М. 177. Львів. Неділя дня 9 (21) серпня 1898 Річник II
. — --- —---—
П е р е д п л а т а ш «РУСЛАНА* виносять:
в Австриї:
н» цілив рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■ж цілив рік . . 20 рублів
«бо 40 франків
нж пів року . . 10 рублів ■ Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милоств і віри не возьмеш, во руске ми серпе і віва руска.» — 3 Р у с л а н о ї, их псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о д н я
крім неділь і руских сьвят О ГОД. 3-ій пополуднії.
Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклнмацнї неонечатані вільні від норта. - - Оголошенії зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По- двкп і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
В справі адреси.
»Ді,ло« робить рекламу для адреси Русинів до цїсаря в той спосіб, що хоче нам наліпити великий нлякат на плечі з осторогою: «Орґан Варніньского!*, «Роз
ширене автономії польского сойму!«, «Роз
ширене власти польскоїґубернїї«(?), «Вибори до ради державної через сойми«(?),
»Обмежене впливу Русинів в місцевих шкільних радах«(?), «Противник «немічного* мос
квофільства*, «Прихильник польского ржон- ду«(?) і т. д. і т. д. І сей грішник, котрого
«ДФ.ЛО* напятнувало в такий спосіб з прав
диво сенаторскою повагою, сей грішник важить ся робити замітки до такого важного акту, як адреса до цїсаря. От вже «Буко
вина* дивить ся інакше на сю справу, назвала єї важною акциєю, що має на цїли в хвили важного австрийского иересиленя пригадати Русинів центральному нравитель- ству — і помістила адресу н цілій основі...
А сей «Руслан*, що і так стоїть нам со- лию в оці через своє ексклюзивне стано- виско супроти в наших загально-руско-рус- ских консолїдацийних плянів, осьміляє ся робити замітки, не впасти ниць перед скон
солідованими в 47 повітах краю!
А яка причина такого обуреня пова
жаної редакцпї «Діла*, чим дали ми при
току до таких громових слів, які стрічаємо в двох шпальтах передної статі? Правда, ми сказали, що відай вже в характері га- лнцко - руского народу лежить наклін пи
сати «письма до цісаря В характері того народу є надія на якусь поміч зверха, а не на власну силу, на муранлину, довголїтну працю. Недавно ще пішла була велика аґі- тация но цілім краю, щоби гуртом, як в найбільшім числі станути особисто перед престолом цїсаря і пожалувати ся на кривди
8
З побуту в Карльсбадї.
Написав Юрій Ґецгв.
(Конець.)
Що неуцтво причиняє ся до упадку про
мислу, най послужить факт слідуючий: В мі
сточку Болехові є велика гарбарня жида Гавптмана. Властитель старав ся удержати єї на вижинї теиеріїпного поступу і вимогів.
Коли настав попит за голяндскою шкірою, він спровадив собі фахового чоловіка і машини, щоб і у своїй гарбарни продукувати таку шкіру.
Зроблений наклад показав ся дуже інтратним.
Устрій сеї машини такий, що вкладає ся грубу волову шкіру в прасу, пускає ся машину в рух і она цілу виправлену шкіру перерізує повздовж на три або дві части, так як у парових тарта
ках ріжуть дерево на дошки. Уставлене і на
пружене сеї шкіри вимагає не тілько зручності!
але і знаня, яка шкіра надає ся до сего. Жи- дики внуки фабриканта приглядали ся невси
пучо сїй роботі. Жаль їм було, що Баварець побирав 120 зр. місячної платні, котра могла би лишити ся в' їх кишенях. Одного разу прибігає цікавий внук до діда і каже: «Зеійе, есЬ копп зсЬоіп 8аП2 гїаз Ее<3ег йсЬпайеп*. Другі внуки
руского народу в Галичині. Зібрало ся спо
ре число наших людий з інтелїґенциї тасе- ляньства і поїхали в масовій депутациї до Відня. І щож скористали, який хосен вий
шов з тої акциї, котра коштувала немало труду і гроший. Чи не ліпше було сей за
сіб енерґії, який доконче потрібний для нереведеня такої депутациї, обернути на иньшу, близшу а реальнїйшу ціль?
А попри се остає ще друга обставина, що заставляє нас запридумати ся над та
кими петициями і адресами на велику скалю.
Через них удержує ся у широкім гур
ті та неонравданя віра на получиїенє на
шої долі через якусь силу з-поза нас са
мих. До недавня голосили москвофіли, а
|
по части і тепер суть такого переконаня:
І «Нас ту так присіли, що самі не зробимо
нїчо. Не варто і зачинати праці
—прийде (Москаль то зробить порядок*. І ся наука вийшла їм на погибель, підорвала їх ко
рінь, попхнула на дорогу особистого опор
тунізму, затерла у них народну сьвідомість і поробила з них московских або польских перекинчиків. Недобитки-ж тої нартиї, і то не найліпшої сорти, схоронили ся під кри
ла консолїдациї.
А теиерішна наук* народовців з -Д+>- ло-м« на чолі голосить також подібну на
уку: «Нас тут так присіли, що самі не да
мо собі ради. Не тут борім ся, але в цен
тральнім правительстві. Пристаньмо до Нім
ців, а они зломлять силу Поляків*. Таку саму тенденцию має і теиерішна адреса до цїсаря. Число підписів, а ми віримо що оно не мале, стає доказом, кілько виднїйших людий в тих 47 повітах прихиляє ся до тої тенденциї. Бути може, що є се мо
ральний вплив тих недобитків москвофіль
ської гіартиї, який она внесла в ряди кон- солїдациї. Але моральна вартість тої науки дуже низька. Політика оперта на ній не
потвердили се з вереском. Знемощілий старець повірив многонадїйним внукам, а навіть утішив ся їх розумом. Розумні внуки найшли небавом причину, на яку перше не зважали (піяньство) до віддалена Німця. Але і наш Баварець щось покмітив і заким відійшов, «направив* щось коло машини. 11о відході бистроумний внук взяв ся чимскорше до роботи — аж тут пилки пішли вскісь і шкіра вийшла попсована. Новий машиніст в розгарі закладає другу і десяту шкіру, але результати щораз гірші; далі пилки тріскають, він поправляє, вкінци машина відмо
вляє послуху! Жидики в страху перед дідом — телеграфують за Баварцем і пристають на тверді услівя. Баварець вернув, але машину треба було вислати до направи. Що дальше стало ся, не знаю, бо з тих сторін я виїхав. Сей приклад поучує, що до практики потрібно перше науки.
Наші жиди беруть ся до всего без підготовленя і наносять лише краєви лиху славу.
Але вернім ся ще раз до Карльсбаду. Я звиджуван також фабрику шкла Людвика Мо- зера в Маєргефен. Шлїфірня (ЗіеіпзсЬІіІЇ) є там гідна подиву. Тут праця для робітника далеко тяжша, як при порцеляні', але і платня висша.
Білий пісок спроваджують аж з Прі^р до фа
брикант шкла. У нас давнїйше було більше шклянних гут, але як прийшло пізнїйше числити ся з вимогами поступу, не стало до сего сил і занапастилось і те, що треба було підносити, і
На кождім кроці бачимо, що нема у нас людий,
може довести до добрих результатів, бо се є політика розпуки, політика безнадійно
сті! і немочи.
Мимо того всего є неправдою, мов би ми вистилали против тої адреси. Ми ви
разили тілько сумнів що до ЄЇ політичної ваги, що до наслідків, які она може ма
ти. «ДЬло« потішає ся тим, що в справах державних корона таки не є лялькою і на доказ того наводить послїдні наради в Ішлю. Арґумент слабий а доказ ще мар- нїйпіий. Про високий політичний ум нашо
го монарха і єго довголїтнип досьвід в правлїню державою сьвідчить власне ся обставина, що замотані справи державні він не скорий розривати власною інтервен- циєю, не надуживає тої сили, яку в єго руки судьба поклала, але опирає ся на своїх вірних слугах, котрих собі вибирає після найліпшого зрозуміня державної ко
рнети. Навіть і найзагорільші пропаґатори згаданої адреси до цїсаря чей не мають надії, що сам цісар возьме ся до полаго- ди иольско-рускої справи!
Яку вагу буде мати тога адреса в на
шім політичнім житю — се річ погляду.
Коли «ДЬло« уважає се здобутком, що Хагогіпі Візїу заговорили про сю адресу
«Ьаііскісії Киаиу«(?), то нехай же так стра
шно не гніває ся на нас, що ми не може
мо тим анї руш одушевнтн ся. Що Чехи потребують союзників тепер, коли вже на
певно потвердили сн вісти про скликане ради державної і ческе язикове питане може прийти знов на порядок дневніїй парляменту — се знає »ДЬло« так добре, як і ми. Прихильна замітка в такій хвили, се мов підчас виборів уклін кандидата сво- му виборцеві!. Такі уклони дуже часто за
буває ся опісля. А панове Чехи уміють забувати дуже скоро.
На разі тілько відповіди, що до самої
здатних і охотних до підпирана істнуючого про мислу з духом поступу.
На сім міг би я закінчити мої спомини, але ще, гадаю, потрібно зазначити патріотизм Чехів, для котрих Карльсбад тепер чуже місто.
Купка Чехів (є їх ЗО) має тут від кількох літ свою «Беседу*. «Беседа* мала чееку вивіску, тому сюди сходили ся гості Славянн на роз
мову і Газети. Б сім році зачали Шенерерівці підбурювати нарід в ЕГерскім окрузі і ширити нїмецку гегемонію і тому робітники а властиво фабрична молодїж закипіла страшною завзнто- стию супротив Чехів. Они здерли вивіску з «Бе- седи«, а властителя дому візвали, щоб викинув
«Беседу* зі своєї хати. Доки не викинув, ро
били єму всякі пакости. Вийшло таке, що треба було зняти вивіску. Внутрішнє уряджене »Бе- седи* прехороше. «Беседа* крім місцевих ЗО членів, має в ріжних сторонах Чехії 260 заміс- цевих членів. Вкладки приходять дуже пра
вильно. Кождий чужинець вписує ся до иа- мяткової книжки, де можна найти дуже поважні імена зі славяньского сьвіта. У нас також є
«Бесіди* (касина) в кождім більшім місті. При заложеню звичайно вписує ся до неї доохрестна інтелїґенция в члени, але чи платить потім ? От красше й не говорити про се! Лише с" лї- дарноетню стоять народи! «Беседа* має свої убікациї побіч віллі званої «Панорама* — а по другій стороні є невеличкий міскнй парк. В тім то огородцн уставлені дві фігури, що показують
— 2 річи. Уважаємо цілком непотрібним відпо
відати на злобні ісинуациї, які »ДФло« під
суває при тій нагоді політиці Барвіньского.
Хто. має очи, той бачить єго діяльність в иубличнім житю і з’уміє сам відріжнити клевету від правди. А хто не хоче виді™, той зістане в своїм заслїпленю, котре »ДФ- ло« старає піддержувати своїм впливом.
Одного тілько не можемо поминути, що вже видаєсь очайдушним або прямо без- личним. Ся ґазета не вагаєсь зробити
»реальній політиці« закиду, котрий ми з пов
ним правом звернемо до неї і менерів єї партиї. Правда се, що лекше руйнувати,
ніж будувати. А також правда, що за тих |
правительства по мисли уділеної собі директи-кілька літ не удалось ще знівечити консо-!
ви стирали ся знайти вихід з угодового переси-лїдациї того, що н а р о д о в ц і з д о б у л
и 1 леня. Навязане компромісу, ото ключ, під ко-т я ж к о ю н а р о д н о ю р о б о т о ю з а
тр и й -іт р и м мають ґр. Тун і бар. Банфі провадити дальня ть з г о р о ю ЛІТ. А в тій народній
і ше наради в Будапешті. Колиж заключенепраци стояв Барвіньский завсїгди в пер-!
компромісу вимагає доброї волі і взаїмнихпґих рядах тружденників, та і не один
ли-]уступок, тому в тім випадку не може бути моше він з тих усіх, що не хотять більше
ї ви ані о побідї ані о капітуляцій одної або дру-писати ся на ваше баламуцтво, на мішане'
гої сторони. Сьвідоме проте самодурство є, слинайсьвятїйших народних ідей з брудними
і з певної сторони старають ся представити Бан-махінациями і лученє справді народних'
фіого яко лаврами увінчаного витязя, а Тунаподвигів з підземною роботою найбільших |
яко чоловіка побідженого, що перестрашений голосним впступленем Угрів, є готов Австрию посьвятити Уграм або зрадити вітчину.Не хочемо виступати в роли оборонців ав- стрийского правительства, але почуте справе- Ідливости наказує нам ствердити, що ґр. Тунови належить приписати що найменьше тілько лю
бові! вітчини і політичної сьвідомости, що бар.
Банфіому, котрий, здавсь, хотів би влучити до угодового проекту материяльну суть уложеннх з ґр. Баденїм і д-ром Білиньским угодових предложень, а то на засаді самостійного права розпорядимости Угорщини з застереженєм вза- їмности
зі
сторони Австриї, і зрік би ся тоді контролі на способом, в який рівнорядні заряджена митові і торговельно-політичні увійшли би в житє в Австриї.
Не знаємо подробиць пропозиций Банфіого, однак то можна па певно припустити, що не
ворогів нашої будуччини.
ВІСТИ політичні.
Угорскі дневники виступають тепер з по
хвалами для угорскої політики, мов то она спасла конституціоналізм в Австриї. Сю заслугу приписують собі в виду відбувших ся нарад в Ішлю і накладають бар. Банфіому лавровий вінець борця за свободу народів. Такі самохваль
би мадярів могуть тілько обурити нас, що зна
ємо, як ті самі мадяри понимають у себе дома свободу народів, як онп найбезогляднїйшими способами деморалізацій, перекупства і бруталь
н о ї сили виконують свої конституцийні нрава, як утискають иньші народности в своїй державі, відказуючи їм просто права істнованя на рідній земли. Мадярам ходило в цілім тім австро-угор-
скім конфлікті виключно о нові користи д л я1 розходить ся тут вже о квестию, чи має бути себе. При теперішній крутій ситуациї в А встри ї,! утворена угодова. ировіацория, чи торговельний коли в раді державній розгоріли національні
пристрасти і не можна числити па солідарне виступлене усіх партий в обороні австрийских користий суиротив мадярского визиску, надіє ся бар. Банфі уторгувати дещо для Угорщини.
Праска «Роїііік» доносить, що рада державна буде скликана не тілько для вибору депутациї квоти і ухвалсня провізорні, але буде радити над новою австро-угорскою угодою. 0 се ма
буть і ходило угорскому преміерови А коли Пароля IV’, основателя сего міста. Одна з них в коронацийнім плаїци, мало що видна зиоміж дерев, а друга фіґура на кони. Кінь великий, а Кароль як дітвак маленький. Все те иодобає на іронію! Німці ненавидять все те, що їм при
гадує колишнє нероздільне ческе королівство;
коли-ж не можна забути минувшини, то пока
зують єї так, як того Кароля на кони. Для иа- мятника Кароля IV’. було би як раз місце перед
«СигЬаиз» або «КаізегЬасБ, тимчасом він в ого
роді. Ґете і иньші славні нїмецкі мужі мають далеко красші памятники. Нема сумніву, що боготворцї Бісмарка, а є їх тут не мало, постав
лять ему памятник далеко величавійший і на виднїйшім місци, щоби пригадував »Діє йеиїзсЬе
<;етеіпЬйг$;8е1іаЙ«, ніж Каролеви IV. Панує тут шовіністичний нїмецкий рух, хоч дехто з Німців ще памятає своя славяньске походженє. Сак
сонці, що харчували ся зі мною, — особливо ті, що мали славяньскі імена, чвДнили ся своїми предками, що они походять з княжого роду давних Вендів і Лужичан. І так н. гір. Краєр з Радебурґа, богатий купець худоби, і готельник з Линска Губка чванили ся передімною своїм княжим походженєм. Всі богатші Саксонці ува
жають себе потомками вендских князів — але они тепер вороги Славян.
Сяк чи так, не вважаючи на міжнародні колотнечі, Карльсбад лишає ся прегарним мі
стом, а єго терми одинокими на сьвітї. Дїланєївже по части сибірскі зелїзницї. А навіть зА в- карльбадскої води просто чудесне. Я зазнав \ стралїї надійшла вісті., що коло Нової Зеляндиї сего сам на собі, а мілїони хорих поредо мною.' спостережено росийску ескадру і тамошні меш
канці обавляють ся неприятельских кроків.
зважимо, що при тій нагоді витягнуть наново(полудневій Аравії заперечує перший секретар ческо-нїмецке питаня, то буде легко сильнїишо-
му ловити риби в мутній воді.
Праска «Роїііік» характеризує оеь-як ре
зультат нарад в Ішлю:
.Цілковито без результату не проминули подорожи міністрів до Ішль; запевняють нас про те інформації з доброго жерела. їх наслідком є значне злагоджене ріжниць межи ґр. Туном а бар. Банфім, а зближене се наступило в на
слідок інтервенцій монарха.
Корона не осьвідчила ся ані за проектом ґр. Туна, ані за проектом бар. Банфіого, але по вислуханю обох сторін виразила волю, аби оба
трактат, але що переговори будуть вести ся на далеко ширшій підставі і що фактично предме
том їх є ціла угода і єї переведене. Притім не є виключеною річию, що могло би піддати ся ревізій ніргііит угодових предложень. Участь інтервйованих в угоді міністрів в конференциях, котрі вже між обома президентами кабінетів відбули ся і ще будуть відбувати ся, усиравед- ливлював би сі здогади. В кождім разі до акциї австрийского правительства маємо най- повнїйше довіре в иересьвідченю, що ґр. Тун і др. Кайцль при розвязаню кризи і цілої угодо- вої квестиї не спустять з ока інтересів сеї по
ловини держави і будуть їх найгорячійше бо
ронити.
ІУіьпег АІІ£. 7Л.£. пише в послїдних вістях про ситуацию таке: Дня 24. серпня поїде пре
зидент міністрів ґр. Тун до Будапешту, щоби там вести дальше переговори з угорским пра- вительством в справі угоди. Як тут говорять в найліпше поінформованих політичних кругах, при тих переговорах австрийске иравительство буде стояти дальше так, як нопередно, на ста- новищи одноцїльної митової територій' і спіль- ности економічних справ.
їііетерсб. Вєдомоетї» доносять, що Анґлїя в нослідних тижднях загорнула під свій про
текторат цілу полудневу Арабію (неиідчинену Туреччині) від просмику ВаЬеїташІеЬ аж до зали- ву Ошап (часті, заливу Перского); отже простір більший ніж Франция, котрий цілком не є пу
стинею, якби здавало ся з мап, але достатний в воду і плідний, особливо на довгім на 200 миль побережу. Тим рпособом зашаховала би Анґлїя Росиян, котрі бажають дістати ся до за
ливу Перского. »Петерсб. Вєдомоетї« підносять при тій спосібности вартість Персиї для Росиї.
Противно анґлїйскі дневники доносять о громадженю величезних війск росийских, що призначені до Хін. До того служать вибудовані
Вістям що до анґлїйского протекторату в під руку. Ворожба зміняє ся. На Есплянадї про- міністерства загр. справ, зіг Вагіпдіои, називаючи їх неправдивими і впрост немудрими. А однак Ан
ґлїйцї були би раді, колиб ті вісти сповнили ся.
Так очевидячки заострює ся конфлїк анґлїйско- росийскнй що до справ хіньских. Вказуючи на то, жадає Кбіп. 7л%. межинародного порозуміня що до політики всіх держав супротив Хін, бо ноня- тє «круга інтересів», яке у них всіх виробило ся, грозить великими небезпеченьствами, а чим скорше дійде ся до порозуміня, тим лекше у- сунуть ся всілякі зароди конфліктів. Тим часом в Анґлїї суть чим раз гіевнїйші, що Американці в справі хіньскій допоможуть Ан- ґлїйцям. В тім дусі понимають іменоване Наук, амбасадора Сполучених Держав в Льондо
нї, міністром загр. справ. Будучи в Льондонї мав Нау докладно познакомити ся з хіньскою справою, любить Анґлїйцїв і є приятелем Мас Кіиіеу-а.
Анґлїйцї суть пересьвідчені, що вашинґтонь- ске правительство глубоко переконане о важно
сті! хіньскої справи і що тепер, коли війна з Іспанією покінчена, покаже Европі, що до справ хіньских не вільно поводити ся з Американцями так, як би їх не було на сьвітї. Але се тілько правдоподібно ілюзиї. Аби Американці виступили чинно, на то треба фльоти і сухопутної ар
мії. Американці досить мали праці, аби страви
ти Антилї ісианьскі. Коли іде бесіда о справи з европейскими могучими державами, то Аме
риканці мають такі малі воєнні сили, що не мо
гуть піднести рішучого голосу в міжнародних европейских конфліктах, хотяй би они розгра- вали ся навіть — в Хінах.
Н о в и п к и.
- - Про цїсарскі уродини в Перемишли доносять нам: День уродин Напяснїйшого Пана відбув ся в ІІеремшпли дуже товжествеино. Рано відпра
вили ІІреосьвящений єпископ Чехович в аси- стенциї цілої Впр. Капітули архієрейску службу Божу, на котрій були присутні представителї всіх властий; війсковість мала свою службу Божу в поли. Пополудни відбув ся у Преосв.
єпископа Чеховича ґалевий обід па 56 осіб, на котрім єпископ вніс тоаст в честь і славу мо
нарха Франца Йосифа І.
В
тій хвилп музика вій- скова відограла имн цїсарский, а з шанців дано 24 гарматних стрілів.— Цісар на телєґрафічне повідомлене прези- диєю намістництва о пожарі в Скалатї уділив з своїх приватних фондів для погорільців в Ска
латї запомогу в квоті 4000 зр.
— Нова руска насолись п з. «Господар» поча
ла виходити з липнем с. р. в Перемишли. Ча
сописе сеся обчислена на господарскі потреби передовсім хліборобів, хоч — як заповідає ре- дакция — і иньші стани народа найдуть в ній неодні уваги і практичні поради. «Господар» ви
ходить раз на місяць в обємі 16 сторін більшо
го формату, а в єго ироґраму входить не лише наука о нових господаревих практиках, але і злука всіх хліборобів в одну кріпку орґанїзацию, щоби власними силами рятувати себе від не
минучої заглади і здобути конечно для свого стану нолекіну та щиру опіку правну. Адреса ре
дакцій: Перемишль, Побереже Франц-Йосифа ч. 1.
— Міністри в Ішлю. Підчас мінїстерияльних конференций в Ішлю слідила тамошна публика дуже пильно всі рухи гірибувших мужів стану, хотячи звідси щось дізнати ся о нарадах, що відбували ся в тайні. Передовсім дуже заінте
ресував всіх порядок, в якім приїздили міністри, і де закватирувались. На місци був вже один мінїстер, іменно Кріґгаммер, котрий від двох тижднїв перебував в Ішлю. Мешкає він в готе- ли »2ппі рріііепеп Кгеіі2« напротив цїсарскої віллі.
Ґр. Тун без надумки обрав свою кватиру в го
телі! «Кпізегіп ЕІізиЬеіЬ.» По нїм прибув ґр. Банфі і станув не з своїм австрийским товаришем, але разом з Кріґгаммером. Як правдивий Мадяр, вставав Банфі пізно, читав уважно угорскі ґа- зети і около Ю години виходив на Еспланаду.
Ґр. Тун вже досьвіта був на ногах і в хвили, коли угорскнй гіремієр спочивав ще в обнятих Морфея, він вже бував на послуханю у цісаря.
На куфрах ґр. Туна було написано: иіі-Ьі зійггеп.
На двірци ворожили з того деякі політики сум
но. О одні двері від комнати ґр. Туна закватиру- вав ся мінїстер Бернрайтер, трохи дальше, але в тім самім будинку, міністри Кайцль і Каляй.
В кінци явив ся ґр. Ґолуховский і тон не зна
ючи ще на двірци зелїзницї, де заїхати, рішився вкінци також на готель «Каізегіп ЕІізаЬеіЬ,* так що з виїмкою міністра війни і ґр. Банфіого всі те- ки спочивали під одним дахом. — Зачинали зле ворожити Банфіому. Але ото ґр. Ґолуховский іде до него, бавить довго і виходить з ним за-
ходжу є ся ґр. Тун з Бернрайтером. Нагло Бан
ф і завертає, а ґр. Ґолуховский підходить на Еспланаду, вптає ся з тамтими обома і відпро
ваджує Тува домів. За той час записала істо- рия другу важну подію. Панове Кайцль і Каляй серед живої розмови спожили разом снїданє в поблизькій реставрацнї. — Еспланада опорож- няє ся. Остає па ній ґр. Тун сам, ступає поважно і задуманий. Знов являє ся Банфі, ґр. Тун ще
зає, а натомість показують ся бокобороди мі
ністра справ заграничних. Ще пять мінут, а сце
на зміняє ся. На терасі стоїть самітний Берн- райтер і над чимсь думає. Нараз зі всіх боків виходять всі міністри. Шість тек прохожаєеь по хіднику. Тимчасом приглядають ся з боку полї- тикомани і намучившись всілякими комбінация- ми відходять утомлені на обід. — Пополуднії нові загадки. Австрнйскпн кабінет поїхав фія- кром до Гальштадт і там з’їв підвечірок. Гіо- лїтикоманн днвили ся уважно, що будуть міні
стри їсти. Ґр. Ґолуховскип випив легоньку каву і з'їв два роґальки, ґр. Тун чорну каву без ро- ґалька, н. Каляй гербату без руму, п. Кайцль велику порцию міцної кави і кілька булок. Вид
ко, Чехи будуть силі,но опонувати — так гово
рено серед цікавих біциклїстів, котрі облягали реставрацию зі всіх сторін. Поворот наступив через гальштадске озеро паровим кораблем.
Правдива ідиля. Але що через той час робили Банфі і Бернрайтер, того не досліджено і місцеві політики доси ломлять собі і-олову над сею темною загадкою.
— Прогульна з вечерницями в память столїт- ної річниці відродженя рускої словесності! від
буде ся в неділю 21. серпня в Сокали на Ва
ля вцї (в Березині), заходом україньско-рускої молодежи. В проґраму війдуть товарискі за
бави і продукції] вокально-музикальні. На слу- чай непогоди прогульна відбудесь в слідуючу неділю.
- В користь рільництва. Румуиьске правитель стно наміряє завести радикальну реформу тор- гов її збіжем, урядивши збіжеві маґазини на всіх значнїйших зелїзничих стациях. Установле
но також поручені иравительством сьвідоцтва складові, котрі треба предложити при иродажи
чужим капіталістам.
— Огні. В Стр е м и л ь чу над Стиром, в по
віті брідскім, згоріло дня 12-го серпня с. р 12 селяньских загород з цілим сегорічним збором.
Шкода, обезпечена ледво на 4.000 зр., виносить над 18.000 зр. — В Ч о р т к о в і дня 17. с.м. ви
бух огонь в самім середмістю. Щастє, що удало ся єго зльокалїзовати, бо инакше ціла середина міста бу.іа-б вигоріла. Скінчило ся на двох жи
д і вских домах. -— В П р и с т а н и , селі жовків- ского повіта, вибух пдред кількома днями огонь в наслідок підпаленя. Згоріло 15 селяньских за
город. — Дня 17. с. м. вечером повстав страшний огонь в У л а з о в і, селі повіта чешанівского і в несповна години знищив до тла 13 господар
евих загород а понад 40 будинків зі всім сего
річним хлібом. Обезпечених є ледви кількох по
горільців.
— Відгомон грецко-турецкої війни Грецкий мі-І нїстер війни велів виточити слідство всім офЩ цирам ґеперального штабу наслїдника престолам котрі в часі утечи з Лярісси покинули ґеоґра- фічні карти ґеперального штабу іулегчилив той спосіб Туркам дальші воєнні операциї. Турки в дальшій кампанії' послуговали ся власне тими грецкими картами.
— Шайку торговців дівчат увязнено в Стани- слівові. Складає ся она з 6 жидів, а іменно з трех Ґрінів, двох Лютманів і Пені Гальрайх.
Увязнено їх на жадане віденьскої полїциї а вже иередтим слідила тих небезпечних пташків по- лїцня анґлїйска, бо всї ті жидки утекли до Га
личини з Льондону.
— Пересторога для емігрантів. При нагоді до- ходженя, переведеного австро-угорским товари- ттвом кольонїяльним у Бідни, виявило ся, що якийсь Лапайовский у Львові є аґентом емі- ґрацийної фірми >Ґастольді і комп.« в Ґенуі. Як показало ся з надісланого ц. к. Міністерству справ внїшних справозданя Генерального консу
лату в Ню-Йорку, займала ся та фірма особли
во в Австро-Угорщині вербованєм емігрантів до Сполучених Держав північної Америки, а ґене ральному конзулятови були звістні случаї, в ко
трих такі емігранти від аґентів дотичної фірми (ргіпсе Ьіпе) не лише не одержали ніякої під
моги і поради, але крім того ще були визиску
вані і доведені до недостатку.^ Впрочім агента
ми тої фірми еміґрацийної в 1 енуї суть звичай
но люди, котрих не хотять приймати иньші со- вістнїнші фірми- Для треба мати на осторож- ности перед ними.
— Нещаслива пригода. На зелїзничім мостї недалеко стациї Бориничі, найдено онодї столя-
ря Адама Ґаврона, лежачого на земли без при
томності! Ходить вість, що коли Ґаврон повер
тав зелїзничим шляхом з роботи, потрутила єго льокомотива надїзджаючого поїзду. Покликано телефонічно рятункове поготівлє, котре ствер
дило кілька ран на тїлї і пукненє чашки. Єго відвезено до львівского шпиталю, де боре ся між житєм а смертию.
— Поєдинок. Минулої суботи відбув ся в Преш
бурзї поєдинок на пістолети межи війсковим офіциялом рахунковим Левіном а поручни
ком Василем Кльобасою, в котрім послїдний ранений в шию помер. Причиною поєдинку бу
ла заздрість о жінку Лєвіна, до котрої по
ручник Кольбаса залицяв ся.
— Смок — такий є один з символічних ти
тулів хіньского цїсаря. Всї члени цїсарскої ро
дини обирають ся в торжественних днях в одіж, прикрашену гафтованимп смоками, котрих ноги мусять бути заосмотрені о шпонами; одїж дво
рян має смоки з 3 шпонами. Се знамя украшає також брами всіх паґод і урядових бюр яко знамя могучости і справедливости. Хінцї вірять, що той смок жиє дійсно, а хто тому не вірить, уходить за чоловіка безбожного. Хінцї кажуть, що коли народив ся Конфуций, уносили ся в воздусї три великі смоки. В смока вірять навіть хіньскі учені. Істория природи описує смока яко зьвіря з головою верблюда, що має роги моло
дого олена, очи орла, уха корови, тїло гадини, луску ■ карна, а ноги тигра. Хребет смо
ка є узброєний 81 кольцями, уміщеними в ряди по 9, бо то число є сьвьте. Черево смока має також кольці. Величезні вуси закривають пащу, під горлом блищать білі, округлі гручо- ли. Голос смока є сильний як металевий дзвін.
Єго голова переміняє ся деколи в хмари, з ко
трих падає добродійний дощ на землю. Часом єго віддих пече і палить, а зійшовшись з вог- костию викликує блискавиці і громи. Так голо- ситі. хіньска наука. В пересьвідченю всіх Хін- цїв, від простого селянина аж до найзнаменит- шого мудрця або члена цїсарскої -родини, смок є не лише символом сили, могучости і досто- їньства, але також дійсним, живучим єством.
— Цікава операция ока відбула ся сими днями в Гельзінґер в Данії, на острові Зелянд. Якомусь робітникові! у фабриці' машин впала була остра зелїзна скалка в око і гак вбила ся в него, що лїкар не міг єї видобути. Спроваджено тоді з Копенгаґи величезний маґнес, зроблений з ко
рабельного якоря. Коли недужий посидів з яких 20 мінут коло того маґнесу, почала з ока іти кров, а в слід за тим стліла добувати ся і зе
лїзна скалка. Лікар так маніпулював маґнесом, що звів скалку в кутик ока і звідтам вже лег
ко єї виймив. Рана ще не зовсім загоїла ся і око ще дуже ослаблене, але таки маґнес поміг.
— Дивні случаї наглого пасивіня. Француский лікар, др. Фере, розповідає в однім францускім журналі про дивні случаї наглого посивіня і ка
же: Одній жінці в Парижи, коли ще мала 20 літ, приключила ся нещаслива пригода підчас їзди возом; она страшно розбила собі голову.
Рана опісля загоїла ся і на тім місці! остав ся лиш великий знак, котрий заріс волосєм. В два- найцять літ опісля ішла она улнцею і на тім самім місци, де давнїйше лучила ся їй та пригода, по
бачила, що сполошені коні летять з омнібусом простісенько на ню. Конї були ще далеко і она могла безпечно втечи, але она так налякала ся, що з криком вбігла до першої ліпшої камени- цї, де люди ледви могли єї успокоїти. Коли на другий день чесала ся і глянула до зеркала, по
бачила, що все волосе на давній близнї стало біле як молоко. Бувають случаї. що волосе по
сивіє в одній хвили, але часом аж за кілька годин або за кілька днів. Один робітник, спада
ючи з руштованя, зловив ся за ринву і повис на ній на хвильку, а коли відтак єго товариші зловили єго, він вже був цілком посивів, хоч иередтим мав зовсім чорне волосе. Ще цїка- війший случай розповідає Фере такий; Мати з дитиною їхала на возї, при котрім сполошив ся кінь. Коня задержали і не було ніякого нещастя, але дитина перебудила ся в тій хви
ли, коли мати зловила їй за головку; в пятьох місцях як раз там, де мати притиснула головку пальцями, волосе посивіло. Коли спитаємо, що може бути причиною 'наглого сивіня волося, то можна не инакше на то відповісти, як лиш, що то діє ся під впливом нервів, подразнених силь- по в наслідок якогось сильного зворушеня. Був н. ир. такий случай, що чоловік дістав наралїжу через цілу половину тіла; волосе на голові у не
го побіліло від разу через половину, так, як би єго розділив на двоє і одну половину закрасив на біло. Та не лиш у людий, але й у завірять бувають подібні случаї. Якийсь піяк вихопив з клітки птичку і живцем став єї скубати. Птич-
ку відобрали від него і она жила, але нове пі- рє, що на ній виросло, було зовсім біле.
— Дрібні вісти. Президент висшого суду крає- вого, др. Тхоржницкий, виїхав вчера на кілька
тижневу відпустку. Управу апеляциї обняв віце- президент др. Дилевский. — В Берні моравскім увязнено почтового асистента Едв. Байндля під закидом украденя грошевого листу на 6.000 зр.
— Морова зараза лютить ся опять в Бомбаю.
В нослїднім тиждни померло 103 осіб. — На ріці Темеш під Моріцфельд на Угорщині заломав ся міст в хвили, коли через него переходило війско в часі маневрів. Кількадесять жовнірів впало до води, 7 утопило ся. — В Баденї під Віднем помер радник двору в міністерстві иро- сьвіти Кароль Целлєр, автор двох дуже, попу
лярних опереток; перед півроком пішов в від
ставку з. причини процесу о обманьство і кри
воприсягу, якої мав допустити ся для придбана спадку по свояку. — В Нижнім Новгороді згорів онодїшної ночи дім праці Рукавішнїкова. Богато старців найшло смерть в огни. Доси добуто 13 трупів, а найдуть їх ще більше. — 3 нагоди цї- сарского ювилею жертвував великий ческий промисловець Кубіньский 200.000 корон яко ка
пітал на фундапшо, з котрої дохід буде призна
чений на підмогу для неспосібних до праці ро
бітників єго фабрик, а взглядно їх вдів і сиріт.
— В Радівцях на Буковині забили два мужики в бійці третого мужика. — В Калуши строїв ся онодї морфіною аптикарский помічник, жид Сі- мон Ескрайс. — В Петербурзі помер сими дня
ми Михайло Черняєв, бувший ґенерал, адвокат, редактор і політик. Брав участь в кількох вій
нах, видавав Газету »Русскій Мір-ь» а в кінци був ґубернатором туркестаньского округа в Таш- кентї, котрий сам здобув для Росиї. В послїдних часах усунено єго з того становища, бо вів на Всходї на власну руку політику, котра грозила війною Росиї з Анґлїєю. — В Станиславові за
стрілив ся в пятницю поручник артилєриї Фон
тана з обави перед карою за зневажене варти.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 20. серпня. ХУіепег ’/Лц. оиовіщує розпорядженє цілого міністерства з дня 19-го серпня с. р. о з а с и с т о в а н ю д ія л ь п о с т и п р и с я г л и х с у д ів в о к р у г а х о к р у ж н и х с у д ів в Я с л ї, Но в'їм С а н ч и і Т а р н о в і. Се розпорядженє важне на час від дня оголошена аж до дня 30. червня 1899 р. включно, а від
носить ся до таких злочинів: публичне насиль
ство через злосливе ушкоджене чужої власно- сти, підпалене, крадіж і рабунок.
Відень, 20. серпня. Мїепег 2ф'. оповіщає:
Цісар надав радникови висшого краєвого суду у Львові Бернардови Мілєрови титул і характер радника двору.
Відень, 20. серпня УУіепег 21». оповіщає розпорядженє міністра скарбу що до запрова
джена нових стемильових марок, що мають слу
жити до побираня податку від продажи ефектів.
Відень, 20. серпня. Убийник поручника Ва
силя Кльобаси, що упав в поєдинку з руки рахункового ревідента при міністерстві у Відни Леопольда Лєвіна, віддав ся в руки тутешної прокуратори!, і запертий у вязници. Причиною поєдинку були залицянки Кльобаси до жінки Лєвіна. Обоїх їх придибав Лєвін на сходинах в Прешбурзї.
Будапешт, 20. серпня. Угорскі продуценти сірників хотять порозуміти ся для винайдена способу, в який могли би знищити австрийску конкуренцию на тім поли. До спільних нарад приступило вже 17 фабрикантів сірників.
Кольонїя, 20. серпня. З Софії доносять до Кбіп. 2і£.: Одна особа, котра має найпевнїйші інформації!', запевняє, що вправдї підчас візити князя Фердинанда в Цетинїїне заключено жад
ного формального союза межи Болгариєю а Чорногорою, але оба князі порозуміли ся вза- їмно і дали собі на те руку. Ііорозумінє містить ся в тім, що на випадок задирки Болгари!' з Ту
реччиною підопре Чорногора Болгарин) безпрово- лочним нападом на санджак Новобазару. За те приобіцяно Чорногорі розширене границь. Рівно
часно оба князі постановили старати ся накло- нити Сербію до приступленя до їхнього союза.
Болгарский аґент в Білгородї одержав вже ио- рученє дїлати в тім напрямі.
Сироп зелево-солодовий
8 Др. Зебурґера.
З н ам ен и те і в и п р о б о в ан е ередство против н е д у г
гр у д н и х і го р тан н и х .
Цїна 50 кр.
“ ЗД8
Г оловн и й с к л а д в аптицї
164 191—?
Жигм. Рукера
під „Срібним Орлом“ у Львоз1.
