Ч. 122. Львів, середа дня 3. (18.) червця 1909. Річник Х ІІІ.
Передплата
на »РУСЛАНА* виносить:
з Австриї:
на цїдий р ік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік: зі щоденною висилкою 7 доларів, або 12 рублів; а висилкою двічи в тижнп о1/г долара, або 10 рублів; з висилкою що субо
ти 4’/2 долара, або 9 рублів.
Поодиноке число по 10 сот.
• Вирвеш оЧи і душу ми визвеш: а не вовьмеш милости і віри не во8ьмеш, бо руске ми Серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів
М.
ІПашкевичаЬ-
Виходить у Львові ЩО ДНЯ крім неділь і руских сьвят о 5’|, год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Русдана« приул.
Оссолїньсиих ч. 11. (партер) (фронт від ул. Тихої). Експе
диция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавс- мана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки.
Якій вихід з угорскогв вереси?
( х ) Як небудь здавало ся, що угода угорска переведена визначним державником угорским Фр. Деаком в виді дуалізму на
дала краям корони св. Стефзна певні під
валини до конституцийного чтку, всеж таки Угорщина гіохожа на вуі_,кан, котрий в ряди-годи вибухає, а хоч опісля затихне на якийсь час, на ново з більшою ще си
лою потрясав підвалини не тілько самої Угорщини, але всеї монархії. І тепер опи нила ся Угорщина в такім положенні. Ма- дярскі независимцї під проводом Кошута не понехали давних своїх змагань до ося- гненя народо-господарскої, национальної і державної самостійносте дуалізм видав ся їм перестарілою формою і для осягненя сеї окремішности висунули они домаганв до відокремлена банкового і народо-господар- ского.
В давнїйших статях подавали ми хід сеї справи і вказували на відпорне стано
вище Корони супроти сих змагань. В остан- них днях здавало ся, що навіть Кошут випустив уже керму сторонництва незави- симцїв із своїх рук і що президент аосоль- скої палати Ю с т випре его із сего стано
вища. Кошут виповів ему явну боротьбу, бажаючи з ним зміряти ся в боротьбі. К о ш ут стояв за тим, щоби банковий і народо- господарский розділ відрочити до пізнійшої пори і в тій цїли независимцї мають вида
ти маніфест до народу, щоби розділ банку австро угорского відрочено до 1911, а цло- вого розділу до 1917 (себто до речинця віднови торгових договорів з заграницею).
Гадка Кошута побідила в сторонництві не- зависимцїв, а на перший нлян висуне- но переведене в и б о р ч о ї р е ф о р м и . Р.'жниця лише в тім, що Юст домагав ся загального і рівного права виборчого, коли тимчасом коалїцийне міністерство радо би се перевести в дусі значно обкровної ре форми ґр. Андрашого.
Маніфест до народу, про який тепер думають независимцї, не буде одначе матв практичного значіня, а виглядати ме нена
че посмертний заповіт. Про банкову і на- родо-господарску справу не буде рішати теперішній угорский сойм, а новий на осно
ві виборчої реформи зложений. Ніхто не може предвидїти, який буде его склад. Хоч би як силкували ся мадяреві верховладни- ки обмежити права широких верств народ
них, всеж таки перегодом здобудуть собі они менший або більший вплив на держа
вні справи, а верховлада Мадярів обезпе- чена їм Деаківскою угодою з часом повин
на уступити в користь рівноправности з ин шими немадярскими народностями. Тнмто про банкову і народо господареву справу но буде рішати фракция Кошута або Юста, але якась більшість соймова, про котрої склад ще нині навіть приближно не можна нічого певного сказати. Се питаня будучи- ни, а на перше місце висуває ся виборча реформа, котра може довести перегодом до розвязки пересиленя угорского. Скорше чи пізнїйше немадярскі народности мусять
Огляд часолисий.
(„2н/кобмна“
про розлом укр.-руск. клюбу парля- ментарного. Суд „Грома декого Голосу'1 над руски-ми послами і его ради д л я них).
(Дальше), і
„Гром. Голос" в ч. 22. в статі „Чи се про
водирі народу" оцінює діяльність послів держ.
ради. Зазначивши на початку, що нібито маси нашого народу в Галичині загалом радикальні політично, пригадує, що н а ц и о н . - д е м о к р . к а н д и д а т и грали підчас виборів ролю ярих п о л і т и ч н и х р а д и к а л і в (були, як казав п. Романчук, £гозз ип<1 м’іїсі), що спершу і пар- лям. клюб руский виступав дуже радикально (об- етрукцийні співи, пультові метавки посла Ба- чаньского і т. п.), але відтак однодушність клю
бу в обороні інтересів народу почала колоти ся.
„Головна причина сему, пише дальше „Гр.
Голос", що більшість укр?їььскбго клюбу—себтс национальні демократи — поклала в основу своєї дїяльности не н а й в а ж н і й ш і — е к о н о м і - ч н і інтереси наших, селяньских мас (хоть і тре
ба сказати правду, що с о ц и я л ь н і д е м о к р а т и н е д б а л и п р о т і і н т е р е с и і так як більшість україньского клюбу — що однако не перешкоджає їм тепер чвакити ся, що они в парламенті — одинокі оборонці економічних інтересів народних мас, себто й наших селянь
ских!), але б і л ь ш е к у л ь т у р н і , проти яких не мали нічого й наші народни маси, навпаки, підпирали тут наших послів льояльно п самопо- сьвятно з тій надії, що з сего вийде полекша й їм — але які виродили ся в руках окремих национально-демократичних послів у погоню за посадами й авансами, на ріжних полях: адміні
стративнім, шкільнім, судівничім і банковім. До сего дадало ся те, що б у к о в и н ь с к і ч л е н и клюбу ввійшли туди яко репрезентанти не опо
зи ц ії, але дружби з правительством краєвим, а льоґічно, й центральним. Ся обставина з гори п і д т я л а о д н о к р и л о у к р а ї н ь с к о м у о п о з и ц і й н о м у в і р л о в и , а що посли бу
ковиньскі, а за ними й деякі—найвпливовійші—
галицкі, у котрих, до того, пробудила ся давна народовецка душа — клерикалів і крутіїв полі
тичних — котрі стали колоти того вірла в само серце так, що він почав злітати чим раз нижче".
Відтак пригадує „Гром. Голос", що радик.
партия ухвалила на вторішнім з'їзді візванє до клюбу, щоби перейшов в радикальну опозицию, а колиб се не стало ся, малиб радик. посли ви
ступити з укр.-руск. клюбу. Тимчасом клюб, хоч ухвалив вести рішучу опозицию, більшість єго робила се лише для забляхманевя очий опози- цийних виборців. „Гром. Голос" вказує на те, що п. Василько в комісиї для прилуки Босни вий
шов і тим виратував Бінерта „зрадою мужицких інтересів", за що єму належалоб ся висловлене недовіря а навіть виключене з клюбу, дальше, що при голосованю над внесенєм М а с а р и к а п р о з а г р е б е н и й п р о ц е с н е б у л о а ж 11 р у с к и х п о с л і в , а на останку в буджетової комісиї при голосовавю над м і н і с т е р с т в о м с у д і в н и ц т в а вийшли посли В а с и л ь к о ,
добити ся впливу і зьачіня, а з тим щезне верховлада Мадярів і краї корони св. Сте- фана дійдуть до рівноваги
іспокою.
О л е с н и ц к и й і Ц е г л и п ь с к и й і вирятували міністра Г о х е н б у р ґ е р а, за котрим голосу
вало лише 21 послів (проти 20).
„Отся просто скандальна подія, каже „Гр.
Голос", скомпромітувала до решти укра'іньский клюб, показуючи всему сьвітови, що для біль- шости єго — опозиция се лише маска, котра те
пер обпала з лиця клюбу. Склала ся така штука против ухвали клюбу тай без відома навіть у- країньскої парламентарної комісиї, до котрої, як відомо, належить і наш товариш др. Левко Ба- чиньский, котрого однако про сю задуману шту
ку навіть не звіщено".
Можливо, так розумує, дальше „Гром. Гол.", що мінїстер обіцяв їм який окружник до галиц- ких судів, але з того не вийде найменшого хі- сна, бо такі річи як пошановане мови м ож н а' добути лише боротьбою (чи доказом на се бо
ротьби на університеті о руску мову?!). А сі ви
води кінчить „Гром. Голос" такою заміткою:
„Австрийске центральне правктельство під
пирає всіма силами ті верстви еупротив Україн
ців, збуваючи остатних обіцянками окружників якого міністра і таких ипших марниць, або річей байдужних, коли просто не ш к і д л и в и х д л я м а с у к р а ї н ь с к о г о с е л я н с т в а в Гали
чині. Такою річю вважаємо ми у к р а 'і н ь с к и й з е м е л ь н и й , ґ і п о ч е ч н и й б а н к , що може • лише зїсти і ті мізерні клаптики хлопскої зе мельної власности, як подібні польекі банки з'ї
ли майже до 3/4 ваньску (польску) земельну вла
сність у Галичині. Банк той дозволений зрештою ще правительством Бека, бо теперішньому міні
строві! ирезидентови Бінертови ані не снить ся що небудь Українцям не то давати, а хоть обі
цяти. Він поводить ея з україньскйми послами просто як із рабами Поляків, і деякі з них таки дійсно подобають на них, — от хотьби й др. 0л.
Колесса, котрий на скликанім ним недавно львів- скім вічу, навмисно промовчав справу віддїленя Холмщини — аби не наразити ся Полякам, ко
трих просто чорти беруть на саму згадку про сей новий поділ Польщі!
„1 клюб укра'іньский не то мирить ся ф ак
тично з таким правительством^ але й ратує єго від упадку!!"
Задля тих причин, пише „Гр. Голос": „має
мо право візвати наших радикальних послів, аби зараз же виступили із клюбу, котрий компромі- тує не лиш україньскі селяньскі інтереси, укра- їньский радикалізм, але взагалі поступову укра- їньску справу.
(Конець буде).
В справі дух. семінари)',
„Истинно-русскій" „Галичанина" наплів у- стами „истинно-русскаго" г. Скицка — б. семі
нариста — в 120 числі цілу купу лайки, неправд і дурниць на » с е м и н а р с к у ю п а й д о - к р а т і ю«.
На початку подає «Галичанина» зміст на
шої статейки (ч. 109. „Русская" преса а руске
духовеньство"). В справі нереповідженя змісту
нема що замітити. Лиш одно. В „Русланї" було
сказано, що: „Настоятельство семінариї занадто
поблажливе для кацапів". Сей вислів невірний
і єго ужито через помилку, бо в рукописи було
сказано: „ П і с л я д е к о г о " настоятельство
і т. д.
— 2 —
го. — На 230 людий се хиба не богато, коли вийде 20 людий, хотяй би і богато з них верта
ло до дому аж по 9-ій. Коли один питомець раз на кілька місяців опустить годину точок до роз- важаня, то се ще не така велика страта. — Що семінаристи впоюють своїми відчитами нена
висть до „русскости",се безвстидна лож.
На адресу настоятельства семінариї звер
нені такі факти. О. ректор мав спитати одного, чи він Русин чи москаль? Але се було сказане в формі жарту, без ніякої обиди, а що найваж- нїйше не потягало за собою ніяких наслідків.
| О. віцеректор перечеркував в слові „русскій"
одно »с«. І щож так страшного? В семінариї вільно уживати етимольоґії або фонетики, але годі позваляти, щоби кождий вироблював собі ще ріжні нюанси правонгси. Консистория ужи
ває етимольоґії, але ніколи два „с“ ! — Щоби ректорат сьвідомо підтримував «подтрунивавіе товаришей еепаратистовтг над ь русскими и зь-за етимологическаго правописанія* і оказував тим партийну загонистість — се крайня лож. Ректо
рат толерує щоденні україньскі збори, а всюди, де є 6 «русских*, там підозріває єресь „собра- ніє". Се знов видумка, бо україньскі збори від
бувають ся 2 —3 рази в рік. Всякі збори, „рус
скіи" чи україньскі, мусять бути дозволені рек
торатом, який звичайно висилає з поміж себе двох делеґатів. На одних зборах такий делєґат виступив навіть в обороні «русских*. — „Гали
чанина" заборонено читати. Зовсім справедливо, бо „Галичанинь" накидає ся на особи поодино
ких членів ректорату, на семінарию, на єписко
па і здраджує за богато православних сим- патий.
На україньскі конгреси ходять семінаристи через половину, а деколи всі, таксамо хор бере участь в похоронах визначних укр. людий, але на похорони Дїдицкого заказано „русским" йти.
На то замітимо, що на просьвітнім конґресї бу
ло семінаристів около 70, а таких случаїв, що виходив би цілий семінар, не було, винивши папский концерт. Коли не пущено хору на ио- хорони Дїдицкого, то нїчо дивного, бо о се ніхто не просив.
Пайдократам К. і М. виточено канонічний процес — чого «русским* відмовляють —- і ве видалено з семінариї, хотяй они розбивали го
лови «русскимь крестянамь* в Розвадові. І зно- ва лож. Канонічного 'процесу питомцям з засади не виточує ся і не виточувано ані москвичим анї Українцям. На „пайдократа" К. зроблено до
нос до Ординарияту, але за що инщого, а не за події в Розвадові. (їклеветаний потерпів на
віть, але вкінци виявила ся єго невинність.
„Пайдократови" М. не зроблено ніякого закиду.
З а розвадівскі події богато людий було в.зва
них до суду, але анї К. анї М.
Питає «Галичанинь*, чому не виточено процесу канонічного «руескому III года«, але вигнано єго на донос декана? Відповімо на те, іцо канонічного процесу не виточує ся ніякому питомцеви, лиш сьвященикови. Згаданого «рус- ского* посуджувано о участь в паломництві до Почаєва. Про се говорив цілий Львів, а навіть говорено про фотографію учасників паломниц
тва, на якій був і наш „русскій". Впрочім «рус
скій* мусів мати ще инші справи на совісти, про які мабуть знав ректорат, коли єго виклю чив з семінариї. Але квалїфікацийних книг хиба не має ректорат на услуги «Галичанина*!
З сего бачимо, яка то „истинно-русская"
правда! Наші твердженя опираємо на цілком певних інформациях.
Відтак подав „Галичанина, “ коментарі до
•поодиноких наших тверджень, а сї коментарі можна поділити на три класи.
До першої класи належать замітки, акі не подають нічого конкретного, але самі загальні, пусті фрази. Щирокатолицкий дух семінариї полягає — каже «Галичанина»* — в ненависти .до „русскиха,", яких неустанно підозріває ся б нахил до схізми. Ректорский патриотйзм, в якім виховують ся семінаристи, то крайний українь- ский фанатизм, який доходить деколи до підло
ти. На се маємо одну відповідь: „§гаБз аззегі- Іиг, дгаїіз геісііиг".
ПТо до звязи між „русскими" пересьвідче- нями а нахилом до схізми замітимо, що в за- садї можна бути „русскимт," і добрим католиц- ким сьвящеником. Але житч і практика доказу
ють, що звичайно «русскій* мають нахил до православя. Вистане лиш читати „русекую" пре
су з нікчемним уїданєм на руский єпископат та на україньских „иопиків-радикалів" щоби мати понятє, чим кормить ся „русское" духовеньство.
Нїчо дивного, що ректорат мусить більше бояти ся православних симпатин між «русски- ми« ніж україньскими семінаристами. Але з то
го не слідує, щоби ректорат, зложений з людий незвичайло сьвітлих і вирозумілих, підозрівав кождого „руескаго" з осібна а ргіогі о схі-
зму".
Друга кляса заміток „Галичанина" відно
сить ся до способу трактована «русских* а у- країньских інституций. Ми замітили, що не дуже було би порадно, пускати семінаристів до чита
лень Качковского, в яких находять ся портрети Наумовича і часописи „Галичанина," та „Рус
ское Слово". „Галичанина," питає, чому пускає ся семінаристів до читалень «Просьвіти*, в яких містять ся портрети Ш евченка, та часописи
„Свобода" і „Громадський Голос". На се зам і
тимо, що «Галичанина,* трактує становище ре
кторату до «русских* інституций так, немов би ректорат заборонив «русским* семінаристам брати участь в просьвітній роботі читалень К ач
ковского. А такої заборони не було! Паралєля між читальнями Качковского а „Просьвіти" хра- має як не на обі то бодай на одну ногу. Ш ев
ченко був сьвітским чоловіком, якого діяльність не мала віроісповідного (православного) харак
теру, а якого промахи против християньства бу
ли спорадичні. Наумович то сьвященик-апостат, якого публична діяльність занадто тісно лучить ся з віроісповідним характером, щоби єго культ не потягав темної маси до православя. Теперіш
ня «Свобода« досить коректна в церковних справах, підчас, коли «Русское Слово* все лає на єн. Ортиньского, та не в однім місци захва
лює та з симпатиєю пише про православє.
„Гром. Голос" мало в якій читальни „Просьвіти"
найде ся, а як найде ся, то се аномалія, підчас коли , «Русское Слово* в читальни Качковского находить ся правильно.
Ми сказали, що ліпше, щоби просьвітну акцию вели семінаристи, як радикали. „Галича- нина," питає, чому тої засади ректорат не три
має ся, коли ходить о „русских"? Питане без- предметове, хоть би тому, що „русскій" о се не просили.
„Галичанинь" нарікає, що семінаристи під
копують повагу „русских" парохів самим хвале- нєм україньскої ідеї. Що за нерозум ! Наперед хвалене україньскої ідеї се лиш підрядна річ в акциї семінаристів. їм ходить о просьвічуванє на- рода, при чім деколи треба загріти до любови того народу, який загал називає руским, а не
рідко також україньским. Коли хто хвалить своє, а при тім не викликує ненависти до чужо
го, то се хиба годі назвати підкопуванєм поваги противника. Впрочім — як знаємо з певних жерел — семінаристи були лиш в одній — оди
нокій парохії, де парохом є «русскій*.
До третої класи коментарів «Галичанина*
належить то, що він називає фактами. Ті „ф ак
ти" можна поділити на дві громади. Одна звер
нена на адресу настоятельства, а друга на адре
су семінаристів.
Семінаристам закинено, що они пишуть обидливі слова на „русских". Чи за штубацтва одиниць має відповідати загал? — По читаль
нях ходить звичайно 20—30 семінаристів. Се число о стільки невірне, що звичайно ходить їх 20. — Дня 16. мая вийшло їх аж 50. Се невірно, бо лише З І і то задля концерту, доси одиноко
час заняти передове* місце між нашими інститу- циями фінансовими.
Членів мала она уеего 73, так, як звісно, в того рода інституцяях число членів не є міри
лом розвитку товариства. Наколи в кредитових інституциях опертих на законї з 1873. р. кождий довжник мусить бути членом товариства, позаяк такі товариства мають служити для номочи сво
їм членам, то члени „Щ адниць" яко товариств^
з характером добродійним власне мають обме
жений кредит в „Щадници", позаяк не можуть, користати в нїй з кредиту ’векслевого, лише з гі-
І потечного,. а звісно, що „Щ адниця" уділяє пози
чок гіпотечних лише до половини вартости і на перше місце гіпотеки. Кождий член крім того складає одноразовий, безповоротний даток на фонд резервовий Товариства (100 К). Тому мі
рою розвитку таких інституций є в першім ряді стан щадницї і уділених позичок. Під тим згля- дом „Щ адниця" наша здала іспит дуже добре.
Она зібрала 2,976.572 К вкладок, при проценте- вій стопі 4% від ста, а стан гіпотечних позичок виносив 2,582.679 К, в тім 525, се є . 58% пози
чок на реальности селяньскі на квоту загальну 1,511.461 К. Щ адниця отже служила передовсім інтересам самих селян. Портфель векслевий, який після статутів не сьміє виносити більше, чим 15% загальної суми вкладок, мав 673 век
слїв на суму 368.593 К. Позаяк «Щадниця* є центральною краєвою інституциєю, тож в нїй мали кредит також наші товариства задаткові через реесконт римес в загальній квоті 273.963 К. Кредит в «Щадницї», хоча труднїйший, одна
че дешевший, позаяк она бере від гіпот. пози
чок 5% , від есконту векслїв товариств 6, від приватних 6% % . Стан фонду резервового був 9.582 К, а чистий зиск 12.550 К, який цілий пе
реходить до резервового фонду. Дирекция спо
вняє свої обовязки безплатно.
Позаяк після статута весь чистий зиск
«Щадницї* так довго переходить в цїлости до резервового фонду, доки він не буде виносити 5 прц. вкладок щадничих убогих церков, інсти
туций і уділяти запомог, що є еї головною ціле- ю. Щоби она як найскорше могла тую ціль спо
вняти, повинна наша суспільність усі свої капі
тали, так власні, як церковні і інституций в ній містити, о скільки доси містить їх в чужих ін
ституциях. Та на жаль се малій лиш - частині нашої суспільности лежить на серци. Як точно знаємо, у самих львівских касах є 3,000.000 К приватного гроша, — не говорю о фундацийних капіталах, — ними обертають чужі, а наші лю
ди вміють лише нарікати, єсли не можуть сей- час дістати позички в >Щадници«. Забувають, що она сама гроший не робить і єсли хоче їх комусь позичити, мусить вперед їх від вкладни
ків дістати.
Наймолодша наша дитина се «Народний Базар*, Наколи инші діти в тім віці ще ве вмі
ють добре сидіти, то наш «Базар* вже стоїть крепко на ногах.
Оснований у вересни 1908. р. для торговлї шкільними і канцелярийними приборами та ґа- лянтериєю числив він з днем 31. грудня 1908.
р. 74 членів, які зложили на уділи 776 К (оден уділ виносить. 10 К), а на фонд резервовий 74 К, вкладок до обороту було 5.791 К, товарів на складі вартости 16.806 К, чистий зиск виносив 285 К. — З а весь 4-місячний час нродано то
вару за 6.578 К, що з огляду на продаж пере
важно дрібну, крейцарову, являвсь високою кво
тою. Склепом управляв фаховий купець, при по
мочи касиєрки і ирактиканта торговельного. Ди
рекция сповняє свої функциї безплатно.
Як ночатки показують, товариство має ви
гляди на гарний розвиток в будучности. Єсли лише самі місцеві інституциї, наші громадяни, та шкільна молодїж єго піпруть солідарно, то він вже може сильно стояти, єсли же ще і провіи- ция допише (сьвяіценьство, учителі) то дуже на
віть сьвітло мусить «Базар* розвинутись. А за- слугує він на таку долю, бо єго товар добірний і дешевий, а до того оре він доси нетикану у нас ниву.
Допись з Перемишля
(Перший іспит зрілости в ліцею руского Інститу- та д л я дівчат. — „Народний Д ім *. — „Віра*. —
„Руска Щ адниця*. — „Нар. Базар*.
(Конець).
„Руска Щ адниця" в Перемишлі — пише д.
Д. Коренець в „Перемискім Вістнику" — зачи
слявсь до наших інституций тому, що наші „о- пікуни" не хотіли еї мати в серци краю, у Льво
ві. Єі х а;актер загально-краєвий.
Рік 1908. се доперва другий рік єствованя
„Щадницї", а вже встигла ояа за так короткий
Державна рада.
На вчерашнім засіданні посольсксї палати
відповідав мінїстер рільництва др. Браф на ін.
терпеляцию п. Кірхмаера, по чім Приступлено до продовжена першого читана правительственного, фінансового начерку.
П. К р а в с (Чех) мотивував опозицийне ста
новище свого сторонництва супроти сего на
черку.
П. Г р у б а н заявив, що приневолений ви
ступити проти начерку не лише з політичних але також з чисто річевих зглядів. Бесідник пригадує пропамятне письмо мораваньского кра- євого виділу і заявляє, що єго сторонництво не допустить до дальшого обмежена автономії кра
їв. Домагає ся, щоби держава обняла середні школи і дальше закладала промислові і фахові школи.
П. Б у д і ґ промовляв проти підвижки по
датку від спіритусу і пива а заявив ся за збит
ковим податком. Ж алував ся на упосліджуване Морави.
П. К о с т ь Л е в и ц к и й заявив, що доки Русини не знайдуть в галицкім сеймі справе- дливости, доти не мають ніякого хісна з санациї краєвих фінансів. Клюб бесідника поставив „іип- с ііт " між реформою фінансів а заведенєм за
гального виборчого права до сойму. Доки Руси
ни не можуть в соймі знайти права, не мають в тім найменшого хісна брати участь в розправі над санациєю галицких фінансів. Вкінци виясняє фінансове положене Галичини, яка має річного недобору 24 міл. корон. Се вислїд попираня авто
номії країв, яке довело до гноблена народів і односторонної господарки упривілейованих верств.
Бесідник критикує фінансовий начерк правитель-
•ства в приміненю до Галичини. По підвижцї по
датку від горівки і пива, буде Галичина платити державі понад 14— 15 міл. корон річно більше а за се одержить лише 9 міл. Коли однак під- вижка податку від горівки і пива необхідна, то належить дати убогому галицкому населеню відшкодоване цілковитим увільненєм одно- і дво
кімнатних будинків від домово-клясового подат
ку. В теперішнім начерку ходить о питане упра- вильненя в дечім державного права фінансового.
Мінїстер скарбу розважує се питане виключно з технічно податкового становища. Мимо того основа фінансового права в хосен держави не є переведена в нредлозї загально і послідовно. Сто
ронництво бесідника надіє ся, що народна пала
та заспокоїть не лише потреби держави і інте
реси краю, але передовсім потреби народів. ГІо- заяк теперішня предлога не відповідає тим ви
могам, то мусить бути основно змінена. На тім становищи буде стояти клюб бесідника також в комісийипх нарадах.
По промовах н. Урбана, Діяманда, Ґломбінь- ского, Ґроса, Ж ітнїка і Странского перервано паради о 11. год в ночи.
II. Курилович і тов. внесли вчера інтерпе- ляцию до міністра краевої оборони в справі у- бийства селянина Фучили жандармом Кузьміком з Яслиск.
Вчера роздано в палаті звіт Оуджетової ко- місиї про буджет на 1909 р. Правительственний прелїмінар виказав в розходах 2.303,596.102 К, в приходах 2.303,557.294 К. Звіт буджетової ко- місиї виказує в розходах: 2.406,554.543 К а в приходах 2.404,647.482 К. До сего звіту долучує комісия слідуючі мотиви: Доси було звичаєм замикати буджет малою надвижкою а для по
одиноких позиций старати ся о покрите дорогою буджетової провізорні. Вже минувшого року зро
била заміт сему способови буджетованя а сего року сама поправила буджет в тім напрямі. От
же вставляє в розходи відповідні кредити на закупно материялів для артплериї (9,540.000), на персонал будови водних доріг (1,856.393 К), на розширене телефонічних еїтий (6 міл. кор.), на зелїзничі цїли і т. д. а рівночасно підвисшила покрите, втягаючи в них касові засоби в 1907.
р., квоти з викупу позичок і т. д.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина
Вчера пополудня відбула ся нарада клюбо
вих голов в справі поступованя при буджетових нарадах, В розправі забрав голос також бар. Бі- нерт, вказуючи на квнечвість полагоди буджету до 25. с м. і попираючи предлогу п. Перґельта,
— З —
щоби переведено одну розправу генеральну а чотири подрібні. До ухвали не прийшло, позаяк п. Шустергаіч хотів ще порозуміти ся з парля- ментарною комісиею славяньского союза. По по- новнім зібраню вечером доведено до порозуміня.
Прииято предлогу Перґельта і ухвалено призна
ти кождому сторонництву від голови члена 9 мінут часу на промову. Сионїсти спротивили ся сему, бо малиб лиш 36 мінут на промову але инші сторонництва обіцяли відступити їм щось зі свого часу.
Согг. Негго£ звіщає, що між рускими по
слами з Галичини і Буковини ведуть ся перего
вори в справі поновної злуки обох клюбів.
Президент міністрів бар. Бінерт був в н е
ділю на послуханю у цісаря і представив послї- дні приключеня в палаті послів. При тій нагоді висказав цісар президентрви міністрів своє осо
б л и вая вдоволене по причині заховане ся кабі
нету і з нризнанем згадав про тих членів пра- вительства, які в тяжких услівях піддержували політику правительства, до якого належать, та
кож при голосованю, яко посли. Вже задля сего не бачить цісар причини, щоби дехто з членів кабінету мав виснувати послідовність що до сво
го становища.
Засїдане палати вельмож скликано на 24.
с. м. На дневнім порядку закон про заразу ху
доби і про торговельних помічників.
N. іг. Ргеззе заперечує вість, будьто би ди- місия бар. Бурияна мала наступити вчаспїйше, як перед сесиею делеґаций. Дальше подає, що цісар удасть ся вже 25. с. м. до Будапешту а 10.
липня удасть ся звідтам до Ішлю. Сей виїзд має причинити ся до вчаснїйшої полагоди пере- силеня.
— На почтових опоясках нинїшного числа випи
сано (в коронах) залеглу передплату по день 14.
н. ст. червня 1909, або зазначено день, поки ся
гає заплачена передплата. П. Т. довжників проси
мо вирівнати залеглу передплату чим скорше, а инших П. Т. передплатників просимо відновити паредплату, і в тій цїли долучуємо почтові чеки.
— Адмгністрация.
Н о ви н ки .
— Календар. В с е р е д у : руско-кат.: Л уклї-
яна м.; римо-кат.: Франціска Р. — В ч е т в е р : руско кат.: Мигрофана патр.; римо-кат.: Адольфа.
— Культурність „Діла". З нагоди заміток на
