Ч. ЗО. Львів, недїля дня 3. (21.) лютого 1909. Річник ХІІІ.
в&
/Пе^вдп/іата
& ЄГАН Ал виносить:
і? Аесгґр
- _
на п:в
на чверть р’йку на місяць . .
иі:
20 кор.
10 кор.
о кор.
Г70 кор.
За границею:
в а цїльй рік . 16 рублів або 36 франків ва пів року 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. .Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра вуска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича
Виходить у Латові що дня крім неділь і рус; :: сі.вііт.
о 5і |а год. пополуд . . Реданция, адмінїстії ия і експедпция .Руслана» прл ул.
Оссолїньских ч. II. (партер) (Фронт від ул. Тихої). Експе- диция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавс- мана.
Рукописи звертав снлиіне напопередне застережене.—
Реклямацпї неопечатані в вільні від порта. — ^Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріл
ки. а в .Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні довесеня по ЗО сот.
від стрічки.
Грізні хмари!
( X ) На енроиейскім овидї політичнім збирають ся гр ізн і хмари, що віщ ую ть недалеку тучу на :Балканьскім півострові.
Відносини м іж Серб ію а А в с т р о -У го р щ и ною заострили сн до того степеня, що вибух війни став вельми імовірними і то
■вже в найблизшім часі.
З Р и м у звіщ ають до N. 1Ї. Ргеззе з д. 17. с. м , що там рознесла ся в' но- чи о 11. год. но м істі вість, що А в с г р о - У г о р щ и н а д а л а С е р б і ї 7 д н і в ч а с у н а д у м а т и с н н а д р о з о р у ж е н в м п о к л и к а н и х д о с л у ж б и р е з е р в і с т і в . Наколиб Сербія не вволила сему дом ягзню і не не привернула свого війска до 7 днів на мирну стопу в такім случаю А в с т р и я р о з п і ч н е в і й н у . В дипльоматнчних к р у га х ігалїйских розійшли ся вісти, що Европа зовсім не думав вдавати ся у всесьвітню війну задля Сербії, і наколиб.
Сербія не сповнила домаганя Анстриї, тоді буде полишена власній судьбі.
Т а ко ж з П е т е р б у р г а одержала N. Гг. Ргєйвє вісти, що там мимо аґітациї славянсфільских кр у гів в думі, урядові кр у ги росийскі визнають переконане, що Австрия мав повне право ріш учо висту
пити проти Сербії, наколи она не зали
ш ить дотеперішнього поступованя проти Авсгриї. В такім случаю Госия’ збереглаб повну нейтральність.
Те саме, що подав N. Гг. Ргевве, по
тверджує нраскнй ліберальний дневник ВоЬеїліа на основі розмови, яку мав ві деньский дописуватель іе го дневника з дипльоматичною личностю сербскою про взаємини сербско-австрийскі. Ся личність заявила, що мимо мирних заяв Пасича про втихомирене в Білгородї нема моди а наколи Сербія не доведе до розор) же- ня і не залишить визиваючого становища, тоді Австрия буде приневолена ріш учо виступити і послїдуе се, що мусїло ко нечно стати ся.
Т акож до берлїньскої М о г^иір о в і зв і
щають з урядових росийских кр у гів з Петербурга, що Австрия в найблизшім часі вишле до Білгорода п Н іт а іи ю . На всякий спосіб вишле Австрия карну екс недицию до Сербії, а Росин мимо про
тесту панславістичнях кр у гів буде неу- тральною.
Тимчасом з Сербії надходять вісти про невідрадні там відносини. К о р о л ь П е т р о не хоче дальше приглядати ся боротьбі політ, сторонництв і р і ш и в с я у с т у п и т и з п р е с т о л а н к о -
0 рідну мову в народній школі.
( д ) Справа научунаня в початкових ш колах рідною мовою на У країні, а та ко ж і у нас занимає вельми живо уми не тілько заводових педагогів але взага
л і всіх прихильників народної проеьвіти.
В ч. 28 нашого дневника подали ми роз відку на сю тему одного з наш их діяль
них иедаґоґів, котра повинна би зацїка вити найш ириіі круги, нашої суспільно- сти і тут у нас і там на У кр а їн і, а та
ко ж звернути на сю справу бачність мі- родатних ш кільних властий.
Одначе іі,,и всіх трудностях і пере
понах, з якими приневолена бороти ся наша р:дна мова, поки-здобуде собі пев
ний і незанеречений вхід в наш их ш ко лах і тут на У кр а їн і, не повинні ми за
лишати й инш вх способів, щоби їй про
мостити дор гу до нашої дітвори і до ш ироких верств народних, жадних про- сьвіти і науки н рідній мові.
Одним з таких способів, що промо щ ують вхід нашого рідного слова поміж дітвору, пом іж щ арокі верстви народні
— се всякого рода ш кіл ьні сьвятковдня.
У нас в Галичині з нагоди Різдва Хри стового по м ногих народних школах у- строюють в и с т а в и в е р т е п н і , к о
і ристь с и н а Ю р і я. Ся кість викликана н Білгородї велике зворушене. З Білго- роду злішають до берлїньского Ьосаі АпгеІ£Єг-а, що Чорногора зовсім не о- душевлне ся Сербівю і ві змаганями. Всі ті кісти викликали на віденьскій бірж і велику треноїу, так що навіть з а к л ю ч е н е н а к о н е ч н о ї у г о д и м і ж А в с т р о-У г о р щ и н о ю і Т у р е ч ч и н о ю не зробило потрібного вра
ж ій я.
В е гііпег Та^еЬІаІі звіщав знов з П с- т е р б у р г а, що в тамошних прави- тельственних кругах розійшла ся вість, що у Відни мимо всяких заперечевь ду
мають про овладу Сербії на короткий час, коли Сербія Не залишить визиваючого поступованя. На случай оклади австро- угорскі війска вийшли би відтак при вель
ми трудних для Сербії условинах з краю.
Австрия наложилаб на Сербію контрибу
ц і й і обезпечилаб виплату еї способами, я кі зробилиб Сербію зависимою від Ав
сгриї. Росийска суспільність вельми■ зачу- дована тим, хщо ур яд іва Росин пр игл я
дав ся так байдужно тим намірам Ав
с т р ії і нічого не робить, щоби запобігти зворотови справ так некорисному для Сербії.
Все те вказує, що стоїмо на пере
додні вельми поважних подій.
трі вельми припадають до вподоби і мо
лодїжи і старшим. Крім того у нас здав
на вже заведено обхід я л и н к и перед Різдвом і обдаровуване убогої дітвори при сій нагоді одежею і всякими потре
бами. Обходжено також у нас всякі ю ві
леї, папский, цїсарский і инш і, а при в с я ких таких нагодах співають у нас народ
ні пісні, деклямують твори наших поетів, а все те підносить в гору духа і сьвідо- мість молодїжи і всіх, що бувають на таких торжествах.
Отже й на У кр а їн і почали заводити такі сьвятконаня і про се пише п. з.
»П ерш і ступні* заслужений на полі шкільництва д. I I I е р с т ю к в >Радї<
ось що:
»Тим, хто дбав про справжню народ
ні© осьвіту, не треба доводити про п о требу национальної школи — <е питане настільно вияснено, що закинути що не- будь проти нього можуть у нас хиба прихильники того русіф ікаторского на
пряму, що безупинно провадить ся й те
пер в ш колах на У кр а їн і. Говорити те
пер треба про те, я к саме бороти ся з тим напрямом, що зводить всю народню осьвіту на швець і калічить душ у народ
ню. Способів до такої боротьби можна знайти чимало, але я хочу тут зупинити ся хиба на одному, бо сей спосіб як раз на часі, і вго слід використувати.
„Придивляючись до житя нашої на
родної школи, можна спостерегти велике поширене нїмецкого звичаю — впоря- жати Різдвяними сьвятками так звані
„я л и н ки ".
»Про се дбають тепер не тільки са
мі учителі, а подекуди й ш кільне началь
ство, признаючи відповідні кош ти на виорядкованч єдиного поки-щ о в нас ш кільного сьвята. Отеє сьвято, на нашу думку, і слід використати народньому у- чителеви, сьвідомому Українцеви
»Ненормальність сьогочасної школи на У кр а їні, найбільше виявляеть ся в тому, що она, стоячи на ґр ун ті незрозу
мілої для дїтий офщияльної мови, не дав дітям потрібноі осьвіти і, головне, при
вчав дітей дивити ся на свою рідну мс- ву, як на мову м уж ацку, яко ї не варт уживати хоч трохи осьвіченій людині. Ся зневага росте через те, що діти, пробу- ваючи в ш ко л і по кілька літ, не чую ть її в ш кільній науці, не бачать зовсім та
ки х випадків, деб україньска мова вж и
вала ся хоч як рівна з мовою москов- скою. Сн зневага дуже часто зістаеть ся у дїтий і тоді, коли они кінчаю ть ш колу і тоді то й утворювть ся той противний для чулого уха Українця — жарґон, що завоював собі місце навіть в українь- скій літературі: его почали вкладати н а ш і письменники в уста своєрідних типів, як характеристичну прикмету дуже роз
повсюдженого в наш час селлньского
„п а н и ч и ка ", який тільки тим і відріжпя- еть ся від своєї сірої братиї, що скінчив школу і вміє псувати свою рідну мову.
Коли учитель не має змоги вести наук в ш ко л і рідною мовою, то він повинеТ дбати хоч про те, щоб україньскі дїт
шанували свою рідну мову, а в допомо
гу ему, навіть при на йгірш их обставинах, може бути Різдвяне сьвнто для дїтий —
»ялинка*.
„В ід учителя залежить подбати про те, щоби се сьвято мало як найбільше национального характеру, щоби на ньо
му україньска мова лунала я к найголо- снїйше. Різдвяне сьвято в ш кол і буває сьвнтом всього села; я не знаю н і одної ш коли, якаб підчас „я л и н ки " вміщала в ообі всіх, що бажають побувати на ш кіл ь ному сьвятї. І от, коли перед сею авди ториею малих і дорослих слуханів, в най
більш урочистий день на селі голосно залунає україньска мова, залунає в спі
вах, читаню й ігр а ш ка х, тоді буде зало жено перший камінь длн українщ енн на ш о ї — чуж о ї школи.
„Все, що тілько мало місце на сім сьвятї, не забудеть ся д р уго го дня, як се бував підчас »ялинок* уладжених на московский лад. Україньска пісня, пр о співана в ш колі, залунав на селі; уривки з увраїньских вірш ів будуть переказува ти ся мало чи не в кож дій хаті. ,
»Над сею справою повинні наші пе
д а го гіч н і кр уги поважно застановити ся і подбати о добірний вибір педагогічний пісень, деклямаций,- вистав дитячих і т.
и., а ми певні, що сею дорогою можна багато причинити ся до осьвідомленя на
родних верств.
„Звичайно, такі наслідки може дати ялинка тільки тоді, коли учитель зумів як слід представити перед народною авдито- риею і україньску пісню і україньску по- езию. Коли наприклад учитель вибере для деклямациї яку небудь нікчемну річ, або який анекдот з дешевим гумором, то ое може викликати ще більш у зневагу до україньскої мови, яка немов би тільки для то го й придатна, щоби говорити нею дурниці, та добро посьміяти ся. У виборі материялу для деклямациї і співу, у ч и тель мусить бути обережним і нам здав ся не лишнїм буде подати до уваги на
ш о го учительства ті материяли, що мо
ж уть найбільше придати ся на ялинку.
Для співу порадимо такі твори: Лисенко М. В. 1) Коза дереза. Д итяча оперка в 1 д ії — ц. 1 руб. 25 к. 2) Збірка народ
них пісень в хоровому розкладі, присто
сованих для учнів молодшого й підстар
ш о го в іку у школах народних — ціна 1 р. 25 коп. 3) Обрядові укр а їньскі п іс н і длн м іш аного хо р у: а) веснянки, б) ко лядки й щедрівки. Ц ін а по 50 коп. з випуск. 4) Молодощі. Збірка танків і ве
снянок. Ц ін а 1 р. 20 к. 5) Навроцкий і Сайко. Співаник „Ш ко л а Народня", в чо- тирох частинах ц. 85 коп. 6) Стеценко К . Збірник пісень для семї і школи. Ц.
75 к. Д и тячі забавки та гр и : 1) Косач Л. Д итячі гри, пісн і й казки. Голос за
писав К вітка К. Ц 25 коп. 2) Г. М. Д и тячі забавки та гри уся кі. Ц. 15 коп.
„Переходячи до деклямациї, мусимо сказати, що у нас, поки що немає такого збірника, що б) в би пристосований до ш кіл ьн о го читаня, тут учителеви прийде ся переглянути всі ті кни ж ки , що містять в собі в більш ій або менш ій мірі й ма
терияли придатні для читаня дітьми в ш ко лі. Подаємо тут список таких кн и ж о к:
1) Ш евченко Т . Г. Кобзарь. Ц. 60 к. 2) Глібов Л . Байки. Ц. 20 к. 3) Грінченко Б. Досьвітні о гн і, україньский деклама
тор. ' їі,. 1 р. 25 к. 4) Коваленко Ол. — Розвага, україньский декламатор Ц. 1 р.
25 к. 5) Про сиріт. Збірничок для дітий.
Ц. 50 к. 6) Світло. Літературний збірник для дітий. Ц. 35 к. 7) Хуторний. — Ч и танка. Ц. 35 к. 8) Черкасенко. — Діткам.
Ц . 10 к
Коли учитель матиме під рукою всі т і, х о ч не великі числом, материяли, то він зможе сьміло виступити перед народ
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
М і н ї б т е р с к а р а д а під прово
дом бар. Бінерта занимала ся минулої середи важними сучасними справами адмі- нїстрацийними. Я к звіщає К о гг. Нег2О£, обговорювано також справу будови в о- д н и х д о р і г , котрі останнами часами висунуло польске коло чко ріш уче дома- ганв. Мінїстер с к ір б у др. Б і л ї н ь с к и й, обнимаючи урядоване, зазначив у своїй вступній промові, що дууає забрати ся до здїйсненя сеї справи. Тимчасом віце- президент палати др. Ш т а й н в е н д е р виступає в однім стирийскім дневннку вельми р ізко проти того.
Я к N. Гг. Ргеззе звіщає, має держ.
рада зібрати ся в половині марцн, одна
че чи до того часу і чи взагалі можна буде обезпечити і запевнити їй спромогу успіш ної роботи законодатної, про се мо
жна що найменше вельми сумнївати ся.
В сих днях повстав в державній ра
д і »С л а в я н ь с к и й С о ю з * , до к о трого приступили всі славяньскі клюби, крім укр.-руского клю бу і польского к о ла отже: Чехи, москвофіли, Хорвати і Словінці як ліберальні, так консервативні.
6 то нині найбільша парляментарна ор ґанїзация в посольскій палаті, що числить 125 послів. Сей союз повстав н і підста
ві ухвали спільного комітету ческого со- юза і славяньского центра. Начерк ста
туте, предложений др. Ш у с т е р ш і- ч о м, принято з незначними змінами;
опісля буде він предло дений сторонниц- твам до принятн. На чолі союза стоїть виконний комітет, зложений з 9 голов клю бів заступлених » -славяньскім сою зі.
Однак сей комітет не має права підпри- нимати обовязую чих ухвал в жизненних справах. Парламентарна комісия славянь
ского союза складав ся з 16 президи- яльних членів; до неї висилають по 2 предстаоників: чесні радикали, молодоче- хи, кат. нар. сторонництво, словіньский клю б і полуднево славяньский сою з; по З ческі аграрники а по однім москвофі
ли, мораваньске нар. сторонництво і Гру
па реалістів. При голосованю звичайна більшість голосів рішав о переказаню ухвал поодиноким клюбам до осуду, під час коли ухвали запавші більшостию 2/.
і олосів обовязують всі клюби заступлені в сою зі я сторонництво, котре виступило би против такої ухвали, булоб виключене
З СОЮЗІ».
Славяньского союза не мож порі внувати з союзом н їу є ц ки х сторонництв, бож Німців лучить народність а і та в и старчав до удержаня солїдарности. А щ ож доперва говорити про згідне поступованв в славяньскім сою зі, зложенім з супе- течних живел я к галицких москвофілів з словіньскими христ. суспільниками, че
сних реалістів з чесними радикалами, Дальматинцїв, що в за злукою Босни й '‘ерцоґовини, з ческими радикалами, що стоять по стороні Сербії.
Склад і орґанїзация сего Союза пред
ставляє ск яко вельми отяжіле тіло, а до того погляди і змаганв одного з головних керманичів вго, д-ра К р а м а р ж а но віщ ую ть сему союзови тривкости. Др.
4рамарж радби з підм огою сбго союза перевести свої москвофільскі змаганя в д усі задуманого ним і московскими сла- вянофілами всеслаьяньского конгресу, а на сю дорогу не схотять піти анї христ.
сусп. Словінці, анї Хорвати, анї христ.
сусп. Чехи.
ною авдиторивю з великим завдакем — положити перший камінь до україньскої народної школи на У к р а їн і".
Г . Шерстюк.
Заграниця.
В справі обсадженя т у р е ц к о г о м і н і с т е р с т в а в н у т р і ш н и х с п р а в розходять ся дуже суперечні вісти. Одні подають, що турецкий посол в Льондонї, Р і ф а а т - б а ш а не х о тів приняти сеї теки, другі заявляють, що річ має ся противно. Вж е К іям іл ь- баша звернув був на него свою увагу.
Тепержеж Молодотурки повиталиб вго яко міністра тим радше, що се зробилоб добре вражінє в Анґлїї, з якою Молодо
турки бажають оставати в приязних від
носинах. С? зараз впало всім в око, Що сейчас після мінїстерияльного перескле
на удала ся осібна депутация до анґлїйско- го посла з заявою постійної нриязни м іж обома державами. АнГлїйска часопись Ьеуапі НегаІП, що виходить в Ц ір го р о д ї і стоїть в близьких відносинах до анґлїй- ского посольства, висказує ся в дуже о - стрім тоні про найновійше пересиленє і зазначує, що Кіям іля-баш у осуджено, не давши ему змоги боронити ся та заявляє, що турецкий парламент, яко го не можна поважно трактувати від о стій н о ї події, не повинен наражувати ся Европі. Щ е одна така побіда Молодотурків, а ката
строфа стане неминучою!
З Б о л г а р и ї надходять тривожні, але при тім дуже непевні вісти. Зміна вел везира не вплинула н ія к на настрій Болгариї, де вважають Гільмі-башу воро
гом Болгарів і заявляють, що без згля- ду на сю зм іну і росийску предлогу му
сить наступити скоре рознизане турецко- болгарского питаня. Виїзд болгарских м і
ністрів до Т і р н о в а дав повід до р іж - них вістий; одні звязую ть вго з недале
кою коронациєю короля Фердинанда, ин- ш і з непорозумінями серед демократичної партиї. Вість про мобілїзацию 7. болгар скої дивізиї занепокоїла дуже Туреччину.
Каж уть, що причиною сего має бути по
кликане А л ї Р і з а - б а ш і на турец- ко го міністра війни, а та зміна в м ін і
стерстві знов в важним питанвм, яке х о
т ів р о з к а з а т и К ія м іл ь - б а и іа , т о є 3 уре- ґульованєм болгарскої границі, за яким осьвідчив ся мінїстер війни та чого може й тепер домагати ся.
З нагоди дебати над адресою для короля Едварда в а н ґ л ї й с к і м п а р л а м е н т і бесідники в висшій палаті обговорювали спільність акциї А н ґ л ї ї і Ф р а н ц и і в справі удержаня загаль
ного мира, підчас коли в низш ій палаті мінїстер-президент А с к і т остро крити
кував відносини в І] е р с і і та заявив, що доки она не змінить снові нещасної політики, доти не може числити на по
міч А н ґл її, яка згід но поступав з Ро- сиєю.
Нїмецкий канцлер Б і л ь о в зазна
чив в своїй" бесіді на бенкеті Ь а п й т г і- 8сЬаЙ8гаІ-у, що гостина короля Едварда в Берліні та угода з Франциею що до Марока прояснила овид на Заході. Ма
буть удасть ся зробити се й на Сході.
Щ оби одначе удержати мир, треба до сего бути в поготові не лише під згля- дом війсковим, але й під фінансовим згля- дом. Дорогу до порозуміня можна найти, бо її мусить ся найти!
Н о в и н к и
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: Тео- дора; римо кат.: Віктора. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Никифора; римо-кат.: Петра к а т .—
Ві в т о р о к : руско-кат.: Харлампія: римо-кат.:
Романи.
— Кацапскі розбиша'-и Дня 18. с. м. мале відбути ся в Ходорові просьвітно-економічне віче. Урядженвм віча заняли ся щирі народві труженники як о. Донарович з Боривич, о.
Винницкий з Залезцїв і ин. Народу з околиці
з зібрало ся богато, але попри сьвідомих селян
прибуло також немало мужиків запоморочених кацапскою дурійкою. В Ходорівщинї, треба знати, е немало кацанских сіл, а в самім Хо- дорові резидує їх шеф о. Заяц-ь. Коли зачало ся віче, кацапске м уж ицтво- як доносить «Ґалїча- нїн« — почало кричати, кинуло ся на президию і віче розбило. Потім по словам тої самої Газети відбули ся довірочні збори в просьвітно-еконо- мічних справах. Свої замітки кінчить, Ґалїчанїв"
отсими словами: „ Т а к т , н а м гь н а д о в с е г - д а п о с т у п а т ь и открьівать обаламученим-ь крестьянам-ь глаза, а в с к о р і они уб ід ятся,
„кто имт. стрілки"... Надїємо ся дістати від нашого дописувателя з Ходорова правдивий
■опис підлого поступку кацапів, а тимчасом подаємо отеє за „Ґалїчанїном" з наведенєм єго заохоти до такого самою трактована У- кранцїв, як иотрактовано д ра Дудикевича в Печенїжинї. Но, ґратулюємо „Ґалїчанїнови“
таких наук. Але хто чим воює, від того гине!
— Демочстрация в міскім театрі у Львові.
В четвер на заеїданю міскої ради частина рад
них виступила проти виставлюваня немораль
них штук в міскім театрі з огляду на шкільну молодїж, а такою „масною11 штукою є між иншими „Професия пані Варрен". Однак сеї штуки з репертуару не усунено, а як раз була она заповіджена на вчера. Театр був проте випроданий до останного місця, бо ті, що сеї штуки не бачили, заінтриговані інтерпеляциєю на міскій раді, прибули до театру. При кінци її. акту, коли іце актори були на сценї, в пар- терових кріслах встав суплєнт IV. Гімн. її. Ми- хальский і почав голосно висловлювати своє обуренє на штуку. Рівночасно на III. бальконї кілька осіб почало свистати. Демонстрация ви
кликала хвилеве замішане, а актори сховали
■ся за кулісами. П. Михальский вийшов з крі
сел, а за ним пішов урадуючий в театрі к о місар поліцаї п. Культис і зажадав легітима
ції!. Рівночасно з III. поверха випроваджено одного асистента політехніки і двох студентів, в яких оден иодав, що є Турком, а другий Мо
скалем. Демонстрантів, но запиеаню їх імен і адрес, не впущено вже на представлене, яке відбувало ся потім без перепони, при грімких оплесках публики. Показує ся отже, що того рода поборюване деморалїзациї, ширеної зі сцени, відносить як раз противні наслідки.
— Честь, кому честь! З кругів академічної молодїжи дістаємо до поміщена отею посмер
тн у згадку: Кермуючи ся принципом, що в ,яас повинна бути оцінена по заслузі кожда, хоч би дрібна та незначна, але хосенна праця па полі нашого народного відродженя, не мо
жу здержати ся від того, щоби не написати бодай кількох стрічок, та не подати їх до ві
дома ширшого загалу, бо гадаю, що не лиш -сповню свій горожаньский обовязок і віддам у той спосіб честь тому, хто на ню заслужив, але ще й покажу красний примір серйозного розуміня та сповнюваня своїх обовязків су
проти свого народу, примір безперечно гідний васлїдуваня. Дня 8. лютого е. р. помер в Утї- шкові в домі своїх родичів Йосиф Вінтоняк, студент II р. прав львівского університету, а з ним пішов до гробу оден з ліпших синів України. Був се молодець слабкого здоровля.
тоЖ по матурі, котру зложив у маю 1907 р.
в тутешній академічній ґімназиї, заиисав ся у львівскім унїверс. на права і перебував май
же виключно на селі, тому й не брав визна
чної участи в житю наших академічних това
риств, хоч інтересував ся живо справами, що захоплюють нашу академічну молодїж. Покій
ний належав також до тих наших академиків, що то при імматрикуляциї 1907 р. були таки добре побиті та покалічені в унїверситетскій авли вшехпольскими хуліганами, а заржавіла сокирка з довгим дубовим топорищем, котра в руках вшехполяка гуляла по голові та по плечах покійного, тенер зберігає ся в роди
ні покійного, як доказ братньої любови і зго ди. Перебуваючи ва селі, - покійний користав з того побуту також і в той спосіб, що вільні від науки хвилі (пок. приготовляв ся до пер
шого іспиту правничого) посьвячував роботі над осьвідомленєм селяиьских мас: в Сторо-
• нибабах і в Утїшкові (пов. Золочів). І єго зма-
ганя мали чималий успіх, бо завдяки єго пра
ці' ожила насамперед читальня в Сторониба- бах (вторік), а відтак і в Утїшкові (сего року), до чого причинили ся також значно сьвідо- мійші одиниці з поміж самих селян і ученики середних шкіл, котрих є в тих обох селах уже кількапайцять. Виразом того оживленя читаль
ні було представлене театральне, устроєне ми- нувшого року в часі вакаций членами чи таль нї. Як серйозно брав ся покійний до улю бле
ної праці, най буде доказом ся обставина, що покійний, хоч уже нездужав і чув ся хорам, приїхав до Львова, брав участь (1. II.) у кон
гресі' „Просьвіти", був на концерті', накупив книжок і ві второк від'їхав з ними домів, у- кладаючи собі план дальшої праці в своїм селї. Та там не судило ся ему довго працю
вати для „меншого брата", хоч через цілий час по своїм повороті зі Львова чув ся щораз більше хорим, всеж таки в неділю вечір при
їхав до читальні, щоби поділяти ся з єї чле
нами своїми вражінями з львівского конгресу та роздати між охочих до читаня закуплені книжки. Лиш годину забарив ся покійний се
ред свого гуртка, бо, почувши ся тяжко хо
рим. велів себе відвезти домів, де номимо всіх заходів штуки лїкарскої помер серед страшних болів по 24 годинах муки. Так зій шла зі сьвіта одиниця, що вправдї не визна
чала ся надзвичайними дарованями духа, но за те серйозно розуміла свій обовязок інтелі
гента: працювати по своїм силам у хосен рід
ного народу, у хосен України. Тож нехай буде Тобі, Товаришу Дорогий, пером та рідна земля, котру Ти полюбив і для котрої Ти вже пра
цював і так дуже ще хотів працювати! — Товариш
— Сніжні замети і морози були тими днями дуже сильні в Німеччині, Франциї, Італії і Іс
панії. Із Познанщини доносять, що там були дуже сильні морози і то як в столиця краю так і на ироаінциї. Оден ученик учительского семинара і оден Гімн, ученик в Кротошинї відморозили так сильно ноги, що треба було робити операцию. Якогось зелїзничого робіт
ника, що працював над усуненєм сніжних на
сипів між Ґнєзном а Вжесвею переїхав з при
чини сніжної замети поїзд иа 'смерть. Бввар- ске село Лєопольдерепт, положене в баварскім лісі на висоті 1000 метрів, засипав сніг, якого верства доходила до 10 метрів грубости. Ж и телі прокопують з трудом проходи в снігу, а в домах через цілий день мусять сьвітити лямпи. В сусіднім селї Раім ундрант жителі працюють безнреривно над усуненєм снігу, щоби повідгребувати доми. До Парижа наспіли . з провінциї вісти про велике зимно, навіть з пол. Франциї. В місті Сан Етієн упав так о-
; бильний сніг, що трамваї мусїли станути.
•Таксамо застановлено рух на почтах та зелї- зницях. Далеко гірше в Іспанії, — як доносять
* з Кадікса, величезна буря зробила всякий рух кораблів неможливим. Склони Піривеїв покри
ті грубою верствою єнїгу. В північн й Італії незвичайно оетра зима. В Туринї покрив сніг
’ улицї на 70 цм. висоти, в Генуї трамваї мо- 1 жуть з великим трудом удержати рух, в Бер-
*Гамо через цілий день лютувала заметіль, а в Медиолянї верства снігу доходила 60 цм.
* висоти. На улицях проявились там — небу
вала річ — санки. Навіть Рівієри не пощади- 'л а зима. В околицях Саппез Оговзез і Апіі-
’Ьез зробила сніжна заметіль великі шкоди в садах і огородах. Від 40 літ не памятаю тьтам так острої зими. ' 1 '
— Реформа календаря. В академії наук у : Петербурзі є утворена окрема комісия, що
займає ся справою реформи календаря. Доно
сять з Петербурга, що ся комісия узнала за конечне цілковиту зміну єствуючої так в Ро- сиї, як також і за границею календарної си
стеми, а се на підставі міжнародної умови Ся комісия проектує зміну, дотеперішного ка лєндаря на отсих основах: І) Рік мав би 365 днів, а перестуїіний припадав би рай на 128 лїт. 2) Початок року налеясалоб означити на засаді строго наукових озпак. Найважнїйшою порою на початок року булоб весняне зрівня
не дня з ночею. 3) Початок рахуби часу зі
став би теперішний.Взагалї комісия петербур-
скої академії наук уважав за конечне заведе
не загального однакового для усіх народів сьвіта, вічного календаря.
— Польский письменник перед судом чести.
Тамтого року розійшла ся була чутка, що польский письменник Станислав Бжозовский служить аґентом-провокатором в росийскій поліциї. Ся чутка викликала велике вражінє серед польскої суечільности, бо Бжозовский мав великий вплив яа польских социялїстів через свої книжки, статі, написані в обороні социялїзму, крім того він був в дуже близких зносинах з Ґорким та Алексеєвим. Тепер як
раз Бжозовский позтарав ся о те, що єго справу судить горожаньский суд чести в Кра
кові. З а сьвідка покликав суд колишнього по
мічника начальника варшавского охранноге відділу Б акая. Дня 14. с. м. відбуло ся в Кра
кові перше заеїданє горожаньского суду в справі Бжозовского. Як представники польскої нартиї социялїст. засідають: пос. др. Діяманд, нредеїдатель і др. А’ Бобровский як представ
ники революцииної фракциї П. її. С. др. Фе- лїкс Перль з Варшави, інж, Стан. Ж мігродз- кий і Фелікс Кон зі Львова. Стан. Бжозов
ский явив ся з своїми мужами довіря д-ром Р. Бубером зі Львова і послом Морачевским.
Першого переслухано Бакая. Переслухане тре- вало майже 2 години. Бакай зізнав, що піз
нає Бжозовского яко агента „охрани". Непри
хильно для Бжоз. зізнав також другий сьві- док Буцев, редактор „Бьілое“, Вислід розпра
ви має оголосити суд чести завтра.
— Щ о то є „вільна думка", про яку так бо
гато пише учительский орґан „Прапор". АІ1- шапасії Аппиаіге Де 1а ЬіЬге Репзсе — к а лендар „вільнодумної думки" — подає таке понятє „вільної думки": „Вільна думка" то метод або спосіб думаня, який відкидає цілий надприродний порядок і обявленє (але чи той метод доказав, що надприродний порядок не істнує?), то спосіб думіня, який відкидає вся
кий авторитет — Бога, загалу людий — (з якої рациї?), а признає лиш то, о чім одиниця сама пересьвідчить ся (одиниця часто не це- ресьвідчує ся, але як папуґа повтаряв фрази, а не рідко одиниця доходить до глупих пере- сьвідчєнь); такий метод, який не признає нї- чогого певного, абсолютного, але шукає допер- ва системи правди через науку, системи до
бра через мораль, системи краси через есте
тику. (Що то є наука, мораль, естетика єслж нема абсолютної норми правди, добра і кра
си?)" В імя недоказаної тези, що нема над
природного порядку, що нема обявленя, ще на авторитет не можна спустити ся (а на о- динищо можна?), що правдою є то, що розу
мова одиниці хвилево видає ся бути правдою
— в імя того всього домагає ся «вільна дум
ка», щоби насупротив релігії і Церкви закину
ти нейтральність, а відносити ся ворожо (а єсли хто силою своєї індивідуальної льоґіки прийде до церковних пересьвідчень, то чому то не має бути вільною думкою, чому то не має тішити ся нривилеями вільної думки?), усунути вплив Церкви з публичних справ (а де свобода думки людий відданих Церкві?).
То негативна сторона дїяльности „вільної дум
ки": усунути вплив релігії і Церкви. Але в чім полягає позитивна програма? Уладити всьо після вимогів розуму’ Алеж то пуста ф раза унаслїднена по рационалїстах XVIII сто- лїтя. Що то є розум, що то є нормою розу- мовости? Авторитет, нї, традиция нї, лиш по
гляд одиниці. Алеж погляди ОДИНИЦЬ розхо
дять ся як небо а зем ля, і котрий з тисячів оротиворічнвх поглядів вибрати за норму „ро
зумного" посгупованя? Погляд більшости ні, отже лишає ся анархія. До того доводить пу
ста фразеольоґія, що поза тьмою балаканини не подає теоретично нічого, а практично до- магае ся культуркампфу в імя свободи одної громади людства. Другу ігнорує ся? („Нива").
— ІЙудоий полїцмайстер. В Бердичеві на.
Волині зарядив полїцмайстер, аби візники по
виймали дзвінки з коней при санках. Полїц
майстер, видно, належить до нервових людий, і від тепер буде мати спокій, але прохожі бу
дуть наражені на переїхане.
— Темнота- В Новоминьску на Кубані н ій -
