Дискусійні питання в історіографії
розмовно-побутового стилю
СВІТЛАН А П. БИБИК (Київ) Ком) нікативно-стильс івий комплекс «усна мова» включає в себе розмовний літературн и й ф ун к ц іон ал ь н и й р ізн о в и д , щ о р е п р е зе н т у є б е з п о с е р е д н є неофіційне побутове спілк ування. У слов’янській філології щ одо теорії розм овного в тій чи тій національній мові декларують виокремлення розмовного функціонального стилю, при цьому ж часто цей термін підміню ю ть поняттям «розмовна мова», завуальову ючи цей функціональний конструкт в комунікати вно-стильовому комшіексі «усна мова», ототожнюючи функціональні та експ ресивні ознаки розмовного. Це спричиню є дискусійність проблеми. Ф ункціональний аспект р озм овн ого в новій літературній м ові увиразню вався у процесі долання теорії трьох с т а н е , що «обслуговувала» систем у ст а р о у к р а їн с ь к о ї п и с е м н о ї п рак ти к и , а са м е: н ей т р а л ь н е та н и зь к е, співвіднесене з прагматакою буденних гем (сільська праця, повсякденний побут, родинні стосунки, ділові зв ’язки - сагирично-гумористичні твори, вірш і-травестії, вір ш і-ор ац ії, вірш овані оп овідан н я , ін тер м ед ії, діал оги , приватні листа), з неприкрашеними узвичаєними словами та формами викладу змісту, склало основу, ядро н ародн орозм овн ості в літературн о-пи сем н ій п р а к т и ц і к ін ц я X V I I I - п о ч а т к у X I X с т о л іт т я . І д а л і, як за у в а ж и в В.М . Русанівський: «Колиш нє знижене, розмовне стає в новій вкраїнській літературній мові нейтральним або й високим, поетичним, а освячене тривалою літературно-книжною традицією високе роздвоюється між високи м і низьким» (М ова і час 1977: 15). Н ей тр а л ь н і р о з м о в н о -п о б у т о в і о д и н и ц і м о в и сприйм атимуться як розм овн і експресиви в мові публіцистики га наклей,разом з тим діалектизм и, п росторіччя, ж аргонізм и навряд чи збереж уть стильову нейтральність у м ові худож ньої літератури. У виробленій ф ункціональній си стем і літературн ої мови представлені всі за со б и ек сп р есії - високі, сер ед н і та зн и ж ен і м овн і елем ен ти , - котрі й далі виконую ть ф ункцію д и ф ер ен ц іа ц ії о сн о в н и х сти льови х регістрів. Саме елем ен ти розм овн о-п обутового стилю - ф онетич ні, ор ф оеп іч н і, лексико- ф разеологічн і, граматичні - п о в ’язую ться з поняттям р озм ов н ості в усн ш та п и с е м н ій л іт ер а т у р н ій м о в і. П ро с т и л іс т и ч н е , е к сп р е с и в н е значення р озм ов н ості в тій чи тій оди ни ц і м ови м ож ем о довідатися з лексикогра ф ічн их дж ер ел , д е використовую ться в ідп овідн і позначки, або ж застосу вавши ряд м етодик лінгвістичного аналізу. Ф ік сац ія т и х чи т и х р о зм о в н и х о д и н и ц ь м ови в х у д о ж н іх творах, використання п р озов ої оп ов ід і та епістолярного тексту як сф ери фіксації розм овн ого в п и сем н ій практиці, досл ід ж ен н я функціонально-стилістичних маркерів таких одиниць спричинилося д о утвердж ення дум ки про наявність дв ох ф орм р озм овн ого стилю літературн ої м ови - у с н о ї та п исем н ої, що п отр ебує додаткового уточнення. Є диску сій ні питання щ одо функціональ н ої характеристики р озм овн ого стилю . Так, в у к р а їн с ь к о м у м о в о зн а в с т в і з-п ом іж сем и стилів літературної мови ви
1
ляють розм овн и й (Єрм оленко 1999: 317; М ацько 2003: 2 9 1 ), і в багатьох випадках м ож н а відзначити: щ одо літера гур н о-м ов н ої практики відбу вається п ідм ін а понять «розм овн и й стиль літературн ої м ови» та «розмовна м ова». Ц е сп р и ч и н ен е, на н аш у дум ку, тривалим ототож н ен ням сфер: розм овн а = у сн а (усн а форма спілкування як розм ова дв ох і більш е о сіб , усна р о з м о в н а з а г а л ь н о н а ц іо н а л ь н а м о в а ). В іс т о р іо г р а ф ії д о с л ід ж ен н я української р озм овн ої літературн ої м ови м ож н а виділити три етапи. Перший п ов ’ язании із періодом 10-30-х рр. X X ст., коли на с горінках тодішніх граматик (А. Кримський, І. Кечуи-Левицький, О. Синявський, П. Горепькии, М . Н ак онеч н ий ), в ок р ем и х статтях (А . Д іб р о в а , В. Г ам ій лен к о) було ви сл овл ен о п ор ати щ одо о р ф о еп іч н о г о внорм ування ук раїн ської усної літературної мови, розпочина* гься вивчення усн ої мови вчителів, робітників, м ісь к о го н а с ел е н н я п ер е в а ж н о в а сп ек т і ї ї л ек си к о -ф р а зео л о гіч н о го , орф оепічного вияву. Як відом о, найбільш детально історіографія діапазону лінгвопроблематики в галузі української усно-роз повної мови репре зентована у працях М .А . Ж овтобрю ха (Ж овтобрюх 1982: 5—27; Ж овтобрюх 1991), де сконденсовано огляд дослідж ень саме усн ої мови з другої половини XIX — 70-х років X X століття.Т ерм іноси стем а, поняттєвий інструм ентарій стилістики як науки про ф ункціональні різн ов и ди національної м ови почали складаться в 3 0 -4 0 -х роках X X с і. Але ж сам п р оц ес вироблення стандартів літературн ої м ови, свідом а мовопрактика письмі нниі з та культурних діячів X IX ст. щ одо орієн тац ії на худож н ьо-естети чн і норм и української н аціон альн ої м ови не М О Г Л И не сприяти пош укові позначень Л І Н Г В І С Т И Ч Н И Х Я В И Щ , о б ’ є к ;i f. О дним із таких було поняття «розм овн а мова»:
народна мова, ж ива народна мова,
народнорозмовна мова, народна розмовна мова, живомовна основа, жива
народнорозмовна мова, розмовна народна українська мова.
Н априклад, В. В. Деркач відзначив, щ о «М и хайло Драгом анов часто вживає н ом енжива
мова {живий язик)
та й ого м одиф ікаціїж ива українська мова, ж ива чоловіча
мова,
якими позначає н ародн у оо зм о в н у м ову п ев н ої н ац ії» (Деркач 1999: 12). Борис Грінченко розрізняв з-п ом іж ф ункціональних типів української мовирозмовну мову.
С ам е в п ерш ій половин X X століття закладено теоретич н і підвалини для у с в ід о м л е н о г о в и ок р ем л ен н я р о зм о в н о г о сти л ю в л іт ер а т у р н о -м о в н ій практиці, коли к н и ж н і стан д ар т и н абув ал и п о ш и р ен н я , зав ой ов ув ал и повсякденну свідом ість н осіїв м ови, коли активно ф орм увались п и сем н і та у с н і р ізн о в и д и л іт е р а т у р н о ї м о в и , п р о т и с т а в л е н о ї н а р о д н о р о зм о в н ій нскодифікованій. Д ругий етап - bO-80-ті рр. X X ст. - час ш ирокого й в себіч н ого наукового вивчення української усн о ї літературної мови, вироблення науково-поняттєвого терміноапарату для оп ису розмовного стилю як особливого функціонального р ізн о в и д у л ітер а т у р н о ї м ови (І.К . Б іл о д ід , П . Борецький, П .С . Д уди к , М .А. Жовтобрюх, М.М . Пилинськии, Г.П. їжакевич, З.Т. Франко, М.Г. Колесник, Д .Х . Баранник, Л. Коробчинська та багато інш их). В українській тін гвосгилістиц івиокремлення
р озм ов н ої м ови якстилю
п о в ’язане з п рац ею І.Г. Ч ередн ич ен ка «Н ари си з загал ьн ої стилістики с у ч а с н о ї у к р а їн с ь к о ї м о в и » 1 9 6 2 р о к у , д е «м о в а ж и в о го у с н о г о
загальнонаціонального спілкування
» означена як стильовий р ізн ови д, щ о «задов ол ьн я є п оточ н і ж и т т є в о -н е о б х ід н і п о т р еб и ч лен ів су сп іл ь ств а в р ізн ом ан ітн и х стосун к ах о с о б и ст о г о і сусп іль н ого ж иття і д ія л ь н ост і» (Ч ередниченко 1962: 42). П ізн іш е І.К. Б іл одід уживат в ц ьом у значенні поняттямасово-розмовна
мова
(Зак оном ірн ості 1965: 4 0 ). Саме у 6 0 -х роках X X ст. було ви діл ен о осн ов н і властивості української у с н о ї л ітер ат ур н ої м ов и н а ф он ет и ч н ом у, л ек си к о-ф р азеол огіч н ом у таДискусійні питання в історіографії розмовно-побутового стилю
СВІТЛАНА П. БИБИКграм атичном у рівнях, п ід к р есл ен о , щ о, п о в ’язани й переваж н о з усн ою ф орм ою м ови розм овн и й стиль має ди ф ер ен ц ій н і властивості в писем ном у вияві (хоча в працях з тео р ії літературн ої м ови щ е нем ає п осл ідовн ост й о д н о зн а ч н о с т і щ о д о р о зр ізн ен н я у с н и х та п и с е м н и х ф орм п о б у т о в о - р озм овн ого стилю (М ова і час 1977: 5), щ о тільки усн а розм овна мова має всі ознаки «р озм ов н ості». У цей п ер іод відзначаю ть, щ о побутово-розм овній літературній м ові «м ен ш е притам анний характер усн о го м овлення «по п и сан ом у», тобто за підготовленим для виголош ення в м он ол озі чи діалоз зразком» (У сне 1970: 11). З появою д о сл ід ж ен ь П. С. Д удика у др угій половині bO-х років X X ст. відбувся п ер ех ід в ід вивчення у сн и х ф орм ф ункціонально-стильових виявів у к р а їн сь к о ї л іт е р а т у р н о ї м ов и д о в и вч ен н я о с о б л и в о с т е й р о зм о в н о - п о б у т о в о го р ь н о в и д у ук р аїн сь к ої м ов и в д іа л о гіч н ій та м онологіч ній ф орм ах (Д уди к 1971: 3-12; Д уди к 1972: 2 0 -2 8 ; Д уди к 1973). Коли в 6 0 -х роках поглиблю ється вивчення ж анрів розм овн ого стилю, взаєм одія у сн и х і п и сем н и х форм м ови, виділяю ть
розмовно-побутовий
(М .А . Ж овтобрю х, Б. Кулик),функціонально-розмовний
(А .А . Бурячок),стиль у с н о ї розм овної м ови
(А .П . Коваль) р ізн ов и д мови. Назва цього п о н я т т я у т о ч н ю є т ь с я якр о зм о вн а м о ва ,
щ о с т а є р ів н о з н а ч н о ю до « р о з м о в н и й с т и л ь м о в и » , « р о з м о в н и й р із н о в и д м о в и » , « р о зм о в н а літературна м ова» (Д уди к 1967: 2 1 ) Н а ц ій теоретич н ій о сн о в і був п ідготовлений п ’ятий том академічною видання «С уч асн а українська літературна м ова» - стилістика (1973 рік), але в н ь о м у щ е н е зн ай ш ов ви зн ан ня р о зм о в н и й ф ун к ц іон ал ь н и й різновид л ітер ат ур н ої м ови (С уч асн а 1973: 5 6 1 ), хоча головн ий редактор праці послуговувався поняттям «р озм овн и й стиль», але вживав його у значенні ‘колорит’, ‘експ реси вн ий різн ов и д м о в и ’, пор.: «Усна м ова так сам о, як і п исем н а, м ож е мати р озм ов н е і книж не забарвлення; п исем н а мова в своїй с т р у к т у р і к о р и ст у є т ь с я і р о з м о в н и м с т и л е м (о с о б л и в о і д іа л о г а х і м он ол огах), і суто книж ним и, властивими лиш е ц ьом у ти п у м ови» (Сучасна 1973: 25). У 7 0 -х роках розш и рю ється тематика д о сл ід ж ен ь у с н о ї літературної мови, в и сувається тео р ет и ч н а п р о б л ем а в з а єм о зв ’язків у с н о го та писем ного р із н о в и д ів л іт е р а т у р н о ї м о в и , с п ів в ід н о ш е н н я ф у н к ц іо н а л ь н и х та е к с п р е с и в н и х с т и л ів м о в и , з о к р е м а о б с т о ю є т ь с я д у м к а п р о т е , що усн о-р озм ов н и й р ізн ови д з погляду ем оти вн ого має високий, середн ій та зн и ж ен и й ш ари засобів (Русанівський 1976: 76, 77). У науковій літературі зц ь о г о п и т а н н я ф а к т и ч н о й д е т ь с я п р о в и я в и р о з м о в н о с т і в ін ш и х ф ункціонально-стильових сф ерах життя мови. А втори м о н о гр а ф ії «М ова і час» (1 9 7 7 р .) щ о д о поняття р о зм о в н о - побутовий стиль відзначають: «[..] др уга половина назви - «п обутов и й » не є, зреш тою , цілком точною . А д ж е розм ова, яку веде лю дина, п оступ аю ч и на роботу, значно відрізняється, скажімо, і від р о зп о в ід і в сім ей н о м у колі про свою роботу, зокрем а й наукову, і від розм ови з приятелями про остан н і політичні новини» (М ова і час 1977: 4 5 ). О тж е, зап роп он ован о будь-яке ситуативне н еви м уш ен е б е зп о сер ед н є у с н е спілкування кваліфікувати як окремий жанр розм овн ого стилю л ітерагурн ої м ови , «а н е у с н і різн ови ди оф іц ій н о-ділового, наукового (науково-попу. іярного) чи п убліци сти ч ного стилів» (М ова і час 1977: 45; Законом ірності 1965: 174). Справді, у реальній м овній практиці м овець безл іч разів переналаш тову- ється на різн і типи м іж о со б и ст існ о ї в заєм одії та у сл уж бов о-в и р обн и ч и х, п р о ф е с ій н и х у м о в а х м о ж е п ер ех о д и т и на п о б у т о в і т ем и сп ілкув анн я, перексдовую чи м овні м еханізм и з оф іц ій н и х на н ео ф іц ій н і, з публічн и х на друж ньо-товариські та навпаки. Чітко визначити кількість таких розм овн и х ж ан р ів п р ак ти ч н о н е м о ж л и в о , бу д ь -я к а к л а си ф ік а ц ія п о т р е б у в а т и м е в и д іл е н н я к л ю ч о в о г о к р и т е р ію - н о р м а т и в н о г о , т е р и т о р іа л ь н о г о , соціального, ф ункціонального, кількісного, критерію ф орм и, ситуативних ум ов реалізації м ови тощ о. О ч евидн о, існ ую ть і п ер ех ід н і «н ап ів оф іц ій н і» жанрові форми, для вивчення яких потрібн і сп ец іальн і м етоди д осл ід ж ен н я у с н о ї літературн ої м ови. В и будовую ч и р о зп о д іл ф унк ц ій у с н о ї м ови в повсякденні, на наш у д у м к у , не сл ід ототож ню вати н ев и м уш ен е спілкування н а с л у ж б о в о -в и р о б н и ч і т е м и із п о б у т о в о - р о з м о в н о ю п р а к т и к о ю , а означувати його як
безпосередню усну служ бово-виробничу літературну
мову з ж анрово-стильовими різновидами.
Третій етап вивчення у с н о ї р озм ов н ої практики - 9 0 -т і рр. X X ст., коли н а б у в а ю т ь а к т и в н о с т і д о с л ід ж е н н я п е р и ф е р ій н и х л е к с и ч н и х н о р м р о зм о в н о ї л іт ер а т у р н о ї та н а ц іо н а л ь н о ї м ов и , в за єм о д ія со ц іа л ь н и х і територіальних діалектів в літературною п и сем н ою м овою (арго, ареалізм и, просторіччя, сленг, ж аргон, сурж ик ) (Р. Б есага, С. П. Бибик, Л. О. Ставицька, В. Р. Товстенко, Н. Ш овгун та ін.). У л ін г в іс т и ц і в ц ей п е р іо д з б е р іг а є т ь с я т е р м ін о л о г іч н а с и н о н ім ія «розм овний стиль літературн ої м ови = розм овн а м ова» (Українська м ова 2007: 522; П оном арів 1992.: 17).Дискусійні питання в історіографії розмовно-побутового стилю
СВІТЛАНА П. БИБИКД .Х . Баранник обґрун товує ди ф ер ен ц ій н і ознаки розм овн ого стилю щ одо н а р од н ор озм ов н ої м ови , констатую чи, щ о « н ар одн ор озм ов н а лексика і ф разеологія є рівневим складником р озм овн ого сти лю націон альн ої м ови - стилю , який обсл уговує особливу, сп ец и ф іч н у і найбільш у за обсягом у к о м у н ік а т и в н о м у п р о с т о р і м о в и с ф е р у п о в с я к д е н н о г о сп іл к у в а н н я » (Баранник 2008: 28). Характеризую чи комунікативний стандарт «розм овний стиль», він в щ :яє такі й ого осн ов н і особл и вості: 1. П ри родн ий і первісний у ген ети ч н ом у плані, найситуативніш ий вияв м о в н о ї діяльності; 2. Й ого т е к с т о в і зр а зк и ф о р м у ю т ь с я к о ж н о г о р а зу в у м о в а х к о н к р ет н о ї ко м унікативної ситуації; 3. Й ого лексико-ф разеолої ічний та граматичний ф онд спирається на н ародн орозм овн е підґрунтя; 4. Ш ироке використання засобів е к ст р а л ін г в іс т и ч н о г о п л а н у (ж е с т и , м ім ік а , ін т о н а ц ія ), п о л іф о н іч н о - ін тон ац ійн ого оф орм лення тексту (Баранник 2008: 29, ЗО). У зазначеній публікації гостро постаґ лене питання про потребу системного вивчення та оп и су р озм овн ого стилю , окреслення його функціональних параметрів, внутріш ньої прагматичної диф еренціації (Баранник 2008: 29). Крім того, п ідк р есл ен о ди скусій н іеть питання про розчізнення розм овного та розповідного стилів. Як стверджу! Д .Х . Баранник, і розповідний, і розмовний стилі належать в осн овн ом у д о усн и х форм комунікації і народжуються спонтанно; різні вони «за модально-цільовими характеристиками вербального контакту: розповідні тексти належать д о зразків повідомного (або художньо- повідом ного) мовлення, розмовні словесні комплекси формуються з текстових фрагментів різного функціонального і модального спрямування: інформатив ного, імперативного, переоконувального, полемічно загостреного, емоційно наснаженого, виразно оцінного. Різняться розмовний та розп овп н и и стилі у к р а їн с ь к о ї м о в и с и н т а к с и ч н о ю с е м а н т и к о ю р е ч е н ь т а їх н ім лексико-фразеологічним наповненням. В ідм інності простежуються також у ф орм ах м овл ен н євої к ом позиції: для р о зп о в ід н о го сти лю характерна в осн овн ом у монологічна організація текстового масиву, для стилю розмовного дом інантною ф ормою організації тексту є діалог» (Баранник 2008: 30). Н асправді ж , на наш у думку, р озп овідн и й стиль у структурі н ац ш н аїьн ої м о в н о ї прак ти ки варто с п ів в ід н о с и т и з ж ан р ам и у с н о ї м о н о л о г іч н о ї н ар одн ої о п о в ід і, п ублічн ого різн ови ду у с н о ї м ови , у с н о ї відтворю вальної мови (напр., сц ен іч на мова). У п о л ь с ь к о м у м о в о з н а в с т в і в ідом і дві п о зи ц ії щ одо зм істу поняття «р озм овн и й стиль»: сти лісти ч но-си туац ій на (О п ол е) та антропологічно культурна (Варш ава). Якщ о погляд на р озм овн и й стиль літературної мови як
с и т у а ц ій н у н е о ф іц ій н у , б е з п о с е р е д н ю м о в у б іл ь ш п о ш и р е н и й у с х ід н о сл о в ’янському м овознавстві, то п роблем а «розм овн а м ова у культурі» м енш опрацьована (С 'иротинина 1998). Так, Є. Баргміньський свої роздум и про розм овн и й стиль п одає з таких позицій: 1) перш а м ова лю дини; 2) прояви розм ов н ості в у с н и х та п и сем н и х р ізн ови дах мови; 3) складник розм овн ого обр азу с в п у (W sp ółczesn y... 2 0 1 0 ). Оскільки це стиль, якого ми найперш е вчимося v щ оденних ж иттєвих сит уаціях, то він зосер едж ує в со б і найпростіш і, найкоротші слова (словниковий м ін’мум, б ез якого не може обійтися ж одна лю дина, навчаючись мови), котрі виконують у подальшому функцію операторів мислення (буттєві, засадничі предмети і явища, котрі виконують роль засобів пояснення складного, вис тупають засобам и побудови словникових деф ін іц ій ), диф еренцію вання кар тини світу на
наше, своє
,людське.
Саме антропоцентризм - суттєва мов- о м и сл ен н єв а хар ак тер и сти к а ц ь ого ст и л ю , у м е ж а х якого п ер ев а ж а є виокремлення в тих чи тих ознаках речей ф ізіологічного та біологічного бачення лю дин и , сприйняття св іту крізь ці ти п и відчуття, ок р есл ен н я дій сності з погляду конкретної лю дини та її п ерцепціиних мож ливостей, ж иттєвої практики (W sp ółczesn y 2010: 122). Д о сл ід н и к уваж ає, щ о розм овн и й стиль п о с ід а є центральн е м ісц е в си стем і стилів ч ерез те, щ о найчастіш е вживається, охоп л ю є найбільш е коло користувачів національної мови, застосовується у найш ирш их ж иттєви х ситуаціях. В ін «акумулю є елем ен тарні структури м ислення, сп ри й н яігя світу, п о в ’язан і з ел ем ен т а р н и м и п о т р е б а м и м о в ц ів в е л е м е н т а р н и х ситуаціях бу і гя» (W sp ó łczesn y 2010: 116)., «виконує роль дер и в ац ій н ої бази для інш их ститів. Ц е тло, на якому ф ункціоную ть сп ец іалізован і за со б и » (W sp ó łczesn y 2010: 117), котрі в си н тезі з розм овн и м и оди ницям и м ови м ож уть допомагати трансф ормувати складне у п р осте, до ст у п н е. Розмовний образ світу тлумачиться як наївний, т обт о такий, щ о р еп р езен тує пункт бачення п р о ст о ї лю дини « у словнику, сем античній ор г анізації, в категоріях граматики, правилах деривації, зразках будови речень, у сп о со б а х поб>дови речень» (W sp ó łczesn y 2010: 119), у катетеризації світу з п о г л я д у ф у н к ц іо н а л ь н о г о , г р у п о в о г о , н а т у р а л ь н о г о , а н е л о г іч н о г о (W sp ó łczesn y 2010: 127). Р о сій ськ і м о в о з н а в ц і в т е о р ії ф ун к ц іонально-стильов ої стратифікаці" л іт ер а т у р н о ї м ови також багато уваги п р и діл яю ть о б г о в о р е н н ю д и ф - ерен цій н их ознак р озм овн ого стилю , його місця в комунікативній си ст ем і національної мови.Дискусійні питання в історіографії розмовно-побутового стилю
СВІТЛАНА П. БИБИКЯк сп ец и ф іч н у властивість ц ієї ф орми м ови називаю ть те, щ о розмовний стиль «н е п о в ’язаний з п роф есій н ою діял ь н істю . ію дини, використовується ли ш е в н еоф іц ій н ій сф ері сп псування і н е п ередбачає для його застосування с п е ц іа л ь н о г о н а в ч а н н я : н и м о в о л о д ів а ю т ь з р а н н ь о г о д и т и н с т в а » (С тилистический 2006: 320). Н ай пош и рен іш і терм інологічні означення ц іє ї комунікативно-стильової сф ери —
розмовно-поЬутовий, побутово-уж итковий, повсякденного спілку
вання.
Існ ує в р осій ськ ом у м овознавстві чотири ди скусій н і п ози ц ії щ одо роз м о в н о ю стилю : о д н і в и д іїя ю т ь такий функціональний стильу
структурі літературн ої м ови й уваж аю ть, щ о в з охоп л ю є поняття «(усн а) розмовна м ова» та «сти лізована р озм овн а м ова», «п обутови й епістолярій» та «щод- енниковий еп істолярій », тобто поділяю ть дум к у ти х, хто розр ізн яє у сн у та п и с е м н у ф орм и р о зм о в н о г о сти л ю (О .Б . С и р оти н ін а, І.М . Васильєва, В.Г. К остом аров, М .М . Кожина, Ю . М . С кребнєв та ін.); інш і ж розмовну м ову розглядаю ть як особл и в у си ст ем у н ео ф іц ій н о ї ком^тикації, а не стиль спілкування, оди н и ц і якої ф ункціонально н е тотож ні одиницям літературної м ови, які перебуваю ть у відн ош ен н я х д и гл о сії з оф іц ій н ою кодифікованою л іт е р а т у р н о ю м о в о ю (О .А . З е м сь к а , Є .М . Ш и р я єв та ін .); щ е інш і о т о т о ж н ю ю т ь п он я ття « р о зм о в н а м о в а » з будь -я к ою у с н о ю ф орм ою спілкування, п роти ставлен ою п и сем н ом у р ізн ов и ду літературн ої мови в ц іл ом у на о сн о в і критерію у сн о ст і (О .О . Лаптева, К. Кожевникова); деякі розробляю ть тео р ію р озм ов н ої м ови як ф ункціонального конструкта, який о б ’єд н у є чинники о ф іц ій н о ст і/н ео ф іц йності. у сн о ст і/п и сем н о ст і, вдаючись д о відн ай денн я н айчастотніш их явищ у всіх різн ов и дах озвучуван ої мови (О .І. Д е в ’ятайкін, М .А . Кормі й ц и н а т а ін .) (С иротинина 1997). К рім р о зм о в н о -п о б у т о в о г о сти л ьового р ізн о в и д у л ітер ат ур н ої мови, елем ен ти якого м ож уть в си ст ем і ін ш и х сти лів створю вати експресію р о з м о в н о с т і, у р о с ій с ь к о м у м о в о зн а в ст в і ак ти вн о вж иваю ть поняттялітературно-розмовний стиль,
щ о охоплю є усю систем у проявів розмовності в літературній мові, а саме: 1) функціональний різновид літературної мови в умовах неофіційного, невимуш еного спілкування, протиставленого системі книжних стилів; літературне утворення, пристосоване щ одо синтаксису та лексики для ум ов повсякденно-побутового вжитку; 2) те саме, щ о розмовний стиль літературної мови; 3) невимуш ений стиль спілкування, що виявляється в усн ій та писем ній формах; 4) спеціальне використання засобів розм овної мови у нерозм овних жанрах (Стилистический 2006: 204—2 0 6 ).Н а в е д е н і м ір к у в а н н я в ід о б р а ж а ю т ь д и с к у с ій к іс т ь , м е т о д о л о г іч н у полівекторпість п остав л ен ої в руси сти ці проблем и щ одо того, чи є росій ськ а розм овна мова (літературна м ова) п ід си ст ем о ю р осій ськ ої н аціон альн ої м ови, чи все ж вона має статус р о зм о в н о ю стилю літературн ої мови, чи це певний ф ункціональний р ізн ови д мови. Ц е п означилося на утв ердж ен н і двох градацій: «кодифікована літературна мова - розм овн а мова»; «кодифікована літературна мова - усн о-р озм ов н а мова». П рибічники виведення р озм ов н ої м ови за м еж і ф ункціональних стилів виходять з таких положень: 1) розм овн а м ова - відм інна від кодиф ікованої л і т е р а т у р н о ї м о в и с и с т е м а , о с о б л и в а м о в а з і с в о їм и з а к о н а м и функціонування та своїм н абором сти лісти ч ни х засобів; 2) розм ов н у м ову не м ож на відн ести д о ф ункціональних стилів, б о вона є п евн ою си ст ем о ю , а ф ункціональні стилі н е мають систем и; 3) розм овн а м ова протиставлена не лиш е ф ункціональним стилям, а й кодифікованій м ові в цілому. М .М . К ож и н а, о б с т о ю ю ч и п о зи ц ію в и д іл ен н я о к р е м о г о р о зм о в н о - п обутового стилю , наголош увала на тому, щ о історія розвитку росій ськ ої літературної м ови [української також. - С.Б.] - ц е історія олітературнення її у с н о ї ф орми, отж е виводити розм ов н у м ову за м еж і си ст ем и літературної мови н едоцільно (К ож ина 1977: 2 0 8 ). Д о того ж , на дум к у д о сл ід н и ц і, розм овна мова, як і кодифікована літературна мова, м ає практично ту сам у с и с т е м у н о м ін а ц ій , л и ш е н а й б іл ь ш в ід ч у т н а роль ек ст р ал ін гв ал ь н и х чинників для ди ф ер ен ц іац ії цього ти п у комунікації (К ож ина 1 9 7 7 :2 0 8 -2 0 9 ). Російська розм овн а м ова - це п рести ж н а ф орма, зум овлен а здебіл ьш ого її міським статусом , н осіям и з сер едн ь ою та ви щ ою о св іт ою , з перевагою літературної бази. В ідом і праці р осій ськ и х уч ен и х з проблем впливу р о зм ов н ої м ови на кодиф іковану літературн у мову, м ож л и в остей використання р озм ов н и х одиниць в авторській мові та в м ові персонаж ів (В .Д . Л евін, Т.Г. В инокур, Є.Ф . Петрищева, В.Г. К остом аров, О .В . Ш вець та ін.). У б олгарськом у м о в о зн а в с т в і такиж щ одо спонт ан н ої п овсяк ден ної мови використовую ть в осн о в н о м у два терм іни
-р озм овна мова
тарозмовний сти
ль.
Розм овне - це те, щ о не має д о ст у п у в оф іц ій н е сер едов и щ е ч ер ез н евідп овідн ість л ігер агур н ом у стандарту те, щ о не д о ст о й н е наслідування ч ерез надм ірн у зн и ж ен ість. Розм овн а м ова практичний різн ов и д мови, кон кретне говоріння, яке відбувається звуково або п исем н о. Зіставляючи ці дві моделі м ови, Т. Боядж иєв зазначає: «Розм овн и й стиль не м ож е бути аналогом розм овн ої мови, оскільки стиль виступає як розм овний комунікативний засібДискусійні питання в історіографії розмовно-побутового стилю
СВІТЛАНА П. БИБИКсам е у повсякденній побутовій сф ері, тоді як р озм овн а мова як явище соц іолін гвісти ч н е має характерні їд і ми з ш ирш им и проявами, функціями та застосуванням котрі спрямовані на інф ільтрацію у сф ер и , п ередбачені пра вилами, нормам и уж ивання, стандартами л ітературн ої мови. [..] розм овний стиль - це не п росто стиль, а дещ о набагато вагом іш е й важливіш е ун івер с а л ь н е я в и щ е, о с о б л и в и й тип р е а л із а ц ії м о в и . Р о зм о в н а м ов а ін т е рпретується як сам остій н а та сам одостатня си стем а із своїм набором мовних одиниць та правил їх сполучення та вживання не ли ш е при неоф іційних ві. (нош еннях м іж м овцям и та в ум овах б езп о сер ед н ь о го та непідготовленого усн о го спілкування в р оди н і, але й в ін ш их колах, в яких тем и розмови стосую ться н е лиш е побуту. Ф ункціональні о собл и в ості розм овн ої м ови - це н еобм еж ен а варіативність та експ реси вн ість, маркованість. Ц е не передбачає о б о в ’язкової зн и ж ен ості, оскі іьки в р озм овн ій м ові у с е це використовуються завж ди св ід о м о на відм ін у в ід лю дей з низькою м овн ою культурою, які не володію ть літературним и нормам и та використовую ть не літературне як виключно д о ст у п н е для н и х» (Б оядж иев 2009: 158, 159). О к реслен і питання цілком проектую ться й на м етодологію п ідходу до р о зм ов н ого сти л ю в ук р аїн іст и ц і, ок рім клю чового питання про різке розмеж> вання р озм ов н ої м ови та р озм овн ого стилю літературної мови в національ н о-м овн ій комунікації. Д и с к у с ій н іс т ь о к р е с л е н и х ви щ е п и тан ь м ає д а в н ю о с н о в у й була п р огн озов ан а щ е у п рацях ч е с ь к и х л ін г в іс т ів . А . Ндлічка застерігав: «Р озм овн а літературна м ова сприйм ається неоднозначно: а) як розмовна фирма (протиставлена п и сем н ій ф орм і), рсатіована в у сн и х висловлюваннях у р ізн и х сти лісти ч ни х сф ер ах комунікації (спеціальна, п уб ліцистична тощо); б ) як особл и ва ф ункціональна ф орма, використовувана в повсякденном у спілкуванні в м овн их р еалізац іях н е п у б т ч н и х (н еоф іц ій н и х), діалогічних, сп онтанн и х, в ідп овідн о, у ти х комунікативних сф ер ах, у яких як типові вж иваю ться н ел іт ер а т у р н і у т в о р ен н я » (Н о в о е 1988: 5 4 ). Й ого теорія ф унк ц іоналізм у ґрунтувалася на тому, щ о є розм овн а ф ункціональна мова, у сн а за ф орм ою , інтим на за св оєю р еал ізац ією , та є розм овний стиль, п ослугування яким набуває біл ьш ої су сп іл ь н ої ваги, оскільки м ож е бути виявлений й у п и сем н ій ф ормі (Н ов ое 1988: 109). А . Єдлічка розрізняв сферу п овсяк ден ної р озм ов н ої м ови (н елітературне утворення з регіональним и - ф онологіч ни м и, частково лексичним и та синтаксичним и - компонентами) та р озм ов н у літературну мову, п обутово-р озм ов н у мову. А налогом останнього терм іна в р уси сти ц і стає «росій ськ а розм овн а м ова» (Н ов ое 1988: 232).
Дискусійні питання в історіографії розмовно-побутового стилю
СВІТЛАНА П. БИБИК У 70-ті роки X X століття Д . Брозович пропонував п ід терміном «розмовна мова» прийняти позначення стандартних із іматичних зворотів з широким емоційно-експресивним спектром, тобто обмежитися щ одо літературної мови ототожненням розмовного як наоору форм вираження, характерного д ія сфери побутового спілкування (Н овое 1988: 112). .\л е всі пода іьші дослідж ення у слов’янському мовознавстві не засвідчують підтримки "'Є Ї позиціїї. Як бачимо, дискусійність проблеми «розмовний стиль літературної мови» перебуває у площ ині д и ф ер ен ц іац ії й ого як сп ец и ф іч н ого конструкта в комунікаїивно-стильовому комплексі «усна мова»; розрізнення сфери п обу тов ого п ов ся к ден н ого н е о ф іц ій н о ю сп ілкуванн я та сф ер и в и р о б н и ч о - служ бової, публічної діяльності; співвіднош ення ек сп р есії р озм овн ості з проявом функціональної варіантності розмовного стилю (писем на форма); виокремлення специфічних психо.ті нгвальних передумов розмовного стилю спілкування. Протягом минулого століття зм іню валася си ст ем а ф ункціональних стилів, і це було відображ ен ням динам іки як са м о ї літературн ої м ови, так і тео р ії к о м у н ік а ц ії. П р о ц е с в и ч л ен у в а н н я , д и ф е р е н ц іа ц ії с ф е р сп іл к у в а н н я супроводж увався й їх н ім терм інологічним означенням . Л іт ер а т у р а Баранник Д.Х., 2008,Народнороз ловнии складник лексичної та фразеологічної систем
національної мови {на захист розмовного стилю),
«Мовознавство», № 4 5. Бояджиев Т., 2009,Разговорният език и книжовната нормативност.
— «Бьлгарски език», год. LY1, София. І айда С., 1999,Жанриразговорньїх вьісказьіваний,
«Жанрьі речи», вьіп. 2, Саратов. Деркач В .В ., 1999,Філологічна термінологія М. П. Драгоманова в системі
української наукової термінології к щя X IX - початку X X ст.,
Київ. Дудик П.С., 1967,Особливості розмовної мови,
«Українська мова і література в школі», №6. Дудик П.С., 1971,Розмовний стиль сучасної української літературної мови,
«Мовознавство», № 5. Дудик П .С ., 1972,Діалогічніст ь і монологічність розмовного мовлення,
«Мовознавство», №2. Дудик П.С., 1973,Синтаксис сучасного українського розмовного літературного
мовлення,
Київ. Єрмоленко С. Я., 1999,Нариси з української словесності: стилістика та культура
мови,
Київ.Жовтобрюх M.A., 1982,
Дослідження українського усного літературного мовлення.
—Взаємодія усних і писемних стилів мови,
Київ. Жовтобрюх М.А , 1991,Нариси з історії українського радянського мовознавства
(1918-1941),
Київ.Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення, 1465,
Київ. Кожина М.Н., 1977,Стилистика русского язика,
Пермь. Мацько Л.І. та ін., 2003,Стилістика української мови,
Київ.Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної
мови, 1477,
Київ.Новое в зарубежной лингвистике. Вип. XX: Теория литературного язика в
роботах учених ЧССР, 1988,
Москва. Пономарів О.Д., 19^2,Стилістика сучасної української мови,
Київ. Русанівський В.М., 1976,Співвідношення функціональних і експресивних стилів
мови.
-Слово і труд,
Київ. Сиротинина О.Б., 1997,Изучение разговорной речи как одна из проблем русской
стилистики,
Stylistyka, VI, Ополе. Сиротитина О.Б.. 1498,О терминах «разговорная речь», «разговорность» и «разго-
ворний тип речевой культури». — Лики язика,
Москва.Стилистический знциклопедический словарь русского язика / [под ред. М.Н. Кож-
инои], 2006,
Москва.Сучасна українська літературна мова. Стилістика, 1973,
Київ.Українська мова: Енциклопедія / голова редкол. В. М. Русанівський, 2007,
Київ.Усне побутове літературне мовлення, 1970,
Київ. Чередниченко І.Г., 1962,Нариси з шальної стилістики сучасної української мови,
Киш.Współczesny język polski,
pod. red. J. Bartmińskiego, 2010, Lublin.D e b a ta b le I s s u e s in th e H is to r io g r a p h y o f C o llo ą u ia l S ty le
This article is devoted to the main issues o f elucidating the specifics colloąuial style in the modem theory o f the literary language, presented in Slavic linguistics. The positions are determined by the scholars with regard to meanine o f the terms and colloąuial spoken language in the functional theory o f language. The problem o f the “colloąuial style o f li terary language” is in the piane o f its differentiation as specific constructs in the commu- nicative style o f the с о т р іех “spoken language”; distinguishing areas o f domestic every- day informal communication and areas o f production and service, and public activi:y. It is noted that the study o f colloąuial style is necessary to consider psychological and lingu- istic communication.
