JAK RELACJONUJEMY ODPOWIEDŹ?
6. Jak relacjonujemy odpowiedź?
6.2. Z jaką dokładnością relacjonujemy odpowiedź?
Jednoznaczność relacjonowania odpowiedzi w abstraktach bywa bardzo różna.
Niektóre abstrakty zawierają zdania, które jednoznacznie można uznać za odpowiedź bezpośrednią, za „zdanie, które wypełnia lukę w obrazie […] sytuacji”
(Brożek 2007: 146–148):
– Czy Franzku i Reßku to zgodna para? Przedmiotem artykułu są zjawiska morfologiczne zachodzące w warunkach kontaktu językowego. Zapożyczeniu mogą ulegać zarówno morfemy luźne, np. rumuński morfem comparativu mai został zapożyczony do gwar ukraińskich i polskich maj głodny ‘głodniejszy’, jak i związane, np. meglenorumuńskie końcówki koniugacyjne -um (-am), -iš przeniesione z dialektów słowiańskich. Wnioski dotyczą słownictwa apelatyw-nego, toponimii, antroponimii, słownictwa nieoficjalapelatyw-nego, terminologii i leksyki gwarowej. Na podstawie rozważań można stwierdzić, że nie tylko w warstwie apelatywnej w warunkach ścisłego i stabilnego kontaktu językowego dochodzi do interferencji morfologicznych, lecz także w warstwie rodzinnej antroponimii języka niespokrewnionego. Przykładem mogą być zdrobniałe formy imion osobo-wych Niemców spiskich, w których występują nietypowe dla języka niemieckiego hipokoristika na -u, np. Olgu < Olga, Bebu < Elisabeth, oraz z sufiksem -ku, np.
Reßku < Terese, Franzku < Franz, Tonku < Anton. Powyższe przykłady pozwa-lają wykazać, że tytułowa para jest zgodna pod względem morfologicznym. (PK) Drugą grupę stanowią abstrakty, na których podstawie można taką odpowiedź jednoznacznie sformułować. Część z nich ma postać równoważników zdań, a część – zdań. Stanowią więc odpowiedzi pośrednie (Brożek 2007: 148–150), które można
zaliczyć do odpowiedzi całkowitych wprost, a więc „zdanie (lub równoważnik zdania), z którego wynika jedna lub więcej prawdziwych odpowiedzi właściwych na pytanie zamknięte” (Malinowski 2012: 126):
– Co lepsze: kazachski czy kazaski? Pisownia kazachski, choć łamiąca polskie zwyczaje ortograficzne, jako częstsza uznana jest za równie poprawną jak regu-larna forma kazaski. (HK)
– Inwersja czy elipsa? : analiza wybranej konstrukcji składniowej z „Psałte-rza Dawidowego” Jana Kochanowskiego Szyk przestawny w zdaniach typu
„Tyś ludowi swemu prawa podał i porządek spisał wybranemu” jako rezultat nie inwersji, lecz elipsy, czyli transformacji wycierającej. (HK)
Część abstraktów wskazuje na niemożliwość sformułowania jednoznacznej prawdziwej odpowiedzi bez uściślenia pewnych parametrów pytania. Niekiedy formułowane są odpowiedzi w zależności od wybranych parametrów, niekiedy wskazana jest tylko konieczność uściślenia tych parametrów:
– Jakie powinny być światła: przeciwmgłowe czy przeciwmgielne? Z punktu widzenia fonotaktycznego pierwszeństwo należałoby dać formie przeciwmgielny, od strony słowotwórczej – formie przeciwmgłowy. (HK)
– Czy „jeśli” jest kwantyfikatorem? Odpowiedź twierdząca lub przecząca zależy od przyjętego modelu opisu. (HK)
Ostania grupa abstraktów nie zawiera żadnych informacji pozwalających sfor-mułować odpowiedź na postawione w tytule pytanie ani hipotez na temat możliwości sformułowania takiej odpowiedzi:
– Czy Olkusz ma coś wspólnego z biblijnym Ha-’Elqoš? Artykuł prezentuje dotych-czasowe koncepcje dotyczące pochodzenia nazwy miasta, zbiera i systematyzuje chronologicznie hipotezy dotyczące pochodzenia omawianej nazwy; przedstawia również etymologie ludowe. (BO)
– Czy znasz swoje imię i nazwisko? : kilka uwag o poziomie wiedzy onoma-stycznej wśród studentów Na podstawie ankiety dotyczącej pochodzenia imion i nazwisk. (TŚ)
7.
Powyższe uwagi i spostrzeżenia o zdaniach pytajnych w tytułach zostały sformułowane na materiale prac z jednej dziedziny (lingwistyki) i w jednym języku (polskim). Wymagają więc weryfikacji na materiale prac z innych dziedzin i w innych językach. Pokazują jednak wyraźnie, że zachodzi tu co najmniej kilka wartych dokład-niejszych badań zjawisk. Parę „tytuł – abstrakt” można rozpatrywać bowiem jako parę„pytanie – relacja odpowiedzi udzielonej na pytanie”, a więc swoistą odmianę pary
„pytanie – odpowiedź”. Nad elementarnymi, przykładowymi parami wypowiedzi
mają tę przewagę, że są wypowiedziami autentycznymi i skomplikowanymi. Nad zarejestrowanymi parami spontanicznych wypowiedzi potocznych mają tę przewagę, że są wypowiedziami wielokrotnie przemyślanymi, redagowanymi i korygowanymi.
BIBLIOGRAFIA
Boniecka Barbara, 2000, Struktura i funkcje pytań w języku polskim, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie Skłodowskiej.
Brożek Anna, 2007, Pytania i odpowiedzi. Tło filozoficzne, teoria i zastosowania praktyczne, Warszawa: Semper.
Danielewiczowa Magdalena, 1996, O znaczeniu zdań pytajnych w języku polskim. Charakte-rystyka struktury tematyczno-rematycznej wypowiedzeń interrogatywnych, Warszawa:
Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego.
Malinowski Andrzej, 2012, Pytania i odpowiedzi. Teoria i zastosowanie w postępowaniu karnym oraz cywilnym. Zarys logiki pytań dla prawników, Warszawa: LexisNexis.
Matthews Peter H., 2007, The concise Oxford dictionary of linguistics, Oxford: Oxford Uni-versity Press.
Rytel Danuta, 1982, Leksykalne środki wyrażania modalności w języku czeskim i polskim, Wrocław: Ossolineum.
Wąsik Zdzisław, 1979, Typologia strukturalna wypowiedzeń pytajnych. Na materiale wybra-nych współczeswybra-nych języków indoeuropejskich, Wrocław: Wydawnictwa Uniwersytetu Wrocławskiego.
Розенталь Дитмар Э., Теленкова Маргарита А., 1985, Словарь-справочник лингвистических терминов. Пособие для учителя, Москва: Просвещение.
BIBLIOGRAPHY (TRANSLITERATION)
Boniecka, B. (2000). Struktura i funkcje pytań w języku polskim. Lublin: Wydawnictwo Uni-wersytetu Marii Curie Skłodowskiej.
Brożek, A. (2007). Pytania i odpowiedzi: Tło filozoficzne, teoria i zastosowania praktyczne.
Warszawa: Semper.
Danielewiczowa, M. (1996). O znaczeniu zdań pytajnych w języku polskim: Charakterystyka struktury tematyczno-rematycznej wypowiedzeń interrogatywnych. Warszawa: Wydaw-nictwa Uniwersytetu Warszawskiego.
Malinowski, A. (2012). Pytania i odpowiedzi: Teoria i zastosowanie w postępowaniu karnym oraz cywilnym: Zarys logiki pytań dla prawników. Warszawa: LexisNexis.
Matthews, P. H. (2007). The concise Oxford dictionary of linguistics. Oxford: Oxford Uni-versity Press.
Rozental’, D. Ė., & Telenkova, M. A. (1985). Slovar’-spravochnik lingvisticheskikh terminov:
Posobie dlia uchitelia. Moskva: Prosveshchenie.
Rytel, D. (1982). Leksykalne środki wyrażania modalności w języku czeskim i polskim. Wrocław:
Ossolineum.
Wąsik, Z. (1979). Typologia strukturalna wypowiedzeń pytajnych. Na materiale wybranych współczesnych języków indoeuropejskich. Wrocław: Wydawnictwa Uniwersytetu Wro-cławskiego.
Some questions about questions in the titles of linguistic studies: Are they uniform? What do they indicate?
How do we summarise the answers?
Abstract
This article is devoted to titles of linguistic studies which have the form of questions.
At the theoretical level, the aim is to establish the characteristic features of these questions and their place in the general classification of questions. In practical terms, the analysis aims to formulate some proposals on how such titles should be recorded in bibliographic databases.
Kilka pytań o zdania pytajne w tytułach prac językoznawczych:
Czy są jednorodne? Co sygnalizują? Jak relacjonujemy odpowiedź?
Abstrakt
Przedmiotem artykułu są prace językoznawcze, których tytuły mają formę pytań.
Teoretycznym celem analizy jest stwierdzenie, jakimi cechami charakteryzują się tego typu pytania i jakie miejsce zajmują w ogólnej klasyfikacji pytań. Praktycznym celem analizy jest sformułowanie postulatów co do tego, jak pytania te powinny być opisywane w bazie danych bibliograficznych.
Keywords: question; title; abstract; research papers; linguistics; yes-no question; indirect question
Słowa kluczowe: pytanie; tytuł; abstrakt; prace naukowe; językoznawstwo; pytanie o roz-strzygnięcie; pytanie zawisłe
larysa.kysliuk@gmail.com
РОЗБУДОВА ПАРАДИГМАТИКИ ЛІНГВІСТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ В ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВІЙ
СИСТЕМІ ISYBISLAW: ПОГЛЯД КОРИСТУВАЧА
Сьогодні мовознавці, як україністи, так і славісти, гостро відчувають потребу систематизації сучасної лінгвістичної термінології й створення багатомовних тлу-мачно-перекладних електронних словників лінгвістичних термінів та баз даних як загальнолінгвістичних, так і аспектних, галузевих для окремих напрямів лінгвістики й окремих лінгвістичних дисциплін. Проблемою для фахівців залишається й вста-новлення відповідності термінів та їхніх тлумачень у різних слов’янських мовах та англійській мові. Все частіше лінгвісти вдаються до використання можливостей застосування інформаційно-пошукових систем для ідентифікації еквівалентних лінгвістичних термінів у різномовних наукових текстах. Істотну допомогу в такому пошуку надає База бібліографії світового славістичного мовознавства iSybislaw та інформаційно-пошукова система для роботи з нею, в якій подано інструмент багатомовного доступу й пошуку такої інформації. Фактично, на сьогодні система славістичної інформації iSybislaw переросла себе як лише бібліографічна, фахівці все частіше звертаються до неї як до інформаційно-пошукової системи термінів/
ключових слів, що становлять інструмент пошуку інформації в iSybislaw. Ті важ-ливі моменти, що 1) в ролі ключових слів виступають переважно терміни, і що 2) в багатомовній системі iSybislaw встановлено класи еквівалентності ключових слів, які становлять собою пари чи ряди рівнопорядкових термінів у слов’янських та англійській мовах, дають можливість користувачу з різним рівнем знання всіх мов, якими подано інформацію, зорієнтуватися не тільки в пошуку потрібних джерел, а й у термінах-еквівалентах, які функціонують у цих мовах.
Про ефективність розбудови парадигматики «мови ключових слів шляхом подавання під час індексації документів як терміна з конкретнішим значенням, підпорядкованого іншому в ієрархічній структурі, так і терміна із загальнішим значенням, вищого в ієрархічній структурі мови» писала одна з авторок концепції створення системи iSybislaw З. Е. Рудник-Карватова (Рудник -Карватова 2016: 109), наголошуючи, що для об’єднання термінів у класи еквівалентності необхідно
вста-новити відношення між такими мовними одиницями, наприклад, синонімічні, ієрархічні тощо, визначити типи таких відношень та порівняти й об’єднати в класи однопорядкові терміни в слов’янських та англійській мовах (Рудник-Карватова 2016:
112–114). На можливостях і перспективах застосування інформаційно-пошукового тезаурусу (ІПТ) як «дерева впорядкування типів інформації за різними відношен-нями між ключовими словами: родо-видовими, асоціативними, частина–ціле, об’єкт–атрибут, регулярної сполучуваності» акцентувала увагу Є. А. Карпіловська (Карпіловська 2014: 151) і наголошувала, що «створення ІПТ на основі списку ключових слів ґрунтується на вивченні всього спектру відношень між такими змістовими одиницями, наявними в джерелах ІПС, а також на з’ясуванні харак-теру й ступеня варіантності термінів на позначення того самого поняття, міри їхньої синонімічності» (Карпіловська 2014: 152).
Для подальшої розбудови парадигматики мови ключових слів системи iSybislaw, яка ґрунтована на встановленні класів еквівалентності лінгвістичних термінів та ключових слів у різних слов’янських мовах та англійській мові, може посприяти використання розробок таких інструментів для окремих мов, а вже потім установлення їхніх відповідників в інших мовах.
Оскільки тезаурус відображає семантичні відношення й зв’язки між термінами, то для його створення потрібен тлумачний словник термінів;
побудова сітки або набору можливих семантичних зв’язків між термінами;
накладання такої сітки на список термінів певної сфери. Як зацікавлений користувач ІПС iSybislaw, приєднуюся до висловленого в низці публікацій авторів і розробників системи бачення можливостей використання тезаурусу як способу систематизації лінгвістичної термінології та інструменту інфор-маційного пошуку ІПС iSybislaw, зокрема на матеріалі українського модуля.
Тезаурус як словник, в якому слова, що належать до якої-небудь галузі знань, розташовано за тематичним принципом і показано семантичні зв’язки між ними, відображає парадигматичну організацію термінологічної лексики, пред-ставляє семантичні й логіко-поняттєві відношення між термінами (передусім родо-видові або гіперо-гіпонімічні, супідрядні – частина-ціле, кореляційні, синонімічні), а отже, унаочнює структуру того поняттєвого простору, який в окремій слов’янській мові склався для мовознавчої терміносистеми в тому її вигляді, який задають джерела системи iSybislaw.
На прикладі окремої термінологічної підсистеми, якою є дериватологія, можна спостерігати проблеми термінології цієї сфери в українській мові зага-лом. Передусім це проблема багатозначності та синонімії термінів. Цю про-блему ґрунтовно аналізувала З. Е. Рудник-Карватова, зокрема на прикладах термінів деривація, дериват у польській, чеській, російській мовах (Rudnik-Karwatowa 2014: 133); проблему багатозначності лінгвістичних термінів та
можливості її усунення, а також варіантність термінів, зокрема, зумовлену різним їх походженням – інтернаціональним та питомим – проаналізували П. Ковальський та Я. Банасяк (Ковальський, Банасяк 2017: 20–21). У терміносфері слов’янської, зокрема української, дериватології багатозначність і синонімія термінів, зокрема, й зумовлена їхнім походженням, залишається поширеним явищем. Якщо користувач ІПС iSybislaw хоче організувати пошук джерел, які стосуються ‘розділу мовознавства, що вивчає будову і творення похідних слів’
(ЕУМ 2000: 570), то слід враховувати, що в українському мовознавстві на його означення паралельно вживають терміни-синоніми дериватологія, словотвір 3, деривація 3. На позначення ‘процесу творення похідних слів’ застосовують термі-ни-синоніми словотворення, деривація 1, словотвір 1. Термін деривація 2 позначає також ‘процес утворення похідних, вторинних мовних одиниць різних рівнів’, а словотвір 2 позначає ‘рівень системи мови’ (УЛТ 2007: 53, 56, 163). Тільки на прикладі термінів деривація і словотвір видно, як багатозначність цих термінів ускладнює вибудову логічних зв’язків між головними поняттями дериватології, оскільки перетинаються гіперо-гіпонімічні та синонімічні зв’язки. У сучасній науковій літературі усталюється тенденція розмежування цих термінів: дери-ватологія ‘дисципліна’, деривація ‘процес – творення різнорівневих вторинних мовних одиниць’, словотвір ‘система’, словотворення ‘процес творення похідних слів’, яка бере початок ще від праць І. І. Ковалика. За умови дотримання такої однозначності тлумачення означених термінів, вибудова логічних семантичних зв’язків між цими термінами виглядала б за типами: рід – вид (деривація є родовим поняттям до словотворення), дисципліна (словотвір розглядають в дисципліні дериватологія; словотворення – також у дисципліні дериватологія).
У багатомовній ІПС iSybislaw на проблему багатозначності та синонімії термінів в одній мові, якої не завжди можна уникнути, накладається проблема вибудовування міжмовної еквівалентності термінів, пор.: 1) укр. дериватологія, словотвір 2 (дисциплiна) / пол. derywatologia, słowotwórstwo 2 (dyscyplina); 2) рос.
словообразование 2, словообразовательная система; укр. словотвір 2, словотвірна система; 3) рос. словообразование 1, словообразовательная деривация, словопроизвод-ство; укр. словотвір 1, словотворення; сербо-луж. słowotwórba 1 (tworjenje wurazow);
пол. słowotwórstwo 1 (tworzenie wyrazów), derywacja słowotwórcza. Тотожними за значенням є терміни різного походження на позначення вторинності, похідності слова: дериват і похідне слово (рос. дериват, производное слово; пол. derywat), що в українських термінологічних словниках породжує дублювання змісту словни-кових статей, пор. дериват префіксальний, дериват суфіксальний (УЛТ 2007: 53) і похідне слово префіксальне, похідне слово суфіксальне (УЛТ 2007: 131).
Для підвищення ефективності пошуку в ІПС iSybislaw можуть бути корис-ними напрацювання у використанні тезаурусного підходу до впорядкування
й систематизації лінгвістичної термінології українських лінгвістів – «Елек-тронний словник лінгвістичної термінології з інформаційно-пошуковою системою (тезаурус)», удоступнений на лінгвістичному порталі лабораторії комп’ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка1. Тезаурус містить 3400 термінів із мор-фології, синтаксису, лексики, семантики, комп’ютерної лінгвістики, поданих українською, російською й англійською мовами. ІПС може функціонувати в складі іншої інтелектуальної системи, наприклад через систему відсилань.
За умови уважного аналізу його змістової організації, зокрема процедури встановлення змістових відношень між термінами, цей продукт міг би стати частиною тезаурусу слов’янської лінгвістичної термінології.
Застосування тезаурусного способу систематизації термінів в окремих підсистемах лінгвістичної термінології, встановлення логічних зв’язків між термінами на прикладі окремих мов і міжмовне зіставлення таких тезаурусів, укладених за однаковим принципом, не є новим, але залишається ефективним підходом, що може посприяти результативності роботи інформаційно-пошу-кових систем, зокрема обговорюваної системи iSybislaw. Перелік логіко-семан-тичних зв’язків між лінгвістичними термінами розробили російські фахівці ще у 70-х роках ХХ століття (Никитина 1978; Шелов 1976).
Тезаурусний підхід до систематизації лінгвістичних термінів, засто-сований українськими мовознавцями (Дарчук, Алексієнко, Сорокін 2009) у вищезгаданому електронному словнику, строго представляє семантичні зв’язки між термінами; його укладали як термінологічну базу, яка вміщує чотири словники: алфавітний, перекладний, тлумачний і тезаурус. Розробники застосували логіко-поняттєве моделювання, яке ґрунтується на встановленні однакових критеріїв до визначення логічних зв’язків між термінами. Розв’я-зали таке завдання автори за декілька етапів: спочатку уклали сітку можливих поняттєвих зв’язків між термінами і поняттями; далі наклали таку матрицю на масиви окремих підсистем термінів для окремих мов; і зрештою для з’ясування міжмовних еквівалентів наклали одномовні тезауруси.
Побудований тезаурус як статична модель розкриває типи відношень між поняттями, вираженими термінами. Найголовнішими парадигматичними семантичними відношеннями, які охоплюють за підрахунками авторів майже 70% усіх парадигматичних відношень, є родо-видові / гіпонімія (рід – вид), супідрядність на одному рівні – парціація (частина – ціле), синонімія, коре-ляція (Дарчук, Алексієнко, Сорокін 2009: 194).
1 http://www.mova.info (доступ 18.10.2018).
Застосування тезаурусу як способу систематизації лінгвістичної термі-нології передусім передбачає спирання на авторитетні одномовні тлумачні словники лінгвістичних термінів, інакше є небезпека неточного чи й непра-вильного відтворення змісту й обсягу поняття, що позначає певний термін, а також логічних зв’язків між термінами. На жаль, у публікаціях, розробники не вказали, на які саме словники лінгвістичних термінів вони спиралися (Дарчук, Алексієнко, Сорокін 2009), а для дериватолога користування «Електронним словником лінгвістичної термінології з інформаційно-пошуковою системою (тезаурус)» виявило низку проблем, яку не вдалося подолати укладачам:
1) дублювання з різним визначенням типу відношень термінів словотвір і дериватологія, пор.:
словотвір 2 /Eng: word-formation/ /Рус: словообразование/ ‘розділ мовознавства, що вивчає будову слова та способи їхнього творення’.
В цій дисципліні: дериватологія /Eng: word-formation/ /Рус: дериватология/ ‘розділ мовознавства, що вивчає словотвірну підсистему мови, механізм творення слів на базі наявної в мові системи морфем і способів їхнього поєднання’.
Синонім: дериватологія /Eng: word-formation/ /Рус: дериватология/ ‘розділ мовоз-навства, що вивчає словотвірну підсистему мови, механізм творення слів на базі наявної в мові системи морфем і способів їхнього поєднання’ (зауважимо, що є й інший англійський синонім – word-building);
2) нерозрізнення українських термінів: багатозначного словотвір і слово-творення (чи невказання, що йдеться лише про одне з трьох значень терміна словотвір):
В цій дисципліні: афіксальне словотворення /Eng: affixal word-formation/ /Рус: аффик-сальное словообразование.
В цій дисципліні: афіксальний словотвір /Eng: affixal word-formation/ /Рус: аффик-сальное словообразование;
3) неточні дефініції, відсутність дефініцій або вказівок на багатозначність термінів:
деривація /Eng: Derivation/ /Рус: деривация/ ‘творення похідних простих та склад-них слів за дериваційними правилами і словотвірними типами’;
словотворення /Eng: word-formation/ /Рус: словообразование;
4) проблема з визначенням міжмовних термінів-еквівалентів, пор.:
дериват /Eng: derivation/ /Рус: дериват, тоді як точнішим був би англ. відповідник derivative. Пор.: похідне слово /Eng: derived word/ /Рус: производное слово ‘слово, утворене від іншого слова, тобто таке, у складі якого виділяється живий афікс або афікси’.
Безперечно, вказані проблеми є дзеркалом проблеми впорядкування термінології у самій сфері дериватології. В українському мовознавстві, окрім авторитетної академічної енциклопедії «Українська мова» у трьох видан-нях (ЕУМ 2000, 2004, 2007), є сучасні словники термінів словотвору, на які можна спиратися: «Словник лінгвістичних термінів. Словотвір і морфеміка»
З. С. Сікорської (СЛТ 2003), «Український словотвір у термінах. Словник-до-відник» Л. О. Вакарюк, С. Є. Панцьо (УЛТ 2007), хоч і в них наявні розбіжності в тлумаченнях багатозначних термінів деривація, словотвір, словотворення (СЛТ 2003: 37, 106, 127; УЛТ 2007: 56, 163, 179). Той факт, що в словниках збе-режено їхню багатозначність (на відміну від багатьох наукових текстів з цієї галузі), вносить плутанину й породжує нерозрізнення видових термінів, пор.:
деривація афіксальна, словотвір афіксальний, словотворення афіксальне, які витлумачено через відсильну формулу ‘те, що…’, перераховуючи «афіксальна деривація, афіксальне словотворення, афіксальний словотвір у 1-му значенні, афіксація» (УЛТ 2007: 56, 163, 179). Варто враховувати той факт, що загально-прийнятим у дериватології також є використання терміна афіксація, пор. англ.
affixation, пол. afiksacja, рос. аффиксация, укр. афіксація. Багатозначність родових термінів та неповне врахування усіх їхніх значень є причиною неврахування різниці в обсязі видових понять, наприклад, понять афіксальний словотвір і афіксальне словотворення в «Електронному словнику лінгвістичної терміно-логії з інформаційно-пошуковою системою (тезаурус)». Ці терміни збігаються в значенні ‘процес творення похідних слів із використанням афіксів’ (УЛТ 2007:
33), але термін афіксальний словотвір є ширшим за обсягом, як і родовий тер-мін словотвір (‘процес’, ‘система’, ‘дисципліна’), і включає значення ‘словотвір, об’єктом вивчення якого є афіксальні способи творення слів’ (УЛТ 2007: 33).
Зі сказаного випливає проблема метамови термінологічних словників тлу-мачного типу, зокрема формулювання уніфікованих тлумачень в одномовних словниках. Логічну структуру дефініції терміна, його метаопис варто укладати за уніфікованою схемою, яка би полегшувала вибудову логіко-семантичних відношень між термінами в словнику тезаурусного типу. Очевидно, що за умови послідовного дотримання в українських словотвірних словниках роз-межування базових термінів дериватологія ‘дисципліна’, деривація ‘творення різнорівневих вторинних мовних одиниць’, словотвір ‘система’, словотворення
‘процес творення похідних слів’ та дотримання чіткої однозначності їхніх дефініцій, тезаурусний спосіб упорядкування низки видових термінів дери-ватології з названими родовими компонентами набув би більшої логічності та стрункості.
Для встановлення класів еквівалентності термінів необхідні авторитетні одномовні тлумачні словники лінгвістичних термінів і двомовні або
багато-мовні перекладні словники лінгвістичних термінів. Адже загальноприйнятим є підхід, за якого провідним принципом установлення тотожності термінів (як і слів та словосполучень) у двох чи декількох різних мовах є їхня семантична еквівалентність, тобто однакове або близьке значення їх у цих мовах.
Створення багатомовних словників слов’янської лінгвістичної термі-нології, звісно, є окремою проблемою, але дотичною до проблеми розбудови й удосконалення інформаційно-пошукової системи бібліографії світового славістичного мовознавства iSybislaw. Варіантом розв’язання проблеми може бути створення гіпертекстових систем (баз даних, електронних словників), пов’язаних з інформаційно-пошуковою системою iSybislaw, наприклад, як партнерські сайти. Систематизація парадигматичних зв’язків термінів у межах конкретних терміносистем належить до практичних завдань термінознавства, але є вкрай необхідною для фахівців-користувачів.
БІБЛІОГРАФІЯ
Дарчук Наталія П., Алексієнко Людмила А., Сорокін Віктор М., 2009, Термін у лінгвіс-тичній інформатиці, «Інформаційні технології в освіті», № 4, с. 191–199.
ЕУМ 2000 – Русанівський Віталій М., Тараненко Олександр О. (ред.), 2000, Українська мова. Енциклопедія, Київ: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана.
ЕУМ 2004 – Русанівський Віталій М., Тараненко Олександр О. (ред.), 2004, Україн-ська мова. Енциклопедія, 2 вид., Київ: Видавництво «УкраїнУкраїн-ська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана.
ЕУМ 2007 – Русанівський Віталій М., Тараненко Олександр О. (ред.), 2007, Україн-ська мова. Енциклопедія, 3 вид., Київ: Видавництво «УкраїнУкраїн-ська енциклопедія»
ім. М. П. Бажана.
Карпіловська Євгенія А., 2014, Роль термінів-непрямих номінацій у тезаурусі інформа-ційно-пошукової системи славістичного мовознавства, «Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej», № 49, s. 146–159, https://doi.org/10.11649/sfps.2014.015
Ковальський Павел, Банасяк Якуб, 2017, Ключові слова та класи еквівалентності в сис-темі iSybislaw як знаряддя та предмет досліджень, «Українська мова», № 4, c. 14–26.
Никитина Серафима Е., 1978, Тезаурус по теоретической и прикладной лингвистике, Москва: Наука.
Рудник-Карватова Зоф’я Е., 2016, Упорядкування термінології для потреб інформацій-но-пошукової системи iSybislaw, «Українська мова», № 3, с. 105–117.
СЛТ 2003 – Сікорська Зінаїда С., 2003, Словник лінгвістичних термінів. Словотвір і морфеміка, Київ: Шлях.
УЛТ 2007 – Вакарюк Людмила О., Панцьо Стефанія Є., 2007, Український словотвір у термінах. Словник-довідник, Тернопіль: Джура.
Шелов Сергей Д., 1976, Опыт семантического анализа лингвистической терминоло-гии при построении информационно-поискового тезауруса, автореф. канд. дис., Москва: Московский государственный университет.
Rudnik-Karwatowa Zofia, 2014, Aspekty teoretyczne i pragmatyczne współczesnej słowiańskiej terminologii słowotwórczej, в: Slavische Wortbildung im Vergleich. Theoretische und pragmatische Aspekte, ред. Swetlana Mengel, Slavica Varia Halensia 12, Berlin: LIT Verlag, с. 129–142.
BIBLIOGRAPHY (TRANSLITERATION)
Darchuk, N. P., Aleksiienko, L. A., & Sorokin, V. M. (2009). Termin u linhvistychniĭ informatytsi.
Informatsiĭni tekhnolohiï v osviti, 2009(4), 191–199.
Karpilovs’ka, Ie. A. (2014). Rol’ terminiv-nepriamykh nominatsiĭ y tezaurusi informatsiĭno-poshukovoï systemy slavistychnoho movoznavstva. Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej, 2014(49), 146–159. https://doi.org/10.11649/sfps.2014.015
Koval’s’kyĭ, P., & Banasiak, Ia. (2017). Kliuchovi slova ta klasy ekvivalentnosti v systemi iSybislaw iak znariaddia ta predmet doslidzhen’. Ukraïns’ka mova, 2017(4), 14–26.
Nikitina, S. E. (1978). Tezaurus po teoreticheskoĭ i prikladnoĭ lingvistike. Moskva: Nauka.
Rudnik-Karwatowa, Z. (2014). Aspekty teoretyczne i pragmatyczne współczesnej słowiańskiej terminologii słowotwórczej. In S. Mengel (Ed.), Slavische Wortbildung im Vergleich:
Theoretische und pragmatische Aspekte (pp. 129–142). Berlin: LIT Verlag.
Rudnyk-Karvatova, Z. E. (2016). Uporiadkuvannia terminolohiï dlia potreb informatsiĭno-poshukovoï systemy iSybislaw. Ukraïns’ka mova, 2016(3), 105–117.
Rusanivs’kyĭ, V. M., & Taranenko, O. O. (Eds.). (2000). Ukraïns’ka mova: Entsyklopediia [EUM] (1st ed.). Kyïv: Vydavnytstvo “Ukraïns’ka entsyklopediia” im. M. P. Bazhana.
Rusanivs’kyĭ, V. M., & Taranenko, O. O. (Eds.). (2004). Ukraïns’ka mova: Entsyklopediia [EUM] (2nd ed.). Kyïv: Vydavnytstvo “Ukraïns’ka entsyklopediia” im. M. P. Bazhana.
Rusanivs’kyĭ, V. M., & Taranenko, O. O. (Eds.). (2007). Ukraïns’ka mova: Entsyklopediia [EUM] (3rd ed.). Kyïv: Vydavnytstvo “Ukraïns’ka entsyklopediia” im. M. P. Bazhana.
Shelov, S. D. (1976). Opyt semanticheskogo analiza lingvisticheskoĭ terminologii pri postroenii informatsionno-poiskovogo tezaurusa (Unpublished doctoral dissertation). Moskva:
Moskovskiĭ gosudarstvennyĭ universitet.
Sikors’ka, Z. S. (2003). Slovnyk linhvistychnykh terminiv: Slovotvir i morfemika [SLT]. Kyïv: Shliakh.
Vakariuk, L. O., & Pants’o, S. Ie. (2007). Ukraïns’kyĭ slovotvir u terminakh: Slovnyk-dovidnyk [ULT]. Ternopil’: Dzhura.
Developing of the paradigm of linguistic terminology in the iSybislaw information retrieval system: The user’s perspective
This article considers the possibilities of using existing dictionaries, particularly thesauri, of linguistic terms (monolingual and bi- or multilingual translation dictionaries) to construct and improve the equivalence classes of keywords in the iSybislaw information retrieval system. An example of basic terms of word formation (derivatology, derivation, word formation / дериватологія, дери-вація, словотвір, словотворення) indicates the importance of taking into account the semantic and logical-conceptual relationships between terms for creating a bank of Slavic linguistic terminology.
Розбудова парадигматики лінгвістичної термінології в інформаційно-пошуковій системі iSybislaw: погляд користувача
У статті розглянуто можливості використання наявних словників, зокрема тезаурусів, лінгвістичних термінів (одномовних тлумачних і дво- або багатомовних перекладних) для побудови й удосконалення класів еквівалентності ключових слів інформаційно-пошукової системи iSybislaw. На прикладі базових термінів дериватології (дериватологія, деривація, словотвір, словотворення) показано важливість урахування семантичних та логіко-поняттєвих відношень між термінами для створення Банку слов’янської лінгвістичної термінології.
Keywords: linguistic term; paradigm; thesaurus; derivatology
Ключові слова: лінгвістичний термін; парадигматика; тезаурус; дериватологія
j.f.nosowicz@uw.edu.pl