Ч. 9. Львів, второк дня ІЗ. (26.) сїчня 1909. Річник XIII.
Передплата
ва >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
ва цілий рік . . . 20 кор.
на пів року . . . 10 кор.
на чверть року . о кор.
на місяць . . 1-70 кор.
За границею:
' ва ці'льи рік . 16 рублів або 36 франків ва пів року 8 рублів або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. •Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра ру<р>а.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о’І, год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация >
експедиция »Руслана» під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щиии). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в насажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатані в вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч
ки. а в ^Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сет.
від стрічки.
Гроза вереснево в ойдаи державах монархії.
(X х Над державною радою і над у- горскиї соймом повисли зловіщі хмари.
Політичний овид затьмив ся. Народний парламент вибраний загальним голосова- нвм може о нїмецко-ческий спір розбити ся так само, як і давний парламент ку- ринльний. Баденївскі розпорядки язикові введені в Чехах 1867 р. завели рівно
правність обох краевих язиків в урядо- ваню, одначе наслідком нїмецкої обструк циї і упадку міністерства ґр. Баденього знесено сі розпорядки, а опісля ґр. Кля- рі 1899 р. привернув знов уживане л и т е нїмецкої мови у внутрішнім урядованю.
Се рикликало завзяту боротьбу нї- мецко-ческу, що триває доси. Одначе Ч е
хи покористували ся тим, що в їх руки дістало ся було міністерство торговлї і впровадили не тілько багато своїх уря
дників на визначні становища, але ческу мову в урядованю в напрямі Баденївских розпорядків. Проти сего розпочали борбу Німці, а др. Кербер і бар. Бек були при
неволені всякими уступками зацитькувати зворушених Німців.
Іменований віцепрезидентом праскої дирекциї почт Німець Свобода намагав ся привернути на почтах нїмецке урядоване, одначе проти сего почали ческі урядники опір, а Свобода подав ся о відставку.
Цілу справу взяли відтак в свої руки парламентарні сторонництва, котрі бар.
Бінерт наміряв запрягти до роботи в я- зиковій анкеті, щоби тим иромостити до-
Матеріях ю історії букоивьскоі Русі.
V.
Важнїйші працї Із. Воробкевича
в роках 1876—1897.
(Дальше).
Подавмо далі цїкавійші листи Воробке
вича і его знакомих. У них бокато звісток про наше недавнє жите.
Ч. 1.
В червни 1879 гіонеречив ся троха Із.
В-ич з Ол. Барвівьским через то, що Б. ви- сказав ся неприхильно про Б і д н у М а р т у , добачуючи в ній ослаблене творчости, коли тимчасом Із. В. думав, що то его „найлучшии твір", музика в нїм така, „що ваша галицка Русь о такій ще ніколи не снила", а мова чисто гуцульська. Також закинув Б-ий Вороб- кевичеви, що его ліричні думки стереотипні, однакові, без переміни — і сказав правду.
В-ич боронив ся: „Отже я швець і лиш такі чобітки шити вмію. У серці моїм єсть дерево, а они листочками тогож, а листочки по біль
шій части однакові".
рогу до порозуміня і згоди між Німцями і Чехами. Тимчасом Німці заявили, що лише тоді возьмуть участь в анкеті, на
коли правительство приверне в цїлости розпорядки ґр. Клнрого, т. в нїмецке у- рядоване. Се було виразним доказом, що Німці не згодять ся на ніякі уступви в користь Чехів й будуть обставати при поділі Чех на дві язикові области. На се знов не згодить ся ніяке ческе сторон- ництво, щоби Чехи поділити і загрозили обстпукциею в держ. раді. Таким спосо
бом правительство опинило ся перед нї- мецкою або ческою обструкциею, а одна і друга може спинити всяку законодатну діяльність держ. ради. Окрім того ще й христ. суспільним загнївали ся на пра- вительство за непредложенє до санкциї Іех-Аксман, з підмогою котрого они на-
м а г а л и
ся завести законодатною дорогою
виключно нїмецку мову яко викладну в школах долїшцої, Адстпиї і у Від;”;, де, живе багато Чехів. Отже і держ. рада стала наслідком того неспроможною до роботи, і скликане язикової анкети від- ложило правительство. Положене внутрі- шно-полїтичне і парляментарне вельми заострило ся в Австриї і насуває ся т е пер питане, чи уступить правительство, чи буде держ. рада відрочена, а відтак розвязана ?
Правительству не поведе ся спрова
дити Німців і Чехів на язикову анкету, з підмогою котрої оно бажало довести до зближеня обиднох народів, до їх по
розуміня і згоди, щоби тим способом і державній раді обезпечити спокій і мо
жливість хосенної роботи законодатної.
Ч. 2.
1880, ЗО. січня. Я, братічку, як чорний віл роблю, як не єдно, то друге. Сими днями докінчив я музику до двох мельодрам, одна Стечиньского, а друга Ґембіцкого. Не дають мені люди і дихнути. До чужих лїбретів я му
зику не пишу, но тії бідолашні, як зачали про
сити і молити, то і годі вимолитись було.
Тепер працюю при одній історичній драмі
„Осліплене Василька, князя теребовельского".
Як то докінчу, возьму ся до драмата
„Богдан Хмельницкий", до котрого структура і диспозиция вже готова.
До „Зорі" рад би я щось прислати, хотяй пан Партицкий мене плаксивим прозвав, но так на ніщо, без завозви гей мені не хочеть ся.
(З листу Із. В-а до Ол. Б.).
Ч. 3.
1882, 12. липня. З листу Григ. Цеглинь- ского до Із. В-а:
„Просила нас Україна (Київ, Харків) о деякі твори драматичні. Ми очевисто пропону
вали їм в першій лінії Ваші твори і поручили удати ся їм самим впрост до Вас яко власти
теля, бо годі нам самим розпоряджати. Чи писав Старицкий або хто инший до Вас з Укра
їни в тій справі? Дуже-б добре було, если-б они познакомляли ся з нашими сценічними
Бар. Б і н е р т надумав ся отже, як зві
щають, викінчити начерки я з и к о в о г о з а к о н » і в н е с т и в д е р ж а в , р а д і б е з а н к е к и. Дотеперішні роз
прави в посольскій палаті зовсім не при
чинили ся до злагоди спору і до збли
женя обидвох сторін, а др. К р а м а р ж виявив в реґуляміновій комісиї властиву причину, длячого мимо доброї волі насе
лена до порозуміня не м о л е дійти — а іменно, що боять ся демаґоґів, котрі жи- ють лише з підбурювана найкрайнїйтих живел. І сказав правду, бо охочі до по
розуміня і згоди не мають відваги, а крайні живла поступають безоглядно.
Таким способом „народний парламент"
попадає що раз більше у вир межинаро- дного спору і розладу, став неспромож
ним до реальної законодатної роботи, а з того випливають необчислимі моральні і народо-господарскі шкоди для широких
лчф.ет- : - -
В останних днях рознесли ся були вісти иро знеохоту і зневіру бар. Бінер- та та про намір уступити з становища мінїстра-президента і подати ся о від
ставку з цілим кабінетом. Однак сї вісти неімовірні. Бар. Бінерт як раз, предкла- даючи начерк язикового закони держ.
раді, наміряє одвічальність за ударемнене порозуміня і за весь розлад викликаний нїмецко-ческим спором і за бездїйність держ. > ади перенести на парламент, ко
трий п о к а з а в с я н е с п о с і б н и м д о в е с т и д о п о р о з у м і н я і л а д у в н а ц и о н а л ь н і м п и т а н ю , щоби се наглядно зрозуміли широкі нер- стви народні. Наколи держ. рада і єї
творами. їх тамошні теперішні праці — то страшенне лико сценічне. Знаю і оцїняю їх з того, що они нам дотепер посилали. Єсли-б не покійник Квітка і Котляревский, бідні-б дуже були. Наш — бо можем вже так сказати — „Гнат Приблуда" зворушит драматич
ний летарґ України — я тогр певний.
Ч. 4.
1882, 16. вересня писав Цеглиньский:
Все отримавем від Вас і Пава Мандатора і Яноша і Пентелея — словом цілу громаду, коби зд орова! (Пентелей Трубка — се иньший заголовок „Пані молодої з Босни"),
Ч. 5.
1882, 8. грудня. (Від Цеглиньского):
Не писавем так довго з понятних при
чин. Чекавєм, аж прошумит буря, що діткнула не тілько Вас, але і мене. Бо коли Пентелей Трубка прогнав від Вас всі мраки, які тілько могла нанести на Вас критична Львівскої пу- блики мрія — мені до нині ще дорікают ви
ставлене Мандатора. Але я все тої гадки, що і перше, іменно: що „Мандатор" з пропущенем маленьких точок, іменно піятики, єсть в кож- дім взглядї доброю і оріґінальною опереткою.
Перед «ї виставленєм на сцені я бачив ю на Генеральній пробі, на котрій ю дуже до
бре відспівано. Та що же ? Проба, хоть і ґене-
- - 2
[лодні серця суворих атеїстів примушують тремтіти від споминів про давно минулі теплі дитячі роки, навіть найзавзятїйших практиків житя тягнуть до гурту семі і друзів. Сі сьвята — Різдво і Великдень.
Пригадайте, скілько гарних лагідних на строїв будила в вашій дитячій душ і пер
ша зірка, різдвяна кутя з пахучим сіном на покуті, як торжественно і радісно зву
чали в ваших ухах різдвяні співи хлоп- чиків-колядників і як гарно було у нас на душ і, коли осяяний блискучим сьві- тлом, весь білий, в білій ризї батюшка вперше витав свою паству келикодним привітом.
— Х ристос воскрес!
У великім житю наций і народів теж бувають свої великі сьвяга. Підчас тих празників завмирав партийнз ненависть і ворожнеча І д у ш а н ар о д н а проси ть своїх синів обняти оден од юго і „нена- нждящимь наст» простить вся".
Таке сьвято тепер переживав і наш на[ од. Я к хочете, називайте в г о — Р.здко чи Великдень — оно від сього нічого не згубить. Се велике сьвято — празник со- роколїтнього житя Галицкої „П росьвіти", празннк, що з місяць тому почав ся у Львові і закінчить ся конгресом українь ских нросьвітних орґанїзаций.
Того дня, коли було засновано га- лицку „П росьвіту", народилась на сьвіт перша кліточка нового народнього орґа кїзма. Цілий народ прокинув ся від смер- ти до нового культурного житя. Тепер хриетия’ньский люд шанує народжене Нового Завіту, - заповіту мира і любови.
Україньский народ сьвяткуе поворот від старозавітного занепаду свого до нової доби в житю народнім, доби мирної куль
турної і економічної боротьби за власне ЖИГЄ.
Правда, росийска Україна жила до недавна по старому стилю, що відставав від стилю галицкої України не на півто
ра д еся тк и днів* 1, а на цілі д еся ти р іч я . Але народини першої галицкої „Прось- віти“ нехай будуть загально наииональ- ним сьвятом. Бо наша різдвяна зоря, зо ря України, йшла і прийшла з заходу, а не із сходу. Іскри наииональних галиц- ких відродин завеїгди будили і будять огонь национальної сьвідомости на росий- скій Україні.
Але йде і минає сьвято галицкої У- країни, скоро пронесе ся і останній а- корд єго, а голосів з росийскої України так ніби не чути н і ньому. Були бен
кети в „Народному Домі", були урочисті зібрана, а чи багато ви чули там нриві тань від наших культурно-просьвітних ін ституций? Чи може они щадять силу своїх грудий і тепло своїх щирих і пал
ких сердець до львівского конґреса?
Але й сього щось не видно.
Київска, напр. „ІІросьвіта" ще й до- си не вирішила— їхати чи не їхати її де
легатам на львівский конґрес. Щ е не давно читав я в Газетах, що рада сеї
„Просьвіти* ще 19. грудня ст. ст. обмір ковувала питане про те, чи посилати чи не посилати свого делегата на просьвітно- економічний з'їзд, що скликав львівска
„П росьвіта". З сього приводу остаточна постанова має бути винесена 9. січня ст.
ст., коли будуть вияснені деякі питаня що до прав „Просьвіти". А камянецка
„П росьвіта" з багатох причин зовсім від
мовилась взяти участь в сьому з'їзді.
Щ о постановили инші „П росьвіти"
росийскої України, мені невідомо. Неві
домо також, через що всі инші наші культурно-просьвітні інституциї доси мов
чать. Чого мовчить напр. петербурске
»Общество по изданію общеполезньїхт»
и дешевьіхт, книгь для народа« українь- ского? Чом і пари з уст не пустять наші старі і молоді поважні видавництва —
»Вік«, »Час«. Отжеж зараз они несуть на Україні однакову з »ГІросьвітами<
сторонництва не здобудуть ся на розви
ване сего питаня і на заведене ладу для хосенної законодатної роботи, тоді можна е п о д і в а ’ т и с я н а й п о в а ж н ї й - ш и х п о с л ї д о в н о с т и й д л я п а р л я м е н т а р и з м у , тоді може стати ся, як нідчас пересиленя мінїстер- ского бар. Бека остерігав ГгетсіепЬІаМ, що иарлямент на довший час перестане бути міродатним чинником, значить, що війде в свої права §§. 14-тий. Найблизші дні можуть отже в Австриї принести да- лекосяглі рішеня що до внутрішної по
літики, а від иарлямент. сторонницгв буде се зависиме, в якім напрямі повернуть ся с'ї рішеня.
Подібне положене витворило ся і в Угорщині, але о тім висловимо наш по гляд в слідуючім числі.
(Конець буде).
Нроеьвітво-ековоміші ковґрее у Львові.
(Д ) За тиждень відбуде ся у Львові просьвітно-економічний конґрес, усгрое- ний заходом Головного Виділу товари
ства „Гіросьвіта". Програма сего кон
гресу уложена і вже з самої програми можна бачити, що конгрес обнимати ме всі царини нашого просььітного і народо господарского житя, а наради над числе
ними рефератами неперечно посунуть на
ше просьвітне і народо-гоеподарске житє значно воеред. Можна сподївати ся чи
сленної участи наших земляків не тіль
ко з Галичини, але й з Буковини і з України. Особливо для України малаб участь в сім конгресі незвичайне значі- не, хоч з другого боку приїзд українь- ских гостин, їх участь в на'родах моглаб чимало хісна принести й Галичині і для всеї україньско-рускої справи. З нагоди наміреного з'їзду помістив д. Андрій Гор- ленко з Петербурга в київскій „Р аді"
вельми влучні замітки, гі. зн.: „Різдво України", з котрими бажаймо познайо
мити нашу суспільність і тому наводимо їх в цїлости.
Серед християньских великих сьвят, пише д. А. Г., є признаки, що
н авітьхо
ральна, відбував ся без костіюм і характе
ристики, — а вели добре співали, мож було предвиджувати добрий конець. Тимчасом при неоглядности характеристики, а і треми сьпі- вачок, виступаючих, перший раз перед публи- ков львївсков — дальше при знїжаїлім від якогось часу чутю публикв для корепних на
родних жартів і чарки — штука вечером зро
била фіяско. При всем але заручаю, що так зле оно не було, як писано в критиці' „Діла".
З а то П е н т е л е й єсть дїйстно альма- зом опереток наших і істинно порадувсь квж- дий, хто ю в нашім театрі теперішнім поба
чить. І обсада, як не мож лучше, щастлива.
І Я в о ш І ш т е н г а з и перебув огневу пробу, тому і до бго закупна прихилив ся Виділ за суму 50 зр., на котрі вели згодите ся, то прошу або д-,рови Сушкевичови або мені надослати квіт, а гроші сей час відо- шлемо.
На послїдку ще одно. Угрози Вашої що до попращаня рускої Музи чей же не дотри
маєте — і не зможете дотримати! Тому да
руйте, вели Вас, отченку, о одну річ попрошу.
Не могли бисьте при якій вільній хвили і се
ред инших праць списати свою біографію, але як мож всесторонно з списом часоиисьм і книжок, де поміщалисьте свої твори. Себ було на разі тілько для мене.
(Дальше буде).
служ бу — сіють печатним словом > розу
мнеє, доброе, вічное« — моглиб взяти участь в зїздї на однакових правах з ни
ми. Тим більше, що в деяких городах України »Просьвіт« зовсім не має, а їх місце заступають оті видавництва укра- їньскі.
Я трохи знаю житя галицкої У кра
їни і хоч не довго, але мав змогу п ор і
внювати его з нашим житем. І на мою думку ми — росийскі Українці, своїм індиферентизмом робимо велик» шкоду не стільки Галичанам скільки собі, шко
димо нашій роботі на росийскій Україні.
Правда — пошкодимо трохи і галиц- кій Україні. Ал і ся шкода перша буде обопільна. Річ у тім, що ми — Галичани і росийскі Українці — зовсім мало знає мо одні одних. Не тільки мало знаємо, але й мало дбаємо про те, щоб красше пізнати одно одного. І через те між Га
личанами і нами не має бажаної блнз- кости. Се помітно всюди, деб у перше не за бались галицкі Українці з роснй- скими. їм трудно буває навіть порозумі
тись добре. Не через дрібні ріжиицї в мові, а через ріжницї в психіці, в вихо
ванці. Мені нераз приходилось бачити і з боку придивлятись, як в перше позна
йомлені Галичани і Росияни зизом по
глядали одно на. одного. І сей неймовір
ний погляд сьвітив ся ще довго кріз зверхній „лоск® і европейскі манери. Т а кі відносини коли не коли проскакують і в літературі і в журналістиці. Опо спиняє спільну дружню роботу, кілїчить ту на- циональну солідарність трудової українь- скої інтелїґенциї, якої (солідарности) нам тепер так тяжко бракує.
Але ми не тільки ще живемо по ста
рому стилю. Ми йдемо старими культур- но-просьвітними стежками в боротьбі за наииональні відродини рідного краю. Для нас тільки й сонця у віконці, що м ете
лики та переклади проповіди з євангелі- ем вкупі. А Галичани говорять з народом найбільш для нього зрозумілою мовою, язиком єго економічних потреб і інтере
сів. У нас нераз уже писалось про сіть кооперативів — райфайзенек, крамниць і молочарских спілок, якими густою сіт
кою обплела всю східну Галичину моло
да україньска інтелїґенция через свої просьвітні орґанїзациї. А у нас? У нас теж вже чимало є кооперативів. Тільки
»Просьвітам« нашим до них діла немає.
Галичина має за собою десятки літ тяжкої национальної боротьби на скілька фронтів — з Поляками і їх спільниками польонїзаторами — еврейскою буржуази- єю, з москвофілами і з австрийским нї- мецким урядом. Нас ся боротьба ще че кає в будучинї принаймні в самих тяж ких, в найтруднїйших стадиях. І нам треба бачити Галичину, галицких борців і їх зброю на власні очи, щоб не уби
вати коштовної енергії на нову роботу, нові винаходи старих методів, давно вже винайдених в Галичині.
Ми мусимо бути на галицкому кон
гр есі і як можна в більшому числі, бо сього вимагають інтереси нашої »вн*Ьш- ной« політики. Т еп ер росийске українь- ство сидить і може ще довго сидіти на мертвій точці що до сеї політики, тоді, як нам справді раз у раз треба розвива
ти своє житє, кричати про свої нужди на всіх путях і роздорожах. Треба кричати, щоб добувати свого, щоб найширіні кру- ' ги знали, що ми живемо, дихаємо і єсьмо, а не >зійшли на пси<. Ми не маємо на
віть нікчемної репрезентациї в думі; ми не можемо по росийскому ВИСЛОВИТИСЬ про те, чого нам треба, щоб на нас не гукали Проппери та Родічеви...
І ще оден є дуже сильний аргумент за те, що кожда просьвітна інституция росийскої України повинна негайно по
слати свого представника у Львів. На кождого, хто бував у Львові, приглядав
з
•ся до ж итя галицкої У країни, оно роби*
ло надзвичайне терапевтичне вражінв.
Вся росийска нудьга, ввесь песимізм, на
віяний нашим житвм, вго вел кими де
фектами, щезав, мов снїг зимовий перед всяким сонцем. Великий розмах на щ о нальних відродин галицкої У країни гіп н о тизував своєю красою і силою глядача, піддавав ему духу і енерґії до праці на рідній ниві.
Я пригадую собі тепер батю ш ку наблюдателя духовних ш кіл на У країні, що плакав в украіньскій ґім назиї сльо
зами радости під национальні співи дів- чат-Українок. Я застав вго у Львові і певний, що він до самої смерти не забу
де своїх галицких нражінь. Они будуть сьвітити ему ясною зір ко ю национально- і'О ідеалу все єго сумне трудове жите.
Наш ндциональний рух в Росиї по- сувавть ся поки що силами одиниць.
Т яж ко і сумно нераз доводить ся їм в непосильній боротьбі з індиферентизмом о п р и та всякими незалежними обстави
нами. Не раз без сил опускають ся їх руки. І з уст зриваєть ся безнадійне зітхане.
Скиньтесь, панове просьвітяни. їм на дор гу. Пошліть їх, як посилають на лі ченв хорих дорогих слабих, так і ви їх пош літь в галицку санаторию І я пев
ний, що вернуть ся они звідти не лише з сьвіжили силами, з новим запасом д у хової енерґії, а й з великим засобом н о вого знаня і піввікового історичного до сьвіду! Дайте їм „о тп у с кт." хоч з на- циональне україньске сьвято, в наше Різдво!...
Андрій Горленко.
Політичний огляд .
Австро-Угорщина
Н а ч е т в е р г о в і м з а с ї д а н ю посольскої палати, на котрім розправляно про наглі внесеня що до написів по ста- циях льокальних зелїзниць в Чехах, о- пинили ся социял-демократи в скрутнім ноложеню при голосованю. В тих ческих внесених домагано ся, щоби на льокаль
них зелізницях були написи не лише в нїмецкім язиці але також в ческім. В и
брані в нїмецких о кругах социялісти го лосували проти ческих внесень, а ческі социялісти голосували за тими внесени
ми. К о л и ж прийшло до голосовая» над внесенем К і н д е р м а н а , котрий стояв лише за нїмецкими написами, вийшли неї соцкялїст і з салі, за що їх Н ім ці оклик нули зрадниками. Рускі посли голосува
ли проти наглости ческих внесень, чим викликали в ческих кр у га х велике невдо- В0ЛЄН6, а оден з професорів-послів чес
ного університету висловив ся, що сей поступок був негарною відплатою за го стинність, з якою Чехи приняли руских студентів-сецесионїстів. Впрочім нїодно з тих внесень не одержало потрібної біль- шости двох третин,Д ціла розправа була простим марнованвм часу.
М і н і с т е р с т в о т о р г о в л ї видало до дирекциї почт в П разі розпо рядок, котрим пригадує, що в справі у- жинаня обох краввих язи ків міродатним є стан, який був від 1. січня 1907. В обороті 8 сторонами і автономічними вла стями має дирекция в уживаню язиків поводувати ся найдальше ідучими уступ- ками.
Про послухане міністра ґр. А п п о- н ь о г о , провідника незанисимцїв і пре
зидента палати Ю с т а звіщ ають, що монарх висловив ся ріш учо проти само
стійного банку, як і проти утворенн кар- тельового банку, яко неможливих до пе реведеня. Сей погляд монарха зробить неперечно в У го р щ и н і велике вражінв та
імовірно доведе до отямленя угорску коа- лїцию. Тим способом остеріг монарх У - горщ ину перед найтяжшим політичним і народо господарским пересиленвм, до я- ко го дійшла би тоді Угорщ ина.
Заграниця.
В Т у р е ч ч и н і бойкот проти Ав
стриї все ще не устав, а се викликує з огля іу на близке заключенє умови м іж обидвома державаии вельми прикре вра
жінв. Щ е еумнїйше я к вісти про бойко
товане звучать донесеня про події з Трі- полїсу до одної італїйскої часописи, що там товпа напала на австр. консулат, побила консула і напастувала віцеконсуля а крім того і бойкот проти австр. това
рів там ріш учо проголошено. Колиб еї вісти справдили ся, повинна би монархія як найбільш ріш учо домагати ся вдово леня за таку наругу. ,
Щ о до у м о в и м і ж А в с т р и- є ю і Т у р е ч ч и н о ю виступав днев- ни к ЗеЬигаі И ш т е ї проти тих ніденьеких і берлїньских дневників, котрі сю умову представляють яко політичний ус п іх ос- манів і запевняв що Туреччина зробила сю уступку лише, щ о б и н е д о в о д и т и д о в і й н и . Висші уряд^ ві і о- фіцирскі кр уги турецкі і більш ісь послів одобрюв анстро-турецку умову, отже й к парляментї не буде великого опору.
З М а к е д о н і ї надходять вісти, що там починаю .ь убийства осіб з полі тичких понук прибирати ш ирокі розміри і вертають там знов відносини такі, як були за дакного турецкого панованя. Гре
ки і Болгари поборюють ся з незвичай
ним завзятвм, в то міш ую ть ся музул- манп, а н е м а н і я к о ї в л а с т и і л а д у . ,
Ч о р н о г о р с к и й м і н ї с г е р з а г р . с п р а в Т о м а н о в и ч в и го лосив у чорногорскій скупш тинї р ізку воєнну промову проти Австриї і Туреч чини і взивав до бою, бо неможливо вже завертати! В зянзи з сею промовою на
бирав недавна воєнна рада відбута в Білгородї незвичайного значіня. Наколи лютень буде лагідний і не буде сн ігу , то можна сподївати. ся поважних подій.
Замітну вість подають з Б і л г о- р о д у, що тамошний а н ґ л ї й с к и й посол на послуханю у короля вельми рішучо остерігав Сербію перед нерозваж ними кроками, котрих сумні наслідки була би Сербія приневолена сама собі приписати
Просімо відшиті передплату.
Н о в и н к и .
— Календар. Ві в т о р о к : руско-кат.: 6р- мила і Стратон.; римо-кат.: Полїкарпа. — В с е р е д у : руско-кат.: Отців в Синаї; римо-кат.:
Йоана Золот.
— Театр льеівского „Сокола** відограв вче- ра з повним артизмом і материяльним пово- дженєм драму Грінченка »3а батька». Сю па- триотичну штуку публика оплескувала грімко по кождім акті, складаючи тим признане ам а
торам за знамейиту гру.
— Поміч для угорских Русинів. Угорске пра- вительство признало 17.000 К на викорчованє диких зеленин, якими позаростало богато зе
млі в карпатскиі горах, де живуть Русини.
Через те та земля стане придатною до у- прави.
— МосквичІ-радикали. Пишуть нам:Войованб москвофільскої молодїжи з старшими-москво- філами не є відокремленим фактом. Тепер можна обсервувати факти, що сьвідчать про ширене радикального москвофільства на про- вінциї. В Галини прим, учителька п. Коваль-
ская і управитель почти п. Ґоцкий учать мо.
лодїж і дїтий московских пісень, які змістом зовсім близькі до социялїзму („Станетч. в тяжко взд м хаегь Русскій забитий народч.**,
„Волга, Волга весной многоводная", і т. и.).
Місцева .пожарная дружина» при читальна Качковского виступає в сьвята в московских сорочках і в лентах росийскої державної крас
ки, співаючи росийскі пісні. Обаламучена мо- лодїж нападає на місцеву читальню .Просьві- ти«, воює проти виднійших старших людий не-москвофілів битєм шиб і котячими музи
ками. Одичіне і розпиячене міщаньскої моло
дїжи в великій части се успіхи москвичівскої деструктивної роботи. — Миротворець
— Вістки з Парани. Оо. Василияни присту
плять небавом до будови церкви на новій ко- льонїї Мі^иеі С а їт о п (Бом Ж ардін), де посе
лить ся о. Бжуховский. Як доносить куритиб- ска >3оря«, в третім тижні грудня м. р. при
було до Парани поверх 300 іміґрантів, пере
важно Русинів.
— Землетрясеня. В суботу досьвіта сеізмо- ґрафи в Гамбургу, Софії, Букарештї а навіть на львівскій полїтехнїцї зазначили катастро- фальне землетрясене у віддаленю яких 3.000 клм. Досить сказати, що сеізмоґраф у львів
скій обсерваториї на полїтехнїцї виказав де
циметрові відхилезя вказівки. Де було те зе- млетрясенє, іюкн що незнати. Вправдї в Ка- лябриї і на Сицилїї відчуто в тім часі земле- трясенє так сильне, що мури валили ся, а бараки поставлені для бездомних хитали ся мов в лихорадцї, однак здає ся, що ще в ко
трійсь околииї земскої кулі трясла ся земля далеко сильнїйше. В суботу вечером дало ся чути в Реджіо ді Калябрия друге сильне по
трясене землі.
— Нещасливий випадок. Вчера рано якийсь старець хотів перейти в поперек улицю Бато- рого саме в тій хвилі, коли надїздив електрич
ний трамвай. Однак на самих шинах похов- знув ся і упав. Моторовий не встиг вже здер
жати воза і наїхав на упавшого. Дошка охо
ронна під возом волїкла старця ще кілька кроків. Коли віз станув, витягнули нещасли
вого переходячі тоді по. Богдан Вахнянин і Пінкось і тяжко пораненого відвезли на ря
тункову стацию, але там не було в тій хвилі лікаря. Небавом прибув син старця лікар і за
брав вго домів. Нещасливий старець 82-лїтний називає ся Йосиф Кіцкий і є емер, директо
ром реальної школи в Тернополі. Того дня по полудня Кіцкий помер, бо віз трамваю роздавив ему грудну клітку і перервав одну з головних жил коло серця.
— Заверуха в Празі. Нїмецкі студенти в Празі знова урядили собі вчера «буммель», аби подрочити ся з Чехами. „Буммель" йшов ІІереконами о 12. год. в иолудне. Чехи товпою наперли на студентів і загнали їх до нїмец- кого касина. Небавком потім студенти пока
зали ся знова на улицї. Ческа публика засту
пила їм дорогу і було би прийшло до крова- вої бучи, якби не поліцая, котра добула т а бель і розігнала одних і других. Вечером по- явили ся нїмецкі студенти ще раз на Переко - пах і почали бити ся з Чехами. Поліцая ареш
тувала вже тоді кілька осіб, почім настав спокій.
— Бразилїйска Парана. Дня 19. грудня 1908 сьвяткував стан Парана 55-лїтні роковини са- мостійносги. До 19. грудня 1853 р.} була Па
рана приділена до стану Сан Павльо яко пя- тий округ тоїж провінциї. В пів року по тім зістала Куритиба оголошена яко головне м і
сто нового стану Парана. Заложенє Куритиби датує ся номежи роком 1570 а 1584 в часі, коли відкрито в околици Паранаґва золото.
Околицю Куритиби замешкувало індийске племя Каріжос (Сагі)О8). Першим, котрий там поселив ся, мав бути якийсь Німець. В році 1648 заложено місцевість Паранаґва, звідки люди через гори мандрували поселитись на просторій площи, де тепер стоїть Куритиба.
Дня 29. марта 1694 оголошено єї віллею (уіі- 1а) а тоді називала ся та місцевість „Иоаза ЗепЬога 6а Ь иг Поз РіпЬаез". Поволи розви
вала ся та місцевість а звідси розходились дальше люде випираючи індиян. В році 1820
