Widok Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі українських народних ліричних пісень: семантика, естетика, поетика

Демінутивні іменникові деривати

в мовнообразній системі українських

народних ліричних пісень: семантика,

естетика, поетика

Л Ю Д М И Л А м и х н о

ф о л ь к л о р н о -п іс е н н о м у д и с к у р с і. А к т у а л ь н іст ь о б р а н о ї проблем атик и зум овлен а тим , щ о дем інутивні оди ни ц і д о си т ь ш ироко представлені в українській словотвірній п ідси стем і. В елика кількість зм енш ено-пестливих суф іксів вирізняг українську мову з-п ом іж ін ш и х сл о в ’янських мов. Зразком розбудов и словотвірн ої дер інутивної суф ік сац ії, зокрем а ім енникової (і не ли ш е), слуг) ють ф ольклорно-п ісенн і тексти. С ам е вони як найдавніші п ам ’ятки у сн о м о в н о ї п оети чн ої творчості засвідч ую ть потенційний розвій н а ш о ї м о в и . С л о в о т в ір н і е л е м е н т и в о д н о ч а с є п о к а з н и к а м и с у т о н ац іон альн о-м овн ої сам обутн ості - тим и м ікроодиницям и, з доп ом огою я к и х с л о в о н а б у в а є с п е ц и ф іч н о н а ц іо н а л ь н о -м о в н о г о за б а р в л ен н я П орівняйте, наприклад: укр. рученька, рученят а, ручечка - рос. ручонка, ручиш ка\ укр. дівчинка, дівчинонька - р ос. девочка, девчонка тощ о. Традиція сл о в есн о -о б р а зн о ї естет и зац ії сп оглядуваної картини с в п у з д о п о м о го ю зм ен ш ен о-п естл и ви х словотвірних елем ентів започаткована і р озвин ен а у ф ольк лор н о-п ісен н ом у ди ск урсі. Використання дем інутивних форм у н ародн оп оети ч н ом у жанрі худож н ьої творчості визначаємо як одн у з й ого осн о в н и х ри с, концептуальних стильових і стилістичних ознак. А н ал із корпусу словотвірних дем ін ути в н и х суф іксів, активізованих для творення ім енників, щ о їх засвідчую ть н ародн опоетичн і тексти як зразки давнього (д о п и сем н о го ) періоду, дає з м о іу констатувати факт оригінальної природи н аш ої мови. Уж е О .О. П отебн я, аналізую чи факти ж и вої мови, в ід з н а ч а в , щ о ф у н к ц іо н у в а н н я с у ф ік с ів ч а ст о з у м о в л е н е загал ьн и м „висвітленням м ови” (П отебн я 1888 III: 92). В .С . Ващ енко, звертаю чи, увагу на зм е н ш у в а л ь н і су ф ік с и як с т и л іс т и ч н і явищ а в у к р а їн сь к ій м ов і, п ідкреслю вав, щ о, „будучи глибоко народним , цей прийом характерний для ж ивого у сн о го м овлення” (В ащ енко 1958: 35). Ім е н н и к о в і с у ф ік с и н а о з н а ч е н н я з м е н ш е н о с т і ( з д р іб н іл о с т і) та п естл и в ості вказую ть на а) п р едм ети , щ о своїм и розм ірам и м енш і від звичайних предметів; б ) м аленьких тварин; в) пестливе, лагідне ставлення мовця д о названого предм ета; г) зневагу, ір он ію , коли п редм ет розм ірам и не зм ен ш ен и й , а в ін тон ац ії мовця вираження пестли вості відсутнє. У цій ф унк ц ії засвідч ен і суф ікси - к(а), -к(о), -ок, -очок -ечок, - очк (а), -иночк (а), -єчк (а), -очк (о), -ечк (а), -єчк (о), -иц (я), -єць, -ц (е), -ик, -чик,-ичок, -ичк (а), -оньк-, -еньк-, -иноньк-, -єн (я), -енят (а), -ат (-ят), -к (о), -ат (-ят ) + -очк(о), -усь, -ус(я), -усь(о), -ас(я), -ась(о), -нь, -унь, -ун(я), -унь(о), -ань, -ан(я), -ань(о), -чик, -очок тощ о. За висновками В .С . Ващ енка, „дуж е широко ф унк ц іоную ть зм енш увальні суфікси як засоби створення пестливого тону

Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі

також маг м і це двоступін ч ате нанизування зм ен ш ен о-п естл и ви х афіксів. -ус+ еньк-М арусенька (У Н П 1964: 89, 2 9 0 ), -а с 1 + еньк(о): М ихасенько (У Н П 1964: 2 9 8 ), -у я ’+ к (а) - Г а н н у л ь к а (УНІ1 1964: 21). Часто використовуваний суфікс -оньк(а) в українських народних ліричних піснях спостереж ений у іменниках ж іночого роду з семантикою: 1) просторові поняття: гіронька (У Н П 1964: 34), сторононька ("УШІ 1961: 87), 2) явища природи: хмаронька (УН П 1964: 87), 3) рослини: капустонька (УН П 1964: 720), соламонька (У Н П 1964: 29), калинонька (У Н П 1964: 279), лозонька (УНП 1964: 2 8 0 ), 4 ) зоонім п: худібонька (У Н П 1964: 70), рибонька (У Н П 1964: 39), лебедонька (У Н П 1964: 21), 5) абстрактні поняття: доганонька (УНП 1964: 54), розмовонька (УН П 196 4 :2 7 ), правдонька (У Н П 1964:22), славонька (УНП 1964: 22), 277, принадонька (У Н П 1964: 109(3)), вечеронька (УНП 1964: 110 (3)), неславонька (У Н П 1964: 252(3)), обмовонька (У Н П 1954: 2\Ь ),уродонька (УНП 1964: 243), суботонька (У Н П 1964: 297), 6) астрономічні поняття: зіронька (У Н П 19 6 4 :2 8 ,2 1 6 ), 7) назви час гин тіла людини: головонька (УН П 1964:29,44, 109, 110,278, 280), брівонька (У Н П 1964:28, 36), губонька (УНП 1964:28, 42), 8) назви о сіб ж іночої статі: дівчинонька (У Н П 1964: 37, 41, 45, 47, 48, 53, 55, 98(13), 99(6), 103, 105, 108(2), 109, 110(2) та ін.), дівонька (УН П 1964: 107), удівонька (У Н П 1964:2801, сусідонька (У Н П 1964:67), 9) назви будівель: корчмонька (У Н П 19о4: 59), хатонька (УН П 1964: 22, 99), світлонька (УНП 1964: 278), 10) назви збірних понять на позначених істот, зокрема людей: родинонька (У Н П 19ь4: 52), громадонька (УН П 1964: 1и9), 11) знарядь праці: косонька (У Н П 1964: 5 1 ), 12) назви одягу: ш апонька (У Н П 1964: 39), хуст инонька(У Н П 1964: 109), 13) назви збірних понять на позначених рослин: дібровонька (УН П 1964: 278(3)). Суфікс -оньк (о ) ф ік суєм о в ім енниках чоловічого р оду - 1) назвах о с іб за соц іальни м и станом: к о за ч е н ь к о {у\Ш 1964: 50, 52), панонько(У \\Т \ 19б4: 9 8 ), 2 ) назвах о с іб за роди н ни м и стосунками: т ест онько (У Н П 1964: 40), 3 ) назвах тварин: соколонько(У Н Ї\ 1964: 87), 4 ) назвах збір н и х понять: садонько(У }Ш 1964: 297). Розгляданигі суф ікс -оньк (и) засві, щений і у плю ральних іменниках на позначення а) предм етів: воріт оньки (У Н П 1964: 109), цим балоньки (УН П 1964 :1 0 9 ), б ) абстрактних п оня іь: чароньки (У Н П 1964: 109) та ін. С п о ст ер еж ен н я за м о в о ю л ір и ч н и х п іс е н ь п ер ек о н у є, щ о найбільш продуктивним є суф ікс -оньк при творенні ім енників ж іноч ого роду, зокрема на позначення р осл и н , абстрактних понять, назв о с іб ж ін оч ої статі. Цей с у ф ік с р е а л із у є т ь с я у д о с и т ь зн а ч н ій к іл ь к о ст і п о х ід н и х дер и в атів .

Н араховутмо 13 лексико-сем античних груп ім енників ж ін оч ого р о д у з дем інутивни м суф іксом -оньк-. П ривертає увагу лексико-семантична група ім енників з аналізованим суф ік сом на п озн ач ен н я абстр ак тн и х н а й м ен ув ан ь . Ця гр уп а н ом ен ів характеризується помітним поетичним забарвленням: розглядані одиниці мають виразнии вщ іінок поетичності, небуденності; аналізована група о б ’єдн ує одиниці як з позитивною конотацією {розмовонькаJ, так . виразно негативною (неславонька, обмовонька): завдяки дем інутивном у суфіксові негативні ем оції послаблюються, неиіралізую ться. О чевидно, щ о тут дем інутивний суфікс зазнає так званої метафоризації: „зменшувальні афікси надзвичайно гнучкі у своїй здатності метафоризуватись і виступати в кількох стилістичних планах” (Ващен.ю 1958: 34). Взагалі суфікс -оньк- сам по собі, за шкалою інтенсивності оцінки, займає досить високу позицію щ одо здатності передавати ступінь позитивних емоцій (пор. дівчинонька, лебедонька, брівонька). Використання цього суфікса в іменниках на позначення негативного явища і ві, щ овідно, для створення нейтрально-негативної ем оційної оцінки є, по-перш е, прикмегною ри сою української словотвірної системи; п о-друге, специс чною ри сою українського фольклорно-пісенного словотвору; по-третє, ментальною ознакою сутн ості українського мовця: його вродж еною здагн істю опоетизовувати негативні реа іії, надавати їм абстраговано-негативного відтінку, але б ез емоцій ненависті, злості, н едр уж ел ю бн ост і, осм ислю вати негатив як н ем и н уче, незворушне явище. На нашу думку, суфікс -оньк- - своєрідний показник естетичного сприйняття дійсності українцями. Цей суфікс надає слову емоційно-експресивного відтінку о со б л и в о г о зам илування (довк іл л ям , річ ч ю , п р ед м ет а м и ) (к а ли н о н ьк а , лозоньки, хмаронька). Він також сприяє концентрації (опосередковано) емоцій співпереживання, вболівання тощ о {удівонька), з його участю досягається п о­ етизація зовніш ності м олодої особи , підкреслю* гься її принадність, краса, м о­ лодість {брівонька, губонька). Для розм овної мови використання розглядтного афікса, як правило, не характерне. Зазначена обставина вказує на особливу вагу аналізованого словотвірного елемента у плані його стилістичних функцій і егилісгичних можливостей. Суфікс -оньк-, активізований у народнопісенному континуумі, становить суггєвии елемент мовної ф ольклорно-поетичної ка­ ртини світу українського етн осу: є ї ї органічним складником і водночас о р и г ін а л ь н о -с а м о б у т н ім з а с о б о м с л о в о т в ір н о ї с и с т е м и , п о к а зн и к о м ем оційниго вираження дум ки (почуття). Ім енникові деривати з афіксом -оньк у ф о л ь к л о р н о - п іс е н н о м у д и с к у р с і п е р е к о н л и в о с и г н а л із у ю т ь п р о

Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі

п си х о м ен т а л ь н у сутн ість харак теру ук раїнця: м р ій л и ьість, л агідн ість, ліричність натури, що здатна бачити в речах звич айн и х приєм не, красиве, корисне (хат онька, хуст инонька, ш апонька та ін .). В ідзн ач ени й різновид дериватів засві, щ ує вродж ену здатність українця максимально поети зувати с в іт д о н а й м е н ш и х д р іб н и ц ь . П о е т и з у в а т и — зн а ч и т ь м и л у в а т и с я , захоплю ватися, позитивно сприймати, л ю б и т и ... С уф ікс -ен ьк (о) ф ік суєм о у вип адку тв орен н я зм ен ш ен о-п естл и в и х ім енників сер едн ього роду, щ о у прямому значенні називаю ть частини тіла лю дини: серденько (У Н П 1964:3959, 100(3), 10Ь (9 ), ПО, 2 9 1 , 2 7 9 , 299), личенько (У Н П 1964:34, 3 5 , 37). За д о п о м о го ю суф ікса -еньк (о ) у н ар одн оп ісен н и х текстах моделюю ться і ленники чоловічого р о д у на позначення: 1) о с іб за родинним и стосунками: бат енько (У Н П 1964: 2 6 , 89, 1 00(2)), зят енько (У Н П 1964: 4 0 ), 2) о с іб за соц іальним станом: паниченько (У Н П 1964: 35), козаченько (У Н П 1964: 9 8 (6 ), 99, 100, 105, 107, 110(3), 11, 2 9 7 , 2 9 9 ), 3) інш і назви осіб: п ’яниченько (У Н П 1964: 35), 4 ) тварин: кониченько (У Н П 1964: 35, 71), 5) астроном ічних понять: м ісяченько (У Н П 1964: 8 5 ,8 7 ). Н айбільш активізованим вважаємо ім е н н и к и - д е м ін у т и в и у ф о р м і ж ін о ч о г о р о д у ( н а р а х о в у є м о 11 лексико-сем античних груп), з-п ом іж н и х найчастотпіш им и у кількісному плані є назви о с іб та назви г ід р о о б ’єктів. Н а цю особли вість мови народної п існ і вказує і Н .О . Д анилю к: „Н айпродуктивніш і суфікси -еньк-, -оньк- в ід зн а ч а ю т ь ся в и со к и м р ів н е м в и р аж ен н я з д р іб н іл о с т і, п е ст л и в о с т і. Ім енники з такими показниками становлять 60% у с іх одиниць” (Данилю к 2010: 137). Д ем ін ути в н і суф ікси - св оєр ідн і показники того, як у народній св ід о м о ст і ф орм увалося ставлення д о тієї чи ін ш ої реалії. Наприклад, суфікс -еньк- у сл овооди н и ц і п ’яниченько н асам п еред п ідк р есл ю є спічуття, сум з п ри воду негативних уп одобан ь і звичок, а не о су д , зневагу, презирство З м е­ н ш ено-п естли ви й суф ікс п о м ’якш ує, евф ем ізує негативну реалію . Зазвичай суф ікс -ечк(а) використовується для творення зм ен ш ен о-п ес­ тливих та здр ібн іл и х форм іменників ж іноч ого роду, щ о позначають: 1) п ро­ сторові найменування: ст еж ечка (У Н П 1 9 6 4 :3 6 ,3 8 ,5 6 ), 2) природні о б ’єкти: р іч еч к а (У Н П 1964: 88), 3) назви предметів: дощ ечка (У Н П 1964: 33), криш ечка (У Н П 1964: 4 3 ), свічечка (У Н П 1964: 92, 100(2)), лю лечка (У Н П 1964: 4 4 ), нагаєчка (У Н П 1964: 69), 4 )н а ів и продуктів харчування, страв: галуш ечки (У Н П 1964: 2 8 ), 5) зоонім и: пт аш ечка (У Н П 1964: 4 3 , 295), пт ичечка (У Н П 1964: 4 3 ), ж овт обрю ш ечка (У Н П 1964: 2 9 5 ), 6) назви істот (лю дей , їх частин тіла): душ ечка (У Н П 1964: 4 3 , 5 1 ), ворож ечка (УН1І 1964:

Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі

1964: 9 9 ), коню ш енька (У Н П 1964: 2 9 1 ), ст айненька (У Н П 19б4: 278); 5) г ід р о о б ’єкти та поняття, п ов’язані з водою : р іч е н ь к а (У Н П 1964: 50, 79, 2 9 8 ), криниченька (У Н П 1964: 35, 66, 2 9 0 , 2 9 9 (1 )), хвиленька (У Н П 1964: 105); 6) назви пр остор ови х найменувань: доріж енька (У Н П 1964: 7 9 ,2 9 8 ); 7) назви рослин: пш ениченька (У Н П 1964: 87), квасоленька (У Н П 1964: 294(2)); 8) назви абстрактних найменувань: воленька (У Н П 1964:105 (2 )), неволенька (У Н П 1964: 110); 9 ) назви тварин: зозуленька (УН 1І 1964: 299); 10) назви одягу: кош уленька (У Н П 1964: 278). С у ф ік с -ц (е) т р а д и ц ій н о в и с т у п а є в ім е н н и к а х с е р е д н ь о г о роду з семантикою : 1) назви частин будівель: віконце (У Н П 1964: 43, 58, 60, 71), 2 ) назви тварин, частин їх тіла: крильце (У Н П 1964: 4 0 ), 3) назви предметів: від ер ц е (У Н П 1964: 3 8 ), сід ельце (У Н П 1964: 109), весельце (УН1І 1964: 95), 4 ) назви рослин: д ер евц е (У Н П 1964: 7 9 ), 5) назви речовин: пш інце (УН П 1964: 109). Суфікс -ц (я) - засвідч ен ий і в ім енниках, уж и ти х у м нож ині: крильия (УНП 1 9 6 4 :6 4 ,1 0 9 ), колінця (У Н П 1 9 6 4 :1 0 9 ). А к ти візац ію суф ікса -ц(я) ф іксуєм о у випадку творення ім енників ж ін оч ого р о д у з відтінком п естливості. Як пр­ авило, такі словоф орм и н е часто вж ивані, вони реалізую ться в ім енниках на позначення о с іб за роди н ни м и стосунками: кумця (У Н П 1964: 4 5 ), м амця (У Н П 1964: 46). За ч астотн істю ф ункціонування суф ікс -ц- поступ ається суф іксам -очк-, -ечк-, однак це аж ніяк н е п ри м ен ш ує й ого ваги у н ар одн оп ісен н и х зразках, зок рем а у плані створення ем оц ій н о-ви разн ої, худож н ьо-обр азн ої картини світу ф ольклорного твору. Семантику та конотацію зазначеного афікса ок­ р есл ю єм о так: « о собл и в о пестливе, п р и х и л ін е ставлення д о описуваних реалій » (сід ельце, кум ця) та «невеликий за розм іром предмет, який викликає пози ти вн і ем о ц ії» (крильце, віконце). Розглядании афікс притаманний од­ наковою м ір ою як ф ольклорно-поетичній тр адиц ії слововж ивання , так і ус- ном овній. Х а р а к тер н и й для у к р а їн о м о в н о ї н а р о д н о п іс е н н о ї с т и х ії суф ік с -ок ф іксуєм о в ім енниках чоловічого р о д у - назвах 1) істот, їх властивостей, ха­ р ак тер н и х ознак: п а р е н ь о к (У Н П 1964: 5 0 ), го ло со к (У Н П 1964: 50); 2 ) збірн и х понять (росли н): садок (У Н П 19ь4: 24, 2 5 ), лісо к (У Н П 1964: 50); 3) оди н и ч н и х рослин: к ле н о к (У Н П 1964: 101), дубок (У Н П 1964: 21); 4 ) ре­ човини: м ед о к (У Н П 1964: 101); 5) астрон ом ічн и х о б ’єктів- м ісячок (УН П 1964: 93); 6) п р остор ов и х понять: береж ок (У Н П 1964: 292); 7) предметів: р у ш н и ч о к (У Н П 1964: 2 7 6 (2 )), плуж ок (У Н П 1964: 2 9 4 ). Ц е доволі

ча-стовживаний суф ікс, сп ост ер еж ен и й і в у сн о м у п обутовом у м овленні ук ­ раїнців. Зазвичай фольклорні тексти ф іксую ть такі п ош ирен і лек сем и з суфіксом -ок-, як голосок, садок, лісок, а також засвідч ую ть оказіональні утворення: м ісячок, береж ок. Д ем ін ути вн и й суф ікс -очок реалізую ть ім енники чоловічого роду, що ф ормую ть такі лексико-сем античні групи: 1) назви частин тіла: усо ч о к (У Н П 1964: 4 2 ), 2) назви явищ п р и р оди : т ум аночок (У Н П 1964: 110), 3) назви щукових понять: голосочок (У Н П 1964: 2 5 , 2 7 9 ), 4 ) назви о с іб за родинним и стосунками: синочок (У Н П 1964: 2 7 , 110(2)), 5) назви предметів: ш нурочок (У Н П 1964: 42), кілочок (У Н П 1964: 81), плуж очок (У Н П 1964: 6 4 ), віночок (УН П 1964: 51), 6 ) абстрактні найменування: видочок (У Н П 1964: 42), холодочок (У Н П 1964: 7 3 ), 7) назви рослин: дубочок (У Н П 1964: 2 7 , 6 4 , 81), лісочок (У Н П 1964: 2 5 , 6 4 ), барвіночок (У Н П 1964: 32), садочок (У Н П 1964: 90), цвіт очок (У Н П 1964: 90), 8) назви г ід р о о б ’єктів: ст авочок (У Н П 1964: 88), 9) назви п р остор ови х понять: ла н о ч о к (У Н П 1964: 64). Для суф ікса -очок характерна подвій на ем оц ій н о-ек сп р еси в н а градація позначення почуттєвості: у біл ьш ості випадків він поєднуг два дем ін ути в н і словотворчі елементи: -ок t- -<ж(пор. г о л о с —голосок-голосочок; с и н —с и н о к — синочок); оби два суф ікси з властивою їм конотацією взаєм одоп овн ю ю ть, взаєм опідсилю ю ть один одн ого. С уттєвою ознакою є те, щ о аналізований словотвірний ел ем ен т надає лексем і п од в ій н ої конотації: к онц ен трує ем оц ій н о-ек сп р еси в н і відтінки г о л у б л и в о с т і, п е с т л и в о с т і, н іж н о с т і і в о д н о ч а с д у ш е в н о ї т е п л о т и , прихильності (синочок, голосочок, усочок). У лексем ах, щ о п о в ’язані з концептом «п ри рода» (росли нн и й світ, о б ’єкти д о в к іл л я т о щ о ), ц ей а ф ік с с п р и ч и н ю є к о н ц е н т р а ц ію е м о ц ій к р а си , замилування, захоплення довкіллям . У такий с п о с іб відбувається поетизація природи, естетизація довк оли ш ніх реалій; здій сн ю ється сл ов есн о-обр азн а реалізац ія колективного д о с в ід у п о ч у т т єв о ст і, щ о п о ста є як результат споглядання природи, осм и сл ен н я її п ри надн ості, користі тощ о (пор. - дубочок, лісочок, садочок, барвіночок та ін., а також холодочок, ставочок, ланочок). О тж е, афікс (у да н о м у випадку - дем інутивни й суфікс -ок) - за сіб і с п о с іб м о в н о о б р а зн о г о в ід т в о р ен н я е м о ц ій н о го ст а н у етн ом ов ц я , щ о узагальнено представлено у ф ольклор но-п ісенн ій творчості. В исоким ступ ен ем естети ч н ого слововираж ення відзначаються лексем и туманочок, усо чо к - том у щ о п оєдн ан н я осн ов ц и х лексем із дем інутивним и

Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі

суф іксом -очок тяжіє д о оказіональності (в ідом і лиш е дем інутивні форми туманець, вусик). У н ар одн оп ісен н ом у континуумі суф ікс -очк (а ) активі ю ваний у випадку т в о р ен н я ім ен н и к ів ж ін о ч о г о р оду, які п о зн а ч а ю т ь 1) н азв и о с іб за роди н ни м и стосунками: невіст очка (У Н П 1 9 6 4 :2 7 ), кумочка СУ НП 1 9 о 4 :62), 2 ) назви о с іб за соціальним станом: паняночка (У Н П 1964: 33), панночка (У Н П 1Р64: 4 3 ), 3) назви о с іб за родом занять: ш инкарочка (У Н П 1964: 253), 4 ) назви о с іб за віковими изнаками: дівочка (У Н П 1 9 6 4 :4 3 ), дівчиночка (УНП 1 9 6 4 : 1 0 5 ) , 5 ) ін ш і н а з в и о с і б : г о с п о д а р о ч к а (У Н П 1 9 6 4 : 4 3 ) , циганочка-рут яночка (У Н П 1964: 106, 107), циганочка (У Н П 1964: 103(3), 105), 6) астрон ом ічн і поняття: зірочка (У Н П 19о4: 4 3 , 100(3), 7) назви рослин: капуст очка (У Н П 1964: 81), м аківочка (У Н П 19о4: 86), квіточка (У Н П 1964: 59), калиночка (У Н П 1964: 2 3 ), 8) назви тварин: галочка (УНП 1964: 4 , 68, 2 1 3 ), голубочка (У Н П 1964: 4 3 ), куріпочка (У Н П 1964: 22), ж уравочка (У Н П 1964: 2 5 6 ), 9 ) назви одягу: свит очка (У Н П 1964: З7), хуст очка (У Н П 1964: 109), 10) назви напоїв: горілочка (У Н П 1964: 21, 71), 11) назви предметів: коробочка (У Н П 1964: 75), 12) назви абстрактних найменувань: правдочка (У Н П 1964: 4 2 ), 13) назви м узичних інструментів: скрипочка (У Н П 1964: 6 9 ), сопілочка (У Н П 1964: 2 2 ), 141 назва частин тіла: головочка (У Н П 1964: 2 5 3 ). Суфікс -очк(и) виступає у ім енниках ж іноч ого роду, щ о вжиті у множині: підківочки (У Н П 1964: 4 7 , 84), підковочки (У Н П 1964: 52, 83). Ц е й а ф ік с у н а в е д е н и х ім е н н и к о в и х ф о р м а х к о н ц е н т р у с е м о ц ії п озитивного зм істу з відтінкам и при хильн ості, Н І Ж Н О С Т І , І Н Т И М Н О С Т І тощо (невіст очка, кумочка, голубочка, сопілочка). Й ого використання продукуі творення конотованих менникових деоиватів: дом інан тни м и конотаціями є «зам и л уван н я м о л о д іс т ю , к р а со ю » , «п р и хи л ь н е ставлення д о о с о б и » , « е с т е т и з а ц ія п р е д м е т ів п о б у т у » , « п о е т и за ц ія д ов к іл л я як ск ладни к а ж и т т є д ія л ь н о с т і л ю д и н и » , « о п р и я в л е н н я б а ж а н о г о , о ч ік у в а н о г о » , «абстрагування негативної реал ії» (горілочка). Стали тично багатоплановий С) фікс -к- засвідч ен и й у ім енниках ж іночого і сер едн ь ого роду. Ім енники ж іноч ого р оду з суф іксом -к(а) представлені такими лексико-сем античним и групами: 1) назви частин доби : нічка (УН П 1964: 30, 4 8 , 50, 67, 9 8 (2 ), 101), ночка (У Н П 1964: 2 9 1 ), 2) зоонім и: риб ка (У Н П 1% 4: 3 0 ), 3) назви осіб: ненька (У Н П 1964: 31), 4) назви частин тіла лю дини: р уч к а (У Н П 1964: 109, 2 7 7 , 2 9 7 ), 5 ) назви рослин: сосонка (УН П 1964: 101), т равка (У Н П 1964: 63), яблунька (У Н П 1964: 2 7 ), 6) назви одягу:

сірячинка (У Н П 1964: 57), 7) назви м узи чн и х інструм ентів: бандурка (У Н П 19ь4: 4 1 ), 8) назви будівель: корчомка (У Н П 1964: 60, 2 9 4 (2 )), 9) назви п росторови х понять: дорож ка (У Н П 1964: 105), доріж ка (У Н П 1964: 86, 2 7 6 ), нивка (У Н П 1964: 6 0 ), слобідка (У Н П 1964: 6 1 ), борозенка (У Н П 1964: 62), 10) ороні т : гірка (У Н П 1964: 61). Д ем ін ути в ізац ії, а отж е, поетизац' за зн а ю т ь , б е з ви н ятк у, bcj р е а л ії д о в к іл л я . П о е т и з у ю ч и (п о зи т и в н о сприйм аю чи, ем о ц ій н о споглядаю чи довкілля, м илую чи сь ним ), творці народних п ісень висловлю вали свої почуття з д о п о м о г о ю м овних форм. Деміну гивні словотвірні елем ен ти слугували засобам и ем оц ій н о-ек сп р еси в ­ ного маркування назв реалій - складників сп оглядуван ої картини світу. П родуктивний суф ікс -к(и) реалізується в ім енниках ж іноч ого роду, у ж ­ итих у множині: ягід ки (У Н П 1964: 5 8 ), ніж ки (У Н П 1964: 19, 100). Іменники сер едн ього роду з суф ік сом -к(о) називаю ть частини тіла лю ­ дини: личко (У Н П 1964: 23, 34, 4 6 , 61, 9 9 (2 )). Суфікс -к- доси ть п ош ирений у ф унк ц ії дем ін ути в н ого словотвірн ого ел ­ ем ента як у ф ольклор но-п ісенн и х текстах, лак і в у сн о м у ж ивом у мовленні У п охідни х утвореннях із словотвірним елем ен том -к- почасти ф іксуєм о п е р е січ е н н я д в о х е м о ц ій н о -о ц ін н и х п ланів: вк азівк и н а зм ен ш ен іст ь п р едм ет а та п ест л и в о -го л у б л и в е, ін ти м н е став л ен н я д о н ього {ручка, сосонка). Так лексем и нічка, бандурка, сірячинка маю ть яскраво вираж ений відтінок п оети ч н ості, вони засвідчую ль мрійливість, сенти м ен тальн ість творців ф о іьк л орн о-п ісен н и х текстів. Т радиційно суф ікс -ик виступає у п о х ід н и х ім енниках чоловічого роду. Такі ім енники є: 1) назвами тварин: волик (У Н П 1964:41), півн ик (У Н П 1964:78), коник (У Н П 1964: 38, 51, 110, 2 7 6 , 2 7 8 ), 2 ) назвами предметів: калачики (У Н П 1964: 37), 3 ) п росторови м и найменуваннями: дворик (У Н П 1964: 98), 4 ) назвами рослин: дубик (У Н П 1964: 53), 5) явищ природи: дощ ик (УН П 1964: 278). В ідтінок п естли вості, н іж н о ст і, пози ти вн ої н а іаш тованості, л агідн ості властивий суф іксові -иц(я), який ф іксуєм о в ім енниках ж іноч ого р оду на позначення: 1) рослин: т равиця (У Н П 1964: 2 1 , 9 0 ), 2) речовини: водиця (У Н П 1 9 6 4 : 3 6 ,3 8 ,5 1 ,1 0 9 ) , 3) о с іб ж ін о ч о ї сталі: сест риця (У Н П 1 9 ь 4 :89). Суфікс -ець тр адиц ій но активізований для творення н ового відтінку у значенні, зокрема, відтінку зд р іб н іл о ст і, в ім енниках чоловічого роду. Такі ім ен н и к и п о зн а ч а ю т ь : а) ч а ст и н и о д я г у : р у к а в е ц ь (У Н П 1 9 6 4 : 8 6 ), б ) просторові реалії: ярець (У Н П 1964: 8 6 ), в) росли н и , їх частини: корінець (УН1І 1964: 79, 108), г) назви п редм етів: кам інець (У Н П 1964: 108).

Демінутивні іменникові деривати в мовноооразній системі

Суфікс -ачк-(-ячк-) уж ивається в ім енниках із загальною семантикою: а) частини тіла тварин: п і р ’ячко (У Н П 1964: 2 4 , 53), б ) предмети: прут т ячко (У Н П 1964:295). Ф ун к ц іон ув ан н я д ем ін у т и в н о г о су ф ік са -ч и к ф ік су єм о в ім ен н и к ах чоловічого роду, щ о є а) назвами о с іб за родом занять: кравчик (У Н П 1964:24), купчик (У Н П 1964:24), б) назвами тварин: голубчик (У Н П 1% 4: 24, 87), в) назвами одягу: ж упанчик (У Н П 1964: 86). З д о п о м о г о ю суф ікса -ен{я) у н ар одн оп ісен н и х текстах м оделю ю ться ім енники на позначення: а) м ол оди х тварин: каченя (У Н П 1904:45), б) частин тіла лю дини, щ о вживаються на позначення коханої о с о б и (дівчини): серденя (У Н П 1964:49, 206). Тексти українських н ародн и х п ісен ь засвідчую ть п оодин ок і (оказіональ­ ні) випадки вживання дем ін ут и в н и х суфіксів у ім енниках, щ о позначають п р остор ові реалії: яр ец ь (У Н П 1964:86). У м ові суфікс -ець на означення зм ен ш ен о сті чи п ест іивост і засвідч ен ий у словах на позначення предметів: хлібець тощ о; ім енн и ки -дем інутиви з п р остор овою сем антикою в осн овн ом у творяться з д о п о м о го ю суф іксів -ок {ярок), -очок {ярочок). Рідковж иваними у н ародн и х ліричних піснях є дем ін ути в н і суфікси -ушк{а): снігируш ка (У Н П 1 9 6 4 :4 4 ), сою ш ка (У ІІП 1964:44), бат ю ш ка (У Н П 1964:44); -с(я): кум ася (У Н П 1964:45). Суфікс з відтінком пестли вост. -ик, уж иваю чись п осл ідовн о в словах на позначення назв тварин {коник), ок рем и х п редм етів {корінчик), частин тіла лю дин и та тварини {зубик, р о т и к , хвост ик, носик), у ліричних піснях також засвідч ен и й у слові дубик, щ о кваліф ікуєм о як явище оказіональне. Суфікс -енят {а) тр ади ц ій н о ф унк ц іонує в ;менникових осн овах для наз­ ивання м ол оди х тварин: каченят а (У Н П 1964:45). О казіональною н ародн о­ п ісен н о ю м оделлю ви ступ ає новотвір гарбузинят ко (У Н П 1964:81) - суфікси -ин + ят к{о) використаний д тя творення лексем и на позначення рослини. Зм ен ш ен у п естливу ф ор м у почасти мають оби два компоненти складного слова-ім енника: виш енька-череш енька (У Н П 1964: 108(2)), циганочка-рут - яночка (У Н П 1964: 106 (1 ), 107), нічка-пет рівочка (У Н П 1964: 2 3 5 ). Складні зм ен ш ен о-п естл и ві ім енникові ф орми в українських народних ліричних п існ я х п о в ’язані з їх н ь о ю р и тм о-м ел одій н ою орган ізац ією . В результаті д о с ­ ягається плавність, легкість текстового піснетворення. Значний корпус дем ін ути в н и х суфіксів у арсен алі ук раїн ом овн ої сл о ­ вотвірн ої п ідси стем и і їх різнопланова реалізація у ф ольклорно-пісенних зразках - показник не лиш е експ реси вн ості, ем оти вн ості висловлювання,

свідчення психом ентальної сутн ості о со б и ст о с т і, а й показник динаміки мови (мови як си стем и взагалі і фо. іьк лорн о-пісен н ого ди ск у р су - зокрема). П ор., наприклад: головка - головочка - головонька; брівки - брівочки - брівоньки; нічка - ніченька; ручка - р у ч е н ь к а - р у ч е н я т а ; ніж ка - - ніж енька; дівчат ко - дівочка - дівчинонька. Д ем ін ути вн і афікси п ородж ую ть ди нам ізм слововираж ення; окрім того, в о н и с а м і є м ік р о д и н а м іч н и м и о д и н и ц я м и , щ о з д а т н і с т в о р ю в а т и макродинамічний контекст. Наприклад: Ой коли б ти, дівчинонько, Трошки багатенька, Взяв би тебе за рученьку, Повів до батенька! (УНП 1964: 162). П ом ітно, щ о варіювання дем ін ути в н и х афіксів у ф ольк лор н о-п ісен н и х тек стах ств ор ю є р ізн о п л а н о в іст ь н а р о д н о п о ет и ч н о го сл ов ов и р аж ен н я , зм інність описувани х реалій, їх неоднакове колективне оціню вання. Це спричиню є ди нам ізм описуваного: ди н ам ізм ем оц ій , почуттів, переж ивань, ди нам ізм розвитку сю ж етн о-к ом п ози ц ій н ої л ін ії ф ольклорного твору тощ о. Д ем ін ути вн і суфікси визнані такими елем ен там и м ови, які здатні надавати слову (і контексту в цілом у) ем оц ій н о-ек сп р еси в н ого забарвлення. Крім того, вони є показниками с у б ’єктивної оцінки висловлю ваного [див.: Ф едик 2000: 1 8 5 -1 8 7 ]. У ф олькло п як к олективном у м и стец ьк ом у ви творові лексем и з дем інутивни м и афіксами слугую ть засобам и н ац іон альн о-м овн ої (м ен тально-п си хічн ої) оцінки д ій сн о ст і. Активізація дем ін ути в н и х ф орм - с п о сіб вираж ення почуг гів (л а п щ о ст і, м рійливості, голубливості, пестли вості, н іж н ості, зам илування, захоп л ен ­ ня), с п о сіб вираження оп ій н ого ставлення д о предм ета, с п о сіб конкретизації деяких його ознак (р озм ір у - з д о п о м о г о ю ем о ц ій н о -о ц ін н о го відтінку зм ен ш ен ості), водночас дем ін ути в и допом агаю ть виявити внутріш ній світ м овон осія (й ого вдачу, ри си характеру, психічні о собл и в ості, сф орм овані, закріплені і зОережені в сл о в есн о -о б р а зн и х зразках стереотип и сприйняття довколиш нього світу. Український ф ольклор но-п ісенн и й ж анр р еал ізує максимально естет и зо- вану з доп ом огою м ов н ообр азн и х ф орм дій сн ість м атеріальну і духовн у, що п е р е к о н л и в о з а с в ід ч у ю т ь л е к с и к о - с е м а н т и ч н і г р у п и м е н н и к ів з дем ін у т и в н и м и аф іксам и. Д е м ін у г и за ц ія , як м о в н о ест ет и ч н е явищ е, є

Демінутивні іменникові деривати в мовнообразній системі

ун іверсальн ою м ентальною ознакою м овом и слен ня українців, відп овідн о - у н ів е р с а л ь н о ю т е к с т о в о -о б р а з н о ю р и с о ю ф о л ь к л о р н о г о д и с к у р с у . Д е м ін у т и в із а ц ії як м о в н о о б р а з н о м у з а с о б о в і ч л ен у в а н н я д ій с н о с т ; піддаю ться всі б е з винятку реал ії довколиш нього світу: як позитивні, так і негативні. У св ою ч ер гу дем інутивізац ія т існ о п о в ’язана з естетизацією довколиш нього п р остор у з д оп ом огою м овн и х ф орм. В о н а (дем інутивізація) є зн а к о в о ю в е л и ч и н о ю : ї ї в ід с у т н іс т ь н е м о ж л и в а у ф о л ь к л о р н о м у континуум і; вона сл угує своєр щ им маркером м ов н ообр азн ої фольклорної картини світу. Д ем ін ути візован е оф орм лення м овн их одиниць - показник естет и ч н ого сприйняття, осм и сл ен н я і с л о в есн о -о б р а зн о ї матеріалізації ем оцій ; у результаті ф ольклорний тек стово-обр азн ий ун іверсум п остає як оп оети зован и й ф рагм ент дій сн о ст і. А н ал із дем ін ути в н и х ім енникових одиниць, щ о їх ф іксую ть національні ф о л ь к л о р н о - п і с е н н і з р а з к и п р о к о х а н н я , з у р а х у в а н н я м ї х н і х лексико-грам атичних характеристик дозволяв констатувати вірогідн ість таких чинників: 1) значний кількісний склад дем ін ут и в н и х афіксів, використовуваних для т в о р е н н я п о х ід н и х ім е н н и к о в и х д е р и в а т ів (в л а с н и х та за г а л ь н и х найм енувань) з м етою надання їм ек сп р еси вн о-ем оц ій н и х відтінків та з м етою ф ормування тр адиц ій ни х (ф ольк лорн о-п ісен н и х) ем оц ій н о-оц ін н и х см ислів висловлю вання в цілому; 2 ) іс н у в а н н я у ф о л ь к л о р н о - п і с е н н і й м о в н о о б р а з н і й т р а д и ц ії слововж и ванн я д и н а м іч н о ї ем о ц ій н о -о ц ін н о ї п ід си ст ем и дем ін ут и в н и х ім енникових суфіксів; 3 ) с а м о б у т н ій х а р ак тер д е м ін у т и в н и х а ф ік сі і (за р ізн о м а н іт н іс т ю в и р а ж е н н я , ч а с т и н о м о в н о ю н а л е ж н іс т ю , е м о ц ій н о - е к с п р е с и в н о ю сем антикою (к онотацією ) тощ о), щ о прям о п р оп орцій н ий сам обутн ості н ац іон альн о-м овн ої си стем и (її словотвірн ої п ідсистем и ); 4 ) е с т е т и ч н и й п о т е н ц іа л д е м ін у т и в н и х с л о в о т в ір н и х е л е м е н т ів , їх ф у н к ц іо н а л ь н е п р и зн ач ен н я виконувати р ол ь е м о ц ій н о -ек сп р еси в н и х , о ц ін н и х збудників у сприйнятті ф ольклор но-п ісенн ого тексту. П отяг д о д ем ін у т и в н и х м овн и х ф орм на озн ач ен н я р еал ій довкілля вваж аємо сутн існ ою ознакою лінгвальної діял ь н ості етном овців, рисою н а ц іо н а л ь н о -м о в н о ї о с о б и ст о с т ук р аїн ц ів . З м е н ш ен о -п ест л и в і аф ікси сл угую т ь за со б а м и м о в о м и сл ен н ев о ї е с т е т и з а ц ії д ій с н о с т і; при ц ьом у с л о в о т в ір н і е л е м е н т и як н а п ів зн а к о в і в е л и ч и н и з д а т н і ф о р м у в а т и