Ч. 176. Львів, субота дня 8. (21.) серпня 1909. Річник ХІІІ.
Передплата
ва >РУ СЛАНА» виносить:
з Австриї:
ва цілий р ік . . . 20 кор.
на пі з року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1*70 кор.
За границею:
на цілий рік: зі щоденною висилкою 7 доларів, або 12 рублів: з висилкою двічи а тижни о 1/, доляра. або 10 рублів; з висилкою що субо
ти 4*/г доляра, або 9 рублів.
Поодиноке число по 10 сот.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в к х псальмів М. Шашкевича
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о‘І2 год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедипия >Руслана< при ул.
Оссолїньских ч. 11. (партер) (Фронт від ул. Тихої). Експе- диция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажіГавс- мана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямашії неопечатані в вільні від поста. — ^Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки. а в >Надіслаяім< 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сст.
від стрічки.
Невідрадне положене укр - руского нлюбу.
(Д ) Перед кільком а днями аа основі дійсних даних а тако ж на основі власного признаня руских послів, м іж иншими п.
Будзиновского обговорили ми безуспіш ність політики укр .-р уско го клюбу за ц і
лих два роки дїяльности „народного пар
ламенту", а також і повне відокремлене укр .-р уско го клюбу посеред парламентар
н и х етороняицтв. Н и н і можемо ще поклика
ти ся додатково н і неперечне сьвідоцтво члена парлам. комісиї укр .-р уско го клюбу дра Костя Л е в и ц к о г о .
В N. £г. Ргеззе з дня 17. е. м. опові- щ ув др. К . Л е в и ц к и й статю, в котрій обговорює становище Русинів супроти на
ради п. овідників сторонництв, що відбула ся 17. с. м. у Відні. Тут з жалем зазна- чує др. К . Левицкий, що „ н І я к е с т о- р о н н и ц т в о народного парламенту до- си дійсно не вступило ся за рускими до
м аганям и", а також , що „дотеперішня дї яльність держ. ради не принесла Русинам поправи відносин в порівнаню з давнїйши- м и “ . О крім того, що н і я к е п а р л а м е н т а р н е с т о р о н н и ц т в о доси не вступило ся за рускими домаганями, бачить др. К . Левицкий причиною безу- спішности політики укр .-р уско го клю бу в
•■тій обставині, що Поляки опирають ся оправданим домаганям україньско-руского народу.
Длятого вказує др. К . Левицкий на се, що успіш на законодатна роботі, в держ.
раді може бути обезпечена лише тим спо
собом, наколи настане порозумінє не тілько м іж Німцями і Чехами, але також м іж ин
шими спорячими сторонництвами, щоби до
вести до розвязки национального питаня м іж усіма народами держави. Др. К . Л е вицкий вказує на те, що ми вже нераз і в наш ій часописи обговорювали, що не тіль
ко треба подбати о розвязку нїмепко-чес- к о го питаня, але також о справедливу по- лагоду п о л ь с к о - р у с к о ї с п р а в и . Др. К . Левицкий запевняв отже, що „р у с к і народні представники приневолені бороти ся в с і м и с п о с о б а м и проти того, щоби русвий нарід не був виданий на ла ску і неласку польским можновладни
м и .
Я к і то мають бути сї всі с п о с о б и боротьби, про се не висловлює ся вираз- нїйше др. К . Левицкий. Припускаємо, що мав на думці парламентарні і законні спо
соби боротьби. Але инакше задивлають ся на ті способи боротьби крайні живла радикально
го і народно-демократичн. сторонництва. Так н. пр. недавно орґан „Народного Ком ітету"
з нагоди іменованя інспекторів староств висловив ось який погляд: »Така адмінї- страцийна реформа намісника Бобжиньского є простими кпинами. Руский нарід жде ре
форми адмінїстрациї а коли стратить всяку надію і побачить, що так дальше бути не може, тоді сам возьме ся до реформи; а щ о руский нарід простий, отже і реформа буде проста, але може стати неприємною самим >реформаторам*.
Доси староства була, майже без кон
тролі, бо хиба десь колись намісник м іг виїхати на інспекцию (діяло ся се дуже виїмково і рідко коли). Тепер зроблений бодай почин до контролі, а перед тим ще деяких старостів, що стала неможливими задля своїх ооступків на провінциї, як Щ ведзїцкий, Заграднїк, Річчі і ин. стягне
но до Львова, щоби під оком намісника працювали. Певно, що богато ще треба на
правити і змінити, однак така реформа не відбував ся протягом місяця ані кіл ь ко х навіть, а вимагає вироблена персоналу обо- вязкового, здібного і трудящ ого та безсо- ронного, що не так легко осягнути в ко роткім часі. Чи така погроза »Свободи<, подібна погрозам свого часу редактора Ц егельского, що в Галичині треба зробити М акедонію, помагав рускому народови, рус- кій справі, чи не причиняє ся до п о гір ш е на п о л іж е н я — про се здає ся не треба довго розводити ся. Оно хиба може до
вести до того, що такі »реформатори*, я- ких має на думці „Свобода", ко тр і би по
„м акедоньски" реформували відносини в Галичині, можуть опинити ся в такім по- ложеню, в яке попали нераз уж е наш і се
ляни підю лжувяні нр'су і'ц'чними очайду хами.
А про оден з таких с п о с о б і в б о р о т ь б и висловив ся тако ж посол Б у- д з и н о в с к и й в 2 е іі, заявивши, що р у скі посли в держ. раді не залишать ані обструкциї, ані навіть ужита я а г о і н а- с и л и (пасИе ВгасЬіа1§етра1і). Проби такі вже робили р ускі посли в першім році теперішнього парламенту, а я кі добутки осягнули, бачимо наглядно. Сим осягнули іменно те, що н і я к е с т о р о н н и ц т в о
— яв каж е др. К . Левицкий —- не всту
пило ся за рускими домаганями! Т а к і спо
соби, я к вже бар. Бек сказав рускому клюбови, помагають лише всепслякам до скріплена їх верховлади, а ті, котрі дора
дж ую ть і заохочую ть до таких сиособів, є найліпшими помагачами всепольскої полі
тики і єї прислужниками.
Иіогшпі івбуток украївьско-руекоі науки.
Давно вижиданий С л о в а р у к р а ї н ь с к о ї м о в и зредагований відомим письменни
ком Б о р и с о м Г р і н ч е н к о м , нагороджений петербурскою Академією Наук 2-гою премією Костомарівскою, появив ся уже в цїлости в 4-ох великих томах і є незвичайно цінним добутком укр.-рускої науки, справдешньою скарбоною у-, країн, мови. Про сей словар иише київска „Рада":
„Нарешті закінчилось капітальне видане, якого сподівалось україньске громадяньство д е сятки років, над яким працювали цілі поколїня україньских діячів і яке має велику вагу для справи нашого национального самопізнаня. Ми говоримо про чотирохтомовий „Словар українь
скої мови", зібраний редакциєю журнала „Кіев- ская Старина" і впорядкований та зредагований Борисом Грінченком. Повний словар живої наро
дної мови має такеж саме велике звачіне, як і нациовальна істория, і через те ми бачимо, що дїячі иационального відроджена сливе всіх сла- вяяьских народів*) ставили поміж найпершими
своїми завданими, поруч з історикю народу — скласти словар єго мови, щоб зберігти єго мову, щоб зберігти єго словесні богатства, зложити їх до одної скарбони, яка послужилаб основою для утворена літературної мови і розвитку пись
менства.
Така велика праця, як уложенє словника, кудиб увійшли не тільки слова народної мови з усім богатством їі диялєктів та відмін, але й слова мови письменної, — рідко буває під силу одній людині, І через те ми бачимо, що над у- ложенєм таких словників працюють здебільшого цілі колегії вчених, і працюють часом довго. Так, н. пр.,. петербурска Академія Наук видає тепер
„Словарь русскаго язьїка"; видане розпочалось в 1891 році, а доведено доси словар тільки до букви 3 або К.
І над нашим україньским словарем працю
вала ціла громада людий на протязі пів сотні років; але серед неї мало було людий з специ- яльною фільольоГічною осьвітою; діло велось без системи, кілька разів змінявся порядок користу- ваня з словарвого метериялу, так що врешті довести словар до пути, обробити материял, пе
ревірити науковим способом і зредагувати до печати мусїла одна людина, імя котрої стоїть на ,
чолі виданя. ■ « .л
Істория нашого нового гнсьдіеньства пока
зує, що перннж єго діячі, починаючи з самогож Котляревского, дбали про уложенє словника на
родної мови. Маємо цілий ряд проб скласти більший або менший словничок україньскої мови, які ідуть на протязі цілого XIX столїтя. Серйо
зно заходив ся коло сеї справи П. Куліш, який у першій же книжці „Основи", як тільки почала она виходити в 1861 році, заявив, що він готує до виданя україньский словар, зложений з ма- териялу, зібраного ним самим і цілим рядом инших осіб, серед яких були: Шевченко, Косто- марів, Ганна Барвінок, Номис, Оп. Маркович та инші. Але почувши, що К. Шейковский теж ду
має видавати україньский словник, назбиравши ніби то 35.000 слів, Куліш зупинив свою роботу.
Більше він до неї не вертав ся, а д. Шенков- ский теж не здійснив свого наміру, видавши тільки початок словара і кінець. Материял, що був у Кулїша, перевезено було до Харкова, а р.
1864 до Києва і передано місцевій україньскій громаді. З того часу починаєть ся робота над словарем, яка йшла аж до кінця 1904 року, ко
ли останній редактор єго віддав словар до роз
гляду Академії Наук (істория уложеня слОваря розказана Б. Грінченком в передмові до 1-го то
му словаря; тамже й короткий огляд україньскої лєксікоґрафії).
В Києві над словарем працювало багато людий; одні постачали материял, другі впоряд
кували єго. Але, як уже згадано вище, в упо- рядковавю не було певної системи; редактори частенько перемінялись і новим доводилось пе
реробляти те, що зроблено було старими. Сло
вар мали віддати на розгляд Академії, сподіва
ючись, що она присудить за него премію засно
вану М. Костомаровим за найкращий словар у- країньскої мови. В 1897 році редакция „Кіев.
Старини" почала єго печатати і встигла видати кілька листів. Але тут виявилось, що словар не задовольняє вимогам, які ставить до словаря А- кадемія Наук. Тоді печатане припинено., Року 1902 сковарний материял віддано Борисови Грін- ченкови, щоб він обробив згідно з науковими вимогами, доповнив словами з творів .українь- скях письменників, які почали писати не пізнїй- ше:187О р. і взагалі зредагував. Праця Б. Грін-
2
ченка, окрім наукової обровірки, систематизациї й пояснень до слів з творів народної словесно- сти й з україньских авторів, побільшила обсяг словаря сливе у двоє; усього слів у словику те
пер коло 68.000 (Д-їй Є. Тимченко окремо склав словник старої книжної й актової україньскої мови, зібравши коло 12,000 слів; сей словник мабудь буде видано окремо}**).
Академія признала словар (в кінци 1905 року) достойним 2-ої Костомарівскої премії. Пер
шої не призначено через те, що в словар не за ведено було слів з творів письменників, що ви
ступили на літературне поле після 1870 року, а також через те, що збирачі словарного материя- лу обминали диялєкти північно-україньскої мови.
Звичайно, що се не зменшує загальної наукової і практичної ваги словаря. З 1907 року словар почав печататись, і ось нарешті ми маємо єго скінченим, у 4-х великих томах, що разом скла
дають коло 140 листів печатних, або около 2240 сторін.
Хоч пізно, але всеж таки маємо нарешті словник, — правдивий інвентар нашої мови. О- крім наукової ваги, як основа для наукових сту- дий над мовою, словар мати ме величезне пра
ктичне значінє. Процес виробленя літературної україньскої мови далеко ще не закінчив ся, він відбуваєть ся на наших очах. Зріст літератури і науки україньскою мовою далеко випередив саму мову, і ми бачимо, як наші автори „кують"
багацько нових слів і зворотів, позичають з чу
жих мов; ми бачимо, як мало взагалі наші мо
лодші письменники знають народню мову, бо они учать ся її уже з книжок, з літератури, пе
ресипаної силою неольоґізмів. Словар народної мови, де зібрано величезні запаси слів, ужива
них народом, дасть змогу звернутись до самого надійного і чистого жерела — до народної мо
ви і черпати звідси замість звертатись до чу
жих мов або віддатись штучній творчости. Се сприяти ме наближеню нашої книжньої мови до народної, очищеню її від невдатних неольоґізмів чужих слів3). Та й для самого ознайомлена з нашою мовою буде тепер найкращий підручник, брак якого досі так прикро відчував ся слизе кожному з нас. Всі проби україньских словників, що були досі, або не видержували зовсім крити
ки, як от словник Ніскунова, або були мало
доступними,як наприклад україньско-нїмецкі сло- внихи (Ж елехівского, Поповича та др.).
Не маючи своєї национальної (на Україні росийскій) школи, ми досі виучуємо нашу мову тільки з книжок та, часописів. Словар Б. Грін- ченка служити ме прекрасним реґулятором і під
ручником для такого зиучуваня — однаково для своїх і для чужих. Він служитиме також най- красшим доказом богацтва, ріжнородности й гнучкости нашої мови, служитиме покажчиком великої духової роботи, яку виконав наш народ на протязі століть, виробляючи собі найпотріб- нїйшу і найдорожшу культурну зброю — мову, се справжнє зеркало своєї душі, образ нацио
нальної вдачі. І може малодушні сини сього на
роду, що з такою злочинною легковажностю кидають мову своїх батьків, навчать ся більше поважати і цінити се предківске надбане, про котре поет, звертаючись до україньского народу, сказав:
Єдиний скарб у тебе, рідне слово, Заклятий для сусїдского хижацтва, Воно — житя твого міцна основа, Певнїйша над усі скарби й богацтва...
Л-
Д-ко.’) Караджич у Сербів, Лїнде у Поляків, Юяґ- ман у Чехів, Даль у Москалів. — Ред. Русл.
2) Можна би також бажати, щоби ся важна праця як найскорше появила ся. — Ред. Русл.
3) Особливо в часописах україньских поди
буємо чимало чужих слів, якими засьмічує ся нашу гарну мову. На се небавом звернемо ува
гу. — Ред. Русл,
Альбанїя і альбаньске питане.*)
Найцїкавійшою та найменш дослідженою закутивою Европи є Альбанїя. З кінцем минув- шого столїтя зауважив знаменитий історик Ґі- б’н (ОіЬЬоп): .Альбанїя лежить так недалеко
Італії, одначе є менше знана, чим середина А- мерикй". І дійсно доси не вияснено, що то є властиво Альбанїя і де є єї границі. Рівнож су
перечними є гадки що до походженя Альбанцїв.
Судячи з їх численних звичаїв і обичаїв, н.
пр. присяги на камінь (Регкоі-резг), можна ду
мати, що походять они від Пелязґів первісних жителів Балканьского півострова. Турки дума
ють, що Альбанцї є потомками давних Ілїрий- цїв. їх язик не є спорідненим з ніяким ИНПІИМ, які лише знаємо.
Самі Альбанцї зовуть себе »Ішкіптарами<
(ієгкіре = орел; Іаг = син; сини орла) від ста- ринних воєнних прапорів, на яких находив ся римский орел. Назва „Арнавт", під якою они тепер звісні в Туреччині, походить від слова
’Ая/Зарерої* (зіпсоване АІЬапііоі). як Візантийцї називали сей нарід.
Згаданий висіле історик каже, що є т р и Альбанїї, а іменно: ґ е о ґ р а ф і ч н а , яку легко найти на картї, п о л і т и ч н а , теперішний шко- дерский віляєт (Скутарі), до якого переважно відносять ся привілеї альбаньскої людности і е т н о г р а ф і ч н а , якої границі годі означити, позаяк сотки тисячів Альбанцїв можна стрінути і в монастирскім і в косівскім і в янівскім віля- єтї. В р. 1896 альбаньский народний союз Б гіїа вислав до великих держав обіжник з просьбою, щоби частини згаданих висше віляєтів, заселені Альбанцями, прилучено до шкодерского віляєту і щоби цілість становила осібну альбаньсну ав
тономічну провінцию, в родї острова Самос, або гір Ливану. В нинїшпих часах Альбанцї є сіє іиге і йе іасіо зовсім автономічними.
Альбанцї зберегли йе іиге всі привілеї, що заціліли з їх старинного устрою. Ділять ся на 20 племен а кожде племя на „хоругви". На чо
лі кождого племени стоїть »ЬаїгакІаг<, уряд зви чайно дїдичний і кождий новий „Ьаігакіаг" по
тверджує звичайно урядово турецкий валі. Крім сего кожде племя вибирає свого представника, який мешкає в головнім місті віляєту і є посе
редником між турецкими властями і племенем.
Від 1880 р. збори тих представників затвердила Велика Порта яко сталу колегію, а предсїдник єї одержує платню від турецкого правитель- ства.
Що дотикає внутрішного устрою, то кож- дим племенем рядить рада старших, що нахо
дить ся при боці байрактара, в важнїйшихспра
вах скликують т. зв. „Ки\уеп1“, великі збори гілемеїГи, на які висилає кожда хата представ
ника, звичайно найстаршого з родини. Альбанцї судять ся своїми законами, які знають лише дві кари: грошеву кару, та конфіскату худоби;
їх кодекс, що переховав ся лише в традициї під назвою „закона Дука-Ґїнї“(т. є. закона князя Івана, сина неанолїтаньского короля, який воло
дів в Альбанїї в XI ст.) признає в части Вел.
Порта, а уживають єго в багатьох гірских о- кругах.
Серед Альбанцїв, яких числять Турки на І 1/» мілїона, є 30% християн; се одинокі рфіахуг-и яким за давного самодержавного правительства вільно було носити оружиє, а то мабуть по тій причині, що колиб їм були сего зборонили, то они й так дуже не слухалиб сеї заборони, по
заяк в Альбанїї йе Іасіо не робить ся сего, що писане на папері. На папері належить Альбанїя до Туреччини і є заряджувана після загальних засад. Одначе в дїйсвости далеко менше чи
слять ся в А л б а н ії з турецким правитель- ством, з турецкими законами і судом, чим в віддаленім Ємені. Турецкі власти признають самі, ще після невибагливої турецкої »скалї« не відграють они ніякої ролі п о з а м у р а м и м і с т . Всякі розпорядки і засуди висілих ту- рецких інстанций остають без найменших на
слідків.
Се вроджене почуте і замилуванє до не- зависимости проявляло ся у Альбанцїв в ріж- них епохах. Останнім історичним альбаньским героєм в цілім зпачіню того слова був Юрій Кастріоті (ум. 1467 р., звісний загально під іме
нем С к а н д е р б е ґ ) , який довший час опирав ся турецким завойовникам. Після битви народів на Косовім полі {15/УІ 1389) рішила ся доля хрислияньского альбаньского князівства. Від сеї п ори н їчо не чути про Альбавїю і Альбанцїв, донерва в часах Напояєона появляють ся на по
літичнім виднокрузі в особі Аллї-баші Тепелянї,
якому сей великий цісар жертвував королїйску корону Епіру, але Аллї-баша її відкинув.
(Конець буде).
*) Ргге»Н й кга|О\¥у 1909, ч. 6. З огляду, що Альбанїя відграє важну ролю в рішеню Східного нитаня і що до перестрою Туреччини, подаємо сю статю з міродатного пера. — Ред.
Руслана.
Політичний огляд.
Австро-Угорщина.
Скликана д-ром Ґломбіньским на 17. с. м- до парламенту н а р а д а п р о в і д н и к і в пар
ламентарних стороннйцтв мала о сїілько лише
„успіх", що провідники роботящих стороннйцтв п е р е с п р а в л я л и з провідниками обструкциї.
Перед полуднем був ще в Слав. Союзі вельми воєнний настрій, але після обіду змякли єго про
відники і заявляли вже охоту вернути на дорогу праці, наколиб їм лише улекшено яким спосо
бом сей поворот. Одначе винайти такий спосіб не так легко і тому ціла нарада закінчила ся тим, що п о м у ч е н о д - р о в и Ґ л о м б і н ь - с к о м у в е с т и д а л ь ш е п е р е г о в о р и з п р а в и т е л ь с т в о м , щ о б и у м о ж л и в и т и с к л и к а н е д е р ж. р а д и і у с п і ш н у с е с и ю, а про вислїд сих переговорів мав би він з в і с т и т и н а р а д у к л ю б о в и х п р е д с ї д н и к і в.
Однак замість глядіти виходу з обструк- цийних сутичів, Слав. Союз запер собі сей вихід ухвалою парламентарної комісиї, котра заявила ся 9 проти 6 голосів п р о т и в е р е с н е в о ї с е с и ї д е р ж . р а д и і то голосами ческих радикалів, молодочехів, реалістів, ческих хлїбо- робників і словіньских людовцїв. З а вересневою сесиєю були лише ческі катол. людовцї, вольно- думні Словінці і Хорвати. Змайоризовані сторон
ництва вельми сим невдоволені і вказують на се, що оклик: „без ческого сойму не буде держ]
ради" є зачарованим колесом, бо як раз вере
снева сесия держ. ради мала би витворити ко
рисний для соймів настрій і тому переголосо»
вані в Слав. Союзі сторонництва заявили, що они не будуть політики більшости безуслівно піддержувати.
Наслідком відпорного становища Слав. Се- юза справа вересневої сесиї стоїть так як попеА реду, але є надія, що може д-рови Ґломбіньско- му в переговорах з правигельством і Слав. Со
юзом, котрий всеж таки троха злагодив свій опір, поведе ся осягнути якийсь успіх.
П р а в и т е л ь с т в о не вдавало ся ще д.
17. с. м. в переговори, вижидаючи їх вислїду, про який др. Ґломбіньский здав звіт бар. Бінер- тови, однак бар. Бінерт довше розмовляв з де
якими провідниками сторонництр, маючи на думці скликати ческо нїмецку нараду.
Христ. суспільна „Когг. Аиєїгіа" досить вдоволена з сеї наради стороннйцтв і вказує на те, що навіть др. Ш у с т е р ш і ч заявив, щ о о б с т р у к ц и ї в ж е н е м а . Поляки а передов
сім д р . Ґ л о м б і н ь с к и й задивляють ся на сю нараду вельми оптимістично і думають пере
говори з провідниками стороннйцтв, як звіщ а
ють віденьскі древники, дальше почати дня 29. с. м.
Опір Слав. Союза проти вересневої сесдії оправдують єго провідники тим, що точка т я - жести спочивав тепер в ч е с к і м с о й м і і що він передовсім повинен виявити своє становище що до ф і н а н с о в о г о п л а н у правительства.
В короткій вересневій сесиї і так не можнаб ухвалити сего нляяу, а продовжуване сесиї вий
шло би на шкоду соймів. Напиранє Німців, щоби правительство ионаглювало знов справу язико
вих предлог, викликує невдоволевє між Чехами тим більше, що Нїмцї доси анї слівцем не за я
вили, як они будуть' поступати в ческім соймі.
Ческі хлїборобники роблять перепони що до успішної роботи в держ. раді', щоби довести конче до роавяваня держ. ради, бо слодївають ся в нових виборах здобути значно більше ман
датів, коли тимчасом по упливі цілої 6-лїтної доби ледво вспіли би удержати ся в такім числї супроти змагань ческих катол. лірдовцїв. З ви
їмкою кількох ческі хлїборобники визискували
з
мандати для поправи своїх материяльних відио- син і осягненя становищ. В Чехах поступають
•они так, що роздїлюють підмоги вчєднані від правительства не між селян, але між агітаторів.
На засїданю С л а в . С о ю з а дн. 17. с. м.
обговорювано також справу п р и л у к и у к р.- р у с к о г о к л ю б у до Союза і в тій цїли за прошено на нараду пп. Р о м а н ч у к а і д - р а К о с т я Л е в и ц к о г о , одначе нарада не дове
ла до бажаного успіху. Видно, анї Чехи анї Сло
вінці не хотять псувати своїх взаємин з поле, колом справдешньою злукою з Укр. рус. клю- бом. Слав. Союз буде отже від случаю до случаю укладати спільне поступованє з укр.-руск.
клюбом.
Загальну увагу полїт. кругів звернула обста
вина, що перед кількома днями архікн. Ф р а н ц . Ф е р д и н а н д відвідав на літнім побуті б а р . Б і н е р т а в Кіцбігель. Сим відвідинам припису
ють велике політичне значінє і вважають се скріиленем становища бар. Бінерта, а крім того вяжуть ся з тими відвідинами вісти, вправдї опісля заперечені, що архікнязь настає на як найскорше розвязанє держ. ради.
Р а д а м і н ї с т е р с к а відбула ся дня 18.
с. м. а головним предметом наради був новий фінансовий нлян і справа урухомлеия ческого сойму. Рада міністрів признала конечність скли
каня держ. ради в найблизшім часї, наколи буде порука, що она буде занимати ся законодатною роботою. Се треба однак почати річевими і по
літичним підготовленими. Особливу увагу звер
тає иравительство на підготовлене можливости спокійної сесиї ческого сойму, бо зближене сто- ронництв в ческім соймі вплинуло би також ко
рисно на держ. раду.
В д р у г і й п о л о в и н і ' в е р е с н я з б е р у т ь с я о т ж е с о й м и , а иравительство сподіває ся переговорами довести до того, що можна би відтак перервати сонмові сесиї і з по
чатком жовтня скликати держ. раду, котра має важні спраеи полагодити. Сойми зібралиб ся від- так на ново в грудні. Рада міністрів вважає на
раду провідників сторонництв з 17. с. м. дока
зом, що они бажають законодатної роботи пар
ламентарної і в тім згоджують ся із змаганями правительства, котре бажає в найблизшім часі скликаня держ. ради для ухваленя важних з а конів.
Н о в и н к и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат.: Емілї- яна, Леонтия; римо-кат.: Іванни з III. — В н е д і л ю : руско-кат.: Матея; римо-кат.: Філїберта.
— З нагоди 79. уродин Цісаря Франц Йосиша І.
зложила в середу депутация львівских укр.-рускх товариств желаня на руки намісника д-ра Михай
ла Бобжиньского. Депутацию провадив проф.
Володимир Шухевич. В склад депутациї входили між иншими: пос. др. Евген Олесницкий, др Стефан Федак, дир. Кость Паньківскии, Йосиф Доманик, Василь 1 ресяк і Альфред Будзиновский, котрі заступали отсї товариства: «Дністер», «Кра- евий Союз кредитовий», «Краєвий Союз реві- зийний», »Руску Бесіду», «Наукове Товариство ім. Шевченка», «Просьвіту», «Народну Торговлю»,
«Учительску Громаду», «Руске Товариство педа- ґогічне», «Бонн», «Муличне Товариство ім. Ми
коли Лисенка», «Труд», «Товариство ім. Петра Могили», «Доставу», «Сокіл», «Зорю», «Товари
ство урядників і сьвящеників», «Народну Гостин- ницю», «Жіночу Громаду», «Землю», «Сокіль- ский Бавар», «Львівску Русь», «Міщаньский Союв торговельно-промисловий», «Силу», «Провидїнє» і
«Товариство для розвою рускої штуки». Промову виголосив проф. Шухевич, на яку відповів від
так Ексц. намісник Бобжиньский.
— Затверджене вибору. Цісар затвердив вибір п. Тадея Ценьского, власт. дібр. в Дрогичівцї, на предс'ідателя, а д-ра Адама Ґлажевского, власт.
дібр. в Хмелевій, на містопредсїдателя повітової ради в Залїщиках, а вибір кн. Витовта Чарто- риского, власт. дібр в Полкинях, на предсїдате- л я повіт, ради в Ярославі.
— Бурі з дощем. Передвчерашної вочи шаліла над Львовом буря з дінцем і громами. Дощ па»
д ав цілу , ніч, а вчеращного: дня кількома наво-
Зїоручає ся склад церковних парамени іІб у Львові, ул. -Русна ч. 8 ВОЛОДИМИРА УСЦЄНЬСКОГО (давнїйше Спожарский і Усцвньсвий) .
ротами. В міских парках наробила буря доволі' багато шкоди.
— „Приют" для членів „Взаїмної помочи учи- твльскої". Товариство «Влаїмна поміч учитель- ска« утворило з днем 15. липня при улици Скарб- ківскій ч. 33 у Львові приют для своїх переїж
джаючих через Львів членів звичайних і спома- гаючих. Оплата за добу виносить 1 К. Уряджене гарне і чисте. Зваживши, що у Львові дає від
чувати ся брак порядних, дешевих готелів, та що «Приют» містите ся в центрі міста — є се для членів «Взаїмної помочи» велика вигода.
— Огонь. В Будилові. бережаньского повіта знищив пожар 38 господарств селяньских і сім будинків на фільварку дідича Ротшайна.
— До сегорічного урожаю на Україні'. Через те, що так довго не було дощу і стояла страшенна спека, буранові плянтациї в окрузі уманьскої півд.-зах. зелїЗницї пропадають. Бурак — дуже маленький. Гине й гречка та просо. — 3 місце- вости коло села Сунки, черкавского повіту, по
відомляють, що там жнива вже скінчились, ще тільки порають ся коло проса. Урожай — серед
ини. Проса новигоряли; гречки теж. Ціле літо стоїть страшенна спека, а дощів не було. Спека ся багато наробила лиха і пасічникам. Всі ж а
ліють ся, що мало меду,—вдвоє—втроє менше торішнього. Роїв майж е'Зовсім не було.
— Черепиця. Попит на черепицю, яко проти- пожарну річ, став такий великий по всіх пові
тах на Волині, що заводи не встигають виро
бляти, скільки требє її. З приводу сего в ґуб.
земскій управі у Ж итомірі радили власники че
репичних фабрик, рішивши завести більш пра
вильну орґанїзацию вироба черепиці. — (Вол.)
— Воздушний дезертир. Онодї вечером в Бу
дапешті оден з інжінєрів пробував нову машину до лету свого винаходу. Думаючи, що машина не далеко залетить, пустив мотор в рух і маши
на пішла у воздухи та полетіла сьвітами. До 24 годин потім ні звідки не було вісти, де машина упала.
— Дрібні вісти. Бувший професор львівского унїверс. др. Людвик Гумпльович отруїз ся разом зі своєю жінкою в Градци з причини невилїчи- мих недуг: сліпоти у жінки та рака на язиці. — Добра Лишків в белзкім повіті набув на лїцита- циї н. Левандовский, брат дотеперішної власти
тельки, н ї Ломницкої, за 569.300 К.
Оповістки.
— З Копичинець. В неділю 22. серпня відбуде ся в Копичинцях представлене „Сто тисяч" ко- медия в 4 діях Карпенка-Карого і „Ювілей жарт на 1 дію Чехова. Початок 7 і/, год. вечером.
— Про заложенє приватної гімназиї в Долинї, реферувати ме проф. др. Михайло Пачовский на загальних зборах філії Тов-а „Просьвіти" в До лині, які відбудуть ся в неділю дня 22. серпня 1909. р. о годині 3. но иолудни в салі Ради по
вітової в Долинї. Крім сего стоять на дневнім порядку зборів ще отсї справи: Відчитане про
токолу, справозданє виділу загальне і з заряду
„Селяньскої бурси", і дискусия над ними, вибір нового виділу, реферат делєґата гол. виділу тов-а
„Просьвіта" у Львові, реферат делєґата молочар- скої спілки і вистави господарскої в Стрию, та евентуалїя.
— З Тернополя. Великі вечерницї з танцями уряджує ві второк 7. вересня (перед лат. сьвя- т< м) товариство Інститут жіночий ім. княгині Ярославки в Тернополі в салі „Бесіди". Запро
шена вишлесь при кінци сего місяця.
— Іменована. Мівїстер судівництва іменував судиями авскультантів: Кар. Соботу для Оберта
на, Володим. Петровского для Снятина, Север.
Боднара для Рогатина, Мар. Подвиньского для Гусятина, Стан. Лянґа для Сокаля, д-ра Миколу Бодруґа для Козової, Романа Витошиньского для Чорткова. Михайла Ремизовского для Рави рус., Володим. Ганїнчака для Калуша, Юлїяна Верга- новского для Товмача, Мих. Гартникевича для Рожнїтова, Кан. Опенгавера для Ж уравна, Йос.
Ґурского для Динова, І ’. Боржемского для Радехо- ва, Ром. Гузара для Делятина,Івана Борилу для Залозець, Теод. Фавстмана для Вижницї, д-ра Ж игм. Вінтера для Турри, Кар. Должицкого для Підгаєць, Ад. Немеца для Тлустого і Влад. Бри- кевича иля Угнова.
— Перенесена. Мівїстер судівництва переніс судиїв: Влад. Реклєвского з Лежайска до Коро- сна, д-ра Ав. Фл. Квєцївьского з Корбсва до Л е
жайска, Ів. Тесейрого з Куликова і Ром. Кроґу- лецкого до Перемишля, Влад. Піскозуба з Чорт
кова до Надвірної, Івана Роґовского з Обертана до Тисьмевицї, Каз. Терликовского з Рави рус.
до Дрогобича, Мирослава Янкевича 8 Перемишля/
до Нового Санча, Ів. Сокульского з Рогатина до Делятина, Ж игм. Кшевіньского з Бібрки до Сам- бора, Евг. Тонольницкого з Радехова до Добро- миля, Едв. Ояка з Делятина до Станиславова,
Мой. Васерманна зі Станиславова до Бібрки, Тад.
Стецькова з Нового Села до Дрогобича, Йос. Ба- децкого з Угнова до Бучача, Ігнат. Хвойка з Під- гаєць до Делятина, Філ. Тенненбаума з Тлусто
го до Дрогобича, Пос. Гехта з Сокаля до Кули- кова, Володимира Дейницкого з Борщева до Те- ребовлї, Константина Дуба з Бучача до Судової Вишні, Спиридиона Левицкого з Залозець до Зборова, Володимира Кобрина з Ж уравна до Дрогобича; надав судиям: Ігнат. Кавецкому в Турцї, Володимирови Ж еґостовскому в Переми
шлі і Евст. Залескому в Зборові посади судиїв в окрузі' висшого суду краєвого у Львові.
— Подяка. Сьвітлій Дирекциї тов. взаїм. обез- печеиь „Дністер" за даток 20 К яко нагороду за успішний ратунок при пожарів Станині скла
дає отсим щиру подяку старшина пожарного
»Сокола« в Виткові старім. — М. Самборский голова.
— З почти. З днем 1. вересня 1909 отворить ся новий почтовий уряд в місцевости Теплиці з урядовою назвою „Теплиці". Той уряд буде сполучений з почтовою сїтию дворазовим иі- шим післанцем до місця обміни почти з істну- ючою почтовою їздою межи Сїнявою і Майданом Сїнявским. Місцевий округ доручень нового поч- тового уряду творить громада і двірский обшар Теплиці а замісцевий громада Слобода, двірский обшар Дубровиця і отсї присілки громади Теплиці': Білі, Кольонїя, Нагірне, Покриви, Вов- часте і Зеленки.
З днем 1. вересня 1909 отворить ся новий почтовий уряд в місцевости Кобаки з урядовою назвою „Кобаки". Той уряд буде получений з з почтовою сїтию пішим післанцем до ц. . к.
почтового-уряду в Рожнові. Місцевий округ до
ручень нового почтового уряду творить громада і двірский обшар Кобаки а замісцевий громада і двірский обшар Рибно.
З днем 1. вересня 1909 отворить ся новий почтовий уряд в місцевости Батятичі з урядо
вою назвою „Батятичі". Той уряд буде сполу
чений з почтовою сїтию пішим післанцем до ц.
к. почтового уряду в Камінці струм. Місцевий округ доручень нового почтового уряду творить громада і двірский обшар Батятичі а замісцевий громади Дальнич і Красичин, фільварок Ліпник і присілки: Гринюхи, Грушка, Гирявець, Товмач, Збанів і Здешів.
З прогульни в гори.
(Дальше).
Бряза 4. серпня 1909.
Раненько того дня встали ми, бо верховин
ці збудили нас скоро. Мимо того годі було з а раз вийти, бо густі шраки і дйщ спиняли нас Приготовані до дороги, ждали погоди, а тимча- сом через поріг придивляли ся опарам і мракам, що неначе дим зносили ся з гірских лісів і збільшували і так вже великі хмари. Нагло над хребтом Серединці показав ся беріг білої хмари.
Хмара та виглядаха як кількадесяти метрів гру
ба, а гнучка плита, що понад верхнею гір пере- ховзнула ся через гірский хребет. Опісля зсуну
ла ся поволі в яр. Потім не зміняючи зовсім нї своєї плитової форми нї грубости она повзла в гору на другий верх, на якім ми стояли, накрила нас зовсім і ми вже не могли дальше бачити сего заливу гір мрачною плитою. Цілий час, коли ми оглядали ту хмару, видно було не лише єї боки і спід, але також цілу горішню верхню, що сріблом полискувала до відслоне
ного хвилево сонця. Вже для самого виду такої повзаючої хмари варто було йти в гори і ночу
вати в невигідній і душній зимівцї. Коли нам було вже за довго ждати на погоду, ми умови
ли ся з господарем, щоби нас спровадив в потік Тихий і небавом опісля ми йшли границею ио- віта Стрийского і Долиньского. Поміж двома горами Маґурою і Менчелем ми спустили ся в діл. Після мани повинна була аж до долу про
вадити стежка. Тимчасом, як би не провідник, ми не були би зійшли належите. Високі трави, густі корчі зі верти, лопухи і кропиви замикали дорогу зі всіх сторін і ми ідучи за провідником ледви передерли ся скрізь ту плутанину. На до
линї побачили ми вже ясне сонце, розпращали ся 8 провідником і далі вже пішли самі. Поміж потоком Тихим а рікою Мізунькою тягне ся здовж лртока Соболя дорота збудована з круг- лцків до перевову бервен з лїсів. Цілковите за
недбане дороги, позападані мости, опущені доми, що стояТь при тій дорозі', вказують, що сею до- югою, хоч які гарні є при нїй види, давно вже ніякий віз і не їхав. Стан дороги вка„
зув такорк, що з лїсів видобуто вже всьо
.'Ч ' ■! < 1 I I .1 »’
Цінники на жадане даром і Ггапсо.
' 44 (17—52)
