Monitor Wołyński = Volin'skij Monitor. Nr 22 (2010)

№ 22 (34) 25.11.2010 Двотижневик

Dwutygodnik www.monitor-press.com Ціна 1,50 грн

10

str.

Studenci są głównym motorem większości przemian historycz- nych i rewolucji.

5

str.

3

str.

6

str.

11

str.

2

str.

Студентство - головний рушій більшості історичних перево- ротів, революцій.

180 років тому Польщу сколихнуло повстання

Група школярів і студентів від- відала місця, пов’язані з жит- тям і діяльністю видатного польського композитора.

Оголошено конкурс на отри- мання стипендій ім. Лейна Кіркланда у 2011/2012 на- вчальному році.

Коли прийдуть за тобою – ніхто не буде протестувати…

Студент – людина, котра будує історію Student – osoba, która

tworzy historię Листопадове повстання

Стипендійна програма ім. Лейна Кіркланда

Боротьба триває

Powstanie listopadowe

Śladami Chopina

Program Stypendialny im. Lane’a Kirklanda

Walka trwa

180 lat temu wybuchło w Polsce po- wstanie

Grupa uczniów i studentów od- wiedziła miejsca, związane z ży- ciem i działalnością wybitnego polskiego kompozytora.

Ogłoszono konkurs na stypendia im. Lane’a Kirklanda w roku aka- demickim 2011/2012.

Kiedy przyjdą po ciebie – nikt nie będzie protestował...

Слідами Шопена

Свобода – найвища цінність сучасної людини

До свободи кожна нація із європейської сім’ї народів про- йшла нелегкий шлях становлення. Україна мала свою дорогу до власної свободи. Попри проголошення незалежності у 1991 році, далеко не кожен громадянин нашої держави почувався вільним. Переломним став 2004 рік, коли люди виявили вели- чезне прагнення до відстоювання свого права на свободу. По- маранчева революція для більшості українців – це не перемога певних політичних сил, це перемога власної гідності, право на демократію і національну ідентичність.

Цьогоріч шоста річниця Майдану пройшла без особливих урочистостей. Навпаки, головна площа країни вкотре зібрала незадоволених діями урядовців і депутатів. Однак попри це наше покоління ніколи не забуде тих неймовірно піднесених днів на морозі, коли становилося, гартувалося нове україн- ське цивілізоване суспільство. Свого часу колишній президент України Віктор Ющенко сказав: «Свобода – це не те, що тобі подарували, свобода – це те, що ти не можеш віддати».

Прагнення свободи сформувало сучасного українця — жи- теля нової європейської держави. Наповнивши свої груди віль- ним повітрям, така людина вже ніколи не віддасть своєї Свобо- ди нікому.

П

MW ВМ

Wolność – największa wartość współczesnego człowieka

Z

W drodze do wolności każdy naród europejski przeszedł trudny okres kształtowania się. Ukraina miała własną drogę do wolności.

Mimo ogłoszenia niepodległości w 1991 roku nie każdy obywatel naszego państwa czuł się wolnym. Przełom nastąpił w 2004 roku, kiedy ludzie zademonstrowali, że pragną bronić swojego prawa do wolności. Pomarańczowa rewolucja dla większości Ukraińców to nie zwycięstwo pewnych politycznych sił, to zwycięstwo własnej godno- ści, prawo do demokracji i narodowej tożsamości.

W tym roku szósta rocznica Majdanu minęła bez szczególnych uroczystości. Przeciwnie – główny plac kraju znowu zebrał tych, kto jest niezadowolony z działalności urzędników i posłów. Jednak nasze pokolenie nigdy nie zapomni tych podniosłych dni na mrozie, kiedy kształtowało się, hartowało się nowe ukraińskie cywilizowane społe- czeństwo. Kiedyś eks-prezydent Ukrainy Wiktor Juszczenko powie- dział: «Wolność to nie jest to, co tobie podarowali, wolność to jest to, czego nie możesz oddać».

Pragnienie wolności ukształtowało współczesnego Ukraińca – mieszkańca nowego europejskiego państwa. Spróbowawszy wol- nego powietrza, taki człowiek już nigdy nie odda swojej Wolności nikomu.

2

Коли прийдуть за тобою – ніхто не буде протестувати…

Боротьба триває

Закінчилися місцеві ви- бори і в більшості регіо- нальних партійних лідерів зникла потреба «піаритись»

на одній із найскандальні- ших проблем політичного сьогодення – антинарод- ному Податковому кодексі.

Підприємці залишилися на- одинці з цим тягарем, а та- кож «додатковим пенсійним навантаженням».

Високопосадовці не від- мовились від свого наміру йти напролом та «роздери- банити» гроші МВФ, а потім вичавлювати їх повернення з нас та наших дітей. Причо- му прийняття Податкового кодексу може стати тільки початком, за яким буде від- буватися зміцнення автори- тарного правління, і завтра ми будемо згадувати, що вчо- ра жилося краще.

Прикро, що разом із По- датковим кодексом до Верхо- вної Ради внесено проекти Законів про мирні зібрання, обмеження діяльності гро- мадських організацій, про поліцію з її розширеними повноваженнями. Натомість депутати не квапляться ухва- лювати Закон про доступ до публічної інформації, анти- корупційне законодавство.

Існує чіткий закономірний зв'язок між середнім класом, розвитком малого та серед- нього бізнесу, а також сталіс- тю демократичних процесів у країні. У розвинених дер- жавах середній клас складає 60%. Це малий та середній бізнес, високооплачувані на- ймані працівники. По 20%

припадає на дуже багатих та бідних.

Згідно зі статистичними даними, в Україні є 5% дуже багатих, котрі всього за 10-15 років стали такими шляхом

«прихватизації» та перероз- поділу бюджетних коштів, 80 % бідних та дуже бідних, і всього 15% середнього класу.

Серед цих 15% у перших ря- дах новоспечена чиновниць- ка буржуазія.

Завдяки прийнятому у 1998 році Указу президента

«Про спрощену систему опо- даткування і звітності» під- приємці почали виходити з тіні, що автоматично призве- ло до покращення економіч- ної ситуації в Україні. Можна з упевненістю стверджувати, що ПК уряду Азарова при-

веде багато підприємців на біржу праці або у «тінь». Під- німатимуться ціни, падатиме заробітна платня.

Завдяки активізації спіль- них дій громадських органі- зацій малого і середнього біз- несу Податковий кодекс не був так швидко прийнятий, як останнім часом «блиска- вично» приймались потрібні президентській команді за- конопроекти. Безперечним лідером у цій діяльності, іні- ціатором та організатором наймасовіших акцій стала Асамблея громадських орга- нізацій малого і середнього бізнесу (ГО МСБ) України.

Асамблея ГО МСБ була створена на початку ниніш- нього року як загальноукра- їнські позапартійні збори громадських організацій, які, маючи досвід та практику за- хисту інтересів підприємців, зібралися для об’єднання та координації зусиль у цьому напрямку. Була створена сис- тема самозахисту та взаємо- допомоги. На сьогодні вже півтори сотні ГО від Луць- ка до Луганська увійшли до Асамблеї та здійснюють ко- ординацію своїх спільних дій. Серед них ГО правового захисту підприємців, ГО пе- ревізників та ринкових тор- говців тощо. Отже, можна з упевненістю стверджувати, що відбувається переконли- ва розбудова громадянського суспільства України як вкрай необхідного важеля протидії традиційному чиновницько- бюрократичному «бєзпрєдє- лу». Завдяки цьому в нашої держави з'являється реаль- ний шанс поступово набли- жатися у своєму суспільному розвитку до рівня прогресив- них європейських демокра- тій. Подальший поступ мож- ливий тільки за умов, коли у цей вирішальний не тільки для підприємців малого і се- реднього бізнесу момент, усе наше суспільство зможе кон- солідувати зусилля.

Згадаємо крилату фразу часів Другої світової війни:

«Коли прийшли за євреями, я не протестував. Я не був євреєм. Коли прийшли за ко- муністами, я не протестував.

Я не був комуністом. Коли прийшли за профспілковими діячами, я не протестував.

Я не був профспілковим ді-

ячем. Коли прийшли за ка- толиками, я був протестан- том і знову промовчав. Коли прийшли за мною, ніхто не протестував. Нікого вже не було».

З метою активізації сус- пільства та привернення уваги до існуючих проблем по всій країні, на сході та на заході, в обласних та ра- йонних центрах відбувались акції протесту з вимогами, які часто виходили за рамки проблематики Податкового кодексу. Відмічу, що Асамб- лея не керується інтересами жодної політичної сили, наші зусилля скеровані на збере- женні прийнятних, хоча б на мінімальному рівні, умов для ведення бізнесу та продук- тивної праці.

23 вересня біля Верхо- вної Ради України була про- ведена перша попереджу- вальна акція протесту, яка зібрала близько 1,5 тисячі учасників. Зібрання, що від- булося 4 листопада, зібрало біля Верховної Ради вже у де- сять разів більше учасників зі всіх куточків України. Після неї навпроти ВР було вста- новлено наметове містечко для подальшого привернен- ня уваги до існуючих про- блем. Тут утворено базовий майданчик для наступних, ще більш чисельних акцій громадянського супротиву.

Вже 16 листопада близько 40 тисяч підприємців із різних областей зібралися у Києві.

Половина з них, після корот- кого мітингу на Майдані Не- залежності, пройшла ходою до ВР, де відбувся основний мітинг. Недавні події проде- монстрували, що боротьбу за своє право на гідне жит- тя підприємці не тільки не збираються припиняти, а й продовжують накопичувати сили для подальших дій, не- зважаючи на те, що в уряді та особисто у прем´єр-міністра така активізація викликає неприємні емоції. Існують спроби внести розкол у ряди протестуючих через «марі- онеточних» лідерів, неісну- ючих ГО, які включаються до різних «погоджувальних рад» для проведення пере- говорів з урядом з метою протягнути максимально вигідну для МВФ та Кабіне- ту Міністрів редакцію ПК.

Причому це все відбувається за мовчазною згодою парла- ментської провладної біль- шості!

Костянтин БАЙЧУК, член координаційної ради Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України Намети волинських протестувальників під Верховною Радою

Walka trwa

Kiedy przyjdą po ciebie – nikt nie będzie protestował...

Skończyły się wybory lokal- ne i większość regionalnych partyjnych liderów nie potrze- buje PR-u opartego na jednym z najbardziej skandalicznych problemów politycznej teraź- niejszości – antynarodowym kodeksie podatkowym. Przed- siębiorcy pozostali sam na sam z tym problemem, a także z «dodatkowym obciążeniem emerytalnym».

Urzędnicy nie zrezygnowali ze swojego zamiaru drogi do końca i rozkradzenia pieniędzy MFW, a potem oddawania ich wycisnąwszy je z nas i naszych dzieci. Przy czym uchwalenie kodeksu podatkowego może stać się tylko początkiem, po którym będzie odbywać się umocnienie rządów autorytar- nych, wskutek czego jutro bę- dziemy wspominać, że wczoraj było lepiej.

Przykro, że razem z kodek- sem podatkowym do Rady Najwyższej wniesiono projek- ty ustaw o pokojowych zebra- niach, ograniczeniu działalno- ści organizacji pozarządowych, o policji i rozszerzeniu jej peł- nomocnictw. Natomiast po- słowie nie śpieszą się z uchwa- leniem ustawy o dostępie do informacji publicznej oraz an- tykorupcyjnych ustaw.

Istnieje wyraźna więź mię- dzy klasą średnią, rozwojem małego i średniego biznesu, a także stabilnością demokratycz- nych procesów w kraju. W pań- stwach rozwiniętych średnia klasa wynosi 60% społeczeń- stwa. To mały i średni biznes, pracownicy z wysokim wyna- grodzeniem. Po 20% przypada na bardzo bogatych i biednych.

Według statystycznych da- nych na Ukrainie jest 5% bar- dzo bogatych, którzy w ciągu jakichś 10-15 lat stali się takimi w skutek nielegalnej prywa- tyzacji i ponownego podzia- łu środków budżetowych. Do biednych i bardzo biednych zalicza się aż 80 %, a tylko 15%

należy do średniej klasy. Wśród tych 15% w pierwszych sze- regach jest świeżo upieczona urzędnicza burżuazja.

Dzięki wydanemu przez prezydenta jeszcze w 1998 roku dekretowi «O uproszczonym systemie opodatkowania i spra- wozdawczości» przedsiębiorcy zaczęli wychodzić z cienia, co automatycznie doprowadziło do polepszenia sytuacji ekono- micznej na Ukrainie. Można z pewnością twierdzić, że kodeks podatkowy autorstwa rządu Azarowa doprowadzi do tego, że wielu przedsiębiorców pój- dzie do urzędu pracy albo w

«cień», wyrosną ceny, zmniej- szą się wynagrodzenia.

Dzięki aktywizacji wspól- nych działań organizacji poza- rządowych małego i średniego biznesu kodeks podatkowy nie został tak szybko uchwalony, jak to było ostatnio z innymi projektami ustaw, które były po- trzebne otoczeniu prezydenta.

Liderem w tej działalności, ini- cjatorem i organizatorem naj- bardziej masowych akcji zostało Zgromadzenie Organizacji Po- zarządowych Małego i Średnie- go Biznesu Ukrainy (OP MŚB).

Zgromadzenie OP MŚB po- wstało na początku bieżącego roku jako ogólnoukraińskie po- zapartyjne zebranie organizacji pozarządowych, które mając już doświadczenie i praktykę obrony interesów przedsiębior- ców, zbierały się dla zjednocze-

nia i koordynacji wysiłków w tym kierunku. Został stworzo- ny system samoobrony i wza- jemnej pomocy. Obecnie już około 150 organizacji pozarzą- dowych od Łucka do Ługańska przyłączyło się do Zgroma- dzenia i dokonuje koordynacji swoich wspólnych działań.

Wśród nich są organizacje pozarządowe pomocy prawnej przedsiębiorcom, organizacje pozarządowe przewoźników i handlarzy na targowiskach itd.

Więc można z pewnością twier- dzić, że odbywa się rozbudowa obywatelskiego społeczeństwa Ukrainy jako niezbędnego czynnika przeciwdziałania tra- dycyjnej swawoli urzędników.

Dzięki temu nasze państwo otrzymuje realną szansę kon- sekwentnego zbliżania się w swoim rozwoju do poziomu de- mokracji w państwach europej- skich. Następny postęp możliwy jest tylko pod warunkiem, że w tym decydującym momencie i to nie tylko dla przedsiębiorców małego i średniego biznesu, ale także dla całego społeczeństwa, społeczeństwo to będzie potra- fi ło połączyć swe dotychczaso- we wysiłki.

Przypomnijmy skrzydlate słowa z okresu II wojny świato- wej: «Kiedy przyszli po Żydów, nie protestowałem. Nie byłem Żydem. Kiedy przyszli po ko- munistów, nie protestowałem.

Nie byłem komunistą. Kie- dy przyszli po związkowców, nie protestowałem. Nie byłem związkowcem. Kiedy przyszli po katolików, byłem ewangeli- kiem i znowu nie protestowa- łem. Kiedy przyszli po mnie, nikt nie protestował. Nikogo już nie było».

W celu aktywizacji społe- czeństwa i zwrócenia uwagi na istniejące problemy w całym kraju – na wschodzie i na za- chodzie, w obwodowych i re- jonowych centrach – odbywały się akcje protestu z wymagania- mi, które często przekraczały problematykę kodeksu podat- kowego. Zwracam uwagę na to, że Zgromadzenie nie kieruje się interesami żadnej siły politycz- nej, nasze wysiłki są skierowa- ne na utrzymanie chociażby na minimalnym poziomie warun- ków dla prowadzenia biznesu i efektywnej pracy.

23. września pod Radą Naj- wyższą Ukrainy odbyła się

pierwsza akcja protestu, któ- ra zebrała blisko 1,5 tysiąca uczestników. Wiec, który odbył się 4. listopada, zebrał pod Radą Najwyższą już dziesięć razy więcej uczestników ze wszyst- kich zakątków Ukrainy. Następ- nie naprzeciw Rady Najwyższej zostało postawione miasteczko namiotowe, żeby zwrócić uwa- gę na istniejące problemy. To był początek jeszcze większych akcji protestacyjnych. Już 16. li- stopada około 40 tysięcy przed- siębiorców z różnych obwodów zebrało się w Kijowie. Połowa z nich po krótkim wiecu na Maj- danie Niezależności przeszła do Rady Najwyższej, gdzie od- był się główny wiec. Niedawne wydarzenia pokazały, że walki o swoje prawo na godne życie przedsiębiorcy nie tylko nie zamierzają skończyć, ale ciągle akumulują siły dla następnych działań mimo tego, że w rządzie i osobiście u premiera taka akty- wizacja wywołuje nieprzyjemne emocje. Istnieją próby wnie- sienia rozłamu do szeregów protestantów przez marionet- kowych liderów oraz nieistnie- jące organizacje pozarządowe, które biorą udział w różnych

«porozumiewawczych radach»

dla przeprowadzenia negocja- cji z rządem w celu uchwalenia maksymalnie korzystnej dla MFW i Gabinetu Ministrów redakcji kodeksu podatkowego.

Przy czym to wszystko odbywa się za milczącą zgodą większo- ści parlamentarnej!

Konstantyn BAJCZUK, członek rady koordynacyjnej Zgromadzenia Organizacji Pozarządowych Małego i Średniego Biznesu Ukrainy

P.S.: На момент здачі но- мера на Майдані Незалеж- ності функціонувало намето- ве містечко і тривав мітинг, який почався із 100-тисячної акції протесту в понеділок 22 листопада. Серед вимог мі- тингуючих – вето на прийня- тий ВР Податковий кодекс, розпуск парламенту і уряду.

В разі невиконання вимог, розпочнеться збір підписів за проведення дострокових президентських виборів. У четвер заплановано провес- ти мітинги протесту у всіх великих містах, а також у Ки- єві на Майдані Незалежності.

P.S.: W czasie zamykania nu- meru gazety na Majdanie Nie- zależności znajdowało się mia- steczko namiotowe i trwał wiec protestacyjny, który rozpoczął się w poniedziaek 22 listopada.

Wśród postulatów stawianych przez uczestników wiecu są za- wetowanie uchwalonego przez Radę Najwyższą kodeksu po- datkowego, rozwiązanie parla- mentu i dymisja rządu. W przy- padku niespełnienia wymogów, uczestnicy wiecu rozpoczną zbieranie podpisów za przepro- wadzeniem przedterminowych wyborów prezydenckich. Na czwartek zaplanowane są wie- ce protestacyjne we wszystkich dużych miastach oraz w Kijo- wie na Majdanie Niezależności.

3

25 листопада 2010

Przyszły geniusz urodził się 11 lutego 1807 roku w majątku Worocewicze w powiecie pińskim w guberni mińskiej (obecnie wieś Worocewicze w powiecie pińskim obwodu brzeskiego). Początko- we wykształcenie ogólne i muzyczne zdobywał w domu, dalej uczył się w Ginazjum Świsłockim. W roku 1823 dostał się na Wydział Fizyki i Matema- tyki Uniwersytetu Wileńskiego, jednak nie udało mu się ukończyć studiów.

W studenckich latach Napoleon Orda był człon- kiem stowarzyszenia podziemnego, które zostało zdekonpirowane w 1827 roku. Z powodu udziału w tej organizacji Orda został zaaresztowany i spę- dził w więzieniu ponad rok. W 1829 roku wrócił do domu i zapisał się do Litewskiej Gwardii Kawale- ryjskiej. Później, w latach 1830-1831, uczestniczył w powstaniu listopadowym. W powstaniu walczył jako strzelec korpusu Gwardii Kawaleryjskiej Puł- ku Litewskiego. Za odwagę wykazaną w bitwach został odznaczony najwyższą nagrodą Polski – zło- tym krzyżem Virtuti Militari, a przez Imperium Rosyjskie został skazany na śmierć. Incognito był zmuszony do ucieczki za granicę (Polska, Austria, Niemcy, Szwajcaria, Francja…)

Wskutek wieloletniej podróży powstały setki szkiców, rysunków i innych dzieł artystycznych.

W 1833 roku zamieszkał w Paryżu, gdzie ożenił się z Ireną Bagle. Przyjaźnił się z F. Chopinem, G.

Rosini, F. Listem, G. Verdim, C. Gounodem, G.

Berliozem, A. Mickiewiczem, A. Stendalem, O.

Balzacem, I. Turgieniewem i P. Wiarda. W pra- cowni malarskiej pejzażysty Pierre Gerarda zdo- był podstawy edukacji artystycznej. Pobierał lek- cje muzyki u Chopina, wspólnie z którym później koncertował w salonach Wielkiej Emigracji.

Napoleon Orda był również lingwistą, auto- rem „Gramatyki języka polskiego” dla Francu- zów (1856 r., Paryż; 1858 r., Berlin; 1874 r., War- szawa); teoretykiem muzyki. Jego „Gramatykę muzyki” chwalił m.in. S. Moniuszko (1873 r., Warszawa). Napoleon Orda ułożył album dzieł polskich kompozytorów (1838 r., Paryż). Sam był

zarówno kompozytorem, jak też autorem dużej licz- by utworów dla fortepia- nu, tworzył także grafi ki, był mistrzem akwareli.

Jego dzieła stanowią jedno z największych dziedzictw litografi i Europy Wschod- niej XIX wieku, które liczy ponad 1000 rycin i akwa- reli. Tyle samo prac zacho-

wało się. Napoleon Orda usystematyzował swoje artystyczne dzieła. Każdej gubernii został poświę- cony odrębny folder. W 1873 roku w Warszawie ukazała się pierwsza seria „Album widоków hi- storycznych Polski”. W sumie zostało wydanych osiem albumów zawierających 269 litografi i. Au- torem podpisów w języku polskim i francuskim pod rycinami jest sam Napoleon Orda.

Pozbawiony majątku, wieloletni uchodźca, amnestionowany w 1856 roku przez rząd rosyj- ski, Orda wrócił do ziemi ojczystej, na wieś Wo- rocewicze. Dużo podróżował po Francji, Anglii, Niemczech oraz Szkocji, wskutek czego powstało szereg jego prac z wizerunkami miast i zabytków.

Tworzył widoki Białorusi, Ukrainy, Litwy, Pol- ski. Unikatowe rysunki Napoleona Ordy zostały litografi cznie opracowane przez Alojzego Misu- rowicza w pracowni litografi cznej Maksymiliana Fajansa w Warszawie i zostały wydane własnym kosztem artysty pod koniec XIX wieku. Są zgro- madzone w trzech seriach „Albumu widoków grodzieńskiej, kowieńskiej, wileńskiej, wołyń- skiej, podolskiej, kijowskiej, witebskiej i mohy- lowskiej guberni”.

Napoleon Orda zmarł w 1883 roku w Warsza- wie. Białorusini uważają go za swojego rodaka, ponieważ właśnie na Białorusi urodził się, miesz- kał i zakończył życie i właśnie tam zostały opubli- kowane jego dzieła.

Календар

Наполеон Орда – учасник повстання 1830-1831 років

І

Народився майбут- ній геній 11 лютого 1807 року в маєтку Вороце- вичі Пінського повіту Мінської губернії (те- пер – село Вороцеви- чі Іванівського району Брестської області). По- чаткову загальну і му- зичну освіту отримав удома, далі навчався у Свіслоцькій гімназії. У 1823 році вступив на фізико-математичний факультет Віленського університету, але за- вершити навчання йому так і не судилося.

У студентські роки Наполеон Орда став чле- ном підпільного товариства, викритого у 1827 році. За участь у ньому Орду було ув’язнено більше, ніж на рік. У 1829 році повернувся до рідної домівки і вступив у Литовську кінну гвардію. Згодом брав участь у Листопадовому повстанні 1830-1831 роках. Наполеон Орда, стрілець корпусу кінної гвардії Литовського полку, перейшов на бік повстанців. За муж- ність, виявлену в боях, був нагороджений найвищим орденом Польщі, золотим хрестом

«Virtuti Militari», а Російською імперією був за- суджений до смертної кари. Під чужим іменем змушений тікати за кордон (Польща, Австрія, Німеччина, Швейцарія, Франція...).

Наслідком довголітньої подорожі були со- тні ескізів, малюнків, інших живописних тво- рів. У 1833 році осів у Парижі, де одружився з Іреною Багле. Приятелював з Ф. Шопеном, Дж. Росіні, Ф. Лістом, Дж. Верді, Ш. Гуно, Г.Берліозом, А. Міцкевичем, А. Стендалем, О. Бальзаком, І. Тургенєвим та П. Віардо. У майстерні художника-пейзажиста П’єра Же- рара отримав основи мистецької освіти. Брав музичні студії у Ф. Шопена, разом із котрим концертували у салонах «Великої еміґрації».

Наполеон Орда ще є мовознавцем, автором

«Граматики польської мови» для французів

(1856 р., Париж; 1858 р., Берлін; 1874 р., Варша- ва), теоретиком музики. Про його «Граматику музики» схвально відгукнувся С. Монюшко (1873 р., Варшава). Наполеон Орда склав альбом праць польських композиторів (1838 р., Париж).

Він і сам був композитором, автором багатьох творів для фортепіано, художником-графіком, майстром акварелі. Йому належить одна з най- більших літографічних спадщин Східної Євро- пи ХІХ ст., яка налічує понад 1000 малюнків та акварелей. Така ж кількість робіт не збереглася.

Наполеон Орда систематизував свої живописні роботи. Для кожної губернії призначалася окре- ма папка. В 1873 році у Варшаві вийшла перша серія «Альбому історичних краєвидів Польщі»

(«Album widоków historycznych Polski»). Всього було надруковано вісім альбомів, що містили 260 малюнків-літографій. Автором підписів польською і французькою мовами під ілюстра- ціями є сам Наполеон Орда.

Позбавлений маєтку, багатолітній вигна- нець, амністований у 1856 році російським урядом, Наполеон Орда повертається на бать- ківщину, у Вороцевичі. Багато подорожує Францією, Німеччиною, Англією, Шотлан- дією, де створює ряд робіт із зображеннями міст і пам’ятками архітектури. Малює краєви- ди Білорусі, України, Литви, Польщі. Унікаль- ні малюнки Наполеона Орди були літографо- вані Алоїзом Місуровичем у літографічній майстерні Максиміліана Фаянса у Варшаві, видані власним коштом художника в остан- ній чверті ХІХ ст., і зібрані в Альбом краєви- дів Гродненської, Ковенської, Віленської, Во- линської, Подільської, Київської, Вітебської і Могильовської губерній у трьох серіях.

Помер Наполеон Орда в 1883 році у Варша- ві. Своїм його вважають у Білорусі, оскільки він там народився і похований. Також своїм митця вважає Польща, оскільки там він жив і помер, а ще – виходили друком його твори.

Ілона НЕСТОРУК

Листопадове повстання

180 років тому Польщу сколихнуло повстання, яке було на- зване в історії Листопадовим.

Увечері 29 листопада 1830 року група членів та- ємного товариства на чолі з Л.Набєляком і С.Гощиньським напала на Бельведерський па- лац, резиденцію Костянтина Павловича, великого князя, головнокомандувача поль- ською армією і фактичного намісника Королівства Поль- ського. А ще – він був братом російського царя Миколи І. Костянтинові Павловичу тоді вдалося врятуватися вте- чею. На придушення по- встання одразу було кинуто значні військові сили. Спо- чатку головнокомандувачем російських військ був генерал- фельдмаршал, граф Іван Іва- нович Дибич-Забалканський.

Після його смерті, на почат- ку 1831 року, командування прийняв граф Ериванський, генерал-фельдмаршал Іван Федорович Паскевич, котрий після жорстокого придушен- ня польського повстання у вересні 1831 року приєднав до своїх численних титулів ще один – ясновельможний князь Варшавський.

Центром повстання стала Варшава. Майже рік трима- лися повстанці, сподіваючись на визволення з-під влади Росії, і на відновлення колиш- ньої слави своєї Вітчизни.

1 вересня 1931 року Іван Паскевич послав у Варша- ву свою людину для почат- ку переговорного проце-

су. Повстанці відрядили до І.Паскевича свого представ- ника, генерала Прондзінсько- го. Під час розмови з цар- ським генералом Даненбергом Прондзінський необережно обмовився, що корпус генера- ла Джіроламо Раморіно, який складав третину польських сил, буде у Варшаві лише за три дні. І.Паскевич скористав- ся цією обставиною і вранці 6 вересня розпочав штурм Вар- шави. Майже 80-тисячній ро- сійській армії із 390 гарматами протистояло близько 35 тисяч польських військових із 276 гарматами. Повстанці були приречені.

8 вересня 1931 року було підписано акт про капітуля- цію за умови, що польські війська будуть без перешкод випущені із Варшави. «Пере- можці» отримали нагороди – медалі, на яких були написи:

«За взяття штурмом Варшави у 1831 році».

Листопадове повстан- ня знайшло відображення у літературі. Варто згада- ти твори російського поета В.Жуковського «Старая песня на новый лад» та «Русская сла- ва». Були також твори менш відомих авторів. Наприклад, поема «Варшава» (або «Крити- ка польського королівства»), що була написана у 1832 році і належала авторству Василя Ростовецького з Волині. По- ема «Варшава» поширювала-

ся у рукописах. Найповніший рукопис датований 24 травня 1833 року і зберігається у фон- дах Волинського краєзнавчого музею. Він має 76 десятиряд- кових строф. Інші рукописи, які вдалося розшукати, є зна- чно меншими. У поемі ви- кладено історію Польщі від П’ястів до капітуляції Варша- ви. З цього можемо зробити висновок, що Василь Росто- вецький був людиною освіче- ною, можливо, мав духовне звання. Журнал «Киевская старина» за червень-липень 1887 року в передмові до пер- шої публікації цього твору, під рубрикою «Малорусская по- литическая сатира ХІХ века»

(рукописний список поеми, з якого вона друкувалася в «Ки- евской старине», зберігається у відділі рукописів Націо- нальної бібліотеки України ім.

В.Вернадського НАН України;

у списку 32 строфи) вислов- лює здогад, що Ростовецький – полковий священик, який помер перед 1840 роком. Не дивлячись на багаторічні по- шуки, підтвердити або спрос- тувати цю інформацію не вда- лося.

Поема «Варшава» була написана народною україн- ською мовою і є, ймовірно, першим в українській літера- турі відгуком на події 1830- 1831 років у польській історії.

Наталія ПУШКАР

Napoleon Orda – uczestnik powstania 1830-1831

N

Ilona NESTORUK

Powstanie listopadowe

180 lat temu wybuchło w Polsce powstanie, które znane jest w historii jako powstanie listopadowe.

Wieczorem 29 listopada 1830 roku grupa członków tajnej organizacji na czele z Ludwikiem Nabielakiem i Se- werynem Goszczyńskim opa- nowała Belweder - rezydencję wielkiego księcia Konstantego, naczelnego wodza armii Kró- lestwa Polskiego i jednocześnie rosyjskiego gubernatora woj- skowego Królestwa Polskiego ( a prywatnie brata cara Mi- kołaja I). Sukces powstańców nie był jednak pełen, ponie- waż Konstanty zdołał uciec.

W celu stłumienia powstania odbyła się mobilizacja w ro- syjskim wojsku. Dowódcą rosyjskich wojsk interwencyj- nych był feldmarszałek hrabia Iwan Dybicz-Zabałkański. Po jego śmierci na początku 1831 roku dowództwo przejął hrabia erywański feldmarszałek Iwan Paskiewicz, który po okrut- nym stłumieniu polskiego po- wstania we wrześniu 1831 roku dołączył do swoich licznych tytułów jeszcze jeden – książę warszawski.

Centrum powstania stała się Warszawa. Prawie przez rok trwały walki, których uczestni- cy liczyli na wyzwolenie spod władzy Rosji i na przywrócenie wielkości swojej Ojczyzny.

1 września 1931 roku Iwan Paskiewicz przysłał do Warsza- wy swojego wysłannika żeby rozpocząć rokowania. Powstań- cy oddelegowali do rozmów swojego przedstawiciela gene-

rała Ignacego Prądzyńskiego.

Podczas rozmowy z carskim generałem Danenbergiem Prą- dzyński nieostrożnie ujawnił, że korpus generała Girolamo Ramorino, czyli jedna trzecia polskich sił, dotrze do Warsza- wy dopiero za trzy dni. Paskie- wicz wykorzystał tę informację i rano 6 września rozpoczął szturm stolicy. Naprzeciw pra- wie 80-tysięcznej rosyjskiej ar- mii z 390 działami stanęło oko- ło 35 tysięcy polskich żołnierzy z 276 armatami. Powstańcy byli skazani na przegraną.

8 września 1931 roku podpi- sano akt kapitulacji zwierający zgodę, na wypuszczenie pol- skich wojsk z Warszawy. «Zwy- cięzcy» otrzymali odznaczenie, na których napisano: «Medal za Wzięcie Szturmem Warszawy w 1831 roku».

Powstanie listopadowe zna- lazło swoje miejsce w literatu- rze. Przypomnijmy tu utwory rosyjskiego poety W. Żukow- skiego «Staraja piesnia na no- wyj ład» i «Russkaja sława». Po- jawiły się również utwory mniej znanych autorów. Na przykład napisany w 1832 roku poemat

«Warszawa» (albo «Krytyka Królestwa Polskiego»), którego autorem był Wasyl Rostowie- cki z Wołynia. Poemat «War- szawa» rozpowszechniany był w postaci rękopisów. Jeden z takich rękopisów, datowany na 24 maja 1833 roku znajduje się

w Wołyńskim Muzeum Krajo- znawczym. Poemat składa się z 76 strof, każda po 10 wersy.

Inne rękopisy, które udało się odnaleźć, są znacznie mniejsze.

W poemacie opisano historię Polski od Piastów do kapitu- lacji Warszawy. Z tego może- my wywnioskować, że Wasyl Rostowiecki był człowiekiem wykształconym, być może na- leżał do duchowieństwa. Cza- sopismo «Kijewskaja Starina»

w czerwcowo-lipcowym nu- merze z 1887 roku, w przed- mowie do pierwszej publikacji tego utworu w rubryce «Mało- rosyjska satyra polityczna XIX wieku» podaje przypuszczenie, że Rostowiecki był kapłanem pułkowym, który zmarł przed 1840 rokiem (rękopis poematu na podstawie którego powstał publikacja w «Kijewskiej Sta- rinie», znajduje się obecnie w dziale rękopisów Narodo- wej Biblioteki Ukrainy im. W.

Wernadskiego Akademii Nauk Ukrainy; tekst zawiera 32 stro- fy). Mimo wieloletnich poszu- kiwań nie udało się potwierdzić tej informacji.

Poemat «Warszawa» został napisany ukraińskim językiem ludowym i prawdopodobnie jest pierwszą w ukraińskiej lite- raturze reakcją na wydarzenia lat 1830-1831 w polskiej histo- rii.

Natalia PUSZKAR

Наполеон Орда