і
Ч. 57. Львів, Неділя, дня II. (2 4 .) марця 1901. Річник V.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 ер. (10 кор ) на чверть року 2 50вр. (5 кор.) на місяць . 85 кр. (1 к. 70 с.)
За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
І
«Вирвеш ми о чи і душу ми вирвеш: а яе вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с д а в о в и х псальмів М. Шашкевияа.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Реданция, адмінїстрация і експедиция »Руслана< під ч. 9.
ул. Колерника (Лїндого ч. 9.) Е кс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
Нове о п м ж ларшевтарізіу і Рованчукістя.
(X) Нераз вже давнїйше вказували ми на те, що небезпечности для парла
ментаризму в Австриї взагалі і перепон для хосенної і успішної роботи в радї дер
жавній треба глядіти в таборі т. зв. АІ1- гіеиІесФе, котрих »8опп.- и. ДІопІа^з 2ї£.«
так влучно назвала ЗіаІМеиібсЬе т. є. в таборі пруссфільского сторонництва Боль- фа і Шенерера. Они при всякій нагоді да
вали докази, що їм розходить ся о підко- поваги парляменту, о зведене парла
ментаризму ай аЬкигйиш, о розлад і роз- стрій Австриї, щоб відорвані від Галичини, Буковини і Дальмапиї західно-анстрийскі краї могли тим лскше
■овоч на лоно Нїменкої
побіч політичної аґітациї почали они ще п релїґійну, а хоч в дїйсности они пере
стали бути християнами, як справедливо се зазначив один нїмецкий дневник, піднесли прапор протестантизму, щоби з більшим фанатизмом розогнити б< ротьбу проти Ав
стриї. підкопати погану каюлицкої церкви і довести до повного розладу і розстрою.
Придержуючи ся сеї методи, Шенере- риянцї стали вносити систематично інтер
пеляцій в раді деркавній, в які всували конфісковані брошури і дневникарскі статї, що мали метою зогидженє католицкої цер
кви і духовевьстга або в найноганїйший спосіб обиджали чувства соромливости.
Президент ґр. Фетер заряджував задля того тайні заеїданя, так як се буває і при судових розправах, які могли би виклика
ти забуренє публичного супокою або еби- дити чувства моральні Велика більшість палати, окрім найскрайнїйших елементів (ІПенерериянцїв, социялїстів, ческих націо
нальних соцйялїстів і аґраристів, а на жаль і Романчукістів) голосувала все за підчитанєм на тайнім заеїданю таких інтер-
інляііий. а відтак п р о т и в в і д ч и т а н я їх на явнім заеїданю, а тим способом від
нято їм межність випечатаня в стеногра
фічнім протоколі ради державної і свобід- ного розповсюдженя дневниками. Мусимо стає тут з натиском зазначити, що тут не р о з х о д и т ь с я з о в с ім о с п и н е н е с в о б о д и с л о н а і о ц е н з у р у , я к а м а
л а би о б м е ж и т и п о с о л ь с к у С В О б О т
ду, ал е о с п и н е н е н а д у ж и т я п р а в а і н т е р п е л я ц и ї д л я о г и д ж е н я ц е р кви, в ір и , д у х о в е н ь с т в а , о би дж у па
н е ч у в с т в м о р ал ь н о с ті!. Зазначуємо се длятого, позаяк вишколеї ий н політичнім крутійстві дсписунатель »Д1>ла« Н р. свого часу, пишучи про огидливі інтернеляциї ІПенереї нянцїв в справі моральної теольо- ґії св. Лїґуория і иньших ему подібних, представив нислїд голосонаня так, начеб тут розходило ся о цензуру для обмеженя свободи слова і інтернеляциї, що отже
» р у с к і посли (т. є. Романчукісти) голосу
вали проти цензури, а Б а р в ін ь с к и й як звичайно, з шляхтою за цензурою*, про
мовчавши очивидно навмисне, о які інтер
пеляциї тут ходило! Додати ще мусимо, що т а к е п р а в о ц е н з у р и прислугує нрезидентови і що в тім дусі, як поступає
упасти як зрілий держави. Тим то
ґр. Фетер, поступав свого часу президент Смолька і бар. Хлюмецкий, здержуючи ін
терпеляциї проти моральности, як і такі, що підпадали під карний кодекс, як се за-
через его молитву власть Службу Божу від
правляти та Тайни сьвяті уділяти.
Поміркуйте, яка се велика власть.
Як сьвященик в часї Служби Божої над
значив віцепрезидент Гіраде, котрому Вольф І агнцем т. є. над кусником пшеничного хліба,
закидував, що він є винаходцем цензури.
На четвергове заеїданє вплинули 4 та
кі інтернеляциї Шенерериянцїв, для котрих президент в половині сесиї зарядив тайне засіданє (Піенерер заповів зараз, що він вже 12 нових таких інтерпеляций вигото-
ті сьвяті слова говорить «сіє єсть тіло моє», то в тій самій хвили якби на голос сьвященика Ісус Христос з неба сходить на престол, на ко
трім ся Служба Божа править. По тих св. сло
вах сьвящевика вже там де був хліб, хліба не
ма, а на місци хліба сам Ісус Христос, живий
ВИВ ---- отже СЄ ВІЙШ ЛО у Шенерериянцїв, Бог і чоловік з тілом і душею. Християнин сеї
В систему). Три перші Інтерпеляциї МІСТИЛИ і зміни не видить і ніхто єї не може видїти; бо
в собі вирізки вельми огидливих копфіско-5 то, що в хлібі було внїшним видом, то все ли-
ваних статий з одного гумористичного шило ся; але під тим видом хліба криє ся чу-
тижнегника, а іменно перша містила нару- ' десним способом Ісус Христос, котрий так хо-
ги кр; йно обиджаючі найсьвятїйші чувства' тїв сам бути кормом, поживою, покріпленєм
к о ж д о г о х р и с т и я н и н а о Гір. Діві, о душ християньских.
Евхаристиї і т. д., друга містила всякі о -і Такої сили в однім слові ніколи на сьвітї
гидлиіости проти духовеньства, третя до не було і не може бути. Хотяй би всі Ангели
крапнести посунені огидливі вислови про Ісуса Христа, а четверта містила виїмки з книжки РЬапїазіеп еіпев Кеаіівіеп, які були випливом крайної схудобілости авто
ра в зображуванні неморальних сцен. Го
дить ся замітити, що навіть посол К а й з е р іменем нїмецких людовцїв, а п. Ґ р о с іменем нїмецких поступовців висловили о- б у р е н є , що ИІенерериянцї такими оги
дливими інтерпеляциями зводять асі аЬйиг- дшп парламентаризм і спиняють в раді
і всі люди, що не суть сьвященпками, всі ра
зом над тим хлібом не знати як довгі і як го
рячі молитви відправляли, не змогли би ніяким способом такої чудесної переміни зробити, яку робить сьвященик один тими кількома слова
ми в кождій Службі Божій.
А друга власть, котру сьвященики мають, гріхи відпускати людям (хотяй ту власть осібно від єпископа мусять діставати, а само висьвя- ченє не вистарчає) поміркуйте яка она велика, а як конечно потрібна для християн. Та власть
державній хосенну позитивну роботу. Само! така дивна, що коли сам Ісус Христос одному
про себе розуміє ся, що навіть сторонниц-'грішникови сказав, «відпускають ся тобі гріхи»,
тва тих нїмецких лібералів і поступовців голосували п р о т и я в н о г о в ід ч и т у в а - ня т и х о г и д н и х ін т е р п е л я ц и й , а з ними очивидно і консервативні сторонниц- тв», а також р у с к о - н а р о д н и и к лю б Б а р в ін ь с к о г о і не тілько шляхта, як звичайно пише Нр., але й демократи гіоль- скі. А якже вольнодумні Романчукісти?
— спитає читатель. При голосованю над першою ініерпеляциею, побачивши, що вся палата підняла ся з місць, крім соци
ялїстів і ІПенерериянцїв, зірвали ся і они
то веї люди страх дивували ся, що мав таку власть. Міркували собі, що крім самого Господа Бога в небі нїкогосїнького не може бути, хто би міг так робити. Бо так справді видає ся. Як один чоловік другого образить, то і рідний о- тець ображеного не може сеї образи дарувати.
А щож доперва, коли Бог небесний загнїваний і ображений? А коли розміркуєте собі, що за тяж кею образою Бсжою іде і вічна кара в пе
клі, котра ся грішникови таки по справедливо- вости належить, то зрозумієте, яка то страшна сила в руках сьвящеників, що може гріхи і ка-
3 місця, ШО спонукало розсердженого Д-ра ру вічву відпустити та дарувати. Дармо би чо-
Коса видобути ся з досадою сноміж своїх'ловік за такою властию по сьвітї глядав, нігде
товаришів і вийти з салї. При голосованю би єї не знайшов, якби сеї власти Ісус Христос
над дальшими інтерпеляциями виходили не був дав єпископам, а через них сьвящени-
Романчукісти очивидно вже під напором кам.
3 салі разом з | Інакше поміж людьми буває з тими кара-
д-ра Коса остентацийно
ІПенерериянцями, лише дій сни и ч л е н ми, на які суд засудив. По вироку судиї, як
» р у с к о г о клю бу* Брайтер (яко такий'вж е правосильний, ніхто не може кари відпу
стити, лишевь сам Цісар. Така то безмірна ла
ска, таке велике милосердне Боже спливає на людей через руки сьвящеників.
Якби я, братя мої милі, хотів всі' ті ласки
а не яко госпітант вписании він в списі клюбів) голосував з социялїстами з а я в ним в ід ч и т а н е м всіх тих поганих ін- терпеляпий. Здає ся, що всякі виводи тут
злішіні, бо сам факт найкрасше ілюструє з ряду перейти, а кожду добре витолкувати, то
погляди і становище Романчукістів!
Пастирске посланіє
Вірмен. Митрополита Андрея Ш и п и »
Божою Милостию і сьвятого Апостольского Риіуіского Престола благословенієм
Митрополита Галицкого, Архиепископа Львівского, Епископа Камепецкого
Вірним Епархії львівскої і каменецкої
(Конець).
Сьвященьство, се Тайна Христова, котрою чоловік дістав через положене рук епископа і
! за кожду з них мусів бим написати лист, ще грубілий від того, котрий Вам тепер посилаю.
Тож не дивувати ся, що Сьвяті, котрі до
бре знали дари Божі і уміли їх цінити, таку честь сьвященикам віддавали, якби яким ціса
рям або Ангелам небесним.
Оповідають в істориї, що цісар Констан
тна, що з римских царів перший увірив в Ісуса Христа і приняв св. Крещенє, кождого і най- убозшого сьвященика по руках цілував. Гово
рив, що якби не дай Боже видів сьвященика в якім грісї, прикрив би своїм цїсарским пла- щом. Хотів для сьвященика хотяй і недоброго, зробити так само, як зробили сини Нойого, ко
ли побачили, що їх отець упив ся. Так го ша-
2
нували і так дуже було прикро для них видїти Він від нас строгого рахунку з того, що ми для єго встид, що не дивлячи ся на него, плахтою Вас зробили. З а душу кождого грішника, що у прикрили го. А цар Константан кождого, навіть нас сповідав ся, будемо перед Ним відповідати, недоброго, сьвященика шанував, як добрі дїти Будемо відповідати за тих умираючих, котрих свого рідного отця.
Добрий християнин так само робить, як сей сьвятий цар. Шанує сьвященика, не для єго прикмет і чеснот, але задля тої власти сьвятої, котру му в руки Христос віддав.
Сьвященик добрий, ревний, заслугує від своїх вірних на потрійну честь: мають го ша
нувати длятого, бо їм заступає Ісуса Христа, і науку Єго голосить і ласку сьвяту дає; а по друге длятого, бо побожний, ревний, сам має
ласку у Господа Бога; а по трете, бо для них шим бажаєм ласки і благословення Божого, так працює, і нераз своє власне добро для них жер- само залежить нам на тім всім, що єсть вашим І добром. Ми би не мали совісти, ми би не мали твує.
Кілько то разів мусить сьвящепик їздити до хорих, чи в день, чи в ночи. Кілько напра
цює ся при великодній сповіди. Кілько мусить працювати над проповідями, а до того нїм зі- стане сьвящеником, кілько мусить навідувати ся, напрацювати ся і в день і в ночи, щоби ті всі науки покінчити, котрих сьвящениковн по
треба.
А до того, мої милі братя, мушу Вам і те сказати, бо хочу, щоби Ви все знали, що сьвя
щеник в нас то має і два і три рази менше пенсиї, як, приміром, який урядник, що ті самі школи покінчив.
Сьвятїйший Отець В ТІМ Л И С ТІ, ІЦО го до Вас написав о назначеню мене вашим єписко
пом, каже так: що сподїває ся щоби Ви завсїгди мали во мнї
пастиря, а я в Вас добрих, вірних дітей
і бажає собі, доброго отця,
І я, мої братя найдорозші, так само мушу і брий бит і всяка установа людям хосеняа.
Вам сказати о ваших отцях духовних, надію ся,
що они завсїгди будуть для Вас правдивими ся в силі.
отцями, і що ревно для вашого добра будуть Тепер же, мої милі братя, в доказ моєї віт- працювати. А по Вас сподїваю ся, що Ви для цїВСкої любви і яко завдаток праці, котру в імя них будете завсїгди добрими та послушними. і Боже для Вас зачинаю, уділяю Вам по раз пер-
Признаю ся Вам, що нема на с»вітї річи, ший архиєрейского благословення.
котра би мене так боліла, як коли в якій грома- і Підношу очи і руки в небо і хотів бим дї всуне ся якийсь непорядок поміж отцем ду. стягнути для Вас всї дари та ласки, котрих ховним а вірними. Причина такого непорядку Вам на кожду хвилю в а ш я ’О ж а тя потреба, і може бути і з одної і з другої сторони; бо ми прошу Всевишного Отця Нашого, щоби погля- веї є людьми слабими, і дуже л чжо нам в де- нув на Вас ласкаво і благодатию Своєю був з чім зблудити. Але такий непорядок може бути Вами, так як був з вашими Отцями. Най Вас не і без ніякої вини, ані з одної ані з другої сто- \ опускає, най не дозволить, щоби Ви Єго опусти рони, а лиш засіяний недобрими людьми, або і
сатаною.
Добре се знаю, що з нічого так не тішить ся
як
ли; най в своїй доброті наклонить ваші серця до Себе, щоб Ви ходили путем Єго, і хранили всї заповіди Єго і розкази Єго, а цілим серцем сей ворог нашого с.асен и я і нашого добра, і Флою душ^ю, любовию цілого вашого ж игя .... з такої незгоди або непорозуміня. Єго діло І все йшли за Спасителем Нашим Єдинородчим в тім найбільше, щоби людий від сьвящени- Єго Сином Ісусо.м Христом, котрого зіслав нам ків відорвати, а незгоду засіяти поміж грома- в неба, щоби нас відкупити від неволі г р і х а , дою а душпастирем. Як се десь удасть ся єму, смерти. Най мир Христов, згода, єдність , лю то вже і дуже легоньку має роботу. З такого 1 бов вселить ся в серця ваші, і в рідини наші, непорозуміня велика шкода виходить для вір-А наіиУ вітчину. Най мир го сьвятии стереж . них. Тому то і я дуже сего бою ся, і се мені! вас від братної сварні і незгоди! Най стереже дуже прикре, бо знаю, що як люде не будуть І «ід всякої війни; най хоронись ваш. міста . се- мати серця і довіря до свого отця духовного,! яа від огню і повени, від зарази , всяко, хоро- то і від Христа Спасителя будуть віддаляти ся.
Не один знайде ся такий, що вже перед отцем духовним буде встидати ся свої гріхи визнати, і готов сьвятокрацко сповідати ся, найстрашній- шнй гріх на свою душу стягнути. Через брак серця до свого отця духовного буде і від сло
ва Божого відтягати ся, від церковці сьвятоі, а на тій дорозї може і так далеко зайде, що і перестане за правдиву узнавати науку, котру Отці в церквах голосять. Забуде на те, що на
ука сьвящеників не єсть їх наукою, але нау
кою самого І. Христа, наукою Б їжою, без кот
рої нема для чоловіка спасения; і через таку незгоду могла би якась душа відкуплена кровию І. Христа пійти на погибель вічну.
Ми сьвященики, милі мої братя, кровию своєю і своєю душею за ваше спасениє відпові
даєм. Нам Христос Спаситель віддав в руки ча
шу Пресв. Своєї Крови, щоби ми нею на житє вічне кормили. Вложнв Христос в уста наші слова своєї науки, щоби ми правдами вічними, правдами Божими просьвічали Вас і діти ваші учили.
Дав нам ласку свою сьвяту для Вас, щоби ми ю Вам передавали; казав нам бути сторо
жами вашого добра, казав нам бути провідни
ками вашими, вашими учителями, вамими віт- цями.
І колись на страшнім суді своїм зажадає
ми сьвятими Тайнами заосмотрювали. Ми перед Богом відповідаємо за то, щоби Ви знали віру свою сьвяту, щоби діти ваші знали, катехизму вже за молодих літ добре научили ся.
І чиж може Вам гадка прийти, щоби ми не мали дбати о Вас, о ваше добро, о ваше спасениє; щоб ми могли занедбувати найсьвя- тїйші обовязки, від сповненя котрих, не лиш ваше спасениє, але і наше залежить?
Як собі, як родинам, дітям і внукам на-
серця, як би ми для Вас з всіх сил не хотіли Куропаткина, кару примусової війскової служби працювати.
Нам йде і о добро ваше дочасне, бо ми до нас з довірєм удавати ся! Чи йде о читалі
кождім ділі знайдете у нас і пораду і поміч. З нами тримайте ся Христа і Єго сьвятого зна- мени — креста сьвятого.
Громада, скуплена і сильно звязана в одно любовию християньскою під проводом сьвящен- ника, се братя милі, сила непобідима. Прийдуть вітри і бурі і не зможуть єї звалити; прийдуть вороги і не потрафять єї здобути.
В такій громаді буде все ласка і благосло
венне Боже, а за ласкою прийде і всякий до-
прецінь Вам не чужі, а свої і близькі. Можете материял студентского невдоволеня.
ню, чи крамницю, чи шпихлір громадскич, чи о !д ьва ґ р Толстоя синодом православної церкви, яку небудь иньшу справу, з котрою звязане ва- [ц їла Росия д ИВить ся з подивом і любовю на ше добро, сьміло і щиро до нас удавайте ся, в ісег0 невтомимого старця, якого одним гріхом є
Така громада взросте в просьвітї, взможе
би; най хоронить ваші хати від журби, гніву, біди і нужди і від всякої болїзни душевної і ті
лесної.
Вислухай, Господи Боже Отець наших, мо
литву мене раба твого, котрого Ги поставив па
стирем того народа. Даруй їм оставлене іірогрі- шеній, покрий їх могучим твоїм покровом, де
сницею Твоєю провадь їх, умири їх жизнь Го
споди, помилуй їх яко благ і чоловіколюбець.
Амінь. бернатора в. князя СерГія і там урядила бурли-
Писано в Крепові в неділю Закхея в день Цу демонстрацию. На місце сих заворушень ви- 14. (27) січня Р. Б. 1901.
/ Л Н Д Р Е ЇЇ Митрополит.
Студентскі розрухи.
Доборолась «матушка Расїя«... Цьвіт інте- лїґенциї, єї надія власної будуччини, повстає оружною рукою против єї гнету, єї деспотизм а, нетолєранциї, гнобленя всякого свобіднїйшого пориву розвиваючої ся суспільносте Унїверси- тетска молодїж кинула ся на жандармскі ба
гнети, не могучи вже дальше стерпіти сего упідляючого шпігуньства, секатур та строгих кар, які завели ся по росииских університетах.
Населенє головних міст Росиї симпатизує з ру
хом образованої молод'іжи та підпирає єї явно,
так що на улицях росииских митрополій прихо
дить до формальних битв з салдатством.
Дві були безпосередні причини до вибуху сих заворушень. Перша, се недавний атентат на росийского міністра просьвіти. Померший в на
слідок замаху студента Карповича мінїстер Б о - Голєпов належав до скрайних росииских старо
вірів і єму треба приписати всї студентскі за буреня в послїдних літах, викликані надто стро
гими розпорядженями. Сам замах мав бути ме- стию за то, що перед місяцем віддано за кару до войска до 300 студентів київского універси
тету. Розправа против убійника, що мала від
бути ся 16. с. м. відлежена на пізнїйше. Сей страшний протест Карповича против теперішної університетскої системи, яку санкціонував сам цар, признавши, мимо протесту міністра війни для провинивших ся студентів — був наче ж а- рючим смолоскипом, встромленим в пальний
Д р уГ О Ю ІірИЧИПОЮ ВОрОХОбНЇ б у л о ‘ВИКЛЯТЄ
хиба се, що хоче станути як найблизше Божої ідеї «Царства небесного на земли*. Ж итє Тол
стоя є одним ланцухом праці і носьвяченя. Нї гроші, нї почести, нї вигоди, нї пристрасти не ведуть єго на стежку опозициї против держави і церкви, а лише бажане зрозуміня та виповне
на Христової науки. 'Гомуж і виклятє єго з пра
вославної церкви замість зміцнити єї, стрясло єї підвалинами. Як то? питають Росияни, в на
шій церкві нема місця для того Божого чолові
ка? Щ ож треба нам думати про неї та єї про
відників, коли они кидають каменем ироклону на чоловіка, що є нашою славою і гордостию!
В Москві, куда онодї приїхав був Толстой з Яс
ної Поляни, пізнали єго на улицї і зготовили єму сейчас таку овацию, що Толстой сказав:
«День мого виклятя був найкрасшим днем м о
го житя!« Але відтак зараз всів в повозку та від’їхав, не хотячи давати причини до якого не
будь замішаня.
Однак зворушена филя народного обурена не успокоїла ся так легко. Перед повели сту
денти. Заповіджено загальний студентский страйк. Страйкують вже слухачі висілих науко
вих заведень в Москві, Казани, Одесі, Харкові і Києві, а небавом очікують прилучена ся всіх наукових заведень в Петербурзі. Студенти при
готовляють подане до царя, а зібрано вже 6.000 підписів студентів, професорів та інтересованих осіб. Професора істориї на моековскім універси
теті Мелїхова арештовано; найдено у него до
кументи в робітничих справах. Ц ір заря щв за - неханє процесу. Мелїхова в адмінїсграцийній д о розі вислано до далеких Губерній.
З Петербурга пишуть до (неурядової Роїі- ІізсЬе Ссггезр.: З одержаних тут відомостий виходить, що рух студентів московского універ
ситету прибрав великі і тим небезпечнішій роз
міри, що прилучають ся до него широкі маси населеня. Послїдні заворушеня мали в цілім значіню сего слова цїху народного повстаня, бо тисячі робітників прилучили ся до студентів і дали енерГічний вираз свому обуреню з причи
ни брутального трактованя унїверситетских слу
хачів органами правительственних властий. Ве
личезна товпа подала ся до палати Генерал-Гу
слано множество полїциянтів і козаків, які ли
ше з трудом змогли відперти штурмуючу до палати товпу та розігнати єї. По обох сторонах було богато ранених; число арештованих вино
сить кілька сот. Понеже побоювали ся вибуху заворушень також в других частих міста, роз
силано на всї сторони сильні війскові патролї та поуставлювано на ріжних площах міста кінні і ніші пікети. Тож Москва виглядала, як місто, здобуте штурмом ворожим війском. Онодїшні забуреня мали викликати на князю Серґію ве
лике вражінє.
Не менше грізні є заворушеня в других містах Росиї, а всюди прилучає ся до них та кож і публика. Важну ролю в сім русі відгра- ють студентки, навіть в битках з полїциєю і жандармериєю. Загальною є гадка, що сі заво
рушеня стоять в звязи з тайним революцийним
