Ruslan. R. 5, č. 192 (1901)

Ч. 192. Львів, Субота, дня 25. серпня (7. вересня) 1901. Річник V.

Передплата ;

на »РУ

С Л А Н А *

виносить:

в Австриї:

на цілий рік . 10 зр. (20 кор.)

• на пів року . 5 ер. (10 кор.) 1 на чверть року 2 50 зр. (5 кор.)

* на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.) За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків па пів року . . 8 рублів

або 18 франків ( 1 Поодиноке число по 8 кр. ав. !

»Вирвеіп ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що

дня крім неділь і руских

сьват

о год. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция »Руслана< під ч.

1.

(М.Домбровсиого(Хорунщини).Еке-

педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім* 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.

13.

(+ ) Тринайцятка — се по думці забо­

бонних людий нещасне, зловіще число.

Особливо в Галичині сей забобон так роз­

повсюдив ся і закорінив ся, що під три- найцяткою нерадо люди проживають і за­

для того особливо в деяких лїчничих мі­

сцевостях дармо глядїли-б ви тринайцятки

— она там вичеркнена з черги чисел.

Ми не зачисляємо ся до тих забобон­

них, але число Русинів, вибраних вчера до краєвого сойму, ми приневолені назва­

ти нещасним і то з ріжних причин, які тут хочемо навести. Ми вже вказували на се протягом всеї передвиборчої роботи, що зараз після відомого виходу руских послів з краєвого сойму в липни с. р. зродила ся у могутних чинників постанова, покарати сецесийних послів за їх сьмілнвість, що поважили ся перед цілим сьвітом своїм виходом розкрити поступованє соймової більпюсти супроти руского народу. Розпо­

чала ся на цілій лінії завзята робота про­

ти Русинів взагалі, навіть ультраконсерва- тивний Сгаа (не згадуючи вже про Бгіеп- пік, Кагосіоте-у і т. п.) пятнував загалом Русинів гайдамаками (тяг зиіаппіе, вигсіисіе і емісіє), в підмогу тому ішли автономічні орґани, а виборчі комісарі, щоби нібито не відривати людий від жнив, де треба бу­

ло, прямо іменували виборців. Вправдї пів- урядова бахеіа Хагобока запевняла, що Русини задержать давний стан посїданя,

т. є. пятьнайцять мандатів соймових, однак) загальне змаганє ішло до того, щоби ру- ским послам зробити неможливим всяке самостійне внесене або інтерпеляцию. Ту ціль осягнено і вже з того огляду число 13 показує ся нещасним — руским послам загороджено дорогу до інтерпеляций і са­

мостійних внесень, засуджено їх з гори на безуспішність.

Укорочене дотеперішного стану посї­

даня стане ще в тим сумнїйшім сьвітлї, коли розглянемо ся ч складі сеї тринай­

цятки, тоді она покаже ся ще меншою і немічнїйшою. Загально відомо з довголїт- ного досьвіду парламентарного, що вибра­

ний і тепер о. Мандичевский є рідким го­

стем парламентарних тіл, котрий являє ся звичайно на кілька днів з початком або на кілька з кінцем сесиї, а зрештою нія­

кої участи ані в комісийних ані иньших роботах парламентарних не бере і длятого не представляє ніякої позитивної сили, прямо не може входити в рахубу. Другим таким послом є вибраний поновно з дро- гобицкого повіту н. Ксенофонт Охримович, нині політичний пргчізоричний урядник, отже при найліпшій навіть волі не може мати своєї власної думки. Коли отже зва­

жимо, що з сеї тринайцятки відпадає двох, котрі не будуть могли піддержувати вне­

сень та інтерпеляций руских послів, тоді ще нагляднїйіпе виступить перед нашими очима неможливість самостійної роботи ру­

ских послів.

Але й склад позісталої одинайцятки є вельми неодноцїльний, неодностайний, рі- жнородний. Маємо тут передовсім д в о х

к а н д и д а т і в » Р у с с к о й Р а д ь і« , що побідили кандидатів »Народного Комітету*

(Романчуківского), колишнього посла Б а- р а б а ш а з Богородчан, котрий для пар- ляментарної роботи є прямо ніякою силою і о. В і к т о р М а з и к е в и ч , парох Ди- ниск, котрий в 61-ім році жити починає парламентарну діяльність і вже з того огляду є силою що найменше сумнївою.

З кандидатів піддержуваних »Русскою Ра­

дою* і »Нар. Комітетом« (консолїдацийних) вийшло 5, а іменно дотеперішній посол жидачівский, вибраний тепер в Стрию адво­

кат др. Евг. О л е с н и ц к и й (народовець), давний соймовий посол адвокат др. К о- р о л ь (москвофіл), вибраний в Жовкві, но­

вий посол адвокат др. А н д р о н и к М о- г и л ь н и ц к и й (народовець), вибраний в Рогатині, новий посол совітник суду в Бо- ринї М и х а й л о Г л ї д ж у к (народовець), вибраний в Турцї і новий посол селянин А н т ін С т а р у х, вибраний в Ліску. З тих лише чотири перші представляють пози­

тивні сили для соймової роботи. З канди­

датів »Народного Комітету*, котрих >Рус- ская Рада* не піддержувала (а в однім случаю навіть поборювала іменно в Стани- славові) вийшли 3, а іменно давний посол селянин О с и п Г у р и к (вельми бажана для сойму сила) в Станиславові, дотепері- шний посол із Збаража селянин Д м и т р о О с т а п ч у к (без позитивного значіня) і новий посол з долиньского повіту, парох з Лецівки, о. Т е о д о р Б о г а ч е в с к и й (ур. 1863. отже чоловік молодий, народо­

вець на політичнім полі ще мало відомий), але може виробити ся на добру силу пар-

20)

0. Я. Кониський.

Молодий вік М айна Одиш.

(Хроніка з давноминулого).

IX.

Гостей до Искри на іменинний обід зібра­

ло ся не вельми багато, звичайно він нікого не запрошував, а приїздили тільки люде близькі.

З великих панів приїхав тільки повітовий судя, Михайло Кваша, але він зараз по обіді і поїхав, нагадавши Искрі, «щоб не забув про Михайлів день» і привозив і свого гостя.

Задля Одинця найбільш цікавими між го­

стями були Настя Найдичівна — дівчина на 18.

весні і Ганна Лукишна Ляшенчиха — жінка - вельми богатого і вельми старого пана: вони і були трохи що не ровесниці, обидві тільки ТО- І рік повиходили з полтавського дівочого інсти­

тути; обидві вродливевькі, чепурненькі і про­

стосерді, як звичайно, інститутки того часу.

Цікавив Одинця і піп Максим Водохрещенський,1 присланий у Вознесенське на покуту до о. О л е-1 ксїя на два роки за дяка. У Водохрещенського1 була добряча парахвія десь в Новозидковському повіті, але він вельми запивав, колиж померла йому жінка, став пити ще гірше і витворяв та­

ке, що консистория хотіла зняти з його рясу, та синод не згодив ся і призначив йому ту поку­

ту, яку він отеє і відбував. О. Олексій вболівав йому, усовіщував його; Максим зарікав ся і

якийсь час ве пив. Тоді о. Олексій, щоби викли­

кати у своїх парахвіян хоч сяку-таку повагу до о. Максима, дозволяв йому поповати в богослу- женю, а сам правив за дяка. Минав місяць і о. Максим знов запивав. Парахвіяне просто зне­

важали його, ніхто не підходив ніколи до його по благословеніє, ніхто не пускав в хату з м о­

литвою.

Сьогодні за обідом у Максима «душа міру знала*, але він з того не вдовольнив ся; випро­

хав по обіді у благої Оришки квартівку виш­

нівки, сховав її на полиці у еїнях і від часу до часу ходив ковтати нахилки.

Коло почало сонце сідати, Одинець, ще один з гостей павич літ 40, Настя і Ганна Бе­

реза Лукишни пішли гуляти по селу. Береза — перше ще знайомий з Настею, линяв ся до неї, а Ляшенчиха без упину розповідала Одинцеви про Полтаву, про інститут, і нарешті' почала про

«Париж*.

— Ви були в Парижі? — спитав її Оди­

нець.

— Я живу в Парижі — відповіла вона — тільки не в тому Парижі, про який ви думаєте, а в своєму; наше село усі дразнять «Парижем*

а за що саме так прозвали наше Утине, про те я й досі не довідала ся... Ба! колиб то у на­

стояному Парижі! чого-б і хотіть! там весело, а у нас у «Парижі* сум да нудьга, наче в тому карцері.

Почувши слово — Париж — Настя зараз вмішала ся в розмову і перегодом спитала Одинця:

— Ви говорите по француськи?

— Ні.

— А по нїмецьки?

— Ні; теорию знаю, а на те, щоб говорити треба щоденної практики.

— От у нас в інституті за се добре: хо­

чеш не хочеш, а мусиш говорити; спершу труд­

но, а потім привикнеш і за рік-два говориш, на­

че рідною мовою.

— На мою думку — навіть ліпше нїж рідною, сказав Одинець: в інституті в цілих сім літ не чуєте рідної мови і чисто забуваєте її.

— Як се можна? спитала його Настя зди­

вованим голосом: уся-ж наука у нас іде рідною, русскою мовою...

— Мені здає ся, ваш а неня, ваша нянька і самі ви, доки не пішли до інституту, говорити мовою народньою?

— Себ то хахлацькою, мужичою?... може, не памятаю, я була тоді вельми малою; та то що инче і тепер прийде який мужик, або му­

жичка з села дак треба говорити по мужичі, а- леж людям осьвіченим, що инче; треба осьві- ченої мови.

— Так, так, вм іш ався Береза: от як слу­

жив я в полку да кватерував у кримському по­

віті, підеш було до панів в гостї — любо по­

слухати, як гарно вони говорять, а у нас ще й

тепер у панів не вивела ся хахлаччина. От —

торік я був на виборах в Полтаві: просто хоч

уши затикай, такий шаргон, а єсть і такі, навіть

великі багатирі, — як от Нечуй, Лукянович, Хо-

рошило, що й слова по русски не вміють... аж

соромно. А що з того сьміху буває, дак і не

сказати: ґубернатор у нас чоловік новий, нашо

2 ляментарну). З дотеперішних послів, що

брали участь у виході, війшов знаний вже добре п. Б а р в і н ь с к и й , народовець з 60-их років, яко к а н д и д а т б р і д с к о - г о н а р о д о в е ц к о г о к о м і т е т у , ви­

браний проти селянина-москвофіла Ничая, піддержуваного »Русскою Радою*. Таким способом, розглянувши ся в позісталій одинайцятцї (з виїмкою Мандичевского і Охримовича), можемо числити на 7 людий, пригідних і спосібних до реальної і пози­

тивної роботи соймової. Знаючи, які важні і трудні роботи війдуть в слідуючій сеймо­

вій сесиї на дневний порядок, мусимо ска­

зати, що сили сеї сімки при найщиршій волі не вспіють сеї роботи вповні одолїти.

Розібравши всі ті обставини, назвали ми вибрану з Русинів до краевого сойму тринайцятку нещасним числом, не з забо­

бону у нас розповсюдженого, а на основі позитивних даних. Про иньші причини та­

кого вислїду буде нагода ще дещо більше сказати.

21) Наталь Вахнянин.

П р и ч и н к и

до істориї рускої справи в Галичині в літах 1848— 1870.

Так само як на полудна Угорщини, так і в Семигородщинї, і межи Словянами старав ся кабінет знайти союзників проти Мадярів. Тут сьвященик Гурбан і редактор Стур, як і саксонь- ский елемент відніс свій голос проти «Унії» з Угорщиною. — 3 всіх сторін окружено Мадярів, з всіх сторін піднято оружя — а все стало ся в надїї, що сей кабінет наділить своїх одноми- шленників свободами і автономією, забезпечить їх перед погубиим змадяризовапєм.

Придивімо ся тепер результатам цілої бор- би. Наслідки борби були такі, що Мадярів за помочию Словян і Росиї поборено, знищено їх автономію політичну і всі конституцийні, коро­

ною заорисяжені права. А що стало ся з со­

юзниками кабінету віденьского ? їх, як звісно всьому сьвіту, коли не зараз по 1848. р., то в 1868. р. під чинено по давньому під геґемонїю мадярску, а за приреченя — забуто. Они всі знаходять ся тепер у тому блаженному стані, що вільно їм в дуже вузенькій дорозі консти- туцийній домагати ся свобід не політичних а на родних для себе. От і вся нагорода за вірну вислугу камариллі віденьскій.

мужичої мови зовсім не розуміє; питає він у Капитаненка щось про треску, а він не зрозу­

мів, що великоруське слово «треска» зовсім не те значить, що наше мужиче — тріска; треска — у їх руба якась, а у нас тріска те, що у їх — щепка.

Одинця брала за серце отака розмова; але він здержав своє молоде, палке поривання і знов зняв бесіду з Ляшенчихою про «Париж».

Коли вони вернули ся до Искри, гостей було вже мало: о. Максим да чотири панки гра­

ли в карти; біля кожного з них стояло по пляш­

ці з наливкою. Максим витворяв усякі штуки, щоб сьмішити гостей: гості реготали і хвалили й ого:

— Молодець, молодець! весела душа, шко­

да тільки, що не вміє танцювати.

Миттю Максим рясу з себе да навприсяд­

ки, гірисьпівуючи якесь: «Со востокч», со востокч», со восточной сторонні».

Гості покинули карти та аж за боки бра­

ли ся, регочучи.

— Годі, годі, Максиме! не годить ся, не личить — і, взявши його під плечі, отець Оле­

ксій повів його в пекарню і положив спати, та щоб знівечити недобре вражіння того танцьо- вання, мовив до всіх гостей:

— А ну-те! хто охочий до пісень, хто вміє?

ти небоже добре сьпіваєш? спитав він Одинця.

— Ат, — аби-то...

— Засьпівай же, а я на ґітарі під’ігрива- ти-му.

Максим не змагав ся і спитав с я :

— Якої-ж вам?

Але звернімо нашу увагу ще на один факт, новійший вже, бо довершений за часів мінї- строваня п. Шмерлїнґа.

Ми сказали в огляді нашім (кілька чисел тому назад), що п. Ш мерлїнґ був в засадї про­

тивний всякому розширеню автономії для по­

одиноких країв коронних. Хто не тямить слів сього міністра: «АУіг кбппеп мзагіеп», вирече­

них під той час, коли Угри не хотіли прийти до центральної ради державної. Отжеж сей п.

Ш мерлїнґ хотів з Мадярами відограти ще раз траґедию з 1848. р., тілько вже в ласкавійший крихточку спосіб. Не узнаючи конституцийних прав угорскої корони, п. Ш мерлїнґ став кокето- вати наново з всїми немадярскими народами Угорщини, і ласкаючи тих, довів до того, що і Хорвати і Семигорожане обіслали раду дер­

жавну, а сї послїдні з ’явили ся навіть з вираз­

ною адресою до корони в 1861. р.

Потягнімо тепер паралєлю межи кабінетом віденьеким і немадярскими иоселенцями Угор­

щини з одної сторони, а центральним прави- тельством і нашими «заступниками» з другої Иаралєля зовсім удатна, не перехвалюючи ся, і заключає ся в сих словах:

Так як кабінет віденьский ужив Словян угорских з Семигорожанами для своїх цілий на знищене конституцийних прав Угорщини, а від­

так пожертвовав своїх союзників Мадярам, - так кокетовало центральне правительство з на­

ми Русинами, щоб недопустити до розширена автомії Галичини, а відтак віддало нас на ласку і неласку більшости соймовій.

Розглянімо ся ще ширше, а правда наша стане ще яснїйшою.

Статут краевий звязав нам руки і ноги се ф акт незаперечений, бо ординация виборча, випливаюча з него, засудила ..нас на вічну мен­

шість в тїлї законодавчім. Мимо того робив и.

Ш мерлїнґ велики надїї „заступникам" нашим, що Русини за свій антаґонїзм проти Поляків дістануть певні свободи в дорозі адмінїстраций- ній, що ухвдли соймові ніколи не одержать най- висілої санкциї, що прийде навіть до політич­

ного поділу Галичини після народностий. Руси­

ни вірили всьому, тим більше, що одного разу одержали нараз аж дві катедри на університеті львівскім та при орґанїзациї деякі урядники-Ру- сини посунули ся на висші становища. В слід за сим став ся сойм ареною межинародних спорів, в котрім опонували посли рускі проти всяких внесень а ргіогі, а сим часом одержу­

вала одна ухвала по другій найвисшу санкцию, входила в Жите, а на кінци, за міністерства Гербст-Гіскра, довело ся сим вірним Русинам почути слова, сказані до Поляків, коли сї стали домагати ся ще більших свобід для себе: „Меі-

— Якої хоч.

— «Не жур мене моя мати?»

— Добре.

І під струни ґітари залунав по хаті висо­

кий аксамітовий Одинців тенор.

Коли він скінчив, Лїшенчиха аж в долоні вдарила, та все вихвалювала.

— От колиб був роялі... під роял і я за- сьпівала би, а під ґітару не вмію... Колиб отеє у нас дома; у нас славний рояль.

Максим засьпівав ще кілько пісень, а ко­

ли почав :

«Зажурились славні запорожці У великому жалю,

Тай не знали вклонити ся Которому царю»

Тут уже і Денис став помагати своїм ба­

ритоном, а за ним і Береза, забувши, що се пісня «мужицька»...

— Ануте ще другу, гуртову, гуртову, гово­

рив він: усі сьпіваймо, усї!

Пісня взяла своє: вона розбудила приро- жденне кожному Українцеви почуте, випещене ще в дитячі роки, коли молоде серце і душа ще не отруєні трутою фільософії «скачи враже, як пан каже». Береза забув все те, що недав­

нечко базікав про мужичу мову і сам не тямив, як се він почув, що серце його забажало най- подтичнїйшої на цілий сьвіт мужичої пісні і музики.

(Дальше буде).

пе Неггеп, \сав тооИеп віє посЬ т е Ь г , мчг Ьа- Ьеп )а ІЬпеп Ліе КиїЬепеп — £еорїегі!“

Чи не вірна-ж наша паралєля ? Вірна і ду­

же вірна! Центральне правительство, мимо волі і намірів корони, грало ся з нами, по просту сказавши, уживало нас за маріонетки до своїх антиконституцийних цілей як того мурина, а відтак, завівши ся в своїх ожиданях, сказало:

Цег МоЬг Ьаі єіепеп Ціепві §;еіЬап, сНг МоЬг капп £еЬеп! і кинуло нами, неначе видушеною, зужитою

ЦИТр'ЧІОЮ .

(Дальше буде).

Вибори з ш и п громад в Гшяіві.

Подаємо ту вислїд вчерашних виборів в тих округах, звідки відомість прийшла вже по зам ­ кненні вчерашного числа.

Долина: Кандидат Народного Коммітету:

O. Теодор Богачевский, парох в Лецівцї (105),

„Рускої Ради" ніхто, на власну руку кандиду- вав Адам Грабовеньский (5) і війт Калинїй (77), польского Центрального Комітету -ніхто.

(Голосуючих 187).

Дрогобич: др. Теофіль Окуневский, адвокат в Городенцї (62), Р. Р. так само, на власну ру­

ку при помочи Ц. К.: К

сєнофонт

Охримович (118).

(Гол. 180).

Городенка: др. Теофіль Окуневский (68), P. Р. так само, Ц. К. Антін Теодорович (105).

(Гол. 173).

Гусятин: Михайло Петрицкий, купець і вла­

ститель реальности в Копичинцях (0), Р. Р. ні­

хто, Ц. К. ґр. Адам Ґолуховскчй (132). Русини у- сунули ся від голосованн. (Гол. 132).

Ліско: Антін Старух, господар в Бережнидї вижній (107), Р. Р. так само, Ц. К. Людвик Ра- мульт (97). (Гол. 204).

Рогатин: др. Андроник Могильницкий, адво­

кат в Рогатині (91), Р. Р. так само, Ц. К.

Мик. Торосевич (73). (Гол. 164).

Сянок: Андрій Бобак, господар в Боську (92), Р. Р. так само, Ц. К. Вол. Трусколяский (96), сам. канд. польский Григ. Мілян (0). (Гол.

188).

Старий Самбір: Петро Лїниньский, радник суду в Новім Санчи (?), Р. Р. так само, Ц. К.

Стан. Аґопсович (56).

Товмач: др. Теофіль Окуневский (35), Р. Р.

ніхто, Ц. К. Ян Урбаньский (135). (Гол. 181).

Турка: Михайло Глїджук, радник судовий в Борини (129), Р. Р. так само, Ц. К. ніхто. (Гол.

129).

Золочів: Кіндрат Захарчук, господар в Ляц- кім (0), Р. Р. ніхто, Ц. К. Апол. Яворский (207).

Русини усунули ся від голосованя. (Гол. 207).

Бжеско: др. С. Бернадз'іковский (94), Ян Ґец з Окоцїма (110). (Гол. 210).

Перебрехала ся...

«Оагеїа паго<іо\¥а* вже рові (ев іи т, бо в нинішнім числі, но виборах, заміщує під рубри­

кою «Сгчуаііу» такі с е б т о телеґрами: Г у с я т и н 4. вересня. Які розміри приняли грозьби руских радикалів, доказом се, що кільканайцять вибор­

ців вислало телєґраму до намісника ґр. Пінїнь- ского, щоби «позволив голосувати тайно при ви­

борі», бо побоюють ся по явнім голосованю, що їх підпалять, або побють. Тимчасом ґр. Ґолухов-

СКИЙ ВИЙШОВ В

Гусятині »ІЄСІПО£ІОбпІЄ»...

Б е р е ж а н и 4. вересня. Вчера відбуло ся тут при слабім уділі віче Селяньскої Ради в цїли обчисленя голосів, які могуть упасти на Стару- ха. Коли по обчисленю показало| ся, що справа програна, промовив до хлопів Старух, заохочую­

чи їх, щоби в дни виборів явили ся в Береж а­

нах з буками і обили противників.— Тимчасом ви­

бори відбули ся як найспокійнїйше.

Так само і подана давнїйше «Оагеї-ою па- госіомз-ою» вістка, а повторена, «Цгіеппік-ом роївк-им», начеб рускі виборці в Городенщинї убили паньского прихильника Ґомулу, є край- ною брехнею.

Ціла справа не мав нгчо спільного з вибора­

ми. Юрко Ґомула не мав навіть голосу. Лише

яко польовий сторож увійшов він в суперечку

з з двома парубками і ті єго помісили колінами

так, що він на другий день помер.}

З політичного поля.

Про маршалків в новім галицкім "сонмі за­

містила >Іп1огтаІіоп« ось яку допись: Як видко з львівских та краківских часописів, занимають ся в Галичині очивидно дуже пильно питанєм, хто такий прецінь стане наслїдником в уряді маршалка, коли ґраф Станислав Баденї рішучо уступає. Лишним є повторяти, що лише від Гра­

ф а Баденього залежало би, стати своїм власним наслїдником. Але коли він хоче, як здає ся, об­

ставати при своїм відказї, то правительство не зможе скинути ся гіркого завданя, вишукати нового маршалка для Галичини. Князь Санґушко, який по ґр. Баденїм певно перший прийшов би на чергу, показує дуже мало охоти, станути звов на почеснім, але утяжливім становищи. Пан Абрагамович, якого вичислюють, не має такої знатної позициї в краю, яку повинен мати крає- вий маршалок, а кандидатура ґр. Стадницкого була би таким визванєм всіх умівкованих кру­

гів, що про се не можна поважно думати. Бога- то імовірннїйшим видало би ся нам імено­

ване князя Любомирского, який полїтичпо зани- має посереднє становиско і тим способом майже всім партиям був би пожаданим. Б іля него міг би, правда, також прийти під розвагу ґр. Андрій Потоцкий. Коли також наводять Графа Романа Потоцкого, то се хиба полягає на заміні імен.

Нам видає ся найкрасшим полагодженєм се справи, щоби ґраф Баденї остав ся на дальше, бо Галичина не легко дістане ліпшого маршалка краєвого. Колиж ґраф Баденї остане при своїм

»по1о ерізсораге«, то нам видавало би ся по­

кликане князя Любомирского єще найліпшим виходом. (Як презес центрального комітету, кн.

Любомирский заняв в послїднім часі визначно партийне становиско і тим способом дуже осла­

бив свої вигляди на маршалківску булаву. — Ред.).

В Римі збула ся чудна подія наїзду підчас мира на хорвацкий інститут Сан Ж іролямо (св.

Єронима). Сей інститут оснував в Римі якийсь Дальматинець в 1470. р. іменно братство і госпо­

ду св. Єронима, затверджені папами. Братство було все самостійним та независимим і упра­

вляли ним мірскі люде. З часом удало ся за- мешкалим там Хорватам захватити вдасть враз із чотиро-мілїоновим майном в свої руки, і ще вкінци хорватский ксьондз Пазман став безкон­

трольним завідовником інститута. Не могло се подобати ся дальматиньским та істрийским Іта­

лійцям. Тож під проводом Алячевича, кореспон­

дента італїйских і сербских часописей дальма- тиньских, осілі в Римі Дальматинцї зайшли до господи 8ап Оігоіашо, заняли комнати і вивісили свою хоругов на домі.

На реквізицию австро-угорскої амбасади вдав ся в се італїйский уряд, видалив Дальма- тинцїв, а від дотеперішного госнодаря о Пазма- на відобрав ключі від каси і цілий інститут від­

дав під надзір осібному комісареви. Спорючі сторони справлено на дорогу цивільного спору до посїданя інститута та єго майна. Так пред­

ставляє ся розвій сеї справи, піддержуваний ав- стрийским амбасадором в Римі. Мимо сего, як стверджує »УаІег1апс1«, наміщенє італїйского, королївского комісаря в інституті св. бропима є нарушенєм арт. 16. італїйского ґваранцийного закона про екстериторияльність Апостольскої Столиці, а дальше нарушенєм прав австрипского протекторату. Тепер починають ся вияснювати причини сеї чудної події. Сей наїзд був звер­

нений против Австро-Угорщини,(а доконаний іта- лїйскими іредентистами, при співучасти італїй­

ского правительства, яке в еей незручний спосіб хотіло доскулити австро-угорске правительство за єго енунцияцию в альбаньскій справі.

Н о в и н к и .

— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Вартоломея, Тита; рим.-кат. Реґіни. — В н е д і л ю : гр.-кат.

Адрияна, Наталії; рим.-кат. Фавстина.

— При змінї місяця просимо наших ВП. пе­

редплатників вирівнати залеглости і відновити

передплату, бо інакше будемо приневолені здер­

жати висилку нашої часописи.

— Місия до Америки. Митрополичий секретар о. Василь Ж олдак віїздить вже ві вторник слі­

дуючого тижня 10. вересня(?) до Канади. Як ми вже передше доносили, вибирає ся о. Ж олд ак в важних справах поручених Високопреосьв. Ми­

трополитом. Дорога вести-ме через Гамбург до Бостону. В Канадийскій Руси займе ся о. секре­

тар орґанїзациєю тамошних руско-католицких парохій, а свої спостереженя та уваги що-до ре­

лігійних, культурних та економічних відносин наших американьских братів, оголосить по пово­

роті друком. Буде се справді важний та милий дарунок для Галичан. Ми дякуємо за се Всч. о.

секретарови вже наперед та із щирого серця ба­

жаємо єму щ астя на далекий, непевний шлях!

— До І кляси рускої Гімназиї в Тернополи се го року зголосило ся 109 учеників, так що зро­

блено два відділи. Тепер тілько найвисша, с. є ІН кляса, числить 42 учеників і має один від­

діл; три прочі мають по два відділи. В цілім заведеню є 310 учеників.

— Число Рузинів і греко-католиків у Відни Пі­

сля оголошеного магістратом Відня вислїду остатної конскрипциї є у Відни всіх Русинів 805, з чого на цивільних припадає 211, а на вій- ско 594. (При попереднім списі населена начи­

слено всіх Русинів заледво282). Греко-католиків же є 2 521 (при попередній конскрипциї 2.012), з чого на цивільних припадає 1.268, а на війско 1.253. Бюча в очі ріжниця між Русинами а гре­

ко-католиками походить з шовінізму Німців пе­

реводячих конскрипцию, котрі з ненависти до Славян старали ся всіма способами число поо­

диноких народностий славяньских зменшувати. І так на пр. коли Русин жонатий з Нїмкикею або Францускою вписував собі мову товависку ру- ску, то урядник конскрибуючий без пощади не речеркував і вписував мову нїмецку, виходячи з сего погляду, що в такій хаті, де є мішане супружество що-до національности — н е м о ж е бути товарискою мовою — руска. О тім очи­

видно, подовідували ся Русини вже розі Іезіиш...

— Вісти з України. Звісний композитор Нико- ла Лисенко вибирає ся зі своїм хором на арти­

стичну поїздку по Росиї і об’їде всі більші міс­

та почавши від Варшави, де відбуде ся з 50 людей а вишколений в 100 хорових творах.

Полтавска городска дума (міска рада) на­

звала кільканацять улиць в новій дільниці мі­

ста в стороні двірця київско-полтавскої зелїзни- цї історичними україньскими іменами. Є там улицї: Загіорожска, Кочубеїнска, Ш евченківска, ІІскри, Кулїша, Квігки, Костомарова, Петра Мо­

гили, Сковороди, Кобзарска, Гайдамацка, Геть- маньска, Хмільницкого і т. д.

— 78 оргоґраФІчних ошибок а ще більше сти­

лістичних цьвіток находимо в рускім оголоше- ню львівского »Суду краєвого яко торговельного*

в >Ґазетї львівскій* ч. 204, яким вписано »Кра- єве товариство кредитове урядників і сьвящени- ків« »до реєстру торговельного для стоваришень заробкових і господарчих*. Хто при сім завинив, чи суд, що так писав, чи редакция, що ошибок не справила, се нам байдуже, але таке скандаль­

не легковаженє рускої мови, будемо все як най- острійше пятнувати. Єсли польскі оголошена в

>Ґазетї львівскій* печатають ся без ошибок і можливим стильом, то длячого рускі оголошена написані скаженою мовою і правописию? Хиба вим на те, аби висьміяти нашу мову, а проти сего і мусимо запротестувати.

— З нотарияльних кругів. Мінїстер судівництва переніс нотаря Теофіля Адама Студзїньского з Солотвини до Бурштина, та іменував нотарияль- ного кандидата Йосифа Фрідмана у Львові, но- тарем в Солотвинї.

— Др. Роман Пілят, професор польскої л іт е р а-

^і

тури на львівскім університеті', занедужав тяж ­ ко на розстрій нервів.

— Розрухи перед судом. В Сяноку почала ся судова розправа проти 25 селян з Монастирця, обжалованих за участь в розрухах дня 20 мая с. р. та проти двірского побережника Матїя Б а­

рана, котрий тоді застрілив селянина Гриця Кі- лика Розправа викаже також, чи жандарми, під кулями котрих упали трупом два мужики, мали право стріляти.

— Автомати на зелїзничих стациях злодіями.

На всіх зелїзничих стациях в Галичині вистав­

лено автомати з сірниками, чеколядками, тістеч­

ками і такими иньшими нісенітницями, щоби видурювати гроші від легкодушних. Спершу, по­

ки авомати були нові, ще як-так сповняли свою повинність. Однак по двох роках >постаріли ся«, шрюби повипадали і автомати перестали функ­

ціонувати. Вправдї они не спроневірили ся сво- му властителеви і вкинені гроші приймають со­

вісно, але товарів не видають. В наслідок тако­

го явного обманьства нераз при автоматах від­

бувають ся прикрі сцени і збіговиска. Покрив­

джені бувнять і штовхають .зелїзного купця*, аби звернув гроші, але він стоїть німий і непо- рушимий. Давнїйше центральний заряд автома­

тів у Відни поручав одному зі служби на кож- дій стациї обслугувати автомат і в потребі .ю- середничити межи публикою а автоматом. Т е­

пер же автомати находять ся прямо під цен­

тральним зарядом у Відни, а кого автомат по­

кривдить, най реклямує до Відня, причім треба згадати, що кошти реклямациї винесуть біль­

ше, як вкинені до автомату гроші.

— Самоубійство. Дня ЗО. серпня с. р. перед полуднем застрілив ся нодорожний на гостинци межи ланами Шерівцїв і Васловінцїв на Букови­

ні двома вистрілами в ліве око з револьвера о- фіцирского. Убитий мав коло себе 13 патронів, біле, щітки, кілька книжок руских і якісь листи.

Пізнано по листах, що він називає ся Володи­

мир Баранецкий із Підволочиск або із Залїщик.

Комісия веліла пополудня перевезти єго до се­

ла до трупарнї.

— Пересилки до Болгари! Дирекция почт і те­

леграфів у Львові подає до відомости, що по­

чавши від дня ЗО. серпня с. р. Дозволено в обо­

роті з Болгариєю почтові пакети до ваги 5 клґр.

— Автомат ФальштаФа. В народнім музею в Монахові виставлено автоматичну постать при­

родної величини, представляючу Фальштафа.

Він сидить на бочці, в правій руці держить фляш ку вина, а в лівій чарку. Від часу до ч а ­ су автомат наливає вина і випиває, почім рухом голови показує піяцке вдоволене. Манекін зро­

блений так знаменито, що виглядає як живий чоловік. Автомат закуплено за дорогі гроші до Анґлїї.

— Дрібні вісти. Вінчане д-ра Володимира Ла- вровского, лікаря в Белзї, з панною Наталією Зубрицкою, відбуде ся в суботу дня 14. с. м.

о 12. год. в полуднє в Одрехові, почта, зелїзн.

стация і ґелєґраф в Заршинї. — В Варшаві на­

дав ві вторник дощ зі снігом. — З і всіх сторін Галичини доносять, що на дворі похолодніло, а з Коломийщини пишуть, що в Чорногорі упав

снїг. ,

— Родимці! Памятайте про будову руского те­

атру у Львові !

Наука, штука, література.

— 12 Україньских писень для мишаного хору (сопран, альт, тенор, бас) з проводом фортепяна уложив Ян Галль директор спиваного товари­

ства »Ехо< у Львови. Цина 60 коп. Накладом Книжного и музикального магазина Леона Идзи- ковского в Киеви. — Набути можна у Львові в Ставропигійскій книгарні. Великий хист компо­

зитора в гармонїзациї пісень, як і приступна ці­

на доручають сю збірку наших народних нісень для наших Боянів, читалень і всіх любителів вокальної музики.

Т е л є ґ р а м и .

Цірец (на Угорщині), 6. вересня. Цісар при­

їхав ту вчера вечером, витаний радісно місце- населенєм.

Відень, 6. вересня. Президент міністрів др.

Кербер почав вже наради з виднїйшими політи- ками в справі програми оеїнної сесиї нарлямен- ментарної. Вчера др. Кербер нараджував ся з ґр. Деймою, а в найблизших днях відбуде кон- ференцию з др. Пацаком.

Берлин, 6. вересня. Кн. Чун прибув вчера до Почдаму і замешкав в однім з готелів. Князь відвидїв секретаря стану в уряді заграничних справ, Ріхтгофена, а сей ревізитував кн. Чуна.

Берлин, 6. вересня. Вчерашний Ьосаіапгеі-

§ зг подає сьмішну подію принятя китайского посольства в Берлині У Китайців уважає ся за найбільшу почесть як-раз те, ним нїмецкий цї- сар Вільгельм хотів понизити кн. Чуна. Іменно ' в Китаю є найбільшою почестию для гостя, ко-

ля єго витає ся без розголосу, а саме так при- витано в Берлині китайске посольство.

Париж, 6. вересня. Щ е перед виїздом до Франциї цар має затвердити новий торговель­

ний договор Росиї в Франциєю.

Петербург, 6. вересня. Цар прийме на авди- єнциї сербского короля Александра і королеву Драґу по своїм повороті з заграницї.

Лїсбона, 6. вересня. Після урядового доне- сеня з Мозамбік, знищено зелізничий шлях ме­

жи Ііреториєю а Лявренцо Марке.

Брукселя, 6. вересня. Кружить ту певна

вість, що цар прийме президента Кріґера, але

аж по повороті з Лївадиї.