ч. 110. Львів, середа дня 20. мая (3 . червця) 1909. Річник Х ІІІ.
Передплата
на >РУСЛАНА< виносить:
з Австриї:
цілий р ік . . пів року . . чверть року
місяць . .
. 20 кор.
. 10 кор.
. з кор.
1-70 кор.
За границею:
на цїлии рік: ві щоденною висилкою 7 доларів, або 12 рублів; з висилкою двічи в тижни 5*/а долара, або 10 рублів; з висилкою що субо
ти 4 !/2 долара, або 9 рублів.
Поодиноке число по 10 сот.
Виходить у Дьтові що дня крім неділь і рускпх сьвят О О* Із год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедициа »Русдана« при ул.
Оссолі'ньских ч. 11. (партер) (Фронт від ул. Тихої). Експе- диция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавс- мана.
Рукописи ввертав ся л и т е на попереднє застережене,—
Реклямациї неопечатані в вільні від по^рта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в >Надісланім< 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
Парляментарне положене.
( х ) Дня 3. червця має носольска па
лата розпочати дальшу свою роботу, одна че вигляди на єї успішність вельми невід- радні. Я к відомо, вислано послів скорше на зелені сьвята, як се було потрібно, бо перемелюване наглих внесень, котрі не були зовсім наглими, не тілько не вело до нія
кої цїли, але ще більше занутувало парла
ментарне положене. Прискорене' зелених сьвят мотивовано тим, що буджетова комі- оия потребує спокою до нарад над будже- том. Тимчаеом і буджет. комісия застрягла в своїй роботі на буджегї міністерства су- дівництва, а вже буджет міністерства про- сьвіти насував стілько перепон і небезпек, що треба' було бір відложити поза зелені сьвята, щоби тимчаеом порозуміти ся з парламентарними сторонництвами. С л а- в я н ь с к и й С о ю з
іинші опозицийні сторонництва думають покористувати ся тими сами перепонами, які має мінїстерство^бар.
Бінерта, щоби єго тим способом повалити і довести знов до покликами коалїцийного кабінету.
Одначе становище бар. Бінерта, осла
блене внутрішньо-австрийскими, особливож парламентарними подіями, поправило ся по
серед сторонництв парламентарної більшо- сти рішучою поставою супроти намагань мадярских независимцїв і парламентарні сторонництва більшости починають поквда ти свою зневіру і бажають витривати, щоби викликуванем австрийского пересиленя ве пособляти до побіди мадярским независим-
Сільвіо Пеллїко.
ІЗ ДВЇВ МОЙОГО тюремного МТ8.
(Ье шіе ргі§іопі).
З італїйскої мови переклав Володимир Держирука.
(Дальше).
Опісля говорив мені Марончеллі про свій процес а я йому про свій, взаїуно розказували ми собі про тюремне жите; підійшли ми до вік
на, поздоровили трох знакомих, що стояли у своїх вікнах; два з них були: Сапоуа і Кегіа, що сиділи разом, перший засуджений на шість літ тяж кої вязницї а другий на три; третин був доктор Севаге Ашагі, що в попередних місяцях був моїм сусідом в *оловяних тюрмах». Сей не був засуджений і вийшов невинним.
Розмова між пами протягнула ся в гарнім настрою цілий день й цілий вечір. Коли ми по
лягали до ліжка, коли сьвітло погашено й на
стала тишпна, то годі було заснути; моя голова палала а моє серце заходило 'кровю, коли я по
гадав про дім. — Чи мої родичі перенесуть сей удар? Чи прочі сини будуть в силі їх потішити?
Всі були в рівній мірі люблені й заслугували на се більше чим я; та чиж родичам мо
жуть осталі діти — заступити страчену ди
тину?
Ах, коби я був тільки гадав про родину й любі особи! згадка на них була болюча, рівно
часно однак розвїжнювала мене. Та я думав та- ож про мнимий сьміх судиї з процесу, про о-
к
цям. Рішуче становлїце кабінету бар. Б і
нерта супроти домагань мадярских незави
симцїв дає ему в руки вельми важний ар
гумент тактичний. Розуміють се дуже до
бре парламентарні сторонництва австрийскі, що становище Австриї лише тоді буде силь
не супроти Угорщини, наколи в Австриї не допустить ся до прзвительственного пере
силеня, бо тілько тим' способом можна від
перти всі намаганя мадярских независим
цїв.
Тимто христ. суспільники нераз уже заявили бар. Бінертояи свою піддержку, що
би лише не допустити до побіди мадярских намагань. Але навіть нїмецкі поступовці стають тепер супроти мадярскої політики но стороні бар. Бінерта, а на се вказує ви
разно письмо виконного виділу нїмецких поступовців до міністра Щ р а б н е р а , в котрім єго взивав в найблизшій мінїстер- скій раді висловити ріщуче становище в справі домаганя угорского правительства що до виплат готівкою. Вправдї рада м іні
стрів висловила ся рішучо проти сего до
маганя угорского правительства перед сею заявою нїмецкого виконного виділу, але се письмо виділу показує наглядно, що нїмецкі вольнодумцї стають рішучо по сто
роні кабінету бар. Бінерта, котрому сторон- ництво социялїстичне і Слав. Союз на о- станнїм засіданні буджет. комісиї намагали ся нанести важке поражене (правительство побілило там лише одним голосом 21 — 20).
Славяньский союз і социял-демокр. клюб числять в своїй боротьбі проти кабінету бар.
Бінерта на розстрій, який проявляє ся о- станнимп часами в польскім колі між людо- вцями під проводом Стапіньского, а більшо-
снову засуду, про політичні справи, про долю моїх товаришів... і не був в силі безсторонно оцінювати моїх противників. Тяжкий допуст по
клав на мене Бог! Моїм обовязком було: перено
сити його по християньски. Я не був в силі! не хотів! Розкіш ненависти мене більше підбивала, чим прощене: я пережив пекольну ніч.
Рано я не молив ся. Цілий сьвіт видав ся мені ворогом добра. Кілька разів я був вже бо
гохульником; та опісля не вірив я, щоби міг по
пасти в такий самий настрій! Юлїян із своєю божевільпостию не був тепер більшим безбожни
ком від мене. Хто носить ся з думками ненави
сти ще й тоді, коли лучить ся йому тяжке горе, що саме повинно його тягнути до Б о га ,—
навіть, коли він перед тим був праведним, сей попадає в несправедливість. Так, хоч би він пе
ред тим був праведний; бо годі ненавидіти без гордости! А хтож ти є, безталанний чоловіче, що гадаєш, що ніхто з подібних до тебе людий не судив би тебе так строго; що гадаєш, що ні
хто не може тобі зробити кривди в добрій вірі;
що нарікаєш, коли Бог навіщує тебе таким а не мнимим терпінєм?
Я почував себе безталанним, що не міг молити ся; та, де гордість запанує, там нема иншого Бога крім себе самого!
Радо бажав я Всемогучому'поручити моїх безнадійних родичів та я більше в Него не вірив.
ЬІИ.
О девятій годині перед полуднем перевезли мене з Марончеллїм ґондолею до міста. Висіли ми недалеко палати дожів й увійшли до тюрми.
Завели нас до салі, де перед кількома днями
стю кола. Кореспонденция молодоческого клюбу покликує ся на статю С т а п і н ь с к о г о в „ б аге і-ї ро\782ЄсЬп-ій“, в котрій осуджує ся дуже різко тактику польского кола суперечну з славяньскою солїдарностю.
Одначе Поляки є вельми проворними полі
тиками і они уміли сі домашні і внутрішні справи свої між собою полагодити так, що розчислюванє на розстрій або навіть на роз
лом польского кола показує ся зовсім без- оеновним.
Ког. С еп іп іт, супроти котрої Ггепніеп- Ьіаіі виступив з рішучим запереченем про нібито намірені переговори в цїли зміни си
стеми, відгрожує ся кабінетови бар. Бінер
та, що прийде для него „день обрахована"
і звертає до ческих міністрів д-ра Б р а ф а і Ж а ч к а з нагоди национальних політи
чних заяв міністра судівництва д-ра Г о- х е н б у р ґ е р а в буджет. комісиї. Сеп- (гигп припускає, що заяви міністра судівни
цтва були обговорені на мінїстерскій раді і задлятого намагає ся С еп іги т роздвоїти кабінет і зробити неможливим в нїм стано
вище ческих міністрів, забуваючи про се, що др. Г о х е н б у р ґ е р , висловлюючи свою заяву, зазначив виразно її як особи
стий свій погляд.
На всякий спобіб одначе парляментар
не положене є вельми заоетрене, а коли посольска палата збере ся до дальш ої ро
боти в четвер (буджет. комісия має заеїда- нє вже в середу), буде правительство мати вельми трудну задачу, щоби вийти з сего замотаного положена та в своїм часї-дове- сти до полагоди буджету.
В звязи з тим положенєм остав непе- речно останнє послухане бар. Бінерта у
був Сапоуаіі; де його поділи, не знаю. Де'вять, або й десята, жандармів стерегло нас, ми ходили гет і назад, ожидаючи, поки нас не поведуть на площу. Се тревало довго. Коло полудня явив ся слідчий судин, що велів нам йти за собою. Лі
кар приступив до нас й подав нам склянку гір
кої води; ми взяли її й подякували не так за напиток, як за співчутє, яке оказав нам старий Він звав ся Б о в т о . Опісля приступив жандарм й ззложив нам на руки ланцюшки. Пішли ми вперед.
Коли ми зійшли великими сходами сіє §ї-
£апіі, пригадали собі дожу Магіпо Гаїіегі ого, якому тут стяли голову, опісля увійшли до в е ликого склепіня, що веде з палатного подвіря на площу і вийшли в лівім напрямі до ляґуни.
По середині площі стояло підвисшене, на яке ми мусїли вийти. Від сходів сіє ^і^апіі аж до під- висшеня стояли два ряди нїмецких жовнірів; ми йшли по середині.
Ми вийшли на верх і оглянули ся: серед великаньскої товпи народу слїдний був переляк.
В деякім віддаленю стояло кілька відділів ору- жених людпй. Говорили нам, що на всіх боках стоять пушки з запаленими льонтами.
Се була та сама площа, де в жовтни в 1820 р., місяць пйред моїм увязненєм, крикнув до ме
не якийсь жебрак:
— Се місце недолі.
Пригадав я собі на сего жебрака й поду
мав:
- - Хто знає, чи не стоїть він тепер між тими тисячами і не пізнає мене?
(Дальше буде).
2
монарха, котре тривало півтора години. Але крім внутрішньоавстрийского положена зд а
вав бар. Бінерт цїсареви звіт про становище австр. мінїстерскої ради супроти домагань міністра президента Векерлього, котрі рада
•міністрів відклонила. Та про сю справу по
говоримо окремо в наблизшім числі.
Промова, нос. і-ра Евг. Олесвшого,
виголошена в буджетовій комісиї державної ради при рубриці „міністерство справедливости".
З пребогатого материялу, яким при тій ру
бриці розпоряджаю, виберу лиш найважнїйніе.
Зачну від лєґіслятури:
Що до лєґіслятури — то так в останній як і теперішній сесвї внесло правительство кілька предлог, відповідаючих дійсним потребам на сім поли. До тепер на жаль анї одна з тих предлог не прийшла на дневний порядок палати, тай слаба надія на їх полагоджене в будучности. Ці
лий час, яким парламент розпоряджае, забира
ють полагоди державних конечнбетий і нїчо не лишає ся для властивої леґіслястиви. З друго- гож боку мушу запримітити, що правительство предлогою тих начерків далеко не сповнило ще своєї задачі в области реформи найважнїйших, уже істнуючих законів.Щайважнїйші закони а то цивільний і карний вимагають основної, новіт- ним потребам та поглядам відповідаючої рефор
ми, яку годі заступити новелями, доторкаючими поодиноких питань і материй. Се передусім до
тично карного закона. Обовязуючий закон сто
їть в яскравій суперечности з новітними поняти
ми; єго постанови уже пережили ся а їх змо- дернїзованє стає нині поважною конечностию.
Перед роком чули ми тут в буджетовій комісиї від тодїшного міністра справедливости запевнене про скору предлогу начерку нового карного за
кона. Згадувано тоді, що анкета, яка відбула ся в році 1907, оперла се діло на тривкій основі, що праця можливо найлучше зорганізована та що в найкоротшім часі можна сподївати ся предло- ги. Від того часу не чули ми нічого про ту спра
ву, а було би то для загалу інтересне знати, в якій стадиї находять ся праці і коли вже раз сей начерк буде нредложений.
Приспішенє тих праць є тим наглїйше, бо тимчасом доконує ся инша реформа карного за кона — внравдї не-дорогою законодавства, але дорогою судейскої практики, яка через система
тичну односторонну інтерпретацию і примічене .поодиноких постанов зреформувала іп реіия уже цілий закон в реакцийнім дусі. Таку реформу завдячуємо головно відпошеню державної про- кураторнї до судіпництва. Прокураторів і їх суб
ститутів іменує ся судиями а що они через службу в нрокураториї державній цілими роками ке виконують цивільної практики •— иоручає ся їм правильне ведене карного сенату або як во- танти повнять они знова цілими літами свій у- ряд. Яко державні прокуратори, привикли они всякі явища житя оцінювати з односторонної вузкої точки погляду а в політичних справах підчиняти ся волі політичних властий — тож і опісля як суди! дальше оцінюють усе з тої са
мої точки погляду, яка є для них також дирек
тивою до інтерпретациї і приміненя закона. Так діє ся не лишень при судах І. інстанциї але та
кож і в найвисшім трибуналі, де також касаций- ні сенати в значній части складають ся з був
ших прокураторів державних а наслідком сего маємо цілий ряд оречень, які реформують вже і так досить реакцийні постанови карного закона з р. 1852 — ще в більше реакцийнім дусі. Хо- тяй такі ореченя не мають сили закона, всеж таки є директивою для державних прокураторів т а судиїв і впливають на приміненє карного за
кона. По тій причині є пожаданим і конечним не лишень як найскорша реформа карного пра
ва але також цілковите-відокремлене державної прокураториї від судівництва та зорганізоване її як окремої власти, з котрої урядники не могли би переходити до судейского стану.
Коли тут обговорюю карний закон, то му
шу також піднести деякі хиби закона з 23. мая 1873 В. з. д. ч. 121 про зложене лави судиїв при
сяжних. З постанови 35. сего закона виходить, що судия присяжний не обовязаний 'знати усі
краєві мови уживані в дотичнім судовім окрузі.
Та обставина криє в собі велику небезпеку для горожапьских прав сторін. Передусім є се аномалія, коли судия не розуміє тої мови, на якій веде ся розправа. Такий судия не може ніяким чином виробити собі ясного та правдиве- го образу справи і его уоішп не може бути спра
ведливим; з другого же боку допущене таких судиїв присяжних нерозуміючих мови, на якій веде ся розправу, доводить до дуже неприємних конфліктів, які нарушають повагу суду та по- зваляготь в високій степени сумніватись о без- стороняости вердикту. Такі конфлікти мали місце в сім році перед судом присяжних у Львові, де при розправі переведеній на рускій мові — при
сяжні Поляки, що без протесту брали участь в в цілій розправі — при кінци розправи спротиви
ли ся поставленю питань на рускій мові і зая
вили, що они по руски не розуміють.
В такім случаю повстає велика колїзия по
між правом обжалованого, котрий має право ж а
дати переведена розправи і виданя присуду на єго матерній мові — а правом судиї присяжно
го, який чейже всьо розуміти повинен, що вика
зує розправа. І сесю колїзию годі усунути; бо коли присяжний судия дійсно не розуміє мови, на якій розправа веде ся, не може судити, а мимо то противить ся поставленю питань на сій мові — то се є яскравим доказом єго ненави- сти до дотичної народности і єго сторопничо- сти. В такім случаю відданий є обжалований не судиям але політичним противникам. й а кождий случай виходять при такій нагоді на зверх полі
тичні пристрасти, виключуючі всяку безсторонність Длятого треба конче доповнити постанови зако- ка з 23. м ая 1873 згл. також карної процедури в тім напрямі, щоби незнане мови, на якій роз
права веде ся1, становило причину виключена су
диї присяглого;
Постанова того самого закона — після к о трої лишень той може стати судиею прися
глим, що платить найменше 20 К податку — лишень з надзвичайнім случаю 10 К—иротивить ся загальному політичному та класовому розво- єви. Суди присяглих е нині радше класовими судами чим людовими і вимагають в тім напря
мі реформи, щоби он» «уали дійсно людовими.
Ікінци муш у ріщу*ю застеречи ся проти квалі
фікована присяглих судиїв політичними властя
ми при складаню головної лїсти. Анї політика анї инші згляди не повинні впливати на склад лїсти і для того уважаю пожаданою зміну §§ 9.
і 14. наведеного закона в тім напрямі, щоби уложенє головної лїсти не доконувалось вибо
рами з первісної лїсти а лишень голосованєм.
(Дальше буде).
Долись з Косівщини.
{Відкрите письмо до Єго Ексцеленциї псина Намісника).
Ваша Ексцелєнциє! В нашій громаді мали відбутись вибори до ради гром. єще з початком сего року та наш війт проволік їх самовільно аж до сегодня. Про вибори дав нам знати до- перва вчера по полудни через напиленого післан- ця, бо оповіщеня про вибори ве було ні на цер
кві ні на уряді гром., а полїциянта а нашій гро
маді нема.
Колиж ми зібрались до вибору, а війт по
бачив, що_перецаде при виборах (до свого голо
су ледви би був дістав 3—4 голоси), то поло
живсь на наших очех так як був убраний, не мар навіть часу постоли зверечи, у постіль, »бо я хорий». Ми бачили фіґлї і домагались переведе- ня вибору через заступника війта, та війт забо
ронив: „я не позволяю, та можете усі, як єсте ту зібрані, їхати до Губернатора у Львові". Ска
зане се було в тоні глузуючім, а коли заступник хотів рівно переводити вибори, війт^ погрозив ему. що дістане за се найменше рік кримі
налу!
З тої причини упрашаємо Вашу Ексцелєн- цию о заряджене доходженя, зглядно покаране за таке збитковане^нас, — о заряджене вибору до ради гром. та щоби вибори не переводились в хаті війта а у заступника, бо ми би другий раз не стерпіли’£того, щоби мати війтова напа- стувала не то нас, простих Гуцулів, а нашого
нароха: „то сьняіценик! що казав мої сїна пали
ти а тепер прийшов налити мою хату».
Перехрестне, дня 11. мая 1909.
(Слїдує 67 підписів).
Ваша Ексцелєнциє! В такий спосіб мусять покривджені Гуцули шукати помочи против з а подіяної їм кривди. Доходилиб Гуцули свого права дорогою інстанций та в старостві пред
ставив їх війт яко бунтівників і деякі з них бу
ли невинно покарані з причини війта на підставі патенту з 1$-54. Троюдить той війт всіх на сво
їх громадян яко „козаків", але ті осоружні „ко
заки" сьвято заховують неділі і сьвята, коли
„набожний" війт заводить комісию на день Пресьв. Тройці — і то в часі богослуженя! Від кількох літ не складає той війт зібрані з грома
дян гроші на потреби церкви і ґрунтів ерекц.
„бо то ся не належить»!. Громадян полохає: „ні
кого і нічого не боюсь. Буду війтувати, доки ми ся схоче, бо за мнов господинове Дудикевич і Трач".
Признаюсь Вашій Ексцеленциї, що се від
крите письмо подане єще з тої причини, щоби був один доказ більше про мартирольоґію мого бідното народу, бо, як пр. мені відомо, що на донос ночерез інстанцию о сфалшованю підпи
сів на протесті против виборів до ради гром. в Гриневій (а сфальшовано- там підписи: Дмитра Маритчика,. Блаш ка Рублечка (фіндгора), Івана Макстаиіа з Рубааеків, Івана Федіряка Власїя, Власїя Дмитранєка Гната, Стефана Рубанека Довгалюка, Дмитра Рубанека Довганюка) нема доси доходженя! А час би вже... щоби фалшів- ником підписів занялась вже- раз ц. к. Проку
ратори я.
Іван Нопель варох Довгополя.
■ ’ ' * ’
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Україньска молодїж львівсяого університету надіслала дня 26. м. м. до україньбкого парля- ментарного клюбу депешу з заявою, що зі страй
ковою акциєю польских академиків не солїдари- зує ся, проти завішеня викладів протестує та стверджує рівночасно таке заоетренє відносин на львівскім університеті, що супроти него даль
ша спільна наука на львівскім» університеті у- країньскої і польскої молодїжи є безоглядно не
можлива. З огляду на се засноване окремого україньского університету, зглядно утворене пе
реходового стану через основнеє нових українь- ских катедр і відділене всіх україпьских катедр від теперішного- університету представляє ся яко неминуча коаечвість.
Делєґация україньского клюбу, зложева з п.
Василька, Колесси, Днїстряньекого і Олесницкого, явила ся того таки дня у міністра просьвіти ґр.
Ш тірка та передала єму до відома цілий зміст де
пеш, а при тій нагоді відбула з ним довшу на
раду на тему справ україньского шкільництва ва всіх областях Галичини і Буковини.
П е р ш е з а с і д а н в п а р л я м. е н т у но Зелених сьвятах відбуде ся — як відомо — дня 3. червня о 10 год. рано. На єго дневний поря
док умістила президия: 1) перше читане правил тельствеиних предлог про підвисшенє податку від горівки і пива і санацию краєвих фінансів;
2) звіт комісиї для посольскої иезацманотти в справі видачі пос. Ед. Странского берненьскому судова; 3) звіт економічної комісиї про ухвалу надати панів в справі всесьвітного почтозого со- юза, заснованого в Римі д. 26. мая 1906. р. та 4) розправу над непотвердженими ще досі вибо
рами до державної ради з 1907. р.
Точки уміщені презвдиєю можуть стати предметом нарад тільки тоді, як на дневнім по
рядку не буде вже ніякого наглого внесеня. І як раз тепер буде мусїла палата полагодити нагле внесене пос. Шустершіца в справі боснїйского банку, котрий вже стільки клопоту наробив ка- бінетови бар. Бінерта.
Парляментарва ситуацня та позиция кабі
нету бар. Бінерта представляє ся тепер дуже непевною.
На засїданю виконного комітету нїмецких партий, котре відбуло ся в присутносте мінїстра- земляка д-ра ПІрайнера, обговорювано також
з начерк, який мав яредложити др. Векерлє Ко
роні для розвязки угорекого пересиленя м. и.
через установлене митсвої лінії по 1917. р. Одно
душно признано, що такі умови можуть бути порішені лише при співучасти австрийского пар
ламенту а не єго головою, як се стало ся на пр, в справі рільничого банку. З огляду на се порішено передати правительству пронамятне письмо з відповідною засторогою.
ЗІатіесЬе Соггеар. доносить, що в понеділок та ві второк відбуде ся в Оломунци перший конґрес ческо славяньских орґанїзаций антисеміт- скої партиї. На конґрес сей прибудуть делегати 3 Морави, Ш леска і Долїганої Австриї та польскі і словіньскі посли.
Заграниця.
Відновленій турецкій державі під правлїпєм молодотурків все ще грозить велика небезпека і пре з двох сторін, в Альбанїї і в Азиї. Особли
во в останній положене вельми грізне, тим біль
ше, що не лише людність, але навіть тамошнє війско не узнає нового правительства і нового султана. В Азиї на перший пляа вибиває ся расова ворожнеча Турків і Арабів, а що останві є в більшости, тому нарікають они, що Турки, яких є 6 міл., мають в парламенті 140 предста
вників, міжтим 16 міл. Арабів має їх лише 40.
В Дамаску не хотять війска зложити при
сяги новому султанбви; в Аданї панує вправдї спокій, бо є там досить сильна европейска зало
га, але мимо сего може там прийти до завору
шень, коли молодотурки не згодять ся завести там автономію. Сего одначе молодотурки не хо
тять з огляду на те, що малоб оно вплив на Македонію і Альбанїю, а тоді з держави вивя- залаб ся федерация народів. Положене грізне також в провінциї Ємен і в мезопотамскій Ірак- Арабі. В Ємені мають молодотурки 20.000 вій
ска, мають вислати ще 22,000, але з огляду на се, що в разі повстаня не булаб то війна пра
вильна через будову терену, отже требаб там властиво 100.000-ної армії. Араби грозять, що звернуть ся о опіку до якоїсь чужої держави (очивидно Анґлїї), коли Туреччина не згодить ся надати їм автономію. Анґлїя вже від давна острить собі зуби на провінцию Ємен, отже від неї залежить багато, який оборот возьме справа в Арабії.
Палата льордів в Анґлїї заявила ся в заса
ді за введенєм загальної обовязкової війскової служби. Наради над еею реформою в подроби
цях відбудуть ся в липни, а основою їх буде проект маршалка льорда Робертса. Він жадає слідуючої реформи в війску: кождий анґлїйский підданий Зединеногб Королівства належить до армії від 18 до 39 року житя. Війскове образо- ванє, то є служба в чинній армії має тревати 4 роки, то є від 18. до 22, зглядно від 20. до 24.
року житя. Першого року служби для піхоти має тревати 4 місяці, для кінноти і артилєриї 6 місяців. В слідуючих трех роках жовніри будуть покликувані на 14-дневні вправи в стріляню ітд.
Мимо сеї реформи, яка буде імовірно ухвалена, пе стане Анґлїя мілітарною державою, але за веде у себе, подібно як Ш вайцария, систему мілїциї.
Л росим о б ід к о б и т и п ер ед п л а т у .
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Фталал.;
римо-кат.: Еразма. — В ч е т в е р : руско-кат.:
Константина; римо-кат.: Кльотильди.
— Д-їй М. КоцюбиньскиЙ, звіний україньский новеліст, загостив онодї до Київа. Шановний письменник почуває себе тепер зле, через се їде за кордон на остров Капрі, щоб там деякий час відпочати. По дорозі д. М. КоцюбиньскиЙ має вступити до Львова і до Чернівців.
— Церковна вистава. В павільонї штуки на повиставовій площі отворено в суботу виставу церковних річей. Протекторат над виставою при- няли веї три архієпископи львівскі.
— Дар київскій „Просьвітї". Покійна україньска письменниця Мария Марко Вовчок перед своєю смертию записала той хутір, де она прожила свої останні дні, на користь якої небудь просьвітної україньскої інституциї. Чоловік покійної письмен
ниці, д. М. Лобач, порадившись з деякими укра- їньскими діячами, виконуючи волю своєї покій
ної дружини, сповістив сими днями київску „Про- сьвіту", що він передає хутір Марка Вовчка у власність україньского Товариства „Просьвіта" у Київі, заснованого в память Т. Ш евченка. Оди
нокою умовою при сьому д. Лобач ставить ту вимогу, що могиДу ' похованої тут письменниці товариство мусить доглядати і удержувати так само, як се робить -тепер сам він. Хутор Марка Вовчка займйє 600 квадр. сяж. землі за 4 верстви від м. Нальчика (Терекої области) в чу
довій гірскій околиці, куди на літо приїздять люди, стомлені, слабі на серце та на всякі грудні хороби лічити ся цілющим гірским возду- хом. На сьому хуторі року 1906 засажено сад овочевий (до 60 деревин) та всякі декоративні ростини, поставлено два будинки з цегли, сараї цогріб і т. и. Опоряджене всеї садиби коштувало до 3.000 карб. Але вартість цілого хутора значно більша і згодом запевне все зростатиме, бо м.
Нальчик з кождим роком набуває все більше значіня, як кліматична гірска місцевість.
— Мазепиньске СЬВЯТО. Академічний комітет в Чернівцях видав отею відозву: Двіста літ минає від битви під Полтавою, від битви, в якій наш гетман Іван Мазепа хотів увільнити (Україну І зпід кормиги московскої і дати їй волю, якої она ще й тепер не має. Та не пощастило гет- манови і задумане еьвяте діло розбило ся о скалу незгоди серед україньского народу, а не
щасний гетман мусїй спасати житє утечею. З того часу проклинають его чорносотенці й по нині по всіх церквах а сего року хотять навіть сьвяткувати 200 літну річницю побіди під Пол
тавою, якою відобрали Українцям на довгий час надію на волю. Щоби задемонструвати проти такого сьвята, якого цїлию є глузувати з наших сьвятощий, задумує, як вже відомо, черновецка україньска академічна молодїж урядити велике Мазепиньске сьвято 27. червня с. р. Щоби се сьвято гідно випало, звертав ся дотичний комі
тет до нашої суспільности з просьбою, щоби ся підперла молодїж в урядженю великого кон
церту в честь Мазепи і брала живу участь в пробах.
— Про еїчове сьвято, яке відбуло ся вчераш- ного понеділка в Коломиї, доносять нам: Сьвято се мало марку чисто радикальну. Був се зїзд радикальної партиї з Покутя, уряджений д-ром Трильовским. Випав слабше чим попередними літами. В поході брало участр около півтора ти
сячі осіб; знаменне, що Гуцулів з Косівщини зо
всім не було Чиж др. Трильовский втратив там зовсім довірє ? Отворенє сьвята було в павільонї міского парку. По вступній промові д-ра Три- льовского забрав голос п. О. їгнат, одеи з чотирох делєґатів львівского „Сокола**, потім наступили хори і деклямациї. Відтак уставлено похід. На
перед тримбітників, потім їіа в на кони пос. Сан- дуляк яко отаман з булавою, за ним головний комітет січовий і посли радикального сторонниц- тва, делеґация »Сокола«, музика а дальше січи з Покутя. Похід перейшов Коломию в поперек на зарінок над Прутом, де були вправи з сикав
кою і гімнастичні хлопців і дівчат, забави і про
мови. Вечером був номере в парковім павільонї.
На комереї посипались промови з напастями на всіх і вся, хто не належить до радикальної пар
тиї. Найбільше вражінв з того сьвята віднесли ті, під котрими заломили ся трибуни на зарінку.
Щасте, що скінчило ся на перестраху і без ка- лїцтьа. Коломийскі товариства нерадикальні ми мо запросин відтягнули ся від участи в тім радикальнім сьвятї.
— Люрд в процесі'. Процес в Мецу мав вика
зати, що одно чудо в Люрд не було зовсім чу
дом. Та вістка облетіла пресу «поступового» та
бору, від „Карггогі а" до «Діла». Пані Рухель в Мец терпіла кілька літ на тяжку хоробу, а лі
карі пе вилічили єї. Тоді' поїхала до Люрд. В дорозі, ще день перед приїздом до відпустового місця, виходив з єї ран на лици невиносимий чух, кілька годин перед зануренєм ся в воді в Люрд була Рухель хора, а сейчае по зануреню зістала уздоровлена. Виздоровленє сконстатува- ли доглядачки хорих і лїкар в Люрд. Перебіг хороби, спосіб лїченя і вилічене пояснила сама хора. Справою ваняли ся лгкарі в Мец (жиди-, і суд. лікарі) та заявили, що пані Рухель була хора не лиш на вовка, як се твердив єї ординуючий лїкар (Ернест), але і на пранці та що не вовк в неї вилічений, але пранці. З того, що в Люрд зістала вилічена лиш одна хороба (пранці), вно
сять деякі лікарі а за ними деяка преса, що чу
до в Люрд не відбуло ся, а поголоска про него то обманьство. По правді однак процес відносить ся лиш до лікаря Ернста, який не пізнав ся на хоробі пациентки, і тому зістав висьміяний лі
карем Міллєром, а той послїдний, хотяй Ернстом обжалований, зістав в судї увільнений. Автентич- ности чуда в Люрд процес зовсім не тикає. Є сли би навіть пані Рухель була вилічена лиш від пранцїв, а не від вовка, то само вилічене від пранцїв в одній хвилині є чимсь, що зовсім переходить сили природи. Хиба що Рухель...
збрехала, і хотяй вилічена давнїйгае, твердила, що зістала вилічена аж в Люрд. Але того про цеє зовсім не доказав, тої справи зовсім не під
носив. —• О. В.
— Як шанують памятки? З Полтави доносять, що складені вінки на памятник україньского письменника І. Котляревского зовсім занедбані:
їх закинуто десь в у борну аж на третім поверсі просьвітцього будинку. Там они разом з ріжним старим театральним убранєм валяють ся в поросі. Невже не знайшлось-би для їх місця в котрімсь з земских музеїв, де сі вінки моглиб бути прикрасою і навіть цікавою памяткою?
— З над Черемоша пишуть нам: Є в Путилові жидок АИег ЕІІіє. „Гандель" начав від щетини, заячих скірок. та воскобойни, а сегодня він вла
сником банку і мілїонового майна. Майна того
„доробив ся" він на Гуцулах, а „загони" свої запустив він між Гуцулами поза Кімполюнг. До такого „гандлю" потрібні фактори, наганячі. Ви- піукуть они легкодухів, обробляють їх, а коли •
„овоч дозрів", подають єго ЕІІія-ови. Сей вже
„обслинить" свою жертву векслями, скриптами довжними, добиванєм процентиків, і не барить ся довго, як „проковтне" свою жертву як боа, бо в такім разі ідуть в проспішенім темпі нака
зи платничі (для буковиньских Гуцулів на них термін „руский" 2аЬ1ип£8аиііга£), а за сим лї
цитациї. До лїцитациї посилає ЕИіз своїх ф ак то рів, а другі не сьміють мішатись. Таким спосо
бом ідуть маєтки гуцульскі за півдармо в рука Е И ів а а з „зарібку" уділяє ЕІІіз своїм факторам нагороду. Та мало було пявцї нищити Гуцулів, він уривав ще з «зарібку» своїх факторів. Тож ті донесли о деяких «оденках» ЕНіва до проку
ратори! в Сучаві. Прокуратория дала наказ сей- час приарештувати ЕИіза, але він дізнав ся про се і виїхав „попід ніс" жандармериї, котра чо
гось «припізнилась». Побарив Е. щось 6 неділь в дорозі — і сегодня „тпацірує** по Путилові, та може «побімкує» собі як «вовремяоно» Кіп-
<11ег, спільник СЬии’еза і банку крилош. „Кажуть, що КіпЛІег є 8сЬ\УІпс11ег а Кіпсіїег вивів усіх з розума, До розправи про взятки з крилбш.
банку пе можна було приставити Кіпйіега, бо лікарі взнавали єго „смертельно хорим" і судин Вогосевич мусів єго нереслухувати (в Радівцях) в постели: Колиж зателєґрафували Кіпйіегіеви по укінченім процесі, КіпЛІег вискочив цілком убраний зпід ковдри (а ковдри і оббитя меблів в хаті Кіпіііега були 8 найдорозшої материї на фелони. бо Кіпсіїег „бил настоятедем продажи церковної утвари при лаві" крилош. банку!) і
„побімкував" певний себе.
— Стєфяник в білорускому перекладі'. Д. Рому- альд Земкевич, який працює тепер над уложе- нєм укр.-білоруского словарика, переклав твори відомого україньского письменника Стефаника на білуруску мову. Переклад має в и й т и в сьют при кінци сего року. Д. Земкевич мав намір не зупиняти ся на першій пробі, а дати цілу серию україньских перекладів.
— За наукою до Чехів. Деякі повітові земскі зібраня в Чернигівщинї, щоб повести красше ді
ло з народною просьвітою, рішили вислати д е
котрих учителів з початкових земских шкіл в Чехи. На підставі сеї постанови в недалекім ча- еї ґрупа народних учителів з сосницкого й ко- зелецкого пов. уже виїздить до Чех, де має за
мір докладно придивити ся науці в ческих школах.
'— Археольоґічні розкопи в садибі Десятинної церкви в Київі поки що не дали яких небудь особливо цінних наслідків. В землі найдено ба
гато дрібних шматків старої цегли (починаючи з 10, столїтя), шматочки фресок, уже звісного типу, п черепків старинного посуду. На глибині більше 2 аршинів відкопано дві зовсім круглі ями, набиті черепами (чорними, білими, та ин- ших красок), знайдено невеличку склянну посу
дину старинної форми — вузенький гладущик 8 двома ручками. Розкопки показали, що д л я.ста
рого церковного фундаменту зроблено плоску виїмку землі з виступом на місця головної об- сіди. В розкопаних ямах найдено декілька к і
стяків без усяких річий. Незабаром почнуть ся розкопки з північного боку церкви.
— Касацийна розправа М. Сїчиньского. В на
слідок жадоби неважности внесеної обороною Мирослава Сїчиньского, засудженого львівскою лавою присяжних судиїв на кару смерти через повішене, визначено явну розправу над сею жалобою, що відбуде ся перед найвисшим три
буналом у Відни дня 21. червня с. р. о год. 10.
рано.
— Молочарство в Австриї в 1907. р. Міністер
ство рільництва оголосило з кінцем минулого 1 оку звіт про молочарні та инші підприємства для зужиткованя молока в австрийских провін- циях по кінець 1907 р. Отсей звіт розпадає ся на три розділи та обіймає викази, що дотичать:
а) молочарских спілок; б) молочарских спілок і збірних молочарень; в) приватних морочарень.
Молочарских шкіл є в Австриї вісім, а іменно:
2 в Вехах (в Фрідляндї заложена 1892. р. і в Пільзнї заложена 1907 р.), 1 в Галичині (Ряшів зал. 1903. р.), 1 на Моравах (Кромєриж, заложе
на 1901. р), 1 в Сольногородї (К іеіп -О теіп за ложена 1895), 1 в Стириї (Ґрабнергоф), 1 в Ти- ролю (Дорен зал. 1900. р.). Спілкових модочарень вичисляє справозданє 2294: в Тиролю887, в Пе- редаруляньских краях 519, в долішній Австриї 374, на Моравах 920, в Галичині 99, на Побере-
