Ч. 43. Львів, Пятниця, дня 23. лютого (8. марця) 1901. Річник V
І І
Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
' на цїлии рік . 10 ер. (20 кор.) і на пів року . 5 зр. (10 к о р )
’ на чверть р оку 2 5 0 зр. (5 кор.)
• на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
' на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не возьм еш милости і віри не возьм еш , бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Ш аш левича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 9.
ул. Коперника (Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в А ґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи ввертає ся лише на попереднє застереж ене. — Реклям ациї неопечатані вільні від порта. — Оголош еня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесепя по 15 кр. від стрічки.
буджено пристрасти, що кожда хвиля мо-|
же принести несподіване погіршене поло- женя. Чотири роки всякі обставини скла
дали ся на те, щоби підкопати в самих підвалинах парляментаризм, отже потреба довшого часу, щоби довести до его уздо- ровленя.
Але ще й иньші є познаки, що тяжко недужий парлнмент перебуває щасливо пе- ресиленє. Всякого рода галабурди стали вже були звичайними проявами в посоль- скій палаті, а на вторковім засїданю дій
шло вже до справді корчемної біятики між Фреслем і иньшими ческими соция- лїстамн) з ґрупи Кльофача) а Шенерери- янцями з того приводу, що Фресель видер віцепрезидентови Прадому папери зложені на президияльнім столі, помняв їх і роз
кинув. Замітно, що АІолодочехи зовсім по
лишили Кльофачівцїв їх долі, а навіть з обуренєм напнтнували їх поступованє яко зневажливе для ческого народу. Колнб нї- мецкі сторонництва в попередннх роках здобули ся були на таку відвагу супроти своїх радикалів і їм не потурали, було-б певно не дійшло до таких галабурд, які діяли ся за ґр. Баденього і опісля і рада державна ьд етрвтиЛі б була м"ільки на сво їй повазі. Сьміливе і поважне виступлене Молодочехів з ’єднало їм загальне призна
не і се може додасть відваги Німцям при
боркати загонистого Вольфа і его товари
шів. Як небудь не можна манити сн ве
ликими надіями, всеж таки сї прояви вказують на відрадний зворот, який насту
пив у відносинах парляменту, а се певно чимало причииить ся до его уздоровленя.
Пастирске посланиє
Мітровопта Аіцрея Піентиакого.
Божою Милостию і сьвятого Апостольского Римского Престола благословенєїи
Митрополит Галицкий, Архиепископ Аіьвівс.кий, Епископ Каменецкий
Всесьвітлїіїшій Митрополитальній Капітулі, Ви- сокопреподобним о. деканам, Всечесним оо. па- рохам, катехитам, сотрудникам і всему сьвя-
щеньству.
(Дальше).
Вкінци мусить Христос для тих людей, котрих до своєї служби буде кликати, знайти таку щоденну школу пожертвованя, щоби оно поміж людьми иньшими рідке, в тім етанї рід
ким не було.
До пожертвованя доведе їх Христос подвій
ною дорогою, показуючи їм з одної сторони нужду і біду, а з другої своє пожертвованє і свою безмірну і безграничну справді любов.
Природа людска хотяй зіпсута гріхом, єгце заховує загально у всіх людей дві прикмети так чоловікови вроджені, що хто би їх не мав, вже і чоловіком би не був. Тими прикметами чув- ство сиівчутя і милосердія, і чувство вдячно- сти. Могуть ті чувства в серци людскім часом дрімати, завмерти ніколи не могуть.
І найтвердшому чоловіковії, на вид вели
кої біди, змякне серце і слези поплинуть.
Тому сьвященникам буде Христос пока
Відрадний зворот.
(+ ) Рада державна ухвалила забрати ся до справдешньої роботи! Така неімо
вірна вість рознесла ся по всіх усюдах після понеділкового засїдаия, на якім пе
ред самою онівночю (се також знаменна година!) ухвалено внесене пос. С к е н о г о , щоби на дневнім порядку поставити ре- крутацийний і горівчаний закон, а відтак інвестицийне предложенє. Ся вість мусїла видати сн неімовірною, бо вже від чоти- рох літ всякі заходи, всякі змаганя, щоби раду державну спонукати до справдешньої роботи, розбивали ся о упір то одного, то другого сторонництва. Протягом сеї чотн- ролїтної партийної боротьби вдерли ся до ради державної небувалі перед тим норо
ви, що доходили до повної здичілости, ан- стрийский парлнмент став посьміховиском всего сьвіта, як свого часу досадно висло
вив ся сам монарх. Безнастанна боротьба, ведена нераз неприлично, посунена до не можливої пристрасти, відзвичаїла послів від справедливої роботи, а навіть суспіль-1 ність віденьска стала цікавити сн лише та
кими засїданями, де можна було сподїватй ся галабурд і почала глядіти на парля- мент мовби на цирк з ігрищами кльовнів.
Нічого дивного, що по такім обниже- ню парляментарного позему, по такім о- славлешо парляментаризму, загал так пе- реняв ся зневірою в можливість якої не
будь хосенної роботи в раді державній, що при останних виборах значне число по важних сил усунуло ся зовсім з політич
ної видівнї, але й ті охочі до роботи еле
менти, що війшли до нової ради держав
ної, не мали віри в який небудь успіх. [ Тимто й неімовірною здавала сн вість про зворот, який наступив на понеділковім за- сїданю. Згадана в горі ухвала внесеня пос.
Скеного запала буквально в останній го
дині, бо справді була се найскрайнїйша пора до такого звороту, щоби новела ся
>остання парляментарна проба*. Внесене се принято всїми голосами окрім н їм е ц - к и х л ю д о в ц ї в (що в більшій части усу
нули ся від голосованя), с о ц и я л ї с т і в (що доси так правили про потребу справ
дешньої роботи в парляментї) і в с е н і м ц і в. Очивидно ухвала ся є вислїдом ком
промісу, добутком переговорів правитель- ства з поодинокими сторонництвами, або як др. Кербер висловив ся в палаті вель
мож — »безпристрастної витревалости*
і се можна вже уважати великим успіхом.
На вторковім засїданю перевела посольска палата перше читане рекрутацийного зако
ни, а хоч було записаних дуже богато бе
сідників, згоджено ся на замкнене розпра
ви і відосланє предложеня до комісиї, так що до 14. марця може бути закон опові
щений. В середу приступила посольска па
лата до розправи над горівчаним законом, за котрим слідує інвестицийний закон — одним словом, рада державна працює!
Є се вельми відрадний зворот, хоч не мо
жна сего вже вважати певною порукою витревалости в сій праці, бо в палаті є стілько норовистих елементів, стілько р о з-1
зувати біду і нужду людску. Люди самі в сн»
віди будуть перед ними відкривати нужду і бі
ду свого морального житя; будуть перед ними скаржити ся з своїх упадків, з своєї слабости, з своїх гріхів, того найбільшого нещастя лю
дей.
Люди до них будуть прибігати о поміч, о зараду, во всіх материяльних клопотах і бі
дах, будуть просити о раду, о поміч. Сьвящеи- ники самі з уряду і обовязку будуть мусїли хоть раз в рік, заглянути до кождої і найубож- шої хати, і не раз будуть мати нагоду пізнати, чим біда людска.
Така школа, таке житє не може не виро
бити в цілім стані загального иочутя милосер
дія. Бо і чужого і найзимнїйшого чоловіка до
веде ся до того чувства, показуючи му терпіне і біль.
Най піде раз до курної хатинки, де жиють убогі; най нодивить ся на тверде ложе, на ко
трім сплять; най відотхне придушеним возду- хом, котрим віддихають; най діткне ся тих чорних і попуканих рук від твердої праці лю
дей, що єму суть братьми; най скоштує кусник сухого хліба, котрий їх поживою; най запитає, кілько на день зарабляють, з чого жиють? яка їх праця? які розривші, які приємности?
Най заверне до сеї хати, коли мороз по
тисне — а нема чим в грубі затопити; коли хороба до хати загляне, а нема ні лїку, ні л і
каря, анї теплої страви. Най зобачить слезу на оці хорого зарібника, що не може дітям на хлїб заробити, коли діти з плачем о кусник хліба просять. І най потрафить хто небудь в такій хвили, від таких людей щось приняти, не то о требу торговати ся. Такий не знайде ся, хотьби як був твердим і захланним. На та
кий вид біди людскої і иес з жалю завиє, чо
ловік заллє ся слезами і чим зможе, поратує;
а сьвященник, ученик Христов, вітцївским сер
цем. рукою любви до себе пригорне, поратує, двигне !
Не єсть так зіпсутим рід людский, щоби Христос не міг в кождім краю, в кождім поко- лїню числити на те, що знайдуть ся люди бла
городні і милосеряі, що з сиівчутя для ближ- них схотять помочи в ділі спасенія людей, що схотять бути і будуть добрими еьвященниками.
Христос буде своїх учеників і иньшим спо
собом учити пожертвованя. Они будуть день в день, а вже що найменше раз в тиждень, ставати на горі Голгофтї під крестом Христо
вим, і будуть дивити ся, як з ран Єго кров пливе на спасене людей.
Ж ертва св. Литурґії буде для них щоден
ною школою пожертвованя. Вистарчить раз ви- дїти на креетї рознятого Христа, раз дивити ся на Єго муку, раз заглянути в чувства Єго сер
ця, щоби ними на ціле житє переняти ся. І до якої-ж любви, до якої готовости на всяку жер
тву доведе учеників Христових той сам вид що дня повторюваний.
А будуть крім того в своїх молитвах за людей молити ся, і тими щоденними молитва
ми скріпляти і підтримувати ревність о їх спа
сене.
Они будуть що дня Євангелиє читати, і більше від всіх людей застановляти ся щоден
ним розважанєм над тайнами любви і пожер
твованя Христового. І в кождім слові Євангелия
будуть знаходити то сьвітло і то тепло, котре
з тої сьвятої книги бє яснійте, теплїйше від
промінів найгорячійшого сонця; в тім сьвітлї,
2 в тім теплі будуть жити, тою атмосферою лю
бви будуть віддихати.
А в кождім слові і кождім ділі Христа будуть знаходити любов Христа о стілько для них більшу чим для прочих людей, що в тій школі щоденній научать ся оцінити собі без
мірні добродійства, котрими їх самих Хриетое наділив. їх називає прятелямн »вм друзи мої есте*
Іоан. 15, 34., з ними як з братьми обходить ся, дбає о них, більше як о всіх прочих, надіє ся по них всего, во всім їм довіряє, все їм в руки віддає, ділить з ними ціле житє. З грішників, людей, котрі би без Него нічим були, робить князів своїй Церкві, >воздвизаяй от земли нища і от гноища воздвнзаяй убога, посадити\его со кня- зи людей своїх* Псал. 112, 7. 8.
Щоби в яснїйшім сьвітлї показати любов, якою Христос перед всїми иньшимн на з сьвящен- ників полюбив, і милосердіє, на котре для нас готов, позвольте мені єще, Преподобні Отці, по
провадити Вас на хвилю до огороду гетсемань- ского, де Христос Наш Спаситель на кількаго
динній молитві кровавим потом заливає ся: >()тче мой, каже, аще возможно єсть да мимоідет от мене чаша сія* Мат. 26. 39. >Отче мой, аще не может сія чаша мимоіти от мене, аще не пію ея, буди воля твоя* Мат. 26, 42. Від чаши ви- прашає ся! Він, котрий через ціле житє так го- рячо єї бажав! Він, котрий для того лишень жив, щоби жертву свою сповнити! Він, котрий перед мукою так спішив ся до Єрусалима на муку, що ученики не встигли йти за Ним. Він, котрий »желанівм возжелї* Лук. 22, 15. дочекати сеї хвилі, тепер коли надійшла, мав би від неї випрашати ся ? Таке толкованє слів Христових видає ея суперечним з успособленєм цілого Єго житя. Коли стараю ся вникнути в гадку Нашого Сиасителя і порозуміти то чу їство страшне, ко
тре так овладїло Єго душу, що аж кровавим по
том заливав ся, думаю, що лиш так дасть ся витолкувати сеся Єго молитва: Не перед смер- тию випрашав ся; смерть мусїла бути наймен
шим єго терпінєм. Були такі обставини Єго му
ки, “котрі могли більше Єго боліти, як гадка о самій смерти. Бо се прецінь річ звичайна, що буває біль душ іглубш ийі страшнїйший від болю смерти, внутренне якесь копане, в порівнаню ко
трого смерть сама нічим. Таким болем була мо
же для Христа обставина, що Петро Єго відрік ся; може сеся, що ученик Юда здрадив Го; мо
же гадка, що мимо Єго смерти много людей не осягне спасеня.
Христос полюбивши своїх, без міри їх по
любив „возлюбль своя сущия во мірі до конца возлюби їх “ Йоан 13, 2. Не було жертви, на ко
тру би не був готов! Установленєм еьвятої тай
ни Евхаристиї наочно показав, що був готов і мілїон разів умирати для спасенія людий.
То діло Єго було Є му так дороге, що за нїчо уважав смерть і всі муки, щоби лишень чоловіка спасти, і то так, що готов був і для одного всі муки понести і смерть на крестї.
Гріх, образа Єго Отця сто разів більше боліла Єго, як все, що лишень Єго лично обходило, як власне Єго чувство здоптане, власне Єго серце болем розбите. Тож болем над всі болі було для Него видїти оком пророчим людий, що ми
мо Єго жертви, не мали бути спасені.
Ще більшим болем було для него видїти, як люди часом саму найсьвятїйшу жертву Єго Крови будуть надуживати на зневагу Єго Отця небесного. Сьвятокрадска Служба Божа мусїла бути чимсь так болесним, так страшним, на с а му згадку чого зворушувало ся все, що було в Єго серцю любви Бога і любви до людий.
Мусїло на ту гадку кипіти в Єго груди, сьвятий гнів безмірний, подібний, але сильнїйший від того, з котрим виганяв з храму Єрусалимского купців, що важили ся в храмі Єго Отця тор
гувати.
Тамті купці зневажили лиш стіни сьвятого зданія, а сей безбожний, проклятий, що важить ся в грісі смертельнім зближати ся до страш
ного жертвенника Єгови, самою жертвою Крови Сина Божого, Предвічному Маєстатови слави робить найстрашнїйшу зневагу. Вид жертви Ним установленої на те, щоби Богови славу а лю
дям спасеніє приносила, оберненої на збещеще- нє слави Божої сьвятокрадством і на власну погибель, се мусїла бути річ, котра взбуджала в душі Христовій якусь бурю шаленого гніву, якусь бурю страшної покуси, стягнути в одній
хвили на голову сьвятокрадцї всі громи про- клонів пекольних, не з самолюбів, не для того, що в сьвятокрадскій жертві Єго Кров, Єго л ю бов зневажана, але з любви, з пошанована для
Предвічного Маєстату слави Єго Отця.
І власне для того борба в Єго серцю та
ка страшна, що так високі і так благородні чувства суть собі противні. З одної сторони ушановане і честь для Бога Отця в тім, що до Єго хвали відносить ся; з другої та сама лю
бов до Бога Отця, в милосердно і любві для нещасного сьвятокрадцї! Як же великою мусїла бути любов до того сьвященника, щоби терпе
ливо єго сьвятокрадства зносити, щоби до са
мої хвилі єго смерти бути готовим благодатію Своєю, Своєю Кровію єго душу очистити.
І єще від нньшої обставини Єго муки міг Христос справді випрашати ся. Могло єго до того знов силувати, рівнож не згляд на Єго власну особу, на Єго біль, але згляд на спасе
ніє многих, котрому один перешкаджає. Пред- виджував Христос в ділі спасенія рода людско- го і таке положене, що треба Єму буде з ми
лосердій і любви для одного, неначе посьвящу- вати спасеніє многих. Оком пророчим видів, що може ьераз сьвященникови недбалому і несові
сному буде поручене спасеніє вірних. Обовязків він своїх не сповняє! Діти дико ростуть, бо не
ма кому їх катехизму научити! Люди зле спо
відають ся, бо доброї проповіди не почують. Не знають Бога, не знають Христа, не знають бла- годати анї гріха, бо не нроповідає сей, котрий має сьвятий обовязок проповідати. Згіршеня в селі розходять ея, бо вавчить сей, котрий хліб на то дістає, щоби говорив, хліб кровавим потом убогих зароблений. Старці, грішники, без Бога і без Тайн умирають, бо на гріш захлан
ний сей, що називає ся їх душиастирем а єсть вовком в овечій шкірі, підлим наємником, а не пастирем, ремісником, а не сьвященником. Ідуть люди на погибель вічну і Христос змушений їх на кару засуджувати, хотяй тамтой сто разів проклятий, що на погибель людий лишає ся при житю, більше від них винен.
Яке-ж милосердіє. яку-ж любов до него му
сить мати Христос, щоби єго при житю терпіти і до послїдної хвилі бути готовим все єму д а
рувати — коли лиш з жалем схоче з Богом примирити ся.
З тим чувством милосердія рівнає ся хи
ба гнів в страшнім дни суду, з яким Христос
„крови людей от рук наших взищет“ Ез. З, 19.
(Копець буде/
З парламентарної ниви.
Як після бурі загуде ще віддалений грім і блискавка озарить виднокруг, так ще і на послїдних двох засїданях державної ради об- струкция підносила бучу в палаті. Але вже анї розміри сих прояв не обнимали цілу палату, анї їх сила не стрясала підвалинами порядку. Були се лиш інтермеци, після яких можна було пе
рейти до дневного порядку.
Парлямент зачинає функціонувати. На од
нім засїданю полагоджено перше читане пред- ложеня про контингент рекрута і відослано без читаня до комісиї цїсарскі розпорядженя в сім предметі на підставі §. 14. Вчера прийшло на порядок дневний перше читане закона про до
даток до податку від горівки, з якого дохід має припасти для санациї краєвих фінансів. Надїють ся, що на двох засїданях палата упорає ся з першим читанєм і з початком слідуючого тиж
ня приступить до інвестиций. З а сей час верне з комісиї закон про континґент рекрута і стане полагодженим ще в будучім тижни.
Так отже прийдуть небаром під наради і рішене державної ради важні справи, що безпо- середно дотинать поодиноких коронних країв. І так на зелїзничі інвестициї призначено в про
екті 483.038,000 корон, з чого на Галичину при
падає коло 14°/0. Подрібні позиції! що-до Гали
чини є такі:
Будова зелїзничої лінії Львів-Самбір Турка- Ужок 34,000.000 корон; будівлі' доповняючі в окрузі дирекциї: а) львівскої 13,805.500 корон, б) станиславівскої 8.032.100 корон, в) краківскої 9,437.800, разом 65.275.400 корон.
Сї загальні цифри обіймають такі важнїйші позициї: Викінчене лінії Пшеворск-Розвадів корон
814.000, Стрий-Ходорів 790.000 корон, Ходорів- Підвисоке 541.000 корон, Галич-Острів 344.000 корон, Станиславів-Воронєнка 21.000 корон. Б у
дова і розширене двірцїв на етациях: Львів 5,000.000 корон, .Краків 550.000, Подґуже-Плашів 2,500.000, Ряшів 1,500.000, Новий Санч 2,250.000, Величка 326.000, Бохня 360.000, Тарнів 366.000, Перемишль 748.000, Стрий 2,116.000, Тернопіль 893.000, Підволочиска 869.400, Ярослав 894.000, Посада хирівска 958.000, Заґуж 1,028.000, Коло
мия 548.000, Станиславів 1,500.000 корон.
Відповідний уділ має мати Галичина в про
ектованім помноженю перевозового парку с. є льокомотив, тендерів і возів, та в заосмотреню стаций в нові машини і прибори, електричне осьвітленє і т. д.
В відділі' комунікацій інвестицийне предло- женє проектує також далекосяглі водні будови.
Комісия для будови водних доріг вже уконсти- туовала ся. Гірезесом вибраний Люеґер, віце- презесами Кафтан і Кіярі. На внесене Кафтана ухвалено одноголосно не відбувати загальної дискусиї, але вибрати одного ґенерального і З специяльних референтів, по одному для кождої з 3 Груп проектованих каналів: Дунай-Одра, Ду- най-Молдава і галицких каналів. Комісия пору- чила презесови постарати ся о се, щоби всі' внесена дотично водних доріг палата без чита
ня відослала до комісиї.
Програма будови каналів після предложеня обіймає водні дороги Дунай-Одра до Відня, ре- ґуляцию і сплавність Одри в обсягу Моравії і Ш лезка, будову каналу з Одри до Висли, сплав
ність Висли і Сяну, будову каналу від Сяну з Радимна через Судову Вишню-Рудки до Дні
стра, а дальше будову каналу Дунай-Велтава до Ельби.
Кошти будови водної сїти на територій Галичини є прелїміновані гидроґрафічним бю- ром при міністерстві торговлї на 262,370.400 ко
рон. Однак дневникп удержують, що з сеї ци
фри відпаде значна сума, бо коли згадане бю
ро проектує будову штучного каналу здовж Ви
сли через повіти: велицкий, бохеньский, бже- ский, тарнівский, мелєцкий, домбровскип, коль- бушівский, ряшівский і ланьцутский до Сяну, коштом 97,569.000 кор., — то в посольских кру
гах заявляю ть ся радше за реґуляциею Висли і Сяну в спосіб, відповідний потребам комунї- кациї. Заразом домагають ся будови великих пристаний в Кракові і Надбжезю та рядом менших иристаний на Вислї і Сяні. Надто се компромісове внесене поминає на разі будову сплавного каналу з Судової Вишні на Городок Львів, Новий Яричів до Бродів, бо ся будова
’ула би тоді актуальною, колиб трактатово за
певнено собі нолученє з росийскнми сплавними каналами. Залишене будови сего каналу обни- жить загальну суму коштів о 77,600.000 кор.
З державної ради.
Вчерашне засїданє розпочало ся о год. ’/24.
пополудни. Зараз з початку пос. Фресель підніс бучу, бо хотів говорити, коли вже пос. Гаймріх одержав слово. Фресля заглушено і п. Гаймріх став промовляти против предложеня закона го- рівчаного податку, бо оно спихає тягар на най- біднїйші верстви населеня, які головно достар- чують консументів горівки. Надто правительство повинно установити експортові премії для спі- ритусового промислу, як се чинить для цукрівпи- чого промислу; на се належало би призначити З до 4°/0 доходів з горівчаного податку.
Слідуючий бесідник, пос. Леміш, заявл явся за предложенєм, але годить ся з передбесїдни- ком що-до того, що ся справа належить до кра
євих соймів, та вкінци висказуе сумнів, чи до
ходи з горівчаного додатку вистануть на сана- цию краєвих фондів.
Відтак пос. Кльофач промовляє в фор
мальній справі і жалуєсь на кривди, які мусять зносити ческі опозиціоністи і социялїсти. Пос.
Фресель, серед безнастанного перериваня І1Іен>—
рериянцїв, говорить по чески. Пос. Груби виго
лошує також ческу бесіду. Пос. Штани запитує неприсутного міністра рільництва в деяких спра
вах гірництва. Президент прирікає закомунїку-
вати се мінїстрови. Нос. Брзорад запитує зн в
президента н справі цензур .ванн інтерпеляций, а
з президент з відповіли відкликує ся на свої да-
внїйиіі заяви. На сім замкнено засїданє і назна
чено слідуюче на нині год. 3. пополуднії.
Після Ь ійуічс Ь є Согі’европсіепг установлено вже проґраму праці палати послів на час від 7.
до 15. с. м. Крім дефінітивного вибору президиї обіймає програма перше читане новелі до зако
ни про горівчаний податок, полагоджене закони про контингент рекрута і перше читане інвести- цийного закона.
Н о в и н к и .
— Календар. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Поликар- па; рим-кат. Івана. — В с у б о т у : гр.-кат. 0- брітеніе глави Йоанна Крестителя; рим.-кат.
Францїшки.
— Тарасові обходи. Молодїж рускої ґімназиї у Львові устроює вечерницї з богатою програ
мою ві вторник дня 12. с. м. в великій сали «На
родного Дому». Початок вечерниць о б. годині вечером.
В Перемишли Гімназияльна молодїж устро
ює вечерницї в сали «Сокола» в суботу дня 9.
с. м. Вступ за запрошеними. Початок о б. год.
вечером.
В Дрогобичі! відбуде ся вечерок в неділю дня 17. с. м. в міскій сали. Початок вечерка о
7. год. вечером.
— Зміни в обороті' ошадностий в почтових ка
сах ощадности заведено з днем 1. марта с. р.
Від тепер уряд почтових кас ощадности видає нотвердженє відобраня вкладки, лиш коли сто
рона вкладає більше як 100 К.; коли же менше. коло ноги п" Др°ж дзяка. Сьвідком того все- як 100 К., то гряд вже не висилає потвердже- і г° був " 0ЛЇІН'янт, котрий п. Д. відвів на інспек- ня, як то було доси. Так само не висилає у р я д ,цию> а там ег0 УкаРаво грошевою карою в су- повідомленя. кілько ще лишило ся в касі к о л и іМ* Ю за не"Равне ношене зброї. Вчера зно- хтось в короткій дорозі (без попередного ’випо- ва 3,’олосив ся ” ■ Д- па інспекциї полїциї і про- відженя) відобрав якусь суму. До виплати в сив 0 дозвіл ношеня оружя, бо на нїм має ся короткій дорозі не треба вж е’буде потвердж е-!пімстити ЯКИ1'ТСЬ єго товариш. Дальше оповідав ня відобраня вкладки, а повідомлена кілько щ е, Д ’ що па нег0 напали «ноді в «очи якісь лишило ся, як то доси було в звичаю Тепер !два ВОЛ°ЧЮГИ> > °УЛИ би ему може навіть житє можна всюди на почті що дня, але лиш раз н а 'взяли’ якби иа щастє не прийшла була поміч день, виймити вложені гроші, і’ то лише до
С У - І В . ОСС^ І«когось урядника. Ціле оповідане стре
ми 40 К Є се дуже важна постанова, бо і з , м * ло до тою , щоби п. Д. вільно було но- зложених грошин можна буде в потребі в ід о -'сити РевольввР- Тимчасом вечером показало ся, брати далеко скорше як доси потрібну малу ІЦ0 то" чоловік недужий на умі. 0 9. год. вече-
ром війшов він до готеля Ш тадмілєра, сів кола стола і стрілив з револьвера поза себе. Куля влучила в піч. Служба покликала рятункову стацию, бо думала, що п. Д. відобрав собі житє, але тимчасом п. Д. заняла ся полїция і забрала єго зі собою. Нещасний звиняв ся знова бояз- нею перед нападами, та що єму привиджують ся рабівники, до котрих він стріляє. Єго від-
!ставлено до комісарияту яко небезпечного для ' других людей.
___ Воєнна виправа дїтий- Б ческім місточку на передній стороні, а не як доси на відво- і Беравно ентузиязм шкільної молодїжи для бур-
ротній. ' скої справи дійшов до того, що кількадесять
— Парламентарні комісиї працюють цілою си- ХЛОПЦДВ Рія,ило ВРИЙ™ в 1ЮМІЯ утисненим Бу
лок» пари. Лвхїтимацийна комісия приділила в и - : рам' На таиних ех°Динах обговорено план по
бір Кльофача і Ш рафля референтови до спра- ходу> Зо ХЛОІІЦ,В узброіли ся в кухонні ножі, возданя в 14 днях, та віднесла ся до правитель- за0Раяі тайком матерям і під проводом синка ства, щоби зарядило доходженя. Соиияльно-по- ІУчителя. з Беравна вибрили ся піхотою до по
літична комісия поділила переказані собі в н есе-ілуднев01 А(РРИКИ- Першою стациєю сего походу ня на три Групи: в спр.ві гірництва в справі !мал0 бути МІСТ0 Прага. Але вже по дорозі біль- обезпеченя робітників від недуги і каліцтва та 1 Іпа часть ІІОМУченнх маршом хлопців покинула в справі зміни промислової ординациї Комісия Ряди хоРобРих, а л«ше 5 з них під проводом вибрала відповідно до того субкомітетн і ріш и -ісвог? ватажка Добило ся аж до Праги, де ними ла зажадати від правительства в наглій і кате- заопікУвала ся полїция.
ґоричній формі, щоби оно внесло нредложенє — Загавор. В Ріо де Ж анейро увязнено 200 в справі праці в закопах, та повідомило комі- Італійців, які зробили заговор на житє італїй- сию, коли се наступить напевно. Війскова ком і-1 ского короля. Один з заговорщиків виїхав з сия радила вчера над контингентом рекрута та'.Монте Відео до Риму, де мав виконати плян дотичними цїсарскими розпорядженямн. Міні-’ заг0в°РУ> ’мвнно висадити динамітом цілий Кві- стер війни Вельзерсгаймб висказав своє горяч е' Рияал-
задоволене з причини прихильної
ДІЯ Л ЬН О С Т І! 1— Король Едвард VII — є жидівского похо- комісиї для армії і зі своєї сторони запевнив
ідженя. Лел ієЬ СЬгопісІе обговорюючи вступленє щиру нриклонність для улекшень в рамах вій-*на престол Едварда VII, пригадує, що єго мати, скового закона іцо-до війскової служби. Послі- княгиня з дому Кент була в половині жидів- дний рік краєвої оборони буде покликуванні! ского походженя через Саальфільдів, родину лише в случаях конечної потреби. Небавом І чисто жидівску. Король Едвард VII має дійсно прийде до регулярні війскових такс. Введене1 в своїм лици характеристичні черти семіцкого нової процедури карної, як висказав ся мінїстер,! племени. ЛелізЬ СЬгопісІе висказує велику ра суму, а то повинно би бути лиш тим більшою
заохотого до складаня гроший в почтовій касі ощадности, де они найиевнїйші, хоч приносять малий процент. Повідомлена, кілько наросло провізні, буде ся розсилати лиш тоді, коли про- візия виносить 1 К., або більше; менша прові- зия буде ся лиш записувати в контовій книзі.
При виплаті книжочки, виплатить ся і провізия.
На чеках почтових імя і адреса того, котро
му має бути виплачена сума або на котрого конто має бути записана, будуть виписувати ся
Н Я п р п в і т и і й
стороні, " "" — ---— --- 1
зависиме від богато чинників, але війсковий заряд желає собі сего і буде щиро підпирати.
Що дотичить квестиї поєдинків, мінїстер вика
зував, що приписи про ради чести (ЕЬгепгаїЬ) не сходять ся з законами карними. Сим радам належить завдячити, що поєдинки в армії лу
нають ся чим раз рідше. Поєдинки є наслідком недостаточної охорони законодавством перед нарушенєм чести ближнього і тому не можна їх викоренити. В ком'сиї скарбових належитостий раджено вчера, в присутности міністра скарбу Бем-Баверка, над цїсарским розпорядженєм в справі новелі про скарбові належитости. Мінї
стер скарбу заявив, що знижку скарбових на
лежитостий належить поручити лише при но
вих будівлях і перебудованих домах, при яких перенесене власності! відбуває ся в коротшім часі. Після довшої дискусиї ухвалено вибрати
субкомітет з 7 членів з порученєм, щоби я к 'за в е д е н я плачу 200 доларів і буду міг платити найскорше предложив справозданє в сій справі, еж до дня мого вінчаня, або принайменше до
— Попцийна цензура усунула минулого року зі склепової вистави п. Клїмкевича копію обра
за Сємірадзкого «Цірце», а вчера казала забра
ти з вистави Бредта: «Три Грациї», хотяй на о- бох сих образах нагість жіночого тіла прикри
ває дискретно смоквиний листок... Однак оригі
нальною обставиною е се, що цензура в таких случаях виконує в першій інстанцій естетичний зм и сл .. стійкового полїциянта.
— Бойкот Фабрик в Німеччині' В Кракові за- вязав ся комітет торговельників, який має від
нести ся до француских і анґлїйских фабрик в справі закупна у них всіх товарів, які доси спро
ваджувано з Німеччини.
— Нещасні пригоди. З Перемишлян доносять, іцо в двірскім лісі в Пхторові зрубаний бук па
даючи, убив на місци 41-лїтного селянина Ва
силя Шепелявого і зранив смертельно 20-лїтно- го Ілька Шепелявого, котрий в годину опісля також номер. По Василю лишила ся жінка і двоє дїтий. — В Перемишли при ул. Охоронок в двірку пп. С. сторож Іван Бохняк запалив ка
мінним вуглем в печи і заткав за борзо піч. В наслідок того загорів та погиб в ночи з неділі на понеділок. — Служниця Каролина Кіршнер при ул. ГІіярів у Львові наливала за
палену лямпу нафтою, причім настала експльо- зия. Горіюча нафта облила єї, а она тоді вибі
гла на двір. Люди придушили на ній огонь, а полїциянт відвів до недалекого шпиталю, де сконстатовано сильне попечене рук, груднії і голови.
— Пригода з револьвером. Слухач фільоеофії п. Снльвестер Дрождзяк мав в кишени пальтота набитий револьвер. В хвили, коли ішов ринком, потиснув неосторожно на револьвер, котрий ви
стрілив в кишени а куля вбила ся в землю са-
дість задля того, що від часу завойована Пале
стини Римлянами, перший раз вступив на ко- ролївский престол жидівский наслїдник. Льон- доньский тижневник Віаск агні МІЬііе, редагова
ний в роялїстичнім дусі, .потвердив донесене жидівскої часописи.
— Посмертна оповістка рекламою. Якийсь нра- кричний Американець оголосив таку оповістку по смерти своєї жени: «Глубоко і тяжко засму
чений, доношу приятелям і знакомим, що неу- молима смерть забрала мені вчера мою жену, та осиротила мою двомісячну донечку, для якої пошукую мамки на так довго, поки не знай ду собі товаришки житя, богатої і гарної жен- щини, що знала би ощадно і добре вести таку як мою добре звісну торговлю біля, в якій до 12 годин виготовляє ся по найнизших ціна; з а мовлене біле точно і гарно, за що завідательцї
дня, в якім свою торговлю перенесу на улицю Липову, т. є до 3. цьвітня. і там буду міг від- наймити просторий льокаль лише за 200 д о л а рів річно». — Трогаюче і практичне.
— Обренович і Караґеорґевич. При одній з найгарнїйших улиць в Парижі! стоять недалеко себе два доми. В однім мешкає родина Кара- Георґевича, колись пануюча в Сербії, а нині живуча на вигнаню; в другім домі поселив ся був Мілан Обренович, екскороль Сербії. Всі Па- рижане добре знають ті два доми. Другий з них, в якім мешкав Мілан, був місцем сходин найвисшої аристокрациї. Ту при гуку тріскаю
чих шампанів приймав Мілан своє товариство.
В першім домі тихім і небогатім живуть ще доси КараГеорґевичі. Коли Мілан від зеленого столика спішив без віддиху на прогони, з по- возки до будуарів театральних акторок, коли розкидав пригорщами золото, злуплене з бідно
го сербского народу, вижебране від европейских дворів і від своєї жени — КараГеорґовнчі про
живали убогим невибагливим житєм. Були убо
гі і остали убогими. Стара княжна і два єї сини жиють згадкою давного щастя і слави. Наслїд- ники княжого роду робять вдома се, чого Мі
лан ніколи не знав — працюють. Працюють днями і ночами; ранний ранок застає їх при роботі, а пізно в ночи з їх вікон бє сьвітло.
Займають ся малярством, різьбарством, літера
турою. Бесідують всіма европейскими мовами.
Оповідане Божидара Кареґеорґевича про інлийске море, поміщене в Б’і^аго і в К^тне йез КеУііеє, мусить живо займити кождого читача. А м о
лодший єго брат на остатній нарискій виставі одержав найвисшу нагороду за різьби в сріблі, так гарні, що до їх авторстра признав би ся сам Бенвенуто Целїнї. — Що за ріжниця між палатою, в якій Мілян гуляв днями і ночами, а тим супокійним домом, де Караґеорґевичі працею заробляють на удержанє, не думаючи про відзискавє утраченого престола. Обреновичі щ а
сливі сіяли по сьвітї примір згіршеня, а Кара
ґеорґевичі убогі найшли у всіх заслужену честь і пошану.
Студінь в Туреччині. В сім часі звичайно настає в Туреччині хороша весна. Але сего ро
ку загостили до Царгороду такі крепкі морози, що ніхто навіть носа не показує на улици. Ту- рецкі власти догадали ся, звідки примандрували морози, іменно через Македонію з Петербурга.
— Дрібні вісти. Намісник ґр. Пінїньский по
вернув вчера вечером з Відня до Львова. — УТорска почта завела продажу бльочків з поч- товими значками для вигоди публики. В кож- дім бльочку містить ся по 24 значків і є доро?- ший о 2 сот., від вартости значків. - Ново заведеною відзнакою «Офіцирский крест ордена Франц Иосифа» наділив цісар болгарского при- бічного лікаря д-ра Станислава Людвіґа з Со
фії, австрийского підданого. — В Ірун в Іспанії вибухли динамітні патрони в цловім маґазинї, причім кількадесять осіб утратило житє, а бо
гато є ранених.
— Гумористичний кутик.
З гадок самотного.
Дух людский немов потяговий кінь : єму лекше возити тягарі в шлиях шабльона, чим свобідно буяти по вольному степу фантазиї.
Воли мертві воскреснемо?
Л і к а р : Так, так, отче, що умерло — те вже не встане.
С ь в я щ е н и к : У вас і живий не встане.
Еманципантка.
В ін : Присягаю тобі на отою ясну Венеру, що остану тобі вірним на віки !
О н а : Не виставляй себе на сьміх, товари
шу. Се не є зовсім Венера. Она сходить сего місяця доперва о год. 10. мін. 9; єї деклїнация виносить 17 степенів 25 ліній на полуднє, а ди- яметер 102.
Посмертна Т оповістка.
Юлїян Бережницкий, директор повітової к а си щадничої в Кракові, упокоїв ся в Кракові.
В. є. п.!
Петро Підгорецкий, урядник кредитового земского товариства, упокоїв ся у Львові в 47.
р. житя. В. є. п.!
Т е л є ґ р а м и .
Брема, 7. марця. Коли цісар Вільгельм їхав повозкою з КаїЬаіівкеІІег на дворець зелїзницї, кинув якийсь чоловік за ним зелїзною штабою і ранив єго легко в лице. Напасника арешто
вано; називає ся Дітрих Вайлянд і є, як ствер
джено, епілептиком. В слідстві відповідав без
ладно і з викрутами. Цісар не перервав задля сего випадку своєї подорожі].
Відень, 7. марця. З Праги дійшла сюди по
голоска, що небавом має стати отвореним нове міністерство нубличних робіт і єго провід має обняти иос. Кафтан, з заводу інжінєр. Має се
і
