „и питомий нащональний характер, и ориг1нальн! прикмети, основн! особливос- ri Г! народного гумору i народного пафосу, властивють ïï вислову, л!тературного стилю, поетично! техн!ки <...>. ’Лльки той писатель може ниш мати якесь зна­ чения, хто мае i в\пе щл1й о ев i четий людськост! сказати якесь свое слово в тих питаниях, що ворушать п душею, та зразком сказати те слово в такш форм!, яка б найб!льше в!дпов!дала його нацюнальнш вдач!”6 7. Матер!алом uieï розвщки слугуе останн!й прижиттевий TBip Р. Федор!ва — повють-триптих M ic m e p iï з т и п а ceim ie , под i ! яко! переважно розгортаються на теренах p i дно го письменнику гуцульського краю — Прикарпаттг Народо-3 О. С ел 1 в а н о в а , Сучасна .тнгвгетика: т ерм i н о л оглчна енциклопесЯя, Полтава 2006, с. 599-600. 4 Я. Г оян, Слова ствчуття i скорботи, [в:] „Дзвш”, 2001, № 4, с. 159. 5 М. I л ь н и ц ь к и й , Д ва десятгтття поряд: Д о 75-ргччя ви) дня народження Р. ФедорС ва, [в:] ,Дзвш”, 2005, № 12, с. 131; В. К ач к ан , Силове поле його dymi: до 80-ргччя Романа Фе­ дорова, [в:] „Дзвш”, 2010, № 12, с. 134; Т. С а л и г а , Бтгш птах Романа Федорова, [в:] „Молодь Украши” 1978,28 лютого, с. 3. 61. Ф р ан к о, 3i6pauHH творову 50 т., Кшв 1983, т. 31, с. 34. 7 Р. Ф е д о р 1 в, M icm ep iïз онших ceimie, [в:] „Дзвш”, 2001, №№ 3-4.

147 знавщ, етнопсихологи стверджують, що залежно вщ того, в якш мюцевост! на- родилася людина, в не! формуються певш риси характеру, свгговщчуттев! на- станови8. Окремi етшчш групи мають вщповщно локальну свщомють. У при- карпатському краг незвичайшсть природи, чар!вшсть rip породжують нестрим- не вщчуття краем, але цей край виматае вщ людей сили, вщваги, мужносп, ви- тривалост1, щоб вижити. Залежшсть вщ MKnocri природи вщбиваеться на !х- ньому св!тосприйнятп, мисленнг Етнопсихолопчний феномен, що являе со­ бою cnocio мислення чи характер процесу мислення, називаеться ментальше- тю. Ïï серцевиною е духовна культура народу, а складниками — фольклор, зви- naï, традицп, л i тература, мистецтво, релтя, мова. В. Гумбольдт наголошував, що кожна мова описуе навколо народу коло, до якого вш належить, коло, з яко- го людина може вийти лише тодт коли вона входить у коло iHmoï мови9. Вщпо- ßi дно мовна ментальшеть (ММ) певного етносу — це свлосприйняття в катего- piax i формах pi дно ï мови, що поеднуе штелектуалып, вольов! й духовш якос- Ti нацюнального характеру в типов их його рисах. Головними чинниками ММ е conioKynbTypHi фактори, що мшливк а значить, i вона мшлива. Мовними в ия вам и нацюнального cri то с пр и йняття можутъ бути символи, мiфoлoгeми, архетипи, ключов1 слова епохи, стереотипи тощо. У розглядува- шй noßicTi Р. Федор!ва щ oдиницi вербально! комушкацп передають особливос- ri духовно! культури горян: захоплення мапею, власне розумшня краси, добра, зла, дом!нування природного начала, вoлeлюбнicть. 3aKopiHeHicTb письменни- ка в специф!чну eтнoгpaфiю, caMOÖyTHicrb прсько! природи допомогли створи- ти яскрав! пepcoнaжi: це горяни, яю живутъ у евгп ripcbKHX napiß, хоча вш для них реальний, зелейники, чар!вники, мольфари, як i мають особливий дар сшл- кування з природою, а також штелшенщя, звичайш половши та жiнки 3i сво- ïm особистим життям, cвiтoглядoм, характерами, яю хоч i живуть у час телевь зшний, проевггницький, усе ж В1рять у прсью страхи, поговори про во в кулак i в, казки про ynnpiß та про блуди, карпатськ! мiфи. Вони е нос1ями таких специ- фiчниx нацюнальних рис характеру, як кордоцентризм (пoбoжнicть, сентимен- тальшеть, чуттевють), анте!зм (злитють з природою), а також — очищения вщ рудимент!в тоталАаризму. У кожшй з трьох частил — cboï персонаж!, сюжет- m лши, але все обертаеться навколо oдвiчниx понять: добро / зло, моралыпеть / аморальшеть, чесшсть / безчестя, життя / смерть, духовшеть / бездуховшеть. Лейтмотивом noeicri е думка: евгг повний таемниць, i справа людини — вщкри- вати ïx чи проходити мимо. Художнш текст розглядають у зв’язку а вт о р - т екст - чит ан. Цей комуш- кативний ланцюжок вщображае один i3 тишв вербального стлкування, що по- збавлений спонтанно cii. Творець тексту надае рецишенту вербал!зоваш знания, а вш ïx шгерпретус вщповщно до власно! концептуально! картини св!ту, тобто вщбуваеться перехщ вщ код1в мови до внутршшх код1в штелекту. Але взаемо- д!я автора й читана буде повноцшною лише тодк коли в них едиш фонов! зна­ ния (однаков! знания про ре а ли, культуру тощо). У цш статп актуа.1Пзуемо peri- ональн! фонов! знания, сшльш для конкретно! етшчно-мовно! групи укра!нц!в, що невщдщьш вщ загальнолюдських i кра!нознавчих. Художнт текст як менталъне утворення 8 О. К у л ь ч и ц ь к и й, Pucu характерологп украгнсъкого народу, [в:] Енциклопедгя украгноз- навства, Загалъна частина, репринтне в!дтворення видання 1949 р., Кшв 1995, с. 8-19. 9 В. Г у м б о л ь д т , О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества, [в:] В. А. Звегинцев, История языкознания X I X - X X веков в очерках и извлечениях, Москва 1984, с. 80.

148

Д1алог автора й читана розпочинаеться вже i3 заголовка твору. Уважаеться, що назва е першим знаком XT. У цьому раз1 назва повютьтриптиху M ic m e p iï з т и п а ceim ie е глибоко асощативною, бо вже перше слово M icm epiï (буквально „таемнищ, ташства”10) дотичне до ментальних уявлень про поеднання фантас­ тичного з реальним, про драматичность подш; воно вщображае авторський задум, що формулюе один i3 персонаж1в noBicri — журнал icy який уособлюе автора: ... м е т сам ом у було цт аво п о р и н а т и у п опик н ародн ого ж ит т я, де перебували icmopi'A, легенди, казки, краса землг, за ча р о ва ш м и ст ец т во м л ю д и 11 12. Згадуючи в назв1 im u i с е т и , прозапс передае фшософську та естетичну шформащю про багатограншсть буття й шби провокуе читана на шзнання земних i неземних тайн, самого себе. Колоритний персонаж noßicri — гунул-чар1вник 1лько Цю- цяк роз\прковуе: C eim не о дн о ви м гр н и и ... ein глибокгш ... ст раш но й звабливо ш укат и в нъому дна. Я к у d ym i л ю д с ь к ш ...12. У кожнш частит повютьтриптиху постае один i3 свтв, створених людиною або природою: свгг зла (частина 1. Д ерево, щ о л а м ’я т а л о зло), cuir природи (частина 2. Змш , короновании у Г оро- пахах), свгг добра (частина 3. К ла р н ет i3 Jlicy на т щ а н и х горбах). Отже, заголовок у Р. Федор1ва виконуе ретроспективну функцпо, бо вщра- зу защкавлюе, штригуе, провокуе асошативну налаштовашсть читана на таем­ нищ, дива. Жанр триптиху не лише мютить шформащю про структуру noßicii, в якш три частини утворюють концептуальну й лшгвостилютичну едшсть. Цифра „3”, загалом троюпстъ нагадують чигачев! про фольклорну символ!ку, а взаемо- вплив нащональноо ментальное^ й народно!' творчостп вщзначено вже давно. Дефшпиею т рипт их, а пот imi сюжетно, автор проводить napaneni м1ж багато- BHMipmcTTO CBi iy й античними уявленнями про три житла людей — Небо, Зем­ лю, Пщземне царство, трьома основними константами м1фопоетичного мшро- косму — чapi вне, людське, природне, а також макрокосму — минуле, Tenepim- не, майбутне13. Описи таких вербально-парал1нгв1стичних явищ, як видшня, napißHi пере- творення, замовляння, марення слугують тлом для зображення вчинив дайо- вих oeiö, зближують Tßip з окремими фольклорними жанрами. Автор вбудовуе в композищю noBicii реал1стичш ешзоди сшлкування гуцул1в-чародй'в з гадю­ ками, вщьомських чудес i чаклувань (кам’яна порча, заклинания на трой-зшля, змй'на ворожба), контакт! в земних людей з прськими м1ф1чними i слотам и Чу- гайстром, Паном над плазунами. У душ кращих фольклорних традищй пись- менник подае символ! ч Hi образи т ен я (символ Христа, який кличе i3 мороку до свНла), гр у m i (р1дисне подв1йне сприйняття: зло i безшпддя — краса, над i я i здоров’я)14, що стають у noßicri м1фологемами. Деяк1 образи розкриваються за рахунок м!фолог!чно! реальност!, що допускае перевэтлення людини: напр., с1льська вщьма Анелька час в1д часу оберталася ишкою, птахою, щоб творити сво! чорш справи; душ i загиблих у Галичиш шд час друго! свИово! в1йни iTa- лй!ських солдат перевллилися в метелиив i пташок, щоб хоч через десятки ро­ ив повернутися на батьпвщину. А ось фрагмент палко! cnoßifli закохано! жш-10 Сучасний словник тиюмоепих cnie, укл.: О. I. С к о п н ен к о , Т. В. Ц и м б а л ю к , Кшв 2006, с. 459-460. 11 Р. Ф е д о р i в , зазн. джерело, № 4, с. 3. 12 Там сам о, с. 13 13 Энциклопедия символики и геральдики, [в:] Електронний ресурс: www.simbolarsum.ru/ index/php/числоЗ (10.02.2013). 14 Там само. В. К р а в ч е н к о , Н. З у б е ц ь

149

ки, змучено! ревнощами, що нагадуе плач як жанр народно! творчостк З а слт л е- ний, зачум лений, оглуш ений, у т о м лен и й у хм ы ъ н и х ночах, ти, м ш м илий, e ià m u - вав в id м ен е все dani й dani й губи вся m eiü cлid у cipiü мряцг бубенщ ини... ù i.ve- ni т и м о го не чув, i го ло су м о го не чув, i р о с л а я без тебе, а кругом був л z с, були трави, б олот а полт ью , eim pu т в т ч т не п р и н о си ли eid т ебе звт т ок, a сонце спивало m e o ï сл\би на м у р а е i.. я зб и р а ла ïx у nodm, m eo ï слidu, м ш м и л и й ,к ла л а ïx codi в d ym y i вы ливала в слова. Ти об грм ш чо го не знает , i ni про щ о в м ен е не розпит уеш , м ш м и л и й 15. У мовнш тканиш noBicri c n o c T e p ir a e M O реал! заппо ментального лексико­ ну й слововжитку, що виявляеться i в мов1 автора, i в мовних париях персона- ж i в. Звича!, норми повсякденного життя прикарпатц! в, гуцул i в, географ i чн i та юторичш факти, описаш Р. Федор1вим, е трансляторами захщноукрашських ре­ ал! й (артефакт! в), що вшптаються в загальноукрашський контекст, однак фор- мують систему цшностей у вщповщному couiyMi. Це передущм безекв!валент- ш лексеми-рег!онал!зми (а ф и н и , бесаги, б р и н б за , хабжухи, д р и м б а, iseopu, кеп- т ар, кулеш а, м а слянка , полонина, см ерека, чат иння, черес), а також частково екв!валентш (б а д т и , dieuirn, б т в а к , нанаш ка, ст ариня; вберя, кaмiзeлъкa, ко- шуля; воречок, вуж ивка, м а т н я , осбриви, пат ик; горнят ко, бзбанок, к е л т о к , корецъ; бусол, eueipKa; храж ба, осебок, яскиня; м огла-бис, чула-с, вчинили-ст е, прийш ла-м , т рим ай 'го, м о ’, у в обличчя). Регюнал!зми знаходимо й у склад! ба- гатьох фразеолопзм!в: б рат и н а к п и , do д уп и , ш н а ц а л ь , р у б л и к и гр ебт и беса- га м и тощо. 3-пом!ж них натрапляемо на слова, вирази, для адекватного сприй- няття яких у читача повинт бути фонов! знания про в!дпов!дн! полтгичш та ic- торичт перюди в ж и т т! галичан, стереотипи УхньоУ сощально-нацУонально'У по- вед!нки. Це ключов! слова епохи (ôaudepieiji, банбт бсо б ни ки , богвка, болы иев 'ш, ем гебе, енкавебе, кр ш вк а, полут орка, m p yd o d u i); формули мовного етикету, зо- крема впання, запрошення, подяка

(

(

зро-Художнт текст як менталъне утворення

150

д и ла ся т зш ш е ... до воролсиеч: спонукав голод: все ж иве м уст о ж ивит исъ ж и ­ ви м 16. У noßicTi ßiH згадуе мюта Коломию, Стан i слав, Ль Biß, ргчку Д Hi стер, гори Карпати, однак домшуючим топосом залишаеться мала батьювщина — Тис- менщина, якою вш милуеться: ...душ а його ба га т т а p a d ic m w п о вер н ен н я до- дому, до nojiie, до л ш в , i ein, дивую чисъ з сам ого себе, is зако д о ва ни х KOMipou пам 'ятг, називав О ксаш iMeua ур о ч и щ : ось Л ази, ось Рудки, ось B oeui Кути, ось Ш дпечари, а ось тут, у л ш , щ о звет ъся М онаст ирсъким , поди ви сь-но на р е ш т к и м у р \в щ е з княж и х nacie м онаст иря, я к и й звет ъ ся Б о го р о д и ц я н а кри- miiji, а ось цей п а го р б р о зк о п у в а л и пер ед в ш н о ю ...17 18. Знания нацюнальних мовних багатств дозволяе митцев1 д i брати noTpio- Hi слова, вирази для найповшшо!' передач! думки. Р. Федор i в створив у noßicTi систему особових мар Kepi в, репрезентованих перифразами (вищг каш кет и — мюцева влада, zipcbKuu Д iд — чаклун, т совг х л о п щ — бандер1вщ, т д п а лен и й пож арищ ем сонця — закоханий, ш ирот плечл в р а й о т — владш покровите- л1), евфем1змами (а нт и п ко , кри ла т и й ли л и к, нечист ий, р о г а т е ст во р т н я, чор- ний р о га т и й з пекла, щ езн и к is п ек ла — чорт; didymoK з чорним кот ом, зелей- ник, ха р а к т ер н и к — прський чаклун; Ч угайст ер, Bin, П а н на д повзучою х у д о ­ бою — ripcbKi м1ф1чш штоти), вульгаризмами (л я ш ва , м а ка р о н н и ки , м оскалг, Hi- м а ки , чубарики). Почуття, настрой уявлення про свгг як власш, так i персоналов, Р. Федор i в передае за допомогою „кольорових” троп i в, що не випадково. Доведено, що ко- л1рний символ1зм в!дпов1дае мовнокультурним параметрам кожного народу Не- рвдко в noßicri семантика кольор1в нейтрал i зована i в кольороназви з’являеться виразний емощйно-ощнний зм1ст — позитивний чи негативний. Напр., на по- значення чогось поганого, страшного, недоброго найчастппе вживаються чер- воний, чорний, коричневый (рудий) кольори: чорна на ук а; чорний р о з п а ч; eim ep чорний, глухий; С лово було викр и ча не чорне в чорну годину; чорт конвульсп корш ня; скрик вiдбuвcя в id води i вдарив червоно; го ло с р'пкий, скрипучий, але й червоний, рудий; коричневый в ’я зк и й смори). У сполученнях на зразок cipa

нудъга, cipuü п о т л cymiHKie, cipa м р я ка за рахунок ввдповвдно! кольороназви

виникае почуття безвиходр бсзпсрспективностт Засобом поетизаци предмет- них i абстрактних понять стають бт ий, голубим, cpiom ni та волош ковий кольори: бта т иш а, голуба чаш а неба, cpiöna вода, cpifmuü лет павут иння, волошковий вогонъ очей. Уява письменника може концентруватися на неспод1ваност1 мен- тальних асощацш i год i виникають орипнальш „кол1рн1” прикметники: zopixo- ва засм ага; 04i ж oвm i, але й жолудевг, поеш ь голуба, але йрайдуж на, медвяна. Пейзажш замальовки в noBicri (у трьох частинах твору нараховано ïx близью двох десятюв) часто базуються на кольоропозначеннях. Ось один i3 приклад1в: О ст ь ст ояла, я к зр т а ж т к а з общ яю чим , м а н ли ви м усли хо м н а губ а х — у с л п х ï ï золотився, я к золотиста сололш нка — щ одня зва б лю ва ла н а с сонце.м, як е викочувала, м о в вогнене коло на безхлш рне небо, червоними кет ягалт калины, cpifmuMU гой да лка м и п а в у т и н н я ...18. Под1бш описи шби слугують ще одним пояснениям жанру noBicri — т рипт их. Адже ця деф1шщя вживаеться здебшь- шого стосовно TBopiß образотворчого й поетичного мистецтва. Кожну частину noB icri Р. Федор i ва можна сприймати як образки життя галичан. В. К р а в ч е н к о , Н. З у б е ц ь 16 Там сам о, № 4, с. 10. 17 Там сам о, № 3, с. 14. 18 Там сам о, с. 26.

Кр1м цього, привертають увагу картинт антропо- чи зооморф1чш метафо- ри, пор1вняння, що поеднуються в контекст i, переливаються одне в одне, ство- рюють поетичний тон i багатошаровий художн i й образ, позначений яскраво ви- раженим нащональним колоритом: Jlim o e id c m y n m o з м р ськи х xp eo m ie крок- поза-крок, : lim ie о перечж ую чи ст удеш п о р и ви eim pie т а все щ е пот а ем но cnodi- ваючисъ, щ о за вт р а -ni сляза вт р а воно п овернеш ься н а c eo ï п о лонини;см ерекою n ia i т ем ны й, хм ур и ли ся i повни ли ся щ ем ливим сумом; п о о д и н о ю таджут, глп- К1 й гр а й ли вi, м о в Оieчат ка-т длинки, т о тут, т о т а м виб ы а ли з ппсного .псо­ вого гурт у на ц а ринки й, зануривш ись з головою у сонячне л т е п л о , за вм ирали на ли ciii, ледъ-ледъ воруш ачи гы ля м у солодкт dpiMomi. Н ем о в н авм исне по- худож ннцъком у безладно р о зк и д а ш н а скош ених царинках осбриви о т ави були cxoж i н а гост р о ш о ло м ни х варт ових, я к и м належ ало ст ерегш и т ут i тишу, i зам p ia n y nazidm cm u, i п ер ед о ст н т с у м ...19. Особливо! експреси набувають пор1вняльт звороти, в яких об’ектом пор1вняння е найменування культур но- побутових реалш. Ц1 об’екти р1зт, напр.: вли ва ло ся густ е, я к мед, сонячне с в т л о ; згаяний час колышешься, м о в драглц го ст р е л и ц е було схож е н а соки- ру; п о т р еб а р о б и т и зло иабубижпс, я к нам о чен а квасолина; б ы я ва го.мвка, я к квшка-ромашка; в и) чип ив волохат ий, м о в джмтъ, didoK; п о ч у в а л а с я у л т , н е­ м о е у церкви, часы зблЮли в пам ’япп, я к бузинове чорнило н а nanepi; высока й суха, м о в терлиця, ж т ка; у б лакит ном у халат ику, з р о зп у щ е н о ю косою, щ о р о зс и п а л а с я по плечах, вона була схож а н а ангела, нacm opoж eнicm ь, чорна

й глибока, я к дека скрипки та ш.

Неповторний дух й особливое^ mobhoï ментально cii галичан, ту дул i в ма- шфестують у TBopi локальш фразеолопзми, на зразок: вода п о т ек ла н а м ш м лин, дерт и ла ха , для кпиш в, до чеспп, м а т и крит у п ’ят д ес ят ку, не впорож -

Hi, ni н а цалъ; бы пес через овес, н щ о не ст а ло сь ni ncoei, ni eiecoei. Вщповщ- но до власного образного сприйняття с в т ' Р. Федор i в орипнально видозм1нюе деяк1 звороти: зачит т ъ d eep i з т ого боку i мандж айте додому , ж и т т я ш коли не гладит ь по гол1вщ, якщ о ти живет на цШ галшейськш земли, не м а т и зеленого понят т я; р у б л и к и гр ебт и бесагами, i в пекл i добре п рият еля м ат и; урвався, як гнила дратва, т ерпецъ; при вогш кр а щ е не згадуват и; набратися емоцш, я к б и т о м у у т орбу; прогнати з себе зайця. В оповцщх автор передае особливост1 усного мовлення cboïx repoÏB, шд- креслюе характер cni в, голосу, уживаючи р1зш образш засоби: го ло с зм ащ е- ний м едом ; медовы й дискант ; сло ва пекучх, ж овчш ; л е б е д ы а ласкаво; щ див сло­ ва ж урливо; м о в у м а л а бист ру; кож не слово, здавалося, ви лущ ува ла и сыпа­ л а ними, м о в горххами; на н и зува ла слова густ о micuo, одно т улила до другого, аж ск р учува ла ï x y сурову начебт о нитку, i щ е н а д о д а т о к кож не слово ого р т а ла в ш овк, у едваби, щ о б вони so eu i виглядали т ж ним и; м о влен е нею слово неспо- öieauo зо ло т и ло ся сонячним с в т л о м ... сло ва ï ï ... п ахли кoнвaлiям u; т с н а déci­ da; р о зм о ва слъ озилася повт ъно; сукала ô ecid y гладко. Письменник фпссуе спе- циф1чт способи спшкування персонаж! в. Напр., привертае увагу етзодичний образ польки Яшни з ïï украшсько-польською побутовою двомовтстю: То е ве­ ли к и й секрет , п р о ш у вас, про як и й еж е eci знаю т ь: ни ш ввечерг м а е п р и й т и до м ен е на р а н т к у м ш 1 eupix. Тому м у ш у виглъондаць слю н о ю i м о ло д о ю 20. Мен­ тальна здатшсть вичувати та'шство Слова, його чар, могуть вщтворено в об­ раз! гуцула-зелейника, який розулпе духовну енерпю Слова, хоч i не розгадав Художнт текст як менталъне утворення 151 19 Там сам о, № 4, с. 7 20 Там сам о, с. 32.

152 феномен мови. Вш розм1рковуе: Тт ъки словом м о ж н о вгдм икат и d ym i для до­ бра, i ли ш е словом м о ж н о борот ися за до б р о 21. Осмислення буття, життевий доев i д робить галичан справжшми фшософами. Завдяки висловленим ними узагальненням, сентенцшм розглядана шипеть мае нескшченну глибину смис- л1в, демонструе динампсу людсьюн думки, ввдтворюе переживания на piBHi мен­ тального евповщчуття. Наведемо кшька приклад1в: Щ а ст я — я к п т а ш ка на плели: пант руй, не сп о ло хн и; Ж т о ч а душ а — ну не т т ъки сп р а га кохання, вона т акож безм еж но т дозрт а, безм еж но м о т и ва й ст раж далъна безодня, щ о по- cmiüHO ош куе зради; Ревш ст ъ — непевш ет ъ, щ о т ебе кохаютъ, т до зр т ня, щ о дум ает i ж адаеш ш ш ого чи iu u io ï; МелосНя, я к запах вЮ омого з н а ш и х л т о п и - cie евшану, п о вер т а е забудъкам пам ’ятъ, т д н т а е и з н а иглиб ш ого д н а i дае крила; Заздрш т ъ за вж д и лю т а, заздргстъ н а зло здат на; Ш чого н а цъому ceim i не пропадае: hi добро, ni зло. P id eid n o eid a e за скоене npadida.Mu; Зло, вчинене

одного разу, м н о ж и т ься багат ократ но; З ло незнищ енне: воно вгчне, воно саме з себе вЮ родж уеться, м нож ит ься. На приклагщ анал1зовано1 по Bien можна стверджувати, що Р. Федор1в на­ лежав до тих креативних письме нниюв, яю руйнували крайню зматер!ani зова- ni стъ украшсько1 лператури XX ст. Вш поеднав у пол i фон inni й оповщ м1фоло- пчну пам’ять, релшйш уявлення, показав узаемодпо кллькох пласпв реально! дшсност! й пояснив це насамперед нацюнальним буттям, украшською менталь- шетю. Завдяки творчоей Р. Федор1ва поглиблюеться розум1ння цшноей кожно! национально! мови й культури у с в iii. Отже, в характер истищ художнього тексту як ментального утворення клю- човими словами повинш бути мовленнево-розумовий продукт, шдивщуальна мовна форма вторинного ввдображення дшсностх специф1чно авторське вщ- дзеркалення сипу. В. К р а в ч е н к о , Н. З у б е ц ь 21 Там сам о, с. 9.