Programm womit zu der auf Montag, den 21. März 1864 angesetzten öffentlichen Prüfung der Zöglinge des städtischen Gymnasiums zu Danzig

PROGRAMM,

womit

zu der auf Montag * , den 21. März 1864, angesetzten

öffentlichen Prüfung der Zöglinge

des

städtischen Gymnasiums zu Danzig

ergebens! einladet

Dr. FR WILH. ENGELHARDT, Director.

Inhalt:

1) De periodorum Platonicarum structura. Dissertatio altera. Vom Director.

2) Jahresbericht von demselben.

Książnica Kopernikańska

w Toruniu

DANZIG,

D

E

G

.

1864.

De

periodorum Platonicarum

structura,

JDissertatio altera.

Scripsit

Frid, Gnił. Engelhardt,

g-ymnasii Gedanensis director.

Gedani.

Typis Edwini GroeniugiL

1864.

De periodoruin Platonicarum structura.

Quam abhinc undecim anuos edidi de periodorum Platonicarum structura dissertationem, tria Anacoluthorum specimina pluribus ante annorum intervallis emissa subsequentem, * ) eins in extrema parte quod dixi in Platonis de republica libris reperiri periodos, quarum etsi forma ac species cum earum quas e solo Phaedone attulissem conveniret, ipsa tarnen ars atque structura nonnihil differret, meque significavi lias quoque collectas aliquando data occasione editurum: jam per collegae cuiusdam carissimi, qui actorum scholasticorum hoc anno prooemium scribendum susceperat, valetudinis infirmitatem oblata stare illő, si quod fuit, promisse, et quum perlegendi denuo essent totius Politiae libri decern locique ii, qui ad rem declarandam valerent exscribendi, quantum unius mensis et quod excedit spatiolum caperet operae conferre ad illud efficiendum non dubitavi. Eos ego nunc locos brevi hic illic sive explanatione sive annotatione adjecta offero viris doctis, ut de tota re qui scribere aliquando volet hac quoque materia utatur.

*) Progr. gymn. Gedan. a. 1834. 1838. 1845. 1853.

♦♦) Progr. gymn. Wiesbad. a. 1854.

Prodiit interea viri docti Bernhardt commentatio germanice scripta begriff ltnb ©ritnbform ber griedjifdjen фегіоЬе, ** ) qua cognita adduci tarnen non potni, ut mutata quam in superiore disser- tatione secutus eram inquirendi ratione ad veterum grammaticorum de hac re doctrinara meam disputationem conformarem. Quae tota doctrina quum post Platonem demum tractari coepta sit nec Platonicarum ullam periodorum rationem habuerit, nec denique ad melius intelligendas eas afierre quicquam mihi videatur, in extremo tantum hoc libello panels de ea dicetur. Accedit quod alter! huic dissertation! eandem quae prioris fuit servare formam consentaneum videtur. Quam ob rem eorum causa, quorum in manus prior illa non venit, quae ex ea ad hane melius intelligendam pertinent, panels excerpta praeponam.

Platonis igitur periodorum structura maximam partem par atactica est i. e. constant period! ex enuntiatis primariis, (ȘdUptfă^e vocantur a Germanorum grammaticis) vel solis vel secundar iis (՝J¿c6enfat¿e dicuntur germanice) adjunctis. His si rursus alia enuntiata secundaria ita adjunguntur, ut ex illis pendeant bisque rursus alia eodem modo, et his quarta, periódus oritur hypotactica, quales interdum quidem apud Platonem quoque, raro tarnen reperiuntur. Pleraeque Platonis period! sunt mixtae i. e. tales, quae enuntiatis primariis constant, quibus enuntiata secun­

daria, ut natura orationis vel simplicissimae fert primi ordinis saepissime, secund! interdum, tertii

raro, quart! rarissime adjuncta sunt. In schematis, quae periodis addidi, enuntiata primaria, quem

ad módúm in prioré dissertatione feci, numeris latinig, I, II, III cet. significavi una et numeravi, secundaria primi ordinis numeris arabicis 1, 2, 3, cet. secundi ordinis litteris latinig a, b, c, cet.

tertii ordinis litteris graecis, a, ß, y1 cet. quart! ordinis litteris germanicis minoribus a, 6, c, cet., quinti ordinis exemplum non inven!. Sunt sane talia schemata nihil aliud nisi formulae, conférant tarnen eadem nonnihil ad structuram periodorum facilius perspiciendam atque intelligendam, indicant quot enuntiatis primariis, quot secundariis plurium ordinum periódus constet, quo quodque loco positum sit, utrum secundarium sequatur, an praecedat, an interpositum sit; utrum eum locum teneat quern verborum structura poscit, an alium, (quod hyperbaton vocant,) quoties enuntiatum aliquod alio interj ecto sit interruption, et alia eius generis, quae ex uno alterove loco accuratius considerate et cum schemate comparato facile quisque perspiciet atque Intelüket. Haec schemata igitur propterea quod formam ас speciem periodorum bene declarant, in hac quoque dissertatione omnibus periodis, quas exscripsi, non raro iis quoque, quas primis tantum et ultimis verbis signi­

ficavi, adscribere consentaneum judicavi. Artem periodorum ac structuram ipsam, sane mirandam multis locis illám, ubi res poseeré videbitur, paneis verbis explanabo.

Iam igitur rem ipsam aggrediar, hoc unum praefatus, simpli ciores omnium formarum periodos, quas in dissertatione priori multis exemplis e Phaedone petitis demonstravi, tarn mere paratacticas, quam mixtas, quas quavis quisque pagina, quot volet, ipse reperiet, me omissurum, omniumque generum tales imprimis periodos allaturum esse, quae propriam Platónig orationem praecipue demonstrent.

Primum igitur consideremus nonnulla exempla periodorum, quae uno enuntiato primario constant: VIII, 547. e. Steph. To dé y$ (foßsioiXai tovç mxfovç sni таç «o/«ç aysiv, «те ovx su zszTyyiévy ànXovç TS xai acsvsïç tovç гоюѵтоvç civdoaç aXXà (uxtovç , sni dé tovç ÜVjiosidsïç те zai aTtXovôTÉQOVç anozXivsiv tovç nçoç nóXs/тоѵ p,ãXXov nsifvxÓTaç Հ noòç sioývyv, xai tovç nsoi таѵта dóXovç те zai ¡i-rjyavàç svú^taç s’ysiv, zai noXsyiovGa тоv asi yoóvov diáysiv, аѵту samy av та поХХа тот v тоіоѵпуѵ '¿діа s'çsi. Schema hoc est I, i. e. uno enuntiato primario periódus constat.

Subjection, quod grammatici vocant, e superior! enuntiato intelligatur : аѵту Հ noXiTsía, i. e. Հ Tii.iMO%ia vei ufiozQaúa, cui adjungitur participium «те ovxéu zszvyjiévy---ãXXà (uxtovç; rcliqua omnia objectum sunt verbi eȘsi. Sed accuratius paulo structuram period! contemplemur. In unam sententiam comprehensa quae ииохоаліа propria haberet omnia, uno enuntiato quoque indicare Plato voluit. Haec omnia infinitivis, quorum primo participium causam cur sic agatur in ea civitáte indicans interpositum est complexus, verbis та поХХа тшѵ тоюѵтыѵ '¿діа տ՚Հտւ totam periodum naturali ac simplici modo claudit. Sola participiorum atque infinitivorum ope hanő orationis brevitatem assecutus est, quibus si abstinere voluisset multis enuntiatis secundariis opus fuisse!

quibus concinnitas orationis periisset. Optime id intelliget quiconque eiusmodi periodos in germa- nicam linguam nostram quae participiorum copia caret, convertere conetur; nullo enim modo fieri potest quin brevitas concinnitasque period! intereat.

VIII. 548. b: Ovxovv xai (psidcoXoi у^тцштюѵ, (sßomai оі тоюѵтоі) &ts ti^&vtsç xai ov

(pavsçâiç XTCófisvoi, уіХаѵаХйтаі d’ ciXXotqíow di sni&vyúav, xai ЛсѵЭца t«ç ydovàç xaQnovțisvoi,

швпSQ naidsç TtaTÉQa vòv vâțiov anodidnáríxovTsç, ov% imo nsi&ovç àXX’ vnò j?í«ç nsnaidsvfxévoi

дід то Tyç àXij&ivyç MovOrjç úqç fjnià Xóyoiv те zai ifiXotíoifíaç yftsXyzívai xai nęsrfmźęwę

yvțivaouxyv yioviíizyç TSTifiyxévai. I. Kursus unum enuntiatum primarium, in quo quinque insunt

participia omisso subjecto apposita, duoque infinitiv!, ultimo participiorum illorum annexi.

i) VIII. 548. c: Ovxovv аѵту ¡m v у лоХітеіа оѵтш yeyovvïa žal тоіаѵту rig âv eïy, աց Xó7m Ч'/Л!№ лоХі-raíaç ѵлоуос/лраѵта ¡ty ccz.otfiãiç aneoyátiaöíXai did то è'Çaoztïv țiiѵ Ideïv zai ez ту g ѵло/oagqg тоѵ те dizaiótaiov zccï тоѵ адг/.опатоѵ ațiqyavov dt egyov tiv at, raxcaç ¡itv лоХтіад, лаѵта dè qihą ¡tydiv лаоаХілбѵта äitXiXttv. I. Simplicíssimo enuntiato Ovzovv — ti g av eiq in hac periodo rursus quinque infinitivi annexi sunt quibus brevitas superioris descriptionis excusetur ; ut jam ex panels his exemplis intelligatur quomodo factum sit, ut Plato vel iis in periodis quae multas variasque cogitationes complectuntur simplicíssima period! forma, uno enuntiato primario

uti potuerit.

Sed ne paucas tantum e multis brevibus, quae permultae sane sunt id quod fieri aliter nequit, elegisse videar, addam nonnullas, quae etsi et ipsae uno tantum enuntiato primario constant varias eiusdem simplicissimae period! formas ante oculos ponunt. VIII. 554. a: Kai ¡tyv тш ye деідшХос tîvai zal eoyáiqg, тесе ãvayzaíovg žrtt&vfúa; ¡rovov văi v лао’ аѵтш алолі(ілХад, та dt äXXa avaXoiiiata ¡ту ладеу/рмѵод, aXXd dovXovfievog tàc ãXXag èm&Vfróag úg ¡jtataíovç. I.

Intelligitur õiroioç ectai ту óXtyaoyía ex superioribus. ib. 552. a. Tò tgtlvai лаѵта ta аѵтоѵ алодоб&аі, zai аХХш zvqGcttKhxi та tovtov, zal алodó¡ievov oíxeiv èv ту лоХеі ¡іудьѵ óvva тшѵ туд лоХешд ¡vtqãiV, ¡lýre уоуііатібтуѵ ¡lýre dqțiiovgyov ¡туте іллёа ¡tqie олХітуѵ aXXà леѵута zai алодоѵ zezXiyróvov. I. Intelligendum est ¡муиутоѵ тшѵ zazõtv q óXtyaoyía лдшту лададіуетаі. ib. 561. c.

Ovzovv zal dia&ý то za У q/jtoav оѵтш yagipófttvog ту лдобліліоѵоу í.mí)v;útt, toto ¡11 v ¡го&ѵшѵ zal хатаѵХоѵ¡rovos, avíJig dt ѵддолотшѵ zal zaitfíyvaivóutvoç, тоте ď av yv¡iva£ó¡ievog, ton ď ¿¡те а душ v zai лаѵтшѵ àjitXôiv, тоте ď աց tv gi Xo cogí ce diaigißoiv. I. No ve m addita sunt participia. Sufficere posse videntur haec exempla periodorum quae uno enuntiato primario constent.

Progrediamur ergo ad periodos, quae ex pluribus enuntiatis primariis constant. VIII. 553. b.

'fő<>)v de ye, ա gíXe, таѵта zal ла&шѵ, zai алоХеоад та 'óvva, deíoag [o i ¡raí] tv-Ovg em zegaXqv ա -Э-eï ez тоѵ !)góvov èv ту ¿аѵтоѵ ipvyy giXotijróav те zal то &v¡ioeiótg èztlvo, zal талыѵшНеід ѵло леѵіад, лдод ygq¡iaiio'¡jóv tomto ¡мѵод, уХібудшд zal zata бімхооѵ gttdóiMVog zai ÈgyagóiMVog удуцата "§V XXé у етаі. I, II.

VIII. 555. a. * ) Kal ¡iqv аѵтаушѵібтуд ye idią èv TtóXti ò ge időt Zog gav Xo g q wog vízqg q aXZyç giZoiijiíag тшѵ хаХыѵ, ygqfiaiá те ovz tíHXwv evdo'gíag Iveza zal тшѵ тоюѵтшѵ аушѵшѵ avaXíazeiv, де д tat д tag ¿ntiJvgíag tag avaXomzàç èyeígetv zal ‘ivftnagazaZeïv елі 'pv¡i¡vayíav те zai tfiXoveizíav, óZíyoig тібіѵ еаѵтоѵ лоХецшѵ оілуадуіхшд та лоХХа уттатаі zal лХоѵтеі. I, II.

*) Սէ esset certam quasi fundamentam collections primo librnm octavum et nonum Politiae denuo perlegi locosque exscripsi, unde factum est ut pleraque exempla his potissimum ex libris petita sint.

Addamus exemplum period! e tribus enuntiatis primariis constantis, VIII. 550. a. тоте dq 0 véog mi via та то tavia ахоѵшѵ zai оошѵ, zal аѵ то v g то v латой g Xóyovg ахоѵшѵ zai ддшѵ та

¿літудеідлата аѵтоѵ íyyvíitv Лаосе та тшѵ аХХшѵ, èXzótievog vл’ а/лдотедшѵ тоѵтшѵ, тоѵ ¡тоѵ латдод аѵтоѵ то XoyiöTizov èv ту 'ipvyy aoàovióç те zal аѵ‘§оѵтод, тшѵ dt аХХшѵ то те еліЭ-ѵ^усіхоѵ zal то

■Э-VjiOEiôéç, діа то ¡ту хахоѵ avdrog eîvai туѵ gvoiv, ó¡nXlaig dt таід тшѵ аХХшѵ zaxaîg хеудубОаі,

etę то ¡róciov éXzóftevog ѵл’ ¿¡лдотедшѵ тоѵтшѵ qXi)e zal туѵ tv еаѵтш адууѵ л а q éä шх t тш ¡маш

те zai gtXoverztï zai ^vfioeidet zal èyévtTO ѵіруХоддшѵ те zal діХотіііод avqo. I, II, III. Postquam

participiis rursus et infinitivis omnia quae ad sententiam probandam pertinent praemunivit, sub

exitum demum tria inferí verba finita quibus tota periódus concluditur.

nation аттабаѵ

ладароцОог'Утас.

véov xa&é^eiv,

тсс aità ezsïva nsot avròv yiyvóiievct cctcsq zcà mqt tov

mxQavofiíav, òvo[MX^O[iévr[V Ժ’ vnò тшѵ ауоѵтшѵ sXevOsQiav

те xaï tovç aXXovç, tovç à’ ai âtcvoi [шуоі те zal тѵцаѵѵолоіоі оѵтоі {M¡ aXXtoç тоѵ то'іѵѵѵ zal

slç nãfíav

sv [iśrtoi t av тал z sm»v/ríaiç патёда sXnirto)rtiv ol

hoc est: I, 1, I.

IX. 572, d: Ti »si аѵтоѵ, áyóyisvóv is ßoy»ovviâ Ts nxîç

отаѵ ď

¿ցաւ՛ս Tiva аѵтш jiy^avoqvívovg Sfinoiyrtai лдоОтатуѵ тшѵ адушѵ zal та STOifia Наес exempla periodorum mere paratacticarum i. e. tálium quae solis enuntiatis primari is, nullo adj ecto secundario, constant sufficere videntur ad declarandam structuram earum quae huj us generis in libris de republica reperiuntur. Etsi enim etiam longiores, e quattuor, quinque vel sex et sep tem enuntiatis primar iis solis quae constant, quai es ex Phaedone in diss. I. attuli, fortasse in his libris de republica quoque reperiantur, quae me paulo festinan­

tes legentem fugerint, nihil tarnen novi ad cognoscendam harum periodorum naturam eas afierre puto. Subsistamus igitur paulisper et has longiores consideremus. Sunt eae sane para- tacticae quum simplici particula copulativa singula enuntiata conjungantur; sed orationem earn esse, quam Aristoteles Xé^iv sioo/iívyv vocat non dixerim ; ilia enim in infinitum quasi progredi potest, in his periodis oratio inse condusa et ad finem perducta est; qua in re period!

natura praecipue consistit. Plane enim Aristoteles Khet. III. c. IX. XsȘiv sigou.évyv quam fus am Riccobonus interpretatur ab ea quam zaTsrtTgayi[iévyv ipse, versam R. interpres vocat, distingui!.

Tyv ôs Xé^iv, ait, âváyzy sivai y sigo pévyv zal ты rtvvôért^w [ńav — y zaTsrtTgajTțsâvyv —.

՝H fisv ovv sigoyisvy XsȘig ý agíala srtTÍv. 1HgoôÓTOV Qovgíov yô' ïawgiyç ânóôs^iç. Татту yâg ngÓTsgov fisv ânavisç, vvv ôs ov noXXol удыѵгал. Ліуы ôs sigo/n vy v, y ovôsv ¿'¿si г ¿Ход za»’

аѵтуѵ, âv fiy то ngãyyia Xsyóusvov ТбХеіш»у. Érti t ôs ày ô y ç ôià то ânsigov, то у ад TsXog на vts g ßovXovvai za»ogãv. Hanc autem orationem Aristoteli sigoțvsvyv (angeregte) vocatam, eaiidem esse quam Platonis paratacticam, qualem in exemplis allatis proposuimus, quis unquam putabit? Est ea potius quae Aristoteli dicitur ý sv mgióôoig Xél-tç. Sic enim iile pergit : 41 ¡ilv ovv sïgofiévy туе Xé^suie srtnv yds. Катвбтдауіуіёѵу ôs y sv nsgióôoig. Xéyai ôs ttsqioÔov Xs§iv syovrtav a g % y v zal TsXsvvy v ai ту v za»’ sav ту v, zal ysys»og svgvvotttov. ý ôsïa ôs тоіаѵту zal s.V(ia»ý; : yôsla f.isv ôià то svaVTÍtoç sysív ты атпдаѵты — svyia»yg ôs on svjivy^óvsvioc" tovto ôs, on agi\»/i\ov sysi y sv mgióôoig XsȘig. — 4sï ժճ туѵ nsgíoòov zal ту ôiavoía tstsXsi ыб»аі zal țiy ôiazónTsrt»ai, quod in illis verbis Xé՝§iv syovrta àgyyv zal rsXsvTyv quodammodo jam comprehensum est. Haec enim omnia in mere paratacticis quoque Platonis periodis messe intelliget quisquís vel simplicissimarum unam alteramve accuratius consideraverit.

His interjectis jam ad eas periodos transeamus, quae non mere sunt paratacticae sed mixtae, i. e. quibus aut unum ant plura enuntiata secundaria addita sunt. Harum simplicis- simae sunt eae, quae ex uno enuntiato primario et uno enuntiato secundario constant, quarum exempla afierre supervacaneum est. Itaque ex his quoque talia tantum exempla proponam, quae etsi eiusdem amplioris sínt formáé. Lib. VII. p. 525. b. c: Tlgortyzov ôy то ¡lâtiyția âv sly, (i rXavzMV, voțio»sTyrtai zal mí»siv tovç qéXXoviaç sv ту TtóXsi тшѵ [vsyirtioiv /is»éÇsiv, siti Хоуібnzyv lévai zal za »ámsrt »ai аѵтуд [vy lôiomzõiç, àXX’ տա ç âv sm »sav гуд тыѵ аді-»[тшѵ ([irt տաց a(fizo)V- таі ту voýrtsi аѵгу, ovz шѵуд ovôs тсдабтшд yagiv oiç s^nrógovg у zanyXovç fisXsTÕ)VTaç, аXX svsza TToXéyiov Ts zal аѵтуд ту g ibvyÿ g дабтыѵуд ts ¡isTartigoifÿg ano y sv so sm g sn aXý»siáv ts zal ovrtiav.

Longioris huj us period! ex uno tantum enuntiato primario et uno secundario interposito constantis

schema

7

óiavepopévurv епіЭѵргшѵ vnómeyov xaï pt ya v zyrfyvá uva. I, 1, I. Enuntiatum secundarium interpositum hie ad alteram enuntiati primarii partem pertinet ut in superiore exemplo ad priorem pertinebat.

VII. 532. a. b. 'II óé y¿, [yvó’éyai,] XvGiç те апо гшѵ óeopãiv xaï ретабтуофу апо гшѵ бхгшѵ ént та e'íótoXa xal то фше xaï ex тоѵ хатауеіоѵ eiç то v ýXiov ènávoóoç, xaï èxeï ny à ç pžv та էաճ те xaï фѵта xaï то тоѵ ýXiov (քաշ én aóvvapía ßXéneiV, n yò շ Ot. та év v ó аті фаѵтабрата, еѵтаѵіХа óé nyòç фаѵтабрата -ÍXeÍa xaï Gxiàç гшѵ оѵтшѵ, ¿XX’ ovx егбшХшѵ Gxiàç ói èzéyov toiovtov фштод me nyòç ÿXiov xyíveiv anoGxiaçopévaç, — паба a vry у пуауратеіа тшѵ геуѵшѵ aç ó i ý X í) o p e v таѵтуѵ é’xei ry v óvvapiv xaï іпаѵаушууѵ тоѵ ßtXiiGzov év ipv%ÿ nyòç lyv тоѵ ауібтоѵ év toïç оѵбг

■Э-éav, шепеу тоте тоѵ бафебтатоѵ év бшраи пу'оշ туv тоѵ (favorázó ѵ év тш GmpaToeióeZ те xaï оуатш топш. Schema hoc I, 1,1. Attuli hunc locum jam in anacoluthorum specimine III p. 10., ubi adnotavi nominativum 'H óé ye Хѵбгс x. т. X. mutata period! structura resumi verbis : -rainyv e/ei туѵ óivapiv xaï епаѵаушууѵ x. т. X. Praeterea dura ас difficilis est structura verborum en àóvvapía ßXéneiv, quam recte Schneiderns interpretator py óvvaa&ai ßXéneiv, estque exemplum mirae brevi- tatis loquendi audacisque periodos formandi artis.

Addamus brevem eiusdem formulaeperiodum ut hyperbati, quo et in singulis enuntiatis saepissime et in periodorum structura utitur Plato, semel iterumve mentio fiat. I. 346. c. "Hvuva aya xoivy шфеХоѵѵтаг návTeç oí Őypiovyyoí, óyXov ön xoivÿ uvi тш аѵтш пуосхушреѵог ап èxeívov шфеХоѵѵтаг. 1, I. Logions verborum ordo hic erat: zfqXov aya, oti nàv-reç oï óypiovyyoi xoivÿ тш аѵтш uvi nyoç/ywpévoi an èxeívov шфеХоѵѵтаг туv ¿xféXeiav yv zoivÿ шфеХоѵѵтаг.

Hanc quoque brevem periodum contemplemur IV. 424. e: Ovxovv öne y éÇ a y ՛չ y ç èXéyopsv, Toïç ypt.zéyoïç паібіѵ еѵѵорштеуоѵ evíXvç naióiãç ре&ехтеоѵ աշ nayavópov yiyvopévyç avryç xaï паі0шѵ тогоѵтшѵ èvvópovç те xaï Gnovôaiovç è'§ аѵтшѵ avóyaç av'Sávtoíiai âóvvazov öv;

1, I. Verba öney é§ ayzyç éXéyoytv efficiunt sane enuntiatum secundarium, sed vix id sentimus, (quapropter et hic et alibi Bekkerus ante pronomen relativum signum commatis recte omisit,) unde periódus ad formam priorum ex uno enuntiato primario constantium accedit. Qui sequuntur genitivi et accusativi absolut! etsi enuntiatorum secundariorum loco sunt tarnen pro enuntiatis haber!

nequeunt.

Iám videamus exempla nonnulla periodorum, ex uno quidem enuntiato primario, sed pluribus enuntiatis secundariis constantium. Lib. I. p. 330. c. Ov тог 'évexa yyópyv, [yv ó’ еуш, ] ön рог sóoÇaç ov Gzfóóya ãyanãv та уу-урата. Omissis verbis, quae uncinis inclusa ad periodum non pertinent schema brevis period! hoc est : 1, 2. deest enuntiatum primarium quod ñeque ex praecedentibus ñeque ex sequent! responsione intelligitur, sed revera omissum est тоvг ебтг.

Haec omissio saepe reperitur, estque ex quadam quasi aposiopesi explicanda, voce remissa paullis- per vel retenta, ut nos quoque loquimur : SBejjtoegen id; aber fragte, — weit bu mir baS (Selb nidjt feȘr lieb JU Șaben fcȘeinft. Videamus alium: VIII. 567. a: Ovxovv xaï iva zyýpaza eiçíféyovztç, névyzsç yiyvópevoi, nyòç тш xaíF ypéyav аѵауха^шѵтаг tí vai xaï y izo v аѵтш епгроѵХеѵшбіѵ ; schema rursus hoc : 1,2; deest enuntiatum primarium noXépovç xiveï.

Eiusdem formáé sed longior haec est periódus : VIII. 553. a. b. [f Лу ovv ш0е раХгбта eiç

óXiyayyixòv SX тоѵ тгрохуатгхоѵ èxeívov peraßaXXei; TIuç;\ övav ainov naïç yevópevoç то psv пуштоѵ

СуХог те тоѵ патеуа xaï та èxeívov гуѵу óiorz.y, ёпегта аѵтоѵ lóy tÇaíifvyç птаібаѵта roçney nyòç

ty pau nyòç ту nóXei, xaï exyeavia та те аѵтоѵ xaï ¿аѵтоѵ, у Стуатууубаѵта у тгѵ аХХуѵ peyáXyv

ag/yv agravia, sha się дсбііоиудтѵ s[ins:6Óvia, ßXanmpcsvov vnò бѵхосраѵтшѵ, y àno&avóvta y sxnsoóvra у атс[іш&ёѵта zaï туѵ оіб'саѵ а лаб а ѵ anoßaXovva. Schema 1, 2, 3. Sola secundaria tria enuntiata, ad quae ex superioribus intelligitur primarium : той [israßaXXsc. Kursus animadvertatur multitude participiorum.

Sed aliam periodum eiusdem generis contemplemur : VIII. 557. e: Tó ős pcyőspcíav àváyzyv stvac ág/scv sv таі ту ту tco hi, ¡суд” av y; czavòe ág/scv , iiyåé ai äg/s&ac, sav [су ßovXy, ycyőí noXspcscv поХерсоѵѵтшѵ, piyős sigývyv â/scv тшѵ аХХшѵ а/оѵгшѵ, sav ¡ni] snc&vpcÿ; scgývy;, peyó’ ai, sáv тс; ăg/siv vóiioç ds őcazmXiy у őczá^scv, pcyősv уттоѵ zaï ag/scv xaï ôizáÇscv, sáv аѵтш бос smy, ág’

ov tison scsi a zaï -¡¡ős ïa у loiaviy őca/шуу sv ты падаѵтіха ; schema hoc: 1,1, I, 2, 1,3, I, 4, I, 5, I.

Quinquies singulis interpositis enuntiatis secundariis un um enuntiatum primarium interruptum vel diremtum est.

Similis пес tarnen eiusdem formáé haec est periódus : VII. 537. d. Taira тoívvv ôsýosc as гпебхопоѵѵта, oc âv [іаХсбта тосоѵтос sv аѵтос; dr.ft zac iióvuioi ¡isv sv [іаЭт’цлабі, i.ióvi’ioc д’ sv noXéiigi xai rolę áXXocç voaíiioi;, тоітоѵ; av, snscõáv tá то caz o Via Іту szßaivcaOcv, sx тшѵ пдохдетшѵ Tcoozoiváiisvov się ijsćęovę ts ті[ла; ха&сбтаѵас zac ozonscv, ту тоv őcaXé/s&ac ővvápcsc ßaöavi^oVTa, tíç o [iiiátoi v zac ту; &XXy; alsíJýôsoi; ővvam; ¡itíhéiisvo; sn av то то öv [ist áXy&sía; lévac. Schema I, 1, I, 2, I, 3. Aliam rursus formam periódus habet VII. 540. d. e. ;օ//ացտհտ tisch ту; nóXsd;

ts zac поХстеіа; усу паѵтапабсѵ yycã; $v/à; sigyzévai, àXXà /aXsná [isv, ővvará őé ny xaï оѵх аХХу у s'íoyiac, otáv ос dç àXyíid; срсХобосрос дѵѵабіас y nXsíov; ý si; sv nóXsc ysvåiisvoc тшѵ ¡isv v'vv -ciiiãiv хатаердоѵубыбеѵ , ýyyfíáiisvoi ávsXsv&égov; sïvac zac ovősv’o; aȘiae, t o ős oobòv resol nXsí6TOV nocyöáfisvoc zaï та; ãnò г.оѵтоѵ luiáe, [ііусбіоѵ ős zac ávayzaióiaiov то őízacov, zaï тоі)гы őy vnyosTovvté; is zaï av'govvs; aim дсабхіѵшдубшѵтас туѵ ¿avidv nóXcv. Schema I, 1, 2, 3. Enun­

tiatum primarium antecedit, secundaria omnia sequuntur.

Aliam periodum videamus ubi primarium in medio positum est secundaria partim antecedunt

. VIII. 556.

: O

6

6

ß

XX

6

XX

X

;

ад/ovis; xaï ос âg/óycsvoc, у sv öődv nogsćac;, y sv äXXacc тсбі хосѵшѵіас;, у хата -Этшдса; у хата бтоатсіа;, у §іуспХос ycyvóiisvoi, у ;ѵбтаісытас, у sv аѵтос; tole xcvővvoc; aXXýXov; -ß-sdycsvoc, [cyőajiy та v ту хатасрдоѵ&ѵтас ос névyts; vnò тшѵ пХоѵбсшѵ, aXXà noXXáxc; сб/vò; ãvyg névyç, уХсш- [lévoç, nagaia/ihï; sv [láyy пХоѵб'сш ебхсатдосрухітс, noXXá; i/o vu бадха; áXXotoíae, cőy áaOfiame ts xaï ánogíaç ¡iscítóv, a o’ oïse aim v ov y ý/shíOai zaz/ccç ту 6<jsiśoą nXoviscv rov; toioitove, zaï áXXov áXXoi nagay/éXXscv, otáv idea șv/yiyvoiviai, отс ávőgs; ý [lits (ioc sc6îv ovőév; schema hoc: 1,2, 3,1, 4, 5.

Atque harum periodorum jam satis esto. Addamus aliquot exempla tálium, in quibus plura enuntiata primaria cum pluribus enuntiatis secundariis conjuncta sunt.

VIII. 561. a. b: Zy őy [istá tama ò тосоѵто; oiôsv [lãXXov si; ávayzaíov; у усу àvayxaíov;

yôovà; аѵаХібхшѵ xaï /о ý [iuta xac nóvov; xaï öcaigcßâ;՛ a X X’ sáv svtv/y; y xaï ycy né о a szßaz/svOy aXXá тс xaï ngsoßvtsgo; ysvópcsvo; тov noXXov -Э-ogvßov naosXDóvto; yiéor¡ ts zaiadśęycac тшѵ ёхптбоѵтыѵ xaï тос; snsc6sX!)ov6c ycy oXov savtov svőd si; Ï6ov őy тс хатабтуба; га; yôovà; őcáysc ту падапептоібу asc dęnso Ха/оѵбу туѵ sav iov àcr/yv nagaőcőov;, '¿ш; аѵ лХуоыЭу, zaï a v Հհ; áXXy, oiősiiíav áii¡iá'Qo)v âXX' s'§ сбоѵ гдіеушѵ. schema hoc: I, 1, 2, 3, 4, II, 5, II.

Considérenme alium locum, V, 464, c; rAg ovv ov/, onto Xsyoi, та ts пдоб-Э-sv scgyyjcéva xai

iá vvv Xs/óiitva sn [cãXXov ansg/áÇsTac amove àXyíhvov; cpiXaxa; zac noese pey деабпіеѵ туѵ nóXcv

то ¿[iov òvouáQovia; țjcy то avw аXX * áXXov áXXo, гоѵ petv se; туѵ saviov oïziav sXzovia о тс âv

9 dvvpvai ycoęlę ты v аХХыѵ хтрбабі/аі, го v di elç трѵ èavmv éreçav oi dav, zal yvvalzá те zai naïdaç èréqovç, pdováç те zai aXypdóvaç ep.no covvraç Idícov оѵтыѵ Idíaç, а XX’ évi dó урат t rov olzeíov né oi enl то ai то relvovraç náviaç elç го ô v v mòv ôponaÿ-eïç Xvnpç те zai pdovpç eivai ; I, 1, I, 2, II, 2, II.

ib. 465, c: Tá ye ppv fípizoóim.a тйѵ zazGw ói’ ánqéneiav ózvüi zal Xéyeiv, ыѵ ánpXXaypévoi av elev, zoXazeíaç те пХоѵбіыѵ névpveç, ánoQÍaç те zai aXypdóvaç oda; év naiôoiooifía zai уоррагіо'роі;

dia TQOifijv оіхетыѵ ávayzaíav Ібуоѵбі, та piv daveiçópevoi, та ժտ eÇaçvovpevoi, та ժտ nav тыс noQiríápevoi Հ/épevoi naoà yvvatzáç те zai oizéraç, гаріеѵеіѵ naoadóvreç, оба те, ы ifi Хе, пе(>і avrà zai oïa пабуоѵбі, dpXá те dp zai àyevvp zai ovz áíÇia Xéyeiv. I, 1, I, 2, 3, II. cf. III, p. 399 a.

ovz oída, [ eqpv éycó, ] га; àopovíaç — ауапыѵта: schema hoc: I, II, 1, II. Sub finem асе.

participiorum v né հօ via — ёуоѵта, — пцагтоѵта — ауапыѵта per anacoluthiam pošití sunt loco genitivorum.

Sequantur jam periodi nonnullae e tribus enunț, prim, et nonnullis secund, constantes.

VII. 517. a. Tavir¡v toívvv трѵ tizó va noocantéov апабаѵ toïç épnqooOev Xeyopévoiç, трѵ piv di oil)eov;

ifaivopévpv ed oav tțj to v дебрсотрдіоѵ oizpdei ácfopoiovvva, то ժտ тот nvQCÇ év аѵгр сры; гр тот pXíov dvvápeť грѵ ժտ avio dvâßaGiv zai Հ/éav ты v аѵы гр v elç то v vopiòv iónov rpç Աո՝ ՜հհ; ävodov TiiXeíç o vy àpaoiptiet rpç у éppç èXnídoç, énei dp таѵт,р; émé/vpeîç àzoveiv tieò; dé nov oîdev el аХрЭ-pç оѵба Tvyyávei. Schema hoc: I, II, 1, III, 2.

Addamus aliam eiusdem formáé periodum, in qua celebratam illáin Platonis sententiam de philosophis regnantibus aut regibus philosophantibus legimus, lib. V. 473. d. ’/lav pp, [pv d’éyió,]

p oi ipiXóooipoi ßaoiXevdioCiv év та/ç поХебіѵ p oi ßadiXp; те vvv Xeyópevoi zai dvvádiai сріХобосррбыбі уѵрбіыç те zal izavüc, zai тоvm elç таѵтоѵ ‘Çvp.nédp, dvvapíç те noXrnzp zai qiXoiíoif la, тыѵ ժտ vvv noQivopéviov yioQiç èifi’ èzáreoov ai noXXal срѵбеі; é"§ áváyzpç ànoz.XeidJéodiv, ovz ебті zazGiv navXa, ы cpíXe ГХаѵхыѵ, Tatę nóXedi, dozo') ժտ o v dé гы аѵі/рыпіѵы у évei, ovdè аѵтр р поХітеіа рр поте nçóveQov rfVȚi те elç то dvvaròv zal сры; pXíov láp, pv vvv Хоуш dieXpXvé/ap.ev. Schema hoc: 1, 2, 3, 4, I, II, III, 5.

Sequatur exemplum periodi e quatuor enn. primm. duobusque interjectis sece, constantis, lib. VII. 540. a. b.: уеѵореѵыѵ ժտ пеѵтрхоѵтоѵтыѵ rovç diaoivvt/éviaç zal аоібіеѵбаѵгас navra návrp év epyoię те zal émorppaiç noò; téXoç pdp åzréov, zai dvayzaaiéov ávazXívaviaç грѵ rpç tpvypç avypv elç avro anoßXéipai то пабі сры; na o éհօ v, zal id ó v та; то àyaljòv avió, naçadelypari yoiopévovç ézeívip, zai nóXiv zai Idicóraç zal éavrovç zarazodpelv то v éníXoinov ßiov év pépei èzáfitovç, то piv поХѵ noòç сріХобосріаѵ diarQißovia;, отav ժտ то péQoç pzp, noòç noXnizolç éniiaXainoioovvia; zal

á

Q

X

,

X

XX ’

;,

; aXXovç áel naide,ѵбаѵта; voiovrovç, dvnzai.aXinóviaç rpç nóXeioç cpvXazaç, elç pazáqcov vpOovç ànióvTaç olzetv pvppeía ď avrolç zai -í/voíaç грѵ nóXiv dppooía noielv, éàv zal p í/vé/ía çvvavaiolj, roç daípodiv, ei de pp, còç evdaípooí те zal éhíoiç. schema hoc: I, II, 1, III, IV, 2, IV. Admiranda sane ars, qua participiorum tam apte adhibitorum ope sententiam in unam periodum et unum qonspectum scriptor comprehenderit. Praeterea de structura monuerim infinitivos olzetv — noielv hic loco verbalium adjectivorum olzpréov et noipréov positos esse, quum in illis supra positis azréov zal àvayzaoréov notio verbi det insit, ad quod respiciens Plato infinitivos posuit. Com­

parare quis quodaminodo possit optativos, quos non raro in oratione obliqua infinitivorum loco reperimus. Sed quum in longioribus his periodis propria Platonis dicendi ratio maxime aPpareat, alium quoque locum consideremus, qui sic habet lib. IX. 589. d. e. ”Ебтіѵ ovv orco

շ

ХѵбстеХеІ ex то v t o v m v Xóyov ygvaíov Xagßâvciv «dix ок, cinco то tó vde ti y iy vscai, Xagßavoiv то ßéXncfTOV 'cavcov ты доуНддотаты ; g $1 gèv Xaßiav -/ovalov viòv g Hvyacéga ždovXovTO, хаі таѵт tlę аудіыѵ те хаі хахыѵ avdgâiv, оѵх аѵ аѵсы еХѵбітсХеі ovó * av падло Հ v èni тоѵты Xagßâvsiv. el dè то 'eavcov Неіотатоѵ vico ты аНеытата» те хаі діадытаты dovXovcai хаі ggdèv eXeeï, оѵх ада аЭ-Xióç ебп хаі поХѵ епі deivocéggj о XX Эды ygvffòv ծ око dozei g ’ЕдкрѵХд em ту то v ávdgóç ipv/ß WV o g go v deíagévg. Schema hoc: I, 1, 2, II, 3, II, 4, 5, III, IV. Hic si quis duas periodos conjuncías esse putare malit ita ut prior verbis ты до/Нддосасы liniatur, altera е tribus sequentibus enuntiatis primariis constet etsi non repugnabo, ego unam esse dixerim.

Sequatur locus ex quinque enuntiatis primariis constans lib. VI. 498. b : I lav тоѵѵаѵтіоѵ gsigáxia piv ovca хаі naldac geigaziádg naidsíav хаі (piXoffoipíav geca/sigięsiiHai, тыѵ те быдатыѵ, ev ы ßXaöTavei те хаі àdgovcai, ev gáXa èmgeXelß&at, vnggeaíav cpiXoaocpíq хтыдеѵоѵс՛ ngoiovOgç dè tgç gXixíaç ev r¡ g ibv՜/ց теХеоѵбНаі ад/етаі, елссеіѵеіѵ та êxeívgç yvgváffia՛ о cav de Xgyg gív g gai gg, поХітіхыѵ dè хаі бтдатеіыѵ szi.òç уіуѵдтаі, соте gdg àiyécovç végsői)ai хаі ggdèv аХХо ngánsiv, о ci gg nágsgyov, тоvç géXXovcaç tvdaigóvoK ріыпебНаі хаі теХеѵтдбаѵтад ты ßlgj ты ßsßiaigévg) тдѵ szel gol gav smifcýcíeiv лдепоѵбаѵ. Schema hoc: I, II, 1, 2, II, III, 3, III, 4, 5, IV, V.

Sex enuntiata primaria habet haec periódus lib. VI. 508. e: Тоѵто тоіѵѵѵ то тдѵ аХд Hsiav nagé'/ov colę yiyvoKízogévotç хаі ты уіуѵаібх.оѵті тдѵ dvvagiv anod id i) ѵ cg v то v ãyaHov idea v (pá Hl elvai, alcíav ď ènuícgggç оѵбаѵ хаі àXgHeíaq coç уіуѵыбходеѵдд giv diavoov, оѵты dè хаХыѵ ágif océgorv оѵтыѵ, уѵаібеы? те хаі á.Xgíhiaç, áXXo xai xáXXiov en тоѵтыѵ gyovgevoç aireo o o Voie дудбеі՛ спібедддѵ dè хаі âXg&eiav, ãç neg szel <paiç те хаі огріѵ gXioeidg ger ѵ о gięci ѵ ó g Hó v, é¡ Хю v dè дусІбНаі оѵх о о Цок syci, оѵты хаі еѵтаѵНа aya Hotid'g gèv vogtęeiv таѵт agi/отe да. d g Hó V, áyaHòv dè дусІбНаі ònócegov аѵсыѵ оѵх ògHóv, à XX’ èci gei'QóvoK cigrgéov tg v rov áyaHov cíiv. Schema hoc: I, II, III, IV, 1, 2, IV, V, VI. Ex totidem enuntiatis primariis, itemque duobus ex enuntiatis secundariis constat periódus lib. VIII. p. 545, b: inde a verbis ~Лд ovv ыбпед gg’&ágcHa év так noXiceíaiç — usque ad verba Iza v oi хдітаі уеѵсаНаі.

Sunt fere hae periodi mere paratacticae. Addamus etiam ex septem et aliam ex octo enuntiatis primariis constantem periodum, quales ex Phaedone quo que attuli.

Lib. VIII. 560. c: Pig’ ovv ov náXiv те. eiç èzeívovç тоvç Аытосрауоѵд еХНыѵ даѵедок začo izei-, хаі èàv nag’ оіхеіыѵ cię ßogHsta ты cpeidioXõj аѵтоѵ тде ipvygç ácpizvgcat, хХдбаѵтес oi ãXaÇóveç Xóyoi èzelvoi ток тov ßatiiXizov ce.í/o vç ev аѵсы nvXaç övre av cg v cg v Çvgga/íav падіабіѵ, ovce ngéßßeig ngeaßvcégoiv Xóyovç ídiiacáv sicdéyovcai, aveoí те хдатоѵбі gayógevoi, хаі тдѵ gèv aidai gXiHiógca õvogáÇovTSç ыЭоѵбіѵ s'Çoj асід.ок ipvyáda, быердобѵѵдѵ dè ávavdgíav zaXovvcéç те xai ngongXaxliovceç è.zßâXXovfii, gscgióigca dè xai хобдіаѵ danávgv ак àygoixíav xai áveXevHsgíav оѵбаѵ neíHovceç vnegogí&vai дета тсоХХыѵ xai аѵыіреХыѵ стНѵдіыѵ.

Schema hoc: I, 1, II, III, IV, V, VI, VII. ünum tantum enuntiatum secundarium inest quod est iitteris diductis a me significatum. — Lib. IX. 585 extr.: Oi ада (рдоѵдбеыс xai agevgç áneigoi, сѵы/íaiç dè xai colç toiovtoiç aei Çvvôvccç, хаты, a>ç eoixe, xai géygi náXiv ngoç cd gecaÇv ipégovcal те хаі та ing лХаѵыѵтаі dià ßlov, vnegßâvceg dè тоѵто ngòç то аХдЭок аѵш ovce avéßXeipav лылоте ovce gvé/Hgßav, ovdè тov owoc ты о ѵті епХддыНдбаѵ, ovdè ßeßaiov те xai z a Ha gä ç gdovge еуеѵбаѵто, aXXá ßoGzggâwv díz.gv хаты asi ßXénovceg xai xezvipócsç ele y g v xai się coanśęaę ßööxovcai

■/ogca'Qógevoi zai d’ /evovтед, хаі еѵеха тдд тоѵтыѵ nXeove'Çiaç Xazi;í֊g>V'isç хаі zvgiccovieg áXXgXovç

бі dg golę zégaal те xai ònXalç ánoznwvaoi di ánXgijiíav, áte ov/l coíç ovffiv ovdè rò ôv ovdè rò

и créyov ¿аѵтыѵ ліилЛаѵпс. Schema hoc: I, 1, I, II, III, IV՜, V, VI, VII, VIII. Attuli haee exempla, ut intelligatur, ne in libris de republica quideni structuram peri odor um mere paratacti­

carum nimis raro reperiri.

Ad finem harum formarum pervenisse videmur ; vix enim crediderim me quamvis paulo festinan tiu s legentem longiores huius generis periodos fugisse.

Transeamus igitur ad proximam formam, in qua praeter enuntiata secundaria primi ordinis, unum alterumve sec un di quoque ordinis reperitur, et a simplicioribus huius formae exemplis incipiarnus. Lib. VIII. p. 516, c: Tifiaï òí zai snaivoi si nvtç avvoïç yGav тотs naq aXXýXoiv xaï yéqa ты o'Svîmtu xa^oqõmi tu naqióvia, xaï irvyiiovtíovn fiáXiGra ő G a tí nqórsqa аѵтыѵ xaï vGrsqa sltoíXsi xaï à ¡i « /го o í v í о' Oui, xaï $х тоѵтыѵ ôy бѵѵатытата ãnofiavvsvofiévqy то fiéXXov yȘsiv, ôoztîç av avii)v sníXiVfiynx&ç, аѵтыѵ syiiv xai țyXovv iove, naq’ ézdvoiç ii/ioifiévovç ts xaï svôvvaGisvovraç, у то тоѵ 'Ofiýqov аѵ пsnov&évai xaï Gtfóöqa ßovXsG&ai snáqovqov sávra -iXyrsvéfisv аХХы âvôqï naq’ axXýqqi xaï òriovv âv nsnov&évai fiãXXov y sxsïvd ts ôo'Sá’ýiv xaï sxsívsoç LyV Schema period! hoc est: 1, a, 1,1. Enuntiatum secundarium secund! ordinis, quod litteris diductis significan! enuntiato secundario primi ordinis interj ectum una cum hoc antepositum est enuntiato primario, quod inde a verbis ôoxsïç âv x. t. X. incipit et ad finem usque period! continuator.

Addamus aliud exemplum huius formae: VI. 510, c: olfiai yáq as sîâtvai on oï nsqï iàç ysafisrqiaç ts xaï XoyiGfiovç xaï là toi «via nqayfiarsvófisvoi, vno&éfisvoi tó ts nsqirróv xaï то à quo V xai та ó/ý fiara xaï уыѵіыѵ то ma siói] xaï àXXa тоѵтыѵ àôsZqà xa&’ sxáoryv fisOoôov, таѵта [vsv ыс siôóisç, noiyoáfitvoi vno&sGsiç avia, ovôéva Xóyov oins avvoïç oins âXXoïç sn â'ȘiovGi nsqï аѵтыѵ ôiôóvai ыс тгavii ipavsqcóv, sx тоѵтыѵ Ժ’ àqyóiisvoi та Xoinà yôy ôisÇióvrsç isXsviÜGiv ô/ioXoyovfiévo>ç sm тоѵто, оѵ âv snï Gzéxpiv öqfiyGuiGiv. Schema hoc: I, 1, 2, a. Postrema tantum verba sunt enuntiatum sec. secund! ordinis; fieri enim non poterat ut, quemadmodum multa ilia, quae antecedunt participio vel infinitivo, quod dicendum erat exprimeretur.

Lib. II. 365. а: Таѵта navra тоіаѵта xaï то Gavia Xsyófisva âqsiÿç néqi xaï xax.íaç, ок àviXqoinoi xaï t)toï nsqï aína s'yovGi nuÿç, ri olófis&a âxovovGaç vioiv ipvyàç noiiïv, ÖGoi svtpvsîç xaï ïxavoï snï navra та Xsyófisva ыс nsq smnrófisvoi, GvXXoyiGaGÜai s'§ аѵтыѵ по ïó ç т t ç âv ыѵ xaï ny noqsv&sïç тоѵ ßiov ы ç âqiGia őiéX-ÍXoi. Schema hoc: I, 1, I, 2, a. Propter hyper­

baton praecipue adscripsi locum; omnia enim inde a verbis Таѵта navra usque ad niiÿç pendent, ex participio àxovovcaç in enuntiato quod sequitur primarium. Conferatur etiam lib. VIII. p. 548. a.

inde a verbis : 3Eni&vfiyiaï ös ys usque ad noXXà âv ôanavüvio, quae periódus item ex uno tantum enuntiato primario, duobus secundariis primi, uno secund! ordinis constat.

Sequatur alia periódus, in qua unum enunt. primarium, tria sec. primi, unum secund!

ordinis insunt: lib. VIII, 545, a: ”Aq’ ovv ró fisra тоѵто ôiiréov rove ysíqovç, тоѵ (f iXóvsixóv ts xaï (fiXóriflov, хата lyv Аахыѵіхуѵ sсыта noXivsíavxaï öXiyaqyixöv av xai ôyfioxqauxàv xaï rov ivqavvixóv, iva тоѵ âôixanaiov iòóvtsç âvn&üfisv ты öixaiorárq) xaï yfiïv rsXéa ý Gxétpiç y, лыс TT ors ý âxqaioç ô ixaioGvvy nqoç âôixiav ту V âxqavov sysi svôa ifioviaç rs néqi тоѵ syovroç xaï a Հ> Ź i ó тут о ç, 'iva y (~)qaGVfiáyqi nsiíXófisvoi öiovxoifjtv âôixiav y ты vvv n qoifaivofiévqi Xôyu) ôixaioGvvyv; Schema est hoc: I, 1, 2, a, 3.

En paullo longiorem ex uno enuntiato primario, quinque enunțiatis sec. primi, uno secund!

urdiniș constantem periodum. VIII. p. 565. e. TAq’ ovv оѵты xaï oç âv ôýfiov nqosçoîç, Xaßmv

Gtfóâqa nti'àôutvov óyXov, fiy ânÓGyyrai sfupvXíov aifiaroç, àXX’ ãôízoiç snainiáfisvoç оІа ôy

(рііоѵбіѵ, sîç óizaçyQia ауыѵ ¡uairfovy, ßiov àvÓQÒç ճդavițmv, уіоітту те zaï соріаті аѵобіы ysvópievoç rpóvov Çvyyevovç, zaï <хѵ0(>у1ату zaï ànoznvv vy zaï ѵлобуріаіѵу уцейѵ те ànozonàç zaï yÿç ávaóa6¡róv, aqa ты тоюѵты àváyzy óy то {лета тоѵто zaï сіцмотаі у апоіыіеѵаі ѵ лò т&ѵ еу&^ыѵ у TVQaweïv zaï Іѵхы е§ àvíJoornov уеѵебО-аі. Schema hoc: I, 1, 2, a, 2, 3, 4, 5, I. Particula interrogativa aça initio totius period! posita, sub finem repetitur ; àváyzy zaï еіцаотаі pro uno enuntiato habenda sunt. cf. IV. 421. b. c. бхетттеоѵ ovv ndveoov — ¡rsTalapißavsiv svóai/TOVÍaç.

Schema hoc est: I, 1, a, 2, b, 3, c, 4, 5, d.

Addamus periodum breviorem, in qua praeter enunț, prim, et quatuor sece, primi ordinis quatuor item secund! ordinis insunt: lib. VII. 538. e. [Ti ovv, yv ó’ eyar, ] отаѵ тоѵ оѵтыд еуоѵта sill о ѵ ергигтуріа SQytai ті sei то zalov, zaï ánozQivá¡ievov, о тоѵ ѵорюО-етоѵ yzovsv, eÇeléyyy ó lóyoç, zaï nolláziç zaï nollayÿ éléyycov el; óó'§av zavaßâly, ы ç тоѵто ovóív ¡lãllov zalòv y аібу^оѵ, zaï neçï óizaíov (àçaviwç zaï àya&ov, zaï a piáliça yyev év Ti¡iy, ¡лета тоѵто tí olei поіубеіѵ аѵгоѵ jtqoç avia прус те нем zaï ntiOaoyictc; schema hoc est: 1, a, 2, b, 2,

3, c, 4, d, I.

Consideremus, antequam progrediamur, locum eiusdem formáé memorabilem ob anaco- luthon omnium si ita dicere licet audaciśsimum, quam ob causam eum jam in Änacoluthorum

„specimine I. p. 35. attuli. Beperitur libro VIII. p. 549. c. et sic habet : [Пу óý, erp у, уіуѵетаі ; J 1 Отаѵ, [yv ó’ еуы, ] nоьпоѵ ¡леѵ vyç ¡lyioòç âzovy àyíloirévyç оті оѵ тыѵ аоуоѵтмѵ аѵту ò аѵуд eçi, zaï ¿lanov'TÎvyç őrá таѵта èv Tatę álla t g yvvaíSív, епеіта ó o or бу g ¡лу rírfóôoa л f ol yoýiiaca anovóá- Çovia ¡луде payó ¡revov zaï loióooovpevov lóią те êv órzaçyoíotc zaï óypiooią, àllà òaíióuoK iтаѵта та тоіаѵта (f ¿(¡ovca՛ zaï еаѵты ¡л,tv тоѵ vo v v nçoçéyovva àsï aï (ŕ íl á vy таг, eaviyv ժտ ¡луге návv ті[лыѵта ¡луте атціа^оѵта- 呧 апаѵгыѵ тоѵтыѵ àyílopévyç те, zaï ley о ó бус ок àvavógóç те аѵ ты о пату о zaï líav àveipiévoç, zaï alla óy оба zaï oïa (рііоѵбіѵ aï yvvaïzeç л col гыѵ тоюѵтыѵ v¡ivetv.

Schema hoc est: 1, a, 1, 2, 1, b, 1, c. Enuntiatum primarium ex superiori interrogatione intelligitur : уіуѵетаі. Conjunctivus аІбЭаѵутш positus, quasi e particula отаѵ pendeat locum participii ai б ü-avo ¡л év y g obtinet quod, ut ceteri participiorum genitiv!, penderet ex verbo ázovy.

Sed cum duri jam satis inesset in structura : azovy — elaTTOVp/évyç, — ó otó бус, pro eo quod sequi debebat, aiöä-avopiévyg in verbum finitum' scriptor transiit аіб&аѵутаі, quasi, ut jam dixi, e particula отаѵ penderet.

In omnibus quas hucusque attuli periodis huius formae unum tantum inerat enunt. prima­

rium. Addam jam aliquot exempla tálium, in quibus plura insunt enunt. primaria. Lib. VIII.

p. 561. b. c: Kaï lóyov y, [yv Ժ' еуы,] alyäy оѵ nooçòtyójievoç óvót naçieïg etc то rfoovorоѵ, sáv Tig léyy ок aï ¡леѵ еібі тыѵ zaloiv те zaï áyaí/óív iniíh'iMÓn ýóovaí, aï ժտ тотѵ л o vy o ó) v, zaï Tag

¡ліѵ yoy en nyóeveiv zaï тіріаѵ гас ժտ zoláÇeiv те zaï óovlov6&aľ áll’ ev тсабі тоѵто iç á v аѵ ev ti те, zaï òpioíag դ у б i v апабад eivai zaï тірьутеад s§ ібоѵ. Schema hoc est: I, 1, a, b, II, Ш Primi enuntiati primarii verbum finitum deest et ex superiori periodo intelligitur óiáyei, cui participiu nQogósyó¡ievog et nayitíg adjuncta sunt ad quae seqq. éáv ne léyy z. т. I. adnectuntur. In his exemplis enuntiata primaria litteris diductis significavi.

Conferamus alium locum, lib. V. p. 471. c: ’Hila yap> ¡лоі óozetg, ы SorzQaTtç, èáv тід боі

та тоіаѵта ел послу léyeiv, ovóé.n оте ¡лѵубЭ-убеб&аі о év ты л о о б!I e ѵ паооібарлѵод návia таѵта

eïoyzaç, то óig óvvату аѵту ý поіітеіа yevéoíhxi zaï тіѵа теклоv поте ôѵvary" entí оті ye, ei yévoiTo,

návT ăv eîy áyaí)a nólei y yévoiw, zaï ä бѵ naoaltínetg еуы léyor, оті zaï vote nolepiíoig äoig âv

13 pdyoivio ты ïjziOra ànoXsinsiv dXXijXovç, yiyvdiOzovTÉç те xai àvaxaXovvrsç таѵта тсс оѵората śaviovç, àâsXcf ove, naréyaç, mete" si ős xai то &r¡Xv бѵбтуатгѵоіто, sits xai sv ту аѵríj túÇsi s'íts xài őni6&sv smтгтауріѵоѵ, ipoßmv те svs-za rotę sydpoïç xai sï тготе tiç aváyz-r¡ ßoijä-siac yévoiro, old’ ou таѵтт]

apayoi ăv sïsv. Schema hoc est: I, 1, I, 2, a, b" II, 3, c, 3, d, e, II, 4՜ 5, f, IV, b.

Addatur lib. VII. p. 515. c: —zó nsi őr], \t¡v ô’ s y ai, ] аѵтоѵѵ Хѵбіѵ те xai іабіѵ тмѵ те ősOpmv xai tî) q âipyoovvijç , oïa tiç âv sii¡, si (fvosi roiáős '§vpßaivoi aviotç՝ ónóis tiç XviXsii] xai aVayxáÇoiTO s&xíipvrpç àvioraOÍXaí те xai nsoiáysiv то V avysva z ai ßaöi'Qsiv zai nyòç то rfôiç avaßXénsiv, návta ős таѵта попы ѵ а Ху ot те xai діа rdç paypapvyàç adwaroï хаЭ-oyãv szstva ыѵ готе rdç Oxiàç sm ya, tí ăv o’ísi, аѵтоѵ stnsiv, sï tiç аѵтм Xéyoi őrt готе psv śd>ya ipXvayíaç, v v v ժտ pãXXóv ті

syyvrsyt

»

XX

TST

É

&

ßX

,

՝

¡

'

паутоѵтыѵ dsixvvç аѵтаі ãvayzdçoi ¿o ond v ánozyívso'Xai, ő ti s би v ; о iz oïsi avio V dnoysïv те av xai ¡¡ysïo&ai та tóts ò у d) psv а aXrpXixnspa r¡ та vvv ősizvvpsva ; Schema hoc: I, 1. a- 2, 3, 4, 5, b, II, 6, c, d, 7, e՛ III. Considerei ali quis accuratius hane et quam proxime posui periodum, quasque longiores alias jam attulimus, ut inteliigat quam apte Plato cogitationum multitudinem in unam sententiam et periodum comprehenderit, quod supra jam in alio simpliciore periodorum genere monui. Multa sane insunt enuntiata secundaria primi et secund! ordinis, et tarnen omnia ad intel- ligendum facilia.

Videamus iám periodum eiusdem formáé, in qua praeter multa secundaria primi et secund!

ordinis enuntiata quatuor insunt primaria. Lib. I. p. 354. b. c. [Taina d-í¡ боі, š<frt, d>

Edzyarsç, sioriáoOm sv rote Bsvdidsíoiç. 'Yпо боѵ ys, ijv ď syd>, d> Ѳуабѵра/տ, snsidý poi nyãoç sysvov zai yaXsnaívmv іпаѵбы. ] o v pévvoi xaXâiç ys sioriapai, őt spavtóv, а XX’ ov did б é՛ á XX’

mç nsy oi Xíyvoi rov asi nayatpsyopévov änoysvovrai àonaçovisç, nyiv rov nyoiíyov psryímç апоХаѵбаі, xai syd poi ô o z ы ovты, nyiv о то прштоѵ sozonovpsv svystv, то őíxaiov ő rt пот ебтіѵ, àipspsvoç szsívov ôypŤjOai sni то OzśipaO&ai nsyi аѵтоѵ sirs zazía sits xai d p, a.'H a sirs Oo'fía zai apsíd], zai spnsoóvToc av vOrsyov Xóyov on XvOiTsXéOrsyov Հ a drzí а тr¡c ôizaioOvvyç, ovz d ոտ Oyó p r¡ v то pi] ovz.

sni тоѵто sXtJsïv an sxsívov, oiç те p,oi vv vi yéyovsv sx rov öiaXóyov pijősv sldévai• onórs у ау то ôíxaiov pii] oída ő տՕս, буоХу si б o pai sirs apsíd] tiç оѵба Tvyyávsi sirs xai ov, xai norsyov ó s/ыѵ avui ovz svàatpmv soiiv Հ svâaipmv. Schema hoc: I, II, 1, a, II, 2, b, 2, II, 3, III, 4, III, 5, 6, d, IV, 7, 8. cf. III. 413. d. e: Ovzovv — zai lyiiov sïdovç— ууцбірытатос sir¡. Schema hoc : I, II, 1, a, III, П , 2, 3, IV, 4. cf. II. p. 358. e—; 359. b: Jlsipvxsvai yày ԺՀ ірабі то pív àdizstv dya&óv,

— paívsoiXai y dp dv. Schema hoc: I, II, 1, a, 1, b. III, IV, 2, IV, 3, V, VI, VII.

Porro nobis progrediendum et periódus addenda est in qua praeter enuntiata sec. primi et secund! ordinis quinque primaria insunt unde satis longa haec periódus facta est. Lib. IX.

574. d. e: Tí ô’, огаѵ d-y та naryòç zai pipyòç sniXsíni] то v тоюѵтоѵ, поХѵ ős r¡ór¡ çvvsiXsypívov sv аѵтм r¡ то гы v ijőovdiv Opryvoç, ov путтоѵ psv oizíaç tivoç s if dip svai то'ѵуоѵ r¡ rivoç dips v v zu» у iÓvtoç rov ipavíov, psia ős таѵта ísyóv ti v տա zo y ý б s i; xai sv тоѵто iç ői] ndoiv, dç náXai sly s dó^aç sx natdòç nsyi zaXdw те zai aioyymv, rdç ôizaíaç noiovpévaç aï v srnou sx ôovXsíaç XsXvpévai, őoyvipoyovoai то v ’Еуыта, z у ат p о о ѵ о і psv’ sxsívov; aï nyórsyov psv ovay sXvovto sv ѵпѵм, őrs rjv avròç su vno vópoiç те xai патуі ôtjpoxyarovpsvoç sv šavcdr тvyavvsv&siç ős vnò "Eymroç, oîoç dXiyáxiç syíyvsTO övay, vnay toiovtoç asi ysvópsvoç, ov té tivoç ipóvov ősivov aiféísrai осте ßydpaioq ovr’ syyov, dXXd Tvyavvixdç sv аѵтм ò 'Eyaiç sv náoij ávayyía zai ¿vopíqc Qd>v, års avròç ыѵ póvayyoç, rov syovrá те аѵтоѵ mç nsy nóXiv ä i sni пабаѵ тóXpav õTsv аѵтоѵ те xai тоѵ nsy) аѵтоѵ Tâyvßov

3

íkgéiliei, ròv (ièv sȘov'kev elçekrikvíkÓTa село xaxrjç ò(iikíaç, то v Ժ’ ivó o &tv ѵло тыѵ аѵтыѵ то ó леи ѵ хае

¿avrov ¿veilevra zai ёкеѵУ-едыУ-ёѵта. \Հ ov % ovroç ò ßioc гоѵ тоіоѵтоѵд] Schema hoc : I, 1, 2, I, II, III, 3, III, 4, a, IV, 5, IV, V, 6.

Pertinet hue locus, quern jam in Anacoluthorum specimine III. p. 4. attuli, in lib. I. p.

352. b. c, qui sic habet : "On (lev yàq xai a о (portego i xai áfieívovc zai дѵѵатытедоі ngátteiv oí öízaioi cpaívovrai, oí öt aöixoi ov ô tv л gá tiéi v (itr1 àkkgkoiv oloi те, okká cit] xai ovç cpațiev eqqotiiévoiç л oi лоте те (itr аккдкыѵ xoivîj nqațai áôíxovç ovraç, тоѵто ov лаѵталабіѵ áXq&èç key о (it ѵ oí’ у ce о av алеіуоѵто akkýkuv zopiiöi] ovveç áöixoi, akkà örjkov őri evîp тес avroïç öixaioavv-t], r¡avvovc елоіеі (lr¡ roi xai akkýkovc ye xai eep ovç jjetfav a fia aôixeïv, ôi ՛ ijv engasar, o" Q ¡i t¡ ci a v ժտ елі та äöiza áöixía t](ii(ióy!Jt]goi ovreç, елеі оі ye лаіллоѵцдоі zai текеыс áöizoi те k to) ç еібі xai лдаг- teiv aövvaroi' ravra (lev ovv őri ovtotç eyei (іаѵ&аѵы, à Xk’ ov% àç бѵ то лдыіоѵ êríikeao.

Memorabilis locus est collocatione enuntiatorum, quae ex hoc eins schemate elucet: 1, a, 2, [II, III, 3, b, 3, c, IV, 4,] 5, I, 6. Enuntiatum pri marin in, unde quae antecedunt omnia pendent: (іаѵ&аѵы, cum enuntiato secundario, quod cum eo cohaeret ravra (iiv оте оѵгыс eyei ad finem totius period!

rejectum est, verba autem ov y ág av dneiyovio — 7¡(iipió%kh¡goi ovreç, ut unci indicant parenthetice in terp osita sunt, ut Anacoluthi praeter repetitionem verborum varra (tiv orv őri оѵгыс eyei nihil insit. cf. Ill, 401. b: 'Ag ovv rotę лоіг/iaïç — сіу orca. Schema hoc: I, II, III, IV, V, 1, V, 2, a, 3.

Jam huius quoque generis periodorum satis esse puto allatum, cum hand facile vel longiores, i. e. pluribus enuntiatis primariis et secundariis primi secundique ordinis constantes vel magis con- strictae et impeditae ( хатебдаріріёѵаі ) reperiantur, et si forte reperiantur, ad ipsam rem nihil inde novi accessurum videatur. Ad proximum genus igitur nobis progrediendum est, ad eas periodos, in quibus etiam tertii ordinis enuntiata secundaria reperiuntur. Ex Phaedone in prioré disser- tatione omnes attuli, quae in eo dialogo reperiuntur. Omnino eae non sunt multae, nonnullas tarnen ex his de republica libris afíeram. Velüt lib. VIII. p. 544. а: тыѵ ժտ коілыѵ локітеіыѵ ecprytâa, ыс iivijjiovtóo), retraça ti öt] eivai, ыѵ xai леді kóyov ä'Siov e’ít¡ eyeiv xai iötív аѵтыѵ та ацадткціага xai rovç èzeívaiç av Òijoíovç , iva л ce vtac avi ovç lôóvreç, xai 0(іоХоуцба(іеѵоі rov agiGtov xai ròv xáziôrov avöga, ёлібхеграіріеУ-а, ei ò ágidroç svôaipiovéGvavoç zai o záziGroç a&Xidtraroç, Հ akkcaç eyei. Diductis litteris enuntiata secundaria tertii ordinis notavi; Schema brevis periodi hoc est: I, 1, I, 2, 3, a, a, ß.

E

: L

. VIII. 549,

: O

U

,

’ ¿

՛),

êvíore ká Од се лдод rovç vïeïç roiavra XéyovGiv, oí ôozovweç ervoi eivai, zai êàv riva 'iöoiGiv Հ oepeikovra /qr](iara, ы (ir¡ tnť^égyeiai ó ласк]о, րլ ո rikko döixovvra, öiaxekevovrai олыс, елеі0ссѵ á vi] o y évr¡vai, те (icnq-i] Gerai návraç rovç тоюѵтоѵс xai àvi]g fiãkXov tarai rov naigóç.

Schema hoc: I, 1, a, a, a, 2, b, ß, b, c. cf. Ill, 414. d. e. [Леуы ԺՀ,] zai roi ovx oiöa — — öiavoeioOai. Schema hoc : (I) II, 1,2, a, a, a, b, ß, b, c, d, y, e.

Consideretur alius locus, lib. IX. 577. a. b. el ovv oioí(ir¡v öeiv èxeívov návraç îjfièeç àxoveiv,

rov öv varov [itv zgïvai, gvvqrxtjxótoç ժտ êv ты аѵты xai nagayeyovóroç ev re ratę хат oixíav nqâ'ȘeOiv,

áç лqòç èxáatovç rovç olxeíovç s%st, êv oiç (lákiGva yvfivòç ãv õcpO-eíq rîqç rgayixT]Ç axevîjç,

xai êv av voie ôrpuoaíoiç zivôvvoiç‘ zai ravra návra lôóvta xekevoipn eçayyékkeiv лыс eyei evôaifiovíaç

zai aOkióvqroç ò ivqavvoç лqòç rovç ¿ekkorç. ^OgOótar av, ¿cpt¡, xai ravra лдохакоіо.] Apodosis,

i. e. enuntiatum primarium e responso intelligendum est: ад' ovx ògOãtç âv лagaxakoí(ir¡v-, Schema

igitur hoc est: 1, a, a, 1, 2, b.

15 Porro ib. 584. e: Qavpàçoiç Sv ovv si xai аЛеідоі aXijDeíaç леді лоХХыѵ те аХХыѵ pi¡

vyisîç őó'iac ¿7„ov<ji, nqác те póovryv xai Хѵлрѵ xai то рега'іѵ тоѵтыѵ оѵты діахеіѵтаі, ¿>çts őt a v p t v елі то Хѵлрдоѵ діедыѵтаі, àXpD-պ те оіоѵтаі xai ты оѵті Хѵлоѵѵтаі, отаѵ őí ало Хѵлтр елі то рета^ѵ, 6<páőga pív оіоѵтаі nqòç лХрдыбеі те хаі pőovy уіуѵеб/іаі, &ç лед őí nqòç péXav ipaiòv ano6xonovvveç алеідіа Xsvxov, хаі лоск го аХѵпоѵ оѵты Хѵлгр âg:oqã)VTSç ántiqía pôovïjç алатыѵтаі;

Schema hoc est: I, 1, 2, a, a, a, b, ß, c, d.

Lib. VIII. 558. a. b. 'H őí бѵууѵырр xai о vő’ олокгюѵѵ бріхдоХоуіа avTÏjç, âXXâ xataipqôvrpiç ыѵ rjijuîç sXéyopev ôepvvvovTsç, ove ipv лоХіѴ (pzíÇoptv, ок ei p p tiç ѵле q ßeßXppévpv <f v <> i v s;ՀՕ1, o v лот âv yévoiTO àvpq âyaDóç, el pp naïç ճ> v evD-vç naíçoi ev xaXoZç хаі елітудеѵоі та тоіаѵта ла Vта, — ooç реуаХолделак хаталатрбаб’ алаѵта таѵта ойóèv cpqoVTÍçei, e‘§ олоіыѵ av tic. елітрдеѵратыѵ елі та лоХіихм Іыѵ лдатту, aXXà тіра, sáv gr¡ pávov sv v ov ç siv ai ты nXpDst.

Լ/lá v v y, í'qp, ysvvaía.\ Schema hoc: I, 1, a, b, a, b, ß, у, 2, c, 3, d. Verbum finitum enuntiati primarii addendum est rursus e responsione : ov yevvaia ебтіѵ;

Lib. IX. p. 571. e. ‘Отаѵ óé ye, olpai, vyisivòiç tiç syp avio v xai боіддоѵок , хаі się то v ѵлѵоѵ ïp то Хоуібтіхоѵ pív èyeíqaç èaviov xai èônáoaç Хоуыѵ хаХыѵ хаі бхгіреыѵ՛, się бѵѵѵоіаѵ avtòç аѵты áifixópsvoç, то еліЭѵрртіхоѵ ős pipe tv ó eia óovç pipe лХрброѵр, блок âv xoippDp xai pp ладеур 'ioqvßov ты ßeXviOTCp yaïqov p Хѵлоѵреѵоѵ, àXX’ sã avió ха У аѵто pávov xaDaqòv бхольѵѵ xai òqéys6Í)ai то v aioDávs.cíDai o pi] ol ósv, i¡ ті тыѵ угуоѵотыѵ р оѵтыѵ р хаі реХХоѵтыѵ, о'каѵток őí хаі то Dvposióíç ngavvaç xai pi¡ тібіѵ sïç ôqyàç eXD-ыѵ xexivppévoi ты Игры xaDsvőp, аXX’

p6vyá6aç pív ты ővo siót], то тдітоѵ őí xivpüaç sv ы то g q o v siv еууіуѵетаі, отток аѵалаѵграі, оІбУ ősi tpç т aXpDsíaç еѵ ты тоіоѵты раХібта алтетаі хаі рхібга ладаѵороі tots aí oipsiç іраѵта- țovTai тыѵ еѵѵлѵіыѵ. Schema hoc est: 1, 2, a, b, c, a, d, e, ß, e, I, 3, 4.

Pertinet hue locus e lib. VI. ,p. 493. a. b. c, in quo item un um tantum enuntiațum primarium inest. Legitur is lib. VI. p. 493. a. b. c. Լ'Eu тоіѵѵѵ боі, рѵ ő* еуы, лqòç tovtoiç xai tÓŐs àoçáioi. То лоіоѵ ; | ”.Ехабтос тыѵ рібі/адѵоѵѵгыѵ ідіытыѵ, ovç őp оѵтоі 6ogi6vâç хаХоѵбі хаі ãvTiTéyvovç руоѵѵтаі, рр аХХа naiőeveiv р таѵта та тыѵ лоХХыѵ őóypaia, « óoçáçovOiv отаѵ аі/доібЭ-ыбі, хаі 60(fíav таѵтрѵ хаХеіѵ, otáv лед âv si D-géppavoç psyáXov хаі ібуѵдоѵ гдедорйѵоѵ vàç oqyáç tiç xai sm&vpiaç xaTspávDavsv , олр те nqoçsX&sïv удр xai олр åipaoDai аѵтоѵ, хаі олоте уаХелытатоѵ л лдаотатоѵ хаі ех тіѵыѵ уіуѵетаі. хаі goivàç др sip’ oïç sxa6voç (fort. c. cod. 9 Bekk. leg. gxovàç őp âç sep’ ьхабтоіе) sïa>De ip&śyyso&ai, xai oïaç ai âXXov <p&syyopévov рредоѵтаі те xai âyqiaivei, хатарайыѵ őí таѵта лаѵга 'Șvvovaia те хаі yqávov Tgißp б o (pl av те хаХебеіе хаі ù>ç TŚyyrp 6v6ip6apevoę елі őiőa6xaXíav тделоіто, ppőív sîdàiç тр âXp&eiqç тоѵтыѵ тыѵ 0оуратыѵ те хаі ёлі&ѵріыѴ, о ті хаХоѵ р аібудоѵ р ау altov p хахоѵ р ő í хаю ѵ р áőixov, ovopáçoi őí лаѵга таѵта елі Tatę rov psyáXov çoíov ôáçaiç, oïç pív yaigoi sxsïvo áyat/á хаХыѵ, oïç őí ау&оіто xaxá, áXXov őí pijåtva t ՀՕ i Xóyov леді аѵтыѵ, aXXà lavayxaïa őíxaia xaXoï xai xaXá, гр v őí тоѵ âvayxaíov хаі сіу alio ï) діѵбіѵ, обоѵ őiacpéqsi ты оѵті, pipe èiagaxùç s’ír¡ pipe аХХы дѵѵатос őeiSai. [toiovtoç őp ыѵ лqòę /Іюc оѵх átonoç âv боі doxeZ sïvai naiőlvvip; ”Epoiy, տ՛ցոյ.] Schema hoc: I, 1, 2, I, 3, a, I, 3, b, a, ß, y, ő, s, 4, 5, c, 6, d, 6, e, 6, 7, 8, 9, f, 9. Verbum finitum enuntiati primarii

:

Ç

.

Addantur nonnulla exempla periodorum eiusdem generis, in quibus plura enuntiata primaria insunt. Lib. VII. init: Metá таѵта őij, [еілоѵ,] алеіхабоѵ тоіоѵты ла Dsi гр v rjpsvégav

<рѵбіѵ îiaiôtiaç те леді хаі ânaiôevoíaç՛ iőí yàg ávDqáinovç oïov еѵ хагауеіы оіхрбеі блрХаіы0еі,

аѵалелтареѵдѵ ttqoç to cpüç тдѵ eiçoôov еуоѵбд pazgàv лад’ алаѵ то блдХаюѵ, sv таѵтд ex лаі0шѵ ôvraç sv ôsffpoïç xaï та cxéXg xaï tovç avyévaç, oiçts pévecv те avvovç ( аѵтоѵ c. Cobet) siç те то лдобІХеѵ póvov öoäv, x.vx.Хм ôs vàç xscpaXàç ѵло тот ôsGpov àôvvávovç л$діауесѵ, срок ôè avTOïç nvgòç аѵы&еѵ xal лоддш&вѵ xaópsvov (xaopévov c. Cobet) оліб&еѵ аѵтшѵ, psva'Sv ôè тот nvgòç xaï тшѵ деСрштшѵ ела v со óôóv, лад’ дѵ lôè теіуіоѵ nagorzoôopgpévov , toç лед toïç хХаѵратолоюк лдо тшѵ аѵ&дшлшѵ лдохеітаі та ладасрдаурата ѵльд шѵ та -¡Хаѵрата ösixvvaßiv. Schema hoc : I, П, 1, 2, II, 3, a, a,

Conferatur porro III. p. 395. c. El ада тоѵ лдштоѵ Xóyov ôcaaokopsv — — алоХаѵбоібіѵ.

Schema hoc: 1, a, b, a, I, 2, II, III, 3. cf. III. 398. a. ”Avôga dg--- лаідеѵеіѵ: 1, 1, I, II, 2, 3, III, IV, 4, 5, a, a.

E decimo quo que libro videamus locum p. 606. a: El svlXvpoTo ön то ßia хатеуореѵоѵ tots ev так olxsíaiç Șvpcpogaîç xaï nsnsivgxòç тоѵ ôaxgvoaí те xaï ало0ѵдаб&аі ïxavâiç xaï алолХд- kpgvai, ср v б ei öv тоюѵгоѵ oîov тоѵтшѵ sm&vpeïv , тот տԾո тоѵто то ѵло тшѵ лоідтшѵ лірлХареѵоѵ xaï yaïgov то ôè epreiéi ßéXnövov дршѵ, äте ov% ïxavüç nsnaiôsvpévov Хоуш oiôè s'&si, ãvígffi тдѵ cpvXaxgv тоѵ iïggvmôovç тоѵтоѵ ате аХХотдса лаО-д ■Э-ешдоѵѵ xaï ёаѵтш ovôsv аібудоѵ öv, el aXXoç àvgg ãya&òç срабхшѵ slvai а z aí g oi q леѵ&еі, тоѵтоѵ ènatv elv xaï sXssïv՜ a XX’ sxsîvo xegôaiveiv gysïvai, тдѵ gôovgv, xaï ovx av ôéÇaico avrgç ffTsgg&gvai xaTacpgovgciaç ôXov тоѵ лоідратос. Schema hoc: 1, a, b, a, b, c, d. Enuntiatum primarium intelligitur ex superioribus: ovx еѵХоусл èoixsvac oo i ôó‘§si та тоіаѵта лоідрата елаіѵеіѵ. Praeterea annotaverim, in ultimo enuntiato, subj ectum quod vocant mutări: xavacpgovgtíaç non amplius ad to ßé.Xnorov referri potest, sed eins loco ó elv дед intelligitur.

Sed huius queque generis periodorum satis esto, cuín quas attuli, structuram satis déclarent, omninoque non i ta multae, ut ad Phaedonem jam dixi, reperiantur. Jam igitur unum exemplum eins generis afferam, in quo quart! quoque ordinis enuntiatum secundarium reperitur. Rarae sunt eiusmodi period! ; ut in Phaedone duo tantum exempla inven!, sic in libris de republica unum lib. VIII. 568. e. 569. b: [_Z7<5ç ôè Xéyeiç; еілоѵ ] eáv те àyavaxrg те xaï Xéyg ô ôgpoç ön оѵте ôíxaiov Tgécpectâai ѵло латдод vlöv gßotvia, àXXà тоѵѵаѵтіоѵ ѵло vïéoç лате-да, оѵте тоѵтоѵ аѵтоѵ eve ха syśwgtiś те xaï хатебтдбеѵ , ïva s лес ô g péyaç y év о сто, тоте avroç ôovXevmv toïç аѵтоѵ ôovXocç тдесроі sxeïvôv те xaï tovç ôovXovç psrà ÇvyxXvômv äXXoiv, aXX’ ïva ало тшѵ лХоѵбішѵ те xaï xaXőív xăya&Scv Хеуореѵшѵ sv тд nóXsi еХеѵ&едш&еід sxsívov лдобтаѵтос• xaï ѵѵѵ xsXsvsi àniévai ex vgç TtÓXsmç аѵтоѵ vs xaï tovç èvaigovç, oiç лед латдд vlöv sț olzíaç ретсх оуХддшѵ Șѵрлотшѵ s'ísXaŕvtov. [Гv ok st ал--- тот gôg ò ôgpoç x, t. 2.] Schema hoc est: 1, 2, a, b, c, a, a, a, ß, d.

Enuntiatum primarium ex responsione intelligendum est: y v okéra i z. t. X.

Ad finem formarum, quas apud Platonem period! habere soient, pervenisse putandi sumus;

periodum enim, in qua quint! quoque et sex ti ordinis enuntiata secundaria insunt, postquam primae paginae typis jam expressae sunt, repetita lectione lib. X. unam inven! p. 618. b, c, d, e: quam statim afferam. Longiores quoque, quam quas attuli longissimas, vix reperientur.

Postremo, si quis imaginera orationis obli quae qua Plato saepissime utitur, plenissimam

sibi ante oculos ponere velit, evolvat finem libri decim! inde a pag. 614. c. usque ad finem fere

totius operis p. 621. b. ubi inde a verbis: sepg ôs, snsiôg ov sxßgvai тдѵ грѵудѵ, лодеѵепЯаі рета

лоХХшѵ xaï acpixvñfíéJai się тол о v nV à ôaipóvcov — usque ad verba : sïaicpvgç ävaßXéipavva îôsîr

sm&ev аѵтоѵ gôg xsípsvov елі тд лѵда. Interdum oratio obliqua oratione recta interrupta est.

17 In hac oratione obliqua legimus p. 618. b. c. d. e. periodum modo commemoratam, in qua enuntiata secundaria u num quinti, du o sexti ordinis reperiuntur, quorum illud litteris

tțttiQtîv tíç avTÒv noiýrífi ÔDvaTÒv xai ітиаѵіщоѵа, ßiov xaï yçtjdwv xai novijgòv ôiayiyvwQxoѵта,

те xal т$1еічі]баѵті аѵт-ւլ хдатійст] aïQeôiç. Schema huius period!, quae ad hypotacticam formam propius accedit, hoc est: I, 1, II, 2, a, a, a, ß, b, c, 21, A, 21, B, 21, II, 3. Huius periodi similem.

nullám repperi.

Quum jam periodorum Platonicarum varia genera, quae in libris de republica reperiuntur, simplicioribus tantum omissis, forma ac specie descripta, proposuerim, ad artem et structuram, qua a Phaedonianis multae earum differunt animum paulisper advertamus. Non autem hoc loco ea mihi repetenda sunt, quae in dissert. I. de discrimine simpliciorum una breviorumque, et constric- tarum longiorumque periodorum, de epexegesi, de appositione et participiis, de comparationibus similitudinibusque, de parenthesis crebro usu quaeque sunt eius generis alia exposui. Nam ea omnia, ubi ratio fert, et in Politia et in Phaedone et in plerisque omnibus Platonis dialogis reperiuntur, Platonisque ea libris omnibus communia sunt, non librorum de republica propria.

Ut vero, primo Politiae libro excepto qui et forma orationis et disserendi ratione prioribus dialogis similior est, reliquis in libris maximam partem, ut recte adnota vit Schleiermacherus, ratio prorsus mutata est, sic orationem quoque mutatam reperimus. Non iam interrogantem, quasi ipse nesciat Socratem videmus, sed ut qui invenerit et sciât, continua plerumque oratione et dura quadam ser monis brevitate sententias suas exponentom ut interpositis, tantummodo illis ï/v Ժ' eytrt et Հ Ժ' oç similibusque fingi dialogum moneamur, verum dialogum non inveníamos. Inde sequitur, ut periodorum quoque ars et structura a veri dialogi periodis diversa sit. Aliam enim necesse est orationis esse formam, ubi revera interrogator ас revera respondetur, ubi notiones quaeruntur et arte dialectica inveniuntur, aliam ubi ex concessis cognitisque sententiae explican tur. Ut igitur concisum illud et brevibus sententiis comprehensum genus periodorum, quod veri dialogi proprium est, rari us in libris de republica reperimus, sic etiam alterum illud históriáé more fusum atque tractum et cum lenitate quadam profluens, cuius item ex Phaedone exempla attuli, vel in longis- simis librorum de republica periodis rarissime occurrit, sed firmo quasi gradu oratio procedit, non lento ac remisso sermonis filo ducitur. Rem attente legentibus satis perspicuam panels exemplis illustrasse sufficiet. Ac primum illud periodorum omnium exemplum ex VIII. libro p.

547. e. petitum (vide supra pag. 4,) longa periódus erat uno constans enuntiato primario. Firmo gradu progrediens oratio omnia ut nota atque concessa nullaque demonstratione ñeque explanatione

4