Ч, 260. Львів, четвер дня 19. листопада (2. грудня) 1909. Річник XIII.
Передплата за »РУ СЛАНА» виносить:
з Австриї:
аа цілий рів . . 20 кор.
на пі в року . . . 10 кор.
ва чверть року 5 коо, аа иісяль . . 1-70 кор.
За границею:
ва цілий рік: зі щоденною висилкою 7 долнрін. або 12 рублів: а висилкою двічи в тижни о‘/, доляра. абоІО рублів: 8 висилкою щосубо
ти 4‘/5 доляра. або 9 рублів.
Поодиноке число по 10 сот.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вогьмеш милости і віри не возьмеш.
бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в д х псальмів
М.Шашкевича
Виходить у Льзсві ш о д н
крім неділь рускнх сьвят о о’|2 год. по полудни,
Редакция, адмінїст рация
експедиция »Руслана« при
ул.Оссолїньских ч. 11.(партеря (♦ронт від ул. у Т х о ї).
Експе
диция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавс- мана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Рекламам! неопечатаві в вільні від порта. — ^Оголь- шеня звичайні приймаюо-.
ся по ціні 20 с. від стртс ки. а в „Надісланім** 40 іч від стрічки. Подяки і при
ватні донесеяя по ЗО сот.
від стрічки.
( X ) Можливість успіш ної законодатної роботи в держ. раді, підготовлена зближе
не»* парлям. сторонництв на основі ухвале но го в пятницю внесеня п. Ш тельпла, бу де мати неперечно важний вплив на иола- году утореного пере: иленн. Мадяреві пер хонладники нічо го собі більше не бажають, я к спиненя в австр. держ. раді всякої ро
боти і пановавн §. 14 го, бо тоді очивидно австр. правительство, не маючи піддержки парламентарної, не може з такою силою опирати ся далекосяглим змаганям Мадя
рів. «Спинене законодатної роботи в держ.
раді б отже водою на мадярский млин, а заразом найгяжш им ударом для немадяр- с ки х народяостий в У го р щ и ні, для Славян тамоиш их, для Румунів і Н ім ців, засудже
них мадярскими независимцями за змадяр- щене.
К о л и ж з держ. раді буде залишена обетрукция, коли там буде можлива спо війна, предметова розправа, то австр. пар
ламент може і повинен також висловити свій погляд -що до уго{неких домагань, к о трі дуже значно зачіпають та ко ж інтереси а вс.р и й ски х країв. Коли бо у го р с кі м ін і
стри являю ть ся на послуханих у монарха, то не треба думати, начеб -оми пильнували лише чисто «угорских інтересів, бо та кі до маганя, я к окрем іш ність і самостійність у
В. Віктор Катрайн.
|і д атеїзму - до анархізму.
Поучний образом з унїверситетского житя теперішности.
Прясьвячении усім, кому миле « хриекияньство а особливо будучим академикам.
Деделожяв з 2-го нїмецкого виданя з дозволу Автора -і накладні Гердера
І. Плавюк.
П е р ш а г л а в а . Від віри — до безвірства,
або:
д к прийшло до того, що він став атеїстом.
,Ж и ю між поганами**.
РЇІГ8І Вівшагск Ьеі ВизсЬ.
Огаї Вівшагск ипсі веіпе Ьеиіе тсаЬгепб бекКгіе^ез т ік РгапкгеісЬ. (І. 1878.
209).
І.
З серцем повним молодечого одушевленя і рожевих надій приїхав в Берлін молодий уче- вик Альфред Б... Мав якраз девятвайцять літ і хотів розпочати академічні студиї. Найвідповід- нїйшим місцем видав ся ему Берлін, столиця
ІІОСЛЇДНІ новости
= блаватні для Пань — =
горского банку, виплати го тів ко ю , цлово- торгова самостійність У горщ ини, мадярще- н« армії і т. п., доторкую ть ся вельми ін тересів Австриї,. Доси кабінет бар. Бінерта встоював дуже ріш учо за тими фінансови
ми, народо-господарскими і політичними інтересами австр. країн, однак слово вго тим більше заважить при ріш аню таких справ Короною, наколи за австрийским ка бінетом стоїть роботяща державна рада, котрої однодушний погляд в таких справах може мінїстер предеїдник представити К о роні.
Споглядаючи з того становища на зга
дані справи, треба признати, що промоще
не дороги до порозуміня по м іж парлямен- тарними сторонництвами держ. ради і у- можливлене в ній спокійної законодатної роботи має та ко ж велике значіне і вплив на розвязку і полагоду угорского переси- леня, а також і для обезпеченя важних інтересів австрийских країв перед зм аганя- ми мадярских независимцїв.
На значіне і вплив роботящої держав
ної ради в тім напрямі вказав на понеділ
ковім в іч у в Б рук над Л и іа в о ю б. м ін ї
стер др. Ґ е с с м а н і зазначив, що Г а б с- б у р с к а м о т а р X і‘ я м о ж е м а т и б у д у ч и н у л и ш е я к о ц і л і с т ь . М адярскі верховладники дуже раді, наголи н а р о д н и й а в с т р . п а р л а м е н т за
гального права виборчого бачить ся лише обструкциею, бо_ се вода на їх млин, щоби спиняти переведене реформи виборчої в У го р щ и н ї. А тимчасом я к раз з огляду на немадярскі народности, яким гр о зи ть зма- Прус і Німеччини, сьвятиня иїмецкої науки, о- середов нїмецкого способу думаня і обичаїв.
В ґімназиї, що була в его родиннім місточ
ку, вибив ся Альфред з поміж всіх своїх това
ришів на перше місце, а з вричини своєї весе
лої «дачі і чемности був любимцем я к учителів так і товаришів.
З гордощами споглядали его чесні христи- яньскі родичі на свого першого сина і розпра- щали ся з ним лише з тяжким болем серця.
„Мій сину**, — промовив нращаючись по
важним голосом отець, — ти знаєш, що твоє образопанє стояло нас не мало жертв, але ми
«се радо ноносимо, щоби лише з тебе був чесний
«оловік. Для того будь пильний, побожний і че- сний, щоби ми колись з тебе діждали ся по
тіхи**.
Мати з слезами в очах припала до свого любимця, а зложивши поцілуй на єго'чолї, ри
даючи вимовила: »Альфреде, дитино моя доро
га, не забувай на чужині материньских осторог, уникай злі товариства, будь побожний і чемний і не забувай пильно молити ся. Пиши часто до нас, щоби ми знали, як тобі поводить ся. Ти знаєш, як нам прийде тяжко з тобою розлучи
ти ся і бачити, що ти виставлений на так мно- го небезпечностий**.
Альфред аж до слез зворушений, опускаю
чи батьківский дім, поновив від себе як най- красші обітниці.
Щ е довго споглядали родичі за своїм си
ном, аж поки не щез їм з очий. Сусіди, що бу- лоручає у великім виборі
фірма
А Н Т І Н У В І Є Р А
ЛЬВІВ, ул. Галицка ч. 10.
дярщене, повинен кождий австр. народо
любець бажати чимскорш ого введеня в У - горщ инї загального права виборчого. Ма
дяреві независимцї змагають до народо- господарекої і війскової самостійности У - горщ ини. Сему може оперти ся лише одно
душна ухвала держ. ради, і длятога треба як найгорнчійш е бажати, щоби она могла працювати. Християньско суешльне сторон- ництво в тім напрямі пособляло все прави- тельству і піддержувало політику в напря
мі одноцїдости монархії.
Все те стає найкрасшим доказом, я к у вагу мав не т'лько для австрийских країв і народів, але для всеї м онархії спосібна до роботи законодатної державна рада і тому всі сторонництва повинні зр;ло призадумати ся над сими справами, щоби сю законеда- тну роботу уможливити.
Політичний огляд .
Австро-Угорщина
Проти я з и к о в и х п р е д й о г внесених в держ. раді, починають Чехи підносити рішучі протести. В П р а з і під проводом члева кр. ви
ділу А д а м к а відбув ся з'їзд відпоручників ческих рад повітових, на котрім було заступле
них 100 рад. З їзд сей ухвалив одноголосно ре~
золюцию проти язикових предлог і зазначив, що рішене сеї справи належить виключно до обсягу чесного сойму. З їзд домагае ся з а к о н н о г о , у п р а в и л ь н е н я я з и к о в о г о п и т а н а я я в в в я в ———я в и — а а -в я —ааав—я а и и в
ли сьвідками пращаня, желали родичам щ астя для їх найкрасшими прикметами обдареного си
на. І дійсно, високого росту молодець, красних правильних черт лиця, з яких відбивала ся не
винність і весела вдача, управняв до найкрас- ших надій.
II.
Так отже став наш Альфред академічним горожанйном королївского університету Фридри- ха Вільгельма в Берліні, сеї корони всіх універ
ситетів. Вже в ґімназиї виробив собі був не
звичайно високу ідею о університеті’.
Він чув, як его учителі похвально вислов
лювали ся про сей розсадник знаня, що в нїм після їх запевненя — діставали катедру лиш найбільші ґенїї, що всі галузи людского званя піднесли до такого степеня, про які в давнїй- ших часах не думали. Як его впевнювано, що дня роблять там нові відкрити, або розкривають нові галузи знаня. Оден професор сказав раз, що людскии дух може лише на університетах увільнити ся з усіх кайданів, віддати ся без пе
репони дослідам і осягнути найвисший степень людского знаня.
Тож як природно міг би берлїньский уні
верситет взнести ся понад всі инші. В ихвало-
в а н о ,
що зібрала ся там вся наукова нїмецка сила, ум ові бистрість і пильність, як в якім осередку, що стремить до найвисших успіхів.
Альфред слухав сего з подивом, а унївер- ситетский професор виріс в его очах на якесь
Вовну на сукні і костюми — Вельвети — Плюші на жакети — Флянельки — Бархани. — —
— — — — Ціни дуже низькі. — 1 0 6 (3 —10)
М Г " Для Духовеньства значний опуст. " Ш і
2
р а д а х п о в і т о в и х , на основі котрого повіт, вичних держав в як найлучші. Своєю дїяльно- ради самі могли би собі установляти мову уря- стию здобула собі Румунія се, що Европа вважав довавя. Члени*повіт. ради мали би право в о б и- її важним чинником в европейскій політиці.
д в о х язиках ставити внесеня, але протоколо- вано би їх лише в мові ухваленій більшостю. —
З їзд иривнав н е м о ж л и в и м закон про окруж- ся, позаяк мир зарівпо як внутрішний лад є ко- ний поділ Чех внесений в церж. раді і зажадав яєчними до повного розцьвіту народних сил.
при заведеню окружних правительств також за-1 Відвідини вїмецкого і австро-угорского пре - снованя вайвисшого адмінїстр. трибуналу для столонаслїдника та уділене королеви цісарем судетских країїК Розширене обсягу дїланя авто- Вільгельм м відзнак пільного маршалка, е новим ном. властий уважав зїзд неможливим. і доказом приязних відносин і здобутого поважа-
Х р и с т . с у с п і л ь н е т о в а р и с т в о п о- ня. Для румуньскої армії милими були відвідини л ї т и ч н е засноване недавно в Угорщині, о чім значного числа товаришів оружия з росийскої ми свого часу звіщали, викликало там незви- армії, які викликали спомйви про славну бороть- чайне вражіне в політ, крупах. Минувшої неділі бу о независимість. Обовязком Румунії е, щоби відбули ся збори сего товариства в У д в а р д для скріпленя свого міжнародного становища під проводом ґр. С а п а р о г о . Перед 10.000 скріпляла невпинно свою армію, а король е пе- учасниками з всяких верств суспільности вказав ресьвідчений, що парламент попре ті змаганя ґр. С а п
ар і в промові, що крайна пора завести правнтельства. Вступленє князя Кароля до армії лад в краю. Се можливе лише на основі з а- є доказом нерозривної звязи між династиею і г а л ь н о г о , р і в н о г о , т а й н о г о і п р я - армією.
м о г о п р а в а в и б о р ч о г о , щоби тим спо-1 В дальшім тягу зображає престольна бесіда собом пособити інтересам найширших верств су- вдоволяюче фінансове положене і збільшене н!і- спільности. Відтак обговорював справи парцеля- родних продукцийних жерел та підносить конеч*
циї під доглядом держави, і відносини між ро- ність иридержуваня тих принципів, які є міро- ботодавцями а робітниками на християньских латними від 9 літ при укладаню буджету і за- основах. Виказав потребу охорони дрібного про- певняють фінансову рівновагу. Буде виготовле- мислу і с п р а в е д л и в о ї р о з в я з к и н а ний закон, щоби до тепер непродуктивні запаси ц и о н а л ь н о г о п и т а н я . Всі християни Угор- державного скарбу сконсолідувати і скапіталїзу- щини бажають п р а в д и в о ї , ч е с н о ї , х р и- вати, а також закони в справі справедливого с т и я н ь с к о ї п о л і т и к и . Р' здїлу податків. Дальше предложить правитель-
По нїм говорив адвокат др. Б а р а в ь с к и й сгво проект закона в справі понираня народного про християньский социялїзм і комунальну полі- промислу. Торговельний договір з Австро-Угор- тику, а префект Т о м а про положене дрібних щиною не остане без сумніву без доброго еко- хлїборобів та инші ще бесідники. немічного впливу. Також заповідає престольна
По тім вічу розпочинає товариство свою бесіда поправу комунїкацийних і перевозових діяльність по цілім краю, а особливо зверне ся доріг, яка уможливить рівночасно цілковите ви- в Словаччину, де доси не мала приступу ніяка хіснуване величавих робіт в отвертій осению везависима партия, а де вижидають з^адібно ро- пристани Констанца. Мінїстер справедливости боти в християньско-суспільнім напрямі. Ґр. внесе закони про лучшу орґанїзацию судівництва, Сапарі обіцяв являти ся на всіх вічах. особливо закон в справі касацийного трибуналу
З того бачимо, що в Угорщині починає ся і присяжних судів.
рух в христ. сусп. напрямі на добре. Чи не булоб
іБолгарский король Фердинанд держить ся се у нас можливе а навіть конечне?! і в своїй політиці практичних зглядів, стараю чися
]удержати добрі відносини до Росиї і Туреччини, Заграниця. не даючи собі при тім нігде звязати рук. Собра- Посеред калейдоскопних змін, які можна нїе узнало велику заслугу короля оксло незави- бачити в балканьских відносинах, е Румунія під симости Болгариї, виславши до него через від- розумним правлїнєм короля Кароля взором не- поручників письмо, яко відповідь на его нре- взрушимого спокою і витревалости. В звязку стольну бесіду. При тій нагоді промовив король, з тим стоїть невпинний здоровий розвій усіх га- підносячи, що Болгарин незвичайно сильно роз- лузий політичного і економічного « и тя. Сей не- вивае ся у внутри і завдяки свому ґеоґрафіч- звичайвий поступ, який велить европейскій полі- йому положеню все буде займати важке стано- тицї числити ся з Румунією, зображений доклад- вище. В надії на сьвітлу будучину Болгариївзи- но в престольній бесіді румуньского короля вав король підданих до єдности.
з нагоди отвореня нової сесиї парляменту. і Дебату над протоколами покінчило вже со- На вступі заявив король, що задачею пар- браиїе, через що остаточно полагоджено вже ляменту є спільна праця всіх суспільних кляс справу независимости. Дебату закінчено подякою над скріпленим економічних і суспільних основ для Росиї. Мінїстер торговлї Ляпчев взввав до румуньскої держави. Відносини Румунії до загра- удержуваня добрих відносин з Туреччиною, пре-
єство висшого рода, що з его уст пливе струями непомильна наука і мудрість. Самопонятно, що берлїньскі професори мали у него значіне о кіль
ка степенів висше, як звичайний унїверситетский професор.
В Берліні хотів Альфред віддати ся при
родним наукам, а заразом в перших семестрах студиювати фільософію. Тож вписав ся на фі льософічні виклади професорів Фр. Павльзена, Ґ. Ґіжицкого, Дерінґа, Е. Целлєра; притім слухав природних викладів Гельмгольца, Бастияна, В.
Ферстера і инших, як на се п озваляла‘нагода і обставини.
Розуміє ся, що при такій мішанині і роз сїяню не могло вийти нічого доброго; однак Альфред робив то, що робили инші. Не було ні
кого, хто ним заняв би ся і з огляду на рід і спосіб студий подав бодай в початках правди
вий напрям і поділ праці. А се мусїло для Аль- фреда скінчити ся тим сумнїйше, бо палав ве
ликою жаждою знаня, хотів всьо читати, що до его предмету належало, а кожде слово профе
сора уважав за пророчню, о чім не можна н а віть сумнївати ся.
До того причинило ся ще і се, що він уро- їв собі, що всі професори повинні бути вірую
чими християнами. Він уважав неможливою рі- чию, щоби християньске правительство в хри- стияньскій державі установляли нехристияньских професорів, а майже виключеною річию уважав, щоби найвисші наукові катедри занимали майже
Невтомимо працювала Румунія спільно над тим, щоби заходи держав около удержаня мира удали
виключно атеісти.
На жаль мав нагоду о тім небавом пере
конати ся. Вже в перших тижнях чув у деяких професорів погляди, що зовсім не згоджували ся з его християньскою вірою.
Наслідком сего відкритя було вперед пев
ного рода пригноблене; оніеля заволоділо ним певного рода замішане, яке не може нас- диву
вати в наслідок необмеженого довіря, з яким відносив ся до учителів.
А що ему видало ся неможливою річию, щоби всі професори, на яких виклади він ходив, були атеістами, то думав, що помилив ся і їх не зрозумів. Тож постановив собі се проя
снити.
В тій цїли казав собі дати в університет - скій бібліотеці їх печатно видані писаня, щоби порівняти їх з викладами, яких слухав. І тут небавом переконав ся, що они разом взявши і поодиноко були не лише відпавшими від хри- стияньства людьми, але що они були явними атеїстами або богохульниками, то є, они навіть не вірили в ествоване Бога поза сьвітом і в л и п ну безсмертність. Щоби ступати певного дорогою, вписав собі з діл кождого професора кілька місць, де після его погляду було виражене не
двозначно безвірство.
(Дальше буде).
зидент міністрів відчитав деякі дипльоматичві документи, з яких оказало ся поновно, що про
голошене независимости було виключно ділом екзекутивної пласти, принято через аклямацию турецко болгарский протокол з его додатками.
Також принято без дебати через аклямацию ро- сийско-болгарский протокол серед окликів „най жиє Росия"!
Державна рада.
р ---
На заеїданю пос. палати в вівторок дня ЗО.
листопада вела ся дальше р о з п р а в а н а д н а г л и.м и в н е с е н и м и щ о д о ш к і л н а р о д н и х м е н ш о с т и й .
Пос. Д і р і х (ческ. хлїбор.) заявив, що вне
сене се не має обструкцийн г<> характеру.
П. К а л ї н а (ческ. народ, соц) доказував, що ческе населене в дол. Австриї не е напливо- ве але стале.
П. Т о м а ї н е к (чес. соц. дем.) д м гає ся, щоби і для робітничих дїтий засновувано нар.
школи так, як се робить ся для війс« них.
М і н ї с т е р п р о с ь в і т и ґр. Ш і ' і р ґ к вказує передовсім на держ. закон про народ, школи і основний закон, котрий унранальнене бажаної справи шкіл оставляє краевому законо
давству. Коли сю справу приймаємо на снові дійсного стану річи, то стан сей не є вдоволя
ючий, бо від виданя дотичних законів значно розятрили ся народні відносини. Мінїстер вказує на численні правці способи, які наші зл о ж и адмінїетрацийні постанови признають сторонниц- твам що до шкіл меншостий. Однак інтересова- ні не примінюють тих способів правних так, що
би прискорити обради в тих справах, а навпаки ще їх проволікають і спиняють. Мінїстер за час короткого свого урядованя і в тих справах завів прискорене в нолагоджуваню.
Досьвід учить, що теперішні податкові по
станови не вистарчають для потреб на тім полі, і теперішній стан не вдоволяє, отже треба ба
жати зміни сего стану і тому з признанем го
дить ся повитати змаганя внескодавцїв, хоч они не намагали ся дійти до законодатного опредї- леня сего нитаня. А що нема позитивно опредї- леної предлоги, то мінїстер думає, що в сій розправі може обмежити ся лише до зазначена свого погляду, бо не може собі приписувати, щоби з огляду на нодрібні трудности сеї справи міг предложити зовсім вдоволяючий спосіб роз
вязки.
Над сею справою радили вже нераз найпо- важнїйші люди.
Мінїстер вказує яко найвідгіовіднїйшу до
рогу до розвязки сего питаня — краеве заново*
давство. Доси не відомо, хто має поносити т я гарі фінансові удержаня шк л меншости, грома
да, держава, чи край. Мінїстер достарчить ма- териялів для виявленя сеї справи, а комісию, до котрої ся розправа буде відослана, уважати ме яко форум розправи. Там з засторогою компе- тенциї можуть бути обговорені засади, котрі би дали ся уложити законодатно. На тім нерервано розправу. Дальше заеїдане сегодня 1. грудня о 11. год. рано.
П росим о бідхобиш и п е р е д п л а т у .
Н о в и н к и
— Календар. В ч е т в е р : руско кат.: Авдия;
римо-кат.: Бібанни. — В п я т н и ц ю : руско кат.:
Григория; римо-кат.: Францїшка.
— В справі памятника Т. Шевченкови в Київі.
Київский Губернатор повідомив предеїдателя об- єднаного комітету, що урядити концерт-вечір на користь Ш евченкового фонду він дозволяє, але на сцені можна виконувати тільки ті річи — на русийскій мові чи на україньскій—однаково—які перейшли драматичну цензуру при головній управі в справах друку. Тимчасом, як доносить
«Рада», сего концерту не буде, бо ті умови, що пропонував комітетови імпресаріо артиста Смир- нова, виявили ся некорисними для комітети. Ко
мітет визнав за найкрасше урядити колись кон
церт на користь фонду самостійно. — Львівске
Наукове Товариство ім. Ш евченка надіслало вже
з до київекого обеднаного комітету 1000 карб.,
Йризначених Товариством на памятник Кобза реви.
— Про нові археольоґічні відкрита в Галичи пи івуть до „Діла": Дотеперішний археольоґічний доробок Ш араневича і инших дослідників збо- гачує ся отеє новими здобутками. Дальші до
сліди почав тут перед кількома тижнями п. Йо сиф ІІеленьский і завдяки єго енергії дають они
вже й доси прекрасний результат. На чистих полях між Луквою а Лімницею, на просторони майже одної Милі, відкрив п. Йосиф Пеленьскяй ще вісім таких місць, де колись стояли велича
ві камінні будови, імовірно церкви, а пробні роз
копи в тих місцях відслонювали оцїливші в зе млї фундаменти. При тім ріняк, тесаний камінь, плитки поливані емалїею і г. и., що добував ся при розкопах, позваляе з цілою певностию здо- гадувати ся, що храми ті походять зі стапокня- жої доби XII,—XIII. стол. Кромі того найшли ся два цвинтариска, де стояли церкви деревляні.
Копаючи в тих місцях, попадало ся на останки кістяків християньских мерців, положених лицем до сходу На шиї якоїсь молодої жінки оцїлїли рештки пишного намиста, зложеного на переміну з маленьких на 2 цм. хрестиків, вирізу аних з ріжнокольо.ювого каміня і скляних кораликів.
Мабуть одиноким памятником княжого Галича е колишня церква св. Панталевмона 3 км. за міс
том на високій горі над крутим берегом ріка
Л і м і ї и ц ї ,
перероблена відтак на костел св. Ста
ніслава при котрім містить ся польский кляш- тор Францї пканів. На одній стіні того костела чи властиво церкви відкрив п. Йосиф Пелень ский під верствою вапна і тинку старинний на
пис скорочуваною кирилицею, зложений в при- ближеню з 35 слів. По обчищеню показало ся, що все таки відчитати той напис в цїлости не лег
ко, не так ізза его давнини, як більше через те, що при обновлюванні камінних стін, напис по
лічено і дуже ушкоджено. З еяких слів можна догадувати ся, що ся камінна грамота подає вістку про якусь історичну подію з одної з оку
паний Галича польскими війсками. Б іля тоїж церкви, а нинїшного костела св. Станіслава, на .пі ніч о яких 10 ) кроків знайшли ся як сь фун дамеяти на Г35 м. широкі, подібного складу, як і під церквою св. Панталеймина. їх відкопано здовж на 8 метрів. На разі ще не знати, що о- значають ті фундаменти. Передусім треба їх
■ширше розкопати і ліпше пізнати, а тоді викаже ся, чи належать они до якого другого храму в тім * іс пи, чи до якого иншого забудованя. На те треб і би перевести широкі розкопи як в тім, т а к і в других
МІСЦЯХ.З огляду на нововідкрите обильне жерело для студий над старанним Г а
личем і его істориєю потреба таких розкопів являв ся конечною і наглою. — Ф. Б.
— З Акад хору „Бандурист" у Льеов». На за гальних зборах Тов-а „Академ. хор 'Бандурист", які відбули ся дня 29 лисіопада с. р. вибрано отсей виділ на рік адмінїстрацийний 1909/10:
Голова, тов. Гойвш ович Володимир, студ. філь.;
міетоголова, тов. Козак Володимир, студ. нр.;
диріґент, гов. Артимович Петро, студ. нр.; місто- диріґент, тов. Недїлк.і Володимир, студ. пр.; се
кретар, тов. Черкавский Олекса, студ пр.; ка- сиер, тов. Гузар Роман, студ. нр.; бібліотекар, тов. Орен іїк Василь, студ. пр.; видїлоний, тов.
Божейко Ю.іїян, студ. мед ; заст виділ., тов.
Федусевич Мирон, студ. фільос.; комісия люстра- цийна тов.: Микетей Гриць, студ. фільос., Кузь
мович Ярослав, студ. політ, і Вахнянин Данило, студ. прав.
— Замах на ОФІцирів ґенер. штабу. Передвступ- не слідство проти троїтеля Адольфа Гофріхтера вже скінчене Цивільні власги, се є полїция, пе редали всі акти вій. ковому судони, який веде дальше слідство проти увязн-ного. Г« фріхтер поводить ся у вязницї нервово. В неділю рано заж адав лише кави і папірооїв і се ему прине
сено. Обід доставляють ему з реставрациї. Пера і наперу не дали ему, коли зажадав. До куина шапірографу признав ся і заявив, що спалив его, бо був нездалий Головно розходить ся тепер розслїдити, звідки Гофріхтер взяв циянкалї.
Аптикар Рісберґер з Лінцу доніс, що перед тро ма тижнями хотів якийсь жовнір купити у него більшу скількість сеї отруї і приніс був лист з підписом офіцира. але назвиска его він не тя мигь. Рісберґер не продав диянкалї. Говорять, що в війск. інституті ґеоґрафічні.м пропала не
давно більша скількість циянкалї Можливо, що Гофріхтер підмовив кого до тої крадежи. До ви
сліджена троїтеля причинив ся найбільше один з его товаришів в Лінцу, офіцир 14. п, піх., який дістав був від Гофріхтера коробочку з якимсь фіґлярним дарунком а імянини. Ту коробочку прислав був той оф іцир' віденьскій полїциї. Ко
робочка була така сама, як ті, що містили о- трую. З а викрите злочинця власти визначила були 2.<>0і> К нагороди, але що викрив его оф цир, то яко війсковии нагороди не дістане. Ж інка Гофріхтера, з якою він перед неспонна півроку по
дружив ся, дізнавши ся про увязнене мужа т я ж ко занедужала.
— Житомірска „Просьвіта". Газета „Волинь"
дав дуже сумну характеристику Тов-а „Просьвіта"
в Ж итомірі. Членів тов-о має 80, а Членьску вкладку за сей рік заплатило 20. „Просьвіта"
має дозвіл на читальню, але відкрити її не може, бо нема за що. Часописи, що надходять до
»Просьвіти«, лежать нерозрізані тижнями і міся
цями. Один реферат, читаний року 1907, Ш ев- ченкове сьвят і та маскарад. — От
івсе. що зробило товариство за три роки. Так пише
„Волинь®.
— Намір масового отроєня. З Верден у Фран циї доносять, що на тамошний швадрон 8. полку ггзарів доконано замах витроєня всіх циянкалїем.
Хтось невисліджений доси вкинув до зупи сю отрую, але від неї так було чути зупу, що ніхто з жовнірів не хотів єї їсти. Полковий лікар ствер
див, що зупа була затроена, і хто був би єї наїв ся, був би впав трупом. Підозрінє паде на одного з підофіцирів, у якого найдено циянкалї. Він по
зичив був у одного з жовнірів 150 франків і на
дія в ся, що его отруїть, а тоді і грошей не буде потребував віддавати.
— Нечад йна смерть. В Перемишлі помер вче- ра ненадійно на удар серця дивізіонрр Генрих Авлїх. П дчас проїздки верхом на конях в тона ристві свого сина почув Авлїх біль в грудьох, приїхав скоро до ґарнїзонового шпиталя, щоби гам уділено ему лїкарскої помочи, але ледви зсів з коня, упав мертвий на'землю .
— Смерть в костелі. Онодї помер в костелі в Сокалї о. Ян Яворский, катехит учит. семіна- риї. Смерть заскочила єго ненадійно в костелі перед престолом, в хвилі, коли мав повінчати молоду пару. Смерть наступила наслідком удару серця.
— Кадет-шпігун. Повторена нами та иншими часописами вістка про арештоване коло Бродів якогось кадета кр. оборони, підозріного о шпі- гуньство, є, як доносять, неправдива.
— Голуб ФОТоґраФ. Невтомима людска думка, придумує щораз то нові винагоди і улїпшеня
щ о
