Ruslan. R. 1, č. 213 (1897)

Ч. 213. Львів, Субота дня 20 вересня (2 жовтня) 1897. Річник І.

Передплата па »РУСЛАНА« виносить:

в Австриі:

на цї'лий рік . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

на чверть року . . 8 р. ав.

на місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

ва цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів або 20 франків , Поодиноке число по 8 кр. ав.

• Вирвеш

МИ ОЧИ

І душу

МИ

вирвеш: а не

В 0 8 Ь М Є Ш МИЛОСТИ

І віри не

В 0 8 Ь М Є Ш ,

бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.

Виходить у Львові

що дня

' крім неділь і руских сьвят О ґод. 6-ій пополудня.

Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по

ціні

10 кр. від стрічки, а т -Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.

Потреба хдїборобскої орґанїзациї і репрезентациї.

(Конець.)

Против обовязковпх спілок заводових висувано окрім неохоти певних елементів до примусових стоварииіень також н о в е о б ти ж єн є с е л я н . Однак кошта для ор- ґанів самоуправи заводових спілок будуть вельми незначні. На середного господаря даток річний не випав би більший як 1 корона. Отже не можна тут говорити о обтяженні. Впрочім навіть такого обтяженя не потреба зовсїм. Держава може дати засоби для такого заводового стоваришеня хлїборобского подібно, як дає для госпо- дарского товариства для покрити невели­

ких видатків для органів обовязкового сто- варнш еня заводовоі’о.

Х л ї б о р о б с к и й с т а н мусить зрозу- м іт и . щ о н і я к а с и л а в с ь в і т ї н е м о ­ ж е е м у п о м о г т и , н а к о л и в ін с а м с о б і н е п о м о ж е . Сеї правди не хотять єму сказати ані наші опозицийники, ані радикали й социялїсти, а лише пускають єму тумана в очп, заманюючи єго пустими і шумними фразами, показуючи єму груш ­ ки на вербі.

Треба отже конечно утворити о д н о ­ п і л ь н і , обовязкові спілки (стоваришеня) з а в о д о в і , оперті на найдавнїйшій хлїбо- робскій основі, на г р о м а д і , в постепен- нім устрою аж до центральної управи.

Обовязкові спілки заводові мають не тілько з е к о н о м і ч н о г о становища ве­

лику вагу, але они є також постулятом м о р а л ь н о г о вихованя і соцняльного по­

ступу. Супротнв пануючого самолюбства і материялїзму теперішнпх часів треба під­

нести почутє обовязку і почуте спільної приналежності! не тілько поміж спільника­

ми, але й в масах народу. Не самолюбне ворогованє, не взаїмний визиск повинен бути цїлпю народного господарства, але треба розбудити і скріпити сьвідомість, що кождий з ’обовязанпй є супротнв загалу, так само як і загал має обовязкн супротнв кождої одиниці. Особливо хлїборобский стан має великі обовязкн сповняти супро- тив загалу, бо він, як наш поет каже, всіх

»живить своїми руками«, працюючи в поті чола на рідній землици.

Колнж ч и н н і с т ь х л і б о р о б і в є у р я д о м в с л у ж б і д л я з а г а л у , то органі­

зацій! повинна бути ті у б л и ч н о - п р а в н а, о п е р т а н а о б о в я з к о в і й о с н о в і ; тоді не буде се полишено добрій волі одиниць, чи схоче пристати до того або лишити ся особняком.

Обовязкові спілки заводові повинні ма­

ти виключну задачу з а с т у п н и ц т в а за­

галу і п і д м а г а н я заводових інтересів хлїборобских. До задач заступництва нале­

жало би укладанє цін, орґанїзация ґрунто­

вого задовженя, убезпечене і шкільництво.

За те ціле поле заробкового житя нале­

жить полишити добровільним стоварише- ням. Тут повинно заводове стоваріипенє лише п о м а г а т и інїциятивою і пособлю- ванем, установою загальних норм і ф ахо­

вою контролею.

Границя поміж обовязковим стовари- шенєм заводовим для публпчноправного

заступництва з одного боку а поміж до­

бровільним економічним стоваришенєм для заробкових цілий з другого боку повинна бути строго розмежена. Такого строгого розмеженн нема в проекті ґр. Лєдебура і в тім є слаба сторона теоретична, котра виявить також практичні трудності!. Задача економічного стоваришеня, що має метою зиск, зовсїм ріжнить ся від задачі заводо­

вого стоваришеня, котре має берегти спіль­

ні інтереси всего стану і се уважає своєю виключною цїлпю. Заводово спілковиіі круг дїланя повинен отже бути строго відмежу- ваний від економічно спілкового зарібку.

§ 11. законопроекту ґр. Лєдебура, котрий неперечно в новій сесиї ради державно- буде поновлений, не розмежовує ясно тих двох кругів дїланя і для того вимагає змі­

ни і поправи. Коли буде переведене се розмежоване, упадуть самі собою закиди против о б о в я з к о в п х спілок хлїбороб­

ских.

Про еміґрацию галицких селян

в літах І89л—1996

(Розвідка посла II. Вахнннина.)

Подаємо на сім місцн розвідку пос. В а хпя- нина яко нарис істориі ем іґрациї в краю нашім поза границі Австриі в літах 1894— 1896. Посол В а х н ян и н уділив нам. ві яко ексцерпт з відчиту, який мав на католнцкім вічи у Львові в 1896 ро­

ці. Розвідку, сю поміщаємо в егіду факту, що Сім­

ей) Нодарі починає вже наново свою роботу аґіта- цийну, о чім ми недавно доносили з сТрийского повіту.

Еміґрация є так давною проявою, як старим є рід людский.

Народи, що зросли чисельно і котрим в слід за тим на предківскій землі! стало тісно та бідно; народи, виперті насильно з первісних своїх селищ; народи, посеред котрих прийшло до політичного або суспільно розладу; вкінци народи, котрі почули в собі силу розросту або в котрих збудилась жажда панованя чи обога- ченя себе, — всі ті народи переселяли ся з дав- них давен з місця на місце, громадно або ча­

стинами, шукаючи для себе нових, лучінпх основ житя.

Еміґрация була і є проте по найбільше про­

явою природною, без огляду на се, чи спонукою до переселена була невмолима конечність чи ін­

стинкт самовдержаня, чи жажда розросту, гіано- ваня або наживи.

Вже істория біблнйна згадує, що задля ті­

сноти і невзгодин Авраам і Лот розійшлись з собою. Торговельна кольонїзацийна робота ста- ринних Феникиян та Греків, забори Римлян, ве­

ликий похід арнйских племен з ераньскої висо- коровени до Індиї і Европи, середновічне пере­

селене народів европейскпх, движенє Арабів в краї области Середземного моря, воєнні походи Норманцїв на побережа Европи, походи азнй- ских орд: Хазарів, Печенігів, Половців, Моголів, Татарів та Турків на славяньскнй Низ і Б алка­

ни, вкінци ціле нововічне кольонізацийне дви­

женє культурних народів і держав европейскпх у всі части сьвіта — все те підходить під по- нятє громадного або частинного виселеня або еміґрациї.

Наколи в воздусї та на морю, задля удер- жаня рівноваги, помічаємо механічні двнженя, то годі чудувати ся, наколи в живім організмі

людского роду, з мотивів розумних, в більших або меньших розмірах проявляють ся подібні двнженя.

З того становища виходячи, не можна і еміґрацию жителів Галичини осуджувати строго, наколи дасть ся провірити обставина, що товч­

ком до сего виселеня була конечність або було змаганє до поправи биту економічного, в по- дробністи: заробіток, придбане гроша, сплата довгів або закупно землі. Така самопоміч зо­

всім оправдана. Горожани австрийскі, еміґраци- єю, предпринятою на власну руку, надокладалн би лише недостачу кольонїзацийної політики Австриі, що на тім поли відзначала ся доси дивною пасивностию. Але еміґрацию жителів Галичини будемо могли назвати пагубною, бо імовірно удасть ся нам перевести доказ, що з одного боку мотиви до еміґрациї не дадуться повсюди виправдати, з другого же боку побачи­

мо, що вислїдки єї показують ся не лише без- хосенними, але навіть вельми шкідними.

В короткій моїй розвідці розрізню проте еміґрацию раціональну від нераціональної, хосен- ну від нікідної. Я з гори мушу вже тут запри­

мітити, що найновійша, епідемічна еміґрация се­

лян наших до Бразилії підходить майже виключ­

но від катеґорию еміґрациї шкідної.

Д а л і буде.

Замотиличенє в „Д ктЬ“.

Позавчерашне »ДЬло«, обговорюючи в сво­

їм артикулі »перегляд політичний» становище парляментарної більшости і єї вигляди на успіх бажань у правительства, межи иньшим таке пише:

При такім стані річи навіть найменьші сто- ронництва, входячі в склад правиці мають ста- повиско користе і можуть богато виєднати д л я народу, котрий заступають. Але правда й те, що таки треба справді заступати якийсь нарід, бо инакше посли не мають на чім оперти ся, не мають землі під ногами, не еьміють відзивати ся в нічиїм імени. Посли вибрані не народом, а хитрощами, баґнетами та ласкою ворогів на­

роду, не можуть і не еьміють здобути ся навіть на те, щоби перед тим народом, з котрого ніби то вийшли, сказати явно і щиро, чого хотять і якими дорогами простують до своєї цїли; а о тім вже й не казати, щоби могли і носьміли постояти там, де треба, за права народу. Они просто стають наймитами, офіцинею своїх опі­

кунів. Отож то Чехи, Словінці, нїмецке католиц- ке сторонництво — всі они можуть при тепе­

рішнім стані річи добити ся в більшій чи мень- шій мірі своїх прав і заспокоєня своїх потреб і бажань. А Русини?.. Дістануть автономию краю, автономню галицкого польского королівства з королївским замком на Вавелю і з веїми поль- скими благодатями в школі і в уряді в повіті і в громаді, на лані і т. д. і т. д.«

Не сказало вправдї »Д ійки, що се за по­

сли. Оно сподіє ся, що публика вже ним на стіль- ко обаламучена, що розуміє всякі єго здогади.

Що се значить така писанина »ДЬла«, спи­

тає кождий щирий Русин? Чи »Д'Ьло вже зовсїм стратило глузди в своїм иартийнім зашкарупле- ню? Де там! »ДФло«, знаючи аж надто добре т е - і перішну ситуацию в парламенті, зжахнулось о д - ' ним важним моментом. А тим моментом для него то позиция »руского клюбу» в иарляментї.

•Д іл о знає, що теперішний >руский клюб» в

раді державній належить до більшості!, що він

2 в додатку звязаний солїдарностию з тими Сло­

вінцями, про котрих «Д'Ьло* є ласкаве згадати, що они сьміло постоять за свої права; що той мруский клюб* має запоруку від християньско- го славяньско-народного Союза«, що єго посту­

ляти будуть солідарно підпирані; в кінци дові- дує ся «Д'Ьло* що той «руский клюб* збирався на нараду, щоби предложити свої жаданя пра- вительству. В виду такої щасливої може пораз перший позициї для послів руского клюбу, в ви­

ду дальше того, що той клюб заговорив, що й він має свої національні, культурні і економічні домаганя до правительства — не стояла перед

«ДЬлом* ипьша дорога тілько така, на яку оно висше наведеною своєю підлою арґументациєю вступило. По тій славетній арґументациї годї вже, щоби хто ще днесь увірив, ЩО «ДЬлОВИ*

ходить дійсно о добро Руси. Нї! Сего вже не в силі і найнаівнїйший чоловік сказати. Тепер «Д і­

ло* відкрило вже ясно, що ним неруководить ні­

чого більше, як тілько партийна заїлість. Для неї готове оно все посьвятити. Коли би рідні дахи горіли, «Діло* тішило би ся з того, бо мо­

гло би сказати: руки загріло я собі.

Наведена писанина «Діла* не має иньшо- го значіня, як поклик до правительства: Тих Русинів що прийдуть до тебе з своїми жадани­

ми, нажени їх, — не дай нічого. Они не мають нікого за собою. Не бій ся їх, нарід їх не під­

поможе. Ми дивуємо ся, як они сьміють чого не- будь жадати. Так а не инакше мусить розуміти

«Діло* кожда руска людина, котрій на серци лежить добро свого народа. Як назвати таке поступованє, нехай сьвіт осудить. Щож прецінь за причина такого поступованя «Діла*. Нічого иньшого тілько страх, що ті зненавиджені, окле- ветані, обругані ним посли готові дійсно наслід­

ком своєї розумної політики повеличати ся я- | кими успіхами в користь Руси. А тоді кілька- : літна, мозольна праця з’огиджуваня пропала би;

вода прочистила би ся і не було би в чім в ж е ! риб ловити; на Руси могло би притахати дій­

сно невдоволенє. На се все «Діло* мусїло би, ударити ся в груди і сказати: согрішило я, а нї, то дістало би копненє ногою від всеї сьвідомої рускої публики. Тогож то оно боїть ся і вже за­

здалегідь перестерігає правительство, щоби не робило собі нічого з руских бажань. Сли би не так справа мала ся, слиби «Ділови* ходило справді о які користи для Руси, то певно пора­

дило би тій трійці так зв. независимих послів:

Вступайте до більшости, бо тепер може і най- меньше сторонництво там щось зискати! (як

«Діло* само сказало). Там тодї те маленьке сторонництво могло би закликати бундючно:

За нами нарід! Так де там, про се «Діло* і не згадує.

У всяких иньших народів праса і всякі сторонництва радіють, як які небудь люди роз­

починають хосенну акцию! От приміром коли антисеміти заявили готовість постояти за від- кликанєм язикових розпоряджень, то обструк- ция їх не висьмівала анї не слала таких апелів до правительства. Так само мала ся річ з нї- мецким катол. клюбом. А у нас опозицийна праса не посідала би ся з радости, як би дійсно акция руского клюбу була без’успішна. Она в тім дусі навіть сердечно працює.

Може «Діло* що хотіти робити, ми однак певні, що Русь прийме щиро всяку хосенну пра­

цю своїх послів, хоть онн не вийшли миропо- мазані «Ділом*, а правительство заспокоюючи слушні жаданя руского народу, також буде зна­

ти, що нарід не буде дивити ся, з якої то пара- фиі походить, а прийме з вдячностиєю і відпо­

відно до того, без згляду на «Діло*, уладнає свої’ відносини до того правительства.

Чи мають посли, що належать до більшо­

сти правительственної, за собою нарід, то ми скажемо на се коротко «Ділови*. Нарід не ди- вить ся сиецияльно лиш на те, якою дорогою ті посли в парламенті йдуть, але головно що они для него роблять.

Скілько разів посли, хоть би не з опозициї що небудь доброго зробили у всіх народів, так все нарід стояв за ними. Так оно є і серед рус­

кого народу. Але мусить рівнож знати і те «Ді­

ло», що знов кождий нарід відвертає ся ще скорше від таких людий, що чванять ся єго добродіями, над’уживають єго довіря, а мі­

сто робити щось доброго, не роблять • нічого або , роблять єму на шкоду.

Вкінци мусимо звернути увагу на- і ших Читателїв, що «Діло* по раз перший в позавчерашнім своїм числі не ужило на­

зви «фракциї*, не вимінило ніякого назвища, не втягнуло Є. Ем. Кардинала до своєї денун- цияциї. Знаменний се знак. Така жертва мусїла не мало коштувати редакцию «Діла*. Не хоче­

мо бути так зарозумілими, щоби се стало ся наслідком нашого голосу або розкаяня. Нам здає ся, що се стало ся наслідком поєдинку ґр.

Баденього з Вольфом. Але чи такий стан довго потреває, сумнїваємо ся, бо ненависть' і злоба все беруть верх по над розумом і розвагою. А всеж і коротенькі ясні хвилі не пошкодять.

Вісти політичні.

Засїданє ради державної з ЗО. с. м. відбу­

ло ся при повних ґалєриях зовсім супокійно.

Президент Катрайн повідомив палату, що зло­

жить цїсареви з нагоди імянин желаня іменем парляменту. Палата приняла се внесене рясними оплесками. Посол Функе поставив внесене, щоби наспілі петициї віддано в цїлости до друку.

Внесене принято. Відтак приступлено до внесеня о помочи з причини елементарних нещасть. На­

віть против сего внесеня вела ся обструкция, але в супокійнім тонї. «X. XV. Т§Ь1.« подає, що поголоски про скоре замкнене ради державної не мають ніякого значіня; противно рада дер­

жавна має радити як найдовше. Дебата над внесеними о поставлене в стан обжаловаия мі­

ністрів розпічне ся доперва тодї, коли ґр. Баде- нї появить ся в парляментї. «ОзіФ КішсІзсЬаи*

обговорюючи внесеня, обжаловуючі міністрів, за­

охочує Чехів, щоби они голосували за обжало- ванєм, по причині розпоряджень о зібраних і подіях в Хебі; до католицкого сторонництва від- І зиває ся сей дневник Вольфа, щоби також го -!

лосувало за обжалованєм, сли хоче уважати сяі німецким сторонництвом.

Румуньска пара королївска оглянула вчера рано з Цїсарем Франц Чїосифом і Архикнявем Оттоном краєву ґалєрию образів. По полудни відбув румуньский король перегляд свого шесто- го полку піхоти, був на снїданю в касинї офі- цирскім того полку і вніс там тоает в честь Цїсара Франц Йосифа. — В часі ґалевого обіду в королївскім замку Цїсар Франц Иосиф у фран- цускім тоастї в честь румуньскої пари королїв- скої, дякував за сердечне принятє, якого зазнав в Румунії минувшого року, висказував велике вдоволене з теперішної гостини і радість зі зна­

менитих відносин між обома державами завдя­

ки заходам короля Кароля. Дальше просив Ц і- ; сар, щоби король Кароль був иересьвідчений,, що все буде старати ся підпирати змаганя ру- муньского короля і скінчив бажанєм задержаня добрих відносин з Румунією, котра завдячує мудрости свого короля, що стала в Европі чин­

ником ладу і мира. — Король подякував також по француски за прихильні слова і за таке сер­

дечне принятє, впевняючи, що тамтогорічний побут Цісаря в Румунії лишив незабутні споми­

ни. Та гостина дуже вплинула на скріплене сер­

дечних відносин між обома державами, а ту звязь ще більше стиснуло величаве принятє, якого дізнає румуньска пара королївска нині в Будапешті. Король закінчив тоает впевненєм о великій почести і сердечних чувствах, які ра­

зом з королевою має для Цісаря і Єго родини, желаючи Єму довгого панованя для добра ми­

ра і вірних Єму народів. Оба монархи ирома- вляли по француски, мабуть щоби не дразнити мадярскої гордости національної. Румуньска опо- зиция дуже невдоволена і з свого правительства і короля за поїздку до Будапешту. Она не ба­

жає, щоби Румунія приступала до тридержавно- го союза.

Надходять вісти, що має бути креована самостійна угорска канцелярия кабінетова.

З Берлина доносять, що слідуючого тижня наступить заіменованє нового секретаря стану в уряді заграничних справ і децизия що до змін в дипльоматичній службі

Рада звязкова має зібрати ся 7. жовтня, тож з тої причини мусять полагодити ся до то- го іасу всякі персональні зміни. Нїмецкому пар- ляментови предкладає ся на ново збільшений

буджет воєнної маринарки. Виносить він 50 мї- лїонів марок. До року 1905 має зрости та су­

ма о 10 мілїонів марок. Цифри ті мало ріжнять ся від попередно відкиненого етату. Правитель- етво з боязни, щоби теперішного проекту не спіткало відкинене, інспірує прасу вже заздале­

гідь. Так «Ко1п.2і§.« жалує ся, що гамбурскі купці в Гватемали даремно просять о поміч нїмецкої маринарки. Ані одного нїмецкого корабля нема в тамтих сторонах, наслідком чого піддані цї- сарства мусять здати ся на ласку і не ласку революциї. Так само не мають Німці своїх ко­

раблів на водах Мароканьских, де належить спо- дївати ся нових подій.

Союз росийско-(/>ранцуский. З початку зда­

вало ся, що проголошене союза межи Росиєю а Франциєю буде мати велике значінє для за- граничної політики, а днесь показує ся, що був то зручний маневр головно для цілий внутрішної по­

літики францускої. «Теїпрз* письмо правитель- ственне ясно виводить, що конечно треба удер­

жати при управі міністерство Молїна і перевести вибори до нового парляменту так, щоби оно як найдовше могло удержати ся. А причиною до того має бути нібито та обставина, що цар до­

віряє тілько теперішному, уміркованому, прави- тельству. В противнім случаю, колиби до власти дійшли елементи радикальнїйші, сер­

дечна приязнь межи Росиєю а Франциєю була би поважно захитаною. Тоді Франция була би політично понижена і від’окромішнена.

Росиг грозить сего року голод більший як в році 1891. Земства вносять вже тепер просьби до Петербурга о приспоренє живности для на- селеня. Найбільша обава заходить що до Си- біра.

Туреччина постановила по принятю покоє- вого трактату через Грецию, забрати дві третих частий війска свого з Тесалії', а затим близько 75.000 редифів, 40.000 війска полишить ся аж до послїдної ратифікациї договору дальше в Те- салїї. Турецке міністерство поробило в тій спра­

ві відповідні зарядженя. Рівнож приняла Ту­

реччина до договору сей уступ, де є бесіда о увільненю всіх політичних проступників грецких з послїдної війни.

Іспанія має досить клопоту і заколоту че­

рез клятву свого міністра фінансів. Правитель­

ство апелювало до Папи, а Папа віддав справу кардинальскій колегії. В колегії справа бере не- фортунний оборот для міністра фінансів. Но від того ще гірші політичні консеквенциї. Клери­

кали підносять голову. Мпого єпископів внесло жалоби до Риму. В кругах противних Римови нарікають, що римска курия мішає ся у вну­

трішні справи Іспанії. Карлїстп знов ловлять рибу в мутній воді і голосять но всіх усюдах, що Папа Лев ХНІ. ніколи не перешкаджав Дон Карльосови доходити претенсиї до іспаньскої корони.

вгипетска справа починає інтересувати ев- ропейскі держави. Сими днями розійшла ся вість, що Росия хоче взяти інїциятиву в справі евакуациї Єгипту. Анґлїя мала би уступити в найкоротшім часі з Єгипту. Єгипет дістав би автономию під верховною зверхностию султана.

«Иогсі* вправдї заперечує, що Росия не бере інїциятиви в тій справі, але додає, що тримаю­

чи ся засад справедливости і права, мусїла би підперти Туреччину в єї дїланю в тім зглядї.

Париский дневник «Роїііідие соїопіаіе* прино­

сить вість, що султан вислав обіжник до дер­

жав в справі евакуациї Єгипту. Росия найшов­

ши в тім обіжнику зачіпну точку, вишле до всіх кабінетів ноту, пропонуючу розвязанє єги- петскої справи через скликане европейскої кон- ференциї до Петербурга. Конференцій предло- жено би три точки до рішеня: автономию Єгип­

ту, зверхну власть над ним султана і поруку держав. З Росиєю мають годити ся Франция і тридержавний союз. В виду такої акциї і Ан­

ґлїя не засипляє справи. Она приготовляє ся на всяку евентуальність, висилаючи до Єгипту нові війска. Так отже на місце балканьских справ, котрі на якийсь час притихли, готова бу­

ти єгипетска справа. Прихильність Росиї для Туреччини толкують тим, що межи Росиєю а Туреччиною прийшло до певного порозуміня.

Росия мала дістати свобідну руку в Азиї, а за

те з’обовязала ся помагати Туреччині в Евроні

і в Африці.

з

Н о в и н к и .

— Здорове Є. Ем. Кардинала, як ми вже до­

носили, постійно получшае ся. Сили і апетит взмагають ся, мимо того однак Ем. Кардинал все ще остає на плинній диєтї. Майже цілий день проводить Ем. Кардинал на молитвах, ко­

трі відчитує Єму Єго о. капелян. В неділю від­

буде ся Служба Божа в комнатї Ем. Кардинала.

— „йисії каїоІіскГ. Перше число, польского дневника «КисЬ каіо1іскі« появило ся 1-го жовт­

ня і презентує ся добре. Дневник сей видає Ста- нислав Старовєйский а за редакцию відповідає Станислав Васнєвский. Обєм триаркушовий ма­

лого формату. Зміст першого числа є богатий і добірний. В проґрамовій статі обговорює причи­

ну свого видавництва і значінє католицкого ру­

ху взагалі а специяльно для Поляків. Молоде се видавництво радо витаємо і желаємо єму най- лучших успіхів в роботі около відродженя, під­

несена і скріплена католицкої ідеї. На тій точці знайде у нас «ІІисЬ каіоііскі" завсїгда щирих другів. Щасть Боже!

— Зміни в іспитах правничих. В правитель- ственних правничих іспитах зайде від 1-го с. м.

така зміна, що кандидати будуть питані на по­

літичнім іспиті зі знаня закона з 27. жовтня 1896, котрий то закон зводить безпосередний особи­

стий податок, а не будуть обовязані знати дав- них скарбових приписів. Зміна сесяобовязує навіть при поправних іспитах.

— Повиборчі процеси. Дня 27. вересня відбула ся перед звичайним трибуналом в Самборі кар­

на розправа против селянина Івана Гавришкова з Бережницї королївскої повіту жидачівского. Га­

вришкова обжалувала самбірска прокуратория о злочин публичного насильства, сповнений не­

безпечною грозьбою, бо в передодень правибо- рів грозив лісничому Савицкому словами: »як прийдеш завтра до громадскої канцеляриї на вибори, то тобі і всім дворакам кишки випу­

стимо!» По переведеній розправі трибунал у- вільнив Гавришкова від вини, узнавши мниму грозьбу за звичайну приватну сварку. — Крім сего мають ще відбути ся перед трибуналом в Тернополи против 26 виборців з Хоросткова і против 29 виборців з Постолівки, а перед трибу­

налом в Самборі против 9 людий з Лихнівця і против 72 міщан з Помарка. У всіх тих чоти- рох процесах акти обжалованя вже виготовлені, тілько ще не визначені розправи. Що до ко- марняньского процесу — то розправа відбуде ся імовірно в падолисті с. р., а з огляду на ве­

лике число обжалованих і сьвідків треба буде на той процес винаймити якусь більшу в Сам­

борі салю, бо судова саля тісна і ніяк не помі­

стила би самих обжалованих.

— З житя. Богато львівских дїтий, котрим не судилось родити ся серед сьвітлих обставин, зараз по народженю находить приміщене в хви­

лях брудної Полтви, подібно як лякедемоньскі на Тайґетос. Але найшло ся дитя, котрому скла­

ла ся трохи иньша, більше авапт’урнича доля, а про неї хочемо власне оповісти. В падолисті минувшого року прийшла до Печенії, дві милі на схід від Винник, 20-лїтна жінка, нужденно одіта. Зближала ся зима мороз тиснув а тут з жінкою 6-лїтне дівча також майже наге! Жін­

ка удала ся на приходство і представивши своє критичне положене заявила охоту позбутн ся дівчини; будь єї у кого лишити, будь де утопи­

ти, бо через ню не може найти собі служби.

Дівча хороше, волося русе, очи карі, та долі нема... Родина иароха змилосердила ся над дів­

чинкою і приняла єї на зиму в свій дім, але під вимінкою, що з весною жінка відбере собі дитину. Надійшла весна і літо прийшло а за ди­

тиною ніхто не зголошує ся. Маруся — так зва­

ло ся дівча — росте, та оповідає, як ходила з мамою за жовківску рогачку »ро тгб(1к§* що

•єї маму звали «Колодзєйова» і »Гриньова« а також що єї привела на село якась Каська. На саму згадку «Каська йде» — Маруся жахала ся і хо­

вала ся зараз по кутах. Не гаразду мусїла за­

знати дівчинка від своєї провідниці. Але треба віднайти єї родичів. Звернено ся отже до львів- скої полїциї, і та по довгих гляданях відшукала Жолодзєйову», львівску зарібницю. Душком прибігла она до Печенії і пізнала свою Мару­

сю. Колодзєйова розповіла, що єї Марусю укра­

ли перед роком і розплакала ся. Хто була Кась­

ка, що дівчину завела на село не відомо. Не розвязаною загадкою лишилось, також чи Ма­

руся сама утікала з дому і заблукала ся, чи може Каська украла єї, щоби де продати, то гарне дитя.

— Мазурска дич. В Солонці, в рогатиньскім повіті убили минувшої неділі бараби, т. є. ма- зурскі робітники при будові зелїзницї, нашого селянина Гринька Третяка. Убийства доконали

в коршмі при забаві. Виновники звиняють ся тепер тим, що рускі селяни зачіпали мазурів обидливими прозвищами і відгрожували ся, що на відхідне справлять барабам лазню.

— Дивна куля і дивний чоловік. Підчас війни в р. 1870 француский артилерист Кароль Жаллє- рат дістав в голову кулею, котрої не можна бу­

ло витягнути. На щастє лікарі заповіли єму, що з тою кулею в голові буде міг жити довго.

І дійсно Жаллєрат жиє ще доси в Клїї у Фран­

циї. Куля сиділа собі спокійно, аж недавно на­

гло посунула ся видно до моску, бо Жаллєрат через тиждень збожеволів. Пізнійше болі уста­

ли, аж знов сими днями Жаллєрат почувши що єму щось стремлить в горлі, витягнув з него з тяжкою бідою, але без болю — кулю. Єго невідступна 25-лїтна товаришка показала ся врешті на яву, щоби з видержалим чоловіком попращати ся.

— Зьвірске убийство. В неділю дня 26-го ве­

ресня в селі Сярах під Горлицями Андрій Корінь в приступі божевільства порубав сокирою свою недужу матір на кілька куснів, почім утік до поблизького лїса. Жандармерия повідомлена війтом удала ся за убийником і вислідивши єго, відставила єго скованого до арешту в Гор­

лицях.

— Нещасливий випадок. Зарібник Бабій, заня- тий розбиванєм каменя в Чорних Лозах повіту рогатиньского, в каміньоломі зелїзничого підпри­

ємства, скочив на бік перед усуваючою ся в низ грудою землі. Скок був дуже нещасливий, бо Бабій ударив головою о полупаний камінь і розбив собі череп. Смерть наступила на місци.

— Невиданйй гриб. Один рільник у Франциї виплекав великаньского гриба, що має 2 метри обводу а важить 12 кільоґрамів. Годовник під­

ливав єго три рази денно і накривав мушлїном.

— На злодію шапка горить. В Кракові закрав ся онодї якийсь Ян Бистровский до костела Кармелітів і украв дзвінок. Вже мав єго в ки- шени і був певний своєї добичи і виходив на двір, коли тимчасом при порушених дзвінок зра­

див єго голосним дзвоненєм. Паламар відобрав дзв нок і злодія придержав.

— Нещасний випадок лучив ся в селі Доро- шівцях кіцманецкого повіта на Буковині. Чоти- ролїтна Настя Манолик бігла дорогою несучи в запащинї фляшку, пошпортала ся, упала на лице і тягаром власного тіла стовкла фляшку.

Кусники скла розпороли їй живіт так глубоко, що аж внутреняости вийшли на верх. Дитина ще жиє, але мала надія, щоби урятувала ся.

— Чим хочеш бути ? Один іспаньский писатель оголосив недавно сатиру, котру для розривки подаємо і нашим читателям. — Отець прохожує ся з сином. — «Любезний сину — заговорив отець в дорозі — думаю, що була би вже пора погадати о виборі заводу для тебе. Скажи-ж, чим ти хочеш бути? Хотів бись бути ученим, що?

Міг бись стати славним... Був бись сьвіточем на поли науки, всі поважали би тебе і шанували!»—

«Дякую за честь, умирати з голоду — відповів син. — Ні, отче, ученим не буду, зрештою, що­

би ним стати, треба тілько учити ся!» — «Но, то може бажаєш стати мужем стану... Можеш довести до тайного совітника, навіть міністра.»

— »І потім дати ся замордувати, чи не так, отче? А, впрочім в тій цїли треба наслухати ся тілько обид; цілий ряд літ лиш кланяти ся дру­

гим». — «В такім разі будь політиком. Яко по­

сол ти нетикальний, ніхто тебе не обидить і щоби ним зістати, не потребуєш нічого уміти, нічого знати. «Так, так» і «ні, ні» чейже кож- дий з'уміє сказати, коли треба, а нриобіцювати богато і недодержувати не так дуже трудно».—

«Гм., гм — надумував ся молодий чоловік — то було би щось, але ні, отче, ні! Бути зависи- мим від забаганок товпи... Ні, ті забаганки змі­

няють ся скорше, ніж дасть ся подумати».—»Е, то будь духовним! парохом, потім єпископом, кардиналом, но, а на кінци може і Папою, хо­

чеш?» — Дякую отцевп, не мочи любити ся, не мочи женити ся, жити як вязень? То не для Іспанця!» — «Чим-жеж отже хочеш стати ? Жов­

ніром, Генералом?... Но...» — «Так, щоби згину­

ти зараз в війні на Кубі або на Філїпінах? Дя­

кую!...» — «Но, то чим нарешті, прецінь королем не будеш?» — «Навіть не хотів бим сего; бути таким бідним королем, ні, зато хочу бути бога- тим славним героєм, за котрим би товпи наро­

ду бігали і взносили оклики в єго честь. Хо­

тів бим, щоби мене яко героя любили і мущини і жепщини, щоби мені не бракло почестий, ме- далїв, золота, щоби по смерти навіть діти ще згадували мене як божка... Так отче, хочу стати

— борцем з биками!

— Наоколо сьвіта на колесі-. Циклїст Генрик Горстман здавав недавно в Берлині справу із своєї подорожи наоколо сьвіта на ровері. З Порт-

мунду, звідки походить, удав ся Г. через Голян- дию на море, перебув море кораблем, відтак Англію і Ірляндию на колесі, а звідти удав ся знов кораблем до Америки до міста Філядель- фиі. Приїхавши до Ню-Йорку, вступив опісля до Буфамьо, перебув ріжні полудневі провінциї, між иньшими Арканзас і Тексас, дальше Мехик, Арі- зону, аж прибув до Каліфорнії, де в С. Франціско всів на корабель і поїхав на острови Гавайскі. Ту бавив 5 тижнів, а побут на тих островах уважає найкрасшою порою своєї подорожи. Удав ся відтак до Японії, котру звідав вздош і в ширш на колесі, поїхав до Індий, котрих однак задля пануючої там джуми, не міг звидїти, дістав ся кораблем до Єгипту, звідтам до Триєсту і через Відень Монахів, Штутґарт повернув домів. Ціла подо­

рож тревала два роки і квартал. З великим узнанєм згадує циклїст гостинність Індиян в Арі- зонї. Слідуючої весни Г. хоче пустити ся знов навколо сьвіта, їдучи в противну сторону.

Іменованя, перенесеня, відзначеня, конкурси.

— Іменованя в судівництві [в окрузі львівско- го висшого суду краєвого: Ад’юнктами судови­

ми авскультанти: Володимир Козакевич для Со- каля, Стан. Бодаковский для Куликова, Стан.

Орский для Товмача, Лев-ь Ґеля для Немирова, Мариян Ковиньский для Перемишлян, Адам Гарлєндер для Бродів, Евст. Дудрович для Бе­

резова, Каз. Родаковский для Товмача, Стан.

Пшибиславский для Комарна, Олекс. Могиль- ницкий для Жовкви, Вацлав Вжесновский для Борщева, др Дим. Тушиньский для Кімполюнґа, Йосиф Ґай для Зборова, Старкевич для Грима- лова, Діон. Глїбовицкий для Йеремищляя, Воло- досл. Брильский для Підволочися, Йосиф Дри- малик для Березова, др. Адам Краль для Гли- нян, Стефко для Любачева, Брон. Лїшка для Богородчан, Кароль Вишневекий для Кут, Ант.

Собота для Калуша, Володисл. Мілєр<для Ско- лього, Ґуст. Діль для Лопатина, А ні Венґрин для Лютовиск, Николай Горницкий для Радехо- ва, др. Герм. Пльонер для Копичинець, Адам Бачиньский для Белза, Марияя Мисиньский для Ннжанкович, Володимир Кульчицкий для Боле- хова, др. Сальо Вайзельберґер для Садогори, Авг. Дуневич для Буска, Людв. Шидловский для Чешанова, Щасний Лозиньский для Радовець, Меч. Завадский для Жабього, др. Антін Вин- ницкий для Кіцманя, Ів. Шіндлер для Заболо- това, Шнайдер для Радехова, др. Герш Серві- шер для Радовець, Гонорий Аннюк для Внжни- цї, др. Ісид. Ґольд для Сторожпнця, Орест Ки­

селиця для КімполюнГу, Конст. Зента для Се- рета і др. Ахиль Рапапорт для Кімполюнґа.

Д а л ь ш е ім е н о в а н і с у д о в и м и а д- ю н к т а м и : авскультант Жигм. Рибицкий для Гвіздця; кандидат адвокатский др. Мих. Явор- ский з Коломиї для Мільницї; кандидати нота­

ріальні: Волод. Грабовеньский з Бялої для Ко­

ломиї і Брон. Ґризецкий з Станиславова для Потока золотого; кандидат адвокатский Рому- альд Теодорович зі Львова для Сокаля; канди­

дат нотарияльний Ів. Шнайдер зі Львова для Камінки; кандидати адвокатскі: Меч. Россовский з Бережан для Порохника, др. Стан. Дроздов- ский з Тернополя для Підволочиск і др. Давид Енґель зі Станиславова для Микулинець; канди­

дат нотарияльний Ів. Гайман з Любачева для Балигорода.

Т е л є ґ р а м и .

Відень 1. жовтня. Правиця має ще днесь внести проект язикового закона в формі нагля­

чого внесеня.

Відень 1. жовтня. Прибув тут вчера намі- стник князь Санґушко.

Відень 1. жовтня. Посол опат Трайнфельс предложив проект утвореня парляментарного суду для оборони чести. Суд такий мав би власть над неприлично заховуючими ся по­

слами.

Відень 1. жовтня. Вчера приняв християнь- ский клюб руско-словіньско-хорватский резолю- цшо в котрій не відступаючи від основ христи­

яни ских заявляє вдоволене, що справу поєдин­

ку полагодили церковні і державні власти, а за­

разом упевняють ґр. Баденього о своїм спів- чутю.

Горівна францусна

з солею, 1

загально знане средство домове у всяких недомаганях ревматичних, болях голови, зубів і т. п. так зверхно як і внутрішно

уживане. гі

Ціна фляшн ' опльомбованої 75 кр., півфляшки 45 нр.

Головний склад в аптицї

161 65-

Жигм. Рукера

під „Срібним орлом" у Львові.