Другий наклад по конфіскатї.
Ч. 207. і 208. Львів, Пятниця, дня 14 (2 7 .) вересня 1901 Річник V.
Передплата
на «РУСЛА НА» виносить:в Австриї:
! на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) . на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2 о0зр.(о кор.)
на місяць 85 кр. (1 к. 70 с.) ;
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пін року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число но 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ПІашкевича.
Виходить у Львові щ о д на
і крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция «Руслана» під ч. 1.
лл.Домбровсиого(Хорунщини).Еке-
педиция місцева в АГенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Чешій голос про 1І0ЛІ1ВЧНІ вигляди.
(X ) Наближає ся час скликана ради державної, отже мимохіть насуває ся пи
тане, яке становище займуть великі сто- ронництна політичні. Між тими неперечно найважнїйший є ческий клюб. Сими днями мав нагоду кореспондент »Кеіс1і8\уеЬг« роз
мовляти з одним визначним ческнм прово
дирем (д-ром Странским) і сей висловив єму свою думку про вигляди в раді дер
жавній.
Відносини ческих послів до д-ра Кер- бера на думку д-ра Странского не змінили ся в нічім протягом літа. Вгіравдї трудно з гори означити точно тактику, якої чес- кнй клюб буде придержувати ся в осінній сесиї, але се річ певна, що він все ще буде стояти під вражінєм, яке викликав 17.
жовтня 1899 (знесенє язикових розпоряд
ків). Коли дневникарство лівиці голосило, що знесенє язикових розпорядків доведе до уздоровленя иарляменту, то тепер мо
жемо спокійно глядіти на се, що оно н е н а с т у п и л о . Можна умірковані сторон- ництва звести до купи, але труднїйпіе пе
ревести законодатну ухвалу буджету. Ми не потребуємо робити обструкції]', про се вже дбати-ме Ш е н е р е р , щоби так роз
палена любов нїмецких людовцїв до д-ра Кербера охолодла.
ІІравительство не може нам дати вдо
воленії, говорив дальше др. Странский, бо оно за слабе; урядниче міністерство не може розвязати великих питань, тай на
віть не надає ся тепер в парляментї вису
вати язикове питане. Тай більшість нашо
го клюбу не є за висуванєм язикового пи-
34)
0. Я. Кониський.
М моійї вік Максима Одіпвя.
(Хроніка з давноминулого).
З Одинцем з першого разу він поводив ся гордовито, але спостерігшії, що Кащенко з О- динцем за панї-брата, що Ляшенки до Одинця дуже приязні, Нандич приховав трохи своєї панської пихи і на другий день зняв з ним бе
сіду попросту.
Він спершу висловив Одинцю свою диво
вижу, що той серед осьвічених людей уживає
«некультурної, мужичої» мови, а потім з легень
кою іронією спитав:
— Ви, мабуть ученик Бодянського?
— Не судило ся мені такого щастя, відпо
вів Одинець: хочби поталанило особисто спізна
ти Осипа Максимовича та побалакати з ним, то й то-б уже було моє щастє.
— Се легка річ! Ісько Материнка що літа приїздить до Барви; от ви тоді в Варву; він людина проста і повитає вас наче сина, дові
давшись, що ви з ним на один копил шиті, Найдич хитренько собі під вусом усьміхнув ся і помовчавши хвилину-дві, мовив: «Не тя
таня на перший плян, ми маємо досить з д е р ж а в н и м п р а в о м , доси нерішеннм.
І сего року иравительство буде знево
лене внести буджетову провізорию. Час за короткий. Мії будемо домагати ся основ
ної розправи буджетової і займемо с т а н о в и щ е п о в а ж н о г о о п о з и ц и й н о г о с т о р о н н и ц т в а. Особиста привітливість мінїстра-президента не приєднає иньшого клюбу для єго системи.
Ми займемо становища, на котрих приготовимо ся до кріпкої і певної поста
ви в- першій найважніншій пробі теперіш
нього ііравительства, іменно що-до у г о д и з У г р а м и . Ми в нічім не звязані в сій спразі, навіть хочби був жив ще др.
Каїщйь.
Політика нашого клюбу перейшла важну переміну, котру нарід оправдав. Ми не чіпаємо ся пустих і неозначених поня- тій абстрактного політичного права і за
костенілих принципів, але хочемо на осно
ві наших досьвідів з останних літ дійти до дійсної п о л і т и ч н о ї м у г у т н о с т и . А де се не можливо, мусимо дбати, щоби наші противники не добили ся до політичної могутності!. З того становища будемо оці
нювати питане австро-угорскої угоди.
Думаю однак, говорив дальше др.
Странский, що се міністерство не має ані більшості!, анї часу, місця і спромоги, що
би перевести угоду, яка-б она ні була.
Треба буде приладити н о в е в и д а н е к о а л ї ц и й н о г о м і н і с т е р с т в а , ко
тре би розпоряджало менше-більше 320-ма певними голосами в раді державній. Се не виключає, щоби др. К е р б е р о с т а в н а ч о л і т а к о г о м і н і с т е р с т в а , раз яко муж довіри Корони, а вдруге длятого, що сторонництва не легко найшли би чо
млю, грішна людина — неспроможен зрозумі
ти тих наших людей та ще з такою головою, як у Бодянського, на що і до чого вони пиль
нують уживати україньскої мови, навіть заво
дять її в літературу... Не тямлю, воля ваша...
Я сам зпоконвічний Українець, може й прикро моєму серцю, алеж що дїти! перш за все істи
на, а істина нам каже; що Україна досьпівала до краю свою пісню і мова її не має пришло- сти ..
Одинець загорів ся, спалахнув усіма сво
їми нервами і почав змагати ся з Найдичем.
— Розрост і розвиток мови, залежить від розвитку літератури взагалі, а остання залежить від розвитку культури; деж у нас національна культура? говорив Найдич.
Одинець іронічно усьміхнув ся, а Найдич говорив:
— І хто б то у нас розвивав літературу...
— Інтелїґенция! перебив його Одинець.
— Колиб то вона була. Українська інтелї
ґенция зрозуміла, що в Росиї і культура і лі
тература повинна бути і буде тільки — одна — русская і сї'єю стежкою йде наша інтелїґенция вже цілу сотню літ... Ліпшим доказом вам Го
голь...
— А Шевченко ? знов перебив Одинець.
— Шевченко... вірші його гарні, але вони, коли не перше, дак останнє слово, остання по
туга сотворить українську літературу. Кому і на що потрібна українська література? і яким чи
ловіка, котрий би був бездокірним для всіх чинників коалїциї і давав достаточну пору
ку відповідного умовам кермованя. Кербе- рівска » безпристрасна витривалість* буде ще довго тривати, а з ним мабуть вимер благородний рід »грядучих мужів*.
Про |В п л и в и р
Є Д С Т О Я Ч II X С 0 II-м о в и х в и б о р і в н а т а к т її к у нашо
го клюбу можна висловити лише н е ґ а - т и в н у думку. Чи аграрники віднесуть значну побіду або ні, наш клюб іти-ме своєю дорогою, але перший случай впли
нув би значно на відносини правительства і иньших сторонництв до нас в палаті. Д у
мають нас уважати яко гаогііигоз, а поза- як К у б р и і З а з в о р к и не легко нас заступлять, то значінє нашої справи потер
піло би значний удар. Як зачуваю, мають сї панове певні вигляди, они поводують ся популярним окликом — они стали вигідни
ми противниками.
В політичнім житю діє ся з тим, що засне під вільним небом, так само, як в приватнім житю: єму витягнуть з кишені годинник. З тим внже ся нещасливий тем
перамент ческого народу, що все подобає собі щось нового, не розваживши над тим, чи се добре, чи зле. Той сам д ух, що не
дуж их людий споміж народу жене до зна- хорів і ворожбиток, жене народи в рамена політичних партачів і ворохобників. А че- скому народові! заподіяно чимало лиха.
Сего не змінить дотеп висловлений недавно зовсім поважно, що ческому народови ні
коли ще так добре не поводило ся, як за міністерства д-ра Кербера! Але й сї обчи
сляють недокладно, снодїваючи ся, що мо
жливий усп іх виборчий аграрників вказує на нашу старечу неміч. Ми ще довго б у
демо держати ся на нашім становищі.
ном вона може бути і рости, коли нема укра
їнської школи?... Ш евченко, кажете ви... Ш ев
ченко, кажу я, не дав свого нічого; він тільки просьиівав в новій трохи формі те, що давно дав народ... Мене недовгий час і Ш евченкові твори, як і його самого — на віки забудуть...
Де ви тепер знайдете його «Кобзаря?» Та сама інтелїґенция, на яку ви так сподіваєтесь, скоро почула,
щ оШ евченка арештовано — зараз ки
нула ся палити «Кобзаря»; а вдруге його не на
друкують вже тому, що заборонено не тільки друкувати, а навіть продавати і те, що було на
друковано.
Найдич говорив довго; Одинець слухав йо
го уважно, а потім почав йому доводити помил
ки його думок. Говорив він добре, але занадто здержливо і обережно, уважаючи на те, що в гурті людей, які зібрали ся коло їх, були ма
ло, або і зовсім єму невідомі.
Увесь час, доки змагали ся Найдич і Оди
нець — Ляшенчиха не здіймала очей з остан
нього і ковтала кожне слово його. Усе лице го ріло у неї, з очей летіли искри; вона сиділа не
рухомо, наче зачарована і хто-б глянув на неї осторонь, спостеріг би, що в душі у неї вихріє якесь буйне, нове почуття; що вся вона наче натхненна і бажає озвати ся і боїть ся промо
вити своє слово. Сама вона гаразд не розумілі,
що дїєть ся з нею: ввижало ся їй, що вона і
бачить і чує не того Одинця, якого досі бачила
і чула, що перед нею пнчий Одцнець, що до
2
Чи вибори в ческім таборі випадуть більше або менше > радикально« — побіда аграрників означала би в дійсності! нобіду реакциї (!) — то ческий клюб не допустить ся сего проступку, щоби він власні засади рішучої і сьвідомої цїли політики жертву
вав інтересам сторонництва і пускав ся на бездорожа. Ми не чіпаємо ся мандатів, на
коли їх втратимо в соймі і не стратимо з ними розуму і сумлїнн. Дух Едварда Ґреґра лише товче ся в клюбі, але він не говорить і єго не слухають.
Чи вірить др,- Странский в можливість угоди на Моравії? — відповів він рішучо — ні! Моравскі Молодочехи певно виступлять з неустаючої угодової комісиї, а моравскі Старочехи надто розумні, щоби полишену їх суперниками роботу взяли на свої пле
чі. ^ р . Странский каже се кождому, що з сего нічого не вийде, але се не було політично справу зривати передчасно. Те
пер она не має ніякої вартосте, найбільше сю, щоби піддержати штучно мирний на
стрій і надію, начеб вже недалеко було до помирена в Моравії. Певні честилюбиві по
літики може нерадо погодять ся з розри
вом переговорів, але ческе сторонннцтво не має причини до чемностий для д-ра Кербера і для прнподобаня нравительству вести пересправи, котрі нині показують ся нримирительною іграшкою.
На останнє запитане, вельми терпке, дав др. Странский виминаючу відповідь.
К о м п р о м і с т с к о ї ш л я х т и є для него незрозумілий, і він догадує ся лише, длнчого шляхта се зробила. Два роки до- магала ся за ту ціну заведеня внутрішно- го урядового язика ческого в чисто че- ских повітах і в язиково мішаних, о скіль- ко се тикає ся ческих справ. А нині — вірноконституцийна шляхта дістає мандати
£га(І8 і ігапсо до дому. Длячого?«
Партийна політика і мораль.
4)
Виклад др. Фр. Паульзена.
Перевів др. Іван Копач.
Подібне значінє впрочім має очивидно т а кож органїзация партиї католицкої. Перед тим знали люди іп аЬвІгасІо про істнованє католиц- кого населеня в Німеччині; що однак ту суть також міцні і живо відчувані ідейні інтереси, се пізнав нїмецкиіі нарід і єго керманичі дійсно доперва на парламентарнім центрі. Чи заступ
ництво тих інтересів всюди відбувало ся в спо
сіб, згідний з інтересами цілосте, чи католицкі інтереси взагалі суть оправдані, се питане инь- іпе: ріжні люде будуть про те, відповідно до свого становища, ріжно судити. Але що істну-
сього Одинця її душу, серце, усю її тягне якась цтво не вічне! хто знає, хто вгадає, чи довго незрима, непоборена сила; що вона не спро.мо- ще воно простоїть; може воно доживає вже жна одірвати від ного очей.
— Щ ож отеє зо мною? — питала сама стомарів, Гулак, Волинський, небогацько їх, себе Ляшенчиха, і вже не спроможна була далі жменя, алеж і ґрунт для таких ще дуже малий, слухати змагання; за кілька хвилин вона вста- ідеї визволення, ідеї сьвіту скрізь і завждї ши
ла і швпдче пійшла до свого покою. Тут вона,' рять ся млаво, повагом, ростуть непомітно; отак снопом повалила ся на канапку і вхопила л їв -:я к росте віковічний дуб... «Україна, каже він, шою за серце: вона чула, що там її пече; п ече,: досьпівала свою пісню до краю». — Брехня!
але пече без болю, пече так, як ніколи досі во- «наша пісня, наша слава не вмре, не загине», на не вчувала, їй люба та печія, і не хоче вона Звісно, перш за все треба визволення хрестян;
щоб її перестало пекти, заніміло. — Образ Один- воно станеть ся і станеть ся невдовзі; от — ця стояв перед нею; даремне вона закривала тільки не спроможен я уявити собі, звідкиль очи, він не зникав... Нарешті Ганна Лукишна піде і в якій формі прийде, хто його приведе миттю зіскочила з канапки, впала на вколїшки те визволення: чи сам народ — шляхом гайда- перед кіотом з Почаївською Богоматерю і с ц ї-1 маччини; чи сам уряд схаменеть с я ? на перше пивши на грудях руки, промовила: надії' мало, до того треба якогось нового Хмель-
— Мати Божа! прости мене! прости!... я... ницького, тай обставин... От — тепер якби... на я кохаю його... я не можу не хохати... я вінчана, останнє сподіванка трошечки більша; он же на але я досі нікого, нікого не кохала. праьобережю — заведено інвентарі, сеж в уся- Тимчасом Одинець, скінчивши бесіду з кому разі — перший ступінь по дорозі скаео- Найдичем, почув себе трохи утомленим і пій- вання крепацтва».
шов до свого покою спочити. Він сів і зало- Сієї саме хвилини в сьвітличку прийшов живши руки за голову, переняв ся сумом-жур- Насальський: на час перебування його у Ляшен- бою з тих думок, які викликала у його бесіда ків його помістили в тому покою, де жив Оди- з Найдичем. «Так отеє репрезентант осьвіченої нець і за отсей короткий час молоді парубки інтелїґенциї нашої, думав собі Одинець; отеє добре спізнали ся і сподобали ся один одному, історик України! щож гадати про инчих?.. Та ні, (Дальше буде), ні! не веї-ж такі; се нащадки крепацтва, зроще-і
пі і згодовані потом і кровю крепаків; а крепа .1
ючі живі інтереси значної частини населеня приходять до значіня і уваги, се хосен, про ко
трий практик політик з теоретиком історіосо- фом однако будуть судити: лише в той один спосіб може керманич держави охоронити ся перед фальшивими дорогами, дорогами, що мо- гли-б допровадити до тревалого відчужена біль
ших або менших Груп населеня від цілосте. — І в тім значіню треба узнати й иньші партиї найновших часів, як аґрариїв і антисемітів, яко конечні явища, як небудь би зрештою хто на них і дивив ся: і в них виступають на гору за- грожені інтереси або істнуючі інстинкти народ
ні, котрі інакше, помішені без уваги або здуше
ні силою, могли-б спровадити крізу.
Додаю ту ще увагу про оба моменти, ко
трі суть підставою творена вартий: і н т е р е с и і п о г л я д и . Я згадую наперед інтереси, беручи слово в найширшім значіню, так що воно обни- має всьо, з чим вяже ся стремлїне Групи до самозахованя і панованя, отже: майно, власть, значінє, а також політичні, социяльні й духові форми житя, в котрих Група саму себе і свою ідею може привести до значіня. В інтересах л е
жить властива підстава партийности, погляди і теориї мають другорядне значінє. Дійсне відно
шене є таке, що інтереси викликують виобра- женя і теориї яко свій одяг або яко форму сво
єї самосьвідомости і свого самопредсгавленя.
Так отже підставу властивих політичних партий
— трохи інакше є з національними і релігійни
ми партиями — творять правильно суспільні кружки, стани або класи зі своїми материяль- ними й ідеальними інтересами, винявши прості фракциї, що мають на оці виключно особисті ін
тереси.
Возьмім прим, партийне противеньство лі
бералів і консерватистів, котре опановувало по
літичний рух в Німеччині в першій половині 19.
віку, і з котрого ще нині лишили ся назви і деякі рештки чувств і тенденций. Як воюючі сили стояли тоді напротив себе не ріжні погля
ди про найліпший устрій державний, лише дві великі социяльні Групи з своїми ріжними інте
ресами: по однім боці міщаньство, що через ду
хові і економічні добутки підносило ся до бо- гацгва і впливу, но другій стороні старий пану
ючий стаи шляхоцкої великої посілосте з всім тим, що від него було зависиме або з єго інте
ресами .було сплетене. Міщаньство було націо
нально, конституцийно і ліберально настроєне;
противна партия леґітимістично-династично і абсолютистичн.о-нолїцийно. Зовсім природно, всі інтереси тих других Груп були як найтїстїйіпе сплетені з істнуючим тоді порядком династнч- пих держав, на котрі роздроблена була Німеч- чина; як шляхта двірека і уряднича був стан маґнацкий в посїданю почестей, значіня, стано
вища і доходів, що видавали ся загроженими кождою політичною зміною національних і кон-
і свій вік, тимчасом зростають такі люде як Ко-
ституцийних ідей. До тої Групи прилучило ся також всьо, що підлягало тенденциям церквей, котрі підносили наново голову по тяжких ча
сах еманципациї розуму і революцій'. А й дина- стиї, маючи все ще перестрашені очи звернені на француску революцию і замордоване короля, шукали тут собі підпори. Супроти тих консерва- тивно-реакцийних сил стояло горожаньство яко поступова, наперед звернена Група. Всі єї інте
реси, так духові як материяльні і торговельні, вказували на національну одноцїльну державу і конституцийний устрій: одноцїльна держава му- сїла усунути запори комунїкацийні, що гамува
ли зріст, а заразом ріжницї правні дрібно дер- жавства; вона мусїла також полох.нти конець прикро відчуваній немочи нїмецкого народу по
за границями і на мори. Знов же від заступ
ництва народного ожидано, що воно принесе
»народови<, т. є провідному, масу супроти упри- вілейованих панів заступаючому, станови себ-то міщаньству належний вплив на публичне житє і заряд держави. Сильним а заразом рішаючим додатним чинником по стороні міщаньства в тій борбі було те, ще властивий інтерес нациї яко такої конечно вимагав національної однопіль
ної держави, так що партия, котра за тим сто
яла, м ала за собою духові і в ідеї народній жи
вучі сили.
(Дальше буде).
З наших товариств.
Справозданє женьского інституту Руского Това
риства педаґоґічного у Львові.
Інститут, оснований па підставі окремого статуту принятого до відомости намісництвом 22. червня 1888, остає під управою комітету, ви
браного Виділом Руск. Тов. педагогічного. До комітету належать: голова дир. Едвард Харке- вич, економічна директорка Гер. ІИухевичева, на
укова директорка Мар. Білецка, о. сов. Евг. Гу- зар (управляв практиками релігійними)—лікарка др. Софія з Окуневских Морачевска, нравний до
радник др. Стефан Федак і настоятелька Юл.
Танчаковска. Комітет відбував свої засїданя під проводом голови дир. Харкевича. Інститут отво- рено доперва з початком вересня 1899 р. для вигоди Родимців. Посьвяченє льокалю відбуло ся торжественно 13/10 1899. На внутрішнє уря
джене видано 213Р96 кор. В минувшім 1899/1900 році уміщених було в інституті 12 дівчат: 9 до
ньок сьвященичих, 2 доньки учителів, а одна донька купця. З них ходило 2 до V. (І) кл. ру- скої женьскої школи видїлової ім. Ш евченка, 7 до кл. VI. (II) тої школи, одна до VII. (III), а одна до VIII. (IV) кл. иньшої школи пу- бличної, а одна до учит. семинариї. В пер
шім півроцї сьвідоцтво дуже доброго поступу дістали З, І. класу 9 — в другім півроцї по
ступ дуже добрий одержала 1, а І. клясу 11. Помочи в науці уділяла їм настоятелька і одна учениця IV. року учительскої семинариї.
В інституті пробували також часово, на два мі
сяці, дві доньки сьвяіцеників, що учили ся кра
вецтва. Шкільну науку розширювано домовою лектурою з особливою увагою на руску літера
туру під проводом наукової директорки. Інсти
тутки учились крім шкільних наук також сьпіву, гри на фортепянї, на цитрі і танців, а по мисли домашного реґуляміну (ухваленого Виділом) впра- вляють ся також в домашнім господарстві жі
ночім, помагаючи настоятельцї при порядкованю біля, праню, вареню, печеню.
В шкільнім році 1900/901 було в інституті поміщених 24 дівчат — (з того 7 було коротший час). Між ними було 13 доньок сьвящеників, 7 доньок учителів нар., З доньки властителів ре
альностей і 1 донька купця. Помочи в науці уділяли їм настоятелька і учителька видїлової школи.
В грудни 1899 року уладили інститутки св.
Николаївский вечер, опісля музикально-вокаль- иий вечер; від часу до часу уладжували також аматорскі вистави відповідних штук. Дня 28.
червня 1900 відбув ся річний попис гри на фор
тепянї і цитрі з сьпівом і деклямациями. Про здоровлє інституток дбала управа інституту, пильнуючи проходів близших і дальших (Бру- ховичі, Знесїнє), купелі і — само собою розу
міє с я —здорового харчу. В грудни 1900. р. ула-
Додаток до 207. і 208. чч. „РУСЛДНД”.
Старо- й Молодочехи.
( + ) До останньої хвилі ніхто майже не хо
тів вірити, іцоби між Старо- й Молодочехами, що стілько лїт вели між собою таку завзяту бо
ротьбу, дійшло до порозуміня, до компромісц\ бо ніхто не думав, щоби Старочехи приняли Моло- доческі услівя, які далеко остають поза перві
сними домаганями Старочехів. Подія, що ком
проміс заключено, викликала справдішню сен- зацию.
Про значінв компромісу розповсюджені всі
лякі толки, але се вже річ певна, що сей компроміс поки-що відносить ся до виборів. Мо- лодочехн відступають Старочехам 9 мандатів в не зовсім певних округах, а відтак втягнено до компромісу і радикалів (д-ра Ваксу, Янду і Со- ботку), котрим відступають 3 мандати. Згадані мандати сподївають ся Молодочехи тим спосо
бом охоронити бодай через половину перед а- ґрарниками, радикальними поступовцями, націо
нальними социялїстами і социяльними демокра
тами, з котрими будуть мусїли не лише тут, але й в иньших округах вести завзяту бороть
бу. Наколи нізнїйше не прийде до дальших пе
реговорів, то обидва сторонництва будуть в сой- мі виступати самостійно. Члени компромісу зов
сім не е звязані тим, щоби вступали до одного клюбу, а програми обидвох сторонництв стоять зовсім ненарушеними сим компромісом. Значінє сего компромісу лежить отже окрім скріпленя відпорности Молодочехів супроти аграрних зм а
гань також в тім, що поборюване доси Молодо
чехами «пунктацийне стсронництво* є самими противниками зрегабілїтоване, та що консерва
тивному сторонництву відступило вільнодумне сторонництво з материяльних причин певне чи
сло мандатів.
Окрім бо наведених в горі причин був го
ловною понукою компромісу замір, щоби опор- ність чеекого народу скріпити супроти Відня і Німців. Сим поглядом переняли ся широкі вер
стви в ческім народі до того ступня, що імо
вірно дійде до з’єдненя всіх ческих народних сторонництв, що стоять на основі чеекого дер
жавного права. Найблизші години можуть при
нести таку сензацийну вістку, тим більше, що невдоволенє з нагоди компромісу чесної і вір- ноконституцийної шляхти що раз більше зро
став і всі признають потребу противваги супроти компромісу шляхти, а се може відбити ся і на аграрниках, що війшли в порозуміне з шляхтою.
Виравдї тепер іце подекуди в кругах виборчих проявляв ся легкий опір проти такого компро
місу всіх ческих державноправних сторонництв, одначе сей опір ослабне на останку, а в соймі можуть зложити ся такі уГрупованя сторон
ництв, про які невтаємниченим навіть не сни
ло ся.
Пишучи про сей компроміс Старо- й Мо
лодочехів, згадаємо мимоходом про статю »Га- лїчанїна» на сих днях з тої нагоди написану п.
з. «Розумний люде», в котрій він доказує, що в «єдиненію сила» і тим натякав на наші від
носини партийні. Забував однак при тім «Ґалї- чанїн», що у Чехів всі, чи то Старочехи, чи Молодочехи, чи реалісти, чи радикали і т. д. в лише Чехами, держать ся кріпко своєї ческої мови і народпости і боронять сего свого народ
ного чеекого скарбу проти кождого, хто-б не за
хотів наложити на него руку. У нас же ті, що собі присвоїли назву «народної, історическої партиї», не є рускою нартиєю, бо цурають ся рускої мови, яко хлопскої і з невміня і иньших причин послугують ся змосковщеною сумішкою язиковою, цурають ся своєї рускої народпости, а раді би розплести ся в великій народности московскій, виступають ворожо проти руских шкіл і посилають своїх дїтий радше, до поль- ских і нїмецких, ворогують проти народних рус
ких інституций і товариств, одним словом они відцурали ся свого руского народу так, як на
приклад у Чехів такі Рокитаньскі і т. и. З від
ступниками своєї рідної мови і народности ні
хто в сьвітї не робить компромісів, а консолїда- ция і компроміси, які у нас роблено від 1893.
року, показали наглядно велику шкоду таких заходів для національної ідеї україньско-рускої.
Д о п и с ь.
З Журавна.
(Чому ми впали при сегоргчних виборах до сойму?) Дійсно вибори випали лихо для Русинів — так кождий говорить, а вину сего спихаємо по великій части на пресию зі сторони уряду, чи центрального комітету, а всяку вину від себе відпихаємо.
В кождім майже селі є читальня, як не
«ГІросьвіти» то «Качковского», або независима.
Подивім ся тепер, як такі читальні розвивають ся. З виїмком кількох(?) усї ледви дишуть. Ж и ти у них майже ніякого не має, бо кінчить ся на тім, що мужики зійдуть ся що неділі перед Службою Божою відпочати і перечекати, доки не зачне ся правити Служба Божа. Таких чита
лень можна нарахувати сотки. Де читає ся в читальни «Свободу», то уже читальня добре розвиває ся; звичайно читане се відбуває ся так, що ніхто єго не розумів, як «Русского Сло
ва» — або часами з дуже поважної квестиї ро
бить ся щось сьмішного. Зовсім природно, що такими четцями є дяки і всілякого рода піддя
чі, яким штука читаня не є тайною. Таких чи
талень, де читає ся «Д'Ьло», є дуже мало, і во
ни хиба належать уже до найліпших. Чи такий стан читальні може нас вдоволити? З власного досьвіду знаю, що вистане що сьвята пійти до читальні на годину дві, дати читальникам тов
чок до поважнїйшої бесіди і не дати зійти тій розмові на невластиву дорогу, або перечитати яку поважпїйшу книжечку, щоби заінтересувати селян до читальні. Один другого заохочувати-ме до читальні. Занедбуємо нарід по селах, не ста
раючись за читальні, говоримо, що нарід не
вдячний, нічого для того народу не зробивши.
Та зовсім не дивно, що нарід не горне ся так до своїх сьвящеників, своїх лікарів, своїх адво
катів, бо они за мало занимають ся ними, але богато знаємо випадків, де нарід в огонь би скочив за своїм провідником.
Добра орґанїзация читалень впливає посе- редно на політичне осьвідомленє і карність більше, чим всякі політичні товариства, коміте
ти і передвиборчі збори, тому заздалегідь треба по читальнях працювати для народу і осьвідо- млювати єго основно, а певно успіхи мати-мемо 1 гарні. Колибпсьмо лишень обмежили ся на . границі означені статутами поодинокої читальні, то буде богато. Коли піднесемо по читальнях уровень моральний і материяльний наших му
жиків, то певно можемо числити на побіду.
Перелетний.
З політичного поля.
Вислїд виборів в Країні не зазначив ся ж ад
ною зміною що-до національного складу сой- м у : Словінці задержали своїх 25 мандатів із сіл і міст, зачисляючи сюда і вірилїста князя- епископа Любляни, а Німці 11 мандатів, здобув
ши один в місті Готше і всі 10 в більшій посї- лости. — Іиакше представляв ся справа під зглядом політичним. Словінці ділять ся на «ка
толиків» і «лібералів», і перші числять 16 а другі 9 членів. Завдяки Геометри! виборчій Шмер- лїнГа, Німці, становлячі ледви 5°/0 населеня кра
їв ,
