Ruslan. R. 4, č. 232 (1900)

Ч. 232. Львів, Пятниця, дня ІЗ. (26.) жовтня 1900. Річняк IV.

1

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 16 франків і Поодиноке чпело по 8 кр. ав.

; Передплата

на »Р У СЛАНА» вппоспть:

Ч Светри :

на пїлвп рік . 10 зр. (20 кор.) па пів року 5 зр. (10 кор.) І н а-в е р ть року 2’508р.(о кор.) ;

• на місяць . 85 кр. (1 к. ТО с.) •

.Вирвеш ми очи і душу мя вирвеш: а невоаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і-йіра-руска.* - 3 Р у с л а н е в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львозі іц> дня ; , І крім неділь і рускіїх сьвят

о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрацяі і експедпция .Руслана» під ч. 9 ул. Копернина(Лїндого ч.9.) Екс­

педпция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ,

? Рукописи звертаь ся лише ;

" на попереднє застереженії. — | Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголоіиенн зв і- чайні приймають ся по цін 10 кр. від стрічки, а в .Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесе.ія и >

? 15 кр. від стрічки. т

Кацапска агресивність.

Підготовані славетною консолїдацнєю галицкі кацапики орґанїзують ся для само­

стійного виступленії против нашої народно­

сті!. коли вже усуває ся їм з під ніг жи­

вотворна консолїдациіїна поява.

Дня 18. жовтня, як доносить »Ґалїча- нїн«, відбув ся у Львові з’їзд мужів дові­

ри москвофільсько табору з цїлої Галини ни, скликаний »Общєством Русская Рада*

у Львові. В »совіщаніях« з’їзду, які трева- ли від ’/яІІ- рано, з одногодинною перер­

вою, до пів до 7. год. вечером, взяло удїл 101 осіб. З провінцій' прибуло з 81 пові­

тів 69 осіб, а 35 осіб найшло ся в Львів скім штабі. До того ще 12 »приглашених дїятелей« оправдали »отсутствіє« і присла­

ли письма про виборчий рух в своїх пові­

тах. Зборам проводив др. Н. І. Антоневнч з Перемишля і декан о. І. Стеткевич з Во- жпкова. Секретарями були о. В. Борисе- впч з Білки і др. В. І. Шафраньский, ад­

вокат у Львові. Після >обсужденія« вибор­

чого руху, деяких кандидатур і тактики москвофільскої партій, з’їзд прнияв сліду­

юче рішене:

Одобряє ся дотеперішнє гіоступованє виділу політичного тов. >Русская Рада« у Львові і членів »русско-яародной« партій в ділі вибору послів в державну раду і но- ручає ся їм і дальше поступати в еїм на­

прямі.

Се офіцияльне сиравозданє зі з’їзду, підписане в іменн виділу »Русскої Ради*

предеїдателем др. І. А. Добряньскнм і се­

кретарем др. Л. А. Паненцкнм доказує, що москвофіли вже не згадують і словом про

»консолїдацию«, що вже почувають себе на силах, щоби удержати ся на власних ногах.

Вже теперішний передвиборчий рух на провінцій став сумним доказом зможе- ня ся москвофільскої партнї навіть у та­

ких повітах, де єї перше зовсім не було, або тілько спорадичні нащадки давних

»сьвятоюрцїв« і ^твердих Русинов*. Тепер- жеж они всюди пхають сн на чоло наро­

дного руху, баламутними бесідами про фо­

нетику, яка немов би то грозила нашому обрядовії і вірі (!), перетягають меньше сьвідомих селян на свою сторону і нама- гають ся здобути вплив на хід нашої на­

ціональної справи.

До того вже явно підносять москов- ский клич поборюванії україньскої націй.

»Ґалїчанїн«, офіцияльнпй орґан »Русскої Ради«, пише в полеміці з »ДЬлом«, що борба межи »русско-народною« і »націо­

нально-демократичною < партиями буде і по­

винна вести ся так довго, як довго сепа­

ратисти не прийдуть до розумного пере- сьвідченя, що н е м а і це м о ж е бути д в о х р у с с к н х н а р о д н о с т и й ! Отже під тим самим окликом буде і »Русская Рада« розвивати свою політичну діяльність, та очивидно і з’їзд, який одобрнв єї гіо­

ступованє, солїдаризує ся з сими само- убійчіїмп намірами.

Отже добре, приймаємо отверто ки- нену рукавицю, але і з нашої сторони взиваємо всіх вірних синів нашої неща­

сливої неньки Руси-України до здвоєної енерґії в борбі против отвертнх зрадників- ворогів нашого народа.

Американьскі вибори.

Щоби зрозуміти ту шалену аґітаціпо, з я- кою переводять ся теперішні президентові ви­

бори в Сполучених Державах, треба звернути увагу на донеслі справи, о які при сім розхо­

дить ся. На порядку дневнім суспільних реформ стоять іменно тепер в Сполучених Державах справа золота і срібла, справа тростів і справа завойованих кольонїй Куби, Порторіка та

Ф іл ­

ліпіни.

Дві послїдні справи втіл и л и на верх не­

давно, між тим, коли о золоті і. сріблі Амери­

канці мали вже велику нагоду розправляти під­

час попередних виборів, Тоді народ подав ся на сторону золота, а заразом на сторону репу- бликаньскої партиї. Як буде тепер, ніхто не мо­

же знати. Певного є річею, що колиб справа золота і срібла була одинокою, побіда за репу- бликанами була би зовсім запорученою. Амери­

канці навчились добре розуміти вагу золота, не виключаючи множества демократів, як бачимо з того, що на загальній конвенцій партій демо­

кратичної в Канзас Сіти прихильники срібра ледви єго перенерли. і то більше на недвозна­

чне жадане їх проводира В. Д. Браіша.

Своєю дорогою, що в тій справі провідник демократів дуже милить ся. Бо колиб срібло було введене як підставна валюта, промислові держави, значить і робучий нарід, значно потер­

піли би, бодай на якийсь час. Платня робітнича булаб числена п сріблі, всі американьскі това­

ри вимінювали би ся па срібло, проценти-ж довжннків і товари заграиичні платили би ся чистим золотом. В той спосіб довжники осо­

бливо були-б заатаковоні.

Що склонило Бранна до сего, що він спра­

ву сю так поставив остро, не знати. Можливо, що він хотів тим капіталістів, званих часто

»§о1<1еп Ьи§г8«, трохи підорвати, а можливо та- 11

Скапаний сьвіт.

Ш тука в 4 діях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р В А Н А

. п ереклав:

Й

осиф

Стадник.

(Далі).

5 тий вихід.

ТІ І СОБКО.

НАСТЯ (біжить до него, горячково). Чуєш!

Була тут Зузька... Прибігла по дитину — Кан- тай не дав. — Дійшло до бійки. Мало що слі­

паків єму не видерла... Сказала єму, що єго про­

цесами зведе на нїнащо!

СОБКО {байдужно звертав ся до Яхи).

Обід є?

ЯҐА. Скоро буде, скоро! (Підходить до печи, накладав дров). Тільки дрова вогкі...

СОБКО (сідав на лавці). У ф!

НАСТЯ (глядить на него, по хвили). Я-ж то­

бі казала, що Зузька не подарує...

СОБКО (дивнть ся к'печі). Пся кров! Усе чекай!...

НАСТЯ (лиха). Тебе се не обходить, що го­

ворю?

СОБКО. Відчепіть ся ви від мене! (Відвер­

тав ся).

НАСТЯ. О, а се знов що?

СОБКО. Я краще від вас знаю. Знаю, що не так було...

НАСТЯ. Звідки?

СОБКО. Від неї самої.

НАСТЯ. Від Зузьки?

СОБКО. Від Зузьки.

НАСТЯ. То ти ходиш до неї?

СОБКО. Та ходжу.

НАСТЯ. Ну, ну... (Задумана відходить, потім вертав і говорить пошепки). Собку! Ти не роби своїм розумом... Кажу тобі!

СОВКО. Я нікого о пораду не прошу. Роб- I лю се, що мені хоче ся.

НАСТЯ. Не сьмієш без мене!... (Говорять горячково, але пошепки).

СОБКО. Я від нікого не залежний...

НАСТЯ. Мусиш! Поки ідеш зі мною — доб­

ре, але як відстанеш!...

СОБКО (оетро'. То що?

НАСТЯ (повздержув себе). Не раджу тобі!

СОБКО. Го! го!

НАСТЯ. Щоби не прийшло ся тобі жалу­

вати !... (Відходить, опісля вертає і знов пошепки).

Ти пощо ходиш до неї? скажи... Щоби люди го­

ворити стали? Мені про себе байдуже...

СОБКО. Но, но!...

НАСТЯ. Не сьмій ся! Намотаєш біди... Тре­

ба мовчки, нишком, щоби ніхто не догадав ся.

Хочеш мати ґрунт, то май розум!... (Я ла цікаво слухав).

СОБКО. Тож ви думаєте, що я дурний, чи що! Ходжу, бо мушу, бо таке діло. Треба дітям опікуна, треба грошей на правоваиє, треба впро- чім порадити ся... Она до мене не прийде, —

бо як! ( / ’олоснїмїие). Ви, замість помочи, то зу­

пиняєте...

НАСТЯ. Я знаю, що роблю!...

СОБКО. Ви знаєте одно, — а друге? (Т и хій - і ше). Потім виведемо єї в поле! І не питайте! Я : зачав, то вже мені її кінчати. Леда день треба

надіятись засуду...

НАСТЯ. Тихше! (Очима показує Ялу).

ЯҐА (підходить і гладить Настю по рамепи).

Мене не бійте ся, ні!...

НАСТЯ. Чого, коли нїчо такого не гово­

римо !

ЯҐА. Таж знаю. Навіть ксьондз може слу­

хати без образи... х НАСТЯ. Тож бачиш!

СОБКО. Чорти наслали — чи що!

ЯҐА. Що тобі, Собку?

СОБКО. Я голодний як пес!

НАСТЯ (з глумом). Зузька нічого не дала?

СОБКО. Сама не має що до губи взяти...

ЯҐА. Бідненька!

СОБКО. Колиж вже раз буде той обід?

ЯІА (звивав ся). Зараз, зараз!...

СОБКО. Чоловік напрацює ся, наробить... А деж наше паньство?

ЯҐА. В тамтій кімнаті.

НАСТЯ. Там цілими днями сидять.

СОБКО. Ая! Мають на кого здати ся! Як ' би не ми, то би самі мусїли за роботу братись, і А прийде до миски, — дасть Біг!

НАСТЯ. Знаєш, що она мені вчера сказа­

ла? Що я тут вікувати не буду... Що она ду-

2 кож, що сею точкою в своїй проґрамі бажав

звабити партию популістів (народників), котрі тілько і мріють о >вільнім сріблі».

Заходить тепер питанє: чи міг би Брайн облїґациї державні (Ьоіійз) платити в сріблі? Ре- публикани твердять, що він, будучи президен­

том, мав би силу се зробити. А він сам мов­

чить. Запитаний репортером одної сьвітової Га­

зети (Х

й

\¥ ¥огк Негаїсі), чи як президент не розказав би платити облїґаций сріблом, відпо­

вів, що він буде мати час і нагоду о тім в вла­

стивий ему спосіб говорити. Однак до сего часу нігде ще не бесідував, хоч справа е дуже ва­

жна для соток тисяч

Л Ю Д Н ІЙ

Розходить ся о те: чи він хоче і чи він може? Чн він хоче, здає ся дуже імовірним, а чи міг би він зробити срібло основною валю ­ тою, залежати також буде від конгресу і сена­

ту. Видить ся однако, що навіть демократич­

ний конгрес (сенат остане републнканьскнй) був би сїй »мірі« противний.

Друга справа — се справа трестів. Се справа нова і дуже шумна. Републикане і де­

мократи галасують о ній, і одні і другі хочуть єї зреґульовати, але надармо. Бо коли републи- кане хочуть піддати трости під контролю голов­

ного уряду в Вешинґтонї, а тим самим зістави­

ти трости в їх повній силі (єсли, очевидно, ре- публикане дістануть свого президента, що їм здає ся певним), то демократи бажали би, аби жадних тростів не було, а лиш вільна конку- ренция. Так отже перші хочуть управильнити трости під їх власного контролею, значить най-

сильнїйшіім

тростам дати в управі державою перше місце та відновити давшій спосіб проду­

кована товарів і жадними правами неограниче- ну конкуренцию. Анї один з тих способів не доходить до цїли. Коптроля головного уряду над трестами і закони про трости, видані тим урядом, будуть все слабими, навіть припустив­

ши, що републикане рядять державою. Трости бо можуть ховатись за закони поодиноких дер­

жав, а в тім разі і наивиеший суд не може ннч порадити. Знищитії-ж трости, як хочуть демо­

кратичні иолїтикери, неможливо і непотрібно, їх радше треба перемінити так, щоб їх зиски ішли до кишені не тілько поодиноких осіб, але цілої суспільності!. Се певно не станесь так скоро, як би бажалось, але колись і до того прийде. Тоді однако теперішні републикавьскі і демократичні иубличиі «діячі» не будуть ма­

ти анї голосу анї послуху у люду.

Трета справа, па якій можуть републикане найлекше спотикнутись, се питане, що робити з новонабутими островами Кубою, Порто Ріко, Филипинами? Демократи кажуть, що Кубі тре­

ба сейчас дати независимість, а Филипинам не- зависимість получену з протекциєю держав. Що­

до Порто Ріко суть тої думки, що там не треба було тарифи, яку установили републикане, тан що і сему островові! належить ся «Ггсе

§ОУЄГИ-

т е п Г . Републикане інакше > умають. їх гадкою є ті острові! зовсім замериканїзовати, о скілько має собі — тота гадина. Сама вилежує ся, як я к а ’графиня.

СОБКО. А той знов верховодить над нами... • НАСТЯ. Бо ми — челядь, а они — пань- ' ство!

СОБКО. Але -бо і спарували ся, як два воли!...

Я1А (сь.иіє ся). Ох, Собку, Собку! годі! Вже мене кольки беруть!... (Держить ся на підгрудь).

НАСТЯ. О, вибрав собі, вибрав!

СОБКО (до Я ґи). Поклич-но їх!

ЯҐА. Вже, вже доварю!

СОБКО. Іди, іди! Нехай не сидять!.., Онн будуть цяцькати ся, а тут чоловіковії к и ш к и , вуркотять.

ЯҐА (відхиляє двері і кличе'). Ґос-по-сю!

ГАЛЬЖБІТА (за сценою). А що?

ЯҐА. Обід ва-рить ся!

ГАЛЬЖ БІТА (як внеше). Добре.

НАСТЯ. Скажи, що збігає...

ЯҐА. Бараболі пора відцідити.

6-тий вихід.

ТІ І ГАЛЬЖБІТА.

ГАЛЬЖБІТА (впадав). Не можеш сама?

(Побачила Настю і Собка). А! І ви вже прий­

шли...

СОБКО (воркітливо). Ага!

можна, даючи їм таку управу, яка Амерпканам (властиво републиканам) видаєсьдля тих остро­

вів відповідною. Після них Куба може мати свій сойм, свою конституцию, бо людність там в просьвітї досить поступила і за свій ряд може бути одвічальною. Порто Ріко, де 20—ЗО проц.

здібних до війска вміє читати і писати, і Фи- лппини, де мешкають ріжні раси з ріжними язи­

ками, не могуть сего одержати. Демократн-ж твердять, що републпцї не можна панувати над народом — єсли народ на се не годить ся, і що реиубликаньский ряд повинен опиратись на згоді тих, котрими управляє ся. Також кажуть, що єсли не зробить ся так, як они думають зробити, коли би прийшли до управи, стейти під републиканьскою властию перемінять ся в війскову державу, в котрій президент стане мо­

же і цїсаром.

Дійсно, американьскій републпцї грозить небезнеченьство, але не конче з того боку, на який вказують демократи. Република на тім не потерпить, що Маляйцї на Филипинах пе будуть мати загального голосованя, анї через те, що Куба не стане сейчас независимою. Але певно потерпить через те, що зіпсутє урядництва че­

рез забране нових земель значно побільшить ся, як вказує ирнмір Анґлїї, котра в міру єї зросту по чужих краях що-раз більше обнижуваласвій моральний характер помимо знаменитих прав для урядників (

сіуіі

зепісе Іаиз), яких в Амери­

ці нема. З другої сторони, нанованє виеших рас над иисшимп з природи річи є небезпечне для справи демократизму, так конечного в нипїшних часах, коли людскість стоїть перед розвязкою социяльного питаня, що в недовгім часі прийде на порядок дпевний в «вільній» Америці'.

З політичного поля.

В Тиролю довершив ся оводі компроміс межи консервативним сторонництвом більших властителів, а нїмецкнми поступовцями для пе­

реведенні виборів. Душею сего компромісу є б.

пос. Ґрабмаєр, що мимо накликів радикальних крикунів не хоче піддати себе команді нїмец- кої беюеіпЬйг^зсЬііїі з єї ґерманїзацийною по­

літикою в Австриї. Злука спх обох сторонництв подає надію, що умірковані, нїмецкі сторонннц- тва приложать руку до щирих змагань в справі удержаня будучого парламенту.

Також і вчерашний з'їзд б. послів консер­

вативної шляхти, полуднево-славяньского Союза і центра не остане без значіня. Перебіг і ви- слїд нарад остав в тайні, а скупі звістки про него походять лише з чесних жере.і, отже не зовсім безсторонних. Після них прибуло па сей з’їзд кількох членів з ческої шляхти, а з по­

лудневих Славяи прибув лиш один бувший по­

сол Берка, але той зараз на вступі заявив, що не має ніякої повновласти і що прибув лиш як приватна особа. Предсїдатель клюбу полудневих

НАСТЯ. Стільки ґаздинь, а обіду нема!

ГАЛЬЖБІТА. Я-ж дивую ся! Тан: уже дав­

но моглисьте... (Черпає воду з горчка).-

НАСТЯ (передражнює). Моглисьте давно!... 5 (З псрекусом). Я тут не ґаздую!

ГАЛЬЖБІТА. Коло горчків можете ґазду­

вати, ніхто вам не боронить.

НАСТЯ. Я не сиДжу собі в кімнаті з зало- женими руками...

ГАЛЬЖБІТА. Тільки силетнї розносите но хатах, що вам зле...

НАСТЯ. Бо недобре!

ГАЛЬЖБІТА. Хто вам яку пакість ро­

бить?

НАСТЯ. Хто робить? Господи! Ти бачиш!

ГАЛЬЖБІТА. Не вимовляйте імени І’оспо-і да по дурвпци, а краще подякуйте...

НАСТЯ (до Собка). Маю їй дякувати!...

СОБКО. Згорділа наша пані!

ГАЛЬЖБІТА. А ти мовчи.

СОБКО. Хтож мені сьміє заборонити гово­

рити?

ГАЛЬЖБІТА. Ти тільки цілими днями во- лочити ся знаєш...

СОБКО. Го! го!

ГАЛЬЖБІТА. Як прийде ся до роботи, ого!

а як до їдла... (Цідить бараболі).

НАСТЯ Єіце не дала, а вже випоминає!..

Славян, п. ГІовше. оправдав свою неприсутність, бо занятий справами виборчими в своїм окрузі.

П. Барвіньский оправдав також свою пепрпсут- ність, а також п. Вукович. В дискусиї розходи­

ло ся о можність привернена спосібности до праці парляменту і о нове уложенє сторонництв.

Що-до першої справи, то ческа шляхта, клюб полудневих Славяи і центрум, під проводом опата Трайінфельса, не можуть брати участи в ніякій обструкцій. Властителі більшої

ПОСІ­

ЛО СТІ!

повинні вплинути на Чехів, аби занехали обструкциї. Що-до нового уложеня сторонництв правиці, т. є польского «Кола» і сторонництва католицкого, висказано гіересьвідченє, що оба ті клЮби будуть стояти в тісній звязи з собою в будучім парламенті, однако відновлене давної більшості! правиці не має виглядів на здійснене.

При обговорюванні новеденя Молодочехів заявив їрайінф ельс, що єму яко католицкому сьвяще- никови, не вільно належати до сторонництва, до котрого належить також посол др. Странский, котрий ширить між Чехами протестантизм.

В конференцій' брали участь пп. ґр. Пальфі, кн.

Шварценберґ, бар. Баріш і другі. Як вже з сего можна бачити, умірковані сторонництва, мимо заходячих ріжниць, зближають ся до себе для витвореня якогось сильного центра, яке удер­

жало бо рівновагу в будучій палаті.

Нїмецко-апґлїй.ска умова становить предмет широких толків евронеііскої праен. Характери­

стичним є се, що коли вся нїмецка праса витає єї з великою радостию, майже одушев.іенєм, та приписує єї більше значінє, як она взагалі мо­

же мати, то льондоньскі дневники виеказують ся про неї з легковаженєм. І так каже Шіііу Х

єуув

: «Анґлїя і Німеччина застерігають собі, що вперед порозуміють ся між собою наслучай вдираня ся иньших держав в кнтайскі терито­

рій. Се дивне говорене! Чн може се має значи­

ти, що побіч публично оголошеної є ще якась тайна умова? Коли ні, то не розуміємо, яка ко ристь виходила би для Анґлїї з сеї конвенцій*.

Т

ішє

'

і

висказує, що точка 1. і 2. конвенції']' не обовязує Анґлїю до нічого більше, як до того, на що вже нераз присягала і на що є готова кождої хвилі списати формальну умову. «Тішить нас — каже — єсли ідемо разом з Німцями, коли се можемо вчинити без шкоди для наших інтересів, але таку копвенцию ми заключили-б так само і з кождою иньшого державою. В 3.

точцї нема жадної погрози, тож не знаємо, чо­

му она обрушила роснйску прасу. А льондопь- ека Мог£ІП£-ро>(; робить такий притик: «Нїмец­

ка праса радує ся тому, що ся коявепция вихо­

дить на зреченє зі сторони Анґлїї єї всіх пар­

тикулярних прав па дорічю Япґсекіянґу. Нидіє­

мо ся, що н Анґлїї зрозуміють се ностуиованє нїмецкої праси.

Говірливий цгсар Ііільгсльм при посьвяченю

«палати слави» (К.ііЬгпе.-іЬаІІн) в Бармен, виголо­

сив мову, в якій порушив нїмецко-анґлїйску у- мову і висказав ся про неї, що она на далеку будучність запевшоє спільні змагапя обох наро-

ГАЛЬЖБІТА, Бо маю право до того! К а­

жеш єму що робити — відтягає ся, а язиком вміє ляпати!...

НАСТЯ. А ти би хотіла усім губи па колод­

ки позамикати!

ГАЛЬЖБІТА. Ой, здало-б ся!...

НАСТЯ. Тоді тільки-б ти одна говорила, а

онп-б головами кивали. і

СОВКО. Тобі добре сидіти та ждати, аж чоловік подасть у рот їдло....

ГАЛЬЖБІТА. Роблю, що мені подобає ся.

СОВКО. Але не спитаєш, що їдять твої люди?

ГАЛЬЖБІТА (»/сь.ю'.тає ся гірко). Мої люди!

НАСТЯ. Питаєш тільки, що роблять?

ГАЛЬЖБІТА (офушема). О, Фарисеї! Ви сьмієте мені се в очи говорити? А

Х ТО Ж С Т З р Я б

ся о вас? Хто вам їсти варить? Коли вас тілько є, чомуж без мене не дасьте собі ради? А хтож купує на иередновок? З чієї муки хліб їсьте?

СОВКО. А ти па чиїм ґрунті сидиш?

ГАЛЬЖБІТА. Не па твоїм!

СОБКО. Як? Вже тобі твій любий чоловік наЛяиав!

ГАЛЬЖБІТА. Мої корови, моя .\удоба, я в и не питаєте: чиє се, — як вам молоко подаю!

СОБКО. Пожди! Будеш ти ще порожну

з дів на отвертім сьвітові.м торзі, в приязнім спів-

убіганю, без всякої острої цїхи.

Н о в и її к н.

— Календар. В н я т н и ц ю : гр.-кат. Капра, Агатоники; рим.-кат. Евариста. — В н я т н и ц ю : гр.-кат. І.іаріона Великого; рим.-кат. Губерта.

— Загальні збори

ф іл ії

Руского Товариства педаґоґічного в Станиславові відбудуть ся там- же дня 1. падолиста с. р. в комнатах «Рускоі Бесіди, (при улици Собіского ч. 18) з слідуючою програмою: 1) О год. З з полудня, а паколи-б не явило ся потрібне число членів, о год. 4.

отворенє загальних зборів і відчитане прото­

колу з попередник загальних зборів. 3) Звіт уступаючого виділу з діяльності! філії. 4) Звіт касовий. 5) Вибір нового виділу. 6) Внесена членів. 7) Відчит з области психольогії. — Того самого дня і в тім самім льокали о год. 8. від­

буде ся вечерок з товарнскими забавами, від- читом і деклямациею, з котрого чистий дохід призначений на Бурсу тамошшої філії. Вступ 40 сотиків.

— З Руского Товариства педаґ. уЛьвові Засї- дане Виділу відбуло ся дня 20. с. м. під прово­

дом заст. голови проф. Білецкого. Запали такі ухвали:

1. Ухвалено утворити курс анальфабетів дня 1. н. ст. падолиста. 2. Ухвалено отворитн при вндїловій школі ім. Ш евченка курс для на­

уки руского язика для дівчат шкіл львівских.

3. В справі курсу до шкіл видїлових ухвалено довідати ся, чи Вис. власть згодила би ся, що­

би курс той тревав цілий шкільний иіврік. 4.

Принято до 40 нових членів, 5. Ухвалено розі­

слати до розпродажи всім членам Товариства цеголки на Бурсу в сумі по 2 кор. 6. Референт філій и. Гіаньківский здав справу про збори фі­

лій в Тернополя і Перемінили і повідомив о за- снованю нової філії в Буську. 7. У хвалено зало- жнти музей педаГоґічний і просити Вп. Родим­

ців о ласкаве присилане книжок і иньших річнй шкільних на адресу Товариства. Принято також з подякою до відомості!, що Вп. и. Антін Па- веіщкин, старший учитель у Львові, жертвував до того музея кільканайцять старих Букварів і иньших книжок. 8. Що-до справи мови викладо- вої в школах Виділ зробить в своїм часі відпо­

відний ужиток на підставі даних, які має.

— Нові посо.’ ьскі кандидатури. (Після польских часонисий). В IV. курні Бережани-Рогатин-Під- гайцї: н. Казимир Трачевский, ирезез повітової ради в Бережанах. В IV. курні Чортків-Бучач:

н. Артур Целецкий, бар. Блажовский і Іван Ко- сарчин, селянин з Нагорянки. В V’. куриї льнів- скій: о. Фіялковский, рим.-кат. парох з Давидо­

ва. В V. курні стаинславівскій оголошено кан­

дидатуру д-ра Валевского, дотеперішного посла з IV. куриї бережапьскої

— З львізскої статистики за другу чверть се- го року. Заключено супружеств: Рим.-кат. віро- ісповіданя 156; гр.-кат. — 90', евангелицкого — 3; Мойсеевого — 55; разом — 304. Уродило ся:

Рим.-кат. віроісповідапя — 872; гр.-кат. — 322:

верміньского — 1; евангелицкого — 13; право­

славного — 1; Мойсеевого — 458; разом — 1672.

Померло: Рим.-кат. віроіспов. — 713; гр. кат. — 255; верміньс. — І; евангелицкого — 13; пра­

вославного — 1: Мойсеевого — 256; пазом — 1239.

— Літературні вечерницї філії «Просьвіти» в Сіршо відбувають ся дальше правильно кождо- масничку лизати! (Гальжбіта вйсипує в миску караболї).

НАСТЯ. Розпирає ся на чужій батьків­

щині!..

ГАЛЬЖБІТА. На своїй!

СОВКО. Так? А нам вже нічого не нале­

жить ся?

НАСТЯ. Захотілось тобі Газдовати, але зле натрафила!

ГАЛЬгКБІТА. Що ви хочете від мене?

НАСТЯ. Ти влізла тут на те, щоби нас ви­

жерти!...

СОВКО. О, поволії, Газдине, повели!

НАСТЯ. Вперла ся як оса, щоби тільки влізти! Не сором тобі годувати чужу дитину.

Так, так. Бо ти свііі сором за плотом лишила...

СОБКО. Ти влізла тут як блоха у постіл, і И6НІ нашу кров! (Гальжбіта починає плакати).

НАСТЯ. Реви! Потім складеш на пас, що ми тебе вчепили ся!...

ГАДЬЖБІТА. Може ні?

ЯҐА (до Насті). Дайте спокій!

СОБКО (горло). Іди собі там, па своє сьмі- тє, там верховоди!

НАСТЯ. Ти, суко!... (Гальжбіта заходить. Ся голосним планом).

(Далі буде).

го четверга. Дня 4. н. ст. жовтня читав проф.

Ів. Вахнянин «Про передісторичного чоловіка»

(з Геольоґії) і о. О.і. Бобикевич «Про відроджене Русинів в Галичині по прилученю до Австриї»

(часть І.); — дня 11. н. ст. жовтня читав о. Бо­

бикевич часть другу свого повисшого відчиту;

— дня 18. жовтня читав п. Юлїян Кмита «Про знаряди людскої праці» і п. Володимир Устня- нович «Про парову машину» (з демонстрация- мп). — Ті вечерницї стають чим раз більше по­

пулярними і стягають що-раз більше публики.

Доси відбуло ся шість вечерниць, а тепер на­

стане через 2—3 тижні перерва, позаяк всі рускі товариства переносять ся з днем 1. н. ст. падо­

листа до будинку «Народного Дому». По сиро­

ва цженю і урядженю в «своїй хаті» будуть від- чити відбуватись дальше без перерви.

— Социялїсти між собою. Социял-демократи­

чна партия у Львові поділила ся на час виборів на дза табори. Одні поставили кандидатом на V курию львівеку «товариша» Гудеца а другі

«товариша» Брайтера, редактора «Мопііог-а».

Вчера по 10. год. в ночп около 400 противників Брайтера зібрало ся перед редакциєю «Мопі- юг-а* і устроїли там «котячу серенаду», полу- чену з потовченем всіх шиб, опісля помашеру- вали на ул. Хорущини, де містить ся експедн- ция «Моиііог а» і вибили також вікна, а звід- там удали ся товпою перед мешканє самого пана редактора при ул. Сикетускій. Коли зазве- нїли шиби у вікнах під градом каміня, десь з вікна грюхнув стріл з револьвера; — де діла ся куля ? — пе знати. Однак чи не могла она лучити чоловіка цілком невинного? А де була поліцая під тон час і позволила демонстрантам волочити ся гурмою по улицях міста, що треба було аж револьвера до їх розігнапя ?

— Увязненє анархіста. Вчера перед королївскою палатою в Будапешті якийсь підозріний мущина вижидав довший час, через що звернув на себе увагу полїциї. Коли єго увязнено, показало ся, що він є Італіянцем, мешкаючим постійно у Відни. Він нераз висказував ся прихильно для анархістів, тому заходить підозрінє, що увязне- ний, котрий називає ся Дольгі, задумав був до­

пустити ся якого лихого вчинку. В королївскій палаті заряджено средетва осторожности, а ці­

сар того дня навіть не звиджував ловецкої ви­

стави, на яку мав поїхати.

— Процес Гільзнера почав ся нині в ГІі- секу. Покликано звиш сотку сьвідків, а вчера 'один з оборонців обжалованого зажадав покли-

;каня ще нових 17й сьвідків Гільзнера обжалова- но о замордоване двох дівчат, Грузівної і Клї- мівпої, а дальше також о клевету па двох жи­

дів, яких Гільзнер був подав при першім проце­

сі яко убійників дівчат. В наслідок сего зізнаня увязнено їх обох, але небавом випущено їх на волю, бо показало ся, що они є невинні.

— Вражіня з Риму так описує петербурский

»Богословскій В'Ьстіпікь»: «Ні в однім місті на землі! не стрітите такого числа церковних ієрар­

хів, як в столицп римо-католицкої Церкви. Звиш З-' кардиналів проживає в Римі постійно, а крім [них ще сотки єпископів і пралатів, що заіїма- і юті. там ріжні церковні достоїньства, або лише І якийсь час перебувають в Римі. Всіх тих до (стойників можна стрітити в церквах, на улицях І і в ріжних католицких товариствах. Давнішнє за часів церковної держави стріча з князями 'Ц еркви і взагалі з висщнми церковними уря- ідииками представляла особливішій інтерес, бо ікождий кардинал чи то еиискіш одягав ся в (пурпуру та мав при собі численну дружину. Ни­

ні они виступають в сьвітлих ризах лишень

|підчае церковних торжеетц. а в щоденнім житю

‘виступають в чорних строях.- Верховного князя 'Ц еркви дуже рідко можна бачити в єго иовозцї (в фіолетовій мантиї; звичайно носить ся в чор-

! він одежи, а на голові місто червоного' карди- і пального капелюха має чорний з червоним зо- ' лотом тканим шнурочком. ГІрочих достойників і Церкви пізнати на улици лише по червоній ви-

; пустці на обойчику. Росяніпіна незвичайно вра- і жав такий простий стрій князів Церкви, коли 'згад ає незвичайний нерепих росиїіского клира.

Однак велике число духовеньства в Римі при гадуе сейчас кождому чужішцевн, іцо ту центр католицкого сьвіта, що ту могуча, мілїрйами управляюча духовна сила; а щоби близше пі­

знати ту силу, висГарчить піти до храмів Бо­

жих в Римі, приглянути ся обрядовії, пслухатн ся в ангельскі звуки їх богослуженя та поба­

чити ті тисячні тонші вірних, коли оии згина­

ють коліна та взносять мольби до БсЄвйшного і Бога».

— Без китайского чаю. До «РоШ. Соггезр.»

доносять з Москви, іцо сего року грозить не­

безпека цілковитого браку китайского чаю.

Більшу часть чаю одержує Росня морокою до­

рогою, іменно з Ганкау до Одессн. а лише малу частину привозять бушою. Тнмчасом теперішиа війна привела застій в торговлї; банки в Ганкау відказали Позички торговельникам чаю, а план­

таторам не стало грошей на заплачене робітни­

ків. В наслідок сего Росин почала спроваджу­

вати' чай з Індий і Цейльона. Мабуть індпйский і цейльоньский чай заступить небавом чай ки-

тайбкнії. -

— Нужда акторок в Анґлїі. Льондоньский тиж- невник Тії® ЬіІ8 станув в обороні акторок в Ан­

глії перед визискуванем їх ріжними директора­

ми провінціональних театрів. Платня акторки виносить по більших містах тижнево від 14 до 50 шилінгів (1 ш. = Р20 К.) а в провінціональ­

них театрах від 14— 30 шилінгів. Вину так низької платні приписують незвичайній конку­

р е н т и м,іж акторками. — А у нас конкуренція ніякої нема, а платня ще низша!

— Социялїстичний посол — обманьщиком. В Но- римберзї засуджено на чотири місяці вязницї соцпялїстичного посла Віммера за обманьство, якого допустив ся будучи скарбником каси хорих.

— Пять мілїонів долярів треба, щоби яко-тако поставити на ноги тих, що понесли втрати під­

час великого нещастя в Тексас, а 2000 людий мусять працювати зо 3 місяці, заким повитяга­

ють всі тіла небіщиків і поирячуть звалиска будинків.

— Толстой о китайских розрухах. В послїднім виданю «Ееуие йе Кеуиев» містить ея статя Льва Толстоя П. 3. «Ье П1ЄП80П£Є 8І1ІП0І8», в ко­

трім знаменитий той писатель вискизуе свої погляди на причину китайских розрухів. Вину розрухів складає автор на Европейців. «Повста­

не Китайців — пише вій — є наслідком довго­

го, бечнастанпого гнету, котрому не було ні мі­

ри ні кінця. Тіло політичне Китайців піднесло ся, аби освободити ся з ярма цивілїзациї нена- вистно в’їдаючої ся в само мясо Китаю».

— Конкурс на посаду окружного лїкара в Чернихові _ оголошує повітовий виділ в Терно­

полі!. Річна платня виносить 1000 корон і 600 корон на обїздки. Поданя належить вносити до

15. падолиста с. р.

— Переписна реданциї. Ст. Кол. і О. В. Л. в Самборі. Просимо о ясне подане фактів, іменно в якій справі прийшло «нове письмо зі Львова»

і які его наслідки для молодїжи і для катехи- та. В теперішній формі допись неповна і не­

ясна.

— Для родини Снешків прислав ласкаво н.

Тимко Ревакович радник суду — 2 кор.

Посмертна і оповістка.

— Осип Грабиньский, судовий радник і началь­

ник суду в Винниках, упокоїв ся в Закопанім в 40. році жнтя. В. є. п.!

Наука, штука, література,

— Учитель, 20. ч., з 20. с. м. Зміст: Ассоция- ция ідей яко предмет досліду. — Моральне ви-, ховане. — Клопоти сїльского учителя, — Вся­

чина. — Відозва Тов. педаґ. — Оповіщена.

— «Дзвінок» ч. 20. з дня 20. с. м. 1900. Зм іст:

Стсфап Пятка: На прічках. — Подолянин: До рускої дитини. — Наукове товариство імени Ш евченка (з ілюстрациею). — Арня (біблійна лєґенда). — Сім булав (француска леґенда).

Т е л є ґ р а м н.

Відень, 25. жовтня. Як РгегабепЬІаи доно­

сить, Австро-Угорщина прилучила ся вже до ііїмецко-анґлїйскої умови в справі Китаю.

Відень, 2о. жовтня. Бід завтра розпічігуть ся дальше спільні копференцпї міністрів, в яких возі.муть участь угорскі міністри Сель, Люкач і Геґедіс.

Прага, 25. жовтня. На вчерашнім засїдапю краєвого виділу відчитано повідомлене прави- тельства, що ческпй сонм буде скликаний в по- слїдішх днях біжучого року її цїли полагоджена провізорні буджету на рік 1901. Краевий виділ звернув ся з просьбою до нравительства, щоби дано можність ухвалити таки буджет на сліду­

ючий рік; нїмецкі члени краєвого виділу з а я ­ вили ся против сему.

Париж, 25. жовтня. При лїцитациї річнії звісного з драйфусівского процесу екс-майора Естергазого найдено опис гармати: «Мизіег 102 шиї. кигг». В процесі Драйфуса тверджено, що лише вій міг дістати опис сеї гармати, який після Ьогііегеаи, між другими війсковими тай ­ нами, зраджено чужій державі.

Рим, 25. жолтня. «ТііЬшіа» одержала відо­

мість від свого епецияльнрго кореспондента в Пекіні, що цісар Кванґсу прибуде до Пекіна під конець падолиста.

Льондон, 25. жовтня. Після донесена Тііпе8-а з Пекіну з д. с. м. посли не дали жадної відпо­

віді! на ноту Чінґа і Лїгунґчана, бо хотять основи унормована відносин виложити в спіль­

нім .иііііпаїиїв, щоби тим способом не допусти­

ти до_ироволїканя мирових переговорів.