Widok Lokalny mit w prozie pogranicza polsko-ukraińskiego XIX wieku

ISSN 1427-549X

Maria Bracka Kijów

Ëîêàëüíèé ì³ô ó ïðîç³ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ

Âèâ÷åííÿ ïðîçè óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ ïîêàçàëî, ùî êîäîì, çà äîïîìîãîþ ÿêîãî ìîæíà ïðî÷èòàòè ë³òåðàòóðíó ñïàäùèíó éîãî ïðåäñòàâíèê³â, º ì³ô. Ñàìå ëîêàëüíèé ì³ô ó éîãî ñïåöèô³÷íîìó ð³çíîâèä³ íà çãàäàíîìó ïîìåæ³â’¿ ó çàçíà÷åíèé ïåð³îä º ïðåäìåòîì àíàë³çó â íàø³é ñòàòò³, íàòîì³ñòü îᒺêòîì – îêðåì³ ïðîçîâ³ òâîðè ïîãðàíè÷íèõ ïèñüìåííèê³â – ̳õàëà ×àéêîâñüêîãî, ̳õàëà

¥ðàáîâñüêîãî, Çåíîíà Ô³øà, Ïàâëèíà Ñâºíö³öüêîãî¹, â ÿêèõ ÷³òêî ïðîñòåæóþòüñÿ åëåìåíòè ëîêàëüíîãî ì³ôó â éîãî àâòîðñüê³é ³ïîñòàñ³.

Ìåòîþ äîñë³äæåííÿ º âèçíà÷åííÿ îñíîâíèõ ðèñ âêàçàíîãî ÿâèùà, çàäëÿ

÷îãî âèêîðèñòîâóºòüñÿ ìåòîä ïîð³âíÿëüíîãî ç³ñòàâëåííÿ õóäîæí³õ ñâ³ò³â, â³äîáðàæåíèõ â îêðåìèõ òâîðàõ, äå ëîêàëüíèé ì³ô º õàðàêòåðíîþ

÷àñòèíîþ àâòîðñüêîãî çàäóìó. Ñòàòòÿ ïîðóøóº äîáðå â³äîìó òåìàòèêó, îäíàê îõîïëþº ïðîáëåìè, ÿê³ äîñ³ â³äõîäèëè íà äðóãèé ïëàí, ïîñòóïàþ÷èñü ì³ñöåì îáãîâîðåííþ ñïàäùèíè „óêðà¿íñüêî¿ øêîëè” çàãàëîì², òâîð÷îñò³

1 Ó ñòàòò³ àíàë³çóþòüñÿ òàê³ òâîðè: M. Czajkowski, Powieœci kozackie, Pary¿ 1837 (öèòóºìî çà âèäàííÿì: M. Czajkowski, Powieœci kozackie, Kraków 2003); E. Tarsza [M. Gra- bowski], Koliszczyzna i stepy, Wilno 1838; Z. Fisz, Noc Tarasowa, „Athenaeum” 1841, t. 6, 1842, t. 1–2; P. Stachurski [P. Œwiêcicki], Opowieœci stepowe, Lwów 1871. Öèòóþ÷è ôðàãìåíòè òâîð³â, óæèâàºìî â äóæêàõ ñêîðî÷åííÿ â³äïîâ³äíî: Cz-PK, G-KiS, F-NT, S-OS òà ïîäàºìî ñòîð³íêó.

2 Äèâ. çîêðåìà: Â. Ãíàòþê, Óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêà ïðàâîáåðåæíà ðîìàíòè÷íà ë³òåðàòóðà.

Âèáðàí³ ïðàö³, â³äïîâ. ðåä., óïîðÿäí., òà àâòîð ïåðåäìîâè Ð.Ï. Ðàäèøåâñüêèé, Êè¿â 2009;

Ñò. Ìàêîâñüêèé, „Óêðà¿íñüêà øêîëà” ÿê âàð³àíò ðîìàíòèçìó, [â:] „Óêðà¿íñüêà øêîëà”

â ë³òåðàòóð³ òà êóëüòóð³ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ, „Êè¿âñüê³ ïîëîí³ñòè÷í³ ñòó䳿”, ò. VII, Êè¿â 2005, ñ. 30–39; S. Kozak, Polacy i Ukraiñcy. W krêgu myœli i kultury pograni- cza. Epoka romantyzmu, Warszawa 2005; Ð. Ðàäèøåâñüêèé, „Óêðà¿íñüêà øêîëà” â ïîëüñü- êîìó ðîìàíòèçì³ ÿê ì³æíàö³îíàëüíà ë³òåðàòóðíà ôîðìàö³ÿ, [â:] Ñëîâ’ÿíñüê³ îáð³¿, âèï. 2, XIV ̳æíàðîäíèé 璿çä ñëàâ³ñò³â (10.09.–16.09.2008, Îõðèä). Äîïîâ³ä³, Êè¿â 2008, ñ. 572–596.

îêðåìèõ ¿¿ ïðåäñòàâíèê³â³, ðîçâèòêó îêðåìèõ ë³òåðàòóðíèõ æàíð³â⁴ àáî âèñâ³òëåííþ ö³º¿ òå÷³¿ â ³ñòîðèêî-ë³òåðàòóðíîìó ïðîöåñ³⁵.

Ïðîçà ÿê æàíð, äóìàºòüñÿ, ìåíøîþ ì³ðîþ çäàòíà òâîðèòè ì³ô, õî÷à á³ëüø³ñòü ì³ô³â ìຠâëàñíå íàðàòèâíèé õàðàêòåð. Ðîìàíòè÷íà ïðîçà óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ ñåðåäèíè Õ²Õ ñòîë³òòÿ ïîì³ðêîâàíî â³äòâîðþº ì³ô³÷í³ ñòðóêòóðè, áðàêóº ¿é ìåòàôîðè÷íîñò³ ³ ñèìâîë³÷íîñò³, ïðèòàìàíí³é ïîå糿, íåçàâåðøåíîñò³, àëþç³éíîñò³, íåäîìîâëåíîñò³ – âñüîãî òîãî, ùî íàïîâíþº ì³ô. Âîíà (òîáòî ïðîçà) ôîðìóº ñâîþ îðèã³íàëüíó ìîäåëü ì³ôó – ëîêàëüíîãî, ïîâ’ÿçàíîãî ç ïåâíèì ïðîñòîðîì òà ïàíóþ÷îþ òóò êóëüòóðîþ ³ òðàäèö³ºþ. Ó äóñ³, ïðèòàìàííîìó ì³ôîëîã³÷íîìó ìèñëå- ííþ, ïîìåæ³âí³ ïèñüìåííèêè âêëàäàþòü „óí³âåðñàëüí³ ³ñòèíè” â ìîäåëü, ÿêó âèáóäîâóþòü ç êîíêðåòíèõ åëåìåíò³â ñâ êóëüòóðè, çíà÷íîþ ì³ðîþ äîäàþ÷è äî íå¿ âëàñíó á³îãðàô³þ. Öÿ ìîäåëü, â ÿê³é â³äîáðàçèâñÿ ¿õí³é õóäîæí³é êîñìîñ, íå º ö³ë³ñíîþ ³ âïîâí³ ñôîðìóëüîâàíîþ, õî÷à ¿¿ åëåìåíòè

÷àñòî ÷³òêî ïðîñòåæóþòüñÿ íà çîâí³øí³é ïëîùèí³ òåêñòó. Ïîäåêóäè çì³ñò ì³ôó ïðî÷èòóºòüñÿ áåçïîñåðåäíüî ó íàðàö³¿ – ïîâòîðþâàí³é, åìîö³éí³é, ï³äíåñåí³é, ÿêà ïåðåâò³ëþºòüñÿ ó çàìîâëÿííÿ, ñïðÿìîâóºòüñÿ íà ïåðåêî- íàííÿ ÷èòà÷à ó ñëóøíîñò³ öüîãî ì³ôó, ïîäåêóäè ïðîÿâëÿºòüñÿ ëèøå íà ð³âí³ îñìèñëåííÿ òåêñòóàëüíèõ ñòðóêòóð – ñèìâîë³â ³ ìåòàôîð. Òîæ ëîêàëüíèé ì³ô, ÿêèé º ³íäèâ³äóàëüíèì âèòâîðîì îêðåìî êîæíîãî ³ç çãàäàíèõ àâòîð³â, â³äîáðàæຠïîðó÷ ç óí³âåðñàëüíèìè ³ñòèíàìè ³íäèâ³äóàë³çì êîæíîãî àâòîðà òà ð³çíèé ñòóï³íü êîíòàì³íàö³¿ óêðà¿íñüêî¿ é ïîëüñüêî¿ êóëüòóð ó òâîð÷îñò³, âîäíî÷àñ âèÿâëÿº ïåâí³ ñï³ëüí³ ðèñè.

Ñòàòòÿ óíàî÷íþº ñòðóêòóðè ³ ïàðàäèãìè õóäîæíüîãî ñâ³òó çãàäàíèõ ïèñüìåííèê³â, à òàêîæ òå, ÿê âîíè âèÿâëÿþòüñÿ íà çîâí³øí³õ òåìàòè÷íèõ ð³âíÿõ ïðîçè. Ç öüîãî ïðèâîäó, äóìàºòüñÿ, íåîáõ³äíî óòî÷íèòè êëþ÷îâå ïîíÿòòÿ „ëîêàëüíèé ì³ô”. Ó ì³ðêóâàííÿõ ïðî ë³òåðàòóðó óêðà¿íñüêî- -ïîëüñüêîãî ïîìåæ³â’ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ íàéá³ëüø ïðèéíÿòíèì º ïîíÿòòÿ

„ì³ôó”, ñôîðìóëüîâàíå Åðíñòîì Êàññ³ðåðîì, ÿêèé ðîçóì³â ï³ä íèì ö³ë³ñíó

3 Äèâ. íàïðèêëàä öèòîâàíó âèùå ïðàöþ Ñòåôàíà Êîçàêà, ó í³é ñòàòòþ ïðî Ï. Ñâº- íö³öüêîãî, à òàêîæ: A. Fabianowski, Ukraina – serce Europy. Koncepcje polityczne Micha³a Czajkowskiego, „Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze”, pod red. S. Kozaka, t. 21–22, Warszawa 2006, ñ. 165–173; M. Kwapiszewski, PóŸny romantyzm i Ukraina. Z dziejów motywu i ¿ycia lite- rackiego, Warszawa 2006; M. Kwapiszewski, Wizja koliszczyzny w prozie romantycznej (Czaj- kowski – Grabowski – Fisz), „Annales Universitatis Mariae Curie-Sk³odowska”. Sectio FF, vol.

XX/XXI, 2002–2003 òà ³íø³.

4 Â. ªðøîâ, Ïîëüñüêà ìåìóàðèñòè÷íà ë³òåðàòóðà Ïðàâîáåðåæíî¿ Óêðà¿íè äîáè ðîìàíòèçìó. Ìîíîãðàô³ÿ,: „Ïîë³ññÿ”, Æèòîìèð 2010.

5 Äèâ. çá³ðíèê: „Óêðà¿íñüêà øêîëà” â ë³òåðàòóð³ òà êóëüòóð³ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ. „Êè¿âñüê³ ïîëîí³ñòè÷í³ ñòó䳿”, ò. VII, Êè¿â 2005.

ïîçèö³þ ëþäèíè, ùî îõîïëþº é îðãàí³çóº âñå ¿¿ æèòòÿ â³ä ñïðèéíÿòòÿ ñâ³òó äî ä³é. ̳ô º „[...] jednym z kilku mo¿liwych sposobów myœlenia. Mit w ra- mach symbolizmu jest rozumiany jako jedna z form œwiadomoœci, jako jeden ze sposobów ujmowania takich pojêæ jak czas, przestrzeñ itd. Mit jest pewnym szczególnym obrazem œwiata, szczególnym œwiatopogl¹dem. [...] Pojêcie «mit»

oznacza pewien typ myœlenia, formê œwiadomoœci”⁶.

Îñîáëèâî ö³ííå äëÿ íàñ Êàññ³ðåð³âñüêå ðîçóì³ííÿ öüîãî ÿâèùà íå ÿê îêðåìîãî ì³ôó, ê³ëüêîõ ì³ô³â àáî éîãî åëåìåíò³â, à ÿê ïåâíîãî òèïó ìèñëåííÿ ÷è ôîðìè ñâ³äîìîñò³, ùî âèçíà÷ຠæèòòºâó ïîçèö³þ.

̳ô íåðîçðèâíî ïîâ’ÿçàíèé ç ôîëüêëîðîì, îñîáëèâî ç êàçêîþ (³ñòîð³ÿ

÷àñòî ï³ä ïåðîì ïèñüìåííèê³â ïåðåòâîðþºòüñÿ íà êàçêó). Ö³êàâî, ùî, õî÷à îñíîâà áàãàòüîõ òâîð³â óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ ãëèáîêî ôîëü- êëîðíà ³ ì³ôîëîã³÷íà, ïðîÿâëåííÿ ì³ôó â³äáóâàºòüñÿ íå íà ð³âí³ òåìàòèêè (ñþæåòí³ çàïîçè÷åííÿ ç ôîëüêëîðó ó ïðîç³ ð³äê³ñíå ÿâèùå), à íà ð³âí³ êîìïîçèö³¿, âíóòð³øíüî¿ îðãàí³çàö³¿ òåêñòó òà ìîâè. Öå òàêîæ ïåâíîþ ì³ðîþ çá³ãàºòüñÿ ³ç ñôîðìóëüîâàíîþ Êàññ³ðåðîì ì³ñ³ºþ ô³ëîñîô³¿ ì³ôó ÿê âèçíà÷åííÿì ñòðóêòóðè ³ õàðàêòåðíèõ ðèñ ö³º¿ ôîðìè ìèñëåííÿ⁷.

×åðåç òå ó òåêñòàõ ïîëüñüêèõ ïèñüìåííèê³â ñåðåäèíè Õ²Õ ñòîë³òòÿ ãîä³ øóêàòè åëåìåíòè îêðåìèõ ì³ô³â, ì³ô ó òâîð÷îñò³ áàãàòüîõ ïîìåæ³âíèõ ìèòö³â ðåïðåçåíòóºòüñÿ ÿê ãðóïà ðèñ, õàðàêòåðíèõ äëÿ ïåâíîãî ñïîñîáó ðîçóì³ííÿ ñâ³òó, ñïðèéíÿòòÿ òà ñòàâëåííÿ äî íüîãî, ùî âèðîñòຠç ðåë³ã³éíî¿

ïîçèö³¿⁸. Äæåðåëî ì³ôîëîã³çàö³¿ – öå ôîëüêëîð ³ òðàäèö³ÿ, çîêðåìà ðåë³ã³éíà, àëå öå âîäíî÷àñ ³ íîâ³òíº ñòàâëåííÿ äî äæåðåëüíîãî ìàòåð³àëó

– ì³ôîëîã³çóâàííÿ çä³éñíþºòüñÿ ç ïåâíîþ ìåòîþ. ² öå, ç îäíîãî áîêó, â³äáóâàºòüñÿ íà ñâ³äîìîìó ð³âí³, à ç äðóãîãî – ñòຠïåâíîþ æèòòºâîþ ïîçèö³ºþ, ïåðåõîäèòü íà ð³âåíü ï³äñâ³äîìîãî. Òàêèé ñïîñ³á çîáðàæåííÿ ñâ³òó ñòຠâï³çíàâàëüíîþ ðèñîþ ïîìåæ³âíî¿ ïðîçè.

Ó öüîìó âèïàäêó ëîêàëüíèé ì³ô ñòຠõóäîæí³ì ïðèéîìîì, ÿêèé âîäíî÷àñ â³äîáðàæຠáà÷åííÿ ñâ³òó, ùî ñòî¿òü çà öèì ïðèéîìîì. Çàâäÿêè ïîåòèö³ ì³ôîëîã³çàö³¿ ïèñüìåííèêè íàìàãàþòüñÿ â³äîáðàçèòè ïî䳿 ó òâîð³ íà çðàçîê ì³ôó, àäæå ó íüîìó éäåòüñÿ íå ëèøå ïðî ë³òåðàòóðíèé îáðàç ìèíóëîãî, à ïðî íàì³ð çàñâ³ä÷åííÿ â³÷íîãî ³ ñâÿòîãî, ïåâíèõ ìîðàëüíèõ ïðèíöèï³â, ÿê³ ó ë³òåðàòóðíîìó òâîð³ çíàõîäÿòü â³äîáðàæåííÿ â ³äåéíîìó

6 H. Buczyñska, Cassirer, Warszawa 1963, ñ. 85–86.

7 Ibidem, ñ. 86.

8 Íà öå çâåðòຠóâàãó çîêðåìà Ìàð³ÿ Öºñëÿ, àíàë³çóþ÷è òâîð÷³ñòü Þë³óøà Ñëîâàöüêîãî, äèâ.: M. Cieœla, Mityczna struktura wyobraŸni S³owackiego, Wroc³aw 1979, ñ. 9.

ïåðåêàç³⁹. Ó âèïàäêó òâîð÷îñò³ àíàë³çîâàíèõ ïèñüìåííèê³â ïîìåæ³â’ÿ öå íàâàíòàæåííÿ îñîáëèâî âàæëèâå, à òîìó ìຠïðàâî ñòàòè ïðè÷èíîþ ïîêëèêàííÿ äî æèòòÿ ì³ô³÷íèõ ôîðì.

Åï³òåò „ëîêàëüíèé” âëó÷í³øå, íà íàøó äóìêó, âèçíà÷ຠì³ô, ùî ç’ÿâèâñÿ íà óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîìó êóëüòóðíîìó ïîìåæ³â’¿. Òîïîãðàô³÷íèé õàðàêòåð ì³ñöåâîãî ì³ôó ìîãëî á îêðåñëèòè ïîíÿòòÿ „ì³ô Óêðà¿íè”, ïðîòå ó ñó÷àñíîìó ðîçóì³íí³ âîíî çàíàäòî øèðîêå ïî â³äíîøåííþ äî ì³ôîëîã³÷íèõ õóäîæí³õ ñâ³ò³â òâîð³â çãàäàíèõ ïèñüìåííèê³â, ó òîãî÷àñíîìó (äëÿ ëþäèíè Õ²Õ ñòîë³òòÿ) ðîçóì³íí³ – çàíàäòî âóçüêå ³ ÷àñîì ðîçìèòå, àäæå íå îõîïëþâàëî Âîëèíü, Ïîä³ëëÿ, íå ãîâîðÿ÷è âæå ïðî Ãàëè÷èíó. Òîáòî ïî â³äíîøåííþ äî òîãî÷àñíèõ ãåîãðàô³÷íèõ ³ ïîë³òè÷íèõ ðåàë³é ìè ðàäøå íå ïîâèíí³ âæèâàòè òîïîí³ì Óêðà¿íà; õî÷à ñàì â³í ç’ÿâëÿâñÿ ó òâîðàõ ïîëü- ñüêèõ ïèñüìåííèê³â, âñå æ ìàâ ³íøó ñåìàíòèêó. Ïàâëèí Ñâºíö³öüêèé îäíî÷àñíî âæèâàâ ïîíÿòòÿ „Ukraina”, „ziemia podolska”, „ziemia wo³yñska”, óçàãàëüíþþ÷è âñ³ ö³ òåðèòî𳿠ïîíÿòòÿì „lacka kraina”, çîêðåìà â îïîâ³- äàíí³ „Podolanka”, äå íàéãàðí³øà áðàíêà ó ìóñóëüìàíñêîãî âëàäèêè – öå ñàìå „ïîäîëÿíêà” ç „ëÿöüêî¿ êðà¿íè” (S-OS, 186).

Ïîíÿòòÿ „ì³ô Óêðà¿íè” çà ñâîºþ ïðèðîäîþ ïåðåäáà÷ຠãîìîãåííó ñòðóêòóðó ³ òàêèì º, íàïðèêëàä, ó òâîð÷îñò³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà¹⁰. Íàòîì³ñòü ì³ô, ïðîïèñàíèé ó òâîðàõ ïîëüñüêèõ ðîìàíòèê³â ïîãðàíè÷÷ÿ, çáóäîâàíèé íà ï³ä´ðóíò³ óêðà¿íñüêî¿ ³ñòîð³¿, êóëüòóðè, ùî ñòâîðþâàëàñÿ íà òåðåíàõ Ïðàâîáåðåæíî¿ Óêðà¿íè, ó ïîºäíàíí³ ç ïîëüñüêîþ ³ñòîð³ºþ é êóëüòóðîþ;

ò³ñíî ïîâ’ÿçàíèé ç ì³ñöåì, â³í â³äîáðàæຠïðîöåñè êîíòàì³íàö³¿ ñâ³òî- ãëÿä³â, òðàäèö³é, òîáòî ìຠãåòåðîãåííèé õàðàêòåð.

Ìîæíà âèîêðåìèòè äåê³ëüêà åëåìåíò³â ñòðóêòóðè ëîêàëüíîãî ì³ôó ó ïðîç³ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ:

1) ïîâòîðþâàí³ñòü, ÿêà ïðîÿâëÿºòüñÿ íå ó ïîñò³éíîìó íàãàäóâàíí³ êîíêðåòíîãî ì³ôó, à ó éîãî áàãàòîðàçîâîìó îíîâëþâàíí³ (àêòóàë³çàö³¿) â òåêñò³;

2) äèõîòîì³÷í³ñòü, ÿêà ðåïðåçåíòóº îáðàç â àíòèïîäàëüí³é, àíòîí³ì³÷í³é ïàë³òð³ áàðâ àðêàä³éñüêîãî àáî ³íôåðíàëüíîãî ì³ôó, ðåàë³çîâàíîãî ó ëîêàëü- íîìó ñâ³ò³;

3) ñàêðàëüíèé õàðàêòåð, ÿêèé ï³äæèâëþþòü óí³âåðñàëüí³ ³ñòèíè, ùî çàçâè÷àé âëó÷íî êîìåíòóþòü çìàëüîâàíó êàðòèíó ì³ôîëîã³çîâàíèõ ïîä³é;

9 Äèâ. øèðøå: A. Lubaszewska, Mit – ethos – konstrukcja. „Duma o hetmanie” Stefana

¯eromskiego, Wroc³aw 1984, ñ. 15.

10 Ïðî ì³ô ó òâîð÷îñò³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà äèâ. Ã. Ãðàáîâè÷, Ïîåò ÿê ì³ôîòâîðåöü.

Ñåìàíòèêà ñèìâîë³â ó òâîð÷îñò³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà, Êè¿â 1998.

4) ïîçà÷àñîâ³ñòü ³ ïîçàïðîñòîðîâ³ñòü – êàòåãîð³ÿ ÷àñó ó ì³ôàõ íå ³ñíóº, à ôîðìóëà „ó íàñ”, „ó ñåáå”, „â îêîëèö³” çîâñ³ì íå îçíà÷àº, ùî íàâ³òü îáìåæåíèé ðàìêàìè ëîêàëüíîãî ñâ³òó ì³ô ìîæíà ïðèïèñàòè äî êîíê- ðåòíîãî ì³ñöÿ.

Íàïðèê³íö³ çàãàëüíèõ ì³ðêóâàíü ïðî ëîêàëüíèé ì³ô âàðòî çàçíà÷èòè, ùî ïîíÿòòÿ „ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêå ïîãðàíè÷÷ÿ” ³ „ïîìåæ³â’ÿ” âèñòóïàþòü ÿê ñèíîí³ìè ³ îçíà÷àþòü òîé ÷àñîïðîñò³ð, â ÿêîìó çãàäàí³ ïèñüìåííèêè ðåàë³çóþòü ñâîþ ë³òåðàòóðíó â³ç³þ ç âèêîðèñòàííÿì ëîêàëüíîãî ì³ôó (àáñòðàêòíå çíà÷åííÿ), òà çåìë³, ïðî ÿê³ ïèñàëè ³ ç ÿêèõ çàçâè÷àé ñàì³ ïîõîäèëè (êîíêðåòíå çíà÷åííÿ).

***

Ôîðìóëþþ÷è ïîíÿòòÿ „ì³ôó” ÿê ðîçïîâ³ä³ ïðî ñâÿòó ³ñòîð³þ âíàñë³äîê âòðó÷àííÿ ó ñòâîðåííÿ ñâ³òó òà – ãëîáàëüí³øå – Êîñìîñó íàäïðèðîäíèõ

³ñòîò, ïðî ïîä³þ, ùî â³äáóëàñÿ ó ëåãåíäàðí³ ÷àñè „ïî÷àòêó”, òîáòî ïðî âòðó÷àííÿ ñôåðè „sacrum” ó ðåàëüíèé ñâ³ò, ó ðåçóëüòàò³ ÷îãî öåé ñâ³ò áóâ ñòâîðåíèé, ̳ð÷à Åë³àäå çâåðíóâ óâàãó íà îñíîâíó ôóíêö³þ ì³ôó – íàäàííÿ âàæëèâèõ ³ ïîâ÷àëüíèõ ôîðìóë äëÿ âñ³õ ðèòóàë³â ³ âàæëèâèõ ä³é ëþäèíè ó êîæí³é ñôåð³ ¿¿ æèòòºä³ÿëüíîñò³. Ëþäèíà „æèâå” ì³ôîì, æèâå ó ïîë³ éîãî ñâÿòî¿ ñèëè, ïîñò³éíî ñëàâèòü ïî䳿, ÿê³ ïðèãàäóº é îíîâëþº ó ïàì’ÿò³¹¹. Ìîæíà ñêàçàòè, ùî êîæíèé ç àâòîð³â óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîìåæ³â’ÿ íàìàãàºòüñÿ çáóäóâàòè àâòîðñüêó ë³òåðàòóðíó âåðñ³þ ñòâîðåííÿ òà ³ñíó- âàííÿ öüîãî ëîêàëüíîãî ñâ³òó, â³äøóêàòè ó ñâÿò³é ³ñòî𳿠ïîÿñíåííÿ íàÿâíîãî ïîðÿäêó ðå÷åé, ïðîñë³äêóâàòè âïëèâ ìèíóëîãî íà ñüîãîäåííÿ.

˳òåðàòóðí³ ïðèéîìè, ÿê³ íåîäíîðàçîâî âèêîðèñòîâóþòü ïèñüìåííèêè, ìàþòü ì³ôîëîã³÷íå ï³ä´ðóíòÿ, çîêðåìà öå ìîæíà ñêàçàòè ïðî ïðèéîì ïîâòîðþâàíîñò³ ÿê ñòðàòå㳿 çä³éñíåííÿ áàæàíîãî, ùî º êîíñòèòóòèâíîþ îçíàêîþ ì³ôó òà íà ïðè÷èíàõ ïîÿâè ÿêîãî íàãîëîñèâ çãàäàíèé Ì. Åë³àäå:

„Nie chodzi tu bowiem tylko o wspominanie wydarzeñ mitycznych, lecz o ich ponowienie. Na powrót obecni staj¹ siê bohaterowie mitu, my zaœ jesteœmy im wspó³czeœni. Oznacza to równie¿, ¿e nie ¿yjemy ju¿ w czasie, w którym zdarze- nia u³o¿one s¹ chronologicznie, ale w czasie zacz¹tkowym, w którym zdarzenia mia³y miejsce po raz pierwszy. W³aœnie dlatego mo¿na mówiæ o «wielkim cza- sie» mitu: jest to bowiem czas niezwyk³y i œwiêty, czas, w którym coœ nowego, wielkiego i znacz¹cego objawi³o siê w pe³ni. Prze¿yæ ten czas raz jeszcze, przy- wracaæ go tak czêsto, jak to tylko mo¿liwe, ponownie wspó³uczestniczyæ

11 M. Eliade, Aspekty mitu, prze³. P. Mrówczyñski, Warszawa 1998, ñ. 11, 13, 24.

w spektaklu boskiej kreacji, spotkaæ znowu Istoty Nadnaturalne i przyjrzeæ siê ich stwórczej kreacji – oto pragnienie, które mo¿na wyczytaæ miêdzy wierszami we wszystkich rytualnych iteracjach mitów”¹².

Ó òàêèé ïîâòîðþâàëüíèé ñïîñ³á áóäóº ëîêàëüíèé ì³ô â îïîâ³äàííÿõ ç³ çá³ðêè Powieœci kozackie ̳õàë ×àéêîâñüêèé (â³äîìèé òàêîæ ï³ä ³ìåíåì Ñàäèêà-ïàø³). Ïèñüìåííèê âåñü ÷àñ ïîâåðòàºòüñÿ, ïðîãîâîðþº é ïðîïèñóº â³äïîâ³äíèé, ³äåîëîã³÷íî ïðàâèëüíèé ëîêàëüíèé ì³ô. ²ñòîð³ÿ ³ òðàäèö³ÿ Ïðàâîáåðåæíî¿ Óêðà¿íè áóäóº òóò îêðåìèé ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêèé ã³áðè- äíèé, ³íàêøå – ãåòåðîãåííèé ì³ô, â ÿêîìó Óêðà¿íà

[...] jak córka, nabechtana ³adnymi s³owy zwodziciela, opuœci dom rodzicielski, ale niebawem opamiêta siê, pozna b³¹d i wróci do serc zawsze dla siebie otwartych.

Wszystko przebaczone, wszystko puszczone w otch³añ niepamiêci; dwa bratnie narody kupi¹ siê w jedno mo¿ne, wielkie cia³o i stawi¹ groŸne czo³o wspólnym wrogom. (Cz-PK, 108)

Öåé ì³ô â³äçíà÷àºòüñÿ ê³ëüêîìà íàéâàæëèâ³øèìè ðèñàìè: îñíîâó éîãî ñêëàäຠáîæåñòâåííå ³ ôîëüêëîðíå íà÷àëî, â³í ñòîñóºòüñÿ äâîõ íàðîä³â – ïîëü- ñüêîãî é óêðà¿íñüêîãî (÷àñîì òàòàðñüêîãî), âèðîñòàº ç³ ñõðåùåííÿ äâîõ òðàäèö³é – ïîëüñüêî¿ øëÿõåòñüêî¿ òà íàðîäíî¿ óêðà¿íñüêî¿ – òà ïðîñëàâëÿº íàðîäíèõ ãåðî¿â – ìóäðîãî øëÿõòè÷à, ñâ³äîìîãî íåîáõ³äíîñò³ ñèìá³î- òè÷íîãî ³ñíóâàííÿ ç êîçàöòâîì, òà êîçàêà, ùî â³ääຠæèòòÿ íà ñëóæá³ Ðå÷³ Ïîñïîëèò³é.

̳ô â³ò÷èçíè, çàãàðáàíî¿ âîðîãîì, â³äçíà÷àºòüñÿ òàêîþ õàðàêòå- ðèñòèêîþ, ÿê â³éñüêîâà ºäí³ñòü íàðîä³â, ùî ¿¿ íàñåëÿþòü. Ñòâîðåííþ öüîãî ì³ôó àâòîð ïðèä³ëÿº âåëèêó óâàãó, áàãàòî ðàç³â ïîâòîðþþ÷è çàêëèê äî îᒺäíàííÿ ó ð³çíèõ òâîðàõ.  îïîâ³äàíí³ Módlmy siê a bijmy òðè÷³ ïîâòîðþºòüñÿ ì³ô³÷íå ãàñëî êîçàê³â – „Módlmy siê, mordujmy zdrajców i bijmy wrogów naszej Ojczyzny”, îñòàíí³é ðàç ç ö³êàâîþ ìîäèô³êàö³ºþ, ÿêî¿

íå çíàéäåìî â óêðà¿íñüê³é ë³òåðàòóðí³é ³ ôîëüêëîðí³é òðàäèö³¿: ï³ñëÿ ñë³â

„ìîë³ìîñÿ”, ç’ÿâëÿºòüñÿ „trzymajmy siê z Lachami” (Cz-PK, 71). Ãåòüìàí Õîäêåâè÷ çàê³í÷óº ñâîº çåìíå æèòòÿ â îïîâ³äàíí³ ×àéêîâñüêîãî ñëîâàìè:

„Póki Lach, Kozak, Litwin razem, pótyœmy wielcy i mo¿ni” (Cz-PK, 66). Íå ðàç ì³ôîëîã³çàö³ÿ ³ñòî𳿠â³äáóâàºòüñÿ âíàñë³äîê ïîâòîðåííÿ âèñëîâëþâàíü íà çðàçîê: „S³awa Bohu! Niech ¿yje Ataman! Niech ¿yje Kozaczyzna! Niech ¿yj¹ bracia Lachy!” (Cz-PO, 52), „piêkna Ukraina pokojem zakwit³a, Lach z Koza- kiem d³oñ w d³oñ siê œciskali…” (Cz-PK, 76) òîùî.

12 Ibidem, ñ. 24. Âèä³ëåííÿ â òåêñò³ àâòîðñüê³.

×àéêîâñüêèé â³äòâîðþº ³ñòîðè÷í³ ïî䳿 â ³äèë³÷íèõ áàðâàõ, àáñîëþòíî íå ïåðåéìàþ÷èñü ³ñòîðè÷íîþ ïðàâäîþ; â³í ïîñë³äîâíî âèêîíóº ñâîº çàâäàííÿ – ïåðåêîíàòè ñåáå ³ ÷èòà÷³â ó ïðàâäèâîñò³ âëàñíèõ ì³ðêóâàíü.

Ó íüîãî ïîëüñüêèé êîðîëü Ñòåôàí Áàòîð³é ðà䳺 óñï³õàì êîçàöòâà, äຠçàãîíàì çàïîðîæö³â â³äïîâ³äàëüíå çàâäàííÿ, âèïëà÷óº â÷àñíî ïëàòíþ, ñêëèêຠîòàìàí³â íà íàðàäó, çàãàëîì – ó ñï³ëüíîìó òàáîð³ ïàíóº áðàòñüêà ëþáîâ (Cz-PK, 22). Ó ì³ô³, ñòâîðåíîìó ×àéêîâñüêèì, íå ëèøå ïîëüñüê³é øëÿõò³ çàëåæèòü íà ïîºäíàíí³ ç êîçàêàìè – êîçàêè òàêîæ ñïîä³âàþòüñÿ, ùî â³éñüêîâèìè çàñëóãàìè çàñëóæàòü ëàñêó ëÿõ³â (Cz-PK, 110).

Ïîâòîðþâàí³ñòü, óí³âåðñàëüí³ñòü, ïîçà÷àñîâ³ñòü ôîðìóþòü ì³ô, ëîêàëü- í³ñòü ÿêîãî ï³äêðåñëþºòüñÿ çà äîïîìîãîþ îïèñó, ïîñòàòåé ãåðî¿â, ì³ñöåâî¿

³ñòîð³¿, ó çá³ðö³ îïîâ³äàíü Ïàâëèíà Ñâºíö³öüêîãî Opowieœci stepowe.

Òðàäèö³éíèé óêðà¿íñüêèé ïåéçàæ – êîáçàðÿ ç ë³ðîþ íà ìîãèë³ – ïðåä- ñòàâëÿº íàðàòîð â îïîâ³äàíí³ Atamañska mogi³a. Ñë³ïèé ä³ä ñï³âຠêîçàêàì, ùî ïðî¿çäæàþòü ïîâç íüîãî íà ÷îë³ ³ç ñì³ëèâèì îòàìàíîì, ñóìíó íàðîäíó äóìó, â ñëîâàõ ÿêî¿ îòàìàí âï³çíຠñâîþ ñèòóàö³þ ïðîùàííÿ ç êîõàíîþ äðóæèíîþ ïåðåä â³ä’¿çäîì ó ïîõ³ä. Ñòàðèé ë³ðíèê çì³ñòîì äóìè íåíà÷å íàâðî÷óº ñìåðòü äðóæèíè ³ äèòèíè; îòàìàí ó ð³äíîìó ñåë³ çàñòຠëèøå ¿õíþ ìîãèëó òà é ñàì âìèðຠá³ëÿ íå¿. Äóìàºòüñÿ, ïèñüìåííèê íàìàãàºòüñÿ íàãîëîñèòè, ùî íàðîäíà äóìà, ÿê äæåðåëî êîëåêòèâíî¿ íàðîäíî¿ ïàì’ÿò³, ïîâòîðþº ïåâí³ óí³âåðñàëüí³ ñèòóàö³¿, ùî ìàëè ì³ñöå ó ìèíóëîìó òà ìàòèìóòü ó ìàéáóòíüîìó, äîïîêè ð³äí³é çåìë³ òà ðîäèí³ çàãðîæóâàòèìóòü çîâí³øí³ âîðîãè. Âàæëèâèì åëåìåíòîì öüîãî ì³ôó º ìîãèëà, ÿêà ñèìâîë³çóº â³÷í³ñòü, ïàì’ÿòü, ¿¿ âèñîòà – íàãàäóâàííÿ òà íàìàãàííÿ ëþäèíè ïîºäíàòèñÿ ç òðàíñöåíäåíòíèì, ùî ³ òàê çàëèøàºòüñÿ ïîçà ¿¿ ìîæëèâîñòÿìè, àäæå ó ñòåïó ëèøå â³òåð ðîçìîâëÿº ç ìîãèëîþ, âæèâàþ÷è ìîâó, íåçðîçóì³ëó äëÿ ëþäåé (S-OS, 137–141).

ßê çàçíà÷èâ Íîðòðîï Ôðàé, îö³íþâàëüíå ñòàâëåííÿ ëþäèíè äî ñâ³òó ïðèçâîäèòü äî ôîðìóâàííÿ éîãî äèõîòîì³÷íî¿ ñòðóêòóðè: ñâ³ò ïîºäíóº â ñîá³ äîáðî ³ çëî, ðàé ³ ïåêëî, Áîãà ³ Äèÿâîëà, áàæàíå ³ íåáàæàíå¹³. ijàëåêòèêà ì³ôó áóäóºòüñÿ íà ïîñò³éí³é âçàºìî䳿 öèõ åëåìåíò³â, ¿õí³é áîðîòüá³, ÿêà â³äáóâàºòüñÿ íå ëèøå íà ìåòàô³çè÷í³é ïëîùèí³, à ïðîåê- òóºòüñÿ íà õ³ä ïîáóäîâè ñâ³òó òà ³ñòîð³¿. Îñíîâíà ïàðà äèõîòîì³÷íèõ ö³ííîñòåé – äîáðî ³ çëî – ïðèìíîæóºòüñÿ çà äîïîìîãîþ ³íøèõ ïîõ³äíèõ äèõîòîì³é: ñâ³òëî é òåìðÿâà, á³ëå òà ÷îðíå, ñèëüíèé ³ ñëàáêèé òîùî¹⁴.

13 N. Frye, Fables of Identity: studies in poetic mythology, New York 1963.

14 Ãëèáîêèé àíàë³ç öèõ ïàð ïðîâîäèòü Ì. Öºñëÿ: M. Cieœla, op. cit.

Ëîêàëüíèé ì³ô, ïðåäñòàâëåíèé ó òâîð÷îñò³ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêèõ ïîìåæ³- âíèõ ïèñüìåííèê³â, òàêîæ ìຠäèõîòîì³÷íó ïðèðîäó, óíàî÷íþº ñâîþ àðêàä³éñüêó òà ³íôåðíàëüíó ³ïîñòàñü.

Ó ðîìàíòè÷íîìó äóñ³ Ì. ×àéêîâñüêèé çìàëüîâóº ì³ô Àðêà䳿, äå ïðèðîäà ñï³â³ñíóº ç ëþäèíîþ, â³äïîâ³äຠ¿¿ íàñòðîÿì, ïî÷óòòÿì ³ ìð³ÿì. Òóò áåçòóðáîòíî ïëþñêàºòüñÿ ñð³áëÿñòà ðèáêà â îçåð³, íàä ÿêèì ë³òຠëàñò³âêà, áåðåãîì ³äå ÷îðíîáðèâà ä³â÷èíà, à íàä ö³ºþ êàðòèíîþ âèñî÷³º íåáî ó õìàðêàõ (Cz-PK, 15). Ìîæíà çíàéòè òàêîæ îêðåìèé îïèñ öüîãî ðàéñüêîãî íåáà – áåçõìàðíîãî, ë³òíüîãî, ï³ä ÿêèì ïðèâ³ëüíî êðóæëÿº â³òåðåöü, ùî ïåñòèòü òðàâè, êâ³òè ³ äåðåâà (Cz-PK, 37). ² âñå â³äáóâàºòüñÿ ñåðåä â³äîìèõ ì³ñöåâèõ ñåëèù ³ öå, ìàáóòü, ºäèíèé ðåàëüíèé ñë³ä ëîêàë³çàö³¿ òà êîíêðåòèçàö³¿ ïîä³é.

Öåé ðàé íà çåìë³ íàñåëÿº ïðîñòèé óêðà¿íñüêèé íàðîä – ÷èñòèé äóøåþ, ùèðèé ó ñâî¿õ ïî÷óòòÿõ äî ñï³ââ³ò÷èçíèê³â ³ äî Áîãà. Ïèñüìåííèê ñë³äîì çà ïîëüñüêèìè ðîìàíòèêàìè øóêຠ÷èñòîòè, ïåðâ³ñíîñò³, ñïðàâæíüî¿ ïîå糿, ñïðàâæíüî¿ â³ðè ³ çíàõîäèòü âñå öå â îáëè÷÷³ óêðà¿íñüêîãî íàðîäó. Íà éîãî äóìêó, öå ïåðâ³ñíà ãðîìàäà, ÿêî¿ íå òîðêíóëîñÿ çëî, –

dzieci b³ogiej ziemi, czyœci w uczuciach jak czysta dziewiczoœæ ich stepów, nie- tkniêta dot¹d rêk¹ ludzk¹; nim zaczn¹ karmiæ zmys³y weselem ziemskim, wprzód duszê chc¹ napoiæ modlitw¹ ku Twórcy, dziêkczyæ za Jego dary, b³agaæ u stóp Najwy¿szego o puklerz przeciw z³emu. (Cz-PK, 59)

Öÿ ãðîìàäà æèâå ó ñèìá³îç³ ç Áîæèìè çàïîâ³äÿìè; çàãàëîì, íà äóìêó

×àéêîâñüêîãî, óêðà¿íñüêèé íàðîä íå ç³ïñóòèé áëàãàìè öèâ³ë³çàö³¿ òà îñâ³òîþ, â³í ùèðî ìîëèòüñÿ Áîãó, ùèðî ëþáèòü ³ ùèðî íåíàâèäèòü, òàê ñàìî ùèðî âåñåëèòüñÿ (Cz-PK, 60, 62).

Äåùî ³íàêøå çìàëüîâóº íàâêîëèøí³é ñâ³ò ó ñâî¿õ òâîðàõ Ïàâëèí Ñâºíö³öüêèé – ó íüîãî îæèâàþòü íå ïîîäèíîê³, ÿê ó ×àéêîâñüêîãî, à âñ³ ñèëè ïðèðîäè.  îïîâ³äàíí³ Na stepie ñàìå â óêðà¿íñüêîìó ñòåïó ãàðöþº â³òåð-ïóñòóí, ñàìå òóò æèâóòü íàéãàðí³ø³ ä³â÷àòà, ñàìå òóò âñåîñÿæíèé ïðîñò³ð íàâ³âຠäóìêè ³ çìóøóº â³äêðèòè äóøó ó ñï³â³ (S-OS, 45). Ó Ñâº- íö³öüêîãî, íà â³äì³íó â³ä ïîïåðåäíüîãî ïèñüìåííèêà, â³ä÷óâàºòüñÿ ãîìîãåíí³ñòü ì³ôó; öå, áåç ñóìí³âó, ïîâ’ÿçàíå ³ç éîãî æèòòºâîþ ïîçèö³ºþ¹⁵. Äëÿ ñòâîðåííÿ ì³ôó Óêðà¿íè â³í ïîñò³éíî âæèâຠóêðà¿íñüê³ ñëîâà, ñòàë³ ñëîâîñïîëó÷åííÿ, à íàâ³òü ôðàãìåíòè óêðà¿íñüêèõ ï³ñåíü: „taj hodi” (S-OS, 47),

15 Äèâ. øèðøå: D. Œwierczyñska, Paulin Œwiêcicki. Dramat pisarza pogranicza, „Pamiêtnik Literacki” 1996, z. 1, ñ. 199–212.

„oœ win, moje serdeñko” (S-OS, 47), „³yszeñko” (S-OS, 48), „perepe³yczko”

(S-OS, 49), „chto du¿czyj, toj ³uczczyj” (S-OS, 49), „S³awa¿ tobi Hospode!” (S- OS, 80), „su³tanoczku” (S-OS, 80), „dopomo¿y œwiatyj Myko³o” (S-OS, 90),

„dity! czy podurily!” (S-OS, 113), „zdorowa-b kniahynia i kniaŸ mo³odyj!”

(S-OS, 128).

²äåàëüíó êðà¿íó – ïîä³ëüñüêó çåìëþ – îïèñóº Ñâºíö³öüêèé â îïîâ³äàíí³ Podolanka: òóò ñïîê³éíî òå÷å Äí³ñòåð ïîñåðåä ñêåëü, ñâ³òÿòü ì³ëüéîíè ç³ðîê íà íåá³; ïðèðîäà ùåäðî îáäàðóâàëà ïîä³ëüñüêó çåìëþ – òóò ñï³â³ñíóþòü ðóñàëêè, êâ³òè, çåëåíü, íà÷å ó êðà¿í³ ÿíãîë³â (S-OS, 175). Óêðà¿íà ó òâîð÷îñò³ öüîãî ïèñüìåííèêà – îñîáëèâà çåìëÿ, ó ÷îìó â³í ïåðåêîíóº

÷èòà÷à â³ä ïåðøîãî ðÿäêà ñâ çá³ðêè Opowieœci stepowe. ¯¿ îñîáëèâ³ñòü ïðèõîâóºòüñÿ ó ÷àð³âíîñò³, òàºìíè÷îñò³, ÷èñòîò³ ³ ïðîñòîò³; âîíà ïðèâàáëþº ñâîºþ ïåðâèíí³ñòþ, ñâ³ä÷èòü ïðî òå, ÿê áóëî êîëèñü, íà ïî÷àòêó ³ñíóâàííÿ ñâ³òó. Ñâºíö³öüêèé â³äòâîðþº ì³ô ïî÷àòêó: Óêðà¿íà ñòâîðåíà Áîãîì äëÿ òîãî, ùîá äàâàòè íàñîëîäó ëþäèí³; òóò íàðîäæóþòüñÿ íàéãàðí³ø³ ä³â÷àòà

³ õëîïö³, ó äîë³ ÿêèõ áåðå ó÷àñòü æèâà é íåæèâà ïðèðîäà; òóò ïàíóþòü ïðàâèëüí³, çâè÷í³, çðîçóì³ë³ çâè÷à¿ (S-OS, 9, 10). Ïåðñîí³ô³êîâàíîþ ïîñòຠé ñàìà Óêðà¿íà, àïîñòðîôà äî ÿêî¿ òàêîæ äîäຠöåãëèíó äî çàãàëüíî¿ áóä³âë³ ì³ôó (S-OS, 15).

̳ô, çã³äíî ç Í. Ôðàºì, öå ðîçïîâ³äü ïðî áîæåñòâåíí³ ³ñòîòè, áîã³â, ìîãóòí³øèõ çà ëþäèíó¹⁶. Íàäëþäñüêîþ ñèëîþ, íàäïðèðîäíèìè ðèñàìè, îðèã³íàëüíîþ âäà÷åþ â àðêàä³éñüêîìó âò³ëåíí³ ëîêàëüíîãî ì³ôó â³äçíà÷àº- òüñÿ óêðà¿íñüêèé êîçàê – öåíòðàëüíà ïîñòàòü îïîâ³äàíü ×àéêîâñüêîãî

³ Ñâºíö³öüêîãî, ÿêà ñòâîðþº â³ñü ëîêàëüíîãî ì³êðîêîñìîñó.  îïîâ³äàíí³ Ataman Kunicki ïåðøîãî ç íèõ òà Pokuta äðóãîãî âèáóäîâóºòüñÿ ðîçïîâ³äü ïðî ñì³ëèâîãî, øëÿõåòíîãî îòàìàíà, ùî â³äïîâ³äຠçà ñìåðòü ñâî¿õ ï³äëåãëèõ – êîçàöüêå â³éñüêî – òà çà ¿õíþ çãóáó ïðèéìຠïîêóòó:

ó ×àéêîâñüêîãî ñìåðòü â³ä ðóêè ñâî¿õ æå ïîáðàòèì³â, ó Ñâºíö³öüêîãî ÷åðåç äîáðîâ³ëüíå çàëèøåííÿ ñâîãî ò³ëà áåç õðèñòèÿíñüêîãî ïîõîâàííÿ. Âàðòî çâåðíóòè óâàãó, ùî íàäçâè÷àéí³ çä³áíîñò³ àêòèâ³çóþòüñÿ ó ìîìåíò ïîçèòè- âíèõ, ïàòð³îòè÷íèõ ³ øëÿõåòíèõ ä³é. Çäàºòüñÿ, öå îäèí ³ç ð³çíîâèä³â òâîðåííÿ ì³ôó – ïåðåõ³ä â³ä ñòåðåîòèïíèõ óÿâëåíü äî óçàãàëüíåííÿ ðèñ ïåðñîíàæ³â òà ì³ñöåâîãî íàñåëåííÿ.

×àéêîâñüêèé çìàëüîâóº íå ëèøå ì³ô³÷íèé îáðàç êîçàêà, ÷è ìèðíå ñï³â³ñíóâàííÿ ì³æ êîçàêîì ³ øëÿõòè÷åì, à é ì³ô³÷íèé îáðàç ëÿõà, ÿêèé äëÿ äîáðà â³ò÷èçíè ìóñèòü óòðèìóâàòè äîáð³ âçàºìèíè ç êîçàêàìè ³ ãîòîâèé

16 N. Frye, op. cit., ñ. 30.

â³ääàòè íàâ³òü ÷àñòêó ñâî¿õ ïðèâ³ëå¿â (Cz-PK, 40). Âîäíî÷àñ àâòîð ÷àñòî ïîâòîðþº ñòåðåîòèïí³ óÿâëåííÿ ïðî ïðåäñòàâíèê³â óêðà¿íñüêîãî íàðîäó ÷è òî ïðî ðîñ³éñüêó çåìëþ òà ¿¿ ìåøêàíö³â. Òàê³ òâåðäæåííÿ íå áåðóòü ó÷àñò³ ó òâîðåíí³ ì³ôó, âîíè ëèøå ðåïðîäóêóþòü ïåâí³ â³äîì³ ³ñòèíè¹⁷. ×àéêî- âñüêèé â³äòâîðþº ñòåðåîòèïí³ ðèñè êîçàêà ÿê ñïðàâæíüîãî äèòÿòè ïðèðîäè:

„Kozakowi przykrycia nie potrzeba: jego upa³ grzeje tylko, mróz ch³odzi, desz- czem siê umywa, a wiatrem suszy” (Cz-PK, 75), „bo u Kozaka nie masz miêsa nad œwiniê, ryby nad lina, krupy nad jag³ê, jagody nad œliwkê” (Cz-PK, 76),

„syn stepu, brat konia leci swataæ siê z morzem” (Cz-PK, 78), àáî ñòåðåîòèïíèé îáðàç ìîñêîâñüêîãî êðàþ:

[...] nikt nie wraca z Moskiewszczyzny, przeklêtej krainy, gdzie nie masz d¿ametów i z³ota bisurmañskiego ani broni czerkieskiej, ani rzemienia tatarskiego, ani byd³a bogatej Wo³oszczyzny. Tam tylko œnieg i lód – naród silny jak dêby, bojary harde jak dziki, a car srogi: kogo dopadnie, temu nie przebacza – miasta drewniane i nêdzne, i puste, pola niep³odne, wszystkiego brak… (Cz-PK, 22)

Õî÷à íåîáõ³äíî çàçíà÷èòè, ùî òàêå ðîçìåæóâàííÿ „ìè” – „âè” äຠòðèâàëèé ´ðóíò äëÿ ïîäàëüøî¿ ì³ôîëîã³çàö³¿.

Îáðàç êîçàêà, ñòâîðåíîãî Ñâºíö³öüêèì, â³äð³çíÿºòüñÿ â³ä â³äïîâ³äíîãî ì³ô³÷íîãî îáðàçó ×àéêîâñüêîãî íàñàìïåðåä â³äñóòí³ñòþ ³äåîëîã³÷íîãî çàáàðâëåííÿ. Âíàñë³äîê ïðîÿâëåííÿ íàäëþäñüêèõ ³ íàäïðèðîäíèõ ðèñ êîçàê ñòຠíàï³âáîãîì, ãåðîºì, ùî ó âîãí³ íå ãîðèòü ³ ó âîä³ íå òîíå (çãàäàòè õî÷à á åï³çîä ìîðñüêîãî ïîõîäó íà òóðê³â â îïîâ³äàíí³ Na stepie). Ó öüîìó æ îïîâ³äàíí³ êîçàê (Äìèòðî ÷è Ãíàò, ÷è áóäü-ÿêèé ³íøèé) ᒺòüñÿ íàéê- ðàùå, âèêëèêàþ÷è çàõâàò ïîáðàòèì³â, â³í âåñåëèé, ñïðàâåäëèâèé, ùèðèé, ÿê äèòèíà, òà âîäíî÷àñ õèòðèé ³ âèãàäëèâèé (ôðàãìåíò ç ïðèãîòóâàííÿì ó øèíêó êîçàêàì êàø³ ç äåðåâ’ÿíî¿ òð³ñêè ôàáóëÿðíî íàãàäóº êàçêó ïðî êàøó ç ñîêèðè), çàâæäè ãîòîâèé áèòèñÿ é òàíöþâàòè.

Çìàëüîâàí³ Ñâºíö³öüêèì ñïðàâæí³ êîçàêè – áóðëàêè, ñòåïîâà ãîëîòà – â³ëüí³ ëþäè áåç æîäíîãî ïðèâ’ÿçàííÿ äî öèâ³ë³çàö³¿, ÿê³ íåõòóþòü âáðàííÿì, êðàñîþ é ïîíàä óñå ëþáëÿòü â³ëüíèé ñòåï (S-OS, 56). Ïèñüìåííèê çàõîï- ëåíèé ¿õíüîþ âäà÷åþ, ñòåïîâîþ íàòóðîþ, ÿêà ðåàë³çóºòüñÿ âëàñíå â öüîìó ì³ô³÷íîìó ïðîñòîð³ òà ì³ô³÷íîìó íåîêðåñëåíîìó ÷àñ³: „Ot tak to bywa³o na

17 Íà öå çâåðòຠóâàãó Åâà º´àíäò: „podobieñstwo mitu i stereotypu zasadza siê na «niepra- wym uogólnianiu». Jednak¿e w obu przypadkach inny jest jego mechanizm oraz cel. Stereotyp odwo³uje siê do wiedzy potocznej, by reprodukowaæ gotowe ju¿ sensy. Natomiast mit pos³uguje siê zasadami myœlenia pierwotnego, by sens produkowaæ” (E. Wiegandt, Austria Felix czyli o micie Galicji w polskiej prozie wspó³czesnej, Poznañ 1988, ñ. 9–10).

stepie! Kozactwo la³o krew, niby wodê, a jak przysz³o pohulaæ – to tak¿e nie

¿a³owano uciechy. Dobrze by³o w Ukrainie” (S-OS, 65).

Ó ì³ô³ êîçàêà, ñòâîðåíîìó Ñâºíö³öüêèì, ïðîÿâëÿºòüñÿ éîãî äèõî- òîì³÷íèé õàðàêòåð – â³í íàçèâຠêîçàê³â „á³ñîâèìè ä³òüìè” ³ „õàðàê- òåðíèêàìè”, ùî íàïàäàþòü çíåíàöüêà, íèùàòü, ãðàáóþòü ³ ïðîïàäàþòü áåç ñë³äó, õî÷à ³íôåðíàëüíå ó ñâî¿é ïðèðîä³ õàðàêòåðíèöòâî â³í ðîçó쳺 ðàäøå ÿê áðàâàäó (S-OS, 81-82).  îïîâ³äàííÿ Na stepie ïèñüìåííèê ñòâîðþº ì³ô Çàïîðîçüêî¿ ñ³÷³, çìàëüîâóþ÷è ¿¿ îðèã³íàëüí³ çâè÷à¿, ðîçòàøóâàííÿ, òðà- äèö³¿, îïèñóº ðèòóàë õðåùåííÿ âîäàìè Äí³ïðà, ïåâíó ìîäåëü ³í³ö³àö³¿, êîëè ìîëîä³ êîçàêè, ÿê³ ïðèáóâàþòü íà ѳ÷, ìàþòü ïðîïëèñòè Äí³ïðîâ³ ïîðîãè (S-OS, 73). ²íøèì åòàïîì ³í³ö³àö³¿ º ê³íñüê³ çìàãàííÿ – øâèäêà ¿çäà, ºäí³ñòü ç êîíåì äîïîìàãàþòü â³ä³ðâàòèñÿ â³ä çåìë³, ïî÷óòèñÿ â³ëüíèì, â³ä÷óòè ñåáå ïåðøèì (S-OS, 74); öå íåáåçïå÷íî, ëÿ÷íî, ïîð³âíÿíå ç áîæåñòâåííèì ñòðàõîì.

Àâòîð, ïîä³áíî ÿê ×àéêîâñüêèé, â³äòâîðþº ñòåðåîòèïí³ ïîãëÿäè íà ïðåäñòàâíèê³â äåÿêèõ íàðîä³â, íàïðèêëàä ºâðå¿â, ïîâòîðþþ÷è ïîøèðåí³ äóìêè ïðî íèõ, ÿê ëþäåé æàä³áíèõ, õèòðèõ, ùî ïðîäàëè äóøó äèÿâîëîâ³ òà âì³ëî âèêîðèñòîâóþòü ñëàáê³ñòü êîçàê³â äî ãîð³ëêè, âèìàíþþ÷è îñòàíí³ ãðîø³ (S-OS, 66-67). Ñòåðåîòèïí³ ðèñè åòíîîáðàçó í³ìöÿ çìàëüîâóº Ñâºíö³öüêèé â îïîâ³äàíí³ Czartowa góra: öå íåùèðå ðóäîâîëîñå ïëåì’ÿ, ÿêå êîçàêè çíåâàæàþòü çà ï³äñòóïí³ñòü ³ âèêîðèñòàííÿ íå÷åñíèõ ïðèéîì³â ó â³éñüêîâèõ ä³ÿõ (S-OS, 158).

Äèõîòîì³÷íó ïðèðîäó ëîêàëüíîãî ì³ôy ï³äòâåðäæóº îïîâ³äàííÿ Çåíîíà Ô³øà Noc Tarasowa, ÿêå â³ääçåðêàëþº éîãî ³íôåðíàëüíèé á³ê. ijÿ á³ëüøî¿

÷àñòèíè îïîâ³äàííÿ â³äáóâàºòüñÿ ââå÷åð³ àáî âíî÷³. Ñêëàäàºòüñÿ âðàæåííÿ, ùî óêðà¿íñüêà çåìëÿ – îäíå ç ê³ë ïåêëà, äå ÷åðâîíå ìàðåâî îõîïëþº ãîðèçîíò, íà íåá³ çãóùóþòüñÿ òåìí³ êîëüîðè, ïåéçàæ, à ç íèì ³ ëþäè, ÿê³ éîãî íàñåëÿþòü, îêðåñëþþòüñÿ ñëîâàìè „ïåêåëüíèé”, „äèêèé”, „ïîõìó- ðèé”, „íåïðîéäåíèé”: „Roœ [...] teraz przybiera³a ponury widok. Z prawej stro- ny czerni³y siê nieprzebyte bory... Dzikie mieszkañce pustyni [kaczki – M.Á.]

pluska³y siê spokojnie” (F-NT, 102), „Ciemny mrok osiad³ ju¿ na ziemi, cicho by³o, tylko krzyk kaczek i dalekie jêki sowy przerywa³y powszechne milczenie”

(F-NT, 107), „Na dzikich ich twarzach krwawo odbija³y siê promienie zachodz¹- cego s³oñca” (F-NT, 103), „Ataman [...] myœl¹ i sercem uton¹³ w tajemnicze marzenia i tak dzikim, zadowolonym wzrokiem obiega³ ciemniej¹cy widnokr¹g, jakby postrzega³ na nim zemsty swojej obrazy (F-NT, 106), „[...] zbójcy, jak duchy piekielne, ze wzniesionymi no¿ami, w skrwawionej odzie¿y, przesuwali siê w cieniach nocy po zamku…” (F-NT, 155).

̳ñöåâ³ ëþäè â³äð³çíÿþòüñÿ îñîáëèâèìè ðèñàìè âäà÷³ – æîðñòîê³ñòþ, ìñòèâ³ñòþ, áàéäóæ³ñòþ äî ëþäñüêî¿ êðèâäè, ñìåðò³. Ö³êàâèé ï³äõ³ä ïîëü- ñüêîãî ïèñüìåííèêà äî ïðåäñòàâëåííÿ åòí³÷íîãî àâòîîáðàçó òà ãåòåðî- îáðàçó: êîçàêè é ëÿõè – öå îäíàêîâî òåìí³, âîðîæ³ ñèëè, çàñë³ïëåí³ ó âèìîãàõ àáñîëþòíî¿ ïîêîðè òà áàæàíí³ ïîìñòè çà ãíîáëåííÿ, ùî çíèùóþòü îäíà îäíó, íàñîëîäæóþ÷èñü ñòðàæäàííÿìè.

Íåíàâèñòü ³ „z³oœæ piekielna” (F-NT, 148) ïåðåïîâíþþòü ¿õí³ äóø³:

êîçàöòâî áóíòóºòüñÿ ïðîòè çóõâàëîñò³ ëÿõ³â, âèãóêóþ÷è „r¿n¹æ Lacha” (F-NT, 144) – „przeklête plemiê” (F-NT, 147) òà ñòâåðäæóþ÷è: „Kozacy nie bêd¹ mieli pokoju, nie bêdzie mia³ poszanowania dom Bo¿y, a¿ ten pierz wypalimy na naszej ziemi! Ukraina powinna byæ wolna od Lachów, a wtenczas zostanie szczêœliwa” (F-NT, 107); ïîëüñüêà øëÿõòà íàòîì³ñòü íàçèâຠêîçàê³â „piekiel- ne plemiê” (F-NT, 147), êèìîñü íà çðàçîê íàäëþäñüêèõ ³ñòîò, ùî íå áîÿòüñÿ ñìåðò³, ô³çè÷íèõ ìóê ³ ñòðàæäàíü: ïîêè ëÿõè ãîòóþòüñÿ äî ïîêàðàííÿ êîçàê³â çà íåïîñëóõ íàãàéêàìè, „zimnym okiem patrzyli na te przygotowania Ukraiñcy, a obojêtny wyraz ich twarzy, s³abo oœwieconych ponurym p³omieniem kagañców, powiêksza³ okropnoœæ niemej sceny” (F-NT, 147). Ñåðåä ïàíóþ÷î¿

æîðñòîêîñò³ ÷îëîâ³êè íàáðàëèñÿ áàéäóæîñò³ äî ô³çè÷íèõ ìóê, í³ùî íå çìóñèòü ¿õ ï³äêîðèòèñÿ ³ ïîêàçàòè ëþäñüêó ñëàáê³ñòü íàâ³òü ï³ä áàòîãàìè.

Êîçàê íå ëèøå íàäëþäèíà, à é íàï³âòâàðèíà, ùî íåð³äêî ïîòóðຠñâî¿ì òâàðèííèì ³íñòèíêòàì, à íåð³äêî ³ âèêîðèñòîâóº ö³ ³íñòèíêòè. Çàãàëîì ïèñüìåííèê, çìàëüîâóþ÷è ³íôåðíàëüíèé ëîêàëüíèé ì³ô, ïîêàçóº, ùî öÿ çåìëÿ òà ¿¿ ìåøêàíö³ çâèêëè äî æîðñòîêîñò³, êðîâ³, ñòðàæäàíü (F-NT, 147).

Ïðèáóëüö³-ëÿõè é òóá³ëüö³-êîçàêè ðîçóì³þòü, ùî öå ïðîêëÿòå ì³ñöå íà çåìë³: „[...] duch z³owieszczy wst¹pi³ w to zaklête miejsce…” (F-NT, 149), „[...]

albo to miejsce jest przeklête, albo to noc widm i upiorów” (F-NT, 156).

Áåçæàë³ñí³ êîçàêè äî âîðîãà – áåçæàë³ñí³ ³ äî ñâî¿õ æ³íîê, ÿêèõ ââàæàþòü çðàäíèöÿìè: Ðîìàí æîðñòîêî ᒺ ñâîþ ä³â÷èíó, ÿêó ñèëêîì ö³ëóâàâ øëÿõòè÷, îòàìàí Òàðàñ âáèâຠñâîþ äðóæèíó, ÿêó çàñòຠ³ç øëÿõòè÷åì Ìîãèëüíèöüêèì. Êîçàöüêèé åòîñ íå äîçâîëÿº ¿ì ïðîùàòè çðàäó

³ áåç÷åñòÿ, à ïîìñòà ïðèíîñèòü çàäîâîëåííÿ: „Z rozkosz¹ wewnêtrzn¹ spoj- rza³ Taras na krwawe r¹k swoich dzie³o. Obadwa trupy nurza³y siê we krwi w³asnej” (F-NT, 155), „Dzikie wrzaski zemsty i zadowolenia rozleg³y siê po zamku” (F-NT, 158).

Ó ëîêàëüíîìó ì³ô³, ñòâîðåíîìó Ô³øåì, âèð³øàëüíó – î÷èùóâàëüíó – ðîëü ìàâ â³ä³ãðàòè âîãîíü, ùî ñòຠàïîãåºì ïîìñòè Òàðàñà òà íà ÿêîìó îòàìàí ñïàëþº êñüîíäçà òà Ìîãèëüñüêîãî. Âîãîíü ñòຠäæåðåëîì ïîëåãøåííÿ ñòðàæäàíü, ñèìâîëîì âèçâîëåííÿ ð³äíî¿ çåìë³ é íàðîäó ç-ï³ä ÷óæîãî ÿðìà:

„[...] l¿ej mi teraz na duszy. [...] Och! Gdybym podobnie móg³ oczyœciæ ca³¹ Ukrainê od tego nienawistnego plemienia!” (F-NT, 156).

̳õàë ¥ðàáîâñüêèé â îïîâ³äàíí³ Koliszczyzna i stepy áóäóº ëîêàëüíèé

³íôåðíàëüíèé ì³ô çà äîïîìîãîþ ñòðàòå㳿 ïðîòèñòàâëåííÿ: ó íüîãî ÷³òêî â³äìåæîâàíèé ðåàëüíèé ÷àñ (â ÿêîìó íàðàòîð øóêຠ„ïîå糿 Óêðà¿íè” òà çóñòð³÷àºòüñÿ ³ç 80-ë³òí³ì ä³äîì) òà ìèíóëèé ÷àñ (êàðòèíè Êî볿âùèíè î÷èìà öüîãî ä³äà). Íàðàòîð, ÿêîãî ìîæåìî îòîòîæíèòè ç àâòîðîì, ïîâòîðþº â³äîì³ ³ñòèíè ïðî „êðà¿íó ïîå糿” – Óêðà¿íó, çà ÿêîþ òóæàòü ïîåòè (G-KiS, 2) òà ñâ³ò ñïîãàä³â ³ êðàñè ÿêî¿ âèçíà÷àþòü ð³÷êè Äí³ïðî òà Ðîñü (G-KiS, 20). ³í íàìàãàºòüñÿ çíàéòè é â³ä÷óòè òó ³ñòîðè÷íó Óêðà¿íó, ïðî ÿêó âñ³ ãîâîðÿòü, çà ÿêîþ ñóìóþòü; áà÷èòü ¿¿ â ïîñòàò³ ñòàðîãî ä³äà – êîëèøíüîãî ó÷àñíèêà Êî볿âùèíè. Àâòîð âïðîâàäæóº ö³êàâó íàðàòèâíó ñòðàòåã³þ – ìàëþº ì³ñöåâèé ì³ô ç òî÷êè çîðó ì³ñöåâî¿ ëþäèíè, à âîäíî÷àñ íà÷å ççîâí³: ä³ä âèïàäêîâî, ç ÷èñòî¿ ö³êàâîñò³ äîëó÷àºòüñÿ äî ïîâñòàííÿ, çãîäîì â³äñòîðî- íþºòüñÿ â³ä ãàéäàìàê³â, çàéìຠïîçèö³þ ñïîñòåð³ãà÷à é â³äòâîðþº ïåêåëüí³ êàðòèíè çíóùàííÿ ãàéäàìàê³â íàä íàñåëåííÿì:

Ja Lachom ani swat, ani brat, ale nie podoba³o mi siê widzieæ, jak zwi¹zany cz³o- wiek le¿y na ziemi, a kilkanaœcie spis kole go jak wieprza; straszno widzieæ jak siekiera odrêbuje g³owê starca, co siê nie broni, a modli tylko; jak kosa porze brzemienn¹ niewiastê; okropnie patrzeæ na ca³¹ rodzinê zaskoczon¹ nag³¹ widzian¹

œmierci¹, na rozpacz matki, kiedy w jej oczach g³owy niemowl¹t rozbijaj¹ o œciany albo nosz¹ na pikach. [...] Pijane i krwi¹ ociek³e wata¿ki zaprawiali do tych okru- cieñstw czerñ g³upi¹, jak stare brytany niedoœwiadczon¹ psiarniê. Takie siê rzeczy dzia³y w ka¿dej wsi, w ka¿dej karczmie, wszêdzie, gdzie wpad³ w rêce naszej t³uszczy Lach, ¯yd, nasz nawet cz³owiek, o którym komu powiedzieæ siê podoba³o,

¿e to by³a Lacka dusza. (G-KiS, 73–74)

³äïîâ³äü ñêðèâäæåíî¿ ñòîðîíè ëþò³ñòþ ³ êðèâàâ³ñòþ íå â³äð³çíÿºòüñÿ â³ä â÷èíê³â ãàéäàìàê³â („Tam wieszali, tam æwiartowali; niektórym rêce w s³o- mê i smo³ê obwin¹wszy, zapalano i podczas kiedy wyci¹gniête do góry gorza³y jak jasne œwiece, wodzono samych na pokaz...” (G-KiS, 108). Êàðòèíè íàïàäó é ïîìñòè áóäóþòü ëîêàëüíèé ³íôåðíàëüíèé ì³ô, ïðè ÷îìó âîíè îäíîçíà÷íî

³äåîëîã³÷íî íàâàíòàæåí³ òà ìàþòü ÷³òê³ àêñ³îëîã³÷í³ íàãîëîñè. Ëîêàëüíèé ì³ô, ÿêèé çäàºòüñÿ àâòîðîâ³ ïðàâèëüíèì, ì³ñòèòüñÿ ó ê³ëüêîõ ñëîâàõ: „Pan i s³uga, Lach i Kozak, kiedy sobie wzajemn¹ rêkê pomocy i ¿yczliwoœci podaj¹, s¹ mi³ym widokiem dla ziemi i dla nieba” (G-KiS, 108).

Îäíàê, ÿê ïèøå ×àéêîâñüêèé, íà îñòàòî÷íå ïðèìèðåííÿ äâîõ âîðî- ãóþ÷èõ ñòîð³í íåìຠçãîäè Âñåâèøíüîãî.  îïîâ³äàíí³ Koœció³ w Gru¿yñcach

ñèìâîëîì ïðèìèðåííÿ ìàëà á ñòàòè ïàðà – ïîëüñüêà øëÿõòÿíêà Àíóñÿ òà óêðà¿íñüêèé êîçàê Áîãóí (ó òåêñò³ â³í íîñèòü ³ì’ÿ Ìèêèòà), ïðî øëþá ÿêèõ ìð³ÿâ íàâ³òü êîðîííèé ãåòüìàí. Ïðîòå ïîïåðåäí³ ³ñòîðè÷í³ ïåðèïåò³¿

ïðèçâåëè äî òîãî, ùî Áîãóí ñòàâ óáèâöåþ áàòüêà Àíóñ³ òà ¿¿ äâîõ áðàò³â;

öåé ôàêò òÿ泺 íà êîçàêîâ³, íàâ³òü çà íîâèõ ³ñòîðè÷íèõ îáñòàâèí Àíóñÿ íå ìîæå íåñòè öüîãî òÿãàðÿ, àäæå ïðèìàðà áàòüêà, ùî ç’ÿâèëàñü ä³â÷èí³ óâ³ ñí³, íå äàëà áàòüê³âñüêîãî áëàãîñëîâåííÿ. Êàðà Áîæà íàçäîãíàëà ìîëîäèõ ó êîñòåë³, ñõîäè äî â³âòàðÿ ÿêîãî çàéíÿëèñÿ â³ä çîëîòîãî ïðîìåíÿ. Çãîäà çåìíà íå îòðèìàëà ï³äòðèìêè íà íåáåñàõ.

Âòðó÷àííÿ ñôåðè ñàêðàëüíîãî â³äáóâàºòüñÿ â àðêàä³éñüêîìó é ³íôåð- íàëüíîìó âò³ëåíí³ ëîêàëüíîãî ì³ôó: öå é åï³ôàí³ÿ (ÿê ó çãàäàíîìó îïîâ³äàíí³), ³ ìàã³ÿ, ³ â³ðà ó ïîòîéá³÷íèé ñâ³ò, ùî ³ñíóº ïàðàëåëüíî ç ðåàëü- íèì, ïðîíèêຠó íüîãî, áåçïîñåðåäíüî â³ä íüîãî çàëåæèòü. Òóò çì³øóþòüñÿ õðèñòèÿíñüê³ ñâÿòà, ÿçè÷íèöüê³ ïîâ³ð’ÿ é çàáîáîíè, ÿê â îïîâ³äàíí³ Ñâºíö³öüêîãî Czartowa góra. Òîáòî ëîêàëüíèé ì³ô ó ñâî¿é îñíîâ³ ìຠíå ëèøå õðèñòèÿíñüê³ ÷èííèêè, à é ôîëüêëîðí³ – óñíó íàðîäíó òðàäèö³þ, ïåðåêàçè, íàðîäí³ óÿâëåííÿ, êîòð³ çáåð³ãàþòü ïàì’ÿòü ïðî äàâí³ ÷àñè, îâ³ÿí³ òàºìíèöåþ, ùî ïåðåòâîðèëèñÿ íà ì³ôè, íà ÿê³ íàøàðîâóºòüñÿ äîñâ³ä íîâèõ ïîêîë³íü, – „bo wieœæ ludu wielka jak œwiat, nieœmiertelna jak dusza ludzka”

(Cz-PK, 32). Öÿ çåìëÿ ó òâîðàõ ×àéêîâñüêîãî – êðà¿íà ìîãèë, ùî ïðèõî- âóþòü ñâîþ ³ñòîð³þ, âèêëèêàþòü ïîáîæíèé ñòðàõ, à íàä íèìè ç’ÿâëÿþòüñÿ íàäïðèðîäí³ ³ñòîòè. Öå êðà¿íà, äå ³ñíóþòü ³ äîïîìàãàþòü ÷àðè, äå ÷àêëóíêà ìîæå â³äâåðíóòè ÷óìó â³ä ñåëà, äå ëþäè ïåðåáóâàþòü ó ïîñò³éíèõ âçàºìè- íàõ ³ç ïîòîéá³÷íèìè ñèëàìè, íàä³ëåí³ çäàòí³ñòþ ¿õ áà÷èòè.

Íàðîäíà òâîð÷³ñòü ñòຠäëÿ ïèñüìåííèê³â äæåðåëîì õóäîæí³õ ïðèéî- ì³â, çà äîïîìîãîþ ÿêèõ âèáóäîâóºòüñÿ ñòðóêòóðà ì³ôó. Íàïðèêëàä, ³íîñêà- çàííÿ – îäíà ç ãîëîâíèõ ðèñ ïîåòèêè Ñâºíö³öüêîãî. Ñìåðòü ñì³ëèâîãî êîçàêà ²ëüêà àâòîð ïåðåäຠòàêèì ÷èíîì: „Zdziwacza³ na staroœæ: do serca mu przypad³a rusa³ka czarnomorska, i w czasie jednej bitwy poszed³ na dno do jej pa³aców, – a pewno dla wagi mia³ kulê o³owian¹ w sercu... i gdzieœ tam za¿ywa wczasu po czestnem ¿yciu kozaczem...” (S-OS, 21). Ñàìå öåé ïðèéîì äîçâîëÿº àâòîðîâ³ âèáóäóâàòè ñïðàâæí³é ñâ³ò ãàðìîí³éíîãî ñï³â³ñíóâàííÿ æèâî¿

é íåæèâî¿ ïðèðîäè, çðîçóì³òè ñìåðòü ÿê ïåðåõ³ä íà ³íøó ñòàä³þ âçàºìî䳿.

̳ô áóäóº òàêîæ âæèâàííÿ íàðîäíîï³ñåííîãî ïàðàëåë³çìó, ñïîâíåíîãî, îêð³ì ïîåòè÷íîñò³, æèòòºâî¿ ïðàâäè ³ ìóäðîñò³, ñïîñòåðåæëèâîñò³ é óí³âå- ðñàëüíîñò³: „Nie œciêta trawa leg³a na pokosach – to g³owy tatarskie us³a³y sob¹ równiny Akkermanu [...] i nie ognie w polu rozniecili ch³opcy – to gor¹ wsie i miasta Tatarów!” (S-OS, 22). ßêùî äî öüîãî äîäàòè íàðîäíîï³ñåíí³

ïîð³âíÿííÿ â³éíè ÷è â³éñüêîâîãî ïîõîäó ç áåíêåòîì „A kozactwo bankietu- je!.. Hula z krasawicami, œcina ³by eunuchom. Weso³o duszy kozaczej!..” (S-OS, 10) òà íàðîäíó ìåòàôîðèêó „Prokopowi przysz³a dobra wola po³¹czyæ siê z Ulan¹ – jasnopióremu soko³owi z go³¹bk¹ œnie¿noskrzyd³¹” (S-OS, 21), ìîæíà çðîçóì³òè ï³ä´ðóíòÿ ëîêàëüíîãî ì³ôó, ñòâîðåíîãî ïîëüñüêî-óêðà¿í- ñüêèì ïèñüìåííèêîì, à öå – íàðîäíèé ôîëüêëîð, íàðîäíà òðàäèö³ÿ é ïàì’ÿòü òà íàö³îíàëüíà ³ñòîð³ÿ.  îïîâ³äàíí³ Gulnara Ñâºíö³öüêèé áóäóº õóäîæí³é ñâ³ò çà äîïîìîãîþ êàçêîâèõ ïðèéîì³â: êîçàêè íå éäóòü íà â³éíó

– âîíè ¿äóòü áåíêåòóâàòè, âîíè íå ãðàáóþòü ³ âáèâàþòü âîðîã³â, à âåñåëÿ- òüñÿ; ñïîñòåð³ãàþòüñÿ ÷àñîâ³ ïåðåñêîêè, ïî䳺Ⳡëàêóíè. Ïîä³áí³ óí³âåð- ñàëüí³ ïîð³âíÿííÿ, âëàñòèâ³ íàðîäíîìó óêðà¿íñüêîìó ñâ³òîãëÿäîâ³, ì³ñòèòü ëîêàëüíèé ³íôåðíàëüíèé ì³ô. Ñìåðòü, ÿê â íàðîäí³é òâîð÷îñò³, ïîð³- âíþºòüñÿ ³ç áåíêåòîì, íåð³äêî êðèâàâèì: „[...] precz! precz! Sprawi³em ju¿

wesele! Dawnom ja przygotowa³ w myœl tê dla was ucztê!.. Wiele ty ju¿ przeklê- ty Lachu spi³eœ krwi naszej: ale skoñczy³o siê!..” (F-NT, 155).

Ïîçà÷àñîâ³ñòü, çîêðåìà çãàäàíà âèùå ó çâ’ÿçêó ³ç îïîâ³äàííÿì Atamañ- ska mogi³a Ñâºíö³öüêîãî, ïðîñòåæóºòüñÿ òàêîæ ó éîãî îïîâ³äàíí³ Pokuta.

̳ñöå 䳿 òà ãåðî¿ – êîçàêè òà òàòàðè – âêàçóþòü íà ëîêàëüí³ñòü óêðà¿íñü- êîãî ì³ôó. Íàòîì³ñòü íàðàö³ÿ â³äáóâàºòüñÿ ó íåâèçíà÷åíîìó ÷àñ³ – ïî䳿

ìàëè ì³ñöå â÷îðà, ïîçàâ÷îðà, à, ìîæëèâî, ìàòèìóòü ³ çàâòðà. Ïðîòå íàâ³òü íå öå òóò íàéâàæëèâ³øå. Íåïðèâ’ÿçàí³ñòü ó ÷àñ³ â³äñèëຠíàñ äî ì³ôó ïî÷àòêó. Íà ïî÷àòêó ³ñíóâàííÿ êîçàöòâà é êîçàê³â ïàíóâàâ îïèñàíèé åòîñ:

îòàìàí, ùî áåçíåâèííî ïîêëàâ ãîëîâè ñâî¿õ êîçàê³â, íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü çà ¿õíº æèòòÿ òà âèçíà÷ຠñîá³ ïîêóòó. ̳ô ïî÷àòêó, ÿê âèäíî â îïîâ³äàíí³, îòðèìàâ âæå õðèñòèÿíñüêå ï³ä´ðóíòÿ: ïîêóòà, ÿêó îáðàâ ñîá³ îòàìàí Ãðèíÿ,

– öå â³÷í³ ìóêè âíàñë³äîê íåïîõîâàííÿ ò³ëà çàãèáëîãî.

***

Äîñë³äæåííÿ òâîð³â ïèñüìåííèê³â óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ Õ²Õ ñòîë³òòÿ ïîêàçàëî, ùî ëîêàëüíèé ì³ô, ñòâîðåíèé â àâòîðñüê³é óÿâ³, ìîæå âò³ëþâàòèñÿ ó ñòðàòå㳿 ïîáóäîâè òåêñòó àáî éîãî âàæëèâî¿ ÷àñòèíè (ðîçáóäîâàíà ñòèë³ñòè÷íà ô³ãóðà), âáèðàþ÷è âîäíî÷àñ ³íäèâ³äóàëüí³, àâòîðñüê³ ñâ³òîãëÿäí³ ðèñè òà íèçêó óí³âåðñàëüíèõ ðèñ, òèïîâèõ

³ âèçíà÷àëüíèõ äëÿ ëîêàëüíîãî ì³ôó. Ïîð³âíÿííÿ çãàäàíèõ òâîð³â âèÿâèëî äèõîòîì³÷íó ñòðóêòóðó ëîêàëüíîãî ì³ôó: â³í ìîæå áóòè àðêàä³éñüêèì òà

³íôåðíàëüíèì (çîâí³øíÿ äèõîòîì³ÿ), àëå ìîæå òàêîæ áàçóâàòèñÿ íà îäíîìó ç öèõ êîíöåïò³â ³ îäíî÷àñíî ì³ñòèòè åëåìåíòè ³íøîãî (âíóòð³øíÿ äèõîòîì³ÿ).

Íåçâàæàþ÷è íà îñîáèñò³ (³äåîëîã³÷í³) ïåðåêîíàííÿ àâòîð³â ïðîàíà- ë³çîâàíèõ òâîð³â òà â³äì³ííîñò³ ó ñïîñîá³ çîáðàæåííÿ õóäîæíüîãî ñâ³òó, íåçì³ííèì çàëèøàºòüñÿ ¿õíº ñòàâëåííÿ äî îñï³âóâàíî¿ òåðèòîð³¿: àêöåí- òóºòüñÿ ¿¿ îêðåì³øí³ñòü, ÿêà äåòåðì³íóº âèíèêíåííÿ é äîö³ëüí³ñòü ³ñíóâàííÿ ëîêàëüíîãî ì³ôó. Çàäëÿ éîãî ñòâîðåííÿ ïåðåïèñóºòüñÿ ³ñòîð³ÿ, ðåàëüí³ñòü çì³øóºòüñÿ ç ôàíòà糺þ, ë³òåðàòóðà ç ôîëüêëîðîì, çàáîáîíè ç ïîâ³ð’ÿìè

³ õðèñòèÿíñüêîþ äóìêîþ, à êîæåí ç öèõ åëåìåíò³â ñòຠð³âíîö³ííèì êîì- ïîíåíòîì ëîêàëüíîãî ì³ôó. Àâòîðñüêà óÿâà, íà æàëü, ñëàáêî àêòèâ³çóâàëà ðîçâèòîê ë³òåðàòóðèçîâàíîãî ëîêàëüíîãî ì³ôó óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ, ÿêèé ì³ã áè ñòàòè àëüòåðíàòèâíîþ äîì³íàíòîþ ö³º¿ òå÷³¿

â ³ñòîðèêî-ë³òåðàòóðíîìó ïðîöåñ³ Õ²Õ ñòîë³òòÿ.

Streszczenie

Lokalny mit w prozie pogranicza polsko-ukraiñskiego XIX wieku

W artykule przeanalizowano wybrane utwory Micha³a Czajkowskiego, Micha³a Grabowskie- go, Zenona Fisza oraz Paulina Œwiêcickiego, przedstawicieli polsko-ukraiñskiego pogranicza lite- rackiego XIX wieku, pod k¹tem obecnoœci w nich elementów mitu lokalnego. Definicjê mitu, jego wyznaczniki i funkcje przyjêto wed³ug koncepcji Ernsta Cassirera i Mircei Eliadego, które – jak siê zdaje – najlepiej odzwierciedlaj¹ naturê i strukturê lokalnego mitu zapisanego w utworach wspomnianych pisarzy. Wyodrêbniono i opisano takie elementy mitu lokalnego, jak jego powta- rzalnoœæ, dychotomicznoœæ (arkadyjskoœæ i infernalnoœæ), sakralnoœæ i chrzeœcijañska ludowoœæ oraz ponadczasowoœæ. Wykazano, ¿e w celu stworzenia tego mitu dokonywano reinterpretacji historii, rzeczywistoœæ ³¹czono z wyobraŸni¹, literaturê z folklorem, a pogañskie zwyczaje z wiar¹ chrzeœcijañsk¹.

Summary

Local myth in the prose of the Polish-Ukrainian borderland of the nineteenth century

The article examines selected works by representatives of the Polish-Ukrainian literary bor- derland of the nineteenth century (Michal Czajkowski, Michal Grabowski, Zenon Fisz and Paulin Swiecicki) for the presence of these elements in a local myth. The definition of myth, its determi- nants and functions assumed by Ernst Cassirer’s and Mircea Eliade’s conception, which, as seems, to best reflect the nature and structure of local myth, recorded in the works of these writers.

Selected and described such elements of local myth, as its reproducibility, dichotomy character, sacred and Christian folklore and timelessness. It was shown, that in order to create this myth made reinterpretation of history, reality combined with imagination, literature with folklore, pagan customs with Christian faith.