Дня ЗІ.У-Ю.УІ 1926 гтч<ка роеііо». в а р ні а и а
иіж хохопа г у с х а Л е т жж
РІК П.
К о н г о п о ч то в е ЛПг 1877.
У К Р А Ї Н С Ь К А Т е л е ч».
--- -- АДРЕСА Р Е Д А К Ц І Ї І АДМІНІСТРУЙ н
ЇЇАВ82АЇЇА, Иодау - Зтсіаі № 41 ш. 27-і
У . _ У
2 9 8 - 4 0 .
Велика історична година вибила в Польщі
Вибір й присяга нового Президента Річіпосполітоі
ла до неприняття вибору, були особисті і їх витлумачив вибра- нець в своїм листі з одмовою, що вислано до Голови Сойму п. Ратая.
Під час других Народніх Збо
рів дня 1 червня вибрано д-ра Ігната Мостіцького в другому голосуванню 281 голосом. Внб- рапець вибір прийняв.
Трагична течія політичних по-1 дій, яка, здавалося, похита осно-|
ви польської держави, несподі
вано швидко скінчилася вели
кою перемогою право-державних основ.
Після устуилення бувшого Президента Річіпосполітої н.
Стан. Войцеховського, на під
ставі приписів констітуції, як то вже писали, обняв начальну вла
ду в державі Голова Сойму, Ма- цей Ратай, який приняв відстав
ку і абінету премєра Вітоса і за
просив д-ра Бартля, визначного посла Клюбу Праці, до форму
вання уряду.
Народні Збори, які складають
ся з 554 послів і сенаторів, бу
ли скликані на день 31 травня, приступили до вибору Президен
та Річіпосполітої. На маршала Пілсудського пало 292 голоса, на воєводу Бнінського 193 го
лосе,—таким чином переважаю
чою більшістю було вибрано мар
шала Пілсудського.
Як раз в стоянці шли великі маніфестації на честь нового вибранця, коли несподівано ста
ло відомим, що маршал Пілсуд- ськпй не прийнявівибору і як кан
дидата виставив д-ра Ігната Мо- стіцького, відомого в науковому свігі вченого, професора хемії, директора фабрикі в Хожові.
Мотиви, які склонили марша-
Д н я 4 ч е р в н я о го д . 82 о півд ня від бул ася в К о р о л ів с ь кім Заглці в В а р ш а в і п р и с я га д -р а М о - с т іц ь н о го , ян П р е зи д е н та Р іч іп о с п о л іт о ї) в ід ц е ї в л а с н е хвилини р о з п о ч и н а є т ь с я д ал ь ш а іс т о р и ч на п р а ц я П ол ьщ і в м е ж а х с у ч а с н о ї к о н с т и т у ц ії.
Ж ига й прсці е и Президента М осполію і
та по катедрі фізикі в місцевому І університеті. В 1901 р. обі’ймае керування працями по винахо
дам в спеціяльно на цю ціль визначеній лабораторії при фри- бургському університеті.
В кінцю 1912 р. Мостіцького запрошено до катедри електро- хемії у Львові, де й викликає творчу працю в техничній ді
лянці.
Дальш викликав до життя ві
домий в колах спеціялистів Хе
мічний Інстітут Дослідування.
Праці, які переведені і
що переводяться в цім Інсти
туті, охопляють дуже широкий закрес проблем, які торкаються найголовнійшихі вадань держав
ного, економичного життя, осо
бливо які е звязані з безпечністтю держави.
ІІовий Президент Річіпосполі-І тої, п. Ігнат Мосгіцкий, народив
ся дня 1 грудня 1867 р. в Ме- жанові, Плоцької губернії, е си
ном Фаустина, повстанця 1863 року, начальника партії Плоцкої землі, виступавшого під призви- щем Маркевіча, і матері Стефа- нії з Бояновських.
З початку виховувався на селі при родині в Плоцькій і Люб- линській губ. Середню школу скінчив у Варшаві, потім всту
пив на хемічний відділ політех- никі в Ризі, звідки на якийсь час перебрався до Варшави. В 1892 році змушений був зали
шити край назавжди і з початку одиравився до Льондону, де про
жив п'ять років, а в осені 1897 р. виїхав до Фрибурга в Швей
царії, де приймуе уряд асистен
Це викликало загальне при
знання за кордоном й поглібпіило віру до нас, через те що серед найміцнійших суперечок пере
могло в Польщі здорове й ясне розуміння стану, зглядно шляхет
ній ініціятиві й великої само
жертви національним справам тих особ, від чиїх доброї волі й постанови залежав такий, а не
Від часу переняття державою, Мостіцький до осганьої хвилини був головним керовником дер
жавної фабрики азотистих злу- чінь в Хожові. Ця фабрика своїм теперешним високім рівнем тех- ничного й економичного розвію е обовязана його керовництву.
В признання заслуг на будов- ничім й господарним полі поль
ської техникі коло професорів політехникі в Львові надало Мо- стіцькому титул почесного до
ктора. Такий же почесний дохто- рат він здобув і від політехникі в Варшаві.
Гіроф. Ігнат Мостіцький в ав
тором великої кількости наукових та техничних праць, знаних в краю й закордоном.
ИНІПИЙ б і г подій.
Новому Президентові товари- шить бажання всього народу і всіх країн, щоб, як в світі нау
ки прославився, як знаменитий діяч, винаходами і як організа
тор,—-так само тепер на першо
му становищі в Польщі прийняв ур яд д у ш й се р ц я і щ а сливо в и к о н а в діло В д- р о д ж е н н я Н арод у і з м іц н е н н я д е р ж а к и , о п е р я ю ч и сь н а т и х в с іх ел ем ен
т а х , я к і добро П ольщ і н а пи сал и н а п р а п о р а х с в о є ї д ія л ь н о сти .
А нар ід м у с и т ь з р о з у м іт и , щ о період е г о їз м у о с іб й п а р т ій м инув без»
п о в о р о тн о і щ о н ад ій ш л а н а й б іл ь ш а го д и н а , щ о б м и, о п е р т і о П р е зи д е н та Р іч іп о с п о л іт о ї і Уряд, в зго д і п ш л я до н а й в и щ и х , н а й ш л я х е тн в й ш и х Ф о р м д е р ж а в н о го й со ц іа л ь н о го ж и т т я .
Бодай л ю б ов , в іл ь н іс ть , с п р а в е д л и в іс т ь і в з а є м о - д ія л ь н іс ть в с іх гр о м а д я н Р іч іп о с п о л іт о ї с т а н у т ь з а п о в іт а м и п а н о ж н ій зв и ч а й н и й д ень в П о л ь щ і.
в » — о х о —
Симон Петлюра герой Вільної України Вбивство Симона Петлюри
„Коли помру, нехай моє тіло спочить в Польщі й нехай потім з Польщі буде перевезено до Вільної України”
„Коли помру, нехай моє тіло спочить в Польщі і нехай з Польщі потім буде перевезено до Вільної України". То е слова, вписані до заповіту вбитого тиж
день тому в Парижі ідейного провідника тої частини україн
ського народу, котра не пішла в тенета німецької політики, а також’ яку не змогли обаламу- титн большевики,
Над головою Симона Петлюри в протяг кільки місяців висів вирок чрезвичайки. Вона бачила в пім свого запеклого ворога, який добре розумів, що Україна мусить йти з Польщею, коли ба
жає зостатися живою й бути не
підлеглою. Велика Росія, ця віч
но ногрожуча і вічно мутяча
— без України є фактично ма
лою Росією,—малою по суті, хоч великою в просторі. В 1919 р.
Петлюра заключне умову з Поль
щею й тієї умови до кінця ви
тримав, наносячи кінець пого
лоскам, що Україна ніколи умо
ви не додержує...
Болгарська армія не може займатися політикою
З Софії повідомляють: На про
позицію військового міністра уряд звільнив з посади шефа генерального штабу, и також
Підписуючи умову з Польщею, Петлюра, яко ми тепер бачимо, підписав смертельний вирок для себе.
Петлюра на арені української державносте виступив фактично в 1917 р., коли став на чолі українських відділів, які були виділені з російської армії. В 1918 р. вигнав з України нім
ців, потім сформував велику ар
мію, з якою провадив війну з ві
ковічним ворогом України—цар
ською Росією в особі Деникіна і совітською Росією.
Реальна політика маршала Ніл- судського привела до того, що в грудні 1919 р. ми заключили умову в Петлюрою, яка обовяза- ла нас до подання помічи в ви
гнанню большевиків 8'земель По
ділля і України.
Однак не весь український на
рід підтримав тоді Петлюру.
Огидна політика Берліна й цар
ської Россії знівичила тоді істо
ричний рух і на шериг років пе
рекреслила істнування Україн
кільки командірів полків і диві
зій. Цей приказ в викликаний бажаннем очистити армію від елементів, які займуються полі
ської держави в повнім розумін
ню цього слова. Тепер там, де д е треба, всі мусять то зрозумі
ти і над свіжою могилою заби
того Петлюри голосно це ви
знати.
С. Петлюру пізнав в перший раз в 1917 р. в Київі, зовсім при
падково, коли працював над ор
ганізацією польського війська в Росії. Ближче познайомився з цею індівідуальністю в 1920 р„
коли їхав до Кам'янця, щоб потім в Винниці зустрітися з марша
лом Пілсудським. Кількаденне спільне перебування дозволило мені на довші розмови і тоді зро
зумів його їдею, що було послі
довно й твердо виявлено;
Нехай трагична й мученицька смерть Петлюри стане на межі історичного здвигу і нехай його дух підтримує вірних синів Ук
раїни в тій ;вірі, що [велика го
дина воскресіння їх вільної Бать
ківщини зближається.
Володимір Д и б ч и н с ь ки й .
тйкою. Ця акція є почином бо
ротьби проти істнуючих в дер
жаві тайних елементів.
Жалобою окрилася та Украї
на, котра в особах своїх світ
лих громадян домагалася, опер
шися о Польщу, осягнення віль
носте Надиіирянської України зі столицею Київом. В Парижу за
бито Симона Петлюру, провідни
ка й зверхника Вільної України.
В звязку з вбивством, яке ви
конав в Парижу Шварцбарт,
„Діло" підкреслює, щ о Симон Петлюра був найзагарливим ви- ражником ідеї державної неза
лежносте українського народу, як так саме супротивником яко
го небудь компромису з Москвою, без огляду на її політичну кон
„Бабка царських провокаторів4*
З Риги пишуть: Анна Сере- брякова, котра тепер має 70 ро
ків, „бабка царських провокато
рів", яка за минулих часів зра
дила багато видатних соціялістів і революціонерів, за останній
ЖАДНІ ПОЗИЧКИ НЕ СТВОРЯТЬ ДОБРОБУТУ. ТІЛЬКИ ОЩАДНІСТЬ УСІХ ГРОМАДЯН СТВОРИТЬ ПОТРІБНІ ЗА
ПАСИ КАПІТАЛІВ Д ЛЯ ГОСПОРДАСТВА ЗАГАЛЬНОГО Й ІНДІВІДУАЛЬНОГО.
К о ж н и й г р іш , нний ви с к л а д а є т е , т о є н о ва ц е гл и н к а д о б р о б у ту в а ш о го о с о б и с т о го й добро
б у т у ц іл о го у к р а їн с ь и о г о н ар о д у.
Т О М У С П ІШ ІТ Ь ДО П О Ш Т О В И Х К А С О Щ А Д Н О С Т І цепцію. „Діло" приходить до висновку, що Петлюра пав офі
рою цих елементів, яким його особа була невигодна.
Газета зазнача, що українці- емігранти, які групуються на
вколо Симона Петлюри і його письма „Тризуб", з великою ра
дістю нриняли вість о повороті маршала Пілсудського до вла
ди і думали вітати його сие- ціяльною депешою. „Діло" кін
чає заявою: „Симон Петлюра за платив своїм життям за прихід до влади маршала Пілсудсько
го".
час була викрита на світ і від
дана під суд. Процес тягнувся коло 3 тижнів, на остаток бабку було визнано винованою і пова
жено до вязниці.
ВКСКАРМА „КОТАСУЖА" Г ВІЛЛАМ. РЦ2ЕІА20 9.
>
І
