Ч. ІЗ. Львів, субота дня 17. (ЗО.) січня 1909. Річник XIII.
Передплата
аа »РУ СЛАНА* виносить:
• в Австриї:
на цїлий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
н а ЦЇЛГіП рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
♦ Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПашкевича
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о ‘|, год. пополудня.
Реданция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« приул.
Оссолїньских ч. 11. (партер) (Фронт від ул. Тихоі-). Експе
диция місцева в Аґенцпї Соколовского в насажіГавс- мана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки. а в «Надісланім* 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесепя по ЗО сот.
від стрічки.
ДОіхїстер-президект бар. §ікерт про сучасне положене.
В б у д ж е.г о в і й к о м і с и ї, як ми вже звіщали, промовляв минувшого вторника мінїстер президент бар Бінерт і в сій промові заповів, що внесе в най близшім часі предлоги я з и к о в о г о з а к о н н і п р о п о д і л о к р у г і в . Сим способом дав бар. Б.нерт р ш у ч у заяву і означив їл и зки й речинець для свого приречено, а тим самим згадані предлоги, котрі доси вважали ся якоюсь мрією, стануть дїйсностю і будуть ма ти велику досяглість для внут, ІІІІНЬО-ЧО- літичного розвитку держави. Можна спо- дївати ся, що пранительство виконав пе
регодом своє давнїйше приречене, що внесе опісля і для инш их країв предлоги в цїли управильненя язико.ю-национ іЛь- ного питаня.
Внесенем згаданих предлог в держ.
раді зробить правительствс почкп до по- лагоди язиково-национального спору в Чехах і віддасть рішене сеї справи держ.
раді. Вже за міністерства д-ра Кербера робило правитедьство подібні намаганя, одначе начерки д-ра Кербера не дістали ся навіть до комісиї. Парламентарне м і
ністерство бар. Бека призначало конеч ність рішена сего питана і заповідало виготовлене язикових предлог, однаие доперва урнлничому міністерству бар
Ьіерші ю історії букоивьскві Русі.
V.
Важнїйші праці Із. Воробкевича
в роках 1876 1897
(Дальше).
Ч. 17.
1886, 6. січня. З листу о. В. Бажаньского до Із. Воробкевича.
Тим, щосьте вже написали: Петра Кона- шевича, Демон-горівка і Осліплене Василька, о чім перший раз чую, дуже ся радую і на перед Вам за тії труди і твори дякую.
Що до сих творів — а я їх ще не чув
— запримічаю, що історичні драми дуже т я ж ко і невдячно на нашій сцені відбивають ся.
Думаю, шкода труда; наша публика до тяж- ших творів не сотворена, не уміє їх нї гіоняти, ні ними ся нереняти, а ще меньше оцінити.
Тому я дуже на них цікав, радбим почути.
Приймають ся і тяжші твори, але не історичні, но, приміром, такі, як Ваш взорцевий „Гнат Приблуда", над котрим я ся уношу, а его ме
ланхолійні мельодиї цюлюю.
Що до докорів львівских докторів та до даня собі слова більше не писати, то я Вам,
Б інер ті було суджено се приречене ви
конати (предлоги маюц« бути внесені в слідую чу середу, а найііізш йш е в суботу).
Завтра має відбути с« мінїстерска рада, на котрій наконечне! язикові предлоги будуть одобрені і виготовлені до внесеня
в держ. раді. ’
З того можна вносити, що хоч м ін і
стри-земляки др. Ш р а й и е р — нїмец- кий і др. Ж а ч е к — ческий, . мають деякі ще сумніви що до сих предлог, од
наче не. відказую ть сим ііредлогам таких прикмет, задля яких они надавалиб ся яко основи до поважної над ними наради.
А н і нїмецкий, ані ческий мінїстер-земляк не бачать в тих предлогах привиду до боротьби, хоч з того не можна ще вно
сити, щоби они довели до порозуміая.
Всеж таки є они першим до того почи
ном. Поки ще не оповіщено СИХ П[-ЄД лог, поки они ще остаю іь урядовою тай
ною, годі про них висловити який небудь погляд і тому не можна покладати на НИХ рожевих над’ к, б*- те:: -'«здкятв.
ся, що з хвилею їх оповіщеня дадуть они почин до нової боротьби м іж Німцями і Чехами.
Заповідаючи внесене язикових предлог в держ. раді, виголосив бар. Бінерт в буджет. комісиї п омову про сучасне по
ложене внутрішно-політичне і висловив в сій промові зовсім щиро і ясно поло
жене свого міністерства а також иоложе- не парламенту. Згадав кін про вложену любезний Ізидор, се за добре приняти не мо жу і не прийму. Найперше, котрий автор з на
ших віднїс самі ляври? Огоновского бідака а честного чоловіка в рецензії змасакровали за
„Федька Острожского", Ільвицкого за его „На- стасю", менї — хоть то ніби осторожнїйше, а таки допекли за „Олесю", Вас за „Мандатора", на котрого представлена) бувем і совістно скажу, що не простить Бог рецензентоья ман- даторя. В своїм часі дістав також і Вахнянин за свого „Купала". Тай і Матюкови припало гдещо за его „Капраля". Ну? і хтож лишив ся чистий ? Ніхто!
Рецензенти, що не підписують свого іме- ни — хто они ? Тумани Газетяреві — то ма
лярі, що шиють чоботи, а о малярстві хотять швадроновати. На них маємо дивити ся ? Або ми для тих діла пишемо? Доктори? то най жеж они хоть раз, хоть одну свою штуку раз на сьвіт покажуть! А показали-ж? Нї! і вір ми, друже, до смерти не покажуть. Думаєш, що я ся зразив? Ні! я пишу, і богато пишу, не їм, а комусь буде. „Олеся" моя тепер по- новно перестроена, перероблена, але не задля дурної їх критики, но тому, бом сам на щось ще ліпшого прийшов. А кромі того є у мене богато діл для сцени, знають они о тім, про
сять „дай!" — та бо недам тепер! Знайшли добродушного Ізидора, водять ним, пошторку- ють ся, збирають нублику і гроші за то, — а най кончибогато нових творів м аю ть? Нїмецкі переводи та польскі! В а^ а іе ііа !
на него Короною задачу утвореня коалї- цийного кабінету, а при тім виказав, длячого доси не найдено певної підстави до здїйсненя сеї задачі. Бар. Бінерт вка
зав на се’, щ о нїмецко-ческий спір, який розогнив ся на цілій л інії, а коаліция, се зовсім суперечні розуміня, а перший крок, який він хоче вчинити для здійсне
на сеї задачі, впроваджує его заряд на поле сего спору, де обидва табори ведуть завзяту боротьбу. Мінїстер-президент д у
же добре се розуміє, що з хвилею вне
сеня язикових предлог не устане бороть .ба, бо бачить, як заострили ся відносини
і як боротьба стала властивою цїлию.
Одначе бар. Бінерт висловив надію, що спірні сторони будуть приневолені внесе
ними предлогами язиковими, на хвилю бодай здержати боротьбу і застановити ся над тим, чи не можна би наново уло- жити условя боротьби або їх злагодити.
Коли бар. Бінерт говорив про певну підставу до здїйсненя порученої задачі, ю пк на думці спільної робо
ти стороні.ицтв к міністерстві і ухваленя язикового законе, бо се була би ціль за
надто далеко витичена. Але імовірно ба
жав він вказати на иншу болячку, котру треба би загоїти — іменно ческий сойм.
Чи поведе ся бар. Бінертови довести до заговня сеї болячки, де нагромадило ся сгілько нездорових соків, го д і тепер р і
шити. Бар Бек утворив коалїцийне м ін і
стерство а відтак зложив коалїцию сто-
Ч. 18.
1886, 16. марта. Лист Івана Франка.
Високоповажний Отче Добродію! В імени редакциї «Зорі* засилаю Вам щиросердечну подяку за ласкаву памягь о нашій часописи і за присилку двох так гарних Ваших утворів, котрі ми, як скоро тілько буде місце, в »3орі«
напечатаємо. Щиро бажали-б ми зробити „Зо
рю" тим, чим она по сумним нашим обстави
нам, яко одинока літературно-наукова часопись руска бути повинна. Та жаль, що дуже скром
ний обєм єї не позволяе зробити се в повнї і дати в ній вираз стремленям і інтересам не тілько наших центрів літературного й духо
вого житя, але і всіх закутин та окраїн.
Однако, що змога наша, стараємось робити.
Сказати правду, славна наша Буковина, хоч виплекала гарну і своєобразну Групу пи сателїв і поетів, котрої Ви, Високоповажний Отче Добродію, есте чільною окрасою — в до
теперішній «Зорі* майже нічим не була ре
презентована, і для того подвійно нам пожа
дане Ваше щире слово. Радо відчиняючи Ва
шим творам двері нашої вбогої хати, позволю собі ще замітити, що дуже-б нам бажалось, почути з Буковини артистичний відгомін житя сучасної інтелїГенциї і єї духових та громад- ских змагань. Чи то оповідане, чи поема на тлі сучасного житя буковиньского, на тлї жи
вих фактів — огсе зробило би буковиньский
місиї заявив п. К о л ї ш е р, що акциї удержавленя зелїзниць не можна вже за
лишити і закинув правительству і м ін і
стерству зелїзниць, що доси ще не пере
вело реорґанїзациї руху на державних зелїзницях. Зазначив, що лише рацио- нальною децентралїзациею і адмінїстра- циєю можна сотворити належиті відноси
ни в зелїзничім руху. Висліди змагань державної адмінїстрациї на північно-за
хідній зелізницї є досить добрі, в това
ристві державних зелїзниць они ще л іпш і.
Відтак заявив п. Колїшер, що тарифа не є ненарушима, не можна о д н ік єї так підвисшувати, щоби продукпия була тим поіпкодована і унеможливлена. Коло поль- ске мусить домагати ся. щоби рівночасно зі здійсненим акциї удержавленя зелі зниць переведено також санкционований закон про водні дороги і розпочато бу дову каналу В'день-Краків і то від Відня і від Кракова.
По промовах пп. Наймана, Вайден- гофа і Баталії перервано наради.
Послухане Юста у цїсара не прине
сло зміни в положеню. Раду міністрів у Кошута відкликано. Сензацию викликує факт, що засїдане війскокої комісиї на
значене на ЗО. с. м. відрочено на необ
межений час.
Заграниця.
Напружене м іж В о л г а р и е ю а Т у р е ч ч и н о ю ще не устало, але ві
сти з Царгорода і Софії вже далеко с о- кій н їй п і'. Правительственні і війскові кр у ги, а також ту рейка преса заявляють р і
шучо, що Туреччина не має зовсім з а м іру.нести війну з Волгариею, або обса- джуї ати нограничні болгарскі села. Мо- білїзация в Болгариї має хиба на цїли, вплинути в сей спосіб на хід взаїмних переговорів. Вість часописи ВиОаревкі Н ігіар , що болгарска мобілїзацин іи кл и - кала
врликрнражіцє в Царгородї,_та щ о Туреччина задля того відкине порозуміне з Австро-Угорщиною, неімовірна хочби для своєї нсльоґічности. Боліарске пра штель- стно на домагане европейскпх де, жав вислало до них ноту з усправедливленвм свого поступку, ОДН '*е еї зміст поки що незвісний. Д уж е можливо, що одним із условій болгарскс-турецкої угоди буде урегульоване границь.
Проти турецко-австро-угорскої угоди в справі Босни і Герцоґовмни є досить сильна опозиция м іж турецкими послами.
Т а к пише сербско чо р ного р.кьй
О .Г а І ІГа Тигдиіе, одначе супроти сего, що пра- вительство має велику більшість за со
бою, не підлягає сумнївони, що протокол буде принятий. Також донесене часописи Т іт е з , що великий везир робив предста
влене асбасадорови марґр. П а л я в і- ч і н ь о м \ в справі конечности ксн цесий для Сербії і Чорногори, є зовсім безосновне.
Вельми цікаві є донесеня про сгано вище А л ь б а н ц ї в супроти А вітро- Угорщ ини. Я к доносять, панує серед них велике розярене на нашу монархію, а підюджувати мають їх до сего Серби.
Тимчасом є фактом, що власне Альбанцї є непримирними ворогами Сербів. Щ> ж дотичить їх відносин до Австро Угорщи ни, то має ся річ зовсім противно, як показує ся з розмови редакциї КеісЬз- )Ойк з одним альбаньским сьвящеником.
Він заявив, що цїлию Альбанцїв є відор- кати ся від Туреччини і одержати авто
номію. Щ о до сего, то они покладають надію на Австро-Угорщину, яка в ф е д е р а ц і ю н а р о д і в , в якій мо- глиб жити і Альбанцї без затрати свові народности, чого доказом якраз Весна і
'’ерцоґовнна.
Псевдояагриотична зарозумілість Сер
б ії не устає. Орґан сербских поступовців
»Правда* подав допись з Босни (очиви- роннйцтв, одначе ся дорога, як недавня
минувшина показує, не довела до ціла, отже можна сумнївати ся, чи бар. Вінерт зможе такою дорогою осягнути здійсне
не порученої ему Короною задачі.
Політичний огляд .
Австро-Угорщина.
П а р л я м е н г а р н е п о л о ж е- н є представляє Б іе 2 е іІ ось я к : В субо
ту займе сн рада міністрів нравитель- ственною ппедлогою в справі уживана язиків в Чехах. Оба мінїстри-земляки Ш райнер і Ж а че к порозуміють ся з на
родними сгоронництвами. Праї нтельство бажає внести сю предлогу в палаті 3.
лютого, колиб однак котрийсь з міністрів земляків вимагав того, то речинець буде перенесений на 5. лютого.
В парляментарних кругах надїють ся, що положене вияснить ся в найкоротшім часі і або вибухне пересиленє, або пар
ламент поверне до правильної роботи.
Нїмецкі круги о .вдають спокійно язи ко вої предлоги. Зміст єї може правдоподі
бно спричинити опозицию Н ім ц і’, але про відкинене нродлоги нема мови. Вчера кружили в парламенті вісти о недалеких змінах в ґабінетї; ті вісти не мають глуб- іпої основи, лиш характеризую ть трудне воложене.
В з е л і з н и ч і й к о м і с и і за
явив управитель міністерства зелїзниць Ф о р с т е р на питане п. Куранди, що нриготовлевн до будови зелїзниць в Даль- мациі ведуть ся дальше без проволоки з великою иильностию. В загальній роз праві над удержанвм зелїзниць заявив п.
Е л є н б о ґ е н , що в. прихильником ак Пйї удержавлена, котре повинно бути мо жливо скоро переведене; акциї не належить лучити з ніякими иншими по
літичними ані народними справами. Рі вночасно повинна наступити реорГанїза- ция зелїзничого руху, в справі котрої радить бесідник скликати анкету з уча
стим) парляментарних послів. Треба з ір вати з бюрократичною системою. Весі дник не лякає ся підвисшеня тариф, бо коли нїмецкі зелізницї можуть розвивати ся мимо значно висніих тариф, то також і в Австриї не було би з сего Шкоди.
В дальших нарадах зелїзничої ко- голос в нашій Газеті, і навіть в цілій Гуси дуже цінним і голосним.
З глубоким поважанем кланяюсь Вам Іван Франка Ч. 10.
1886, 25. грудня. Осип Мончаловский за
просив Із. В-а до участи в „Бес'Ьд’Ь", що ви
ходила при Страхопуд і. 6 брулїон відиовіди В-а на се запрошене (з 1887, 7. січня), з ко
трого видко, що В-ич обіцяв Мончаловскому свого „Царя Івана Грозного" (пісню, IV.), а мотиви, чому він вдав ся аж до „Б есід и ", подані і тут: „Обскурна і немилосердна кри тика не зломила вправдї моєї охоти до праці, але наповнила мене відразою, так що я тепер мало коли хапаю за перо, а як і щось напи
шу, то зараз нищу. Музика була для мене вдячнїйша і звуками виповідаю я тепер своє горе". Мончаловский очевидно дуже радо при- няв готовість добродушного Воробкевича, по
магати « Б е с ід і» . Почав друкувати „Царя Івана Грозного", та не докінчивши навіть одної пісні відослав у цьвітни 1887., Воробкевичеви рукоиись, бо бояв ся, аби єму через ту поему не заборонили >Б е с ід и » в Росиї, де — як писав — мав звиш 50, передплатників.
(Дальше буде).
дно сфабриковану у себе), в якій подане візване до князя Ю рия, щоби прибув з армією „освободжувати" Восну і Герце
говину. А сербский посол в Царгородї др. Н е н а д о в и ч заявив редакциї часоп. ТасЬ убготоз, що Сербія лише на разі прийме вузкий пояс землі, який по
лупить Сербію з Чорногорою аж по мо ре, але не зрікае ся автономії Босни . не прийме економічних відшкодована! З тої то причини Тегарз виляв троха холо
дної води на горячі голови сербских
„п а тр и о тік" і се мало викликати в Біл- городї велике вряжінє.
Сербский мінїстер війни Ж і н к о - н и ч має домагати ся від скупш тини но ного кредиту на мобілїзацию в сумі З міл. денарів. До грудня 1908. сума, якої жадало міністерство ,-.ійни від скупш тини, виносила 33,500000 денарів.
Гнат Михайлович.
II. часть.
Литовско-польскі церковні відносини.
(Конець).
Але не лишень у Вильнї, але на ц і
лій Литві ведесь боротьба о литовску мову в костелах. В „(топси УУіІепзкіш"
ч. 187 якийсь д. Ф лїс доказує, що усі костели ставили Поляки, отже Литовці не можуть мати до них нретенсий і ко
ли хочуть, повинні ставити осібні косте
ли, як Маринвіти Слушно одвічає д.
Яксибас в „В га и § і)а “ ч. 21., що д. Флїс забуває, чиї руки збирали фонди та бу
дували сі церкви, як не литовскі. А те
пер Полики не хочуть їм позволити у них молитись. А вкінци історик виказує лож сего факту, бо фундували їх литов
скі бояри, які почували свою окреміш - ність від П оляків, пр. катедра виленьска стоїть на фундаментах давноі поганьскої сьвятинї Перкумаса а під головним її престолом ще тепер можна бачити вига
слий огонь »2піс2«. Польскі виленьскі ксьондзи видають »Р ггуіа сіе і Ьи<1и«,в я- кого ч. Ь7 винайшли нечунаний гр іх для тих, що н е у ч а т ь с я ч и т а т и і п и с а т и п о н о л ь с к и . — О сім ВЧИ ув !Ь ся по сповідях особливо ж і- н к. чи не занедбали тих лєкций хоч на кілька день? (диви „Ьікууа" ч. 4. ст. 56).
На церковних зборах брацтв відбирають польскі ксьондзи литонским членам голос, коли ті хочуть промовити по литовски (Ковно, бр. св. Йосифа) а кс. Ш илкекич з Визьна пише аж до варшавскої »Ко- іі< відозву, щоби приїзджали польскі се
ляни »аЬу ко ггувіа іі г Папе) окоіісгпозсі, га ка р іїі гіеші§, кет Ьагсігіе), іг ка г іе т іа Іебк росі загаєш АЛ'іІпет, уу сгувко рої- акіез (?) і какоііскіеі о ко ііс у *. І
кінчить сювідозву: »Вуіуаісіе п а т гбгоууі а сЬуіо рггуЬуууаїсіе!« Мав раиию рецензент „Ь і- кууу" (місячника писаного в польскій мо ні для тих Литовців, які уже по литовски не уміють), коли дає такий коментар:
> \У гу« а росі \Уі1по коїопізкбуу роїакбуу, уукесіу £<1у
уукеу зате) ^иЬегпіі УУІІегівкіе) 1ікІ2І Ь еггіетпусЬ і гааІогіешпусЬ піе куїко зесіпу, аіе Іуаіфсе — как т о г е уугу ууаб куїко гасіекіу р о їо та п Ьакакувка, піе та)%су апі витіепіа, апі декуди. І ко )еягсге каі^б г!* Д ійсно жаль стискає сер
це, що сей нарід, який будь що будь за
писав ся деякими позитивними чертами в істориї людства, не може вилічити своїх історичних блудів і хоч сам вже сто літ в неволі, не вирік ся старшованя над
«братніми* народами україньским і л и тонским.
Але з признанєм мусимо піднести,
що є, хоч на жаль, відокремлені ще го-
з лоси польских патриотік, які кличуть
розкиненій ш овіністичній тонні могуче:
>стій!« І такі типи як досю йнего Адмі
ністратора о. Мих.ількевича, о Маевско- го і инш их розважних Поляків запишуть ся колись золотими буквами в істориї поєднана нольскосо і литовского на
роду.
А ми У кр а їн ц і ічожемо переслати Литовцям наш щирий привіт і спік- чутє.
Яко братя витягаємо до Вас нашу руку — Литовці, нкі своєї Вітчини і мо ви не соромите ся — а ос<бливо до Вас, яки х так покривджено, що рідну мову відібрано, але вольного духа литовского не забито. Д о Тебе народе лиговский — що будиш ся ідеалами молодої Литки, кличемо словами заповіту нашого Кобза
ря Ш е к ч ін к а :
„Б оріте ся — поборете, Вам Бог помагає,
За Вас сила, за Вас воля І правда сьвятая !
*
* *
Х то хотів б поінформуватись дещо близше за Литовців, може прочитати зна менитий твір д К о т е ’а >Ьі1^а< і м ісяч
ник »Ьіі\уа< \А7і1по, иі Бмогсом-а їїг . 4.
річно 2 рублі. За границею 3 р.
11(10610 ІІЦОІІТІ переношу.
Н о в и н к и
— Календар. В
с у б о т у : , руско-кат.: Ор. Ан- тонія Бел.; римо-кат.: Мартини. — В н е д і л ю : руско-кат.: Атаназия.; римо-кат.: Петра Ноляска
— Редакто р и „Діла"
не можуть очивидно спати через н. Барвіньского, бо при кождій нагоді він їм приходить на ум і тривожить їх неспокійну совість. Навіть з нагоди згадки про пок. Б. А. Дїдицкого зїхали на Барвінь
ского і запитують „чому „Руслан" всі наші здобутки 1890-их років приписує заслугам но лїтики п. Барвіньского тай ще злигь ся на нас, коли ми кажемо, що не „новоерска по лїтика", тільки зріст национальної сьвідомости і сили нашого народу заставили правитель- ство (а так само заставляти муть на будуче1) робити нам уступки на нациснальнім поли?!“
Отже на се запитане відповідаємо словами пок. В о л о д и м и р а А н т о н о в и ч а про сю новоерску політику. П. Ол. Барвіньский пи
сав В. Антоновичови, як висловлюють ся опо- зиционїсти про придбаня национально куль
турні 1891— 1901 рр, що нібито все они то осягнули своєю опозициєю а не „новоерска політика". На се відповів проф. Антонович:
„Та думка, що опозиционїсти начеб то вибо
роли те, що в останніх часах зроблено, се така дурниця, на котру ніхто поважнїйший у нас уваги^не зверне. (Гл. лист В. Антоновича до Ол. Барвіньского з Катанії 1/14 січня 1901,
„Руслан* ч. 1. 1909 р. стор. 4.) А вжеж пгі.
редактори „Діла", котрі, як знов инший виз
начний письменник наш висловив ся, від себе починають історию України-Руси, вибачать, що пок. Антонович троха більше мав знаня і досьвіду тай розуміня наших справ, як они — лїлїпути супроти него. Колиж се має бути правда, що они говорять, то чомуж доси не здобули рускі посли, хоч їх є втроє більше, як за часів Барвіньского, бодай одної катедри унїверситетекої, а сила руекого народу прине
волена вдоволяти ся лише шумними внесе
ними про самостійний україньский універси
тет ?!
— Програма торж аственньї вистави,
котра відбуде ся з нагоди 40-лїтного ювілею това
риства >Просьвіти« і першого просьвітно-еко- номічного з’їзду дня 1. лютого с. р. в міскім
театрі у Львові: 1) М. Лисенко: » Б ю т ь п о р о г и » — кантата на мішані хори, соля те
норові і басові в супроводі оркестри І о. н. п., відспіває «Львівский Бонн». 2) „ С е р е д Б у- р і", драма в 5 діях зі співами Бориса Грін- ченка, відограє дружина руского народного те
атру (скріплена в гуртових сценах аматорски- ми силами). 3)
„ Аи о т е о з а „11 р о с ь в і т и“, живий образ унаглядняючий 40-лїтну діяль
ність товариства. — В антрактах відограє ор- хестра міского театру між нашими 1) Т4ісо1аі:
Увертура з опери «Веселі куми з Віндзоду».
2) У іе и х іе т з: Кеуегіа. 3) Чайковский: Санс- пароль. 4)СЬоріп:РгаеІис1іит. 5) Огіе£: Смерть Ази. Стрій сьвяточний. Зверхну одіж просить ся безусловно віддавати до Гардероб При ви
конаній поодиноких точок двері будуть зачи
нені. Початок точно о год. 7. вечером.
— В -п р о дан і білети
На понеділкове пред
ставлене в міскім театрі випродано вже всі білети вступу. Для провінциональних гостин зарезервовано на замовлене 200 місць в пар
тері, решту викупив Львів і околиця.
— А кадем ічне віче
відбуде ся в найблизшу неділю в салї лівівского »Соксла«. На дпев- нім порядку унїтерситетска справа.
— Нові грош і.
Небавком появлять ся в Ав- стриї і на Угорщині срібні двокоронівки, які від 1-коронових грошей будуть ріжнити ся лише вагою, величиною і числом. Нові 2 ко- ронівки мають заступити дотеперішні реньскі.
2-коронівки поьоли будуть випирати реньскі в той спосіб, що державні каси будуть прий
мати реньскі. але не будуть їх вже видавати.
Давні реньскі перероблює ся на 1 -і 5-коро- нівки. Б пивницях австро угорского банку є, крім реньских в обігу, ще 280 мілїонів штук реньских 3 того 15С мі і. буде перероблених на корони в найблизшім часі, а решта пізнїй- ше. Нові 2-коронівки є трошки лекші від ревьских, бо важать 10 грамів, коли реньекий важить 12 3 ґр.
— Київска „Просьвіта"
дістала дозвіл на виставу в Кнїві драми Л. Українки „Блакітна Троянда", з нризначенєм половини чистого збору на памягвик Шевченка, а половини на користь київскої «Просьвіти», Головну ролю у драмі гратиме Н, Дорошенкова.
— Морози на Україні.
В Полтавщині настали такі кріикі морози, що аж ціиби у вікнах трі
скають Через те підняла ся ціна опалового дерева і вугля.
— Цінні старанні докум енти.
Катеринодар- ска »Нов. Заря« пише, що д. Доброскоку о- станними часами пощастило добути якісь ду
же цінні документи з істориї Чорноморці, ще ніким не опубліковані. Катеринодарский гор.
голова радить сї документи умістити в Пуш- киньскій бібліотеці, списавши з них копії. ТПу- каючи історичних материилів усяких, д. До
броскоку довело ся стрітити з д-кою Г., у якої і є оті наукові праці її покійного чолові
ка що до істориї Чорномориї та ще кілька тисяч усяких книг. Всі сї речи переховують ся в одній з далеких станиць на Кубані. Д-ка Г. згодна подарувати книги Пупікиньскій б і
бліотеці в Каторинодарі і гор. голова рішив уже асигнувати д. Доброскоку потрібну суму грошин, щоби він міг поїхати і оглянути ті книги та документи.
— Земскі заходи Чернигівский ґубернский земский економічний комітет у своїй останній черговій сесиї постановив, між иншим, ужити таких заходів для поліпшена сїльского госпо
дарства в Чернигівщинї: відкрити при ґуберн- скій управі специяльву евтомольоґічну стацию, завести при управі консультацию в питаних спожитної кооперациі й з осібна, кооператив
ного діловодства, оголосити конкурс на напи
сане брошури в останнім нитаню й уладити ■ 1909 р. сїльско-господарскі курси в Новгород Сїверскому.
— Нові працї для сцени.
Вийшла в Києві драма Вікторена Сарду, „Рідний Край" в пере
кладі Б. Грінченка. В Галичині вийшла „Різ- двянка", сценічний малюнок на 3 дії, Нанте леймона Гнатюка. Олена ІІчілка переробила комедию Сарду „Мадам Сан-жен", назвавши її „Щира душа". Комедия ся печататиметь ся в «Рідному Краю».. Д. Перекоти-поле переклав
драму Пшебишевского „Сніг" і передав до редакциї „Рідного Краю».
— С ьвятотатство. Б
ночи на вчера закрав ся якийсь злодій до костела Домивїканів у Львові і украв золоті та срібні вота і срібну позолочену чашу з кивота, а св. Дари виси
пав па олтарі. Вартість украдених річей ви ло- сить до 2.000 К. Злодій дістав ся до костела вікном на хорах, а виліз там по ґзимсах і ринві. Полїцип зарядила енерґічне слідство.
— Щ е про культуру бавовняника.
Після щ а
сливих проб з культурою бавовнявика на оде- ских та Херсоні.ских пробних полях, департа
мент хліборобства з весни сього року рішив приступити до пробного засїву ранних сортів американьского бавовняника ще в деяких у- країньских Губерніях, щоби вияснити, наскіль
ки культура бавовняника можлива на Україні в ширших розмірах і з промисловою метою.
Для сього департамент уже виписав 50 пудів красшого селєкцийного ‘ насїня бавовняника найранїйших сортів із північних держав Аме
рики.
— Як ш ирять тверезість?
До Льондону при
їхала онодї звісна в Америці ширителька тве- резости, пані Гаррі Націон і розпочала відра
зу свою роботу. їдучи трамваєм з зелїзницї, розбила уміщений в середині реклямовий о- браз якоїсь фабрики гор вки, а кондукторови заявила, що можна єї скаржити. Якомусь хлопцеви, що курив папіроса, дала в лице, а кількох панів-курцїв вибештала. Потім виго
лосила зі степенів костела огнисту промову за тверезостию. Вечером того дня появида ся на сцені одного з кабаретів, взиваючи до за лишена пияньства і куреня тютюну. Однак еї бесіду принято свистом а бесідницю гнилими покладками. Завзята антикоголїстка сховала ся за куліси, де побачила склянку пива в ру
ках одного з робітників Се еї обурило. Вирва
ла єму з рук склянку і розбила, а робітника виганьбила. Потім зайшла п ні Национ до те
атру і ноявила ся в антракті на сцевї. Єї бе
сіду проти питя горівки принято свистом і криком. Нараз на знак мужчиви, який стояв пе
ред сценою, она виняла біблію, піднесла руку до гори і приняла усьміхнений вигляд. В тій хвилі згасло в театрі всьо сьвітло, а фотограф при маґнезиовім осьвітленю зробив з неї фо
тографічну знимку. — Ся іетория пригадує нам подібну подію з перед двайцяти літ на Покутю, де оден з ширителїв тверезости, пе
ребраний з золотом вишиваній одїжи являв ся несподівано в корчмі на селі,роздавав кіль- канайцять поличників поміж пяниць і скоро щезав. Заки пяницї, ошоломлені блеском зо
лота і сьвічками в очах від ударів, прийшли до себе, незнакомий був вже далеко, відїз- джаючи своїм візком. Се мало такі наслідки, що богато людий бояло ся ходити до корчми, аби „злий дух" їх не напав.
— Перша поміч замерзлому чоловікови.
З а мерзлого чоловіка треба дуже обережно підій
мати з землі, аби случайно не відщибли ся ніс, уха або рука задля крухости тіла. До те
плої кімнати не можна єг.> вносити, бо тим сайим вже би єго цілком добили; тоді про уратованє
ібесіди не може бути. Мусимо єго покласти в холодній кімнаті’ на верству снігу.
Відтак розтинаємо ему одіж і леговько обе
режно єго здіймаємо. Під голого кладемо гру
бу верству соломи і обкладаємо ціле тіло крім уст і носа снігом. 1 так має лежати до
ти, доки тіло не відійде, не розмерзне ся, та хорий зможе рухати ся. Як нема снігу, кла
демо хорого до зимної води і легонько нати
раємо або не вкладаємо до води, лишень ма- чаємо хустки в зимній воді і ними хорого натираємо. Коли хорий приходить до себе й опамятує ся, кладемо єго до зимного ліжка і натираємо вовняними сухими хустинами.
А потім новоли і в міру розгріваємо воздух в тій кімнаті. Але мусимо уважати, аби те огріване було постепенве, не надто скоре.
— Д е найменше бідних людий і ж ебраків?
Швеция, Норвегія і Ш вайцария то краї, де
навіть найбіднїйші люди заощаджують собі
ва стілько, що не стають ся тягаром для
своїх громад. Для того в тих краях лиш дуже
мало таких бідних, котрі потребують дійсно
4
♦Сватане на Гончарів З діях Гр. Квітки
єпархії. На конкурс речинцем до 10. лю якоїсь запомоги. Ж ебраків там не видко, так як у нас або в Росиї на кождім кроці'. На Ісляндиї гостинність тамошних жителів не дає бідним старим людям ходити по жебрах. Там такий звичай, що власти громадскі означують, хто з богатших громадян і кілько убогих та як довго має живити. Нечувана на' Ісляндиї річ, щоби хтось з бідними зле обходив ся, або по можности не живив їх у себе. Таке поступованє викликало би обурене і гнїв цілої громади. Та й в Янанїї число, убогих і жебра ків дуже мале; там оден убогий припадає на 5000 душ. 8 япаньскій столици, в Токіо, около півтора мілїона жителів, а всего лині яких 200 до 300 справдешних убогих.
Оповістки.
— Дальший репертуар руского театру в Пе ремишлї. (Саля Народного дому. Початок 7 і/, вечером).
В суботу ЗО. с. чи. «Фавст» опера в діях Гунода.
В неділю 31. с. м.
цї« народна оперетка в Основяненка.
— Із станиславівскої розписані отсї парохії з
того: Кіцмань і Вйжниця, деканата черновец кого, Ямниця і Вовчинець, деканата станисла вівского. — Увільнені оо.: Пант. Городецкий з III. сотрудн. в Чернівцях, Лев Бірецкий з парохії в Радівцях, Алексей Карпиньский з прив. сотрудництва в Перерові і Іван Воло шин з сотр. в Коломиї, Яр. Марчак з сотру.
дництва в Микуличинї, Мих. Струминьский з експозит. в Худиківцях, Кость Балицкий сотр. в Обертинї, Конст. Карачевский з сотр в Товмачику, Іван Дольницкий з експозитури в Медусї, Іван Галай з сотрудн. в Тисьменици і Юлїян Кисїлевский з сист. сотр. в Кобаках
— • Введені оо.: Кипр. Дума яко експозит в Сапогові, Волод Сїнгалевич яко завідатель в Белелуї, Конст. Балицкий яко III. сотрудник в Чернівцях, Пант..Городецкий яко завідатель парохії Садаґура. Юлїян Кисїлевский яко врив, сотр. з правом управи в Радівцях, Зеион Ду- диньский яко завідатель в Дзвинячи, Іван Дольницкий яко завідатель в Межигірцях, Мих.
Снїгурович яко завідатель Гвіздця-міста, Про
слав Марчак яко сист. сотруд. в Переволоцї, Виктор Лозиньский яко II. сист. сотрудник в Коломиї, Іван Волошин яко експозит в Худи
ківцях, Алексей Карпиньский яко сист. сотру
дник' в Микуличинї, Конст. Карачевский яко сотрудник в Медусї асі Межигірцї, Волод. Луш- пиньский, неопресвитер, яко прив. сотрудник в Трибухівцях, Волод. Стефанів, неопресвитер яко сист. сотрудник в Серафинцях і Волод.
Рогужиньской, неопресвитер, яко сист. сотр.
в Кобаках. — РуКоположені в пресвитери отсї 5 кінчені богослови: Григорій Зїнко, Ант. Во
лодимир Лушпиньский, Володимир Рогужинь- ский, Володимир Стефанів, Климентій Василь Медицкий і Корнель Сильвестер Стрийский,- Приняті до епарх. звязи: Василь Климентій Медицкий, богослов IV. р., Михайло Дольний з львівскої архіви, і Филип Голій з львівскої архіеп. — Відиустку з станиславівскої єпархії отримав о. Михайло Струминьский, експозит в Худиківцях.
— З Самбора. В четвер дня 4. лютого в ід будуть ся в Самборі в домі «Рускої Бесіди»
дорічні загальні збори членів «Товариства рускої Ш ляхти». Програма: О годині 9. рано відбуде ся служба Божа в самбірскій церкві а потім о год. 10 і/, загальні збори з отсим порядком: 1) Отворенє зборів. 2) Звіт уступа
ючого Виділу. 3) Звіт касовий і уділене абсо- люториї. 4) Вибір нового Виділу. 5) Згадка про колишніх руских шляхоцких героїв. 6) Вписи в члени Товаристца. 7) Внески членів.
З а Виділ: о. Петро Погорецкий, предсїдатель.
Франц Сглецкий, секретар.
— З Винник. Читальня >Просьвіти« у Вин
никах уряджує в неділю дня* 31. січня 1909 в салі -»Дому нїмецкого» на кольонїї урочи
стий обхід ювілею 40-лїтного істнованя тов-а
♦ Просьвіта» з такою програмою: 1. Промова.
2. Дві деклямациї. 3. Вистава «Наталки Пол тавки», оперета в 3 діях Ів. Котляревекого, з музикою М. Лисенка. Всі точки програми ви конають члени читальні. Супровід музичний обняла львівска музика почтова, котра в пе рестанках відограє україньскі твори. Початок о 7. год. вечером. Ціни м сць: Місце сидяче 1 К, вступ на салю 60 с. Уряджаюча обхід Читальня просять, щоби кожда місцевість і кожда читальня в околицях вислали на нови сший обхід своїх делегатів.
— З зел зниць. В »Ґа етї львівекій» ' оголо
шує ц. к. Дирекция зелїзниць державних Львові офертову роздачу будови касарнї для служби поїздової в сіациї Сїнки в дорозі публичиої лїцитациї. Оферти належить вноси ти найдальше до 10. лютого 1909 до 12. год.
в полуднє. Загальні і подрібні услівя, як і пляни будови можна переглянути в ц. к. Ди- рекциї зелїзниць державних у Львові, у відді
лі' для будови і консервацаї, II поверх, ч. две- рий 209, де можна також одержати формула рі на оферти.
Телеграми
а дня 29. січня.
Петербург. Кружляє чутка, що рада мі
ністрів приняла проект утворена окремої Гу
бернії холмскої з виділених 6 повітів з Губер
ній сїдлецкої і люблиньскої.
Медиолян. Дневники доносять, що іта- лїйске правительство укріплює фортифікациї в Венециї від сторони суші і закладає нові в півн. Італії від сторони Австриї.
Месина. Вчера над раном чути ту було сильне, але коротке землетрясенє. Падає тут зливний дощ.
Н А Д І С Л А Н Е Ем. радник суду кравпосо
отворив
адвокатску канцелярию в ДЕЛЯТИНЇ.
Товариство взаїмних обезпечень
Дністер 99 9?
у Львові, при улицї Рускій ч. 20 (дім власний).
приймав обезпеченя будинків, всяких річий до- машних і господаревих, збіжа і паші против
шнід від пожару.
.Шкоди ліквідує і виплачує »Дністер»
з найбільшою скоростию. Оцінка шкід відбу
вав ся в присутности 2 господарів членів.
Дотепер виплатив «Дністер» 15.885 відшкодо
ване в сумі вісім і пів мілїона корон.
Зиск по скінченім році' звертає ся чле
нам. Звороти за р. 1906 і 1907 виносили п 10 при.
Банк краєвий у Львові і в Чернівцях, Ка
са ощадвости , у Львові, Руска Щадниця в Перемишли приймають поліси „Днїсгра" при удїлюваню 'позички.
На житє можна обезпечати ся через
„Дністер" в Краківскім Товаристві.
АГенциї «Дністра» находять ся в кождім місті і в многих селах; там, де єще не ро
бить инший аґент «Дністра», можуть пись
менні селяни старати ся о уділене аґенцні.
До тепер заробили агенти 1,142.108 корон провівні.
Фонди
Товариства 31/12 1907:Фонд резервовий - К 1,003.364'
„ резерви премій
„ спец, на звороти
„ на ріжницю курсів
„ резерви спецпяльної емерит. урядників
613.720 — 50.939 — 3.437'—
35.000 — 218.364' — 40.000'—
ингаі фонди ваосмотреня
Равом сума К 1,964.824'—
Соляне! асекуруйте ся від шнід огневих!
С о 1 о 8 8 е и т
в паеажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма
від 16. до ЗІ. сїчня 1908.
Щоденно о 8. год. вечер представлене.
В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідЬ-ЬіІе представлене. Білети вчаснїйше можна на
бути в конторі Пльона при ул Кароля Людвика ч. 5
В львівских книгарнях: ім. Ш евченка (Ринок ч. 10) і Ставропигійскій (ул. Руска ч. 3) можна отримати
ПРОПОВІДИ
Д-ра Івана Бартошевского,
а то: Недільні (4 К), Прааничнг І. часть (4 К), Празничні II часть (З К), Похоронні (4 К), Страетні (1 К 40 с), Науки на місяць май (З К). - всі ті прОиовіди можна отримати також у автора (Львів ул. Домса 5) при всяких уле кшенях.
Примічав ся. що згадані обі части Про- повідий Празничних творять два окремі, зм і
стом від себе зовсім ріжнячі ся діла. Науки же на місяць Май (числом ЗІ) могугь служи ти також яко підручники до проповідий на
Зогородичні иразники. Всіх же проповідий По хоронних єсть 120 на похорони осіб р жного віку і стану, і подають поучаючі гадки також для звичайних пропбвідий на неділі и пра-
зники. (6—6)
Розклад зелїзничих поїздів важний від 1. мая 1908.
До Львова
приходять 3
рано передпол.ПО
пол. вечер
В
ночи
Кракова 5 50 8 55 130 5‘45 9-50
Кракова 7'2-5 У'50 — 8 4 0 2 3 0
Ряіпева — — 1-ю —
Підволпчиск 7.20 1200 215 .5-40 10 30
Черновець 8-07 205 •У57 9-ЗВ
Черновець — — — — 12 20
Станиславова 5-40 — — _ _
Коломиї. — 10 20 _ _ _
Стрчя 7'29 і 1-4 і 350 — н-оо
П уст. м ,т 7-29 11-43 350 _ 1100
"а.миирл 8 00 10-30 200 — 9-Ю
ЛіОбІгіЯ 8-00 Ю'ЗО 2-00 9-Ю _
Гави рускої 7-Ю 1240 450 — _
Яаова 8' 26 115 6-00 9-25 10 104
Брухович 710 — 12-40 4-50 ч-20
брухович 815 — — — —
Зимної води 5'50 7-25 1-10 5-45 9-50 На Підземне:
3 Підволочиск 7'01 11-40 2 0 0 515 1012
„ Бродів 701 — 2 0 0 5‘15 10-12
„ Курович — — 12.54 — 8-34
„ Винник , 761 — 12-54 344 8-34
Зі Львова
перед поВ
відходять до
рано пол. полуд вечер ночиКракова 3'50 8-25 2*45 7 0 0 11.15
Кракова — 8.40 612 7-35 1245
Гяшева — _ з-зо _
Підволочиск 620 10-40 216 7-45 11 10
Черновець 6-Ю 9-35 223 — 1038
Черновець
— -
— 2-50С ганиславова — —
—
2-40 —Коломиї — — •
—
6-03 —Стрия 7-30 — 2-25 6 42 11-25
Нустомит 730 — 2-25 6-42 И-25
Самбора 6-00 9 05 400 — 10-4)
Любіня б 00 9 05 — 400 1045
Рави рускої
614
11-05 — 7-Ю 11-351Янова 6 58 9-15 1-35( 335 6-30
Брухович 7.21 11-05 — — —
Брухович 6-14 — З'Зо 7-Ю 11-35і
Зимної води 3'50 8'40 3-30 735 1І-1.
3 Підзамча:
До Підволочиск 6'35 1102 2-31 808 11-32
„ Бродів 6'35 11-02 2 31 8-08 _
„ Курович 853 — 4-41 —
„ Винник 5'47 8-53 2-01 441 —
ЗАМІТКА: Поспішні поїзди печатані товстим дру
ком. — Поїзди їдучі дише в неділі означені
