Ч. 47. Львів, Середа, дня 28. лютого (ІЗ. марця) 1901. Річник V.
Передплата
на >РУСЛАНА« виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . 10 зр. (20 кор.і на пів року . 5 ар. (10 кор і на чверть року 2'б08р.(6 кор.) на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а ве вовьмеш милости і вірп не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедпция >Руслана« під ч. 9.
ул. Копернина (Лїндого ч. 9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертає ся лише на попереднє вистережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
і
Сївачі невдоволеня.
" '■ 1
Недовірє і невдоволенє піддержують з ріжних боків. Дописуватель одного чес
ного дневника подав вість, що правитель- ство обіцяло Молодочехам деякі економі
чні а т а к о ж культурні домаганя сповнити.
Очивидно з того вийшло знов велике »за- непокоєнє» поміж сівачами невдеволеня.
На щастє з урядового боку пояснено сей
час, що слово »культурні» домаганя не о- значає ніяких ані політичних ані націо
нальних уступок. Таким способом знов н а ч а с втихомирено сівачів невдоволеня. На всякіїіі однак спосіб є се вельми характе
ристично, що орґан Вольфа показав ся обєктввнїйшим від всіх згаданих сівачів невдоволеня, яких треба як-раз глядіти не в раднкально-нїмецкім таборі. Озісіеиіесіїе КипсІвеЬаи, обговорюючи вимагані Чехами інвестиція, висказує ся за їх признанєм, а навіть інвестиція для Праги признає зов
сім оправданими.
»Х.Гг. Ргеззе», що мала звичайно такий тонкий нюх що-до вся
ких нїмецко-радикальннх змагань, повинна би з того для себе виснувати певну на- учку. Однак невдоволенє і занепокоєнє в таборі N. Гг. Рге88е еі сотр., запустило вже так глибоке корпіє, що она не може мимо всяких пояснень і заперечень втихомирити ся. Особливо не дає їй спати ц їс а р с к а по
д о р о ж , хоч після її інформаций др. Кербер мав говорити деяким послам, що єм у н іч о о т ім н е в ід о м о . До того-ж півурядова часопись подає: »Се зовсім безосновне, мов би згоду на проґраму роботи в раді державній і понеханє обструкциї окуплено односторонними політичними і національ
ними у ступками. Все те є неправдою. Всі ті дневники, що то безнастанно повтаря- ють, беруть на себе одвічальність за ви
пливаюче з того утруднене положена». А
(Конець).
Одна з часописий подала в пятницю вість з парляментарних кругів, що ц іс ар має прибути в маю до П р а г и на в ід к р и т е н о в о г о м о с т у на В е л т а в і.
Міст сей будує нражска громада на місце старого ланцухового коштом кількох мі- лїонів і се буде одно з найкрасших мону
ментальних діл ческої столиці, в найгар- нїйшій, найлюднїйшій і найбільш оживле
ній части міста. Певно, що громада доло- жить всяких змагань, щоби відкритє сего моста було величавим сьвятом. Завидливі ліберальні дневникарі вітрять вже в тім щось непокоячого і уміють вже оповісти, що з цісарем має також прибути мінїстер- президент др. Кербер і ивьіпі міністри. Ві- деньский диписуватель Ре&іег Ьіоуй-а до
дає до того, що в політичних відевьских кругах бачать втім троха більше як ф о р м а л ь н и й а к т л а с к и м о н а р х а , що від
відує з нагоди відкрити мосту столицю од-і його із своїх країв. Тимчасом занепокоєна, тим вельми >К. Гг. Рге8ке« запевняє, що она засягала відомости в міродайнім мі
сці про мниму цїсарску подорож і дізнала Ся, що та вість з о в с ім н е п р а в д и в а .
»К. Гг. Рге88е« потроха тим успокоїла ся, бо вже була вельми занепокоєна і була би ,
парляментарним ворохобним сейчас цї
сарску подорож представила вко »уступку в користь Чехів». Але мимо того не пе рестає она каламутити воду і з питомим їй!
фарисейством вказує на те, що то з ми- нувших сесий нагромадило єн стілько о- саду, який викликує невдоволенє!
і дальше каже сей дневник: »Коли деякі і боязливі дневники тревожать ся вже са
мою вістию виринаючої парламентарної більшості!, то повинні они се мати на тям- цї, що нині в Австриї нема що думати вже про майоризоване якогось сторонництва.
Коли доси не повело ся на певній підва
лині довести до діяльності! в раді держав
ній, то з сего не виходить, щоби се мало бути так безнастанно і щоби за се треба було зараз платити якусь ціну, яка знов все звихнула би. Заява дана мінїстром- президентом в адресовіп розправі палати вельмож запобігає всяким таким комбіна- циям і побоюваням, а дневники, які мимо того вказують на тайні уклади поза пар
ламентарними кулісами, стають в супереч
ності! з словами, які виключають зовсім таку інтерпретацию».
Один з ліберальних дневників подає допись одного нїмецкого посла, називаючи її н а д т о о п т и м іс т и ч н о ю . ІІо думці сего посла мінїстер-президент від самого початку свого урядована робить ком и ро
мі с о в у п о л іт и к у . В тім є ціла тайна.
ІІньші державні мужі творили к о а л їц и й - Ні ЛііПЇЛуІСрХу 1 її С*, > С ^Г’ • О -Ж ~с» р О--Ж витворити ко а л ї ц и й н и й п а р л я м е н т . Мінїстер-президент не признав Чехам ні
чого, що би нарушало нїмецкі інтереси і тим обезнечив парламент від повного упадку.
Тимчасом N. XV. Та§Ь1а(і зібравши всі вісти про »уступки«, питає ся рішучо, ЧІІ є я к а у г о д а . Коли сего нема, то треба недвозначно заперечити, а коли є, то ро
зумнійте до сего явно признати ся. Від
так питає ТадЬІаіі, що зроблено для при
єднана доніря лівиці — хиба те, що проти неї не управляє ся, а сего ще за мало,
Тузеяні ран в юпяп творах Т а р а с а Ш ев ч ен к а.
(Відчит).
Кождому, що познайомлений бодай побіжно з поезиєю Ш евченка, дивного певно видасть ся иапись сего нарису. Як можна говорити про ту- земний рай, зображений в творах такого поета, що мав повні причини бути як найбільшим пе
симістом за свого житя, що натерпів ся від людскої злоби лиха богато, що від малого хлоп
чика до кінця житя бачив пекло, а не рай на зем лі?! Таж й сам Ш евченко був до 24. року ж и тя крінаком-сиротою з нужденної кріпацкої родини й за ціле своє житє бачив свій нещас
ний, україньский народ в як иаитяжшім нригно- бленго і пониженго. Чи тоді Ш евченкови було би понутру зображати туземний рай своїм зем ля
кам, чи не виглядало би се на гірку іронію ?!
Певно, що не інакше. І як взяти на увагу ті численні поеми і думки, в яких зображені Ш ев
ченком всї лиха, всі злидні, що їх нарід наш мусів терпіти но неволі від поміщиків і жидів, несправедливої державної управи, то в тих Шев- ченкових творах таки й є зображене відряджа
ю че п е к л о , а не розкішний рай! Найяркійше
малює то пекло сам Ш евченко в тій думці, що починає ся словами:
• Якби ви знали, паничі».
Кріпацтво, заведене на Україні росийскою управою 1783. р., довело нарід до ще більшої нужди, темноти і нерадивости, нїж було попе
реду. Невесело виглядали тоді люди, сумно се
ла, нужденно хати селяньскі. Свою рідну хати
ну, як один взорець кріпацких хат і терпінь, пережитих в ній, малює нам поет як-раз в зга
даній думці. От она:
Як-би ви знали, паничі!
Де люде плачуть живучи, То ви-б іділїй не творили, Та марне Бога-б не хвалили, На наші сльози сьміючись За-що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм ? Я в хаті мучив ся колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! Я не знаю, Чи єсть у Бога люте зло, Щоб у тій хаті не ж ило?
А хату раєм називають!
Не називаю її раєм Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край села:
Мене там мати повила І повиваючи сьиівала, Свою нудоту переливала В свою дитину; в тім гаю У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя, Робота тяж кая, — ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та праця положила;
Там батько, плачучи за дітьми, (А ми малі були і голі)
Не витерпів лихої долі, — Умер на панщині! — а ми Розлїзли ся межи людьми, Мов мишенята. Я до школи, — Носити воду школярам,
Брати на панщину ходили, Поки лоби їм поголили;
А сестри!... сестри! Горе вам, Мої голубки молодиї!
Для кого в сьвітї ж ивете?
Ви в наймах виросли, чужиї, У наймах коси побіліють, У наймах, сестри, й умрете!
Мені аж стражно, як згадаю Отту хатину край села.
Такиї, Боже наш, діла Ми творимо у нашім раї!
На праведній Твоїй землі Ми в раї пекло розвели, А в Тебе другого благаєм, З братами тихо живемо, Лиш братами оремо, І їх сльозами поливаєм.
А може й те ще... Ні, не знаю, А так здаєтця, сам єси...
(Бо без Твоєї, Боже, волі Ми-б не душились в раї голі!) А може а сам на небеси Сьмієш ся, батечку, над нами, Та може радиш ся з панами, Як править миром?!
Гидота, яку люди довкруга розвели, стоїть
2 треба буде конче щось зробити. Колиж е
тайна угода, то прийде ще час в ід п л а т и . Се виглядає на явну і рішучу погро
зу. Длятого мимо відрадного звороту, який проявив ся в минулім тижні, ми все були тої думки, що не треба надто тим зама
нювати ся і покладати великих надій на парламентарні успіхи. З другого боку тре
ба і се сказати, що ліберальне дневникар- ство не все вірно передає думки і змаганя лівиці і богато робить політики на власну руку, як се добре зрозумів свого часу ґр.
Тафе. На всякий спосіб було-б цікаво зна
ти, чи в і р н о к о н с т и т у ц и й н а ш л я х т а згоджує ся зовсім з поглядом висказаннм в її орґанї N. XV. ТгщЬІаІі?!
Ще раз в траві Кос « їй Сарвівилй.
»А леК осзнає настрій рускої громади і сьпі- ває під єї нуту. Він може стати справді попу
лярним послом. У галицких Русинів, як звичай
но у слабших і кривджених, почуте справедли- вости є дразливійше і сильнїйше, як у сильних Поляків. Кривджені усе думають над пімстою, хочби та німота їм не вийшла в хосен. Психо- льоґія одиниці', а ще більше широкої ^громади, тут певна. Як то мило прочитати таку річ про шляхту! Аж лекше на душі стає! Уже нам на
віть здає ся, що Кос підшиб ноги шляхті. Се пусте, що та сама шляхта чи сяк чи так з кимсь там зложить правительственну партию зовсім не по нашій думці, — ми маємо вдоволене, що шляхта дістала по носі і злостить ся. Уже й те штука розлостити єї!
»Так! та поправдї що нам з того? Яка дій
сна користь з того! Чи правительство по про
мові Коса вдарить ся кулаком у чоло і здиво
ване скаже собі: > Дивись! дивись! а ми зі шлях
тою держимо вже трийцять кілька років! Треба завернути вісьта!» Де там! Прогуде промова, як гомін у горах; відібє ся ще тут і там о яку скелю і затихне. І нам крім того вдоволеня, що можемо сю промову читати внукам і правну
кам, оо не може оути сконфіскована, нічого не лишить ся.
»Наша галицко-руска душа все хитає ся по
між двома питаними: На одно має нам дати відповідь ворог тим способом, що має щезнути, чого ми єму жичимо від серця; на друге маємо дати відповідь ми самі своєю роботою над на
родом. І от диво: там, де ми заговоримо про ворога, зараз поділимо ся, відречемо: ся Бар- віньского і ще кого иньшого; тамже, де ми пра- в великім контрасті до тої красоти, яку Бог на землі сотворив. Она, а особливо вітчина поета так чудно гарна, що можна би її сьміло назва
ти справдїшним раєм:
Бо дивись:
Он гай зелений похиливсь, А он зза гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть по-над ставом Тихесенько собі купають Зелені віти... Правда рай ?!
А подиви ся, та спитай,
Що там творитця у тім раю?!...
Звичайно радість, та хвала, Тобі єдиному сьвятому, З а дивниї Твої діла!...
Оттим-бо й ба!... Хвала нікому, А кров та сльози, та хула, Хула всьому!... Н і ! н і ! нічого Нема сьвятого на землі!
Мені здаєтця, що й самого Тебе люди прокляли!
1850. р. (II., стор. 69—71).
То, що Ш евченко говорить в тій думці про свою родинну хату та своїо родину, дасть розтягнути ся мало-що не на всіх кріпаків укра- їньских. Кождому з земляків лучило ся вже не- раз бачити портрет родинної Ш евченкової хати. Оттакі були всї они, ті хати кріпацкі, а в них панував той земний рай, який Ш ев
ченко зображає в перечитаній його думці.
І не могло бути інакше, наколи Шевченко от як описує людий і хороше колись козацке село:
Аж страх погано У тім хорошому селі:
Чорн'ійше чорної землі'
цюємо над народом або для єго інтелїґенциї, ми чудесно сходимо ся разом. Сей робить то, дру
гий иньше, до чого котрий здав ся, і один ува
жає роботу другого потрібного.
»Нова ера, новий курс, консолїдация, розрив і знову консолїдация, всякі політичні сварки, напружені міжпартийні відносини, ненависть, безчещене і т. п. все виходило з відносин до ворогів, а не з відносин наших до народу. В на- родовеьких товариствах, касах, читальнях і т. п.
сходили ся і сходять ся ріжнородні політичні елементи і працюють згідно і спільно, обурюю
чись на всякий обяв незгоди. Справа наших по
літичних відносин до ворога (тай то не до кож - дого) служить доси у нас основою для оцінки характеру Русина, єго — так сказати-б — зна- чіня у громаді; сама-ж робота у громаді, хоч лучила всіх, далеко не робила і не робить у нас Русина таким популярним. Отут то і є слабий пункт у рускій поетичній душі. Сьпівали ми про неволю довгі довгі столїтя, зломані, прибиті, без
сильні, і тепер нам ще любо клясти Турка-бі- сурменина, хоч той Турок зі свого боку мав та
ку саму рацию, як ми мали, коли налили єго Синопу і Трапезунт. Щ е нам незвичайно трудно взяти ся наново до такої орГанїзациї, щоби н і
якого Турка не бояти ся. Нам усе здає ся, що перше Турок мусить пропасти, а потім ми за лежимо собі свою нову Січ; перше польска шляхта мусить вигинути до ноги, а потім ми відітхнемо і віджиємо. Ба! а як та шляхта не хоче гинути?
Ш оки она не пропала і поки ми не маємо сили єї знівечити, поти все будуть у нас люди, що одні будуть єї лаяти; а треті просьвітою на- ропу зроблять таки найбільше і они то з часом колись пізнїйше зломлять силу ворога.
»Не треба покладати ся на настрій рускої публики в Галичині. Т а нещасна публика про
тягом остатних десятьох лїт пережила в полі тицї такі ріжні залицяня, таку любов і нена
висть, що не може вийти з похміля і втихоми
рити ся. Своєю промовою може Кос нодобати ся Русинам, — она й не шкідлива нікому, анї шляхті анї нам, она каже навіть богато правди,
— але який результат єї? Популярність для по с л а і більш нічого Тії! п р ав л а. б іл ь ш а н е н а висть у шляхти до нас — отеє реальний здо
буток. Адже та шляхта вкупі з правительством не ухвалить сама на себе і на Барвіньского за- суду смерти. І Барвіньский на свою політику має аргументи, приняті у політичнім сьвітї.
«Сеіегшп сепвео: досить нам того гулюка- ня і тровленя своїх людий для дешевої попу- лярности у рускої громади. Починати свою по
літичну кариєру від того, що під лад публицї обкидує ся політичного противника болотом, —
Блукають люди; повсихали Сади зелені; погнили Біленькі хати, повалялись;
Стави буряном поросли.
Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть...
І не в однім от-тім селї, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... Гинуть, гинуть У ярмах лицарські сини...
(II., 28—29).
А до глубини потрясав людску душу к ар тина того земного раю, який кілько сьмілими почерками намалював поет в поемі »Сон«.
Коли там душа поетова плаче і сумує над людским горем, то поет питає єї:
Душе моя!
Чого-ж ти сумуєш ? Душе моя убогая!
Чого марно плачеш ? Чого тобі ш кода?
А она:
Хиба ти не бачиш ? Хиба ти не чуєш людського плачу?
То глянь, подиви ся! — а я полечу Високо — високо! за синії хмари.
Немає там власті, немає там кари, Там сьміху людського і плачу не чуть.
Он глянь! — у тім раю, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки здіймають — З шкурою здіймають, бо нічим обуть Панят недорослих. А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують,
се не лицює поважному нослови. Нам добрий і Барвіньский, добрий і Кос, коли що доброго зроблять; а холоднїйшим людям зпоміж нас зовсім се не імпонує, коли два рускі посли по
сварять ся з собою в парламенті'. Се є £аи(1іит для улицї, але не для поважних людий.
»Ми вже, в Галичині, починаємо мати по троха розумінє для такої роботи, як у товари
стві Ш евченка, Дністрі, Просьвітї, ріжних касах, читальнях і т. п. Я маю надїю, що коли таке розумінє роботи возьме верх у загалу, тоді вся
кі Коси будуть для нас звичайними воробцями*.
(Дальше буде).
З державної ради.
На початку вчерашного заеїданя, яке за чало ся о год., пос. Б р з о р а д звернув ся до президента зі своєю інтерпеляциєю в справі ненїмецких інтерпеляций, а відтак пос. Д а - ш и н ь с к и й жалує ся, що з причини корот- кости засідань менші сторонництва зовсім не приходять до голосу і просить президента, що
би на зібраню провідників клюбів полагодив сю справу на вдоволяючий спосіб. Президент прирікає вчинити се. Пос. Дашиньский ж адає ще вибору конституцийної комісиї з , 18 членів, яка мала би розглянути всі цїсарскі розпоря- дженя на підставі §. 14., а також внесене Кай
зера що-до знесеня сего параґрафу. Палата ухвалила вибряти комісию на нинішнім засї- дашо.
З дневного порядку приступлено до дру-- того читаня закона про контингент рекрута, а перший заняв голос Молодочех пос. Ф о р з т против предложеня. Бесідник доказує, що тепе
рішнє парламентарне пересилеиє є початком неуникненого конституцийного пересиленя. Для Австриї є лише дві засади правлїня: абсолю
тизм або федералізм. Належить тепер навязати до р. 1848. і при співучасти народів побудувати нову будівлю конституциї. На таких підвалинах держава буде вічно тревати, а на дорозі м іж Берлином а Віднем Чехи становлять вал, в яко
го обороні' витревають до послїдного віддиху.
(О плески С лавян).
Нїмецко-поступовий пос. С к е д л ь заявляв ся за централізмом в Австриї і обговорює від
так ріжні бажаия Буковини. Пос. У д р з а л ь жалуєсь на покривджене чесної мови в армії і підносить користи народної команди, вказую чи на війну з р. 1866. Відтак пос о. П а с т о р ж а дає винагороди за підводи і кватерунки, дволї- тної служби війсконої, урльоиованя на час жнив хлопских синів, похвалює заповіджену реґуля- цию війскових такс та витикав недостаточну
Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію в військо оддають,
Бо його, бач, прохи... А он-де, — під тином Опухла дитина голодная мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
(І, 201).
Який там рай, де
. . . очі не бачать Ні тихої хатиночки В забутому краю, Ні тихої долиночки, Ні темного гаю;
Ні дівчини молодої 11 малої дитини Я не бачу щасливої...
Все плаче, все гине!
І рад-би я сховати ся, Але д е ? — не знаю.
Скрізь неправда, де не гляну, Скрізь Господа лають!...
Серце вяне, засихає, Замерзаю ть сльоси.
(І, 268—9).
Та поет наш не дивує ся тому невідрадно- му станови своєї вітчини. Бож від соток літ тую єго вітчину мучило так много, премного ворогів. Та муки в минувшости видають ся ему менше страшні, ніж ті сучасні териіня, що їх Україна мусить зносити зза кріпацтва.
Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!
Хто тебе не мучив ?... Якби розказать Про якого-небудь одного магната Історию-правду, то перелякать
Саме-б пекло можно, а Данта старого Полупанком нашим можно здивувать.
(II, 98).
І так поет, видячи на своїй землі пекло
з скількість віискових душпастирів, а вкінцп ж а
дає заказу поєдинків і заявляє, що польске Ко
ло буде голосувати за предложенєм.
Пос. К а й з е р заявляє, що єго сторонни- цтво допустило закон про континґент рекрута па перше місце дневного порядку, бо бажає парламентарної праці, та вину застою єї спихає на Чехів. Бесідник виступає против міністра краєвої оборони і війни в квестиї уживана §.14.
та виношенй ся війскової адмінїстрацаї понад всі права парляменту. Бесідник виступає рішучо против становиска міністра війни в квестиї сто- варишеня віискових гіенсіонїстів та вносить ряд дотичних резолюций, які найшли достаточне підперте в палаті. Пос. Кайзер заявив, що єго сторонництво лише для демонстрації против міністра війни буде голосувати против предло- женя.
Пос. К о з л о в с к и й зазначує династичне становиско нольского Кола, яке зазначує ся дбанєм про мілітарну силу держави. Але і вій- скова адміністрації я винна дбати про вдоволене населеня. В сій цїли бесідник жадає урльопова- ня рільників на час жнив, нової орґанїзациї ін- тендантури і справедливого роздїлюваня достав для війска, обговорює справу демоляцийних ре
версів, реформу карної процедури війскової та розширене прав судів чести так, щоби запобі
гали поєдинкам. Вкінци домагає ся бесідник караня всякого надужитя оружя, частїйшого відвідуваня церкви та пошанованя “ народних чувств і бесіди, та запевнивши, що не мав на
міру критикувати війскову адмінїстрацию, а вказав лише дорогу для усунена незгоди межи цивільним населенєм, а війсковостию — з а я вляє вкінци, що єго сторонництво хоче армію задержати сильною і зрілою для єї задач: іег- гог Ьеііі — йесц8 расі®!
На сім перервано диекусию і слідуюче за- сїданє назначено на нині о год. 11. перед по
луднем.
Між «впливами» відчитано на вчерашнім за- сїданю внесене пос. Б а р в і н ь с к о г о і товари
шів в справі будови вузко-шляхової зелїзницї зі Львова до Камінки струмілової, Радехова і Сто- янова, та внесене пос. М е р у н о в и ч а і тов в справі зміни закона про заробкові і госпо
дареві товариства.
Н о в п н к и.
— Календар. В с е р е д у : гр.-кат. Василия ісиов., Нестора; рим.-кат. Кристини. — В ч е т в е р : гр.-кат. Евдокиї муч.; рим,-лат. Матильди
— Тарасові обходи. Концерт в Дрогобичи, який мав відбути ся в неділю дня 17. с. м., відложе но на понеділок дня 18. с. м. Початок о ?*/2 год. вечером.
отже не могучи на сьвіті раю найти, має намір пошукати єго на краю сьвіта.
Лети-ж, моя думо, моя люта муко!
Забери з собою всі лиха, всі зла, Своє товариство; ти з ними росла, Ти з ними кохалась; їх тяж кії руки Тебе повивали; бери-ж їх, лети, Та по всьому небу орду розпусти!
Нехай чорніє, червоніє Полумям повіє,
Нехай знову рига змія Трупом землю криє.
А без тебе я де-небудь Серце заховаю.
А тимчасом пошукаю На край сьвіта раю!
(І, 202).
З за того тяжкого лихолїтя сумну-невесе лу фізіономію має єго вітчина. Гробово-мертвий супокій, якась німа неподвижність запанувала у тім, колись веселім, краю, де всьо жило, ру шалось, сьпівало. Німе житє україньского наро да навіть за дня нрирівнати-б хиба треба до неподвижного спочинку нічного, коли то люди по денних трудах відпочивають:
Спочивають добрі люде;
Що кого втомило:
Кого — щастє, кого — сльози, Все нічка покрила.
(І, 66).
Теки так! Темна ніч оповила тоді справді наше народне житє. І колиж мало зійти сонце коли розбудити народ до нового, завтрішного ж и тя?
(Дальше буде).
З руских товариств. Загальні збори тов.
Руский Народний Дім* в Калуши відбудуть ся дня 18. с. м. в сали готелю Ландсмана. Дневний порядок: 1) Відкрите зборів і вибір президиї на час зборів. 2) Відчитане протоколу з остатних загальних зборів, 3) Справозданє уступаючого виділу. 4) Вибір предеїдателя, нового виділу і ревізийної комісиї на 1901. р. 5) Внесеня членів.
Початок зборів о 1. год. пополудни.
Загальні збори тов. «Шкільна Поміч* в К о
ломиї відбудуть ся в суботу дня 16. с. м. о 7.
год. вечером в комнатах тов. «Родина*.
— З Київа. Дня 25. ст. ст. (10. н. ст.) марця 40-ві роковини смерти Тараса Г. Ш евченка, в Софіївскій катедральній церкві, о 12. годині впо-
удне відправлено панахиду за упокій душі ве
ликого ґенїя Руси-України.
— «ДЬло* прозріло — бо помістило ось яку допись з Комарна про відбуті там довірочні збо
ри:» Явило ся запрошених звиш 70 осіб. Було се найчільнїйше наше міщаньство і селяньство з цілого повіта. Повітова орґанїзация національно- демократичної партиї здавала справу з цілоріч
ної роботи В диекусиї над сим виступали селя- не і міщане з тяжкими докорами сьвященикам- москвофілам, що они нічого доброго не роблять, розбивають і так слабосильний повіт, тим ши
рять деморалїзацию межи народом, а безтакт
ним очернюванєм сьвящеників народолюбців к .Народного Дому*, де то такі анонімні п.дкоиують повагу всего духовеньства П р и с у тн ії* скл^дають сво( ;,ерші прібки самостіЙ сьвященики мусіли звертати увагу бесідників.! х гадок ц на може
що з поведена кількох одиниць годі винувати >ґалїчанїн< п полеміки, всіх сьвящеників: нехай не говорять, що сьвя
щеники винні нашому розбитю що духовеньство дїлає на шкоду селяньства та руско-народної справи, але вже остаточно нехай вказують на і
диницї, котрим би такий закид можна зробити.!М1СИЯ..3 “ Р ^ о г о виділу, а делєґат краєвої ди- Колиж прийшла справа виборів до сонму, то : Р“КПИ1 скаРбУ переглядає всі акти, чи они від- селяне виступили з жаданєм, щоби на москво- і новщно осгемпльовані.
філів не оглядати ся. Москвофіли (сьвященики) ' — Тєлєфони. В Галичині є 21 телефонічних зради,
виборах
дата і аґітували за д-ром __________ , ______ . .
ми способами поборювали свого чоловіка, с е л я -1 аб.). Ряшів (23 аб.),. Ярослав (18 аб.), Борислав нина Дякова; они при виборах баденївских ні (1Ь аб.), Східниця (17 аб.). Закопане (16 аб.), пальцем не кивнули за народним руским канди- Ясло (10 аб.), Стрий (9 аб.), Сянок (5 аб.), Гор- датом; з їх причини ми так погано перепали лиці (4 аб.), Загірний (3 аб.), Гарнів (2 аб.), Нїско при виборах до ради повітової; оо. москвофіли (2 аб.), Бориничі (2 аб.) і Переворск (2 аб.).
погано аґітували против о. Онишкевича, котрого — Чех з Німцем, оба посли до ради держав- селяне ставили кандидатом при доповняючих ної, зійшли ся онодї у Відни при склянчи- виборах до ради повітової в 1899. р., і через їх ні. Хитрий Чех по другій бомбі питає Німця:
аґітацию вийшов старостипьский писар; так са- Скажи мені, що вам обіцяло правительство, а - мо аґітували москвофіли (як оо. Матковский, бисьте тихо сиділи? — Сейчас, але вперед ска- Заяць, Гумецкий, Стецев, Каламунецкий) при жи ти мені, що вам обіцяно, каже Німець. — послїлних виборах до ради державної против о .' Нам, відповів Чех, прирекло правительство, що Зубрицкого; они викликали загальне обурене не додержить того, іцо вам обіцяло.
против себе, коли на публичних місцях в Руд-І _ Мід яко лік проти віспи. І/Б піоп арісоїе до
ках прозивали і безчестили сьвяіцеників-наро- ! носить, що найліпшим средством проти віспи в довців. Селяне добре уважають, хто щиро захо-І пчільна патока, розпущена водою. Від меду дить ся коло просьвіти народа, хто стає в о б о -: спадає горячка і щезають боляки.
рові покривджених мас народних, а хто п р и яте -, — Дрібні вісти. Стан здоровля росийского мі- лює з такими Яклїньскими, Гроянами, визискує иїетпГ погіпшив ся. говячка змогла ся до 38-5°.
нарід і хоче єго в темноті утримати Длятого присутні сьвященики мусїли представити важ
і не оглядати ся. Москвофіли (сьвященики) і — ієлєфони. о Галичині є «г телефонічних яли руску і хлопску справу при послїдних стаций: Львів (697 абонентів), Краків (448 аб.), рах до сойму; они то поставили на канди- Тернопіль (50 аб.), Перемишль (42 аб.), Стани- і аґітували яа д-ром Яклїньским, они всі- славів (41 аб.), Коломия (34 аб.), Дрогобич (31
ність хвилі, велику можливість вибору руского
тербурзї розриванєм на памятку китиці, яку ма
ла в руках на концерті, витана в Вильнї повста
нем цілої салі прибула до нас в золотім гуморі і єї голос звенїв, як золото. «Великий Театр*
був переповнений по береги, і так виключно о- божателями знаменитої артистки, що торже- ственна тишина панувала до хвилі єї в ходу (в
„ґрафинї", п-на Крушельницка виступає аж в другім акті. — Р ед ). При єї появі амфітеатр приняв п-ну Саломею громом невмовкаючих о- плесків, кошами цьвітів, неустаючим дощем зї- ля і кільканайцятьма більшими китицями з льож. Парадиз був занятий студентами — не огидною, жидівскою клякою, яка звикла ви
зискувати лихих акторів і бісовати фальшиві ноти. А п-на Крушельницка ніколи не платить
— навіть підлещуванєм за овациї, не терпить бісованя, уважаючи єго некорисним для арти
стичної цїлости виконана, однак нераз, хотяіі неохотно — мусить потурати нашій настійчиво-
народного посла в повіті Рудецкім при спільнім Б арШаві П0Шукує спадкоємницю майна по бл. п.
дїланю— Але не прозріли обаламучеш полїти- 3 нвї Курилович. Майно виносить 150.000 зр., кою «Д'Ьл-а* рудецкі «націонал-демократи», бо а спадК0ЄМНицею є Михайлина Андрашек, яка остаточно на з їзді ухвалено: « З їзд народний в „ЄрЄД літами виеміґрувала до Росиї. — У повіті рудецкім уповажняє свою орґанїзацию д ьвов; пропала 11-лїтна дівчинка Мариянна Ри- повітову увійти В переговори З МОСКВОФІЛЬСЬКОЮ і сяк|впа, дочка зарібницї. — Доповняючий вибір партиєю тутешного повіту, щоби взаїмними двох членів повітової ради в Борщеві зі еїль- устіпствами допровадити до спільного ДЇланя ск омад відбуде ся дня 18. с. м>} а двох при сегорічних виборах до сойму краєвого*. Се- членів з більшої посїлости дня 22. с. м .— В Р а- ляне уважають се за послїдну прооу і послїдний димнї (коло Львова) в ночи 3 9. на 10. с. м.
крок свого прихильного поступованя супротив ЗГОріЛо ї ї домів. Причина пожежі везвісна. — тутешних москвофілів. Потішаючим обявом бу- Будинок для дирЄкциї державних дібр і лісів ло, що число сьвідомих селян зростає, що вже стане у Львові при ул. Чарнецкого, в тім місци, самі забирають голос в справах політичних*. тепер находить ея огнева сторожа.
Скілько то вже було сих «послїдних проб і по
слїдних кроків*... а скілько ще буде?!
Про поворот П-НИ Саломеї до. Варшави, та єї перший виступ в Монюшковій «Ґрафинї* пи-
шуть до Оагеї-и Ідаотекк-ої: Діва, пращана в Не- єсь своїми филями... пінитись филями свого
сти. І нині так було. Відмовила повторена пре
гарної нової каденциї, якою нас обдарила в 2-ім . . х • • 1 .. _____ _ а ™ мати спроможність виступити з берегів і заля- акті, відмовила повтореня першої ариї 8-го ак- і н г
ту, вкінци зворушена одушевленєм загалу, по- ти їх сего потребує моя сила,
вторила бравурово-драматичну арию: «Збудити Холодіть своє горяче тіло, полоскайте білі ся зі злудних снів* — і то з чудеснїишнм ро- звиненєм кольосального голосу, чим за першим разом. Єї постать в «Ґрафинї», особливо в грець
кім костюмі 2-го акту, є просто чаруючою — але що-до мене особисто, волію єї стократь в ролях, увидатняючих назрівнані прикмети єї сьпі- ву, єї музич ого артизму, єї предивної субтель- ности в витїнюваню труднїйгаих ріль, як Галь
ка, Джіоконда, Таціяна, ба навіть Л їза з Пікової Дами, в 6. відслонї над Невою, якої шльоханє, без уйми для чистої, повної, протяглої, найвис- шої ноти, є гідне сего, що традиция нам гово
рить про Малїбран.
— Невдячна молодїж! Прослезив ся «Ґалїча- нїн«, що молодїж рускої ґімназиї у Львові, яка містить ся в «Народном Домі*, не уміє пошану
вати «убіждений кацапов*. Справа була так а:
На дверах «Народного Дому* приліплено картки з оголошенєм вільних мешкань в будинку. Хтось написав на одній картці: «Кацапи прокляті*, а на другій: «о? ка'Салег*. «Ґалїчанїн* підозріває о се учеників ґімназиї і дорікає їм, що они нев
дячні за ті щедрі благодати, якими «Народний Дом* обсипає ґімназияльну молодїж: «Народний Дом* удержує для молодїжи три бурси, роздав стипепдиї, «пасобія* і — посилає тих учеників до нїмецкої ґімназиї! Таку полеміку завів ре
портер «Ґалїчанїна* з автором наиисий на мурі каменицї. Нехай же ще потрудить ся у сей за
тим найде
— Каси львівского маґістрату шконтрують аж три комісиї: В президиї шконтруюча комісия, вибрана міскою радою; в санітарнім відділі ко-
нїстра погіршив ся, горячка змогла ся до 38'5*.
— Населене Німеччини збільшило ся за послї
дних 10 літ о 4,065.113 душ і виносить тепер 56,345.014 душ. — Австро-угорский консулат в
Гумористичний кутик.
З гадок самотного.
Я хтїв би стати рікою, що плескаючи, гра- духа без журби, що по тобі плавають кораблі, а в тобі безліч істот.
І вири та скрути я хотів би мати, щоби мої води добре перемішались. Менї-ж не спішить ся до цїли.
Вода не має цїли, а пливе і пливе безна
станно... І я не маю цїли, а пливу, бо маю силу.
Моя сила пхає мене, як филї, ріки. І я не
су з собою поживу для риб. Тількож не обер
тайте ся хвостами до мене — чуєте риби! Бо лише тоді буде вам з мене користь, коли мете плисти проти моєї струї з бистрими очима, з роззявленим ротом.
Я хотів би, щоби мого дна не дослідило людске око, як в глубокій воді. Не тому, що брудна вода, а тому, що глубока.
I забрукати свої води хочу уміти і хочу
